МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА
КУРОРТОЛОГІЇ

ДАНИЛЬЧЕНКО Лілія Іванівна

УДК 616.662.9:616.71-007.234:615.844.6

Застосування надвисокочастотної терапії та електрофорезу міді у
реабілітації жінок з постменопаузальним остеопорозом

14.01.33 – Курортологія та фізіотерапія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ОДЕСА – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник:

Заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор

Якименко Олена Олександрівна,

завідуюча кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського
державного медичного університету МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Богатирьова Тетяна Вікторівна,

головний науковий співробітник клінічного

відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ
України;

доктор медичних наук, професор

Тондій Леонід Дмитрович,

Завідувач кафедри фізіотерапії та курортології Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України.

Провідна установа:

Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського МОЗ
України, кафедра фізіотерапії, м. Сімферополь.

Захист дисертації відбудеться „ 5 ” листопада 2004 року, о 14 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 при Українському
НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса,
Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського НДІ медичної
реабілітації та курортології за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовский
пров., 6.

Автореферат розісланий „ 4 “ жовтня 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, старший науковий

співробітник Г.О. Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Остеопороз (ОП) – системне ураження скелету, що
характеризується зниженням кісткової маси, яке виражене настільки, що
навіть при незначній травмі можуть виникати переломи (Поворознюк В.В.,
2002). Соціальна значимість ОП визначається його поширеністю – за даними
ВООЗ він посідає четверте місце по поширеності після серцево-судинних,
онкологічних захворювань та цукрового діабету (Родионова С.С., Рожинская
Л.Я., Марова Е.И., 1999). В Україні на ОП страждають біля 3 млн осіб і
кількість їх неухильно зростає (Поворознюк В.В., Григор’єва Н.В., 2002).
Постменопаузальний остеопороз (ПМОП) становить 85 % всіх випадків
первинного ОП (Марова Е.И., 1998).

Після досягнення піку кісткової маси у віці 25-35 років у жінок
спостерігається втрата кісткової маси зі швидкістю 0,2 — 0,5 % на рік. А
в перші 5 — 7 років менопаузи швидкість втрати кісткової тканини
становить від 3 % до 6 % на рік, тобто за цей час втрачається від 15 %
до 40 % кісткової маси (Prelevic G.M., Jacobs H.S., 1997). Така втрата
кісткової маси при ПМОП супроводжується порушенням мікроархітектоніки
губчатої кісткової тканини, тобто перфорацією і втратою трабекул,
особливо розташованих горизонтально і таких, що не несуть статичного
навантаження (Татарчук Т.Ф., Поворознюк В.В, 1999). Лікування в таких
ситуаціях призводить до потовщення трабекул, що залишились, але
попередню міцність губчастої кістки, що залежить від мікроархітектоніки,
відновити вже неможливо — її втрачено назавжди. Із вищесказаного ясно,
що важливими завданнями в профілактиці і лікуванні ПМОП є раннє
виявлення жінок, які швидко втрачають кісткову масу в перші роки
менопаузи, визначення факторів ризику та предикторів втрати мінеральної
щільності кісткової тканини і проведення ефективних профілактичних
заходів, спрямованих на запобігання швидкій втраті кісткової маси і
профілактиці переломів.

Незважаючи на широкий арсенал лікарських засобів для лікування ОП,
проблема профілактики втрати мінеральної щільності кісткової тканини
далека від вирішення. Необхідність тривалого (протягом багатьох років)
застосування лікарських засобів, зниження ефективності лікування при
тривалому застосуванні препарату, ускладнення фармакотерапії і досить
висока вартість лікування ще більше загострюють проблему.

Для лікування ОП використовують фізичні фактори, які можна віднести до
методів базисної терапії. Їх застосування спрямоване на оптимізацію
функціонування фізіологічних систем, що відіграють важливу роль в
процесі ремоделювання кісткової тканини (Полівода А.Н., Кенц В.В.,
Вишневський В.А. та ін., 2001). Для лікування і профілактики ОП
використовують фізичні тренування різного характеру та інтенсивності,
загальне ультрафіолетове опромінення, електрофорез за Вермелем
вітамінів та мікроелементів, водобальнеолікування, аплікації пелоїда і
бішофіту, надвисокочастотну (НВЧ)-терапію, магнітотерапію, вплив
ультразвуком, низькоінтенсивне лазерне опромінення, рефлексотерапію. Для
ефективного запобігання втраті кісткової тканини при ПМОП доцільно
використовувати багаторівневий системний підхід з включенням всіх
органів-мішеней, що впливають на процес патогенезу (Богатирьова Т.В.,
Бабов К.Д., Ігнатьєв О.М. та ін., 2001).

Показано позитивний вплив НВЧ-терапії на мінеральну щільність кісткової
тканини в експерименті, у хворих з переломами та остеомієлітом (Джураева
Л.Н., 1998; Каменев Ю.Ф., 1999; Ковешников В.Г., Лузин В.И., 1998;
Лузин В.И., 1999; Полякова А.Г., Буйлова Т.В., Олейник Д.Я. и др..
1999). Електрофорез сульфату міді застосовується для підвищення
продукції естрогенів при зниженні функції яєчників (Кримов В.Н., 1995).
Однак методики застосування електрофорезу міді та НВЧ-терапії у жінок,
хворих на ПМОП, в перші роки після настання менопаузи з різною
інтенсивністю втрати мінеральної щільності кісткової тканини не
розроблені. Все вищесказане визначає актуальність проведеного
дослідження та його мету.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є частиною планової держбюджетної науково-дослідної теми, що
виконувалась в Одеському державному медичному університеті на кафедрі
пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії і присвячена стану здоров‘я
жінок у перименопаузальному періоді, номер держреєстрації 0199U004330.

Фрагмент роботи, присвячений реабілітації жінок з постменопаузальним
остеопорозом із застосуванням фізичних чинників, виконано безпосередньо
здобувачем.

МЕТА проведеного дослідження: підвищення ефективності лікування
постменопаузального остеопорозу за наявності та відсутності переломів в
анамнезі шляхом диференційованого застосування НВЧ-терапії на область
щитовидної залози та електрофорезу сульфату міді.

ЗАДАЧІ дослідження:

Вивчити особливості клінічної картини у жінок, хворих на
постменопаузальний остеопороз за наявності та відсутності

переломів в анамнезі.

Вивчити рівень маркерів кісткоутворення та кісткової резорбції,
особливості вмісту кальційрегулюючих гормонів у цих же хворих.

Провести аналіз клінічної ефективності застосування НВЧ-терапії,
електрофорезу сульфату міді та їх комплексного використання у хворих при
наявності та відсутності переломів в анамнезі.

Оцінити динаміку маркерів кісткоутворення, вміст кальційрегулюючих
гормонів та мінеральну щільність кісткової тканини за даними
ультразвукової денситометрії під впливом вищевказаних фізичних
факторів.

Вивчити віддалені наслідки лікування, розробити показання для
призначення диференційованих комплексів в залежності від наявності та
відсутності переломів в анамнезі.

Об’єкт дослідження: жінки, хворі на постменопаузальний остеопороз.

Предмет дослідження: вплив НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді
на клінічну картину, динаміку маркерів кісткового метаболізму, вміст
кальційрегулюючих гормонів та мінеральну щільність кісткової тканини.

Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні, інструментальні, що
включають рентгенологічний та денситометричний.

