Реферат на тему:
Абрахам Лінкольн і національна сільськогосподарська бібліотека США
Україна — одна з небагатьох аграрних держав, якій все ще не вдається
реформувати своє сільське господарство і адаптувати його до умов ринку
та вступу до Світової організації торгівлі. Виходячи з цього, нам
необхідно ретельніше вивчати досвід розвинених аграрних країн світу, що
вже давно досягли сталого розвитку сільського господарства, забезпечили
себе продовольством і сільськогосподарською сировиною. Особливу увагу,
на нашу думку, слід звернути на розуміння владними структурами потреб
сільського господарства, розвиток взаємовідносин між ними та
трудівниками села і творчо запозичити такий досвід у специфічні умови
сьогодення нашої країни.
Оскільки такі питання раніше в пресі не піднімалися, стаття ставить за
мету розглянути думки і взаємовідносини Президента США Абрахама (Авраам)
Лінкольна (1809-1865) з фермерами та їхній вплив на розвиток
інформаційно-бібліотечного забезпечення сільського господарства країни і
створення відповідного центру для налагодження цієї роботи.
Абрахам Лінкольн — видатний американський державний діяч, національний
герой американського народу [1]. Народився в сім’ї фермерів у штаті
Кентуккі. За фахом адвокат. У 1854 році один з організаторів
Республіканської партії США, а з 1860 — президент США. Виражав інтереси
промислово-торгової буржуазії Півночі, яка виступала за ліквідацію
політичної влади рабовласників Півдня. Обрання А.Лінкольна президентом
було приводом до заколоту південних штатів, який призвів до
громадянської війни в США (1861-1865) [2]. Уряд А.Лінкольна був змушений
під тиском наростаючого народного руху прийняти закони (Гомстед-акт) про
земельні наділи (1862), за якими кожний громадянин США, що досяг 21 року
і не воював проти Півночі, мав право одержати з федерального фонду,
сплативши внесок у $10, ділянку землі розміром до 160 акрів (65га) і
стати її власником, проживши на ній 5 років. У такий спосіб було роздано
близько 2 млн. гомстедів (близько 285 млн. акрів). Гомстед-акт сприяв
переломові в ході війни на користь Півночі і перемозі “американського”
шляху розвитку сільського господарства США. Гомстеди колоністам надавав
також уряд Канади та деяких інших країн. Буржуазно-демократична
платформа А.Лінкольна сприяла обранню його президентом (1864) на другий
срок. Перехід його уряду до ведення війни по-революційному привів до
знищення рабства на всій території США (лютий 1865) і воєнного розгрому
рабовласників (9 квітня 1865 армія Півдня капітулювала).
Власний сільськогосподарський досвід А.Лінкольна був типовим для
піонерів-колоністів того часу, які просувалися на Захід, розширюючи
кордони Америки. рацювали і часто нещадно експлуатувалися, проте з
великою повагою ставилися до праці. Ділянка в 300 акрів у центрі штату
Кентуккі, де народився Абрахам Лінкольн, була дуже занедбаною, щоб
називатися фермою. Проте, хлопчиком йому доводилося жити і на фермі
площею в 30 акрів, де через пагорби і яри тільки 14 акрів могли бути
використані.
У 1816 році сім’я Лінкольнів переїхала до південного штату Індіана, де в
її розпорядженні було 160 акрів болотистої землі. Після 7 років
каторжної праці з осушення боліт батько А.Лінкольна мав 10 акрів під
зерновими, 5 під пшеницею і 2 під вівсом. Ще маленьким хлопчиком він
наймався виконувати різноманітну фермерську роботу. Йому також
доводилося ставити огорожі, працювати на паромі тощо. Протягом 1830 року
сім’я Лінкольнів у пошуках долі пересувалася уздовж ріки Сангамон у
Штаті Іллінойс. Незабаром Абрахам Лінкольн покинув родину і почав жити
самостійно.
