МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІТЧУК ОЛЕНА ДЕНИСІВНА

УДК 616.71-007.235-06: 618.14-089.85

Вплив хірургічної менопаузи на стан організму та систему опори та руху
жінки

14.01.01 – акушерство і гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник академік НАН України, доктор медичних наук,

професор Грищенко Валентин
Іванович,

Харківський державний медичний
університет

МОЗ України, завідувач кафедри акушерства
та

гінекології №1.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Коломійцева

Антоніна Георгіївна, Інститут
педіатрії,

акушерства і гінекології АМН
України, м. Київ,

завідувач відділення патології
вагітності та пологів;

доктор медичних наук, професор
Громова

Антоніна Макарівна, Українська
медична

стоматологічна академія МОЗ
України, м. Полтава,

завідувач кафедри акушерства
та гінекології.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л.Шупика МОЗ України,
кафедра

акушерства і гінекології №1 м.
Київ.

Захист дисертації відбудеться “9” лютого 2006 р. о 13.30 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01. при Харківському
державному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, проспект
Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022,м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “ 6 ”січня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
В.В. Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значне зростання захворюваності серед жінок у віці,
що збігається з настанням менопаузи, є серйозним аргументом, щоб вважати
менопаузу і пов’язані з нею зміни в організмі одним з основних факторів,
що визначають якість і тривалість життя жінки (О.М. Віхляєва, 1997; Б.М.
Венцківський, 1998; Т.Ф. Татарчук, 1999; О.В. Грищенко, 2002).

Збільшення в останні роки частоти випадків доброякісних новоутворень
матки та яєчників серед жінок репродуктивного та пременопаузального віку
у 68-72% випадків є показанням до оперативного втручання, що змушує
приділяти все більшу увагу проблемі хірургічної менопаузи. Термін
“хірургічна менопауза” використовується стосовно жінок, менструальна
функція яких була штучно припинена в результаті видалення яєчників,
яєчників і матки або тільки матки. Якщо два перших варіанти хірургічної
менопаузи можна віднести до естрогендефіцитних, то в хірургічній
менопаузі при збереженні одного або обох яєчників такої ясності немає.
Дані літератури стосовно функції яєчників після гістеректомії вкрай
суперечливі, що відбивається на певних ускладненнях при виборі обсягу
оперативного втручання та відсутності єдиного підходу до профілактики
менопаузальних порушень (В.І. Грищенко, 1998; В.І. Кулаков, 1999; Б.М.
Венцківський, Є.В. Коханевич, 2000; В.К. Чайка, 2001; Т.І. Рубченко,
2002; Т.Ф. Татарчук, 2002).

Ранні прояви менопаузального синдрому (МПС) істотно знижують якість
життя жінок працездатного віку, часом на піку їхньої соціальної
активності, тому проблеми лікування цієї патології здобувають важливе
соціальне й економічне значення. На даний час визнається, що в основі
розвитку МПС у жінок в віковий і хірургічній менопаузі ведучу роль
відіграють зміни гіпоталамо-лімбічної регуляції, що призводить до
порушень у функціонуванні вегетативної нервової системи (ВНС) у
відповідь на зміни в гормональній регуляції організму. Багатьма авторами
підкреслюється, що розвиток ранніх психоневрологічних проявів відіграє
ведучу роль у прогресуванні МПС і є надалі базою для формування важких
ускладнень постменопаузи. Особливу важливість мають обмінно-ендокринні
прояви МПС, що обумовлюють розвиток серцево-судинної патології й
остеопорозу, які визначають захворюваність у жінок в літньому і
старечому віці і призодять до інвалідізації та передчасної смерті
(В.І.Грищенко, 1994; О.М. Вейн, 1998; В.В. Поворознюк, 1998; Г.В. Дзяк,
2000; Т.Ф.Татарчук, 2002; М.Є. Яроцький, 2005).

В останні роки порушення стану кістково-суглобової системи у жінок
перименопаузального віку придбало особливу актуальність, що пов’язано із
маніфестацією в цьому віці цілого ряду захворювань опорно-рухової
системи, найбільш розповсюдженими з яких є остеопенічний синдром (ОПС),
остеоартроз (ОА) і остеохондроз (ОХ). Остеопенічний синдром –
доклінічний стан порушення кісткової тканини, що характеризує ступінь
ризику розвитку остеопорозу і проявляється збільшенням резорбції
кісткової тканини, втратою органічних і неорганічних компонентів кістки,
порушенням мікроархітектури кісткової тканини, зниженням її щільності,
що призводить до розвитку атравматичних переломів хребців, ребер,
променевої кісти та шийки стегна. Наряду з цим, значною та
розповсюдженою проблемою системи опори та руху жінки в менопаузі є
розвиток первинного остеоартрозу та остеохондрозу, які розглядаються як
захворювання з переважним ураженням суглобового хряща та інших
компонентів суглобів. Ще в 20-х роках R.Cecil та B.Archer виявили, що
впродовж перших 2-х років після менопаузи в 25% випадків у жінок
розвиваються симптоми “дегенеративного артриту”. Дослідження суглобового
хряща виявили присутність в хондроцитах рецепторів до естрогенів
(J.Rosner, 1983). Багатьма авторами відзначається той факт, що
найбільший відсоток хворих із клінічними проявами ОХ виявлений у віковій
групі 45-59 років, при цьому відзначена істотна перевага жінок з даною
патологією. Остеопорозом страждає кожна 5-а жінка віком 60 років, а ОА
виявляється більше ніж в 85% жінок віком старше 65 років. Наведені дані
дають підставу вважати дефіцит естрогенів одним з провідних факторів
розвитку остеопорозу, остеоартрозу та остеохондрозу, які вважаються
найбільш розповсюдженими захворюваннями системи опори та руху людини в
похилому віці та відіграють вагому роль в порушенні здоров’я населення,
призводячи до ранньої інвалідності та зниження якості і навіть
тривалості життя (Ю. Франке, 1995; В.В.Поворознюк, 1998; Т.Ф. Татарчук,
1999; В.А. Насонова, 2000; В.П. Сметник, 2001 ).

