МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА
КУРОРТОЛОГІЇ

ОВТІНА Олена Юріївна

УДК 616.12-009+616.322-002.2]-085.849.19

Застосування гідролазеротерапіїна санаторно-курортному етапі лікування
хворих на нейроциркуляторну дистонію у поєднанні з хронічним тонзилітом

14.01.33 – курортологія та фізіотерапія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2004 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі сімейної медицини та загальної практики
Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Волошина Олена Борисівна,

Одеський державний медичний

університет МОЗ України, професор

кафедри сімейної медицини та

загальної практики.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Самосюк Іван Захарович,

Київська медична академія

післядипломної освіти

ім. П.Л.Щупика МОЗ України,

завідувач кафедри медичної

реабілітації, фізіотерапії та курортології;

доктор медичних наук, професор

Тондій Леонід Дмитрович,

Харківська медична академія

післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри фізіотерапії

та курортології.

Провідна установа: Український НДІ дитячої курортології

та фізіотерапії МОЗ України,

відділ медичної реабілітації, м.Євпаторія.

Захист дисертації відбудеться “05” листопада 2004 року о 10 годині на
засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 при Українському
науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ
України (пров. Лермонтовський, 6, м.Одеса, 65014).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ
України (пров. Лермонтовський, 6, м.Одеса, 65014).

Автореферат розісланий “03” жовтня 2004 року.

Вчений секретар Спеціалізованої

вченої ради, кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник
Дмитрієва Г.О. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність питань удосконалювання методик лікування
й реабілітації хворих на нейроциркуляторну дистонію (НЦД) зумовлена
широкою розповсюдженістю означеної патології, особливо серед дітей та
підлітків, схильністю до тривалого перебігу й рецидивування
(В.Г.Морозова, 1998; В.Г.Майданник, 1999; А.М.Вейн, 2000; В.Г.Бурлай,
2000).

Дослідження свідчать, що частота НЦД серед дітей й підлітків коливається
у межах від 25 до 80%, до того ж у 33,3% означеного контингенту хворих
вегетативні порушення, незважаючи на застосовуване лікування,
зберігаються впродовж багатьох років, а у 17–20% дітей та підлітків
можуть прогресувати, виявляючися у подальшому причиною розвитку
органічної серцево-судинної патології (А.Ю.Лагутин, 1995; Е.В.Солдатин,
1997; О.Е.Талицкая, 1999).

Неабияка поширеність вегетативних дисфункцій, включаючи
нейроциркуляторну дистонію, серед дітей та підлітків, а також те, що НЦД
стає, за звичай, передумовою розвитку у дорослих ішемічної хвороби серця
й гіпертонічної хвороби, викликає підвищений інтерес численних
дослідників й мотивує пошук ефективних методів оптимізації її лікування
й реабілітації (Н.А.Белоконь, 1987; А.А.Курочкин, В.В.Аникин, 1997;
А.М.Вейн, 2000).

Дані статистики засвідчують, що у дитячому й підлітковому віці
реєструється досить висока захворюваність на хронічний тонзиліт, який, у
свою чергу, виявляється спроможним спричинювати морфо-функціональні
зміни серцево-судинної системи (Г.С.Мармолевская, 1978; А.М.Монаенков,
1979; И.Б.Солдатов, 1994). Встановлено, що хронічна вогнищева інфекція
верхніх дихальних шляхів справляє негативний вплив на клінічні прояви,
характер перебігу, стан працездатності й ефективність лікування НЦД,
більш того – відзначається зростання частоти й тяжкості порушень
адаптаційно-пристосувальних механізмів у таких пацієнтів, порівняно до
хворих на НЦД без хронічних вогнищ інфекції (Г.С.Попик, 1982;
Н.В.Башмакова, 1992; В.А.Поберская, 1996), що спричинює необхідність
пошуків шляхів удосконалювання методів лікування й реабілітації цієї
сполученої патології.

У реабілітації хворих на НЦД застосовуються різноманітні фізичні
лікувальні чинники: кліматотерапія, ванни різного хімічного й газового
складу, гідропатії, імпульсні струми низької частоти прямокутної форми
(електросон), електрофорез різних лікарських речовин, лазеропунктура
тощо (Е.И.Сорокина, 1989; Е.П.Лебедь, 1990; И.В.Галина, Д.Н.Вайсфельд,
1993; Л.Д.Тондий, 1995; И.З.Самосюк, 1999; А.В.Зубаренко, 2001).

У реабілітації хворих на хронічний тонзиліт, у свою чергу, також
застосовувалися різні фізичні чинники, зокрема: мікрохвильова терапія;
ультратонотерапія, електрофорез лікарських речовин й фонофорез на
дільницю проекції мигдалин, перемінне магнітне поле,
гальваногрязелікування, пелоїдофонотерапія, озокеритолікування,
бальнеотерапія, низькоінтенсивне лазерне опромінювання (А.Ф.Лещинский,
В.С.Улащик, 1989; И.З.Самосюк, В.П.Лысенюк, М.В.Лобода, 1997;
Н.Н.Каладзе, Е.И.Кулик, 1999), які здатні чинити протизапальну й
імунокоригуючу дії.

Відомо, що низькоінтенсивне лазерне випромінювання справляє
гіпосенсибілізуючу, антиоксидантну й протизапальну дії, може поліпшувати
реологічні властивості крові й мікроциркуляцію, обмінні процеси й
функціональну активність деяких ендокринних органів (К.Д.Бабов, 1994;
Т.А.Золотарева, 2000; І.З.Самосюк, 2003).

Втім, на жаль, до сьогодні не опрацьовано чітких показань для
диференційованого застосування тих або інших лікувальних фізичних
чинників у хворих на нейроциркуляторну дистонію залежно від типу НЦД, а
також із супутнім хронічним тонзилітом. У доступній нам літературі не
вдалося знайти будь-яких даних стосовно використання нового методу –
гідролазеротерапії – у хворих на нейроциркуляторну дистонію; на сьогодні
не вироблено та науково не обґрунтовано параметрів й методик його
застосування, показань й можливих протипоказань, особливостей його
впливу на функціональний стан серцево-судинної системи у хворих на НЦД,
а також при її сполученні із хронічним тонзилітом. Водночас, за
матеріалами досліджень різних авторів, гідролазеротерапії притаманною є
висока ефективність щодо поліпшення процесів адаптації, нормалізації
психоемоційного статусу, підвищення фізичної працездатності,
економічності й ефективності роботи серцево-судинної системи, здатність
сприяти нормалізації вегетативного гомеостазу організму (В.Д.Попов,
1999; И.Н.Шувалова, 2002).