Добре знаючи фермерське господарства з середини, він, будучи
Президентом, 15 травня 1862 року своїм підписом зробив Законом постанову
Конгресу про створення в уряді Сполучених Штатів Америки Департаменту
[Міністерства] сільського господарства. Через два з половиною роки у
своєму останньому щорічному посланні Конгресу А.Лінкольн сказав:
“Департамент сільського господарства під керівництвом нинішніх розумних
і енергійних керівників швидко виявив свій великий життєвий інтерес до
справи, для поліпшення якої він був створений. Це дійсно народний
департамент, в якому почувається більше прямої зацікавленості, чим у
будь-якому іншому. Я рекомендую Конгресу уважніше і дбайливіше
поставитися до цього.”
Фермерський обрій, на якому вимальовувався західний кордон, і роки, коли
він був адвокатом, зробили А.Лінкольна оборонцем фермерів і маленької
міської демократії.
30 вересня 1859 А.Лінкольн виступав перед членами Сільськогосподарського
товариства штату Висконсин на щорічному ярмарку в Мильваке. Це була
єдина промова з питань сільського господарства, що він коли-небудь
виголошував. Він розпочав її зі схвалення діяльності
сільськогосподарських ярмарок як заходу, що об’єднує людей. Проте
наголосив, що основна мета ярмаркок має полягати у сприянні поліпшенню
сільського господарства.
А.Лінкольн говорив про бажаність заміни ручної сили машинами на кінній
тязі і потенційній непотрібності парових плугів. Він ратував за більш
інтенсивну обробку і максимальне використання можливостей ґрунтів для
збільшення сільськогосподарської продукції. Це, на його думку, вимагало
б кращого використання наявної робочої сили. А.Лінкольн казав про “поріг
злиднів” і вільну працю, ідентифікуючи працю чорноробів з працею рабів,
батраків — представників “порога злиднів”, як це було насправді. Праця
звільнених рабів-батраків, що стали власниками землі, була більш
продуктивною, ніж трудівників “порога злиднів”.
Вільна праця може досягати самих високих показників. Як висловився
А.Лінкольн, ” … жодне інше людське заняття не відкриває таке широке
поле для вигідної і приємної комбінації праці і культури, як сільське
господарство.”
Він підтримав утворення Сільськогосподарського товариства і висловив
упевненість, що в інтересах фермерів самим одержувати первинну
інформацію про сільськогосподарські реформи. Після висловлення, що
фермери не кращі і не гірші ніж інші люди, А.Лінкольн продовжив: “Але
фермери є найбільш численним класом, і з цього випливає, що їхній
інтерес — найбільший інтерес. З цього також випливає, що мета плекати і
вирощувати є найбільш гідною з усіх. Тому, якщо насувається неминучий
конфлікт між цією метою і будь-якою іншою, то інша має поступитися.”
Коли Республіканська партія у 1860 висунула кандидатуру А.Лінкольна на
посаду Президента США, два пункти в платформі партії були співзвучні
ідеям, що захищалися жителями Заходу багато років. Перший являв собою
вимоги до розміру ферми. Другий був висунутий на захист Федеральної
допомоги для будівництва залізниці до Тихого океану. Дві інших
пропозиції, що підтримувалися багато років: надання федеральної землі
для підтримки сільськогосподарських коледжів і створення федерального
Департаменту сільського господарства — не були згадані в платформі.
Однак усі чотири з пропозицій були перенесені в названий вище Закон 1862
року.
Перші кроки зі створення законного Департаменту сільського господарства
почалися з першого щорічного послання Конгресу (3 грудня 1861 р.), у
якому А.Лінкольн сказав: “Сільське господарство, по загальному визнанню,
являє собою найбільший інтерес нації. Однак не має ні Департаменту, ні
бюро, а тільки службовців департаменту, призначених Урядом. У той час
як, на щастя, цей величезний інтерес є настільки незалежним по своїй
природі, що не вимагав і не вимагає більшого від Уряду. При всій повазі
до Конгресу я прошу, щоб Конгрес розглянув, чи не можна дещо зробити за
власною ініціативою для загального добра. Не роблячи ніяких конкретних
пропозицій, на мою думку, можна було б з користю для справи організувати
“Сільськогосподарське статистичне бюро”. Замість “Бюро…”, Конгрес
створив Департамент, який очолив спеціальний уповноважений. Справа була
так добре продумана, що Департамент і його управлінський апарат
залишилися без змін дотепер.
