.

Відновлення кісткового мозку як органу імунітету у реципієнтів лімфомієлотрансплантату (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
108 2970
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РОМАНОВА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

УДК: 616-089.848:612.112.94+612.419]:612.017.1

Відновлення кісткового мозку як органу імунітету у реципієнтів
лімфомієлотрансплантату

03.00.09 – імунологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті мікробіології та імунології ім.
І.І.Мечникова АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН
України Гольцев Анатолій Миколайович, Інститут проблем кріобіології і
кріомедицини НАН України, заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий
співробітник Мінченко Жанна Миколаївна, Науковий центр радіаційної
медицини АМН України, завідувач лабораторії імуногенетики;

доктор медичних наук, професор Лісяний Микола Іванович, Інститут
нейрохірургії ім.А.П.Ромоданова АМН України, завідувач відділу
нейроімунології

Провідна установа: Інститут експериментальної патології, онкології та
радіобіології ім.Р.Є.Кавецького НАН України, м.Київ

Захист відбудеться “08” лютого 2005 року о 14.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.14 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03127, м. Київ, проспект
Глушкова, 2, корпус 12. Поштова адреса: 01033, Київ, вул. Володимирська,
64.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, вул.
Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “29” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук,

доцент Молчанець О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування ряду розладів гемопоезу, лімфопоезу та
імуногенезу, внаслідок складності їх походження (Дранник Г.Н., 1999,
Йегер Л., 1990), потребує використання засобів, які б одночасно мали і
компенсаторні, і регуляторні властивості. Методи та засоби корекції цих
порушень, що існують за теперішнього часу, не відповідають у повній мірі
сучасним вимогам, оскільки не здатні здійснювати всеохоплюючий контроль
процесів кровотворення та імуногенезу. При використанні вибірково- і
штучнорегулюючих препаратів спостерігається їх швидкоплинна дія, а у
багатьох випадках – виникнення побічних ефектів (Migauchi J et al.,
1987, De Dhar S., 1988).

Єдиним корегуючим засобом з природною здатністю як до компенсаторного,
так і до полірегуляторного впливу на процеси гемопоезу і вироблення
клітин імунітету є клітини кісткового мозку (ККМ), що містять у своєму
складі родоначальні поліпотентні гемопоетичні одиниці, комітовані
лімфоїдні клітини і клітини-регулятори гемопоезу та імуногенезу.

Відомо, що при трансплантації ККМ не завжди відбувається приживання
трансплантованих клітин, часто спостерігаються довготривалі гемо- та
імунодепоресії, а також неповна реалізація пересадженими клітинами їх
гемопоетичних потенцій (Gale R.P, 1998, Булычева Т.И. и др., 2000). У
зв’язку з цим особливого значення набуває конструювання клітинного
трансплантату, призначеного для форсованого і якісного відновлення
гематологічного та імунного статусу реципієнтів з дефіцитом
кровотворення.

Експериментальні і клінічні дані свідчать про те, що найбільш значущою у
ранньому періоді після трансплантації ККМ є проблема затримки
реконституції лімфоїдної тканини та імуногенезу, наслідком якої стають
інфекційні та неінфекційні ускладнення, здатні призводити до фатального
кінця (Лисуков И.А. и др., 1998, Carreras E. et al., 1998). Враховуючи
це та беручи до уваги участь лімфоцитів у процесах гемопоезу,
проліферації і диференціювання кровотворних попередників (Ярилин А.А. и
др., 1985, Дыгай А.М., Шахов В.П., 1989) і процесах репаративної
регенерації різних тканин (Бабаева А.Г., 1985, Белан Е.И., 1992),
особливо важливою вбачається компенсація у ранньому
післятрансплантаційному та подальшому періодах дефіциту організму у
лімфоїдних клітинах, які відіграють важливу роль у підтриманні
гомеостазу організму та його життєздатності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
у відповідності до науково-дослідної теми Інституту мікробіології та
імунології ім. І.І.Мечникова АМН України “Розробка наукових основ і
практичних підходів застосування з лікувальною метою клітин кровотворних
та імунокомпетентних тканин при гемо- та імунопатіях” (№ держреєстрації
UA 01000522Р). Здобувач – відповідальний виконавець вказаної теми.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – на моделі променевої
депресії гемопоезу та імуногенезу визначити основні закономірності
відновлення кістковомозкового мієлопоезу, лімфопоезу та імуногенезу
після лімфомієлотрансплантації і роль факторів, що впливають на нього у
післятрансплантаційному періоді.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:

1. Дослідити динаміку відновлення клітинності, клітинного складу
кісткового мозку і основних параметрів крові (кількості еритроцитів,
лейкоцитів, гемоглобіну, лейкоцитарної формули) після
лімфомієлотрансплантації.

2. Визначити закономірності реконституції кровотворного (кількісного
вмісту КУО та їх функціональної активності) і лімфоїдного компартментів
кісткового мозку у реципієнтів після лімфомієлотрансплантації.

3. Вивчити характер перебігу метаболічних процесів у мієлокаріоцитах на
етапах відновлення кісткового мозку.

4. Визначити роль клітинних і гуморальних факторів у відновленні
кісткового мозку після лімфомієлотрансплантації.

5. Порівняти ефективність відновлення гемопоезу та імуногенезу у
реципієнтів, захищених лімфомієлотрансплантатом та мієлокаріоцитами per
se.

Об’єкт дослідження – кістковий мозок тварин-реципієнтів
лімфомієлотрансплантату.

Предмет дослідження: процеси відновлення мієлопоезу, лімфопоезу та
імуногенезу у реципієнтів лімфомієлотрансплантату, механізми і фактори
регуляції відновлювальних процесів.

Методи дослідження. Гематологічні методи для оцінки вмісту еритроцитів,
лейкоцитів, гемоглобіну у периферичній крові, вмісту колонієутворюючих
одиниць (КУОс) у відновлюваному кістковому мозку; цитологічні та
гістологічні методи – для оцінки відновлення клітинного складу
кісткового мозку і периферичної крові та напряму диференціювання КУОс;
радіоізотопні методи – для визначення проліферативної активності
мієлокаріоцитів, рівня продукції лімфоцитів кістковим мозком,
регуляторної дії мієлокаріоцитів і лімфоцитів та гуморальних факторів
сироватки; імунологічні – для визначення вмісту лімфоцитів у кістковому
мозку, їх фенотипічного складу і функціональної активності,
функціональної здатності лейкоцитів периферичної крові, а також вивчення
регуляторної дії мієлокаріоцитів, лімфоцитів, гуморальних факторів, що
ними продукуються і гуморальних факторів сироватки; спектрофотометричні
та колориметричні – для визначення активності ключових ферментів
основних обмінних циклів, стану процесів перекисного окислення ліпідів
та загальної антиокислювальної активності ККМ.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлено основні
кількісні, функціональні і метаболічні закономірності відновлення
кісткового мозку, процесів лімфопоезу та імуногенезу у реципієнтів, що
отримали комбінований лімфомієлотрансплантат. Показано, що відновлення
клітинності кісткового мозку та його лімфоїдного пулу випереджає
реконституцію їх функціональних можливостей та процеси імуногенезу.
Вперше описано роль місцевих клітинних і гуморальних факторів, а також
гуморальних факторів сироватки у регуляції відновлювальних процесів у
кістковому мозку реципієнтів комбінованого трансплантату на рівні
стовбурових кровотворних клітин та їх мієлоїдних і лімфоїдних нащадків.
Встановлено, що у період інтенсивного відновлення кількісних показників
серед лімфоїдних клітин з регуляторними властивостями в органі
превалюють Т-клітини, які справляють активуючий вплив на гемопоетичні
клітини, а під час другого післятрансплантаційного місяця у кістковому
мозку з’являються лімфоцити з супресуючими властивостями, які мають
фенотип нуль- і В-лімфоцитів і чинять інгібуючий вплив на клітини, що
активно проліферують. У цей термін у сироватці реципієнтів
лімфомієлотрансплантату виявлено інгібіторні фактори імунної та
неімунної природи.

