УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

РУДЕНКО ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 619:638.15

Змішані заразні хвороби розплоду медоносних бджіл (епізоотологія,
диференційна діагностика, комплексна система заходів боротьби та
профілактики)

16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної
медицини Української академії аграрних наук.

Науковий консультант доктор біологічних наук, професор

Гробов Олег Федорович,

Всеросійський інститут експериментальної

ветеринарії Російської академії

сільськогосподарських наук, завідувач відділу охорони корисної
ентомофауни

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент АП РФ Микитюк
Володимир Васильович, Бєлгородська державна сільськогосподарська
академія Міністерства сільського господарства та продовольства РФ,
завідувач кафедри паразитології, епізоотології та ветсанекспертизи;

доктор ветеринарних наук, професор, академік РАСГН Смірнов Анатолій
Михайлович, Всеросійський науково-дослідний інститут ветеринарної
санітарії, гігієни і екології, директор;

доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент УААН Мандигра
Микола Станіславович, Інститут епізоотології УААН, директор.

Провідна установа Національний аграрний
університет

Кабінету Міністрів України, м. Київ

Захист відбудеться “ 3 “ березня 2004 р. о 10 30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Інституті експериментальної і
клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул.
Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою:
61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий “30” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук
А.Ф. Бабкін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У більшості країнах світу інфекційні хвороби бджіл є
важливою проблемою для бджільництва, тому що призводять до ослаблення і
зменшення чисельності бджолиних сімей, негативного впливу на навколишнє
середовище, зниження врожайності ентомофільних сільськогосподарських
культур і загальної продуктивності галузі в цілому.

Згідно з даними статистичної звітності і наукових публікацій,
американський і європейський гнильці, аскосфероз реєструються на пасіках
майже в усьому світі: у Західній і Східній Європі, Північній і
Центральній Америці, Канаді, Австралії і Новій Зеландії, Африці, у
державах СНД (Halasa M., 1989; Matheson A., 1993, 1996; Hansen H.,
Brodsgaard C., 2001).

Зміна епізоотичної ситуації в бджільництві пов’язана з повсюдним
поширенням вароозної інвазії, яка викликає неухильний ріст
захворюваності розплоду бджіл інфекційними хворобами, тому вплив цієї
інвазії на інтенсивність прояву епізоотичного процесу вимагає постійних
моніторингових досліджень.

Серед актуальних завдань ветеринарного забезпечення галузі бджільництва
при удосконаленні системи протиепізоотичних заходів важливого значення
набула диференційна діагностика інфекційних хвороб розплоду при змішаних
формах їхнього прояву. Складності в постановці правильного діагнозу при
змішаних формах перебігу інфекційних хвороб призводять до неадекватного
і несвоєчасного проведення лікувально-профілактичних заходів, і як
наслідок, до ослаблення і загибелі бджіл. У зв’язку з цим великого
значення набуває розробка системи епізоотологічного моніторингу,
спрямованої на облік і оцінку змін епізоотичного стану пасік, виявлення
джерел і резервуарів збудників, рушійних сил епізоотичного процесу і
форм прояву захворювання, організацію системи ефективних профілактичних,
лікувальних і ветеринарно-санітарних заходів на пасіках.

У період економічних перетворень в аграрно-промисловому комплексі
відбулося розукрупнення бджільницьких господарств і пасік, змінилася
система ведення галузі і форма власності, усе це створило якісно нові
умови екології бджолосімей і сприяло еволюції епізоотичного процесу при
інфекційних хворобах – розвитку змішаних інфекцій. У зв’язку з цим
виникла необхідність удосконалення системи епізоотологічного нагляду в
бджільництві і впровадження більш ефективної комплексної системи заходів
профілактики і боротьби з інфекційними хворобами розплоду бджіл, зокрема
американським гнильцем, вароозом та іншими заразними хворобами бджіл.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота є складовою частиною досліджень, виконаних згідно до
державних програм і тематичних планів Інституту експериментальної і
клінічної ветеринарної медицини Української академії аграрних наук
(ІЕКВМ УААН): завдання 06 – Розробити і впровадити ефективну систему
заходів щодо діагностики, терапії і профілактики інфекційних хвороб
бджіл з урахуванням інтенсивної технології ведення бджільництва
(1986(1990 рр.); № Державної реєстрації 01870093620, завдання 0.СХ.62.11
– Розробити і впровадити ефективну інтегровану систему заходів щодо
діагностики, терапії і профілактики інфекційних та інвазійних хвороб
корисних безхребетних з урахуванням спеціалізації та інтенсифікації
бджільництва (1986(1990 рр.); № Державної реєстрації UA01009821,
завдання 07.01.05 – Розробити науково обґрунтовану систему захисту бджіл
від бактеріальних та вірусних захворювань, враховуючи зміни
навколишнього середовища і отримання екологічно чистої продукції
(1991–1995 рр.); № Державної реєстрації 0197U000762 – Розробити
ефективну систему захисту бджіл від найбільш небезпечних заразних хвороб
(1996(2000 рр.); № Державної реєстрації 0101U0016613 – Розробити
критерії оцінки резистентності бджіл з метою відбору продуктивних ліній
з високою “гігієнічною поведінкою”, стійких до хвороб (2001(2005 рр.).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи – провести епізоотологічний
моніторинг, вивчити тенденції розповсюдження та перебігу інфекційних
хвороб розплоду бджіл. Теоретично та експериментально обґрунтувати,
розробити і впровадити диференційну діагностику,
лікувально-профілактичні біопрепарати та комплексну систему заходів
боротьби і профілактики змішаних заразних хвороб розплоду бджіл на
пасіках України.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

– вивчити тенденції епізоотичного процесу та форми прояву американського
і європейського гнильців, парагнильця, аскосферозу бджіл на пасіках
України;

– визначити значення вароозної інвазії як можливого векторного фактора,
що впливає на інтенсивність епізоотичного процесу при змішаних
інфекційних хворобах бджіл;

– вивчити особливості формування гуморальних факторів імунітету в
організмі розплоду бджіл під впливом вакцини;

– розробити методи і засоби для проведення диференційної діагностики
американського гнильця бджіл при змішаних формах його прояву;

– розробити і випробувати дослідно-промислову серію вакцини проти
американського гнильця бджіл;

– розробити та експериментально обґрунтувати схеми застосування
лікувально-профілактичних препаратів у комплексі заходів профілактики і
лікування змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл;

– відпрацювати схеми та режими дезінфекції бджолярського інвентарю і
соторамок;

– розробити і впровадити комплексну систему ветеринарно-санітарних
заходів при змішаних заразних хворобах бджіл на пасіках України.

Об’єкт дослідження: інфекційні хвороби розплоду бджіл і фактори, що
впливають на інтенсивність прояву епізоотичного процесу при змішаних
заразних хворобах.

Предмет дослідження: епізоотологія, диференційна діагностика, комплексна
система заходів боротьби і профілактики змішаних інфекційних хвороб
розплоду бджіл, біологічні препарати специфічної і неспецифічної дії,
гуморальні фактори імунітету личинок бджіл, культури збудників
інфекційних хвороб.

Методи дослідження: епізоотологічний; клінічний; мікробіологічний;
біохімічний; імунологічний; паразитологічний; біотехнологічний;
статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні на основі даних
епізоотологічного моніторингу і клініко-епізоотологічних обстежень пасік
14 областей встановлено тенденцію до змішаного перебігу інфекційних і
інвазійних хвороб розплоду бджіл. Установлено підсилюючий вплив
вароозної інвазії на інтенсивність епізоотичного процесу при інфекційних
хворобах бджіл, що характеризувався розвитком змішаних заразних хвороб.
Отримані дані розширюють теоретичні положення відносно рівнів формування
епізоотичного ланцюга, прихованих джерел збудника та рушійних сил
епізоотичного процесу при інфекційних хворобах бджіл.

В умовах прояву змішаних заразних хвороб бджіл розроблена та впроваджена
диференційна діагностика і комплексна система ветеринарно-санітарних
заходів із застосуванням біологічних препаратів – вакцини проти
американського гнильця та “Апітонусу”.

Запропоновано методи диференційної діагностики американського гнильця
бджіл при змішаних формах його прояву, що дають змогу виділяти чисту
культуру P. larvae subsp. larvae.

Вперше отримано дані, які доповнюють наші уявлення щодо механізму
формування гуморальних факторів імунітету в організмі 4–6-денних личинок
після застосування вакцини проти американського гнильця бджіл.
Розроблено і затверджено виробничий регламент промислової технології
вакцини проти американського гнильця бджіл і стимулятора “Апітонусу” в
умовах Сумської біофабрики.

Розроблено і випробувано нові дезінфектанти і їх співвідношення, режими
знезараження бджолярського інвентарю і соторамок при ліквідації змішаних
заразних хвороб бджіл на пасіках.

Наукова новизна виконаної роботи підтверджена п’ятьома патентами на
винахід.

Практичне значення одержаних результатів. Впроваджено комплексну систему
ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і лікування змішаних
заразних хвороб бджіл у великих товарних та племінних
бджологосподарствах України.

Результати багаторічних наукових досліджень покладено в основу
Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл:
затвердженої Головою Державного департаменту ветеринарної медицини
Міністерства аграрної політики України, наказ № 9 від 30 січня 2001 р.;
методичних вказівок по диференційній діагностиці інфекційних хвороб
розплоду бджіл: затверджених Наук.-техн. Радою Державного департаменту
ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, протокол №
1 від 27 грудня 2001 р.; Ветеринарно-санітарних вимог щодо заготівлі і
переробки воскосировини: затверджених Головою Державного департаменту
ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 31
від 7 червня 2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20
грудня 2002 р. за № 994/7282; методичних рекомендацій по діагностиці,
профілактиці і лікуванню основних інвазійних хвороб бджіл для студентів
факультету ветеринарної медицини і слухачів курсу підвищення
кваліфікації: затверджених Вченою радою факультету ветеринарної медицини
ХЗВІ, протокол № 35 від 20 лютого 2001 р.; нормативної документації на
препарати: “Вароацид” – термічні смужки проти вароозу бджіл (ТУ У
46.15.241–2001, настанова щодо застосування “Вароациду”, реєстраційний №
15–14/100, затверджених Головою Державного департаменту ветеринарної
медицини Міністерства аграрної політики України 22 травня 2001 р.),
“Ларвізол” – комплексний препарат проти гнильцевих хвороб бджіл (ТУ У
46.15.240–2001, настанова щодо застосування “Ларвізолу”, реєстраційний №
15–14/101, затверджених Головою Державного департаменту ветеринарної
медицини Міністерства аграрної політики України 22 травня 2001 р.);
“Нозапіцид” – проти нозематозу бджіл (ТУ У 46.15.570–2001, настанова
щодо застосування “Нозапіциду”, реєстраційний № 15–14/86, затверджених
Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства
аграрної політики України 23 квітня 2001 р.); “Апісан” – проти вароозу
бджіл (ТУ У 46.15.569–2001, настанова щодо застосування “Апісану”,
реєстраційний № 15–14/77, затверджених Головою Державного департаменту
ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 23 січня
2003 р.); “Апітонус” – для стимуляції бджіл (ТУ У 46.15.238–97,
настанова щодо застосування “Апітонусу”, реєстраційний № 15–14/99,
затверджених Головою Державного департаменту ветеринарної медицини
Міністерства аграрної політики України 25 лютого 2001 р.); “Дезвакс” –
концентрат для виготовлення дезінфікуючого розчину (ТУ У 46.15.571–2001,
настанова щодо застосування “Дезваксу”, реєстраційний № 15–14/87,
затверджених Головою Державного департаменту ветеринарної медицини
Міністерства аграрної політики України 24 квітня 2001 р.); “Апікон” –
комплексний препарат проти гнильців, аскосферозу, аспергильозу (ТУ У
46.15.567–2001, настанова щодо застосування “Апікону”, реєстраційний №
15–14/77, затверджених Головою Державного департаменту ветеринарної
медицини Міністерства аграрної політики України 24 квітня 2001 р.);
“Тактік” (настанова щодо застосування “Тактіку”, реєстраційний №
15–14/256, затверджена Головою Державного департаменту ветеринарної
медицини Міністерства аграрної політики України 10 вересня 2001 р.);
паста для підгодівлі бджіл “Апістім” (ТУ У 24.4–00497087–627–2001,
настанова щодо застосування “Апістіму”, реєстраційний № 15–14/261,
затверджених Головою Державного департаменту ветеринарної медицини
Міністерства аграрної політики України 11 жовтня 2001 р.); комплексна
паста “Мікостат” (ТУ У 46.15.239–97, настанова щодо застосування
“Мікостату”, реєстраційний № 15–14/27, затверджених начальником
Головного управління ветеринарної медицини з держветінспекцією
Міністерства сільського господарства і продовольства України 19 квітня
1996 р.); таблетки ендонуклеази бактерійної проти вірусних хвороб і
стимуляції бджіл (ТУ У 00497081.013–93, настанова щодо застосування
ендонуклеази бактерійної, реєстраційний № 15–15/11, затверджених
заступником начальника Головного управління ветеринарної медицини
Міністерства сільського господарства і продовольства України 19 березня
1993 р.); “Декаметоксин” – для профілактики та лікування аскосферозу
бджіл (тимчасова настанова, реєстраційний № 15–14/41, затверджена
начальником Головного управління ветеринарної медицини з
держветінспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства
України 18 червня 1994 р.) та вакцина проти американського гнильцю бджіл
інактивована (ТУ У 46.15.236–97, настанова щодо застосування вакцини
проти американського гнильця бджіл інактивованої, реєстраційний №
15–14/147, затверджених Головою Державного департаменту ветеринарної
медицини Міністерства аграрної політики України 30 вересня 2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок автора дисертації в
розробку наукових результатів, що виносяться на захист, полягає в
постановці проблеми, самостійному виконанні методичних, аналітичних і
експериментальних робіт, розробці теоретичних та практичних основ
дослідження тенденцій розвитку епізоотичної ситуації, диференційної
діагностики, комплексної системи заходів боротьби і профілактики зі
змішаними заразними хворобами бджіл та особистій участі в їх практичній
реалізації в бджологосподарствах України.

Дисертантом самостійно вивчені механізми специфічних і неспецифічних
реакцій, що відбуваються в організмі личинок бджіл після застосування
біологічних препаратів. Деякі біохімічні та імунологічні дослідження
(проведення двомірного електорофорезу, ізоелектрофокусації і вивчення
амінокислотного складу гемолімфи) були виконані здобувачем у лабораторії
біохімії Ентомологічного центру Чеської академії наук.

