.

Вдосконалення елементів технології вирощування сої в південному Лісостепу України та підвищення ефективності використання продуктів її переробки: Авто

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4282
Скачать документ

ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ЗАБОЛОТНИЙ Григорій Михайлович
УДК 635.685:664

ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ
ВИРОЩУВАННЯ СОЇ В ПІВДЕННОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОДУКТІВ ПЕРЕРОБКИ

06.01.09 – рослинництво

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ
НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
КАНДИДАТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ НАУК

Київ – 1998

Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті землеробства Української академії аграрних наук, в КСП «Нива», «Авангард» і «Надбужжя» Бершадського району Вінницької області в 1995-1997 рр.

Науковий керівник Член-кореспондент УААН, доктор сільськогосподарських наук, професор, заступник директора Інституту землеробства Михайлов Вячеслав Григорович

Офіційні опоненти
Академік УААН, доктор біологічних наук, професор, директор Інституту мікробіології Патика Володимир Пилипович

Доктор сільськогосподарських наук, доцент кафедри землеробства Національного аграрного університету Жеребко Володимир Михайлович

Провідна установа: Інститут рослинництва УААН

Захист відбудеться «13» січня 1999 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.27.361.01 при Інституті землеробства УААН, 255205, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту землеробства УААН.

Відгуки на автореферат у двох примірниках, завірених печаткою, просимо надсилати за адресою: Україна, смт. Чабани, К-Святошинського району Київської області, Інститут землеробства УААН, вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради.

