Національний аграрний університет

Яриш Віталій Леонідович

УДК 599.6/73:630 15[234.86]

Закономірності диниміки чисельності популяцій ратичних (artiodactyla)
в лісових біоценозах гірського криму

06.03.03 – лісознавство і лісівництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України

Науковий керівник – доктор біологічних наук, професор

Салганський Олексій Олександрович, пенсіонер

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук,
професор

Гузій Анатолій
Ількович,

Державний вищий
навчальний заклад “Державний агроекологічний

університет”,
завідувач кафедри експлуатації лісових ресурсів

кандидат сільськогосподарських наук

Шадура Анатолій Миколайович,

Поліський філіал Українського ордена “Знак пошани” науково-дослідний
інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім.Г.М.Висоцького,
науковий співробітник

Провідна установа – Державний вищий навчальний заклад
“Національний

лісотехнічний університет України” Міністерства

освіти і науки України, кафедра лісових культур та лісової селекції, м.
Львів

Захист відбудеться “23” березня 2007 року о 1200 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.004.09 у Національному аграрному
університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15,
навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці НАУ за адресою:
03041,

м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий “21” лютого 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Лащенко А.Г. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

Актуальність теми. Роботи з вивчення популяцій ратичних Гірського Криму
до останнього часу проводилися, переважно на заповідних територіях і, в
першу чергу – Кримського природного заповідника. З недавніх пір, значний
відсоток наукових здобутків відбувається на території Ялтинського
гірсько-лісового та Карадазького природних заповідників. Наразі варто
відмітити, що згадані об’єкти займають незначний відсоток
гірсько-лісової частини півострова, а крім того, є лише резерватами
відтворення мисливських видів (у досліджуваному випадку – ратичних)
тварин у регіоні. Попри це, значні площі Гірського Криму займають
мисливські угіддя, тобто території з тривалим антропогенним
навантаженням, яке відображається, в першу чергу, на популяціях крупних
рослиноїдних тварин. Вивчення останніх залишається поза увагою більшості
дослідників, що не дозволяє скласти цілісну картину про стан ресурсів
ратичних Криму.

Актуальною залишається проблема впливу рослиноїдних тварин на стан
флористичних комплексів регіону, зокрема на територіях з їх надмірною
щільністю. Висвітлення даного питання здебільшого зосереджене на
дослідженні букових насаджень Кримського природного заповідника під
впливом трофічної діяльності благородного оленя (Янушко, 1957; Костин,
Ткаченко, 1963; Мишнев, 1986). Разом з тим, ступінь впливу кримської
козулі на рослинні угрупування Південного берега Криму залишається
практично не висвітленою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
у відповідності з науково-технічною програмою “Заповідна справа” і є
складовою частиною тематичного плану Карадазького природного заповідника
за темою “Вивчення стану біорізноманіття та моніторинг наземних і водних
екосистем Південно-Східного Криму” (2003-2007 рр.), № держреєстрації
0101U006637.

Мета та задачі досліджень. Основною метою даної роботи стало дослідження
динаміки ізольованих популяцій ратичних в умовах тривалого
антропогенного пресу. На цьому тлі, значна увага приділялася вивченню
впливу зростаючої щільності окремих видів ратичних на охоронюваних
територіях. У зв’язку з поставленою метою в процесі досліджень
вирішувалися наступні завдання:

– визначення площі лісових біотопів Гірського Криму, з диференціацією
територій різного функціонального призначення;

– виявлення періодичності та амплітуд коливання чисельності окремих
видів ратичних та з’ясування причин, що їх обумовлюють;

– аналіз оптимальної ємності ратичних, як окремих підприємств, так і
всього регіону досліджень;

– перегляд концепції заповідності у відношенні окремих територій, з
урахуванням пріоритетності їхніх завдань.

Об’єкт дослідження – популяції благородного оленя (Cervus elaphus L.),
козулі (Capreolus capreolus L.), дикого кабана (Sus scrofa L.) та
муфлона (Ovis ammon L.), поширені в лісових біоценозах Гірського Криму.

Предмет досліджень – динаміка чисельності ратичних та механізми, що її
обумовлюють.

Методи дослідження: польові зоологічні методи застосовувалися для
спостереження поведінки тварин та їхніх природних процесів. Методи
маршрутного обліку та шумового прогону використовували для обліків
чисельності тварин. Для оцінки комплексу умов в стаціях постійного
перебування ратичних застосовували лісівничо-таксаційні методи.
Математико-статистичні методи були застосовані для проведення обробки
даних, які відображують динаміку чисельності ратичних, аналіз їхньої
оптимальної ємності та розподіл придатних для їхнього існування лісових
угідь. Метод камеральної роботи був використаний при вивченні матеріалів
Державного комітету статистики “Форма №2-тп-(мисливство)”.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на Україні на прикладі
популяцій ратичних Гірського Криму зроблено аналіз динаміки чисельності
ізольованих угрупувань тварин, які тривалий час перебувають в умовах
антропогенного тиску. У благородного оленя та козулі визначено
компенсаційні механізми, що діють на популяційному рівні, як противага
дії антропогенних чинників. Для дикого кабана визначено фазу
акліматизаційного процесу, що дозволяє робити висновки про ступінь його
пристосованості до конкретних умов існування. Проведено
лісівничо-типологічну оцінку основних стацій існування ратичних
Гірського Криму за сіткою Алексєєва-Погребняка. Вирахувано площу лісових
угідь регіону досліджень з урахуванням функціонального призначення
окремих територій. Переглянуто концепцію заповідності, з огляду на
пріоритетність завдань кожного об’єкту природно-заповідного фонду.

Практичне значення роботи. Одержані результати аналізу коливань
чисельності оленя та козулі можуть бути використані для прогнозування
їхнього поголів’я, з метою планування лімітів відстрілу та проведення
біотехнічних заходів. Методика визначення оптимальної ємності на основі
багаторічних спостережень зміни чисельності є найбільш достовірною для
ізольованих популяцій ратичних. Запропоновані заходи по зменшенню
чисельності крупних рослиноїдних тварин в межах невеликих, за площею,
об’єктів природно-заповідного фонду, можуть бути спрямовані на
збереження цілісності та первісного стану еталонних біоценозів.