Проте розвиток остеопенічного синдрому, остеоартрозу та остеохондрозу в
менопаузі є не тільки наслідком дефіциту естрогенів, але й результатом
хронологічного віку жінки – старіння. З цих позицій представляє
особливий інтерес вивчення розвитку даної патології у жінок в
хірургічній менопаузі та виробка адекватних методів профілактики та
лікування захворювань системи опори та руху у даного контингенту
хворих. Висока частота і вага менопаузальних ускладнень у жінок у
хірургічній менопаузі при відсутності чітких рекомендацій з їхньої
профілактики і лікування свідчать про актуальність теми і необхідність
комплексних досліджень з метою розробки диференційованої тактики
профілактики і лікування даної патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є частиною планової науково-дослідної роботи кафедри акушерства і
гінекології № 1 Харківського державного медичного університету:
“Розробка методів діагностики, лікування і профілактики в перинатальній
охороні плоду і при порушеннях у репродуктивній системі” (№ Державної
реєстрації 0198002629). Автором виконано фрагмент роботи з профілактики
та лікування менопаузального синдрому та порушень системи опори та руху
у жінок в хірургічній менопаузі.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи стало поліпшення
результатів профілактики і лікування менопаузального синдрому і
патології системи опори та руху у жінок в хірургічній менопаузі на
підставі встановлення і наукового обгрунтування взаємозв’язку між
порушеннями стану вегетативної нервової системи і розвитком
менопаузального синдрому та його ускладнень та розробка програми
комплексної корекції психо-вегетативних і обмінно-ендокринних порушень.

Для досягнення мети були встановленні наступні завдання:

Вивчити вплив хірургічної менопаузи на розвиток менопаузального синдрому
та окремі показники гомеостазу у жінок репродуктивного та
перименопаузального віку в хірургічній менопаузі в залежності від обсягу
перенесеного оперативного втручання.

Дослідити особливості мінерального балансу і порушень системи опори та
руху у жінок в хірургічній менопаузі.

Вивчити стан нейро-вегетативного статусу у жінок в хірургічній
менопаузі.

Дослідити вплив особливостей психо-вегетативного статусу і рівня полових
гормонів на розвиток менопаузального та остеопенічного синдромів у жінок
в хірургічній менопаузі.

На підставі отриманих результатів розробити концепцію розвитку
менопаузального синдрому і порушень кістково-суглобової системи у жінок
в хірургічній менопаузі.

Розробити програму комплексної корекції психо-вегетативних і
обмінно-ендокринних порушень з метою профілактики і лікування
менопаузального синдрому і патології системи опори та руху та вивчити її
ефективність.

Об’єкт дослідження – хірургічна менопауза.

Предмет дослідження – стан жінок в хірургічній менопаузі в залежності
від об’єму оперативного втручання, ступінь тяжкості менопаузального
синдрому, показники гормонального гомеостазу, функціональний стан
вегетативної нервової системи з визначенням вегетативного статусу,
вегетативної реактивності, вегетативного забезпечення, дослідження
гіпервентиляційного синдрому та психо-емоційного стану, стан
кістково-суглобової системи з дослідженням мінеральної щільності
кісткової тканини і виявленням остеопенічного синдрому, остеоартрозу,
остеохондрозу та кульшово-поперекового синдрому, профілактика та
корекція системних порушень.

Методи дослідження – клінічні, біохімічні, гормональні, інструментальні
та статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі результатів сучасних
методів досліджень встановлено, що збільшення частоти та ступеню
тяжкості менопаузального синдрому та його ускладнень у жінок
репродуктивного та перименопаузального віку в хірургічній менопаузі
залежить від об’єму оперативного втручання і обумовлено несприятливим
преморбідним фоном сполученого характеру, що поєднує соматичну і
гінекологічну патологію та післяопераційний гормональний дисбаланс.

У роботі вперше вивчений взаємозв’язок особливостей порушень
вегетативного статусу, зокрема гіпервентиляційного синдрому та
симпатикотонії, із розвитком менопаузального та остеопенічного синдрому
у жінок в хірургічній менопаузі.

На прикладі жінок в хірургічній менопаузі вперше вивчені особливості
розвитку остеопенічного синдрому у взаємозв’язку з іншими порушеннями
опорно-рухової системи, такими як остеоартроз, остеохондроз і
кульшово-поперековий синдром. Науково обгрунтована та розроблена
принципово нова концепція розвитку менопаузального синдрому і порушень
системи опори та руху, основними патогенетичними ланками якої є
порушення вегетативної нервової системи у жінок в хірургічній менопаузі.

Вперше розроблена програма комплексної профілактики і лікування МПС і
порушень кістково-суглобної системи у жінок в хірургічній менопаузі з
урахуванням корекції гіпервентиляційного синдрому та інших порушень
вегетативного статусу. Вперше доведено доцільність застосування
тканинної терапії у вигляді імплантації кріоконсервованої плацентарної
тканини в комплексній терапії захворювань системи опори та руху, як
ускладнення менопаузального синдрому у жінок в хірургічній менопаузі..

