.

Вплив санаторного лікування на курорті трускавець на метаболічні і гормональні чинники імунодисфункції у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на кальку

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2767
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗЯТІНА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 618.13-002-08-092

Патогенетично обґрунтовані підходи при лікуванні запальних захворювань
придатків матки

14.01.01 – Акушерство та гінекологія

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вищому державному навчальному закладі України
Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України (м. Полтава).

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

Громова Антоніна Макарівна, Вищий державний навчальний заклад України
„Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України, м. Полтава,
завідувач кафедри акушерства та гінекології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Потапова Лілія Вікторівна, Харківський державний медичний університет,
професор кафедри акушерства і гінекології №1

доктор медичних наук, професор

Іванюта Лідія Іванівна, Інститут педіатрії акушерства та гінекології АМН
України, завідувач відділом реабілітації репродуктивної функції жінок

Провідна установа: Національна медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л.Шупика МОЗ України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “11” січня 2007 р. о 13.30 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському
державному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків,
пр. Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

Автореферат розіслано “9” грудня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор В.В. Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Репродуктивне здоров’я жінок в Україні викликає
значні занепокоєння, так як основні показники, що оцінюють його стан, не
відповідають європейськім і міжнародним стандартам (В.В. Подольський,
2003). Запальні захворювання придатків матки (ЗЗПМ) суттєво впливають на
здоров’я та репродуктивну функцію жінок, представляючи собою серйозну
проблему для суспільства (Л.І. Іванюта, 2003). Дані захворювання
займають І місце у структурі гінекологічної захворюваності і складають
84% від усіх запальних захворювань жіночої статевої сфери і
(Г.М. Савельєва, 2000; В.К. Чайка, Є.Ф. Тріфонов, 2001;).

Роль запальних захворювань придатків матки визначена не лише їхньою
зростаючою частотою, а й тими ускладненнями, до яких вони призводять, що
є головною причиною серйозних медичних, соціальних та економічних втрат.
Так, у 4-10% хворих ЗЗПМ призводять до тяжких гнійних ускладнень, у
16,7% – до хронічного тазового перитоніту, у 40-43% – до порушення
менструального циклу, у 47% на тлі запального процесу розвивається
ектопічна вагітність (М.Г. Гойда, 2000; Л.В. Потапова, 2000;
В.П. Сметник, Л.А. Марченко, 2005).

Значної уваги заслуговує больовий синдром, що розвивається внаслідок
перенесеного запального процесу і спричиняє у 60% жінок розлади
сексуальної функції, порушення психічного та фізичного здоров’я,
дисгармонію у шлюбі і призводить до тимчасової або стійкої
непрацездатності (А.В. Шуршаліна, 2006).

Особливої актуальності наведені питання набувають у зв’язку з різкою
тенденцією до „омолодження” ЗЗПМ, тому як 10% хворих перебувають у віці
до 20 років, а ще 60% – від 21 до 25 (G. Hugehes, 2001;
В.І. Краснопольський, 2004).

У останні роки багатоаспектні дослідження розширили знання що до
етіології ЗЗПМ, гемостазіологічних, гормональних і імунологічних змін у
організмі таких хворих (С.В. Лукащук-Федик, 2002; В.П.Квашенко, 2004;).
Але, незважаючи на значні досягнення у цій галузі, лікування зазначених
захворювань залишається складним і не остаточно вирішеним питанням
(R. Quentin, J. Lansac, 2000; А.В. Чурілов, 2004).

Загальноприйняті методи лікування та реабілітації жінок після
перенесеного ЗЗПМ, що включають масивну фармакотерапію, часто є не лише
недостатньо ефективними але не дозволяють добитись повної реабілітації,
мають певні недоліки на кшталт численних тяжких побічних дій лікарських
препаратів та призводять до імунодефіциту (В.В. Подольский, 2004;
О.В. Грищенко, 2006). За таких умов загальне ксенобіотичне навантаження
на організм стає неадекватно більшим за терапевтичну дію препаратів
безпосередньо у вогнищі запального процесу.

