.

Використання показника фенотипової стабільності рослин за господарсько-цінними ознаками при створенні нового вихідного матеріалу люцерни: Автореф. дис

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
134 2635
Скачать документ

ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ЯНЧУК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

УДК 633.31 : 631.52

ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКА ФЕНОТИПІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ РОСЛИН ЗА ГОСПОДАРСЬКО – ЦІННИМИ ОЗНАКАМИ ПРИ СТВОРЕННІ НОВОГО ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ ЛЮЦЕРНИ

06.01.05 – селекція і насінництво

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
сільськогосподарських наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті кормів Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник
Бугайов Василь Дмитрович, завідувач
лабораторії селекції кормових культур
Інституту кормів УААН.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор
Чучмій Іван Петрович, завідувач
кафедри генетики, селекції та насінництва,
Уманська сільськогосподарська академія;

кандидат сільськогосподарських наук,
Жемойда Віталій Леонідович, доцент
кафедри селекції та фізіології рослин,
Національний аграрний університет.

Провідна установа: Селекційно генетичний інститут УААН, м. Одесса.

Захист відбудеться ” 17 ” березня 1999 р. на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 27. 361. 01 Інституту землеробства УААН
за адресою:
255205, смт. Чабани Києво–Святошинського р-ну Київської області,
Інститут землеробства УААН, на ім’я вченого секретаря Спецради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту.
Відзиви на автореферат у двох примірниках, завірених печаткою,
просимо надсилати на ім’я вченого секретаря Спецради.
Автореферат розіслано ” 16 ” лютого 1999 р.

Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради,
кандидат сільськогосподарських наук Кравченко Л. О.

ВСТУП
(Загальна характеристика роботи)

