.

Вплив тканинних препаратів на фізичну працездатність та систему транспорту кисню у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної систем

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
141 2760
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

СОЛОВЕЙ Любомира Мирославівна

УДК 616.1-053.9:615.272:612.67

ВПЛИВ ТКАНИННИХ ПРЕПАРАТІВ НА ФІЗИЧНУ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ
ТА СИСТЕМУ ТРАНСПОРТУ КИСНЮ У ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ З ПРИСКОРЕНИМ СТАРІННЯМ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

14.01.02 – Внутрішні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Івано-Франківськ – 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геронтології Академії медичних наук України

Науковий керівник:
академік АМН України, член-кореспондент НАН України і АМН Росії, доктор медичних наук, професор Коркушко Олег Васильович, Інститут геронтології АМН України, керівник відділу клінічної фізіології і патології внутрішніх органів

Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Боцюрко
Володимир Іванович, Івано-Франківська державна
медична академія, завідувач кафедри ендокринології
з курсом ЛФК, фізвиховання та здоров’я

доктор медичних наук, професор Денисюк
Віталій Іванович, Вінницький державний медичний
університет ім. М.І. Пирогова, завідувач кафедри
госпітальної терапії №2

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра геронтології та геріатрії, Міністерство охорони здоров’я України, м. Київ

Захист відбудеться “28 ” грудня 1998 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Франківської державної медичної академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька,2)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька,7)