Автореферат розісланий «14» листопада 1998 року.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої
ради, кандидат сільськогосподарських наук Л.О.Кравченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Вирішення завдання інтенсифікації галузі тваринництва, яка, в значній мірі, визначається рівнем виробництва високоякісних кормів, збалансованих за поживними речовинами та амінокислотами, неможливе без нарощування виробництва сої особливо в даний час при переході до ринкових відносин.
Соя – провідна культура світового землеробства, яка будучи найпоширенішою серед зернобобових і олійних культур, відіграє вирішальну роль у сільськогосподарському виробництві, технічній промисловості і медицині. В зерні цієї культури протягом вегетаційного періоду синтезується два урожаї – білку та жиру, а також більшості органічних речовин, які є в рослинному світі. В насінні сої міститься в середньому 38-45 % білку, 18-23 % жиру, 25-30 % вуглеводів, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини.
Соя відноситься до культур, багато наукових питань якої досить добре вивчені. Особливо великий вклад в розвиток біології і технологій вирощування сої внесли вчені України, серед них: А.О Бабич, А.К.Лещенко, В.І.Завірюхін, В.М.Колот, А.П.Левицький, В.І.Січкар, Л.Ф.Некрасова та бувшого СРСР – В.Б.Енкен, М.І.Корсаков, Ю.П.Мякушко, В.А.Золотницький, К.К.Малиш, Т.П.Рязанцева, В.Ф.Баранов, С.Г.Тедорадзе, зарубіжні автори – R.L.Bernard, W.D.Beversdorf, C.A.Brim, R.R.Johnson, D.B.Mengel, J.P.Ross і інші. В їх дослідженнях багато уваги приділялось систематиці сої, біології, підвищенню продуктивності цієї культури шляхом створення нових сортів і розробки технологій вирощування, а також використання.
В Україні площі посіву сої все ще нестабільні, середня урожайність зерна не висока, а виробництво далеко не відповідає потребам використання як на кормові, так і на продовольчі цілі. Тому, в умовах енергетичної кризи, при розробці та вдосконаленні технологічних прийомів вирощування сої важливого значення набуває пошук шляхів ресурсо – та енергозбереження, виробництва екологічно безпечної продукції. Поряд із збільшенням площ посіву і виробництва сої, як джерела кормового білку, важливого значення набуває наукове обгрунтування і розробка технологічних прийомів вирощування даної культури в конкретних грунтово – кліматичних зонах, які повинні бути спрямовані на підвищення родючості грунту, активності біологічної фіксації азоту, рівня урожайності і якості зерна та продуктів переробки. Важливо також виявити шляхи підвищення ефективності використання цієї важливої культури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота спрямована на виконання важливого державного завдання по збільшенню виробництва і поліпшенню якості продукції зернобобових культур, виконана згідно з тематикою наукових досліджень Інституту землеробства УААН. Номери державної реєстрації 0196U018397 і 0156U018406.
Мета та завдання досліджень. Мета досліджень полягає в удосконаленні основних агротехнічних прийомів вирощування сої, спрямованих на підвищення урожайності і якості зерна нових сортів на типових чорноземах південного Лісостепу України та ефективності використання продуктів переробки.
Завданнями досліджень за темою дисертації передбачалось вивчити вплив основних агротехнічних факторів і умов вирощування на :
 рівень вологості грунту, сумарного водоспоживання та використання вологи
рослинами сої на формування урожаю зерна;
 формування густоти рослин в період вегетації від сходів до достигання;
 використання елементів живлення з грунту;
 формування листової поверхні;
 інтенсивність азотфіксації;
 формування урожаю зерна і елементів продуктивності;
 вміст протеїну і жиру;
 енерго-економічні показники.
Передбачалось також отримати екструдат і макуху з зерна сої на обладнанні вітчизняного виробництва, оцінити їх якість і ефективність використання в годівлі свинопоголів’я.
Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає у виявленні особливостей формування рівня урожайності та якості зерна сої національного стандарту Київська 27 та нових внесених до Державного реєстру сортів рослин України сортів Київська 91 та Чернятка на типових чорноземах південного Лісостепу України в залежності від способів сівби, норм висіву, удобрення, а також у визначенні якості продуктів переробки зерна сої нових сортів, отриманих на екструдерах вітчизняного виробництва і підвищення ефективності використання їх в годівлі свинопоголів’я.
Встановлено, що на формування урожаю зерна найбільший вплив мав фактор року (25,8 %), потім норма висіву (18,8 %), удобрення (15,8 %), спосіб сівби (4,6 %), і сорт (3,4 %); більш високий урожай зерна на суцільних посівах обумовлений, в першу чергу, більшою кількістю рослин на площі; на вміст протеїну і жиру з усіх досліджуваних факторів найбільше впливали мінеральні добрива N30P60K60; найбільші врожаї, прибутки і рентабельність і найменша собівартість продукції отримані при сівбі сортів Київська 27, Київська 91 і Чернятка широкорядним і суцільним способами з нормою висіву 600 і 700 тис. насінин на га.
Практичне значення одержаних результатів полягає в удосконаленні основних елементів технології вирощування нових сортів сої на типових чорноземах південного Лісостепу України, а також у підвищенні ефективності використання продуктів переробки зерна сої в годівлі свинопоголів’я. Посів сортів сої Київська 27, Київська 91 і Чернятка в цих умовах широкорядним способом (45 см) і нормою висіву 600 тис. насінин на га і суцільним способом (15 см) з нормами висіву 600 і 700 тис. насінин на гектар забезпечує врожаї зерна сої 2,4-2,6 т/га. Внесення мінеральних добрив N30P60K60 підвищує врожай зерна в середньому з 2,39 до 2,67 т/га. Проте вартість отриманих прибавок зерна не покриває витрати, пов’язаних з використанням даних доз добрив. При цьому значно зростали і затрати енергії на 1 ц га, підвищувався і коефіцієнт енергетичної ефективності. Отриманий екструдат на обладнанні вітчизняного виробництва відрізняється високим вмістом протеїну, жиру та незамінних амінокислот і по якості не поступається американському соєвому шроту і в раціонах свинопоголів’я забезпечував на 8-10 % середньодобові прирости більші, ніж у контрольній групі, раціони якої балансувались по білку дефіцитними і дорогими м’ясокістковим борошном і кормовими дріжджами.
Особистий внесок здобувача полягає в одержанні наукових результатів, у проведенні аналітичного огляду і вивченні вітчизняної і світової літератури з проблем технології вирощування, переробки та використання сої, у безпосередній участі при виконанні польових, лабораторних і виробничих досліджень, а також в узагальненні результатів і підготовці їх до друку. Частка здобувача в одержанні наукових результатів, публікаціях становить 70 %.
Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень, викладені в дисертації, доповідались особисто здобувачем на засіданнях лабораторії інтенсивних технологій зернобобових і круп’яних культур та відділу селекції сої, методичної комісії та Вченої ради Інституту землеробства УААН (1995-1998 рр.), на міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та спеціалістів «Наслідки наукових пошуків вчених аграрників в умовах реформування АПК» (Чабани, 1996 р.), обласних та районних конференціях з питань освоєння і впровадження технологій виробництва кормів, вирощування сої і ефективного використання продуктів її переробки. Результати досліджень щорічно впроваджувались в господарствах Бершадського району Вінницької області, де площа посіву сортів сої Київська 27, Київська 91 і Чернятка в 1998 році досягла 2670 га.
Публікації. По матеріалах дисертації опубліковано 6 наукових праць у фахових виданнях, 1 з яких є тезами доповіді.
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на сторінках машинописного тексту, містить таблиць, рисунків, додатків; складається із вступу, розділів, рекомендацій виробництву і висновків. Список використаних джерел літератури включає 241 назв, в тому числі 47 – іноземними мовами.

