Лікарські рослини
та їх застосування
(арніка, суниці, ромашка)
Арніка гірська — Arnka montana L.
Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна
трав’яниста рослина заввишки до 60 см, з коротким циліндричним
кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені.
Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими
волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових
яйцевидних цілокраїх листків, зібраних у розетку.
Листки на стеблі супротивні, сидячі, напівстеблообгортні,
обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий
кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті
трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з
п’ятизубчастим відгином. Плід — сім’янка з чубком.
Цвіте у червні-липні. Росте на схилах гір, у чагарниках, на лісистих
луках. Райони поширення — Карпати, Чернівецька область (Вижницький
район), Закарпаття (Березнянський, Рахівський райони); дуже рідко
зустрічається у Білорусії, Латвії, Литві.
Для виготовлення ліків використовують кошики цілком, квітки з
квітколожем і обгорткою. Збирають під час цвітіння (зрізуючи їх біля
самої основи) погожими, ясними днями, після того, як спаде роса, і
негайно сушать.
Квітки арніки гірської містять барвник арніцин, жир (до 40%), віск,
смолу, жовтий пігмент, фумарову, яблучну і молочну кислоти, білок,
камедь, дубильні речовини, мінеральні солі, невелику кількість ефірної
олії (0,04—0,4%) та інші речовини.
Застосовують: 1) при забитих місцях, порізах, саднах, дрібних пораненнях
і кровотечах — тампони, змочені водною настойкою або відваром 2 чайних
ложок квіток арніки гірської в 1 склянці води або ж готовою (аптечного)
настойкою 2 чайних ложок арніки, розведеною в 1 склянці охололого
окропу, прикладають до ураженої ділянки; 2) як засіб, що заспокоює
нервову систему і серце,— відвар і столової ложки арніки в 1 склянці
води п’ють по і столовій ложці 3—4 рази на день; 3) як жовчогінний
засіб.
Суниці лісові – Fragaria vesca L.
Для лікування використовують спілі ягоди, молоде листя і стебло.
Хімічний склад: фітонциди, ефірна олія, флавони кверцетин і кверцитрин,
цукор, аскорбінова кислота (0,02—0,05 г на 100 г рослини), тіаміну
бромід, кислоти (саліцилова, хінна, лимонна, яблучна), мінеральні солі,
залізо, фосфор, дубильні, пектинові і ароматні речовини, пігменти.
Хімічний склад суниці є найбагатший з усіх дикорослих лікарських рослин.
Фармакологічні властивості. Суниці лісові мають в яжучу, протипоносну,
загальнозміцнювальну, протизапальну, кровоспинну, жовчогінну,
заспокійливу, антисептичну й слабку сечогінну дію, а також регулюють
обмін речовин і діяльність травного каналу.
Показання до призначення: гіпертонічна хвороба, атеросклероз, подагра,
жовчно- і нирковокам’яна хвороба, запалення слизової оболонки травного
каналу, геморой, глистяна інвазія (аскариди, волосоголовець, гострики,
солітер), _нічне нетримання сечі, хвороби печінка, шкіри (лишай, гнійні
кровоточиві й мокнучі рани та засгарілі виразки, вугрі, ластовиння,
екзема), рахіт, маткові кровотечі, хлороз, ожиріння, загальний занепад
сил, неврастенія, бронхіт, астма бронхіальна, поганий запах з рота,
гіпо- і авітаміноз С.
Способи застосування. Внутрішньо — спілі ягоди до Зкг в день протягом
усього суничного сезону; відвар (20 г листя на 200 мл води) — по 2—3
столові ложки 3—8 разів на день або свіжий сік — по 4—8 столових ложок
натще.
Зовнішньо — товчені ягоди накладають на уражену ділянку шкіри або
роблять примочки з соку чи розпареного листя (влітку прикладають свіже
листя).
Примітка. Суниці лісові не можна вживати при підвищеній кислотності
шлункового соку, довготривалій жовчно-печінковій кольці, ідіосинкразії.
Ромашка лікарська – Matricaria Chamomilla L.
Для лікування використовують суцвітія.
Хімічний склад: ефірна олія (0,2—1,35%), флавоновий глікозид,
діоксикумарин, умбеліферон, холін, фітостерин, цукор, азулен, гіркі (3%)
і дубильні речовини, камедь, кислоти (саліцилова, аскорбінова,
нікотинова), гліцериди олеїнової, лінолевої, пальмітинової та
стеаринової кислот, яблучнокис-лі солі кальцію і калію, віск, жир,
смоли.
Фармакологічні властивості. Ромашка лікарська на початку дії збуджує
центральну нервову систему, підсилює рефлекторну діяльність спинного
мозку, прискорює дихання, ритм серця, розширює судини мозку. Потім ці
ефекти змінюються пригніченням центральної нервової системи, ^зниженням
рефлекторної діяльності спинного мозку, тонусу м’язів. Ромашка виявляє
дезинфікуючу, протизапальну, «вітрогінну», в’яжучу, пом’якшувальну,,
протиспаз-матичну дію, а також збільшує секрецію залоз Іравного каналу і
жовчовиділення.
Показання до призначення: запалення слизової оболонки рота, ангіна,
ларингіт, гострі й хронічні запалення слизової оболонки травного каналу
(гастрит, коліт, ентероколіт), метеоризм, понос, геморой, хвороби
печінки, жовчного, сечового міхура і нирок, підвищена нервова
збудливість, біль нервового походження, болючі менструації, маткові
кровотечі, запалення кон’юнктиви, рани на шкірі або слизових оболонках,
підвищена пітливість ніг; використовують також для миття волосся
(надання світлого кольору, блиску й м’якості).
Способи застосування. Внутрішньо — холодний (10 чайних ложок квітів
заливають 2 склянками води кімнатної температури і настоюють 8 год,
проціджують) або гарячий настій (2—3 столові ложки квітів настоюють у
склянці окропу протягом і год) по 1—2 склянки на день.
Зовнішньо — використовують настій для полоскання, промивання,
спринцювання й примочок, а також для миття голови.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