Актуальність теми. Серед багаторічних бобових кормових культур важливе місце належить люцерні, яка є цінним джерелом рослинного білку для тваринництва. Висока поживність кормової маси, багаторічність, позитивна післядія у сівозмінах завдяки здатності накопичувати біологічний азот в грунті і покращувати його санітарний стан, зумовлюють необхідність розширення посівів цієї культури, зокрема в нетрадиційних зонах люцерносіяння, що вимагає створення пристосованих до цих умов сортів.
Поряд з необхідністю створення високопродуктивних по зеленій масі сортів для різних напрямків використання у люцерни досить актуальною є проблема підвищення насіннєвої продуктивності, яка повинна вирішуватись двома шляхами – підвищенням потенціалу продуктивності та забезпеченням його стабільності по роках.
Успішне виконання програми створення нових високопродуктивних сортів в значній мірі залежить від методів селекції та якості вихідного матеріалу.
Більшість господарських ознак люцерни є кількісними, тобто являються полігенними. Навіть при наявності інформації про генетичну структуру ознак селекціонеру доводиться мати справу в першу чергу з фенотиповою їх мінливістю і вирішувати завдання підвищення адаптивності генотипів і популяцій для конкретних умов.
В останні роки розвивається системний підхід до вивчення генетики кількісних ознак, при якому приймаються до уваги такі важливі властивості генотипу як інтегрованість, цілісність, обумовленість властивостей окремих генів і їх множинності цілісним генотипом. На цій основі уже розроблено декілька моделей кількісних ознак.
В основі розробленої А.А. Жученко (1980) математичної моделі покладена ідея про те, що успадковуються не самі ознаки, а параметри їх норм реакції в певних умовах, що дозволяє більш об’ємніше враховувати, як впливають фактори зовнішнього середовища на мінливість кількісних ознак і відмінності між генотипами по їх реакції на фактори середовища.
Концепція асоціативного добору В.К. Савченко (1984) включає поняття фенотипової і генотипової асоціації кількісних ознак, стійкість яких оцінюється за результуючим параметром, розрахованим на основі середніх показників ознак фенотипової чи генотипової мінливості, їх дисперсії та коефіцієнтів кореляції.
Не дивлячись на досягнуті певні успіхи в напрямку пошуку шляхів підвищення ефективності добору, ця проблема остаточно ще не вирішена і залишається досить актуальною. Особливе значення мають дослідження в напрямку пошуку доступних і надійних методів ідентифікації генотипів за фенотиповим проявом ознак, виявлення можливостей проведення доборів за комплексом ознак.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження по темі дисертаційної роботи проводились у відповідності з тематичними планами Інституту кормів УААН по програмі 20.[01.07] ”Корми і кормовий білок” № 0395U003041 та проблемі ”Генетичні ресурси рослин. Формування та ведення Національного банку генетичних ресурсів рослин України для використання в селекції високопродуктивних сортів та гібридів сільськогосподарських культур”.
Мета і задачі дослідження. Мета досліджень полягала в удосконаленні методики індивідуально – групового добору рослин за комплексом ознак та створенні цінного селекційного матеріалу люцерни.
У зв’язку з цим були поставлені слідуючі задачі:
– встановити спектр мінливості господарсько–цінних ознак, коефіцієнти їх повторюваності по роках та визначити частоти зустрічаємості генотипів рослин із стабільно високим проявом ознак у сортозразків люцерни різного еколого-географічного походження в умовах центрального Лісостепу України;
– вивчити кореляційні зв’язки між господарсько–цінними ознаками і визначити в кореляційних плеядах найбільш тісні зв’язки окремих ознак з результуючими ознаками;
– дослідити можливості і ефективність використання показника фенотипічної стабільності рослин при доборах як за окремими ознаками, так і їх комплексом;
– виділити цінний за господарськими ознаками селекційний матеріал.
Наукова новизна. Вивчені особливості внутрішньопопуляційної та міжпопуляційної мінливості господарсько-цінних ознак у 18 сортозразків люцерни різного еколого – географічного походження та визначена частка генетично обумовленої мінливості за окремими ознаками.
Визначено три групи кореляційних плеяд, що дозволило обгрунтувати можливість створення скоростиглих сортів з високими показниками кормової та насіннєвої продуктивності.
Вивчені специфіка індивідуальної мінливості та стабільності фенотипового прояву кількісних ознак по роках і визначені терміни, які необхідні для об’єктивної оцінки показника фенотипової стабільності.
Обгрунтована доцільність використання показника фенотипової стабільності рослин при індивідуально – груповому доборі за комплексом господарсько–цінних ознак у люцерни.
Виявлені особливості дивергенції сортозразків за окремими ознаками відкривають можливості вивчення їх генетичної природи.
Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано удосконалену методику індивідуально – групового добору генотипів рослин за їх стабільністю фенотипової мінливості ознак який дозволяє проводити добір і розширює можливості створення нового селекційного матеріалу за комплексом корелятивно зв’язаних ознак.
Створені три групи нового селекційного по комплексу ознак насіннєвої і кормової продуктивності та скоростиглості.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведені польові та лабораторні дослідження, аналізи та узагальнення одержаних експериментальних даних, формування пропозицій для селекційної практики.
Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень доповідались на засіданнях лабораторії селекції кормових культур Інституту кормів УААН (1994 – 1996 рр.), на міжнародній конференції ”Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах” (Вінниця, 1995), Міжнародному симпозіумі по проблемі “Методологічні основи формування, ведення та використання колекцій генетичних ресурсів рослин” (Харків, 1996) та засіданні координаційної – методичної Ради з проблем кормовиробництва “Селекція і насінництво кормових культур” (Вінниця, 1998).
Список робіт, опублікованих за темою дисертації: За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових праць.
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 145 сторінках машинописного тексту, містить 37 таблиць, 8 рисунків. Складається із вступу, 5 розділів, висновків і рекомендацій для практичної селекції. Список використаних джерел літератури містить 140 найменувань, в т. ч. 7 іноземними мовами.