Зважаючи на викладене, а також враховуючи широку розповсюдженість
означеної патології у підлітковому віці, недостатню ефективність
існуючих методів лікування, актуальним уявляється розробка нового методу
комплексного санаторно-курортного лікування із залученням
гідролазеротерапії у підлітків із сполученою патологією –
нейроциркуляторною дистонією на тлі хронічного тонзиліту.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали
дисертації є фрагментом науково-дослідної роботи Одеського державного
медичного університету: “Розробка програми реабілітації членів сімей,
уражених внаслідок аварії на ЧАЕС з застосуванням фармако- та
фізіотерапії, препаратів природного походження” (№ держреєстрації
0202U006667).

Фрагмент роботи, присвячений санаторно-курортному лікуванню підлітків,
хворих на нейроциркуляторну дистонію у сполученні із хронічним
тонзилітом, виконувався безпосередньо здобувачем.

Мета проведеного дослідження. Науково обґрунтувати доцільність
застосування гідролазеротерапії з метою підвищення ефективності
комплексного санаторно-курортного лікування хворих на нейроциркуляторну
дистонію у сполученні із хронічним тонзилітом.

Завдання дослідження:

1. Виявити особливості клінічного перебігу нейроциркуляторної дистонії у
сполученні із хронічним тонзилітом.

2. Вивчити показники біоелектричної активності серця, внутрішньосерцевої
й центральної гемодинаміки, периферичного кровообігу, адаптації до
кліно-ортостатичних й фізичних навантажень у підлітків з означеною
сполученою патологією.

3. На підставі клінічних, функціональних та лабораторних показників
визначити ефективність застосування гідролазеротерапії та електрофорезу
пелоїдину у комплексному санаторно-курортному лікуванні підлітків,
хворих на нейроциркуляторну дистонію у сполученні із хронічним
тонзилітом.

4. Вивчити віддалені наслідки запровадженого комплексного
санаторно-курортного лікування, розробити рекомендації щодо
диференційованого застосування гідролазеротерапії на тлі комплексного
санаторно-курортного лікування у означеного контингенту хворих.

Об’єкт дослідження: хворі на нейроциркуляторну дистонію у сполученні із
хронічним тонзилітом.

Предмет дослідження: вивчення впливу гідролазеротерапії та електрофорезу
пелоїдину на тлі комплексного санаторно-курортного лікування на
функціональний стан серцево-судинної системи, вегетативної нервової
системи, особливості адаптації до фізіологічних й фізичних навантажень у
хворих на нейроциркуляторну дистонію у сполученні із хронічним
тонзилітом.

Засоби дослідження: загально-клінічні, лабораторні, інструментальні,
включаючи: електрокардіографію, велоергометрію, ехокардіоскопію,
реографію.

Наукова новизна дослідження. Показано, що наявність хронічного тонзиліту
у підлітків з нейроциркуляторною дистонією обтяжує перебіг останньої,
внаслідок чого збільшується кількість скарг на біль у дільниці серця,
підвищену стомлюваність, гіпергідроз, частішою виявляється реєстрація
ознак дихальної аритмії із синдромом електричної альтернації,
тахікардії.

Виявлено порушення швидкої адаптації до фізичних навантажень у пацієнтів
підліткового віку, залежно від типу нейроциркуляторної дистонії.
Встановлено, що у разі малого дозованого фізичного навантаження у хворих
за наявності кардіального й гіпотензивного типів нейроциркуляторної
дистонії відзначається неадекватно високе приростання частоти серцевих
скорочень, тоді як у хворих із гіпертензивним типом – неадекватно високе
приростання систолічного артеріального тиску, втім, при наступному
підвищуванні потужності фізичного навантажування ці параметри
наближаються до показників здорових осіб.

Опрацьований метод лікування із залученням гідролазеротерапії
(деклараційний патент України № 54754А “Спосіб відновлювального
лікування хворих на нейроциркуляторну дистонію у поєднанні з хронічним
тонзилітом”) сприяє регресу клінічних проявів і нейроциркуляторної
дистонії, і хронічного тонзиліту, поліпшуванню показників біоелектричної
активності серця, знижуванню приростання частоти серцевих скорочень й
артеріального тиску під час кліно-ортостатичної проби й за умови
фізичного навантажування, покращуванню показників внутрішньосерцевої
гемодинаміки, а також зберіганню ремісії захворювань понад 6 місяців у
68% обстежених пацієнтів.

Практичне значення отриманих результатів. Продемонстровано, що
призначення санаторно-курортного лікування хворим на нейроциркуляторну
дистонію потребує урахування стану мигдалин, оскільки наявність
хронічного тонзиліту негативно впливає на перебіг нейроциркуляторної
дистонії. Опрацьовано показання для диференційованого використання
гідролазеротерапії у сполученні із електрофорезом пелоїдину у
комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на нейроциркуляторну
дистонію залежно від її типу й наявності хронічного тонзиліту.

Опрацьовані методи комплексного лікування запроваджено у практику роботи
санаторію ім. В.П.Чкалова, поліклінічного відділення Залізничної
клінічної лікарні, у клініці сімейної медицини на базі МКЛ № 12,
поліклініки № 1 м. Одеси.

Опрацьований метод занесено до Реєстру галузевих нововведень “Спосіб
відновлювального лікування хворих на нейроциркуляторну дистонію у
поєднанні з хронічним тонзилітом” (2002).

