ДЕРЖАВНА УСТАНОВА „ІНСТИТУТ ГЕМАТОЛОГІЇ ТА ТРАНСФУЗІОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ
МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ“

ХОДАКОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 615.38+615.373+576.809.7.3

Значення імуногенетичних маркерів крові для відбору донорів
антистафілококової плазми

14.01.31 – гематологія та трансфузіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на базі Державної установи „Науковий центр радіаційної
медицини АМН України”

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК — доктор біологічних наук Мінченко Жанна
Миколаївна, Державна установа „Науковий центр радіаційної
медицини АМН України”, завідувач лабораторії імуногенетики відділу
гематології та трансплан-тології інституту клінічної радіології, м.Київ

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: — доктор медичних наук Назарчук Лідія
Василівна, Державна установа „Інститут
гематології та транс-фузіології АМН України”, головний науковий
спів-робітник відділу організації трансфузіологічної та гематологічної
допомоги, м.Київ

— доктор медичних наук, професор Видиборець Станіслав
Володимирович, Національна медична академія післядипломної освіти
ім.П.Л.Шупика МОЗ України, професор кафедри гематології та
трансфузіології, м.Київ

Захист відбудеться ”16 ” жовтня 2007 р. о 14 годині
на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.612.01 у Державній установі „Інститут
гематології та трансфузіології АМН України” ( 04060, м. Київ, вул.
М.Бер-линського, 12).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи
„Інститут гематології та трансфузіології АМН України” ( 04060, м. Київ,
вул. М.Берлинського, 12).

Автореферат розісланий ”4 ” вересня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
Г.П.Гащук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку медицини в нашій державі
злободенним залишається питання боротьби з інфекційними хворобами,
збудниками яких є патогенні стафілококи (А.К.Акатов1980;
В.Ф.Москаленко,2001.),Тому потреба в антистафілококових препаратах, які
можуть бути виготовлені тільки з крові спеціально імунізованої людини не
тільки не знижується (О.О.Федоровська.1988; П.М.Перехре-стенко, Л.В.
Назарчук, 2004, 2006, 2007.), але і набуває особливого змісту. Разом з
тим, отримання достатньої кількості якісних антистафілококової плазми та
імуноглобуліну від донорів, імунізованих сорбованим стафілококовим
анатоксином (ССА) на сьогодні є достатньо проблематичним. Пов’язане це з
декількома факторами як медичного, так і соціального характеру: з
порушеннями в імунному гомеостазі внаслідок чорнобильської аварії
(В.Г.Бебешко,1997; Д.А.Базика і співавт.,2002.), поширенням СНІДу та
збудників інших трансмісійних інфекцій (Ю.Л.Шевченко,2000.);
медикаментозною резистентністю багатьох клінічних штамів патогенних
стафілококів (В.В.Смірнов,1988); різким зниженням престижу донорства
(П.Н.Гриза, 2007).

Зменшення загальної кількості донорів і, відповідно, – імунних донорів,
— ставить гостро актуальне науково – практичне завдання пошуків
компенсації відпливу донорських кадрів шляхом відбору серед них найбільш
активних, генетично здатних до сильної імунної відповіді на антигенні
препарати стафілококу для отримання антистафілококової плазми з високим
вмістом антиальфастафілолізину.

Серед генетичних маркерів найбільш стабільними і доступними для
дослідження є групи крові – антигенні системи клітин крові. Для аналізу
вибрано системи лейкоцитарних антигенів HLA – локуси А, В, С, DR, — і
еритроцитарні антигени систем АВ0, Резус (обов’язкові для визначення в
трансфузіології), Levis, MNSs, Kell.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи Державної установи
„Науковий центр радіаційної медицини АМН України” за темою АМН України
„Визначення ролі генетичних систем крові та деяких
молекулярно-генетичних маркерів пухлинних клонів в комплексній оцінці
ефективності трансплантації стовбурових гемопоетичних клітин у хворих
на лейкемії, лімфоми та солідні пухлини” (№ Державної реєстрації
0103U001408, 2003-2006 рр.).

Мета роботи. Визначити ступінь значущості імуногенетичних факторів крові
як чинників прогнозу ефективності направленої імунізації донорів ССА на
основі дослідження антигенного поліморфізму генетичних систем крові для
покращення селекції активних донорів і отримання антистафілококової
плазми з високим вмістом антиальфастафілолізину.

Задачі дослідження.

Вивчити поліморфізм HLA антигенів I і II класу головного комплексу
гістосумісності та трансфузійно значущих антигенних систем крові ( AB0;
Rh-Hr; Lewis; MNSs; Kell) у донороздатного населення Південно-Східної
геногеографічної зони України.

2. Вивчити асоційованість еритроцитарних антигенів
ізосерологічних систем AB0; Rh-Hr; Lewis; MNSs; Kell, а також
ізольованих антигенів системи HLA, їх фенотипів і гаплотипів з
активністю антитілопродукції антиальфастафілолізину у донорів
імунізованих ССА.

3. Порівняти структуру представництва антигенів різних систем
крові серед ?мунізованих ССА донорів з різним вмістом
антиальфастафілолізину в плазмі крові.

4. Шляхом статистичного аналізу поширеності і асоціацій
ізольованих еритроцитарних і HLA-лейкоцитарних антигенів, фенотипів і
гаплотипів при направленій ССА імунізації визначити імуногенетичні
маркери, для виявлення донорів, генетично схильних до високої імунної
відповіді.

5. На підставі асоціативних зв’язків розробити критерії
індиві-дуального підходу при проведенні імунізації ССА для формування
контингентів донорів імунної антистафілококової плазми з високим вмістом
антиальфастафілолізину.

Об’єкт дослідження: імуногенетична структура донороздатного насе-лення,
та донорів, імунізованих ССА, які мешкають у Південно-Східній
геногеографічній зоні Укра?ни.

Предмет дослідження: Імуногенетичні чинники клітин крові. Вміст
антистафілококових антитіл у плазмі крові донорів після активної
імунізації ССА.

Методи дослідження: імуногенетичні (визначення еритроцитарних антигенів
ізосерологічних систем AB0; Rh-Hr; Lewis; MNSs; Kell; HLA-типування),
серологічні (визначення активності антитілопродукції
антиальфастафілолізину), статистичні.

Наукова новизна. Вперше визначена генетична структура доно-роздатного
населення Південно-Східної геногеографічної зони України, що є
підґрунтям для генетичної селекції активних імунних донорів крові і
складає контрольну популяцію для вивчення імуногенетичної схильності до
захворювань на індивідуальному і популяційному рівнях даного регіону.