У зв’язку з цим є актуальними подальша розробка цілісного комплексу
сучасних методів діагностики з урахуванням місцевих патогенетичних змін,
а також впровадження у клініку патогенетично обґрунтованих методик
лікування хворих на ЗЗПМ на основі максимальної локалізації дії
терапевтичних засобів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри акушерства
та гінекології Української медичної стоматологічної академії і є
фрагментом комплексної теми “Особливості гомеостазу внутрішнього
середовища організму жінок з гінекологічними захворюваннями і вагітних з
акушерською та екстрагенітальною патологією, вплив методів їх
консервативного і оперативного лікування на стан репродуктивного
здоров’я, перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду, стан
плода і новонародженого” (№ державної реєстрації 0103 U 001314). Автором
самостійно проводилось вивчення особливостей перебігу запальних
захворювань придатків матки, дослідження загальних і місцевих
біохімічних та гемодинамічних змін органів малого тазу хворих та
розробка методів корекції виявлених порушень.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи стало підвищення
ефективності діагностики та лікування жінок із запальними процесами
придатків матки на підставі визначення клінічних, біохімічних,
лапароскопічних та гемодинамічних змін, а також розробки та впровадження
у клініку патогенетично обґрунтованої методики комплексного лікування.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі:

1. Вивчити структуру і особливості перебігу запальних захворювань
придатків матки у жінок м. Полтави за останні двадцять років.

2. Дослідити вплив больового синдрому при запальних захворюваннях
придатків матки на нервово-психічний стан та стан вегетативної нервової
системи жінок.

3. Вивчити рівень вмісту церулоплазміну, серомукоїдів та фагоцитарну
активність нейтрофілів у сироватці крові і у пунктаті з черевної
порожнини хворих на запальні захворювання придатків матки.

4. Визначити органічні та гемодинамічні особливості запальних
захворювань придатків матки, у залежності від форми перебігу, на
підставі допплерометричних, реовазографічних та ендоскопічних методів.

5. Обґрунтувати та оцінити ефективність запропонованого комплексного
лікування запальних захворювань придатків матки.

Об’єкт дослідження: гострі і хронічні запальні захворювання придатків
матки.

Предмет дослідження: клінічні та патогенетичні особливості запальних
захворювань придатків матки, вплив диференційованого комплексу
терапевтичних дій на ефективність лікування та перебіг захворювання.

Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні, імунологічні,
ехографічні, допплерометричні, реографічні, лапароскопічні та
статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. У результаті проведеного
дослідження уперше вдалося диференційовано підійти до оцінки місцевих
гострофазних, імунологічних та гемодинамічних показників, враховуючи
різні форми перебігу ЗЗПМ. На основі виявлених змін місцевої
концентрації церулоплазміну, серомукоїдів та фагоцитарної активності
нейтрофілів уперше уточнені стадії запального процесу при ЗЗПМ. На
підставі допплерометричних та реографічних методів дослідження уперше
вивчені локальні гемодинамічні особливості різних форм перебігу ЗЗПМ.

Уперше виявлено кореляційний зв’язок між зсувами біохімічних показників
у пунктаті з черевної порожнини, ступенем порушень місцевої геодинаміки
та станом центральної і вегетативної нервових систем, що дозволило
науково обґрунтувати індивідуалізоване комплексне лікування з
мінімізацією застосованих медикаментозних препаратів.

Уперше доведено ефективність запропонованого диференційованого підходу,
з акцентом на корекцію місцевих запальних змін і гемодинамічних
порушень, при лікуванні хворих на ЗЗПМ із застосуванням інтравагінальної
гірудотерапії.

Практичне значення отриманих результатів. У результаті проведених
досліджень запропоновано алгоритм ведення хворих на ЗЗПМ, який включає
визначення концентрації церулоплазміну, серомукоїдів та фагоцитарної
активності нейтрофілів у пунктаті з черевної порожнини, допплерометрію
та реографію реґіонарного кровообігу матки і придатків, що надало
можливості більш чітко встановлювати стадію запального процесу і
здійснювати адекватну терапію.

