ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

МАНСУР АКБАРІ

УДК 611-018.4:616.314+614.716.8:616-089.23

Застосування остеотропних препаратів при лікуванні зубощелепних аномалій
у дітей незнімними ортодонтичними апаратами

14.01.22 — стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті стоматології Академії медичних наук України,
м. Одеса.

Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Дєньга Оксана Василівна, Інститут стоматології АМН України, завідувач
відділенням стоматології дитячого віку та ортодонтії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Зубкова Людмила Петрівна,

Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України,

провідний науковий співробітник;

кандидат медичних наук, доцент Дрогомирецька Мирослава Степанівна,

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

МОЗ України, доцент кафедри стоматології дитячого віку.

Провідна установа:

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава

Захист відбудеться «5» липня 2005 року о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Інституті стоматології АМН
України за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту стоматології АМН
України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий «3» червня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Чумакова Ю.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ортодонтичне лікування зубощелепних аномалій (ЗЩА) за
допомогою незнімних апаратів (брекет-систем) викликає тривалий фізичний
і психоемоційний стрес. Пагубні наслідки цього стресу особливо помітні в
дитячому організмі з низькою неспецифічною резистентністю та порушеними
функціональними реакціями у порожнині рота (Деньга О.В., Раджаб М.,
Мирчук Б.Н., 2004). При цьому порушуються кровообіг у тканинах
пародонта, баланс процесів де- і ремінералізації твердих тканин зубів і
процесів резорбції та формування кісткової тканини альвеолярного
відростка, змінюються біохімічні показники ротової рідини, крові, пульпи
зубів і тканин пародонта, розвивається тимчасовий імунодефіцит,
відбувається активація процесу перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), що,
у свою чергу, ускладнює й затягує ортодонтичне лікування ЗЩА (Касавина
Б.С., Торбенко В.П., 1979; Зубкова Л.П., Хорошилкина Ф.Я., 1993; Варава
Г.Н., Стрелковский К.М., 1994; Блинков Ю.А., 1997; Петрушанко Т.А.,
Дев’яткіна Т.А., Тарасенко Л.М., 1997; Поворознюк В.В., Баяндіна О.І.,
Сиротинська Г.І. та ін., 2000).

Профілактика зазначених порушень вимагає, як правило, комплексного
підходу. Використання при цьому місцевої специфічної терапії є
недостатнім, і дія її короткочасна. У цих випадках необхідними є заходи
для нормалізації функціональних реакцій у порожнині рота та в організмі
в цілому, стабільного переходу адаптаційних реакцій і клітинного
метаболізму на нормальний фізіологічний рівень, активізації на певних
етапах процесів резорбції та остеогенезу кісткової тканини альвеолярного
відростка в ділянці коренів зубів, які переміщуються при ортодонтичному
лікуванні.

Тому вивчення в експерименті та клініці ефективності багатоетапної
комплексної профілактики розвитку стресового стану в організмі та у
порожнині рота дітей, зокрема при ортодонтичному лікуванні ЗЩА за
допомогою незнімних ортодонтичних апаратів, є актуальним завданням
стоматології дитячого віку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до плану 2 науково-дослідних робіт Інституту
стоматології АМН України:

«Епідеміологія природженої та надбаної стоматологічної патології серед
населення України, визначення регіональних тенденцій розвитку
захворюваності та шляхів її профілактики» (шифр УН 30.01.0030.95, № ДР
0196U001805, Інв. № 0201U001395);

«Удосконалити лікування та профілактику рецидивів захворювань тканин
пародонту та карієсу зубів у осіб зі зниженою неспецифічною
резистентністю» (шифр АМН 055.04, № ДР 0104U000866).

Здобувач був безпосереднім виконавцем окремих фрагментів вищезазначених
тем.

Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи ( підвищення
ефективності ортодонтичного лікування зубощелепних аномалій у дітей на
певних етапах шляхом покращення процесу ремоделювання кісткової тканини
альвеолярного відростка за допомогою комплексу фітоадаптогенів і
кальційвмісних препаратів.

Науковими передумовами поставленої мети були ріст поширеності ЗЩА у
дітей і зростаюча необхідність їх ортодонтичного лікування, теоретичні,
експериментальні та клінічні роботи з впливу ортодонтичних апаратів на
стан твердих тканин зубів, тканин пародонта, кістки альвеолярного
відростка, гігієни порожнини рота і доцільність розробки методів
корекції цього впливу.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити в експерименті на тваринах адаптогенну, протизапальну та
остеотропну ефективність окремого та поєднаного застосування препаратів
лікувально-профілактичного комплексу.

