.

Вплив тривалого застосування добрив на родючість дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного грунту та продуктивність культур в польових сівозмінах:

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3277
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВИШНЕВСЬКИЙ Володимир Володимирович

УДК 633.8:631.452:631.445.24:631.582

ВПЛИВ ТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ
НА РОДЮЧІСТЬ ДЕРНОВО-СЛАБКОПІДЗОЛИСТОГО ГЛИНИСТО-ПІЩАНОГО ГРУНТУ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ КУЛЬТУР В ПОЛЬОВИХ СІВОЗМІНАХ

Спеціальність: 06.01.04 – агрохімія

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук

Київ – 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті землеробства УААН та на Поліській дослідній станції ім.О.М.Засухіна Інституту картоплярства УААН

Науковий керівник:

Офіційні опоненти: член-кореспондент УЕАН, доктор сільськогоспо-дарських наук, професор ДЕГОДЮК Едуард Григорович, завідувач відділу агрохімії та фізіології рослин Інституту землеробства УААН

академік АНВШ України, доктор сільсько-господарських наук ЛІСОВАЛ Анатолій Петрович, професор кафедри агрохімії та якості сільськогосподарської продукції НАУ

кандидат сільськогосподарських наук ПЛІШКО Анатолій Андрійович, провідний науковий співробітник лабораторії моделювання Інституту агроекології і біотехнології УААН

Провідна установа: Державна агроекологічна академія України, м.Житомир, Міністерство АПК України

Захист відбудеться 27 жовтня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.04 в Національному аграрному університеті за адресою: 252041, м.Київ-41, вул. Героїв оборони,15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою 252041, м.Київ-41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10.

Автореферат розісланий 16 вересня 1999 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат сільськогосподарських наук Балабайко В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дерново-підзолисті глинисто-піщані грунти, що поряд з піщаними та супіщаними відмінами є фоновими для зони Полісся України, характеризуються вкрай несприятливими фізичними, хімічними та фізико-хімічними властивостями. Ефективне землеробство на таких грунтах не можливе без систематичного застосування органічних і мінеральних добрив в значних дозах, що рідко узгоджується з організаційно-економічними можливостями господарств, особливо в умовах енергетичної та економічної кризи в державі. В зв’язку з цим особливого значення і актуальності набуває наближення потенційної і ефективної родючості глинисто-піщаних відмін дерново-підзолистих грунтів Полісся України до відмін грунтів з вищими показниками родючості. Одним з основних шляхів окультурення цих грунтів є тривале використання помірних норм удобрення з обов’язковим вапнуванням в науково-обгрунтованій сівозміні, що дозволяє поліпшити властивості глинисто-піщаного грунту, збільшити продуктивність культур сівозміни, покращити якість продукції поряд з невисокими економічними та енергетичними втратами під час сільськогосподарського виробництва.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Програма досліджень дисертаційної роботи є частиною завдань тематичних планів досліджень, які проводить лабораторія агрохімії ПДС ІК УААН під шифром 0.51.17.03.06.Т.21.01. розділу 3.2. “Розробити та впровадити засоби підвищення ефективності добрив при вирощуванні картоплі за інтенсивною технологією”. До цього розділу входять підрозділи: 3.2.1. “Розробити оптимальну систему удобрення під картоплю для умов легких дерново-підзолистих грунтів Полісся України” та 3.2.2. “Розробити спосіб одноразової заправки легкого дерново-підзолистого грунту фосфорними добривами”. Дані плани і теми відповідають завданню та напрямку досліджень науково-технічної програми “Продовольство-95” УААН.
Мета та задачі досліджень полягають у визначенні умов підвищення родючості дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного грунту, впливу засобів хімізації на його агрохімічні властивості при тривалому використанні добрив в умовах сівозміни, продуктивність та якість врожаю сільськогосподарських культур при високій економічній та енергетичній ефективності їх вирощування.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах центрального Полісся України в польових сівозмінах тривалих дослідів на дерново-слабкопідзолистому глинисто-піщаному грунті визначено вплив тривалого застосування різних систем удобрення в сівозмінах на показники родючості грунту, продуктивність та якість продукції рослинництва.
Практичне значення одержаних результатів полягає в комплексному підході при визначенні раціональних систем удобрення сільськогосподарських культур в польових сівозмінах з урахуванням принципів збереження родючості грунту, що дозволяє підвищити продуктивність сівозмін при високому економічному та енергетичному ефекті.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто виконано всі польові та лабораторні дослідження, узагальнено світову і вітчизняну літературу за темою дисертації. Публікації виконано у співавторстві з рівною участю співавторів у виконаній роботі.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на науково-практичних конференціях молодих вчених та спеціалістів Інституту землеробства УААН (Чабани, 1990-1993), засіданнях Методичної комісії ІЗ УААН з питань землеробства та агрохімії (Чабани, 1990-1993), міжнародній конференції “Екологія Полісся: проблеми, сучасність, майбутнє” (Луцьк, 1993).
Публікація. Результати досліджень досить повно відображені в п’яти опублікованих працях, що надруковані в міжнародних та республіканських науково-виробничих журналах і збірниках.
Структура і об’єм роботи. Дисертація викладена на 145 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, 6 розділів, висновків, списку використаної літератури і додатку. Бібліографічний список нараховує понад 245 джерел вітчизняної та іноземної літератури.

ЗМІСТ РОБОТИ
У вступній частині роботи обгрунтовано необхідність її виконання на сучасному етапі, визначено наукову новизну, основне завдання і мету, доведено практичну цінність, реалізацію результатів досліджень, апробацію, а також декларацію особистого внеску, структуру та обсяг дисертації.

РОЗДІЛ 1. ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ЛЕГКИХ ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТИХ ГРУНТІВ – ОСНОВА СТАБІЛЬНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ СІВОЗМІН НА ПОЛІССІ
(літературний огляд)
Наведено огляд з питань підвищення родючості легких грунтів як основного засобу збільшення продуктивності культур сівозміни на Поліссі, вивчено роль засобів хімізації в системі грунт-рослина, описані процеси, що відбуваються в ній при різних рівнях ведення землеробства, визначено роль сівозмін у підтриманні родючості легких дерново-підзолистих грунтів.

РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
У розділі подано характеристику природно-кліматичних умов регіону, їх особливості та стан в період проведення польових і лабораторних досліджень, вказано об’єкти та методики, що використовували.
Дослідження проводились в тривалих польових дослідах, які закладені на Поліській дослідній станції Шевченко Л.А. в 1963-1971рр. на дерново-слабкопідзолистому глинисто-піщаному грунті, у польових сівозмінах. В першому досліді починаючи з 1963р. вивчали ефективність різних систем удобрення в сівозміні, а в другому (1970р.) – способи внесення фосфорних

Таблиця 1 – Схема досліду №1. Вивчення впливу систематичного застосування добрив на показники родючості дерново-слабкопідзолистого глинисто – піщаного грунту та продуктивність культур сівозміни, 1989-1994 рр.

Внесено добрив *
під культури ланки сівозміни


Варіанти
види за ротацію на 1 га сівозмінної площі
картопля
кукурудза на силос вико – вівсяна суміш на зелений корм
озиме жито
1 Без добрив (контроль) – – – без добрив без добрив без добрив без добрив
органічні 80 т 13.3 т 30 т/га 30 т/га – –
2 Фон -І мінеральні – – – – – –
(торфокомпост +доломіт) вапно 2т 0.33т 2т/га – – –
3 Фон -ІІ органічні – – – – – –
NРК за еквівалентом мінеральні N193Р198К215 N32Р33К36 N72Р74К81 N72Р74К81 – –
до торфокомпосту + доломіт вапно 2т 0.33т 2т/га – – –
4 Фон – ІІІ (органо-мінеральний) органічні 40 т 6.6 т 15 т/га 15 т/га – —
0.5 норми торфокомпосту мінеральні N96Р99К108 N16Р17К18 N36Р37К40 N36Р37К40 – –
+0.5норми NРК за еквівалентом + доломіт вапно 2т 0.33т 2т – – –
органічні 80 т 13.3 т 30 т/га 30 т/га – –
5 Фон -І + NРК (помірна норма ) мінеральні N330Р300К330 N55Р50К55 N90Р60К90 N90Р60К60 N30Р60К60 N60Р60К60
вапно 2 т 0.33 т 2 т/га –
органічні 80 т 13.3 т 30 т/га 30 т/га
6 Фон -І + NРК (підвищена норма ) мінеральні N495Р300К330 N83Р50К55 N120Р60К90 N120Р60К60 N45Р60К60 N90Р60 К60
вапно 2 т 0.33 т 2 т/га –
органічні 80 т 13.3 т 30 т/га 30 т/га
7 Фон -І + NРК (помірна норма на фоні вапна мінеральні N330Р300К330 N55Р50К55 N90Р60К90 N90Р60К60 N30Р60К60 N60Р60К60
1.0г.к.) вапно 4 т 0.67 т 4 т/га
органічні 80 т 13.3 т 30 т/га 30 т/га
8 Фон -І + NР мінеральні N330Р300 N55Р50 N90Р90 N90Р60 N30Р60 N60Р60
вапно 2 т 0.33 т 4 т/га
органічні 80 т 13.3 т 30 т/га 30 т/га
9 Фон -І + NК мінеральні N330К330 N55К55 N90К90 N90К60 N30К60 N60К60
вапно 2 т 0.33 т 2 т/га
органічні 80 т 13.3 т 13.3 т/га 13.3 т/га 13.3 т/га 13.3 т/га
10 Середньосівозмінна норма внесення мінеральні N330Р300К330 N56Р50К55 N56Р50К55 N56Р50К55 N56Р50К55 N56Р50К55
органічних та мінеральних добрив + доломіт вапно 2 т 0.33 т 2 т/га
*Примітка. Сумарна норма добрив, що вносили за ротацію, складена з суми доз під всі культури сівозміни (6 полів). В таблиці представлені норми добрив, які застосовували в ланці сівозміни: картопля – кукурудза – вико-овес – озиме жито
Таблиця 2 – Схема досліду №2. Вивчення ефективності способів внесення фосфорних добрив в сівозміні на дерново-слабкопідзолистому глинисто-піщаному грунті, 1989-1994 рр.

Внесено добрив *
під культури ланки сівозміни


Варіанти
види
за ротацію на 1 га сівозмінної площі
картопля
овес
люпин
озиме жито
1 Без добрив (контроль) – – – без добрив без добрив без добрив без добрив
органічні 30 т 7.5 т 30 т/га
2 Фон -І (торфокомпост мінеральні N210К270 N53К68 N90К90 N60К60 К60 N60К60
+ NK + доломіт)
30 т 7.5 т 30 т/га
3 Фон -І органічні N210К270 Р360 N53К68Р90 N90К98Р90 N60К60 Р90 К60 Р90 N60К60 Р90
+ щорічне внесення фосфорних добрив мінеральні
4 Фон – І вапно 30 т 7.5 т 30 т/га
+ запасне (на 4 роки) внесення фосфорних мінеральні N210К270 Р360 N53К68Р90 N90К98 N60К60 К60 Р360 N60К60
Добрив
Фон – І органічні 30 т 7.5 т 30 т/га
5 + запасне (на 8 років) внесення фосфорних мінеральні N210К270 Р360 N53К68Р90 N90К98 N60К60 К60 Р720 N60К60
Добрив
Фон -ІI (торфокомпост + NK + доломіт) органічні 30 т 7.5 т 30 т/га
6 + запасне (на 4 роки) внесення фосфорних мінеральні N300К390 Р360 N75К98Р90 N120К120 N90К90 К90 Р360 N90К90
добрив