Практичну перевірку результатів роботи здійснено в Кримському природному
заповіднику Державного управління справами, Державному підприємстві
„Мисливське господарство „Алуштинське” Рескомлісу АР Крим, на Кримській
гірсько-лісовій науково-дослідній станції Українського ордена „Знак
пошани” науково-дослідного інституту лісового господарства і
агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького, а також у навчальному процесі
під час проведення лекцій та лабораторних занять при викладанні курсів
„Біотехнія” і „Біологія та етологія мисливських тварин” для студентів
лісогосподарського факультету НАУ.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота містить результати
досліджень, які одержані здобувачем особисто при виконанні наукової
тематики (проведення досліджень, виконання аналітичних робіт). Автор
приймав безпосередню участь в розробці схем досліджень та їх виконанні,
обробці і систематизуванні отриманих даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
доведені до відома наукової спільноти на Всеукраїнській науковій
конференції “Наукові читання, присвячені 170-річчю заснування кафедри
зоології Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка та
100-річчю з дня народження професора О.Б. Кістяківського” (16-18. 09.
2004 р., м. Київ – м. Канів); на науково-практичній конференції,
присвяченій 90-річчю Карадазької наукової станції ім. Т.І.
Вяземського та 75-річчю Карадазького природного заповідника “Карадаг.
История, геология, ботаника, зоология” (10-14. 10. 2004 р., с. Курортне,
Феодосійского р-н, АР Крим); на Міжнародній науково-практичній
конференції “Сучасні проблеми сталого розвитку лісового комплексу
України: освіта, наука, виробництво” (13-15. 10. 2005, ННІ ЛіСПГ НАУ, м.
Київ); на ХІІ Українській теріологічній школі “Синантропія ссавців та
фауна урбоекоситем” (25-29. 11. 2005, Луганський Національний
університет); на Міжнародній науково-практичній конференції “Лісівництво
України в контексті світових тенденцій розвитку лісового господарства”
(19-23. 09. 2006, НЛТУ, м. Львів).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 робіт (у т.ч. 3 – у
наукових фахових виданнях), частина матеріалів відображена у відповідних
розділах “Літопису природи” Карадазького природного заповідника НАНУ.

Структура та обсяг дисертації. Обсяг роботи становить 186 сторінок
машинописного тексту. Зміст дисертації включає вступ, 6 розділів
основного тексту, який містить 6 рисунків та 9 таблиць, висновки та
рекомендації виробництву, а також додатки, які, в свою чергу,
складаються з 1 таблиці та 11 рисунків. Перелік використаних джерел
містить 292 найменування, з них 41 – іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

РОЗДІЛ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ТА БІО-ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГІРСЬКОГО
КРИМУ

Розташування та районування території, рельєф, геологічна будова.
Південна частина Кримського півострова утворює фізико-географічну
провінцію Гірського Криму з висотами до 1545 м. Регіон являє собою
крупне і складне антиклінальне підняття, південна частина якого опущена
і затоплена водами Чорного моря. Кримські гори складаються з Головного
пасма та двох передових куестових пасмів на північ від нього. Пасма
глибоко розчленовані долинами на окремі ділянки, мають пологі північні і
круті південні схили (Мильков, Гвоздецкий, 1986).

Клімат, гідрологічний режим, природні ресурси. В горах Криму
проявляється ландшафтна висотна зональність. На узбережжі Чорного моря
розташовується Південний берег Криму, де відмічається висока
середньорічна температура та низька кількість опадів. По мірі просування
вгору по схилу клімат стає прохолоднішим, а кількість опадів
збільшується (Мильков, Гвоздецкий, 1986). Сприятливі кліматичні умови,
широка мережа природно-заповідного фонду та роботи з відновлення лісів
зумовили функціонування у регіоні розвиненої структури мисливського
господарства.

Геоботанічне районування та типологічна характеристика лісового фонду.
За геоботанічним районуванням (Андрієнко та ін., 1977), Гірський Крим
належить до Середземноморської лісової області. Цю територію виділяють
як Гірськокримську підпровінцію Евксинської провінції
Субсередземноморської підобласті ксеротермічних дібров. Вкрита лісом
площа становить 309 тис. га (Генсірук, 2002). Дуб пухнастий (Quercus
pubescens Willd.) і скельний (Q. petraea Liebl.) займають 64% площі, бук
(Fagus silvatyca L.) – 14,7%, граб (Carpinus orientalis Mill.) – 6,3%;
серед хвойних порід (7,2%) переважають сосна кримська (Pinus pallasiana
Lamb.) і сосна Сосновського (P. sosnowskyi Nakai.). М’яколистяні породи
і чагарники займають 3,6% площі.

Зоогеографічне та лісомисливське районування. Фауна Гірського Криму
характеризується великою кількістю ендемічних форм. За зоогеографічним
районуванням (Щербак, 1988), вона відноситься до Евксинського району,
Східно-Середземноморського округу, Середземноморської провінції, Аридної
Середземно-Центральноазійської підобласті Палеоарктичної зоогеографічної
області. За лісомисливським районуванням (Бондаренко та ін., 1993),
Кримська лісомисливська область включає в себе Гірськокримський
лісомисливський округ з двома лісомисливськими районами –
Північнокримським і Південнобережним.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

За період 1980-2003 рр. на території лісових біоценозів Гірського Криму
досліджувалася динаміка чисельності благородного оленя, козулі, дикого
кабана та муфлона. Для аналізу глобальних процесів їхніх популяцій в
межах регіону досліджень, нами були використані матеріали Державного
комітету статистики “Форма №2-тп-(мисливство)” за період 1980-2003 рр.,
а також дані “Проектів організації та розвитку мисливського
господарства” п’ятнадцяти мисливських господарств і дані “Проектів
організації території, охорони, відтворення та рекреаційного
використання природних комплексів і об’єктів” чотирьох об’єктів
природно-заповідного фонду (табл. 1).

Таблиця 1

Користувачі мисливського фонду в межах лісових угідь Гірського Криму

Назва підприємства Вкрита лісом площа

Сімферопольське державне лісомисливське господарство 35803 га

Старокримське державне лісомисливське господарство 17887 га

Судацьке державне лісомисливське господарство 35510 га

Державне мисливське господарство “Холодна Гора” 30242 га

Державне мисливське господарство “Алуштинське” 24724 га

Державне мисливське господарство “Бахчисарайське” 32773 га

Госп. “Орлино-Куйбишівське” всеармійського мисл. тов-тва 17087
га

Бахчисарайська рай. орг. Кримського Респ. тов. мисл. і рибал.
19900 га

Білогірська рай. орг. Кримського Респ. тов. мисливців і рибал.
1100 га

Феодосійська рай. орг. Кримського Респ. тов. мислив. і рибал.
1560 га

Ялтинський клуб мисливців “Артеміда” 489 га

Клуб мисливців “Зеленогорець” 135 га

Севастопольське державне лісомисливське господарство 18077 га

Севастопольська регіон. орг. Українського тов. мисл. і рибалок
7116 га

Товариство з обмеженою відповідальністю “Красний Камінь” 7106
га

Кримський природний заповідник 28811 га

Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник 10884 га

Карадазький природний заповідник 1569 га

Природний заповідник “Мис Мартьян” 124 га

При визначенні оптимальної ємності окремого мисливського господарства чи
заповідника ми враховували загальну кількість тварин, розраховану за
видами на основі оптимальної чисельності, якості та площі угідь
підприємства. Оптимальною чисельністю ми вважали максимальну кількість
особин конкретного виду, при якій забезпечується їх нормальне існування
без виснаження кормових ресурсів і заподіяння шкоди лісовому
господарству (Бондаренко та ін., 1993).

