Львівська національна академія ветеринарної медицини

імені С. З. Ґжицького

Л І Ц Ь К И Й

Василь Олексійович

УДК:636.2.053.08 : 614.94

Зоогігієнічні вимоги до вдосконалення технології вирощування молодняку
при виробництві яловичини на малих фермах

16.00.06 – гігієна тварин та ветеринарна санітарія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Львів – 2005 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому державному аграрному університеті
Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук,

професор Польовий Леонід Васильович,

Вінницький державний аграрний університет,

завідувач кафедри розведення

сільськогосподарських тварин і зоогігієни.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Ященко Микола Федорович,

Інститут ветеринарної медицини УААН,

головний науковий співробітник лабораторії

імунопатології.

кандидат ветеринарних наук, старший науковий співробітник

Любенко Ярослав Михайлович,

Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів
та кормових добавок,

завідувач сектором природних імуномодуляторів.

Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет,
кафедра зоогігієни та основ ветеринарії.

Захист дисертації відбудеться “22” квітня 2005 р., о 15 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівській
національній академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького за
адресою: 79010, м. Львів, Пекарська, 50, аудиторія №1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної
академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького 79010, м. Львів,
Пекарська, 50.

Автореферат розісланий “18” березня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук, доцент
Головач П.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування аграрного сектору України за об’єктивних
і суб’єктивних чинників призвело до значних зменшень потужності
тваринницьких підприємств. Змінились за своєю структурою виробничі
системи у скотарстві. У більшості малих ферм в одній будівлі
виробляється молоко, телятина та яловичина і вирощується ремонтний
молодняк. Виробництво яловичини в Україні, ще зберігається за рахунок
надремонтного молодняку молочних та комбінованих порід великої рогатої
худоби, у тому числі української чорно–рябої молочної.

На малих фермах, в основному, худобу утримують на прив’язі з місячного
віку до реалізації, що не передбачається відповідними нормами ведення
тваринництва.

У даний час при виробництві яловичини генетичну спадковість худоби та за
приростами їх живої маси товаровиробники не враховують параметри
обладнання стійл, типи будівель котрі у більшості господарств приводять
до збитковості даної галузі. Як відзначають Кушнір Х. Ф. (1964),
Мюнгцинг А. (1967), Меркур’єва Е. К., (1984), Басовський М. З. (2001) та
інші вчені, що тварини відрізняються між собою за фенотиповими ознаками
в породі, лінії, родині, породному типі тощо. Тому, в популяціях тварин
є такі, які мають перевагу над іншими, або їм поступаються. Але для
виявлення такої переваги необхідно створити відповідні умови годівлі і
утримання. Одним із головних, які мають суттєвий вплив на результати
виробництва яловичини, є системи утримання тварин, типи будівель, їх
обладнання, котрі характеризуються мікрокліматичними особливостями.
Можливості дотримання параметрів мікроклімату, особливо, температури
повітряного середовища, рівня загазованості шкідливими газами, відносної
вологості, та інших показників в приміщеннях для тварин висвітлено в
роботах Високос М. П. (1980), Маркова Ю. М. (1984), Волкова Г. К.
(1986), Демчука М. В. (1997), Польового Л. В. (1997), Чорного М. В.
(1999), Захаренка М. О. (2000) та інші.

Дослідження раціонального використання відстаючих у рості тварин на
малих фермах є одним із заходів з інтенсифікації виробництва яловичини
від надремонтного молодняку молочних порід.

Актуальність таких досліджень у тому, що вчасне вибракування відстаючих
у рості тварин у молодому віці дозволяє зменшити затрати праці та кормів
на одиницю приросту живої маси. А наукове обґрунтування відстаючих у
рості бичків з урахуванням рівня життєдіяльності при їх народженні та
удосконаленні групових кліток для безприв’язного утримання бичків від 1–
до 18–місячного віку при створенні оптимальних санітарно–гігієнічних
умов, у тому числі мікроклімату – це складові прибуткового виробництва
телятини і яловичини на малих фермах. Проведення таких досліджень в
умовах малої ферми є актуальним, тому що вони направлені на нові підходи
до ведення тваринництва на таких фермах у період реформування аграрного
сектору на Україні.