Автором самостійно виконані роботи на Сумській державній біологічній
фабриці щодо відпрацювання та освоєння промислової технології
інактивованої вакцини проти американського гнильця бджіл і стимулятора
“Апітонус”.

Окремі дослідження, зокрема, створення вакцини проти американського
гнильця бджіл проводились спільно з кандидатом ветеринарних наук
Олексієнко Ф.М. і кандидатом біологічних наук Вовк О.М. у лабораторії
вивчення хвороб бджіл ІЕКВМ.

Епізоотологічні дослідження на окремих пасіках проведені за участю
співробітників лабораторії вивчення хвороб бджіл ІЕКВМ: кандидата
ветеринарних наук Маслій І.Г. і кандидата біологічних наук Нємкової С.М.

Апробація результатів дисертації. Матеріали, представлені в
дисертаційній роботі, доповідались і схвалені на звітних сесіях Вченої
ради і методичних комісій ІЕКВМ УААН (Харків, 1989(2003 рр.),
конференції “Досягнення наукової ветеринарної медицини в профілактиці та
боротьбі з хворобами сільськогосподарських тварин” (до 70-річчя ІЕКВМ,
Харків, 1993 р.); міжнародній науковій конференції “Загальна
епізоотологія: імунологічні, екологічні і методологічні проблеми”
(Харків, 1995 р.); 5 науково-практичній конференції апітерапевтів (Сочі,
1996 р.); міжнародній конференції “Розвиток ветеринарної науки в
Україні: здобутки та проблеми” (Харків, 1997 р.); XXXV Міжнародному
з’їзді Апімондії (Антверпен, Бельгія, 1997 р.); ХІІ Міжнародному
конгресі Апіславії (Київ, 1998 р.); XXXVII міжнародній науковій
конференції по бджільництву (Пулави, Польща, 2000 р.); ХIII Міжнародному
конгресі Апіславії (Бєлград, Югославія, 2000 р.); Європейській
конференції “Молекулярні механізми толерантності бджіл до хвороб
MOMEDITO” (Кралупи, Чехія, 2000 р.); Всеукраїнському семінарі-навчанні з
головними державними інспекторами ветеринарної медицини, начальниками
управлінь ветеринарної медицини Автономної республіки Крим, областей з
питань “Актуальні проблеми ветеринарної медицини і підсумки роботи
служби ветеринарної медицини за 1 півріччя 2001 р.” (Ужгород, 2001 р.),
Європейській конференції під егідою Апімондії “Попередження залишкових
кількостей лікувальних препаратів у меді” (Целлє, Німеччина, 2002 р.), 2
з’їзді апітерапевтів України (Харків, 2002 р.), Міжнародній конференції
“Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення
тваринництва” (Феодосія, 2003 р.), XXXVIII Міжнародному з’їзді Апімондії
(Любляни, Словенія, 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 59 наукових праць, у тому
числі 25 (19 одноосібних) у профільованих журналах і тематичних
збірниках, затверджених переліком ВАК України, 6 у зарубіжних
міжнародних виданнях, отримано п’ять деклараційних патентів України.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 299 сторінках друкованого
тексту і включає такі розділи: вступ, огляд літератури, матеріали і
методи досліджень, результати власних досліджень, узагальнення
результатів досліджень та їх аналіз, висновки, список використаної
літератури, додатки. Робота ілюстрована 11 рисунками і містить 33
таблиці. Список використаної літератури включає 479 джерел, у тому числі
294 ( іноземних авторів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Роботу виконували у період 1989(2002 рр. у лабораторії вивчення хвороб
бджіл Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини
УААН, Ентомологічному центрі Чеської академії наук (м. Будійовиці),
Сумській державній біологічній фабриці, на пасіках товарних і племінних
бджологосподарств 14 областей України, які утримували більше 11,5 тисяч
бджолиних сімей карпатської та української степової порід. Організацію і
впровадження комплексної системи ветеринарно–санітарних заходів щодо
профілактики і боротьби зі змішаними заразними хворобами проводили
шляхом обстеження 4500 бджолосімей та лабораторних досліджень більше
1000 зразків запечатаного розплоду.

Оцінку епізоотичної ситуації у бджільництві вивчали за допомогою
ретроспективного епізоотологічного аналізу даних звітності обласних
лабораторій ветеринарної медицини щодо захворюваності бджіл на
американський і європейський гнильці, аскосфероз, аспергильоз і варооз,
а також кількісні показники, які характеризують епізоотичний процес:
захворюваність (превалентність), індекс епізоотичності, напруженість
епізоотичної ситуації та інші (Тимченко Р.С., 1997; Бакулов И.А.,
Третьяков А.Д., 1979; Джупина С.И., 1991).

Діагностичні дослідження на наявність інфекційних і інвазійних хвороб
проводили методом клінічного огляду бджолиного гнізда, стану розплоду
різного віку. Форми прояву інфекційних хвороб встановлювали шляхом
досліджень патматеріалу (зразків різновікового розплоду робочих бджіл і
трутнів, стільникового меду, муміфікованих личинок) за
загальноприйнятими методами та діючими вказівками шодо лабораторної
діагностики (1984, 1986). Культури збудників інфекційних хвороб бджіл,
виділені з патологічного матеріалу, типізували за характерними
культурально-морфологічними ознаками (Руденко Е.В., 1987). Серологічну і
біохімічну типізацію виділених культур збудників здійснювали згідно з
існуючими методами (Лабинская А.С., 1988; Антонов Б.И., 1998).

Етіологічне значення збудника американського гнильця у виникненні і
розвитку змішаних форм інфекційних хвороб розплоду бджіл виявляли згідно
до методичних вказівок, розроблених нами щодо диференційної діагностики
(2001).

Активність “гігієнічної поведінки” бджіл, розвиток сімей, контамінацію
стільникового меду спорами збудників інфекційних хвороб визначали з
метою вивчення їх впливу на інтенсивність прояву епізоотичного процесу
при інфекційних хворобах розплоду бджіл. Дослідження проводили впродовж
1999(2002 рр. на 32 пасіках (5350 бджолиних сімей) Харківської,
Полтавської, Вінницької, Донецької, Закарпатської областей і АР Крим, на
яких утримувались бджоли карпатської та української степової порід і
застосовували різні технології бджоловедення. Усього клінічно обстежено
більше 1000 бджолиних сімей і досліджено 123 зразки патматеріалу
(запечатаного і відкритого розплодів, стільникового меду) від хворих і
умовно здорових бджолиних сімей. Активність “гігієнічної поведінки”
бджіл карпатської та української степової порід вивчали за методом,
запропонованим M. Spivak (2001).

Особливості прояву вароозу бджіл вивчали на пасіках різних областей
України і дослідній пасіці ІЕКВМ при проведенні епізоотологічного
експерименту. Динаміку екстенсивності інвазії дорослих особин, а також
розплоду трутнів та робочих бджіл вивчали протягом активного періоду
життєдіяльності бджіл (травень-листопад) шляхом визначення кількості
кліщів на 100 запечатаних комірок або на 100 імаго.

Прогнозування епізоотичного процесу проводили за врахуванням факторів,
що впливали на його розвиток: санітарний стан та сила бджолиних сімей,
екстенсивність вароозної інвазії і найголовніше – контамінація кормів
збудниками інфекційних хвороб. Всього було досліджено 132 зразки
стільникового меду і печатного розплоду, відібраного від хворих і умовно
здорових бджолиних сімей з 30 пасік різних регіонів. При дослідженні
зразків стільникового меду від хворих і умовно здорових бджолосімей (без
клінічних ознак хвороб) віділяли відповідні види збудників інфекційних
хвороб і визначали контамінацію стільникового меду.

Гуморальні фактори імунітету вивчали в гемолімфі, відібраної не менше
ніж від трьох тисяч 5–6-денних личинок бджіл. Усього було досліджено
більше 50 збірних зразків. Окремі гуморальні фактори імунітету личинок
бджіл вивчали при застосуванні біологічних препаратів: вакцини проти
американського гнильця бджіл і біопрепарату “Апітонус” у порівнянні з
відповідними контролями. Інактивовану вакцину і “Апітонус” застосовували
за раніше розробленою схемою.

Структуру білкових фракцій гемолімфи личинок бджіл визначали методом
SDS-електрофорезу в поліакриламідному гелі (ПААГ) (SDS-PAGE),
використовуючи 7,5 і 15 % гелі, які калібрували за допомогою маркерів
низькомолекулярної ваги (LMW calibration Kit, Pharmacia) 14,4(94 kD та
фарбували 0,01 % Coomassie Blue G-250 у розчині метанолу і 7 % оцтової
кислоти (1:1) за методикою Laemmly U.K. (1970). Постановку двомірного
електрофорезу з фіксованим градієнтом рН і додаванням амфолітів
(2D-IPG-CA) здійснювали за методикою Gorg A., Postel W., Gunter S.
(1988).

Визначення титрів аглютинінів у гемолімфі личинок проводили у дослідних
і контрольних групах бджолиних сімей, для чого використовували 1 %
суспензію еритроцитів крові кроликів, білих щурів, морських свинок, і
людини (групи 0(I)). Відмиті фосфатним буфером з рН 7,4 еритроцити
застосовували як антиген. Гемолімфу личинок досліджували у серійних
розведеннях з інтервалом 1:2 згідно методик Russell J. et al. (1982) і
Bradly R.S. et al. (1989).

Активність і специфічність аглютинінів вивчали з використанням
нормальних еритроцитів від зазначених тварин і людини, а також
сенсибілізованих формалінізованими культурами P. larvae subsp. larvae і
Bac. alvei. Реакцію проводили при 32 0С протягом 2-х годин і потім 12
годин при 22 0С до обліку результатів.

Вивчення бактерицидної активності гемолімфи личинок бджіл проводили за
допомогою дисків. Мікробну суспензію музейного штаму Р. larvae subsp.
larvae 1010 (V. Drobnikova, Чехія) і Bac. subtilis штам № 659 (V.N.
Kandybin) у кількості 1 млрд. спор вносили по 0,5 см3 в чашки Петрі з
м’ясо-пептонним сироватковим агаром (МПСА). Потім на поверхню культури
вносили стерильні паперові диски, просичені гемолімфою личинок
контрольних і дослідних бджолиних сімей, яку відбирали через п’ять і сім
діб після вакцинації. Інкубацію проводили протягом трьох діб при 37 0С.

Вільні амінокислоти в гемолімфі личинок бджіл визначали методом рідинної
хроматографії (HPLC) на амінокислотному аналізаторі “Varian DS 604”,
детектор “Varian” (Fluoxichrom) при довжині хвилі 420 nm, з
використанням стандартних 4 mМ розчинів відповідних амінокислот.

Активність дезінфікуючих засобів вивчали згідно з методичними вказівками
про порядок випробувань нових дезінфікуючих засобів для ветеринарної
практики (1987). Було проведено близько 40 серій дослідів, з
використанням більше ніж 360 тест-об’єктів (предметне скло, дощечки,
шматочки вощини з нанесеними на них тест-культурами, шматочки
стільників, що містили спори різних видів збудників інфекційних хвороб
розплоду). Спорові і вегетативні форми збудників інфекційних хвороб
бджіл: американського гнильця – P. larvae subsp. larvae, європейського –
Bac. alvei, парагнильця – Bac. paraalvei, а також міцелій і спори
патогенних грибів – Asc. apis, Asp. niger, Asp. flavus використовували
як тест-культури. Дію різних дезінфектантів, способи їх нанесення,
температуру розчинів і експозицію визначали у порівнянні з контролем –
10 % розчином перекису водню.

Усі дослідження проводили не менш ніж у трикратних повторностях, з метою
одержання вірогідних даних. Результати досліджень обробляли за допомогою
методів математичної статистики (Урбах В.Ю., 1964, 1975) та пакету
комп’ютерних програм для статистичної обробки даних.

Впровадження комплексної системи ветеринарно-санітарних заходів щодо
профілактики і боротьби зі змішаними заразними хворобами розплоду бджіл
проводили на пасіках Мукачівського племінного бджолопідприємства (1100
бджолиних сімей), племінних пасіках Кримбджолопрому (400 бджолиних
сімей), 26 пасіках АФ “Шахтар” (2500 бджолосімей) і інших господарств
України. Економічну ефективність розроблених комплексних заходів
розраховували згідно з методикою визначення ефективності ветеринарних
заходів (1982).

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотологічний моніторинг змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл
на пасіках окремих регіонів України. Аналіз даних офіційної ветеринарної
звітності щодо захворюваності бджіл за період 1994(2002 років показав,
що в більшості областей реєстрували одиничні випадки інфекційних хвороб,
за якими неможливо простежити динаміку епізоотичного процесу та форму їх
прояву і перебігу.

Результати епізоотологічних обстежень пасік з різною технологією
розведення бджіл і різною виробничою спрямованістю (племінні
матковиводні, товарно–запилювальні пасіки), вказували на постійний ріст
кількості випадків інфекційних хвороб розплоду бджіл (табл. 1).

Наведені дані свідчили про високі показники захворюваності бджіл
змішаними формами прояву інфекційних хвороб, тоді як, у ветеринарній
звітності змішана форма їх прояву зовсім не була відображена.
Епізоотологічні дослідження, проведені за останні 9 років, вказали на
те, що серед інфекційної патології розплоду бджіл американський гнилець,
як моноінфекція, практично не зустрічався. В основному цю інфекційну
хворобу було зареєстровано в змішаній формі перебігу з мікозами або
іншими видами гнильців – від 60 до 96 % випадків (у середньому за період
( 73,2 %) (рис. 1).

Таблиця 1

Результати епізоотологічного обстеження пасік у 1994–2002 рр.

Роки Кількість

пасік Американський

гнилець та

аскосфероз Американський

гнилець та інші

види гнильців Мікози бджіл

(аскосфероз і

аспергильоз) Європейський

гнилець бджіл Єропейський

гнилець і

аскосфероз

кількість

випадків

% кількість

випадків % кількість

випадків % кількість

випадків % кількість

випадків

%

1994 55 39 59 19 28,8 8 12,2 – – – –

1995 34 28 53,8 8 15,3 2 3,9 7 13,5 7 13,5

1996 19 8 34,8 7 30,4 4 17,4 3 13 1 4,4

1997 28 28 60,9 3 6,5 6 13 – – 9 19,6

1998 28 28 56 2 4 20 40 – – – –

1999 16 11 44 8 32 4 16 1 4 1 4

2000 21 6 20 23 76,7 – – 1 3,3 – –

2001 39 25 32,9 23 30,3 6 7,9 5 6,6 17 22,3

2002 19 8 34,8 9 39,1 6 26,1 – – – –

Визначення превалентності, індексу епізоотичності, кількості
неблагополучних щодо інфекційних хвороб пунктів (пасік) та розрахунок їх
частки від загального числа дозволили дати оцінку напруженості
епізоотичної ситуації на визначеній території досліджених областей
України (табл. 2).