При дослідженні основних стацій існування ратичних оцінювалися
орографічні особливості території, лісорослинні умови ділянок постійного
перебування тварин, аналізувалися лісівничо-таксаційні описи окремих
виділів. Згрупування лісових угідь проводилось з урахуванням лісової
типології, прийнятої лісовпорядкуванням на Україні. Тип умов
місцезростання визначався за лісотипологічною класифікацією
Алєксєєва-Погребняка (Погребняк, 1959).

Періодичні обліки чисельності кабана та козулі на території Карадазького
природного заповідника проводилися починаючи з 1986 р. методом „шумового
прогону” (Бондаренко та ін., 1989). Облікова площа прогону становила не
менше 30% площі території постійної дислокації видів. В 2002 р. облік
чисельності ратичних було проведено „маршрутним” методом (Паршинцев,
2003). Загальна протяжність маршрутів – 28,3 км; відстань, на якій
візуально відмічалися тварини становила близько 50 м.

Дослідження поведінки, природної цикліки та просторового розподілу
козулі на території Карадазького заповідника проводилися за постійним
місцем роботи протягом більше 20-ти років. Експедиційні виїзди та
наукові відрядження до окремих заповідників, мисливських та
лісомисливських господарства АР Крим зайняли близько 80 днів.

РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГО-ФАУНІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

РАТИЧНИХ ГІРСЬКОГО КРИМУ

Благородний олень. Екологію кримського благородного оленя вивчали
А.А. Браунер (1900, 1916, 1923), А.О. Штамм (1931), М. Котовщикова
(1936), Д.Н. Рухлядев (1941, 1948), А.П. Астанин (1949), Р.Л. Беме
(1957), Б.А. Галака (1973), А.И. Дулицкий (1975, 1982), А.В. Паршинцев
(2003). Ми пристаємо на думку И.И. Пузанова (1949), Н.В. Шарлеманя
(1953), П.А. Янушко (1957) та А.А. Салганського
(1965), що виділяють кримського оленя в окремий підвид – Cervus elaphus
brauneri Char. Роги кримського оленя характеризуються спрощеною формою
(Ткаченко, 1961): 60-70% дорослих самців мають на рогах 4-6 відростків;
у 59,6% самців відсутній другий надоковий відросток. Окрім того, за
даними В.И. Крыжановского (1965) у окремих дорослих особин
відмічається збереження ювенільного (плямистого) забарвлення. Е. Фадеев
(1984) вважає цю ознаку проявом примітивізму, яка вірогідно, є
результатом тривалого інбредного впливу.

Козуля. Дослідження біології кримської козулі пов’язані з роботами
А.А. Браунера (1915, 1916), Э. Шерешевского (1927), С.К. Даля
(1930), В.И. Гулая (1992), А.И. Дулицкого та співавт. (1975, 1982,
2001). Кримська козуля має менші розміри, ніж тварини з інших регіонів
України (Крыжановский, 1965). Зимове забарвлення окремих тварин
характеризуються наявністю білої плями на горлі. Близько 60% самців
мають роги з плескатою поверхнею та гострими закрайками вздовж задніх
частин відростків, проте найбільш характерним ознакою є недорозвиненість
відростків рогів, що свідчить про збіднення генотипу популяції (Волох,
2002, 2004).

Дикий кабан. Автохтонна популяція кабана зникла в горах Криму лише в ХІХ
ст. (Слудский, 1956). В 1957 р. на територію Кримського заповідника було
завезено 35 тварин з Далекого Сходу (Кормилицин, Дулицкий, 1972). Зараз
в регіоні існує географічне угрупування, що відноситься до підвиду S.s.
ussuricus Heude (Волох, 2001), який є однією з найкрупніших форм дикого
кабана (Фадеев, 1978). Кримським кабанам притаманне світле забарвлення
щетини, від кута рота до вуха проходить добре помітна біла смуга. Вони
характеризуються відносно довгими кінцівками та невеликими вухами.

Муфлон. Практично вся популяція кримських муфлонів зосереджена на
території Кримського природного заповідника, куди в 1913 р. було
завезено 10 чистокровних тварин і три гібриди муфлонів зі свійськими
вівцями (Янушко, 1955). На нашу думку, саме наслідки гібридизації
обумовлюють той факт, що за лінійними промірами та показниками маси тіла
кримські муфлони значно перевершують вихідну форму із Сардинії (Соколов,
1959).

Стації існування ратичних. В гірських лісах Криму існує чотири основних
типи стацій, придатних для існування оленя та козулі (Крыжановский,
1965). До першого типу відносяться дубові ліси з незначним відсотком
інших листяних порід, підлісок в яких складається з грабинника
(C1-2-D1-2). В дібровах, де присутні інші породи, часто спостерігається
відсутність підліску, а низькорослі дубняки, що ростуть на шиферних
сланцях, інколи позбавлені навіть трав’яного покриву.

Другий тип становлять мішані вільхові (Alnus glutinosa Gaern.) ліси,
підлісок яких складають кизил (Cornus mas L.) та ліщина (Corylus L.).
Такі ліси розташовуються вздовж річкових долин (C4-D4). В першому та
другому типі стацій олень і козуля тримаються протягом всього року.

Хвойні ліси південних схилів Головного пасма, які складаються з сосни
кримської та звичайної (Pinus silvestris L.), інколи з домішкою листяних
порід, становлять третій тип біотопів (B1-2-C1-2). В таких лісах
підлісок зріджений, а трав’яний покрив незначний.

Четвертий тип утворюють букові ліси, що поширені в зоні від 900 м
(С2-D2). Щільна листяна підстилка перешкоджає проростанню трав’яного
покриву та насіння більшості деревних порід, однак підріст розвинений
добре, особливо на ділянках, де випадає старий перестійний ліс. Букові
ліси за кормовою цінністю поступаються дубовим. Окрім того, в лісах
верхньої зони спостерігається глибокий та тривалий сніговий покрив, що
спричинює взимку масові міграції тварин в діброви.

Від верхньої межі букових лісів починається яйла, яка разом з ділянками
буково-змішаного криволісся (C1-2-D1-2) є основним біотопом існування
муфлонів. Проте, ареал цього виду практично обмежений територією
Кримського заповідника.