Практичне значення отриманих результатів. В результаті проведених
досліджень виявлено нові патогенетичні ланки розвитку менопаузального
синдрому та його ускладнень. Обгрунтована та розроблена принципово нова
комплексна диференційована тактика для профілактики і лікування
менопаузального синдрому та порушень системи опори та руху у жінок в
хірургічній менопаузі. Вивчені особливості вегетативного статусу
дозволили використовувати методи медикаментозної та немедикаментозної
корекції порушень вегетативної нервової системи для поліпшення
результатів профілактики і лікування менопаузального синдрому та
захворювань кістково-суглобової системи у жінок в хірургічній менопаузі.
Застосування розробленої програми профілактики і лікування
менопаузального синдрому і патології системи опори та руху з урахуванням
корекції вегетативного статусу дозволило оптимізувати результати
лікувально-профілактичних заходів і поліпшити якість життя жінок в
хірургічній менопаузі.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені в учбову програму
Харківського державного медичного університету. Результати досліджень та
розроблені методики впроваджені в практичну діяльність 5 пологового
будинку м. Харкова, Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН
України, Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка
АМН України, гінекологічних відділень Харківської обласної клінічної
лікарні та лікарні швидкої допомоги ім. проф. Мєщанінова. За
результатами досліджень отримано патент на винахід “Спосіб профілактики
та лікування тазостегново-поперекового синдрому і остеопорозу” (№
70621А).

Особистий внесок дисертанта. Автором на сучасному рівні методично
сплановані клінічні дослідження та самостійно проведене клінічне
обстеження хворих. Особисто розроблені критерії діагностики, схеми
профілактики та корекції системних порушень у жінок в хірургічній
менопаузі, вивчено та проаналізовано результати запропонованих
лікувально-профілактичних заходів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки
дисертації повідомлені й обговорені на засіданнях Харківського наукового
медичного товариства (2002, 2004.), Першій науково-практичній
конференції молодих вчених Інституту загальної та невідкладної хірургії
АМН України (Харків, 2003.), на науково-практичній міжвузівській
конференції молодих вчених Харківського державного медичного
університету “Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2003.).

Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 7
наукових праць, 3 з яких у журналах і збірниках зареєстрованих ВАК
України, отримано один деклараційний патент України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 133 сторінках
друкованого тексту. Складається зі вступу, огляду літератури (3
підрозділи), розділу матеріалів і методів дослідження, трьох розділів
власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків,
практичних рекомендацій та списку використаної літератури. Робота
ілюстрована 7 рисунками, має 25 таблиць. Список використаної літератури
містить 227 джерел (136 вітчизняних і 91 зарубіжних авторів) викладений
на 24 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети і задач,
поставлених у дисертації, проведено аналіз матеріалів комплексного
обстеження і лікування 162 жінок в хірургічній і віковій менопаузі, що
проводилось на базі клініки кафедри акушерства та гінекології №1
Харківського державного медичного університету, кафедри ортопедії,
травматології та військово-польової хірургії ХДМУ, клінічних відділень
та поліклініки Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН України,
лабораторії морфології сполученої тканини Інституту патології хребта та
суглобів ім. проф. М.І.Ситенко АМН України з 2000 по 2005 рр. Серед
обстежених 132 жінки в хірургічній менопаузі були розділені на три
групи: у 60 пацієнток, що складали I групу, в результаті оперативного
лікування були видалені обидва яєчники і матка, 42 жінкам II групи була
виконана гістеректомія з односторонньою оваріоектомією і 30 жінкам ІІІ
групи була виконана гістеректомія із збереженням обох яєчників. Всі
жінки були прооперовані у віці від 35 до 50 років на фоні збереженої
менструальної функції. Групу порівняння складали 30 умовно соматично
здорових жінки у віковій менопаузі. Тривалість менопаузи в групах
порівняння від 6 місяців до 3 років. Жінкам, що увійшли до даного
дослідження раніше не проводилася замісна гормональна терапія.

З метою вивчення ефективності розроблених лікувально-профілактичних
концепцій жінки в хірургічній менопаузі були розділені на основу і
контрольну групи. До контрольної групи увійшли 64 жінки в хірургічній
менопаузі, яким профілактичні і лікувальні заходи здійснювалися за
традиційними принципами (диференційоване призначення препаратів замісної
гормональної терапії (ЗГТ), препаратів кальцію). Жінкам основної групи
(68 жінок) разом з традиційними засобами згідно розробленій комплексній
програмі профілактики та лікування менопаузального синдрому та порушень
системи опори та руху у жінок в хірургічній менопаузі, здійснювалась
диференційована корекція нейро-вегетативних та эндокрино-обмінних
порушень, із застосуванням вегетотропних, психотропних засобів,
дихальної гімнастики, препаратів відновлення мінерального балансу та
тканинної терапії із застосуванням підшкірної імплантації
кріоконсервованої плацентарної тканини.

У всіх обстежених вивчався анамнез життя, гінекологічний анамнез та
соматичні захворювання в залежності від часу їх виникнення, стосовно
оперативного втручання. Для визначення клінічних особливостей перебігу
та встановлення ступеня тяжкості менопаузального синдрому, а так само
оцінки його нейро-вегетативних, психо-емоційних і эндокрино-обмінних
проявів ми використовували шкалу модифікованого менопаузального індексу
(ММІ) Куппермана в модифікації Е.В.Уварової та В.П.Сметник. Згідно даним
вивчення анамнезу, загальноклінічного обстеження та ступеня тяжкості МПС
достовірно встановлено репрезентативність основної та контрольної груп.

Загальноклінічне обстеження хворих включало оцінку загального стану,
анкетування, загальний огляд і бімануальне дослідження. Лабораторні
дослідження включали: клінічний аналіз крові, сечі, біохімічні
дослідження крові на цукор, печінкові проби, коагулограму. Проводилося
УЗД органів малого тазу і молочних залоз, ЕКГ, при необхідності – УЗД
органів черевної порожнини, судин нижніх кінцівок, мамографія,
консультації терапевта, невропатолога і суміжних фахівців. З метою
встановлення особливостей гормонального балансу проводили визначення
змісту лютеїнізуючого (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів
гіпофізу та статевих стероїдних гормонів: естрадіолу, прогестерону та
тестостерону імуноферментним методом. Визначення показників мінерального
обміну проводилося шляхом оцінки рівня загального кальцію, фосфору
неорганічного і магнію сироватки крові.