Запропоновано і клінічно адаптовано удосконалену методику лікування
гострих та хронічних ЗЗПМ, що дозволило зменшити медикаментозне
навантаження на організм пацієнток. Застосування у клініці
запропонованої методики лікування призвело до зниження частоти
ускладнень ЗЗПМ, які обумовлені структурними, місцевими гемодинамічними,
нейровегетативними, психоемоційними змінами, та зменшити тривалість
перебування хворих у стаціонарі.

Запропонований спосіб впроваджений у гінекологічну практику Полтавського
міського клінічного пологового будинку, гінекологічних відділень
Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства,
Полтавської та Чернігівської ЦРЛ, жіночої консультації поліклініки №5
Святошинського району м. Києва.

Теоретичні положення дисертації включені до програм навчання для
студентів, лікарів-інтернів та лікарів сімейної медицини ВДНЗУ
„Українська медична стоматологічна академія” (м. Полтава).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено
клініко-статистичний аналіз перебігу ЗЗПМ, формування досліджуваних груп
жінок та їх обстеження, що дозволило диференційовано підійти до
лікування хворих. Лабораторні методи дослідження у хворих на ЗЗПМ, що
виконані автором та за його участю, виявили, що вміст серомукоїдів та
фагоцитарна активність нейтрофілів виявились більш показовими у пунктаті
з черевної порожнини ділянки внутрішніх статевих органів ніж у сироватці
крові, а вміст церулоплазміну підвищувавсь у крові і у пунктаті з
черевної порожнини при гострих і загостренні хронічних захворювань
придатків матки і знижувавсь, при хронічних тривалих процесах. Автором
при проведенні функціональних методів виявлено, що порушення кровообігу
в органах малого тазу мали залежність від гостроти і тривалості процесу,
супроводжувались підвищенням резистентності артерій та збільшенням
діаметру вен матки і яєчників.

На основі оцінки виявлених змін дисертантом розроблено диференційований
підхід при лікуванні хворих на запальні захворювання придатків матки,
який був направлений, у першу чергу, на корекцію місцевих запальних та
гемодинамічних змін.

Дисертантом розроблено і впроваджено анкетування хворих на ЗЗПМ за
допомогою авторської анкети “Загальне самопочуття” (Свідоцтво про
реєстрацію авторського права №16302 від 13.04.2006) для об’єктивізації
оцінювання нервово-психічного стану пацієнток в умовах комплексного
лікування, що дозволило виявити ефективність запропонованої методики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи викладені і
обговорені на засіданнях кафедри акушерства і гінекології Вищого
державного навчального закладу України „Українська медична
стоматологічна академія”, клінічних конференціях Полтавського міського
клінічного пологового будинку (Полтава, 2004-2006), Всеукраїнській
науково-практичній конференції „Актуальні проблеми клінічної,
експериментальної, профілактичної медицини та стоматології” (Донецьк,
2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальные вопросы
акушерства, гинекологии и перинатологии” (Судак, 2006), З’їзді
акушерів-гінекологів України (Донецьк, 2006), на сумісному засіданні
кафедр акушерства і гінекології №1 і №2 Харківського державного
медичного університету (протокол №2 від 07.09.2006).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 10 наукових
праць, з них 8 статей у провідних фахових виданнях, рекомендованих ВАК
України і 2 тез у збірниках наукових праць.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 141 сторінці і
складається з вступу, огляду літератури, характеристики матеріалів та
методів дослідження, розділів власних досліджень, аналізу та
узагальнення отриманих результатів, висновків та практичних
рекомендацій. Список використаних джерел містить 219 найменувань, з них
158 робіт країн СНД і 61 – іноземна (19 сторінок). Робота ілюстрована
20 таблицями та 23 рисунками (обсяг – 7 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети були
проведені дослідження у 3 етапи. На першому етапі, для виявлення
структури і особливостей перебігу ЗЗПМ, проведено обробку архівного
матеріалу, а саме – відомостей з 905 історій хвороб жінок, що проходили
лікування у гінекологічному відділенні Полтавського міського клінічного
будинку з приводу ЗЗПМ у 1985-1986 рр. (група А), 1995-1996 рр. (група
В) і 2003-2004 рр. (група С).