ЗМІСТ РОБОТИ
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУТИ
В розділі викладено результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених щодо впливу факторів інтенсифікації виробництва сої на ріст і розвиток рослин, формування величини і якості урожаю зерна, зокрема впливу добрив, способів сівби, норм висіву і інших чинників, а також по наявності антипоживних речовин в зерні сої та використанню продуктів переробки зерна цієї культури в годівлі сільськогосподарських тварин.
РОЗДІЛ 2. УМОВИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Досліди по технології вирощування сої проводились в акціонерно-пайовому колективному сільськогосподарському підприємстві «Нива» Бершадського району Вінницької області. Переважаючою різновидністю грунтів цього господарства є чорноземи типові малогоумусні слабовилуговані. Агрохімічна характеристика чорнозему типового складена на основі проведених досліджень і відповідних аналізів на період закладки досліду (табл. 1).
Таблиця 1
Агрохімічна характеристика грунтового покриву дослідних ділянкок

Горизонт, см
Обмінна кисло-тність, pH Гідро-літична кислот-ність, мг екв на 100 г грунту Сума ввібраних основ, мг екв на 100 г грунту Ступінь насиче-ності основами, %
Вміст гумусу,
% Легкогідролізований азот, мг на 100 г грунту Рухомий фосфор (за Чиріковим), мг на 100 г грунту Обмінний калій (за Чиріковим), мг на 100 г грунту
0-10 5,8 2,80 32,4 92,0 2,44 6,02 9,2 14,7
10-20 5,5 3,15 28,8 90,1 2,20 5,74 10,0 10,0
20-30 5,4 3,08 28,0 90,1 2,14 6,16 7,8 9,0

Колективне сільськогосподарське підприємство «Нива» розташоване в південній частині лісостепової зони, яка за кількістю опадів та тепла відноситься до зони недостатнього зволоження з помірно теплим температурним режимом. Середньорічна кількість опадів складає 456 мм з коливанням в окремі роки від 230-270 до 600-670 мм.
Середньорічна температура повітря складає, при абсолютному мінімумі – -36,0°С і абсолютному максимумі +39,6°С. Найбільш різкі коливання температури спостерігаються в березні-квітні – при її зростанні і жовтні-листопаді – при зниженні. Середня тривалість вегетаційного періоду 215-220 днів.
Польові досліди по вивченню ефективності дії технологічних прийомів на урожай і якість зерна сої були закладений в типовій ланці польової сівозміни, характерної для лісостепової зони України за слідуючої схемою (табл. 2).
Таблиця 2
Схема досліду
Фактори Варіанти досліду
Сорти Чернятка, Київська 27, Київська 91
Дози добрив Без добрив, N30P60K60
Способи сівби Суцільний (15 см), широкорядний (45 см)
Норми висіву 500 тис. насінин/га, 600 тис. насінин/га, 700 тис. насінин/га

Основний і передпосівний обробіток грунту під сою проводили згідно вимог, рекомендованих для зони. Фосфорно – калійні добрива вносили під основний обробіток грунту, азотні – весною під культивацію. Грунтовий гербіцид харнес вносили до посіву сої з дозою 2,5 л/га і послідуючою заробкою в грунт.
Посів сої проводили 8-10 травня. Сходи з’являлись 17-20 травня. Збирання сої проводили у фазі повної стиглості при його вологості 14-16 % прямим комбайнуванням 16-22 вересня.
Розмір посівної ділянки 40 м2, облікової – 30 м2. Розміщення варіантів систематизоване, повторність – 3-х разова.
На основі загальноприйнятих методик дослід супроводжувався відповідними спостереженнями і дослідженнями рослин та грунту; фенологічні спостереження згідно «Методики державного сортовипробування с.-г. культур» (1985).
Математичний аналіз урожайних даних проводили методом дисперсійного аналізу згідно «Методики польового досліду» (Доспехов Б.О., 1985), та застосування програмного забезпечення статистичного аналізу «COSTAT».
Інактивація антипоживних речовин була проведена на екструдері ЕЗ-Ф-300У виробництва Черкаського облагротехсервісу та експериментального екструдера ПЕК – 125 х 6 Укр. НДІ Пластмаш, які було встановлено відповідно в КСП «Надбужжя» та КСП «Авангард» Бершадського району Вінницької області.
Визначення вмісту інгібіторів трипсину та дослідження їх хімічного та амінокислотного складу, а також продуктів переробки сої було здійснено в Інституті гігієни харчування Мінохорони здоров’я України (м. Київ).

