ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШЕПІТЬКО Костянтин Володимирович

УДК 616.12-009.72-08.014.425.

Вплив кріоконсервованої фетоплацентарної тканини на перебіг стабільної
стенокардії напруги

14.01.11. – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ
України, м. Полтава

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Потяженко Максим Макарович, Українська
медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава, завідувач
кафедри післядипломної освіти лікарів-терапевтів

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ковальова Ольга Миколаївна, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
пропедевтики внутрішніх хвороб №1,

доктор медичних наук, професор Ніколенко Євген Якович, Державне
підприємство “Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці і
профзахворювань” МОЗ України, директор.

Провідна установа:

Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска. АМН України, м. Київ,
відділ інфаркту міокарда та відновлювального лікування

Захист відбудеться 25.06.2004 року о _1000_ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному
медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Харківського
державного медичного університету (61022, м. Харків, проспект Леніна, 4)

Автореферат розісланий 20.05.2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент Овчаренко Л.І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

Актуальність теми. Ішемічна хвороба серця (ІХС), яка в минулому столітті
набула характеру епідемії в промислово розвинутих країнах, перетворилась
в актуальну соціально — медичну проблему сьогодення . В Україні
смертність від ІХС залишається протягом останніх років стабільно
високою, близько 900 випадків на 100 тис. населення, що відповідає
одному з найбільш високих рівнів смертності населення Західної Європи
(Г.В.Дзяк, 2003; М.І.Лутай, 2003).

Велика питома вага ІХС у структурі смертності, тимчасової втрати
працездатності та інвалідизації людей різних вікових груп, а останнім
часом особливо зрілого та молодого віку, визначає актуальність подальших
досліджень етіопатогенетичних чинників розвитку цієї патології та
розробку адекватних методів реабілітації (Л.Т.Малая, 1997; В.М.Бобирьов,
С.Г.Стародубцев, 1998; М.І.Лутай, А.П.Дорогой, 2000; В.М.Чернова,
Е.Я.Ніколенко, 2001; В.М.Коваленко, Б.П.Криштопа, 2002; В.І.Волков,
В.І.Строна, 2003; S.Sans, H.Kesteloot, 1997).

Основним етіологічним фактором ІХС є атеросклероз коронарних артерій та
тромбоз судин серця. У 95% хворих на ІХС у коронарних артеріях знаходять
атеросклеротичне ураження, переважно проксимальних відділів. Нині
дисліпідемія вважається визнаним фактором ризику атеросклерозу та ІХС.
Існує тісний зв’язок між середньою концентрацією холестерину (ХС) у
плазмі крові представників населення різних країн і смертністю від
коронарної недостатності. Ця залежність продемонстрована в одному з
найбільших епідеміологічних досліджень — Фремінгемському, за
результатами якого 5- річний ризик розвитку ІХС у чоловіків і жінок за
підвищення рівня загального ХС із 200 до 300 мг/дл зростав у 3-5 разів
(W.B.Kannel, 1996).

Як показали результати численних патоморфологічних досліджень, тромбоз
коронарних судин — це наслідок наявності нестабільної атеросклеротичної
бляшки (Л.Т.Малая, 1997; А.С.Гавриш, О.В.Сергиенко, 1998; І.П.Кондаков,
2000; О.А.Азизова,2002; A.P.Thomas, M.H.Gerardo, 1993; R.Ross, 1993;
L.E.Rabbani, I.Loscalso, 1994). Нестабільні бляшки, що зазнали розриву,
є причиною тромбозу з подальшим розвитком ГКС, накопичують велику
кількість імуноактивних CD4+25+-Т-лімфоцитів, які продукують велику
кількість ?-інтерферону і активують макрофаги (Л.Т.Малая, С.А.Серик,
1998; М.І.Лутай, 2002; 2003; P.Patel,1997; I.Ritchie, 1998; J.Nakayama,
2002; P.Libby, 2002). Медіатори запалення можуть підсилювати процеси
апоптозу ендотеліальних і гладком’язових клітин, втрата яких призводить
до оголення високотромбогенного матриксу. Під впливом прозапальних
цитокінів, окислених ЛПНЩ, ендотелій експресує підвищену кількість
металопротеїназ, насамперед металопротеїназу-2, колагеназу IV типу
(Г.В.Дзяк, 2003). Деструкція колагену у відповідь на запальні стимули
підсилює десквамацію ендотелію, передуючи локальному тромбозу,
викликаному первісною поверхневою ерозією.

Навіть без порушення цілості ендотелію його клітини, відповідаючи на
запальні стимули, зокрема бактеріальні та вірусні, експресують ключовий
тромбогенний фактор та сприяють активації макрофагів (Ю.С.Рудик, 2003;
Van Eck M, R.Zimmermann, 2000).

Останнім часом відбувається значний прогрес у розробці нових медичних
технологій із використанням клітинної терапії в поєднанні з
генно-інженерною модифікацією. Вітчизняні та зарубіжні літературні
джерела свідчать про те, що в окремих випадках клітинна терапія має
місце в профілактиці та лікуванні коронарного атеросклерозу. Так,
відомо, що проводилися певні спроби стимулювати ангіогенез із
використанням препаратів з ендотелію судин, фактора росту тромбоцитів,
фактора росту фібробластів (В.С.Репин, Г.Т.Сухих 1998; R.Abraham,
N.S.Kumar, G.S.Kumar et al., 1993; C.Ibukiyama, 1996; E.Jaeguese,
J.Chistersen, 1999; C.A.Schuh, P.Faloon, Qing-Long, 1999; Van.Eck.M,
N.Herijgers, H.Vidgeon,2000; Makino et al 2003). Імплантація
ембріональних кардіоміоцитів (R.G.Gourdie, 1998; K.A.Hutcheson, 1999;
L.Reinlib, 2000), трансплантація недиференційованих стовбурових клітин
за допомогою векторних вірусів (W.A.Boisvert, A.S.Black, L.K.Curtiss,
1999; J.Auer, R.Berent, К.Schleicher et al. 2000; J.S.Wang, 2002), які
тропні до кардіоміоцитів, у комплексному лікуванні міокардіальної
слабкості в експерименті показали не тільки можливість їхньої
регенерації, але і можливість відновлення структури та функції міокарда
(Ю.Л.Шевченко 1999; Н.І.Чилісова,1999; G.Xin,1994; P.O.Yoon,1995;
R.C.Chiu, 1995; M.J.Devies,1998; P.J.Quesenderry, S.P.Becker,1998;
K.J.Yoo, 2000).

Клітинна трансплантація має низку переваг: практично відсутній
хірургічний ризик; мінімальна імуногенність завдяки попередній обробці
клітинного трансплантата; можливість імуноізоляції, кріоконсервування
(Г.Т.Сухих, 2000; В.І.Грищенко, А.М. Гольцев, 2001; Ю.А.Дьомін, 2001;
Т.М Юрченко, 2002; Л.Є. В.І.Цембалюк, Ю.Я.Ямінський, 2003; R.C.Bjonson,
1999; H.S.Cheshier, S.J.Morrison, 1999; R.Huss, 2002).

Відомі окремі експериментальні дані про використання методу клітинної
терапії в лікуванні ІХС (В.М.Студенкін, 1996; Т.Е.Курильская,
С.Б.Никифоров, А.А.Рунович, 2003), але ці роботи не розкривають повною
мірою дію фетоплацентарної тканинної трансплантації на перебіг
атеросклерозу та, зокрема, різних форм стенокардії.

Питання вивчення біологічних ефектів фетоплацентарних тканин, які
використовують у клітинній терапії та їхньої патогенетичної ролі в
корекції основних ланок стабільної форми стенокардії напруги стали
основою для проведення даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
фрагментом НДР “Розробка нових кріобіологічних технологій застосування
кріоконсервованих ембріональних клітин, тканин людини та тварин у
медицині”, № держреєстрації 0199U000323 Інституту проблем кріобіології і
кріомедицини НАН України (м. Харків) та Української медичної
стоматологічної академії (м. Полтава), договір про наукове
співробітництво в галузі кріомедицини і клітинної терапії від 28.04.98р.
№ 04/98, яка увійшла до циклу робіт «Розробка на базі фундаментальних
досліджень нових біотехнологій для одержання клітинних та тканинних
алотрансплантатів”, відзначених Державною премією України в галузі науки
і техніки 2002 року.

