.

Зміни функціонального стану органів травлення та їх корекція після холецистектомії з приводу жовчнокамяної хвороби (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3798
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

ЯГМУР ВІКТОРІЯ БОРИСІВНА

УДК: 616.366-003.7-089.87:616.3-008-085

Зміни функціонального стану органів травлення та їх корекція після
холецистектомії з приводу жовчнокам(яної хвороби

14.00.36 – гастроентерологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті гастроентерології АМН України
(м. Дніпропетровськ)

Науковий керівник:

Заслужений діяч науки та техніки України, член-кор. АМНУ, доктор
медичних наук, професор Філіппов Юрій Олександрович, Інститут
гастроентерології АМН України (м. Дніпропетровськ), директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Звягінцева Тетяна Дмитрівна, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідуюча кафедрою
гастроентерології

доктор медичних наук, професор Степанов Юрій Миронович,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти

Провідна установа:

Інститут терапії ім. Л.Т.Малої АМН України, відділ гастроентерології
(м. Харків)

Захист відбудеться “ 13 ” лютого 2007 р. о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської державної
медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології АМН
України (пр. Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України (вул. Дзержинського, 9,
м. Дніпропетровськ, 49044)

Автореферат розісланий “ 10 ” січня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
М.Б. Щербиніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поширеність жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ) в Україні,
як і в інших країнах, щорічно зростає; в 2003 р. вона становила 550,9 на
100 тис. дорослого населення (Ю.О. Філіппов, І.Ю. Скирда, 2005).
Незважаючи на існуючі консервативні методи лікування, в даний час
переважна частина пацієнтів підлягає оперативному втручанню
(О.Ю. Бичкова, 2001; A. Stavraka, 2002). В останні роки значно
збільшується кількість холецистектомій (ХЕ) з приводу як гострого, так і
хронічного калькульозного холециститу (E.W.Steinle et al., 1997),
завдяки чому кількість хворих після ХЕ різних вікових груп зростає
(А.М. Запруднов, 2000; Г.А. Анохина, 2001).

У 20 – 40% хворих після операції з’являються або поглиблюються різні
симптоми, що свідчать про залучення до патологічного процессу всієї
травної системи: явища дискомфорту, абдомінальний біль або диспепсичні
розлади (L.Borly, 1999; С.Г. Бурков, 2004; Л.Б. Лазебник, А.А. Ильченко,
2005). У деяких випадках це приводить до тривалої втрати працездатності
(Ю.П. Успенский, 2004).

При обстеженні хворих зі скаргами, що з’являються в різні строки після
оперативного втручання, встановлені різноманітні причини їх виникнення:
культя міхурової протоки, рецидив або залишені камні в протоці
(R.M. Walsh, 2002; А.Е. Ермолов, 2002), кристали в загальній жовчній
протоці, хронічний холангіт, прояви холестазу та інші біохімічні
порушення (F. Sutherland, 1999; O.S. Lin, 1998). Патологічні зміни не
завжди обмежуються гепатобіліарною системою: часто причиною цих
страждань є захворювання езофагогастродуоденальної зони (Л.Б. Лазебник,
М.И. Копанева, 2004).

Аналіз літератури стосовно стану хворих після ХЕ у віковому аспекті
свідчить про те, що більшість досліджень присвячена хворим літнього та
похилого віку, мало приділяється уваги пацієнтам середнього та молодшого
віку. У той же час недостатньо даних відносно стану імунної системи,
мікробіоценозу травного каналу у хворих після ХЕ. Відсутній комплексний
підхід до дослідження функціонального стану гепатобіліарної системи,
метаболічних розладів, антиоксидантного захисту (АОЗ),
морфофункціонального стану шлунка, дванадцятипалої кишки, мікробіоценозу
товстої кишки. Дослідження, що проводилися, найчастіше стосувались
окремих органів травної системи: як правило, вивчались особливості
захворювання у літніх хворих, без співставлення з молодшими за віком. Не
приділялась увага особливостям стану імунної системи у співставленні з
показниками мікробіоценозу травного каналу, не проводився аналіз
особливостей морфофункціональних порушень органів
езофагогастродуоденальної зони, функціонального стану печінки, АОЗ,
стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) в залежності від віку,
тривалості післяопераційного періоду та тривалості захворювання.