Вперше встановлено асоціативний зв’язок між HLA- імуногене-тичними
чинниками I і II класів та імунологічною відповіддю на активну
імунізацію організму людини ССА і визначені імуногенетичні маркери
інтенсивності антитілопродукції, як прогностичні критерії ефективності
імунізації донорів. Встановлено, що доцільно проводити імунізацію
донорів з генетичними маркерами активної імунної відповіді (антитіла в
межах 10,0 – 16,0 МО/мл): гаплотипами HLA-А2В27, HLA-А9В22 та HLA-А9В27;
з середньої сили антитілоутворенням (антитіла в межах 6,0 – 8,0 МО/мл)
HLA-А3В7 ; не доцільно залучати до імунізації ССА ос?б з слабкою
імунною відповіддю (антитіла в межах ? 4,0 МО/мл)- носії гаплотипів
HLA-А1В8, HLA-А2В14.

Вперше встановлено залежність імуногенетичної рефрактерності імунної
відповіді від активності ССА у одиницях зв’язування в 1мл ?мун?зуючого
агента.

Розширення спектру типованих антигенів за рахунок визначення “мінорних”
антигенів систем Резус і Келл суттєво вдосконалює генетичну
характеристику донорів і підвищує трансфузійну безпеку препаратів крові
і гемокомпонентів в аспекті попередження імунних конфліктів в организмі
реципієнта.

Встановлено, що за ступенем значущості при формуванні сили гумо-ральної
імунної відповіді на активну імунізацію ССА фенотипічні хара-ктеристики
антигенів різних систем крові неоднозначні і розташовані у наступній
послідовності HLA; AB0; Rh-Hr; MNSs; Lewis; Kell.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені
прогностичні імуногенетичні маркери активної антитілопродукції
антиальфастафілолізину при імунізації ССА для відбору донорів з високою
імунною відповіддю, що дозволило на Донецькій обласній станції
пере-ливання крові, не зважаючи на зменшення кількості донорів, отримано
доз антистафілококового імуноглобуліну в 2,53 (1999 рік), в 2,92 (2001
рік), в 2,7 (2003 рік) разів більше, ніж в середньому по Україні; досвід
розширеного типування донорів за рахунок визначення антигенів Lewis,
Kell, MN впро-ваджено на станціях переливання крові міст Макіївки,
Маріуполя, Крама-торська, Єнакіева, Запоріжжя та Луганська, що дозволило
підвищити трансфузійну безпеку гемокомпонентів; впровадження результатів
дисертаційного дослідження на Донецькій ОСПК забезпечило створення
панелі рідкісних груп крові, організацію банку довгострокового їх
зберігання; типування еритроцитарних і лейкоцитарних антигенів за
методиками дисертаційного дослідження створює умови підвищення якості
індивідуального підбору гемокомпонентів (еритромаси і
тромбоконцент-рату); видано інформаційний лист „Отбор доноров для
иммунизации адсорбированным столбнячным и стафилококковым анатоксином”.
//Информационное письмо. Киев. РПК №12 Гематология и трансфузиология.
19.10.1988г.3с.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведено
патентно-інфор-маційний пошук, визначені мета і задачі дослідження,
особисто виконані дослідження з розширеного визначення еритроцитарних та
лейкоцитарних HLA антигенів, проведена триразова (за схемою) імунізація
стафілококовим сорбованим анатоксином, а також обстежені немовлята хворі
на стафі-лококовий сепсис, їхні батьки і контрольна група здорових
дітей. Проаналізовано отримані дані і визначено коефіцієнти кореляції
індивідуальних антигенів, фенотипів і гаплотипів з концентрацією
антистафілококових антитіл, сформульовані основні положення і висновки.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень за темою
дисертації були оприлюднені: на V міжнародному конгресі по імунології
та імунореабілітації , Тенерифе, Іспанія 1999; на ІV з’їзді гематологів
та трансфузіологів України, Київ 2001; на розширеному засіданні Вченої
Ради Наукового Центру радіаційної медицини АМН України , Київ 2002; на
ІІ-му Всесвітньому конгресі по імунопатології та алергії, Москва 2004;
на розширеному засіданні Республіканської проблемної комісії з
гематології та трансфузіології, Київ 2006.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 робіт, з яких 7 статей
у фахових виданнях, які рекомендовані ВАК України, із них – 3
одноосібно. Видано 1 інформаційний лист, 4 тези доповідей, отримано 2
авторські свідоцтва СССР SU №1504596 A1 от 01.05.89г. та SU № 1627989 A1
от 15.10.1990г.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 147 сторінках
друкованого тексту (з яких 98 сторінок основного тексту) і складається
із вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, чотирьох
розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів
дослідження, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку
використаних літературних джерел у кількості 170. Робота ілюстрована 34
таблицями, додатками (А,Б,В та Д).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Робота базується на вивченні
імуногенетичної характеристики 1225 донорів Донецької обласної станції
пе-реливання крові, а також 61 немовляти (віком до одного місяця),
хворих на стафілококовий сепсис, їхніх батьків у кількості 122 осіб і
контрольної гру-пи здорових дітей із 104 осіб. Серед донорського
контингенту виділена гру-па імунізованих ССА донорів (дослідна група –
603 особи віком від 20 до 40 років) та контрольна (622 неімунізовані
особи аналогічного віку). В усіх гру-пах досліджувались еритроцитарні та
лейкоцитарні антигени крові (табл. 1).

До донації крові і імунізації допускались особи, які пройшли
клініко-лабораторне обстеження відповідно до нормативних документів,
плазму крові отримували методом плазмаферезу. Переважну більшість
донорів складали чоловіки (78%).

Для дослідження питання генетичної схильності осіб до захворювань,
індукованих стафілококом, з різними еритроцитарними та лейкоцитарними
групами крові (AB0; Rh-Hr; HLA) вибрано групу новонароджених, які
перехворіли на стафілококовий сепсис, і під час захворювання в
комплексному лікуванні отримували імуноглобулін антистафілококовий
людини . Частоту антигенів крові вивчали у них порівняно з аналогічним
розподілом серед груп контролю (табл. 1).

Групи крові ізосерогічної системи АВ0 встановлювали методом
ізогемаглютинації прямим і зворотним способом на площині, керуючись
вказівками інструкції „Визначення груп крові за системами АВ0, Резус та
імунних антитіл” МОЗ України №164 від 05.07.1999 року.

