АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ЕНДОКРИННОЇ ПАТОЛОГІЇ

ІМ. В. Я. ДАНИЛЕВСЬКОГО

БРЕЧКА Наталія Михайлівна

УДК 616.69-008.6:616.69-039.12:616-08

Вплив стимуляторів анаболічних процесів у неонатальному періоді на
сомато–статевий розвиток самців щурів

14.01.14 – ендокринологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Харків–2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем ендокринної патології
ім. В.Я. Данилевського АМН України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Демченко Олександр Миколайович, Інститут проблем ендокринної патології
ім. В.Я. Данилевського АМН України, завідувач відділу клінічної
ендокринології

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Гладкова Алла Іванівна, Інститут
проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України,
завідувачка лабораторії репродуктивної ендокринології

доктор медичних наук, професор Лучицький Євген Васильович, Інститут
ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України,
завідувач відділення клінічної андрології

Провідна установа Івано–Франківський державний медичний університет МОЗ
України, кафедра ендокринології (м. Івано–Франківськ)

Захист відбудеться „ 02 ” березня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.564.01 при Інституті проблем
ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України (61002,
м. Харків, вул. Артема, 10).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту проблем
ендокринної патології ім. В.Я.Данилевського АМН України (61002,
м. Харків, вул. Артема, 10).

Автореферат розісланий » 31 » січня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Т.М. Тихонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відомо, що однією з причин, які призводять до
зниження репродуктивної функції, є патологія пубертату (Теодореску И.,
1981; Buchanan Ch.R., 2000), формування якої можуть виникати на різних
етапах розвитку (Резников А.Г., 1982; Paris F., Sultan Ch., Lumbroso S.,
2000; Козлов Г.И., 2002). У зв’язку з погіршенням репродуктивного
здоров’я населення одним із пріоритетних напрямків наукових досліджень є
пошук факторів, які призводять до гіпофертилізації (Buchanan Ch.R.,
2000).

Оскільки становлення функції розмноження здійснюється в період статевого
розвитку організму, підґрунтям для розробки засобів поліпшення
репродуктивного здоров’я слід вважати отримання нових знань в області
фізіології і патології пубертату (Плєхова О.І., 1996; Лучицький Є.В.,
2002-2003; Горпинченко І.І., Імшинецька Л.П., 2002).

Статеві гормони відіграють подвійну роль у статевому розвитку. У
неонатальному періоді вони закладають в органах–мішенях програму
реагування, яка не проявляється до початку статевозрілості. У самців
щурів ця роль забезпечується неонатальним піком тестостерону (Т) у віці
3–7 діб. У пубертатному періоді статеві гормони забезпечують розвиток
первинних і вторинних ознак, а також стан статевої та репродуктивної
функції, при чому рівень цього забезпечення багато в чому залежить від
сенсибілізації тканин–мішеней неонатальною стероїдною короткою
“експозицією” за принципом імпринтинг–механізму (Резников А.Г., 1982,
2003; Forest M.G., 1983; Negri–Cesi P., 2000).

Зміна рівня, якості та часу цієї експозиції, завдяки введенню різних
речовин у неонатальному періоді, призводить до змін нейрогуморальної
регуляції та функції різних ланцюгів системи гіпоталамус–гіпофіз–гонади
(Bellido C. et al., 1985; Dahlquist G. et al., 1999). При цьому вплив на
неонатальний пік Т шляхом введення екзогенних андрогенів, не підсилює,
а, навпаки, гальмує маскулінізацію у процесі пубертату, порушуючи
розвиток органів чоловічої статевої системи (Baranao J.L.S. et al.,1981)
та знижуючи стероїдогенну здатність сім’яників (Vanderstichele H. et
al.,1987).

Проводяться дослідження щодо наукового обґрунтування гіпотези про
значення особливостей перебігу перинатального періоду для реалізації
програми статевого розвитку, взагалі, і зокрема для такого патологічного
стану, як зниження запліднюючої здатності сім’яної рідини чоловіків
(Никитин А.И., 2002; Гладкова А.И., Сидорова И.В., 2002; Dodic M. et
al., 2002). Відомо, що існують фактори, які діють перинатально за типом
експозиції, але наслідки їх дії проявляються в дорослому віці
різноманітними відхиленнями в ендокринній системі (Nagao Tetsuji, 1998;
Nyitray M. et al., 1998; Зелинский А.А., Воскресенская Е.О., 2003). При
цьому наукові розробки ведуться переважно у напрямку вивчення впливу на
статеву систему перинатально діючих стресорних, гормональних, токсичних,
а також інших факторів, які негативно впливають на становлення і
функціонування системи гіпоталамус–гіпофіз–статеві залози
(Резников А.Г., 1996; Jensen T.K. et al., 1995; Сергієнко Л.Ю. та
співавт., 1998).

Дослідження впливу неонатальної модуляції системи гіпофіз–гонади за
допомогою активації продукції та реалізації дії її гормонів на статевий
розвиток чоловічого організму дозволяють отримати конкретні результати у
формі нових моделей гіпогонадизму і технологій активації дії ендогенних
гонадотропінів та андрогенів (Демченко О.М., Коренєва Є.М., 1994–2001;
Бондаренко В.О., 1994–1999). Практично залишилась не вивченою проблема
впливу неонатальної зміни анаболічних процесів, зокрема анаболічного
ефекту андрогенів, який є невід’ємною складовою їх дії на перебіг
статевого розвитку та морфо–функціональний стан органів репродуктивної
системи у дорослих особин.

Необхідність проведення нашого дослідження визначається тим, що однією з
основних складових дії тестостерону є анаболічний ефект. При цьому
представляється вельми важливим для доповнення наукових знань про нові
фактори формування програми пубертатогенезу вирішити наукове завдання:
яким чином впливає зміна анаболічної дії тестостерону або загальних
анаболічних процесів на статевий розвиток самців щурів. Отримання таких
даних є основою для розробки нових експериментальних моделей
диспрограмних відхилень статевого розвитку та науково обґрунтованих
підходів до їх профілактики, діагностики і корекції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту
проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України і є
фрагментом теми відділення патології статевих залоз „Механізми
формування і шляхи корекції патоспермій, обумовлених
диспубертатогенезом” (№ держреєстрації 0101U000955, 2001–2004 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – встановити значимість впливу
стимуляторів анаболічних процесів у неонатальному періоді для формування
патології статевого розвитку, а також визначити нові фактори, що
призводять до порушення перинатальної детермінації статевого розвитку
чоловічого організму.

Основним завданням дослідження є вивчення впливу стимуляторів
анаболічних процесів у неонатальному віці на статевий розвиток, для
вирішення якого були проведені наступні дослідження:

1. Вивчення характеру зміни анаболічних процесів у неонатальному періоді
під впливом препаратів ретаболілу, метилурацилу та рибоксину.

2. Вивчення впливу препаратів ретаболілу, метилурацилу та рибоксину у
неонатальному періоді на сомато-статевий статус дорослих самців щурів.

3. Дослідження впливу повторного, у статевозрілому віці, введення
препаратів ретаболілу, метилурацилу та рибоксину на масу та
функціональний стан андрогензалежних та андрогенчутливих органів у
неонатально оброблених самців щурів.