Наявність такого комплексного підходу дала б змогу визначити обсяг
необхідного обстеження та обгрунтувати комплекс лікувальних заходів, що
спрямовані на корекцію виявлених порушень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту
гастроентерології АМНУ: “Вивчити функціональний стан шлунка і печінки,
особливості порушення травлення у хворих літнього віку, що перенесли
холецистектомію, й обґрунтувати методи їхньої корекції” (№ державної
реєстрації 0102U000042) та “Вивчити вікові особливості
структурно-функціональних взаємозв’язків у травній системі після
холецистектомії і розробити методи корекції їхніх порушень” (№ державної
реєстрації 0103U000008).

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування хворих після
холецистектомії з приводу жовчнокам’яної хвороби на підставі вивчення
порушень функціонального стану печінки, АОЗ, ПОЛ, мікробіоценозу товстої
кишки, імунного статусу та взаємозв’язків між вивченими показниками.

Завдання дослідження:

Дослідити залежність клінічних проявів після холецистектомії від
перебігу жовчнокам’яної хвороби до операції, віку пацієнтів, тривалості
захворювання та часу після оперативного втручання.

Вивчити макроскопічний стан органів езофагогастродуоденальної зони та
стан секреторної функції шлунка у хворих після холецистектомії,
залежність цих показників від віку пацієнтів, тривалості захворювання та
давності оперативного втручання.

Визначити зміни біохімічного складу жовчі та крові, стан ПОЛ та АОЗ
після холецистектомії, залежність цих змін від віку пацієнтів,
тривалості захворювання та давності оперативного втручання.

Дослідити імунологічний статус хворих після холецистектомії, залежність
його показників від віку пацієнтів, тривалості захворювання та давності
оперативного втручання. Визначити наявність дефектів клітинного та
гуморального імунітету, що сполучені з інфікуванням жовчовивідних
шляхів.

Дослідити стан мікробіоценозу товстої кишки після холецистектомії,
залежність його змін від віку пацієнтів, тривалості захворювання та
давності видалення жовчного міхура. Вивчити зміни загального імунного
статусу в залежності від глибини дисбіотичних порушень.

Обгрунтувати лікувальні заходи з урахуванням отриманих результатів.

Об’єкт дослідження: хворі, яким виконувалась холецистектомія з приводу
жовчнокам’яної хвороби.

Предмет дослідження: макроскопічний стан слизової оболонки стравоходу,
шлунка та дванадцятипалої кишки; біохімічні показники крові та жовчі;
стан імунної системи; мікрофлора товстої кишки; вплив лікування
препаратами урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) на біохімічні показники
жовчі, імунні показники та стан мікрофлори товстої кишки

Методи дослідження: клінічні, інструментальні, функціональні,
біохімічні, імунні, мікробіологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показано, що тривалість
періоду після холецистектомії не впливає на характер та частоту скарг
хворих, порушення кислотопродукуючої та пепсиноутворюючої функції
шлунка, жовчовидільної функції печінки.

Зміни в імунологічному статусі хворих після холецистектомії відбуваються
через зниження вмісту Т-лімфоцитів, а саме Т-хелперів (у 93,52% хворих),
підвищення рівня В-лімфоцитів (у кожного другого пацієнта). Ці зміни у
сполученні зі зниженням рівня імуноглобулинів супроводжують інфікування
жовчовивідних шляхів.

Вперше показаний вплив глибини дисбіотичних порушень на стан загальної
імунної системи у хворих після холецистектомії. Доведено, що поглиблення
дисбіозу товстої кишки супроводжується збільшенням вмісту циркулюючих
імунних комплексів (ЦІК). Субкомпенсація дисбіозу супроводжується
збільшенням вмісту апоптотичних клітин і клітин з макрофагальною
активністю, а декомпенсація – зменшенням вмісту клітин з макрофагальною
активністю.