Автореферат розісланий “25” листопада 1998 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, професор Оринчак М. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми
Старіння переважної більшості населення України відбувається по передчасному патологічному типу. Прискорене старіння відрізняється від фізіологічного більш раннім розвитком вікових змін, більш вираженим обмеженням адаптаційних можливостей, підсиленням нерівномірності змін окремих органів і систем (Д.Ф.Чеботарьов, 1967; В.В. Фролькіс, 1990; О.В. Коркушко та ін., 1993). Іншими словами, при передчасному старінні біологічний (функціональний) вік людини або окремих систем організму випереджає календарний. В результаті прискореного старіння створюються передумови для розвитку захворювань, а вже існуючі захворювання можуть прискорити темп старіння (Д.Ф. Чеботарьов, 1967; О.В. Коркушко та ін., 1993; В.В. Фролькіс та ін., 1994; В.В. Фролькіс, 1996). Так, довготривалі спостереження показали, що чим вищий функціональний вік серцево-судинної системи, тим більша ймовірність виникнення ішемічної хвороби серця, гірший прогноз для життя (О.В. Коркушко та ін., 1993; O.V. Korkushko e. a., 1993). У зв’язку з цим особливе значення має пошук засобів, здатних уповільнювати процеси старіння.
Численні експериментальні дослідження (В.М. Анісімов та ін., 1991; В.В. Фролькіс та ін., 1992; В.Х. Хавінсон та ін., 1992; W. Mori. e.a., 1988; L.E. Rikans e.a., 1988; K.E. Farmer e.a., 1987) переконливо демонструють можливість уповільнення темпу вікових змін при використанні ряду препаратів – геропротекторів. Геропротектори – це біологічно активні речовини неспецифічної загальнорегулюючої дії. Виявляючи вплив на процеси обміну на молекулярному, клітинному, тканинному рівнях, вони нормалізують метаболізм, активізують знижені фізіологічні функції організму. Цим пояснюється їх універсальний терапевтичний ефект, який забезпечує розширення діапазону адаптації, значне підвищення біологічних можливостей старіючого організму (Д.Ф.Чеботарьов, 1977; В.В. Фролькіс та ін., 1992; О.В. Коркушко та ін., 1993).
Позитивний багаторічний досвід медикаментозного попередження передчасного старіння показав високий потенціал препаратів біогенного походження. Передумовою до використання тканинних препаратів у геріатрії були дослідження академіка В.П. Філатова та його послідовників (В.П. Філатов, 1943;Н.А. Пучковська, 1975; І.М. Логай та ін., 1995). Результати комплексного дослідження, проведеного в Інституті геронтології АМН України спільно з Одеським науково-дослідним інститутом очних хвороб і тканинної терапії АМН України та присвяченого вивченню ефективності суспензії плаценти, свідчать про перспективність використання тканинних препаратів в якості геропротекторів (Д.Ф. Чеботарьов та ін., 1975; Н.А. Пучковська та ін., 1975; О.В. Коркушко та ін., 1979; 1993).
З тканинних препаратів нової ґенерації значний інтерес представляють препарати вилочкової залози (тималін, Т-активін та ін.), епіфізу (епіталамін), селезінки (спленін). Згідно з експериментальними даними, ці препарати збільшують середню та максимальну тривалість життя тварин, уповільнюють темп старіння, виявляють модулюючий вплив на імунну, нейрогуморальну системи (В.М. Анісімов та ін., 1988; В.Х. Хавінсон та ін, 1990; В.Х. Хавінсон, В.Г. Морозов, 1996), нормалізують ліпідний та вуглеводний обміни (В.П. Комісаренко, 1961; І.М. Ганджа та ін., 1982), гальмують виникнення спонтанних новоутворень (В.Д. Сліпушкін та ін., 1990; В.Х. Хавінсон, В.Г. Морозов, 1992), зменшують вираженність стресорних пошкоджень органів і тканин (В.Д. Сліпушкін, В.Г. Пашинський, 1982; В.Х. Хавінсон та ін., 1990).
Ми зупинили свій вибір на трьох тканинних препаратах (тималін, спленін, епіталамін), виходячи з їх можливостей впливати на певні ланки у ланцюзі вікових змін організму: тималін – препарат, здатний здебільшого впливати на імунну систему; спленін – препарат змішаної дії, що здебільшого впливає на обмінні процеси; епіталамін – препарат, що здебільшого впливає на систему нейроендокринної регуляції.
У клінічній практиці виявити вплив геропротекторних засобів на тривалість життя прямим шляхом практично не можливо. Проте, якщо розглядати старіння як процес закономірного обмеження резервних можливостей організму, можна припустити, що ті впливи, які спрямовані на їх розширення, сприяють підвищенню толерантності організму до різноманітних пошкоджуючих факторів, і отже, зменшенню ймовірності виникнення захворювань та смерті.
Інтегральним показником функціонального стану організму є рівень максимальної фізичної працездатності. Погіршення функціонального стану серцево-судинної системи при старінні характеризується, насамперед, зниженням толерантності до фізичних навантажень (О.В. Коркушко, 1980; О.В. Коркушко, Ю.Т. Ярошенко, 1986; Б.М. Ліповецький та ін., 1988). Ще більш виражене зниження фізичної працездатності спостерігається при прискореному старінні серцево-судинної системи (Ю.Т. Ярошенко, В.Б. Шатило, 1996). Зниження фізичної працездатності відноситься до факторів, які лімітують якість життя людей похилого віку, рівень їх фізичної та соціальної активності. Пошук засобів, здатних підвищити показники фізичної працездатності літніх людей, має важливе значення. Проте дане питання ще недостатньо вивчене в клінічних умовах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Матеріали дисертаційної роботи є частиною комплексних досліджень, що проводилися в Інституті геронтології АМН України в 1992-1997 р.р.: “Розробка підходів для призначення тканинних препаратів з метою профілактики прискореного старіння і вік-залежної патології” шифр ОК.91.311; “Розробка технології тривалого застосування тканинних препаратів-геропротекторів” шифр 00.06.95; “Дослідження ефективності диференційованого застосування поліпептидних біорегуляторів тималіну і епіталаміну при різних синдромах прискореного старіння” шифр 02.06/05378).

Мета та задачі дослідження
Мета даної роботи – оцінити вплив тканинних препаратів на фізичну працездатність і систему транспорту кисню у людей похилого віку з проявами передчасного старіння серцево-судинної системи та розробити підходи до оптимізації їх застосування.
Задачі дослідження:
1. Оцінити вплив курсового застосування тканинних препаратів (тималіну, спленіну, епіталаміну) на фізичну працездатність у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.
2. Вивчити можливі механізми позитивної дії тканинних препаратів на фізичну працездатність у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.
3. Дати оцінку впливу тканинних препаратів на функціональні можливості серцево-судинної системи, систем зовнішнього дихання та вегетативної регуляції серцевого ритму на основі визначення їх парціального функціонального віку.
4. Дати оцінку ефективності тривалого застосування тканинних препаратів у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.
5. Розробити оптимальні схеми застосування тканинних препаратів у людей похилого віку з прискореним старінням.