Результати, отримані при обстеженні пасік, свідчили про те, що наявна
епізоотична ситуація суттєво відрізнялася від даних ветеринарної
звітності. Так, нами було виявлено значно більшу частку прояву
інфекційних хвороб розплоду бджіл у змішаній формі (див. табл. 1-2).
Крім того, встановлено, що прояв змішаних форм інфекційних хвороб
характеризувався високою часткою неблагополучних пунктів (пасік).

Стаціонарність, як характерна риса епізоотичного вогнища, була найбільше
виражена при прояві американського гнильця у змішаній формі (з мікозами
чи іншими видами гнильців) незалежно від регіонів України, виробничої
спрямованості і технологій утримування бджіл. У таких випадках у
клінічно здорових бджолиних сім’ях зі стільникового меду (який був
фактором передачі збудників інфекційних хвороб) виділяли спори збудників
американського гнильця та інших інфекційних хвороб (аскосферозу,
європейського гнильця та інших), а через деякий час, у поточному чи
наступному сезоні реєстрували окремі випадки або спалахи американського
гнильця бджіл у змішаній формі перебігу. Результати цих досліджень
покладено в основу оперативно-короткострокового прогнозування ймовірного
виникнення інфекційних хвороб на пасіках.

Вивчення ознак, які вказували на стаціонарність епізоотичних вогнищ,
показало, що індекс епізоотичності найбільш чітко характеризував
тривалість періоду неблагополуччя обстеженої території щодо інфекційних
хвороб в усіх формах їх прояву. Однак, пряму залежність між величиною
індексу епізоотичності і показником частки неблагополучних пунктів
виявляли дуже рідко, лише в окремих регіонах (див. табл. 2).

Суттєва питома вага змішаних форм інфекційних хвороб зумовлювала високу
превалентність в обстежених епізоотичних вогнищах протягом декількох
років. Превалентність перевищувала 10 клінічно хворих бджолосімей на 100
обстежених у більшості випадків та була в межах 6,9 – 20,9 залежно від
регіону. Як видно з табл. 1 і 2, індекс епізоотичності перевищував
величину 0,5, у всіх випадках, коли превалентність була вища за 10, що й
характеризувало напруженість епізоотичної ситуації у даному
епізоотичному вогнищі.

Таблиця 2

Показники напруженості епізоотичної ситуації щодо змішаних інфекційних
хвороб бджіл в окремих регіонах України

Область,

господарство

Кількість пасік Частка небла-

гополучних

пунктів, % Превалентність на 100 бджолосімей Індекс

Епізоо-

тичності

всього неблаго–

получних

Луганська,

Білокуракін–

ське МБО

15

13

86,6

20,9 4/5*

= 0,8

АР Крим,

Роздольнен–

ське БО

9

9

100

20,8 4/6*

= 0,67

АР Крим,

Бахчисарай–

ське БО

2

2

100

9 2/5*

= 0,4

Закарпатська,

Мукачівське

ПБО

12

8

66,7

10,7 4/7*

= 0,6

Миколаївська,

Миколаївбджо–

лопром

10

10

100

20,8 3/4*

= 0,75

Херсонська,

Херсонбджоло–

пром

7

5

71,4

14,1 3/4*

= 0,75

Полтавська,

Гадяцьке БО

15

8

53

9 3/6*

= 0,5

Вінницька,

ВАТ “Мед

Поділля”

4

3

75

15 3/4*

= 0,75

Донецька,

АФ “Шахтар”

12

10

83,3

6,9 2/4*

= 0,5

Примітка. * чисельник – період (роки) неблагополуччя пасіки; знаменник –
період (роки) спостереження за пасікою.

Важливим моментом досліджень було вивчення можливих шляхів передачі
збудника інфекційних хвороб, які спричиняли збільшення напруженості
епізоотичної ситуації щодо змішаних інфекційних хвороб розплоду, у
зв’язку з чисельними контактами бджіл з різних сімей і пасік. Нами було
розглянуто два основні шляхи передачі збудників інфекційних хвороб –
вертикальний і горизонтальний. У першому випадку поширення йде за
рахунок природного роїння бджіл, при цьому збудники інфекційних хвороб
розповсюджуються бджолами на велику відстань. Однак збільшення кількості
випадків природного роїння і зльоту роїв відзначали у різних регіонах
України лише в окремі періоди (раз у 3–4 роки).

Роль другого – горизонтального шляху, пов’язана з господарською
діяльністю людини, що впливала на зміну і напруженість епізоотичної
ситуації на пасіках окремих регіонів. Так, багаторічними
епізоотологічними спостереженнями було встановлено безліч випадків, коли
з пасік умовно благополучних щодо інфекційних хвороб (без клінічних
ознак інфекційних хвороб, але з кормом, контамінованим збудниками
інфекційних хвороб), формували бджолині пакети, та пересилали на
відстань більшою за 1000 кілометрів. Спалахи інфекційних хвороб
реєстрували на новому місці у вигляді моноінфекції або змішаної форми в
період карантину чи після його проведення в поточному сезоні.
Горизонтальний шлях поширення збудників інфекційних хвороб пов’язаний
також з реалізацією та використанням продукції бджільництва (мед, пилок,
віск), яка контамінована збудниками інфекційних хвороб, і в першу чергу,
збудником американського гнильця.

Отже, аналіз отриманих даних, вказав на те, що наявність розбіжності
даних ветеринарної звітності і наших результатів епізоотологічних
обстежень пасік пов’язана саме з ростом кількості випадків прояву
американського гнильця у вигляді змішаної інфекції, особливо з мікозами
– аскосферозом і аспергильозом.

Етіологічне значення американського гнильця в структурі змішаних
інфекційних хвороб розплоду бджіл. Епізоотологічні обстеження пасік і
мікробіологічні дослідження дали змогу встановити, що в усіх випадках
виділення патогенних мікроорганізмів з патологічного матеріалу: залишки
загиблих личинок (гнильна маса, сухі кірочки, свіжозагиблі личинки),
стільниковий мед, перга, найбільша кількість припадала на культури
Paenibacillus larvae subsp. larvae. Клінічні ознаки гнильцевих хвороб не
мали вираженого специфічного прояву при їх змішаній формі перебігу, лише
характерні ознаки мікозів (муміфікація загиблих личинок) чітко
виявлялися, що ускладнювало постановку діагнозу на американський та інші
види гнильців. Разом зі збудником американського гнильця бджіл з
дослідженого патматеріалу виділяли значну кількість культур Asc. apis, у
середньому 22,4 % і Bac. alvei – 25 %, інших значно менше (табл. 3).

Таблиця 3

Видовий склад збудників інфекційних хвороб, встановлений при
диференційній діагностиці

Роки Кількість зразків пат– –матеріалу Розплід бджіл

Вид збудника та кількість культур

P. larvae B. alvei B. paraalvei Asc. apis Aspergillus

всього % всього % всього % всього % всього %

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002 198

123

110

104

66

32

64

192

126 39 26,7

23 37,8

26 34,2

23 24,6

35 35,4

21 35,6

29 36,7

36 35

18 29,5 37 25,3

20 26,3

26 34,2

27 23,7

18 18,2

11 18,6

25 31,6

28 27,2

15 24,6 21 14,4

10 13,2

14 18,5

15 13,2

6 6,1

4 6,8

1 1,3

6 5,8

3 4,9 14 26,7

12 15,8

8 10,5

34 29,8

27 27,3

14 23,7

17 21,5

21 20,4

16 26,2 10 6,9

6 7,9

2 2,6

10 8,8

13 13

9 15,3

7 8,9

12 †???†††††???

Різноманіття видів збудників інфекційних хвороб, що уражали розплід
бджіл за однаковим віком (2(6 днів), спричиняло атиповий прояв хвороб.

При проведенні епізоотологічних досліджень в окремих бджологосподарствах
різних регіонів України впродовж зазначеного періоду встановлено, що
індекс епізоотичності американського гнильця у всіх випадках був вищий,
ніж при інших інфекційних хворобах розплоду бджіл, у всіх випадках крім
Донецької області, і дорівнював одиниці незалежно від форми прояву
інфекційної хвороби (моноінфекція чи змішана форма її прояву) (табл. 4).
Необхідно зазначити, що наведені дані, відносяться до початку
впровадження комплексної системи ветеринарно-санітарних заходів щодо
профілактики і боротьби з заразними хворобами бджіл.

Отримані дані свідчили про те, що американський гнилець бджіл у всіх
випадках реєструвався на пасіках раніше, ніж інші види інфекційних
хвороб, а збіг індексів епізоотичності американського і європейського
гнильців було пов’язано з одночасним проявом цих хвороб, що також
підтверджено лабораторними дослідженнями патматеріалу.

Таблиця 4

Індекси епізоотичності інфекційних хвороб розплоду бджіл у різних
регіонах України

Хвороба Індекс епізоотичності t/T

I II III IV V

Американський

гнилець 5/5 = 1 7/7 = 1 6/6 = 1 4/4 = 1 2/4 = 0,5

Європейський

гнилець 3/5 = 0,6 5/7 = 0,7 6/6 = 1 4/4 = 1 2/4 = 0,5

Аскосфероз

3/5 = 0,6 3/7 = 0,4 4/6 = 0,66 3/4 = 0,75 2/4 = 0,5

Аспергильоз

3/5 = 0,6 3/7 = 0,4 4/6 = 0,67 2/4 = 0,5 2/4 = 0,5

Примітки:

1. I – Білокуракінське бджолопідприємство, Луганська область;

2. II – Мукачівське бджологосподарство, Закарпаття;

3. III – Роздольненське бджолопідприємство, АР Крим;

4. IV – ВАТ “Мед Поділля”, Вінницька область;

5. V – АФ “Шахтар”, Донецька область;

6. t – число років, протягом яких реєстрували захворювання,

T – число років спостереження за даним господарством.

Отже, визначення термінів поширення різних інфекційних хвороб розплоду
бджіл на пасіках показало, що американський гнилець бджіл мав більш
тривалий період прояву у порівнянні з мікозами та іншими видами
гнильців. Різниця між величинами індексу епізоотичності американського
гнильця та індексів інших інфекційних хвороб розплоду бджіл дала змогу
вважати це захворювання як основне, на фоні якого виникали і розвивались
інші – європейський гнилець, парагнилець, аскосфероз і аспергильоз.

Використання методу провокації (температурного стресу) дозволило
довести, що в організмі 2(5-денних личинок бджіл переважає носійство
спор збудника американського гнильця, що є первинною інфекцією при
змішаній формі прояву інфекційних хвороб розплоду. Так, температурний
стрес сприяв інтенсивному розвитку інфекційної хвороби, яка викликала
загибель клінічно здорових личинок з специфічними ознаками
американського гнильця (зміна кольору і консистенції).

Таблиця 5

Виявлення носійства спор збудників інфекційних хвороб у хворих і умовно
здорових бджолиних сім’ях

Група

бджоло-

сімей

Кількість

зразків розплоду Кількість культур Кількість

зразків меду Кількість культур

P. larvae B. alvei B. paraalvei Asc. apis

P. larvae B. alvei B. paraalvei Asc. apis

Хворі

56 34 16 4 18 56 29 12 5 56

Умовно

Здорові 62 13 9 2 7 62 5 3 0 38

В більшості випадків у хворих і умовно здорових бджолиних сім’ях з
організму клінічно здорових личинок виділяли культури збудника
американського гнильця (табл. 5). При цьому, з корму цих сімей більше
виділялось культур збудника аскосферозу. Контамінація стільникового меду
спорами грибів була дуже високою в бджолиних сім’ях хворих на
американський гнилець, і в окремих випадках сягала до 100 %, однак
клінічний прояв аскосферозу визначали не завжди.

Отже, отримані результати показали, що американський гнилець бджіл був,
у більшості випадків, первинним захворюванням розплоду, на фоні якого
виникали і розвивалися інші інфекційні хвороби. Високий ступінь
носійства спор P. larvae subsp. larvae в організмі клінічно здорових
личинок сприяв розвитку змішаної форми американського гнильця.
Визначення індексу епізоотичності зазначених інфекційних хвороб
підтвердило те, що значна контамінація меду спорами грибів призводила до
розвитку мікозів, як вторинної інфекції на фоні американського гнильця.

Вивчення факторів, що впливають на інтенсивність епізоотичного процесу
при інфекційних хворобах бджіл. Обстеження бджолиних сімей на пасіках
окремих регіонів України показало, що клінічний прояв американського
гнильця виявляється не завжди. Характерні клінічні ознаки (специфічний
гнилісний запах, тягучість гнильної маси, залишки загиблих личинок, що
важко видаляються з комірок) в бджолиних сім’ях із різних регіонів
визначали лише в 5–30 % випадків. Тоді як, збудника американського
гнильца ізолювали з усіх зразків клінічно здорового розплоду, корму і
змиву зі стільників, що відбирали з таких пасік. Такий стан міг
реєструватись до двох років (термін спостереження), а бджолині сім’ї в
подальших дослідженнях вважали як умовно здорові.

Багаторічні спостереження і результати епізоотологічного моніторингу на
пасіках, неблагополучних щодо американського гнильцю бджіл, дали змогу
зробити висновок, що між окремими випадками клінічного прояву
захворювання на американський гнилець у бджолиній сім’ї можуть проходити
місяці і навіть роки, але все рівно, епізоотичний процес при цьому
захворюванні був безупинний. При цьому багато факторів впливали на
терміни прояву клінічних ознак і форми перебігу інфекційної хвороби в
бджолиній сім’ї.

Порівняльне вивчення ступеня контамінації меду в хворих і умовно
здорових бджолиних сім’ях на рамках з розплодом і кормових рамках
свідчить про те, що висока концентрація спор збудників інфекційних
хвороб виявлялася в кормах, як на рамках з розплодом, так і на кормових
рамках.