Наукова новизна дослідження. Визначені особливості вмісту маркерів
кісткового метаболізму та рівня кальційрегулюючих гормонів у хворих
жінок за наявності та відсутності остеопоротичних переломів. Показано,
що для хворих з переломами характерні вищі рівні маркерів кісткового
метаболізму та більш виражене зниження вмісту кальцитоніну і
паратиреоїдного гормону, і, як наслідок, більш висока швидкість втрати
кісткової тканини. Для хворих жінок без переломів характерне зниження
рівня естрадіолу та незначне підвищення рівня маркерів кісткової
резорбції, що свідчить про збільшення інтенсивності втрати кісткової
тканини за нормальної або зниженої інтенсивності кісткоутворення.

Вперше вивчено вплив НВЧ-терапії, електрофорезу сульфату міді та їх
комплексного застосування на клінічну картину, рівень маркерів
кісткового метаболізму та кальційрегулюючих гормонів у жінок, хворих на
ПМОП за наявності та відсутності в анамнезі остеопоротичних переломів.

Показано, що відновлювальне лікування жінок, хворих на ПМОП, з
включенням НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді справляє більш
виражений позитивний вплив на клінічну картину захворювання, знижує
інтенсивність резорбції кісткової тканини і зменшує ризик розвитку нових
переломів. Вперше розроблена концепція необхідності тривалого лікування
таких хворих (3 – 4 курси) через кожні півроку, що дозволить досягти не
лише вираженого позитивного клінічного ефекту, але й перешкодити втраті
кісткової маси у цих хворих за даними остеоденситометрії.

Ефективність комплексного застосування процедур перевищує таку їх
окремого застосування, що дозволяє зменшити інтенсивність втрати
кісткової маси у жінок, хворих на ПМОП в перші роки після настання
менопаузи і зменшити ризик переломів кісток в майбутньому.

Практична значимість роботи. На основі даних, одержаних в результаті
проведеного дослідження, розроблено, апробовано та впроваджено в
практику охорони здоров’я спосіб лікування жінок, хворих на ПМОП, за
наявності та відсутності переломів в анамнезі із застосуванням
НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді. Одержані результати можуть
бути використані в кардіоревматологічних відділеннях, санаторіях
артрологічного профілю, фізіотерапевтичних кабінетах. Застосування
даного комплексу забезпечує анальгетичний ефект у жінок, хворих на ПМОП,
дозволяє запобігти втраті кісткової тканини за даними ультразвукової
денситометрії. З урахуванням клінічних особливостей хворих і рівня
маркерів кісткового метаболізму рекомендовано застосування НВЧ-терапії
та електрофорезу сульфату міді, а також їх комбінації для одержання
оптимального терапевтичного ефекту.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено відбір, повне
клінічне та інструментальне обстеження хворих, аналіз результатів
суб’єктивного, об’єктивного та лабораторно-інструментального досліджень.
Здійснювався контроль за проведенням курсу НВЧ-терапії, електрофорезу
сульфату міді та їх комплексного застосування. Здійснювалося динамічне
спостереження за станом здоров’я пацієнтів з використанням біохімічних
та інструментальних методів дослідження. Самостійно проведена
статистична обробка результатів, проаналізовано і узагальнено результати
дослідження.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладено на
науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю МКЛ №11
м. Одеси, науково-практичній конференції з міжнародною участю,
присвяченій 100-річчю кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії
Одеського державного медичного університету (Одеса, 2003).

Апробація роботи проведена на розширеному засіданні університетської
проблемної комісії „Терапевтичні спеціальності” та кафедри пропедевтики
внутрішніх хвороб і терапії Одеського державного медичного університету,
на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації
та курортології.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових робіт (1
патент на винахід, 4 статті в наукових журналах, рекомен-дованих для
публікації ВАК України, тези в матеріалах конференцій).

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 185
сторінках друкованого тексту, проілюстрована 29 таблицями. Робота
складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів
дослідження та лікування, результатів власних досліджень, висновків,
практичних рекомендацій і списку використаної літератури, що містить 277
найменувань робіт вітчизняних та зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали і методи дослідження. Об’єктом дослідження були 175 жінок,
хворих на ПМОП. Середній вік хворих склав (52,1 + 1,82) років, давність
менопаузи 1 — 6 років, в середньому — (2,0 + 0,31) років.

Всім хворим було проведено клінічне дослідження (визначення наявності та
інтенсивності скарг (біль в грудному, поперековому відділах хребта,
великих суглобах, її наявність та інтенсивність за 10 – бальною
візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), визначення зросту, ваги), лабораторне
(визначення кальцію сироватки та його добової екскреції з сечею, кислої
(КФ) та лужної фосфатаз (ЛФ), добової екскреції з сечею оксипроліну
(ОкП), рівень естрадіолу (Е2), кальцитоніну (КТ) та паратиреоїдного
гормону (ПТГ)), інструментальне дослідження (рентгенографію грудного і
поперекового відділів хребта в двох проекціях та ультразвукову
денситометрію п’яткової кістки з визначенням широкосмугового ослаблення
ультразвуку (ШОУ) індексу міцності (індексу Стіффнесс), Т- та
Z-показників, відносного ризику розвитку переломів (RRF)). Для
порівняння біохімічних маркерів кісткового метаболізму була
проаналізована контрольна група (20 жінок, зпівставимих з досліджуваними
за віком та тривалістю менопаузи, з нормальною щільністю кісткової
тканини за даними ультразвукової денситометрії). Вміст кальцію
сироватки, КФ та ЛФ визначали за допомогою загальноприйнятих методик
(Колб В.Г., Камышников В.С., 1982), ОкП – за А.А. Крель та Л.Н.
Фурцевою (1968), вміст гормонів – радіоімунним методом. Ультразвукову
денситометрію проводили за допомогою денситометра UBIS 5000 фірми DMS
(Франція). Визначали широкосмугове ослаблення ультразвуку (ШОУ), індекс
міцності (Стіффнесс), Т- та Z-показники, відносний ризик розвитку
переломів (RRF) у кожної хворої (Поворознюк В.В., Григор’єва Н.В.,
2002). Виявлене при денситометричному дослідженні зниження ШОУ по
Т-показнику на 1 — 2,5 стандартних відхилення свідчило про наявність
остеопенії, зниження більш, ніж на 2,5 стандартних відхилення, — про
наявність ОП.

За результатами клініко-лабораторного та інструментального дослідження
хворих розділили на дві групи. В 1-у групу ввійшла 91 хвора з
остеопенією та ОП без остеопоротичних переломів кісток в анамнезі або
виявлених в результаті дослідження. До 2-ї групи ввійшли 84 хворих з
остеопоротичними переломами, що виявлені при обстеженні або за даними
анамнезу. Остеопоротичними вважалися переломи променя в типовому місці,
перелом кісток передпліччя, переломи гомілки та компресійні переломи
хребців, одержані в віці старше 35 років при низькоенергетичній травмі
(падіння з висоти зросту або менше) або зниження висоти хребця більш,
ніж на 20 % в порівнянні з сусідніми хребцями.

Всі хворі одержували комплексну терапію з включенням адекватних доз
кальцію (1000 мг/добу) та вітаміна D (400 МО/добу) протягом всього
періоду спостереження.

Хворим призначали також фізіотерапевтичні процедури: НВЧ — терапію на
область щитовидної залози, електрофорез сульфату міді за Вермелем та їх
комплексного застосування. В залежності від характеру проведеної
фізіотерапії хворих обох груп розділили на підгрупи А, В, С, D та Е.

