Міністерство охорони здоров’я України

КРИМСЬКИЙ державний медичний університет

Ім. С. І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

Терещук Богдан Петрович

УДК 611.61-018-053-018.83/.98-005.4

Вікові особливості реакції нирки при дії денервації, ішемії та
делімфатизації

14.03.09 – гістологія, цитологія, ембріологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім.
М.Горького МОЗ України.

Науковий керівник

академік АН ВШ України,

доктор медичних наук, професор

Баринов Едуард Федорович,

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України,
завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Троценко Борис Вікторович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,
кафедра гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Пушкар Михайло Степанович, Вінницький
національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України,
завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м.
Київ, кафедра гістології та ембріології.

Захист відбудеться “ 12 ” січня 2005 р. о 12 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02 при Кримському
державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України
(95006, м. Сімферополь, бульв. Леніна 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006,м.
Сімферополь, бульв. Леніна 5/7).

Автореферат розісланий “ 8 ” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02

кандидат медичних наук, доцент
Новіков М.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із актуальних наукових напрямків сучасної
морфології є вивчення вікових особливостей будови і гістофізіології
клітин, тканин та органів (М.С. Пушкарь, 2002; Б.В. Троценко, 2002; В.Х.
Хавинсон, 2003; Л.М. Белозерова, 2004). Прикладна значимість даної
проблеми стає очевидною під час вибору донорських органів для
трансплантації. Збільшення числа пацієнтів з хронічною нирковою
недостатністю, які за життєвими показаннями мають потребу в пересадці
нирки, і гострий дефіцит донорських органів примушують використовувати
трансплантати, вилучені в осіб різних вікових категорій. Завдяки
оптимізації імунотипування пари донор-реципієнт, на цей час спеціалісти
більшості трансплантаційних центрів світу перенесли акцент на вирішення
такої важливої задачі, як нівелювання впливу на орган неімунних
(неспецифічних) чинників трансплантації, в тому числі денервації,
ішемії, делімфатизації (G. Persijn, 1999; S. Tullius еt al., 1999).
Існування вікових особливостей ремоделювання компонентів строми,
проліферації та диференціації клітин паренхіми та перебігу запальних
процесів відбивається на характері компенсаторних змін у нирці, що
розвиваються на фоні ушкоджуючої дії денервації, ішемії та
делімфатизації (В.М. Гонтмахер, 1992; А.И. Гоженко, 2003).

Очевидно, що після відновлення кровообігу трансплантат функціонує в
умовах підвищеного функціонального навантаження, яке викликане тривалим
перебігом хронічної ниркової недостатності у реципієнтів, коливаннями
водно-електролітного гомеостазу внаслідок інфузійної терапії та зумовлює
включення адаптаційних реакцій в органі. Виходячи з цього положення,
крім компенсаторних процесів, що розвиваються у нирці протягом тривалого
часу, доцільним є вивчення участі різних груп нефронів та їхніх
сегментів у реалізації адаптаційних реакцій, що разом буде мати
вирішальне значення для прогнозу морфофункціонального стану органа і від
ефективності яких буде залежати підтримання водно-електролітного
гомеостазу (Т.В. Бездетко, 2001; Б.И. Шулутко, 2003; A.P. Monaco, 1999).

Досі остаточно не встановлені інформативні показники морфологічних змін
нирки, без чого неможливо визначити терміни становлення механізмів
компенсації та критичні періоди їх розвитку, уточнити механізми розвитку
функціональної неповноцінності нирки для спрямованої медикаментозної
терапії, прогнозувати стан органа за результатами клінічного аналізу
тонкоголкової біопсії тощо (К.Л. Лазарев и соавт., 2002). Таким чином,
вивчення вікових аспектів морфології адаптаційних і компенсаторних
реакцій нирок має як теоретичне, так і клінічне значення і дозволяє
вважати роботу перспективним дослідженням сучасної гістології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
фрагментом НДР МОЗ України “Розробити та провести апробацію системи
морфологічних критеріїв для прогнозу перебігу морфогенетичних процесів в
організмі з різними типами індивідуальної реактивності” (№ 0100U006364,
шифр МК 01.01.09). Здобувачем виконаний фрагмент “Вікові особливості
реакції нирки при дії денервації, ішемії, делімфатизації”.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – вивчити вікові особливості
адаптаційних і компенсаторних реакцій нирки при дії денервації, ішемії,
делімфатизації та визначити найбільш інформативні морфологічні ознаки
цих реакцій для діагностики стану і прогнозу функціональної
повноцінності органа. Досягнення цієї мети базувалося на рішенні
наступних задач:

1. Провести комплексну зональну оцінку структурно-функціонального стану
нирок у інтактних тварин різних вікових груп і виявити морфологічні
ознаки вікової зональної гетерогенності паренхіми і строми органа.

2. Вивчити морфологічні особливості адаптаційних реакцій нирок молодих і
старих інтактних тварин при виконанні водного навантаження, виявити їхні
вікові відзнаки.

3. Провести порівняльний аналіз компенсаторних морфологічних реакцій
паренхіми і строми нирок у молодих і старих тварин при дії денервації,
ішемії та делімфатизації в динаміці експерименту.

4. Проаналізувати морфологічні прояви адаптаційних реакцій паренхіми і
строми нирок молодих і старих тварин при дії денервації, ішемії,
делімфатизації на висоті водного навантаження, виявити зональні ознаки
адаптації нефронів у динаміці експерименту.

5. На основі вивчення динаміки змін зональної морфології нефронів у
процесі реалізації адаптаційних реакцій у тварин різних вікових груп
визначити найбільш інформативні показники для аналізу структурного стану
і прогнозу функціональної повноцінності нирки при дії денервації,
ішемії, делімфатизації.

Об’єкт дослідження: нирки тварин різних вікових груп при дії денервації,
ішемії, делімфатизації.

Предмет дослідження: морфологічні особливості паренхіми і строми нирок
тварин різних вікових груп.

Методи дослідження: для досягнення поставленої у роботі мети та
реалізації її задач використовувались: загальногістологічні,
гістохімічні методи, морфометричний аналіз, що дозволило оцінити
зональну локалізацію та з’ясувати характер, закономірності
паренхіматозно-стромальних змін при розвитку компенсаторних і
адаптаційних реакцій у нирках тварин різних вікових груп при дії
денервації, ішемії та делімфатизації. Вірогідність отриманих змін
підтверджували статистичними методами.

Наукова новизна дослідження. У даній роботі вперше проведений на
світловому та ультрамікроскопічному рівні комплексний морфометричний
аналіз динаміки структурно-метаболічного стану різних груп нефронів та
їхніх сегментів, стромальних елементів усіх 7 зон нирки у тварин різних
вікових груп при спільному впливі денервації, ішемії, делімфатизації. На
основі морфологічних досліджень виявлені ступінь розвитку та динаміка
компенсаторних і адаптаційних процесів у різних зонах органа тварин
різних вікових груп. Установлені найбільш ранні компенсаторні реакції та
інформативні морфологічні ознаки для оцінки стану нирки, що дозволять
здійснювати вибір об’єктів біопсійного дослідження трансплантата для
різних термінів впливу денервації, ішемії та делімфатизації.
Використання функціональної навантажувальної проби (5% водне
навантаження) дозволило вперше оцінити адаптаційні реакції нирок тварин
різних вікових груп після впливу денервації, ішемії, делімфатизації, а
також виявити “приховані” морфологічні зміни у нефронах. Оцінені
біосинтетичні та енергетичні резерви різних популяцій і сегментів
нефронів, встановлена їхня роль у реалізації адаптаційних реакцій у
різні терміни дії денервації, ішемії та делімфатизації. Вперше у тварин
різних вікових груп проведено комплексний якісний і кількісний аналіз
тканинних реакцій інтерстицію нирки і секреторної активності
інтерстиційних клітин, що продукують простаноїди.