Нами було розглянуто два рівня формування епізоотичного ланцюга при
інфекційній патології в бджолиній сім’ї. Перший рівень епізоотичного
ланцюга формувався в бджолиній сім’ї на самому початку розвитку
інфекційного процесу, коли в гнізді з’являлося джерело інфекції – хвора
личинка, яка містить мільярди спор збудника інфекційної хвороби, і
знаходилася на рамці з розплодом, а поруч були сприйнятливі особини –
личинки бджіл різного віку. Крім того, в гнізді були присутні фактори
передачі – контамінований спорами корм, а механізм передачі здійснювався
безпосередньо бджолами-годувальницями. Таким чином, відбувалося
формування епізоотичного ланцюга, як послідовність циклів зараження і
загибелі личинок бджіл, і поступовий розвиток епізоотичного процесу на
рівні бджолиної сім’ї. Значна контамінація меду і перги збудниками
інфекційних хвороб у таких умовах впливала на швидкість виникнення і
розвитку епізоотичного процесу при інфекційній патології в різних формах
її прояву.

На цьому рівні на розвиток епізоотичного процесу впливало багато
факторів, що сповільнювали подальше поширення збудника інфекції в
гнізді, перетворюючи процес у приховану форму мікробоносійства, коли
незначна кількість збудника розвивалася в організмі личинок, але
загибелі не викликала. Клінічний прояв інфекційної хвороби розвивався
лише при збільшенні кількості спор або ослабленні резистентності
організму личинок під впливом якої-небудь причини.

У бджолиних сім’ях хворі личинки звичайно видалялися бджолами з комірок,
але бджолина матка не завжди повторно відкладала яйця в такі комірки,
тому бджоли заповнювали їх нектаром чи пергою. Кількість таких
заповнених кормом комірок, в розплодній частині рамки іноді сягала
великого числа, що створювало ефект “строкатого розплоду”. Клінічна
ознака “строкатий розплід”, вказувала на те, що в бджолиній сім’ї
спостерігався хронічний перебіг інфекційної хвороби, головним чином
американського гнильця. Це підтверджують багаторічні епізоотологічні
дослідження на пасіках і лабораторні дослідження корму та личинок, з
яких вилучали велику кількість спор збудників інфекційних хвороб, і в
першу чергу Р. larvae subsp. larvae. Отже, “строкатий розплід” є
характерною клінічною ознакою у визначенні розвитку інфекційного процесу
при американському гнильці бджіл на першому рівні формування
епізоотичного ланцюга. Під впливом різних факторів відбувався розвиток і
інтенсивний прояв інфекційної хвороби розплоду бджіл у різній формі її
перебігу.

З розвитком інфекційного процесу на рівні личинок у бджолиній сім’ї,
поступово відбувався перехід епізоотичного ланцюга на другий рівень
формування, коли вже вся бджолина сім’я, як цілісна біологічна одиниця
була джерелом інфекції. Це відбувалося, коли в сім’ї відзначали значну
загибель личинок бджіл, стільники містили велику кількість спор
збудників і реєстрували високий ступінь контамінації корму. У механізмі
передачі збудників інфекційних хвороб на цьому рівні брали участь
бджоли-злодійки, що забирали контамінований корм з ослаблених хворих
сімей і, таким чином, заражали інші здорові сім’ї. Другий рівень
формування епізоотичного ланцюга завжди характеризувався вираженим
клінічним проявом інфекційного захворювання, загальним ослабленням
бджолиної сім’ї. На цьому рівні, без проведення спеціальних
ветеринарно-санітарних заходів бджолина сім’я може загинути
безпосередньо від захворювання або від загального ослаблення в період
зимівлі.

Виявлення клінічної ознаки “строкатого розплоду” свідчило певною мірою
про зниження інтенсивності прояву епізоотичного процесу в бджолиній
сім’ї і на пасіці в цілому, але це не означало, що епізоотичний процес
перерваний, а вказувало на його хронічний перебіг. Проведені
епізоотологічні дослідження на пасіках різних регіонів, з різною
технологією утримання бджіл підтвердили той факт, що при зменшенні сили
бджолиної сім’ї, викликаної формуванням відводків, роїнням, високою
екстенсивністю вароозної інвазії, відсутністю нектару в природі,
хронічний характер епізоотичного процесу загострювався, і спостерігалися
рецидиви інфекційних хвороб.

Реакція бджіл на хворих та загиблих личинок і швидкість їх видалення з
комірок є одним з механізмів природної стійкості бджолиної сім’ї щодо
заразних хвороб. Таке відношення бджіл до хворого та загиблого розплоду
називають “гігієнічною поведінкою”. Активність “гігієнічної поведінки”,
за результатами наших спостережень, залежала від загальної сили
бджолиної сім’ї. Результати епізоотологічних досліджень свідчили, що в
бджолиних сім’ях слабких і середньої сили змішані форми американського
гнильця реєструвалися в 5(8 разів частіше, ніж у сильних.

Сила бджолиної сім’ї і співвідношення бджіл різного віку, що виконують
різні функції в гнізді, впливали на інтенсивність прояву епізоотичного
процесу при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл. Так,
активність “гігієнічної поведінки” була вищою в бджолиних сім’ях з
більшою силою розвитку – у них спостерігали лише “строкатість розплоду”,
ніж у сім’ях, де сила розвитку була менше – які мали клінічні ознаки
інфекційних хвороб.

Підтвердження прямої залежності активності “гігієнічної поведінки” бджіл
від сили бджолиних сімей, відзначали при вивченні стимулюючої дії
неспецифічного препарату “Апітонус” на загальний розвиток бджолиної
сім’ї навесні (травень-червень), коли відбувається розвиток бджолиних
сімей (табл. 6).

Одержані дані (див. табл. 6) свідчать, що бджолині сім’ї всіх дослідних
груп у різних природно-кліматичних зонах після згодовування “Апітонусу”
мали більшу кількість вуличок із бджолами, кількість різновікового
розплоду та швидше очищали комірки з загиблим розплодом (у середньому на
2 години), у порівнянні з контрольними, які отримували квітковий пилок.

Результати наших досліджень показали, що бджоли української степової
породи практично в два рази швидше починали очищення комірок на
стільниках від загиблих личинок (див. табл. 6). Як видно з даних
таблиці, у хворих сім’ях, з явними клінічними ознаками інфекційних
хвороб, початок очищення комірок було зареєстровано через 2,5(3 години,
у сім’ях української степової породи, і через 5(6 годин – карпатської.
Проміжний час, за який відбувалося видалення загиблого розплоду, також
відрізнявся, але не більше ніж на 1(3 години. Повне видалення (100 %)
загиблих личинок у бджолиних сім’ях української степової породи
відзначали через 18(20 годин, і через 22(24 години – карпатської.
Різниця в терміні повного видалення загиблих личинок була у середньому
4+1 години.

Таблиця 6

Активність видалення загиблих личинок у бджолиних сім’ях різної сили
(M±m)

Показники Господарство

I II III

“Апітонус”

Сила бджолиної сім’ї, вулички 8,5+0,6 10,3+0,6 11,5+0,4

Комірок закритого розплоду, штук 6850+103 7200+256 6600+242

Комірок відкритого розплоду, штук 3600+303 4250+373 3200+327

Активність видалення личинок(100%), годин 22,5+2,0 19,5+1,7 20,1+0,8

Квітковий

пилок Сила бджолиної сім’ї, вулички 7,4+0,3 9,2+0,3 9+0,8

Комірок закритого розплоду, штук 5200+179 5650+197 4800+234

Комірок відкритого розплоду, штук 2850+278 2650+150 1860+176

Активність видалення личинок(100%), годин 24+0 21,8+1,3 24+0

Примітки:

1. I – Мукачівське племінне бджологосподарство (карпатська порода
бджіл), Закарпатська область;

2. II – пасіка філії Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича
(українська степова порода бджіл), Полтавська область;

3. III – дослідна пасіка ІЕКВМ (українська степова порода бджіл).

Отже, встановлено, що активність “гігієнічної поведінки” імаго бджіл, як
фактора природної резистентності, прямо залежала від сили розвитку
бджолиної сім’ї та суттєво впливала на інтенсивність прояву
епізоотичного процесу при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл.
Крім того, виявлені деякі відмінності бджіл різних порід щодо активності
“гігієнічної поведінки”.

Результати наших багаторічних спостережень свідчать про те, що існує
кілька факторів, що впливають на інтенсивність прояву епізоотичного
процесу при інфекційних хворобах бджіл. Це по-перше, фактор сили
розвитку і порода бджолиних сімей, що забезпечували високу активність
“гігієнічної поведінки” бджіл, зменшення інфікованості бджолиної сім’ї в
цілому, і тим самим зниження інтенсивності прояву епізоотичного процесу
при інфекційних хворобах. Другим важливим фактором, що впливав на прояв
епізоотичного процесу, був ступінь контамінації корму в бджолиній сім’ї.

Особливості прояву вароозної інвазії бджіл і її вплив на інтенсивність
прояву епізоотичного процесу при змішаних інфекційних хворобах розплоду.
Варооз залишається однієї з розповсюджених хвороб бджіл на пасіках
України. Однак аналіз даних офіційної ветеринарної звітності за
1994(2002 роки показав, що постійні епізоотологічні дослідження даної
інвазії не проводяться в багатьох регіонах, про що свідчить відсутність
даних щодо поширення і захворюваності бджолиних сімей в 21-й області.

Варооз є захворюванням, на фоні якого складаються сприятливі умови для
розвитку інфекційних хвороб бджіл, так як ця інвазія викликає глибокі
порушення в системі неспецифічної природної стійкості бджіл до заразних
хвороб. Тому, вивчаючи епізоотологію інфекційних хвороб бджіл неможливо
відокремити варооз від інших хвороб і, особливо, важливо знати його
вплив на прояв епізоотичного процесу при інфекційних хворобах бджіл.

Епізоотологічні дослідження, проведені нами на пасіках окремих регіонів
України, вказали на те, що варооз бджіл мав повсюдне поширення і
особливості динаміки прояву впродовж одного сезону, та негативно впливав
на стан, як окремих вікових груп (розплід, імаго), так і всіє бджолиної
сім’ї в цілому (рис. 2).

Отримані дані свідчили, що в травні ступінь інвазії на пасіках різних
регіонів був на мінімальному рівні (менше 2 %) і різниця між його
показниками в різних вікових групах бджіл була незначна. Однак, слід
зазначити, що в трутневому розплоді показники екстенсивності інвазії
були вище, ніж у розплоді робочих бджіл. По мірі розвитку бджолиних
сімей показники ступеня ураження різних вікових груп також змінювалися в
залежності від періоду сезону. Як видно з рис. 2, у трутневому розплоді
була виявлена тенденція до росту екстенсивності інвазії, починаючи з
травня і вже протягом червня цей показник у середньому по регіонах був
близько 8 %, в липні – 22 %. Тоді як, екстенсивність інвазії розплоду
робочих бджіл складала в середньому 4,5(5 %, а імаго – не більше 2 %.

Істотні зміни в динаміці показників екстенсивності вароозної інвазії у
різних вікових групах на пасіках, що відбулися в серпні, були пов’язані
з особливостями біологічного циклу розвитку бджолиної сім’ї. Так,
скорочення кількості трутневого розплоду в бджолиних сім’ях природно
викликало відносне зростання показників екстенсивності інвазії в інших
вікових групах бджіл.

Вивчення динаміки екстенсивності вароозної інвазії протягом одного
сезону дозволило виявити різке зростання показників ступеня інвазії
розплоду робочих бджіл, з якого формується зимова генерація бджіл. У
серпні-вересні в різних регіонах України цей показник коливався в межах
12(30 % (у середньому 21 %). На обстежених пасіках екстенсивність
інвазії в розплоді бджіл у серпні знаходилася в межах 8(18 %. Отже, нами
встановлено, що екстенсивність інвазії розплоду бджіл збільшилася з
травня по серпень у 7(10 разів, тоді як раніше вважалося, що для
досягнення такої екстенсивності вароозної інвазії необхідно два-три
роки, в залежності від погодних умов і при відсутності акарицидних
обробок.

Максимальне ураження розплоду робочих бджіл вароозом в серпні призвело й
до зростання кількості випадків рецидивів і виникнення інфекційних
хвороб (аскосфероз, гнильці) (табл. 7). Так, при екстенсивності ураження
вароозом запечатаного розплоду понад 4 % створювались сприятливі умови
для виникнення і розвитку змішаних форм інфекційних хвороб бджіл.
Епізоотологічні дослідження показали, що частота захворюваності бджіл
змішаною формою інфекційних хвороб бджіл (американський, європейський
гнильці, аскосфероз) має пряму залежність від екстенсивності вароозної
інвазії бджолиних сімей (див. табл. 7).

Крім того, вивчення особливостей вароозної інвазії в однакові терміни в
різних регіонах дало змогу виявити вплив концентрації бджолиних сімей на
місцевості на показники захворюваності їх вароозом і гнильцями. Отримані
дані свідчать про те, що збільшення щільності бджолиних сімей на 1 га
сільськогосподарських угідь при кочівлі пасік також є чинником, який
спричиняв зростання показників захворюваності (превалентності) вароозом
і американським гнильцем (у різних формах його прояву).

Результати багаторічних спостережень показали, що в період найбільшого
розвитку бджолиних сімей (червень) клінічні ознаки окремих інфекційних
хвороб реєстрували при 2(4 % екстенсивності вароозної інвазії. В
липні-серпні, коли показники екстенсивності інвазії збільшувалися,
зростала кількість рецидивів змішаних інфекційних хвороб навіть на тих
пасіках, де вже був проведений комплекс лікувально-профілактичних
заходів проти інфекційних хвороб бджіл.

Таблиця 7

Вплив ступеня ураження вароозом закритого розплоду бджіл на розвиток
інфекційних хвороб

Роки Кількість

зразків Екстенсивність вароозної інвазії, %

< 2 > 2 < 4 > 4

Аскосфе–

роз Змішана

форма

американсь–

кого

гнильця Аскосфе–

роз Змішана

форма

американсь–

кого

гнильця Аскосфе–

роз Змішана

форма

американсь–

кого

гнильця

Всього

% Всього

% Всього

% Всього

% Всього

% Всього

% Всього

%

1994 54 100 12 22,2 3 5,6 2 3,8 2 3,8 0 0 35 64,8

1995 39 100 0 0 0 0 2 5,1 0 0 0 0 37 94,9

1996 17 100 0 0 2 11,8 1 5,9 3 17,6 0 0 11 64,7

1997 57 100 2 3,5 20 35,1 4 7 6 10,5 0 0 25 43,9

1998 47 100 0 0 0 0 20 42,6 6 12,7 0 0 21 44,7

1999 22 100 2 9,1 0 0 0 0 5 22,7 0 0 15 68,2

2000 36 100 0 0 1 2,8 0 0 3 8,3 1 2,8 31 86,1

2001 68 100 0 0 0 0 0 0 6 8,8 0 0 62 91,2

2002 31 100 0 0 0 0 8 25,8 9 29 0 0 14 45,2

Змішану форму перебігу інфекційних хвороб розплоду у більше ніж 73 %
випадків відзначали при ураженні бджолиних сімей вароозною інвазією
більше 4 % (середній показник екстенсивності інвазії коливався в межах
8(15 %) і інтенсивності вищою за одиницю. Було також встановлено, що зі
збільшенням показника екстенсивності вароозної інвазії в 2(5 разів,
превалентність змішаною формою американського гнильця бджіл також
збільшувалася в 2(4 рази.