Вперше визначено існування взаємозв’язків між біліарною недостатністю,
станом мікробіоценозу товстої кишки та порушеннями в системі АОЗ та ПОЛ.
Це дозволило обгрунтовати доцільність використання УДХК в лікуванні
хворих після холецистектомії, що, поряд з компенсацією біліарної
недостатності, позитивно впливало на стан мікробіоценозу товстої кишки
та показники ПОЛ.

Доведено позитивний вплив інтрадуоденальної інфузійної краплинної
терапії рослинним препаратом “Панкреофіл” на клінічні прояви у хворих
після холецистектомії та стан імунної системи.

Практичне значення одержаних результатів. Обгрунтована необхідність
проведення комплексного обстеження хворих після ХЕ. Обстеження має
включати: ендоскопічне дослідження органів езофагогастродуоденальної
зони, визначення стану секреторної функції шлунка, функціонального стану
печінки, в тому числі, складу жовчі, АОЗ, стану ПОЛ, мікробіоценозу
товстої кишки, мікрофлори жовчі. Обґрунтована доцільність призначення
комлексного лікування з застосуванням урсодезоксихолевої кислоти, що
позитивно впливає на стан ПОЛ та АОЗ, поліпшує колоїдальний стан жовчі,
зменшує антигенне навантаження за рахунок збільшення колонізаційної
резистентності товстої кишки. Обґрунтована доцільність використання
методики інтрадуоденальної інфузійної краплинної терапії рослинним
препаратом “Панкреофіл”. Дані дисертаційної роботи впроваджено в
практику відділення захворювань кишок Інституту гастроентерології АМН
України (акт впровадження від 02.11.05), гастроентерологічних відділень
Дніпропетровської лікарні № 11 (акт впровадження від 27.02.06), в
навчальний процес кафедри гастроентерології і терапії ФПО
Дніпропетровської державної медичної академії (акт впровадження від
13.02.06), кафедри внутрішньої медицини медичного інституту Сумського
державного університету (акт впровадження від 04.02.06),
гастроентерологічного відділення Сумської обласної клінічної лікарні
(акт впровадження від 20.09.06). Виданий інформаційний лист “Корекція
порушень функціонального стану кишок і печінки у літніх людей з
захворюваннями органів травлення”/ В.Б. Ягмур – Київ:
Укрмедпатентінформ, 2002. – №17.– 1 с.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою працею здобувача.
Дисертантом проаналізовано наукову та патентну літературу за обраною
проблемою; визначена мета та обгрунтовані завдання дослідження,
проводився відбір пацієнтів для дослідження; клінічне динамічне
спостереження та лікування хворих; здійснено статистичну обробку
отриманих даних; проаналізовано результати імунологічних, біохімічних,
ендоскопічних та мікробіологічних досліджень; проведено аналіз
ефективності лікування; теоретичне узагальнення отриманих результатів та
їх практичне застосування.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні
положення дисертації висвітлені у доповідях на ІІІ Українській
конференції молодих вчених пам’яті акад. В.В. Фролькіса (Київ, 2002), VI
Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль,
2002), VIII Російському гастроентерологічному тижні (Москва, 2002),
Санкт-Петербурзькій медичній Асамблеї (Санкт-Петербург, 2003), V
Міжнародній конференції студентів і молодих вчених “Молодь – медицині
майбутнього” (Дніпропетровськ, 2004), XV з’їзді терапевтів України
(Київ, 2004), науково-практичній конференції „Проблеми клініки,
діагностики та терапії гепатитів” (Харків, 2005), ІІІ Українському
з’їзді гастроентерологів (Дніпропетровськ, 2005), 8 міжнародному
Славяно-Балтійському форумі “Санкт – Петербург” 2006 (Санкт-Петербург,
2006), засіданнях вченої ради Інституту гастроентерології АМН України
(Дніпропетровськ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 13 публікаціях, з
них 7 статей у виданнях, що рекомендовані ВАК України, 1 деклараційний
патент на винахід, 1 монографія (у співавторстві), 4 тези.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 147
сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, 5 розділів (огляд
літератури, матеріали та методи досліджень, 3 розділів власних
досліджень), аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків,
практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 38 таблицями, 41 рисунком та
2 клінічними прикладами. Список літератури містить 332 джерела (190 –
кирилицею, 142 – латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Об’єктом вивчення були 155 хворих, яким
виконувалась ХЕ з приводу ЖКХ. За методом динамічного клінічного
спостереження вивчались скарги хворих, анамнез захворювання, анамнез
життя. Оцінювались дані фізикального огляду до та після проведенного
лікування. Показники, що вивчалися, порівнювались між хворими, які були
розподілені за віком, тривалістю захворювання та тривалістю періоду
після операції.