Практичне значення отриманих результатів. Морфологічні показники
компенсаторних і адаптаційних реакцій строми і паренхіми нирки, що
визначені в умовах функціонального навантаження і при дії денервації,
ішемії та делімфатизації, є передумовою для розробки в клінічній
практиці способів оцінки структурно-функціональної повноцінності органа.
Отримані дані можуть використовуватися у терапевтичній практиці в якості
теоретичної основи для розробки методів виявлення можливої патології
нефронів, оцінки швидкості прогресування ниркової патології, ступеня
дисфункції ниркового трансплантата, а також для контролю ефективності
проведених лікарських заходів. Матеріали роботи, впроваджені в
навчальний процес на кафедрах гістології, цитології та ембріології,
фізіології, патологічної анатомії та фізіології, сприятимуть розширенню
уявлень студентів про вікові закономірності реакцій паренхіматозних і
стромальних елементів нирки.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проводилося вивчення
наукової літератури, постановка експериментів, морфологічні та
морфометричні дослідження, статистична обробка отриманих даних, аналіз
та узагальнення результатів дослідження. Спільно з науковим керівником
проведено аналіз і обговорення плану, результатів дослідження,
підготовлені публікації за темою дослідження.

Апробація результатів дисертації. Дані дисертаційної роботи були
представлені на наукових конференціях: “Актуальні питання теоретичної та
практичної медицини на сучасному рівні” (Полтава, 1996), “Актуальні
питання морфогенезу” (Чернівці, 1996), Українській науковій конференції
з міжнародною участю “Мікроциркуляція та її вікові зміни” (Київ, 1999),
ІІ Російському конгресі з патофізіології з міжнародною участю (Москва,
2000), ІІІ Національному конгресі анатомів, гістологів і
топографоанатомів (Київ, 2002).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 15
публікаціях, з них – 8 статей у наукових спеціалізованих виданнях, що
рекомендовані ВАК України, 7 тез.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 195 сторінках
машинописного тексту (обсяг тексту основної частини – 154 с.) і
складається зі вступу, огляду літератури, розділу “Матеріал і методи
дослідження”, розділу власних досліджень, аналізу та узагальнення
результатів дослідження, висновків і списку використаних літературних
джерел. Робота проілюстрована 45 мікрофотографіями, 34 графіками і 4
таблицями. Список літератури містить 192 джерела (вітчизняних і
зарубіжних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження було виконане на 200
щурах-самцях лінії Вістар. 1 групу склали 80 молодих тварин (віком 6-7
міс., з початковою вагою 110±10 г), 2 групу – 80 старих тварин (віком 18
міс. і більше, з початковою вагою 160±15 г). До контрольної групи
ввійшли 40 здорових тварин. Перед оперативним втручанням щурів
наркотизували внутрішньочеревним введенням 1% розчину тіопенталу натрію
(50 мг/кг ваги). Тварин фіксували на операційному столику й у стерильних
умовах серединною лапаротомією досягали черевної порожнини, зміщували
петлі кишечнику, по черзі мобілізували нирки, виділяли їхні судинні
ніжки. За допомогою бінокулярного мікроскопа МБС-10 мікрохірургічним
інструментарієм виділяли нирку з парієтальної очеревини, механічно
перетинали усі видні нервові стовбури і волокна, що йшли до воріт нирки,
звільнюючи ниркову ніжку від оточуючих тканин. Після цього видаляли
адвентицію ниркової артерії та вени, мобілізуючи окремо кожну кровоносну
судину та серозну оболонку юкстамедулярного відділу сечовода протягом
3-4 мм з наступним електрофоретичним руйнуванням нервових провідників,
що залишилися у товщі стінок ниркової артерії, вени і сечовода (Э.Ф.
Баринов и соавт., 1988; АС СССР №1411803). Таким чином досягали повної
денервації органа, що підтверджувалося морфологічним дослідженням, окрім
цього руйнувалися лімфатичні колектори, що забезпечувало блок
лімфовідтоку. Тимчасову тотальну ішемію нирок здійснювали шляхом
накладання турнікета на ниркову ніжку на 20 хвилин, після чого
відновлювали кровообіг.

Гостре водне навантаження (ВН) проводили 40 тваринам з 1 групи, 40
тваринам з 2 групи та 20 тваринам з контрольної групи шляхом введення
через шлунковий зонд підігрітої води (до 36° С) з розрахунку 5% від ваги
тіла. Через 60 хвилин на висоті навантаження тварин виводили з
експерименту.

Вилучення матеріалу у тварин всіх груп проводили на 10, 30 та 90 доби
експерименту (у базальних умовах та після функціонального навантаження).
Питомий обсяг кіркової, зовнішньої та внутрішньої мозкової речовини
визначали на парафінових зрізах нирки за допомогою мікроскопа МБС-10 за
методом крапкової лічби з використанням принципу
Кавальєрі-Акера-Глаголєва.

Підготовка матеріалу для світлової мікроскопії містила фіксацію нирок у
10% розчині формаліну на 0,1 М фосфатному буфері (рН 7,4), зневоднення у
спиртах зростаючої концентрації, просвітлення у ксилолі та заливку у
парафін. З парафінових блоків готували зрізи товщиною 5±1 мкм, які
фарбували гематоксиліном та еозином. Для виявлення РНК і ДНК препарати
фарбували піроніном і метиленовим синім за методом Браше. При вивченні
хімічного складу міжклітинної речовини сполучної тканини оцінювали
наявність і розподіл сульфатованих і несульфатованих глікозаміногліканів
(ГАГ) за допомогою відповідних методів фарбування: толуїдиновим синім
при рН 5,3 і 2,4. Зрілі колагенові волокна виявляли пікрофуксином за
методом ван Гізона. Для визначення гістотопографії різних нефронів та
їхніх сегментів на світлооптичному рівні досліджували серійні зрізи
нирки. Питомі обсяги зон та їхніх тканинних елементів визначали методом
крапкової лічби за допомогою окулярної квадратно-вузлової сітки на
препаратах, фарбованих гематоксиліном та еозином.