Тільки у Вінницькій області потребують реконструкції тваринницькі
будівлі, які побудовані за такими типовими проектами: 801 (2–59.85,
2–60.85, 2–64.85, 2–65.85 – корівники; 4–104.86, 4–60–83, 4–1,
4–2 – телятники); 802 (5–1, 5–2, 5–3, 5–5, 5–6 – реконструкції під
телятники); 803 (3–25.83, 3–28.84, 3–29.84 – реконструкції під
телятники) та інші тваринницькі будівлі, яких нараховується біля 480 у
області, де утримується українська чорно–ряба молочна порода великої
рогатої худоби.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
згідно з темою “Збереження генофонду вітчизняних порід великої рогатої
худоби”, державний реєстраційний №0197U019231, який включений до
науково–технічної програми “Продовольство”, а також згідно з тематикою
Вінницького державного аграрного університету “Наукові і практичні
обґрунтування використання племінних і продуктивних задатків великої
рогатої худоби та інших тварин в енергоощадних умовах
сільськогосподарських підприємств” та рекомендації за темою “Програма
розвитку скотарства у Вінницькій області на період 2000–2010 роки”.

Мета і задачі досліджень. Мета досліджень полягає у вивченні
зоогігієнічних вимог до технології вирощування молодняку української
чорно–рябої молочної породи на малих фермах.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

– обґрунтувати можливості вибракування відстаючих у рості бичків з
врахуванням рівня життєздатності при їх народженні;

– вивчити м’ясну продуктивність відсталих у рості бичків та її якість
при утриманні їх у різних умовах;

– удосконалити виробництво яловичини за рахунок постійного утримання
надремонтного молодняку на малих фермах у групових клітках при створенні
для них оптимальних санітарно–гігієнічних умов мікроклімату;

– дати санітарно–гігієнічну оцінку мікроклімату в приміщеннях для
утримання надремонтного молодняку;

– дослідити енергетичну цінність їстівної частини туш вибракуваних
відстаючих у рості бичків в залежності від умов їх утримання;

– розрахувати конверсію протеїну і енергії кормів у білок та енергію
їстівної частини туш бичків;

– зробити оцінку економічної ефективності впливу зоогігієнічних умов та
вибракування відстаючих у рості бичків при прив’язному та безприв’язному
способах утримання на виробництво телятини та яловичини на малих фермах.

Об’єкт дослідження: телята при народженні та їх рівень життєздатності;
реконструкція діючої тваринницької будівлі; обладнання групових кліток
для постійного утримання бичків; відстаючі у рості бички української
чорно–рябої молочної породи.

Предмет дослідження: складові мікроклімату у приміщеннях для утримання
бичків української чорно–рябої молочної породи в залежності від системи,
способу, методу утримання; використання звільнених площ для постійного
утримання бичків з 1– до 18–місячного віку.

Методи дослідження: поставлені у роботі завдання вирішувалися з
використанням гігієнічних, етологічних, зоотехнічних, біологічних,
біометричних та економічних методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше розроблена шкала для
прогнозування життєздатності телят при народженні за тестами їх
поведінки: реакція на звук та на переміщення предметів, час підйому
голови, виникнення смоктального рефлексу та успішної спроби стати на
кінцівки, що дозволяє вчасно вибракувати тварин, які відстають у рості
та вирішити подальшу долю телят гіпотрофіків. Розроблені та досліджені
модульні рішення при реконструкції тваринницької будівлі, де були
обладнанні групові клітки для постійного безприв’язного утримання бичків
з 1– до 18– місячного віку за рахунок додаткових площ у груповій клітці
від вибракуваних відстаючих у рості бичків.