Для характеристики функціонального стану печінки у сироватці крові
визначали вміст загальних ліпідів, холестеролу (Х), триацилгліцеринів
(ТГ), ліпопротеїнів низької щільності ((-ЛП), фосфоліпідів (ФЛ), жовчних
кислот (ЖК), кальцію (Са), гексозамінів (ГА) та активність
церулоплазміну (ЦП). Для характеристики стану АОЗ використовували метод
визначення загальної антиоксидантної активності (Г.Б. Спектор, 1984).
Для визначення вмісту загальних ліпідів, Са та ТГ використовували набори
біотесту “Lachema”(1999 р.); загальний вміст Х досліджували за методом
Ілька, (-ЛП – за Бурштейном і Самаєм, ЖК – за Фрошем. Вміст ГА визначали
за Римінгтоном, ФЛ – за методом Зільверста і Девіса (методики викладені
в монографії В.Г.Колба, В.С.Камишнікова, 2002). Відносний вміст
неетерифікованих жирних кислот (НЕЖК) крові та спектр ЖК жовчі визначали
методом тонкошарової хроматографії (Д.І. Лежава, 1980).

У жовчі визначали вміст загальних ЖК, ФЛ, ГА, Са (В.Ф.Предтеченский,
1994). Вміст ЖК визначали за Рейнхольдом і Вільсоном на підставі
методичних рекомендацій (П.А. Канищев, Н.М. Береза, 1984), Х – за
С.М. Дроговоз (1971 р.). Вміст ГА жовчі визначали за методом Римінгтона,
ФЛ – Зільверста і Девіса (методики викладені в монографії В.Г.Колба,
В.С.Камишнікова, 2002). Ступінь біліарної недостатності визначався за
класифікацією В.А. Максимова (2004 р.).

Стан системи ПОЛ оцінювали за концентрацією малонового діальдегіду
(МДА), дієнових кон’югатів (ДК) (И.А.Волчегорский, 2002).

Ендоскопічні дослідження проводилися за загальноприйнятою методикою з
використанням фіброгастродуоденоскопів “Olympus”, Японія (з торцевою, з
боковою оптикою). Були візуально оцінені: замикаюча здатність нижнього
сфінктеру стравоходу (НСС) та пілоричного сфінктеру, частота та
вираженість дуодено-гастрального рефлюксу (ДГР), запальні зміни СО
стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки. Для стандартизації
результатів ендоскопічного дослідження використовували „Минимальную
стандартную терминологию в эндоскопии пищеварительной системы”, що
рекомендована для використання Всесвітньою організацією ендоскопії
травної системи (Е.Д. Федоров, С.Ю. Орлов, 2001).

Вивчення секреторної функції шлунка проводили вранці натщесерце через
14-16 годин після останнього прийому їжі. Досліджували базальну секрецію
та секрецію після стимуляції 5% розчином алкоголю (Е.Ю. Линар, 1968).
Кислотність шлункового соку (рН) визначали електрометричним методом за
допомогою мілівольтметра “рН–121”. Темп секреції воденевих іонів (Н+)
визначали за використанням номограми, що була розроблена
К.А. Гаршиним (1984 р.). Вміст пепсину та гастромукопротеїнів визначали
за методикою І.І. Шелекетіної зі співавт. (1984 р.).

Дослідження видового та кількісного складу мікрофлори вмісту товстої
кишки проводили методом посіву десятикратних розведень (10-1 – 10-9) на
стандартний набір елективних та диференційно-діагностичних поживних
середовищ для виділення аеробних та анаеробних мікроорганізмів на
підставі методичних рекомендацій (Н.М. Грачева, Г.И. Гончарова, 1986).
Визначали глибину дисбіотичних порушень, використовуючи класифікацію
І.Б. Кураєвої та К.С. Ладодо (1991 р.). Бактеріологічне дослідження
жовчі, ідентифікацію ізольованих штамів проводили на підставі Приказу №
535 МОЗ СРСР (1985 р.).