Дикий кабан в Гірському Криму зустрічається повсюдно, проте взимку та
навесні свині віддають перевагу молоднякам різних порід, підлісок в яких
складається з кизилу, грабинника, а також – густому підросту бука (D2).
Влітку та восени кабани тримаються у вологих старих дібровах (D2-3). На
сухі незадерновані схили кабани практично не заходять, оскільки в
їхньому біотопічному поширенні фактор вологості відіграє визначальну
роль (Кормилицин, Дулицкий, 1972).

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАІЙНО-ГОСПОДАРСЬКА СТРУКТУРА МИСЛИВСЬКИХ УГІДЬ ТА
ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Право користування Державним мисливським фондом в межах лісових
біоценозів Гірського Криму надане 19 підприємствам, з яких 4 є об’єктами
Державного природно-заповідного фонду (з підпорядкуванням Рескомлісу АР
Крим, НАНУ, УААН та ДУС Президента України), 7 – мисливськими та
лісомисливськими господарствами державної форми власності (6 – у
підпорядкуванні Рескомлісу АР Крим, 1 – безпосередньо Держкомлісгоспу
України), 8 знаходяться у колективному користуванні (1 – Мін. оборони, 3
– КРТМР, 1 – УТМР, 3 – ТОВ та приватні клуби мисливців). Площа лісових
угідь Гірського Криму (рис. 1), в межах яких відбувається користування
та відтворення мисливського фонду дорівнює 290997 га.

На території окремих підприємств частка вкритої лісом площі помітно
відрізняється – від 1,3% до 90,8%.

Державний природно-заповідний фонд охоплює 41 388 га, або 14,2% площі
лісових біоценозів регіону. Частка вкритих лісом мисливських угідь
становить 249609 га, або 85,8% загальної площі лісів.

Основними користувачами лісових мисливських угідь Гірського Криму є
державні мисливські та лісомисливські господарства. У їхньому
користуванні знаходиться 195016 га (67%) лісу. На долю 8-ми колективних
мисливських господарств, відповідно, залишається 54593 га вкритої лісом
площі (17087 га належить Всеармійському військовому мисливському
товариству, 29676 га – Українському та Кримському Республіканському
товариствам мисливців і рибалок, 7830 га – ТОВ та приватним клубам
мисливців).

РОЗДІЛ 5. ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ РАТИЧНИХ

ГІРСЬКОГО КРИМУ ТА ФАКТОРИ, ЩО ЇЇ ОБУМОВЛЮЮТЬ

Співвідношення фактичної та оптимальної чисельності ратичних. Аналіз
фактичної чисельності та оптимальної ємності (табл. 2) ратичних в
окремих мисливських господарствах та об’єктах природно-заповідного фонду
Гірського Криму показує, що домінуючим видом в мисливських угіддях є
козуля, на тлі якої благородний олень займає підлегле становище.

Таблиця 2

Оптимальна ємність ратичних окремих підприємств Гірського Криму

Назва підприємства Олень Козуля Кабан Муфлон

Сімферопольське ДЛМГ 150 376 97 —

Старокримське ДЛМГ 71 309 57 —

Судацьке ДЛМГ 232 583 94 —

ДМГ “Холодна Гора” 193 438 84 —

ДМГ “Алуштинське” 204 466 84 —

ДМГ “Бахчисарайське” 150 500 118 —

МГ “Орлино-Куйбишівське” ВВМТ 215 611 81 —

Кримське Республіканське тов. мислив. і рибал. (Бахчисарайська та
Феодосійська рай. орг.) 212 560 181 —

Ялтинський клуб мисливців “Артеміда” — — — —

Клуб мисливців “Зеленогорець” — 247 38 —

Севаспольське ДЛМГ (у т.ч. Севастопольська РОМР та ТОВ “Красний Камінь”)

240

690

124

Кримський природний заповідник 569 349 506 247

Ялтинський гірсько-лісовий природ. заповідник 95 227 28 —

Карадазький природний заповідник — 91 10 —

Природний заповідник “Мис Мартьян” — — — —

Разом з тим, в Кримському та, інколи, в Ялтинському гірсько-лісовому
заповідниках, олень набуває значно більшого поширення і витісняє козулю,
примушуючи її мігрувати за межі охоронюваної території. Раціон оленя та
козулі значною мірою ідентичний, як і спосіб їхнього життя. Олень, як
крупніший вид, має ряд переваг у добуванні корму, а території
природно-заповідного фонду з режимом посиленої охорони та стратегією
невтручання в біоценотичні процеси, створюють оптимальні умови для його
існування, оскільки екологічно цей вид є більш вразливим. В умовах
сумісного проживання козулі та оленя, останній має більші шанси досягти
оптимальної ємності, але саме на території природно-заповідного фонду.
Видове співвідношення ратичних в мисливських угіддях демонструє
протилежну картину: на тлі постійного пресу з боку людини, козуля, як
більш синантропний вид, має кращі шанси в конкурентних відносинах з
оленем.

Таким чином, рекомендовані для Ялтинського гірсько-лісового заповідника
дані оптимальної ємності угідь вимагають перегляду. При розрахунках
відповідних показників варто збільшити оптимальну чисельність
благородного оленя і, навпаки, зменшити – козулі. За основу розрахунків
чисельності ратичних для Ялтинського гірсько-лісового заповідника,
імовірно, були взяті нормативи мисливських угідь відповідної
природно-кліматичної зони.

Аналіз коливань чисельності ратичних. Чисельність більшості видів
ссавців змінюється з роками. Співвідношення смертності та народжуваності
у природних умовах ніколи не досягає рівноваги, в силу чого чисельність
популяції піддається періодичним коливанням, які проявляються з певною
закономірністю. Практично у всіх відомих видів ссавців виявлені підйоми
і спади чисельності, які чергуються і мають хвилеподібний, циклічний
характер (Северцов, 1941; Максимов, 1984).

?

?

0 t ? ? Ae AE *

3/4

?

?

0 ? ? *

Ae

????$

???

1$a$

0UmUemBnfn’„„

fnhnAenen’„„

enenJono’„„

nopoIooo’„„

ooooXp|p’„„

|p~p?p q’„„

q’q¶q’„„

¶q?q6r\r’„„

\r^rUrs’„„

ssLsts’„„

tsvs?sUs’„„

UsUesFtjt’„„

u’„„

u„u?u’„„

v’„„

vpv”v’„„

”v–vOvthv’„„

thvwFwnw’„„

???

?????

???

»nnK=nn

»-»»[email protected]=nn

P»V»Z»\»‚»?»’»nnK=nn

Ykdae

’»?»?»?»A»E»O»nnK=nn

1/4nnK=nn

1/4 1/4$1/4&1/4b1/4j1/4r1/4nnK=nn

r1/4×1/4|1/4~1/421/2:1/2B1/2nnK=nn

B1/2J1/2N1/2P1/2?1/2?1/2c1/2nnK=nn

c1/2¦1/2?1/2¬1/2e1/2i1/2o1/2nnK=nn

o1/2u1/2th1/23/4’3/4”3/4?3/4nnK=nn

??????????