2. Визначити в клініці дитячої стоматології вплив незнімних
ортодонтичних апаратів на стан кісткової тканини альвеолярного
відростка, твердих тканин зубів, тканини пародонта і гігієну порожнини
рота.

3. Розробити поетапну схему лікування ЗЩА у дітей з корекцією процесу
ремоделювання кісткової тканини альвеолярного відростка на певних етапах
ортодонтичного лікування.

4. На підставі клініко-лабораторних досліджень довести ефективність
запропонованого лікувально-профілактичного комплексу при ортодонтичному
лікуванні ЗЩА у дітей.

Об’єкт дослідження ( зубощелепні аномалії у дітей; вплив незнімних
ортодонтичних апаратів на тверді тканини зубів, тканини пародонта та
кісткову тканину альвеолярного відростка; експериментальні тварини.

Предмет дослідження ( поетапна комплексна профілактика ускладнень
ортодонтичного лікування ЗЩА у дітей з використанням брекет-систем і
корекція процесів резорбції та формування кістки альвеолярного відростка
на певних етапах лікування за допомогою адаптогенно-остеотропних
препаратів.

Методи дослідження: експериментальні на тваринах ( для вивчення
механізмів окремої і поєднаної дії препаратів комплексу; клінічні ( для
вивчення дії запропонованого комплексу при лікуванні ЗЩА у дітей
незнімними ортодонтичними апаратами; клініко-лабораторні ( для
кількісної оцінки безпосередньої і віддаленої дії препаратів на кісткову
тканину, тверді тканини зубів, тканини пародонта, ротову рідину,
функціональні реакції в порожнині рота.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на різних етапах
ортодонтичного лікування зубощелепних аномалій у дітей за допомогою
брекет-систем запропонована патогенетично обґрунтована комплексна
терапія для покращення адаптаційно-пристосувальних реакцій до стресу, що
викликає ортодонтичний апарат, і посилення остеогенезу кісткової тканини
альвеолярного відростка в ретенційному періоді. При цьому використання
на підготовчому етапі та етапі активного ортодонтичного лікування поряд
з базовою терапією біостимулятора-адаптогена «Біотрит-С» зменшує ступінь
запального процесу в тканинах пародонта, порушення мікроциркуляції крові
в капілярному руслі ясен, демінералізацію твердих тканин зубів,
розсмоктування коренів зубів, покращує функціональні реакції в порожнині
рота. Застосування при поліпшених функціональних реакціях на заключних
етапах лікування, у ретенційному періоді, остеотропних препаратів «ЕКСО»
і «КальЦит» дозволяє збільшити об’ємну частку кісткових трабекул і
забезпечити утворення повноцінної зрілої кістки із стійко збалансованими
процесами резорбції та остеогенезу в ділянці коренів зубів, які
переміщуються.

Вперше в клініці дитячої стоматології методами ехоостеометрії показано,
що процеси резорбції кістки, обумовлені нефізіологічним навантаженням,
що створює ортодонтичний апарат, супроводжуються зменшенням фазової
швидкості розповсюдження у кістці ультразвукової хвилі, у першу чергу, в
ділянці коренів зубів, які переміщуються, що пов’язано із зменшенням
об’ємної частки кісткових балок. Процеси резорбції кістки альвеолярного
відростка на ділянках, віддаленних від зубів, які переміщуються, менш
виразні.

Вперше в клініці стоматології дитячого віку показано, що у випадку
високого рівня адаптаційно-функціональних реакцій в організмі дітей
13-15 років (основна група) процеси резорбції кістки на початкових
етапах активного ортодонтичного лікування і, отже зменшення швидкості
розповсюдження ультразвукової хвилі в ній, наступають раніше, протікають
більш інтенсивно й у більш короткий термін, ніж при зниженій
неспецифічній резистентності (група порівняння).

Вперше в клініці ортодонтичного лікування дітей 13-15 років показано, що
застосування в ретенційному періоді комплексу препаратів «ЕКСО» і
«КальЦит» дозволяє швидко на певний період змістити
мінералізаційно-демінералізаційну рівновагу у бік остеогенезу для
фіксації зубів, які переміщуються, у новому положенні. При цьому фазова
швидкість розповсюдження ультразвукової хвилі в кістці альвеолярного
відростка збільшується в середньому на 25-30 %. У групі порівняння дітей
ця величина в ретенційному періоді практично не змінюється.