Для проведення ультрамікроскопічного дослідження нирки фіксували шляхом
судинної перфузії 2% розчином глютаральдегіду на 0,1 М фосфатному буфері
(рН=7,4), контролюючи перфузійний тиск. Перпендикулярно довгій вісі
органа вирізали ділянки з різними зонами: 1 зона – зовнішня смужка
кіркової речовини, 2 зона – внутрішня смужка кіркової речовини, 3 зона –
зовнішня смужка зовнішньої мозкової речовини, 4 зона – внутрішня смужка
зовнішньої мозкової речовини, 5-7 зони – внутрішня мозкова речовина (W.
Pfaller, 1979). Після цього здійснювали постфіксацію матеріалу 2%
розчином чотирьохокису осмію за Міллонігом, зневоднення у спиртах
зростаючих концентрацій, обробку ацетоном, просочування епоновими
смолами (Епон-812, ДДСА, МНА, ДМР-30) і полімеризацію блоків. Напівтонкі
зрізи товщиною 1,0-1,5 мкм та ультратонкі зрізи готували з 5 блоків
кожної ниркової зони на ультрамікротомі УМПТ-6М. Фотографували по 5
полів зору на кожному зрізі нирки для наступної морфометричної обробки.
Обсяг клітин та їхніх ядер розраховували на мікрофотографіях, отриманих
при 5000-кратному збільшенні з використанням методу Ташке (К. Ташке,
1976). Для оцінки енергетичного статусу епітеліоцитів канальців нирки
підраховували коефіцієнт енергетичної ефективності мітохондрій (КЕЕМ)
(В.С. Пауков, В.А. Фролов, 1982), для характеристики секреторної
активності інтерстиційних клітин (ІК) використовували
інтерстиційно-клітинний індекс (ІКІ) (Б.Н. Цибель и соавт., 1991) –
кількість ліпідних крапель у перерахуванні на одну клітину. Статистичну
обробку отриманих даних здійснювали на персональному комп’ютері
Pentium-III у середовищі Windows 98 з використанням пакетів статистичних
програм Exel, Stadia. Вірогідність відмінностей середніх величин між
експериментальними групами і контролем, а також коефіцієнтів лінійної
кореляції (r) оцінювали за t-критерієм Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи особливості
морфології інтактної нирки старих тварин, виявили факт нерівномірного
підвищення питомого обсягу (ПО) стромальних елементів органа, найбільш
вираженого в мозковій речовині (5-7 зони), де він збільшувався на 42,4%
у порівнянні з таким у молодих тварин (р<0,01). Зростання ПО інтерстиційного простору (ІП) у 5-7 зонах, було зумовлене трансформацією ІК мозкової речовини у функціонально активні фібробластоподібні клітини з розвиненою гранулярною ендоплазматичною сіткою, наслідком чого було підвищення синтезу і збирання колагену на фоні зниження продукції сульфатованих ГАГ. При загальній тенденції до зниження ПО ІК у 5-7 зонах органа (відповідно на 12,3%, 9,6% і 14,2% у порівнянні з молодими тваринами; р<0,05), цей показник практично не змінився у 3-4 зонах нирки, де розташовуються прямі судини і вени, які забезпечують трофіку і транспортні процеси мозкової речовини. Зменшення обсягу паренхіми, особливо у 1-3 зонах (на 12,4%; р<0,05), пов’язаного, головним чином, зі зниженням кількості функціонуючих кіркових нефронів (КН), і склеротичні зміни інтерстицію кіркової речовини обумовили активну участь юкстамедулярних нефронів (ЮМН) у підтриманні водно-електролітного гомеостазу. Встановили, що зменшення ПО ниркових тілець (НТ) у 1 та 2 зонах органа (відповідно на 10,3% і 4,2%; р<0,05) супроводжувалося збільшенням ПО мезангіальних клітин (МК) і підвищенням їхньої синтетичної активності. Характеризуючи канальцевий апарат, слід відзначити зниження ПО проксимальних канальців (ПК) КН у 1-2 зонах нирки і зменшення енергозабезпечення епітеліоцитів цих канальців (відповідно на 9,7% і 7,6% у порівнянні з молодими тваринами; р<0,05). Нирки старих тварин реагували на 10-добовий вплив денервації, ішемії та делімфатизації менш вираженим, ніж у молодих тварин, збільшенням абсолютного обсягу органа, у результаті розвитку склеротичних процесів і зниження гідрофільності строми, обумовлених підвищенням активності фібробластоподібних клітин і збільшенням утворення колагенових волокон. Мала місце більш виражена й тривала вазодилатація. Прогресування склерозування НТ стало наслідком підвищення секреторної функції МК. ПО НТ у 1 зоні органа зменшився на 17,6% (р<0,05), компенсаторною реакцією з’явилося збільшення ПО НТ (на 8,2%; р<0,05) і розширення сітки перитубулярних капілярів у 2 зоні нирки. В епітеліоцитах ПК КН виявляли дистрофічні зміни у вигляді вираженого набряку, вакуолізації цитоплазми, у 8,3±0,3% клітин мала місце деструкція апікальних полюсів. При ультрамікроскопічному дослідженні в ядрах змінених епітеліоцитів проксимальних звивистих канальців (ПЗК) відмічали ознаки пригнічення біосинтетичних процесів – зниження кількості ядерних пор, конденсацію хроматину, зменшення кількості ядерець. Найбільш виражені альтеративні зміни спостерігалися в дистальних прямих канальцях (ДПК) 3-4 зон, клітини яких характеризувалися гідропічно зміненою цитоплазмою, великою кількістю вакуолей у базальній частині, значним зменшенням площі базальної плазмолеми і КЕЕМ. Це супроводжувалося компенсаторною інтенсифікацією енергозабезпечення й активізацією біосинтетичних процесів у дистальних звивистих канальцях (ДЗК). КЕЕМ епітеліоцитів даних канальців у 2-3 зонах органа зростав відповідно на 35,3% і 46,5% у порівнянні з контролем (р<0,01). У молодих тварин на 10 добу експерименту в усіх зонах кіркової речовини спостерігалися периваскулярні лейкоцитарні інфільтрати різного ступеня розвиненості. При електронномікроскопічному дослідженні виявили контакти веретеноподібних фібробластів, що мали ознаки низьких біосинтетичних процесів, а також клітинних пар типу “макрофаг-фібробласт” з клітинами збірних ниркових трубочок (ЗНТ), які мали ознаки деструкції плазмолеми і мітохондрій. Численну групу клітин строми склали ІК. Серед них виявляли два типи клітин: з гідропічно зміненою цитоплазмою і поліморфними ядрами (набряклими або пікнотично зміненими, без ознак активного біосинтезу), а також секреторно активні клітини, що контактували з ЗНТ, петлями Генле і прямими судинами мозкової речовини. При електронній мікроскопії в цих клітинах виявлялася велика кількість лізосом, одиничні ліпідні гранули в цитоплазмі, що приводило до зменшення значень ІКІ, перевага еухроматину в ядрі, формування неглибоких інвагінацій каріолеми. Підвищення кількості секреторноактивних ІК у мозковій речовині органа (більш усього виражене у 4 зоні, де ПО ІК збільшився майже у 2 рази), було відображенням компенсаторних процесів, направлених на підтримання оптимального градієнта концентрації осмотично активних речовин. Дані реакції інтерстицію нирок супроводжувались вазодилатацією, зниженням дренуючої здатності перитубулярних капілярів у процесі реабсорбції, порушенням судинної проникливості, і як наслідок, формуванням інтерстиційного набряку й лейкоцитарної інфільтрації. Зменшення кількості сульфатованих ГАГ в інтерстиції внутрішньої мозкової речовини