Наукова новизна роботи
Вперше в плацебо-контрольованому дослідженні вивчено вплив тканинних препаратів (тималіну, епіталаміну, спленіну) на фізичну працездатність та систему транспорту кисню у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.
Курсове лікування тканинними препаратами приводило у більшості обстежених (від 50% до 72%) до підвищення фізичної працездатності. Підвищення фізичної працездатності зумовлене розширенням граничного рівня функціонування системи транспорту кисню, підвищенням ефективності гемодинамічного та кисневого забезпечення фізичного навантаження, поліпшенням кисневого тканинного обміну, вегетативної регуляції серцевого ритму.
Встановлено, що позитивна дія тканинних препаратів зберігається протягом 5-6 міс. Це було передумовою для проведення повторних курсів лікування та оцінки їхньої ефективності на підставі тривалого спостереження.
Також вперше встановлено, що, завдяки періодичному застосуванню тканинних препаратів кожні 6 міс. на протязі 2,5 років, рівень фізичної працездатності літніх людей не знизився, а залишався на тому ж рівні, що й до лікування (спленін) або навіть дещо підвищувався (тималін, епіталамін). В результаті застосування тканинних препаратів спостерігалося зменшення функціонального віку серцево-судинної системи. За той же період спостереження в осіб, що отримували плацебо, відбулося зниження фізичної працездатності, збільшення функціонального віку серцево-судинної системи.
Таким чином, було показано геропротекторну дію тканинних препаратів тималіну, епіталаміну, спленіну у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.

Практичне значення отриманих результатів
Застосування тканинних препаратів приводило до підвищення показників фізичної працездатності у людей похилого віку з прискореним старінням. Було показано, що для підтримки досягнутого ефекту необхідно проводити повторні курси лікування. На підставі цього розроблені схеми курсового та тривалого застосування тканинних препаратів у людей літнього віку з прискореним старінням.
Позитивний вплив тканинних препаратів на фізичну працездатність у людей похилого віку, хворих на ІХС, дає підставу рекомендувати курсове застосування тканинних препаратів як елемент комплексної терапії атеросклерозу та ІХС.

Особистий внесок дисертанта
Автором самостійно обгрунтовано актуальність та необхідність проведення дослідження, сформульовано його мету, завдання, проведено аналіз наукової літератури, виконано відбір тематичних хворих. Автором самостійно проводилися інструментальні дослідження – визначення толерантності до фізичного навантаження і його кисневого забезпечення (спіровелоергометрія), показників зовнішнього дихання (спірографія), показників гемодинаміки за допомогою тетраполярної реографії, електрокардіографічне дослідження, дослідження варіабельності ритму серця, дослідження кисневого обміну в тканинах за допомогою полярографії, сформовано комп’ютерну базу даних, проведено розрахунки функціонального віку серцево-судинної системи, систем зовнішнього дихання та вегетативної регуляції серцевого ритму за формулами, розробленими у відділі клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту АМН України, статистична обробка цифрових даних, аналіз отриманих результатів, їх узагальнення, написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки, практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації
Основні теоретичні та практичні положення дисертації доповідалися на конференції молодих учених (Київ, Інститут геронтології АМН України,1994), II Національному Конгресі геронтологів та геріатрів України (1995), науково – практичній конференції “Застосування геропротекторів для попередження прискореного старіння” (Одеса, 1996), засіданні клінічного сектора (Київ, Інститут геронтології АМН України, 1997), симпозіумі “Хронічні обструктивні захворювання легень у людей похилого та старечого віку” (Київ, 1997), науково-практичній конференції “Реабілітація хворих похилого віку із захворюваннями серцево-судинної системи і церебральною судинною патологією” (Київ, 1997).

Публікації
Матеріали дисертації опубліковані в 4 статтях у наукових журналах, з них 1 стаття – без співавторів, а також у 10 тезах та матеріалах конференцій, з’їздів, симпозіумів.

Обсяг та структура роботи
Робота викладена на 132 сторінках. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, розділу “Контингент і методи обстеження”, трьох розділів за результатами власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури (246 джерел). Робота ілюстрована 5 рисунками, вміщує 33 таблиці.