При розробці комплексної системи ветеринарно-санітарних заходів щодо
профілактики і боротьби зі змішаними інфекційними хворобами бджіл було
встановлено, що після проведення комплексу профілактичних заходів проти
інфекційних хвороб навесні (травень) і при ступеню вароозної інвазії не
більше 2 %, в оброблених бджолиних сім’ях протягом поточного сезону
виникали лише одиничні випадки рецидивів. Контроль ступеня вароозної
інвазії впродовж сезону на рівні припустимих значень (2(4 %) практично
цілком виключає або зводить до мінімуму виникнення рецидивів інфекційних
хвороб.

N

T

n

z

¦

?

? ’ ” 1/4 A E O -

N

?

 

a

a

N

gdAEMA

N

P

R

T

p

r

t

v

x

z

|

?

’ ” -

N

 

a

„[`„[

1

ooooooiTHOOEE

”y±

”y±

ooooooo

B55555

”y±

”y±

8

$

a$

?

`„

????

a

Cсивність інвазії суттєво впливала на інтенсивність і форми прояву
епізоотичного процесу в бджільництві та призводила до ослаблення
бджолиної сім’ї, на фоні чого виникали змішані форми інфекційних хвороб
та їх рецидиви протягом поточного і наступних років.

Прогнозування епізоотичного процесу при змішаних інфекційних хворобах
розплоду бджіл. Інтенсивність прояву епізоотичного процесу при
інфекційних хворобах розплоду бджіл має мінливий характер, що пов’язано
з біологією розвитку бджолиної сім’ї: присутністю сприйнятливих об’єктів
(личинок) у гнізді лише у весняно-літній період. Крім того, між окремими
випадками клінічного прояву захворювання на американський гнилець можуть
проходити місяці, і навіть роки, проте, це є ланкою безупинного
епізоотичного процесу. Як було відзначено вище, одним з факторів, що
впливає на інтенсивність прояву епізоотичного процесу при змішаних
інфекційних хворобах розплоду бджіл, був ступінь контамінації
стільникового меду патогенними мікроорганізмами. Визначення цього
фактора є одним з елементів системи прогнозування виникнення і розвитку
інфекційних хвороб на пасіках, тому що зростання інфікованості
середовища, де знаходиться розплід бджіл призводить до збільшення числа
хворих личинок і більш інтенсивному прояву інфекційної хвороби.

З усіх досліджених зразків (100 %) стільникового меду від хворих і
умовно здорових сімей бджіл (без клінічних ознак хвороб) були виділені
відповідні види збудників інфекційних хвороб і визначено ступінь
контамінації меду. Видовий склад культур збудників інфекційних хвороб
співпадав у хворих і умовно здорових бджолиних сім’ях, водночас частота
виділення, інтенсивність утворення колоній значно відрізнялися навіть
при візуальному огляді у культурах, виділених із зразків від різних груп
бджіл.

Особливої уваги заслуговує той факт, що в медові знаходили велику
кількість спор збудників інфекційних хвороб, життєздатність, яких була
не менше 2-х років (термін спостереження), що раніше не відзначали.
Відомо, що спори збудників американського і європейського гнильців
зберігають свою життєздатність лише від 180 до 450 днів (Гробов О.Ф.,
Смирнов А.М., Попов Е.Т., 1987).

Встановлення факту, що збудники інфекційних хвороб довго зберігали
життєздатність у кормах, підтверджує, що останні є важливою ланкою
епізоотичного ланцюга. Зростання ступеня контамінації корму спорами
збудника американського гнильця бджіл і інших патогенних мікроорганізмів
має визначальне значення у виникненні, розвитку і інтенсивності прояву
епізоотичного процесу при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл.

Отже, встановлено, що контамінований корм, як фактор передачі, був
однією з ланок епізоотичного ланцюга й зумовлював не тільки виникнення і
подальший розвиток епізоотичного процесу, але й був безпосередньою
активною рушійною силою. Наявність контамінованого в різному ступені
корму в бджолиному гнізді та присутність сприйнятливих личинок було
постійною загрозою їхнього зараження і розвитку інфекційної хвороби.
Постійна присутність контамінованого корму в бджолиній сім’ї спричиняла
збільшення тривалості епізоотичного процесу при інфекційних хворобах
розплоду бджіл.

Проте, у системі прогнозування неможливо орієнтуватися на один, навіть
такий суттєвий показник як ступінь контамінації меду. Ряд інших
факторів, що є посередніми рушійними силами епізоотичного процесу,
зокрема природні та господарські фактори, впливали на виникнення і
розвиток епізоотичного процесу. Однак, домінуючою умовою його розвитку
все-таки залишався ступінь контамінації корму. За визначенням ступеня
контамінації стільникового меду, і з урахуванням інших рушійних сил
епізоотичного процесу (екстенсивність вароозної інвазії, сила бджолиних
сімей), можливе здійснення короткострокових – сезонних, і
середньострокових – річних прогнозів. Це дає можливість цілеспрямовано
організувати лікувально-профілактичні обробки проти інфекційних хвороб,
вароозу бджіл, проведення вимушених дезінфекцій і інших
протиепізоотичних заходів, що в цілому забезпечить збереженість
бджолиних сімей.

Вивчення імунітету личинок бджіл під впливом лікувально-профілактичних
біологічних препаратів специфічної і неспецифічної дії. Вивчення
імунітету личинок бджіл має важливе практичне значення, тому що
підвищення несприйнятливості організму окремих личинок бджіл і всієї
бджолиної сім’ї в цілому є однією з умов розриву епізоотичного ланцюга
при інфекційних хворобах.

У зв’язку з цим, наші дослідження були спрямовані на вивчення
характерних змін у білкових фракціях гемолімфи личинок бджіл і
визначення специфічності гуморальних факторів гемолімфи (титрів
специфічних аглютинінів, бактерицидної активності). Так, у гемолімфі
личинок, вакцинованих бджолиних сімей, було виділено 4 нові білкові
фракції, що добре проглядалися в нативному пофарбованому гелі. Появу цих
фракцій відзначали через дві доби, але найбільш виражену фіксацію їх у
гелі було відзначено через сім діб після вакцинації. Використання
маркерів молекулярної ваги дало змогу установити молекулярну вагу цих
фракцій, що була на рівні 14,4 kD, 18,0(20,0 kD, 23,0 kD і 30,0 kD.

Денситограма гелю після ізоелектрофокусації білкових фракцій гемолімфи
личинок бджіл дослідної і контрольної груп бджолиних сімей дала змогу
виявити, що визначені білкові фракції мали діапазон рН від 6,8 до 8,4.
Результати двомірного електрофорезу свідчили про те, що одна група
білкових фракцій була зосереджена в зоні рН 8,4 і молекулярною вагою, що
відповідає 14,4 kD, а інша – на рівні рН 6,8(7,3 і молекулярною вагою –
20,0(23,0 kD. Дані, отримані у дослідах вказали на те, що зазначені
зміни в структурі білкових фракцій гемолімфи личинок після вакцинації
співпадали за строками зі збільшенням активності лізоциму і титрів
аглютинінів.