свідчило про зміну кортико-медулярного концентраційного градієнта, що визначає здатність нирки до концентрування. Найбільш виражені альтеративні зміни торкалися клітин ДПК КН і ЮМН в 3-4 зонах, які характеризувалися явищами гідропічної трансформації цитоплазми клітин. Виявлені зниження КЕЕМ і дистрофічні зміни у епітелії ПЗК кіркової (1-2 зона) і ДПК (3-4 зона) зовнішньої мозкової речовини, були зумовлені переважанням у даних сегментах енергозалежних процесів і більшою чутливістю клітин до енергодефіциту. Вперше виявлений факт підвищення функціональної активності та енергоутворення більшої частини клітин (87,0±3,0%) ДПК ЮМН, що проявлялося збільшенням площі базальної плазмолеми, питомої площі мітохондрій та їхніх крист і підвищенням КЕЕМ (на 32,3% у порівнянні з контрольними значеннями; р<0,01) і стало компенсаторною реакцією у відповідь на зниження функціональної повноцінності ПК і ДПК КН. На 30 добу експерименту в нирках старих тварин спостерігалося збільшення ПО інтерстицію за рахунок проліферації клітин сполучної тканини. Характер лейкоцитарних інфільтратів свідчив про хронізацію запалення в інтерстиції. Менш виражена лімфоїдна інфільтрація зовнішньої медули (3-4 зони), сприяла обмеженню розвитку компенсаторних реакцій з боку секреторноактивних ІК, проте у внутрішній медулі (5-7 зони), зберігалася тенденція до витиснення макрофагів секреторноактивними ІК. Виявлена редукція перитубулярних капілярів, відображенням чого з’явилося зменшення ПО судинного простору (СП) у 1-2 зонах (відповідно на 16,9% і 13,3% у порівнянні з контрольною групою; р<0,05). У кірковій речовині нараховувалося до 17,1±1,2% склерозованих НТ. Структура більшості клітин ПЗК була не змінена, однак, ультрамікроскопічна картина свідчила про зниження активності біосинтетичних процесів, виявлялося зниження КЕЕМ на 20,8% у порівнянні з контролем (р<0,01) і на 10,8% у порівнянні з попереднім терміном спостереження (p<0,05). Високий відсоток пошкоджених клітин ДПК (75,2±2,3%) і низька швидкість відновлювальних процесів у цих сегментах нефрона зумовили розвиток компенсаторних процесів на рівні ДЗК. ПО цих канальців у 1-2 зонах зріс відповідно на 27,3% і 30,4% (р<0,01). Відбувалося підвищення висоти клітин. На ультрамікроскопічному рівні спостерігалося підсилення активності біосинтетичних процесів у 67,8±4,5% епітеліоцитів і підвищення їх КЕЕМ на 32,4% у порівнянні з контрольними значеннями (р<0,01). На 30 добу експерименту у молодих тварин гідропічні зміни периваскулярної строми зростали, досягаючи максимуму у 5-6 зонах органа. Ендотеліоцити і гладкі м’язові клітини судин мікроциркуляторного русла були набряклими, вакуолізованими, містили пікнотично змінені ядра. У складі інфільтратів строми кіркової речовини переважали лімфоцити, що формували кооперації з макрофагами і клітинами ниркових канальців. ПО секреторноактивних ІК продовжував зростати (у 4 зоні у 2,4 рази перевищив контрольні значення), що приводило до витиснення макрофагів у розташовані вище зони. У судинних клубочках виявляли проліферацію МК, склерозування мезангія, зменшення просвітів капілярів судинних клубочків. При цьому ПО НТ знижувався в 1 зоні – на 27,2% (p<0,01), у 2 зоні – на 13,7% у порівнянні з контролем (p<0,05). У ПЗК кіркової речовини органа відмічали збільшення мітотичного індексу на 36,4% (p<0,01) у порівнянні з контролем. Дистрофічні зміни у ПЗК спостерігалися лише у 15,3±2,4% клітин, що проявлялося гіперхромією ядер, компактизацією цитоплазми і десквамацією щіточкової облямівки. Частина клітин ПЗК містила кулясте світле ядро з 1-2 ядерцями, в якому домінував еухроматин, цитоплазму з численними вільними рибосомами і полісомами. У них відзначалося відновлення щіточкової облямівки і приріст мітотичного індексу. Інша частина клітин ПЗК характеризувалася підвищенням значень КЕЕМ, що зріс на 27,8% у порівнянні з контролем (р<0,05) і на 60,8% відносно попереднього терміну спостереження (р<0,01). У клітинах ДПК (3-4 зони) виявлені менша у порівнянні з ПЗК активація біосинтетичних процесів і зниження значень КЕЕМ, що, разом з низьким вмістом сульфатованих ГАГ у мозковій речовині нирки, обумовлювало більш повільну репарацію нефронів у даних зонах. Дослідження структури тканинних елементів у старих тварин на 90 добу експерименту продемонструвало збереження запальної реакції, що характеризувалася лейкоцитарною інфільтрацією строми навколо НТ, звивистих ниркових канальців кіркової речовини і периваскулярних просторів. Характерною була наявність макрофагів у більшій частині клітинних інфільтратів, що свідчило про хронізацію запальної реакції (Д.Н. Маянский, 1991). У мозковій речовині органа виявили помірний набряк і зниження інфільтрації сполучної тканини у порівнянні з попереднім терміном експерименту. Найбільш виражене збільшення ПО ІП спостерігали в 5 і 7 зонах нирки, що було пов’язане з присутністю великої кількості колагенових волокон, збільшенням кількості фібробластів і переміщенням у ці зони секреторноактивних ІК. Зниження значень ПО СП було, певно, пов’язане з відновленням лімфодренажу інтерстицію. Кількість склерозованих НТ коливалася від 12,4% до 36,45% у різних тварин. У ПК 1 зони на 25,5% (р<0,01) збільшилася кількість дистрофічно змінених клітин. У таких епітеліоцитах зростали значення ПО вакуолей, лізосом і ліпідних крапель. У більшій частині клітин ПК (74,0±3,0%) знижувалася висота й електронна щільність цитоплазми, спостерігався пікноз ядра, у каріолемі зникали комплекси ядерних пор, знижувалася висота щіточкової облямівки, згладжувались складки базального лабіринту, що приводило до їхньої дисоціації з мітохондріями. Останні характеризувалися деструкцією крист і гомогенізацією матриксу. Порушення проникливості міжклітинних контактів ПК КН старих тварин, з одного боку, зменшувало завантаження в плані трансцелюлярного транспорту іонів і води, а з іншого – порушувало осмолярність інтерстицію внаслідок виходу ультрафільтрату з просвіту канальця по міжклітинним щілинам. Високий відсоток пошкоджених клітин ПК і ДПК, низька швидкість відновних процесів і наростання дистрофічних змін у цих сегментах нефрона індукували розвиток компенсаторних процесів у епітеліоцитах ДЗК. Велика частина клітин ДЗК (89,8±5,4%) характеризувалася збільшенням своєї висоти, на ультрамікроскопічному рівні відмічалося підвищення активності біосинтетичних процесів, КЕЕМ цих клітин у 1-2 зонах зріс у порівнянні з контролем відповідно на 35,3% і 46,5% (р<0,01). & T V 0 ?   ? ? oe & T V 2 b   O I ? oe dh`„7 dh`„7 dh`„7a$ коцитарної інфільтрації та набряку інтерстицію. Залишався збільшеним, у порівнянні з контролем, ПО ІК з перевагою секреторно активних клітин. ПО НТ 1-2 зон знизився відповідно на 15,7% і 18,4% у порівнянні з контролем (р<0,05) за рахунок склеротичних змін частини КН. ПО капілярів судинних клубочків досягав контрольних значень, що було зумовлене гіпертрофією частини КН і ЮМН. Для ПК 1 зони було характерно зниження розвиненості внутрішньоклітинних дистрофічних процесів, що проявлялося зменшенням ПО вакуолей і ліпідних крапель. Знижувалася питома вага клітин з пікнотично зміненими ядрами. ПО ПК 1-2 зон знизився на 18,5% і 19,2% у порівнянні з такими у контролі (p<0,01), тоді як у 3 зоні показник не зазнавав істотних змін. Встановлено, що 12,3% клітин ПК 2 зони були низькі призматичні, мали зруйнований апікальний полюс і пікнотичне ядро, а також характеризувалися розширенням міжклітинних просторів. Інша частина ПЗК мали розвинений базальний лабіринт і численні мітохондрії з високим КЕЕМ. ПО дистальних канальців (ДК) у 1 зоні підвищувався на 28,9% (p<0,05) за рахунок вакуолізації цитоплазми і базального лабіринту, а в 3 зоні – істотно знижувався (на 50,5% у порівнянні з контролем, p<0,01). У 2 зоні в 20% ДПК відзначалися явища вакуольної дистрофії клітин і у 12% ДЗК КН виявлялися ознаки пригнічення транспортних процесів і енергоутворення при збереженні структури біосинтетичного апарату. Виявлені закономірності морфогенезу ПК нефронів розвивалися на фоні включення резервних механізмів ПЗК, таких як гіпертрофія і гіперфункція окремих ПЗК. Таким чином, ступінь і характер альтерації, а також зональні особливості компенсаторних реакцій нефронів нирок старих і молодих тварин відрізнялися в динаміці експерименту. Після проведення ВН у молодих тварин виявлене збільшення абсолютного обсягу нирки на 5,3% (р<0,05) у порівнянні з контролем, що було пов’язане з підвищенням абсолютних обсягів всіх зон. У 1 та 2 зонах відмічалося переважне збільшення ПО ниркових тілець КН (на 25,1%, р<0,05), ніж ЮМН (на 10,1%, р<0,05) у порівнянні з даними до навантаження. При цьому в НТ обох груп нефронів зберігалася зворотна кореляційна залежність між змінами ПО капілярів судинних клубочків і ПО МК (r=-0,764 і r=-0,971 відповідно). Питомий обсяг ПК у порівнянні з даними до навантаження збільшився у 1 та 2 зонах нирки на 10,2% і 8,4% (р<0,05) відповідно, тоді як реакція ПК була слабко вираженою. У клітинах ПК відзначалося збільшення висоти щіточкової облямівки, інвагінацій плазмолеми в базальному полюсі й латеральних ділянках, підвищення КЕЕМ на 67,2% (р<0,05) у порівнянні зі значеннями до ВН. Для строми нирки було характерне підвищення ПО ІП, найбільш виражене в 1 та 5 зонах (на 25,6% і 30,1% відповідно; р<0,01). Навколо вакуолізованих ниркових канальців розташовувались широкі перитубулярні капіляри. У цитоплазмі їхніх ендотеліоцитів виявлялися численні транспортні пухирці та широкі фенестри, що сприяло відведенню підвищеної кількості рідини, що реабсорбується. Відмічалося також розширення міжчасточкових артерій, приносних артеріол і дугових вен. Підвищувалася активність ІК 3-4 зон (78,4±3,2%), про що свідчили низькі значення їх ІКІ, у 5-6 зонах питома вага таких клітин склала відповідно 40,2±3% і 60,3±2,5% від їх загальної кількості. Адаптаційна реакція інтактних нирок старих тварин у відповідь на ВН перебігала на фоні зменшення кількості функціонуючих нефронів і склерозування частини НТ. Збільшення кількості епітеліоцитів канальців нирки, які брали участь у реалізації відповіді на навантаження і підвищення їх КЕЕМ з’явилося відображенням достатніх, хоча і більш низьких, ніж у молодих тварин, адаптаційних можливостей цих відділів нефрона. Цікавим виявилося те, що у клітинах ПК і ДПК ЮМН відбувалося збільшення питомої площі крист мітохондрій, чисельності складок і площі базальної плазмолеми, а також КЕЕМ цих епітеліоцитів (підвищувався на 20,5% і 12,6% у порівнянні з базальними умовами р<0,05). Реакції нефронів нирок старих щурів розвивалися в умовах зниження пластичності судинного русла і гідрофільності інтерстицію, у результаті зменшення вмісту сульфатованих ГАГ. Адаптаційна реакція нирок молодих тварин у відповідь на водне навантаження у ранні терміни дії денервації, ішемії та делімфатизації характеризувалася ознаками збільшення фільтрації у НТ КН, підвищенням перитубулярного кровообігу у кірковій речовині, активізацією транспортних процесів у епітеліоцитах ПЗК і ДПК. Разом з тим, виявлена участь ниркових тілець ЮМН у зональному перерозподілі кровообігу і відновлення водно-електролітного гомеостазу при ВН. Активізація транспортних процесів у епітеліоцитах ПЗК і ДПК кіркових нефронів супроводжувалася збільшенням їх КЕЕМ (на 34,6% в ПЗК, р<0,01; і майже у 2,5 рази у ДПК відносно даних до навантаження). Виявлене збільшення секреції простаноїдів ІК, що супроводжувалося зниженням ІКІ у 5-7 зонах (на 12,3%, 8,9% і 14,5% у порівнянні зі значеннями до ВН; р<0,05), що виявляло вплив на медулярний кровообіг і реабсорбцію води та натрію у сосочку. У пізні терміни експерименту (90 діб) адаптаційна реакція реалізовувалася на рівні ПЗК і ДПК КН, про що свідчило збільшення у клітинах кількості мітохондрій та їх КЕЕМ (на 25,0% і 17,0% у порівнянні з даними до навантаження; р<0,05). Слід відзначити зниження приросту КЕЕМ у нефроцитах ПЗК і ДПК кіркових нефронів у порівнянні з попереднім терміном експерименту, що свідчило про репарацію клітин і енергоутворення, а також підтвердило сформульовану раніше гіпотезу щодо більш ощадливого витрачання енергії в результаті переходу компенсаторних механізмів на стаціонарний рівень (Э.Ф. Баринов, 1989). ВН у старих, як і у молодих тварин, на 10 добу впливу денервації, ішемії та делімфатизації супроводжувалося аналогічним збільшенням абсолютного обсягу нирки. Проте, в 1 та 2 зонах приріст ПО НТ був майже у 2 рази менший (на 8,4% і 15,3% у порівнянні з даними до навантаження; р<0,05), ніж такий у молодих. При цьому ПО МК у старих тварин був збільшений у КН і ЮМН відповідно на 15,6% і 24,3% (р<0,01). Цікавим виявилося збереження зворотної кореляційної залежності між змінами ПО МК і капілярів судинних клубочків КН (r=-0,421) і ЮМН (r=-0,652). Різна величина даного коефіцієнта кореляції у КН і ЮМН, певно, відображає участь мезангія в регуляції судинного русла ниркових тілець КН. Як відомо, МК, володіючи здатністю до скорочення, здатні брати участь у контролі діаметра капілярів клубочків. Високий вміст у старих тварин функціонально активних МК може розцінюватися як несприятливий чинник у плані відновлення функціональної повноцінності органа. Виявлене збільшення функціональної активності ДПК і включення в реакцію ДЗК (КЕЕМ епітеліоцитів останніх зріс у 1 та 2 зонах відповідно на 34,3% і 40,2% у порівнянні з даними до навантаження; р<0,01), тоді як інтенсивність енергозабезпечення транспортних процесів у ПК – знижувалася. Дане явище є позитивним, оскільки перешкоджало розвитку енергодефіциту в клітинах ПК і ДПК. Значуще підвищення ПО ІП реєстрували у 3-4 зонах (відповідно на 19,2% і 25,3% у порівнянні з умовами до навантаження; р<0,05), де