??????Зокрема, протягом 1980-2003 рр. чисельність ратичних в Гірському
Криму зазнала значних змін (рис. 2). Так, поголів’я благородного оленя
змінилося з 2203 голів – у 1980 р. до 1719 – у 2003 р., маючи найвищі
свої показники у 1989 р. – 3087 голів.

Протягом досліджуваного періоду, для оленя ми виявили
щонайменше, три повних цикли коливання чисельності, які характеризуються
різною амплітудою і тривалістю:

1) 1980 – 1986 рр. Чисельність коливається в межах 2203-2273 ос. з піком
чисельності у 1982 р. (2406 ос.) – характеризується найнижчими
показниками приросту – 8,43% та елімінації – 5,52%;

2) 1986 – 1995 рр. Чисельність коливається у межах 2273-1623 ос. з
найвищими показниками у 1989 р. (3087 ос.) – темпи приросту та
елімінації зросли в кілька разів, відповідно, 26,36% та 47,42%;

3) 1995-2000 рр. Чисельність оленя характеризується значно нижчими
абсолютними показниками – 1623-1822 ос. (у 1997 р. – 2134 ос.); разом з
тим, знижуються показники приросту – 23,94% та елімінації – 14,62%.

4) Цикл з 2000 р. до 2003 р. має найбільш вирівняну амплітуду (1822-1719
ос.) і навряд чи є завершеним, оскільки має незначну тривалість, проте
піку своєї чисельності він вже минув у 2001 р., коли абсолютні показники
чисельності дорівнювали 1884 ос. при темпах приросту 3,29%.

Таким чином, пересічний показник періоду коливання чисельності поголів’я
кримського благородного оленя становить 6,6 років (5-9 р.). Циклічність
популяції характеризується значними темпами приросту – 2-3 роки та
затяжними періодами депресії – 3-6 років.

Чисельність козулі в лісах Гірського Криму протягом 1980-2003 рр.
характеризується більш стабільними показниками (2930-3405 ос.), ніж
поголів’я оленя. Проте, якщо врахувати найвищі показники чисельності
козулі (4548 ос. – у 1987 р., 4566 ос. – у 2001 р.), то на даний момент
доводиться констатувати депресію популяції цього виду. Протягом
вказаного часу, для козулі ми виділяємо шість повних періодів коливання
чисельності, амплітуда і тривалість яких має відносно близькі значення:

1) 1980 – 1986 рр. Чисельність козулі коливається у межах 2930-3962 ос.
з найвищим абсолютним показником у 1985 р. (4150 ос.). Показник приросту
– 29,39%, елімінації – 4,53%;

2) 1986 – 1989 рр. Чисельність коливається в межах 3962-4085 ос. з
найвищим абсолютним показником у 1987 р. (4548 ос.). Приріст – 12,92%,
елімінація – 10,18%;

3) 1989 – 1995 рр. Чисельність коливається в межах 4085-3251 ос. з
найвищим абсолютним показником у 1991 р. (4452 ос.). Приріст – 8,24%,
елімінація – 26,98%;

4) 1995 – 1998 рр. Чисельність коливається у межах 3251-3982 ос. з
найвищим абсолютним показником у 1997 р. (4221 ос.). Приріст – 22,98%,
елімінація – 5,66%;

5) 1998 – 2000 рр. Чисельність коливається в межах 3982-3866 ос. з
найвищим абсолютним показником у 1999 р. (4368 ос.). Приріст – 8,84%,
елімінація – 11,49%;

6) Період 2000-2003 рр. ми вважаємо закінченим, оскільки його тривалість
простягається в межах вирахуваного нами пересічного показника;
чисельність коливається в межах 3866-3405 ос., з найвищим абсолютним
показником у 2001 р. (4566 ос). Приріст – 15,33%, елімінація – 25,43%.

Пересічний показник періоду коливання чисельності поголів’я кримської
козулі становить 4,8 років (2-6 р.). Циклічність її популяції
характеризується значно меншими коливаннями амплітуди та більш
“правильною” періодичністю, ніж відповідні показники благородного оленя.

Для ратичних, які характеризуються крупними розмірами, великою
тривалістю життя, пізнім настанням статевої зрілості та низькою
плодючістю властивий стабільний тип динаміки населення, який
характеризується малою амплітудою і тривалим періодом (15-20 років)
коливань чисельності (Наумов, 1963; Ломанов, 1999). У досліджуваному
випадку, періоди коливань чисельності популяцій кримського благородного
оленя та козулі становлять, відповідно 6,6 років та 4,8 роки, що
відповідає лабільному типу динаміки населення, який властивий більш
дрібним тваринам з коротшим строком життя та вищою плодючістю.
Зауважимо, що для лабільного типу характерні значні амплітуди, коли
чисельність змінюється в десятки разів, тоді, як в нашому випадку,
максимальні показники зміни чисельності для оленя відмічаються в межах
47,42%; для козулі, відповідно, в межах 26,98%. Таким чином, для
кримського благородного оленя та козулі маємо наступну картину:
амплітуда коливань чисельності популяцій відповідає природному для них,
стабільному типу динаміки населення, на той час, як періодичність
характеризується її лабільним типом.

Причиною такого протиріччя ми вбачаємо неповну відповідність
досліджуваних популяцій стабільному типу динаміки, оскільки в
“класичному” випадку мова йде про природні популяції тварин, які не
піддаються впливу з боку людини. Стабільному типу властива низька норма
природної смертності, тоді, як в нашому випадку мова йде про угрупування
видів, які упродовж тривалого історичного часу були предметом постійного
та регулярного використання. Так звана стратегія екологічних концепцій
зводиться до того, що успішне, виживання і відтворення виду відбувається
шляхом удосконалення його адаптованості, або ж шляхом інтенсифікації
розмноження, що компенсує підвищену загибель. Перший шлях
використовується крупними формами з тривалим життєвим циклом; другий
властивий дрібним тваринам з високою плодючістю. Кожний вид в своїй
адаптації до умов існування комбінує принципи різних стратегій в
різноманітних поєднаннях. Еволюція кримських благородного оленя і козулі
протягом тривалого періоду відбувається під впливом господарської
діяльності людини, що зумовило вироблення їхніми популяціями захисних
механізмів, які дозволяють протистояти дії антропогенних чинників.