Вперше встановлено, що використання звільнених місць після вибракування
відстаючих у рості бичків позитивно впливає на формування гігієнічних
умов утримання для тих, які залишились в груповій клітці.

М’ясна продуктивність та якість яловичини вибракуваних відстаючих у
рості бичків (у 6 і 12 місяців) на малих фермах є додатковим джерелом
виробництва телятини і яловичини, при збереженні основного виробника
яловичини за рахунок більшої живої маси бичків при їх реалізації у віці
18–місяців.

Практичне значення одержаних результатів. На малих фермах використання
групових кліток на 10 голів безприв’язного утримання дозволяє за рахунок
вибракування відстаючих у рості бичків української чорно–рябої молочної
породи утримувати бичків з 1– до 18–місячного віку при збереженні
нормованих гігієнічних параметрів мікроклімату. Параметри модульної
групової клітки наступні: ширина 3 620 мм, довжина 6 000 мм, яка
пристосована для обладнання в будівлях шириною 12, 18, 21 м.

У виробничих умовах малих ферм використання двох таких факторів: спосіб
утримання та вибракування відстаючих у рості бичків приводять до
переходу від збиткового виробництва яловичини до прибуткового з рівнем
рентабельності більше 30 відсотків. Результати дослідження дисертанта по
утриманню надремонтного молодняку української чорно–рябої молочної
породи використовуються при розробках проектно–кошторисної документації
реконструкцій діючих тваринницьких будівель та при організації ведення
на малих фермах молочного скотарства.

Матеріали дисертації викладені у наукових статтях, використовуються у
навчальному процесі Вінницького державного аграрного університету.
Розроблено методичні рекомендації “Обґрунтування вибракуваних відстаючих
у рості бичків з врахуванням рівня життєздатності за оцінкою їх
поведінки при народженні”, які можуть використовуватись у
сільськогосподарських підприємствах, що розводять українську чорно–рябу
молочну породу. Таких господарств у Вінницькій області 27 відсотків.

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно провів теоретичне
обґрунтування літературних даних, підбір матеріалів і методів,
організував та провів лабораторні і виробничі експерименти, узагальнив
результати досліджень та провів статистичну обробку цифрових даних,
запропонував висновки і пропозиції виробництву. Дисертантом за
методичною допомогою наукового керівника розроблені “Методичні
рекомендації по обґрунтуванню вибракування відстаючих у рості бичків з
урахуванням рівня життєздатності за оцінкою їх поведінки при
народженні”.

Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень доповідались і
одержали позитивну оцінку на Міжнародних науково–практичних
конференціях: “Сучасні проблеми екології та гігієни виробництва
продуктів тваринництва” (Вінниця, 2000), “Актуальні проблеми розвитку
сучасної зооветеринарної науки” (Львів, 2001, 2003), “Актуальні проблеми
сучасної гігієни тварин та ветеринарної санітарії” (Київ, 2003),
“Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004); на наукових
міжвузівських конференціях аспірантів “Сучасна аграрна наука: напрями
досліджень, стан і перспективи” (Вінниця, 2003, 2004); на
науково–практичній конференції “Нові технології та біотехнології у
виробництві продукції тваринництва” (Біла Церква, 2002); на науковій
конференції докторантів і аспірантів “Наукові пошуки молоді на початку
ХХІ століття” (Біла Церква, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових праць, з
них 10 публікацій у фахових виданнях, що входять до переліку,
затвердженого ВАК України, одна методична рекомендація та три тези
конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з таких розділів:
вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів
власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень,
висновків та пропозицій виробництву, списку використаних літературних
джерел і додатків. Робота викладена на 198 сторінках комп’ютерного
тексту, містить 40 таблиць, 18 рисунків і 21
додаток. Список використаних джерел літератури включає 390
найменувань у тому числі 47 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились у СТОВ “Відродження” с. Цекинівка Ямпільського
району Вінницької області в 1999-2003 р.р. згідно з схемою досліджень
(рис. 1).