4. Вивчення андрогенних властивостей ретаболілу, метилурацилу та
рибоксину.

5. Дослідження впливу препаратів, що стимулюють анаболічні процеси, на
реалізацію дії тестостерону у інтактних та неонатально оброблених
тварин.

6. Дослідження впливу препаратів ретаболілу, метилурацилу та рибоксину в
неонатальному періоді на гістоструктуру сім’яників та андрогензалежних
органів у статевозрілих тварин.

Об’єкт дослідження – процес перинатальної детермінації програми
статевого дозрівання чоловічого організму.

Предмет дослідження – параметри статевого дозрівання у самців щурів
популяції Вістар при неонатальній обробці лікарськими засобами, які
стимулюють анаболічні процеси.

Методи дослідження: фізіологічні, біохімічні, імуноферментні,
гістологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації наведено теоретичне
узагальнення і нове вирішення наукового завдання в галузі ендокринології
по проблемі перинатальної детермінації програми статевого розвитку
чоловічого організму. Для виявлення факторів зміни цієї програми, знання
якої необхідне для розробки науково обґрунтованих підходів до
профілактики та патогенетичної терапії репродуктопатій, обумовлених
порушеннями пубертату, вперше проведена неонатальна модуляція
анаболічних процесів за допомогою введення лікарських засобів
(ретаболілу, метилурацилу та рибоксину), які мають різні анаболічні
властивості. Вивчено віддалені наслідки впливу цієї модуляції на
параметри статевого дозрівання самців щурів.

Аналіз сукупності результатів нового рішення наукового завдання дозволяє
представити на захист наступні положення:

1. Введення стимуляторів анаболічних процесів у неонатальному періоді
трансформує програму статевого розвитку у дорослих самців щурів.

2. Характер цієї трансформації залежить від особливостей досліджених
лікарських препаратів та може проявлятися гальмуванням або активацією чи
дисоціацією пубертатного розвитку і функції
тестикуло–простато–везикулярного комплексу.

3. Ретаболіл, метилурацил та рибоксин слід віднести до категорії
препаратів, неонатальне введення яких залишає „відбиток”, що в
подальшому викликає зміни в системі статеві залози – органи–мішені, які
полягають у абсолютній недостатності тестостерону, відносній
гіперандрогенізації та гіпореалізації ефектів тестостерону, відповідно,
тобто порушують сомато–статевий розвиток осіб чоловічої статі.

4. Ефекти, що спостерігалися при введенні у неонатальному періоді
означених препаратів, можуть не тільки посилюватися при їх повторному
застосуванні в пубертаті, але й скасовуватися, що призводить до
відновлення реалізації програми статевого розвитку.

5. Введення стимуляторів анаболічних процесів у неонатальному періоді
призводить у подальшому до порушення репродуктивної функції.

Практичне значення одержаних результатів. Вирішення наукового завдання
про значення модуляції анаболічних процесів у неонатальному періоді щодо
подальшого статевого розвитку, дає можливість не тільки поповнити
перелік потенційно шкідливих препаратів серед фармакологічних засобів,
що застосовуються з лікувальною метою в цей період, але й сформулювати
концепцію можливості відновлення програми статевого розвитку чоловічого
організму, порушеної у неонатальному періоді.

Отримано наукові обґрунтування для створення нових перинатально
детермінованих гіпогормональних, гіперпластичних та гіпореалізаційних
моделей порушення статевого розвитку, які розширюють можливості
експериментальної ендокринології щодо дослідження їх патогенезу та
розробки методів корекції.

Результати роботи використані при написанні методичних рекомендацій
„Диференційовані підходи до терапії ідіопатичної гіпофертильності у
чоловіків”.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз наукової
літератури за проблемою, вибір об’єкту та методів дослідження,
інтерпретація отриманих даних. Весь фактичний матеріал, приведений у
роботі, отримано дисертантом самостійно на базі відділення патології
статевих залоз Інституту проблем ендокринної патології
ім. В.Я. Данилевського АМН України, проведено статистичну обробку та
систематизацію даних. Дизайн дисертаційного дослідження розроблено під
керівництвом д. мед. н., проф. Демченка О.М. Визначення рівня фруктози,
рівня гормонів у сироватці крові проведено разом із к.б.н.
Коренєвою Є.М. та м.н.с. Сиротенко Л.А., гістологічні дослідження
проводилися за участі к.б.н. Ларьяновської Ю.Б.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
подані на 1-й науково-практичній конференції молодих вчених, яка
присвячена 95-річчю з дня народження акад. В.П. Комісаренка (Київ,
2002), науково-практичній конференції, що присвячена 150-річчю з дня
народження В.Я. Данилевського (Харкiв, 2002), науково-практичній
конференцiї „Сучаснi напрямки розвитку ендокринології” (Другi
Данилевськi читання, Харкiв, 2003), на 7-й Пущінській школі-конференції
„Биология – Наука ХХІ века” (м. Пущіно, Московської обл., Росія, 2003),
на 8-й Міжнародній Пущінській школі-конференції „Биология – Наука ХХІ
века” (м. Пущіно, Московської обл., Росія, 2004), на 8-му Міжнародному
медичному конгресі студентів і молодих учених (м. Тернопіль, 2004).

Публікації матеріалів дисертації. Автором за темою дисертації
опубліковано 7 наукових праць (4 статті у спеціалізованих наукових
виданнях, рекомендованих ВАК України, з них 1 самостійна і 3 у
співавторстві).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 146 сторінках
друкованого тексту. Складається зі вступу, огляду літератури, опису
матеріалів та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень,
обговорення отриманих результатів, висновків, списку використаних
джерел, який містить 288 посилань та займає 30 сторінок. Роботу
ілюстровано 28 таблицями, 24 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. У роботі використано 410 самців щурів
лінії Вістар. Дослідження проводилися в різні вікові періоди:
неонатальний, пубертатний та статевозрілий.

Експериментальні тварини утримувались у стандартних умовах віварію
Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського при
природному освітленні і раціоні, рекомендованому для даного виду тварин,
та питному режимі ad libitum. Дослідження проводилися відповідно до
національних „Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”
(Україна, 2001), які узгоджуються з положеннями „Європейської конвенції
про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних
та інших наукових цілей” (Страсбург, 1985).

Щури отримували препарати, що стимулюють метаболічні процеси та мають
здатність посилювати синтез білка (Машковский В.А., 1993):

1) метилурацил, нестероїдний анаболічний засіб (похідне піримідину),
який сприяє синтезу нуклеїнових кислот та білків і має анаболічну та
антикатаболічну дію;

2) рибоксин (похідне пурину), нестероїдний анаболічний засіб –
ендогенний метаболіт, що утилізується у процесі синтезу аденілових
нуклеотидів (його можна розглядати як попередник АТФ), стимулює синтез
нуклеотидів, а також сприяє синтезу нуклеїнових кислот;

3) ретаболіл (19–нор–тестостерон–17в–деканоат) – анаболічний стероїд,
активує синтез структурних та ферментних білків.

