МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

ГОЛОВЧАК ІГОР СТЕПАНОВИЧ

УДК: 616-085+616-084+616-06+618.3-008.6.

Зміни метаболічного та імунологічного гомеостазу в патогенезі
прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості, корекція та
лікування

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології
Івано-Франківського державного медичного університету МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Лизин Михайло Андрійович,

Івано-Франківський державний медичний університет

МОЗ України,

професор кафедри акушерства та гінекології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Беседін Віктор Миколайович,

Львівський національний медичний
університет

імені Данила Галицького МОЗ
України ,

завідувач кафедри акушерства та
гінекології №1

доктор медичних наук, професор

Хміль Стефан Володимирович,

Тернопільський державний медичний
університет

імені І.Я. Горбачевського МОЗ
України,

професор кафедри акушерства та
гінекології медичного факультету

Захист дисертації відбудеться “29” вересня 2007 р. о 11 год. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.04 при Львівському
національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України
(79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України (79000, м.
Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розіслано “17” серпня 2007 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент
Попович А.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Частота прееклампсій коливається від 13,0% до 21,0%
(В.М. Беседін, Г.М. Семеніна, 2000; Г.К. Степанківська, 2000; Б.М.
Венцківський, 2002). За даними вітчизняних і зарубіжних дослідників
протягом останніх 10 років відмічається зростання частоти цієї патології
з 13,8% до 25,6% за рахунок важких форм. На сьогодні прееклампсії, які
відносять до пізніх гестозів, належать до числа найбільш розповсюджених
і важких ускладнень вагітності та пологів, що супроводжуються розвитком
поліорганної недостатності, і зумовлюють високу материнську,
перинатальну захворюваність і смертність (О.О. Зелінський, 1996; В.І.
Кулаков, 1998; А.Г. Коломийцева, 2000; Ю.П. Вдовиченко, 2002).
Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених діагностиці,
лікуванню та профілактиці прееклампсій, деякі з них залишаються
дискутабельними.

Всі стадії розвитку прееклампсії у вагітних супроводжуються вираженими
змінами метаболізму в організмі матері, що проявляється порушенням
імунологічного спектру сироватки крові та клітинних мембран, змінами
активності ряду ферментів, які беруть участь у тканинному диханні, а
також морфологічними змінами судинного русла плаценти. В зв’язку з цим,
в останні роки приділяється велика увага вивченню біохімічних механізмів
метаболічних порушень при даній акушерській патології (З.М.
Дубоссарська, 1999; В.Е. Радзінський, 1999; А.Я. Сенчук, 2000).

Прееклампсії супроводжують важкий перебіг пізнього гестозу від 4,0% до
12,0% випадків і характеризуються високою материнською та перинатальною
(79 на 1000) смертністю, що вказує на декомпенсацію функціонального
стану печінки (Г.М. Савельєва, 2000; Г.І. Герасимович, 2004; Н.М.
Рожковська, 2004). В зв’язку з цим в акушерстві питання ранньої
діагностики прееклампсій набувають особливої актуальності.

У світлі досягнень останніх років з питань вивчення патологічних проявів
прееклампсій наголошується на важливості таких патогенетичних ланок, як
інтенсифікація вільнорадикального окислення та антиоксидантна
недостатність, імунологічні порушення, зміни морфологічної структури
плаценти та її судинного русла (В.Ф. Нагорна, Н.А. Зелінська, 1996; А.П.
Мілованов, 1999; К.В. Воронін, 2000; В.В. Абрамченко, 2005). Як показав
аналіз наукових робіт по проблемі прееклампсій, необхідна подальша
розробка і корекція фармакотерапії. Враховуючи вищесказане, можна
думати, що найбільш ефективним і раціональним буде введення в комплексну
терапію прееклампсій препаратів, які володіють одночасно
антиоксидантною і гепатопротекторною дією ( В. І. Грищенко, 1996; Б.Ф.
Мазорчук, 2000).

Вище наведені обгрунтування послужили передумовою проведення даного
дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної наукової тематики кафедри акушерства та
гінекології Івано-Франківського державного медичного університету:
“Клінічне і медико-соціальне обґрунтування ефективних методів
прогнозування патологічних станів, запобігання, діагностики і лікування
захворювань вагітних та жінок в інші періоди їхнього життя” (№
держреєстрації 0104U008431). Дисертант є співвиконавцем комплексної
наукової тематики.

Мета і задачі дослідження. Знизити частоту акушерських і перинатальних
ускладнень у вагітних жінок шляхом удосконалення комплексного
патогенетично-обгрунтованого лікування прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості з врахуванням метаболічних, імунологічних,
а також морфологічних змін плаценти та її судинного русла.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні задачі:

Вивчити у порівняльному аспекті клінічно-патогенетичні особливості
прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості у вагітних жінок.

Вивчити стан процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту у
вагітних жінок з прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості.

Встановити зміни вмісту деяких мікроелементів та активність зв’язаних з
ними металоферментів крові.

Виявити морфологічні особливості плаценти та її мікроваскуляризації,
амніону і хоріонічної оболонки при прееклампсії легкого та середнього
ступеня важкості.

Оцінити вплив загальноприйнятої терапії на показники системи перекисного
окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, імунної відповіді,
локальних факторів захисту слизових оболонок генітального тракту у
випадку розвитку прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості.

Розробити схему патогенетично обгрунтованої медикаментозної корекції
виявлених порушень з використанням глутаргіну та коензиму композитум при
прееклампсії легкого і середнього ступенів важкості та оцінити їх
клінічну ефективність.

Об’єкт дослідження: прееклампсія легкого та середнього ступенів
важкості.

Предмет дослідження: метаболічні та імунологічні зміни, морфологічні
зміни плаценти, судинне русло плаценти, хоріонічна і амніотична
оболонки.

Методи дослідження: загально-клінічні і фізикальні, морфологічні ,
імунологічні, біохімічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше встановлено взаємозв’язок
між показниками системного імунітету, локальними факторами захисту
слизових оболонок генітального тракту, морфологічними змінами плаценти
і її судинного русла, змінами ПОЛ і АОС при прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості.

Виявлено нові дані про збільшення експресії CD95+ на лімфоцитах
периферійної крові, що корелює із зменшенням субпопуляційного вмісту
активованих Т- і В-лімфоцитів та Т-хелперів, і вказує на активацію
механізмів апоптозу трансформованих клітин у разі розвитку прееклампсії
легкого та середнього ступенів важкості. Дістало подальшого розвитку
дослідження показників імунної резистентності, а саме: субпопуляційного
спектру Т- і В-лімфоцитів, цитокінового профілю та складу
імуноглобулінів цервікального слизу та сироватки крові у випадку
розвитку прееклампсії і оцінка динаміки вказаних показників в процесі
медикаментозної корекції запропонованим лікувальним комплексом.

На підставі проведеного дослідження отримано пріоритетні дані та
доведено можливість використання показників вмісту sІgA та IЛ-6 в
цервікальному слизу в якості маркерів можливої маніфестації симптомів
прееклампсії.

Встановлено, що в патогенезі прееклампсії легкого та середнього ступенів
важкості провідне місце посідає зміна морфологічних структур плаценти та
її судинного русла. Доведено, що в першу чергу виникають порушення
гемомікроциркуляторного русла в плаценті та в її судинному руслі, які
відіграють значну роль в розвитку проявів прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості.