При постановці реакції аглютинації з еритроцитами людини (групи 0(I)),
морської свинки, кролика було встановлено, що титр неспецифічних
аглютинінів гемолімфи контрольних і дослідних бджолиних сімей був
різним. Гемолімфа личинок після вакцинації аглютинувала нормальні
еритроцити завжди при більш високих титрах від 1,0 до 4,0 log2 залежно
від виду тварин, від яких використовували еритроцити, та періоду
дослідження після вакцинації (Р<0,05). Найбільша активність аглютинінів спостерігалася в першу і п'яту добу, потім зменшувалася, але завжди залишалася підвищеною (2,0(3,0 log2), ніж у контролі (не більше 1,0 log2). Гемолімфа личинок після згодовування вакцини аглютинувала еритроцити, зазначених вище тварин і людини, які були сенсибілізовані культурою P. larvae subsp. larvae завжди в більш високих титрах, у порівнянні з контролем, вже через добу після вакцинації і впродовж 21 доби. Отримані результати свідчать про те, що титр аглютинінів до еритроцитів вказаних видів тварин та людини, сенсибілізованих культурою P. larvae subsp. larvae був вищий, ніж до еритроцитів сенсибілізованих культурою Bac. аlvei. В реакції з еритроцитами кролика, сенсибілізованих культурою P. larvae subsp. larvae титр аглютинінів був на високому рівні в гемолімфі вакцинованих личинок протягом 21 доби і складав 6,0 log2, а титр аглютинінів цієї гемолімфи з еритроцитами, сенсибілізованими культурою Bac. аlvei, на першу добу дорівнював 3,0 log2, потім знижувався до 2,0 log2 (Р <0,05). Порівняльний аналіз отриманих результатів свідчить про те, що динаміка активності аглютинінів у гемолімфі личинок бджіл вказує на імунологічну реакцію. При вивченні специфічності реакції аглютинації, як контроль використовували препарат “Апітонус”, яким обробляли бджолині сім’ї за такою ж схемою, як і вакциною. В усі терміни дослідження і з різними групами еритроцитів у гемолімфі личинок, що одержували “Апітонус”, виявляли значно менші показники титрів аглютинінів. Так, у гемолімфі вакцинованих личинок на першу добу титр аглютинінів становив 5,0 log2 (сенсибілізованими еритроцитами морської свинки) і 6,0 log2 (сенсибілізованими еритроцитами кролика), то після застосування “Апітонусу” титри були відповідно 2,0 і 3,0 log2 (P < 0,05). Однак необхідно відзначити, що титри аглютинінів у гемолімфі личинок, яких обробляли специфічними і неспецифічними біологічними препаратами, були завжди вище, ніж у тих личинок, яким згодовували цукровий сироп без біопрепаратів. Гемолімфа личинок з дослідних бджолиних сімей виявляла виражену бактерицидну активність до культур P. larvae subsp. larvae і Bac. subtilis. Гемолімфа контрольної групи не викликала зони лізису навколо лунки та затримки росту культур P. larvae subsp. larvae і Bac. subtilis. Дослідження також показали, що виражені зміни в структурі білкових фракцій пов'язані зі змінами рівня окремих вільних амінокислот після згодовування вакцини бджолам дослідних сімей. Вміст окремих вільних амінокислот у гемолімфі личинок змінювався в залежності від термінів дослідження після вакцинації. Так, відзначено зниження аргініну і лізину та тенденцію до зменшення рівня глутаміну, а також збільшення вмісту аланіну, валіну та гліцину. Отже, зміни, виявлені в структурі білкових фракцій і рівні вмісту окремих амінокислот свідчать про те, що після вакцинації бджолиних сімей у організмі личинок підвищується процес синтезу захисних білків. Розробка диференційної діагностики змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл. Багаторічні наукові дослідження щодо удосконалення диференційної діагностики американського, європейського гнильців, парагнильця, аскосферозу та аспергильозу дозволили розробити схему і метод їх диференційної діагностики, узагальнити і систематизувати специфічні клінічні ознаки заразних і незаразних хвороб розплоду бджіл. Визначення цих специфічних для кожного захворювання ознак дало спроможність проводити попередню диференційну діагностику в умовах пасіки. Результати, отримані при обстеженні пасік, покладено в основу схеми диференційної діагностики американського гнильця та інших інфекційних хвороб розплоду бджіл. Бактеріологічний метод залишається основним при лабораторній діагностиці гнильцевих хвороб розплоду бджіл і проведенні диференційної діагностики, незважаючи на значні матеріальні витрати і трудомісткість. Бактеріологічними і мікологічними дослідженнями були ізольовані чисті культури збудників мікозів і бактеріальних захворювань розплоду бджіл, а також вивчені характерні культурально-морфологічні ознаки, структура, консистенція, колір колоній, протеолітичні властивості. Нами було запропоновано модифіковане живильне середовище Уілліса-Гоббза для проведення бактеріологічних досліджень щодо диференційної діагностики, живильні властивості якого мали важливе значення при одержанні первинного росту культури збудника американського гнильця з діагностичного змиву. Так, ріст P. larvae subsp. larvae на модифікованих середовищах Уілліса-Гоббза, виготовлених на основі гідролізату крові (ГБК) тварин, відзначався при кінцевому розведенні змиву 1:1200, тоді як на сироватковому агарі колоній не виявляли вже при його розведенні в 500 разів. Первинний ріст культури збудника американського гнильця вдалося отримати навіть при мінімальній концентрації спор (приблизно 400000 спор в 1 см3), що й підтвердило високі живильні і ростові властивості середовища при використанні агару на основі ГБК. В результаті багаторічних досліджень і на підставі отриманих результатів нами були розроблені “Методичні вказівки по диференційній діагностиці інфекційних хвороб розплоду бджіл” (затверджені Головним державним інспектором ветеринарної медицини України (№ 15–14/369)). Розробка промислової технології інактивованої вакцини проти американського гнильця бджіл і біологічного препарату “Апітонус”. Основні вимоги при розробці промислової технології біопрепаратів пред'являються до живильних середовищ, на яких культивують штами мікроорганізмів. Селективні і ростові властивості молочно-жовткового агару Уілліса-Гоббза (МЖА), виготовленого відомим способом, вивчали у порівнянні з двома модифікаціями цього середовища на основі гідролізату крові (МПА ГБК, МПБ ГБК) із рН 7,2(7,4, і з використанням сухих білків крові (МПА СБК, МПБ СБК) із рН 6,8–6,9 (за технологією Сумської державної біологічної фабрики). Встановлено, що модифіковані середовища Уілліса-Гоббза мали високі живильні властивості, які сприяли ранньому росту культур збудника американського гнильця (на 2(3 добу після посіву), накопиченню бактеріальної маси та скороченню технологічного циклу виробництва вакцини проти американського гнильця бджіл на 6(10 діб. Випробування рідких живильних середовищ при розробці технології виробництва інактивованої вакцини проти американського гнильця бджіл і препарату “Апітонус” показали доцільність використання бульйону на основі гідролізату крові тварин. Розробку подальшого технологічного регламенту виробництва біопрепаратів проводили за технологічними прийомами, розробленими і затвердженими раніше (ТУ У та інструкції по виготовленню і контролю якості вакцини проти американського гнильця бджіл і ТУ У на препарат “Апітонус”). Вивчення активності дезінфікуючих засобів при обробці бджоловодного інвентарю і соторамок. Накопичення збудників інфекційних хвороб бджіл найбільше відбувається у стільниках під захистом органічного середовища (залишків коконів після розвитку розплоду, випорожнення бджіл, мед, віск), що суттєво знижує ефективність дезінфекції. У зв’язку з цим, дезінфікуючі засоби повинні проникати через органічні оболонки і знезаражувати патогенні мікроорганізми, особливо спорові форми, що необхідно ураховувати при розробці таких засобів. Результати порівняльного вивчення активності дезінфікуючих розчинів на тест-культурах показали, що не всі препарати виявили знезаражуючу дію на обрані тест-культури. Так, 2 і 5 % водні розчини “Virkon S” (виробництво KRKA, Словенія) не викликали інактивацію тест-культур навіть через 8 годин. Розчини препарату “Lyzotan” (виробництво фірми Хенкель, Німеччина) проявили свою активність лише в 5 % концентрації і при експозиції не менше 6 годин. Спори P. larvae subsp. larvae були стійкі до 3 і 5 % розчинів препарату, при експозиції, відповідно 8 і 4 годин. Дослідження вітчизняного аналога – “Бровадез–10” показали, що 5 % розчин цього препарату забезпечував повну дезактивацію збудників зазначених вище інфекційних хвороб. Робочі розчини препаратів “Devozan forte” (виробництво фірми Diverse Lever, Німеччина) і вітчизняного аналога “Дезокс” повністю знезаражували тест-культури зазначених збудників у 0,5 % концентраціях при експозиції 4 години. Вивчення активності дезінфектантів на основі водних розчинів формальдегіду, з додаванням NaOH або диметилсульфоксиду (ДМСО) показали, що розчини “Дезваксу” (4 % формалін і 0,05 % ДМСО) виявляли високу активність при знезаражуванні тест-культур. Результати знезаражування стільників, відібраних із бджолиних сімей хворих змішаною формою американського гнильця, свідчать про те, що випробувані дезінфікуючі препарати “Дезвакс”, “Бровадез–10”, “Devozan”, “Дезокс” мають високу ефективність при проведенні дезінфекції стільників і бджоловодного інвентарю у виробничих умовах. Застосування вологого способу дезінфекції дало змогу одержати максимальний ефект при обробці стільників різного санітарного стану і термінів технологічної їх експлуатації. Дезінфекція парами формальдегіду (концентрат “Дезвакса”) була ефективна тільки у випадку знезаражування стільників не більше 2-х років їх технологічного використання, без залишків корму та гнильних залишків загиблих личинок бджіл. Розробка і вивчення ефективності комплексних заходів профілактики і лікування змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл. Забезпечення високої ефективності лікувальних і профілактичних заходів у бджільництві можливе лише при урахуванні особливостей прояву заразних хвороб, їх змішаної етіології та виконанні комплексу спеціальних ветеринарних заходів. З цією метою було розроблено й успішно впроваджено на пасіках України комплексну систему ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і боротьби зі змішаними заразними хворобами бджіл, яка включала: Планові щорічні епізоотологічні обстеження і паспортизацію пасік; Диференційну діагностику заразних хвороб бджіл: мікозів, гнильців, вірусних і паразитарних хвороб протягом сезону; Проведення комплексу превентивних санітарних заходів: дезінфекції, дезінсекції об'єктів бджільництва; Проведення лікувально-діагностичних обробок проти вароозу бджіл протягом сезону за розробленою схемою; Проведення комплексних лікувально-профілактичних обробок пасік навесні при змішаних інфекційних хворобах, застосування біологічних імуностимулюючих препаратів; Виконання господарсько-зоотехнічних заходів щодо дотримання технологій утримання бджіл. Провідне місце в профілактиці інфекційних хвороб відводили біологічним препаратам, що стимулюючі впливали на специфічні фактори захисту організму личинок бджіл і загальний розвиток бджолиної сім’ї. Застосування зазначених біологічних препаратів разом з антибіотиками і хіміопрепаратами проявляло більш високий лікувальний і профілактичний ефект при змішаних формах прояву інфекційних хвороб, ніж використання лише фармацевтичних препаратів. Розробку і впровадження комплексної системи ветеринарно-санітарних заходів здійснювали впродовж 1992(2002 рр. на більш ніж 85 пасіках великих бджологосподарств у різних регіонах України і різного технологічного напряму: пасіках Білокуракінського бджологосподарства – 600 бджолосімей, Луганської області; Мукачівського бджолооб’єднання – 1300 бджолосімей, Закарпатської області; агрофірми “Шахтар” – 2500 бджолосімей, Слов'янського району, Донецької області; Роздольненського бджолооб’єднання – 800 бджолосімей, племінній пасіці Кримбджолопром – 400 бджолиних сімей, АР Крим, а також в інших областях України в господарствах різної форми власності і виробничої спрямованості. Впровадження цієї системи на пасіках України дало змогу оздоровити бджолині сім’ї від змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл і у наступних сезонах застосовувати лише профілактичні заходи: використання біологічного препарату “Апітонус”, виконання санітарних заходів та проведення всього комплексу противароозних обробок протягом сезону. Комплексна система ветеринарно-санітарних заходів дозволила забезпечити стійке благополуччя пасік щодо інфекційних захворювань (превалентність за рік на 1000 бджолиних сімей зменшилась в 10 разів і склала 2,8), незважаючи на постійну зміну епізоотичної ситуації в місцях розташування пасік. Висока ефективність від впровадження комплексної системи підтверджена результатами зимівлі 2001(2002 рр. Нами встановлено, що збереженість бджолиних сімей складала 94 % після застосування запропонованих заходів, продуктивність збільшилась на 20(30 %. Комплексну систему ветеринарно-санітарних заходів покладено в основу чинної Інструкції щодо попередження і ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України в 2001 році. ВИСНОВКИ 1. Результати епізоотологічного моніторингу впродовж 1989-2002 років свідчать про широке розповсюдження заразних хвороб розплоду бджіл, визначено тенденцію до змішаного їх перебігу. Теоретично та експериментально обґрунтована та впроваджена комплексна система ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і лікування змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл, розроблена диференційна діагностика і методика прогнозування розвитку епізоотичного процесу, установлені критерії постановки точного і повного діагнозу; визначені фактори формування імунітету личинок бджіл; розроблені і впроваджені біологічні препарати специфічної і неспецифічної дії в комплексі з антибіотико- і хіміотерапією при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл. 2. Змішаний перебіг інфекційних хвороб на пасіках України реєструвався в 70(96 % випадків від всієї інфекційної патології розплоду бджіл. Змішані форми прояву інфекційних хвороб розплоду бджіл є чинником, що зумовлює інтенсивність епізоотичного процесу при американському гнильці, мікозах і збільшує економічні збитки в бджільництві. 3. Установлено, що американський гнилець є первинною і домінуючою інфекційною хворобою, на фоні якої виявляються мікози та інші види гнильців (аскосфероз і аспергильоз від 29 до 53 %, європейський гнилець і парагнилець від 14 до 49 % випадків). Індекс епізоотичності американського гнильця був у межах 0,6–1, тоді як при інших інфекційних хворобах – 0,4(0,5. 4. Результати епізоотологічних досліджень свідчать про те, що американський гнилець може перебігати у хронічній формі, при якій не виявляються характерні клінічні і постмортальні ознаки хвороби. Хронічна форма перебігу американського гнильця характеризується значним рівнем контамінації корму (меду) спорами збудника, що проявляється високим ступенем колонієутворювання у посівах з меду та перги. 5. Епізоотичне вогнище при американському гнильці характеризується вираженою стаціонарністю, де розвиток епізоотичного процесу відбувається поступово, на двох рівнях свого формування. Перший рівень формування епізоотичного ланцюга характеризується тим, що процес передачі збудника інфекційної хвороби здійснюється від хворої личинки до здорової через корм усередині гнізда бджолиної сім’ї. Другий рівень, коли бджолина сім’я, як цілісна біологічна одиниця, стає джерелом збудника інфекційної хвороби, перетворюючись в активну рушійну силу епізоотичного процесу. 6. Епізоотологічні дослідження на пасіках України показали, що варооз широко розповсюджена інвазійна хвороба, що підсилює інтенсивність прояву епізоотичного процесу при інфекційних хворобах розплоду бджіл. Установлено, що при екстенсивності вароозної інвазії більше ніж 4 % значно зростає тенденція прояву випадків інфекційних хвороб у змішаній формі, зокрема, в 2–4 рази збільшується превалентність змішаної форми американського гнильця бджіл. 7. Особливістю динаміки вароозної інвазії є збільшення в 10 і більше разів показників екстенсивності інвазії в розплоді бджіл протягом одного сезону: з травня по вересень, з 1,5(2 % до 15(18 % відповідно. Постійний контроль ступеня екстенсивності інвазії і проведення адекватних противароозних заходів підвищує ефективність лікувально-профілактичних заходів при змішаних інфекційних хворобах розплоду. При цьому зменшується превалентність інфекційних хвороб у 10 разів і підвищується продуктивність бджолиних сімей на 30 %. 