Рис. 1 Загальна схема досліджень

Дослідження мікроклімату проводились у лютому 2000 та 2001 років на
третьому і п’ятнадцятому місяцях життя бичків. Забір проб проводився о
6, 12 та 22 годині 5, 10, 15, 20, 25 чисел місяця. Точками забору
проб були такі: по центру стійл на висоті 1 м, по дві точки забору на
відстані 10 і 30 м від воріт приміщення.

Гігієнічну оцінку повітряного середовища, проводили за
загальноприйнятими методиками: температуру повітря і його вологість
визначали психрометром ПВ–1А; бактеріальне забруднення повітря – в
чашках Петрі на м’ясо–пектиновому агарі, концентрацію аміаку –
газоаналізатором УГ–2, концентрацію вуглекислого газу 0,005 нормальним
розчином їдкого барію, загальну оцінку мікроклімату за методикою М. В.
Демчука та співавторів (1965).

У першому досліді для обґрунтування вибракування відстаючих у рості
бичків за рівнем життєздатності, на час народження було відібрано 60
бичків української чорно–рябої молочної породи, які оцінені за рівнем
життєздатності, виходячи із таких тестів їх поведінки: часу підйому
голови; часу успішної спроби стати на ноги; реакції на звук та на
переміщення предметів; виникнення смоктального рефлексу.

У першому та другому дослідах були використані групові клітки, які до
6–місячного віку мали розміри: ширина 3 400 мм і довжина 2
500 мм, з 6– до 12–місячного віку і з 12– до 18–місячного віку
– ширина 3 620 мм і довжина 7 000 мм. У третьому досліді
розміри групових кліток були такими: ширина 3 620 мм та
довжина 6 000 мм, що забезпечило наближену площу на одну голову до норми
з 1– до 18–місячного віку бичків після вибракування відстаючих у рості
(1–6 місяців – 2,17 м2;; 6–12 місяців – 2,71 м2; 12–18 місяців – 3,62
м2).

Ріст бичків визначали шляхом індивідуального зважування кожний місяць.
Динаміку живої маси вивчали у віці: при народженні, у 1, 6, 12, 18
місяців (І дослід), при народженні, у 1, 3, 6, 12, 15, 18 місяців (ІІ
дослід). У 6, 12, 18 місяців оцінювали м’ясну продуктивність бичків, що
вибраковувались за найменшою живою масою. Забій проводили по 4 голови
(дослідної і контрольної груп) за технологією м’ясопереробних
підприємств (ІІІ дослід) та визначали: масу парної туші, масу
внутрішнього жиру, забійні показники. Крім того, для встановлення
максимальних генетичних задатків м’ясної продуктивності у 18–місячному
віці дослідження були проведені за найвищими показниками живої маси
бичків. Після 24–годинного охолодження туш проведено їх обвалку, де
визначали масу: м’якоті, жиру, кісток, сухожилок, зв’язок; вихід,
відсотки: м’якоті, жиру, кісток, сухожилок, зв’язок; індекс м’ясності
(за співвідношенням маси м’якоті до маси кісток).

Хімічний склад середньої проби (400 г) м’якоті туш визначали за
кількістю у ній вологи, жиру, протеїну, золи (за загальноприйнятими
методиками). Енергетичну цінність м’якоті визначали за такими
показниками: у 1 г жиру – 9,3 ккал, у 1 г протеїну – 4,1 ккал, де 1 ккал
дорівнює 4,187 КДж.

Конверсію протеїну і енергії кормів у м’ясну продуктивність визначали за
методикою ВАСХНИЛ (1983).

Економічна ефективність впливу зоогігієнічних умов вибракування
відстаючих у рості бичків при прив’язному та безприв’язному способах
утримання досліджували за методикою визначення результатів
науково–дослідних і дослідно–конструкторських робіт, нової техніки,
винаходів і раціоналізаторських пропозицій (Москва, 1983).