Особистий внесок здобувача. Автором проводився інформаційний пошук й
здійснювався аналіз наукової літератури за проблемою, обґрунтовалися
напрямки дослідження. Самостійно пошукачем виконувалися клінічні,
інструментальні, лабораторні обстеження й лікування пацієнтів. Особисто
дисертантом здійснювалася статистична обробка результатів досліджень,
узагальнення отриманого матеріалу, виконувався його науковий аналіз та
графічна інтерпретація, опрацьовувалися практичні рекомендації, писалися
наукові статті, оформлялися деклараційний патент, інформаційний лист,
дисертація й автореферат.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідалися автором на: ювілейній підсумковій науковій конференції
студентів і молодих учених “100 років Одеському державному медичному
університету” (Одеса, 2000); VІ міжнародній науково-практичній
конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини“
(Одеса, 2000); міжнародній науково-практичній конференції “Вплив
екологічного оточення на стан здоров’я дітей” (Полтава, 2000); ІІІ
Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю
“Актуальні питання сімейної медицини” (Одеса, 2000); ювілейній 70-й
науковій конференції студентів і молодих учених (Одеса, 2001); ХVІІ
міжнародній науково-практичній конференції “Застосування лазерів у
медицині й біології” (Харків, 2002); І Всеукраїнському з’їзді фахівців
із спортивної медицини і ЛФК “Перспективи розвитку спортивної медицини і
лікувальної фізкультури ХХІ століття” (Одеса, 2002); міжнародній
науково-практичній конференції молодих вчених “Вчені майбутнього”
(Одеса, 2002); ІІ з’їзді Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та
курортологів, науково-практичній конференції з міжнародною участю
“Лікувальні фізичні чинники та здоров’я людини“ (Одеса, 2003).

Апробація роботи проводилася на розширеному спільному засіданні
університетської проблемної комісії “Терапевтичні спеціальності” і
кафедри сімейної медицини та загальної практики Одеського державного
медичного університету, а також на засіданні клінічного відділу
Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 наукових робіт (4
статті у фахових періодичних виданнях, 11 публікацій у вигляді статей і
тез, отримано 1 деклараційний патент щодо винаходу, видано 1
інформаційний лист).

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційну роботу виконано на 124
аркушах комп’ютерного тексту, проілюстровано 32 таблицями. Робота
складається із вступу, огляду літератури, розділу, у якому викладено
матеріал, методі дослідження та лікування, розділу, присвяченому
викладенню результатів власних спостережень, обговорюванню отриманих
результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної
літератури, який містить 143 джерела вітчизняних й зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням перебували 122
підлітки віком від 12 до 15 років, що хворіли на НЦД у сполученні із ХТ,
які лікувалися у санаторії ім. В.П.Чкалова.

Обстеження підлітків проводилося при надходженні, після завершення
лікування й згодом 6 місяців після реабілітації методом катамнезу з
метою оцінки віддалених наслідків лікування.

Залежно від особливостей запроваджуваних комплексів терапії пацієнтів
було розподілено по трьох референтних групах, близьких за основними
клініко-функціональними показниками.

Хворі на НЦД контрольної групи (27 чоловік) отримували
санаторно-курортне лікування, яке включало дієту № 15, ранкову
гігієнічну гімнастику, лікувальну фізкультуру у загальній групі,
кліматотерапію (пішохідні прогулянки, рухливі ігри на свіжому повітрі).

Хворі на НЦД у сполученні із ХТ І групи (32 підлітки) на тлі
санаторно-курортного лікування, подібного до засновуваного у контрольній
групі, отримували монотерапію електрофорезом пелоїдину на проекцію
підщелепних мигдалин, з щільністю струму 0,01–0,02 мА/см2, тривалістю
10–12 хвилин, через день, курсом 8 – 10 процедур.

У ІІ групі хворих на НЦД у сполученні із ХТ (27 пацієнтів), окрім
відновлювального лікування, аналогічного запроваджуваному у контрольній
групі, долучався дощовий душ, який подавався впродовж 5–10 хвилин за
температури на початку процедури 35–37?С на шийно-комірцеву зону із
наступним знижуванням температури води впродовж процедури й загалом
курсу лікування на 3–5?С, через день, курсом 8–10 процедур, у чергуванні
з електрофорезом пелоїдину на проекцію підщелепних мигдалин, з щільністю
струму 0,01–0,02 мА/см2, тривалістю 10–12 хвилин, курсом 8 –10 процедур.

Хворі на НЦД у сполученні із ХТ ІІІ групи (36 чоловік) на тлі
санаторно-курортного лікування, однотипного до здійснюваного у
контрольній групі, отримували сполучений гідролазерний вплив, який
починався із загального душу, який подавався впродовж 3(5 хв за
температури 35–37?С, з наступним включенням низькоінтенсивного лазерного
випромінювання з довжиною хвилі 0,632 мкм й потужністю на виході
світловоду 10-15 мВт впродовж 3–5 хвилин на шийно-комірцеву зону й
дільницю проекції підщелепних мигдалин з подальшим знижуванням
температури води впродовж процедури й курсу лікування на 3–5?С, через
день, курсом 8–10 процедур, чергуючи через день з електрофорезом
пелоїдину на проекцію підщелепних мигдалин, з щільністю струму 0,01–0,02
мА/см2, тривалістю 10–12 хвилин, курсом 8–10 процедур.

Ефективність залучуваних методів лікування оцінювалася на підставі
динаміки клініко-функціональних показників. Вивчалися скарги, анамнез,
об’єктивні дані (рівень артеріального тиску (АТ) на обох верхніх
кінцівках, частота серцевих скорочень (ЧСС) за одну хвилину).
Аналізувалися зміни АТ й ЧСС при кліно-ортостатичній пробі. Крім того,
тонус вегетативної нервової системи оцінювали за даними індексу Кердо.
Біоелектрична активність серця визначалася за даними
електрокардіографії (ЕКГ) у стандартних відведеннях. Оцінювалася
адаптація до двоступеневої навантажувальної проби за допомогою
велоергометрії. Потужність І ступеня навантаження становила 1Вт/кг, ІІ
ступеня – 1,5 Вт/кг, згідно до рекомендацій Б.П. Преварського, Г.Л.
Буткевича (1987). Тривалість кожного ступеня навантажування сягала 4
хвилин, перерва поміж навантажуванням – 3 хвилини, швидкість обертів
педалей – 60 за хвилину. Показники ЕКГ, АТ, ЧСС й клінічний стан
пацієнтів вивчалися до початку, під час й після навантажування. Основні
показники внутрішньосерцевої й центральної гемодинаміки обчислювалися за
даними ехокардіоскопії й інтегральної реографії, показники периферичної
гемодинаміки – за даними реовазографії гомілок й ступ. Оцінка
цитологічного дослідження вмісту лакун піднебінних мигдалин
здійснювалася після забору матеріалу з лакун й приготування препаратів з
клітинної зависі (К.Г. Богданов, Л.К. Романова, 1986).