Згідно з літературними даними ми використовували методику тестування
неонатального порушення (або деструкції) програми статевого розвитку, що
рекомендована багатьма авторами (Bigsby R. E. et al., 1999; Melnick R.
et al., 2002). Введення речовин здійснювали у ранньому критичному
періоді (3–7 доба після народження), а маніфестація цих впливів
досліджувалася у дорослому віці (100 діб життя). При вивченні впливу
препаратів для неонатальної модуляції анаболічних процесів
використовували дози препаратів, у сім разів більші за терапевтичні,
аналогічно тому, як застосовують ТСП (тестостерону пропіонат) при
створенні неонатальної гіперандрогенізації (H. Vanderstichele,
W. Eechaute, 1987).

Препарати вводилися з 3-ої по 7-му добу після народження підшкірно один
раз на добу. Метилурацил вводився у дозі 6 мг (всього п’ять ін’єкцій),
рибоксин – у дозі 2,4 мг (всього п’ять ін’єкцій); ретаболіл – у дозі 1
мг вводився тільки на третій день життя; тваринам груп порівняння
вводився 0,1 мл розчинника. Новонароджених тварин розподіляли на групи
по 8–10 щурят.

З метою перевірки впливу досліджуваних препаратів на рівень тестостерону
у неонатальному періоді частину тварин декапітували на сьомий день після
народження та брали периферичну кров для визначення рівня чоловічого
статевого гормону. Для перевірки нетоксичності обраних доз у неонатально
оброблених тварин на сьомий день життя визначали активність ферментів,
які є класичними маркерами токсичного впливу на організм,
аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ) (метод
Райтмана–Френкеля); вміст загального білка в сироватці крові
досліджували за біуретовою реакцією з використанням стандартних
комерційних наборів фірми „Реагент” (м. Дніпропетровськ), також у цих
щурят реєстрували масу тіла та сім’яників.

За даними дослідження препарати ретаболіл, метилурацил та рибоксин у
застосованих в експерименті дозах не викликають токсичних змін у віці
3–7 діб, оскільки показники активності ферментів АлАТ і АсАТ у
піддослідних тварин не перевищували контрольні показники.

Анаболічний ефект препаратів у обраних дозах порівнювали за змінами
вмісту загального білка у сироватці крові. Введення в неонатальному
періоді ретаболілу, метилурацилу та рибоксину призводило до
різноспрямованих наслідків. Так, введення рибоксину (так само як і
розчинника) не змінювало вміст загального білка у крові тварин, при
застосуванні ретаболілу цей показник статистично вірогідно зменшувався,
а при введенні метилурацилу – збільшувався. Таким чином, препарати з
анаболічною дією, застосовані у неонатальному періоді життя у
нетоксичних дозах, спроможні як посилювати, так і гальмувати анаболічні
процеси в організмі щурят.

У віці 90–99 діб неонатально обробленим тваринам вводили щоденно
підшкірно, один раз на добу ті ж самі препарати в терапевтичних дозах, з
урахуванням коефіцієнта видової стійкості (Стефанов О.В., 2001):
метилурацил – 90 мг/кг; рибоксин – 36 мг/кг; ретаболіл – 3 мг/кг.
Контрольною групою були інтактні щури.

У віці 100 діб, після закінчення експерименту, тварин декапітували,
виділяли сім’яники, гіпофіз, надниркові залози, вентральну частину
передміхурової залози (ВПЗ), сім’яні пухирці (СП), статевий член (СЧ),
muskulus levator ani (m.l.a.) та вимірювали їх параметри. Визначали
вміст фруктози в СП методом Бокуняєвої (Е. А. Кост, 1975).

Репродуктивну функцію самців оцінювали за показниками генеративної та
інкреторної функції сім’яників, для цього у всіх піддослідних тварин
досліджувались морфо–функціональні характеристики сперматозоїдів, які
вимивали з епідидимісів (Тиктинский О.Л., 1990; Стефанов О.В., 2001).

У сироватці периферичної крові Т та естрадіол (Е2) визначали
імуноферментним методом з використанням стандартних комерційних наборів:
„Стероид ИФА – тестостерон” фірми „Алкор Био” (Росія) та „Elisa” (USA)
на імуноферментному аналізаторі (АІФ М/340, 1999).

У наступному фрагменті досліджували вплив ретаболілу, метилурацилу та
рибоксину на чутливість органів–мішеней до дії ендогенного та
екзогенного Т у самців щурів (G. Ohi, 1999; Стефанов О.В., 2001).
Тварини піддавалися гонадектомії (ГЕК) у віці 65 діб. Андрогенні
властивості препаратів вивчали згідно з методичними рекомендаціями, у
віці 73-79 діб щурам вводили щоденно підшкірно протягом 7 діб препарати,
що вивчалися, в дозах, аналогічних добовій дозі ТСП, яка
використовується при біологічному тестуванні андрогенного ефекту – 1
мг/кг маси тіла (Стефанов О.В., 2001). Вводили ретаболіл у дозі 1 мг/
кг; метилурацил – у дозі 90 мг/кг; рибоксин – у дозі 36 мг/кг.
Тестування андрогенного ефекту ТСП у неонатально оброблених тварин
проводилося в тих самих дозах. Через 24 години після закінчення
експерименту, тварин декапітували, виділяли гіпофіз, надниркові залози,
ВПЗ, СП, СЧ, m.l.a. та вимірювали їх параметри.

Дані представлено як середнє арифметичне та його похибка. При
статистичній обробці результатів перевіряли характер розподілу даних у
вибірках. Для оцінки статистичної вагомості відмінностей між групами
проводили множинні порівняння за Шеффе. Оцінку достовірності
відмінностей індексу сперматогенезу проводили за допомогою
непараметричного дисперсійного аналізу Фрідмана (Гланц С., 1998).

Результати досліджень та їх обговорення. На першому етапі роботи було
проведено вивчення введення препаратів на 3–7 добі постнатального життя
на розвиток репродуктивної системи. У статевозрілих самців щурів
(100 діб), яким неонатально вводили стероїдний анаболік ретаболіл,
спостерігається зниження маси тіла на 32 % у порівнянні з контролем. У
цих тварин маса гіпофіза була нижчою, ніж у контролі та у групі
порівняння (тварини, яким вводився розчинник). Однак, відносна маса
органа була істотно вищою, ніж у контролі, і складала в середньому
(5,3±0,2) та (4,2±0,3) мг/100 г маси тіла відповідно, у зв’язку з
гальмуванням соматичного розвитку тварин, оброблених ретаболілом. Таке
невідповідне збільшення маси гіпофіза, можливо, обумовлене тим, що
ретаболіл, як слабкий андроген, „сідаючи” на рецептори, знижує рівень їх
чутливості до дії Т за принципом механізму зворотнього зв’язку. При
цьому, можливо, починається ранній розвиток гіпофіза, але, як видно, не
досить диференційований, через що практично не проявляється
гонадотропний ефект на сім’яники, маса яких у оброблених ретаболілом
тварин у п’ять разів менша, ніж у контрольній групі. Цікаво, що маса
надниркових залоз у цій групі тварин була суттєво вищою у порівнянні з
контрольними даними, що безумовно пов’язано зі специфічним впливом
ретаболілу на цей орган (неспецифічний – стрес-продукуючий ефект
ін’єкцій виражений значно менше). Можливо, ретаболіл активує пубертатну
програму росту надниркових залоз, тобто адаптаційну функцію ендокринної
системи у зв’язку з гальмуванням осі гіпофіз – гонади.