• Примітка. На всіх варіантах досліду, крім 1, під картоплю вносили доломітове борошно в кількості, що відповідає 0.5 норми за гідролітичною кислотністю (1.5 т/га)
добрив (щорічно і “в запас”).
В обох дослідах вибрано окремі варіанти основних схем, а об’єктами досліджень стали: ланка сівозміни з картоплею, кукурудзою на силос, вико-вівсяною сумішкою на зелений корм і озимим житом та сівозміна з картоплею, вівсом, люпином на зелену масу і озимим житом; основною культурою в обох дослідах визначено картоплю (табл.1,2).
Грунт дослідних ділянок дерново-слабкопідзолистий глинисто-піщаний з такою агрохімічною характеристикою: вміст гумусу – 1.1%; гідролітична кислотність – 1.1 або 1.5 мг-екв на 100 г грунту; ступінь насиченості основами – близько 50%; вміст загального азоту – 0.02,…0.03%; обмінного кальцію – 0.12,…0.018, обмінного магнію – 0.13,…0.17 мг-екв на 100 г грунту; рухомого фосфору та обмінного калію по 3-4 мг на 100 г грунту.
Погодні умови місця проведення досліджень типові для центральної частини українського Полісся. Середньорічна температура повітря становить 6.80 С, безморозний період в середньому складає 145 днів ± 20 днів в окремі роки. Під час проведення досліджень метеорологічні умови вегетаційних періодів 1989-1994рр. були різними. Виділялись відносно сприятливі та несприятливі (посушливі або перезволожені) роки із значним коливанням температур, середньомісячні показники якої були на 2-30С вищими за середньо-багаторічні дані. Щодо суми та розподілу атмосферних опадів визначались сприятливі роки (1988-1989, 1990-1991), посушливі (1989-1990, 1993-1994) та перезволожені (1992-1993) під час яких випадало відповідно по 585-545, 420-509 та 837 мм при середній за роками сумі 565 і середній багаторічній – 542 мм. За вегетаційний період випадала переважна кількість річної суми, що становить 300-540 мм в окремі роки.
Перед закладкою обидві дослідні ділянки провапнували доломітовим борошном (0.5н за г.к.) і провели зрівнювальний посів. В сівозміни входили одним полем. Посівна площа ділянки в першому досліді становила 140 м2, облікова – 100 м2, а в другому відповідно по 70 і 50 м2. Повторення – чотириразове.
Азотні добрива (аміачна селітра) вносили у два строки: основне і підживлення (N30), фосфорні (простий гранульований суперфосфат), калійні (хлористий калій) – перед посівом в основне удобрення. Під картоплю та кукурудзу вносили торфо-гнойовий компост, виготовлений восени у співвідношенні 1:1, в дозі 30 т/га. Застосували загальноприйняту агротехніку вирощування культур для зони Полісся, проводили фенологічні спостереження та біометричні виміри рослин під час вегетації. Грунт для аналізів відбирали в другому полі обох сівозмін на визначення вмісту гумусу за Тюріним, ємності вбирання за Бобко-Аскіназі, суми увібраних основ – за Капеном-Гильковицем, гідролітичної кислотності та рН – іонометричним методом. Визначення валових форм азоту та фосфору після мокрого озолення грунту за Гінзбург і Щегловою здійснювали: азот – на біометричному аналізаторі за Цапом, фосфор – електроколориметруванням за Деніже, а калій – на полуменевому фотометрі, рухомі форми фосфору та калію – у витяжці за Кірсановим. Груповий склад фосфатів визначали за Чангом-Джексоном, ступінь рухомості фосфатів – за Скофілдом, необмінний (фіксований) калій – за Гедройцем. Вміст обмінного кальцію та магнію визначали комплексонометричним методом. В рослинних зразках визначали загальний вміст NPK після мокрого озолення за Гінзбург-Щегловою; азот – на біамперометричному аналізаторі за Цапом, фосфор – фотоелектроколориметрично, калій на полуменевому фотометрі. Вміст крохмалю в бульбах картоплі – об’ємним методом, аскорбінову кислоту – за Муррі, амінокислотний склад – на інфрачервоному аналізаторі, кулінарні якості за методикою НДІ КГ-76, статистичний аналіз результатів досліджень проводили методом дисперсійного аналізу (Доспєхов, 1985).

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ В СІВОЗМІНАХ НА АГРОХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРУНТУ
В розділі викладено результати експериментальних досліджень, що отримані, визначено вплив тривалого застосування добрив в сівозмінах на агрохімічні показники грунту.
Систематичне застосування добрив в сівозміні мало вплив на фізико-хімічні властивості грунту, зокрема його кислотність. Будучи важливою генетичною ознакою дерново-підзолистого глинисто-піщаного грунту, кислотність безпосередньо впливала на мінеральну частину грунту, кореневу систему рослин та мікроорганізми і тим самим обумовлювала процеси життєдіяльності рослин і доступність основних елементів живлення. Поряд з кислотністю грунту, особливо гідролітичною, важливими фізико-хімічними показниками були ступінь насичення грунту основами, місткість вбирання, сума увібраних основ, зокрема Са та Mg. Ці показники зазнали трансформації залежно від різних систем удобрення в сівозмінах. Половинна норма вапна (за г.к.), що застосовувалась, виявилась недостатньою і неспроможною поліпшити властивості орного шару (0-20 см) грунту при застосуванні добрив. Спостерігалось явище прихованої негативної дії мінеральних добрив, особливо підвищених азотних і калійних доз, на грунт. Зокрема, підвищувалась його кислотність в порівнянні з початковим рівнем (рН на 0.3-0.4; Нг – на 0.4-0.7 мг-екв/100 г грунту), зменшувалися ступінь насичення основами на 5-10% і місткість вбирання та сума увібраних основ, а співвідношення Са та Mg було найнижчим. При повній нормі вапнування і застосування органічних і мінеральних добрив фізико-хімічні показники орного шару грунту значно покращувались. Кислотність грунту при цьому знаходилась в межах, близьких до первинних (рН – 4.7, Нг – 1.7 мг-екв/100г), спостерігалось підвищення ступеню насичення основами (до 56%) та місткості вбирання (до 3.88 мг-екв/100 г грунту), а також суми поглинутих основ та співвідношення Са : Mg (до 7). Виділялись ефективність середньо-сівозмінної норми внесення органічних і мінеральних добрив (13.3 т/га торфокомпост + N56P50K55 рівномірно під всі культури сівозміни), де навіть при половинній нормі вапнування відбувалось покращання основних фізико-хімічних показників орного шару грунту в кінці п’ятої ротації сівозміни (табл.3).