8. Виявлено пряму залежність інтенсивності прояву епізоотичного процесу на пасіках при змішаних інфекційних хворобах бджіл від ступеня контамінації меду спорами збудників хвороб і зворотну – від сили бджолиної сім’ї. Проведення лабораторних досліджень стільникового меду, з метою встановлення ступеня його контамінації спорами збудників, є ефективним методом ранньої діагностики інфекційних хвороб розплоду бджіл і визначальним фактором у прогнозуванні розвитку епізоотичного процесу. 9. Епізоотологічні дослідження свідчать про важливе значення горизонтального шляху поширення інфекційних хвороб розплоду бджіл. При цьому поряд з основними факторами передачі хвороби (контамінований корм, стільники, інфіковані розплід і дорослі бджоли) у межах однієї чи декількох пасік, збудники інфекційних хвороб поширюються на значні відстані, зокрема, при пересиланні пакетів бджіл (відводків) з прихованим перебігом хвороби. В умовно благополучних ослаблених бджолиних сім’ях під впливом температурного стресу активується епізоотичний процес. 10. Імаго бджіл проявляють виражену активність “гігієнічної поведінки”, спрямовану на видалення хворих і загиблих личинок розплоду з комірок. Активність “гігієнічної поведінки”, зумовлена силою розвитку бджолиної сім’ї, і може бути стимульована застосуванням біологічних препаратів. Бджоли української степової породи виявляють більш активну “гігієнічну поведінку” в порівнянні з бджолами карпатської породи, що проявлялось в більш ранньому видаленні хворих і загиблих личинок із гнізда, у середньому на 2(2,5 години. 11. Під впливом вакцини проти американського гнильця в організмі личинок бджіл відбуваються специфічні зміни в структурі білкових фракцій гемолімфи: виявлено 4 нові білкові фракції. Характерні зміни відзначені серед білкових фракцій з молекулярною вагою 14,0 kD, 18,0 –20,0 kD, 23,0 kD, 30,0 kD у градієнті рН від 6,8 до 8,4. 12. У гемолімфі личинок бджіл у перші дні після згодовування вакцини збільшується активність бактерицидного фактора, що специфічно діє на збудника американського гнильця бджіл. Підвищується активність неспецифічних і специфічних аглютинінів у порівнянні з контролем (активність аглютинінів у гемолімфі личинок бджолиних сімей, яких обробляли специфічними і неспецифічними біологічними препаратами, складала 5–6 log2 і 2–3 log2 відповідно), встановлено, що титри аглютинінів у гемолімфі цих личинок завжди вище, ніж у гемолімфі личинок, що одержували лише цукровий сироп. 13. При проведенні диференційної діагностики змішаних інфекційних хвороб головним є своєчасне виявлення збудника американського гнильця, як найбільш небезпечної інфекційної хвороби розплоду бджіл. Бактеріологічний метод з використанням селективних живильних середовищ ( це основний високочутливий метод при проведенні диференційної діагностики змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл. 14. Живильні середовища, виготовлені з використанням гідролізату крові тварин, мають високі ростові властивості та підвищують чутливість методу при бактеріологічному дослідженні патологічного матеріалу. Тверді і рідкі живильні середовища на основі гідролізату крові тварин проявляють більш високі ростові властивості, ніж стандартні середовища, і дають змогу одержати первинний ріст P. larvae subsp. larvae при концентрації близько 400000 спорових клітин у 1 см3 змиву. 15. Випробування різних груп дезінфектантів показало їх високу активність при знезаражуванні бджоловодного інвентарю і стільників, контамінованих збудниками різних інфекційних хвороб (гнильці, мікози). Розроблені і затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини України настанови по застосуванню “Бровадезу–10”, “Дезоксу”, “Дезваксу”, які проявляли свою активність у концентраціях 5, 0,5, 4 % відповідно. 16. Розроблено і впроваджено промислову технологію виробництва інактивованої вакцини проти американського гнильця і біологічний препарат “Апітонус” з використанням рідких живильних середовищ на основі гідролізату крові тварин. Науково-обґрунтоване застосування і впровадження комбінованих лікувально-профілактичних препаратів, до складу яких поряд з антибіотиками входить біологічний стимулятор “Апітонус”, який чинить виражену стимулюючу дію на загальну резистентність і розвиток сили бджолиної сім’ї, що гарантує стійкий лікувальний ефект. 17. Впроваджена на пасіках України науково-обгрунтована комплексна система ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і лікування змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл дозволила забезпечити у великих товарних і племінних бджоловодних господарствах швидке стабільне оздоровлення пасік від заразних хвороб і стійке епізоотичне благополуччя протягом тривалого періоду. Виконання комплексу противароозних обробок і санітарних заходів, застосування біологічних препаратів скоротило витрати і терміни оздоровлення, що підвищило рентабельність пасік у 2 і більше рази. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ На підставі проведених досліджень розроблені і впроваджені в практичну ветеринарну медицину та бджільництво: 1. Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл: затверджена Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 9 від 30 січня 2001 р.; 2. Методичні вказівки по диференційній діагностиці інфекційних хвороб розплоду бджіл: затверджені Наук.-техн. Радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, протокол № 1 від 27 грудня 2001 р.; 3. Методичні рекомендації по діагностиці, профілактиці і лікуванню основних інвазійних хвороб бджіл для студентів факультету ветеринарної медицини і слухачів курсу підвищення кваліфікації: затверджені Вченою радою факультету ветеринарної медицини ХЗВІ , протокол № 35 від 20 лютого 2001 р.; 4. Ветеринарно-санітарні вимоги щодо заготівлі і переробки воскосировини: затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 31 від 7 червня 2002 р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2002 р. за № 994/7282; 5. Препарат “Вароацид” – термічні смужки проти вароозу бджіл (ТУ У 46.15.241–2001, настанова щодо застосування “Вароациду’, реєстраційний № 15–14/100, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 22 травня 2001 року); 6. “Ларвізол” – комплексний препарат проти гнильцевих хвороб бджіл (ТУ У 46.15.240–2001, настанова щодо застосування “Ларвізолу”, реєстраційний № 15–14/101, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 22 травня 2001 року); 7. “Нозапіцид” – проти нозематозу бджіл (ТУ У 46.15.570.2001, настанова щодо застосування “Нозапіциду”, реєстраційний № 15–14/86, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 23 квітня 2001 року); 8. “Апісан” – проти вароозу бджіл (ТУ У 46.15.569.2001, настанова щодо застосування “Апісану”, реєстраційний № 15–14/77, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 23 січня 2003 року); 9. “Апітонус” – для стимуляції бджіл (ТУ У 46.15.238–97, настанова щодо застосування “Апітонусу”, реєстраційний № 15–14/99, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 25 лютого 2001 року); 10. “Дезвакс” – концентрат для виготовлення дезінфікуючого розчину (ТУ У 46.15.571–2001, настанова щодо застосування “Дезваксу”, реєстраційний № 15–14/87, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 24 квітня 2001 року); 11. “Апікон” – комплексний препарат проти гнильців, аскосферозу, аспергильозу (ТУ У 46.15.567–2001, настанова щодо застосування “Апікону”, реєстраційний № 15–14/77, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 24 квітня 2001 року); 12. Настанова щодо застосування “Тактіку”, реєстраційний № 15–14/256, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 10 вересня 2001 року); 13. “Апістім” – паста для підгодівлі бджіл (ТУ У 24.4–00497087–2001, настанова щодо застосування “Апістіму”, реєстраційний № 15–14/261, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 11 жовтня 2001 року); 14. Комплексна паста “Мікостат” (ТУ У 46.15.239–97, настанова щодо застосування “Мікостату”, реєстраційний № 15–14/27, затверджені начальником Головного управління ветеринарної медицини з держветінспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України 19 квітня 1996 року); 15. Таблетки ендонуклеази бактерійної проти вірусних хвороб і стимуляції бджіл (ТУ У 00497081.013–93, настанова щодо застосування ендонуклеази бактерійної, реєстраційний № 15–15/11, затверджені заступником начальника Головного управління ветеринарної медицини Міністерства сільського господарства і продовольства України 19 березня 1993 року); 16. “Декаметоксин” для профілактики та лікування аскосферозу бджіл (тимчасова настанова, реєстраційний № 15–14/41, затверджена начальником Головного управління ветеринарної медицини з держветінспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України 18 червня 1994 року); 17. Вакцина проти американського гнильцю бджіл інактивована (ТУ У 46.15.236–97, настанова щодо застосування вакцини проти американського гнильця бджіл інактивованої, реєстраційний № 15–14/147, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 30 вересня 2002 року). СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Руденко Є.В., Оненко В.І. Присадибне бджільництво // Бібліотека ветеринарної медицини. – К., 2001. – 112 с. (Дисертант особисто виклав основні ветеринарно–санітарні вимоги до пасік та окремі аспекти технологій утримання бджіл). 2. Руденко Е.В. Об особенностях клеточного иммунитета у личинок медоносной пчелы // Ветеринария: Респ. межвед. темат. науч. сб. ( К., 1989. – Вып. 64. – С. 45–47. 3. Руденко Е.В. Факторы гуморального иммунитета личинок пчел // Ветеринария: Респ. межвед. темат. науч. сб. – К., 1990. – Вып. 65. – С. 46–48. 4. Руденко Є.В. Ветеринарно–санітарні заходи на пасіках навесні // Бджільництво: Міжвід. темат. наук. зб. – К.: “Урожай”, 1994. – Вип. 21. – С. 60–63. 5. Маслiй I.Г., Руденко Є.В. Ветеринарно–санiтарна оцiнка якостi пилку як фактора профiлактики грибкових захворювань бджiл // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – К., 1994. – Вип. 69. – С. 34–38. (Дисертант обґрунтував визначення санітарної якості пилку, як заходу ранньої діагностики мікозів бджіл, провів епізоотологічні дослідження на пасіках, розробив методичні підходи при вилученні культур збудників). 6. Нємкова С.М., Руденко Є.В. Досвiд використання таблеток ендонуклеази бактерiальної при вiрусному паралiчі бджiл на пасiках // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – К., 1994. – Вип. 69. – С. 38–41. (Дисертант розробив нову препаративну форму ендонуклеази бактерiйної, визначив нешкідливість та ефективність, дозування та схему застосування, провів впровадження в бджільництво). 7. Руденко Е.В. Иммунопрофилактика американского гнильца пчел // Апиакта: Международный научно–технический журнал по пчеловодству. – Бухарест, 1994. – № 1. – С. 12–19. 8. Кашина Г.В., Руденко Е.В. Гнильцы и парагнилец: меры борьбы с ними // Пчеловодство. – 1994. – № 3. – С. 27–28. (Дисертант вивчив особливості епізоотології гнильцевих хвороб бджіл). 9. Руденко Е.В. Сравнительная оценка питательных сред для культивирования Bac. larvae // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 1996. – Вип. 72. – С. 62–67. 10. Руденко Е.В. Сравнительная оценка активности дезинфектантов при обработке пчеловодного инвентаря // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 1998. – Вип. 74. – С. 244–250. 11. Руденко Е.В. Комплексный метод борьбы с американским гнильцом пчел // Состояние, проблемы и перспективы развития ветеринарной науки России (к 100–летнему юбилею ВИЭВ им. Я.Р. Коваленко) / Сб. мат. научн. сессии Россельхозакадемии. Том II: секции IV–VIII. – М.: Россельхозакадемия, 1999. – С. 262–265. 12. Руденко Є.В. Система боротьби з вароатозом бджiл // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 2000. – Вип. 77. – С. 285–289. 13. Руденко Є.В. Прогнозування епізоотичного процесу при американському гнильці бджіл // Вісн. Білоцерк. ДАУ: Зб. наук. праць. – Біла Церква, 2001. – Вип. 18. – С. 118–123. 14. Руденко Є.В., Маслiй I.Г., Нємкова С.М. Вплив вароатозної iнвазiї на клiтинний склад гемолiмфи та способи його корекцiї // Вiсн. Сумського ДАУ: Наук.–метод. журн. – Суми, 2001. – Вип. 6. – С. 100–104. (Дисертант обґрунтував і розробив схему застосування біологічного препарату неспецифічної дії Апітонусу, провів вивчення епізоотології вароозу на пасіках окремих регіонів України). 15. Руденко Є.В. Особливостi динамiки вароатозної iнвазiї бджіл // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць, присвячений 5–му з’їзду паразитоценологів України. – Х.: РВВ ХЗВІ, 2001. – Вип. 7 (31). – С. 144–146. 16. Руденко Є.В. Порiвняльне вивчення ефективностi дезiнфектантiв при знезараженнi стiльникiв // Проблеми зооiнженерiї та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць присвячений 150–рiччю вiд дня заснування ХЗВI. – Х., 2001. –Вип. 9 (33). – Ч. 1. – С. 121–124. 17. Руденко Е.В. Анализ эпизоотического процесса при американском гнильце пчел и возможности его прогнозирования // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2001. – Вип. 79 (ІІ). – С. 113–120. 18. Руденко Є.В., Голуб Ю.С., Нікітін П.Д. Біологічні препарати в системі заходів профілактики та ліквідації інфекційних хвороб бджіл // Вет. медицина України. – 2002. – № 4. – С. 42–43. (Дисертант обґрунтував застосування біологічних препаратів у комплексі заходів боротьби з інфекційними хворобами бджіл і провів їх впровадження в практику). 19. Руденко Е.В., Свиридов О.В., Темный Н.В. Опыт организации ветеринарных мероприятий в крупных пчеловодческих хозяйствах // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Х., 2002. – Вип. 80. – С. 521–526. (Дисертант провів епізоотологічні обстеження пасік, розробив схеми лікувально–профілактичних обробок та впровадив комплекс ветеринарно–санітарних заходів проти змішаних заразних хвороб бджіл, узагальнив результати). 20. Руденко Є.В. Епізоотологічний моніторинг. Американський гнилець бджіл // Вет. медицина України. – 2002. – № 12. – С. 9–11. 21. Руденко Є.В. Комплексна система ветеринарно–санітарних заходів з профілактики змішаних заразних хвороб бджіл на пасіках України // Вет. медицина України. – 2003. – № 1. – С. 12–14. 22. Руденко Є.В. Вароозна інвазія як векторний фактор при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл // Вет. медицина України. – 2003. – № 3. – С. 12–14. 23. Руденко Е.В. Факторы, влияющие на интенсивность эпизоотического процесса при инфекционных болезнях пчел // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 2003. – Вип. 81. – С. 266–274. 24. Руденко Е.В. Совершенствование питательных сред для бактериологической диагностики американского гнильца пчел // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. – Х., 2003. – Вип. 82. – С. 493–497. 25. Руденко Є.В., Нікітін П.Д. Забезпечення стійкого епізоотичного благополуччя на пасіках України // Вет. медицина України. – 2003. – № 8. – С. 25–27. (Дисертант особисто провів епізоотологічні дослідження на пасіках окремих регіонів України, проаналізував та узагальнив результати). 26. Rudenko E.V. Influence of vaccine against american foulbrood disease (AFB) on immune system activity of bee larvae // XXXV th international apicultural congress 1 st –6 th September 1997 Antwerp, Belgium. – Antwerp, 1997. – P. 257–261. 27. Rudenko E.V. Alternative method of control of infections bee’s brood diseases // Apiacta. – 2003. – Vol. 38. – P. 93–97. 28. Деклараційний пат. 2001128444 Україна, 7 А01К49/00. Біостимулятор “Апістим” / Є.В. Руденко, С.М. Нємкова, Маслій І.Г. (Україна); ІЕКВМ УААН. – № 49439 А; Заявл. 07.12.2001; Опубл. 16.09.2002; – Бюл. № 9. – 2 с. (Дисертант теоретично обґрунтував і розробив препаративну форму, технологію виробництва та застосування препарату). 29. Деклараційний пат. 2002086675 Україна, 7 А01К51/00. Препарат для профілактики і лікування змішаних інфекційних хвороб бджіл “Апікон”/ Є.В. Руденко (Україна); ІЕКВМ УААН. – № 56668 А; Заявл. 13.08.2002; Опубл. 15.05.2003; – Бюл. № 5. – 2 с. 30. Деклараційний пат. 2002075924 Україна, 7 С12N7/00. Штам Paenibacillus Larvae (White) 4 ”X” для виготовлення біопрепаратів проти американського гнильця бджіл / Є.В. Руденко (Україна); ІЕКВМ УААН. – № 55894 А; Заявл. 17.07.2002; Опубл. 15.04.2003; – Бюл. № 4. – 2 с. 31. Деклараційний пат. 2002075925 Україна, 7 С12N7/00 Штам Paenibacillus Larvae (White) 1 ”A” для виготовлення біопрепаратів проти американського гнильця бджіл / Є.В. Руденко (Україна); ІЕКВМ УААН. № 55895 А; Заявл. 17.07.2002; Опубл. 15.04.2003. – Бюл. № 4. – 2 с. 32. Деклараційний пат. 2002075926 Україна, 7 С12N7/00 Штам Paenibacillus Larvae (White) 5 ”H” для виготовлення біопрепаратів проти американського гнильця бджіл / Є.