Проведені дослідження виявили перевагу комбінованого
лімфомієлотрансплантату над трансплантатом, що містить лише
мієлокаріоцити, у відновленні кісткового мозку у тварин з променевою
депресією лімфомієлоїдної тканини. Встановлено, що збагачення
кістковомозкового інокулу лімфоцитами дозволяє створити умови для
швидкої і повноцінної реалізації гемопоетичними клітинами їх
функціонального потенціалу та у ранні післятрансплантаційні строки
компенсувати дефіцит організму у лімфоїдних клітинах. Вперше подані дані
про переборення за допомогою додавання лімфоцитів до кістковомозкового
трансплантату “хвилеподібності” процесу відновлення мієлоїдного та
лімфоїдного паростків гемопоезу, надання йому стабільності, що дозволяє
уникнути депресії у системі кровотворення та імуногенезу у віддалені
терміни після трансплантації.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження довели
доцільність збагачення трансплантату кісткового мозку лімфоїдними
клітинами з метою підвищення його захисного потенціалу, компенсації у
ранні строки після трансплантації дефіциту організму у лімфоцитах,
прискорення процесу відновлення лімфомієлоїдної тканини, а також надання
йому більш повноцінного і стабільного характеру. Отримані дані
розширюють уявлення про процеси, що протікають в організмі, який
потерпає від дефіциту кровотворної та імунної ланок, його здатність
репарувати цю недостатність при уведенні гемопоетичної тканини сумісно з
лімфоцитами, а також механізми, що контролюють і регулюють ці процеси
після мієлотрансплантації.

Результати дослідження можуть слугувати обґрунтуванням для клінічного
випробування ефективності використання лімфомієлотрансфузій при розладах
гемопоезу та імуногенезу.

Наукові положення дисертації впроваджені у навчальний процес курсу
загальної і клінічної імунології Харківського національного університету
ім. В.Н. Каразіна, курсу трансплантології кафедри хірургічних хвороб
Харківського державного медичного університету, Харківської медичної
академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено інформаційний
пошук, проаналізовано літературу, аргументовано робочу гіпотезу
дослідження, визначено мету, задачі, методичне вирішення, здійснено
розробку моделі дослідження. Самостійно проведено експерименти,
статистично оброблено одержані дані, проведено їх аналіз та
узагальнення, сформульовано висновки, написано і оформлено усі розділи
дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
повідомлено і обговорено на: I обласній конференції “Вторинні
імунодефіцити інфекційної і неінфекційної етиології” (Харків, 1989);
науково-практичній конференції “Оптимальні засоби і методи
імунокорегуючої, протизапальної та протимікробної терапії” (Харків,
1993); III Українському з’їзді гематологів і трансфузіологів (Суми,
1995); міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми
клінічної та експериментальної трансплантології (Київ, 1995);
міжнародній науковій конференції, присвяченій 150-річчю з дня народження
І.І. Мечникова “Ідеї Мечникова і розвиток сучасного природознавства”
(Харків, 1995); шостій міжнародній науково-практичній конференції з
актуальних питань клінічної імунології та алергології (Київ, 2002); ІІІ
міжнародній науково-практичній конференції “Наука і соціальні проблеми
суспільства: медицина, фармація, біотехнологія” (Харків, 2003); І
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Аутоиммунные заболевания:
иммуногенез, иммунодиагностика, иммунотерапия” (Київ, 2003); ІІІ з’їзді
з радіаційних досліджень (радіобіологія і радіоекологія) (Київ, 2003);
науково-практичній конференції “Эколого-физиологические проблемы
адаптации” (Партеніт, 2003); міжнародній конференції “Актуальні питання
боротьби з інфекційними захворюваннями” (Харків, 2003); засіданнях
Харківського товариства імунологів (2000-2003), міжнародній
науково-практичній конференції „Сучасні проблеми трансфузіології”
(Харків, 2004).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 робіт, з
них 7 – у наукових виданнях, в тому числі 3 – у фахових журналах,
рекомендованих ВАК України, 7 – надруковані у матеріалах і тезах
конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 174
сторінках друкованого тексту (з них основного тексту 147 сторінок),
складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів
досліджень, результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення
результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел літератури
(27 сторінок), що включає 267 першоджерел. Робота містить 32 таблиці і 5
рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Ефективність застосування кісткового
мозку у комбінації з лімфоцитами з реконструктивною та імунорегуляторною
ціллю вивчали на моделі променевої депресії гемопоезу та імуногенезу.
Дослідження проведені на мишах лінії (CBAхC57BL)F1 6-8-тижневого віку,
вагою 20-22 г, опромінених на установці РУМ-17 у дозі 9 Гр. Донорами
були миші тієї ж лінії ((CBAхC57BL)F1).

