.

Застосування даларгіну у комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (авторефера

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2822
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ПУШКОВА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 616.311.2+616.342-002.44:615.03

Застосування даларгіну у комплексному лікуванні хронічного
генералізованого пародонтиту у хворих виразковою хворобою
дванадцятипалої кишки

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім.
С.І.Георгієвського МОЗ України (ректор – заслужений діяч науки і техніки
України, доктор медичних наук, професор А.А.Бабанін).

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор

Петрушанко Тетяна Олексіївна,

Українська медична стоматологічна академія

МОЗ України, професор кафедри терапевтичної стоматології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Силенко Юрій Іванович, Українська медична
стоматологічна академія МОЗ України, професор кафедри пропедевтики
ортопедичної стоматології та ортодонтії

доктор медичних наук, професор Білоклицька Галина Федорівна, Київська
медична академія післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика МОЗ України,
завідувачка кафедри терапевтичної стоматології

Провідна установа: Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця
МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології.

Захист дисертації відбудеться “17”травня 2005 р. о 900 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській
медичній стоматологічній академії (36024, м. Полтава, вул. Шевченка,
23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної
стоматологічної академії (36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23).

Автореферат розісланий 7 квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
Дев’яткіна Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічний генералізований пародонтит (ХГП) останнім
часом характеризується високою частотою поширеності у всіх вікових
групах, стійкою тенденцією до розвитку тяжких форм уражень, недостатньою
ефективністю місцевого стоматологічного лікування (Данилевский Н.Ф.,
Борисенко А.В., 2000; Безрукова И.В., Грудянов А.И., 2002; Весгейм Л.Д.,
Люмкис Е.В., 2004; Straka M., 2000). Ретельне терапевтичне обстеження
хворих генералізованим пародонтитом дозволило встановити 100 %
захворюваність даних пацієнтів внутрішніми хворобами (Цепов Л.М.,
Николаев А.И., 2002; Орехова Л.Ю., 2004). Вивчення патогенетичних
взаємозв’язків запально-дистрофічних уражень тканин пародонта та стану
внутрішніх органів разом із розробкою комплексних підходів до їх
лікування є найбільш актуальною медико-соціальною проблемою (Иванюшко
Т.П. и соавт., 2000; Мащенко И.С., 2002; Горбачева И.А., 2002; Beck
J.D., 2000; Genco R.J., Loe H., 2000).

За даними багатьох авторів (Пильтяй В.И., 1986; Сафаров Т., 1986;
Николаев А.И., 1998; Кузнецова О.Н., 2000; Костиленко Ю.П., Шерстюк
О.А., 2001), у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХ
ДПК) частота уражень тканин пародонта коливається від 84,6 до 97,3 %,
при цьому у пацієнтів із ускладненими формами виразкової хвороби вони
зустрічаються частіше і характеризуються тяжким перебігом (Робакидзе
Н.С., 2000). Доведено, що поширеність і тяжкість хронічного
генералізованого пародонтиту варіаційно корелює із давністю виявлення
патології шлунково-кишкового тракту, її активністю та ступенем
контамінації слизової оболонки шлунка Helicobacter pylori (Нр)
(Борисенко А.В., Линовицька О.В., 2000; Островская Л.Ю. и соавт., 2003;
Каспина А.И. и соавт., 2003).

Описані механізми порушень взаємодії систем гемостазу із імуногенезом,
перекисним окисленням ліпідів в експериментальних та клінічних умовах
розвитку генералізованого пародонтиту (Белоклицкая Г.Ф., 2000; Мищенко
В.П., Силенко Ю.И., 2001; Ярова С.П., Осипенко Т.С., 2001), які
аргументують перспективність напрямку патогенетичного лікування
захворювань пародонта з урахуванням пептидергічної регуляції
метаболічних процесів. Однак публікації, присвячені ролі функціональної
активності клітинного імунітету, стану системи гемостазу, особливостям
даларгін-залежної мітотичної активності епітелію прикріплення у хворих
при прогресуванні ступеня тяжкості хронічного генералізованого
пародонтиту на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, відсутні.

