.

Зміни метаболічного та імунологічного гомеостазу в патогенезі прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості, корекція та лікування (автореферат

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2948
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

ГОЛОВЧАК ІГОР СТЕПАНОВИЧ

УДК: 616-085+616-084+616-06+618.3-008.6.

Зміни метаболічного та імунологічного гомеостазу в патогенезі
прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості, корекція та
лікування

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології
Івано-Франківського державного медичного університету МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Лизин Михайло Андрійович,

Івано-Франківський державний медичний університет

МОЗ України,

професор кафедри акушерства та гінекології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Беседін Віктор Миколайович,

Львівський національний медичний
університет

імені Данила Галицького МОЗ
України ,

завідувач кафедри акушерства та
гінекології №1

доктор медичних наук, професор

Хміль Стефан Володимирович,

Тернопільський державний медичний
університет

імені І.Я. Горбачевського МОЗ
України,

професор кафедри акушерства та
гінекології медичного факультету

Захист дисертації відбудеться “29” вересня 2007 р. о 11 год. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.04 при Львівському
національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України
(79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України (79000, м.
Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розіслано “17” серпня 2007 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент
Попович А.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Частота прееклампсій коливається від 13,0% до 21,0%
(В.М. Беседін, Г.М. Семеніна, 2000; Г.К. Степанківська, 2000; Б.М.
Венцківський, 2002). За даними вітчизняних і зарубіжних дослідників
протягом останніх 10 років відмічається зростання частоти цієї патології
з 13,8% до 25,6% за рахунок важких форм. На сьогодні прееклампсії, які
відносять до пізніх гестозів, належать до числа найбільш розповсюджених
і важких ускладнень вагітності та пологів, що супроводжуються розвитком
поліорганної недостатності, і зумовлюють високу материнську,
перинатальну захворюваність і смертність (О.О. Зелінський, 1996; В.І.
Кулаков, 1998; А.Г. Коломийцева, 2000; Ю.П. Вдовиченко, 2002).
Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених діагностиці,
лікуванню та профілактиці прееклампсій, деякі з них залишаються
дискутабельними.

Всі стадії розвитку прееклампсії у вагітних супроводжуються вираженими
змінами метаболізму в організмі матері, що проявляється порушенням
імунологічного спектру сироватки крові та клітинних мембран, змінами
активності ряду ферментів, які беруть участь у тканинному диханні, а
також морфологічними змінами судинного русла плаценти. В зв’язку з цим,
в останні роки приділяється велика увага вивченню біохімічних механізмів
метаболічних порушень при даній акушерській патології (З.М.
Дубоссарська, 1999; В.Е. Радзінський, 1999; А.Я. Сенчук, 2000).

Прееклампсії супроводжують важкий перебіг пізнього гестозу від 4,0% до
12,0% випадків і характеризуються високою материнською та перинатальною
(79 на 1000) смертністю, що вказує на декомпенсацію функціонального
стану печінки (Г.М. Савельєва, 2000; Г.І. Герасимович, 2004; Н.М.
Рожковська, 2004). В зв’язку з цим в акушерстві питання ранньої
діагностики прееклампсій набувають особливої актуальності.

У світлі досягнень останніх років з питань вивчення патологічних проявів
прееклампсій наголошується на важливості таких патогенетичних ланок, як
інтенсифікація вільнорадикального окислення та антиоксидантна
недостатність, імунологічні порушення, зміни морфологічної структури
плаценти та її судинного русла (В.Ф. Нагорна, Н.А. Зелінська, 1996; А.П.
Мілованов, 1999; К.В. Воронін, 2000; В.В. Абрамченко, 2005). Як показав
аналіз наукових робіт по проблемі прееклампсій, необхідна подальша
розробка і корекція фармакотерапії. Враховуючи вищесказане, можна
думати, що найбільш ефективним і раціональним буде введення в комплексну
терапію прееклампсій препаратів, які володіють одночасно
антиоксидантною і гепатопротекторною дією ( В. І. Грищенко, 1996; Б.Ф.
Мазорчук, 2000).