Популяція інтродукованого підвиду дикого кабана в Гірському Криму
характеризується тривалим стабільним станом з незначним зменшенням
поголів’я з 1446 ос. у 1980 р. до 1315 ос. у 1983 р.; наступним тривалим
періодом його збільшення до 2093 ос. у 1987 р.; і не менш тривалий
періодом зменшення до 1120 ос. у 1992 р. Починаючи з 1992 р. кримська
популяція кабана характеризується відносно стабільною чисельністю, яка
протягом ряду років балансує на рівні показників початку періоду
досліджень (1980 р.) тобто коливається в межах 1120-1428 ос.

Найбільш бурхливий ріст чисельності кабана спостерігався в перші роки
його існування на півострові, коли з 1957 до 1968 рр. поголів’я тварин
зросло з 35 до 2400 особин. У відповідності з теорією акліматизації,
популяція кабана в цей період проходила фазу “екологічного вибуху”. В
1968 р. динаміка чисельності дикого кабана в Криму вперше зазнала
негативних тенденцій, обумовлених спалахами пастерельозу. Досліджуваний
нами період (1980-2003 рр.) відповідає наступній фазі акліматизації –
“стабілізації чисельності” популяції.

Популяція муфлона в гірсько-лісовій частині Криму також має адвентивне
походження, проте аналіз чисельності виду показує коливання його
поголів’я в межах 117-335 голів. Разом з тим, поширення виду практично
ніколи не виходило за межі Кримського заповідника. Перспективи
розведення муфлона можливі лише за умови сприяння з боку людини, зокрема
охорони, утримання на обмеженій площі, підгодівлі та проведення
ветеринарно-селекційних заходів.

Аналіз оптимальної ємності угідь для ратичних. Підсумовуючи дані
оптимальної ємності мисливських угідь та природно-заповідного фонду
Гірського Криму (див. табл. 2) ми прийшли до висновку, що в межах
регіону може існувати 2331 гол. благородного оленя, 5447 гол. козулі,
1502 гол. кабана та 247 гол. муфлона, проте утримання останнього виду
рекомендоване лише для Кримського заповідника.

Аналіз зміни чисельності кабана (рис. 3) та благородного оленя (рис. 4)
демонструє коливання поголів’я обох видів навколо показників оптимальної
ємності (100%).

У оленя лише в окремі роки рівень чисельності певною мірою перевищував
оптимальну ємність (максимум – на 32%), або ж опускався нижче неї
(мінімум – на 30%). У кабана коливання чисельності має трохи більшу
амплітуду щодо рівня оптимальної ємності (максимум – на 39%, мінімум –
на 44%), проте, протягом більшої частини досліджуваного періоду,
поголів’я цього виду також трималося на рівні, близькому до
оптимального.

Зовсім інша картина спостерігається при дослідженні зміни фактичної
чисельності козулі відносно її оптимального показника (рис. 5). Останній
від початку був явно завищений, оскільки протягом періоду досліджень
чисельність поголів’я козулі коливалася навколо рівня, що відповідає 70%
рекомендованої оптимальної ємності угідь усього регіону.

В окремі роки рівень чисельності козулі перевищував цю цифру (максимум –
на 14%), або ж опускався нижче неї (мінімум – на 16%), демонструючи
менші коливання амплітуди, ніж у двох попередніх видів. Таким чином,
оптимальна ємність козулі в межах гірсько-лісової частини півострова
становить 3813 голів.

Фактори, що впливають на скорочення чисельності ратичних. Скорочення
чисельності тварин залежить від рівня смертності їхніх популяцій,
особливо, якщо можливість міграції обмежена географічно, що
спостерігається, зокрема, на Кримському півострові. Багатофакторний
аналіз (Браунер, 1914; Даль, 1930; Рухлядев, 1941, 1948; Янушко, 1955;
Лэк, 1957; Саблина, 1959; Макфедьен, 1965; Markgren, 1966; Крайнев,
1971; Кормилицын, Дулицкий, 1972; Ellenberg, 1974; Филонов, 1977;
Ломанов, 1999; Нижник, 2004; Волох, 2004) показує, що чисельність
ратичних визначається головним чином, впливом на їхні популяції людини
та великих хижаків. За умови тривалої відсутності в Криму останніх і,
зокрема, вовка (Canis lupus L.), антропогенний фактор є визначальним у
формуванні та динаміці популяцій ратичних у регіоні.

РОЗДІЛ 6. ПРОБЛЕМА ВПЛИВУ РАТИЧНИХ НА СТАН ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ ГІРСЬКОГО
КРИМУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Сучасний стан питання. Досить поширеною є думка про шкідливий вплив
ратичних (за умови їх надмірної щільності) на лісові насадження
(Динесман, 1959, 1961; Смирнов, 1984, 1987). Пригнічуючий вплив на
рослинність впродовж кількох років може призвести до небажаної зоогенної
сукцесії (Приедитис, 1987). Проте, ратичні є повноцінними елементами
біоценозу, що еволюціонували разом з середовищем. В процесі еволюції
виробився ряд регулюючих механізмів, що забезпечують стійкість
біоценозу. Порівняно недавно, як елемент екосистеми з’явився новий вид
Homo sapiens, що стало причиною порушень динамічної природної рівноваги.
Почали виникати нові регулюючі механізми, однак все частіше з’являється
необхідність свідомого втручання людини, щоб компенсувати розлади
природних процесів, що виникли внаслідок її ж господарської діяльності.

Оцінка впливу козулі на рослинні угрупування Карадазького природного
заповідника. В Карадазькому заповіднику поява козулі після встановлення
заповідного режиму була сприйнята позитивно, як факт збільшення
біорізноманіття та свідчення організації режиму охорони. По мірі росту
чисельності козулі (табл. 3) став збільшуватися тиск на флористичні
комплекси заповідника, попри небувалу щільність виду (на 2004 р. – 118
ос. на 1 тис. га придатних угідь), яка у кілька разів перевищує норму,
розраховану для лісомисливських господарств, ідентичних за складом і
станом лісу.

Таблиця 3

Зміна чисельності козулі в Карадазькому заповіднику протягом 1986-2004
рр.