В процесі роботи було проведене детальне вивчення вегетативного статусу
по трьох основних напрямах: визначення вегетативного тонусу,
вегетативної реактивності і вегетативного забезпечення діяльності, що
було поєднано з оцінкою нейро-психологічного статусу пацієнток за
встановленою схемою дослідження ВНС (О.М.Вейн, 1998 р.). З метою
діагностики вегетативної дисфункції використовували “Опитувальник для
виявлення ознак вегетативних змін”, який заповнювався пацієнтками, і
“Схему дослідження для виявлення ознак вегетативних порушень”, що
заповнювалася нами при обстеженні пацієнток. Вивчення варіабельності
серцевого ритму проводили з використанням діагностичного комплексу
CardioLab 2000.

Всі хворі, що мали скарги з боку опорно-рухової системи, були
консультовані ортопедом-травматологом. Стан кістково-суглобової системи
вивчали рентгенологічним і денситометричним методами. Визначення стану
мінеральної щільності кісткової тканини проводили методом монофотонної
денситометрії кістковим денситометром NK – 364 і шляхом еталонної
денситометрії за допомогою рентгенденситометра – “АРМ-остеолог”.

Результати дослідження і їх обговорення. В результаті проведених
досліджень було виявлено, що основними гінекологічними захворюваннями на
момент оперативного втручання були міома матки (72%), ендометріоз
(55,3%), доброякісні пухлини і пухлиноподібні утворення яєчників
(49,2%), гіперпластичні процеси ендометрія (31,8%). В більшості випадків
мав місце поєднаний розвиток вказаних патологічних процесів (53,0%).

Супутня екстрагенітальна патологія була представлена, головним чином,
захворюваннями серцево-судинної системи, печінки і жовчовивідних шляхів,
шлунково-кишкового тракту, порушеннями вуглеводного і жирового обміну. У
післяопераційному періоді було визначено збільшення частоти розвитку
захворювань суглобів – в 1,9 рази (на 15,9%), цукрового діабету в 1,6
рази (на 7,6%), захворювань шлунково-кишкового тракту і жовчовивідних
шляхів – в 1,6 рази (на 17,4%), гіпертонічної хвороби і ішемічної
хвороби серця – в 1,4 рази (на 6,5%).

Менопаузальний синдром серед жінок в хірургічній менопаузі був виявлений
у 70,2%. Нейро-вегетативні і психо-емоційні розлади діагностовані у всіх
групах дослідження. Згідно одержаним даним, ступінь тяжкості МПС був
достовірно залежний від об’єму оперативного лікування з тенденцією до
зниження ступеня тяжкості при збереженні тканини обох яєчників. Отримані
результати досліджень відображено в таблиці 1.

Таблиця 1.

Оцінка ступеня тяжкості МПС та його проявів у жінок в хірургічній і
віковій менопаузі в залежності від об’єму оперативного лікування

Групи спостереження N Індекс Куппермана

(ММІ)

(бали) Нейро-вегетативні порушення

(бали) Метаболічні порушення

(бали) Психо-емоційні порушення

(бали)

І група 60 56,1±5,2*** 35,5±3,1*** 8,2±2,1** 12,6±2,2***

ІІ група 42 35,2±4,1** 22,3±3,5** 7,1±1,6* 8,3±2,1*

ІІІ група 30 30,4±5,8* 16,8±4,2* 6,7±2,3* 6,3±3.2

Група порівняння 30 33,5±5,1 22,2±4,1 4,8±1,8 6,1±2,1

Примітка:

* — р<0,05 порівняно з результатами в групі порівняння ** - р<0,05 порівняно з результатами в III групі *** - р<0,05 порівняно з результатами в II групі При дослідженні рівня статевих гормонів у жінок в хірургічній менопаузі був виявлений чіткий взаємозв'язок між об'ємом операції і гормональним профілем. Данні відбито в таблиці 2. Показники середнього рівня концентрації всіх досліджених гормонів достовірно відрізнялися у жінок I і II груп, що указує на той факт, що збереження яєчникової тканини сприяє підтримці гормонального гомеостазу. Рівень показників гормонів у жінок III групи відповідав гормональному фону жінок пізнього репродуктивного періоду. Характерне для менопаузи підвищення ЛГ, ФСГ та зменшення естрадіолу виявлене у всіх жінок після двосторонньої оваріоектомії (100±6%), в 44±9% жінок після гістеректомії зі збереженням одного з яєчників та в 8±5% жінок після гістеректомії. Рівень концентрації ФСГ, ЛГ естрадіолу та у жінок у віковій менопаузі був найбільш наближений до рівня гормонів групи жінок, що перенесли гістеректомію з двосторонньою оваріоектомією, тоді як показник концентрації прогестерону відповідав змісту останнього після гістеректомії із збереженням одного з яєчників. Таблиця 2. Рівень статевих гормонів у жінок в хірургічній і віковій менопаузі Групи n ФСГ мМЕ/мл ЛГ мМЕ/мл Естрадіол пмоль/л Проге-стерон нмоль/л Тесто-стерон нмоль/л I група 28 65,5(5,8* 41,1(4,3 60,9(18,8* 0,78(0,2* 1,1(0,2* II група 30 37,2(5,5** 22,3(4,3** 135,3(24,2** 1,15(0,3** 1,5(0,3** III група 26 23,2(4,5*** 19,9(5,1*** 197(21,8*** 1,29(0,2 1,6(0,4 Група порівняння 20 43,2(6,3 38,5(6,8 68,9(11,6 1,17(0,4 1,8(0,4 Примітка: * - р<0,05 порівняно з результатами в групі порівняння ** - р<0,05 порівняно з результатами в I групі *** - р<0,05 порівняно з результатами в II групі ® U ??? ????? ????$ ????$?????? ? ¬ ® 2 I b ??????$ ????b u ?????? ?? ]„uy ]„uy " H J L N Z ? ня гіпервентиляційного синдрому проводили 5-хвилинні гіпервентиляційні проби. Характерне виникнення судорожних м'язово-тонічних феноменів і суб'єктивних пароксизмальних проявів гіпервентиляційного синдрому (психоемоційна напруга, тахікардія, відчуття дискомфорту у області серця, “грудка в горлі”, “недолік повітря”) свідчило на користь наявності останнього. При розвитку гіпервентиляційного пароксизму у відповідь на пробу гіпервентиляції важливим діагностичним критерієм було купірування нападу інгаляцією 5% розчину СО2 або “диханням в мішок” з вдиханням повітряної суміші, насиченої власним СО2. Для виявлення гіпервентиляційного синдрому у спокої і після проби з гіпервентиляцією проводили перкусію зони проекції лицьового нерва в середній точки лінії, що сполучає вухо і комісуру губ (симптом Хвостека) і накладення джгута або манжети на плече хворого (симптом Труссо-Бонсфорда). При аналізі отриманих даних було встановлено, що у жінок після оваріоектомії гіпервентиляційний синдром розвивається достовірно частіше. Таблиця 3. Діагностика гіпервентиляційного синдрому у жінок в хірургічній менопаузі і діагностична цінність його симптомів Групи n Гіпервен- тиляційний синдром n (%) Гіпервентиляційні пароксизми в анамнезі n (%) “+” провока-ційна проба з гіпервен-тиляцієюn (%) “+” с-м Труссо-Бонсфорда n (%) “+” с-м Хвостека Iст. IIст. IIIcт.IVст. n (%) I група 60 47 78±6%** 37 79±6% 39 83±6% 27 58±7% 16 15 9 2 42 89±4% II група 42 24 58±8%* 19 78±9% 21 88±6% 14 58±10 9 7 5 - 21 88±6% III група 30 17 56±9%* 14 82±10% 15 88±8% 12 71±11% 6 8 2 - 16 94±6% Група порівняння 30 9 30±9% 8 89±1% 9 100-11% 8 89±11% 4 2 1 1 8 89±11% Примітка: * - р<0,05 порівняно з результатами в групі порівняння ** - р<0,05 порівняно з результатами в III групі При аналізі часових показників варіабельності серцевого ритму було виявлене достовірне зменшення параметрів SDNN, SDANN, RMSSD і збільшення HRV Ti, що відбиває зниження варіабельності ритму і адаптаційних можливостей організму у міру збільшення ступеня тяжкості менопаузального синдрому. Динаміка частотних показників ВСР у жінок в хірургічній менопаузі представлена в таблиці 4. Згідно отриманим даним, було виявлено зниження загальної потужності спектру ТР і збільшення VLF-компоненти, що відображають активацію церебральних ерготропних систем, що кваліфікується як підвищення напруги вегетативної рівноваги, що обумовлено превалюванням надсегментарних структур і свідчить про домінантний вплив гуморальних чинників (адреналіну, норадреналіну, гістаміну і ін.) в регуляції вегетативних функцій організму. У жінок в хірургічній менопаузі розвиток остеопенічного синдрому мав місце в 58,3 % випадків спостереження, достовірно частіше ніж у віковій менопаузі - 27±8 % (р‹0,001), найчастіше розвиваючись у жінок, що перенесли двосторонню оваріоектомію (72±6%). Було виявлене достовірне збільшення частоти розвитку остеопенічного синдрому у жінок в хірургічній менопаузі в порівнянні з жінками у віковій менопаузі незалежно від об'єму перенесеної операції (р‹0,05). Таблиця 4. Частотні показники ВСР у жінок в хірургічній і віковій менопаузі, ускладненій розвитком менопаузального синдрому Ступінь тяжкості менопаузаль-ного синдрому n Показники (М ± m ) ТР, мс2 VLF,мс2 VLF% LF, мс2 LF% HF, мс2 HF% LF/HF Жінки без МПС 37 3165(713 423(159 (13,4(2,8%) 1411(132 (44,6(4,2%) 1285(238 (40,6(6,5%) 1,1(0,2 Слабкий 50 2469(597 * 726(218 (29,5(5,1%) * 933(223 (37,8(5,6%) * 785(215 (31,8(9,3%) * 1,2(0,2 Помірний 44 1781(502 ** 1162(321 (65,3(11%) ** 470(126 (26,4(4,6%)** 142(51 (8,0(2,5%) ** 3,3(1,0 ** Важкий 31 1439(412** 1125(316 (78,2(21%) *** 115(75 (7,9(2,1%)*** 182(67 (12,6(4,1%) ** 0,6(0,3 *** Примітка: * - р<0,05 порівняно з результатами в групі жінок без МПС ** - р<0,05 порівняно з результатами в групі із слабким ступенем МПС *** - р<0,05 порівняно з результатами в групі з помірним ступенем МПС При комплексному обстеженні кістково-суглобової системи у 71 жінки в хірургічній менопаузі був діагностований остеохондроз (53,8%), у 41 (31,0%) - виявлені рентгенологічні зміни, що характерні для остеоартрозу і ревматоїдного артриту. Серед них кульшово-поперековий синдром діагностований у 25 (18,9%) жінок в хірургічній і у однієї жінки у віковій менопаузі . В процесі роботи нами було встановлено, що розвиток остеопенічного синдрому у жінок в хірургічній і віковій менопаузі, незалежно від її характеру, в 85-91 % випадків поєднувався з наявністю гіпервентиляційного синдрому, тоді як