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз отриманих внаслідок
дослідження клінічних даних показав, що хворими на НЦД із ХТ частіше,
аніж без тонзиліту, висловлювалися скарги стосовно болів у дільниці
серця, серцебиття, головного болю, підвищеної стомлюваності, відчуття
нестачі повітря під час вдиху. Наприклад, скарги на біль у дільниці
серця реєструвалися удвічі частіше (у 41,9% випадків), на підвищену
стомлюваність – у 3,8 разу частіше (у 38,1% випадків), на серцебиття –
утричі частіше (у 60,0% випадків) й на гіпергідроз – у 2,3 разу частіше
(69,6% випадків), аніж у пацієнтів, позбавлених ХТ.

Аналіз показників ЕКГ у стані спокою засвідчував, що у обстежуваних
пацієнтів спостерігалися різноманітні порушення біоелектричної
активності серця, які найбільш виразними були у хворих на НЦД у
сполученні з ХТ. Зокрема, частіше зустрічалася тахікардія, виразна
дихальна аритмія, яка супроводжувалася синдромом електричної
альтернації, синдромом ранньої реполяризації шлуночків. Неповна блокада
правої ніжки пучку Гіса й негативний зубець Т у правих грудних
відведеннях зустрічалися з однаковою частотою у хворих на НЦД, незалежно
від наявності ХТ. У хворих на НЦД у сполученні з ХТ утричі частіше
реєструвалися ознаки виразної дихальної аритмії, яка у 2,5 разу частіше
супроводжувалася синдромом електричної альтернації, а також у 2,5 разу
частіше фіксувалася тахікардія, порівняно до пацієнтів без ознак ХТ.

Як засвідчують отримані дані, частота виявлення різних змін ЕКГ, а саме
виразності дихальної аритмії, синдром електричної альтернації й
тахікардія – частіше зустрічалися при наявності НЦД у сполученні з ХТ,
тоді як інші ЕКГ-ознаки більшою мірою залежали від типу НЦД, аніж від
наявності ХТ.

На підставі виконаних нами досліджень з’ясовано, що порогова потужність
фізичного навантаження у хворих на НЦД загалом практично не
відрізняється від показників здорових. Водночас із розбіжностями поміж
клінічними даними у обстежуваних пацієнтів нами виявлялося порушення
швидкої адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень малої
потужності, що виявлялося різною реакцією ЧСС й АТ на двоступеневу пробу
з фізичним навантаженням, яка значною мірою залежала від типу НЦД. Отак,
у хворих на НЦД реєструвалося неадекватно різке зростання ЧСС вже на І
ступені навантаження малої потужності (1 Вт/кг), найбільш виразне у
пацієнтів з кардіальним типом НЦД (з 90,2±3,9 уд/хв до 126,7±3,6 уд/хв,
Р<0,001), порівняно до здорових осіб (81,4±4,1 уд/хв до 101,6±6,1 уд/хв, Р>0,5).

Зміни систолічного артеріального тиску (САТ) у хворих з кардіальним й
гіпотензивним типами НЦД характеризувалися однаковою спрямованістю із
здоровими особами, тоді як у хворих з гіпертензивним типом САТ різко
зростав вже за мінімального навантажування І ступеня (з 135,0±2,4 уд/хв
до 148,3±4,9 уд/хв, Р<0,05), порівняно до здорових осіб (з 116,3±2,8±уд/хв до 121,3±5,1 уд/хв, Р>0,5). Водночас збільшення
навантаження на ІІ ступені супроводжувалося зміною САТ, аналогічною щодо
параметрів, наявних у здорових осіб, що засвідчувало порушення швидкої
адаптації гемодинаміки до фізичного навантаження.

Необхідно також відзначити, що при надходженні на реабілітацію у
більшості пацієнтів реєструвалося подовження часу реституції ЧСС, що є,
взагалі, характерним для клінічної картини порушення механізмів
реадаптації після фізичного навантаження.

Як демонструють матеріали аналізу показників реовазографії гомілок,
загалом по групі вірогідних розбіжностей поміж більшістю показників у
хворих на НЦД й параметрами здорових осіб не спостерігалося. Фіксувалося
лише вірогідне скорочення дікротичного індексу. Зокрема, якщо у здорових
пацієнтів дікротичний індекс реєструвався, в середньому, на лівій й
правій гомілках на рівні відповідно 0,26±0,02 й 0,27±0,02, то в хворих
на НЦД в середньому по групі – лише 0,18±0,02 (Р<0,05) та 0,20±0,02 (Р<0,05). Внаслідок дії різних методів лікування хворих на НЦД у сполученні із ХТ у пацієнтів усіх груп спостерігалося поліпшення клінічного стану хворих, що виявлялося зменшуванням скарг загалом. Водночас, у хворих на НЦД у сполученні із ХТ, які отримували комплексне лікування за допомогою ГЛТ й ЕФП, відзначалося більш виразне скорочування числа скарг, характерних як для НЦД (таких, як болі в дільниці серця й серцебиття), так і для ХТ (дискомфорт у глотці, зменшення регіональних лімфатичних вузів, наявність патологічного вмісту у лакунах). Динаміка болів у серці у хворих на НЦД із ХТ фіксувалася як вірогідна у ІІІ групі пацієнтів, що отримували комплексне лікування з залученням ГЛТ (з 63,9±8,00% до 22,2±6,93%, Р<0,001). Водночас, динаміка клінічних симптомів, характерних для ХТ, вірогідною була в усіх групах, у яких застосовувався електрофорез пелоїдину. Отак: зменшувалися лімфовузли, дискомфорт у глотці, патологічний вміст у лакунах, частота виявлення симптомів Гізе, Зака, Преображенського. Після лікування, водночас із клінічним поліпшенням стану пацієнтів спостерігалася нормалізація артеріального тиску, покращення стану біоелектричної активності міокарду, що проявлялося зменшенням виразності дихальної аритмії, нормалізацією серцевого ритму, зниканням екстрасистолії. Після завершення лікування відзначалося також поліпшення адаптації серцево-судинної системи й до фізичного навантаження, що виявлялося зменшуванням приростання як ЧСС, так і САТ у відповідь на дозоване фізичне навантаження. † ¤ E . b E I R ‚ „ † ? c O ???????O E ? . b ? a ???????????я. Зокрема, у цих пацієнтів після лікування, яке містило гідролазеротерапію, поліпшувалася реакція ЧСС як за умови І ступені навантажування (з 126,7±3,6 уд/хв до 114,3±5,4 уд/хв, Р<0,05), так і у разі ІІ ступеня навантажування (з 135,5±3,5 уд./хв до 117,1±3,8 уд./хв, Р<0,05), порівняно до контрольної групи (за І ступеня навантажування – відповідно з 127,5±5,8 уд/хв до 129,4±11,1 уд/хв, Р>0,5, а при ІІ ступені навантажування – з 137,1±4,8 уд/хв до 138±7,0
уд/хв, Р>0,5 ).