Субпопуляційний склад лімфоцитів визначали за допомогою моноклональних
антитіл фірми “Сорбент ТМ” до молекул CD3+, CD25+, CD95+, HLA-DR методом
непрямої імунофлюоресценції та CD19+, CD4+, CD8+, CD16+ за допомогою
лімфоцитотоксичного тесту (стандартний метод NIH США) (1999 р.).
Гуморальну ланку імунітету – зміну рівнів класів імуноглобулинів IgА,
IgМ, IgG в сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії
(G. Mancini,  1965). Циркулюючи імунні комплекси (ЦІК) визначали за
методом V. Haskova (1977 р.).

Зонд для інтрадуоденальної інфузійної краплинної терапії (ІДІКТ) вводили
за допомогою езофагогастродуоденоскопа. Медичну полівінілову трубку
діаметром 2,2–2,4 мм через канал для біопсійних щипців проводили в
просвіт дванадцятипалої кишки, після чого апарат витягався, дистальний
кінець трубки залишався в нисхідному відділі кишки, проксимальний
виводився (за допомогою катетера) через носовий хід та фіксувався
лейкопластирем до щоки. Положення зонда при необхідності контролювали за
рентгенологічним методом (використовували верографін, триомбраст та
ін.).

Для лікування застосовували рослинний препарат “Панкреофіл”, який являє
собою спиртову настойку кореня дев’ясилу високого, кореня іриса, трави
кропу, листя вахти трьохлистної, плодів оману в розведенні 1:10-7, що
беруться у рівних частинах. 10 крапель настойки розчиняли в 100 мл
кип’яченої води, вводили тричі на день протягом 30 – 40 хв. перед
прийомом їжі через зонд за допомогою системи для внутрішньовенних
інфузій крапельно зі швидкістю 40–50 крапель за хв. Курс лікування
становив 12–21 день, у середньому – 14,8±0,8 днів.

Усі вихідні параметри, що були отримані при виконанні клінічного розділу
роботи, з метою оптимізації математичної обробки вводились в систему
керування базами даних, побудовану за допомогою електронних таблиць
Microsoft Excel на персональному комп’ютері системи Pentium-ІІІ під
керуванням оболонки Windows 98. Статистична обробка результатів
дослідження здійснювалася методами варіаційної статистики. Для опису
даних використовували середнє арифметичне вибірки (М), стандартне
відхилення і стандартну помилку середнього (m). Порівняння двох середніх
проводили за допомогою t-критерію Стьюдента (для парних чи незалежних
груп даних) і непараметричних критеріїв (критерію знакових рангів
Вілкоксона чи двовибіркового критерію Вілкоксона рангових сум).
Розходження середніх вважалися достовірними при досягнутому рівні
значимості (р) нижче 0,05. Для визначення ступеня взаємозв’язку між
двома показниками був проведений кореляційний аналіз з визначенням
достовірних (pn’–?3/4p ¦ X ? ? ’ ” – ? ? E o oe th ¶ nnnnnaeaeaeUE1/21/21/2n?????? стежених хворих існувала певна напруга роботи гуморальної ланки імунітету, що втілювалось підвищенням вмісту потенційних продуцентів антитіл – В-клітин (51,95%) та самих антитіл IgA і IgM у 33,33% та 47,06% пацієнтів відповідно. Зі збільшенням віку хворих зменшувався вміст СD95+ і збільшувався ? IgA. Відмічалась тенденція до зниження показників СD16+ (р>0,05) та вірогідне
збільшення вмісту ЦІК. Але відсутність патології, що обумовлена
накопиченням ЦІК в умовах дефіциту СD16+ у досліджених хворих, вказувала
на те, що елімінація імунних комплексів відбувається завдяки іншим
механізмам, можливо, цитотоксичній активності Т-клітин і комплемента. Зі
збільшенням тривалості захворювання зменшувався вміст CD4+. В той же час
кореляційний аналіз виявив збільшення впливу Т-хелперів на клітинні і
гуморальні показники імунної відповіді CD8+ і CD19+, що свідчило про
збільшення функціональної активності Т-хелперів.