У тварин, які отримували метилурацил, відмічалося збільшення маси тіла
на 10 % порівняно з контрольною групою. Маса гіпофіза мала тенденцію до
зниження. Відмічалося зростання маси сім’яників на 9,4 %. Надниркові
залози були меншими за контрольні показники.

Неонатальна обробка тварин рибоксином знижувала масу гіпофіза та
сім’яників, які були нижчими відповідно на 13 та 11 %, ніж у контрольній
групі. Маса тіла та надниркових залоз залишалась майже в межах норми.
Введення стимуляторів анаболічних процесів у період неонатального піка
Т, який програмує рівень реалізації статевого дозрівання чоловічого
організму, у процесі пубертату змінює ріст гіпофіза та сім’яників.

Встановлений факт росту гіпофіза, сім’яників та надниркових залоз у
процесі пубертату при введенні стимуляторів анаболічних процесів у
неонатальному періоді, диктував необхідність дослідити, яким чином ці
зміни впливають на органи–мішені.

Неонатальна обробка ретаболілом викликала істотне зниження маси
андрогензалежних органів у статевозрілому віці. Так, маса ВПЗ була
нижчою у п’ять разів, а маса СП – майже в 10 разів за контрольні
показники (табл. 1).

Таблиця 1

Група,

кількість тварин

Стат. показник Маса, мг

вентр. частина передміхурової залози сім’яні пухирці статевий член
muskulus levator ani

1. Контроль,n=8

102,6±7,6 239,5±28,3 195,4±8,0 36,4±2,5

2. Неонатально розчинник, n=8

108,8±7,5 264,5±20,6 197,3±7,5 35,6±1,6

Р1-2 > 0,1 > 0,1 > 0,1 > 0,1

3. Неонатально ретаболіл,

4,6

Р1-4 < 0,001 < 0,001 < 0,01 < 0,02 Р2-4 < 0,001 < 0,001 < 0,01 < 0,02 5. Неонатально рибоксин, n=8 48,5±2,3 106,1±4,8 90,2±3,1 39, 0±1,3 Р1-5 < 0,001 < 0,001 < 0,001 > 0,1

Р2-5 < 0,001 < 0,001 < 0,001 > 0,1

Примітка. Р – вірогідність відмінностей показників між групами (в цій
таблиці і надалі).

Вивчаючи дію неонатального введення анаболічних речовин, важливо було
дослідити, чи залишають такі маніпуляції відбиток на формуванні м’язів,
тобто як змінюється їх власне анаболічна дія. При вивченні обраних нами
препаратів виявлено, що у щурів, які отримували неонатально ретаболіл,
знижувалася маса m.l.a.

У тварин, що одержували неонатально метилурацил, відбувалося збільшення
маси m.l.a., ВПЗ та СП відповідно на 9,4; 73,0 та 96,0 %. У щурів цієї
групи порівняно з контрольною групою також збільшувалася маса СЧ. Всі ці
зміни дозволяють думати (оскільки концентрація Т у сироватці крові
знаходиться в межах норми) про посилення реалізації дії ендогенного Т як
у відношенні специфічної, так і анаболічної дії. Неонатальне введення
рибоксину майже вдвічі знижувало масу андрогенреагуючих органів у
статевозрілому віці у порівнянні з контролем, тоді як маса m.l.a.
залишалася в межах норми.

Таким чином, при модуляції анаболічних процесів у неонатальному періоді
вдалося отримати три моделі диспрограмного пубертату:

1. Гальмування програми статевого розвитку за допомогою неонатального
введення ретаболілу, що призводить до її «зриву», який проявляється у
статевозрілому віці статевим та соматичним інфантилізмом.

2. Посилення чутливості органів–мішеней до дії андрогенів, за допомогою
неонатального введення метилурацилу, який призводить до активації
пубертатного росту андрогензалежних органів.

3. Зменшення сенсибілізації органів–мішеней до дії андрогенів, шляхом
неонатального введення рибоксину, що призводить до зниження пубертатного
росту андрогензалежних органів.

Для визначення шляхів формування порушень, отриманих нами моделей
неонатального гіпо– і гіперпрограмування реалізації механізмів
пубертату, представлялося актуальним дослідити, чи мають ретаболіл,
метилурацил і рибоксин властивості залишати „відбиток”, тобто
сенсибілізувати або десенсибілізувати андрогензалежні тканини до своєї
наступної дії.

З цією метою неонатально обробленим тваринам вводили відповідний
анаболік у віці 90–99 діб і порівнювали його вплив на масу
андрогенреагуючих органів з його дією у інтактних тварин (рис. 1).

Ретаболіл у інтактних тварин не впливав на ці показники за винятком
приросту маси m.l.a. (33 %), що підтверджує його переважно анаболічні
властивості. У неонатально оброблених ретаболілом тварин повторне його
введення у віці 90 – 99 діб викликало зниження маси андрогенреагуючих
органів, особливо ВПЗ, яка практично атрофувалася, і її маса складала
10 % від маси контролю. Введення ретаболілу в пубертаті не посилювало
гальмуючий ефект неонатальної обробки у відношенні до СП, тоді як маса
анаболічного маркера (m.l.a.) знижувалася в 1,4 разів у порівнянні з
тваринами, які отримували тільки ретаболіл неонатально.

При введенні метилурацилу інтактним тваринам стимулюючий вплив
встановлено тільки по відношенню до маси СП і m.l.a. У неонатально
оброблених метилурацилом тварин повторне його введення у віці 90–99 діб
викликало збільшення середніх значень маси ВПЗ на 256 %, СП – на 230 %,
СЧ – на 131 %, m.l.a. – на 234 % відносно контрольних даних.
Застосування рибоксину у інтактних тварин у віці 90–99 діб також
призводить до деякого збільшення маси ВПЗ, СП, m.l.a. Ймовірно, рибоксин
активізує реалізацію як андрогенних, так і анаболічних властивостей
ендогенного тестостерону (див. рис. 1).

&

Oe

O

0 6 r v ? ? ¶ AE E Oe O i ?

c

E

I

I

d?th

$

R

v c

¤

I

„O

„,o^„O

???????¤????

p‘ [email protected]?l?vcnneessOOCCCOOOOOCOOOO?

¤

???????th??????

??????????

+, викликаний неонатальною обробкою рибоксином. У піддослідних тварин
маса цих органів перевищила контрольні показники в середньому на 29 і
73 %, відповідно (див. рис. 1).