Групи тварин були такі: 1) опромінення+трансплантація ККМ (група
порівняння); 2) опромінення+трансплантація ККМ сумісно з тимоцитами
(дослідна група). Контролем слугували інтактні тварини тієї ж лінії.

Тваринам 1-ої групи ККМ вводили в/в у кількості 5х106. Тваринам 2-ої
групи вводили 5х106 ККМ і 20х106 тимоцитів в одному шприці.

Відновлення показників кісткового мозку та периферичної крові тварин
після трансфузії ККМ і лімфоцитів вивчалось у динаміці, на 5-, 10-, 15-,
20-, 30-, 45-, 60-, 90-ту добу.

Відновлення клітинності і клітинного складу кісткового мозку і
периферичної крові у реципієнтів лімфомієло- та мієлотрансплантату
оцінювали за кількістю клітин у стегновій кістці, вмістом лейкоцитів,
еритроцитів та гемоглобіну у крові та вивченням мієлограм та лейкограм.

Функціональну активність лейкоцитів периферичної крові визначали за їх
фагоцитарною активністю (ФЧ та ФІ) (Пастер Е.У и др., 1989) і НСТ-тестом
(Щербаков В.И., 1989). Кількісний вміст та функціональну активність
стовбурових кровотворних клітин оцінювали, визначаючи абсолютну та
відносну кількість КУОс у кістковому мозку методом Till J.E., McCulloch
E.A. (1961), колонієутворюючу здатність ККМ (в агаровій культурі in
vitro (Кондратенко И.Ф., Шерешков С.И., 1974; Кузнецов С.А., 1976),
напрям диференціювання КУОс – вивчаючи гістологічні препарати колоній у
селезінці.

Проліферативну активність мієлокаріоцитів оцінювали методом
“тимідинового самовбивства” (Сидорович И.Г. и др., 1987). Продукцію
лімфоцитів у відновлюваному кістковому мозку визначали методом
авторадіографії (Fuloр G.M., Osmond D.G., 1983; Pietrangeli C.E., Osmond
D.G., 1987).

Вплив лімфомієлотрансплантації на лімфоїдний компартмент кісткового
мозку оцінювали за абсолютним вмістом лімфоїдних клітин у стегновій
кістці, їх фенотипічним складом, зрілістю та функціональною здатністю.
Відносний вміст В- і Т-популяцій лімфоцитів виявляли методом мембранної
імунофлюоресценції з використанням мічених ФІТЦ анти-Ig- та анти- Thy1,2
– сироваток (Miyama M. et al., 1978; Goldshneider J., 1976).

Відсоток дозрілих В-клітин (s(+) та пре-В-клітин (с(+s(-) серед
лімфоцитів кісткового мозку визначали, використовуючи анти-(-ФІТЦ-мічену
сироватку, методом імунофлюоресценції (Pietrangeli C.E., Osmond D.G.,
1987; Шторц Х., 1987). Визначення Fc- та С3-рецепторів на
кістковомозкових лімфоцитах проводили за допомогою методів ЕА- та
ЕАС-розеткоутворення за Miyama M. et al. (1978), Limdsten T., Andersson
B. (1981).