серед пацієнток з нормальною мінеральною щільністю кісткової тканини гіпервентиляційний синдром був виявлений в 31-45 % випадків. Враховуючи високу частоту поєднання остеопенічного синдрому з гіпервентиляційним, а так само наявність схожих для розвитку обох синдромів скарг і змін мінерального балансу, а також багато в чому однакові підходи до корекції цих станів, нами була розроблена концепція розвитку остеопенічного синдрому в структурі менопаузального синдрому у жінок в хірургічній і віковій менопаузі (Рисунок 1.). Підставою даної концепції послужив розгляд гіпервентиляційного синдрому, як основної ланки эндокрино-обмінних процесів, що призводять до втрати мінеральної щільності кісткової тканини і розвитку остеопенічного синдрому і остеопорозу. При аналізі отриманих даних нами була встановлена висока частота поєднання остеопенічного синдрому з остеоартрозом і остеохондрозом, що проявляє себе як кульшово-поперековий синдром, який в наших спостереженнях в 81±7% випадках поєднувався з остеопенічним синдромом, і наявність загальної для всіх захворювань маніфестації в перименопаузальному періоді, все це дозволило нам припустити присутність єдиних механізмів в основі вказаних патологічних процесів. На цій підставі нами запропонована концепція поєднаного розвитку патології опорно-рухової системи у жінок в менопаузі, що відображена на рисунку 2. Виходячи із запропонованих концепцій розвитку МПС і захворювань опорно-рухової системи нами була розроблена комплексна лікувально-профілактична тактика, що припускає вплив на всі ланки розвитку МПС і його ускладнень. Особливістю запропонованої тактики було проведення комплексної корекції порушень ВНС разом з традиційними лікувально-профілактичними заходами (диференційоване призначення ЗГТ, препаратів кальцію та вітаміну D3). З цією метою нами був розроблений алгоритм диференційованої корекції вегетативних порушень (Рисунок 3.). Для лікування кульшово-поперекового синдрому і остеопорозу, сполучення яких було виявлено у 12 жінок в хірургічній менопаузі, нами був розроблений спосіб лікування, що поєднує дію на нейро-вегетативні, эдокрино-обмінні і імунологічні ланки розвитку патологічного процесу в кістковій тканині і суглобах і включає застосування підшкірної імплантації кріоконсервованої плацентарної тканини в поєднанні з проведенням курсу медикаментозної терапії, що включає призначення препаратів Остеохін, Магне-В6 в комплексі з препаратами кальцію та вітаміну D3. При контрольному скринінговому обстеженні через рік після початку лікування було встановлено достовірне зниження ступеня тяжкості менопаузального синдрому і його проявів у жінок основної групи, яким разом з традиційною терапією менопаузального синдрому проводилася корекція психо-вегетативного синдрому, порівняно з контрольною групою жінок, що одержували стандартну терапію, що відображено в таблиці 5. У жінок основної групи порівняно з контрольною було встановлено зниження частоти виявлення вегетативної дистонії на 17,1%, і достовірне зниження окремих проявів психо-вегетативного синдрому. Таблиця 5. Ступінь тяжкості МПС і його проявів в групах спостереження жінок в хірургічній менопаузі до і після лікування Групи спостереження Основна група Контрольна група До лікування Після лікування До лікування Після лікування Кількість жінок n 68 68 64 64 ММІ (бали) 42,5 ±5,9 26,8±5,2** 41,4±6,0 31,7±4,8* Нейро-вегетативні прояви(бали) 23,3±4,2 14,1±3,2** 24,1±3,8 18,8±4,1* Метаболічні прояви(бали) 7,2±2,1 6,5±1,9 6,9±2,3 6,2±2,1 Психоемоційні прояви (бали) 11,2±2,3 5,1±1,9** 10,2±2,5 7,9±2,8 Примітка: * р<0,05 при порівнянні результатів до і після лікування в основній і контрольній групах ** р<0,05 при порівнянні результатів після лікування у основній і контрольній групах Ефективність лікування остеопенічного синдрому в основній групі на 13% була вища, ніж в контрольній, що підтверджує ефективність корекції порушень ВНС в структурі заходів профілактики і лікування менопаузального і остеопенічного синдрому у жінок в хірургічній менопаузі. ВИСНОВКИ Дисертаційна робота містить новий напрямок вирішення актуального наукового завдання удосконалення засобів профілактики та лікування менопаузального синдрому та порушень системи опори та руху у жінок в хірургічній менопаузі, що припускає застосування комплексного патогенетично обгрунтованого лікувально-діагностичного підходу з урахуванням корекції порушень вегетативної нервової системи. 1. У жінок в хірургічній менопаузі на несприятливому преморбідному фоні поєднаного характеру, обумовленому поєднанням соматичної, гінекологічної патології і післяопераційного гормонального дисбалансу відбувається збільшення частоти і ступеня тяжкості розвитку менопаузального синдрому і захворювань опорно-рухової системи в порівнянні з жінками у віковій менопаузі, що найбільш виражено в групі жінок, що перенесли гістеректомію з двосторонньою оваріоектомією. 2. Виявлене при дослідженні гормонального профілю характерного для менопаузи підвищення ЛГ, ФСГ та зменшення естрадіолу виявлене у всіх жінок після двосторонньої оваріоектомії (100±6%), в 44±9% жінок після гістеректомії зі збереженням одного з яєчників та в 8±5% жінок після гістеректомії свідчить на користь того факту, що максимальне збереження інтактної яєчникової тканини у жінок, оперованих в репродуктивному і пременопаузальному періоді, є важливим чинником збереження гормонального гомеостазу і профілактики розвитку менопаузального синдрому і його ускладнень в хірургічній менопаузі. 3. При вивченні мінеральної щільності кісткової тканини остеопенічний синдром був виявлений в 72±6% випадків серед жінок після гістеректомії з двосторонньою оваріоектомією, в 48±8% у жінок після односторонньої оваріоектомії та в 47±9% серед жінок після гістеректомії, що вказує на прискорення розвитку остеопенічного синдрому у жінок в хірургічній менопаузі в порівнянні з жінками у віковій менопаузі (27±8%). При цьому в 85-91% випадків встановлено поєднаний розвиток гіпервентиляційного і остеопенічного синдрому в структурі синдрому хірургічної менопаузи, що дозволяє припустити, що гіпервентиляційний синдром є донозологічним чинником дезинтеграції мінерального обміну, що призводить до розвитку остеопенічного синдрому 4. Із збільшенням ступеня тяжкості менопаузального синдрому досліджено розвиток характерних змін нейро-вегетативного балансу, що найбільш показово відбивається при дослідженні варіабельності серцевого ритму достовірним зменшенням показників SDNN та SDANN, які ображають зниження варіабельності серцевого ритму та підвищенням VLF-компоненти з 13,4±2,8% до 78,2±21,1%, що характеризує наростання превалювання симпатикотонії, обумовленої активацією надсегментарних ерготропних ланок вегетативної нервової системи та супроводжується зниженням адаптаційних реакцій організму. 