Обробку експериментальних даних провели на персональному комп’ютері ІВМ
РС з використанням біометричної методики М. О. Плохинського (1969,
1970). Результати середніх значень порівнювали з контрольною групою
тварин, а зміни результатів середніх значень вважали статистично
вірогідними при Р<0,05х, Р<0,01хх, Р<0,001ххх. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ Обґрунтування вибракування відстаючих у рості бичків з врахуванням рівня життєздатності за оцінкою їх поведінки при народженні Умови утримання на протязі першого місяця не вплинули на живу масу бичків за різними рівнями життєздатності їх на час народження, тому що до місячного віку вони вирощувались у єдиних умовах годівлі та утримання в індивідуальних клітках типу Еверса. Уже у 6–місячному віці перевага активних бичків дослідної групи у порівнянні з контрольною була значною (9,21 %, різниця вірогідна при Р<0,001). У посередньоактивних бичків перевага дослідних над контрольними була 4,79 % (Р<0,01). А у пасивних бичків умови утримання проявились у 18–місячному віці (Р<0,001 на користь безприв’язного утримання бичків). У бичків дослідної групи отримана вірогідна різниця у порівнянні з контрольною з 6–місячного віку (Р<0,05). Але у порівнянні з активними з 12– до 18–місячного віку пасивні бички суттєво відставали у рості на – 172 г за добу (Р<0,001) (табл. 1). Таблиця 1 Динаміка живої маси бичків української чорно–рябої Вік, місяців Жива маса бичків, кг n активних n посередньоактивних n пасивних Контрольна група 1 8 53±0,98 8 46±0,55 4 43±0,50 6 8 152±0,98 8 146±1,21 4 143±1,26 12 8 288±1,71 8 272±1,89 4 260±6,82 18 8 420±1,44 8 406±1,96 4 380±4,30 Дослідна група 1 8 51±0,65 8 46±0,67 4 44±1,22 6 8 166±1,31*** 8 153±1,46** 4 143±4,79 12 8 303±1,79*** 8 286±1,80*** 4 279±6,63 18 8 473±2,99*** 8 437±4,10*** 4 418±3,94*** Проведені дослідження по рівню життєздатності на час народження бичків української чорно–рябої молочної породи показали, що найбільш раціонально вирощувати активних, це дозволяє при безприв’язному утриманні раціональніше використовувати корми та виробничі площі приміщень. Особливості вдосконалення технології виробництва яловичини на малих фермах в умовах окремого адміністративного району Поділля України Екологічна ситуація земельної площі в СТОВ “Відродження” Ямпільського району, виходячи з екологічної експертизи місцевості засвідчує, що клімат помірно–континентальний, середня температура повітря найтеплішого місяця липня +20 оС, найхолоднішого – січня – 4,1 оС морозу. Характеризуючи територію ферми не виявлено інфекційних захворювань, перевищення норм у повітрі шкідливих газів (NH3, H2S, CO2). На території ферми достатня кількість зелених насаджень: дерев, кущів, трави, квітів та обладнані сховища гною і сечі. Територія огороджена і має контрольний в’їзд та виїзд. Вода використовується для тварин з артсвердловини с. Цекинівка. Результати аналізу із артсвердловини засвідчують про те, що питна вода для тварин відповідає загальним нормам з дещо завищеними показниками нітратів, нітритів та амонію. Пошуки шляхів удосконалення технології виробництва яловичини призвели до того, що був зроблений фрагмент приміщення для прив’язного і безприв’язного утримання бичків до 6 місяців. В даній секції передбачали утримання бичків – безприв’язно в