Позитивна динаміка САТ найбільш демонстративною виявлялася у пацієнтів з
гіпертензивним типом НЦД, які отримували комплексне санаторно-курортне
лікування з залученням ГЛТ. У хворих на НЦД гіпертензивного типу після
завершення лікування спостерігалося вірогідно значуще знижування САТ за
умови ІІ ступеня навантажування (з 146,7±5,8 мм рт.ст. до 136,7±3,1 мм
рт.ст., Р<0,05), порівняно до контрольної групи (с 145,4±3,4 мм рт.ст до 143,6±2,1 мм рт.ст., Р>0,5). Після курсового лікування дощовим душем
вірогідних змін у пацієнтів з аналогічними формами не спостерігалося.

Відзначалася позитивна динаміка показників скорочувальної функції серця
й, відповідно, ударного й серцевого індексів, переважно у хворих з
кардіальним й гіпотензивним типами НЦД. У хворих на НЦД кардіального
типу в основній групі ударний індекс зростав з 44,3±1,42 мл/м2 до
48,74±1,32 мл/м2 (Р<0,05), а у контрольній групі – відповідно з 45,2±1,67 мл/м2 до 46,1±1,89 мл/м2 (Р>0,5). Аналогічно змінювався й
серцевий індекс: в основній групі – з 2,99±0,12 л/хв/м2 до 3,32±0,14
л/хв/м2 (Р<0,01), а у контрольній – з 2,86±0,14 л/хв/м2 до 2,92±0,19 л/хв/м2 (P>0,5).

У пацієнтів з НЦД гіпотензивного типу після реабілітації з залученням
гідролазеротерапії також фіксувалася позитивна динаміка ударного індексу
(з 39,6±2,8 мл/м2 до 48,4±1,2 мл/м2, Р<0,01), порівняно до пацієнтів, які не отримували фізіотерапії (з 40,0±2,7 мл/м2 до 43,3±1,41 мл/м2, Р>0,5). Аналогічно змінювався й серцевий індекс: в основній групі – з
2,22±0,11 л/хв/м2 до 2,88±0,13 л/хв/м2 (Р<0,01), у контрольній групі – з 2,31±0,15 л/хв/м2 до 2,36±0,12 л/хв/м2 (Р>0,5).

При аналізі даних реовазографії гомілок у хворих, які отримували ГЛТ,
відзначалося вірогідне зростання дікротичного індексу обох гомілок й
тенденція до збільшення показників пульсового кровонаповнення у цього
контингенту хворих. Втім, середні значення показника питомого
периферичного опору внаслідок впливу комплексного санаторно-курортного
лікування з залученням ГЛТ вірогідно не змінювалися.

Дані цитологічних досліджень вмісту лакун піднебінних мигдалин,
проведених безпосередньо після завершення курсу комплексного лікування
хворих на НЦД у сполученні із ХТ, виявляли зниження бактеріального
обсіменіння по усіх групах хворих; водночас з чим відбувалася
нормалізація відсоткового вмісту нейтрофілів та лімфоцитів.

Запроваджування комплексного відновлювального лікування з залученням ГЛТ
сприяло покращенню клінічного стану у 83,3% пацієнтів та ремісії як НЦД,
так і ХТ понад 6 місяців у 68% обстежених хворих.

Таким чином, проведені дослідження переконують, що наявність ХТ обтяжує
перебіг НЦД, збільшуючи кількість скарг на болі у дільниці серця,
підвищену стомлюваність, серцебиття, гіпергідроз. Частіше реєструються
зміни ЕКГ у вигляді тахікардії, виразної дихальної аритмії, яка
супроводжується синдромом електричної альтерації, порушенням адаптації
до фізіологічного навантаження. Реакція на дозоване фізичне навантаження
залежить від типу НЦД: у хворих на НЦД кардіального й гіпотензивного
типу реєструється більш високе приростання ЧСС, а для пацієнтів з НЦД
гіпертензивного типу більш високе приростання САТ виявляється
характерним вже у разі І ступеня навантажування, тоді як ІІ ступінь
навантажування спричинює зміни ЧСС й систолічного АТ у пацієнтів з НЦД,
які наближують їх до параметрів практично здорових осіб.

Використання опрацьованого нами санаторно-курортного комплексу із
залученням гідролазеротерапії сприяло підвищуванню ефективності
відновлювального лікування підлітків, хворих на НЦД у сполученні із ХТ,
що проявлялося регресією клінічних симптомів як НЦД, так і ХТ,
нормалізацією артеріального тиску, поліпшенням біоелектричної активності
серця, скороченням приростання розбіжності поміж ЧСС й АТ при
кліно-ортостатичній пробі й за умови дозованого фізичного
навантажування, поліпшуванням показників внутрішньосерцевої
гемодинаміки. Внаслідок застосування комплексного відновлювального
лікування ГЛТ з залученням ЕФП досягалася ремісія як НЦД, так і ХТ понад
6 місяців у переважної більшості пацієнтів.

ВИСНОВКИ

1. Наявність хронічного тонзиліту обтяжує перебіг нейроциркуляторної
дистонії у підлітків, що виявляється збільшенням частоти реєстрації
скарг на біль у дільниці серця, підвищену стомлюваність, серцебиття.

2. У хворих на нейроциркуляторну дистонію у сполученні із хронічним
тонзилітом утричі частіше реєструються ознаки виразної дихальної аритмії
й синдром електричної альтерації, у 2,5 рази частіше фіксується
тахікардія.

3. Встановлено, що у хворих на нейроциркуляторну дистонію, порівняно до
практично здорових осіб, виявляється порушення адаптації
серцево-судинної системи до фізичного навантаження, що проявляється
неадекватно підвищеним приростанням частоти серцевих скорочень, а у
хворих з гіпертензивним типом нейроциркуляторної дистонії – й
систолічного артеріального тиску за умови малого (фізіологічного)
навантажування.