РОЗВИТОК, ДОСЯГНЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ
СЕЛЕКЦІЇ ЛЮЦЕРНИ
(огляд літератури)
Подається короткий огляд літератури про розвиток напрямків і методів селекції люцерни, досягнуті успіхи в створенні нових сортів. Розглянуті дослідження по вивченню генетики систем розмноження люцерни і їх використанню в практичній селекції. Показано, що найбільш перспективним напрямком селекції на підвищення насіннєвої продуктивності є створення синтетичних популяцій з частковою або повною автогамією.
Із аналізу літературних даних випливає, що господарсько – цінні ознаки люцерни в переважній більшості ще не достатньо вивчені і тому дослідження в цьому напрямку є досить актуальними.
УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ
ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводились в дослідному господарстві ”Бохоницьке” Інституту кормів УААН в період 1993 – 1996 рр.
Грунти сірі лісові опідзолені, характеризуються такими агрофізичними показниками орного шару: вміст гумусу (за Тюріним) складає 1,85 %, рН (сольове) – 5,4, гідролітична кислотність 3,5 – 3,8 і сума ввібраних основ 12,9 – 13,6 мг.-екв. на 100 г. грунту; гідролізуємого азоту (за Корнфілдом) – 3,4 – 5,4 мг, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чириковим) – відповідно 10,0 – 12,0 і 12,0 – 14,0 мг на 100 г грунту.
В роки проведення досліджень кліматичні умови були різними. Вегетаційні періоди 1993, 1995, 1996 рр. характеризувались надмірним зволоженням. За цей період значних відхилень середньомісячних температур від середньобагаторічних показників не спостерігалось, крім 1994 р., який мав незначні значні відміни, що в певній мірі вплинуло на ріст та розвиток рослин люцерни.
В цілому гідротермічні умови в роки проведення досліджень (1993 – 1996 рр.) були сприятливими для відростання зеленої маси, але порівняно малосприятливими для формування та збирання насіння.
Вивчалось 18 сортозразків люцерни різного еколого – географічного походження на ділянках з шириною міжрядь 0,45 м, довжиною ділянки 3,4 м, де визначали урожайність зеленої маси, сухої речовини і протеїну, та розсадник одиночного розміщення рослин (площа живлення 0,45 х 0,45 м), де кожен сортозразок був представлений 120 рослинами, і по яких визначалась зимостійкість, значення 13 кількісних ознак, їх мінливість, повторюваність, показники фенотипічної стабільності і кореляції між окремими ознаками. За стандарт був взятий рекомендований для вирощування в даній зоні сорт Вінничанка.
Фенологічні спостереження проводились згідно Методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур (1985) і Методики проведення досліджень по кормовиробництву (1994), зоотехнічний аналіз зеленої маси – за ”Інструкцією для лабораторій Державної хімічної служби по аналізах кормів” (1978). Коефіцієнти повторюваності визначались за методикою В.К. Савченко (1984).
Експериментальні дані оброблялись з використанням статистичного, дисперсійного та кореляційно – регресійного аналізів за В.Г. Вольфом, Б.А. Доспеховим, Дж.У. Снедекором на персональному комп’ютері ІВМ РС – 486 із використанням спеціальних пакетів програм Exell – 7.0, Sigma, Statystica та ряду інших.