Вперше проведено клінічне, клініко-лабораторне та експериментальне
обґрунтування ефективності запропонованої комплексної профілактики
ускладнень при ортодонтичному лікуванні. Дані клінічних, біохімічних,
ехоостеометричних і спектроколориметричних досліджень свідчать про
істотне поліпшення в основній групі дітей пародонтальних і гігієнічних
індексів, КПВз і КПВп, біохімічних показників ротової рідини,
мінералізації твердих тканин зубів і кісткової тканини, функціональних
реакцій у порожнині рота.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена і опрацьована схема
поетапної профілактики ускладнень та активізації на певному етапі
ортодонтичного лікування процесів резорбції та остеогенезу, що дозволяє
підвищити ефективність лікування ЗЩА у дітей, скоротити ретенційний
період.

Запропонована методика впроваджена в клінічну практику в Одеському
обласному центрі стоматології дитячого віку та ортодонтії, відділенні
стоматології дитячого віку та ортодонтії Інституту стоматології АМН
України. Матеріали дисертації включені в навчальний процесс в Одеському
державному медичному університеті МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором разом з науковим керівником
розроблено план досліджень, визначені мета і завдання дослідження.
Автором самостійно написана дисертаційна робота, вибрані методики
дослідження. Клінічні, лабораторні та експериментальні дослідження
виконані автором разом із співробітниками відділення стоматології
дитячого віку та ортодонтії, а також лабораторії біохімії Інституту
стоматології АМН України*.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації представлені й
обговорені на I Міжнародній слов’янській конференції молодих
вчених-стоматологів (2-3 квітня 2002 р., м. Одеса); на Міжнародній
науково-практичній конференції «Сучасні технології діагностики та
лікування в практичній стоматології» (листопад 2004 р., м. Львів); на
V з’їзді стоматологів республіки Бєларусь (7-8 жовтня 2004 р.,
м. Брест).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані у вигляді 3 наукових
статей у спеціалізованих журналах, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу,
5 розділів (огляд літератури, 3 розділи власних досліджень, аналіз та
узагальнення отриманих результатів), висновків, практичних рекомендацій,
списку використаних джерел і викладена на 164 сторінках (з них 52 цілком
зайняті таблицями, малюнками, бібліографією), містить 22 таблиці, 9
малюнків, 421 використаних літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Проведений аналіз літературних даних дозволив зробити висновок про
необхідність розробки комплексних методів профілактики ускладнень, що
виникають при ортодонтичному лікуванні зубощелепних аномалій у дітей за
допомогою незнімних ортодонтичних апаратів. До того ж акцент повинен
бути зроблений на поетапну профілактику, у якій на одних етапах
підвищується рівень адаптаційно-пристосувальних реакцій до стресу, що
викликається ортодонтичним апаратом, а на інших – відбувається посилення
остеогенезу для закріплення на новому місці коренів зубів, які
переміщуються.

Базовими передумовами для обґрунтування мети дослідження були висока й
зростаюча поширеність ЗЩА у дітей, сполучення їх з карієсом зубів і з
запальними захворюваннями пародонта, тривалий ретенційний період
лікування за допомогою ортодонтичних апаратів, що супроводжується
ускладненнями при цьому, експериментальні та клінічні роботи із
застосування фітоадаптогенних препаратів в стоматології.

Матеріали і методи дослідження. Для моделювання схеми комплексної
профілактики розвитку ортодонтичного стресу були використані у вигляді
таблеток: адаптоген-біостимулятор «Біотрит-С», що являє собою екстракт
паростків пшениці з добавкою вітаміну С; препарат «ЕКСО» ( комплекс
замінних і незамінних амінокислот, макро- і мікроелементів, вітамінів
групи В та ізофлавонів; препарат «КальЦит», що містить високу
концентрацію біодоступного кальцію. Всі препарати дозволені до
застосування МОЗ України і випускаються НВА «Одеська біотехнологія».

У роботі використані експериментальні, клінічні і клініко-лабораторні
методи дослідження (біохімічні, ехоостеометрія, спектроколориметричні).