збільшувалася (до 56,2±3,1%) кількість секреторно активних ІК. На 90 добу експерименту приріст питомого обсягу ІП в 1-3 зонах при водному навантаженні перевищував такий у молодих щурів, тоді як реакція питомого обсягу ІП у 4-7 зонах органа була аналогічною молодим тваринам. Спостерігалося поступове зниження значень питомого обсягу СП, що було, певно, пов’язане з відновленням лімфодренажу. Проте у 3-4 зонах органа ПО перитубулярних капілярів залишався підвищеним (на 10,2% і 14,5% у порівнянні з молодими тваринами; р<0,05). Це можна пояснити активністю ІК у цих зонах органа (ІКІ був знижений у середньому на 16,4% у порівнянні з відповідними значеннями у молодих тварин; р<0,05), які брали участь у регуляції кровообігу органа і транскапілярного обміну, у результаті уповільненої реалізації адаптаційних реакцій у старих тварин. Збільшення навантаження на ПК кіркових нефронів призвело до зростання їх ПО на 15,3% (р<0,05), тоді як на 10 добу цей показник збільшився лише на 8,6% (р<0,05). Частина клітин ПК (14,4±1,2%) мали ознаки деструкції органел і клітинних мембран, а в зміненій іншій частині клітин (85,6±2,4%) відзначалася регенерація мітохондрій, збільшення чисельності їхніх крист, підвищення КЕЕМ на 15,2% (р<0,05) у порівнянні з фоновими значеннями. ПО ДПК зріс на 17,8% (у порівнянні з даними до навантаження; р<0,01). Як і у ПК відбувалося збільшення (на 38,4%; р<0,01) кількості клітин, які брали участь у відповіді на водне навантаження. КЕЕМ цих нефроцитів підвищився на 20,2% (у порівнянні з фоновими значеннями; р<0,05). У клітинах ДПК збільшувалася кількість складок базальної плазмолеми, однак була відсутня її інтеграція з мітохондріями, у більшості наявних мітохондрій виявлялися численні кристи. На відміну від молодих тварин, частина клітин ДПК (10,2±0,7%) мали ознаки деструкції. Збільшення кількості епітеліоцитів канальців нирки, які брали участь у реалізації відповіді на ВН і підвищення їх КЕЕМ з’явилося відображенням достатніх, хоча й більш низьких, ніж у молодих тварин, адаптаційних можливостей цих відділів нефрона. Цікавим виявилося те, що у клітинах ПК і ДПК ЮМН відбувалося збільшення питомої площі структур, що забезпечують процеси енергоутворення і транспорту іонів (КЕЕМ цих епітеліоцитів підвищувався на 20,5% і 12,6% у порівнянні з молодими тваринами; р<0,05). Такий перерозподіл навантаження, а також часткове відновлення структури розташованих вище сегментів КН, супроводжувалося поступовим обмеженням участі ДЗК у реалізації адаптаційної реакції. Отримані дані свідчать про існування вікових особливостей зональної локалізації та розвиненості компенсаторних і адаптаційних реакцій у нирках при дії денервації, ішемії та делімфатизації. При цьому нирки молодих тварин володіють великим резервом компенсаторних і адаптаційних реакцій, що забезпечує раннє відновлення функціональної повноцінності органа. Виявлені зональні зміни у нирках старих тварин у комбінації з альтерацією нефронів при дії денервації, ішемії, делімфатизації, є основними причинами розвитку функціональної неповноцінності органа. ВИСНОВКИ 1. У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної та маловивченої наукової задачі, яка полягає у встановленні вікових особливостей морфології нирки, що дозволило виявити структурні прояви адаптаційних і компенсаторних реакцій органа при дії денервації, ішемії та делімфатизації. 2. Використовуючи методи зонального аналізу структур інтактної нирки, виявлене збільшення питомого обсягу строми у старих тварин, у порівнянні з молодими, зниження чисельності інтерстиційних клітин і їхньої секреторної активності, найбільш виражене у сосочку органа (5-7 зони); зменшення питомого обсягу судинного простору (у 1-2, 5-7 зонах), а також зниження питомого обсягу паренхіми (1-2 зони) за рахунок зменшення питомого обсягу ниркових тілець і проксимальних канальців кіркових нефронів. 3. Вікові особливості адаптаційних реакцій нирок на водне навантаження у інтактних молодих тварин, у порівнянні зі старими, характеризувалися більшим ступенем приросту питомого обсягу капілярів судинних клубочків у 1 зоні, потужності енергетичних процесів у проксимальних і дистальних канальцях, а також участю в реакції юкстамедулярних нефронів і високою пластичністю перитубулярного судинного русла в 3-4 зонах органа. 4. У ранні терміни (10 доба) експерименту відображенням компенсаторних реакцій нирок старих тварин при дії денервації, ішемії та делімфатизації було збільшення питомого обсягу ниркових тілець і перитубулярних капілярів у 2 зоні органа, інтенсифікація енергозабезпечення і біосинтезу в епітеліоцитах дистальних звивистих канальців 2-3 зон нирки. У молодих тварин компенсаторно у відповідь на пошкодження дистальних прямих канальців кіркових нефронів підвищувалася функціональна активність дистальних прямих канальців юкстамедулярних нефронів, що проявлялося збільшенням площі плазмолеми в базальному полюсі клітин канальців, питомої площі мітохондрій та їхніх крист, а також секреторно активних інтерстиційних клітин у 3-4 зонах. 5. У пізні терміни експерименту (90 діб) компенсаторні морфологічні реакції дистальних звивистих канальців кіркових нефронів старих тварин характеризувалися збільшенням чисельності органел, відповідальних за біосинтез і енергоутворення, що розвивалося на фоні хронізації запалення у інтерстиції та зменшення питомого обсягу паренхіми. У молодих тварин відновлювалися зональний обсяг кровоносних судин і структура нефронів, у яких мали місце гіпертрофія ниркових тілець і клітин проксимальних звивистих канальців. 6. На 10 добу впливу на нирки денервації, ішемії та делімфатизації у відповідь на водне навантаження з’являлися структурні ознаки інтенсифікації транспортних процесів (збільшення площі апікальної мембрани, плазмолеми в базальному полюсі клітин канальців, а також питомого обсягу мітохондрій та їх КЕЕМ), спрямованих на відновлення водно-сольового гомеостазу: у старих тварин у клітинах дистальних звивистих канальців кіркових нефронів, тоді як у молодих тварин - у клітинах проксимальних звивистих канальців і дистальних прямих канальців кіркових нефронів. 7. Адаптаційна реакція нирок старих тварин на 90 добу експерименту супроводжувалася зростанням питомої площі клітинних структур, що забезпечують процеси енергоутворення і транспорту іонів у клітинах проксимальних канальців і дистальних прямих канальців юкстамедулярних нефронів, а також збереженням високого питомого обсягу перитубулярних капілярів у 3-4 зонах і дегрануляцією інтерстиційних клітин. У молодих тварин адаптаційні реакції реалізовувалися на рівні проксимальних звивистих канальців і дистальних прямих канальців кіркових нефронів, про що свідчило збільшення кількості мітохондрій, їх питомого обсягу і значень КЕЕМ. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ СТАТТІ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ 1. Николенко О.