В якості реагентів були використані алоімунні сироватки виробництва
Донецької обласної станції переливання крові, рідкі діагностичні
моноклональні реагенти анти-А, анти-В і анти-АВ виробництва асоціації
„Ридан” (Київ) та НТК „Тест” (Харків) для прямого способу.

В зворотному варіанті використовувався набір тест-еритроцитів
виробництва Донецької ОСПК, за допомогою якого визначали специфічність
ізогем-аглютининів.

Таблиця 1

Матеріал і методи дослідження

№ п/п Імуногенетичні чинники дослідження

(реакції in vitro) Донори (n=1225) Батьки немовлятхворих на СС

(n=122) Немов-лята, хворі на СС

(n=61) Здорові діти

(n=104)

Імунізовані

(n=603) Неімунізовані

(n =622)

1 Визначення антигенів АВ0 603 622 122 61 104

2 Rh(D)-належність 603 622 122 61 104

3 MN 370 345

4 Lewis 245 182

5 Kell 265 193

6 HLA-A 603 622 122 61 104

7 HLA-B 603 622 122 61 104

8 HLA-C 603 622 122 61 104

9 HLA-DR 131 86

Усього осіб 1512

Фенотип за системою резус (за необхідністю) визначали в пробірках
методом конглютинації з додаванням 10% розчину желатину та за допомо-гою
моноклональних антитіл виробництва асоціації „Ридан” (Київ) та НТК
„Тест” (Харків), а також імунних сироваток антирезус анти-Е, анти-с,
анти-е, виготовлених Донецькою ОСПК.

Антигени ізосерологічної системи Lewis визначали методом аглютинації в
мікропробірках на еритроцитах попередньо оброблених трипсином
сироватками анти-Le виробництва Санкт-Петербурзького науково-дослідного
інституту вакцин та сироваток.

Антигени МN визначали методом аглютинації на площині імунними
сироватками анти-М і анти-N виробництва Санкт-Петербурзького
науково-дослідного інституту вакцин та сироваток.

Антиген К (КЕLL-1) визначали імунною сироваткою анти-К виробництва
фірми „Діатест” (Харків, Україна).

Лейкоцитарні антигени системи НLА локуси A, B, C та DR визначали
мікролімфоцитотоксичним методом з використанням панелей №-29, 30,
31, 32 гістотипуючих сироваток, вироблених у АТ „Гісанс”
Санкт-Петербург, Росія. У зазначені панелі включались 62 специфічності
локусів А, В, Сw, DR.

Вміст антистафілококових антитіл (антиальфастафілолізину) визна-чали
методом титрування з б-токсином виробництва Науково-дослідного інституту
вакцин та сироваток ім.Л.А. Тарасевича (Москва) з еритроцитами
кроликів без участі комплементу, для чого сироватка крові досліджуваної
особи інактивувалась при 56°С впродовж 30 хвилин. Вміст антитіл виражали
в МО/мл. Облік реакції здійснювали за 100% гемолізом еритроцитів
кролика.

Метод імунізації ССА виконувався за схемою згідно з „Инструкцией по
иммунизации доноров стафилококковым анатоксином и проведению
плазмафереза для получения антистафилококковой плазмы” (Москва, 1977г.)
шляхом триразового підшкірного введення ССА з активністю 10 одиниць
зв’язування в 1мл серій 209; 218; 219, які мали відповідні контрольні
номери 1092; 1816; 1817 або 20 одиниць зв’язування в 1мл серій 219; 223;
224 з контрольними номерами 1818; 2040; 2041 в нижній квадрант шкіри
лопатки в дозі 1,0 мл – 1,0 мл — 2,0 мл з інтервалом між введеннями 7
днів. Плазмаферез проводили після першої і третьої ін’єкцій і в
подальшому через кожні 14 днів після закінчення курсу імунізації.

При проведені плазмаферезу у донора забирали 400 мл крові в пластикатну
тару з наступним поверненням в кровообіг клітинної маси.

В отриманій плазмі при кожному плазмаферезі визначали вміст
антистафілококових антитіл.

Статистичні дослідження включали: обчислення критерію Ст’юдента (t);
точковий метод Фішера (Ф); визначення RR- критерію та критерію Пірсона
(ч2).

РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Характеристика донороздатного населення Донецької області, як час-тини
Південно-Східної геногеографічної зони України за розподілом
лейкоцитарних та еритроцитарних антигенів крові є надзвичайно важливою в
кількох аспектах. Основне значення її полягає в можливості створення
банку даних як для підбору гемокомпонентів, так і їх обміну з
трансплантаційними центрами в інших регіонах України.

Гістотипування формених елементів крові обумовлено необхідністю
тканинної сумісності донора-реципієнта при проведенні гемокомпонентної
терапії для попередження сенсибілізації ї у реципієнтів, а особливо у
випадках коли реципієнти мають антитіла від попередніх гемотрансфузій
або вагітностей. Враховуючи, що на тромбоцитах представлені
еритроцитарні антигени системи АВ0, антигени гістосумісності – HLA – і
власне тромбоцитарні антигени HPA, підбір сумісного донора вимагає
типування зазначених антигенів. Клінічний досвід показує, що трансфузії
гемоконцентрату часто супроводжуються саме анти-HLA-алоімунізацією, яка
превалює над анти-HPA- алоімунізацією (Goodn, Zimm, 1999). Тому для
трансфузій тромбоцитів використовують донорів, клітини яких типовані за
HLA- антигенами (Brond, 1997).

Типування HLA-антигенів локусів HLA-А, HLA-В, HLA-С проведено у 1225
донорів, HLA-DR – у 216 донорів.

Дослідженням встановлено, що повний набір антигенів локусів HLA-А,
HLA-В, HLA-С (шість антигенів) зустрічається у 11,09% донорів, п’ять
антигенів – у 34,08%, чотири – у 37,29%, три – у 14,95%, два – у 2,09%,
один – у 0,16% обстежених. Не виявлено жодного антигена – у 0,32% (шість
випадків). Отже, значна частина наших донорів може бути охарактеризована
за окремими антигенами досить повно, що дає підставу порівнювати
популяцію Південно-Східної геногеографічної зони України з аналогічними
за репрезентативністю вибірками інших регіонів.