Визначено зміни процесів ліпопероксидації та їх вплив на ушкодження
клітинних мембран і зниження антиоксидантного захисту.

Вивчено зміни вмісту мікроелементів: заліза, цинку, міді, марганцю і
активність церулоплазміну, каталази та насичення трансферину залізом і
роль в збалансуванні мікроелементного складу крові при прееклампсії
легкого та середнього ступенів важкості.

Вперше запропоновано для комплексної терапії прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості глутаргін та коензим композитум.
Патогенетично обгрунтовано застосування даних препаратів в комплексі
лікувальних заходів при прееклампсії легкого та середнього ступенів
важкості і доведено їх сприятливий вплив на показники гомеостазу.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено, що розвиток
прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості супроводжується
вираженими порушеннями місцевої бар’єрної функції генітального тракту,
стійкими порушеннями в системі кооперації Т- і В-лімфоцитів,
цитокіновому каскаді та системі ендогенних інтерферонів.

Застосування традиційних програм лікування прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості забезпечує відносну корекцію
клінічно-лабораторної симптоматики процесу зі збереженням стійких
порушень цитокінового профілю та локального захисту слизових оболонок
генітального тракту.

В якості діагностичних критеріїв та ефективності медикаментозної
корекції запропоновано використовувати вміст sІgA та IЛ-6 в
цервікальному слизу, рівень CD95+ та окремі показники цитокінового
профілю в сироватці крові (ІЛ-4, IFN-г).

На підставі проведених досліджень встановлено порушення функціональної
здатності судинного русла плаценти у вагітних жінок з прееклампсією
легкого та середнього ступенів важкості, уточнено групи підвищеного
ризику по розвитку акушерських ускладнень у вагітних, що досліджувалися.

Розроблений і впроваджений в роботу охорони здоров’я патогенетично
обгрунтований метод лікування вагітних з прееклампсією легкого та
середнього ступенів важкості із застосуванням глутаргіну та коензим
композитум.

Доведено, що використання запропонованого лікувального комплексу сприяє
покращенню загального стану вагітних жінок і дозволяє зменшити кількість
медикаментозних середників, пролонгувати вагітність , попереджує
розвиток прееклампсії важкого ступеня, а також знижує показники
перинатальної захворюваності та смертності.

Результати досліджень впроваджено в лікувальний процес
обласного перинатального центру, міського пологового будинку міста
Івано-Франківська та центральних районних лікарень Львівської області.

Матеріали дисертації використовуються на лекціях і практичних заняттях
зі студентами та інтернами на кафедрі акушерства і гінекології
Івано-Франківського державного медичного університету, Ужгородського
національного університету, Вінницького національного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою роботою
здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовано літературні джерела та
патентна інформація з проблеми прееклампсії легкого та середнього
ступенів важкості. Автору належить вибір теми, визначення адекватної
мети і завдань дослідження, методологічних основ її виконання, проведено
розробку основних теоретичних і практичних положень, висновків
дисертаційної роботи. Дисертантом самостійно обстежено вагітних з
прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості, клінічні
спостереження, підготовка матеріалу біологічних рідин для визначення
показників ПОЛ, ферментів антиоксидантного захисту, імунологічних та
біохімічних досліджень. Проведено забір матеріалу для морфологічного
дослідження. Особисто проаналізовано отримані результати, зроблено їх
статистичну обробку, самостійно проведено вибір препаратів
запропонованого терапевтичного комплексу та розробка схем їх
використання. Узагальнив результати досліджень і опублікував їх в
наукових роботах.

При проведенні окремих клінічних, біохімічних, імунологічних та
морфологічних досліджень автор користувався допомогою лабораторій кафедр
оперативної хірургії, біохімії, факультетської терапії ІФДМУ.

Висновки та практичні рекомендації сформульовані разом з науковим
керівником.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та
висновки дисертаційної роботи були повідомлені та обговорені на
науково-практичній конференції акушерів-гінекологів України “Актуальні
питання сучасного акушерства” (Тернопіль, 2003; 2005 р.р.), на YII
науково-практичній конференції “Актуальні питання клінічної,
лабораторної імунології та алергології” (6-7 жовтня 2005 року, м. Київ),
Асоціації акушерів-гінекологів України (Київ, 2005 р.), на засіданнях
асоціації наукового товариства акушерів-гінекологів міста
Івано-Франківська і області (2003 р., 2004 р.), на засіданні проблемної
комісії “Акушерство та гінекологія” (2003 р.).

Обговорення матеріалів дисертації відбулося на спільному засіданні
кафедри акушерства та гінекології, репродуктології та перинатології з
курсом пропедевтики дитячих хвороб, біологічної хімії, терапії
факультету післядипломної освіти, дитячих хвороб №1, медичної біології і
генетики, факультетської терапії, госпітальної терапії №2 з курсом
фтизіатрії, госпітальної терапії та наукової комісії Івано-Франківського
державного медичного університету 29 вересня 2006 року, протокол № 15.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 друкованих праць (з
них 6 — у фахових виданнях, затверджених ВАК України), одержано 2
патенти на корисні моделі №№ 8200, 8201.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 172 сторінках
комп`ютерного тексту та включає: вступ, огляд літератури, п’ять розділів
власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів дослідження,
висновки та список використанних літературних джерел , який містить 268
найменувань (200 кирилецею і 68 латиною). Матеріали дисертації
ілюстровані 23 таблицями і 19 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, методи та методологія досліджень. Для вирішення поставлених
завдань обстежено 152 вагітних жінок із прееклампсією легкого та
середнього ступеня важкості, із них: 41 вагітна жінка з преклампсією
легкого ступеня важкості та 39 – середнього ступеня важкості, які
отримували комплексну терапію, запропоновану нами; 37 вагітних жінок з
прееклампсією легкого ступеня важкості та 35 – із прееклампсією
середнього ступеня важкості, які отримували комплексне лікування,
рекомендоване МОЗ України та 36 здорових вагітних, які склали групу
порівняння.

Як доповнення до лікування прееклампсії легкого та середнього ступенів
важкості в комплексній терапії нами вибраний метод із застосуванням
антигомотоксичного препарату коензим композитум по 2,2 мл в/м, 2 рази в
тиждень. Курс лікування 10 ін’єкцій. Цей препарат фірми Heel (Німечина)
не має тератогенного, мутагенного і ембіотоксичного впливу на плід
(реєстраційне свідоцтво №2530 від 17.10.1997р.). Його застосовують для
активації і розблокування аеробного окислення в циклі Кребса.

Разом з коензим композитум ми застосували препарат глутаргін. З метою
лікування прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості ми
пропонуємо в комплексній терапії препарат глутаргін 40,0% розчин — 5 мл
розводити в ізотонічному розчині натрію хлориду, вводити в/в крапельно
із швидкістю 40-60 кап/хв. Курс лікування 5 – 10 діб в залежності від
важкості перебігу прееклампсії. Цей препарат має детоксикаційну та
гепатопротекторну дію. Він нормалізує структуру мітохондрій, стабілізує
мембрани ендоплазматичного ретикулуму і підсилює синтез білка, а також
стабілізує ядерну мембрану і активує реплікації ДНК та стабілізує
клітинну мембрану.