ВИВЧЕННЯ ОЗНАК НАСІННЄВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ, ЇХ
МІНЛИВІСТЬ І КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ НИМИ
Мінливість ознак насіннєвої продуктивності у люцерни
Проведені дослідження показали, що по ознаках насіннєвої продуктивності існує значний запас внутрішньопопуляційної і порівняно менший міжпопуляційної мінливості.
Такі ознаки як: ”число квіток в китиці” (ЧКК), ”число бобів в китиці” (ЧБК) і ”число насінин в бобі” (ЧНБ) мають низький рівень (Cv = 6,0 – 13,0 %), а ознаки ”число китиць рослини” (ЧКР), ”число продуктивних стебел” (ЧПС) і ”маса насіння рослини” (МНР) мають середній рівень (Cv = 24,0 – 34,0 %) міжпопуляційної мінливості.
Найбільш високий спектр внутрішньопопуляційної мінливості (Cv до 60,0 – 70,0 %) мали ознаки ЧКР і МНР, по інших чотирьох ознаках виявлений середній (Cv до 35,0 %) рівень мінливості.
Мінливість ознаки насіннєвої продуктивності обумовлюється сортовими особливостями, факторами року та генотип – середовищної взаємодії. Так, якщо мінливість ознаки ЧКК на 78,6 % біла обумовлена сортовими особливостями, МНР в такій же мірі залежала від особливостей року.
Мінливість ЧБК і ЧНБ визначалась на 39,0 – 49,0 % сортовими особливостями і на 23,0 – 27,0 % ефектами генотип – середовищної взаємодії.
На прояв ознаки ЧПС частка впливу сорту складала 28,0 %, а фактору року – 37,0 %. Мінливість ЧКР в значній мірі визначалась факторами року (51,3 %) і генотип – середовищної взаємодії (28,2 %).
В загальній фенотиповій мінливості ознак ЧКК, ЧБК і ЧНБ певну роль відіграє генотипова мінливість, рівень якої є специфічним для сортозразків (табл. 1).
Є група сортів (Vertus, Місцева і Ярославна), які характеризувались порівняно високими коефіцієнтами повторюваності по трьох ознаках. Серед них слід виділити сорт Ярославна, у якого коефіцієнти повторюваності по всіх трьох ознаках були високими (0,41, 0,43 і 0,77), що, очевидно, обумовлено його частковою самофертильністю.
У таких сортів як Sverre i Verko коефіцієнт повторюваності виявлений по двох ознаках: високий по ЧКК і низький по ЧБК. У сортів Szarvase-1, Orca i Vella була виявлена повторюваність лише по одній із цих ознак.
Вважається (Савченко, В.К., 1984), що коефіцієнт повторюваності є верхньою межею коефіцієнтів успадкування в широкому і вузькому розумінні. Виявлені в наших дослідженнях особливості повторюваності цих ознак свідчать про можливість виділення із окремих популяцій рослин з генетично обумовленою самофертильністю.

Таблиця 1
Коефіцієнти повторюваності окремих ознак насіннєвої
продуктивності у різних сортозразків люцерни
(1994 – 1996 рр.)
Сортозразок Число квіток в китиці Число бобів в китиці Число насінин в бобі

Вінничанка
Йигева 118
N-152
Жидруне
Mega
Ellerslaie-1
Vika
Vertus
Місцева
Ярославна
Sverre
Vella
Verko
Globus
AU-PX
Gulus
Szarvase-1
Orca
0,00
0,30
0,32
0,40
0,32
0,53
0,24
0,56
0,45
0,41
0,61
0,13
0,54
0,36
0,00
0,00
0,47
0,33
0,28
0,15
0,26
0,37
0,21
0,43
0,07
0,39
0,28
0,43
0,18
0,10
0,23
0,28
0,11
0,00
0,00
0,00
0,25
0,19
0,00
0,21
0,27
0,00
0,19
0,30
0,28
0,77
0,00
0,93
0,02
0,31
0,00
0,00
0,00
0,00

При відсутності даних про генетичну обумовленість ознак нами пропонується проводити добір із популяцій рослини, які характеризуються високою фенотиповою стабільністю прояву ознак по роках. Він може проводитись поетапно. Спершу виділяються із популяцій рослини які при високій фенотиповій стабільності ознаки перевищують середньопопуляційний показник ознаки, а потім серед них відбирають тільки ті, які перевищили середній показник стандарту, вирощеного в тих же умовах.
Встановлено, що об’єктивна оцінка показника фенотипічної стабільності рослин може бути зроблена після трьохрічного їх вивчення.
Як показали результати досліджень частота зустрічаємості таких рослин в популяціях люцерни невисока і складає 7,7 – 15,9 % (табл. 2).
Таким чином, група відібраних рослин характеризується значно вищими показниками, ніж стандарт. При такому доборі за ознаками ЧБК і ЧНБ найбільше рослин було відібрано із популяцій, які мали високий коефіцієнт повторюваності цих ознак. Тут проявляється диференційований підхід у доборі рослин із популяцій, у яких ці ознаки генетично обумовлені і відбираються тільки ті генотипи, у яких дані ознаки мають найвищі показники.

Таблиця 2
Частота зустрічаємості в популяціях люцерни рослин із стабільно вищим проявом ознак насіннєвої продуктивності за середній стандарт та середні показники ознак у цієї групи рослин (1994 – 1996 рр.)