Використання традиційних методів лікування таких хворих, що базуються на
проведенні антибактеріальної та протизапальної терапії, характеризується
не зовсім задовільними результатами (Данилевський Н.Ф., Колесова Н.В.,
2001; Львова Л.В., 2001; Мащенко И.С., Самойленко А.В., 2002; Аболмасов
Н.Н. и соавт., 2002; Matthews D.C., 2000; Kinane D.F., Marshall G.J.,
2001). Експериментально-клінічне обґрунтування застосування синтетичного
лейенкефаліну – регуляторного гексапептиду даларгіну у комплексній
терапії хворих хронічним генералізованим пародонтитом на фоні виразкової
хвороби дванадцятипалої кишки є доцільним та актуальним.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної науково-дослідницької теми кафедри
стоматології ФПО Кримського державного медичного університету ім.
С.І.Георгієвського: “Епідеміологія, профілактика та лікування
захворювань тканин пародонта та слизової оболонки порожнини рота” (шифр
№7200 ДНТЕ, номер державної реєстрації 0198 V 007586). Дисертант у
комплексній темі виконував окремі фрагменти.

Мета дослідження – підвищення ефективності комплексного лікування хворих
хронічним генералізованим пародонтитом першого та другого ступенів
тяжкості на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки шляхом
включення до його схеми ендоназального електрофорезу даларгіну.

Задачі дослідження:

1. Установити особливості порушень імунологічної реактивності при
хронічному генералізованому пародонтиті першого та другого ступеня
тяжкості у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки.

2. В експерименті in vitro вивчити імуноактивні властивості даларгіну у
хворих хронічним генералізованим пародонтитом на фоні ВХ ДПК.

3. Оцінити стан систем гемостазу у хворих хронічним генералізованим
пародонтитом на фоні ВХ ДПК та динаміку їх основних показників під
впливом даларгіну.

4. Виявити особливості даларгін-залежної мітотичної активності епітелію
зубоясеневого прикріплення у хворих хронічним генералізованим
пародонтитом на фоні ВХ ДПК.

5. Проаналізувати клінічну ефективність застосування ендоназального
електрофорезу даларгіну у комплексному лікуванні хронічного
генералізованого пародонтиту першого та другого ступенів тяжкості у
хворих ВХ ДПК.

Об`єкт дослідження – стан клітинного імунітету, даларгін-залежної
мітотичної активності епітелію прикріплення, системи гемостазу у хворих
хронічним генералізованим пародонтитом першого та другого ступенів
тяжкості на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, інтеграція
систем гемостазу та імунітету в процесі прогресування хронічного
генералізованого пародонтиту.

Предмет дослідження – корекція регуляторним пептидом даларгіном порушень
взаємозв’язку систем гемостазу та імунітету, проліферативної активності
епітелію прикріплення при хронічному генералізованому пародонтиті
різного ступеню тяжкості у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої
кишки.

Методи дослідження – загальноприйняті клінічні, лабораторні,
функціональні, цитохімічні та біохімічні методи обстеження хворих для
визначення діагнозу, виявлення та оцінки ступеня контамінації
Helicobacter pylori, аналізу ефективності запропонованого способу
комплексного лікування; в експериментальних дослідженнях –
імуногістохімічні, біохімічні методи, мембранна імунофлюресценція,
імуноферментний аналіз з метою вивчення змін стану імунітету, гемостазу,
проліферативної активності епітелію зубоясенного прикріплення при
різному ступеню тяжкості пародонтиту у хворих ВХ ДПК, їх динаміки в
процесі застосування даларгіну; статистичні методи для визначення
достовірності отриманих результатів експериментальних та клінічних
досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше доведено формування у
хворих хронічним генералізованим пародонтитом на фоні виразкової хвороби
дванадцятипалої кишки імунного дисбалансу, що включає відносний
гіперсупресорний варіант імунодефіциту. Вперше виявлено, що при другому
ступені тяжкості хронічного генералізованого пародонтиту відмічається
підвищення рівня природної кілерної активності, що свідчить про
компенсаторну активізацію клітинного імунітету. Дисбаланс у системі
природної цитотоксичності у хворих ХГП другого ступеня тяжкості, який
поєднується із відносною гіперсупресією, може розцінюватись як умова
формування імунопатологічного процесу. Суттєве підвищення у них рівня
антитіл до н-ДНК та показника Е-ДНК-РУЛ слід розглядати як
патогенетичний та соматичний механізм розвитку змін у тканинах пародонта
на фоні ВХ ДПК.