Хворі підгруп А одержували процедури НВЧ — терапії на область щитовидної
залози: випромінювач розташовували над областю щитовидної залози,
густина потоку потужності 10 мВт/см2, тривалість сеансу 15 хв, на курс
12-15 сеансів через день. Процедури проводили за допомогою апарату „Явь
1-2 М”, довжина хвилі 7,1мм .

Хворі підгруп В одержували електрофорез сульфату міді за Вермелем: один
електрод площею 300 см2 (полярність „+”), з прокладкою, змоченою 1 %
розчином сульфату міді, розміщували в міжлопатковому просторі, інший
роздвоєний електрод площею по 150 см2 кожний (полярність „-”) — на
задній поверхні гомілки. Густина струму 0,05 – 0,1 мА/см2, тривалість
процедури 20 хв, 15-20 процедур на курс через день. Процедури проводили
за допомогою апарата „Поток — 1”.

Хворі підгруп С чергували процедури НВЧ – терапії по вище приведеній
методиці та електрофорез сульфату міді за Вермелем через день, по 12-15
процедур на курс. Хворі підгруп D одержували процедури плацебо
(процедури НВЧ – терапії при відключеному від мережі апараті). Описані
курси лікування проводили 4 рази – на початку дослідження та через 6, 12
та 18 місяців. Хворі підгруп Е одержували терапію синтетичним
кальцитоніном лосося 100 од через день внутрішньом’язово протягом 3
місяців з 3-х місячними перервами. Тривалість лікування кальцитоніном —
24 місяці.

В кількісному відношенні хворі були поділені так: в підгрупи А ввійшло
19 хворих 1-ї групи і 17 хворих 2-ї групи, в підгрупи В – 24 хворих 1-ї
групи та 20 хворих 2-ї групи, в підгрупи С – 21 та 18 хворих відповідно,
в підгрупи D — 17 хворих 1-ї та 16 хворих 2-ї групи, в підгрупи Е – 10
хворих 1-ї та 13 хворих 2-ї групи.

Клініко-лабораторне дослідження проводили до початку і після кожного
курсу лікування. В підгрупах Е дослідження проводили 1 раз на 6 місяців.
Рівень кальційрегулюючих гормонів визначали до і після першого, третього
курсів лікування, а потім через 6 місяців після закінчення останнього
курсу лікування. Ультразвукову денситометрію проводили до початку
лікування, а потім — один раз на 6 місяців. Рентгенологічне дослідження
хребта робили до початку лікування, а потім через 12 та 24 місяці.

Результати досліджень обробляли за допомогою методів варіаційної
статистики (В.В. Власов, 1988, Гублер В.В., 1989).

Ефективність лікування визначали за допомогою оцінки динаміки наявності
та інтенсивності больового синдрому за ВАШ, динаміки біохімічних
показників та даних остеоденситометричного дослідження (ШОУ, індекс
міцності (індекс Стіффнесс), Т-, Z-показники, відносний ризик розвитку
переломів (RRF)).

Для уточнення розподілу низькоенергетичних переломів у жителів м. Одеси
були проаналізовані результати роботи травмпункту, що надавав допомогу
жителям декількох районів м. Одеси (за 4 місяці сезонного збільшення
кількості травм — листопад 2001-лютий 2002 року). Враховувалась
кількість падінь з висоти зросту в кожній віковій групі, що не призвела
та що призвела до перелому, і кількість переломів, що відбулась в
результаті таких падінь.

Основними видами переломів були переломи променя в типовому місці,
дистальної третини ліктьової кістки, обох кісток передпліччя, одної або
обох гомілок. У 4 хворих спостерігались компресійні переломи поперекових
хребців, у 2 – переломи шийки плечової кістки у 3 – переломи шийки
стегна, у одної хворої – переломи VШ та ІХ ребер. Переломи хребців та
ребер спостерігались у вікових групах 50 — 54, 55 — 59 та 60 — 64 роки.
Переломи стегна – у вікових групах 60 — 64 та 65 років і старше. У
вікових групах 25 — 39 років, що характеризуються піковими значеннями
кісткової маси, переломами супроводжувалось лише кожне третє — п’яте
падіння (20,7 % — 33,3 %).

У вікових групах старше 40 років спостерігалось поступове збільшення
частки падінь, що завершилися переломами. При цьому в вікових групах 40
— 44, 50 — 54 та 60 — 64 роки переломами завершились 58,6 % — 62,8 %
падінь (співвідношення падінь / переломів становило 1,6 / 1), у віковій
групі 45 — 50 років 73,2 % падінь (співвідношення падінь / переломів
становило 1,4 / 1) і в віковій групі старше 65 років 68 % падінь
(співвідношення падінь / переломів 1,5 / 1).

Переломи у вікових групах до 44 років становили 12 % загальної
кількості, переломи в вікових групах 45 — 49, 50 — 54 та 55 — 59 років –
37,5 %, переломи в вікових групах 60 — 64 та 65 і старше становили 45,3
% їх загальної кількості. Таким чином, спостерігалось збільшення
кількості переломів у вікових групах починаючи з 44 років, що може бути
свідченням підвищення інтенсивності кісткової резорбції у жінок в
перименопаузальному періоді і зниженням по цій причині механічної
міцності кісткової тканини, що співпадає з даними
Краснопольської К.В. (1989).

Співставлення результатів денситометричного дослідження з віком та
тривалістю менопаузи показало, що із збільшенням віку та давності
менопаузи спостерігається зниження ШОУ та індексу міцності, причому
найшвидше втрата кісткової тканини відбувається в перші роки після
настання менопаузи. У жінок, хворих на ПМОП, за перші три роки менопаузи
зниження ШОУ становило 6,33 % від вихідного рівня, а за наступні три
роки – 1,62 %, зниження індексу міцності (Стіффнесс) за три перші роки
становило 10,83 % від вихідного рівня, а за наступні три роки – 9,18 %
від вихідного рівня.

Порівняння розподілу скарг в обох групах показало, що важкість в
грудному відділі хребта, біль в суглобах та порушення ходи приблизно
однаково розподілені в обох групах. В 2-й групі достовірно частіше, ніж
в 1-й, спостерігались болі в попереку (у 41 хворої — 48,8 % та 33
хворих – 36 % відповідно).

Порівняння скарг у хворих в підгрупах А, В, С та D показало, що в межах
групи достовірної різниці між підгрупами не спостерігалось. В підгрупі Е
1-ї групи достовірно частіше в порівнянні з підгрупами А, В та С
спостерігались скарги на біль у великих суглобах.

Порівняння розподілу факторів ризику показало, що в 1-й групі переважали
фактори ризику, пов’язані з низькою піковою кістковою масою (тендітна
фігура, зниження надходження кальцію з їжею), а в 2-й групі – фактори,
пов’язані з нестачею естрогенів в організмі, генетичні фактори, зовнішні
фактори, що сприяють прискоренню кісткової резорбції (паління, вживання
великої кількості кави).