4. Внаслідок впливу гідролазеротерапії й електрофорезу пелоїдину
відзначається регресія клінічних проявів нейроциркуляторної дистонії й
хронічного тонзиліту, нормалізація артеріального тиску, поліпшення
показників біоелектричної активності серця, зменшення приростання
частоти серцевих скорочень й артеріального тиску при кліно-ортостатичній
пробі й у разі дозованого фізичного навантажування.

5. Встановлено, що внаслідок комплексного санаторно-курортного лікування
із залученням гідролазеротерапії відбувається поліпшення показників
внутрішньосерцевої гемодинаміки, що виявляється нормалізацією фракції
викиду, ударного індексу, серцевого індексу, індексу ударної роботи
серця, потужності лівого шлуночку.

6. Застосування комплексного санаторно-курортного лікування у вигляді
гідролазеротерапії з залученням електрофорезу пелоїдину сприяє
покращенню клінічного стану у 83,3% пацієнтів та ремісії клінічних
проявів як нейроциркуляторної дистонії, так і хронічного тонзиліту понад
6 місяців у 68% обстежених пацієнтів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Запроваджуючи відновлювальне лікування хворих на НЦД, необхідно
враховувати на клінічний тип нейроциркуляторної дистонії й наявність
хронічного тонзиліту. Диференційоване призначення комплексного
санаторно-курортного лікування вимагає урахування як результатів
кліно-ортостатичної проби, так і проби із двоступеневим фізичним
навантаженням .

Хворим на нейроциркуляторну дистонію кардіального, гіпотензивного або
гіпертензивного типів з позитивною кліно-ортостатичною пробою й
порушеннями адаптації до фізичного навантаження рекомендується
призначення сполученого гідролазерного впливу, який починається із
загального душу, який подається впродовж 3(5 хв за температури 35–37?С,
з наступним включенням низькоінтенсивного лазерного випромінювання з
довжиною хвилі 0,632 мкм й потужністю на виході світловоду 10–15 мВт
впродовж 3–5 хвилин на шийно-комірцеву дільницю з подальшим знижуванням
температури води впродовж процедури й курсу лікування на 3–5?С, через
день, курсом 8–10 процедур.

Для підвищення ефективності відновлювального лікування хворих на
нейроциркуляторну дистонію у сполученні із хронічним тонзилітом
рекомендується призначення сполученого гідролазерного впливу, який
починається із загального душу, який подається впродовж 3(5 хв за
температури 35–37?С, з наступним включенням низькоінтенсивного лазерного
випромінювання з довжиною хвилі 0,632 мкм й потужністю на виході
світловоду 10–15 мВт впродовж 3–5 хвилин на шийно-комірцеву зону й
дільницю проекції підщелепних мигдалин з подальшим знижуванням
температури води впродовж процедури й загалом курсу лікування на 3–5?С,
через день, у чергуванні з електрофорезом пелоїдину на проекцію
підщелепних мигдалин, з щільністю струму 0,01–0,02 мА/см2, тривалістю
10–12 хвилин, курсом 8–10 процедур.

Протипоказання:

? загальні протипоказання для фізіотерапії й гідротерапії;

? індивідуальна непереносність методу.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Попік Г.С., Волошина О.Б., Овтіна О.Ю. Особливості біоелектричної
активності серця у дівчаток пубертатного віку, які мешкають у регіонах
із підвищеним рівнем радіонуклідного забруднення // Одеський медичний
журнал. –2001.(№5. ( С.40(41.

(Дисертанткою особисто зроблено відбір та обстеження хворих, статистичну
обробку та аналіз отриманих даних).

2. Попик Г.С., Волошина Е.Б., Овтина Е.Ю. Влияние гидролазеротерапии на
адаптацию к физическим нагрузкам у подростков, больных
нейроциркуляторной дистонией // Вестник физиотерапии и курортологии.
–2002. (№3. (С.62(65.

(Дисертанткою особисто зроблено обстеження хворих на нейроциркуляторну
дистонію, виконано статистичний аналіз отриманих даних).

3. Овтина Е.Ю. Изменение показателей центральной и периферической
гемодинамики у больных нейроциркуляторной дистонией под воздействием
гидролазеротерапии // Семейная медицина. –2003. (№1(2. (С.74(77.

4. Овтина Е.Ю. Эффективность применения гидролазеротерапии и
электрофореза пелоидина в реабилитации подростков, больных
нейроциркуляторной дистонией в сочетании с хроническим тонзиллитом //
Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. –2004. (№1. (С.31(33.

5. Деклараційний патент України №54754А, МПК7: А61Н33/04,06,
А61N1/30,5/00, Одеський державний медичний університет, Г.С. Попік, О.Б.
Волошина, О.Ю. Овтіна, заявка №2002032287 від 22.03.2002 р., опубл.
17.03.03, Бюл.№3. Спосіб відновлювального лікування хворих на
нейроциркуляторну дистонію в поєднанні з хронічним тонзилітом.

(Дисертанткою особисто зроблено відбір хворих, розроблено методику,
виконано статистичну обробку та аналіз отриманих даних).

6. Спосіб відновлювального лікування хворих на нейроциркуляторну
дистонію в поєднанні з хронічним тонзилітом: Інформаційний лист / ОДМУ;
Укладачі: Г.С. Попік, О.Б. Волошина, О.Ю. Овтіна, А.В. Паненко. (К.,
2002. (№142. (3с.

(Дисертанткою особисто зроблено обстеження хворих, виконано статистичний
аналіз отриманих даних).

7. Эффективность гидролазеротерапии у пациентов с различными типами
нейроциркуляторной дистонии / Г.С. Попик, Е.Б. Волошина, Е.Ю. Овтина,
А.В. Паненко // Buletinul asociatiei de medicina traditionala din
republica Moldova. –2002. (№6. (С.89(93.

(Дисертанткою особисто зроблено лікування хворих, статистичну обробку та
аналіз отриманих даних).

8. Овтіна О.Ю., Прокопчук Ю.В., Поляков О.Е. Особливості біоелектричної
активності серця у підлітків, мешканців регіонів з підвищеним рівнем
радіонуклідного забруднення довкілля // Тези доповідей ювілейної
підсумкової наукової конференції студентів і молодих учених “100 років
Одеському державному медичному університету”. (Одеса, 2000. (С.144.

(Дисертанткою особисто зроблено відбір та обстеження хворих,
статистичний аналіз отриманих даних).