На другому етапі обстежена 161 жінка. З них – 140 жінок із ЗЗПМ, які
були поділені на три групи. До І групи увійшло 45 хворих, які страждали
на гострі запальні процеси, до ІІ – 48 жінок, у яких на момент
обстеження було загострення хронічного ЗЗПМ, до ІІІ – 47 жінок, які мали
хронічний запальний процес, що проявлявся лише больовим синдромом. У
подальшому в залежності від лікування хворі даних груп були розподілені
на підгрупи (підгрупи А отримували запропоновану нами терапію, підгрупи
Б – загальноприйняте лікування). Так у І групі – 22 хворі склали ІА
підгрупу, а 23 хворі – ІБ підгрупу порівняння. У ІІ групі – 24 хворі
склали ІІА підгрупу, 24 хворі – ІІБ. У ІІІ групі – 26 хворих склали ІІІА
підгрупу, а 21 хвора – ІІІБ. Контрольну групу (IV) склали 21 практично
здорова жінка.

Для з’ясування ступеню порушення нервово-вегетативних функцій нами
проведено багатоаспектне анкетування за чотирма анкетами з бальними
оцінками. Для виявлення вегетативних дисфункцій використовували анкету
А.М. Вейна (1998), для з’ясування ступеню вираженості нервово-психічного
напруження – анкету Т.О. Немчин (1983), для об’єктивізації оцінки
загального самопочуття – авторську анкету (2006), для візуалізації
„профілю болю” – шкалу С.Е. Романова і О.Ф. Потешкина (1998).

Для оцінки загальних і місцевих запальних змін вираховували:
лейкоцитарний індекс інтоксикації (М.А. Андрейчин, 1998), концентрацію
Ig A, Ig M, Ig G (Г.М.Фрімель, 1987) вміст серомукоїдів (M.M. Berford,
1976), церулоплазміну (В.Г. Колб, 1976) і фагоцитарної активності
нейтрофілів (К.А.Лебедєв, 1990) у крові та у пунктаті з черевної
порожнини (пунктат отримували при проведенні пункції через заднє
склепіння або при лапароскопії шляхом аспірації).

Кровообіг у органах малого тазу досліджували за допомогою допплерометрії
артерій і вен матки та яєчників (апарат „Logiq” 400 CL pro Series), а
також за допомогою реовазографії органів малого тазу (реограф РГ 2-02).
При допплерометрії оцінювали індекс резистентності (IR) маткових і
яєчникових артерій, діаметр отвору вен у спокої і після проби Вальсави
(P.Waulsav, 1989) При реовазографії оцінювали реографічний індекс (РІ) і
венозний відтік (ВВ) (B. Lavandier, 1995). При наявності показань
проводили лікувально-діагностичну лапароскопію (апарат „Екон”, Росія).

Для інтравагінальної гірудотерапії, яку проводили з урахуванням
протипоказань, використовували Hirudo medicinalis Європейського центру
п’явки „Біокон”. Після фіксації дзеркала Куско і обробки слизової піхви
сухим тампоном, медичні п’явки притуляли до слизової правого і лівого
бокових склепінь піхви (по одній в кожне) під пильним візуальним
контролем. Жінка під час процедури лежала на гінекологічному кріслі.
П’явку вилучали після того, як вона насмоктавшись крові, відпадала
самостійно (10-15 хвилин). П’явки утилізували, відповідно Державним
санітарним правилам МОЗ України ДСП 9.9.5.03599 „Безпека роботи з
патогенними мікроорганізмами” від 1999 року, методом спалювання у
муфельній печі.

На третьому етапі проводили контрольне анкетування, для визначення
загального самопочуття та „профілю болю”, а також загально-клінічне
обстеження, визначення серомукоїдів (СМ), церулоплазміну (ЦП),
фагоцитарної активності нейтрофілів (ФАН) у крові та у пунктаті з
черевної порожнини, допплерометрію та реовазографію. Порівняння
проводили між підгрупами відповідних груп.