Таблиця 3 – Вплив тривалого використання добрив в сівозміні на агрохімічні показники орного (0-20) шару дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного грунту в кінці п’ятої ротації
Кислотність Ступінь Фосфор Ступінь Калій, мг/100 г грунту
№ п/п Варіанти
(добрива за сівозміну)
рН KCl гідролі-тична, мг-екв/100 г грунту наси-чення осно-вами, % Гумус,
% загаль-ний,
% рухомий, мг/100 г грунту рухомості фосфатів, мг/л
рухомий
фіксований
1 Без добрив 5.0 1.40 45.6 0.81 0.044 2.8 0.16 3.8 30.2
2 Фон-І
– (органічні добрива 80 т/га+доломіт 2т/га) 4.8 1.26 58.6 1.65 0.051 4.8 0.29 4.8 26.2
3 Фон-2
– (мінеральні добрива за еквівалентом до органічних +доломіт 2т/га ) 4.6 1.46 41.9 1.18 0.064 3.9 0.33 3.9 26.1
4 Фон – 3
– (0.5 норми органічних добрив+0.5 норми NРК за еквівалентом + доломіт 2т/га) 4.6 1.60 48.5 1.27 0.074 4.2 0.41 6.1 33.9
5 Фон-І+N330Р300К330 4.6 1.94 40.2 1.49 0.082 7.1 0.54 4.8 37.2
6 Фон-І+N465Р300К330 4.4 2.02 44.6 1.51 0.093 8.7 0.43 4.4 43.1
7 Фон-І+N330Р300К330 +доломіт 2т/га 4.7 1.70 56.2 1.68 0.080 6.8 0.46 6.0 37.0
8 Фон – І+ N330Р300 4.6 1.86 50.6 1.40 0.097 6.2 0.31 5.3 29.7
9 Фон – І + N330К330 4.6 1.90 39.6 1.28 0.067 1.6 0.10 6.9 38.1
10 Середньосівозмінна норма органічних (13.3 т/га) та мінеральних (N56Р50К55) добрив під кожну культуру сівозміни + доломіт 2т/га 4.6 1.70 54.4 1.22 0.081 4.8 0.26 8.9 23.1

Тісний зв’язок між вмістом в грунті гумусу та врожаєм рослин пояснюється тим, що гумус розглядається переважно як джерело елементів мінерального живлення. З загальної кількості грунтового азоту 93-95% припадає на органічні сполуки, які практично недоступні культурним рослинам, за винятком мізерних його кількостей в складі розчинених у воді гумінових кислот. Швидкість мінералізації органічних речовин грунту, основного запасного фонду азоту, залежить від умов зовнішнього середовища – температури, вологості грунту, його кислотності. В обох дослідах відмічали підвищення вмісту гумусу при тривалому застосуванні органічних добрив та періодичному вапнуванні. Негативний баланс гумусу на варіантах без добрив (-0.41%) вказує на необхідність поновлення запасів органічної речовини при тривалому сільськогосподарському використанні дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного грунту. Покращання фізико-хімічних властивостей його шляхом збільшення норми вапна значно підвищувало (на 0.3%) вміст гумусу в орному шарі, а погіршення цих властивостей при запасному внесенні фосфорних добрив (дослід №2) знижувало вміст гумусу на 0.03-0.07% у порівнянні з вихідними зразками.
За період проведення досліджень під впливом різних систем удобрення в сівозмінах вміст загальних форм фосфатів в орному шарі грунту значно підвищився. Систематичне внесення мінеральних, зокрема, фосфорних добрив значно покращувало фосфатний режим грунту в порівнянні з фоновими нормами добрив. При цьому в 1.5-2 рази збільшувався вміст загального та рухомого фосфору, зростала його рухомість в орному шарі. В досліді з вивченням ефективності фосфорних добрив при різних способах їх застосування поряд з підвищенням вмісту валового фосфору та рухомості фосфатів вміст його рухомих форм на удобрених варіантах в кінці останньої ротації сівозміни перевищував початковий рівень в 3-3.5 рази. Зміна фракційного складу відбувалась при цьому в основному за рахунок збільшення вмісту в грунті (орному та підорному шарах) фосфатів алюмінію та заліза. Незначно зростав вміст фосфатів кальцію і зовсім мало водорозчинних та рихлозв’язаних (за Чангом-Джексоном).
Тривале використання органічних та мінеральних добрив в сівозмінах при періодичному вапнуванні грунту поліпшувало його калійний режим. При внесенні до 80 т/га за сівозміну органічних добрив вміст рухомих форм калію в орному шарі грунту зростав майже втричі від початкового рівня, а при застосуванні на цьому фоні повного мінерального удобрення вміст рухомого калію зріс ще більше. Високоефективною була середньо-сівозмінна норма внесення добрив, де цей вміст становив майже 9 мг/100 г грунту. Оптимізація вмісту калію в орному шарі дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного грунту дослідів при використанні добрив в сівозмінах створювалась при умовах достатньої кількості в грунті супутніх елементів мінерального живлення (табл.3).

РОЗДІЛ 4. ВПЛИВ ТРИВАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ ДОБРИВ НА ВРОЖАЙ КАРТОПЛІ ТА ІНШИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР І ПРОДУКТИВНІСТЬ СІВОЗМІН