Рис. 1 Зміни маси андрогенреагуючих органів під впливом введення
препаратів з анаболічними властивостями у неонатально оброблених та
інтактних щурів

1 – неонатально ретаболіл;

2 – неонатально ретаболіл + ретаболіл на 90 – 99 добу;

3 – неонатально інтактні + ретаболіл на 90 – 99 добу;

4 – неонатально метилурацил;

5 – неонатально метилурацил + метилурацил на 90 – 99 добу;

6 – неонатально інтактні + метилурацил на 90 – 99 добу;

7 – неонатально рибоксин;

8 – неонатально рибоксин + рибоксин на 90 – 99 добу;

9 – неонатально інтактні + рибоксин на 90 – 99 добу.

Для характеристики стану репродуктивної системи вивчено стан інкреторної
функції сім’яників, який ми оцінювали за концентрацією в периферичній
крові Т та Е2. Визначався вміст фруктози в СП, синтез якої є
андрогензалежним процесом і залежить не тільки від кількості андрогенів,
але й від стану чутливості клітин–мішеней до них. Реалізацію дії Т
визначали за співвідношенням фруктоза/Т у еквівалентних одиницях.
Встановлено, що у статевозрілих самців щурів, які неонатально отримали
ретаболіл, спостерігається зниження вмісту в крові як Т, так і Е2. Це
зниження відбувалося синхронно, про що свідчить відповідний нормі рівень
співвідношення Т/Е2 (рис. 2).

При неонатальному введенні рибоксину у статевозрілому віці відмічалося
зменшення маси СП та вмісту в них фруктози при нормальному рівні Т та Е2
у крові. При цьому відмічалося суттєве зниження показника фруктоза/Т, що
свідчить про неадекватну чутливість клітин СП до дії Т (див. рис. 2).

На фоні зниження маси СП вміст фруктози в них знижувався синхронно з
недостатністю продукції статевих гормонів. Співвідношення фруктоза/Т
(показник реалізації андрогенної дії) залишалося в межах контрольних
даних.

Рис. 2 Вплив стимуляторів анаболічних процесів у неонатальному періоді
на показники інкреторної функції сім’яників і реалізаціїї дії андрогенів
у статевозрілих самців щурів (середні значення у відсотках до
контрольних величин)

Ці дані дозволяють стверджувати, що основним фактором порушення програми
статевого розвитку, викликаного введенням ретаболілу у неонатальному
періоді, є зниження синтезу статевих гормонів при збереженні механізмів
андрогенізації організму та реалізації дії Т. Останнє дозволяє зробити
припущення, що неонатальна модуляція анаболічних процесів введенням
ретаболілу призводить до розвитку гіпогормональної моделі патології
пубертату.

У тварин, які неонатально отримували метилурацил, вміст Т у крові був у
межах норми, але знижувався рівень Е2. Підвищувалося співвідношення
Т/Е2, що свідчить про посилення андрогенізації організму. При цьому маса
СП була значно вищою ніж в контролі, а вміст фруктози в СП не зростав.
Кількість фруктози, що виробляється на одиницю Т, лишалася в межах
норми. Це дозволяє думати про адекватність чутливості СП до дії Т.
Ймовірно, підвищення рівня андрогенізації в основному стимулює
гіперпластичні процеси в СП, а не їх функцію.

Таким чином, неонатальне введення метилурацилу, що порушує раціональне
співвідношення між андрогенами і естрогенами у статевозрілих самців
щурів, треба розглядати як модель стимуляції ростових процесів у СП,
можливо, обумовлену відносною гіперандрогенізіцією організму, завдяки
блокуванню синтезу естрогенів.

Таким чином, при введенні рибоксину у неонатальному періоді програма
пубертатної динаміки інкреторної функції зберігається, але при цьому
порушується відповідь андрогенреагуючих органів на гормональну дію
стосовно їх росту і функції. Тобто, отримано модель патології пубертату,
яка обумовлена порушенням програмування рівня чутливості клітин–мішеней
до наступної дії Т.

Окрім інкреторної досліджено стан генеративної функції сім’яників
статевозрілих щурів після введення стимуляторів анаболічних процесів у
неонатальному періоді та проведено порівняння з дією тих же препаратів у
статевозрілому віці. Введення розчинника у неонатальному віці призводило
до підвищення кількості нерухомих сперматозоїдів, але концентрація
сперматозоїдів та відсоток патологічних форм залишалися практично в
межах норми (табл. 2).

Таблиця 2 

Група,

кількість тварин Стат. показник Кількість сперміїв, млн/мл Патол.
форми,

% Рухомі спермії, %

1. Контроль, n=8

77,6±2,4 9,3±0,7 90,1±1,3

2. Неонатально

розчинник, n=8

P1-2 69,4±8,3

> 0,1 13,2±3,2

> 0,1 78,0±3,5

<0,01 3. Неонатально ретаболіл, n=8 0 – – P1-3 <0,001 <0,001 <0,001 4. Неонатально ретаболіл + ретаболіл на 90–99 добі, n=9 0 – – P1-4 <0,001 <0,001 <0,001 P3-4 > 0,1 > 0,1 > 0,1

5. Неонатально інтактні + ретаболіл на 90–99 добі, n=7

62,3±2,3 19,8±1,3 51,5±2,9

P1-5 <0,01 <0,001 <0,001 6. Неонатально метилурацил, n=8 52,3±6,9 19,7±2,7 53,3±3,6 P1-6 <0,01 <0,001 <0,001 7. Неонатально метилурацил + метилурацил на 90–99 добі, n=10 65,0±5,5 35,4±2,4 90,0±0,6 P1-7 <0,01 <0,001 > 0,1

P6-7 > 0,1 <0,001 <0,01 8. Неонатально інтактні + метилурацил на 90–99 добі, n=8 82,3±5,8 9,2±0,8 79,6±1,9 P1-8 <0,1 > 0,1 <0,05 9. Неонатально рибоксин, n=8 34,3±5,6 21,0±1,5 27,0±2,3 P1-3 <0,001 <0,001 <0,001 10. Неонатально рибоксин + рибоксин на 90–99 добі, n=8 59,3±6,1 10,9±1,1 48,3±1,9 P1-10 <0,01 > 0,1 <0,001 P9-10 <0,01 <0,001 <0,001 11. Неонатально інтактні + рибоксин на 90–99 добі, n=9 87,6±5,3 9,8±0,9 87,4±0,9 P1-11 <0,01 > 0,1 > 0,1

Неонатальне застосування ретаболілу призводило до відсутності
сперматозоїдів, що в подальшому викликало стерилізацію самців щурів у
віці 100 діб. Гіпотетично можна припустити, що слабкі андрогени,
виступаючи нерідко в ролі антиандрогенів, при введенні у неонатальному
періоді порушують програму диференціації сім’яникового епітелію у
сперматозоїди.

При вивченні впливу терапевтичних доз досліджених нами лікарських
засобів на сперматогенез у інтактних тварин встановлено, що ретаболіл,
введений з 90 по 99 добу, гальмує продукцію сперматозоїдів. Якщо в
контрольній групі середня концентрація сперматозоїдів у віці 100 діб
була (77,6±2,4) млн/мл, то при застосуванні ретаболілу з 90 по 99 добу
кількість сперматозоїдів складала (62,3±2,3) млн/мл. При цьому
відмічалося статистично вірогідне збільшення відсотка патологічних форм
та зменшення кількості рухомих сперматозоїдів (див. табл. 2).