9. Особливості біоелектричної активності серця при кліно-ортостатичній
пробі у дівчаток пубертатного періоду із сімей, що мешкають у областях
радіонуклідного забруднення / А.В. Паненко, О.Ю. Овтіна, О.А.
Володимиров, Г.В. Чернецька // Матеріали III Української
науково-практичної конференції з міжнародною участю “Актуальні питання
сімейної медицини”. (Одеса, 2000. (С.97(98.

(Дисертанткою особисто зроблено обстеження хворих, статистичний аналіз
отриманих даних).

10. Состояние биоэлектрической активности сердца у девочек и молодых
женщин, проживающих в регионах Украины с повышенным уровнем
радионуклидного загрязнения / Е.Б. Волошина, А.В. Паненко, Е.Ю. Овтина,
А.В. Чернецкая // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
“Вплив екологічного оточення на стан здоров’я дітей”. (Полтава, 2000.
(С.24(25.

(Дисертанткою особисто зроблено відбір хворих, статистичну обробку та
аналіз отриманих даних).

11. Овтина Е.Ю. Влияние санаторно-курортного лечения на адаптацию к
клино-ортостатическим нагрузкам у девочек-подростков с хроническими
тонзиллитами из зон радионуклидного загрязнения // Матеріали VI
міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні досягнення
валеології та спортивної медицини”. (Одеса, 2000. (С.242.

12. Овтіна О.Ю., Чернецька Г.В., Данильчук Г.О. Вплив комплексного
санаторно-курортного лікування на функціональний стан серцево-судинної
системи у дівчат-підлітків з тонзилогенними кардіопатіями // Тези
доповідей ювілейної 70-ї наукової конференції студентів і молодих
учених, присвяченої 10-річчю незалежності України. (Одеса, 2001. (С.102.

(Дисертанткою особисто зроблено обстеження та лікування хворих).

13. Влияние гидролазеротерапии на адаптацию к физическим нагрузкам у
подростков с нейроциркуляторной дистонией / Г.С. Попик, Е.Б. Волошина,
Е.Ю. Овтина, А.В. Паненко, В.Г. Фостери, А.А. Подвысоцкий, А.П. Романчук
// Вестник физиотерапии и курортологии.–2002. (№2. (С.34. ( (Материалы
II Республиканского конгресса курортологов и физиотерапевтов Крыма).

(Дисертанткою особисто зроблено відбір та обстеження хворих на
нейроциркуляторну дистонію).

14. Овтіна О.Ю., Чернецька Г.В. Особливості зміни адаптації до фізичних
навантажень у підлітків з нейроциркуляторною дистонією під впливом
комплексного санаторно-курортного лікування // Тези доповідей
міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Вчені
майбутнього”. (Одеса, 2002. (С.64(65.

(Дисертанткою особисто зроблено відбір, обстеження хворих, статистичну
обробку та аналіз отриманих даних).

15. Принципы дифференциальной диагностики типов нейроциркуляторной
дистонии по реакции пациентов на дозированную физическую нагрузку / Г.С.
Попик, Е.Б. Волошина, Е.Ю. Овтина, А.В. Чернецкая // Матеріали І
Всеукраїнського з’їзда фахівців із спортивної медицини і ЛФК
“Перспективи розвитку спортивної медицини і ЛФК XXI століття”. (Одеса,
2002. (С.138(139.

(Дисертанткою особисто зроблено обстеження хворих на нейроциркуляторну
дистонію, статистичну обробку отриманих даних).

16. Терапевтическая эффективность гидролазерного душа при
нейроциркуляторной дистонии / Г.С. Попик, Е.Б. Волошина, Е.Ю. Овтина,
Г.А. Данильчук, А.В. Паненко, А.А. Подвысоцкий, В.Г. Фостери, В.Д.
Данилюк, Л.Г. Бабенко // Материалы XVII международной
научно-практической конференции “Применение лазеров в медицине и
биологии”. (Харьков, 2002. (С.19(20.

(Дисертанткою особисто зроблено відбір та клінічне обстеження хворих на
нейроциркуляторну дистонію).

17. Динамика показателей центральной гемодинамики в реабилитации больных
нейроциркуляторной дистонией с использованием гидролазеротерапии / Г.С.
Попик, Е.Б. Волошина, Е.Ю. Овтина, Л.И. Колотвина, О.Р. Дукова, А.В.
Паненко, А.А. Подвысоцкий, А.П. Романчук, А.В. Чернецкая, Т.В. Крылова,
М.И. Наумова, Г.А. Данильчук, В.А. Непомнящая, В.Д. Данилюк, А.Д.
Китченко // Матеріали II з’їзду Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів
та курортологів, науково-практичної конференції з міжнародною участю
“Лікувальні фізичні чинники та здоров’я людини”, присвяченої 75-річчю
Українського НДІ медичної реабілітації та курортології, 170-річчю
курорту Куяльник. (К., 2003. (С.97(98.

(Дисертанткою особисто зроблено лікування хворих на нейроциркуляторну
дистонію).

АНОТАЦІЯ

Овтіна О.Ю. Застосування гідролазеротерапії на санаторно-курортному
етапі лікування хворих на нейроциркуляторну дистонію у поєднанні з
хронічним тонзилітом. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.33 – Курортологія та фізіотерапія. Український
науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ
України. Одеса, 2004.

Дисертацію присвячено науковому обґрунтуванню доцільності застосування
гідролазеротерапії та електрофорезу пелоїдину з метою підвищення
ефективності комплексного санаторно-курортного лікування хворих на
нейроциркуляторну дистонію у сполученні із хронічним тонзилітом. У 122
пацієнтів віком 12–15 років виявлено особливості клінічного перебігу
нейроциркуляторної дистонії у сполученні із хронічним тонзилітом та
адаптації до фізичного навантаження залежно від типу нейроциркуляторної
дистонії. Отримано дані стосовно сприятливої дії запропонованого
комплексу на клінічні прояви нейроциркуляторної дистонії й хронічного
тонзиліту, нормалізації артеріального тиску, встановлено поліпшення
показників біоелектричної активності серця. Виявлено зниження приросту
частоти серцевих скорочень й артеріального тиску за умови
кліно-ортостатичної проби й у разі фізичного навантажування, поліпшення
показників внутрішньосерцевої гемодинаміки. Опрацьованим засобом
лікування досягається покращення клінічного стану у 83,3% пацієнтів та
збереження ремісії сполученої патології понад 6 місяців у 68% обстежених
хворих. Визначено показання для диференційованого використання
гідролазеротерапії у комплексному санаторно-курортному лікуванні залежно
від типу нейроциркуляторної дистонії й наявності хронічного тонзиліту.
Основні результати дослідження запроваджено у практику роботи
лікувально-профілактичних установ.