Проведений аналіз поширеності антигена (гена) показав, що в локусі HLA-А
переважають антигени А2, А9, А1, А3 та А10. Щодо локусу HLA-В в
обстеженій популяції найбільш частими є антигени HLA-В7, В12, В5, В35, в
локусі HLA-С – антигени Сw4, Cw6, Cw2, в локусі HLA-DR – DR2, DR7, DR1.
Сума зустрічаємості генів А1, А2, А3, А9 і А10 дорівнює 0,742.

В ході дослідження виявлено антигени, які трапляються рідко: HLA-А30,
А31, Аw36, А26, В38,В39, Вw41, В42, Вw49, В51, В60, – їхня частота
зустрічуваності ?1%, Сw1 – 5,2%, DR14 – 4,8%.

Отримані нами дані співпадають з результатами інших дослідників (Зотиков
Е.А., 1982; Зарецкая Ю.М., 1983; Мінченко Ж.М., 1994, 2007) і дають
підставу вважати населення Донецької області як частини Південно-Східної
генографічної зони України за розподілом антигенів HLA окремих локусів і
за їх значним поліморфізмом близьким до крупних промислових центрів
Європейського регіону (Снелл Р., Доссе Ж., 1979).

Характеристика регіону за фенотипами показала, що найбільш поширеними є
такі: в локусі HLA-А – А2,2 (9,4%); А1,2 (6,4%); А2,10 (5,9%),
А2,3(5,5%); в локусі HLA-В – В7,7 (4,3%); В5,7 (3,2%); в локусі С –
Сw2,4 (9,3%); Сw2,3 (7,4%); Сw3,4 (3,1%). Отримані нами дані несуттєво
відрізняються від теоретично очікуваних результатів, які було
розраховано за законом Харді-Вайнберга, і підтверджуються критерієм
Персона ч2, що складає для частоти фенотипів в локусі HLA-А, В і С
відповідно: 3,140; 6,034; 6,081 при ступенях свободи 16,29 і 7.

Аналіз розподілу сполучень антигенів HLA (між локусами А, В, С)
проведений у відповідності до коефіцієнтів нерівновагомого зчеплення,
показав надзвичайну різноманітність сполучень між антигенами локусів HLA
–А і В; А і С; В і Сw. При цьому найбільше значення мають сполучення:
А1В8; А1В17; А1В7; А1В16; А2В12; А2В8; А3В7; А9В13; А10В16; А32В5;
А2Сw2; А2Сw3; В16Сw2; В27Сw2; В13Сw3; В35Сw4; В17Сw6; В8Сw7.

Вказані гаплотипи розподілялись з однаковою частотою серед населення
Донецької області, що значно полегшує підбір пар “Донор-реципієнт” при
гемотрансфузіях лейко- та тромбоконцентрату.

Отримані нами дані щодо поширення антигенів системи Резус серед
донороздатного населення нашого регіону, свідчать про однакове
співвід-ношення резус-позитивних (85%) і резус-негативних (15%) осіб як
в українській змішаній популяції, так і в європейських країнах, зокрема
у Франції, яка відповідає Україні і за кількістю населення і за
географічними ознаками.

Частота груп крові систем АВ0, Kell, MNSs, Levis відповідає
панмікстичній популяції і практично не відрізняється від таких у
серед-ньоєвропейській популяції.

Другим завданням нашої роботи було встановити асоційованість антигенів
Rh-Hr, Levis, MN, Kell з активністю антитілопродукції
антиальфастафілолізину у імунізованих ССА осіб.

Слід зазначити, що на станціях переливання крові (Центрах крові) у
виробничій трансфузіології використовується для імунізації донорів
препарат ССА з різною активністю, а саме у 10 ОЗ/мл і 20 ОЗ/мл. У
нашому дослідженні застосовували: препарат з активністю 10 ОЗ/мл для
імунізації 301 донора; препарат з активністю 20 ОЗ/мл для імунізації 302
донорів. Групи донорів були одинакові як за чисельністю, так і за віком
і статтю.

Всі донори розподілені за максимальним вмістом антитіл, при цьому вміст
антитіл до (4,0 МО/мл відображав низьку імунну відповідь, в межах 6,0 –
8,0 МО/мл – середню, 10,0 – 16,0 МО/мл – високу, 18,0 – 30,0 МО/мл –
надвисоку.

При імунізації ССА з активністю 10 ОЗ/мл слабкими респондерами виявились
24,58% осіб, середніми – 41,52%, активними респондерами з вмістом
антитіл в межах 10,0 – 16,0 МО/мл – 33,90%. Не виявлено осіб з
надвисоким вмістом антистафілококових антитіл.

Одночасно встановлено особливості реагування осіб з різним
АВО-фенотипом, а саме – серед донорів, у яких вміст антитіл був у межах
6,0 – 8,0 МО/мл достовірно переважала частка осіб з фенотипом А (51,85%
± 3,01%), в той час як особи з іншими фенотипами становили 34 – 36%.