В розділі показано вплив тривалого використання добрив на врожай картоплі та інших сільськогосподарських культур і продуктивність сівозмін обох дослідів. Визначено, що найбільш раціональним способом використання добрив у сівозміні було сумісне застосування органічних і мінеральних добрив при періодичному вапнуванні грунту повною нормою вапна за гідролітичною кислотністю.
Оскільки найбільша потреба в живленні картоплі припадає на період інтенсивного розвитку листової поверхні та бульбоутворення, важливе значення при цьому мали погодні умови періодів вегетації, зокрема водний та температурний режими, чим і пояснюється деяка варіація продуктивності картоплі в 1989-1994рр. Тривале застосування в польових сівозмінах добрив при вирощуванні картоплі показало, що за рахунок збалансованого мінерального живлення середні прирости врожаю в першому досліді по відношенню до контролю без добрив (62 ц/га) становили близько 150-160 ц/га, що досягалось сумісним застосуванням помірних норм органічних та мінеральних добрив. Одностороннє внесення фонових добрив та виключення з повного мінерального удобрення калію призводило до зниження продуктивності картоплі на 20-30 ц/га порівняно з оптимальними варіантами. Встановлено стабілізуючу роль використання добрив при забезпеченні оптимальних умов живлення картоплі: якщо на контролі в посушливі і перезволожені роки рівень врожаю зменшувався майже на 50%, то при використанні добрив лише на 30%. В посушливі роки рівень врожаю вирівнювався незалежно від добрив більше ніж в 2 рази.
Запасне внесення суперфосфату забезпечувало практично однаковий врожай бульб порівняно із його щорічним внесенням на фоні органічних і мінеральних NK-добрив. Характерною особливістю дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного грунту дослідів виявилось те, що в посушливі роки прирости врожаю при різних строках внесення фосфору також нівелювались, як і в першому досліді.
Поряд з картоплею в дослідах використовували в складі сівозмін і інші культури, такі як кукурудза, вико-овес, озиме жито, люпин та овес, продуктивність яких також залежала від норм органічних і мінеральних добрив і змінювалась по роках досліджень залежно від погодних умов вегетаційних періодів.
Основним показником ефективності заходів, спрямованих на підвищення врожайності сільськогосподарських культур та родючості грунту є продуктивність сівозміни, де ці культури вирощуються. Для зведення даних продуктивності до спільного показника застосовували зернові одиниці (табл.4).
Продуктивність ланки сівозміни першого досліду була порівняно (для цього типу та виду грунту) високою, що пов’язано в першу чергу з застосуванням достатньої кількості органічних (60 т/га) добрив під такі продуктивні культури, як картопля та кукурудза, що забезпечили найбільший вихід зернових одиниць з гектара сівозмінної площі. В порівнянні з контролем (без добрив) продуктивність ланки сівозміни від застосування органічних добрив збільшувалась вдвічі, а при внесенні на їх фоні повного (за елементами) мінерального удобрення в 3-4.5 рази. Середні виходи зернових одиниць з гектара при цьому становили 43-52 ц залежно від азотних добрив (N270-N375), що вносили під культури ланки сівозміни.
Значний сумарний вихід зернових одиниць на контролі другого досліду було забезпечено завдяки високій продуктивності люпину, тому прирости середньої продуктивності лише вдвічі перевищували контрольні і знаходились в межах 35-38 ц з.о. З цього випливає, що певну виробничу здатність формувати врожай мав власне грунт навіть бідний на вміст елементів живлення рослин.
Таблиця 4 – Продуктивність ланки сівозміни в досліді з різними системами удобрення в середньому за 1989-1994рр., ц/га зернових одиниць

Культура (назва продукції) При %
Варіанти
(добрива на ланку сівозміни)
кар-топля (буль-би) куку-рудза
(зеле-на маса) вико-овес
(зеле-на маса) озиме жито (зер-но) Всьо-го Середнє
з 4 полів рістдо
контролю до контролю
1.Без добрив (контроль) 18.6 16.4 4.2 10.6 47.1 11.8 – –
2. 60 т/га торфогно-йовий компост (фон-І) 33.9 35.8 8.6 13.3 89.5 22.4 10.6 90
3. NPK за еквівалент, до т.компосту (фон-ІІ) 38.1 46.8 5.9 15.6 100.4 25.1 13.3 113
4. 0.5норми т.компосту+
0.5 норми NPK за еквівалентом (фон-ІІІ) 46.8 43.6 7.2 30.8 109.6 27.4 15.6 132
5.Фон-І + N270P240K270 63.3 67.2 15.2 40.1 170.3 42.6 30.8 261
6.Фон-І+ N375P240K270 65.7 73.6 18.6 31.5 207.5 51.9 40.1 340
7.Фон-І+ N270P240K270* 64.5 67.6 17.2 26.8 173.3 43.3 31.5 270
8.Фон-І+ N270P240 51.9 66.8 12.7 28.4 153.8 38.5 26.8 226
9.Фон-І+ N270K270 58.5 64.6 14.2 29.7 160.7 40.2 28.4 241
10. 13.3 т/га т.компосту
N56P50K55 (середньо-сівозмінна норма) 57.3 66.4 18.8 23.5 166.0 41.5 29.7 252
Примітка. На вар.7 вносили доломіт в повній нормі за гідролітичною кислотністю, на інших, крім контролю, застосовували половинну норму.

Порівняння продуктивності сівозміни на дерново-слабкопідзолистому глинисто-піщаному грунті з продуктивністю польової сівозміни на дерново-підзолистому супіщаному грунті, що проводить відділ агрохімії та фізіології рослин Інституту землеробства УААН в дослідному господарстві “Копилів” (Е.Г.Дегодюк, 1993) показує, що при застосуванні оптимальних норм органічних і мінеральних добрив одержано майже однакову їх продуктивність, що, відповідно, становить 52 і 55 ц/га зернових одиниць.
Важливим фактором при визначенні продуктивності сівозмін є окупність приростом зернових одиниць з гектара одиниці компосту та мінеральних добрив (в діючій речовині). Виявивши роль кожного з компонентів, що беруть участь в формуванні врожаю культур сівозмін видно, що найбільшу окупність мали азотні добрива в різних дозах застосування (24-25.5 кг з.о. при внесенні 1 кг діючої речовини), а також сумісне їх застосування з фосфорними (12,6) та калійними (13,1), які окремо забезпечували окупність відповідно по 4 та 6 кг. Середня окупність повного мінерального удобрення складала 11.6-13.3 кг/га NPK. Найменшу окупність мали органічні добрива (всього 0.07 кг) через незначний вміст елементів живлення в перерахунку на діючу речовину. В другому досліді найбільшу окупність фосфорних добрив було досягнуто при їх внесенні “в запас” на 8 років (Р720) і щорічному застосуванні Р90 – 4.7 та 4.4 кг.

РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ РІЗНИХ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ НА ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
Висвітлено питання впливу різних систем удобрення в сівозмінах на якість сільськогосподарської продукції, визначено шляхи отримання високоякісного врожаю основних культур при збереженні родючості грунту і достатній продуктивності рослин. Зазначається, зокрема, що при вирощуванні картоплі для одержання високого врожаю з потрібними для споживача показниками якості на дерново-слабкопідзолистому глинисто-піщаному грунті важливого значення набуває створення оптимальних умов мінерального живлення, яке досягається комплексним застосуванням органічних і мінеральних добрив. В накопиченні білкових речовин, амінокислот та аскорбінової кислоти важливу роль відіграє оптимізація азотного живлення рослин. Зважаючи на високу рухомість нітратного азоту в глинисто-піщаному грунті та його засвоюваність рослинами вміст нітратного азоту в бульбах картоплі знаходився на межі гранично-допустимих концентрацій, а оптимальні параметри спостерігались при застосуванні фонових добрив та середньо-сівозмінній нормі внесення органічних та мінеральних добрив при вапнуванні половинною нормою за гідролітичною кислотністю. Збільшення норми вапна поліпшувало амінокислотний склад бульб. На погіршення кулінарних властивостей картоплі в першу чергу впливало незбалансоване мінеральне живлення при збільшенні доз азотних добрив.
Органічні та мінеральні добрива, що вносили в сівозмінах обох дослідів, мали певний вплив на показники хімічного складу вирощуваної продукції (зелена маса кормових культур, зерно, солома). Вміст загальних NPK був вищим на удобрених повною нормою за елементами живлення мінеральних добрив на фоні органічних. Дещо різнилась динаміка накопичення валового азоту в зеленій масі кукурудзи, вико-вівсяної суміші та люпину залежно від добрив, що пояснюється різними рівнями врожайності цих культур на варіантах з добривами і без них, а отже, і розподілом виносу мінеральних елементів. Вміст фосфору в продукції зростав майже вдвічі, а калію – майже не змінювався при застосуванні добрив (крім побічної продукції).

РОЗДІЛ 6. ЕКОНОМІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ В СІВОЗМІНАХ
Представлені результати економічної та енергетичної цінності застосування добрив в сівозмінах. Встановлено, що внесення органічних, а особливо мінеральних добрив поряд з іншими агротехнічними прийомами, що використовують при вирощуванні сільськогосподарських культур, було найефективнішим фактором підвищення врожаю, а, отже, і прибутку з одиниці площі. На прикладі контрольного варіанту вказано потенційну продуктивність власне грунту та економічну ефективність заходів по вирощуванню культур без застосування добрив (табл.5).

Таблиця 5 – Економічна та енергетична ефективність ланки сівозміни в досліді з різними системами удобрення сільськогосподарських культур, 1989-1994рр.

Варіанти
Уро-жай- ність,

Всього витрат

Собі-вар- Прибу-ток на
Рента-бель-ність,
Енерговитрати,
Мдж
Кее
п/п ц
з.о./ га на 1га,
грн тість, грн 1га,
грн % на
1 га на
1 ц
1 Без добрив 11.8 129 3.78 214 166 15768 1336 1.98
2 Фон – (60 т/га торфогнойо-вий компост+2 т/га доломіт) 22.8 195 2.82 439 225 26680 1191 1.92
3 Фон + N270Р240К270 63.3 346 3.53 893 258 36122 848 2.50
4 Фон + N300Р240К270 65.7 369 3.67 929 252 42969 828 2.29
5 Фон + N270Р240К270 64.5 347 3.51 895 259 38647 892 2.46
6 Фон + N270Р240 51.9 287 3.20 780 272 32801 852 2.52
7 Фон + N270К270 58.5 269 2.71 871 324 34588 860 2.54
8 Середньо-сівозмінна норма внесення органічних та міне-ральних добрив+2 т/га доломіт 57.3 308 3.33 866 281 35683 860 2.55

Економічно вигідним в обох дослідах було вирощування просапних культур (картопля, кукурудза). Незважаючи на високі матеріальні і фізичні витрати на одиницю площі при цьому, за рахунок підвищення продуктивності було одержано високі економічні показники (прибуток, рентабельність). Застосування фонових (органічних та мінеральних) добрив значно підвищувало собівартість одиниці окремих видів продукції (бульби, зелена маса кукурудзи, вико-вівса, люпину), але використання післядії цих добрив культурами сівозміни зменшувало собівартість вирощування продукції в цілому за сівозміну. Внесення повного мінерального удобрення в більшості випадків в 2-2.5 рази окупали витрати пов’язані з цим.
Картопля, як і кукурудза були енергомісткими і потребували великих затрат енергії для одержання врожаю (табл.6). Без застосування добрив низька продуктивність культур обумовлювала значні витрати на отримання одиниці продукції і тим самим знижували коефіцієнт енергетичної ефективності при цьому. Органічні добрива і вапно (доломіт) значно підвищували
Таблиця 6 – Економічна та енергетична ефективність сівозміни при різних способах застосування фосфорних добрив, 1989-1994рр.


Варіанти
(добрива за ротацію сівозміни)
Уро-жай- ність,

Всього витрат

Собі-вар- Прибу-ток на
Рента-бель-ність,
Енерговитрати,
Мдж
п/п ц
з.о./га на 1га,
грн тість, грн 1га,
грн % на
1 га на
1 ц Кее
1 Без добрив (контроль) 16.8 143 5.45 297 208 18902 1125 1.76
2 Фон – (30 т/га торфогно-йовий компост +доломіт 1.5т/га + N210К270 ) 32.5 254 4.80 673 265 32069 987 1.94
3 Фон + Р360 щороку 36.5 371 7.15 719 194 36726 1006 1.89
4 Фон + Р360 раз на 4 роки 35.2 303 4.53 718 237 37249 1058 1.72
5 Фон + Р720 раз на 8 років 36.7 327 4.99 718 220 39974 1089 1.62
6 Фон -(30 т/га торфогнойо-вий компост + 1.5 т/га доломіт + N300К390 )+ Р360 раз на 4 роки 37.9 428 5.96 759 177 42266 1115 1.59

загальні енерговитрати (в 1.5 рази). За рахунок підвищення продуктивності в 2 рази енерговитрати на одержання 1 ц продукції знижувались, а Кее залишався низьким. Додаткові енерговитрати при внесенні повного мінерального добрива компенсувались значним приростом врожаю і ростом енергетичної ефективності в цілому, що особливо виділялось при застосуванні помірних норм мінеральних добрив. Отже високу енергетичну ефективність в обох дослідах було отримано на удобрених варіантах з помірним мінеральним удобренням, де поряд із значною продуктивністю вирощуваних у сівозмінах культур енерговитрати на одиницю площі були не найвищими у дослідах, а коефіцієнт енергетичної ефективності – максимальним.