Проведене дослідження узгоджується із Законом України “Про
трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” від
16.17. 1999 року № 1007-XIV та з Постановою Кабінету Міністрів України
“Про затвердження державної програми розвитку трансплантації на
2002-2005 роки” від 12.02.2002 року № 1339.

Мета дослідження: вдосконалити схему лікування стабільної стенокардії
напруги ІІ-ІІІ функціонального класу шляхом застосування використаних
кріоконсервованих препаратів фетоплацентарного комплексу:
кріоконсервованої плацентарної тканини та кріоконсервованого екстракту
плаценти.

Завдання дослідження:

Виявити особливості клінічного перебігу та показників імунного статусу,
ліпідного обміну, активності прооксидантно-антиоксидантної системи у
хворих на стабільну форму стенокардії напруги ІІ-ІІІ функціонального
класу порівняно із практично здоровими особами.

Оцінити вплив трансплантації кріоконсервованої фетоплацентарної тканини
на динаміку захворювання та показники імунного статусу, ліпідного
обміну, активності прооксидантно-антиоксидантної системи в комплексному
лікуванні хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ функціонального
класу.

Вивчити вплив кріоконсервованого екстракту плаценти на клінічні, імунні
та біохімічні показники у хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ
функціонального класу.

Обґрунтувати застосування препаратів фетоплацентарного комплексу в
лікуванні хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ функціонального
класу.

Об’єкт дослідження. Хворі на ІХС (стабільна стенокардія напруги ІІ-ІІІ
функціонального класу).

Предмет дослідження. Зміни показників клінічного перебігу, стану
клітинного та гуморального імунітету, ліпідного обміну, активності
прооксидантно-антиоксидантної системи у хворих на стабільну стенокардію
напруги ІІ-ІІІ ФК.

Методи дослідження. У роботі використані такі методи дослідження:
клінічні, функціональні (електрокардіографія, велоергометрія),
імунологічні (вміст імуноглобулінів класів A, M та G у сироватці крові
імуноферментним методом); стан клітинного імунітету оцінювали,
визначаючи рівень CD3, CD4, CD8, CD16, CD20 імунофлюоресцентним методом;
холестерину, ХСЛПНЩ та ХСЛПВЩ в сироватці крові; біохімічні
(концентрація дієнових кон’югатів у сироватці крові, активність каталази
в крові, концентрація церулоплазміну в сироватці крові, активність
супероксиддисмутази в крові).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в лікувальних схемах
стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ ФК. використовували біоматеріал
фетоплацентарного комплексу: кріоконсервований екстракт плаценти,
кріоконсервовану плацентарну тканину.

У перше встановлено, що введення в лікувальний комплекс трансплантації
кріоконсервованої фетоплацентарної тканини хворим на стабільну
стенокардію напруги ІІ-IIІ ФК. значно покращило клінічний перебіг
захворювання порівняно з базисною терапією; нормалізувало імунологічні
показники та суттєво знизило рівень загального холестерину і ХСЛПНЩ;
пригнітило процеси перекисного окислення ліпідів та підвищило активність
антиоксидантного захисту. Доведено, що використання кріопрепаратів,
отриманих на основі плацентарної сироватки, більш сприятливо впливає на
клінічний перебіг, ніж базисна терапія.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження дало
можливість обґрунтувати (Патент України №59266 А) доцільність
застосування трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини на
тлі базисної терапії у хворих на ішемічну хворобу серця (стабільну
стенокардію напруги).

Виявлений позитивний вплив кріопрепаратів фетоплацентарного комплексу на
клінічну симптоматику, ліпідний обмін обґрунтовує використання
трансплантації фетоплацентарної тканини та введення кріоконсервованого
екстракту плаценти в комплексній терапії стабільної стенокардії напруги
ІІ-ІІІ ФК. і дозволяє рекомендувати їх для впровадження в кардіологічну
практику. Здатність плаценти гальмувати процеси перекисного окислення
ліпідів, активізувати систему антиоксидантного захисту, нормалізувати
імунологічний стан хворих дозволяє рекомендувати її для застосування з
метою лікування атеросклерозу та профілактики його ускладнень.

Результати досліджень упроваджені в клінічну практику кардіологічного
відділення ПОКЛ №1 ім. М.В.Скліфосовського та Полтавського регіонального
центру клітинної та тканинної трансплантації. Матеріали дисертації
впроваджені в педагогічний процес кафедри післядипломної освіти
лікарів-терапевтів Української медичної стоматологічної академії.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведений
патентно-інформаційний пошук і огляд літературних джерел за темою
дисертації, визначені мета і завдання дослідження. Автор здійснив відбір
і клініко-інструментальне обстеження пацієнтів, підготовив базу даних,
статистичну обробку матеріалу й аналіз результатів дослідження, оформив
дисертаційну роботу, підготував до друку результати досліджень. Також
дисертант проводив трансплантацію кріоконсервованої плацентарної тканини
разом із дипломованим спеціалістом-хірургом та самостійно вводив
кріоконсервований екстракт плаценти, на що має відповідний сертифікат №
82; “Про участь у роботі школи-семінару та проходження базового навчання
з проблем “Клітинна і тканинна трансплантація”. Імунологічні та
біохімічні дослідження проведені разом із співробітниками центральної
науково-дослідної лабораторії УМСА (керівник — д.м.н., проф.
І.П.Кайдишев). Висновки та практичні рекомендації на основі виконаних
досліджень сформульовані автором разом із науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень висвітлювались
на республіканській науково-практичній конференції молодих учених
(Харків, 2001); республіканській науково-практичній конференції “Роль
первичной и вторичной профилактики основных терапевтических заболеваний
в улучшении качества жизни” (Харків, 2001); Всеукраїнській науковій
конференції “Успехи и перспективи развития криобиологии и криомедицины”
(Харків 2001); підсумковій науково-практичній конференції
лікарів-інтернів, магістрантів та клінічних ординаторів (Полтава, 2003).
Робота апробована на засіданні апробаційної ради № 1 Української
медичної стоматологічної академії.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковані 6 наукових праць,
серед них 3 наукові статті у виданнях, визначених ВАК України для
публікації результатів дисертаційних робіт, 1 патент України, а також 2
тез доповідей на вітчизняній науковій конференції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 153 сторінках
комп’ютерного тексту, складається із вступу, огляду літератури, трьох
розділів особистих досліджень, висновків, практичних рекомендацій та
списку використаних джерел. Текст ілюстрований 9 таблицями, 18
малюнками, що займають 18 сторінок тексту. Список літератури складається
з 492 джерел вітчизняної та зарубіжної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Робота виконана на базі кафедри
післядипломної освіти лікарів-терапевтів Української медичної
стоматологічної академії, кардіологічного відділення Полтавської
обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського і Полтавського
регіонального центру клітинної та тканинної трансплантації, 4 міської
клінічної лікарні м. Полтави.

Спостерігали за 155 особами, репрезентативними за віком та статтю.

Серед обстежених хворих було 145 чоловіків (90%) та 11 жінок (10%) від
загальної кількості обстежених. Середній віковий показник склав 39,7(2,4
роки.

Відповідно до поставлених завдань хворі були розподілені на такі групи:

І група (45 осіб) – практично здорові;

ІІ група (контрольна) – 62 хворих на стабільну стенокардію напруги
ІІ-ІІІ ФК., які отримували тільки базисну антиангінальну терапію:
нітросорбід 10 мг через 6 годин, метопролол від 50 мг до 100 мг,
аспекард 100 мг. один раз на добу.

ІІІ група – 23 пацієнти, яким додатково до базисної терапії проводили
трансплантацію кріоконсервованої фетоплацентарної тканини (КФПТ).
Препарат розміром 1х1 см після розморожування під місцевою анестезією
0,5% розчином новокаїну в асептичних умовах одноразово трансплантували у
верхньозовнішній квадрант сідниці на базі Полтавського регіонального
центру клітинної та тканинної трансплантації.