Поряд з цим встановлено, що донори з фенотипом А дають достовірно меншу
частку осіб з низьким вмістом антитіл (18,52 ± 4,11%) порівняно з
донорами В(ІІІ) групи крові (38,35% ± 4,31%), t=2,41, P <0,05. Активні респондери розподіляються за групами крові без статистично значимих розбіжностей. Пояснення більш активної імунної відповіді на стафілококовий антиген осіб фенотипу А було виявлено в дослідженнях Г.М.Дизик, 1990; В.В.Патоки, 2001. За рахунок парціальної подібності антигенів стафілококу і субстанції А груп крові ізогемаглютиніни альфа (анти-А антитіла), наявні у осіб з групами крові 0(І) і В(ІІІ), взаємодіють з А-подібними складниками ССА і тим самим гальмують імунну відповідь організму на антигенний стимул. У осіб з групою крові А(ІІ) ізогемаглютиніни бета (анти-В) в аналогічну реакцію не вступають і тому не здатні гальмувати імунну відповідь. Таким чином, серед донорів з групою крові А(ІІ) найменша частка слабких і найбільша частка середніх (задовільних) респондерів. * T Z ? ? A Ae ( * X Z „\ ^„\ „o ^„o „o ^„o x ¬ H J „\ ^„\ ???? ??? hr%c@? l nFoHoJo^oc*CC·«???———?‹ ??? ??? ?? ?? ?? ?? ?? ?? ?? ?? ?? /a/////////*///////////// .При імунізації ССА з активністю 20 ОЗ/мл переважна більшість донорів, а саме 60,27%, мала надвисокий вміст антитіл в межах 18,0 – 30,0 МО/мл, рівнозначний при всіх фенотипах АВ0. Препарат з цією активністю “рекрутує” слабких і середніх респондерів до найактивніших, за рахунок цього зменшується частка з низьким вмістом антитіл до 2,64%, з середнім вмістом антитіл – до 11,92%, і навіть з високим вмістом антитіл (10,0 – 16,0 МО/мл) до 25,16% порівняно з групою донорів, імунізованих ССА з активністю 10 ОЗ/мл. Результати проведеного дослідження дають підставу вважати ССА з активністю 20 ОЗ/мл більш імуногенним. Позитивною ознакою даного препарату є також і те, що частка рефрактерних і слабко реагуючих на антигени стафілокока осіб є мінімальною, а частка високо реагуючих – максимальна. За відсутності ССА з активністю 20 ОЗ/мл і за наявності ССА з активністю 10 ОЗ/мл необхідно, поряд з іншим залучати до імунізації осіб з групою крові А(ІІ), тим більше, що в українській змішаній популяції в цілому, як і серед населення Донецького регіону переважає саме ця група крові. Резус-належність визначалась за наявністю або відсутністю антигена Rho(D). Rho(D)-позитивних донорів, імунізованих ССА з активністю 10 ОЗ/мл. виявилось 86,37%, у вибірці донорів, у якій використано ССА з активністю 20 ОЗ/мл– 85,76%, серед 622 неімунізованих донорів – 85,40%. Отже, за даною ознакою групи спостереження не мають статистично значимих відмінностей. При імунізації ССА з різною активністю співвідношення респондентів з різним вмістом антистафілококових антитіл як серед Rho(D)-позитивних , так і серед Rho(D)-негативних виявилось однаковим. Таким чином, рівень продукції антистафілококових антитіл при імунізації ССА з різною активністю не має статистичного взаємозв'язку з антигеном Rho(D) системи Резус, чим можна керуватись при залученні донорів до імунізації. Частота фенотипів антигенів MN серед імунізованих донорів складає: (M+N-) - 63,35%; (M-N+) - 12,27%; (M+N+) - 24,38%. Між окремими фенотипами за системою MNSs при імунізації ССА різною активністю не виявлено статистичних відмінностей за рівнем антистафілококових антитіл. Антигени MN не задіяні в етапи імунної реакції і не беруть участі в імунному реагуванні на стафілококовий антиген. Таким чином, при залученні до імунного донорства визначати антигени MN немає потреби. Щодо впливу антигенів системи Lewis спостерігається достовірний зв'язок групи крові А з феноменом виділювання. Так, серед імунних донорів з рівнем антистафілококових антитіл у сироватці крові в межах 6,0-8,0 МО/мл виявлено збільшення когорти донорів з гаплотипом АLeb+ порівняно з іншими груповими маркерами за рахунок того, що у виділювачів субстанція А (подібна до ССА) міститься у подвійній кількості. Також виявлено, що в загальній вибірці імунних донорів виділювачи переважають порівняно з невиділювачами (47,20 ± 4,78% і 22,86 ± 8,41%, t=2,11, Р < 0,05). Як перші, так і другі відповідають на імунізацію практично однаковим вмістом антитіл і інтенсивністю антитілопродукції, за винятком зазначеного гаплотипу АLeb+ У зв'язку з тим, що більш ніж 90% донорів були негативними за антигеном K, статистично значимого асоціативного зв’язку цього антигена з рівнем антитілопродукції не спостерігалось. Отже, до імунного донорства при імунізації стафілококовим сорбованим анатоксином можна залучати як Kell-негативних так і Kell-позитивних осіб. В той же час необхідно враховувати можливість імунних конфліктів у вагітних і хворих з повторними трансфузіями гемокомпонентів і гемопрепаратів належність до Kk антигенів і імунних анти- K антитіл як у реципієнтів, так і у донорів, в тому числі і імунних донорів. В останні роки стало відомо, що Kell-подібний антиген знайдено в деяких штамах кишкової палички, мікобактеріях, стрептококах, ентерококах, чим пояснюється походження "спонтанних антитіл" після інфекційних захворювань. Антитіла можуть бути небезпечними для Kell-позитивних реципієнтів. Перед трансфузійною службою на сьогоднішній день стоїть завдання імунологічного типування Kk-антигенів і анти-K антитіл. Нерівнозначне реагування донорів з різними лейкоцитарними і еритроцитарними групами крові на стафілококовий антиген означало одночасно і різну генетичну схильність або опірність до індукованих стафілококом патологічних процесів. Нами проведено дослідження розподілу антигенів формених елементів крові у 61 немовляти з бактеріологічно підтвердженим стафілококовим сепсисом, які в комплексній схемі лікування отримували антистафілококовий імуноглобулін виробництва Донецької ОСПК. Контрольна група здорових дітей (104 особи), 61 подружня пара – батьки немовлят, а також імунізовані донори (301 особа). Встановлено, що у хворих немовлят достовірно переважає порівняно із здоровими дітьми серія антигенів: HLA-А1 (RR=2,72), HLA-В8 (RR=2,31), HLA-В12 (RR=2,96), HLA-В14 (RR=2,96) та HLA-В35 (RR=2,88). Зазначені гаплотипи новонароджених (HLA-А1В8 та HLA-А2В14) також як і у імунізованих донорів достовірно асоціювались з низькою імунною відповіддю, вміст антистафілококових антитіл у сироватці крові в межах ? 1,0? 4,0 МО/мл. Характерно, що для високої та середньої сили імунної відповіді (вміст антистафілококових антитіл в межах 6,0 – 16,0 МО/мл) асоціативний зв'язок з гаплотипом HLA-А1,В8 має статистично високу достовірну негативну ознаку. Це підтверджує той факт, що особи, які мають гаплотип HLA-А1В8 генетично не схильні продукувати антистафілококові антитіла в задовільному титрі, здатному захистити організм від стафілококової інфекції. Дослідження частоти HLA-антигенів у батьків хворих дітей показало статистично значиму підвищену частоту зустрічаємості "небезпечних" антигенів, асоційованих з низькою імунною відповіддю на стафілококові антигени. Успадкування таких HLA-антигенів дітьми підвищує генетичну схильність до слабкого реагування на стафілокок і, як наслідок, призводить до виникнення стафілококового сепсису у немовлят. Розглядаючи частоту груп крові АВ0 у немовлят в порівнянні з контрольними групами, ми встановили відсутність статистично значимої різниці всіх фенотипів системи АВ0. Виявлена нами перевага за вмістом антистафілококових антитіл фенотипу А перед фенотипом В серед імунізованих донорів за рахунок нейтралізуючої дії ізогемаглютининів альфа, у новонароджених не може реалізуватись через відсутність ізогемаглютининів, які з'являються лише через 3-6 місяців після народження, тому закономірність, яку ми виявили у імунізованих донорів (дорослих людей), для немовлят непритаманна. При аналізі асоційованості резус-антигенів із захворюванням на стафілококовий сепсис в результаті імунного типування виявлено чотири фенотипи системи Резус, в яких наявний антиген D(Rho) – найбільш імуногенний, один фенотип, де антиген D(Rho) відсутній. Співставлення частоти резус-позитивних фенотипів CcDee, ССDее, ссDЕе, СсDЕе і резус-негативного фенотипу ссddee у хворих немовлят з контрольними групами, показало відсутність статистично значимого зв’язку системи Резус з захворюваністю на стафілокок-індуковану інфекцію. Це пов’язано з тим, що антигени резус не мають подібності з мікроорганізмами і не мають поширеності в рослинному світі, як це спостерігається з антигенами ізосерологічної системи АВ0. Таким чином, проведені нами дослідження демонструють асоціативний зв’язок імуногенетичних чинників з силою імунної відповіді на активну імунізацію ССА. За ступенем значущості у формуванні сили гуморальної імунної відповіді фенотипічні характеристики різних систем крові неоднозначні і розташовані у наступній послідовності HLA>ABO>Rh-Hr>MNSs>Lewis>Kell. Визначення імуногенетичних чинників, які
характеризують здатність організму донорів до активної антитілопродукції
на імунізуючий агент, створює перспективи для відбору активних імунних
донорів для отримання антистафілококової плазми з високим вмістом
антиальфастафілолізину.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення
актуальної наукової задачі — на основі типування трансфузійно значимих
еритроцитарних і лейкоцитарних антигенів визначені критерії відбору
активних донорів при імунізації ССА для отримання антистафілококової
плазми з високим вмістом антиальфастафілолізину, надано імуногенетичну
характеристику репрезентативної популяції донороздатного населення
Південно – Східної геногеографічної зони України.