Методика проведення досліджень
З метою вивчення впливу тканинних препаратів (тималіну, спленіну, епіталаміну) на фізичну працездатність та систему транспорту кисню обстежено 87 людей у віці 60-74 років. Дослідження проводилися у відділенні клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України в 1992-1997 р.р.
В умовах стаціонару всім хворим проводилася проба з фізичним навантаженням на велоергометрі, визначався функціональний вік серцево-судинної системи за формулами, розробленими у відділі клінічної фізіології та патології внутрішніх органів (Ю.Т. Ярошенко, 1992). Основним критерієм відбору пацієнтів на стаціонарному етапі було зниження фізичної працездатності (потужності порогового навантаження) на 10% і більше від вікової норми. Другим критерієм було переважання функціонального віку серцево-судинної системи над календарним на 10 років і більше.
У 47 людей була виявлена ХІХС (стабільна стенокардія напруги, I-II функціональний клас). Діагноз ХІХС верифіковано на підставі скарг хворих, даних анамнезу, клінічного огляду, ЕКГ в спокої та проби з фізичним навантаженням (Д.М. Аронов, 1992) у відповідності із загальноприйнятими критеріями.
У дослідження не включалися хворі зі складними порушеннями ритму, ознаками серцевої недостатності, супутньою гіпертонічною хворобою, захворюваннями ендокринної, нервової та дихальної систем. Зниження фізичної працездатності в обстежених не було пов’язане з патологією опорно-рухового апарату.
Згідно з поставленим завданням, обстежені були поділені на чотири однорідні групи: 24 пацієнти отримували тималін, 21-епіталамін, 25-спленін, 17-плацебо.
У вихідному стані всі обстежені характеризувалися прискореним старінням серцево-судинної системи (різниця між функціональним віком серцево-судинної системи та календарним становила більше ніж 10 років у кожного пацієнта). Прискорене старіння серцево-судинної системи привело до погіршення її функціонального стану, що, мабуть, було основною причиною обмеження фізичної працездатності. Так, досягнута до лікування величина порогового фізичного навантаження в середньому по групі пацієнтів, що отримували тималін, складала 54,4%, спленін – 69,5%, епіталамін – 67,8%, в контрольній групі-62,9% від вікової норми.
Показники фізичної працездатності (потужність фізичного навантаження) та газообміну вивчали методом спіровелоергометрії. Застосовували наступну схему виконання проби з навантаженням: на першому етапі пацієнти виконували стандартне навантаження потужністю 25 Вт на протязі 5 хвилин (визначення економічності діяльності серцево-судинної системи); на другому етапі, після 5-хвилинного відновного періоду, проводилося безперервне лінійно-зростаюче навантаження зі збільшенням потужності на 10 Вт кожної хвилини (визначення показників фізичної працездатності). Навантаження проводили до досягнення електрокардіографічних або клінічних критеріїв його припинення згідно з рекомендаціями ВООЗ (Д.М. Аронов, 1992).
Для визначення параметрів центральної гемодинаміки використовували метод тетраполярної грудної реоплетизмографії за методикою В. Кубічека (1966) в модифікації Ю.Т. Пушкаря та співавт. (1977).
Тканинний кисневий обмін вивчали в підшкірній клітковині лівого передпліччя методом полярографії (В.А. Березовський, 1985). Для більш повної оцінки тканинного кисневого обміну застосовувалися функціональні проби: 10-хвилинне перетискання судин кінцівки та 10-хвилинне вдихання кисню (О.В. Коркушко, Л.О. Іванов, 1986). Оцінка дефіциту кисню в організмі проводилася за методикою Уленбрука (Р. Uhlenbruck, 1930) на спірографі СГ – 1М.
Стан вегетативної регуляції серцевої діяльності оцінювали за допомогою програмного забезпечення, розробленого у Каунаському НДІ фізіології та патології серцево-судинної системи ім. З.І. Янушкевічуса (Й.Л. Каукенас,1986) з наступною статистичною обробкою даних на ЕОМ IBM РС/АТ -486 (О.В. Коркушко та ін., 1994).