В експериментальних дослідженнях було використано 60 білих щурів лінії
Вістар стадного розведення. Всі тварини були розподілені на 6 груп: 1
група ( дієта віварію (ДВ, контроль 1); 2 група ( карієсогенна дієта
(КД, контроль 2); 3 група ( КД + біотрит-С; 4 група ( КД + ЕКСО; 5 група
( КД + кальцит; 6 група ( КД + комплекс препаратів «Біотрит-С», «ЕКСО»,
«КальЦит».

Тварин виводили з експерименту через 1 місяць під тіопенталовим наркозом
шляхом кровопускання із серця. Збирали сироватку крові, відтинали
тканини ясен, виділяли блоки щелеп і пульпу з різців. У зубах вивчали
глибину ураження карієсом, кількість каріозних порожнин і зубів, в
середньому на 1 тварину. Ступінь атрофії альвеолярного відростка вивчали
за методом (Николаева А.В., 1967). У сироватці крові визначали вміст
кальцію (Горячковский А.М., 1998) і фосфору (Розенберг П.А., Бялко Н.К.,
1969), загальну протеолітичну активність (ЗПА) (Барабаш Р.Д., Левицкий
А.П., 1973) і вміст інгібітору трипсину (Левицкий А.П., 1974). У
гомогенатах пульпи зубів і альвеолярної кістки проводили визначення
активності лужної і кислої фосфатаз (ЛФ, КФ) (Левицкий А.П., Марченко
А.И., Рыбак Т.Л., 1973), у стегновій кістці додатково – вміст кальцію і
фосфору. У ротовій рідині також визначали рівень кальцію та фосфору.

На стегновій і альвеолярній кістках проводили ехоостеометричні
дослідження швидкості розповсюдження ультразвукової хвилі.

У клінічних дослідженнях брали участь 33 дитини 13-15 років, що
перебували на ортодонтичному лікуванні ЗЩА у відділенні стоматології
дитячого віку та ортодонтії Інституту стоматології АМН України, з яких
були складені основна група (18 осіб) і група порівняння (15 осіб,
контрольна). У всіх дітей відмічалась скупченість зубів. У дітей з
діагнозом II клас за Енглем був глибокий прикус.

Карієспротекторна ефективність профілактичних заходів оцінювалась за
приростом карієсу зубів за індексом КПВп за 2 роки спостережень. Оцінка
стану тканин пародонта і гігієни порожнини рота проводилась за індексами
РМА%, кровоточивості, Шиллера-Писарева і Грін-Вермільона.

Клінічна та клініко-лабораторна оцінка стану твердих тканин зубів,
тканин пародонта і кісткової тканини альвеолярного відростка проводилась
у вихідному стані після первинного обстеження і ухвалення рішення про
ортодонтичне лікування. В основній групі дітей призначався біотрит-С (по
1 табл. 2 рази в день протягом одного місяця). Потім проводилося
повторне обстеження і проводилась фіксація ортодонтичного апарату. Через
3 тижні проводилось чергове обстеження і в основній групі дітей
призначався повторний курс біотриту-С (по 1 табл. 3 рази в день протягом
1 місяця). Профілактичний прийом біотриту-С проводився ще двічі на рік з
інтервалом у півроку. За 1 місяць до зняття брекет-систем проводилось
чергове обстеження і призначався комплекс препаратів, що стимулюють
процеси остеогенезу ( препарати «ЕКСО» і «КальЦит» (по 1 табл. 3 рази в
день протягом місяця). Обстеження проводилося також при знятті
ортодонтичного апарату і через 0,5 року. Курсове призначення ЕКСО і
кальциту повторювали через 0,5 року.

У контрольній групі дітей проводилася тільки базова терапія.

Біохімічними методами в ротовій рідині дітей і тканинах пародонта і
крові тварин оцінювали загальну протеолітичну активність (ЗПА) (Kunitz у
модифікації Барабаша Р.Д., Левицького А.П., 1973), вміст малонового
диальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність
каталази (Королюк М.А. с соавт., 1988), вміст неорганічних фосфатів
(Колб В.Г., Камышников В.С., 1982), концентрацію кальцію (Горячковский
А.М., 1998), активність лужної і кислої фосфатаз (Левицкий А.П.,
Марченко А.М., Рыбак Т.Л., 1973), активність катепсинів (Anson M.L.,
1938).