Роки 1986 1989 1992 1993 1997 1999 2002 2003 2004

Козуля, ос. 21 34 26 31 125 140 170 204 191

В “Проекті організації території та охорони природних комплексів
Карадазького природного заповідника” за 2005 р. наведені дані про
загальний запас зимових кормів на його території – 34,1 тони. В цьому ж
документі наводяться дані розрахунку оптимальної чисельності ратичних,
виходячи з допустимого рівня споживання ними загальних запасів корму (за
допустимий рівень автори прийняли 25%). На основі розрахунків зроблено
висновок, що на території заповідника може одночасно існувати 91 козуля
та 10 кабанів. Відомо, що в зимовий період козуля споживає до 300 кг
(дані того ж проекту) корму, відповідно 91 козуля вимагає 27,3 т, що
складає вже не 25, а 81% від загальних запасів зимових кормів у
заповіднику. Наразі виявляється невідповідність між собою ключових цифр
“Проекту…”, а також значне (більш ніж у 5 разів) перебільшення
рекомендованої норми чисельності козулі у порівнянні із нормою,
прийнятою для європейських лісів відповідного класу. Оцінка ситуації,
яка склалася з козулею в Карадазькому природному заповіднику, призводить
до наступних висновків:

– збільшення чисельності козулі по відношенню до норми в кілька разів
ставить під загрозу виконання основної мети заповідника – збереження
унікальної флори східної частини Південного берега Криму, тому оцінка
допустимої чисельності ратичних повинна враховувати пріоритетність
завдань, які вирішуються заповідником в цілому;

– застосування методики розрахунку ємності угідь, розробленої для
лісогосподарських підприємств, не може застосовуватися до заповідних
територій, тому ємність угідь для козулі, рекомендована Карадазькому
природному заповіднику не повинна перевищувати 20 ос.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Стації існування ратичних на Кримському півострові обмежені його
Гірсько-лісовою частиною, яка має найліпші захисні та кормові
властивості. Площа лісів Гірського Криму дорівнює 290997 га, з яких
мисливські угіддя займають 249609 га, або 85,8%, природно-заповідний
фонд – 41 388 га, або 14,2%. Право розпорядження мисливським фондом в
межах лісових угідь мають 4 заповідники, 7 мисливських господарств
державної та 8 – колективної форми власності, частка вкритої лісом площі
на території яких помітно відрізняється – від 1,3% до 90,8%.

2. В умовах сумісного проживання, між козулею та благородним оленем
виникає трофічна конкуренція. Посилений режим охорони на заповідних
територіях створює кращі умови для благородного оленя, де він виступає
домінуючим видом, що витісняє козулю на гірші кормові ділянки. В
мисливських угіддях співвідношення видів демонструє протилежну картину:
козуля, як більш синантропний вид, має кращі шанси досягти оптимальної
ємності угідь.

3. Враховуючи вищу конкурентоспроможність благородного оленя та більш
оптимальні умови для його існування на території Ялтинського
гірсько-лісового заповідника, ми вважаємо доцільним збільшити його
оптимальну кількість, а козулі, навпаки – зменшити.

4. Методика розрахунку оптимальної ємності угідь, розроблена для
лісогосподарських підприємств, не повинна застосовуватися на заповідних
територіях, як це було зроблено в Ялтинському гірсько-лісовому та
Карадазькому природних заповідниках.

5. Амплітуда коливань чисельності кримських популяцій благородного оленя
та козулі відповідає природному для них, стабільному типу динаміки
населення (зміна чисельності оленя коливається в межах 47,42%, козулі,
відповідно – 26,98%). Разом з тим, періодика коливань відповідає
лабільному типу динаміки (відповідно 6,6 та 4,8 років), який властивий
більш дрібним тваринам з коротким строком життя та вищою плодючістю, що
має зміст захисного механізму в умовах посиленого антропогенного тиску.

6. У відповідності з теорією акліматизації, сучасний стан популяції
інтродукованого підвиду кабана відповідає фазі “стабілізації
чисельності”, яка, імовірно, триває з 1968 р., коли спалахи пастерельозу
обумовили завершення фази “екологічного вибуху” (нарощування
чисельності).

7. Популяція муфлона в Гірському Криму ніколи не досягала значної
чисельності та широкого розповсюдження, тому перспективи його розведення
можливі лише за умови активного сприяння з боку людини.

8. Поголів’я оленя та кабана протягом ряду років тримається на рівні
показників суми оптимальної ємності усіх мисливських господарств та
заповідників (2331 гол. оленя та 1502 гол. кабана), або ж незначною
мірою відрізняється від них (у оленя – max. на 32%, min. на 30%; у
кабана – max. на 39%, min. на 44%). Для козулі сума показників
оптимальної ємності (5447 гол.) завищена, оскільки поголів’я цього виду
коливається навколо показника що відповідає 70% отриманої суми.

9. Найбільш достовірним методом визначення оптимальної чисельності виду
є розрахунок пересічного показника на основі багаторічних спостережень
її динаміки. Розрахунки можуть бути застосовані лише для ізольованих
популяцій, характерною рисою яких є відсутність впливу мігрантів. Разом
з тим, такі рекомендації не підходять для окремого підприємства,
оскільки поголів’я тварин, які існують на його території є лише часткою
цілісного угрупування.

10. Оцінка допустимої чисельності ратичних повинна враховувати
пріоритетність завдань, що вирішуються в цілому конкретним заповідником.
Зокрема, збільшення чисельності козулі на території Карадазького
природного заповідника ставить під загрозу виконання його основної мети
– збереження унікальної флори східної частини Південного берега Криму.

11. Для розрахунку оптимальної чисельності козулі на території
Карадазького природного заповідника необхідно врахувати комплексні дані
з якості, складу і динаміки використання кормів, а також – характеру
пошкодження рослинності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Иванов С.П., Паршинцев А.В., Евстафьев И.Л., Товпинец Н.Н., Ярыш В.Л.
Проблема избытка диких копытных на заповедных территориях // Сборник
научных трудов Карадагского природного заповедника. – Симферополь:
Сонат, 2004. – К.1. – С. 445-459 (автором проведено більшу частину
польових досліджень, проаналізовано та узагальнено отримані дані).

2. Яриш В.Л. Динаміка чисельності благородного оленя та козулі в лісових
біоценозах Гірського Криму // Заповідна справа в Україні. – 2005. – Т.
11. – Вип. 1. – С. 29-31.

3. Яриш В.Л. Організаційно-господарська структура мисливських угідь в
лісових біоценозах Гірського Криму // Науковий вісник НАУ. Зб. наук.
праць. – К.: НАУ, 2006. – Вип. 96. – С. 98-104.

4. Яриш В.Л. Сучасний стан популяції дикого кабана (Sus scrofa L.) в
Гірському Криму // Аграрна наука і освіта. – 2006. – Т. 7. — №3-4. – С.
123-126.

5. Смаголь В.М., Яриш В.Л. Аналіз співвідношення фактичної чисельності
та оптимальної ємності ратичних Гірського Криму // Наукові доповіді НАУ.
– 2006. – №3. – nd. nauu. кiev. ua (автором проведено основну частину
досліджень, написано статтю).

6. Яриш В.Л. Типологічна характеристика біотопів існування ратичних
Гірсько-лісового Криму // Мат. Міжнар. наук.-практ. конф., присв.
150-річчю витоків кафедри лісівництва НЛТУ. – Львів: РВВ НЛТУ. – 2006. –
С. 108-110.

Яриш В.Л. Закономірності динаміки чисельності популяцій ратичних
(Artiodactyla) в лісових біоценозах Гірського Криму – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських
наук за спеціальністю 06.03.03 – лісознавство і лісівництво. –
Національний аграрний університет, Київ, 2007.