Вперше визначений різноспрямований характер змін фібринолітичної
активності культурального середовища при ХГП різного ступеня тяжкості на
фоні ВХ ДПК – при першому ступені тяжкості фібринолітична активність
зростає, а при другому – знижується. Вперше доведено, що регіонарний
дисбаланс у системі гемостазу у даного контингенту хворих
характеризується підвищенням прокоагуляторної активності лімфоцитів.

Зареєстровано, що прогресування ХГП у хворих ВХ ДПК супроводжується
посиленням дисрегенераторних порушень у тканинах пародонта. При другому
ступені тяжкості ХГП спостерігається достовірно більш виражена депресія
репаративної регенерації епітелію прикріплення.

Вперше науково обґрунтовано застосування даларгіну для корекції
Т-клітинного дисбалансу в якості засобу експериментальної імунотерапії,
що опосередкована через тимічні фактори. В експериментах in vitro
визначено, що імуномоделюючий вплив даларгіну по відношенню до експресії
поверхневих маркерів Т-супресорів/кілерів проявляється тільки в умовах
імунного дисбалансу. Преінкубація лімфоцитів (СD 16+) із даларгіном не
супроводжується зміною їх кількості, але при цьому знижується значення
показника Е-ДНК-РУЛ у хворих ХГП, що свідчить про здатність даларгіну
впливати на аутоімунні механізми розвитку захворювання.

Вперше in vitro виявлено, що під впливом даларгіну у хворих ХГП
лейкоцити відновлюють здатність потенціювати фібринолітичну активність.
Зареєстровано даларгін-опосередковане відновлення експресії імуноцитами
рецепторів до активатору плазміногену. Це свідчить про властивість
даларгіну регулювати лейкоцитозалежну фібринолітичну активність у
вогнищі запалення у хворих ХГП на фоні ВХ ДПК.

Вперше доведений виражений прорегенераторний ефект даларгіну при
вихідній більш глибокій депресії мітотичної активності клітин епітелію,
а також даларгін-опосередковане потенціювання лімфоїдної стимуляції
проліферативної активності епітелію прикріплення при пародонтиті другого
ступеня тяжкості у хворих ВХ ДПК.

Вперше обґрунтовано спосіб комплексного патогенетичного лікування хворих
ХГП на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки із застосуванням
ендоназального електрофорезу даларгіну, оцінена його ефективність у
найближчі та віддалені терміни спостереження.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати
експериментально-клінічних досліджень можуть бути застосовані в області
теоретичної та клінічної стоматології, патологічної фізіології,
фармакології, гастроентерології.

Дані аналізу виконаних експериментів in vitro поглибили знання
механізмів розвитку хронічного генералізованого пародонтиту, що дозволяє
застосовувати адекватну патогенетичну терапію хворих. Проведено
патофізіологічне обґрунтування використання даларгіну у комплексному
лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту.

Розроблений, апробований і пропонується для широкого використання новий
ефективний спосіб комплексного лікування хворих хронічним
генералізованим пародонтитом першого та другого ступенів тяжкості на
фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.

Результати дисертаційних досліджень використовуються у практичній
діяльності лікарів-пародонтологів міської клінічної стоматологічної
поліклініки м. Сімферополя, медичного центра “Медики-Чорнобилю” (м.
Євпаторія), обласної стоматологічної поліклініки м. Полтави, м.
Дніпропетровська, у стоматологічному відділенні центра реабілітації
шахтарів м. Донецька, у навчальному процесі кафедр терапевтичної
стоматології Дніпропетровської державної медичної академії, Української
медичної стоматологічної академії (м.Полтава), кафедри загальної
стоматології ФПО Донецького державного медичного університету ім.
М.Горького, кафедри загальної стоматології ФПО і кафедри стоматології
дитячого віку Кримського державного медичного університету ім.
С.І.Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням. Здобувачем особисто проведений інформаційний пошук та
аналіз наукової літератури. Разом із науковим керівником сформульовані
мета та задачі дослідження, висновки та практичні рекомендації. Усі
результати та викладені положення, які складають основний зміст
дисертаційної роботи, отримані здобувачем самостійно. Автор особисто
виконав усі клінічні дослідження, провів статистичну обробку даних,
проаналізував та оцінив отримані результати. Клінічні дослідження і
лікування хворих проведені на базі гастроентерологічного відділення РКЛ
ім. М.О.Семашка, пародонтологічного кабінету міської стоматологічної
поліклініки м. Сімферополя, медичного центра “Медики-Чорнобилю”.