ІV група — 25 хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ФК., яким
додатково до базисної терапії призначався кріоконсервований екстракт
плаценти (КЕП) дозою 2,0 мл через кожні 3 дні протягом 9 днів.

Для оцінки динаміки ефективності проведеного лікування показники
аналізували до лікування, через 3 та 6 місяців у ІІ, ІІІ та IV групах.

Перебіг стабільної стенокардії напруги оцінювався на підставі клінічних
даних, лабораторних методів діагностики, комплексу інструментальних
досліджень (електрокардіографія в 12-ти загальноприйнятих відведеннях),
оцінка функціональної здатності міокарда проводилась неінвазивними
методами обстеження: толерантність до фізичного навантаження (ТФН)
оцінювали за величиною порогової потужності навантаження на підставі
даних велоергометрії (ВЕМ).

Як видно з (табл. 1). у хворих на ССН ІІ ФК. толерантність до фізичних
навантажень була на 39,4% була нижчою порівняно з практично здоровими
особами, та на 34,5% вищою, порівняно з хворими на ССН ІІІ ФК., що
підтверджує більш тяжкий перебіг захворювання.

Аналізуючи дані отримані при проведенні 6-ти хвилинної проби з
навантаженням при підборі дози метапрололу, нами було виявлено, що доза
прийнятого препарату хворими на ССН ІІІ ФК. перевищувала на 25% дозу
прийнятого метапрололу хворими на ССН ІІ ФК.

Таким чином, для хворих на стабільну стенокардію напруги характерно
значне зниження толерантності до фізичних навантажень, що значно впливає
на якість життя пацієнтів, враховуючи етіопатогенетичні особливості
захворювання. Відмічені особливості перебігу захворювання в залежності
від функціонального класу стенокардії. Так, для хворих на ССН ІІІ ФК.
характерний більш тяжкий перебіг захворювання що підтверджувалось даними
фізикальних та функціональних методів обстеження. Також про зниження
толерантності до ФН у хворих на ССН ІІІ ФК. свідчив прийом більш високих
доз антиангінальних препаратів.

Стан клітинного імунітету вивчали, визначаючи рівень маркерів лімфоцитів
CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD20+ імуноферментним методом. Стан
гуморального імунітету аналізували на підставі дослідження в сироватці
крові Ig класів A, M та G методом радіальної імунодифузії в гелі. Для
оцінки ліпідного обміну визначали рівень загального холестерину, ХСЛПВЩ
та ХСЛПНЩ у сироватці крові та обчислювали коефіцієнт атерогенності.
Наявність оксидантного стресу виявляли на підставі аналізу проміжних
продуктів ПОЛ – дієнових кон’югатів, МДА. Оцінка антиоксидантного
захисту організму проводилась на підставі визначення активності
каталази, СОД та концентрації церулоплазміну.

Статистична обробка матеріалу проводилась на персональному комп’ютері з
використанням табличного редактора «Microsoft Excel». Достовірність
одержаних результатів визначалась за критерієм, t-Ст?юдента.

Кріоконсервовані препарати були виготовлені в Інституті проблем
кріобіології та кріомедицини НАН України. Фетоплацентарні тканини
використовували на підставі дозволу Координаційного центру
трансплантації органів, тканин та клітин Міністерства охорони здоров’я
України і Центру імунологічних препаратів Держдепартаменту за контролем
якості, безпеки та виробництва лікарських засобів, продукції медичного
призначення при МОЗ України.

Використані препарати зберігались у низькотемпературному банку
біологічних об’єктів Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН
України, які проходили перевірку на відсутність бактеріального і
мікологічного забруднення, а також на наявність збудників сифілісу,
токсоплазмозу, вірусів гепатитів В та С, СНІДу, цитомегаловірусу,
вірусів краснухи, герпесу. Тестування біопрепаратів проводилось
імуноферментними методами та методом полімеразної ланцюгової реакції, а
також бактеріологічними дослідженнями на аеробну й анаеробну інфекцію.
Кожен підготовлений для використання біопрепарат має паспорт, який
підтверджує безпеку трансплантаційного матеріалу для реципієнта, куди
заносилися результати перевірки .

Результати дослідження. Метою першого етапу дослідження було виявлення
особливостей клінічних проявів, оцінка показників імунного, ліпідного та
оксидантного стресу у хворих на стабільну стенокардію напруги (ССН)
ІІ-ІІІ ФК. у порівнянні з практично здоровими особами.

Для досягнення мети ми обстежили 62 хворих (ІІ група) на стабільну
стенокардію напруги. Основним клінічним проявом був загруднинний біль із
різною іррадіацією: в ліву руку – 30 (60%), в обидві руки – 9 (18%), у
ліву лопатку – 8 (16%), іншої локалізації – 5 (10%). Ангінозний напад
провокувався фізичними та психоемоційними чинниками у 45 (90%)
обстежених, у 3 (6%) був пов’язаний зі зміною метеоумов та у 2 (4%)
пацієнтів – без видимих причин.

Вивчаючи показники клітинної ланки імунітету у хворих на ССН ІІ-ІІІ ФК.,
ми виявили зниження рівня CD3+-Т-загальні на 14,39% (p(0,01), підвищення
рівня CD4+-Т-лімфоцитів на 17,9% (p(0,05), CD8+-Т-лімфоцитів на 7,59 %
(p(0,05), CD16+-Т-лімфоцитів на 12,76% (p(0,05) та CD20+-Т-лімфоцитів на
9,93% (p(0,001) порівняно з практично здоровими особами. Вивчення
показників гуморальної ланки імунітету у пацієнтів виявило зниження
рівня вмісту Ig класу А на 58,1% (p(0,001), підвищення на 33,4%
(p(0,001) умісту Ig класу G та на 73,5% (p(0,05) умісту Ig класу M
порівняно зі здоровими особами.

Аналізуючи зміни біохімічних показників у хворих на ССН ІІ-ІІІ ФК. у
порівнянні із практично здоровими обстеженими, ми виявили достовірне
підвищення рівня загального ХС на 39,91% (Р(0,001), ХСЛПНЩ на 33,19%
(p(0,001), зниження вмісту ХСЛПВЩ на 16,4% (p(0,05). У хворих на ССН
ІІ-ІІІ ФК. виявлене підвищення коефіцієнта атерогенності на 96%
(p(0,001) (табл. 2). Також нами було виявлене різке зростання активності
ПОЛ у хворих на стабільну стенокардію, про що свідчило достовірне
підвищення концентрації МДА на 33,51% (p(0,05) та ДК на 10% (p(0,001).
Зазначені зміни спостерігались на тлі зниження антиоксидантного захисту
у хворих на ССН, що підтверджувалось підвищенням активності каталази на
56,42% (p(0,001) та рівня церулоплазміну на 47,08% (p(0,001), зниженням
активності СОД на 56,05% (p(0,001) у порівнянні зі здоровими особами.

З метою виявлення впливу (КФПТ) на перебіг стабільної стенокардії
напруги ІІ-ІІІ функціонального класу ми обстежили та провели лікування
23 хворих (ІІІ група) на ССН ІІ-ІІІ ФК., які перебували на стаціонарному
лікуванні в кардіологічному відділенні.

Аналізуючи (табл. 1) через 3 місяці клінічні прояви у хворих, яким на
тлі базисної терапії проводилась трансплантація КФПТ ми виявили, що
зменшилась кількість ангінозних нападів на 34,9%, знизилась добова доза
вжитого нітросорбіду на 16% (p(0,05) порівняно з показником до
лікування. У хворих цієї групи підвищилась толерантність до фізичного
навантаження, про що свідчить збільшення на 11,8% (p(0,05) граничного
навантаження під час проведення ВЕМ, зменшилась добова доза метопрололу
на 15,7% (p(0,001) порівняно з даними до лікування. Необхідно зазначити,
що на тлі позитивної динаміки перебігу стабільної стенокардії напруги у
43,2% хворих ІІ групи спостерігалась нормалізація показників
артеріального тиску. САТ достовірно зменшився на 8,7% (p(0,001) та ДАТ —
на 7,7% (p(0,001) порівняно з відповідними показниками до лікування.
Також скоротилось перебування хворих у стаціонарі на 2,1 дні.