1. Встановлено, що нерівнозначне реагування донорів на імунізацію
стафілококовим сорбованим анатоксином пов’язане, як з генетичною
схильністю до різної сили імунної відповіді на антиген і
антитілопродукції, так і імуногенністю препарата – індуктора.

2.Серед лейкоцитарних антигенів HLA з сильною імунною відповіддю на
імунізацію ССА з активністю 10 ОЗ/мл (антитіла в межах 10,0 – 16,0
МО/мл) асоціюються гаплотипи HLA-А2В27; HLA-А3В27; HLA-А9В22 та
HLA-А9В27, з середньої сили антитілоутворенням (антитіла в межах 6,0 –
8,0 МО/мл) — асоціація з HLA-А3В7; з слабкою імунною відповіддю
(антитіла в межах ? 4,0 МО/мл) асоціюються гаплотипи HLA-А1, В8 та
HLA-А2В14.

3.Гаплотипи HLA-А1В8 та HLA-А2В14 як маркери слабкої імунної відповіді
частіше виявляються у немовлят з генералізованою стафілококовою
інфекцією (сепсисом), що підтверджує генетичну схильність носіїв цих
гаплотипів до низької продукції антитіл, рівень яких недостатній для
нейтралізації інфекційного агента.

4.Встановлено чіткий асоціативний зв’язок сили імунного реагування з
антигеном HLA-DR2 – маркером надвисокої імунної відповіді , та HLA-DR4;
HLA-DR5, як маркерами слабкої імунної відповіді, при імунізації ССА 20
ОЗ/мл .

5.Донори з гаплотипом АLeb+, імунізовані ССА з активністю 10 ОЗ/мл,
генетично схильні до інтенсивної продукції антистафілококових антитіл.

6.Для виробництва антистафілококової плазми – гемопрепарата специфічної
профілактики і лікування стафілокок-індукованих патологічних процесів, —
доцільно проводити імунізацію донорів з генетичними маркерами активного
імунного реагування: гаплотипами HLA-А2В27, HLA-А9В22 та HLA-А9В27
(вміст антитіл 10,0 – 16,0 МО/мл); HLA-А3В7 (вміст антитіл 6,0 – 8,0
МО/мл).

7.Гаплотипи HLA-А1В8, HLA-А2В14 є маркерами слабкої імунної
відповіді(вміст антистафілококових антитіл — ? 4,0 МО/мл) і тому донорів
з зазначеними гаплотипами не доцільно залучати до імунізації ССА.

8.Визначення імуногенетичних факторів, які характеризують здатність
організму донорів до активної антитілопродукції на конкретний
імунізуючий агент, оптимізує відбір активних донорів для виробництва
антистафілококової плазми у необхідних для клінічних потреб об’ємах.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

На основі проведених досліджень визначено імуногенетичні критерії
відбору активних донорів антистафілококової плазми, які полягають в
залученні до імунізації ССА, з різною активністю.

Для отримання антистафілококової плазми з вмістом антитіл в межах 6,0 –
8,0 МО/мл і вмістом антитіл в межах 10,0 – 16,0 МО/мл при використанні
ССА з активністю 10 ОЗ/мл необхідно залучати донорів з гаплотипами
HLA-А2В27; HLA-А3В27; HLA-А9В22; HLA-А9В27 та HLA-А3В7.

При застосуванні ССА з активністю 20 ОЗ/мл слід залучати донорів з
гаплотипами HLA-А2В27, HLA-А9В22 та HLA-А9В27 (вміст антитіл 10,0 – 16,0
МО/мл) і з антигеном HLA-DR2 оскільки вони здатні продукувати анти
стафілококові антитіла в межах 18,0 – 30,0 МО/мл.

На основі урахування еритроцитарних фенотипів доцільно залучати до
імунізації ССА з активністю 10 ОЗ/мл осіб, що мають гаплотип АLeb+ .