Експерименти in vitro виконані здобувачем сумісно із співробітниками
клініко-діагностичної лабораторії медичного центра “Медики-Чорнобилю”.

У наукових роботах, опублікованих у співавторстві, внесок дисертанта
розцінюється як основний.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження
доповідались: на VIII конференції гастроентерологів військово-повітряних
сил України (Вінниця, 2002); міжнародній науково-практичній конференції
„Сучасні методи діагностики, лікування та профілактики в терапевтичній
стоматології” (Полтава, 2003); науково-практичній конференції,
присвяченій 25-річчю стоматологічного факультету КДМУ (Сімферополь,
2003); науково-практичній конференції, присвяченій 26-річчю
стоматологічного факультету КДМУ (Сімферополь, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових робіт, у тому
числі 5 наукових статей у зареєстрованих ВАК України виданнях (з них 4
без співавторів) та 7 тез доповідей у матеріалах наукових та
науково-практичних конференцій. Отримано 2 деклараційних патенти на
винаходи.

Обсяг і структура дисертації. Загальний обсяг дисертації складає 199
сторінок машинопису, складається із переліку умовних скорочень, вступу,
огляду літератури, опису об`єктів та методів досліджень, чотирьох
розділів власних досліджень, аналізу та обговорення отриманих
результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел, який містить 336 назв робіт, з них 242 вітчизняних і 94
іноземних авторів. Робота ілюстрована 30 таблицями і 4 рисунками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Об`єкти і методи досліджень. Клінічне обстеження проводилось 547 осіб у
віковому діапазоні 18-65 років, із числа яких відібрані групи
порівняння. 142 хворих, в яких при обстежені виявлена виразкова хвороба
дванадцятипалої кишки та відмічались клінічні прояви хронічного
генералізованого пародонтиту, були розподілені на чотири групи. До
першої групи увійшли 37 чоловік з першим ступенем тяжкості ХГП, яких
лікували за традиційною схемою. Другу групу склали 42 хворих
аналогічного ступеня тяжкості ХГП, у лікувальний комплекс яких був
включений курс ендоназального електрофорезу даларгіну. 34 чоловіки із
ХГП другого ступеня тяжкості увійшли до третьої групи, яку лікували
традиційно. Четверта група представлена 29 хворими ХГП другого ступеня
тяжкості, у комплексній терапії яких був курс ендоназального
електрофорезу даларгіну. Контрольною була група із 25 здорових осіб
аналогічного віку без патологічних змін у тканинах пародонта. Для
аналізу впливу даларгіну на проліферативну здатність епітелію
зубоясенного прикріплення виділена додаткова контрольна група (друга
контрольна) із 26 чоловік, які не мали соматичних хвороб, але перебували
на лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії Республіканської
клінічної лікарні ім. М.О.Семашка з приводу побутових травм, де intra
operatinum у них отримані зразки м’яких тканин пародонта. У всіх осіб
другої контрольної групи до отримання травм у щелепно-лицевій області
клінічних проявів захворювань пародонта не було.

Діагностику хвороб пародонта здійснювали у відповідності до рекомендацій
Республіканської конференції стоматологів України (1998), діагнози
формулювали згідно класифікації М.Ф.Данилевського (1994). Гігієнічний
індекс розраховували за Федоровим-Володкіною, аналізуючи його кількісні
та якісні показники. Для індексної оцінки стану тканин пародонта
застосовували пародонтальні індекси за A.Russel (1956) та S.Ramfjord
(1959), індекс РМА за C.Parma (1960). Аналізували результати проб
Писарева-Шиллера, йодного числа Д.Свракова (1962), вакуумної діагностики
за В.Кулаженко (1961). Стан кісткової тканин щелеп оцінювали на основі
ортопантомографії та контактної внутрішньоротової рентгенографії.