У самців, які оброблені неонатально метилурацилом, у статевозрілому віці
відмічалося зниження концентрації сперматозоїдів та підвищення їх
патологічних форм у порівнянні з контролем.

Що стосується функції сперматозоїдів, характеристикою якої є рівень їх
рухомості, то у групі тварин, які отримували неонатально метилурацил,
відмічалося суттєве її зниження. Кількість рухомих сперматозоїдів
зменшилася майже вдвічі.

Введення терапевтичних доз метилурацилу протягом 10 діб інтактним самцям
щурів з 90 по 99 добу життя суттєво не впливало на кількість
сперматозоїдів та основні показники запліднюючої здатності сім’яної
рідини. Середні значення вмісту патологічних форм та рухливості
сперматозоїдів практично не відрізнялися від контролю.

Після введення в неонатальний період рибоксину також гальмувався
сперматогенез у дорослих самців щурів ( різко знижувалася кількість
сперматозоїдів та серед них було значно більше патологічних форм).
Значно порушувався функціональний стан сперматозоїдів: кількість рухомих
клітин у середньому була в 3,4 разів менша, ніж у контрольній групі. У
інтактних тварин, які отримували рибоксин у віці 90–99 діб,
спостерігалося незначне збільшення концентрації сперматозоїдів у
порівнянні з контролем, при цьому показники рухливості сперматозоїдів
були в межах нормальних величин.

Таким чином, у неонатально інтактних статевозрілих самців щурів
досліджені лікарські препарати неоднозначно впливають на сперматогенез.
Ретаболіл має гальмуючу, метилурацил – нейтральну, а рибоксин –
стимулюючу дію, що, ймовірно, залежить від різноспрямованості їхнього
ефекту на процес синтезу білка – переважно анаболічного (ретаболіл),
антикатаболічного (метилурацил) та нуклеотидсинтезуючого (рибоксин). Але
неонатальне застосування ретаболілу призводить до стерилізації тварин у
віці 100 діб, метилурацилу та рибоксину – до гальмування утворення
сперматозоїдів.

У зв’язку з цим представлялося важливим з’ясувати, чи зберігаються ці
властивості при повторному застосуванні досліджених препаратів у
дорослому віці. Введення ретаболілу на 90–99 добі життя тваринам, що
отримували препарат у неонатальному періоді, не викликало появи
сперматозоїдів.

Додаткове введення метилурацилу на 90–99 добу життя неонатально
обробленим тваринам не підвищувало кількості сперматозоїдів. При цьому
відмічалося підвищення рівня патологічних форм (майже у 4,2 разів), але
кількість рухомих сперматозоїдів зростала до показників, які
відповідають нормальним величинам, чого не спостерігалося при введенні
метилурацилу інтактним тваринам. Таким чином, при введенні метилурацилу
у статевозрілому віці, неонатально детерміноване порушення диференціації
гамет (підвищення кількості патологічних форм) посилювалося, а
„гаметотоксичний” ефект (зниження рухливості сперматозоїдів) –
скасовувався.

У неонатально оброблених рибоксином тварин, на відміну від інтактних,
стимулюючий ефект рибоксину на сперматогенез при його введенні у віці
90–99 діб не проявлявся і концентрація сперматозоїдів була нижчою
(59,3±6,1) та (77,6±2,4) млн/мл відповідно. Середнє значення кількості
патологічних форм знизилося у порівнянні з вихідним рівнем в 1,8 разів і
відповідало показнику контрольної групи тварин. Відмічалося підвищення
відсотка рухомих сперматозоїдів, але нормалізації цього показника не
спостерігалося.

Таким чином, при використанні у неонатальному періоді ретаболілу,
метилурацилу та рибоксину порушуються різні ланки утворення та
дозрівання чоловічих статевих клітин, що у подальшому може призводити до
змін репродуктивної функції організму. Дані, що наведено вище,
підтверджено гістологічно.

Оскільки ретаболіл, метилурацил та рибоксин порушують програму статевого
дозрівання при застосуванні їх у ранньому критичному періоді, то в
аспекті пояснення отриманих нами даних про вплив стимуляторів
анаболічних процесів у неонатальному періоді на статевий розвиток самців
щурів, було проведено експерименти з метою вирішення наступних наукових
питань:

а) чи володіють ретаболіл, метилурацил та рибоксин властивостями
андрогенів стимулювати ріст андрогенреагуючих органів;

б) чи модулюють вони ефект ТСП на ці органи;

в) чи є різниця у чутливості органів–мішеней до ефекту Т у інтактних
тварин та тварин з неонатальною модуляцією анаболічних процесів?

Встановлено, що ретаболіл має слабкі андрогенні властивості, а
метилурацил та рибоксин цих властивостей не мають. Рибоксин підсилює
посткастраційну атрофію ВПЗ. Усі три препарати, які впливають на
білковий синтез, „скасовують” гіперстимулюючий ефект на ВПЗ
надтерапевтичних доз ТСП, що застосовуються при біологічному тестуванні
андрогенів (рис.3).

Неонатальне введення метилурацилу практично не змінювало реакцію ВПЗ на
ТСП, маса якої статистично вірогідно не відрізнялася від величини, яку
отримано при введенні ТСП інтактним гонадектомованим самцям щурів. При
введенні метилурацилу тваринам, які в неонатальному періоді отримували
цей препарат та були гонадектомовані, маса ВПЗ лишалася в межах
посткастраційних величин.

При тестуванні андрогенної активності ТСП на тваринах з неонатальною
модуляцією анаболічних процесів встановлено, що у самців щурів, що
одержували ретаболіл, андрогензалежний орган (ВПЗ) практично не реагував
на введення екзогенного Т і тому маса цієї залози була статистично
вірогідно нижчою, ніж після кастрації.

Рис.3 Вплив ретаболілу, метилурацилу та рибоксину на реалізацію дії
тестостерону пропіонату у інтактних та неонатально оброблених щурів

К – контроль;

Т – введення ТСП;

Рт – ретаболіл;

Рт+Т – ретаболіл  + ТСП;

М – метилурацил;

М+Т – метилурацил +  ТСП;

Рб – рибоксин;

Рб+Т – рибоксин + ТСП.

O – розбіжності, статистично вірогідні відносно показників після
кастрації

Сумісне призначення ТСП та ретаболілу після ГЕК викликало збільшення
маси ВПЗ. Однак, вона складала лише 40 % від контрольної величини, тобто
була на рівні посткастраційних змін. У групі тварин, що неонатально
оброблялися метилурацилом, сумісне призначення ТСП та метилурацилу після
ГЕК, призводило до зниження маси ВПЗ майже удвічі у порівнянні з
аналогічними щурами, які отримували тільки ТСП. Таким чином, цей
лікарський препарат стримував ефект ТСП на андрогензалежні органи у
гонадектомованих тварин. У групі, що отримувала неонатально рибоксин,
приріст маси ВПЖ під впливом ТСП був у середньому на 13 % більшим, ніж у
неонатально інтактних тварин. Однак, статистично вірогідної різниці між
середніми значеннями не встановлено. При цьому, введення рибоксину
гонадектомованим тваринам практично не впливало на масу ВПЗ, а сумісне
введення його з ТСП викликало підвищення маси ВПЗ, середні величини якої
суттєво не відрізнялися від середніх значень, встановлених при
тестуванні інтактних тварин.