В. Руденко (Україна); ІЕКВМ УААН. № 55896 А; Заявл. 17.07.2002; Опубл. 15.04.2003. – Бюл. № 4. – 2 с. 33. Особливостi епiзоотологiї грибкових хвороб бджіл / Є.В.Руденко, I.Г. Маслiй, П.Д. Нiкiтiн, С.М. Нємкова // Український пасiчник. – 1996. – № 5. – С. 27–28. (Дисертант організував та провів епізоотологічні дослідження, визначив особливості перебігу мікозів, узагальнив результати). 34. Руденко Є.В., Нємкова С.Н. Апiтонус i його вплив на органiзм бджіл // Український пасiчник. – 1996. – № 6. – С. 27–28. (Дисертант обгрунтував застосування біологічного препарату, розробив технологію його виробництва, узагальнив результати досліджень). 35. Руденко Є.В., Нємкова С.М., Маслій І.Г. Біологічні препарати стимулюють розвиток бджолосімей // Пасіка. – 1996. – № 7. – С. 26. (Дисертант обгрунтував використання біологічних препаратів для стимуляції розвитку бджолиних сімей, розробив схеми їх застосування, організував та провів виробничі випробування, узагальнив результати). 36. Руденко Є.В. Варооз бджіл та інфекційні хвороби // Пасіка. – 1997. – № 7. – С. 19. 37. Руденко Є.В. Ефективність противароатозних обробок // Український пасічник. – 1997. – № 5. – С. 36–37. 38. Руденко Є.В., Волощенко В.В., Коцюмбас І.Я. До методики оцінки ефективності та токсичності противароозних препаратів // Український пасічник. – 1999. – № 8. – С. 35–37. (Дисертант розробив препаративні форми, схеми застосування акарицидних препаратів, визначив їх ефективність у виробничих умовах, узагальнив результати випробувань). 39. Руденко Є.В., Свиридов О.В. Завершальні обробки проти вароатозу бджіл // Український пасічник. – 2002. – № 9. – С. 32–33. (Дисертант обгрунтував та експериментально довів ефективність розробленої ним схеми боротьби з вароозом бджіл). 40. Немкова С.Н., Руденко Е.В. Состояние жирового тела и продолжительности жизни медоносных пчел (Apis mellifera), инвазированных Варроа (Varroa Jacobsoni) // Вестник зоологии. – К., 2003. – Т. 37, № 2. – С. 81–84. (Дисертант організував дослід, провів препарування та відбір жирового тіла бджіл, узагальнив результати). 41. Руденко Е.В., Маслий И.Г. Микологическая оценка качества цветочной пыльцы как фактор профилактики микозов пчел // Повышение продуктивности с.–х. животных и совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсивного ведения животноводства и создания фермер. хоз–в: Тез. докл. Всесоюз. науч. конф., посвящ. 140–летию ХЗВИ. – Харьков, 1991. – С. 193. (Дисертант організував та провів епізоотологічні дослідження на пасіках, уражених мікозами бджіл). 42. Руденко Е.В. Оценка состояния иммунной системы расплода пчел и вакцинопрофилактика гнильцовых болезней // Повышение продуктивности с.–х. животных и совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсивного ведения животноводства и создания фермер. хоз–в: Тез. докл. Всесоюз. науч. конф., посвящ. 140–летию ХЗВИ. – Харьков, 1991. – С. 141. 43. Руденко Є.В., Логвiнов О.Д. Система ветеринарно–санiтарних заходiв на пасiках України по профiлактицi та лiкуванню змiшаних хвороб бджіл // Досягнення наук. вет. медицини у профiлактицi та боротьбi з хворобами с.–г. тварин (до 70–рiччя IЕКВМ). – Харкiв, 1994. – С. 118–126. (Дисертант провів епізоотологічні дослідження, організував впровадження комплексу ветеринарно–санітарних заходів проти заразних хвороб бджіл на пасіках). 44. Руденко Е.В. Эпизоотология смешанных заболеваний медоносных пчел // Общая епізоотологія: иммунол., экол. и методол. пробл.: Мат. Межд. науч. конф. – Харьков, 1995. – С. 120–123. 45. Руденко Е.В., Немкова С.Н. Ветеринарно–санитарная оценка натурального меда // Апитерапия сегодня. Пчелы и ваше здоровье: Материалы 5–й науч.–практ. конф. – Рыбное, 1997. – С. 57–59. (Дисертант обгрунтував вивчення контамінації меду, провів лабораторні дослідження патологічного матеріалу, типізацію вилучених культур та узагальнення результатів). 46. Руденко Е.В., Маслий И.Г. Микологическая оценка некоторых продуктов пчеловодства // Апитерапия сегодня. Пчелы и ваше здоровье: Материалы 5–й науч.–практ. конф. – Рыбное, 1997. – С. 65–66. (Дисертант обгрунтував актуальність мікологічної оцінки продуктів бджільництва, провів типізацію вилучених культур збудників мікозів, узагальнив результати досліджень). 47. Нікітін П.Д., Руденко Є.В. Організація заходів боротьби з хворобами бджіл // XII Міжнародний конгрес з бджільництва Апіславії / Матеріали XII Міжнародного конгресу Федерації бджолярських організацій країн Центральної і Східної Європи – АПІСЛАВІЇ. – К.: Фотосоціоцентр, 1999. – С. 135–138. (Дисертант організував та провів епізоотологічні дослідження на пасіках, здійснив диференційну діагностику патологічного матеріалу). 48. Руденко Е.В. Комплексная система ветеринарно–санитарных мероприятий при гнильцовых болезнях пчел // XII Міжнародний конгрес з бджільництва Апіславії / Матеріали XII Міжнародного конгресу Федерації бджолярських організацій країн Центральної і Східної Європи – АПІСЛАВІЇ. – К.: Фотосоціоцентр, 1999. – С. 142–145. 49. Руденко Е.В., Маслий И.Г. Аскосфероз пчел и меры борьбы с ним // XII Міжнародний конгрес з бджільництва Апіславії / Матеріали XII Міжнародного конгресу Федерації бджолярських організацій країн Центральної і Східної Європи – АПІСЛАВІЇ. – К.: Фотосоціоцентр, 1999. – С. 145–147. (Дисертант провів епізоотологічні дослідження на пасіках, здійснив диференційну діагностику, обчислив і узагальнив результати). 50. Руденко Е.В., Немкова С.Н. Применение стимуляторов в пчеловодстве // Матеріали XII Міжнародного конгресу Федерації бджолярських організацій країн Центральної і Східної Європи – АПІСЛАВІЇ. – К.: Фотосоціоцентр, 1999. – С. 147–149. (Дисертант обгрунтував використання біологічних препаратів в бджільництві, розробив схеми їх застосування, організував та провів виробничі випробування, узагальнив результати). 51. Руденко Є.В., Маслій І.Г., Нємкова С.М. Змішані хвороби бджіл // Матеріали наук.–практ. конф. паразитологів / Нац. аграрний університет, 3–5 листопада 1999 р. – К., 1999. – С. 150–153. (Дисертант провів епізоотологічні дослідження на пасіках та зробив аналіз даних лабораторних досліджень, розробив комплекс ветеринарно-санітарних заходів проти змішаних хвороб бджіл). 52. Руденко Е.В. Ветеринарно-санитарная оценка продуктов пчеловодства при производстве апипрепаратов // Апітерапія: погляд у майбутнє: Матеріали II з’їзду апітерапевтів України (31 жовтня–1 листопада 2002 р.). – Харків: Вид. НФаУ: Золоті сторінки, 2002. – С. 303–307. 53. Rudenko J. Preparaty biologiczne w systemie srodkow majacych na celu profilactyke i leczenie chorob pszczol // Instytut sadownictwa i kwiaciarstwa ODDzial pszczelnictwa Pszczelnicze towarzystwo naukowe / XL Naukowa konferencja Pszczelarska Pulawy 11–12 marca 2003. – Pulawy, 2003. – P. 76–77. 54. Rudenko E. Biological preparations for bee brood infectious disease control // XXXVIII th Apimondia international apicultural congress Ljubljana, Slovenia, August 24–29, 2003. – Ljubljana, 2003. – P. 602. 55. Masliy I., Rudenko E. Preventive maintenance of mycosis of bees // XXXVIII th Apimondia international apicultural congress Ljubljana, Slovenia, August 24–29, 2003. – Ljubljana, 2003. – P. 610. (Дисертант розробив схеми застосування лікувальних засобів проти мікозів бджіл, узагальнив результати досліджень). 56. Руденко Є.В., Нікітін П.Д., Нікітіна І.В. Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл: Затв. Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 9 від 30 січня 2001 р. – К., 2001. – 82 с. (Дисертант розробив основні положення та виклав епізоотологічні дані щодо інфекційних та інвазійних хвороб бджіл, брав участь у написанні інструкції). 57. Методические рекомендации по диагностике, профилактике и лечению основных инвазионных болезней пчел для студентов факультета ветеринарной медицины и слушателей курса повышения квалификации: Утв. Ученым советом факультета ветеринарной медицины, протокол № 35 от 20 февраля 2001 г. // Е.В. Руденко, И.Г. Маслий, С.Н. Немкова, И.А. Машкей, А.Н. Пономаренко / ИЭКВМ, ХЗВИ. – Х., 2001. – 16 с. (Дисертант визначив основні підходи при проведенні паразитологічних досліджень у бджільництві, сформулював основні положення щодо системи профілактики інвазійних хвороб бджіл). 58. Руденко Є.В. Методичні вказівки по диференційній діагностиці інфекційних хвороб розплоду бджіл: Затв. Наук.-техн. Радою Держ. Департаменту вет. медицини Міністерства аграрної політики України, протокол № 1 від 27 грудня 2001 р. – К., 2001. – 34 с. 59. Руденко Є.В. Ветеринарно-санітарні вимоги щодо заготівлі і переробки воскосировини: Затв. Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 31 від 7 червня 2002 р. – К., 2002. – 19 с. Руденко Є.В. Змішані заразні хвороби розплоду медоносних бджіл (епізоотологія, диференційна діагностика, комплексна система заходів боротьби та профілактики). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби. – Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2004. Дисертація присвячена вивченню особливостей епізоотичного процесу при інфекційних хворобах розплоду бджіл, удосконаленню диференційної діагностики, вивченню факторів імунітету личинок бджіл, розробці і впровадженню комплексної системи заходів боротьби та профілактики змішаних заразних хвороб розплоду бджіл. Вперше в Україні на основі даних епізоотологічного моніторингу та клініко-епізоотологічних обстежень пасік 14 областей виявлені особливості епізоотичного процесу при змішаних формах прояву інфекційних хвороб розплоду бджіл. Встановлено посилюючий вплив вароозної інвазії на інтенсивність епізоотичного процесу при змішаних інфекційних хворобах бджіл. Виявлено, що американський гнилець залишається найбільш небезпечним і домінуючим захворюванням, на фоні якого розвиваються вторинні інфекційні хвороби: мікози та інші види гнильців. За даними епізоотологічного моніторингу на пасіках різних регіонів України та диференційної діагностики змішаних гнильцевих хвороб бджіл, розроблена і впроваджена комплексна система ветеринарно-санітарних заходів із застосуванням біологічних препаратів – вакцини проти американського гнильця та “Апітонусу”; різних режимів та схем застосування дезінфектантів, методів диференційної діагностики американського гнильця бджіл при змішаних формах його прояву. Розроблено і затверджено виробничий регламент промислової технології вакцини проти американського гнильця бджіл і стимулятора “Апітонусу” в умовах Сумської біофабрики. Ключові слова: епізоотологія, американський гнилець, змішані інфекції, імунітет бджіл, аглютиніни специфічні і неспецифічні, біологічні препарати. Руденко Е.В. Смешанные заразные болезни расплода медоносных пчел (эпизоотология, дифференциальная диагностика, комплексная система мер борьбы и профилактики). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.08 – эпизоотология и инфекционные болезни. – Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН, Харьков, 2004. Диссертация посвящена изучению особенностей эпизоотического процесса при инфекционных болезнях расплода пчел, усовершенствованию их дифференциальной диагностики, изучению факторов иммунитета личинок пчел, разработке и внедрению комплексной системы мер по борьбе и профилактике смешанных заразных болезней расплода пчел. Впервые в Украине на основе данных эпизоотологического мониторинга и клинико-эпизоотологических обследований пасек 14 областей выявлены особенности эпизоотического процесса при смешанных формах проявления инфекционных болезней расплода пчел. Установлено усугубляющее влияние варроозной инвазии на интенсивность эпизоотического процесса при смешанных инфекционных заболеваниях пчел. При экстенсивности варроозной инвазии более 4 % возрастают показатели превалентности смешанными инфекционными болезнями расплода пчел в 2–4 раза. Среди инфекционной патологии пчел американский гнилец остается наиболее опасным и доминирующим заболеванием на фоне, которого развиваются вторичные инфекционные болезни, такие как микозы и другие виды гнильцов. В условиях проявления смешанных заразных болезней пчел разработана и предложена комплексная система ветеринарно-санитарных мероприятий с применением биологических препаратов – вакцины против американского гнильца и “Апитонуса”. В основу системы положены данные эпизоотологического мониторинга, проведенного на пасеках различных регионов Украины, дифференциальная диагностика смешанных гнильцовых болезней пчел, режимы и схемы применения дезинфектантов, использование биологических препаратов (вакцины против американского гнильца пчел и “Апитонуса”) в комплексе лечебно–профилактических обработок пчелиных семей. Предложены методы дифференциальной диагностики американского гнильца пчел при смешанных формах его проявления, позволяющие выделять чистую культуру P. larvae subsp. larvae. Разработаны методические указания по дифференциальной диагностике инфекционных болезней расплода пчел. Для ветеринарной практики предложена модифицированная питательная среда Уиллиса–Гоббза на основе гидролизата крови животных, которая проявила высокие ростовые и селективные свойства при выделении возбудителя американского гнильца пчел. Впервые получены данные, дополняющие наши представления о механизме формирования гуморальных факторов иммунитета в организме 4–6 дневных личинок после применения вакцины против американского гнильца пчел. Разработан и утвержден производственный регламент промышленной технологии вакцины против американского гнильца пчел и стимулятора “Апитонуса” в условиях Сумской биофабрики. Практическое применение биологических препаратов показало их высокую профилактическую эффективность при смешанных инфекционных болезнях расплода в комплексе с антибиотико– и химиотерапией данных болезней. Разработаны составы и испытаны режимы дезинфекции пчеловодного инвентаря и соторамок при ликвидации смешанных заразных болезней пчел. Высокую эффективность при дезинфекции сотов и пчеловодного инвентаря показали препараты “Дезвакс”, “Бровадез–10”, “Дезокс”. Внедрена комплексная система ветеринарно–санитарных мероприятий по профилактике и лечению смешанных заразных болезней пчел в крупных пчеловодческих и племенных хозяйствах Украины. Результаты многолетних научных исследований послужили основой при разработке Инструкции по профилактике и ликвидации болезней и отравлений пчел Методических указаний по дифференциальной диагностике инфекционных болезней расплода пчел. Ключевые слова: эпизоотология, американский гнилец, смешанные инфекции, иммунитет пчел, агглютинины специфические и неспецифические, биологические препараты. Rudenko E.V. Mixed infectious brood diseases of honey bees (epizootology, differential diagnostics, complex system of measures and preventive maintenance). – Manuscript. Thesis for scientific degree of the doctor of veterinary sciences on a speciality 16.00.08 – epizootology and infectious diseases. – Institute of experimental and clinical veterinary medicine UААS, Kharkov, 2004. The thesis is devoted to study of features epizootic process at brood diseases of the honey bees, to improvement of their differential diagnosis, studying of immunity of bee larvae of bees, development and an introduction of complex system of prophylaxis measures of a brood diseases. For the first time in Ukraine on the basis of the data of monitoring in 14 regions are revealed features of epizootic process. Among a contagious pathology of bees the American foul brood remains the most dangerous and dominating disease on a background which secondary diseases developed, such as mycosis and other foulbroods. The complex system of sanitary measures with application of biological preparations – vaccines against the American foul brood and “Аpitonus” is developed and offered. The data are put in a basis of the monitoring which has been carried out on apiaries of various regions of Ukraine, differential diagnosis foulbrood diseases of bees, use of biological preparations (a vaccine against the American foulbrood and “Аpitonus”) in a complex of treatment–and–prophylactic measures and the methods of disinfection of implements and combs. For the first time the data supplementing our representations about the mechanism of formation of humoral factors of immunity in an organism of 4–6 days larvae after application of a vaccine against the American foulbrood of bees are received. Key words: epizootology, American foulbrood, mixed infections, immunity of bees, agglutinins specific and nonspecific, biological preparations. PAGE 44

Похожие записи