Порівняння показників ІІ та ІІІ груп через 3 місяці від початку
лікування хворих, яким проводилась трансплантація КФПТ, виявило
зменшення різниці між клінічними проявами, окрім показника граничного
навантаження, який достовірно перевищував контрольні величини на 14,3%
(p<0,01) (табл.1). Через 6 місяців під впливом КФПТ кількість нападів стенокардії зменшилась на 48,8% (p(0,05), відповідно зменшилась добова доза вжитого нітросорбіду на 24.8% (p(0,01) порівняно з відповідними показниками до лікування. Показник граничного навантаження перевищував на 27,5% (p(0,001) відповідний показник до лікування. Виявлене достовірне зменшення добової дози вжитого метопрололу на 18,3% (p(0,001) порівняно з показником до лікування. САТ у хворих дослідної групи зменшився на 16,4% (p(0,001) та ДАТ - на 21% (p(0,001). Відповідно зменшилась кількість проведених ліжко-днів на 21,3%. Вивченням через 6 місяців динаміки імунних показників (табл. 2) у хворих, яким була проведена трансплантація КФПТ, виявлена позитивна динаміка в процесі всього періоду спостереження. Через 3 місяці від початку лікування показник рівня CD3+-Т-лімфоцитів перевищував відповідний до лікування на 8,9%, через 6 місяців він зріс на 14,7% (p(0,02) порівняно з показником до початку терапії. У обстежених ІІІ групи загальний рівень Т-лімфоцитів перевищував на 12,1% (p<0,05) відповідні величини у хворих ІІ групи. На тлі проведеної трансплантації КФПТ через 3 місяці достовірно зріс рівень Т-хелперів на 9,3% (p<0,001) та на 17% (p<0,05) через 6 місяців порівняно з відповідним показником до початку лікування. Відповідно зменшився рівень Т-супресорів на 12,5% (p<0,05), що спостерігалось в другому триместрі від початку лікування. Аналізуючи динаміку коефіцієнта CD4+/CD8+, ми виявили його підвищення на 46,4% (p<0,02) порівняно з відповідним показником до лікування. Достовірна позитивна динаміка спостерігалась через 6 місяців від початку лікування. Таким чином, трансплантація КФПТ хворим на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ФК. модифікує імунний стан крові, посилюючи адаптаційні можливості організму. Використання додатково до базисної терапії трансплантації КФПТ створило додатковий терапевтичний ефект, що проявився достовірною динамікою показників ліпідного обміну (табл. 2). Рівень ХСЛПНЩ через 3 місяці після трансплантації КФПТ зменшився на 13,7% (p<0,05) порівняно з показником до лікування, через 6 місяців спостерігалось подальше його зниження і рівень був нижчий від початкового до лікування на 23,7% (p<0,01). Концентрація ХС зменшилася у ІІІ групі через три місяці на 11,4% та на 22% (Р(0,05) - через 6 місяців. Концентрація ХС достовірно була нижчою у хворих ІІІ групи порівняно з відповідними показниками у хворих ІІ групи на 23,4% (p(0,01). Через 3 місяці після проведеного лікування вміст ХСЛПВЩ підвищився на 10,4% (p(0,05) та через 6 місяців - на 13,3 % (p(0,001) від початку лікування. Порівнюючи з контрольними величинами, під впливом трансплантації КФПТ рівень ХСЛПВЩ був вищим на 13,3% (p(0,001). Під впливом ТКФПТ коефіцієнт атерогенності зменшився на 11,9% (p(0,001) та наближався до нормальних величин на 6 місяць. Нами було виявлено, що рівень ДК зменшився на 10,1% через 3 місяці порівняно з показником до лікування та на 12,6% (p(0,05) відповідно через 6 місяців після трансплантації КФПТ. Порівнюючи показники рівня ДК, ми виявили його зниження на 11,5% (p<0,05) у хворих, яким проводилась трансплантація порівняно з хворими ІІ групи. Рівень МДА через 3 місяці після трансплантації КФПТ знизився на 12,5% (p<0,01) та через 6 місяців - на 15,9% (p<0,001) порівняно з відповідним показником до проведення лікування. У хворих ІІІ групи рівень МДА достовірно був нижчим на 24,2% (p<0,001) через 3 місяці та на 44,8% (p<0,001) - через 6 місяців від початку лікування порівняно з відповідними величинами у хворих ІІ групи. Через 3 місяці після трансплантації КФПТ зменшився на 19,1% (р<0,05) відсоток СГЕ порівняно з відповідним показником до лікування, через 6 місяців спостерігалось подальше його зниження на 50,5% (p(0,001). Рівень СГЕ у хворих, яким проводилась трансплантація КФПТ, був меншим на 22,5% (p<0,05) через 3 місяці та на 52,6% (p<0,001) - через 6 місяців від початку лікування порівняно з відповідним показником у хворих ІІ групи. Через 3 місяці після трансплантації активність СОД підвищилась на 88,5% (p(0,001) та на 122,1% (p(0,001) - через 6 місяців від початку лікування порівняно з початковими даними. Порівнюючи активність СОД під впливом різних методів корекції, ми виявили, що під впливом трансплантації КФПТ активність СОД була вищою (p<0,001) порівняно з відповідними величинами у хворих, які отримували базисну терапію. Концентрація церулоплазміну в сироватці крові через 3 місяці після трансплантації КФПТ зменшилась на 20,5 % (p(0,001), через 6 місяців у хворих ІІІ групи зменшилась його концентрація на 26% (p(0,001) порівняно з відповідним показником до лікування. Під впливом лікування з проведенням трансплантації КФПТ уміст церулоплазміну достовірно був нижчим, ніж у хворих контрольної групи, яким проводилась базисна терапія. Таким чином, уведення в комплексну терапію ССН трансплантації КФПТ значно покращує перебіг захворювання, позитивно впливаючи на основні етіопатогенетичні ланки ІХС. З метою виявлення впливу кріоконсервованого екстракту плацентарної тканини на перебіг стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ ФК. ми пролікували 25 хворих на ССН ІІ-ІІІ ФК., IV групи, яким на тлі базисної терапії внутрішньом’язово вводився КЕП дозою 2,0 мл 1 раз за добу через кожні 3 дні протягом 15 днів . Аналізуючи через 3 місяці клінічні прояви (табл. 3) у хворих, яким на тлі базисної терапії вводився КЕП, виявили, що зменшилась кількість ангінозних нападів на 44,1% (p(0,05), добова доза вжитого нітросорбіду - на 15% (p(0,05) порівняно з показником до проведеної комплексної терапії. У хворих IV групи спостерігалось збільшення граничного навантаження під час ВЕМ на 18,6% (p(0,001) порівняно з початковими даними до проведеної терапії. Відповідно зменшилась добова доза метопрололу на 14,9% (p(0,001). Необхідно підкреслити, що на тлі позитивної динаміки перебігу стабільної стенокардії напруги у 76,3% хворих IV групи спостерігалося зниження рівня САТ на 13,2% (p(0,001) та ДАТ - на 16,7% (p(0,001). Також скоротилась перебування хворих у стаціонарі на 2,3 дні. ? ?   ~ ¤ - @ D dh^„° | ~ ¤ - D „A^„A & “ ^ O ae O * , @ B T V d h j | ~ † ? TH a o u < групи через 3 місяці від початку лікування у хворих, яким уводився кріоконсервований екстракт плаценти виявили, що рівень граничного навантаження перевищував на 17,3% (p<0,01) контрольні величини, а також добова доза метопрололу була нижчою на 8,7% (p<0,05); рівень САТ через 3 місяці від початку лікування був нижчим на 5,2% Таблиця 1 Динаміка клінічних проявів у хворих на стабільну стенокардію наруги ІІ-ІІІ ФК. під впливом трансплантації кріоконсервованої фетоплацентарної тканини Показник Базисна терапія Трансплантація КФПТ до лікування Після терапії До лікування через 3 міс. через 6 міс. 1 2 3 4 5 Кількість нападів стенокардії за тихдень 6,40 ( 1,24 4,12(1,32 6,93(1,16 3,51(1,23 1,25(1,41## Добова доза нітросорбіду, мг/добу 36,3 ( 2,11 30,21 ( 1,89? 