Таким чином, неонатальне введення метилурацилу і рибоксину суттєво не
змінювало чутливість андрогензалежного органа (ВПЗ) до дії ТСП, але
ретаболіл практично скасовував ефект ТСП на цей орган–мішень. Сумісне
введення метилурацилу і ТСП, а також рибоксину з ТСП нормалізувало дію
останнього на масу ВПЗ. При цьому рівень цієї нормалізації практично не
відрізнявся як у інтактних, так і у неонатально оброблених тварин.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукового завдання в області ендокринології по проблемі перинатальної
детермінації програми статевого розвитку чоловічого організму, яке
відрізняється тим, що з метою пошуку факторів порушення цієї програми
вперше проведено вивчення впливу стимуляторів анаболічних процесів у
неонатальному періоді шляхом введення лікарських засобів, які мають
різні властивості, на параметри пубертатної динаміки репродуктивної
системи самців щурів. Встановлено, що неонатальна модуляція анаболічних
процесів трансформує програму статевого розвитку у дорослих самців
щурів, характер якої може проявлятися гальмуванням або активацією, або
дисоціацією пубертатного розвитку і функції статевої системи організму.

2. Ретаболіл, введений самцям щурів у неонатальному періоді життя,
призводить до зниження маси як гормонопродукуючих, так і
гормонореагуючих органів репродуктивної системи, що свідчить про
гальмування реалізації програми статевого дозрівання. Повторне
застосування препарату в статевозрілому віці викликає ще більш виражене
гальмування росту цих органів.

3. Неонатальна обробка самців щурів метилурацилом викликає посилення
росту як гормонопродукуючих, так і гормонореагуючих органів, що свідчить
про ефект стимуляції реалізації програми пубертатогенезу. Відновлення за
принципом імпринтінг–механізму посилюється при повторному введенні
метилурацилу в статевозрілому віці.

4. У статевозрілих самців щурів, що неонатально отримували рибоксин,
відмічається зниження маси андрогензалежних органів. Повторне
застосування його в статевозрілому віці викликає «ефект реабілітації»
чутливості андрогензалежних органів до дії ендогенних андрогенів, що
свідчить про можливість відновлення програми статевого розвитку,
порушеної в неонатальному періоді.

5. Неонатальне введення ретаболілу викликає у статевозрілих самців щурів
синхронне зниження концентрації у крові тестостерону та Е2. Рівень
андрогенізації та реалізації дії тестостерону залишається в межах
контрольних даних. Через те, що ретаболіл у інтактних тварин суттєво не
впливає на реалізацію дії ендогенних і екзогенних андрогенів, ці дані
дозволяють вважати його препаратом, який при короткій експозиції в
неонатальному періоді, призводить до гіпогормонального варіанта
порушення пубертату.

6. Метилурацил, введений у неонатальному періоді, викликає у
статевозрілих самців щурів зниження концентрації Е2 на тлі нормальних
показників тестостерону. Рівень андрогенізації організму зростає, а
реалізація дії тестостерону відповідає нормі при суттєвому збільшені
маси СП та ВПЗ, що можна розцінювати як гіперпластичний варіант
неонатально детермінованого порушення пубертату.

7. Рибоксин, введений у неонатальному періоді, не впливає на
концентрацію тестостерону та Е2 і рівень андрогенізації, але при цьому
суттєво знижується реалізація дії тестостерону. Рибоксин посилює
реалізацію дії андрогенів у інтактних тварин, а при короткій
неонатальній «експозиції» викликає пародоксальний ефект пригнічення цієї
дії, що призводить до розвитку гіпореалізаційного варіанту неонатально
детермінованого порушення пубертату.

8. У самців щурів з неонатальною модуляцією анаболічних процесів
повторне введення у статевозрілому віці ретаболілу підсилює
гіпогормональну детермінацію, метилурацилу – гіперандрогенізацію, а
рибоксину – спостерігається ефект гіперреалізації дії тестостерону,
тобто відновлюється рівень андрогенореагування органів–мішеней.

9. Введення ретаболілу, метилурацилу та рибоксину в неонатальному
періоді викликає в подальшому у статевозрілих самців щурів порушення
сперматогенної функції сім’яників.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Бречка Н.М. Влияние фармакологической активации синтеза белков на
реализацию андрогенного эффекта // Експерим. і клініч. мед. –
2004. – № 1. – С. 48–52.

Бречка Н.М., Демченко О.М. Наслідки неонатальної активації анаболічних
процесів для сперматогенної функції у дорослих самців щурів // Проблеми
ендокринної патології. – 2004. – № 1. – С. 72–76. (Дисертантом особисто
проведена постановка експерименту, здійснено набір матеріалу та його
статистичну обробку, проведено аналіз, узагальнення всіх даних,
оформлення результатів у вигляді статті).

Вплив активації білкового синтезу на реалізацію дії андрогенів /
Демченко О.М., Коренєва Є.М., Бречка Н.М., Сиротенко Л.А. //
Ендокринологія. – 2003. – Т. 8, № 1. – С. 61–66. (Дисертантом особисто
проведена експериментальна робота, гонадектомія тварин, здійснено набір
матеріалу та його статистичну обробку, часткова інтерпретація даних,
оформлення результатів у вигляді статті).

Бречка Н.М., Демченко О.М. Вплив препаратів з анаболічною дією на
статеву систему самців щурів / Проблеми ендокринної патології. – 2004. –
№ 3. – С. 90–99. (Дисертантом особисто проведена експериментальна
частина, здійснено набір матеріалу та статистична обробка, проведено
аналіз, узагальнення всіх даних, оформлення результатів у вигляді
статті).

Пошук засобів посилення реалізації андрогенного ефекту / Є.М. Коренєва,
О.М. Демченко, Н.М. Бречка, Л.А. Сиротенко // Ендокринологія. – 1999. –
Т.4, № 2.– С. 243. (Дисертантом особисто проведено моделювання
експерименту, здійснено набір матеріалу, оформлення результатів у
вигляді тез).

Нові експериментальні підходи до модуляції дії андрогенів /
О.М. Демченко, Є.М. Коренєва, Н.М. Бречка, 
Л.А. Сиротенко // Ендокринологія. – 2001. – Т. 6, додаток. – С. 144.
(Дисертантом особисто проведена експериментальна частина, біохімічні
дослідження, здійснено набір матеріалу та його статистичну обробку,
проведено аналіз, узагальнення всіх даних, оформлення результатів у
вигляді тез).

Сиротенко Л.А., Бречка Н.М. Модуляція дії андрогенного сигналу //
Ендокринологія. – 2002. – Т. 7, № 1. – С. 145. (Дисертантом особисто
проведена експериментальна робота, здійснено набір матеріалу та його
статистичну обробку, проведено аналіз, узагальнення всіх даних,
оформлення результатів у вигляді тез).