Для визначення стану слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки
всім хворим дослідних груп проведена фіброезофагогастродуоденоскопія
(ФЕГДС) з прицільною біопсією та розрахунком інфікованості Hp шляхом
цитологічної діагностики біоптата з оцінкою ступеня контамінації.
Динаміку загоєння виразкового дефекту підтверджували проведенням
контрольної ФЕГДС за ознаками: видужання, покращення, без змін. У вмісті
пародонтальних кишень Hp оцінювали на основі швидкого уреазного тесту за
власною методикою. Додатково усім обстеженим проводили клінічний аналіз
крові за стандартними методиками.

З метою аналізу загальних змін імунологічного статусу, системи
гемостазу, репаративних властивостей м’яких тканин пародонта у хворих
ХГП першого та другого ступенів тяжкості на фоні ВХ ДПК, впливу на
зареєстровані зміни регуляторного гексапептиду даларгіна, обґрунтування
можливості його клінічного застосування при зазначеному виді патології
були виконані експерименти in vitro. В якості матеріалів дослідження
використана венозна кров обстежених хворих чотирьох дослідних, першої
контрольної груп та зразки тканин пародонта, отримані за згодою intra
operatinum у пацієнтів дослідних та другої контрольної груп.

Для визначення даларгін-опосередкованої біологічної активності тималіну
застосована власна модифікація методики В.Г.Морозова, В.Х.Хавінсона
(1989), розрахунок субпопуляцій лімфоцитів та вплив даларгіну на
функціональну активність лімфоцитів проводили методом мембранної
імунофлюоресценції з використанням гібридомних моноклональних антитіл до
лейкоцитарних диференційованих антигенів та антигенів активації серії LT
виробництва “Сорбент” (Інститут імунології РАМН, Москва). Вміст антитіл
до нативної ДНК у крові реєстрували методом імуноферментного аналізу за
Н.Є. Ястребовою (1987), а визначення кількості лімфоцитів, що
експресують рецептори до н-ДНК модифікованою методикою розеткоутворення
(Кусельман А.І., 1987). Оцінку кількості Fc-рецепторвмісних моноцитів та
моноцитів, що мають рецептори до C3 компоненту комплемента здійснювали
на основі тесту розеткоутворення (Elliot B.E., 1979) за методикою
моношару клітин на предметному склі (Januszko T., Dubinska L., 1965).
Фібринолітичну активність (ФА) лейкоцитів крові визначали за методикою
А.В.Пуртова, О.А.Хренова (1990). Для оцінки кількості лімфоцитів, що
мають рецептори до тромбіну, застосували методику А.І.Кусельмана (1987),
в якій замість еритроцитів барана приймали участь навантажені тромбіном
еритроцити бика. Розрахунок кількості лімфоцитів, що мають рецептори до
тканинного активатору плазміногену, проводили аналогічно, але замість
тромбіну застосовували розчин тканинного активатору плазміногену, який
попередньо виділяли за методикою E.Levin et al. (1994). Для визначення
вмісту кортизолрезистентної фракції лімфоцитів (КРФЛ) застосована
методика В.І.Пицького та співавт. (1986).

На основі методу короткотермінових органних культур, який забезпечує
культивування епітелію in vitro (Лурия Е.А., 1972), аналізували
лімфоцито-опосередковану проліферативну здатність епітелію зубоясенного
прикріплення (ЛПАП). Розраховували проліферативний індекс (ПрІ) тканин
зубоясенного прикріпення (відсоток мітозів на 300 епітеліальних клітин),
визначали їх ФА культурального середовища за методикою T.Astrup,
S.Mullertz (1952), час рекальцифікації (ЧР) за методикою H.Bergerhof,
L.Roca (1954).