В дисертаційній роботі викладені результати вивчення коливань
чисельності ратичних Гірського Криму за період 1980-2003 рр.
Встановлено, що їх період у благородного оленя становить 6,6 р., у
козулі – 4,8 р. Скорочення періоду коливань, у порівнянні з материковими
популяціями проявляється, як захисний механізм в умовах постійного
антропогенного пресу.

Згідно теорії акліматизації, популяція кабана зараз проходить фазу
стабілізації чисельності.

Протягом періоду досліджень, чисельність оленя та кабана практично
відповідає оптимальній ємності угідь, на той час, як чисельність козулі
тримається на рівні її 70%.

Внаслідок трофічної конкуренції між козулею та благородним оленем,
останній витісняє козулю на заповідних територіях, тоді, як в
мисливських угіддях домінантом стає козуля, як вид, що більш
пристосований до антропогенного тиску.

Стації існування ратичних на Кримському півострові обмежені його
лісовими біотопами, що мають найліпші захисні властивості. З них,
мисливські угіддя займають 86%, а заповідний фонд – 14% площі.

На прикладі Карадазького природного заповідника переглянуто існуючу
концепцію заповідності.

Ключові слова: благородний олень, козуля, кабан, муфлон, лісовий
біоценоз, мисливські угіддя, природно-заповідний фонд, динаміка
чисельності, оптимальна ємність.

Ярыш В.Л. Закономерности динамики численности популяций копытных
(Artiodactyla) в лесных биоценозах Горного Крыма – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных
наук по специальности 06.03.03 – лесоведение и лесоводство. –
Национальный аграрный университет, Киев, 2007.

В диссертационной работе изложены результаты изучения механизмов
колебания численности копытных Горного Крыма, а также типологические
характеристики отдельных лесных биоценозов, как наиболее оптимальных
стаций их существования.

Площадь лесов Горного Крыма равняется 290 997 га, из которых охотничьи
угодья занимают 249 609 га, или 85,8%, природно-заповедный фонд – 41 388
га, или 14,2%. Право распоряжения охотничьими ресурсами в пределах
лесных угодий Горного Крыма имеют 4 заповедники, 7 охотничьих хозяйств
государственной и 8 – коллективной формы собственности, покрытая лесом
площадь на территории которых заметно отличается – от 1,3% до 90,8%.

В условиях совместного обитания, между косулей и благородным оленем
возникает трофическая конкуренция. Усиленный режим охраны на заповедных
территориях создает лучшие условия для существования благородного оленя,
где он является доминирующим видом, вытесняющим косулю на худшие
кормовые участки. В охотничьих угодьях соотношение видов демонстрирует
противоположную картину: косуля, как более синантропный (по сравнению с
оленем) вид, имеет больше шансов достичь оптимальной емкости угодий.

Методика определения емкости угодий, разработанная для лесохозяйственных
предприятий, не может применяться на заповедных территориях, как это
было сделано в Ялтинском горно-лесном и Карадагском заповедниках. Кроме
того, оценка оптимальной емкости копытных должна учитывать
приоритетность задач, которые в целом решаются конкретным заповедником.
В частности, увеличение численности косули в Карадагском заповеднике
ставит под угрозу выполнение его основной цели – сохранения уникальной
флоры восточной части Южного берега Крыма.

Наиболее достоверным методом определения оптимальной емкости угодий
является расчет среднего показателя на основе многолетних наблюдений
циклики численности.

Амплитуда колебаний численности крымских популяций благородного оленя и
косули соответствует естественному для них, стабильному типу динамики
населения (изменение численности оленя колеблется в пределах 47,42%,
косули, соответственно – 26,98%). Вместе с тем, периодика колебаний
соответствует лабильному типу динамики (соответственно 6,6 и 4,8 лет),
который свойственен более мелким животным с коротким жизненным сроком и
высокой плодовитостью, что проявляется как защитный механизм в условиях
усиленного антропогенного пресса.

В соответствии с теорией акклиматизации, современное состояние популяции
интродуцированного подвида кабана соответствует фазе “стабилизации
численности”, которая, вероятно, продолжается с 1968 г., когда вспышки
пастерелеза стали причиной завершения фазы “экологического взрыва”
(наращивания численности).

Поголовье оленя и кабана на протяжении ряда лет держится на уровне
показателей суммы оптимальной емкости всех охотничьих хозяйств и
заповедников Горного Крыма (2331 гол. оленя и 1502 гол. кабана), или же
в незначительной степени отличается от них (у оленя – max. на 32%, min.
на 30%; у кабана – max. на 39%, min. на 44%). Для косули сума
показателей оптимальной емкости (5447 гол.) завышена, поскольку
поголовье этого вида колеблется вокруг показателя, соответствующего 70%
полученной суммы.

Популяция муфлона в Крыму никогда не достигала значительной численности
и широкого распространения. Перспективы его разведения возможны только
при условии активного содействия со стороны человека.

Ключевые слова: благородный олень, косуля, кабан, муфлон, лесной
биоценоз, охотничьи угодья, природно-заповедный фонд, динамика
численности, оптимальная емкость.

Yarysh V.L. Regularities of the dynamics of hoof-animals (Artiodactyla)
populations in the forest biocenosis of the Mountain Crimea. –
Manuscript.

Dissertation on the receipt of the scientific of Candidate of
Agricultural Sciences by specialty 06.03.03. – forestry and
silvicultural. – National Agricultural University, Kyiv, 2007.

Results of the investigations of changes in the quantity of hoof-animals
in the Mountain Crimea in the period from 1980 to 2003 years are
presented in the dissertation. It is found out that the period of
quantity changes is 6.6 years for red deer and 4.8 years for roe deer.
The shortening of the period of quantity changes as compared with the
common populations is a defense device under conditions of a continuous
antropogenic press.

According to the acclimatization theory the wilde boar population passes
the stage of quantity stabilization now.

During the period of the research the red deer and wilde boar population
almost corresponds to the optimum capacity of pastures, while the roe
deer population keeps the 70% level.

Because of the trophic competition between roe deer and red deer the
last outlives roe deer in the Reserve territory, while in the hunting
territories roe deer becomes dominant as a more sinantrop animal.

Biocenosis of the existence of hoof-animals in Crimea are limited by
forest biotopes, which have the best defense capacities. Hunting
territories hold 86% of the square and the reserve fund – 14%.

On the example of the Karadag natural reserve the present conception of
reserve has been revised.

Key words: red deer, roe deer, wilde boar, mouflon, forest biocenosis,
hunting territories, natural reserve fund, quantity dynamics, optimal
capacity.

PAGE 1

PAGE 21

Похожие записи