Зі зростанням тривалості захворювання нормалізовувався вміст СD16+ і
збільшувалася експресія HLA-DR. За даними кореляційного аналізу з
тривалістю захворювання слабшав зв’язок між СD16+ та HLA-DR і зростав
між HLA-DR і СD8+. Це вказувало на те, що зі збільшенням тривалості
захворювання у хворих відбувався перерозподіл ефекторної ланки імунітету
у бік Т-цитотоксичних реакцій.

Дисбіотичні порушення виявлялися у більшості хворих після ХЕ, причому
всі ступені дисбіозу спостерігались майже з однаковою частотою ? І, ІІ
та ІІІ відповідно у 28,5, 40,0 та 31,5% пацієнтів. Зміни кількісного та
якісного складу мікробіоценозу товстої кишки були обумовлені дисбалансом
аеробної та анаеробної мікрофлори за рахунок зменшення кількості біфідо-
і лактофлори, підвищення вмісту кишкової палички, ії гемолітичних
біоварів, ентерококків, умовно патогенних мікроорганізмів та
дріжджоподібних грибів. Частота дисбіотичних порушень не залежала від
віку пацієнтів. Ці порушення були притаманні кожній з досліджених груп,
але декомпенсована форма дисбіозу частіше (рВраховуючи скарги хворих, виявлені морфофункціональні порушення органів травлення, а також взаємозалежність між біліарною недостатністю, станом мікробіоценозу товстої кишки, загального імунітету та системи ПОЛ було розроблено лікувальний комплекс. Він містив спазмолітики, прокінетики, панкреоферментні препарати, луги, препарати жовчі (ліобіл – І група, або УДХК – ІІ група). Був проведений аналіз показників вмісту печінкової жовчі, ПОЛ крові, мікрофлори товстої кишки та імунітету хворих до та після лікування. Після лікування прояви больового синдрому були усунені або зменшені в більшості хворих обох груп. Краще за все лікуванню піддавались біль оперізуючого характеру, нудота та печія. Під впливом комплексної терапії у всіх пацієнтів покращився апетит, зникли та зменшилися прояви загальної слабкості, покращився сон. Як правило, позитивна динаміка відбувалась з перших днів лікування. Частота скарг больового, диспепсичного та астенічного характеру достовірно відрізнялась у хворих до та після лікування (рАОЗ – антиоксидантний захист ГА – гексозаміни ДГР – дуодено-гастральний рефлюкс ДК – дієнові кон’югати ЖК – жовчні кислоти ЖКХ – жовчнокам’яна хвороба ІДІКТ інтрадуоденальна інфузійна краплинна терапія ЛП – ліпопротеїни МДА – малоновий діальдегід НЕЖК- неетерифіковані жирні кислоти ПОЛ – перекисне окислення ліпідів ПХЕС – постхолецистектомічний синдром Са – кальцій СО – слизова оболонка ТГ – триацилгліцерини УДХК – урсодезоксихолева кислота ФЛ - фосфоліпіди Х – холестерол ХЕ - холецистектомія ЦП – церулоплазмін Ягмур Вікторія Борисівна Зміни функціонального стану органів травлення та їх корекція після холецистектомії з приводу жовчнокам’яної хвороби (Автореферат) Підписано до друку 27.12.06. Формат 60Ч84/16. Папір офсетний. Комп’ютерний набір. Друк офсетний. Ум. друк. аркушів 0,9. Тираж 120 примірників. Замовлення № 1206. Надруковано ПТК “ДРУКАР” ДДМА м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 4 PAGE 1 Зниження секреторної функції шлунку Біліарна недостатність Зниження бактерицидних властивостей шлункового соку та жовчі Надмірний бактеріальний ріст і порушення в складі мікрофлори Підвищення напруги макрофагально-фагоцитарної системи – надмірний синтез вільних радикалів Зниження антиоксидантного захисту Накопичення продуктів ПОЛ Зниження колонізаційної резистентності кишечника Сприятливі умови для інвазії інфекційних агентів в субепітеліальну тканину, лімфу і кров

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020