РОЗДІЛ 3. ВОДНИЙ РЕЖИМ І ВОДОСПОЖИВАННЯ СОЇ
В наших дослідах при загальних показниках, в середньому за роки досліджень 334,6 – 339,2 мм з відхиленням по роках від 298 до 381,5 мм, рослини сої з метрового шару грунту використовували в першій половині вегетації 125,4 – 143,6 мм вологи, що складає 36,2 – 41,9 %, а в 1996 році – 47,5 – 51,1%. В другій половині вегетації рівень водоспоживання зростав, сягаючи відмітки 58,1 – 63,8 %. А в 1997 році на варіантах з широкорядним способом посіву він досягав – 69,1 – 71,7 %.
На варіантах широкорядного способу сівби в першій половині вегетації використання вологи рослинами відбувалось більш раціонально. За період сходи – цвітіння водоспоживання складало 125,4 – 126,1 мм проти 141,6 – 143,6 мм при суцільному посіві або відповідно 36,2 – 36,6 та 41,8 – 41,9 % по відношенню до сумарних показників.
На удобрених варіантах використання вологи на формування урожаю відбувалося раціональніше. Так, при внесенні добрив N30P60K60 використання вологи соєю на формування 1 ц зерна сої в середньому за три роки (1995 – 1997) зменшилось із 134,6 м3/ц до 122,3м3/ц при суцільному посіві, з 131,7 м3/ц до 128.6м3/ц – при широкорядному посіві у сорту сої Чернятка, у сорту Київська 27 відповідно 131,5 до 115,6 і 134,7 до 122,4 м3/ц і у сорту Київська 91 – 130,5 до 117,3 і 154,8 до 138,3 м3/ц.
Використання вологи на удобреному фоні при суцільному способі сівби було меншим, ніж на широкорядному і досягало відповідно у сої сорту Чернятка 122,3 м3/ц проти 128,6 м3/ц, у Київської 27 відповідно 115,6 проти 122,4 м3/ц і у Київської 91 – 117,3 проти 138,3м3/ц. З цих даних також видно, що менше всього вологи на формування 1 ц зерна витрачено у сорту Київська 27.
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГУСТОТИ ПОСІВІВ СОЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД АГРОТЕХНІЧНИХ ФАКТОРІВ І УМОВ ВИРОЩУВАННЯ.
Густота рослин на період повної стиглості найбільше залежить від способу посіву, де доля цього фактору досягає 52,2 %, потім від норми висіву (доля 23,0 %); фактор сорту у формуванні густоти рослин на період повної стиглості займає третє місце і досягає лише 3,4 %, потім фактор року – 1,2 % і удобрення – 0,1 %.
Такий значний вплив фактору способу посіву, а також норми висіву на формування густоти рослин на протязі від сходів до періоду повної стиглості можна пояснити більшою конкуренцією рослин на широкорядних посівах, де рослин на погонному метрі було значно більше ніж на суцільному, на якому рослини на площі розміщувались більш рівномірно. Так, по сорту Київська 27 на неудобреному фоні кількість рослин на 1 погонному метрі в період сходів на суцільному посіві при нормі висіву 500 тис. насінин на га була в середньому 6,8, а в період повної стиглості – 5,6, на широкорядному посіві відповідно 20,1 і 11,1; при нормі висіву 600 тис. насінин на га ці ж показники на суцільному посіві становили відповідно 8,2 і 6,7, на широкорядному – 25,3 і 13,0; при нормі висіву 700 тис. насінин на га на суцільному посіві – 9,9 і 8,4, на широкорядному – 29,2 і 14,5. Збережених рослин цього ж сорту на період повної стиглості на суцільному посіві при нормі 500 тис насінин на гектар було 82,4 %, при нормі висіву 600 тис. насінин на 1 га – 81,7 % і при нормі висіву 700 тис насінин на га – 84,8 %, а на широкорядному посіві при тих же нормах висіву відповідно 55,2; 51,4 і 49,7 %. Аналогічні закономірності по цьому ж сорту спостерігались і на тих же варіантах удобреного фону, а також сортах Київська 91 і Чернятка на всіх досліджуваних варіантах. Внаслідок більшої конкуренції рослин на широкорядних посівах відбулося більше їх зрідження в період вегетації порівняно до суцільних способів сівби.