Ехографічне дослідження плода і плаценти проводили на апараті “Aloka
– SSD – 500” виробництво Японії в реальному масштабі часу. Оцінку
ступеня структурності і зрілості плаценти проводили за шкалою Crannum Р.

Зміни на кардіотокограмі оцінювали за шкалою Fischer W.M., а ступінь
важкості – за узагальненою класифікацією Л.Б. Маркіна .

Стан системи ПОЛ оцінювали за рівнем в крові малонового диальдегіду і
дієнових кон’югат. Показники системи АОС вивчали шляхом визначення
активності церулоплазміну та насиченості трансферину сироватки крові
залізом за методом Г.О. Бабенко (1968), каталази за А.Н. Бахом і
С.Зубковою.

Для визначення концентрації мікроелементів використовували метод —
атомно-абсорбційну спектрофотометрію. Для роботи використовували
атомно-абсорбційний спектрофотометр С–115–ПК. Атомізацію робочих
розчинів проводили в повітряно-ацетиленовому і повітряно-дінітроксидному
полум’ї.

Для імунофенотипування субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів [CD3+, CD4+, CD8+,
CD24+ (ІПО 24+), CD56+ (NK), CD150+ (ІПО 3+), ІПО47+ (HLA-DR+), CD95+] з
використанням моноклональних антитіл лімфоцити виділяли з периферійної
крові за методом Л.Б.Хейфец, В.Ф.Абалкіна (1973).

Визначення активності лізоциму сироватки крові та цервікального секрету
проводили за методом О.В.Бухаріна. За отриманими даними у калібрувальних
таблицях знаходили показник концентрації лізоциму.

Визначення показників ІЛ-1в, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6, ІFN-г проводили в
сироватці периферійної крові. Рівень ІЛ-6 оцінювали ще й у цервікальному
секреті. Дані параметри оцінювали методом імуноферментного аналізу на
аналізаторі “StatFax 303 Plus” за допомогою реагентів “ПроКон” (ТЗОВ
“Протеїновий контур”, Росія).

Визначення імуноглобулінів класів А, М, G, sIgA проводили в сироватці
крові та в цервікальному вмісті. Детекцію даних класів імуноглобулінів
проводили за Manchini et al. в модифікації Е.Г. Ларенко і М.П.
Кравченко.

Об’єктом морфологічного дослідження були плаценти та їх оболонки у 16
породіль із фізіологічними пологами та 23 плацент породіль із
прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості. Для гістологічного
дослідження брали шматочки плаценти і плодові оболонки, які
опрацьовували загальноприйнятими методами морфологічного аналізу,
проведеного на парафінових зрізах.

Отримані результати опрацьовано за допомогою пакету комп’ютерної
прикладної статистичної програми “Statistica 5.5”.

Результати досліджень та їх обговорення. Середній вік обстежених
вагітних складав 24,3(3,4 роки.

Серед жінок з прееклампсією переважали першовагітні, відсоток яких
підвищувався зі збільшенням ступеня важкості прееклампсії від 57,5% при
легкому ступені до 75,0% при середньому ступені. При вивченні
анамнестичних даних було встановлено, що при попередніх вагітностях
гестози зустрічались тільки у 12,8% жінок.

Початок розвитку прееклампсії у терміні 29-31 тиждень зареєстрований у
33 (21,4%), 32-34 тижні – у 49 (33,6%), після 35 тижнів у — 70 (45,0%)
вагітних.

Тривалість перебігу прееклампсії до моменту обстеження складала: до 1
тижня у 10 вагітних (6,6%), 2 –3 тижні в 63 вагітних (41,5%), 4-5 тижнів
у 47 (30,9%), більше 5 тижнів у 32 (21,0%). Переважає тривалість
перебігу від 3 до 6 тижнів (72,4%), що свідчить про недостатню увагу
вагітних до початкових проявів захворювання.

У 110 (72,3%) жінок клінічні прояви виникали на тлі супутньої
екстрагенітальної патології. Обтяжений гінекологічний анамнез мав місце
у 89 (58,5%) вагітних.

У 83 (54,6%) жінок був обтяжений акушерський анамнез: у 64 (42,1%) були
штучні медичні аборти, причому у 15,0% — більше трьох, у 24 (15,7%) —
мимовільні викидні, з них у 9 (5,9%) – звикле невиношування, завмирання
попередніх вагітностей – у 3 жінок.

Із 152 вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості
у 112 (73,6%) жінок спостерігались при вагітності різноманітні
ускладнення. Найчастішими ускладненнями під час пологів були: слабкість
пологової діяльності, несвоєчасне відходження навколоплодових вод,
загроза внутрішньоутробного дистресу плода. Слабкість пологової
діяльності обумовила необхідність проведення пологостимулюючої терапії
та інших заходів, направлених на корекцію пологової діяльності в 80
(52,6%) жінок, а важкий перебіг прееклампсії, загрозливий
внутрішньоутробний стан плода і неефективність терапевтичних засобів
були показаннями до оперативного пологорозрішення у 36 (23,6%) жінок.
Методом вибору знеболення пологів у 30 (19,7%) роділь була перидуральна
анестезія.

У жінок з прееклампсією легкого ступеня важкості у 18,7% діагностовано
ЗВРП легкого ступеня, у жінок з прееклампсією середнього ступеня
важкості — у 22,5%.

Кардіомоніторне дослідження при прееклампсії в більшості випадках
свідчить про наявність хронічного антенатального дистресу плода, який
найбільш виражений при середній ступені важкості прееклампсії. При
прееклампсії легкого ступеня важкості базальний ритм серцевих скорочень
плода складав в середньому 146,7(8,1 уд/хв (р(0,001). Амплітуда миттєвих
осциляцій становила 18,5(2,1 уд/хв, амплітуда повільних осциляцій також
була в межах норми і становила 21,2(3,4 уд/хв, частота повільних
осциляцій 4,2 цикли в хв. У вагітних з прееклампсією середнього ступеня
важкості середній показник базальної частоти серцебиття утробного плода
був в межах фізіологічної норми і складав 154(6,3 уд/хв, але вірогідно
вищий , ніж у здорових вагітних, в яких він становив 138(3,2 уд/хв. У
17,5% жінок даної групи було діагностовано помірну тахікардію, частота
серцевих скорочень становила 169,5(5,4 уд/хв. Відмічено зниження
амплітуди миттєвих 14,5(3,5 і повільних осциляцій 13,2(2,1 та зниження
частоти повільних осциляцій 3,1(0,4 в хв. Слід зазначити, що у 4,0%
жінок був характерний сальтаторний тип кривої, у 2,0% — монотонний ритм,
що свідчило про загрозливий стан плода і було показанням для
дострокового пологорозрішення. У вагітних з прееклампсією середнього
ступеня важкості базальний ритм серцевих скорочеь складав в середньому
151( 4,6 уд/хв. У 15,0% жінок даної групи була помірна чи виражена
тахікардія, у 20,0% — помірна чи виражена брадікардія. Ундуляторний тип
кривої був у 35,0%, сальтаторний у 20,0%, монотонний у 15,0% вагітних.