33,78(1,68 21,83(1,54 12,62(2,05## Граничне навантаження, Вт 68,31 ( 3,01 81,12(2,78? 69,80(2,75 92,68(2,84# 117,6(3,11## Добова доза метопрололу, мг/добу 82,70 ( 2,34 78,20(2,12 86,40(1,71 72,85(1,76 68,55(1,76## Систолічний АТ, мм рт. ст. 159,30 ( 3,46 145,51( 3,32? 162,5(2,56 143,50(2,13 135,80(3,17## Діастолічний АТ, мм рт. ст. 112,10 ( 1,78 94,21(2,73? 109,70(2,89 91,13(2,21 86,70(2,45## Кількість ліжко-днів 13,70 ( 2,3 13,40(1,89 14,20(1,6 12,10(1,45 10,55(2,15 ? p1-2(0,05 різниця достовірна між показниками ІІ групи до та після лікування; # p3-4(0,05 між показниками ІІ та ІІІ з трансплантацією КФПТ груп після проведеного лікування через 3 місяці; ## p3-5(0,05 між показниками ІІ та ІІІ з трансплантацією КФПТ груп після лікування через 6 місяців Таблиця 2 Динаміка показників ліпідного обміну, імунного гомеостазу та оксидантного стресу у хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ФК. під впливом трансплантації КФПТ Показник Практично здорові особи Базисна терапія Трансплантація КФПТ до лікування після терапії до лікування через 3 міс. через 6 міс. 1 2 3 4 5 6 CD3+ %, Т-загальні 67,2±1,26 58,15±2,54 59,37±1,93 58,0±2,47 63,15±2,40 66,54±2,45## CD4+ %, Т-хелпери 44,5±2,7 37,41±2,45 39,12±2,51 37,52±2,13 41,38±3,01 43,91±2,34 CD8+ %, Т-супресори 20,2±0,2 23,14±1,45 23,37±1,13 23,26±1,08 22,41±1,34 19,58±1,21## CD4+/CD8+ 2,20±0,09 1,52±0,11 1,58±0,23 1,53±0,16 1,76±0,17 2,24±0,24 CD16+ %, ПК 16,3±0,09 18,43±1,34 18,65±1,15 18,52±1,35 17,30±0,91 16,2±1,23 CD20+ %, В-лімфоцити 16,6±0,15 13,77±1,15 14,87±1,18 13,81±1,26 14,23±1,05 15,66±1,23 IgA, г/л 2,7±0,09 1,17±0,16 1,27±0,17 1,16±0,17 1,19±0,11 2,46±0,08 IgM, г/л 1,4±0,12 2,56±0,42 2,51±0,51 2,54±0,50 2,34±0,45 1,37±0,14## IgG, г/л 9,6±0,48 12,7±0,66 12,1±0,10 13,1±0,66 14,2±0,13 10,35±0,66 ( - ЛП, г/л 4,94±0,16 6,05±0,31 5,94±0,35 6,49±0,39 5,60±0,17 4,95±0,32## ХСЛПВЩ 1,3±0,08 1,02±0,03 1,04±0,06 1,02±0,02 1,12±0,05# 1,16±0,02## Холестерин, ммоль/л 4,56±0,12 5,97±0,29 5,89±0,31 5,78±0,46 5,12±0,51# 4,51±0,27## К-атерогенності 2,5±0,04 4,85±0,01 4,66±0,05? 4,61±0,03 4,06±0,02# 3,40±0,44 МДА, мкмоль/л 8,40±0,09 10,91±0,33 11,12±0,47 10,34±0,52 9,01±0,38# 8,70±0,36## ДК, мкмоль/л 49,6±0,57 57,43±2,97 56,21±2,14 56,87±2,20 51,14±2,17# 49,72±2,12## СГЕ, % гемоліз 0,84±0,03 2,07±0,17 2,13±0,21 2,04±0,15 1,65±0,09# 1,01±0,14## Каталаза, од.акт. 3,03±0,03 2,72±0,13 2,71±0,10 2,78±0,12 2,87±0,17 3,20±0,17## СОД, од.акт. 2,23±0,05 1,41±0,05 1,47±0,03 1,13±0,14 2,13±0,14# 2,51±0,07## Церулоплазмін, мг/л 163,54±5,8 231,6±7,48 227,8±5,46 242,7±5,45 193,06±5,91# 159,7±5,9## ? p2-3(0,05 різниця достовірна між показниками ІІ групи до та після лікування; # p3-5(0,05 між показниками ІІ та ІІІ з трансплантацією КФПТ груп після проведеного лікування через 3 місяці; ## p3-6(0,05 між показниками ІІ та ІІІ з трансплантацією КФПТ груп після лікування через 6 місяців. (p<0,05), а рівень ДАТ - на 10,9% (p<001) порівняно з відповідними показниками у хворих ІІ групи, які отримували базисну терапію. Аналіз змін клінічних проявів ССН у хворих IV групи через 6 місяців від початку лікування показав незначне погіршання клінічного перебігу захворювання. Кількість нападів стенокардії збільшилась, відповідно недостовірно збільшилась добова доза вжитого нітросорбіду, але їхній рівень недостовірно був меншим порівняно з відповідними показниками до лікування. У хворих спостерігалось тенденція до зниження толерантності до фізичних навантажень, показник граничного навантаження перевищував на 25% відповідний показник до лікування на фоні незначного підвищення дози метопрололу, рівень якої був меншим на 8,9% (p(0,02) порівняно з показником до лікування. САТ у хворих IV групи зменшився на 14,6% (p(0,001), а ДАТ - на 16,8% (p(0,001) порівняно з відповідними показниками у ІІ групі хворих до лікування, що зумовило зменшення кількості проведених ліжко-днів. Через 6 місяців достовірна позитивна динаміка спостерігалась при порівнянні показників толерантності хворих до фізичних навантажень. Так, рівень граничного навантаження у хворих IV групи перевищував на 8,5% (p<0,05) відповідний показник у хворих ІІ групи. Подібні зміни спостерігались із показниками ДАТ, рівень якого був нижчим на 11,1% (p<0,01) порівняно з контрольними величинами (табл. 3). Необхідно зазначити, що у хворих, яким уводився КЕП, ефективність запропонованої терапії була достовірно вищою, особливо в першому триместрі від початку лікування, з недостовірними погіршеннями деяких клінічних проявів через 6 місяців порівняно з хворими, які отримували базисну антиангінальну терапію. Через 3 місяці від початку лікування показник CD3+-Т-загальні перевищував відповідний до лікування на 16% (p<0,02), через 6 місяців він зменшився, але був вищим на 13,9% (p(0,01) порівняно з показником до початку комплексного лікування (табл. 4). Порівнюючи результати через 3 та 6 місяців від початку лікування у хворих обох груп, ми виявили підвищення загального рівня Т-лімфоцитів на 15,9% (p<0,02) та на 13,8 (p<0,01) - у хворих IV групи порівняно з відповідними показниками у хворих ІІ групи. На тлі проведеного комплексного лікування зріс уміст CD4+ на 24,5% (p<0,05) через 3 місяці та на 20,9% (p<0,05) - через 6 місяців порівняно з відповідним показником до початку терапії. Відповідно зменшився рівень CD8+-лімфоцитів, зниження яких спостерігалось у першому триместрі від початку лікування, з незначним підвищенням їхнього вмісту в другому триместрі. Коефіцієнт CD4+/CD8+ через 3 місяці від початку лікування підвищився на 49,7% (p<0,001) порівняно з відповідним показником до лікування. Позитивна динаміка спостерігалась через 6 місяців від початку лікування, перевищуючи початковий рівень на 31,8%. Порівняння з контрольними величинами виявило, що показник співвідношення CD4+/CD8+ у хворих під впливом комплексної терапії в першому триместрі лікування перевищував на 87,6% (p<0,001) відповідний у хворих, які отримували базисну терапію. Виявлена нормалізація рівня природних кілерів. Через 3 місяці під впливом комплексної терапії рівень IgG зменшився на 23% (p<0,01) та на 17,7% - через 6 місяців порівняно з відповідним показником до початку лікування. Порівняльний аналіз із контрольними показниками через 3 місяці від початку лікування показав, що рівень IgG був нижчим на 17,3% (p<0,05) у хворих дослідної групи. Через 6 місяців відповідні показники відрізнялись недостовірно. Вміст IgА в крові хворих IV групи зріс на 66,4% (p<0,01) через 3 місяці та на 118,1% (p<0,001) - через 6 місяців від початку лікування. Динаміка концентрації в сироватці крові Ig М була позитивною, але зміни були недостовірні. Як видно з (табл. 4), рівень ХСЛПНЩ через 3 місяці після КЕП зменшився на 8,9% (p<0,001) порівняно з показником до лікування, через 6 місяців спостерігалось незначне його підвищення, але рівень був нижчим на 18,7% (p<0,001) порівняно з показником до лікування. Порівнюючи кінцеві результати лікування під впливом базисної терапії та комплексного лікування ми виявили, що рівень ХСЛПНЩ був нижчим порівняно з контрольними величинами через 3 місяці на 13,8% (p<0,05), через 6 місяців різниця