Ключові слова: нейроциркуляторна дистонія, хронічний тонзиліт,
гідролазеротерапія

АННОТАЦИЯ

Овтина Е.Ю. Использование гидролазеротерапии на санаторно-курортном
этапе лечения больных нейроциркуляторной дистонией в сочетании с
хроническим тонзиллитом. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.33 – курортология и физиотерапия. Украинский
научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и
курортологии. Одесса, 2004.

Диссертационная работа посвящена научному обоснованию целесообразности
использования гидролазеротерапии (ГЛТ) и электрофореза пелоидина с целью
повышения эффективности комплексного санаторно-курортного лечения
больных нейроциркуляторной дистонией (НЦД) в сочетании с хроническим
тонзиллитом (ХТ) на основе изучения динамики клинических проявлений НЦД
и ХТ, показателей биоэлектрической активности сердца, внутрисердечной и
центральной гемодинамики, адаптации к дозированным физическим и
физиологическим (клино-ортостатическим) нагрузкам, цитологических
показателей содержимого лакун небных миндалин.

В основе диссертационных исследований лежат клинические наблюдения над
122 пациентами в возрасте 12-15 лет, больных НЦД в сочетании с ХТ.
Установлено, что наличие ХТ в значительной степени усугубляет течение
НЦД: чаще встречаются жалобы на боли в области сердца, повышенную
утомляемость, сердцебиения, гипергидроз; чаще отмечается тахикардия,
регистрируются признаки выраженной дыхательной аритмии, которая
сопровождается синдромом электрической альтернации. Реакция на
физическую нагрузку зависит от типа НЦД, а именно: у больных НЦД
кардиального и гипотензивного типа регистрируется более высокий прирост
частоты сердечных сокращений, а у больных НЦД гипертензивного типа
отмечается более высокий прирост систолического артериального давления
уже на 1-й ступе нагрузки, а на 2-й ступени нагрузки изменения частоты
сердечных сокращений и систолического артериального давления у больных
НЦД идентичны практически здоровым лицам.

Результаты исследования свидетельствуют, что под влиянием комплексной
реабилитации, включающей электрофорез пелоидина на область подчелюстных
миндалин, отмечается положительная динамика жалоб на боли в горле,
уменьшение гиперемии и размеров миндалин, регионарных лимфатических
узлов, частоты выявления симптомов Гизе, Зака, Преображенского, а также
уменьшение частоты регистрации синусовой тахикардии, однако регрессии
клинико-функционального течения НЦД не выявлено.

Эффективность санаторно-курортного лечения больных НЦД в сочетании с ХТ
значительно выше при сочетанном применении ГЛТ и электрофореза
пелоидина. При комплексной реабилитации данного контингента больных с
использованием ГЛТ наблюдается улучшение адаптации пациентов к
физиологическим (клино-ортостатическая проба) и физическим нагрузкам.
Установлено, что независимо от типа НЦД, в ответ на дозированную
физическую нагрузку после комплексного санаторно-курортного лечения с
использованием ГЛТ регистрируется уменьшение прироста как частоты
сердечных сокращений, так и систолического артериального давления. Под
влиянием комплексного лечения с включением ГЛТ отмечается улучшение
показателей внутрисердечной гемодинамики, что проявляется в достоверном
увеличении фракции выброса, ударного индекса, сердечного индекса,
индекса ударной работы сердца, мощности левого желудочка
(преимущественно у больных с кардиальным и гипотензивным типами НЦД). У
больных НЦД гипертензивного типа, наряду со снижением уровня
артериального давления, отмечается достоверное снижение ударного индекса
и сердечного индекса.

Результаты комплексного санаторно-курортного лечения больных НЦД в
сочетании с ХТ с использованием ГЛТ свидетельствуют об улучшении
клинического состояния у 83,3% пациентов и ремиссии сочетанной патологии
свыше 6 месяцев у 68% больных.

Ключевые слова: нейроциркуляторная дистония, хронический тонзиллит,
гидролазеротерапия

SUMMARY

Оvtina O.U. Application of hydrolaser therapy at the sanatorium-resort
stage of treatment of patients with neurocirculatory dystonia in
combination with chronic tonsillitis. – a Manuscript.

A dissertation for a Scientific Degree of the Candidate of Medical
Sciences by specialty 14.01.33 – Resort Therapy and Physiotherapy. The
Ukrainian Research Institute of Medical Rehabilitation and Resort
Therapy. Оdessa, 2004.

The dissertation is devoted to scientific substantiation of expedient
application of hydrolaser therapy and electrophoresis of peloidine in
order to increase efficacy of complex sanatorium-resort treatment of
patients with neurocirculatory dystonia in combination with chronic
tonsillitis. 122 patients aged 12-15 were studied for peculiarities of
clinical manifestations of neurocirculatory dystonia in combination
with chronic tonsillitis and of adaptation to physical loading depending
on the type of neurocirculatory dystonia. The data were obtained as to
efficacy of the proposed complex on the clinical manifestations of
neurocirculatory dystonia and chronic tonsillitis. There were found
normalization of the arterial pressure, improvement in indices of the
heart bioelectrical activity. There were established shortening of
growing frequency of cardiac contractions and arterial pressure in
clinical orthostatic test and under the conditions of standard physical
loading as well as improvement of indices of the intracardiac
hemodynamics. The devises method of treatment promotes improvement of
the clinical condition in 83,3% patients and remission of this pathology
for over 6 months in 68% of the observed patients. Indications were
determined for differential application of hydrolaser therapy in complex
sanatorium-resort treatment depending on the type of neurocirculatory
dystonia and presence of chronic tonsillitis. The main results of the
investigation are introduced into practical work of medical-prophylactic
institutions.

Keywords: neurocirculatory dystonia, chronic tonsillitis, hydrolaser
therapy

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ – артеріальний тиск

ГЛТ – гідролазеротерапія

ЕКГ – електрокардіографія

ЕФП – електрофорез пелоїдину

НЦД – нейроциркуляторна дистонія

САТ – систолічний артеріальний тиск

ХТ – хронічний тонзиліт

ЧСС – частота серцевих скорочень

PAGE 2

PAGE 2

PAGE 18

Похожие записи