5. На підставі даних проведеного дослідження розроблена концепція розвитку менопаузального і остеопенічного синдрому, ключовою патогенетичною ланкою якої є гіпервентиляційний синдром, що приводить до дезинтеграції мінерального балансу і порушення патерну дихання. 6. Висока частота поєднання остеопенічного синдрому з остеоартрозом, остеохондрозом і кульшово-поперековим синдромом (81±7% випадків) із загальною для всіх захворювань маніфестацією в перименопаузальному періоді разом з характерними порушеннями вегетативного статусу послужило підставою до розробки концепції поєднаного розвитку захворювань опорно-рухової системи у жінок в хірургічній менопаузі. 7. Розроблена програма корекції психо-вегетативних і обмінно-ендокринних порушень в структурі комплексної профілактики і лікування менопаузального синдрому і патології опорно-рухової системи у жінок в хірургічній менопаузі достовірно підвищила ефективність заходів, що проводяться, що дозволило знизити ступінь тяжкості менопаузального синдрому на 13,5% і підвищити ефективність лікування остеопенічного синдрому на 13% порівняно з проведенням традиційних лікувально-профілактичних заходів, все це дає підстави рекомендувати її до впровадження в широку клінічну практику. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Результати проведеного дослідження дають підставу рекомендувати в широку клінічну практику наступне: У жінок в хірургічній менопаузі разом із загальноклінічним обстеженням здійснювати комплексне вивчення стану вегетативної нервової системи для планування подальшої цілеспрямованої корекції виявлених порушень з метою прогнозування і профілактики розвитку менопаузального синдрому і його ускладнень. Застосування дослідження психо-вегетативного статусу, варіабельності серцевого ритму і діагностики гіпервентиляційного синдрому у жінок в хірургічній менопаузі з метою донозологічної діагностики, а так само оцінки ступеня тяжкості менопаузального синдрому і ефективності профілактичних і лікувальних заходів. Використання індивідуалізованого підходу до профілактики розвитку і лікування остеопенічного синдрому, остеоартрозу, що часто поєднується з розвитком, остеохондрозу і кульшово-поперекового синдрому, з урахуванням корекції гіпервентиляційного синдрому. Проведення комплексної профілактики і лікування менопаузального синдрому і патології опорно-рухової системи у жінок в хірургічній менопаузі шляхом диференційованого застосування ЗГТ з додатковою корекцією психо-вегетативного статусу застосуванням лікувальної і дихальної гімнастики, курсової психотропної і вегетотропної терапії за розробленим алгоритмом. Лікування кульшово-поперекового синдрому у жінок в хірургічній менопаузі із застосуванням тканинної терапії шляхом підшкірної імплантації кріоконсервованої плацентарної тканини в поєднанні з медикаментозною терапією остеохіном, препаратами кальцію і Магне-В6. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Е.Д. Битчук. Влияние гистерэктомии и овариэктомии на развитие менопаузального синдрома у женщин в хирургической менопаузе //Харьковская хирургическая школа. – 2004. – № 3. – С. 76-81. Е.Д. Битчук. Особенности клинического течения хирургической менопаузы // Медицина сегодня и завтра. – 2004. – №2. – С. 167-172. Е.Д. Битчук. Остеопенический и гипервентиляционный синдром у женщин в хирургической менопаузе // Врачебная практика. – 2004. – № 3. – С. 64-69. В.І. Грищенко, О.Д. Бітчук. Спосіб профілактики та лікування тазостегново-поперекового синдрому і остеопорозу // Деклараційний патент № 70621 UA. МПК. 7 А61В17/00. – заявка № 20031211747. – заявл. 17.12.2003. – опубл. 15.10.2004. – бюл. “Промислова власність” №10, 2004. (Автором проведен патентний пошук, розроблен спосіб). Е.Д. Битчук. Применение препарата Магне-В6 для профилактики осложнений в климактерическом периоде // Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов: материалы III Республиканской научно-практической конференции. – 2001. – Харьков. – С. 92-94. Е.Д. Битчук. Влияние хирургической менопаузы на отдельные показатели гомеостаза и развитие менопаузального синдрома // Матеріали ІІ науково-практичної конференції молодих вчених Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН України. – 2004. – Харків. – С. 41-44. Е.Д. Битчук. Влияние синдрома хирургической менопаузы на состояние организма // Матеріали ІІI науково-практичної конференції молодих вчених Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН України. –2005. – Харків. – С. 9-12. АНОТАЦІЯ Бітчук О.Д. Вплив хірургічної менопаузи на стан організму та систему опори та руху жінки. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 – акушерство і гінекологія. – Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2006. У роботі наведено особливості розвитку менопаузального синдрому у жінок в хірургічній менопаузі залежно від об'єму перенесеного оперативного втручання. Приведені результати дослідження спектру статевих гормонів, детально вивчені особливості психо-вегетативного статусу і вплив хірургічної менопаузи на стан кістково-суглобової системи жінок залежно від обсягу операції. При порівняльному аналізі одержаних даних було встановлено, що розвиток проявів менопаузального синдрому і захворювань опорно-рухової системи відбувається на фоні прогресування характерних порушень психо-вегетативного статусу, таких як симпатикотонія і гіпервентиляційний синдром, які передують клінічним проявам та є основними патогенетичними ланками формування синдрому хірургічної менопаузи. Одержані результати послужили підставою для розробки програми диференційованої корекції психо-вегетативного і обмінно-ендокринного балансу в структурі комплексної профілактики і лікування менопаузального синдрому і патології опорно-рухової системи у жінок в хірургічній менопаузі, застосування якої достовірно підвищило ефективність традиційних заходів, що дозволило понизити ступінь тяжкості менопаузального синдрому на 13,5% і підвищити ефективність лікування остеопенічного синдрому на 13% порівняно з проведенням традиційних лікувально-профілактичних заходів. Ключові слова: хірургічна менопауза, менопаузальний синдром, вегетативний статус, статеві гормони, гіпервентиляційний синдром, остеопенічним синдром, кістково-суглобова система, корекція. АННОТАЦИЯ Битчук Е.