Донорів з гаплотипами HLA-А1В8, HLA-А2В14 не доцільно залучати до
імунізації ССА, оскільки максимальний вміст антистафілококо-вих антитіл
у крові не перевищує 4,0 МО/мл.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Прилуцкий А.С., Сохин А.А., Ходаковский А.В., Лыспак С.А., Майлян Э.А.,
Токарева И.О., Ли-Халатников Ю.Я., Качуряк И.С., Винтер А.В., Свизунова
Л.А.. Эффективность иммунизации адсорбированным стафило-кокковым
анатоксином доноров в зависимости от некоторых аллоантигенов лимфоцитов
и их комплексов // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. —
1989.-№11. — С.113-114. Внесок здобувача: Проведено ізосерологічне
визначення антигенів еритроцитарних систем АВО; Rh-Hr та типування
антигенів лейкоцитів HLA локусів А,В,С. Участь в аналізі матеріалу та
написанні статті.

Ходаковский А.В., Лыспак С.А., Прилуцкий А.С.. О влиянии некоторых
социально-биологических и иммуногенетических факторов на ин-тенсивность
антителообразования у доноров, иммунизированных адсорбиро-ванным
стафилококковым анатоксином различной иммуногенности // Гематология и
трансфузиология. – 1990.- №7.- С.36-38. Автор провів ізосерологічне
визначення антигенів еритроцитарних систем АВО; Rh-Hr;MNSs; Kell; Lewis,
типування антигенів лейкоцитів HLA локусів А,В,С та брав участь в
аналізі та узагальненні матеріалу.

Прилуцкий А.С., Ходаковский А.В., Лыспак С.А., Токарева И.О.. Изучение
эффективности иммунизации доноров адсорбированным стафилококковым
анатоксином в зависимости от Н?А фенотипа // Гематология и переливание
крови. –Киев, 1991.-Респ.межвед.сб. — С.52-55. Авторові належить
проведення ізосерологічного визначення антигенів еритроцитарних систем
АВО; Rh-Hr;MNSs; Kell; Lewis, типування антигенів лейкоцитів HLA локусів
А,В,С, участь в аналізі матеріалу.

Ходаковський О., Прилуцький О., Лінчевський Г., Шинкаренко Л., Майлян
Е.. Деякі алоантигени крові в немовлят із стафілококовим сепсисом //
Актуальні проблеми клінічної імунології та алергології. Зб-к наук. роб.
— Львів, 1997.- №2.- С.157-160. Проведення ізосерологічного визначення
антигенів еритроцитарних систем АВО; Rh-Hr; MNSs; Kell; Lewis та
типування антигенів лейкоцитів HLA локусів А,В,С .Участь в аналізі
матеріалу та написанні статті.

Ходаковський О.В.. Імуногенетичні маркери ризику розвитку
стафілококового сепсису в новонароджених. // Актуальні проблеми
клінічної імунології та алергології. Зб-к наук. роб. — Львів, 1998.-
№3.- С.161-165.

Ходаковский А.В.. Распределение антигенов HLA среди донороспособного
населения Донецкой области. // Иммунология и аллергология. — 2001. -№3.-
С.21-23.

Ходаковський О.В. Антигени клітин крові як маркери активності
антитілопродукції в організмі донорів, імунізованих стафілококовим
анатоксином. // Український журнал гематології та трансфузіології. —
2005. -№6(5).- С.44-47.

Прилуцкий А.С., Сохин А.А., Ходаковский А.В. „ Способ получения
стафилококковой антисыворотки человека“ Изобретение. Авторское
свидетельство SU № 1504596 A1 от 01.05.1989г., бюл.№32 89г., 6с.

Ходаковский Александр Васильевич и другие, указанные в описании „
Способ выделения мононуклеаров из крови человека“ Изобретение. Авторское
свидетельство SU № 1627989 A1 от 15.10.1990г., бюл.№6 91г., 4с.

10. Khodakovsky A.V., Prіlutsky A.S.. Immunogenetic variations in
antialpha-staphylolysin prodaction in obtaining donor antistaphylococcal
immunoglobulin. // International Jornal on Immunorehabilitation.- May
1999.- Number 12 – Supplement – P. 101.. Тенерифе Испания 1-6 мая 1999г.

11. Ходаковський О.В., Лиспак С.О., Ушакевич М.В., Колєсова Т.В..
Проблеми донорства імунної плазми // Гематологія і переливання крові.
Вип.30. IVй з’їзд гематологів та трансфузіологів України 16-18 травня
2001р., Київ: „Нора-прінт”, 2001.- С.28-29.

12. Ходаковский А.В.. Антигены HLA-DR как маркеры отбора доноров для
иммунизации адсорбированным стафилококковым анатоксином // 2й Всемирный
конгресс по иммунопатологии и аллергии. — Москва. -Россия.14-17 мая
2004. – Алергология и иммунология, Т.5. №1 – С.48.

13. Ходаковский А.В.. Некоторые иммуногенетические факторы крови при
иммунизации доноров адсорбированным стафилококковым анатоксином // 2й
Всемирный конгресс по иммунологии и аллергии. — Москва. — Россия 14-17
мая 2004. — Алергология и иммунология, Т.5. №1 – С.48.

АНОТАЦІЯ

Ходаковський О.В. Значення імуногенетичних маркерів крові для відбору
донорів антистафілококової плазми. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.31 – гематологія та трансфузіологія Державна
установа „Інститут гематології та трансфузіології АМН України”, Київ,
2007.

Дисертація присвячена актуальній проблемі трансфузіології – отриманню
антистафілококової плазми для клінічного використання у хворих зі
стафілокок-індукованими патологічними процесами. У зв’язку із кількісним
зменшенням донорських кадрів постала необхідність селекції донорів,
генетично схильних до антитілоутворення високого рівня. Відбір
проводився на основі типування лейкоцитарних (HLA-A,B,C,DR) та
еритроцитарних (ABO, Rh-Hr, MNSs, Lewis, Kell) трансфузійно значимих
антигенів і співставлення фенотипів і гаплотипів з рівнем антитіл після
імунізації сорбованим стафілококовим анатоксином. Визначена антигенна
характеристика 603 імунізованих донорів та здійснено порівняння з
неімунізованими особами (744), що сумарно склало репрезентативну вибірку
Південно-Східної геногеографічної зони України. Активними донорами з
рівнем антистафілококових антитіл в межах 6,0-8,0 МО/мл є особи з
гаплотипами HLA-А3В7+ АLeb+ , з рівнем антитіл 10,0-16,0 МО/мл
-HLA-А2В27, HLA-А3В27; HLA-А9В22; HLA-А9В27 HLA-DR2. Гаплотипи HLA-А1В8,
HLA-А2В14, які є маркерами слабкої імунної відповіді у імунізованих
донорів достовірно частіше зустрічались і у немовлят з генералізованою
стафілококовою інфекцією (сепсисом), що підтверджує генетичну схильність
носіїв цих гаплотипів до низької продукції антистафілококових антитіл,
рівень яких недостатній для нейтралізації інфекційного агента.
Імуногенетична характеристика донорів сприяє створенню банка
гемопрепаратів і підвищенню ступеня гістосумісності при їх підборі
реципієнтам.