Закон про ділянки поселенців (фермах), затверджений Президентом 20
травня, 1862 року, передбачив надання 160 акрів суспільних територій
будь-якому американцю чи потенційному громадянину Америки, главі
сімейства у віці понад 21 рік. Право власності на землю видавалося після
того, як поселенець постійно проживав на ній протягом п’яти років і
поліпшив її. Поселенець міг також одержати право власності на землю,
постійно проживши на ній протягом шести місяців, добре обробляючи її і
оплативши $ 1.25 за акр. Дія Закону не забезпечила виконання усього, на
що його прихильники сподівалися, але він став символом американської
демократії й однакових можливостей як для аборигенів, так і іммігрантів.
Закон, що надав західні землі і фінансування для побудови “Пасифік
Юніон” (Тихоокеанським Союзом) — Центральної Тихоокеанської залізниці,
було підписано А.Лінкольном 1 липня 1862 року. Дві секції залізниці
з’єдналися в Промонторі Поінт біля Огдена (штат Юта) 10 травня 1869
року. Це завершило створення залізничного моста між Атлантикою і Тихим
океаном і відкрило нові території Заходу для поселення людей і освоєння
ними земель.
Закон від 2 липня 1862 року “Про надання землі Морильскому коледжу”
започаткував надання громадської землі сільськогосподарським коледжам та
коледжам механізації сільського господарства. У подальшому кожний штат,
виходячи з своїх потреб, відкривав потрібну кількість таких установ.
Передача навчальним установам землі дозволила поєднати результати науки
і практики, сприяла створенню Extension services — служб розповсюдження
і впровадження сільськогосподарської науково-технічної інформації [7, 8,
9].
A
Ae
Ae
?????????$?подарства. Деякі пропонували призначити видатного вченого,
інші визнаного практика. Частина редакторів газет була впевнена, що саме
кандидат від них буде обраним на цю посаду А.Лінкольном. Але той
звернувся до Ісаака Ньютона, фермера і керівника сільськогосподарської
секції Патентного бюро, яке він очолював.
Ньютон народився в графстві Берлингтон (штат Нью-Джерсі). Зростаючи на
фермі, він після закінчення школи став фермером у графстві Делавар (штат
Пенсільванія), біля Філадельфії. Швидко він став успішним і прогресивним
менеджером, ферми якого вважалися зразковими. У Філадельфії він
започаткував молочні сніданки та організував мережу кіосків із продажу
олії, що вироблялася на його фермі. Щотижня Ньютон посилав олію і до
Білого дому, оскільки він і його родина підтримували дружні відносини з
Лінкольнами. Абрахам Лінкольн запросив його на роботу , а згодом,
дозволив керувати Департаментом і не помилився.
У своєму першому щорічному звіті Ньютон визначив цілі Департаменту:
Збір, упорядкування і публікація статистичної та іншої корисної
сільськогосподарської інформації.
Ознайомлення населення з кращими сільськогосподарськими рослинами і
тваринами.
Надання відповідей на запити фермерів щодо ведення сільського
господарства.
Випробовування сільськогосподарських знарядь.
Проведення хімічних досліджень ґрунтів, зерна, плодів, рослин, овочів і
добрив.
Запровадження викладання ботаніки й ентомології.
Організація сільськогосподарської бібліотеки (про яку мова піде нижче, і
музею).
Зазначені цілі спричинили значні витрати Конгресу при втіленні Закону
про створення нового Департаменту. Проте Ньютон протягом майже п’яти
років, що він служив як Спеціальний уповноважений, домігся успіхів у
досягненні поставлених цілей. Розглянемо це на прикладі Бібліотеки. В
основу її лягла колекція книг і журналів Сільськогосподарського відділу
Патентного бюро, яка включала близько 1000 томів. Асигнування на
подальше комплектування бібліотечного фонду почали надходити з 1864
року. Згідно записів, що збереглися, першим бібліотекарем був
священнослужитель Эрон Бурт Гріш. Про його бібліотечну роботу відомо
небагато. Сучасникам він більше запам’ятався як один із засновників
Національної асоціації фермерів [1, 2, 3].