була недостовірною. Концентрація ХС зменшилась у хворих IV групи на 19,8% (p<0,01) через 3 місяці порівняно з початковими даними до лікування. Через 6 місяців від початку лікування виявлене незначне підвищення рівня ХС, але його рівень на 10,6% був нижчим порівняно з показником до лікування. Порівнюючи кінцеві результати ми також виявили, що рівень ХС достовірно був нижчим порівняно з відповідним показником у хворих IV групи на 19,4% (p<0,01). У другому триместрі лікування динаміка показників обох груп була недостовірною. Аналізуючи динаміку вмісту ХСЛПВЩ під впливом КЕП, ми виявили його підвищення на 11% (p<0,05) через 3 місяці та на 4% (p<0,05) - через 6 місяців порівняно з показниками до лікування. Порівняльний аналіз із відповідними показниками у хворих контрольної групи виявив, що під впливом трансплантації вміст ХСЛПВЩ підвищувався на 13% (p<0,001). Виявлене зниження коефіцієнта атерогенності у хворих основної групи на 23,7% (p<0,001) через 3 місяці та 5% (p<0,05) - через 6 місяців порівняно з відповідними показниками до лікування. Порівняно з контрольними величинами коефіцієнт атерогенності був нижчим у хворих, яким уводили КЕП на 15% (p<0,001). Нами було виявлено, що рівень ДК зменшився на 15,6% (p<0,05) через 3 місяці порівняно з показником до лікування та на 20,2% (p(0,001) - через 6 місяців від початку лікування і практично досяг рівня здорових осіб. Порівнюючи показники рівня ДК у хворих обох груп через 3 місяці від початку лікування, ми виявили його зниження на 13,8% (p<0,05) у хворих, яким уводився КЕП, та через 6 місяців, коли рівень ДК у хворих IV групи був нижчим на 12,6% (p<0,01) порівняно з відповідними показниками у хворих ІІ групи. Рівень МДА через 3 місяці від початку комплексної терапії знизився на 25,1% (p<0,001) та через 6 місяців - на 20,2% (p<0,001) порівняно з відповідним показником до лікування. Порівнюючи вплив базисної терапії та лікування із застосуванням кріобіостимулятора ми виявили, що у хворих IV групи рівень МДА був нижчим на 23% (p<0,001) через 3 місяці та на 18% (p<0,01) - через 6 місяців порівняно з відповідними контрольними величинами. Відповідно до зниження активності прооксидантної системи крові, через 3 місяці після проведеного комплексного лікування зменшився на 19,1% (p<0,001) показник СГЕ порівняно з відповідним показником до лікування. Через 6 місяців спостерігалося незначне на 19,1% підвищення рівня відсотка СГЕ на порівняно з даними до початку терапії. Порівнюючи вплив базисної та комплексної терапії на рівень СГЕ, ми виявили, що у хворих, яким проводилося лікування із застосуванням КЕП, цей показник був достовірно меншим на 47,4% (p<0,001) через 3 місяці від початку лікування, через 6 місяців рівень СГЕ у хворих ІІ групи порівняно з відповідним показником у хворих, які отримували базисну терапію, не зазнавав достовірних змін. Рівень активності каталази в процесі лікування під впливом комплексного лікування підвищився тільки через 3 місяці на 15,6% (p(0,05) порівняно з даними до лікування, тоді як через 6 місяців спостерігалася тільки тенденція до покращення показника. Активність СОД у хворих під впливом КЕП через 3 місяці після трансплантації підвищилася на 29,7% (p(0,001) через 3 місяці та на 18,1% (p(0,01) - через 6 місяців від початку лікування порівняно з початковими даними. Порівнюючи активність СОД під впливом різних схем корекції антиоксидантної системи організму, ми виявили, що під впливом кріопрепарату плаценти активність СОД протягом усього періоду спостереження була достовірно (p<0,001) вищою порівняно з відповідними величинами у хворих, які отримували базисну терапію. Уміст церулоплазміну в сироватці крові через 3 місяці під впливом КЕП зменшився на 26,6% (p(0,001) порівняно з відповідним показником до лікування. Через 6 місяців від початку лікування його рівень був нижчим на 19,8% (p<0001) порівняно з даними до лікування, наближаючись до нормальних величин. Порівнюючи динаміку вмісту церулоплазміну, можна зробити висновок про те, що під впливом лікування з використанням КЕП його концентрація через 3 місяці була нижчою на 47,4% (p<0,001), а через 6 місяців - на 21,4% (p<0,001) порівняно з відповідним показником у хворих контрольної групи, яким проводилася базисна терапія. Таблиця 3 Динаміка клінічного перебігу стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ ФК. під впливом кріоконсервованого екстракту плаценти (КЕП) Показник Базисна терапія Трансплантація КЕП до лікування після терапії до лікування через 3 міс. через 6 міс. 1 2 3 4 5 Кількість нападів стенокардії за тиждень 6,4 ( 1,24 4,58(1,02 6,60±1,54 3,68±1,02# 5,57±1,41## Добова доза нітросорбіду, мг/добу 36,3 ( 2,11 30,21 ( 1,89? 33,98±2,09 27,47±1,4# 27,82±2,14## Граничне навантаження, Вт 68,31 ( 3,01 80,12(2,78? 67,8±2,75 89,43±3,01# 98,41±3,14## Добова доза метопрололу, мг/добу 82,7 ( 2,34 78,2(2,12 83,9±2,14 71,41±2,13# 76,45±1,89## Систолічний АТ, мм. рт. ст. 159,3 ( 3,46 145,51( 3,32? 163,7±2,11 138,5±1,1# 139,74±1,61## Діастолічний АТ, мм. рт. ст. 112,1 ( 1,78 94,21(2,73? 110,4±2,14 92,01±1,74# 91,8±2,78## Кількість ліжко-днів 13,7 ( 2,3 13,4(1,89 14,1±1,47 11,8±1,13 11,71±2,14## ? p1-2(0,05 різниця достовірна між показниками ІІ групи до та після лікування; # p3-4(0,05 різниця достовірна між показниками ІІ групи до лікування та IV групи через 3 місяці після КЕП ; ## p3-5(0,05 різниця достовірна між показниками ІІ групи до лікування та IV групи через 6 місяців після КЕП Таблиця 4 Зміни показників ліпідного обміну, імунного гомеостазу та оксидантного стресу у хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ФК. під впливом кріоконсервованого екстракту плаценти (КЕП) Показник Практично здорові особи Базисна терапія Трансплантація КЕП до лікування після терапії до лікування через 3 міс. через 6 міс. 1 2 3 4 5 6 CD3+ %, Т-загальні 67,2±1,26 58,15±2,54 59,37±1,93 59,32±2,1 68,81±3,29# 67,56±2,13## CD4+ %, Т-хелпери 44,5±2,7 37,41±2,45 39,12±2,51 36,55±2,47 45,5±2,97# 44,2±2,58## CD8+ %, Т-супресори 20,2±0,2 23,14±1,45 23,37±1,13 24,14±2,11 20,13±2,07 22,19±1,37 CD4+/CD8+ 2,20±0,09 1,52±0,11 1,58±0,23 1,51±0,17 2,26±0,14# 1,99±0,18 CD16+ %, ПК 16,3±0,09 18,43±1,34 18,65±1,15 18,72±1,27 16,41±1,13 17,45±1,15 CD20+ %, В-лімфоцити 16,6±0,15 13,77±1,15 14,87±1,18 13,42±2,07 15,91±1,25 14,89±2,13 IgA, г/л 2,7±0,09 1,17±0,16 1,27±0,17 1,16±0,13 1,63±0,19# 2,53±0,21## IgM, г/л 1,4±0,12 2,56±0,42 2,51±0,51 2,63±0,37 1,89±0,21 2,13±0,19 IgG, г/л 9,6±0,48 12,8±0,71 12,23±0,64 13,14±0,81 10,12±0,61# 10,81±0,42## ( - ЛП, г/л 4,94±0,16 6,05±0,31 5,94±0,35 6,30±0,17 5,12±0,18# 5,74±0,10## ХСЛПВЩ 1,3±0,08 1,01±0,06 1,03±0,05 1,01±0,03 1,16±0,05# 1,06±0,04## Холестерин, ммоль/л 4,56±0,12 5,97±0,29 5,89±0,31 5,92±0,26 4,75±0,21# 5,29±0,41 К-атер. 2,5±0,04 3,9±0,08 3,60±0,09 3,8±0,06 2,90±0,03# 3,7±0,05## МДА, мкмоль/л 8,40±0,09 10,91±0,33 11,12±0,47 11,43±0,39 8,56±0,42# 9,12±0,37## ДК, мкмоль/л 49,6±0,57 57,43±2,97 56,21±2,14 56,38±3,11 47,59±2,47# 49,13±2,31## СГЕ, % гемоліз 0,84±0,03 2,07±0,17 2,13±0,21 2,10±0,19 1,12±0,18# 1,52±0,26 Каталаза, од.акт. 3,03±0,03 2,72±0,13 2,71±0,10 2,57±0,16 2,97±0,11 2,81±0,15 СОД, од.