И., Игнатьева Л.Н., Ткачева О.Н., Баринова М.Э., Терещук Б.П. Современные представления о структурно-функциональной гетерогенности почечной паренхимы // Арх. клин. и экспер. медицины. – 1998. –Т. 7, №2, С. 48-53. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені гістологічна обробка матеріалу і морфометрія нирок, здійснений аналіз отриманих даних і написаний фрагмент роботи з вивчення зональних особливостей будови ниркової паренхіми). 2. Баринов Э.Ф., Николенко О.И., Бондаренко Н.Н., Ткачева О.Н., Терещук Б.П. Гипоталамо-гипофизарно-адренокортикальная система: роль в нефрогенезе // Мед.-соц. пробл. семьи. – 1999. – Т. 4, № 1, С. 87-92. (Автором самостійно проаналізована література і написаний фрагмент роботи з вивчення ролі гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи в онтогенезі нирки). 3. Баринов Е.Ф., Бондаренко Н.М., Терещук Б.П., Баринов О.Е. Ультрамікроскопічна характеристика паренхіми нирки за моделювання дії неспецифічних факторів трансплантації // Буковинський медичний вісник.– 1999.– Т. 3, № 3.– С. 161-167. (Автором самостійно виконані експерименти, проведена гістологічна обробка матеріалу, проаналізовані отримані дані і написаний фрагмент роботи з вивчення ультраструктури нефроцитів при дії денервації, ішемії та делімфатизації). 4. Баринов Е.Ф., Бондаренко Н.М., Терещук Б.П. Можливості водного навантаження в оцінці компенсаторних резервів нирки при моделюванні дії неспецифічних факторів трансплантації // Вісник морфології.– 2000.– Т. 6, № 2.– С. 265-268. (Автором самостійно виконані експерименти, проаналізована спеціальна література, проведена гістологічна обробка матеріалу, проаналізовані отримані дані і написаний фрагмент роботи з вивчення морфології компенсаторних реакцій нирки при дії денервації, ішемії та делімфатизації). 5. Баринов Е.Ф., Терещук Б.П. Роль реномедулярних інтерстиційних клітин у компенсаторно-пристосувальних реакціях нирки // Український медичний альманах.– 2000.– Т. 3, № 6.– С. 16-19. (Автором самостійно виконані експерименти, проаналізована спеціальна література, проведені гістологічна обробка матеріалу, аналіз отриманих даних і написання фрагменту роботи з вивчення участі інтерстиційних клітин мозкової речовини нирки у компенсаторних реакціях нирки при дії денервації, ішемії та делімфатизації). 6. Баринов Е.Ф., Терещук Б.П. Порушення морфо-функціонального стану мітохондрій канальців нефронів при гіперкальціємії як можлива причина ренальної дисфункції // Український медичний альманах. – 2001.– Т. 4, № 2.– С. 24-26. (Автором самостійно виконані експерименти, проведена гістологічна обробка матеріалу, виконаний аналіз отриманих даних і написаний фрагмент роботи з вивчення морфофункціонального стану мітохондрій при дії неспецифічних чинників трансплантації). 7. Баринов Е.Ф., Бондаренко Н.М., Терещук Б.П., Баринова Н.Є. Стан інтерстицію нирки при моделюванні неспецифічних чинників трансплантації // Буковинський медичний вісник.– 2001.– Т. 5, № 1-2.– С. 11-14. (Автором самостійно виконані експерименти, проаналізована спеціальна література, проведена гістологічна обробка матеріалу, виконаний аналіз отриманих результатів і написаний фрагмент роботи з вивчення морфології клітин і міжклітинної речовини сполучної тканини мозкової речовини нирки при дії денервації, ішемії та делімфатизації). 8. Терещук Б.П. Возрастные особенности реакции почки на действие неспецифических факторов трансплантации // Вісник морфології. – 2002. – Т. 8, № 2. – С.180-185. ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ ТА ІНШЕ 9. Баринов Е.Ф., Ніколенко О.Г., Терещук Б.П. Морфогенез порушення нирки при ХНН // Актуальні питання морфогенезу.– Чернівці. – 1996. – С. 29-30. 10. Баринов Е.Ф., Бондаренко Н.М., Терещук Б.П., Ткачова О.М., Баринов О.Е. Морфогенез інтрамурального нервового апарату нирки при модулюванні дії нейротропних факторів // Актуальні проблеми морфогенезу органів ссавців і птиці, Київ. – 1999. – С. 12-13. 11. Баринов Е.Ф., Терещук Б.П., Ткачова О.М. Роль мікроциркуляторних порушень у розвитку функціональної неповноцінності ниркового трансплантату // Мікроциркуляція та її вікові зміни. Мат. Української наук. конф. з міжнар. участю. – Київ, 1999. – С. 144. 12. Баринов Е.Ф., Терещук Б.П. Функціональна відповідь інтерстиційних клітин нирки на водне навантаження // Український медичний альманах. – 2000.– Т. 3, № 1 (Додаток).– С. 5. 13. Баринов Э.Ф., Терещук Б.П., Николенко О.И., Баринов А.Э. Состояние микроциркуляторного русла почки при действии неспецифических факторов трансплантации // Патофизиология органов и систем. Типовые патологические процессы: Тез. докл. II Российского конгресса по патофизиологии.– Москва, 2000.– С. 268. 14. Баринов Э.Ф., Николенко О.И., Игнатьева Л.Н., Терещук Б.П., Сулаева О.Н. Особенности возрастных реакций почки на действие неспецифических факторов трансплантации // Актуальні питання морфології: Наук. праці III Націон. конгр. анатомів, гістологів. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.– С. 18-19. 15. Терещук Б.П. Структурно-функціональний стан мозкової речовини нирки в пізні терміни дії неспецифічних факторів трансплантації. // Фізіологічний журнал. – 2002.– Т. 48, № 4.– С. 109. АНОТАЦІЯ Терещук Б.П. Вікові особливості реакції нирки при дії денервації, ішемії та делімфатизації. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.09 – гістологія, цитологія, ембріологія.– Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, Сімферополь, 2004. Дисертація присвячена вивченню вікових особливостей будови, проявів адаптаційних і компенсаторних реакцій нирки. Завдяки застосуванню сучасних методів морфологічних, морфометричних і статистичних досліджень визначені інформативні структурні ознаки і хронологія морфогенезу нефронів і строми нирки у тварин різного віку після денервації, ішемії та делімфатизації. Виявлені ранні компенсаторні реакції у вигляді посилення структурного забезпечення транспорту в кіркових нефронах у старих, і юкстамедулярних – у молодих щурів. Пізні компенсаторні реакції нефронів старих тварин відбувалися шляхом внутрішньоклітинної, а у молодих – клітинної регенерації. Розкриті відміни ранніх і пізніх адаптаційних реакцій, які у молодих тварин розгорталися в кіркових нефронах, а у старих – спочатку в кіркових, а в кінці експерименту – в юкстамедулярних нефронах. Отримані дані є теоретичною основою для розробки діагностичних показників стану і прогнозу функціональної повноцінності нирки. Ключові слова: морфологія нирки, вікові зміни, денервація, ішемія, делімфатизація. АННОТАЦИЯ Терещук Б.П. Возрастные особенности реакции почки при действии денервации, ишемии и делимфатизации. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.09 – гистология, цитология, эмбриология.– Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, Симферополь, 2004. Диссертация посвящена изучению возрастных особенностей строения, проявлений адаптационных и компенсаторных реакций почки при действии денервации, ишемии и делимфатизации. Благодаря использованию современных методов морфологических, морфометрических и статистических исследований установлены информативные морфологические признаки и хронология адаптивного и компенсаторного морфогенеза нефронов и стромы почки. Установили, что с возрастом увеличивался удельный объем (УО) стромы почки, повышались УО и секреторная активность мезангиальных клеток, что сопровождалось снижением удельной площади гемокапилляров сосудистых клубочков нефронов, уменьшался УО паренхимы 1-3 зон органа за счет УО проксимальных канальцев (ПК) корковых (КН) и юкстамедуллярных нефронов (ЮМН), снижалась энергопродукция в митохондриях клеток канальцев, редуцировалось сосудистое пространство в 1-2 и 5-7 зонах органа, истощалась секреторная активность интерстициальных клеток (ИК) мозгового вещества. В ранние сроки (10 сутки) эксперимента компенсаторные реакции почек старых животных проявлялись увеличением УО почечных телец и расширением сети перитубулярных капилляров во 2 зоне почки. Наблюдалась интенсификация энергообеспечения и биосинтеза в эпителиоцитах извитых дистальных канальцев (ДК) 2-3 зоны почки. Меньшая выраженность восстановительных процессов в прямых ДК, чем в ПК, была обусловлена склеротическими изменениями интерстиция. В поздние сроки эксперимента (90 сут.) компенсаторные морфологические реакции извитых ДК КН старых животных характеризовались увеличением численности органелл, ответственных за биосинтез и энергообразование, которое развивалось на фоне хронизации воспаления в интерстиции и уменьшения УО паренхимы. У молодых животных на 10 сутки эксперимента во всех зонах коркового вещества наблюдались периваскулярные инфильтраты разной степени выраженности. Происходило увеличение секреторной активности ИК в мозговом веществе органа. Выявленное снижение коэффициента энергетической эффективности митохондрий (КЭЭМ) и дистрофические изменения в эпителии извитых ПК коркового (1-2 зона) и прямых ДК (3-4 зона) наружного мозгового вещества, были обусловлены превалированием в данных сегментах энергозависимых процессов и большей чувствительностью клеток к энергодефициту. Впервые обнаружен факт повышения функциональной активности и энергообразования большей части клеток (87,0±3,0%) прямых ДК ЮМН, что проявлялось увеличением площади базальной клеточной мембраны, удельной площади митохондрий и их крист, повышением КЭЭМ на 32,3% по сравнению с контролем (р<0,01) и явилось компенсаторной реакцией в ответ на снижение функциональной полноценности ПК и прямых ДК КН. К концу эксперимента у молодых крыс наблюдали восстановление морфологии стромы, что проявлялось нормализацией лимфо- и кровотока, уменьшением лейкоцитарной инфильтрации и отека интерстиция, увеличением УО секреторноактивных ИК мозгового вещества. Появление извитых ПК, содержащих клетки с развитым базальным лабиринтом и многочисленными митохондриями с высоким КЭЭМ, а также клеток с многочисленными полисомами, аутофагическими вакуолями, возросшей площадью апикальных и базальных клеточных мембран, регенерирующими митохондриями явилось отражением резервных механизмов (гипертрофия и гиперфункция) извитых ПК. Возрастные особенности адаптационных реакций почек на водную нагрузку у интактных молодых животных, по сравнению со старыми, характеризовались большей степенью прироста УО капилляров сосудистых клубочков в 1 зоне, мощности энергетических процессов в ПК и ДК, а также вовлечением в реакцию ЮМН. На 10 сутки воздействия на почки денервации, ишемии и делимфатизации в ответ на водную нагрузку наблюдали увеличение площади апикальных, базальных клеточных мембран, митохондрий и их КЭЭМ, направленных на восстановление водно-солевого гомеостаза: у старых животных в клетках извитых ДК КН, тогда как у молодых животных – в клетках извитых ПК и прямых ДК КН. Адаптационная реакция почек старых животных на 90 сутки эксперимента сопровождалась возрастанием удельной площади клеточных структур, обеспечивающих процессы энергообразования и транспорта ионов в клетках ПК и прямых ДК ЮМН, а также сохранением высокого УО перитубулярных капилляров в 3-4 зонах и дегрануляцией ИК. У молодых животных адаптационные реакции реализовывались на уровне извитых ПК и прямых ДК КН, о чем свидетельствовало увеличение количества митохондрий и значений их КЭЭМ. Полученные данные являются теоретической основой для разработки диагностических показателей состояния и прогноза функциональной полноценности почки. Ключевые слова: морфология почки, возрастные изменения, денервация, ишемия, делимфатизация. SUMMARY Tereschuk B.P. Age peculiarities of the kidney reaction under the action of denervation, ischemia and delymphatization – Manuscript. Dissertation for the degree of a Candidate of Medical Science in speciality 14.03.09 – histology, cytology, embryology.– Krimean State Medical University by S.I. Georgievsky, Simferopol, 2004. The dissertation is devoted to study of age peculiarities of a structure, manifestations of adaptive and compensatory reactions of a kidney. The informative morphological characters and chronology of an adaptive and compensatory morphgenesis of nephrons and kidney stroma of the different age animal under the action of the denervation, ischemia and delymphatization was established. The early compensatory reactions by the way of amplification of structural maintenance of transport processes in of the cortical nephrons in old animals and the juxtamedullary nephrons in young rats are detected. The late compensatory reactions of the nephrons in old animals implemented realized by the way of an endocellular, and in young rats of a cell regeneration. The differences of early and late adaptive reactions are discovered, which one in young animals localized in the cortical nephrons, and in old rats – at first in the cortical and in the end of experiment – in the juxtamedullary nephrons. Key words: morphology of a kidney, age peculiarities, denervation, ischemia, delymphatization. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВН – водне навантаження; ГАГ – глікозаміноглікани; ДЗК – дистальний звивистий каналець; ДК – дистальний каналець; ДПК – дистальний прямий каналець; ЗНТ – збірна ниркова трубочка; ІК – інтерстиційна клітина; ІКІ – інтерстиційно-клітинний індекс; ІП – інтерстиційний простір; КЕЕМ – коефіцієнт енергетичної ефективності мітохондрій; КН – кірковий нефрон; МК – мезангіальна клітина; НТ – ниркове тільце; ПЗК – проксимальний звивистий каналець; ПК – проксимальний каналець; ПО – питомий обсяг; СП – судинний простір; ЮМН – юкстамедулярний нефрон.

Похожие записи