Акцелерації є основним параметром КТГ, які визначають внутрішньоутробний
стан плода. При прееклампсії легкого ступеня важкості акцелерації
відмічались у 97,0%, амплітудою 25,5(3,1 уд/хв, тривалістю 18,2 сек і
кількістю 3,3 за 30 хв, що свідчило про реактивний нестресовий тест. У
80,0% вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості НСТ також
вважався реактивним, амплітуда акцелерацій становила 17,3(2,2 уд/хв,
тривалість – 16,2(2,2 сек і кількість 3,03. Одним з найбільш загрозливих
симптомів, що свідчить про наявність внутрішньоутробного дистресу плода,
є поява децелерацій. Поява навіть поодиноких децелерацій на
кардіотокограмі плода у вагітних з прееклампсією може бути діагностичним
критерієм, що підтверджує розвиток внутрішньоутробного дистресу плода.
На кардіотокограмі вагітних з прееклампсією легкого та середнього
ступенів важкості не було зареєстровано децелерацій.

За свідченнями ультразвукової плацентографії у вагітних з прееклампсією
легкого ступеня важкості патологічні зміни виявлені у 25 (31,25%)
вагітних: у 9(11,3%) гіпоплазія плаценти, у 7(8,5%) — передчасне
дозрівання, у 16 (20,0%) — наявність кист і петрифікатів. При
прееклампсії середнього ступеня важкості у 52,5% вагітних відмічені
ультразвукові ознаки морфоструктурних змін плаценти: гіпоплазія плаценти
в 12 (16,2%), передчасне дозрівання – у 14 (18,9%), патологічна
незрілість – у 4 (5,4%), наявність кист і петрифікатів — у 21 (28,3%). У
вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості плацента вірогідно
частіше локалізувалась в дні матки (37,5% проти 5,0% в контрольній групі
(р(0,001) та в нижньому сегменті (57,5% проти 10,0% контрольної групи
(р(0,001).

У 32,7% випадків у плідній частині плаценти були виявлені ехонегативні
кулясті або неправильної форми ділянки, що являли собою ехотонус
розширених венозних лагун. На ехограмах візуалізувалися деструктивні
зміни, що були викликані порушенням кровоплину в матці та плаценті. В
більшості випадків деструктивні зміни в плаценті супроводжувалися
маловіддям і наявністю дрібно-дисперсної суміші у навколоплодовій
рідині.

У вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості
виявлено високу частоту патологічних змін в структурі плаценти:
незрілість, набряк, контрастування базальної мембрани, варикозне
розширення судин плаценти, інволютивно-дистрофічні зміни, компенсаторну
гіперплазію ворсин хоріона, які призводять до порушення
внутрішньоутробного розвитку плода.

Після проведеної традиційної терапії у вагітних з прееклампсією легкого
ступеня важкості параметри малонового диальдегіду знижуються в 1,2 рази
(р(0,05). Після комплексної терапії вміст МДА знижується в 1,5 рази і
був нижче аналогічного показника після проведеної традиційної терапії на
15,7% (р(0,001). У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості
після проведеної традиційної терапії рівень малонового диальдегіду (МДА)
знижувався в 1,6 рази, що складає 15,6% (р(0,05), а після проведеної
комплексної терапії в 1,7 рази, що складає 41,9% (р(0,001).

Рівень дієнових кон’югат (ДК) в основній групі у вагітних з
прееклампсією легкого ступеня важкості зменшувався з — 0,75(0,04 Е/мл до
— 0,59(0,03 Е/мл і став практично рівним контрольним значенням —
0,52(0,03 Е/мл. У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості
ступеня після проведеної традиційної терапії рівень ДК знижувався в 1,3
рази, що складає 19,1% (р(0,05), а після проведеної комплексної терапії
в 3,5 рази, що складає 71,9% (р(0,001).

У процесі застосування базисної терапії у вагітних з прееклампсією
легкого ступеня важкості активність ЦП зменшилась з 34,65(1,22 до
30,94(1,14 ум.од. (р(0,05), що складає 10,3%, насиченість трансферину
залізом зменшилась на 3,1% (р(0,05), показник співвідношення ЦП/ТФ
зменшується на 7,4% (р(0,05), активність каталази підвищилась на 4,2%
(р(0,05). У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості, які
складали основну групу, активність ЦП збільшилась на 17,6% (р(0,05),
насиченість ТФ залізом зростає на 21,4% (р(0,001), показник
співвідношення ЦП/ТФ зменшився на 11,2%.

Проведений аналіз свідчить, що застосування глутаргіну та коензиму
композитум в лікуванні прееклампсіїї легкого і середнього ступеня
важкості знижує інтенсивність ПОЛ і підвищує активність АОС.

Враховуючи активний вплив біометалів заліза, міді, цинку і марганцю,
перед нами постало питання провести кількісний аналіз вмісту цих
життєво- важливих мікроелементів у крові вагітних жінок як при
фізіологічному перебігу вагітності, так і при прееклампсії легкого та
середнього ступеня важкості.