При лабораторно-інструментальному дослідженні у хворих 1-ї групи
виявлено незначне підвищення рівня КФ ((0,251 + 0,010) ммоль/г?л проти
(0,210 + 0,016) ммоль/г?л в контролі, р>0,05), екскреції ОкП з сечею
((44,12 + 2,10) мг/добу проти (36,51 + 2,40) мг/добу в контролі,
p<0,05), зниження вмісту Е2 ((76,20 + 13,36) пмоль/л проти (125,00 + 18,11) пмоль/л в контролі, р<0,05). Достовірних даних про наявність ОП при рентгенологічному дослідженні виявлено не було. При дослідженні хворих 2-ї групи виявлено підвищення екскреції з сечею кальцію ((393,0 + 16,4) мг/добу проти (270,0 + 18,2) мг/добу в контролі, р < 0,01) та ОкП ((58,14 + 2,68) мг/добу проти (36,51 + 2,40) мг/добу в контролі, р < 0,01), рівнів ЛФ ((1,412 + 0,071) ммоль/г?л проти (1,101 + 0,070) ммоль/г?л в контролі, р < 0,01) та КФ ((0,423 + 0,011) ммоль/г?л проти (0,210 + 0,016) ммоль/г?л в контролі, р < 0,01), зниження в порівнянні з контрольною групою вмісту КТ ((33,50 + 1,25) нг/л проти (60,90 + 3,65) нг/л в контролі, р < 0,05) та ПТГ ((0,30 + 0,01) мкг/л проти (0,54 + 0,03) мкг/л в контролі, р < 0,05). При рентгенологічному дослідженні у 29 хворих 2-ї групи виявлено зниження більш ніж на 20 %, висоти одного грудного або поперекового хребця, у 16 – переломи одного грудного або поперекового хребців, і у 2 хворих – переломи двох хребців. За даними анамнезу у 19 хворих були остеопоротичні переломи променя в типовому місці і у 5 – переломи гомілки. Порівняння рівня біохімічних маркерів кісткового метаболізму в досліджуваних групах показало, що в 2-й групі спостерігалось більш значне підвищення вмісту КФ та ЛФ, достовірне збільшення добової екскреції з сечею кальцію та ОкП, що свідчить про більшу інтенсивність процесів кісткової резорбції у цій групі. Співставлення рівня кальційрегулюючих гормонів показало, що для хворих 1-ї групи характерне більш значне зниження вмісту Е2, а для хворих 2-ї групи – КТ та ПТГ. Співставлення результатів денситометричного дослідження показало відсутність достовірної різниці ШОУ та індексу міцності в групах, хоча в 2-й групі ці показники були дещо нижчі (в 1-й групі ШОУ склало (54,70+3,18) дБ/МГц, індекс міцності (54,3+3,11) %, Т-показник - 2,2, RRF - 4,6, в 2-й групі - (51,20+3,45)дБ/МГц, (53,9+3,01) %, -2,8, та 7,1 відповідно. Застосування електрофорезу сульфату міді у хворих 1-ї групи забезпечило достовірне зменшення після першого курсу лікування кількості хворих зі скаргами на біль в поперековому відділі хребта, загальну слабкість і приріст ШОУ на 7,3 % за 2 роки. Такий результат лікування одержано за рахунок підвищення після першого курсу лікування вмісту Е2 і, можливо, сповільнення цим гормоном інтенсивності кісткової резорбції (зниження добової екскреції з сечею кальцію (з (291,4 + 17,5) мг/добу до (242,1 + 16,9) мг/добу, p<0,01) та ОкП (з (44,14 + 3,22) мг/добу до (35,11 + 3,19) мг/добу, p<0,05). Через 24 місяці з початку спостереження відзначалось достовірне в порівнянні з вихідним рівнем зниження інтенсивності болю в грудному та поперековому відділах хребта, кількості хворих зі скаргами на біль в поперековому відділі хребта. Це супроводжувалось достовірним зниженням добової екскреції з сечею кальцію (з (291,4 + 17,5) мг/добу до (242,1 + 16,2) мг/добу, p<0,05) та ОкП (з (44,14 + 3,22) мг/добу до (33,41 + 3,11) мг/добу, p<0,05). Навіть незначне підвищення інтенсивності кісткоутворення (недостовірне підвищення вмісту ЛФ) під впливом підвищення вмісту Е2 забезпечило позитивний кістковий баланс і приріст ШОУ. Стимуляція під впливом естрогенів кісткоутворення може бути пояснена наявністю рецепторів естрогенів не лише на остеокластах, але й на остеобластах, а також впливом цих гормонів на синтез локальних факторів (інсуліноподібного фактора росту – 1), що викликають активацію остеобластів (Oursler M.J., Osdoby P., Pyffercoen J. et. al., 1991; Oursler M.J., Pederson L., Fitzpatrick L. et al., 1992). Застосування НВЧ-терапії у хворих 1-ї групи призвело до зменшення інтенсивності больового синдрому за даними ВАШ після першого курсу лікування, кількості хворих зі скаргами на біль в грудному відділі хребта. Через 24 місяці з початку спостереження достовірно в порівнянні з вихідним рівнем знизилась кількість хворих зі скаргами на біль в грудному відділі хребта та інтенсивність цього болю за ВАШ. Після першого курсу лікування спостерігалось достовірне зниження добової екскреції з сечею ОкП (з (43,93 ± 3,16) мг/добу до (34,91 ± 3,10) мг/добу, р<0,05). Таке зниження добової екскреції ОкП зберігалось протягом всього часу спостереження і склало через 24 місяці – (35,20 ± 3,09) мг/добу, р<0,05 в порівнянні з вихідним рівнем. Зниження кісткової резорбції забезпечило незначний приріст ШОУ за два роки. Таке лікування викликало лише недостовірні коливання рівня КТ та ПТГ, але навіть таке незначне коливання рівня гормонів дозволило попередити втрату кісткової тканини, хоча й не викликало значного її приросту. Це може бути пов’язане з підвищенням інтенсивності добових коливань рівня ПТГ. Саме амплітуда добових коливань ПТГ має найбільш виражений анаболічний вплив на кісткову тканину (Hodsman A.B., Fraher L.J., Ostbye T. Et al, 1993). Для хворих на ПМОП характерні притуплення циркадних ритмів вмісту ПТГ, підвищена нічна резорбція і втрата ниркового збереження кальцію (Eastell R., Simmons P.S., Colwell A. et. Al., 1992; Harms H.M., Prank K., Brosa U. et.al., 1992; Samuels M.H., Veldhuis J., Cawley C. et.al., 1993). d v D 4 d f h j j „ † ? D 4 6 /ooeooaaooooooeeeoooooOeo ^°` c?d¦g?gUegji^w?|U}cccUUUUUUUUUUUIUUAUUUU & Y збереження інтенсивності кісткоутворення забезпечило приріст ШОУ на 9,8 % за 2 роки та приріст індексу міцності (Стіффнесс) на 24,3%. У хворих 2-ї групи застосування НВЧ-терапії справило позитивний вплив на клінічну картину (достовірне зниження інтенсивності болю в поперековому відділі хребта за ВАШ (з (3,9+0,3) до (2,5+0,5) балів, р<0,05), достовірне зменшення кількості хворих зі скаргами на біль в поперековому відділі хребта, великих суглобах, загальну слабкість) і забезпечило приріст ШОУ на 8 % та індексу міцності на 8 % за 2 роки. Позитивний вплив чотирьох курсів лікування був ще більше виражений: достовірне зменшення інтенсивності болю в поперековому відділі хребта (з (3,9+0,3) до (1,0+0,1)балів, р<0,05) та великих суглобах (з (3,6 + 0,5) до (0,9 + 0,1), р<0,05) за ВАШ, зменшення кількості хворих з болем в хребті та великих суглобах через 24 місяці з початку спостереження. НВЧ-терапія у цих хворих викликала достовірне підвищення вмісту КТ (після першого курсу лікування з (33,31 + 1,30) нг/л до (37,14 + 1,35) нг/л, р<0,05, та ПТГ з (0,241 + 0,015) мкг/л до (0,254 + 0,018) мкг/л , р<0,05). Через 24 місяці з початку спостереження зберігалось підвищення рівнів КТ (з (33,31 + 1,30) нг/л до (43,32 + 1,27) нг/л, р<0,05) та ПТГ (з (0,241 + 0,015) мкг/л до (0,342 + 0,022) мкг/л, р<0,05). Таке підвищення вихідно зниженого рівня гормонів призвело до зменшення інтенсивності кісткової резорбції (зниження добової екскреції з сечею кальцію з (392,4 + 19,3) мг/добу до (337,2 + 18,9) мг/добу, р<0,05, після першого курсу та з (392,4 + 19,3) мг/добу до (312,1 + 18,7) мг/добу, р<0,05, після четвертого курсу лікування, добової екскреції з сечею ОкП з (58,96 + 2,95) мг/добу до (50,72 + 2,93) мг/добу, р<0,05, після першого курсу та (58,96 + 2,95) мг/добу до (49,11 + 3,01) мг/добу, р<0,05, після четвертого курсу відповідно, зниження вмісту КФ з (0,435+ 0,016) ммоль/г?