Комплексне лікування у стоматолога з урахуванням всіх принципів терапії
пародонтологічних хворих включало професійну гігієну порожнини рота,
ліквідацію місцевих подразнюючих чинників у порожнині рота, за
показанням різні види кюретажу. В якості місцевої медикаментозної
терапії застосовували 1% метилурацилову мазь та Метрогил-Дента у вигляді
аплікацій на ясна, відвар календули у вигляді полоскань 3-5 разів на
день (№ 10). При наявності гнійного ексудату у пародонтальних кишенях –
розчини трипсину або хемотрипсину.

Внутрішньо призначали комплекс вітамінів і мікроелементів, який включав
кальцій, вітамін D3 протягом 30 діб, гіпосенсибілізуючі засоби при
необхідності.

Для ерадикації хелікобактерної інфекції після консультації із
гастроентерологом застосовувалась одна із наступних стандартних схем
(відповідно до Маасрихтського консенсусу 2002 р.):

Амоксициллін 500 мг х 2 рази/добу + Омепразол 20 мг х 2 рази/добу +
Гастро-норм 120 мг х 4 рази/добу + Метронідазол 500 мг х 3 рази/добу;

Флемоксин-солютаб 500 мг х 2 рази/добу + Париет 30 мг х 2 рази/добу +
Де-нол 120 мг х 4 рази /добу + Тініба 300 мг х 2 рази/добу;

Амоксициллін 1000 мг х 2 рази/добу + Фамотидін 20 мг х 2 рази/добу +
Гастро-норм 120 мг х 4 рази/добу + Метронідазол 500 мг х 3 рази/добу.

Послідовність лікувальних заходів та вибір медикаментозних засобів
визначались індивідуально.

Курс комплексної терапії у хворих 2-ї та 4-ї дослідних груп включав
ендоназальний електрофорез даларгіну (№ 10).

Дослідження проводились у динаміці: клініко-лабораторні обстеження
пацієнтів виконувались до початку активної противиразкової терапії і
лікування ХГП, а далі – після закінчення курсу лікування, через 6, 12,
18 місяців.

Отримані результати клініко-експериментальних досліджень проаналізовані
з використанням пакету статистичних програм Statgraphic 2.3 та за
критерієм t Ст`юдента.

Результати досліджень та їх обговорення. Клініко-лабораторне обстеження
142 хворих чотирьох дослідних груп показало, що всі вони мали активний
перебіг ВХ ДПК і раніше не отримували специфічної ерадикаційної терапії.
Стан тканин пародонта до проведення курсу лікування суттєво відрізнявся
в осіб із першим та другим ступенем тяжкості ХГП. Так, у хворих ХГП
другого ступеня тяжкості індекс кровоточивості ясен був в 1,91 рази
вищим, глибина пародонтальних кишень – в 1,43 рази більша. Відрізнялись
і показники індексів та проб – пародонтальний індекс за Russel в 1,79
рази, число Свракова – в 1,56 рази, індекс РМА – в 2,29 рази, а
гігієнічний індекс – в 1,36 рази були вищими в осіб із другим ступенем
тяжкості ХГП.

Вивчення інтегрального індикатора клітинної імунологічної реактивності
крові виявило, що він достовірно знижений у хворих ХГП на фоні ВХ ДПК.
Так, вміст Еа-РУЛ при першому ступені тяжкості ХГП зменшується, в
середньому, на 56,8 % проти показника здорових осіб із інтактним
пародонтом, а при другому ступені тяжкості – на 68,7 %. Навантажувальний
тест із даларгіном показав ріст тималін-опосередкованого відновлення
експресії поверхневих Еа-рецепторів на Т-лімфоцитах у крові хворих ХГП,
особливо першого ступеня тяжкості. Отже, даларгін може бути застосований
для екстраімунної корекції.

Виявлено, що вміст CD3+ – клітин у хворих ХГП, як першого, так і
другого ступенів тяжкості не виходить за межі фізіологічного діапазону
коливань і не змінюється під впливом преінкубації клітин в експерименті
in vitro з даларгіном. Разом з тим, якщо вміст CD4+ – лімфоцитів у
хворих першої та другої груп до початку лікування суттєво не змінений
(38,9±1,9 % та 39,3±1,7 % проти 44,7±2,3 % у контролі, P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020