ВИСНОВКИ

1. На дерново-слабкопідзолистому глинистопіщаному грунті внесення половинної за гідролітичною кислотністю норми доломіту було недостатнім при насиченні сівозміни 13.3 т/га торфокомпосту та N50P50K55 мінеральними добривами на кінець п’ятої ротації. Спостерігалось явище прихованої негативної дії мінеральних добрив, особливо підвищених доз азотних і калійних добрив на грунт. Внесення доломіту в повній нормі за Нг сприяло відносному покращанню фізико-хімічних властивостей грунту, а саме, зниженню його кислотності, підвищенню ступеню насичення основами, місткості вбирання, суми поглинутих основ та інших.
2. Оптимізація фізико-хімічних властивостей при тривалому застосуванні органічних та мінеральних добрив з періодичним вапнуванням грунту безпосередньо виявилось у підвищенні вмісту в орному шарі грунту гумусу, який протягом п’яти ротацій сівозміни зростав в порівнянні з початковим рівнем на 0.3-0.42%..
3. Фосфатний режим дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного грунту значною мірою залежав від тривалого використання органічних та мінеральних добрив в сівозміні. При цьому відмічався ріст вмісту загального фосфору, його рухомих форм, ступеню рухомості. Переважна частина мінеральних фосфатів грунту була представлена фосфатами алюмінію та заліза, менше – фосфатами кальцію і зовсім незначно – рихлозв’язаними та водорозчинними фосфатами.
4. Оптимізація вмісту форм калію у грунті при внесенні добрив під культури сівозміни відбувалась при покращанні його агрохімічних властивостей, достатньої кількості в грунті супутніх елементів живлення при використанні органічних, мінеральних добрив та доломіту. При цьому в 3-3.5 рази зростав рівень забезпечення грунту рухомими формами калію і на 30-40% – необмінними формами в порівнянні з початковим рівнем вмісту.
5. Органічні добрива, які вносили в сівозміні, підвищували врожай бульб картоплі на 80-100 ц/га протягом всіх років досліджень. Ще більшу (в 2-2.5 рази) ефективність мала органо-мінеральна система удобрення картоплі при помірних нормах мінерального живлення і повній нормі вапнування за гідролітичною кислотністю. Збільшення дози азоту сприяло лише незначному підвищенню врожайності бульб.
6. При систематичному внесенні органічних та мінеральних добрив в сівозміні урожайність сільськогосподарських культур, які вирощувались, відчутно зростала при оптимальних рівнях удобрення (80 т/га торфокомпост + N330P300K330 за сівозміну), їх прирости при цьому становили: зеленої маси кукурудзи – 260 ц/га, вико-вівса – до 120 ц/га, люпину – до 70 ц/га, зерна озимого жита – до 19 ц/га, вівса – до 15 ц/га в середньому за шість років досліджень.
Погодні умови протягом вегетаційних періодів 1989-1994 рр. дуже різнились між собою, що мало безпосередній вплив на врожайність всіх сільськогосподарських культур в сівозмінах, але оптимальний рівень удобрення їх певною мірою нівелював негативну дію погоди.
7. Найбільшу продуктивність сівозміни при використанні добрив (51.9 ц з.о./га) відмічено при повному мінеральному живленні на фоні органічних добрив та доломіту, що забезпечувало вихід зернових одиниць на 30-40 ц/га вище від контролю (без добрив). Способи внесення фосфорних добрив мали порівняно однакову продуктивність і забезпечували до 18-20 ц/га зернових одиниць приросту.
8. Використання органічних та мінеральних добрив в сівозміні забезпечувало збільшення вмісту в бульбах аскорбінової кислоти (до 5 мг%), а при підвищеній дозі азотних добрив – загального азоту і білку поряд з високим вмістом (до 150 мг/кг) нітратів, величина вмісту яких залежала також і від збалансованості мінерального живлення картоплі та внесення фосфорних добрив. Амінокислотний склад бульб значно змінювався при застосуванні повної норми вапна за гідролітичною кислотністю та збалансованості мінерального удобрення за фосфором і калієм. Підвищена доза азоту збільшувала вміст лише окремих амінокислот.
9. Внесення на фоні органічних добрив мінеральних в різних співвідношеннях вело до певних додаткових витрат на вирощування культур в сівозміні, що повністю окупались приростом врожаю, забезпечуючи значний чистий прибуток та підвищуючи рівень рентабельності. Недовнесення окремих елементів (фосфору, калію) хоч і здешевлювало виробництво культур, але вища ефективність досягалась при повному мінеральному живленні. Високорентабельним при використанні оптимальних (помірних) норм мінеральних добрив було вирощування картоплі та кукурудзи (320 та 327% відповідно), менш рентабельним – виробництво зерна озимого жита, вівса та зеленої маси кормового люпину і вико-вівса. Значну економічну ефективність мала післядія органічних добрив, фосфору, що вносили “в запас” та повної норми вапна за гідролітичною кислотністю.
10. Вирощування просапних культур (картопля, кукурудза) в сівозміні було досить енергомістким, що обумовлювалось значними енерговитратами при внесенні органічних добрив. Менш енергоємними були зернові (озиме жито, овес), а кормові (люпин) визначались високою енергоефективністю через значну продуктивність при низьких затратах на одержання продукції. При застосуванні помірних норм мінерального удобрення в умовах сівозміни було отримано найвищу енергоефективність, з невисокими енерговитратами і максимальним коефіцієнтом енергетичної ефективності.
11. В зерно-картопляній сівозміні на дерново-слабкопідзолистому глинисто-піщаному грунті з метою підвищення її продуктивності доцільне сумісне застосування 13.3 т органічних добрив та до 240 кг NPK на 1 га сівозмінної площі на фоні вапнування не менш як повною нормою за гідролітичною кислотністю доломітовим борошном.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Балябо С.А., Шевченко Л.А., Вишневський В.В. Влияние длительного применения удобрений на плодородие легкой дерново-подзолистой почвы и продуктивность севооборота //Агрохимия.-1992,№2.- С.45-51. (Участь в обробці матеріалів досліджень та обгрунтуванні висновків).
2. Балябо С.А., Шевченко Л.А., Вишневський В.В. Вплив добрив на врожай картоплі та накопичення нітратного азоту в бульбах //Картоплярство.-Вип.22,-К.Урожай,1991.- С.37-40. (проведення польових та лабораторних досліджень, їх обробка та узагальнення).
3. Балябо С.А., Вишневський В.В. Вплив різних способів застосування фосфорних добрив на агрохімічні властивості легкого дерново-підзолистого грунту //Екологія Полісся: проблеми, сучасність, майбутнє / Тез.доп.конф. Частина 2. -Харків-Луцьк,1993.- С.68-69. (Обробка матеріалів багаторічних дослідів з їх подальшим узагальненням і доповіддю).
4. Балябо С.А., Вишневський В.В., Лисак О.А. Вплив способів застосування фосфорних добрив на накопичення фосфатів у легкому дерново-підзолистому грунті та продуктивність сівозміни // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН.-К.-1996.-Вип.1.- С.162-169. (Безпосередня участь в проведенні польових та лабораторних дослідів та їх систематизація).
5. Вишневський В.В., Балябо С.А. Вплив добрив на продуктивність картоплі, якість бульб та ураженість хворобами // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН.-К.-1997.-Вип.2.- С.7-10. (Проведення всіх досліджень за темою, узагальнення та обгрунтування матеріалів статті).