Ступінь вікових змін серцево – судинної, дихальної систем та системи вегетативної регуляції оцінювали шляхом визначення їх парціального функціонального віку за формулами, розробленими у відділі клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України (Ю.Т. Ярошенко, 1992; О.В. Коркушко та ін.,1992; В.Б. Шатило, 1992). Різниця в показниках біологічного (функціонального) і календарного віку характеризує ступінь постаріння. Якщо біологічний (функціональний) вік значно перевищує календарний, то старіння розвивається по прискореному типу. Крім того, збільшення різниці між функціональним віком і календарним свідчить про погіршення адаптаційних можливостей організму (Д.Ф. Чеботарьов, А.Я. Мінц, 1978; О.В. Коркушко, А.Я. Мінц, 1982; В.П. Войтенко та ін., 1984; А.В. Токар та ін., 1989; В.В. Фролькіс, 1985, 1990; О.В. Коркушко, 1990,1991).
Отримані результати аналізували методами математичної статистики (О.П. Мінцер, 1991) з використанням персонального комп’ютера типу ІВМ РС/АТ- 486 та пакетів статистичних програм “ Symphony” і “Statgraph”.
Схеми застосування тканинних препаратів. При першому курсовому лікуванні спленін вводили внутрім’язово по 2 мл щодоби протягом 20 діб (курсова доза 40 мл). Тималін застосовували внутрім’язово по 10 мг щодоби протягом 10 діб (курсова доза – 100 мг). Епіталамін вводили внутрім’язово по 10 мг щодоби протягом 5 діб (курсова доза – 50 мг). Плацебо (фізіологічний розчин) вводили по 2 мл щодоби внутрім’язово протягом 20 діб. Тканинні препарати та плацебо вводили вранці. Враховуючи дані експериментальних досліджень, в яких була встановлена підвищена чутливість старих тварин до стандартних доз тималіну та епіталаміну, а також більша тривалість ефектів після введення одноразових доз (Г.М. Бутенко та ін., 1995), схеми застосування тималіну та епіталаміну в подальшому було змінено. Починаючи з 2-го курсу, тималін та епіталамін вводили по такій схемі: по 10 мг препарату 1 раз в 3 доби, на курс – 5 введень (курсова доза – 50 мг). Схему застосування спленіну та плацебо при повторних курсах не змінювали. Кожний пацієнт за 30-місячний період спостереження отримав по 6 курсів лікування одним з тканинних препаратів або плацебо.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ефективність курсового застосування тканинних препаратів
Після 1-го курсу лікування тканинними препаратами відмічено поліпшення загального стану більшості обстежених. Позитивний клінічний ефект характеризувався збільшенням обсягу фізичної активності (підйом по сходах без зупинки більше ніж на 1-2 поверхи, збільшення відстані ходьби по теренкуру в 2 рази і більше) у 53% хворих, що приймали тималін, 51% – спленін, 48% -епіталамін; зменшенням втомлюваності при фізичному навантаженні – у 49% хворих, що отримували тималін, 53% – спленін, 51% -епіталамін. 30% хворих, що отримували тималін, відмічали зменшення інтенсивності та частоти виникнення болю в ділянці серця. Після курсу спленіну чи епіталаміну аналогічне покращання відмічали відповідно у 18% та 29% обстежених. Зменшення задишки при фізичному навантаженні спостерігалося у 22% людей, що отримували тималін, 18% – спленін, 19% – епіталамін. У 36% обстежених епіталамін поліпшував пам’ять та 29% – якість сну.
За позитивний ефект лікування приймали приріст толерантності до фізичного навантаження на 5 Вт і більше. Після курсового лікування тималіном потужність порогового навантаження в цілому по групі збільшилася на 16,6%, спленіном – на 14,1%, епіталаміном – на 19,1% відносно величини порогового навантаження у вихідному стані. У контрольній групі пацієнтів, що отримували плацебо, толерантність до фізичного навантаження практично не змінилася.
Після курсового лікування тканинними препаратами зменшився функціональний вік серцево-судинної системи, що може свідчити про поліпшення її функціонального стану. У людей, що одержували плацебо, функціональний вік серцево-судинної системи не змінився.
У хворих на ІХС після курсового лікування тималіном толерантність до фізичного навантаження підвищилася на 18,4% , спленіном – на 10,6%, епіталаміном – 20%. У людей без ІХС після курсового лікування тималіном потужність порогового навантаження виросла на 13,5%, спленіном – на 14,3%, епіталаміном – на 11,1%. Таким чином, тканинні препарати виявляли приблизно однаковий вплив на фізичну працездатність у людей з діагностованою ІХС і без ІХС.