Ознаки Частота зустрічаємості Значення ознаки
шт % х > St, %
Число китиць на рослині, шт
Число квіток в китиці, шт
Число бобів в китиці, шт
Число насінин в бобі, шт
Маса насіння рослини, г 104
125
198
139
96 8,4
10,0
15,9
11,2
7,7 755
28
10,7
5,8
10,0 24,0
16,7
20,2
20,1
28,2

На нашу думку, при невизначеній генетичній обумовленості ознак, можуть бути відібрані рослини з окресленою нормою реакції в даних умовах. що має важливе значення в селекції на підвищення адаптивності. На послідуючих етапах відібрана група рослин може бути вивчена більш детально.
Кореляційні зв’язки між ознаками насіннєвої продуктивності люцерни.
Встановлено, що між ознаками насіннєвої продуктивності існують позитивні кореляційні зв’язки, тіснота яких визначається їх ієрархією в комплексі зв’язків з результуючою ознакою (маса насіння рослини), сортовими особливостями і обумовлена мінливістю ознак по роках, тривалістю вегетаційного періоду (рис. 1).
Вінничанка (99 ¬¬¬– 104 дні) Ярославна (108 – 113 днів)
МНР
1

R1.23 = 0,714 R1.23 = 0,827
Yxz = 3,012 + 0,638 Х – 0,157 Z Yxz = 0,928 + 0,907 Х + 0,081 Z

Gulus (121 – 133 дні)

R1.23 = 0,780
Yxz = 1,002 – 0,019 Х + 1,759 Z

Рис. 1. Кореляційні зв’язки між окремими ознаками насіннєвої продуктивності у сортів люцерни різних груп скоростиглості

Найбільш тісний кореляційний зв’язок (r = 0,6 – 0,7) результуючої ознаки виявлений з ознаками ”число бобів в китиці” і ”число насінин в бобі”. Важливість цих двох ознак у визначенні насіннєвої продуктивності підтверджується і коефіцієнтами множинної кореляції, які в залежності від сорту складають 0,64 – 0,85. Дані ознаки можна використати в якості основних, при попередніх доборах в польових умовах рослин з високою насіннєвою продуктивністю.
Приведені рівняння множинної лінійної регресії показують значення цих ознак у визначенні насіннєвої продуктивності конкретних сортів люцерни.
Відсутність кореляційних зв’язків між ознаками насіннєвої і кормової продуктивності та тривалістю вегетаційного періоду свідчить про відсутність перешкод для поєднання цих ознак в одному сорті.

МОРФО – БІОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЛЮЦЕРНИ, ЇХ МІНЛИВІСТЬ ТА КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ НИМИ
Мінливість окремих морфо–біологічних ознак люцерни.
Ознаки кормової продуктивності ”загальна кущистість”, ”інтенсивність відростання” і ”висота рослини” мають середній рівень (Cv до 30 %) внутрішньопопуляційної мінливості. При невисокому (Cv = 7,5 – 22,5 %) рівні міжпопуляційної мінливості виявлена чітка дивергенція сортозразків за цими ознаками.
По загальній кущистості ідентифіковані дві групи сортозразків: з низькою (від 30 до 35 шт.) і високою (> 40 шт.) кущистістю. Високим рівнем загальної кущистості характеризувались лише три зразки – Місцева, Szarvase-1 i AU-PX.
По інтенсивності відростання виділено три групи сортозразків: слабовідростаючі (до 20 см), середньовідростаючі (до 30 см) і інтенсивновідростаючі (>40 см). До першої групи відносяться сорти Вінничанка, Йигева-118, N-152 i Ellerslaie-1. Найбільшою інтенсивністю відростання характеризується сорт Ярославна. Інші сортозразки відносяться до групи середньовідростаючих.
По висоті рослин в період укісної стиглості виявлено три групи сортозразків: низькорослі (80 – 85 см), середньорослі (90 – 95 см) і високорослі (> 100 см).
До першої групи віднесені сорти – Йигева-118, Ellerslaie-1, Місцева і Ярославна, до другої — Вінничанка, Mega, Vika, Vertus, Vella, AU-PX, Gulus i Orca, до третьої — N-152, Жидруне, Sverre, Verko, Globus i Szarvase-1.
Тут проглядається розосередженість ознак кормової продуктивності по різних сортозразках.
Повторюваність цих ознак не виявлена.
Частота зустрічаємості в популяціях люцерни із стабільно високим проявом ознак коливалась в межах 19,1 – 23,1 % (табл. 3). У відібраних груп рослин за окремими ознаками показники були на 13,0 – 43,0 % вищими за стандарт.
Найвищий рівень урожаю зеленої маси в суцільному посіві забезпечать сорти з коротким і середнім вегетаційним періодом, середньою інтенсивністю відростання і, які відносяться до групи високорослих.
По зимостійкості для зони центрального Лісостепу мало придатні сорти Mega, Ellerslaie-1 i Orca.
Таблиця 3
Частота зустрічаємості в популяціях люцерни рослин із стабільно вищим проявом
ознак кормової продуктивності за середній стандарт та середні показники ознак у
цієї групи рослин (1994 – 1996 рр.)
Ознаки
Частота зустрічаємості Значення ознаки
шт % х > St, %
Висота рослин, см
Інтенсивність відростання, см
Загальна кущистість, шт 284
294
240 22,8
23,1
19,4 105,7
29,3
34,3 13,0
42,9
43,0