Ключові слова: антигени крові, антиальфастафілолізин, стафілококовий
анатоксин, імунізація, донори.

АННОТАЦИЯ

Ходаковский А.В. Значение иммуногенетических маркеров крови для отбора
доноров антистафилококковой плазмы. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.31 – гематология и трансфузиология Государственное
учреждение „Институт гематологии и трансфузиологии АМН Украины”,
Киев,2007.

Диссертация посвящена актуальной проблеме трансфузиологии – полу-чению
антистафилококковой плазмы для клинического применения у больных с
патологическими процессами, индуцированными стафилококковой инфекцией. В
последние годы наблюдается негативная динамика в донорском движении, что
выражается в существенном уменьшении количества донорских кадров и
снижении антителопродукции при иммунизации. В связи с оттоком доноров
одним из рациональных путей восполнения объема выпускаемой продукции
гемопрепаратов и гемокомпонентов является поиск наиболее активных
доноров, которые генетически склонны к высокому иммунному ответу на
конкретный иммунизирующий агент,- в наших исследованиях – на
адсорбированный стафилококковый анатоксин.

Наиболее доступными для исследования фенотипических генетических
факторов являются лейкоцитарные и эритроцитарные группы крови, которые
не изменяются на протяжении жизни и могут бать легко идентифицированы
путем типирования. В работе использован именно этот подход. У 603
доно-ров, иммунизированных адсорбированным стафилококковым анатоксином
по схеме 1,0мл – 1,0мл – 2,0мл с интервалом 7 дней подкожно,
определялись антигены лейкоцитов HLA-A,B,C,DR и антигены эритроцитов
систем ABO, Rh-Hr, MNSs, Lewis, Kell. Полученные данные сопоставлялись с
интенсивно-стью антителопродукции антиальфастафилолизина –
антистафилококковых антител в МЕ/мл плазмы. Антигенная характеристика
иммунных доноров со-поставлялась с таковой у 744 неиммунизированных
лиц, что суммарно составило репрезентативную выборку лиц Юго – Восточной
геногеогра-фической зоны Украины и позволило выявить наиболее частые и
редкие антигены, фенотипы, гаплотипы. Иммуногенетическая характеристика
доноров послужила основой создания банка гемопрепаратов и
гемокомпонентов и повышению степени гистосовместимости при их подборе
реципиентам и возможности межрегионального обмена гемопрепаратами и
гемокомпонентами с другими тканевыми банками Украины.

Исследованием установлено,что наиболее активными донорами, гене-тически
способными к иммунному ответу в пределах 6,0 – 8,0 МЕ/мл на
ад-сорбированный стафилококковый анатоксин, являются лица с гаплотипами
HLA-А3В7+ АLeb+ , с уровнем антител 10,0-16,0 МЕ/мл -HLA-А2В27,
HLA-А3В27; HLA-А9В22; HLA-А9В27 HLA-DR2. Гаплотипы HLA-А1В8, HLA-А2В14,
которые являются маркерами слабого иммунного ответа у иммуни-зированных
АСА доноров (при уровне антиальфастафилолизина ?1,0 – 4,0 МЕ/мл)
достоверно чаще встречались и у типированных нами 61 новорож-денных,
переболевщих стафилококковым сепсисом и получавших в схеме комплексного
лечения гемопрепарат – антистафилококковую плазму. Такое совпадение
иммуногенетических данных по способности к иммунному ответу на антигены
стафилококка служит достоверным критерием того, что носители указанных
гаплотипов имеют генетическую склонность к низкой продукции антител,
уровень которых недостаточен для нейтрализации инфекционного агента.
Доноров с такими гаплотипами нерационально использовать для иммунизации
адсорбированным стафилококковым анатоксином с активностью 10 ЕС/мл, но
они могут быть привлечены к другим видам донорства.

Ключевые слова: Антигены крови, антиальфастафилолизин, стафилококковый
анатоксин, иммунизация, доноры.

SUMMARY

Khodakovsky A.V. Value of the immunogenetic markers of the blood for the
selection donors of the antistaphylococcus plasma. — Manuscript.

Dissertation for competition for scientific degree of Candidate of
Medical Sciences on specialty 14.03.31 – haematology and transfusiology.
State establishment „Institute of the Hematology and Transfusiology AMS
Ukraine”. Kiev, 2007.

The Dissertation is devoted the questions of the influens of the
genetically inherited HLA-A,B,C,DR and ABO, Rh-Hr, MNSs, Lewis, Kell
groups on the pro-duction of the antistaphylococcus antibody after
immunisation staphylococcus sorbcient antitoxin on 603 donors. This
antigen was detected in control 744 donors with the aim as selection of
the active donors with the high level antibody as a cha-racteristic of
the population of the South-East genogeographic sone of Ukraine and
exchange by haemocomponents and haemopreparats with bank of the tissue.
Ac-tive donors have the gaplotypes HLA-А3В7+ АLeb+ (6,0 – 8,0 IU/ml
antibody); HLA-А2В27, HLA-А3В27; HLA-А9В22; HLA-А9В27 HLA-DR2 (10,0-16,0
IU/ml antibody). Weak donors have gaplotypes HLA-А1В8, HLA-А2В14, and
was producted antibody on level ?1,0 – ?4,0 IU/ml. This gaplotypes was
observed in 61 children with staphylococcus sepsis and this
concentration of the antistaphy-lolisins is deficienci for defance
against the infection. Immunogenetic characteri-stic of the donors is
very need for create of the tissue bank.

Key words: Blood antigens, anti-б-staphylolisin, staphylococcus
anatoxin, immunisations, donors.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ССА — сорбований стафілококовий анатоксин

ОЗ/мл — одиниць зв`язування в мілілітрі

МО/мл – міжнародних одиниць в мілілітрі

HLA – Human Leucocyte Antigen

ОСПК – обласна станція переливання крові

СС – стафілококовий сепсис

НРА – тромбоцитоспецифічні антигени

PAGE 20

PAGE 1

Похожие записи