Вище наведені обгрунтування послужили передумовою проведення даного
дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної наукової тематики кафедри акушерства та
гінекології Івано-Франківського державного медичного університету:
“Клінічне і медико-соціальне обґрунтування ефективних методів
прогнозування патологічних станів, запобігання, діагностики і лікування
захворювань вагітних та жінок в інші періоди їхнього життя” (№
держреєстрації 0104U008431). Дисертант є співвиконавцем комплексної
наукової тематики.

Мета і задачі дослідження. Знизити частоту акушерських і перинатальних
ускладнень у вагітних жінок шляхом удосконалення комплексного
патогенетично-обгрунтованого лікування прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості з врахуванням метаболічних, імунологічних,
а також морфологічних змін плаценти та її судинного русла.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні задачі:

Вивчити у порівняльному аспекті клінічно-патогенетичні особливості
прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості у вагітних жінок.

Вивчити стан процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту у
вагітних жінок з прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості.

Встановити зміни вмісту деяких мікроелементів та активність зв’язаних з
ними металоферментів крові.

Виявити морфологічні особливості плаценти та її мікроваскуляризації,
амніону і хоріонічної оболонки при прееклампсії легкого та середнього
ступеня важкості.

Оцінити вплив загальноприйнятої терапії на показники системи перекисного
окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, імунної відповіді,
локальних факторів захисту слизових оболонок генітального тракту у
випадку розвитку прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості.

Розробити схему патогенетично обгрунтованої медикаментозної корекції
виявлених порушень з використанням глутаргіну та коензиму композитум при
прееклампсії легкого і середнього ступенів важкості та оцінити їх
клінічну ефективність.

Об’єкт дослідження: прееклампсія легкого та середнього ступенів
важкості.

Предмет дослідження: метаболічні та імунологічні зміни, морфологічні
зміни плаценти, судинне русло плаценти, хоріонічна і амніотична
оболонки.

Методи дослідження: загально-клінічні і фізикальні, морфологічні ,
імунологічні, біохімічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше встановлено взаємозв’язок
між показниками системного імунітету, локальними факторами захисту
слизових оболонок генітального тракту, морфологічними змінами плаценти
і її судинного русла, змінами ПОЛ і АОС при прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості.

Виявлено нові дані про збільшення експресії CD95+ на лімфоцитах
периферійної крові, що корелює із зменшенням субпопуляційного вмісту
активованих Т- і В-лімфоцитів та Т-хелперів, і вказує на активацію
механізмів апоптозу трансформованих клітин у разі розвитку прееклампсії
легкого та середнього ступенів важкості. Дістало подальшого розвитку
дослідження показників імунної резистентності, а саме: субпопуляційного
спектру Т- і В-лімфоцитів, цитокінового профілю та складу
імуноглобулінів цервікального слизу та сироватки крові у випадку
розвитку прееклампсії і оцінка динаміки вказаних показників в процесі
медикаментозної корекції запропонованим лікувальним комплексом.

На підставі проведеного дослідження отримано пріоритетні дані та
доведено можливість використання показників вмісту sІgA та IЛ-6 в
цервікальному слизу в якості маркерів можливої маніфестації симптомів
прееклампсії.

Встановлено, що в патогенезі прееклампсії легкого та середнього ступенів
важкості провідне місце посідає зміна морфологічних структур плаценти та
її судинного русла. Доведено, що в першу чергу виникають порушення
гемомікроциркуляторного русла в плаценті та в її судинному руслі, які
відіграють значну роль в розвитку проявів прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості.

Визначено зміни процесів ліпопероксидації та їх вплив на ушкодження
клітинних мембран і зниження антиоксидантного захисту.