акт. 2,23±0,05 1,41±0,05 1,47±0,03 1,38±0,07 1,79±0,02# 1,63±0,04## Церулоплазмін, мг/л 163,54±5,8 231,6±7,48 227,8±5,46 244,1±8,23 179,1±5,76# 195,7±6,41## ? p2-3(0,05 різниця достовірна між показниками ІІ групи до та після лікування; # p4-5(0,05 різниця достовірна між показниками ІІ групи до лікування та IV групи через 3 місяці після КЕП ; ## p4-6(0,05 різниця достовірна між показниками ІІ групи до лікування та IV групи через 6 місяців після КЕП Таким чином, аналіз результатів тривалого спостереження після курсу комплексного лікування з використанням КЕП виявив покращення клінічного стану, підвищення толерантності до фізичного навантаження, стану ліпідного обміну, імунної та оксидантної систем. ВИСНОВКИ У дисертації наведені теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягають в удосконаленні комплексної терапії стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ ФК. шляхом призначення на тлі патогенетичної базисної терапії кріоконсервованих препаратів фетоплацентарного комплексу. У хворих залежно від тяжкості клінічного перебігу стабільної стенокардії напруги виявлені достовірне, зниження рівня CD3 на 14,39%, підвищення рівня CD4 на 17,9%, CD8 на 7,59 %, зниження рівня вмісту Ig класу А на 58,1%, підвищення на 33,4% вмісту Ig класу G та на 73,5% (p(0,05) вмісту Ig класу M на тлі порушення ліпідного обміну, активації процесів перекисного окислення ліпідів та пригнічення антиоксидантного захисту. Унаслідок застосування базисної терапії у хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ФК. на тлі покращення клінічного перебігу захворювання, не досягається нормалізація дисбалансу показників імунної системи та усунення порушення ліпідного обміну. Введення в лікувальний комплекс трансплантації кріоконсервованої фетоплацентарної тканини ефективно сприяє позитивній динаміці клінічного перебігу захворювання, а саме: зменшенню кількості ангінозних нападів на 38,8%, зниженню дози нітросорбіду на 24,8%, підвищенню граничного навантаження на 27,5%, зменшенню добової дози метопрололу на 18,3%. Найбільша ефективність терапії виявлена через 6 місяців від початку лікування, та тривалістю до 12 місяців. Застосування трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини в комплексному лікуванні стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ ФК. сприяло підвищенню імунорегуляторного індексу на 46,4%, зменшенню кількості Т-супресорів на 12,5%, підвищенню рівня IgG на 8,4% через 3 місяці, а потім зниженню на 21%, що вказує на імуномоделюючий вплив проведеної терапії. Використання трансплантації кріоконсервованої фетоплацентарної тканини в комплексному лікуванні стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ ФК. сприяло зменшенню коефіцієнта атерогенності на 26,2%, підвищенню рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності на 13%, зниженню рівня перекисного окислення ліпідів та вмісту церулоплазміну на 26% у крові, що свідчить про корегуючу дію препарату на основні ланки атерогенезу. Найвища ефективність терапії виявлена через 6 місяців від початку лікування. Призначення в лікувальну програму стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ ФК. кріоконсервованого екстракту плаценти позитивно впливає на клінічний перебіг ІХС, а саме: сприяє зменшенню кількості ангінозних нападів на 24,1%, зниженню дози нітросорбіду на 15%, підвищенню величини показника граничного навантаження на 18,6%, зменшенню добової дози метопрололу на 14,9%. Найвища ефективність терапії виявлена через 3 місяці від початку лікування, та тривалістю до 6 місяців. Включення в лікувальний комплекс кріоконсервованого екстракту плаценти сприяло підвищенню співвідношення CD4+/CD8+ на 49,7%, зниженню рівня IgG на 23% через 3 місяці, що вказує на імуномоделюючий вплив. Комплексне лікування стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ ФК. із уведенням кріоконсервованого екстракту плаценти сприяло зниженню коефіцієнта атерогенності на 23,7%, підвищенню рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності на 11% через 3 місяці, зниженню рівня перекисного окислення ліпідів та вмісту церулоплазміну на 47,4% у крові, що свідчить про коригуючу дію препарату з недовготривалим ефектом на основну ланку атерогенезу. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З метою оптимізації комплексного лікування хворих на стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІ ФК. рекомендується на тлі базисної терапії включити трансплантацію кріоконсервової фетоплацентарної тканини. Препарат розміром 1х1 см після розморожування одноразово трансплантують у верхньозовнішній квадрант сідниці в умовах операційної. Для зменшення кількості призначень, підвищення ефективності лікування, та профілактики ускладнень хворим на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ФК. є доцільним доповнити традиційну базисну терапію кріоконсервованим екстрактом плаценти шляхом внутрішньом’язового введення препарату. дозою 2,0 мл через 3 доби протягом 9 днів, з повторним курсом через 6 місяців. Список робіт, опублікованих за темою дисертації Шепітько К.В., Ждан В.М., Стародубцев С.Г. Порівняльна характеристика дії препаратів алогенної плаценти та антиоксидантів на клініко-біохімічні та імунні показники у хворих на стабільну стенокардію // Проблеми екології та медицини. - 2002. - Т. 6, №6.- С.24-26. Автором зроблено: набір матеріалу, обчислення та обґрунтування його, написання статті. Шепітько К.В., Стародубцев С.Г. Вплив кріоконсервованої плацентарної трансплантації на гемодинамічні показники у хворих на ішемічну хворобу серця // Вісник Української медичної стоматологічної академії: Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2003. - Т.3, вип.1(5). - С.63-65. Автором зроблено: набір матеріалу, обчислення та обґрунтування його, написання статті. Шепітько К.В. Вплив препаратів кріоконсервованої плаценти на перекисні показники у хворих на стабільну стенокардію // Пробл. криобиологии. - 2004. - №1. - С.70-73. Автором зроблено: набір матеріалу, обчислення та обґрунтування його, написання статті. Пат. № 59266 А України МПК 7 А61К31/60. Спосіб лікування стабільної стенокардії / Шепітько К.В., Шепітько В.І., Гаєвський С.О. Україна - №20021210416 Заявл. 23.12.02. Опубл. 15.08.03. Бюл. №8. Клінічне, інструментальне і біохімічне дослідження на винахід. Шепітько К.В., Гаєвський С.О., Потяженко М.М., Шепітько В.І. Лікування стабільної стенокардії із застосуванням кріоконсервованої фетоплацентарної тканинної трансплантації /Материалы Всеукраинской научной конференции "Успехи и перспективы развития криобиологии и криомедицины" (Харків 2001) // Пробл. криобиологии. - 2001. - №3. - С. 43. Автором зроблено: набір матеріалу, обчислення та обґрунтування його, написання статті. Шепітько К.В.. Гаєвський С.О., Потяженко М.М Вплив лікування з використанням кріоконсервованого екстракту плаценти людини на показники питомої роботи лівого шлуночка у хворих на ІХС / Материалы научных трудов республиканской научно-практической конференции "Роль первичной и вторичной профилактики основных терапевтических заболеваний в улучшении качества жизни" – Харьков, 2001. -С.137. Автором зроблено: набір матеріалу, обчислення та обґрунтування його, написання статті. Анотація Шепітько К.