Отримані кількісні показники обробляли методами математичної статистики
з вираховуванням: t – критерію Стьюдента (рівень достовірності p0,6, p?o 3/4 A ??????? ?????o o ??????? ??????th?$???? ??? d?th`„1/4 d?th OhUjUIthiUUIIIIIIIII??IIIII? .Діаметр вен матки у контрольній групі складав 0,35±0,02 см зліва і 0,32±0,02 см справа, а діаметр вен яєчників - 0,21±0,01 см зліва і 0,22±0,01 см справа. Отримані данні співпадали з показниками здорових жінок репродуктивного віку у дослідженнях В.Г. Мозеса (2006). У групі хворих на гострі ЗЗПМ діаметр вен матки дорівнював зліва 0,42±0,01 см, а справа 0,43±0,01 см, що було у 1,2 рази більше ніж у контрольній групі (р0,5,
р0,5, р 0,5) і в усіх випадках
призводить до значного нервово-психічного напруження.

При гострих запальних захворюваннях придатків матки серомукоїди крові
підвищуються до 0,48±0,02 од., лейкоцитарний індекс інтоксикації до
2,2±0,2, церулоплазмін до 460,12±27,24 мг/л; при загостренні хронічних –
серомукоїди підвищуються до 0,28±0,02 од., лейкоцитарний індекс
інтоксикації до 1,45±0,18, церулоплазмін до 419,35±21,97 мг/л. При
хронічних процесах, що проявляються лише больовим синдромом вміст
серомукоїдів підвищується до 0,23±0,02 од. лейкоцитарний індекс
інтоксикації до 1,2±0,1, а церулоплазмін зменшується до 288,63±22,2
мг/л.

Вміст серомукоїдів у пунктаті з черевної порожнини виявляється вищими
ніж у крові складаючи при гострих процесах 0,68±0,02 од., при
загостренні хронічних – 0,49±0,02 од., при тривалих хронічних процесах –
0,27±0,02 од., що свідчить про переважання локального запального процесу
над загальним.

Фагоцитарна активність нейтрофілів при гострих процесах у крові слала
23,6±2,9%, у пунктаті – 80,0±11,5%, при загостренні хронічних відповідно
36,4±3,0% і 73,4±10,4%, при тривалих хронічних – у крові 38,3±4,8%, у
пунктаті 36,1±13,9%.

Встановлено, що локальні порушення кровообігу в органах малого тазу
супроводжуються: підвищенням резистентності реґіонарних артерій при
гострих запальних процесах до 0,79±0,01 і при хронічних до 0,71±0,01,
зниженням пульсового кровонаповнення з 0,44±0,02 до 0,20±0,02,
уповільненням венозного відтоку з 30,48±1,02 до 22,79±0,59 відповідно,
збільшенням отвору вен матки і яєчників на 0,4±0,01 см та ознаками
варикозу при хронічних процесах.

Застосування диференційованого лікування ЗЗПМ зменшує активність
запального процесу, що підтверджується зниженням серомукоїдів у
1,6-2,4 рази, лейкоцитарного індексу інтоксикації у 2 рази; підвищення
вмісту церулоплазміну у 1,5 рази, фагоцитарної активності нейтрофілів у
2,8 рази та пульсового кровонаповнення у 1,8-3 рази і венозного відтоку
у 2,5-3 рази, на тлі зменшення резистентності маткових і яєчникових
артерій у 1,3 рази. Це дозволяє більш якісно відновити репродуктивну
функцію жінок.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. До плану обстеження хворих на запальні захворювання придатків матки
рекомендується включати дослідження серомукоїдів, церулоплазміну і
фагоцитарної активності нейтрофілів у сироватці крові і у пунктаті з
черевної порожнини та допплерометрію і реовазографію органів малого
тазу.

2. З метою корекції порушень кровообігу внутрішніх статевих органів, до
схеми лікування хворих на запальні захворювання придатків матки,
рекомендується додавати засоби, що покращують мікроциркуляцію, зокрема
інтравагінальну гірудотерапію. Протипоказанням до призначення
гірудотерапії є ознаки гострого живота, менструація, вагітність, стійка
гіпотонія, анемія ІІ і ІІІ ступеню, захворювання крові, гострі та
хронічні гепатити. Медичні п’явки приставляються до бокових склепінь (по
одній в кожне) один раз на день.