клітках по 5 голів, які надходили на 2–3-й день після народження. Контрольна група бичків утримувалась у секції з діючою технологією (на прив’язі). Дослідження показали, що при народженні тварини при діючій технології мали живу масу 25,4 кг, а в реконструйованій – 25,7 кг, тобто відповідали аналогам за живою масою у контрольній та дослідній групі. Через 1 місяць прирости живої маси при прив’язній технології були 650 г, а при безприв’язній – 740 г, або на 38,5 % вищими. Ці дані показали, як важливо для телят, крім нормованої годівлі, забезпечити комфортні умови утримання, які виявилися кращими при їх безприв’язному утриманні у перші місяці життя телят (табл. 2). Таблиця 2 Вік, місяців Діюча технологія (контроль) Безприв’язне утримання (дослід) жива маса, кг прирости середньо– добові, г відносний, % жива маса, кг прирости середньо– добові, г відносний, % при народженні 25,4±0,62 – – 25,7±0,71 – – 1 44,9±1,14 650 76,8 47,9±1,31 740 86,4 3 82,4±2,81 625 83,5 94,2±3,72*** 772 96,6 6 137,3±4,12 610 66,7 167,5±5,12*** 815 77,8 12 231,6±4,40 524 68,7 301,1±4,17*** 742 79,8 15 283,8±4,92 580 22,5 375,8±6,12*** 830 24,8 18 338,9±5,52 612 19,4 454,3±6,18*** 877 20,9 Вибракування 20 % бичків при прив’язному утриманні відстаючих у рості дозволено від тих тварин, що залишились для подальшого утримання, у 15–місячному віці з живою масою 288,6 кг, а в реконструйованому приміщенні – 388,2 кг, що відповідно більше ніж без браковки на 1,7 (283,8 кг) і 1,4 % (375,8 кг). У подальшому до 18–місячного віку дана перевага була відповідно такою: 2,8 і 1,7 %. Збільшення вибракування бичків до 30 % показало, що до 15–місячного віку жива маса підвищується на 3,0 і 2,3 %; при вибракуванні відстаючих у рості бичків у кількості 40 % – 4,2 і 3,4 %; при вибраковці 50 % бичків відповідно на 6,1 і 4,7 %. Продовження вирощування і відгодівлі бичків до 18–місячного віку призвело до ще більшого підвищення м’ясної продуктивності, що закономірно залежить від збільшення відсотка вилучення із стада відстаючих у рості тварин (табл. 3). Таблиця 3 , кг % n Групи Вік, місяців 3 6 12 15 18 20 16 контрольна 85,0±2,24 143,2±3,02 235,4±4,32 288,6±4,17 348,7±5,32 дослідна 97,7±4,27** 171,1±5,44*** 307,6±4,88*** 388,2±7,06*** 462,4±7,23*** 30 14 контрольна 86,3±2,14 147,2±3,32 242,8±6,17 291,9±4,18 353,2±6,35 дослідна 97,9±3,32** 173,3±4,15*** 310,9±4,48*** 384,7±7,25*** 464,1±7,47*** 40 12 контрольна 87,9±2,25 152,3±3,30 248,4±4,42 296,0±4,55 363,2±5,32 дослідна 98,8±4,15* 175,8±3,47*** 315,2±5,25*** 388,9±5,82*** 470,2±6,81*** 50 10 контрольна 89,9±1,98 158,7±2,72 255,8±3,68 301,3±4,72 372,6±4,94 дослідна 99,7±2,70** 178,8±5,12*** 320,6±4,14*** 393,8±7,02*** 482,3±7,27*** Примітка: контрольна група – прив’язне утримання; дослідна група – безприв’язне утримання. Ці дані показують, що в реконструйованих будівлях тварини мали вищі показники живої маси і вибракування відстаючих у рості бичків призвело до раціонального використання кормів і умов утримання для підвищення м’ясної продуктивності бичків. Мікроклімат у приміщеннях для утримання надремонтного молодняку У 3–місячному віці бички контрольної групи утримувались на прив’язі, а дослідної – безприв’язно в групових клітках. Температура повітря о 6 годині ранку в секції, де знаходились бички контрольної групи, у