Створена ним Бібліотека, основи якої були закладені при Абрахамі
Лінкольні, котра пізніше стала Національною сільськогосподарською
бібліотекою і нині посідає важливе місце в системі урядових
інформаційних установ США, відіграючи значну роль в інформаційному
забезпеченні агронауки, освіти й виробництва.
Історія бібліотеки нараховує понад 140 років. У 1962 році вона здобула
статус національної і виконує функції координатора мережі
сільськогосподарських бібліотек країни [5]. У міжнародному плані вона
представлена як американський центр міжнародної інформаційної системи з
сільського господарства, її координатор і джерело інформації.
Штат бібліотеки налічує понад 200 бібліотечних працівників та фахівців
із інформатики. Фінансування здійснюється Департаментом сільського
господарства США, яке щорічно виділяє для неї біля 15 млн. доларів.
Частину коштів установа отримує за рахунок платних інформаційних послуг,
які надає своїм користувачам. Інформаційне обслуговування має
різноманітні форми, починаючи з підготовки тематичних довідок на запити
читачів, до створення мереж розповсюдження інформації по 13 предметним
розділам: торгівля і маркетинг у сільському господарстві; альтернативні
системи ведення сільського господарства; утримання тварин; аквакультура;
біотехнологія; натуральні та штучні волокна; продовольство та харчування
людини; використання іонізуючого опромінення для обробки продуктів
харчування; садівництво; економічний розвиток села: ресурси,
конкурентоспроможність, сільські громади тощо; критичні матеріали з
питань сільського господарства; родина фермера: родинні стосунки,
виховання, освіта та навчання дітей, економіка домашнього господарства
та участь у громадському житті; проблеми молоді.
Фонд бібліотеки поповнюється документами багатьох країн світу і містить
понад 2 млн. томів книг, біля 30 тис. назв періодичних видань,
кінофотофонодокументи, звіти, дисертації, патенти, нетрадиційну “сіру”
літературу [яка не надходить у продаж] та лазерні диски. Комплектування
фонду здійснюється за темами: загальні питання сільського господарства;
тваринництво; рослинництво; механізація сільськогосподарських процесів;
ґрунти, добрива і ґрунтозахисні заходи; агрохімія; лісознавство;
продукти сільського господарства та їх використання; агроекономіка;
соціологія села; сільські громади, кооперативи тощо.
До послуг відвідувачів спеціалізований читальний зал з новими
надходженнями 6 тис. наукових та науково-популярних періодичних видань
англійською мовою, які користуються незмінним попитом, але не видаються
на абонементі.
Функціонує Служба сигнальної інформації (Сomputer Based Literature
Search), послугами якої користується майже тисяча фахівців. Тільки
працівникам ДСГ за допомогою традиційної або електронної пошти
безкоштовно надається в режимі вибіркового розподілу інформація з 1,5
тис. тем.
Обмін інформацією з іншими бібліотеками, інформаційними центрами,
приватними фірмами та особами, надання довідок про види обслуговування,
друковані та інші матеріали свого фонду забезпечує електронний
довідковий стіл (Agricultural Library Forum — ALF). Використовуючи
канали зв’язку, модем і персональний комп’ютер, сюди можна звертатися за
інформацією цілодобово.
Бібліотека підтримує започатковану у 1984 році автоматизовану базу даних
(БД) AGRICOLA (AGRICultural OnLine Access), яка містить майже три млн.
бібліографічних описів (20 відсотків з рефератами) журнальних статей,
монографій, дисертацій, патентів, урядових документів, аудіовізуальних
матеріалів і наукових звітів з усіх аспектів сільського господарства, що
надійшли до її фонду або знаходяться в фондах інших бібліотечних установ
США та інших країн світу. З цієї БД інформацію можна одержати
надрукованою на папері, записаною на магнітних дискетах, СD-ROM (Сompact
Disc-Read Only Memory), а також online.