Так, при прееклампісії легкого ступеня важкості, рівень цинку в цільній
крові незначно відрізнявся від показників контрольної групи, зате при
прееклампсії середнього ступеня важкості він був нижчий від показника
контрольної групи на 41,0% (р<0,001). Одержані нами результати досліджень концентрації заліза у венозній крові матері в другій половині вагітності свідчить про значне його зниження. Кількісний аналіз показав, що при фізіологічному перебігу вагітності концентрація заліза в крові складає в середньому 682±23,7 мг/л, тоді як у невагітних жінок рівень заліза в крові складав 563±22,1 мг/л. При прееклампсії легкого та середнього ступеня важкості концентрація заліза зменшується в залежності від ступеня важкості цієї патології. При вивченні вмісту міді у вагітних жінок контрольної групи її вміст у крові, взятої з кубітальної вени, становить 2,51 ±1,02 мг/л. Слід відзначити, що з підвищенням ступеня важкості прееклампсії дефіцит міді зростає. Зменшення концентрації міді в крові свідчить про пониження активності окисно-відновних процесів, що безпосередньо може вести до змін в органах і тканинах. Вміст марганцю в крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності дорівнював 107±8,45мкг/л. У жінок, вагітність яких ускладнилась прееклампсією легкого ступеня важкості цей показник становив 84±2,7 мкг/л (р<0,001), прееклампсією середнього ступеня важкості -- 45±3,7 мкг/л (р<0,001). У вагітних жінок з прееклампсією легкого ступеня важкості після проведення базисної терапії вміст мікроелементів достовірно не змінювався. Призначення модифікованого нами лікування сприяло підвищенню вмісту життєвоважливих мікроелементів. Так, вміст заліза збільшився на 6,7%(p<0,05), цинку—на 16,9%(p<0,05), марганцю - на 19,4%(p<0,001), вміст міді - на 12,8%(p<0,05). У жінок контрольної групи з прееклампсією середнього ступеня важкості незначно підвищувався вміст досліджуваних мікроелементів. Виконана комплексна терапія призводить до значного збільшення вмісту даних мікроелементів. Так, вміст заліза збільшується на 14,7%(p<0,001), міді—на 45,9%(p<0,001), цинку—на 26,7%(p<0,001), марганцю на 49,3%(p<0,001). ? ? 6 f h j l n p r ? ? ? ? :Eь на наростання апоптозу лімфоцитів периферійної крові, що корелює із зменшенням субпопуляційного вмісту активованих Т-, В-лімфоцитів та Т-хелперів. За вище описаних умов, гуморальна ланка імунної відповіді при розвитку прееклампсії характеризується підвищенням рівнів IgA та IgG на тлі зменшення вмісту IgM у сироватці периферійної крові. Нами встановлено, що в умовах розвитку прееклампсії спостерігається вірогідне наростання рівнів IgG та М у цервікальному секреті на тлі різко вираженого дефіциту sIgA порівняно із аналогічними показниками у ПЗВ. Із нашого дослідження випливає, що при фізіологічному перебігу вагітності в крові переважають Th2-регуляторні цитокіни. Протилежна ситуація спостерігалася нами при прееклампсії, а саме - зсув цитокінового профілю у бік переваги Th1-регуляторної групи цитокінів. Так, наростання титрів ІЛ-1в при прееклампсії розцінене нами, як прояв дискоординації роботи макрофагальної ланки за умови стійкого дефіциту Т-хелперів. З нашого дослідження випливає, що промінентною ознакою розвитку прееклампсії є різко виражена тенденція до наростання рівня ІЛ-6 у сироватці крові та в цервікальному секреті. Дана ознака може бути використана у якості критерію розвитку чи прогресування прееклампсії. Особливо показовим було вагоме наростання рівня ІЛ-6 у цервікальному слизу, яке корелювало із наростанням явищ апоптозу лімфоцитів периферійної крові та депресією Т-хелперної субпопуляції лімфоцитів. Нами також чітко встановлено кореляцію ІЛ-6 цервікального секрету із дефіцитом лізоциму як сироватки крові, так і цервікального слизу, що безумовно призводить до розладів локального захисту слизових оболонок урогенітального тракту. Застосування базових схем лікування давало незначну позитивно спрямовану динаміку рівнів досліджуваних лімфоцитарних субпопуляцій, проте їхні величини залишалися ще далекими від аналогічних у ПЗВ. В процесі дослідження контрольної групи жінок нами констатовано поглиблення депресії рівнів загальних Т-(CD3+) і В-(CD24+), а також активованих В(CD150+)-лімфоцитів. Встановлені нами зміни корелювали зі збільшенням рівня CD95+ клітин, тобто з наростанням ознак апоптозу лімфоцитів периферійної крові, що, на нашу думку, є показовим свідченням недостатньої ефективності базової терапії прееклампсії. Призначення патогенетично-модифікованого нами лікування сприяло максимально спрямованому модулюючому впливу на субпопуляційний вміст лімфоцитів при прееклампсії, що є свідченням високої ефективності та принципової правильності обраного нами лікувального комплексу. Задекларовані нами вище зміни знайшли підтвердження (на момент завершення лікування жінок із прееклампсією) у показниках рівнів імуноглобулінів сироватки крові жінок основної групи, де встановлено нормалізацію титрів IgG та IgM. Як ми засвідчуємо, лише використання запронованої нами патогенетично-модифікованої програми лікування прееклампсії сприяло відновленню рівнів sIgA, IgG та М у цервікальному секреті. Перераховані аспекти змін лімфоцитарного спектру та гуморальної ланки імунної відповіді (Ig) опосередковано підтверджуються і проведеними дослідженнями впливу різних схем терапії на інтерлейкіновий профіль у вагітних жінок із розвитком прееклампсії. При використанні базових схем терапії нами встановлено лише незначне наближення до значень групи контролю (ПЗВ) вмісту ІЛ-2,4, TNFб та практично повну торпідність ІЛ-1в, IFN-г, й ІЛ-6. Проте, рівні їх все ж продовжували залишатися далекими від значень норми. Максимально виражений ефект щодо нормалізації інтерлейкінової мережі виявлено у жінок основної групи досліджуваних при застосуванні обраної нами лікувальної програми прееклампсії. Констатовано й виражене наростання величин лізоциму сироватки крові й цервікального слизу у жінок з прееклампсією основної групи дослідження, порівняно із аналогічними значеннями обстежених контрольної групи, що може свідчити про відновлення, завдяки обраними нами препаратами, функціональних ресурсів фагоцитуючих клітин. Згідно з отриманими нами результатами використання базових схем комплексної терапії для лікування жінок, вагітність яких ускладнилася розвитком прееклампсії легкого та середнього ступеня важкості, виявилось недостатньо адекватним, особливо стосовно корекції порушень місцевого захисту слизових оболонок генітального тракту, субпопуляційного складу лімфоцитів периферійної крові, системи інтерлейкінів та ендогенних інтерферонів. Включення в комплекс медикаментозної терапії поєднання препаратів глутаргін та коензим композитум сприяє не лише більш швидкому та якісному регресу клінічної симптоматики захворювання, зменшенню відсотку розвитку ускладнень вагітності, але й нормалізації параметрів імунної реактивності, збільшенню координаторної здатності інтерлейкінів та, що є особливо важливим у патогенезі прееклампсій, переорієнтації імунітету на Тh-2 тип відповіді, стабілізації бар’єрних факторів слизових оболонок урогенітального тракту. Морфологічні дослідження плацент дозволили виділити характерну картину патологічної незрілості ворсинчастого дерева з перевагою склерозованих мілких проміжних хаотичних ворсин з утворенням синцитіальних острівців. У окремих вагітних жінок при прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості розвиваються інволютивно-дистрофічні зміни з численними інфарктами та крововиливами. Різко збільшується кількість фібриноїду та кальцинатів. Дуже часто при прееклампсії легкого ступеня важкості спостерігається відсутність синусоїдних судин та явища стазу і тромбозу у якірних мікро- та макроворсинах. У 2/3 плацент нами відмічені судинні порушення як материнської, так і плодової частинах плаценти. Їх стінки в основі