середньому була 12,1 оС. Потім до 14 години температура повітря знизилась на 2 оС і до 22 години знову підвищилась до 13,4 оС. Такі коливання температури повітря у приміщенні, де утримувались бички на прив’язі, пояснюються тим, що на протязі дня значна втрата тепла за рахунок руху транспорту при роздачі кормів, через двері та ворота. Аналогічна ситуація отримана у приміщенні, де утримуються бички у групових клітках, але втрати тепла були дещо меншими. Так, при порівнянні параметрів температури повітря вранці і ввечері різниця була вірогідною при Р<0,05. Тому і середня температура повітря у секціях, де безприв’язно утримувались бички, на 0,5 оС встановлена вищою, ніж у контрольній групі. Вологість повітря у секціях, де утримувались бички на прив’язі, у листопаді 2000 року складала у середньому 83,0 %. Протягом доби відносна вологість повітря змінювалась від 81,9 % (о 6 годині) до 83,9 % (о 22 годині). На формування відносної вологості повітря суттєво впливають такі фактори (при прив’язному утриманні): обладнання автонапувалок АП–1 у кількості по одній напувалці на 2 голови, телята у 3–місячному віці на прив’язі практично забруднюють все стійло, тому що стійла для малих тварин не відповідають нормам. Згідно з обстеженням діючих ферм таке утримання телят широко використовується, і це є однією із причин отримання низьких приростів живої маси. При утриманні бичків у спеціально обладнаній груповій клітці відносна вологість повітря у середньому була нижчою на 11,7 % ніж у стійлах із прив’язним утриманням. Концентрація вуглекислого газу та аміаку у приміщенні при утриманні телят на прив’язі у 3 місяці відповідно складали 0,15 % і 15,5 мг/м3, а у порівнянні із утриманням телят у групових клітках більше з вірогідною різницею при Р<0,001. Загальна мікробна забрудненість у приміщенні, де утримувались бички в 3–місячному віці, у середньому знаходилась в параметрах від 107,4 (о 6 годині) до 113,5 тис/м3 (о 22 годині) протягом п’яти днів досліджень. У той же час, у приміщенні з безприв’язним утриманням загальна мікробозабрудненість була значно меншою (від 89,1 тис/м3 о 14 і 22 годині до 92,6 тис/м3 о 6 годині) (табл. 4). Таблиця 4 Зоогігієнічні умови утримання в стійловий період бичків української ) Параметри мікроклімату Час проведення досліджень, годин 6 (n=40) 14 (n=40) 22 (n=40) середнє (n=120) Прив’язне утримання Температура повітря, оС 12,1±0,21 11,1±0,19 13,4±0,15 12,2±0,14 Відносна вологість, % 81,9±0,84 83,2±0,71 83,9±0,52 83,0±0,41 Концентрація вуглекислого газу, % 0,16±0,001 0,14±0,007 0,15±0,002 0,15±0,001 Концентрація аміаку, мг/м3 16,8±0,26 11,0±0,23 18,5±0,21 15,5±0,33 Загальна мікробна забрудненість, тис/м3 107,4±1,94 108,1±1,47 113,5±2,75 109,7±1,24 Безприв’язне утримання Температура повітря, оС 12,8±0,21* 11,5±0,20 13,9±0,14* 12,7±0,14* Відносна вологість, % 69,6±0,55*** 72,4±0,77*** 71,8±0,68*** 71,3±0,40*** Концентрація вуглекислого газу, % 0,17±0,001*** 0,16±0,002** 0,16±0,002*** 0,16±0,001*** Концентрація аміаку, мг/м3 10,0±0,19*** 8,1±0,20*** 11,1±0,23*** 9,8±0,16*** Загальна мікробна забрудненість, тис/м3 92,6±2,74** 89,1±2,74*** 89,1±3,75*** 90,3±1,79*** Утримання телят у 3–місячному віці на прив’язі призводить до порушення мікроклімату за такими параметрами повітря: температури, відносної вологості, концентрації