Вивчено зміни вмісту мікроелементів: заліза, цинку, міді, марганцю і
активність церулоплазміну, каталази та насичення трансферину залізом і
роль в збалансуванні мікроелементного складу крові при прееклампсії
легкого та середнього ступенів важкості.

Вперше запропоновано для комплексної терапії прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості глутаргін та коензим композитум.
Патогенетично обгрунтовано застосування даних препаратів в комплексі
лікувальних заходів при прееклампсії легкого та середнього ступенів
важкості і доведено їх сприятливий вплив на показники гомеостазу.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено, що розвиток
прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості супроводжується
вираженими порушеннями місцевої бар’єрної функції генітального тракту,
стійкими порушеннями в системі кооперації Т- і В-лімфоцитів,
цитокіновому каскаді та системі ендогенних інтерферонів.

Застосування традиційних програм лікування прееклампсії легкого та
середнього ступенів важкості забезпечує відносну корекцію
клінічно-лабораторної симптоматики процесу зі збереженням стійких
порушень цитокінового профілю та локального захисту слизових оболонок
генітального тракту.

В якості діагностичних критеріїв та ефективності медикаментозної
корекції запропоновано використовувати вміст sІgA та IЛ-6 в
цервікальному слизу, рівень CD95+ та окремі показники цитокінового
профілю в сироватці крові (ІЛ-4, IFN-г).

На підставі проведених досліджень встановлено порушення функціональної
здатності судинного русла плаценти у вагітних жінок з прееклампсією
легкого та середнього ступенів важкості, уточнено групи підвищеного
ризику по розвитку акушерських ускладнень у вагітних, що досліджувалися.

Розроблений і впроваджений в роботу охорони здоров’я патогенетично
обгрунтований метод лікування вагітних з прееклампсією легкого та
середнього ступенів важкості із застосуванням глутаргіну та коензим
композитум.

Доведено, що використання запропонованого лікувального комплексу сприяє
покращенню загального стану вагітних жінок і дозволяє зменшити кількість
медикаментозних середників, пролонгувати вагітність , попереджує
розвиток прееклампсії важкого ступеня, а також знижує показники
перинатальної захворюваності та смертності.

Результати досліджень впроваджено в лікувальний процес
обласного перинатального центру, міського пологового будинку міста
Івано-Франківська та центральних районних лікарень Львівської області.

Матеріали дисертації використовуються на лекціях і практичних заняттях
зі студентами та інтернами на кафедрі акушерства і гінекології
Івано-Франківського державного медичного університету, Ужгородського
національного університету, Вінницького національного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою роботою
здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовано літературні джерела та
патентна інформація з проблеми прееклампсії легкого та середнього
ступенів важкості. Автору належить вибір теми, визначення адекватної
мети і завдань дослідження, методологічних основ її виконання, проведено
розробку основних теоретичних і практичних положень, висновків
дисертаційної роботи. Дисертантом самостійно обстежено вагітних з
прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості, клінічні
спостереження, підготовка матеріалу біологічних рідин для визначення
показників ПОЛ, ферментів антиоксидантного захисту, імунологічних та
біохімічних досліджень. Проведено забір матеріалу для морфологічного
дослідження. Особисто проаналізовано отримані результати, зроблено їх
статистичну обробку, самостійно проведено вибір препаратів
запропонованого терапевтичного комплексу та розробка схем їх
використання. Узагальнив результати досліджень і опублікував їх в
наукових роботах.

При проведенні окремих клінічних, біохімічних, імунологічних та
морфологічних досліджень автор користувався допомогою лабораторій кафедр
оперативної хірургії, біохімії, факультетської терапії ІФДМУ.