стовбурових ворсин були потовщені за рахунок гіпертрофії м’язевого шару у нутрітивних судинах. Просвіт останніх був звужений, особливо на її початку в термінальних ворсинах. Прямопропорційно важкості гестозу зростала кількість термінальних дрібних якірних ворсин з ознаками ангіоматозу. У деяких ворсинах спостерігали типові синусоїди та численні капіляро-синтиціальні мембрани без формування типових клубочків у макроворсинах. При прееклампсії середнього ступеня важкості у окремих вагітних жінок відмічались порушення реології крові від стазу еритроцитів до тромбозів з розвитком сладж-феномену. Спостерігалися більш виражені зміни у гемомікроциркуляторному руслі, характеризуючись гіперхроматозом, каріопікнозом в ендотеліоцитах через склероз кінцевих ворсин та облітерацією судин плаценти. При цій ступені гестозу в плаценті проходять зміни метричних показників і кількості кінцевих, тобто якірних ворсин хоріону з явищами їх редукції в міжворсинковому просторі. Значно порушується градієнт розподілу децидуальних клітин у децидуальній материнській плаценті. Деякі з них знаходяться стиснутими острівцями артеріол і вен. Значно зростає кількість гранулярних децидуальних адренергічних клітин на тлі масивної інфільтрації базальної децидуальної тканини лімфоцитами та плазматичними клітинами. Магістральні судини утворювали судинні конгломерати у якірних макроворсинках типу сосочків, які розгалужувалися на окремі мережі різноманітної форми всіх ланок гемомікроциркуляторного русла у складі гломусних компонентів ворсинчастого хоріона. Кількість капілярів та капіляро-мембранних структур у якірних ворсинах значно коливається в залежності від діаметру ворсинки у вигляді кавернозних пазух в ділянках хоріонічного епітелію. Просвіт капілярів у таких ворсинах значно був звужений і нерівномірний за своїм ходом з суцільним відкладенням фібриноїду в ділянці спавшихся синцитіальних острівців фетоплацентарного бар’єру. Форма термінального гемомікроциркуляторного русла у якірних ворсинах хоріона плаценти носить динамічний гестаційний характер, утворюючи поліморфні за розмірами і формою синусоїди у мікро- та макроворсинах погружених у міжворсинкові лагуни плацентарного ложа та печеристих сплетінь у децидуальних септах. Це продиктовано різким збільшенням потреб плода в газообміні, живленні і виведенні продуктів метаболізму у фетальних тканинах. Це сприяє надмірному розвитку і розростанню паравазальних і сполучнотканинних елементів склерозування, з розвитком гіпоксії та гіпоплазії плодового організму. Все це торкається дистрофічно-дегенеративних процесів в усіх складових компонентах плаценти при прееклампсії середнього ступеня важкості. Загальна ангiоархiтектонiка капiлярного русла при прееклампсії представлена видовженими i звивистими мiкросудинами типу сифонів. Вони мають широкий просвiт (приблизно 16-30 мкм). Венозна сiтка гемомікроциркуляторного русла надзвичайно добре розвинена, оточена цитотрофобластом, нагадуючи гломусні шунти у клубочкових синусоїдах. Венулярнi вiддiли гемомiкроциркуляторного русла зливаються з посткапілярними та виносними венулами, з яких утворюються сегментарнi вени якірних макроворсин, вiдводячи кров у бiльш широкі колектори нутрітивного русла плаценти. В кінцевих ворсинах спостерiгалось значне розростання колагенових волокон i низький вмiст клiтинних елементiв первинного трофобласту. Просвiт капiлярiв у таких ворсинах значно звужений, особливо в мікроворсинках, нерiвномiрний, місцями обтурований. Поряд iз склеротично змiненими ворсинами локально спостерiгались ворсини з явищами компенсаторної гiперплазiї капiлярiв та капіляромембранних структур плацентарного бар’єру. Поряд з нормальними добре васкуляризованими термiнальними ворсинами зустрiчались зони хаотично склерозованих ворсин у проміжних ворсинах. Таким чином, підсумовуючи результати дослідження нами зроблені наступні висновки: при прееклампсії легкого та середнього ступеня спостерігались морфологічні зміни у гемомікроциркуляторному руслі якірних ворсин плаценти, погружених в плацентарне ложе з наявністю деструктивних і компенсаторних процесів. Це дозволяє визначити подальший розвиток і стан плода. Розвиток дистрофічних та запальних змін у ворсинах плаценти сприяє замуруванню якірних ворсин плаценти у фібриноїд та кальцинати. Стінки деяких судин піддаються некрозу. Вони характеризуються інфільтрацією, набряком строми, десквамацією термінальних ворсин у якірних синусоїдах у більшості котиледонів з вираженими деструктивно-метаболічними змінами. Все це є причиною плацентарної недостатності, що призводить до розвитку дистресу плода та його гіпотрофії. Порівняльний аналіз перебігу вагітності і пологів з прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості, які отримували традиційну терапію, і у вагітних жінок, в комплексному лікуванні яких використовували глутаргін та коензим композитум, показав більшу ефективність запропонованої схеми. Аномалії родової діяльності у вагітних, котрі отримували комплексну терапію, зустрічались у 55,3%, тоді як у вагітних, які отримували базисну терапію у 68,0%. Значно рідше у основній групі пологи ускладнювались загрозою гострого внутрішньоутробного дистресу плода, так, у вагітних контрольної групи дистрес плода був у 30,6%, а у вагітних основної групи у 20,0% випадків. Кількість новонароджених в дистресі середнього ступеня у вагітних контрольної групи на 11,7% вища, ніж у вагітних основної групи. Таким чином, проведений аналіз свідчить, що лікування прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості комплексною терапією з застосуванням глутаргіну та коензим композитум більш ефективне, ніж застосування традиційної терапії. Зазначений вище спосіб комплексного лікування жінок із прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості впроваджено в практичну діяльність ряду лікувально-профілактичних закладів та захищено 2- ма Деклараційними Патентами України на винахід. ВИСНОВКИ У дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуального завдання акушерства– лікування жінок, вагітність яких ускладнилась розвитком прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості, шляхом оцінки результатів клінічно-лабораторних, метаболічних, імунологічних та морфологічних досліджень, а також розробки і впровадження патогенетично обґрунтованого комплексу медикаментозної корекції виявлених порушень. 1. У переважній більшості вагітних жінок клінічна картина прееклампсії легкого та середнього ступеня важкості характеризується атиповими формами з відсутністю повної тріади Цангемейстера 23,1±1,2%, встановлено порушення функціонального стану фетоплацентарної системи, великим відсотком плацентарної недостатності 32,7±2,7% з наявністю затримки внутрішньоутробного розвитку плода 30,0±2,9% та хронічного внутрішньоутробного дистресу плода 76,5±5,1%. 2. Дані, отримані при визначенні процесів перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи захисту свідчать, що у вагітних з прееклампсією посилення процесів ліпопероксидації (збільшення дієнових кон’югат в 4,5 рази та малонового диальдегіду в 2,3 рази) супроводжується зниженням активності антиоксидантної системи захисту (зниженням активності церулоплазміну в 2,05 рази, каталази в 3,6 рази, насиченості трансферину залізом в 2 рази) і знаходяться в прямій залежності від ступеня важкості перебігу прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості. 3. У вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості виявлено порушення обміну життєво-необхідних мікроелементів: зниження вмісту цинку в крові (від 41,0 до 59,0%), заліза (від 26,0 до 45,0%), міді (від 50,0 до 75,0%) і марганцю (від 21,5 до 70,0%), дисфункцію металоферментів крові –каталази та церулоплазміну. 