РОЗДІЛ 5. ПОЖИВНИЙ РЕЖИМ ГРУНТУ
На варіантах досліду, де не вносились добрива на чорноземі типовому, на період сходів вміст легкогідролізованого азоту і обмінного калію в шарі грунту 0-10 см був вищим на широкорядних посівах при нормі висіву 500 тис. схожих насінин на гектар, де він досягав відповідно 96,3 і 171,1 мг/кг проти 91,8 і 140,4 мг/кг у варіанті з суцільним посівом. Вміст рухомого фосфору при цьому виявився меншим на широкорядних посівах (91,4 проти 96,6 мг/кг). Таке співвідношення (за винятком азоту, якого було менше на широкорядних посівах) збереглось і на період цвітіння. На період достигання, всіх трьох елементів (азот, фосфор, калій) було більше при широкорядних посівах – 117,7; 120,0 і 134,2 мг/кг проти 92,3; 103,3 і 131,2 мг/кг – на суцільних.
При внесенні мінеральних добрив N30P60K 60 було відмічено певне збільшення вмісту азоту в грунті, особливо в горизонті 10-30 см. На час цвітіння відмічено зниження вмісту легкогідролізованого азоту в грунті, що обумовлено використанням його рослинами і переміщенням в більш глибокі горизонти. Із збільшенням норми висіву з 500 до 700 тис. насінин на га підвищився рівень використання легкогідролізованого азоту в грунті. На період повної стиглості вміст легкогідролізованого азоту дещо підвищився. Це пояснюється тим, що рослини споживали азот інших форм (нітратний і амонійний), а також фіксацією атмосферного азоту.
На початку вегетації в орному шарі грунту в ряді випадків відмічений більш високий рівень нітратного азоту, який на удобрених варіантах суцільного посіву досягав 8,5-14,2 мг/кг; співвідношення нітратного до амонійного азоту було як 0,85-1,42:1,00. На всіх варіантах широкорядного посіву була відчутна перевага нітратного азоту над амонійним, а співвідношення цих двох форм досягло 1,17-1,48:1,00.
Рослини сої в першій половині вегетації більш інтенсивно використовують нітратний азот і на період цвітіння його вміст в орному шарі грунту зменшився на 1,1-1,09 мг/кг. На удобрених варіантах і за вищої норми висіву використання нітратного азоту відбувалось більш інтенсивно.
В період від сходів до цвітіння запаси амонійного азоту не тільки не зменшились, а навіть збільшились завдяки процесам, які відбуваються в грунті. Співвідношення 0,33-0,62:1,00 свідчить про перевагу в цей період амонійної форми азоту над нітратною.
В другій половині вегетації рослини інтенсивно споживали обидві форми азоту в порівнянні з періодом сходи-цвітіння. Незважаючи на це переваги амонійної форми на період повної стиглості збереглися, про що свідчить співвідношення між нітратною і амонійною формами азоту, яке складало 0,45-0,95:1,00 – при суцільних і 0,33-0,84:1,00 – при широкорядних способах сівби (рис. 1).

Рис 1. Динаміка вмісту нітратного і амонійного азоту в шарі грунту 0-10 см при суцільному способі сівби (1995-1997 рр): 1 – N-NO3 (без добрив); 2 – N-NH4 (без добрив); 3 – N-NO3 (N30P60K60 ); 4 – N-NH4 (N30P60K60 ).