Висновки та практичні рекомендації сформульовані разом з науковим
керівником.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та
висновки дисертаційної роботи були повідомлені та обговорені на
науково-практичній конференції акушерів-гінекологів України “Актуальні
питання сучасного акушерства” (Тернопіль, 2003; 2005 р.р.), на YII
науково-практичній конференції “Актуальні питання клінічної,
лабораторної імунології та алергології” (6-7 жовтня 2005 року, м. Київ),
Асоціації акушерів-гінекологів України (Київ, 2005 р.), на засіданнях
асоціації наукового товариства акушерів-гінекологів міста
Івано-Франківська і області (2003 р., 2004 р.), на засіданні проблемної
комісії “Акушерство та гінекологія” (2003 р.).

Обговорення матеріалів дисертації відбулося на спільному засіданні
кафедри акушерства та гінекології, репродуктології та перинатології з
курсом пропедевтики дитячих хвороб, біологічної хімії, терапії
факультету післядипломної освіти, дитячих хвороб №1, медичної біології і
генетики, факультетської терапії, госпітальної терапії №2 з курсом
фтизіатрії, госпітальної терапії та наукової комісії Івано-Франківського
державного медичного університету 29 вересня 2006 року, протокол № 15.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 друкованих праць (з
них 6 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України), одержано 2
патенти на корисні моделі №№ 8200, 8201.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 172 сторінках
комп`ютерного тексту та включає: вступ, огляд літератури, п’ять розділів
власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів дослідження,
висновки та список використанних літературних джерел , який містить 268
найменувань (200 кирилецею і 68 латиною). Матеріали дисертації
ілюстровані 23 таблицями і 19 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, методи та методологія досліджень. Для вирішення поставлених
завдань обстежено 152 вагітних жінок із прееклампсією легкого та
середнього ступеня важкості, із них: 41 вагітна жінка з преклампсією
легкого ступеня важкості та 39 – середнього ступеня важкості, які
отримували комплексну терапію, запропоновану нами; 37 вагітних жінок з
прееклампсією легкого ступеня важкості та 35 – із прееклампсією
середнього ступеня важкості, які отримували комплексне лікування,
рекомендоване МОЗ України та 36 здорових вагітних, які склали групу
порівняння.

Як доповнення до лікування прееклампсії легкого та середнього ступенів
важкості в комплексній терапії нами вибраний метод із застосуванням
антигомотоксичного препарату коензим композитум по 2,2 мл в/м, 2 рази в
тиждень. Курс лікування 10 ін’єкцій. Цей препарат фірми Heel (Німечина)
не має тератогенного, мутагенного і ембіотоксичного впливу на плід
(реєстраційне свідоцтво №2530 від 17.10.1997р.). Його застосовують для
активації і розблокування аеробного окислення в циклі Кребса.

Разом з коензим композитум ми застосували препарат глутаргін. З метою
лікування прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості ми
пропонуємо в комплексній терапії препарат глутаргін 40,0% розчин – 5 мл
розводити в ізотонічному розчині натрію хлориду, вводити в/в крапельно
із швидкістю 40-60 кап/хв. Курс лікування 5 – 10 діб в залежності від
важкості перебігу прееклампсії. Цей препарат має детоксикаційну та
гепатопротекторну дію. Він нормалізує структуру мітохондрій, стабілізує
мембрани ендоплазматичного ретикулуму і підсилює синтез білка, а також
стабілізує ядерну мембрану і активує реплікації ДНК та стабілізує
клітинну мембрану.

Ехографічне дослідження плода і плаценти проводили на апараті “Aloka
– SSD – 500” виробництво Японії в реальному масштабі часу. Оцінку
ступеня структурності і зрілості плаценти проводили за шкалою Crannum Р.

Зміни на кардіотокограмі оцінювали за шкалою Fischer W.M., а ступінь
важкості – за узагальненою класифікацією Л.Б. Маркіна .

Стан системи ПОЛ оцінювали за рівнем в крові малонового диальдегіду і
дієнових кон’югат. Показники системи АОС вивчали шляхом визначення
активності церулоплазміну та насиченості трансферину сироватки крові
залізом за методом Г.О. Бабенко (1968), каталази за А.Н. Бахом і
С.Зубковою.