Функціональну здатність В-лімфоцитів відновлюваного кісткового мозку
виявляли за вмістом прекурсорів антитілоутворюючих клітин (АУК) у
кістковому мозку та АУК у селезінці тварин-реципієнтів за методом Jerne
N.K., Nordin A.A. (1963).

Здатність лімфоцитів відновлюваного кісткового мозку до аутоімунних
реакцій та цитопатогенної дії визначали за їх здатністю до індукції
спленомегалії у вторинних сублетально опромінених реципієнтів (Muraoka
S. et al., 1977).

Оцінку метаболічних процесів у ККМ реципієнтів проводили, визначаючи
активність основних ферментів енергетичного обміну: гексокінази,
6-фосфофруктокінази, піруваткінази, лактатдегідрогенази,
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, ізоцитратдегідрогенази (Астауров Б.Л.,
1974); вміст первинних, вторинних продуктів ПОЛ та загальну
антиоксидантну активність – за методами Powell W.S. (1987), Паранич Л.И.
и др. (1993), Спиричев В.Б. и др. (1979), вміст жиророзчинних вітамінів
та метаболітів токоферолу – за методом Паранич А.В. и др. (1992).

Супресорні властивості лімфоцитів кісткового мозку після
мієлотрансплантації оцінювали за їх здатністю до пригнічення
проліферації сингенних клітин селезінки, стимульованих in vitro ЛПС або
ФГА (Атауллаханов и др., 1980); регуляторний вплив сироватки крові на
відновлення кісткового мозку визначали в культурі in vitro за рівнем
включення радіоактивної мітки (3H тимідину) в антигенстимульовані
сингенні та алогенні спленоцити та інтактні ККМ (Young M.R. et al.,
1987; Сидорович И.Г. и др., 1987).

Статистичну обробку результатів проводили методом варіаційної статистики
з використанням пакету програм “Excell-97”, вірогідність розходжень
визначали за t-критерієм Ст’юдента.

Результати досліджень та їх обговорення. Вивчення кісткового мозку
реципієнтів показало, що загальна кількість ядромістких клітин в органі
у тварин, які одержали лімфомієлокаріоцити, відновлюється на 20-ту добу,
тоді як у реципієнтів мієлотрансплантату відновлення клітинності
завершується тільки на 30-ту добу (Рис.1). При цьому відновлений
кількісний склад кісткового мозку реципієнтів лімфомієлотрансплантату
залишається стабільним до 90-ої досліджуваної доби, а у реципієнтів
мієлокаріоцитів per se зазнає подальших хвилеподібних коливань.

Рис.1 Число ядровміщуючих клітин у стегновій кістці реципієнтів
мієлокаріоцитів per se (1) та мієлокаріоцитів у сукупності з лімфоцитами
(2). По осі абсцис – доба після трансплантації, по осі ординат –
кількість ядровміщуючих клітин (х106).

Відновлення клітинного складу кісткового мозку опромінених реципієнтів
обох видів трансплантату відбувається за рахунок усіх паростків
кровотворення за деякою перевагою мієлоїдного ряду клітин над
еритроїдним і лімфоїдним. У реципієнтів лімфомієлотрансплантату
реконституція абсолютного числа клітин мієлоїдного паростку
спостерігається на 20-ту післятрансплантаційну добу, еритроїдного – на
15-ту, лімфо-моноцитарного – на 20-ту добу, а у реципієнтів
мієлокаріоцитів – відповідно на 30-ту, 20-ту та 30-ту добу. Нормалізація
клітинного складу окремих паростків гемопоезу у реципієнтів
лімфомієлотрансплантату також настає швидше, ніж у тварин, що отримали
мієлокаріоцити per se: еритроїдного ряду – на 20-ту, мієлоїдного та
лімфо-моноцитарного ряду – на 45-ту добу, у той час як у реципієнтів
мієлокаріоцитів per se реконституції змісту клітин мієлоїдного паростку
не відбувається до кінця періоду дослідження (90-ої доби), а нормальний
склад еритроїдного і лімфо-моноцитарного рядів спостерігається лише на
30-ту і 90-ту добу відповідно.