л до (0,382 + 0,015) ммоль/г?л, р<0,05, після першого курсу та з (0,435+ 0,016) ммоль/г?л до (0,340 + 0,016) ммоль/г?л, р<0,05, після проведення четвертого курсу. Значний приріст ШОУ був досягнутий, можливо, за рахунок збереження високого рівня кісткоутворення під впливом ПТГ, що в фізіологічних концентраціях забезпечує анаболічний вплив на кісткову тканину за рахунок досягнення позитивного кісткового балансу в кожній кістковій ремоделюючій одиниці. Таким чином, наявність великої кількості одиниць ремоделювання, характерне для хворих 2-ї групи, забезпечило додатковий приріст кісткової маси. Можливі негативні ефекти активації остеокластів у цьому випадку попередило підвищення концентрації ендогенного КТ. Менш виражений позитивний ефект застосування електрофорезу сульфату міді у цих хворих (достовірне зменшення інтенсивності болю за ВАШ та кількості хворих зі скаргами на біль в грудному відділі хребта, великих суглобах та порушення ходи, приріст ШОУ на 2,2 % та індексу міцності на 3% за два роки) може бути пов’язане з більш низькою чутливістю кісткових клітин до модулюючого впливу естрогенів або з особливостями обміну локальних факторів, що впливають на метаболізм кісткової тканини. Після проведення четвертого курсу лікування позитивний клінічний ефект закріплювався (достовірне в порівнянні з вихідним рівнем зниження інтенсивності болю в грудному та поперековому відділах хребта та кількості хворих з цими скаргами). Після проведення першого курсу лікування спостерігалось підвищення вмісту Е2 (з (123,2 + 13,1) пмоль/л до (160,3 + 13,2) пмоль/л, р<0,05, що зберігалось і після проведення четвертого курсу лікування (166,2 + 12,9) пмоль/л, р<0,05). Такі зміни гормонального гомеостазу призвели до зменшення інтенсивності кісткової резорбції і кісткоутворення, що зберігалась протягом всього періоду спостереження. Після проведення першого курсу лікування вміст КФ знизився з (0,448 + 0,017) ммоль/г?л до (0,396 +0,010) ммоль/г?л, р<0,05, вміст ЛФ – з (1,444 + 0,082) ммоль/г?л до (1,203 + 0,083) ммоль/г?л, р<0,05, після проведення четвертого курсу – з (0,448 + 0,017) ммоль/г?л до (0,331+ 0,019) ммоль/г?л, р<0,05, та з (1,444 + 0,082) ммоль/г?л до (1,192 + 0,076) ммоль/г?л, р<0,05, відповідно. Знизилась добова екскреція з сечею кальцію (з (396,7 + 18,9) мг/добу до (344,2 + 18,3) мг/добу, р<0,05, після першого курсу та з (396,7 + 18,9) мг/добу до (309,1 + 19,2) мг/добу, р<0,05, після четвертого курсу лікування, ОкП (з (60,04 + 2,99) мг/добу до (51,12 + 2,97) мг/добу, р<0,05, після першого курсу та з (60,04 + 2,99) мг/добу до (39,31 + 2,91) мг/добу, р<0,05, після четвертого курсу. Поєднане застосування НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді у хворих 2-ї групи забезпечило максимально виражений анальгетичний ефект (зниження інтенсивності больового синдрому за ВАШ в грудному (з (3,3+0,4) до (1,9+0,1) балів, р<0,05), поперековому (з (4,1+0,6) до (2,3+0,4) балів, р,<0,05) відділах хребта, достовірне зниження кількості хворих з цими скаргами), достовірне зниження добової екскреції з сечею кальцію (з (395,3 + 19,1) мг/добу до (342,2 + 18,9) мг/добу, р<0,05) та ОкП (з (59,55 + 2,96) мг/добу до (51,14 + 2,95) мг/добу, р<0,05), зниження рівня ЛФ (з (1,413 + 0,081) ммоль/г?л до (1,181 + 0,079) ммоль/г?л, р<0,01) та КФ (з (0,414 + 0,015) ммоль/г?л до (0,363 + 0,014) ммоль/г?л, р<0,01), підвищення зниженого рівня КТ (з (33,91 + 1,61) нг/л до (38,48 + 1,62) нг/л, р<0,05), ПТГ (з (0,301 + 0,013) мкг/л до (0,346 + 0,014) мкг/л, р<0,05) та Е2 (з (120,2 + 13,4) нмоль/л до (158,6 + 13,5) нмоль/л, р<0,05). Під впливом наступних курсів лікування спостерігалась подібна динаміка клініко-лабораторних показників, але менш виражена. Через 24 місяці після початку спостереження зберігалась позитивна динаміка клінічних даних (достовірне зниження інтенсивності болю в грудному, поперековому відділах хребта і великих суглобах та зменшення кількості хворих з цими скаргами), збереження достовірно підвищеного в порівнянні з вихідним рівнем вмісту КТ (з (33,91 + 1,61) нг/л до (45,15 + 3,10) нг/л, р<0,05), ПТГ (з (0,301 + 0,013) мкг/л до (0,423 + 0,019) мкг/л, р<0,05) та Е2 (з (120,2 + 13,4) нмоль/л до (164,4 + 13,0) нмоль/л, р < 0,05), зниження добової екскреції з сечею кальцію (з (395,3 + 19,1) мг/добу до (295,1 + 18,2) мг/добу, р<0,01) та ОкП (з (59,55 + 2,96) мг/добу до (41,61 + 2,90) мг/добу, р<0,01), зниження вмісту КФ (з (0,414 + 0,015) ммоль/г?л до (0,310 + 0,016) ммоль/г?л, р<0,05) при збереженні досить високого вмісту ЛФ. За даними денситометричного дослідження в підгрупах А, В, С та Е 1-ї групи спостерігалась позитивна динаміка (таблиця 1). В підгрупі А за 2 роки відбулось підвищення ШОУ на 0,9 %,індексу міцності (Стіффнесс) на 23,8 % в підгрупі В – на 7,3 % та 25,1 %, в підгрупі С – на 9,8 % та 25 %, в підгрупі Е – на 3,9 % та 23,9 % відповідно. В підгрупі D відбулось зниження ШОУ на 2,4 %, індексу міцності (Стіффнесс) – на 3,1%. Аналогічна картина спостерігалась в 2-й групі. В підгрупі А відбулось підвищення ШОУ на 7,7 %, індексу міцності (Стіффнесс) на 7,7 %, в підгрупі В - на 2,2 % та 2,8 %, в підгрупі С – на 9,9 % та 25,8 %, в підгрупі Е – на 7,9 % та 17,1% відповідно. В підгрупі D відбулось зниження ШОУ на 11,7 %, індексу міцності на 12,6 %. Підвищення ШОУ в підгрупах А, В, С та Е обох груп відбувалось експоненціально, тобто приріст за перший рік був більш значним, ніж за другий. При рентгенологічному дослідженні в підгрупах А, В, С та Е обох груп протягом двох років спостереження переломів хребців виявлено не було, а в підгрупі D 1-ї групи протягом першого та другого років спостереження - по одному випадку зниження висоти тіл хребців. Таким чином, в підгрупі D 1-ї групи на протязі двох років було виявлено 2 випадки зниження висоти тіл хребців (11,8 %), а в підгрупі D 2-ї групи за два роки спостереження - 4 випадки зниження висоти тіл хребців і 2 переломи (сумарно 6 % – 37,5 %), (p<0,05). Співставляючи вплив проведеного лікування на больовий синдром, рівень кальційрегулюючих гормонів, динаміку маркерів кісткового метаболізму, результати рентгенологічного