3. При гострих запальних захворюваннях придатків матки, підвищенні
температури тіла вище 38?С, вираженій інтоксикації та ускладненнях
рекомендовано призначати інтравагінальну гірудотерапію (№10 кожен день),
антибіотики, супозиторії з диклофенаком натрію (per rectum №10 на ніч)
та дезінтоксикаційну терапію.

4. При хронічних запальних захворюваннях придатків матки рекомендовано
призначати інтравагінальну гірудотерапію (№ 10 кожен день і №5 через
день), розчин циклоферону (250 мг №5 через день), супозиторії з
диклофенаком натрію (per rectum на ніч №10), дезінтоксикаційну терапію.

5. При хронічних запальних захворюваннях придатків матки з тривалим
больовим синдромом рекомендовано призначати інтравагінальну
гірудотерапію (№ 10 кожен день і №10 через день), розчин циклоферону
(250 мг №5 через день). Етіотропну терапію необхідно проводити після
повного обстеження.

6. П’явки використовуються одноразово, після застосування їх необхідно
погружати у герметичну ємність з розчином дезактину, а утилізацію
проводити методом спалювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Зятіна О.М. Аналіз захворюваності і перебігу запальних захворювань
придатків матки //Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник
Української медичної стоматологічної академії: Наук.-практ. журнал. –
2004.- Т.4. – Вип.2 (8). – С.82-85.

Зятіна О.М. Біль, вегетативні і нервово-психічні порушення у жінок із
запальними процесами придатків матки // Актуальні проблеми клінічної,
експериментальної, профілактичної медицини та стоматології: Матеріали
всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих
вчених. – Донецьк, 2005. – С.108.

Зятіна О.М. Вплив комплексного лікування з гірудотерапією на вміст
білків гострої фази при запальних захворюваннях придатків матки //
Науковий вісник Ужгородського університету: серія Медицина. – 2006. –
Вип.28. – С.168-171.

Зятіна О.М. Фагоцитарна активність нейтрофілів та вміст церулоплазміну у
жінок з запальними захворюваннями придатків матки //Світ медицини та
біології. – Полтава, 2006. – №2. – С.87-91.

Зятіна О.М. Перспективи застосування гірудотерапії при запальних
захворюваннях придатків матки // Актуальні проблеми сучасної медицини:
Вісник Української медичної стоматологічної академії: Наук.-практ.
журнал. – 2006.- Т.6. – Вип.3 (15). – С.170-173.

Громова А.М., Зятіна О.М. Гірудотерапія в комплексному лікуванні
запальних захворювань придатків матки //Репродуктивное здоровье женщины.
– 2006. – №2.- С.76-79. (Дисертантом проведено підбір та обстеження
хворих до і після лікування, статистичну обробку даних).

Громова А.М., Зятіна О.М. Характеристика білків гострої фази та
кровообігу органів малого тазу при запальних захворюваннях придатків
матки //Педіатрія акушерство та гінекологія. – 2006 – №3. – С. 101-105
(Дисертантом проведено забір матеріалу, його аналіз і статистична
обробка)

Зятіна О.М. Застосування гірудотерапії при лікуванні запальних
захворювань придатків матки //Проблемы, достижения и перспективы
развития медико-биологических наук и практического здравоохранения:
Труды Крымского государственного медицинского университета
им.С.Г. Георгиевского. – 2006. – Т.142. – часть ІІ. – С.240-241.

Громова А.М., Зятіна О.М., Нестеренко Л.А., Мартиненко В.Б. Комплексне
лікування хронічних запальних захворювань придатків матки з
застосуванням лапароскопії та гірудотерапії // Збірник наукових праць
Асоціації акушерів-гінекологів України. Київ. – 2006. – С.165-168.
(Дисертантом проведено обстеження хворих до і після лікування,
статистичну обробку даних).