Внутрішньопопуляційна і міжпопуляційна мінливість довжини вегетаційного періоду була невисокою (Cv St, % х > St, % х > St, %

Вінничанка
Йигева 118
N-152
Жидруне
Mega
Ellerslaie-1
Vika
Vertus
Місцева
Ярославна
Sverre
Vella
Verko
Globus
AU-PX
Gulus
Szarvase-1
Orca

Середнє
105
102
111
118
117

105
103
110
102
116
105
118
116
109
112
112

110
12,3
9,1
18,7
26,2
25,1

12,3
10,2
17,6
9,1
24,1
12,3
26,2
24,1
16,6
19,8
19,8

17,7
24
23
23
31
29

31
29
35
48
29
39
32
43
32
30
25

31,4
17,1
12,2
12,2
51,2
41,5

51,2
41,5
70,7
13,4
41,5
90,2
56,1
9,7
56,1
46,3
1,9

53,2
27
43
30
26
26

29
29
36
20
25
27
30
33
41
32
45

31,2
12,5
79,2
25,0
8,3
8,3

20,8
20,8
50,1
-17,0
4,2
12,5
25,0
37,5
70,8
33,3
87,5

30,0

Висота відібраних рослин на період укісної стиглості в середньому складала 110 см, або на 17,7 % вище стандарту, сорту Вінничанка і була навіть дещо вищою. ніж у високорослих сортозразків. Показник інтенсивності відростання був на рівні сортів з середньою інтенсивністю відростання. Загальна кущистість зросла на 30 %.
Добір на скоростиглість проводився тільки за ознакою загальна тривалість вегетаційного періоду. Всього для подальшого розмноження було відібрано 54 рослини, або 4,3 % від їх загальної кількості.
В середньому у відібраних рослин довжина вегетаційного періоду становила 98 днів, або на 5 днів була коротшою проти стандарту. Період дозрівання подовжився на 4 дні. а період відростання скоротився на 8 днів, що сприяло прискоренню початку цвітіння і дозрівання при більш сприятливих умовах.
ВИСНОВКИ
1. Ознаки насіннєвої продуктивності мають середній та високий рівень внутрішньопопуляційної мінливості (Cv 30,0 % і більше), обумовлений сортовими особливостями, факторами року та генотип – середовищної взаємодії, частка впливу яких на різні ознаки проявляється в неоднаковій мірі. Найвищим рівнем модифікаційної мінливості характеризується ознака ”маса насіння рослини”. В загальній фенотиповій мінливості ознак ”число квіток в китиці”, ”число бобів в китиці” і ”число насінин в бобі” значну роль відіграє генотипова мінливість, рівень якої є специфічним для певних сортозразків. Найвищі коефіцієнти повторюваності цих ознак мають сорти з частковою автогамією Ярославна (0,41; 0,43; 0,77) і Vertus (0,56; 0,39; 0,30).
2. Ознаки кормової продуктивності, характеризуються середніми (Cv до 30 %), а довжина вегетаційного періоду – низьким рівнем (Cv

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020