та денситометричного досліджень, можна дійти висновку, що застосування преформованих фізичних факторів та КТ дозволяє перешкодити втраті кісткової тканини й розвитку нових переломів протягом всього часу спостереження. Більш виражений вплив на больовий синдром та денситометричні показники у групі хворих без переломів справив електрофорез сульфату міді (достовірне зменшення інтенсивності болю за ВАШ, р<0,05, та зменшення кількості хворих зі скаргами на біль в грудному та поперековому відділах хребта, загальну слабкість, порушення ходи та збільшення ШОУ на 7,3 %, індексу міцності – на 25 % за 24 місяці) та комплексне застосування НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді. В 2-й групі найбільш виражений вплив на клінічні, біохімічні та денситометричні показники справило комплексне застосування НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді (достовірне зменшення інтенсивності больового синдрому, зменшення кількості хворих з cкаргами на болі в грудному та поперековому відділах хребта, великих суглобах, загальну слабкість), збільшення ШОУ на 9,9 % та індексу міцності на 25,8 % за 24 місяці. Лікувальний ефект в 1-й групі спостерігався за рахунок збільшення вмісту Е2 і, можливо, коливань вмісту КТ та ПТГ. Зміни рівня кальційрегулюючих гормонів призвели до зниження інтенсивності кісткової резорбції (зниження вмісту КФ, добової екскреції з сечею кальцію та ОкП) при незмінній інтенсивності кісткоутворення (незначне підвищення вмісту ЛФ). Таблиця 1 Динаміка денситометричних показників у жінок, хворих на постменопаузальний остеопороз за наявності та відсутності переломів, при застосуванні різних методик реабілітації Характер лікування Вихідне ШОУ, дБ/МГц ---------- Індекс міцності, % Вихід-ний Т-показ-ник Вихід-ний RRF ШОУ через 6 міс, дБ/МГц ---------- Індекс міцності, % ШОУ через 12 міс, дБ/МГц ----------- Індекс міцності, % ШОУ через 18 міс, дБ/МГц ----------- Індекс міцності, % ШОУ через 24 міс, дБ/МГц ---------- Індекс міцності, % Т-показ-ник через 24 міс RRF через 24 міс НВЧ-терапія 1–а група, n=19 54,90+3,79 -------------- 54,40±4,26 -2,2 4,6 55,11+3,82 ------------- 58,22±3,89 55,32+ 3,76 ---------------- 63,41±4,05 55,32+3,75 --------------- 65,25±4,05 55,41+3,82 -------------- 67,35±4,14* -2,1 4,28 НВЧ-терапія 2-а група, n=17 51,22+3,04 -------------- 53,33±4,05 -2,8 7,1 52,11+3,07 ------------- 54,26±3,95 53,84 +3,09 ---------------- 55,30±4,07 54,53±3,12 --------------- 56,90±4,11 55,34 +3,18 ------------- 57,42±4,25 2,1 4,28 Е-форез міді, 1–а група, n=24 54,61+3,77 -------------- 54,21±4,19 -2,2 4,6 55,42+3,71 ------------- 59,13±4,22 56,83+ 3,65 --------------- 63,81±3,97 57,32+3,68 ------------- 66,04±4,11 58,72+3,67 ------------- 67,80±4,12* -1,6 3,02 Е-форез міді, 2-а група, n=20 50,93+3,11 ------------- 52,9±13,98 -2,8 7,1 51,52+3,13 -------------- 53,23±4,24 51,54+ 3,10 --------------- 53,74±4,29 51,71+3,11 --------------- 54,06±4,18 52,03+3,12 ------------- 54,38±4,21 -2,7 6,49 НВЧ-терапія + Е-форез міді, 1–а група, n=21 54,73+3,76 ------------- 54,72±4,53 -2.2 4,6 56,13+3,71 -------------- 58,36±3,91 57,51 +3,69 --------------- 61,01±3,88 58,81+3,74 -------------- 65,91±4,08 60,12+3,89 ------------- 68,02±4,23* -1,3 2,52 Продовження таблиці 1 НВЧ-терапія+ Е-форез міді, 2-а група. N=18 51,32+3,09 ------------- 53,72±4,11 -2,8 7,1 52,93+3,12 -------------- 58,27±4,25 54,22+ 3,11 --------------- 63,31±4,09 55,44+3,10 -------------- 65,66±431 56,65 3,19 ------------- 67,56±4,52* -1,9 3,73 Плацебо, 1-а група, n= 17 54,82+3,81 ------------- 55,03±4,12 -2,2 4,6 54,41±3,79 --------------- 54,90±3,95 53,33 +3,65 ----------------- 54,30±4,11 53,72+3,71 ------------- 53,55±3,95 53,51+3,07 ------------ 53,31±4,12 -2,4 5,29 Плацебо, 2 –а група, n=16 51,13+3,02 ------------- 53,01±3,87 -2,8 7,1 50,92+2,99 -------------- 52,48±4,37 48,14+ 3,01 --------------- 52,02±3,98 47,92+3,00 -------------- 49,71±3,96 45,21±2,99 ------------ 46,32±4,33 -3,8 14,2 Кальцитонін, 1-а група, n=10 54,61+3,12 ------------- 54,80±4,03 -2,2 4,6 55,22+3,13 -------------- 58,23±4,02 55,71+3,15 ---------------- 63,73±3,90 56,43+3,17 -------------- 65,41±3,87 56,72+3,14 ------------- 67,90±4,27* -1,8 3,55 Кальцитонін, 2-а група, n=13 51,31+3,15 ------------- 53,14±4,19 -2,8 7,1 52,40+3,16 -------------- 56,22±3,94 53,42+ 3,18 ----------------- 58,48±4,32 54,71+3,17 -------------- 60,71±4,21 55,44+3,13 ------------ 62,22±4,37 -2,1 4,28 Примітка: * - достовірність відмінностей початкового та кінцевого значення показника (p<0,05). В 2-й групі хворих - з переломами в анамнезі після лікування спостерігалось підвищення вихіднозниженого вмісту КТ, ПТГ та Е2. Такі зміни рівня гормонів призвели, вірогідно, до зменшення інтенсивності кісткової резорбції (достовірне зниження вмісту КФ, добової екскреції з сечею кальцію та ОкП) та кісткоутворення (зниження вмісту ЛФ), однак зниження інтенсивності кісткової резорбції було більш значним, що забезпечило позитивний кістковий баланс, підвищення ШОУ та індексу міцності (Стіффнесс). Застосування КТ в обох групах забезпечило достовірне зменшення інтенсивності больового синдрому по ВАШ, р<0,05, достовірне зменшення кількості хворих зі скаргами на біль в хребті, великих суглобах, загальну слабкість і порушення ходи. При цьому приріст ШОУ за 2 роки склав у 1-й групі 3,9 %, індексу міцності –23,9 %, а в 2-й групі – 8,4 % та 17 % відповідно. Ці ефекти забезпечили швидке сповільнення в обох групах кісткової резорбції (зниження вмісту КФ, добової екскреції з сечею ОкП в 1-й групі, а в 2-й групі додатково зниження добової екскреції кальцію з сечею), і зниження інтенсивності кісткоутворення (зниження вмісту ЛФ) в 2-й групі. Можна припустити, що зниження інтенсивності кісткової резорбції відбулось за рахунок дуже потужної і швидкої інгібіції остеобластів. Зменшення інтенсивності кісткоутворення в 2-й групі відбулось, можливо,за рахунок проявлення ефекту “зчепленості”. Таким чином, застосування НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді у жінок, хворих на постменопаузальний остеопороз, здійснює позитивний вплив на рівень кальційрегулюючих гормонів і дозволяє перешкодити втраті кісткової тканини. ВИСНОВКИ У жінок, хворих на постменопаузальний остеопороз, визначений за результатами остеоденситометрії, відзначаються порушення стану гормонального фону у вигляді зниження вмісту естрадіолу, кальцитоніну та паратиреоїдного гормону, зміни рівня біохімічних маркерів кісткового метаболізму (кислої та лужної фосфатаз в сироватці, добової екскреції з сечею кальцію та оксипроліну). Зниження інтенсивності змін вказаних показників корелює зі змінами клінічного стану (інтенсивністю больового синдрому, ступенем порушення функції суглобів і хребта). Встановлено, що у жінок, хворих на постменопаузальний остеопороз, наявність в анамнезі переломів відзначається на фоні більш виражених змін гормонального статусу (зниження вмісту кальцитоніну та паратиреоїдного гормону), порушення кісткового метаболізму (підвищення вмісту в крові кислої та лужної фосфатаз, добової екскреції з сечею кальцію та оксипроліну). 