В. “Вплив кріоконсервованої фетоплацентарної тканини на перебіг стабільної стенокардії напруги” – Рукопис . Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 2004. Дисертація присвячена вивченню впливу кріоконсервованої фетоплацентарної тканини на перебіг стабільної стенокардії напруги. Під впливом препаратів кріоконсервованого фетоплацентарного комплексу на тлі базисної терапії виявлений додатковий позитивний вплив на клінічні прояви – зменшилася кількість ангінозних нападів, підвищилася толерантність до фізичних навантажень порівняно з хворими, які отримували основні антиангінальні засоби. Виявлений позитивний вплив запропонованої терапії на показники імунного гомеостазу. Достовірно нормалізувалися показники ліпідного обміну, що супроводжувалося зниженням умісту загального холестерину, ХСЛПНЩ, коефіцієнта атерогенності; зменшилась активність вільнорадикального окислення ліпідів на фоні активації антиоксидантних ферментів (каталази, супероксиддисмутази). Виразність та тривалість терапевтичного ефекту залежали від форми препаратів та шляхів їх уведення. Ключові слова: стабільна стенокардія, клітинний гуморальний імунітет, ліпіди, оксидантний стрес, кріоконсервована плацентарна тканина Resume Shepitko K.V. The influence of cryoconserved fetoplacental tissue on the course of stable angina. Thesis for a candidate degree of Medicine by speciality 14.01.11 – Cardiology. – Kharkiv State Medical University, Kharkiv, 2004. The thesis is devoted to the study of influence of cryoconserved fotoplacentral tissue on the course of stable angina pectoris. The additional positive influence of complex therapy on the clinical manifestations was revealed. During treatment with the cryoserved fetoplacental complex the number of anginal attacks was decreased, the tolerance for physical exertions was increased, in comparison with the patients treated with basic therapy containing antianginal druge. The indexes of lipid metabolism were normalized accompanied by the decrease of cholesterol contents, LDL-colesterol. The positive influence of proposed therapy on the indexes of cellular and humoral links of immunity was determined. The activation of the free radical lipid oxidation was decreased with simultaneously lipids increasing of antioxidative enzymes (catalase and super oxide dysmutase) were determined. The intensity and duration of therapeutic effect depended on the forms of preparation and of administration. Key words: stable angina, cell and humorless immune system, lipids, cryoconserved fetoplacentral tissue, oxidative stress. Аннотация Шепитько К.В. “Влияние криоконсервированной фетоплацентарной ткани на течение стабильной стенокардии напряжения” – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11. – кардиология. – Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2004. Диссертация посвящена изучению состояния показателей иммунитета, липидного обмена, процессов перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты у больных ишемической болезнью сердца (стабильной стенокардией напряжения), а также определению влияния препаратов криоконсервированной фетоплацентарной ткани на течение заболевания. С этой целью обследовано 155 больных стабильной стенокардией напряжения II-III ФК., которые находились на лечении в кардиологическом отделении Полтавской областной клинической больницы №1. На первом этапе исследования изучались особенности клинического течения стабильной стенокардии напряжения, а также показатели гомеостаза в сравнении со здоровыми людьми. Результаты исследования свидетельствуют о том, что для больных стабильной стенокардией напряжения II-III ФК. характерны частые ангинозные приступы до 5-6 раз в неделю, резкое снижение толерантности к физическому напряжению, высокие дозы антиангинальных препаратов. При исследовании состояния иммунной системы обнаружен дефицит Т-системы иммунитета, снижение количества Т-супрессоров и повышение Т-хелперов, патологические изменения содержания иммуноглобулинов классов A, M, G. Исследуя изменения биохимических показателей, мы выявили повышение уровня холестерина, ХСЛПНП, активацию процессов перекисного окисления липидов, что сопровождалось увеличением содержания конечных продуктов – малонового диальдегида, диеновых конъюгатов, повышение показателя спонтанного гемолиза эритроцитов на фоне снижения активности ферментов антиоксидантной защиты – каталазы, супероксиддисмутазы. Доказано положительное влияние препаратов криоконсервированной фетоплацентарной ткани на клинические проявления стабильной стенокардии напряжения II-III ФК. Нами выявлено, что у больных, которым было проведено комплексное лечение, значительно улучшилось течение заболевания, что подтверждалось уменьшением количества приступов стенокардии, повышением толерантности к физическим нагрузкам, нормализацией показателей артериального давления, соответственно снижением суточных доз антиангинальных препаратов и сроков лечения. Использование предложенной нами комплексной терапии привело к достоверному улучшению липидного обмена, что подтверждалось снижением уровня общего холестерина, ХСЛПВП в сравнении с больными, которые получали базисную терапию. Также выявлено положительное влияние криопрепаратов на показатели прооксидантно-антиоксидантной системы крови. При применении комплексной терапии выявлено снижение содержания малонового диальдегида, диеновых конъюгат, показателя спонтанного гемолиза эритроцитов на фоне некоторого повышения активности антиоксидантных ферментов, сравнительно с больными контрольной группы. Под влиянием криопрепаратов улучшились показатели клеточного и гуморального иммунитета. Изучая длительность терапевтического эффекта комплексной терапии, мы выявили, что при проведении трансплантации криоплацентарной ткани положительная динамика наблюдалась на протяжении 6 месяцев после проведенной терапии и была более интенсивной во втором триместре лечения. При использовании криоэкстракта плаценты более выраженный положительный эффект наблюдался в первом триместре лечения, через 6 месяцев выявлено незначительное ухудшение показателей клинического течения и гомеостаза. В диссертационной работе обосновано применение препаратов криоконсервированной плацентарной ткани в комплексном лечении больных стабильной стенокардией напряжения II-III ФК. Разработаны практические рекомендации по применению криопрепаратов. Ключевые слова: стабильная стенокардия, клеточный и гуморальный иммунитет, липиды, оксидантный стресс, криоконсервированная плацентарная ткань. СПИСОК СКОРОЧЕНЬ АОЗ - антиоксидантний захист ВЕМ - велоергометрія ДАТ - діастолічний артеріальний тиск ДК - дієнові кон’югати ІХС - ішемічна хвороба серця КЕП - кріоконсервований екстракт плаценти КФПТ - кріоконсервована фетоплацентарна тканина ЛП - ліпопротеїди МДА - малоновий диальдегід ПОЛ - перекисне окислення ліпідів САТ - систолічний артеріальний тиск СГЕ - спонтанний гемоліз еритроцитів СОД - супероксиддисмутаза ССН - стабільна стенокардія напруги ФК. - функціональний клас ХС - холестерин ХСЛПНЩ - холестерин ліпопротеїдів низької щільності ХСЛПВЩ - холестерин ліпопротеїдів високої щільності PAGE 22

Похожие записи