4. Перебіг вагітності у жінок із прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості супроводжується дисфункцією імунної відповіді, що проявляється депресією Т-лімфоцитів-хелперів (CD4+) на 34,2%, Т-лімфоцитів-супресорів (CD8+) на 21,5%, активованих В-лімфоцитів (CD150+) на 34,4% та NK-клітин (CD56+) на 13,9%, зменшенням рівня ІЛ-4 при збільшенні показників IFN-(, ІЛ-1(, TNF-( та ІЛ-6, збільшенням рівнів імуноглобулінів класів G, А та дефіцитом імуноглобуліну М у сироватці крові. Розвиток та прогресування прееклампсії супроводжується збільшенням рівня ІЛ-6 у цервікальному слизу до 173,28±11,43 пг/мл та CD95+ до 7,52±0,31% сироватки крові, як маркера активізації механізмів апоптозу лімфоцитів периферійної крові. Маніфестацію клінічних ознак прееклампсії супроводжують значні розлади локального захисного бар’єру слизових оболонок генітального тракту, що проявляється дефіцитом лізоциму на 62,5% та sІgA на 30,3% у цервікальному слизу. 5. При прееклампсії легкого та середнього ступеня важкості спостерігались морфологічні зміни у гемомікроциркуляторному руслі якірних ворсин плаценти з наявністю деструктивних і компенсаторних процесів. Розвиток дистрофічних та запальних змін у ворсинах плаценти сприяє замуруванню якірних ворсин плаценти у фібриноїд та кальцинати. Стінки деяких судин піддаються некрозу. Вони характеризуються інфільтрацією, набряком строми, десквамацією термінальних ворсин у якірних синусоїдах у більшості котиледонів з вираженими деструктивно-метаболічними змінами. Все це є причиною плацентарної недостатності, що призводить до розвитку дистресу плода та його гіпотрофії. 6. Використання запропонованого лікувального комплексу з включенням глутаргіну і коензиму композитум позитивно впливає на динаміку змін показників перекисного окислення ліпідів, системи антиоксидантного захисту, обміну біометалів, активності металоферментів, суттєво зменшує розвиток фетоплацентарної недостатності (у 1,8 рази), покращує показники біофізичного профілю плода ( в 2,9 рази) в порівнянні з традиційною терапією. Поєднане застосування коензиму композитум та глутаргіну в комплексному лікуванні прееклампсії сприяє швидкому регресу клінічної симптоматики, відновлює ефективність клітинної та гуморальної ланок імунної відповіді, координаторну здатність інтерлейкінів, стабілізує бар’єрні фактори слизових оболонок генітального тракту, що реалізується зменшенням відсотку гестаційних та перинатальних ускладнень. Своєчасне застосування запропонованого лікувального комплексу у вагітних жінок з прееклампсією легкого і середнього ступенів важкості сприятливо впливає на перебіг вагітності, зменшує терміни лікування , що дає можливість пролонгувати вагітність до терміну пологів, зменшує кількість ускладнень і хірургічних втручань під час пологів, що являється профілактикою важких форм гестозу та розвитку поліорганної недостатності. Використання комплексної терапії дозволило знизити число ускладнень під час вагітності та пологів. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. У вагітних з прееклампсією необхідне проведення комплексу клінічно-лабораторних досліджень, що включає визначення процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту, мікроелементного складу крові, ультразвукове дослідження фетоплацентарної системи з метою профілактики, виявлення та своєчасної корекції акушерських ускладнень, а також, для визначення ступеня важкості прееклампсії і контролю за ефективністю застосованої терапії. 2. Як діагностикум, для оцінки внутрішньоутробного розвитку плода та прогнозування затримки його розвитку рекомендуємо визначати вміст мікроелементів: міді, цинку, заліза, марганцю в сироватці крові. 3. Допоміжними діагностичними критеріями становлення та прогресування перебігу прееклампсії та ефективності медикаментозної корекції можуть служити наступні показники: рівень субпопуляцій Т- та В-лімфоцитів, інтерлейкінів, лізоциму та sІgA. 4. Критеріями активності патологічного процесу та ознаками прогресування прееклампсії можуть виступати: збільшення в 3-4 рази IЛ-6 у цервікальному слизу та в 2-2,5 рази CD95+ - маркера явищ апоптозу лімфоцитів периферійної крові, а також зменшення рівня sІgA на 30,3% порівняно із значеннями у практично здорових вагітних. 5. З метою покращення показників перекисного окислення ліпідів, системи антиоксидантного захисту, обміну біметалів, нормалізації параметрів імунної реактивності, суттєвого зменшення розвитку фетоплацентарної недостатності і покращення показників біофізичного профілю плода при лікуванні вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості рекомендовано включати до комплексу лікувальних заходів препарати глутаргін та коензим композитум. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Головчак І.С. Клініко-морфологічні зміни плаценти при пізньому гестозі // Вісник наукових досліджень. – 2003. - №1. – С. 126 – 127. Головчак І.С. Судинне русло плаценти у вагітних жінок із прееклампсією легкого та середнього ступеня // Вісник наукових досліджень. – 2005. - №2. – С. 154 – 155. Головчак І.С. Внутрішньоутробний стан плода у вагітних жінок з пізніми гестозами в процесі лікування Глутаргіном // Галицький лікарський вісник. – 2005. – Т.12, №1. – С. 23 – 25. Головчак І.С. Використання Глутаргіну в комплексній терапії пізніх гестозів, порівняльна характеристика //Архів клінічної медицини. – 2005. - №1. – С. 34 – 36. Головчак І.С. Вміст мікроелементів – заліза, цинку, міді, марганцю у вагітних жінок з пізнім гестозом при лікуванні їх препаратом “Coenzyme Compositum” //Медична хімія. – 2005. - Т.7, №2. - С. 66 – 69. Головчак І.С. Вплив препаратів коензим композітум та глутаргін на субпопуляційний вміст лімфоцитів периферійної крові жінок, вагітність яких ускладнилась прееклампсією // Галицький лікарський вісник. – 2005.– Т.12, №4. – С. 25 – 28. Лизин М.А., Головчак І.С. Деклараційний патент на корисну модель № 8200 “ Спосіб лікування пізніх гестозів у вагітних” //Офіційний бюлетень.- 2005. - №7. Лизин М.А., Головчак І.С. Деклараційний патент на корисну модель № 8201 “Спосіб лікування пізніх гестозів у вагітних” //Офіційний бюлетень.- 2005. - №7. Головчак І.С. Зміни імунологічної реактивності у жінок, вагітність яких ускладнилась пізніми гестозами // Імунологія та алергологія. - 2005. - №3. – С. 79 – 80. Головчак І.С. Обмін мікроелементів в організмі вагітних жінок при пізньому гестозі // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. – К.: Інтермед, 2005. – С. 90 – 92. АНОТАЦІЯ Головчак І.С. Зміни метаболічного та імунологічного гомеостазу в патогенезі прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості, корекція та лікування. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 – акушерство та гінекологія. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України , 2007 рік. Дисертація присвячена зниженню акушерських та профілактиці ускладнень шляхом вивчення деяких патогенетичних ланок розвитку та удосконаленню комплексних схем лікування прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості. При вивченні цієї патології нами встановлено, що в основі патогенезу лежать мембранодеструктивні процеси в результаті виникненню дисбалансу оксидантно-антиоксидантної рівноваги в бік переваги вільнорадикальних реакцій. У вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості виявлено порушення обміну життєво-необхідних мікроелементів та імунологічних змін, які проявляються дисфункцією імунної відповіді та депресією Т-лімфоцитів-хелперів, Т-лімфоцитів-супресорів, активованих В-лімфоцитів та NK-клітин, зменшенням рівня ІЛ-4 при збільшенні показників IFN-(, ІЛ-1(, TNF-( та ІЛ-6, збільшенням рівнів імуноглобулінів класів G, А та дефіцитом імуноглобуліну М у сироватці крові. Розвиток та прогресування прееклампсії супроводжується збільшенням рівня ІЛ-6 у цервікальному слизі та CD95+ сироватки крові, як маркера активізації механізмів апоптозу лімфоцитів периферійної крові. Маніфестацію клінічних ознак прееклампсії супроводжують значні розлади локального захисного бар’єру слизових оболонок генітального тракту, що проявляється дефіцитом лізоциму та sІg A у цервікальному слизі. Базуючись на отриманих результатах, нами запропоновано і обгрунтовано доцільність доповнення до стандартної терапії препаратами глутаргін та коензим композитум. Ключові слова: прееклампсія, метаболічні, імунологічні та морфологічні зміни судинного русла плаценти, глутаргін, коензим композитум. АННОТАЦИЯ Головчак И. С. Изменения метаболического и иммунологического гомеостаза в патогенезе прееклампсии легкой и средней степени тяжести, коррекция и лечение. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. Львовский национальный медицинский универсистет имени Данила Галицкого МЗ Украины, 2007 год. Диссертация посвящена снижению уровня акушерских и профилактике осложнений путем изучения некоторых патогенетических этапов развития и усовершенствования комплексных схем лечения прееклампсии легкой и средней степени тяжести. Для решения поставленных задач обследовано 152 беременные женщины с прееклампсией легкой и средней степени тяжести , из них : 41 беременная женщина с прееклампсией легкой степени тяжести и 39 – средней степени тяжести, которые получали предложенную нами комплексную терапию ; 37 беременных женщин с прееклампсией легкой степени тяжести и 35 – с прееклампсией средней степени тяжести, которые получали рекомендованное МЗ Украины комплексное лечение; и 36 здоровых беременных женщин, которые составили сравнительную группу. В нашей работе для лечения беременных женщин с прееклампсией легкой и средней степени тяжести мы использовали такие препараты как глутаргин и коензим композитум. К лечению прееклампсии легкой и средней степени тяжести в комплексной терапии нами выбран метод с применением антигомотоксического препарата коензим композитум по 2,2 мл в/м , 2 раза в неделю. Курс лечения 10 инъекций. В дополнение коензиму композитум мы применили препарат глутаргин 40,0% раствор – 5 мл разводить в изотоническом растворе натрий хлора, вводить в/в капельно со скоростью 40-60 кап/мин. Курс лечения 5 – 10 дней, в зависимости от тяжести протекания прееклампсии. При изучении данной патологии нами установлено, что основой патогенеза является мембранодеструктивные процессы в результате дисбаланса оксидантно- антиоксидантного равновесия с преимуществом свободнорадикальных реакций. У беременных женщин с прееклампсией легкой и средней степени тяжести обнаружены нарушения обмена жизненно-необходимых микроэлементов и иммунологических изменений, которые проявляются в дисфункции иммунного ответа и депрессией Т- лимфоцитов -хелперов, Т- лимфоцитов- супрессоров, активных В-лимфоцитов и NK-клеток, уменьшением уровня ІЛ-4 при увеличении показателей IFN-г, IЛ-1в, TNF-б и ІЛ-6, увеличением уровня иммуноглобулинов классов G,A и дефицитом иммуноглобулина М в сыворотке крови. Развитие и прогрессирование прееклампсии сопровождается увеличением содержания ІЛ-6 в цервикальной слизи и CD95+ сыворотки крови, как маркера активизации механизмов апоптоза лимфоцитов периферийной крови. Манифестацию клинических признаков прееклампсии сопровождают значительные расстройства локального защитного барьера слизистых оболочек генитального тракта, которые проявляются в дефиците лизоцима и slg А в цервикальной слизи. При прееклампсии легкой и средней степени тяжести наблюдались морфологические изменения в гемомикроциркуляторном русле якорных ворсин плаценты с наличием деструктивных и компенсаторных процессов. Развитие дистрофических и воспалительных изменений в ворсинах плаценты приводит к замуровыванию якорных ворсин плаценты в фибриноиды и кальцинаты. Стенки некоторых сосудов поддаются некрозу. Они характеризуются инфильтрацией, отеком стромы, десквамацией терминальных ворсин в якорных синусоидах в большинстве котиледонов с выраженными деструктивно-метаболическими изменениями. Все это является причиной плацентарной недостаточности, которая приводит к развитию гипоксии плода и его гипотрофии. С целью улучшения показателей перекисного окисления липидов, системы антиоксидантной защиты, обмена биометаллов, нормализации параметров иммунной реактивности, уменьшения развития фетоплацентарной недостаточности и улучшения показателей биофизического профиля плода при лечении беременных с прееклампсией легкой и средней степени тяжести нами рекомендовано включать в комплекс лечебных мероприятий препараты глутаргин и коензим композитум. Ключевые слова : прееклампсия, метаболические и иммунологические изменения и морфологические изменения сосудистого русла плаценты, глутаргин, коензим композитум. ANNOTATION Holovchak I.S. Changes of metabolic and immunological homeostasis in pathogenesis of preeclampsia of light and middle levels of difficulty, correction and medical treatment.- Manuscript. The dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.01 – obstetrics and gynecology. Lviv National Danylo Halitsky Medical University, the Ministry of Health of Ukraine, 2007. The dissertation is devoted to the reduction of obstetric and prophylactic complications by the study of some pathogenetical links of development and improvement of complex charts of medical treatment of preeclampsia of light and middle levels of difficulty. At the investigation of this pathology it is set by us, that in the basis of pathogenesis lie the membranodestructional processes as the result of the origin of disbalance of oxidant-antioxidant balance in the side of advantage of freelyredical reactions. At pregnant with preeclampsia of light and middle levels, the violation of exchange of vital-necessary microelements and immunological changes which show up the disfunction of immune answer and depression of T-lymphocytes-helpers is exposed, T-lymphocytes-supersors , activated B-lymphocytes and NK-cells, by reduction of level IL-4, at the increase of indexes of IFN-y, IL-1B, TNF-@ and IL-6, by the increasing of levels of immunoglobulin of classes G,A, and by the deficiency immunoglobulin of M in the serum of blood. The development and the progress of PE is accompanied by the increasing level of IL-6 in the cervical mucus and CD95+serum of blood, as a marker of activation of mechanisms of apoptosis lymphocytes of peripheral blood. The manifestation of clinical signs PE is accompanied by considerable disorders of local protective barrier of mucus coats of genitals tractus, that shows up the deficiency of lysozym and sIg A in the cervical mucus. Being based on the gotten results, it is offered and substantiated by us the expediency of addition to the standard therapy by preparations glutargin and coenzim compozitum. Key words: preeclampsia, metabolic and immunological changes, morphological changes of vascular river-bed of placenta, glutargin, coenzim compozitum. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АОС - антиоксидантна система ДК - дієнові кон’югати ІЛ - інтерлейкін IFN-г - інтерферон-г Ig - імуноглобулін КТГ - кардіотокографія МДА - малоновий діальдегід ПЗВ - практично здорові вагітні без ознак акушерської патології ЗВРП - затримка внутрішньоутробного розвитку плода ТФ - трансферин периферійної крові ПОЛ - перекисне окислення ліпідів CD3+ - кластер диференціації Т-лімфоцитів загальних CD4+ - кластер диференціації Т-хелперів CD8+ - кластер диференціації Т-супресорів CD24+ (ІПО 24+) - кластер диференціації В-лімфоцитів загальних CD56+ (NK) - кластер диференціації природніх кілерів CD150+ (ІПО 3+) - кластер диференціації В-лімфоцитів активованих CD95+ - кластер диференціації апоптозу лімфоцитів TNFб - фактор некрозу пухлин Th1 - Т-хелпер першого типу Th2 -Т-хелпер другого типу ЦП - церулоплазмін ІПО47+ - кластер диференціації активованих Т-лімфоцитів NK - природні кілери sIgА - секреторний імуноглобулін А PAGE 1

Похожие записи