2.У жінок, хворих на постменопаузальний остеопороз без переломів в анамнезі, у випадку вихідного зниження вмісту естрадіолу суттєвий позитивний вплив здійснював електрофорез сульфату міді, що підтверджується статистично достовірним приростом кісткової маси за даними ультразвукової денситометрії (індекс міцності (Стіффнесса)) і зниженням рівня маркерів кісткової резорбції (кисла фосфатаза, добова екскреція з сечею кальцію та оксипроліну). При зниженні вмісту кальцитоніну та паратиреоїдного гормону більш виправдане призначення НВЧ-терапії на ділянку щитовидної залози (за даними клініко-лабораторних та денситометричних показників). 3. У жінок, хворих на постменопаузальний остеопороз при наявності в анамнезі переломів, на фоні низьких рівнів кальцитоніну і паратиреоїдного гормону, більш ефективним було комплексне застосування НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді. Застосування комплексного призначення вищевказаних процедур справляло нормалізуючий вплив на рівень гормонів щитовидної та паращитовидної залоз (кальцитоніну та паратиреоїдного гормону), що сприяло вираженій позитивній динаміці денситометричних показників 4.У жінок, хворих на постменопаузальний остеопороз за наявності та відсутності переломів в анамнезі, призначення електрофорезу сульфату міді забезпечило не лише позитивний клінічний результат (анальгезуючу дію, покращення функціонального стану хребта та суглобів), але й позитивні зміни денситометричних показників (збільшення ШОУ, індексу міцності (Стіффнесс), збільшення Т-та Z-показників, зменшення RRF), сприяючи приросту маси та мінеральної щільності кісткової тканини, і забезпечило стабілізуючий вплив на процеси втрати кісткової маси. 5. Для отримання вираженого позитивного ефекту встановлено необхідність тривалого лікування - призначення декількох (повторних) курсів лікування – 3 – 4 курси лікування через кожні півроку із застосуванням НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді. У жінок, хворих на постменопаузальний остеоопроз, такі курси лікування забезпечували стійкий анальгетичний ефект, позитивну динаміку біохімічних маркерів кісткового метаболізму та денситометричних показників. Призначення декількох курсів лікування (3-4) дозволило досягти високих позитивних результатів у більшості (65 %-89 %) хворих. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Результати можуть бути застосовані для лікування хворих з патологією опорно-рухового апарату в умовах стаціонару, поліклініки, санаторно-курортних закладів. Рекомендовано застосування НВЧ-терапії на область щитовидної залози (випромінювач разташований над ділянкою щитовидної залози, густина потоку потужності - 10 мВт/см2, тривалість сеансу 15 хв., на курс 12- 15 сеансів, через день) у жінок, хворих на ПМОП з переломами кісток в анамнезі, електрофорезу сульфату міді за Вермелем (один електрод, полярність „+”), змочений 1 % розчином сульфату міді, площею 300 см2 – в міжлопатковому просторі, інший роздвоєний електрод (полярність „-”) площею по 150 см2 кожний – на задню поверхню гомілки. Густина струму 0,05 – 0,1 мА/см2, тривалість процедури 20 хвилин, 15 - 20 процедур на курс через день) у жінок, хворих на ПМОП без переломів. Комплексне застосування цих факторів за вищевказаними методиками ефективне у хворих як з переломами, так і без переломів. СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Статі в наукових виданнях 1. Якименко Е.А., Данильченко Л.И., Ефременкова Л.Н. Сравнительная эффективность электрофореза сульфата меди по Вермелю и КВЧ-терапии у больных постменопаузальным остеопорозом // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. -2002. -№4. -С.16-19. (Дисертантом зроблено відбір інформаційних джерел, аналіз літератури, формування клінічних груп та статистичну обробку результатів) 2. Данильченко Л.І. Швидкість втрати кісткової маси у хворих на постменопаузальний остеопороз // Одеський медичний журнал. -2002. -№3 (71). -С.43-45. 3. Данильченко Л.И. Отдаленные результаты комплексного лечения больных постменопаузальным остеопорозом с включением КВЧ-терапии на область щитовидной железы и электрофореза сульфата меди по Вермелю // Вісник морської медицини.-2002.-№2. -С.17-20. 4. Якименко Е.А., Дець В.В., Данильченко Л.И., Ефременкова Л.Н. Динамика некоторых маркеров костного ремоделирования у женщин с постменопаузальным остеопорозом под влиянием терапии синтетическим кальцитонином лосося // Український ревматологічний журнал.-2003. - №3(13).-С.59-61. (Дисертантом зроблено клінічне обстеження хворих, статистичну обробку та узагальнення результатів дослідження) Деклараційні патенти на винахід 5. Деклараційний патент на винахід № 2002107980. Спосіб прогнозування результату лікування у хворих постменопаузальним остеопорозом / Якименко О.О., Данильченко Л.І., Дець В.В., Башмакова Н.В., Єфременкова Л.Н. (Дисертантом клінічно апробовано спосіб діагностики, проведено інформаційний пошук, підготовлено матеріали до держдепартаменту інтелектуальної власності) Тези доповідей 6. Якименко Е.А., Данильченко Л.И. Эффективность КВЧ-терапии на область щитовидной железы у больных постменопаузальным остеопорозом // Городская клиническая больница №11. 1902-2002. Юбилейный сборник трудов. –Одеса, 2002. -С.123. (Дисертантом зроблено відбір інформаційних джерел, аналіз літератури, формування клінічних груп та статистичну обробку результатів). 7. Якименко Е.А., Данильченко Л.И. Особенности маркеров костного ремоделирования у больных постменопаузальным остеопорозом // Городская клиническая больница №11. 1902-2002. Юбилейный сборник трудов. -Одесса, 2002. -С.102-103. (Дисертантом проведено відбір хворих до клінічних груп, проведено статистичний аналіз отриманих даних). 8. Данильченко Л.И., Ефременкова Л.Н. Динамика некоторых маркеров костного ремоделирования и плотности костной ткани у больных постменопаузальным остеоопрозом под влиянием электрофореза сульфата меди по Вермелю // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 100-річчю кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету. -Одеса, 2003. -С.86-88. (Дисертантом зроблено клінічне обстеження хворих, статистичну обробку та узагальнення результатів дослідження). АНОТАЦІЯ Данильченко Л.І. Застосування надвисокочастотної терапії та електрофорезу міді в реабілітації жінок з постменопаузальним остеопорозом. –Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.33. – курортологія та фізіотерапія. Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології. Одеса, 2004. Дисертація присвячена розробці нових підходів в лікуванні жінок, хворих на постменопаузальний остеопороз, заснованих на використанні НВЧ-терапії на область щитовидної залози, електрофорезу сульфату міді за Вермелем та їх комплексного застосування. В проведеному дослідженні на основі клінічного, лабораторного та інструментального обстеження 175 жінок, хворих на постменопаузальний остеопороз за відсутності та наявності остеопоротичних переломів кісток в анамнезі показано, що найбільш значний позитивний вплив на клініко-лабораторні та денситометричні показники у хворих за відсутності переломів здійснював електрофорез міді, за наявності переломів в анамнезі – НВЧ-терапія та її комплексне застосування з електрофорезом сульфату міді. Включення в комплексну програму реабілітації хворих на постменопаузальний остеопороз НВЧ-терапії та електрофорезу сульфату міді здійснює анальгетичний вплив, сприяє зниженню інтенсивності кісткової резорбції за даними біохімічних маркерів і попереджує втрату мінеральної щільності кісткової тканини за даними ультразвукової денситометрії. Ключові слова: постменопаузальний остеопороз, переломи, НВЧ-терапія, електрофорез сульфату міді. АННОТАЦИЯ Данильченко Л.И. Применение крайневысокочастотной терапии и электрофореза меди в реабилитации женщин с постменопаузальным остеопорозом. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33 – курортология и физиотерапия, Украинский научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и курортологии. Одесса, 2004. Диссертация посвящена разработке новых подходов в лечении женщин, больных постменопаузальным остеопорозом, основанных на использовании электрофореза сульфата меди, КВЧ-терапии и их комплексного применения. В проведенном исследовании на основе клинического, лабораторного и инструментального обследования 175 женщин, больных постменопаузальным остеопорозом с переломами и без переломов в анамнезе, было изучено влияние различных методик лечения на клиническую картину заболевания (анальгезирующий эффект, улучшение функциональной способности позвоночника и суставов), биохимические маркеры костного метаболизма (содержание кислой, щелочной фосфатаз в сыворотке, суточную экскрецию с мочой кальция и оксипролина), уровень кальцийрегулирующих гормонов (эстрадиола, кальцитонина и паратиреоидного гормона), состояние костной ткани по результатам ультразвуковой денситометрии пяточной кости (широкополосное ослабление ультразвука, индекс прочности (Стиффнесс), Т- и Z – границы, относительный риск развития переломов). В результате проведенного исследования было показано, что комплексное лечение женщин с постменопаузальным остеопорозом при наличии и отсутствии переломов в анамнезе с применением КВЧ-терапии и электрофореза сульфата меди положительно влияет на клиническую картину заболевания, нормализует сниженный уровень кальцийрегулирующих гормонов (эстрадиола у больных без переломов, кальцитонина и паратиреоидного гормона у больных с переломами), снижает интенсивность резорбции костной ткани по результатам исследования биохимических маркеров (снижение исходно повышенных уровней кислой фосфатазы, суточной экскреции с мочой кальция и оксипролина). Повторное применение КВЧ-терапии и сульфата меди (3-4 курса с интервалом в 6 месяцев), обеспечивающее благоприятные изменения гормонального фона и снижение интенсивности костной резорбции по данным биохимических маркеров, позволяет предотвратить потерю минеральной плотности костной ткани по данным ультразвуковой денситометрии. У больных без переломов в анамнезе более эффективно применение электрофореза сульфата меди, повышающего сниженное содержание эстрадиола, а у больных с переломами - совместное применение КВЧ-терапии и электрофореза сульфата меди, обеспечивающих повышение сниженных уровней кальцитонина и паратиреоиидного гормона. У женщин с постменопаузальным остеопорозом без переломов в анамнезе назначение электрофореза сульфата меди обеспечило не только положительный клинический результат (анальгезирующее действие, улучшение функционального состояния позвоночника и суставов), но и положительные изменения денситометрических показателей (увеличение ШОУ, индекса прочности (Стиффнесс), изменение Т- и Z-границ, уменьшение RRF), способствуя приросту массы и минеральной плотности костной ткани, и обеспечило стабилизирующее влияние на процессы потери костной массы. Назначенние нескольких (3-4) курсов лечения позволило достичь высоких положительных результатов у большинства (65 % - 89 %) больных. Ключевые слова: постменопаузальный остеопороз, переломы, КВЧ-терапия, электрофорез сульфата меди. SUMMARY Danilchenko L.I. Application of over-high wave therapy and electrophoresis of cuprum in the rehabilitation treatment of women with postmenopausal osteoporosis. – Manuscript. Thesis for a candidate scientific degree by speciality 14.01.33 – Kurortology and physiotherapy. – Ukrainian Scientific Research Institute for Medical Rehabilitation and Kurortology, Ministry of Health of Ukraine, Odessa, 2004. The dissertation is devoted to development of new approaches in the treatment of women with postmenopausal osteoporosis, which is based on the complex application of over-high wave – therapy on the thyroid gland region and electrophoresis of cuprum sulfate by Vermel. Clinical, laboratory and instrumental research of 175 women with postmenopausal osteoporosis with or without osteoporotic fractures in anamnesis showed, that the electrophoresis of cuprum by Vermel had the most positive influence on clinical, laboratory and densitometry data at patients without fractures in anamnesis. Over-high wave therapy and their complex with electrophoresis of cuprum sulfate possess the most positive effect at patients, who have had fractures in anamnesis. The including of over-high wave therapy and electrophoresis of cuprum sulfate into the complex rehabilitative treatment of patients with postmenopausal osteoporosis exerts an analgesic action, lowers the intensity of osseous resorbtion according to the biochemical markers data and prevents the loss of bone mineral density according to ultrasonic densitometry data. Key words: postmenopausal osteoporosis, fractures, over-high wave therapy, electrophoresis of cuprum sulfate. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВАШ – візуально-аналогова шкала Е2 - естрадіол КТ – кальцитонін КФ – кисла фосфатаза ЛФ – лужна фосфатаза НВЧ-терапія – терапія електромагнітними хвилями надвисокої частоти ОкП - оксипролін ОП – остеопороз ПМОП – постменопаузальний остеопороз ПТГ – паратиреоїдний гормон ШОУ – широкосмугове ослаблення ультразвуку RRF - відносний ризик переломів PAGE 22

Похожие записи