Новий етап у розвитку інформаційної технології розповсюдження інформації
ознаменовано появою повнотекстових баз даних з графічними та
ілюстративними матеріалами на лазерних відеодисках. У навчальному центрі
нових інформаційних технологій НСГБ надається допомога в оволодінні
прийомами і методами роботи з ними. Тут також навчаються ефективно
використовувати: інтегровану бібліотечну систему (Integrated Library
System), яка забезпечує автоматизацію всіх бібліотечних процесів;
електронний довідник, який надає інформацію про багатогранну діяльність
бібліотеки; AGRICOLearn — комп’ютерну програму навчання пошуку
інформації в БД AGRICOLA та інших онлайнових БД; експертну
консультативну систему (Expert Advisory System), яка замінює працю
професійних консультантів і бібліографів.
Удосконаленню Системи розповсюдження сільськогосподарської інформації
сприяє здійснення НСГБ всіма відомими засобами активної пропаганди своїх
фондів як у США, так і за їхніми межами, а також співробітництво з
інформаційними установами багатьох країн світу. Так, наприклад,
Бібліотека надає інформацію для включення її в базу даних AGRIS
(Сільськогосподарська інформаційна служба ФАО), спільно з CAB
International (Великобританія) бере участь у підготовці Всесвітнього
списку серіальних видань по сільському господарству (World List of
Agricultural Serials), уніфікованого сільськогосподарського тезаурусу
тощо. З цією ж метою НСГБ здійснює глобальний книгообмін, використовує
МБА на міжнародному, національному і місцевому рівнях, забезпечує
стажування іноземних студентів у галузі комп’ютеризації бібліотечної та
інформаційної діяльності, організовує (спільно з службою міжнародного
співробітництва і розвитку МСГ США та іншими зацікавленими
організаціями) курси відповідного цільового призначення як для
американських, так і для іноземних спеціалістів-інформаційників та
користувачів [4, 5, 6].
Підсумовуючи викладене, можна стверджувати що, хоч основним завданням
А.Лінкольна під час його президентства було зберегти єдність держави,
сільськогосподарські закони, які були ним підписані, сприяли цьому
процесу, а в подальшому перетворили американське сільське господарство
на процвітаючу галузь.
Добре відчуваючи потреби фермерства у науково-технічній
сільськогосподарській інформації та розуміючи необхідність її поширення,
Абрахам Лінкольн сприяв створенню відповідного центру для налагодження
цієї роботи — Національної сільськогосподарської бібліотеки США.
Аналогічний центр не завадило б створити і в Україні, за відповідної
підтримки владних структур.
Список літератури:
Перов Д.Б. Авраам Линкольн — великий гражданин Америки. — М., 1960. —
147 c.
Иванов Р.Ф. Авраам Линкольн и гражданская война в США. — М., 1964. — 254
c.
Сэндберг К. Линкольн. /Пер. с англ. — М., 1961. — 328 c.
Guide to services of the National Agricultural Library / USDA. —
Beltsville / Maryl. / : NAL,1991. — 22 p.,3 inserts.
Information centers of the National Agricultural Library / USDA. —
Beltsville / Maryl. / :NAL, 1992. — 17 p.
National Agricultural Library: Annual report for 1992 / USDA.-
Beltsville (Maryl.) : NAL,1993. — VIII,57 p.
Дерлеменко В. В. Розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної
інформації і американські університети //Нові технології навчання:
Наук.-метод. зб. / Наук.-метод. центр вищ. освіти. — К., — 2001. — Вип.
31. — С.56-61.
Дерлеменко В. В. Розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної
інформації: [Монографія]. — К.: ІАЕ УААН, 1999. — 410 с.
Дерлеменко В. В. Сільськогосподарські інформаційні
консультаційно-освітні служби. [Монографія] — К.: ІАЕ УААН, 2001. — 452
с. Зміст Видання
© Дерлеменко Віталій Володимирович, 2006
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