вуглекислого газу та аміаку, загальної мікробної забрудненості. У той же час, утримання телят у 3–місячному віці в групових клітках за температурою повітря були вищими на 4,1 % (Р<0,05), а за іншими параметрами вищими з вірогідною різницею Р<0,001. Зоогігієнічні умови у стійловий період при прив’язному утриманні бичків у 15–місячному віці характеризуються тенденцією до збільшення концентрації СО2 і NH3 в повітрі з віком при різних способах утримання. Таким чином, одним з важливих чинників, що впливають на підвищення вуглекислого газу і аміаку в приміщеннях є тварини, у яких з віком збільшується жива маса. Вивчення параметрів мікроклімату при утриманні бичків у 15–місячному віці на прив’язі і безприв’язно показало, що перевага безприв’язного утримання у групових клітках після вибракування відстаючих у рості тварин ще більше збільшилась у порівнянні з прив’язним (табл. 5). Таблиця 5 Зоогігієнічні умови утримання в стійловий період бичків української ) Параметри мікроклімату Час проведення досліджень, годин 6 (n=40) 14 (n=40) 22 (n=40) середнє (n=120) Прив’язне утримання Температура повітря, оС 13,8±0,19 14,3±0,14 14,8±0,12 14,3±0,10 Відносна вологість, % 75,7±0,24 77,4±0,23 77,0±0,23 76,7±0,15 Концентрація вуглекислого газу, % 0,23±0,003 0,15±0,002 0,20±0,003 0,20±0,003 Концентрація аміаку, мг/м3 24,6±0,29 17,8±0,25 24,5±0,20 22,3±0,32 Загальна мікробна забрудненість, тис/м3 204,9±7,35 235,0±6,59 219±7,34 219,7±4,22 Безприв’язне утримання Температура повітря, оС 14,9±0,14*** 15,2±0,18*** 15,3±0,15** 15,1±0,09*** Відносна вологість, % 66,3±0,34*** 68,8±0,26*** 66,5±0,23*** 67,2±0,19*** Концентрація вуглекислого газу, % 0,24±0,002*** 0,17±0,002*** 0,19±0,002*** 0,20±0,003 Концентрація аміаку, мг/м3 18,8±0,20*** 15,8±0,21*** 20,5±0,26*** 18,4±0,22*** Загальна мікробна забрудненість, тис/м3 130,0±6,12*** 174,1±6,06*** 148,2±9,99*** 150,7±4,66*** Вибракування відстаючих у рості бичків дозволяє покращити умови в групових клітках не тільки за площею на одну голову для тих бичків, що залишились в клітці, а й зберегти параметри мікроклімату у відповідності з нормами технологічного проектування. Використання звільнених скотомісць після вибракування відстаючих у рості бичків шляхом утримання бичків, що залишились сприяє підтриманню в груповій клітці та у приміщенні оптимального мікроклімату. Продуктивність вибракуваних відстаючих у рості бичків Пошуки зменшення кількості варіантів конструкцій групових кліток для безприв’язного утримання телят і молодняку привели до того, що збільшити площу на одну голову з віком можливо за рахунок вибракування відстаючих у рості бичків. Бички контрольної групи утримували на прив’язі від 1– до 18–місячного віку. У віці 6 місяців вибракували відстаючих у рості 4 голови, і у віці 12 місяців – ще 4 голови, або відповідно 20 і 25 %. Обґрунтування кількості вибракування відстаючих у рості бичків було пов’язано із звільненням площ при безприв’язному груповому утриманні у клітці на 10 голів від 1 до 18 місяців розміром: шириною – 3 620 мм, довжиною – 6 000 мм. Бичків контрольної групи у віці з 1 до 6 місяців утримували на прив’язі, вони досягли живої маси 148 кг, а їх аналоги дослідної групи – 156,3 кг, що на 5,6 % більше. Різниця вірогідна при Р<0,01. \ ` z ? D O O O EHuy EH

Похожие записи