Відновлення до фізіологічного рівня числа лейкоцитів у периферичній
крові тварин обох груп відбувалось переважно за рахунок чисельності
гранулоцитарних клітин при відставанні темпів відновлення лімфоцитів. У
реципієнтів дослідної групи воно настає на 20-ту добу, групи порівняння
– на 30-ту добу. Повна нормалізація лейкограми у реципієнтів
лімфомієлотрансплантату спостерігається на 45-ту добу дослідження, у
реципієнтів мієлокаріоцитів per se – на 60-ту. Фагоцитарна і
кисеньпродукуюча активність лейкоцитів крові, визначена за НСТ-тестом,
що була значно знижена у обох груп тварин під час першого
післятрансплантаційного місяця, у реципієнтів мієлокаріоцитів і
лімфоцитів повністю нормалізується на 60-ту добу, а у тварин, захищених
мієлокаріоцитами per se – наприкінці дослідження (90-та доба).

Дослідження показали, що у тварин, які одержали мієлокаріоцити у
сукупності з лімфоцитами, процес накопичення КУОс у кістковому мозку
протікає прискореними темпами у порівнянні з реципієнтами, які отримали
тільки мієлокаріоцити. На 10-ту післятрансплантаційну добу у цій групі
тварин кількість КУОс перевищувала їх число у тварин 1-ої групи у 2,7
разів, на 15-ту добу – у 2,0 рази, на 20-ту – у 1,5 рази. На 30-ту добу
у тварин обох груп спостерігалось відновлення кількості КУОс до
фізіологічних значень.

Введення лімфоцитів разом з мієлотрансплантатом спричинює зростання
вмісту КУО, які перебувають у S-фазі клітинного циклу, у кістковому
мозку реципієнтів на всіх етапах активного відновлення клітинності
органу (10-20 післятрансплантаційна доба) порівняно з їх числом у
тварин, які отримали лише мієлокаріоцити. При цьому на протязі усього
цього часу мітотична активність КУО в обох групах реципієнтів у 2-4 рази
перевищує активність стовбурових кровотворних клітин (СКК) інтактних
тварин. Багаторазове збільшення активності СКК свідчить про намагання
кровотворної системи задовольнити підвищений нефізіологічний запит на
відновлення гемопоезу. Проте, коли клітинність кісткового мозку
відновлюється до фізіологічного рівня, і цей запит зникає, кількість
нащадків СКК, які поділяються, також знижується до значень фізіологічної
норми.

Вивчення гістологічних препаратів селезінок з колоніями показало, що
додавання лімфоцитів до мієлотрансплантату істотно не впливає на
спрямованість диференціювання гемопоетичних одиниць, але значно підвищує
чисельність диференційованих колоній. У реципієнтів змішаного
трансплантату до 30-ої доби визначалось у 1,3-2,0 рази менше
недиференційованих колоній, ніж у реципієнтів мієлокаріоцитів per se.
Також встановлено, що клітини кісткового мозку реципієнтів
лімфомієлотрансплантату достовірно (р¦?l ’ AE E E h h j l ? AE’AE–AE AE!AE©AE?AEAE®AE?AE?AE?AE?AE3/4AE?AECAEEAEIAEIAEOAEOeAETHAEssAE cAEeAEiAEiAEoAEoAEueAEyAE Mи, відносного вмісту sIg+-клітин, що експресують ці рецептори, і поява sIg- В-лімфоцитів, з цими рецепторами, причому у реципієнтів лімфомієлотрансплантату кількість sIg+- та sIg--клітин з Fc- та С3-рецепторами достовірно (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020