Ехоостеометричним методом за допомогою ехоостеометра ЕОМ-01Ц оцінювалась
швидкість розповсюдження ультразвукових коливань на верхній і нижній
щелепах дітей, що перебували на ортодонтичному лікуванні. В експерименті
виміри проводилися на стегновій кістці і на ділянці альвеолярного
відростка препарованих щелеп. При цьому використовувалися випромінювачі
і приймачі УЗ-хвилі як серійного виробництва, так і спеціально
розроблені мікродатчики, що працюють на тій же частоті.

Спектроколориметричними методами (Деньга О.В. и др., 2001) оцінювалися
рівень мінералізації твердих тканин зубів і його відносні зміни в
процесі комплексного ортодонтичного лікування, а також функціональний
стан мікрокапілярного русла слизової оболонки ясен за гіперемією її на
регламентоване жувальне навантаження (ЖН).

Статистичними методами оброблені всі отримані результати для оцінки
погрішностей вимірів і вірогідності їх відмінностей.

Результати досліджень і їх обговорення. Основним завданням
експериментальних досліджень на тваринах була апробація як окремих
складових, так і всього профілактичного комплексу препаратів у цілому.

Ступінь атрофії альвеолярного відростка тварин, що перебували на
карієсогеній дієті, виявився мінімальним (21,0 ± 0,7 %) у групі тварин,
що одержували комплекс препаратів «Біотрит-С», «ЕКСО» і «КальЦит» (у
контролі 24,9 ± 0,4 %). Мінімальними в цьому випадку виявилися глибина
ураження експериментальним карієсом ( 6,39 ± 0,52 балів, кількість
каріозних порожнин ( 5,60 ± 0,56, кількість каріозних зубів ( 4,00 ±
0,40 (у контролі, відповідно, 10,4 ± 0,8 балів; 7,90 ± 0,52; 5,70 ±
0,40).

У цій же групі тварин виявився найнижчий рівень кальцію в сироватці
крові (2,04 ± 0,08 ммоль/л), що обумовлено максимальною активністю в
цьому випадку остеобластів, що забезпечують включення кальцію в кісткову
тканину (у контролі 2,71 ± 0,08 ммоль/л). Застосування біотрита-С і ЕКСО
знижує і рівень фосфору в крові тварин до рівня інтактних ( 2,57 ±
0,11 ммоль/л. Сам по собі кальцит індуковану гиперфосфатемію усунути не
міг. Комплекс зазначених препаратів максимально запобігає і
інтенсифікації протеолізу в сироватці крові (ЗПА ( 2,04 ± 0,45 нкат/л),
зниженню концентрації інгібітору трипсину (0,96 ± 0,07 г/л), а також
збільшує відносини ІТ/ЗПА (0,47), що перевищує цей параметр для
інтактних щурів в 2,14 рази, а для щурів, що перебувають на карієсогеній
дієті, ( в 5,9 рази, що говорить про максимальну резистентність
організму тварин у цьому випадку. Крім того, запропонований комплекс
препаратів запобігав падінню активності ЛФ у пульпі зубів і росту КФ,
чим і обумовлена його протикаріозна дія. При чому біотрит-С і ЕКСО
підвищують активність ЛФ у пульпі зубів, а кальцит знижує активність КФ.
Тому їх сполучене застосування найбільш доцільне.

Найвищий вміст кальцію в альвеолярному відростку виявився у щурів, що
одержували профілактичний комплекс препаратів. На рівень фосфору в
альвеолярному відростку тварин практично не впливали ні карієсогенна
дієта, ні профілактичне застосування кальциту. Сполучення кальциту з
біотритом-С і ЕКСО збільшувало вміст неорганічних фосфатів у кістковій
тканині більшою мірою, ніж біотрит-С і ЕКСО окремо.

Ехоостеометричні дослідження показали, що при карієсогенній дієті
швидкість розповсюдження УЗ-коливань у стегновій кістці зменшувалась на
17 %, а в альвеолярному відростку ( на 15 %. Кожний з компонентів
комплексу справляв остеотропний вплив, однак, тільки при поєднанні всіх
препаратів швидкість УЗ-хвилі зростала, відповідно, у стегновій кістці
та альвеолярному відростку на 34 % і 52 % у порівнянні із групою тварин,
що перебувають на карієсогенній дієті. Цей результат можна пояснити
істотним зростанням в кістковій тканині об’ємної частки трабекул за
рахунок посилення на певний час процесів остеогенезу.

?

3/4

ae

L z B

h

¦

Oe

3/4

B

h

???\!°#i$E&6(O(&+.n.O/f1?2th3–5?7N;

Похожие записи