Для визначення концентрації мікроелементів використовували метод –
атомно-абсорбційну спектрофотометрію. Для роботи використовували
атомно-абсорбційний спектрофотометр С–115–ПК. Атомізацію робочих
розчинів проводили в повітряно-ацетиленовому і повітряно-дінітроксидному
полум’ї.

Для імунофенотипування субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів [CD3+, CD4+, CD8+,
CD24+ (ІПО 24+), CD56+ (NK), CD150+ (ІПО 3+), ІПО47+ (HLA-DR+), CD95+] з
використанням моноклональних антитіл лімфоцити виділяли з периферійної
крові за методом Л.Б.Хейфец, В.Ф.Абалкіна (1973).

Визначення активності лізоциму сироватки крові та цервікального секрету
проводили за методом О.В.Бухаріна. За отриманими даними у калібрувальних
таблицях знаходили показник концентрації лізоциму.

Визначення показників ІЛ-1в, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6, ІFN-г проводили в
сироватці периферійної крові. Рівень ІЛ-6 оцінювали ще й у цервікальному
секреті. Дані параметри оцінювали методом імуноферментного аналізу на
аналізаторі “StatFax 303 Plus” за допомогою реагентів “ПроКон” (ТЗОВ
“Протеїновий контур”, Росія).

Визначення імуноглобулінів класів А, М, G, sIgA проводили в сироватці
крові та в цервікальному вмісті. Детекцію даних класів імуноглобулінів
проводили за Manchini et al. в модифікації Е.Г. Ларенко і М.П.
Кравченко.

Об’єктом морфологічного дослідження були плаценти та їх оболонки у 16
породіль із фізіологічними пологами та 23 плацент породіль із
прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості. Для гістологічного
дослідження брали шматочки плаценти і плодові оболонки, які
опрацьовували загальноприйнятими методами морфологічного аналізу,
проведеного на парафінових зрізах.

Отримані результати опрацьовано за допомогою пакету комп’ютерної
прикладної статистичної програми “Statistica 5.5”.

Результати досліджень та їх обговорення. Середній вік обстежених
вагітних складав 24,3(3,4 роки.

Серед жінок з прееклампсією переважали першовагітні, відсоток яких
підвищувався зі збільшенням ступеня важкості прееклампсії від 57,5% при
легкому ступені до 75,0% при середньому ступені. При вивченні
анамнестичних даних було встановлено, що при попередніх вагітностях
гестози зустрічались тільки у 12,8% жінок.

Початок розвитку прееклампсії у терміні 29-31 тиждень зареєстрований у
33 (21,4%), 32-34 тижні – у 49 (33,6%), після 35 тижнів у – 70 (45,0%)
вагітних.

Тривалість перебігу прееклампсії до моменту обстеження складала: до 1
тижня у 10 вагітних (6,6%), 2 –3 тижні в 63 вагітних (41,5%), 4-5 тижнів
у 47 (30,9%), більше 5 тижнів у 32 (21,0%). Переважає тривалість
перебігу від 3 до 6 тижнів (72,4%), що свідчить про недостатню увагу
вагітних до початкових проявів захворювання.

У 110 (72,3%) жінок клінічні прояви виникали на тлі супутньої
екстрагенітальної патології. Обтяжений гінекологічний анамнез мав місце
у 89 (58,5%) вагітних.

У 83 (54,6%) жінок був обтяжений акушерський анамнез: у 64 (42,1%) були
штучні медичні аборти, причому у 15,0% – більше трьох, у 24 (15,7%) –
мимовільні викидні, з них у 9 (5,9%) – звикле невиношування, завмирання
попередніх вагітностей – у 3 жінок.