Д. Влияние хирургической менопаузы на состояние организма и опорно-двигательную систему женщины. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. – Харьковский государственный медицинский университет МЗ Украины, Харьков, 2006. В работе отражены особенности развития менопаузального синдрома у женщин в хирургической менопаузе в зависимости от объема перенесенного оперативного вмешательства. Приведены результаты исследования спектра половых гормонов, детально изучены особенности психо-вегетативного статуса и влияние хирургической менопаузы на состояние костно-суставной системы женщин в зависимости от объема операции. Установлено, что у женщин в хирургической менопаузе на неблагоприятном преморбидном фоне сочетанного характера, обусловленном сочетанием соматической, гинекологической патологии и послеоперационного гормонального дисбаланса – происходит увеличение частоты и степени тяжести развития менопаузального синдрома и заболеваний опорно-двигательной системы в сравнении с женщинами в возрастной менопаузе, что наиболее выражено в группе женщин, перенесших двустороннюю овариоэктомию. При сравнительном анализе полученных данных было установлено, что развитие проявлений менопаузального синдрома и заболеваний опорно-двигательной системы происходит на фоне прогрессирования характерных нарушений психо-вегетативного статуса, таких как симпатикотония и гипервентиляционный синдром, являющихся основными патогенетическими звеньями формирования синдрома хирургической менопаузы. На основании полученных данных была разработана оригинальная этиопатогенетическая концепция развития менопаузального и остеопенического синдрома. Исследование состояния костно-суставной системы показало, что наряду с остеопеническим синдромом у женщин в хирургической менопаузе развиваются остеоартроз, остеохондроз и тазобедренно-поясничный синдром. Выявление при обследовании пациенток сочетания заболеваний опорно-двигательной системы, клинически проявившихся в перименопаузальном периоде на фоне характерных нарушений вегетативного баланса привело к разработке концепции сочетанного развития патологии опорно-двигательной системы у женщин в хирургической менопаузе. Полученные результаты послужили основанием для разработки программы дифференцированной коррекции психо-вегетативного и обменно-эндокринного баланса в структуре комплексной профилактики и лечения менопаузального синдрома и патологии опорно-двигательной системы у женщин в хирургической менопаузе, применение которой достоверно повысило эффективность проводимых мероприятий, что позволило снизить выраженность менопаузального синдрома на 13,5% и повысить эффективность лечения остеопенического синдрома на 13% в сравнении с проведением традиционных лечебно-профилактических мероприятий. Ключевые слова: хирургическая менопауза, менопаузальный синдром, вегетативный статус, половые гормоны, гипервентиляционный синдром, остеопенический синдром, костно-суставная система, коррекция. ANNOTATION Bitchuk L.D. Influence of surgical menopause on the condition of organism and system of support and motion of woman. – А manuscript. Dissertation for the candidate of medical science in specialty 14.01.01 - Obstetrics and gynecology. - Kharkiv State Medical University, Kharkiv, 2006. The features of development of menopausal syndrome in women with surgical menopause depending on the volume of the performed operation are presented in the study. Results of investigation of spectrum of sexual hormones are presented; features of psychological and vegetative status and influence of surgical menopause on the condition of the bones and joints system of women depending on the volume of operation are studied in details. It is found that in women with surgical menopause on the unfavorable premorbid background of the combined character, caused by combination of somatic, gynecological pathology and hormonal disbalance – there is the increase of frequency and degree of severity of development of menopausal syndrome and diseases of the bones and joints system comparative with women in age menopause. These changes are most expressed in the group of women which underwent bilateral ovariectomy. At the comparative data analysis it was found that development of signs of menopausal syndrome and diseases of the bones and joints system took place on a background of progress of characteristic disturbances of psychological and vegetative status, such as sympathotonia and hyperventilation syndrome, which precede to the clinical symptoms and are the basic pathogenic steps of forming of syndrome of surgical menopause. Obtained results contribute for development of the program of the differentiated correction of psychological and vegetative and exchange-endocrine balance in the structure of complex prophylaxis and treatment of menopausal syndrome and pathology of the bones and joints system in women with surgical menopause, application of which significantly increased the efficiency of traditional measures, that allowed to reduce the degree of severity of menopausal syndrome on 13,5% and increase efficiency of treatment of osteopenic syndrome on 13% in comparison with traditional medical and prophylactic measures. Key words: surgical menopause, menopausal syndrome, vegetative status, sexual hormones, hyperventilation syndrome, osteopenic syndrome, bones and joints system, correction. СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВНС - вегетативна нервова система ВСР - варіабельність серцевого ритму ЗГТ - замісна гормональна терапія ЕКГ - електрокардіографія ЛГ - лютеїнізуючий гормон ММІ - модифікований менопаузальний індекс МПС - менопаузальний синдром ОА - остеоартроз ОПС - остеопенічний синдром ОХ - остеохондроз УЗД - ультразвукове дослідження ФСГ -фолікулостимулюючий гормон Підписано до друку 04.01.06. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк різографія. Умовних друк. арк. 0,9. Тир. 100 прим. Зам. № 001-06. Надруковано у друкарні ПП „Стиль-Іздат”. 61022, м. Харків, майдан Свободи, 7. Т. (0572) 580-108. PAGE 1

Похожие записи