Зятіна О.М. Диференційовані підходи при лікуванні запальних
захворюваннях придатків матки // Актуальні проблеми сучасної медицини:
Вісник Української медичної стоматологічної академії: Наук.-практ.
журнал. – 2006.- Т.6. – Вип.4 (16). – С. 36-40.

АНОТАЦІЯ

Зятіна О.М. Патогенетично обґрунтовані підходи при лікуванні запальних
захворювань придатків матки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Харківський
державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2007.

Дисертація присвячена диференційованому підходу при діагностиці та
лікуванні гострих і хронічних запальних захворювань придатків матки.

Автором проведено комплексний аналіз особливостей перебігу запальних
захворювань придатків матки, вивчення клінічних, біохімічних та місцевих
гемодинамічних змін у 140 хворих і у 21 практично здорової жінки, а
також розробка та впровадження у клініку патогенетично обґрунтованої
методики лікування, що дозволило уникнути значного медикаментозного
навантаження на організм та сприяло покращенню місцевої гемодинаміки.

На основі запропонованого патогенетично обґрунтованого лікування
відбулись: нормалізація локального кровообігу (підвищення пульсового
кровонаповнення у 1,8-3 рази, посилення венозного відтоку у 2,5-3 рази,
зменшення резистентності реґіонарних артерій у 1,2-1,3 рази, усунення
ознак варикозу); зменшення активності запалення (зниження вмісту
серомукоїдів у 1,6-2,4 рази); при хронічному перебігу – підвищення
вмісту основного ферменту антиоксидантного захисту церулоплазміну у
1,5 рази) та зменшення загального ендотоксикозу (зниження лейкоцитарного
індексу інтоксикації у 2 рази), що сприяло швидшому усуненню больового
синдрому, більш якісному відновленню репродуктивної функції і зменшенню
ліжко днів на 3 дні.

Ключові слова: запальні захворювання придатків матки, серомукоїди,
церулоплазмін, допплерометрія, реовазографія.

АНОТАЦИЯ

Зятина Е.Н. Патогенетически обоснованные подходы при лечении
воспалительных заболеваний придатков матки. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. – Харьковский
государственный медицинский университет МЗ Украины, Харьков, 2007.

Диссертация посвящена дифференцированному подходу при диагностике и
лечении острых и хронических воспалительных заболеваний придатков матки.

Автором проведено комплексный анализ особенностей течения воспалительных
заболеваний придатков матки, обследовано 140 больных и 21 практически
здоровая женщина.

На основе определения местной концентрации церулоплазмина, серомукоидов
и фагоцитарной активности нейтрофилов, проведения допплерометрии и
реовазографии, уточнены стадии воспалительного процесса при
воспалительных заболеваниях придатков матки, что позволило обосновать
дифференцированные подходы к лечению.

Диссертантом разработан и внедрен терапевтический комплекс, что
позволило избежать значительной медикаментозной нагрузки на организм, и
способствовало улучшению местной гемодинамики. При острых воспалительных
заболеваниях придатков матки больные получали в комплексе с общепринятым
лечением (антибактериальная, дезинтоксикационная, противовоспалительная,
противокандидозная терапия) с первого дня – интравагинальную
гирудотерапию. Назначали 10 сеансов по 2 пиявки каждый день. При
обострении воспалительных заболеваниях придатков матки больным назначали
дезинтоксикационную терапию (калоидно-кристалоидные растворы), раствор
циклоферона внутримышечно (250 мг №5 через день), суппозитории с
диклофенаком натрия (per rectum, №10 каждый день на ночь). Также с
первого дня назначали интравагинальную гирудотерапию, №15 (10 сеансов –
каждый день, а 5 – через день в условиях дневного стационара). При
хронических воспалительных заболеваниях придатков матки, которые
проявлялись лишь болевым синдромом, больные получали интравагинальную
гирудотерапию, как базисное лечение – 20 сеансов гирудотерапии (10 –
каждый день и 10 – через день) в комплексе с внутримышечными инъекциями
раствора циклоферона (250 мг №5 через день).