Із 152 вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості
у 112 (73,6%) жінок спостерігались при вагітності різноманітні
ускладнення. Найчастішими ускладненнями під час пологів були: слабкість
пологової діяльності, несвоєчасне відходження навколоплодових вод,
загроза внутрішньоутробного дистресу плода. Слабкість пологової
діяльності обумовила необхідність проведення пологостимулюючої терапії
та інших заходів, направлених на корекцію пологової діяльності в 80
(52,6%) жінок, а важкий перебіг прееклампсії, загрозливий
внутрішньоутробний стан плода і неефективність терапевтичних засобів
були показаннями до оперативного пологорозрішення у 36 (23,6%) жінок.
Методом вибору знеболення пологів у 30 (19,7%) роділь була перидуральна
анестезія.

У жінок з прееклампсією легкого ступеня важкості у 18,7% діагностовано
ЗВРП легкого ступеня, у жінок з прееклампсією середнього ступеня
важкості – у 22,5%.

Кардіомоніторне дослідження при прееклампсії в більшості випадках
свідчить про наявність хронічного антенатального дистресу плода, який
найбільш виражений при середній ступені важкості прееклампсії. При
прееклампсії легкого ступеня важкості базальний ритм серцевих скорочень
плода складав в середньому 146,7(8,1 уд/хв (р(0,001). Амплітуда миттєвих
осциляцій становила 18,5(2,1 уд/хв, амплітуда повільних осциляцій також
була в межах норми і становила 21,2(3,4 уд/хв, частота повільних
осциляцій 4,2 цикли в хв. У вагітних з прееклампсією середнього ступеня
важкості середній показник базальної частоти серцебиття утробного плода
був в межах фізіологічної норми і складав 154(6,3 уд/хв, але вірогідно
вищий , ніж у здорових вагітних, в яких він становив 138(3,2 уд/хв. У
17,5% жінок даної групи було діагностовано помірну тахікардію, частота
серцевих скорочень становила 169,5(5,4 уд/хв. Відмічено зниження
амплітуди миттєвих 14,5(3,5 і повільних осциляцій 13,2(2,1 та зниження
частоти повільних осциляцій 3,1(0,4 в хв. Слід зазначити, що у 4,0%
жінок був характерний сальтаторний тип кривої, у 2,0% – монотонний ритм,
що свідчило про загрозливий стан плода і було показанням для
дострокового пологорозрішення. У вагітних з прееклампсією середнього
ступеня важкості базальний ритм серцевих скорочеь складав в середньому
151( 4,6 уд/хв. У 15,0% жінок даної групи була помірна чи виражена
тахікардія, у 20,0% – помірна чи виражена брадікардія. Ундуляторний тип
кривої був у 35,0%, сальтаторний у 20,0%, монотонний у 15,0% вагітних.

Акцелерації є основним параметром КТГ, які визначають внутрішньоутробний
стан плода. При прееклампсії легкого ступеня важкості акцелерації
відмічались у 97,0%, амплітудою 25,5(3,1 уд/хв, тривалістю 18,2 сек і
кількістю 3,3 за 30 хв, що свідчило про реактивний нестресовий тест. У
80,0% вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості НСТ також
вважався реактивним, амплітуда акцелерацій становила 17,3(2,2 уд/хв,
тривалість – 16,2(2,2 сек і кількість 3,03. Одним з найбільш загрозливих
симптомів, що свідчить про наявність внутрішньоутробного дистресу плода,
є поява децелерацій. Поява навіть поодиноких децелерацій на
кардіотокограмі плода у вагітних з прееклампсією може бути діагностичним
критерієм, що підтверджує розвиток внутрішньоутробного дистресу плода.
На кардіотокограмі вагітних з прееклампсією легкого та середнього
ступенів важкості не було зареєстровано децелерацій.