АНОТАЦІЯ

Бречка Н.М. Вплив стимуляторів анаболічних процесів у неонатальному
періоді на сомато–статевий розвиток самців щурів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 14.01.14 – ендокринологія, Інститут проблем ендокринної
патології ім. В.Я. Данилевського АМН України, Харків, 2006.

У роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового
завдання в області ендокринології з проблеми перинатальної детермінації
програми статевого розвитку чоловічого організму. З метою вивчення
факторів деструкції цієї програми, знання якої необхідно для розробки
науково обґрунтованих підходів щодо профілактики та патогенетичної
терапії репродуктопатій, обумовлених порушеннями пубертату, вперше
проведено вивчення впливу стимуляторів анаболічних процесів у
неонатальному періоді за допомогою введення лікарських засобів
(ретаболілу, метилурацилу та рибоксину), які мають різні анаболічні
властивості. Вивчено віддалені наслідки цього впливу на параметри
статевого дозрівання самців щурів. Встановлено, що неонатальна модуляція
анаболічних процесів трансформує програму статевого розвитку у дорослих
самців щурів і характер цієї трансформації залежить від особливостей
анаболічних властивостей досліджених лікарських препаратів та може
проявлятися гальмуванням, активацією та дисоціацією пубертатної динаміки
розвитку і функції тестикуло–простато–везикулярного комплексу.

Ключові слова: неонатальний період, ретаболіл, метилурацил та рибоксин,
пубертат, сперматогенез, андрогенреагуючі органи.

АННОТАЦИЯ

Бречка Н.М. Влияние стимуляторов анаболических процессов в неонатальном
периоде на сомато–половое развитие самцов крыс. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по
специальности 14.01.14 – эндокринология, Институт проблем эндокринной
патологии им. В.Я. Данилевского АМН Украины, Харьков, 2006.

В работе проведено теоретическое обобщение и новое решение научной
задачи в области эндокринологии по проблеме перинатальной детерминации
полового развития мужского организма. С целью изучения факторов
деструкции этой программы, знание которой необходимо для разработки
научно обоснованных подходов к профилактике и патогенетической терапии
репродуктопатий, обусловленных нарушениями пубертата, впервые проведена
стимуляция анаболических процессов в неонатальном периоде при помощи
введения лекарственных средств (ретаболила, метилурацила и рибоксина),
которые обладают разными анаболическими свойствами. Эксперимент
проводили на самцах популяции Вистар, которым неонатально (3-7 день
жизни) вводились вышеперечисленные фармакологические препараты, в дозах,
аналогичных дозе тестостерона пропионата, применяемой при моделировании
нарушения программирования сомато–полового развития. В возрасте 100 дней
у неонатально обработанных крыс исследовались отдаленные последствия
этого влияния на параметры полового созревания самцов крыс.

При неонатальном введении ретаболила, наблюдалось торможение программы
полового развития, что проявлялось во взрослом возрасте половым и
соматическим инфантилизмом, развитием гипогормональной модели патологии
пубертата и возникновением азооспермии.

При неонатальной обработке метилурацилом происходит усиление
сенсибилизации органов–мишеней к действию андрогенов, приводящее к
активации пубертатного роста андрогензависимых органов. Это может
рассматриваться как модель стимуляции гиперпластических процессов в
семенных пузырьках, которая обусловлена относительной
гиперандрогенизацией организма, в связи с блокированием синтеза
эстрогенов. В результате этого воздействия у животных ухудшаются
показатели спермограммы.

У животных, которые получали неонатально рибоксин, наблюдалось
ослабление чувствительности органов–мишеней к действию андрогенов, что
приводило к снижению пубертатного роста андрогензависимых органов.
Вероятно, это обусловлено деструкцией программы (диссоциацией) уровня
чувствительности клеток–мишеней к последующему действию тестостерона.
Следствием этого воздействия является также ухудшение показателей
спермограммы.

Поскольку ретаболил, метилурацил и рибоксин нарушают программу полового
развития при использовании их в раннем критическом периоде, то в аспекте
пояснения полученных нами результатов о влиянии стимуляторов
анаболических процессов в неонатальном периоде на половое созревание
самцов крыс, были также проведены такие исследования как:

а) обладают ли ретаболил, метилурацил и рибоксин свойствами андрогенов
стимулировать рост андрогенреагирующих органов;

б)  модулируют ли они эффект ТСП на эти органы;

в) есть ли разница в чувствительности органов–мишеней к эффекту Т у
интактных животных и животных с неонатальной модуляцией анаболических
процессов?

Таким образом, неонатальное введение метилурацила и рибоксина
существенно не изменяло чувствительность андрогензависимого органа (ВПЖ)
к действию ТСП, но ретаболил практически отменил эффект ТСП на этот
орган–мишень. Совместное введение метилурацила и ТСП, а также рибоксина
с ТСП нормализовало действие ТСП на массу ВПЖ. При этом уровень этой
нормализации практически не отличался как у интактных, так и у
неонатально обработанных животных.

Результаты проведенных исследований углубляют представления о механизмах
формирования и путях коррекции патологии, обусловленной
диспубертатогенезом.

Ключевые слова: неонатальний период, ретаболил, метилурацил, рибоксин,
пубертат, сперматогенез, андрогенреагирующие органы.

THE SUMMARY

Brechka N.M. The impact of anabolic processes stimulators held in
neonatal period on somatic-sexual development of male rats.
– Manuscript.

Thesis for a candidate degree of Biology by speciality 14.01.14 –
Endocrinology. — The V.Danilevsky Institute of Endocrine Pathology
Problems of the Ukrainian Academy of Medical Science, Kharkiv, 2006.

In the thesis the new approach to the scientific problem in the field of
endocrinology concerning a perinatal determination of male organism
sexual development was found and the generalization was made. In order
to study the destruction factors of this program, the knowledge of which
is necessary to develop scientifically justified approaches on
prevention and pathogenetic therapy of reproductive pathology, caused by
puberty disturbance, the study of the effect of anabolic processes
stimulators in neonatal period was conducted for the first time with the
help of pharmaceutical agents injections (Retabolilum, Methyluracilum
and Riboxinum). These drugs possess ambiguous anabolic properties.
Distant consequences of the activation on puberty parameters of male
rats were studied. As a result of the conducted research it was stated
that the neonatal modulation of anabolic processes transformed the
program of sexual development for adult male rats and that the nature of
this transformation depended on peculiarities of the investigated agents
anabolic properties. It was stated also that the nature of the
transformation might be exhibited by inhibition, activation and
dissociation of pubertal development dynamics and functions of
testicular-prostate-vesicular complex.

Key words: neonatal period, Retabolilum, Methyluracilum, Riboxinum,
puberty, spermatogenesis, androgen reacting organs.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ВПЗ  – вентральна доля передміхурової залози

Е2  – естрадіол

СП  – сім’яні пухирці

СЧ  – статевий член

Т  – тестостерон

Т/Е2  – співввідношеня тестостерону до естрадіолу

ТСП  – тестостерону пропіонат

Ф/Т  – співвідношення фруктози до тестостерону

PAGE 1

Похожие записи