На основе предложенного патогенетически обоснованного лечения
достигнуто: нормализацию локального кровообращения (повышение пульсового
кровенаполнения в 1,8-3 раза, усиление венозного оттока в 2,5-3 раза,
уменьшение резистентности маточных и яичниковых артерий в 1,2-1,3 раза,
снижение признаков варикоза); уменьшение активности воспаления (снижение
содержания серомукоидов в 1,6-2,4 раза); при хроническом течении –
повышение содержания основного фермента атниоксидантной защиты –
церулоплазмина в 1,5 раза) и уменьшение общего эндотоксикоза (снижение
лейкоцитарного индекса интоксикации в 2 раза), что способствовало
быстрому устранению болевого синдрома.

Полученные результаты дают право утверждать, что в современных условиях
традиционное медикаментозное лечение может быть только базовым
комплексом терапии острых и выраженных обострений воспалительных
заболеваний придатков матки. Лечение заболеваний, которые имеют
длительное течение при отсутствии общих воспалительных изменений,
необходимо начинать именно с мероприятий, которые улучшают местную
гемодинамику, а в дальнейшем, после полного обследования, назначать
этиотропную терапию.

Ключевые слова: воспалительные заболевания придатков матки, серомукоиды,
церулоплазмин, допплерометрия, реовазография.

SUMMARY

ZYATINA O.M. The Pathogenetic grounded approaches during the medical
treatment of the Inflammatory diseases of uterine appendages. –
Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by specialty 14.01.01 – Gynecology and
Obstetrics. – Kharkiv State Medical University of Public Health of
Ukraine, Kharkiv, 2007.

The Thesis describes the differentiated approach during the diagnostics
of and medical treatment of the acute and chronic inflammatory diseases
of uterine appendages.

The author has made the complex analysis of the peculiarities of the
inflammatory diseases of uterine appendages clinical course, the
studying of the clinical, biochemical and local hemodynamic changes of
140 patients and 21 practically healthy women as well as the
pathogenetic grounded methods of medical treatment had been worked out
and introduced to the clinic that made possible to avoid the
considerable medical loading for the organism and promoted the
improvement of the local hemodynamics.

On the basis of the proposed pathogenetic grounded medical treatment
once had the normalization of the local blood circulation (increasing of
the pulse blood-filling in 1,8-3 times; the increasing of the venous
drainage in 2,5-3 times; decreasing of the regional arteries resistance
in 1,2-1,3 times; the removal of the varicosity signs); the decreasing
of the inflammation activity (decreasing of the sulfurmucoid content in
1,6-2,4 times); during the chronic clinical course – the increasing of
the content of the basic ferment of the antioxidant protection of the
ceruloplasmin in 1,5 times) and decreasing of the general endotoxicosis
(the decreasing of the leukocytes index of intoxication in 2 times) that
promoted the quick removal of the painful syndrome and the decreasing of
the confinement to bed for 3 days.

Key-words: inflammatory diseases of uterine appendages, sulfurmucoid,
ceruloplasmin, dopplermetrics, reovasography.

ПРЕРЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВ – венозний відтік

ВД – вегетативні дисфункції

ЗЗПМ – запальні захворювання придатків матки

КГ – контрольна група

ІПСШ – інфекції, що передаються статевим шляхом

ЛІІ – лейкоцитарний індекс інтоксикації

НПН – нервово-психічне напруження

ПМЦ – порушення менструального циклу

РІ – реографічний індекс

СМ – серомукоїди

УЗД – ультразвукове дослідження

ФАН – фагоцитарна активність нейтрофілів

ЦП – церулоплазмін

Ig – імуноглобулін

IR – індекс резистентності

Свідоцтво внесення до Державного реєстру видавців,

Виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК № 1891 від06.08.2004 р.

Папір осетний. Друк трафаретний.

Умов.друк.арк. 0,9. Наклад 100 прим.

Формат 60 х 90 1/16. Зам. № 306.

Підписано до друку 07.12.2006 р.

Віддруковано ТОВ Фірма “Техсервіс”

Адреса: 36011, м. Полтава, вул. В. Міщенка, 2

Тел. (0532) 56-36-71

PAGE 20

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020