АНОТАЦІЯ
Вишневський В.В. Вплив тривалого застосування добрив на родючість дерново-слабкопідзолистого глинисто-піщаного грунту та продуктивність культур в польових сівозмінах.
Дисертація (рукопис) на здобуття вченого ступеню кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.04 – агрохімія. Інститут землеробства УААН, Київ, 1999.
В довготривалих стаціонарних дослідах на дерново-слабкопідзолистому глинисто-піщаному грунті вивчався вплив систематичного внесення органічних і мінеральних добрив з вапнуванням грунту доломітом в умовах польових сівозмін на основні показники його родючості, врожайність культур та якість продукції рослинництва. Вивчалась порівняльна ефективність щорічного і запасного внесення фосфорних добрив при довготривалому їх застосуванні в сівозміні за впливом на фосфатний режим грунту і продуктивність культур. Розрахована економічна та енергетична ефективність засобів хімізації в сівозмінах.
Встановлено, що найбільш оптимальною в дослідах була помірна система мінерального удобрення рослин при повній нормі вапна за гідролітичною кислотністю, що обумовлює врожай сільськогосподарської продукції з якістю, яка задовольняє споживача, забезпечує продуктивність сівозміни з максимальним виходом умовних одиниць з гектара сівозмінної площі при помірних затратах на вирощування культур і як наслідок – високу економічну і енергетичну ефективність.

АННОТАЦИЯ
Вишневский В.В. Влияние длительного применения удобрений на плодородие дерново-слабоподзолистой глинисто-песчаной почвы и продуктивность культур в полевых севооборотах.
Диссертация (рукопись) на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.04. – агрохимия. Институт земледелия УААН, Киев,1999.
Дерново-слабоподзолистые глинисто-песчаные почвы, которые в своем большинстве являются фоновыми для зоны Полесья Украины, характеризуются крайне неблагоприятными свойствами. Эффективное ведение земледелия на таких почвах без систематического применения удобрений невозможно. Исходя из этого, особое значение и актуальность имеет приближение потенциального и эффективного плодородия глинисто-песчаных почв дерново-подзолистого типа к почвенным разностям с более высокими показателями плодородия. Одним из основных направлений при этом является окультуривание почвы путем длительного систематического использования умеренных норм удобрений с обязательным известкованием доломитом в условиях научно-обоснованного севооборота.
В длительных стационарных опытах в условиях центрального полесья Украины на дерново-слабоподзолистой глинисто-песчаной почве изучалось влияние систематического применения органических, минеральных удобрений и извести в севооборотах на основные показатели плодородия почвы, урожайность культур и качество растениеводческой продукции. Изучалась сравнительная эффективность ежегодного и запасного внесения фосфорных удобрений при длительном их использовании в севообороте по влиянию на показатели плодородия почвы и продуктивность культур. Определены основные принципы повышения продуктивности севооборотов при различных системах удобрения культур, рассчитана экономическая и энергетическая эффективность средств химизации, указаны пути их регулирования.
В результате исследований установлено, что систематическое применение умеренных норм органических и минеральных удобрений при периодическом известковании почвы оказывает значительное влияние на основные показатели ее плодородия. При этом происходит оптимизация физико-химических свойств почвы, гумуса, подвижных форм фосфатов и калия. Значительно повышалась продуктивность севооборота за счет увеличения урожайности культур, при оптимальном (умеренном) удобрении которых заметно улучшались основные показатели качества растениеводческой продукции. Определена относительная равноценность ежегодного и запасного внесения фосфорных удобрений в условиях севооборота по влиянию на свойства почвы, продуктивность культур и их качество.
Расчет экономической и энергетической эффективности изучаемых средств химизации показал, что при существующих дополнительных затратах, связанных с их использованием, на умеренно удобренных вариантах наряду с высокими показателями продуктивности культур севооборота получены значительные доходы и уровни рентабельности, а также коэффициенты энергетической эффективности применяемых мероприятий. Экономически состоятельным признано запасное внесение фосфорных удобрений при сбалансированном азотном и калийном питании растений на фоне органических удобрений и извести в условиях полевого севооборота.

ABSTRACT

Vishnevsky V.V. The effect of the term application fertilizers of fertility sod-podzolic soil and productivity crop capacity in the field crop rotations.
Thesis (manuscript) for the degree of Candidate of Agriculture in the speciality 06.01.04 – agrochemie. Institute of Agriculture of the UAAS, Kyiv, 1999.
In the long-term stationary experiments on soddy weakly podzolic clayey-sandy soil the effect of the systematical application of organic and inorganic fertilizers when periodical soil liming under conditions of crop capacity and the quality of crop products was studied. The comparative efficiency of the annual and reserve application of phosphoric fertilizers when long-term their using in crop rotation on the effect on phosphate regime adjustment of soil was studied. The basic principles of the increase in crop rotation productivity with the different crop fertilizing systems are determined, the economic and energy efficiency of means of chemicalization is calculated, the ways of their regulation are indicated.
It was established that the moderate plant fertilizing system with the complete, amount of lime on hydrolytic acidity was the most optimal in the experiments what determines the agricultural produce yield with the quality answering consumer’s demands, secures the crop rotation productivity with maximum yield of conventional units per hectare of crop rotation area with moderate crop growing costs and as a consequence – the highest economic and energy efficiency.

Ключові слова: сівозміна, родючість грунту, елементи живлення, органічні та мінеральні добрива, вапнування грунту, фізико-хімічні та агрохімічні показники, урожайність, продуктивність, зернові одиниці, ефективність, рентабельність.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020