За свідченнями ультразвукової плацентографії у вагітних з прееклампсією
легкого ступеня важкості патологічні зміни виявлені у 25 (31,25%)
вагітних: у 9(11,3%) гіпоплазія плаценти, у 7(8,5%) – передчасне
дозрівання, у 16 (20,0%) – наявність кист і петрифікатів. При
прееклампсії середнього ступеня важкості у 52,5% вагітних відмічені
ультразвукові ознаки морфоструктурних змін плаценти: гіпоплазія плаценти
в 12 (16,2%), передчасне дозрівання – у 14 (18,9%), патологічна
незрілість – у 4 (5,4%), наявність кист і петрифікатів – у 21 (28,3%). У
вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості плацента вірогідно
частіше локалізувалась в дні матки (37,5% проти 5,0% в контрольній групі
(р(0,001) та в нижньому сегменті (57,5% проти 10,0% контрольної групи
(р(0,001).

У 32,7% випадків у плідній частині плаценти були виявлені ехонегативні
кулясті або неправильної форми ділянки, що являли собою ехотонус
розширених венозних лагун. На ехограмах візуалізувалися деструктивні
зміни, що були викликані порушенням кровоплину в матці та плаценті. В
більшості випадків деструктивні зміни в плаценті супроводжувалися
маловіддям і наявністю дрібно-дисперсної суміші у навколоплодовій
рідині.

У вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості
виявлено високу частоту патологічних змін в структурі плаценти:
незрілість, набряк, контрастування базальної мембрани, варикозне
розширення судин плаценти, інволютивно-дистрофічні зміни, компенсаторну
гіперплазію ворсин хоріона, які призводять до порушення
внутрішньоутробного розвитку плода.

Після проведеної традиційної терапії у вагітних з прееклампсією легкого
ступеня важкості параметри малонового диальдегіду знижуються в 1,2 рази
(р(0,05). Після комплексної терапії вміст МДА знижується в 1,5 рази і
був нижче аналогічного показника після проведеної традиційної терапії на
15,7% (р(0,001). У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості
після проведеної традиційної терапії рівень малонового диальдегіду (МДА)
знижувався в 1,6 рази, що складає 15,6% (р(0,05), а після проведеної
комплексної терапії в 1,7 рази, що складає 41,9% (р(0,001).

Рівень дієнових кон’югат (ДК) в основній групі у вагітних з
прееклампсією легкого ступеня важкості зменшувався з – 0,75(0,04 Е/мл до
– 0,59(0,03 Е/мл і став практично рівним контрольним значенням –
0,52(0,03 Е/мл. У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості
ступеня після проведеної традиційної терапії рівень ДК знижувався в 1,3
рази, що складає 19,1% (р(0,05), а після проведеної комплексної терапії
в 3,5 рази, що складає 71,9% (р(0,001).

У процесі застосування базисної терапії у вагітних з прееклампсією
легкого ступеня важкості активність ЦП зменшилась з 34,65(1,22 до
30,94(1,14 ум.од. (р(0,05), що складає 10,3%, насиченість трансферину
залізом зменшилась на 3,1% (р(0,05), показник співвідношення ЦП/ТФ
зменшується на 7,4% (р(0,05), активність каталази підвищилась на 4,2%
(р(0,05). У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості, які
складали основну групу, активність ЦП збільшилась на 17,6% (р(0,05),
насиченість ТФ залізом зростає на 21,4% (р(0,001), показник
співвідношення ЦП/ТФ зменшився на 11,2%.

Проведений аналіз свідчить, що застосування глутаргіну та коензиму
композитум в лікуванні прееклампсіїї легкого і середнього ступеня
важкості знижує інтенсивність ПОЛ і підвищує активність АОС.

Враховуючи активний вплив біометалів заліза, міді, цинку і марганцю,
перед нами постало питання провести кількісний аналіз вмісту цих
життєво- важливих мікроелементів у крові вагітних жінок як при
фізіологічному перебігу вагітності, так і при прееклампсії легкого та
середнього ступеня важкості.

Так, при прееклампісії легкого ступеня важкості, рівень цинку в цільній
крові незначно відрізнявся від показників контрольної групи, зате при
прееклампсії середнього ступеня важкості він був нижчий від показника
контрольної групи на 41,0% (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020