Механізми впливу тканинних препаратів на фізичну працездатність.
Відзначений вище позитивний ефект курсового лікування тканинними препаратами спостерігався у 50% обстежених, що приймали тималін, у 60% – спленін, 72% – епіталамін та 24% – плацебо.
Подальший аналіз даних був направлений на з’ясування можливого механізму впливу тканинних препаратів на фізичну працездатність. З цією метою нами розглянуті дві підгрупи пацієнтів: 1-а підгрупа – з підвищенням толерантності до фізичного навантаження, 2-а – без зміни толерантності.
При аналізі отриманих результатів був виявлений спільний механізм дії тканинних препаратів. Збільшення потужності фізичного навантаження після курсового лікування тканинними препаратами у пацієнтів 1-ї підгрупи супроводжувалося достовірним розширенням максимальних функціональних можливостей системи транспорту кисню, на що вказувало підвищення споживання кисню на висоті фізичного навантаження, максимального значення хвилинного об’єму крові (табл. 1). Це дозволило забезпечити більшу величину кисневого запиту організму.

Таблиця 1
Динаміка показників фізичної працездатності в двох підгрупах обстежених під впливом курсового лікування тканинними препаратами та плацебо

Показники Підгрупи Тималін
Абс. зсув Епіталамін
Абс. зсув Спленін
Абс. зсув Плацебо
Абс. зсув
Потужність порогового навантаження, Вт 1
2 21,5±3,8**
-3,5±1,7 17,5±3,2**
-4,7±2,7 21,7±5,3**
-5,6±1,8 1,17±2,4
Споживання кисню на висоті навантаження, л/хв 1
2 0,16±0,04**
0,03±0,04 0,17±0,04**
-0,19±0,08 0,17±0,04**
0,04±0,04 0,03±0,06
Хвилинний об’єм крові на висоті навантаження, л/хв 1
2 1,09±0,4*
-0,11±0,5 1,11±0,37*
-1,03±0,62 1,01±0,32*
-0,45±0,48 0,44±0,61
Примітка. 1-підгрупа з підвищенням толерантності, 2- без зміни толерантності;
**- р0,01, *- р0,05 по відношенню до показника у вихідному стані

В обстежених 1-ї підгрупи на покращання функціонального стану серцево-судинної системи вказувало зменшення функціонального віку серцево-судинної системи після курсового лікування тималіном на 3,81,3 роки (р0,01), спленіном – на 7,80,6 років (р0,01), епіталаміном – на 5,41,2 років (р0,01).
Поряд з розширенням максимальних можливостей функціонування системи кровообігу велике значення має економічність роботи фізіологічної системи, яка оцінюється по реакції організму на стандартне навантаження. У пацієнтів 1-ї підгрупі на висоті стандартного навантаження величина хвилинного об’єму крові (ХОК) не змінилася, але змінилася структура ХОК – збільшився ударний об’єм (УО), зменшилася частота серцевих скорочень (ЧСС). Така перебудова структури ХОК є найраціональнішою, бо зменшує енергетичні витрати серця на переміщення крові. Це положення також підтверджується достовірним зменшенням величини подвійного добутку на висоті стандартного навантаження (табл. 2).
Таблиця 2
Динаміка параметрів гемодинамічного та кисневого забезпечення стандартного фізичного навантаження (25 Вт) під впливом курсового лікування тканинними препаратами та плацебо

Показники Підгрупи Тималін
Абс. зсув Епіталамін
Абс. зсув Спленін
Абс. зсув Плацебо
Абс. зсув
ХОК, л/хв 1
2 0,450,25
-0,110,47 0,030,19
-0,110,23 0,260,36
0,220,21 -0,080,17
УО, мл 1
2 9,162,5*
-0,714,7 2,671,2*
-2,52,5 8,383,4*
0,651,58 -1,41,8
ЧСС, хв-1 1
2 -51,7*
0,74,7 -3,41,5*
1,51,8 -5,51,9*
31,7 0,182,8
ПД, умов. од. 1
2 -22,16,5*
3,96,1 -11,186,2*
5,839,7 -14,55,9*
4,33,7 -0,562,8
КБ, л 1
2 -0,150,04*
0,070,12 -0,070,1
0,020,06 0,120,04*
0,030,05 0,060,04
КВР, л 1
2 -0,290,09*
0,130,3 -0,110,3*
0,210,31 -0,220,11*
0,020,05 0,280,16
Примітка. ХОК – хвилинний об’єм крові, УО – ударний об’єм, ЧСС- частота серцевих скорочень, ПД- подвійний добуток, КБ- кисневий борг, КВР – киснева вартість роботи. 1-підгрупа з підвищенням толерантності, 2- без зміни толерантності. * – Зміни достовірні в порівнянні з вихідними значеннями, р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020