Більш інтенсивне використання рухомих форм фосфору і обмінного калію відбувалось в другій половині вегетації під час формування урожаю. Так, при нормі висіву 500 тис. насінин на га на варіантах суцільного посіву без добрив і з внесенням N30Р60К60 вміст рухомого фосфору в шарі грунту 10-30 см на період повної стиглості зменшився порівняно до фази цвітіння відповідно на 42,1 і 14,3 мг/кг і досягав 91,3 та 116,5 мг/кг. На варіантах широкорядного посіву сої зменшення вмісту рухомого фосфору відбувалось більш інтенсивно в шарі грунту 10-30 см, тоді як у верхньому (0-10 см) була помітна стабілізація і навіть незначне збільшення. Це пояснюється тим, що починаючи з середини періоду вегетації, коли вже добре розвинулась коренева система, значна її частина засвоює фосфор з підорного шару грунту.
На початку вегетації молоді рослини сої засвоюють калію дуже мало, тому до періоду цвітіння запаси його обмінної форми не тільки не зменшились, а навіть дещо зросли внаслідок утворення легкозасвоюваних форм з необмінних. В послідуючий період в міру росту і розвитку рослин використання калію рослинами сої значно зростало і в другій половині вегетації супроводжувалось суттєвим зниженням вмісту його обмінної форми на всіх варіантах дослідів
РОЗДІЛ 6. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЛИСТОВОЇ ПОВЕРХНІ СОЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СОРТУ І АГРОТЕХНІЧНИХ АКТОРІВ
Для одержання максимального урожаю сої, як і інших культур, вирішальне значення має оптимальний розмір листової поверхні. За даними А.А. Нечипоровича (1965,1971) при збільшенні площі листової поверхні понад оптимум суттєво зменшується середня освітленість листків, а в зв’язку з цим і середня інтенсивність і чиста продуктивність їх фотосинтезу
Наростання листової поверхні сої більш інтенсивно відбувалось в найбільш сприятливому за умовами погоди 1997 році і найвищим було на час формування бобів і досягло на варіантах суцільного посіву 11,6 – 14,3 м2/100 рослин, широкорядного – 16,0-18,9 м2/100 рослин в той час, як в період цвітіння воно досягало відповідно 10,2-12,4 і 14,3-18,1 м2/100 рослин. В 1996 році максимум наростання листової поверхні спостерігався в період цвітіння і складав 14,4-15,8 м2/100 рослин за суцільного і 14,5 – 16,9 м2/100 рослин за широкорядного посівів. Аналогічна тенденція спостерігалась і за індексом листової поверхні.
В 1997 році у всі строки визначення перевагу мав сорт Київська 27, площа асиміляційної поверхні якого на час гілкування на удобреному фоні за суцільного посіву складала 5,4 -6,7 м2/100 рослин, широкорядного – 8,1-9,9 проти відповідно 5,3-6,2 і 7,0-8,9 м2/100 рослин у сорту Чернятка. На період цвітіння ці показники становили відповідно у сої Київська 27 – 8,7-12,4 і 13,7-18,5, Київська 91 – 7,4-9,5 і 11,8-14,3, Чернятка -0 9,3-10,2 і 11,4 – 16,4 м2/100 рослин. В 1996 році переваги сорту Київська 27 над іншими сортами були відмічені лише в періоди гілкування та цвітіння сої.
В період цвітіння та формування бобів ефективність впливу добрив була більш суттєвою. У сорту Київська 27 застосування мінеральних добрив сприяло збільшенню площі листової поверхні на час цвітіння в середньому на 34,7 і 39,5%. Аналогічна закономірність відмічена і по величині листового індексу.
Стосовно індексу листової поверхні слід відмітити його підвищення із збільшенням норми висіву із 500 до 600 тис. насінин на га. При подальшому підвищенні її до 700 тис. насінин на га відповідного збільшення даного показника не спостерігалось.
Важливим фактором впливу на формування листової поверхні сої є спосіб сівби. Так, в 1997 році під час гілкування рослин площа листової поверхні рослин при широкорядному посіві на неудобреному фоні складала в середньому по сорту Київська 27 8,6 м2/100 рослин, Київська 91 – 8,0, Чернятка – 7,2 м2/100 рослин або була більшою на 3,4, 2,2 і 1,1 м2/100 рослин ніж при суцільній сівбі. Аналогічна тенденція спостерігалась і в інші фази розвитку на обох фонах удобрення, а також в 1996 році. Лише по сорту Чернятка в цьому році на неудобреному фоні при нормах висіву 600 і 700 тис. насінин на га більша площа листової поверхні виявилась при суцільному способі сівби.
РОЗДІЛ 7. АЗОТФІКСУЮЧА ЗДАТНІСТЬ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД УМОВ РОКУ,
РІВНЯ УДОБРЕННЯ, СПОСОБІВ СІВБИ ТА НОРМ ВИСІВУ
Найвища величина фіксованого азоту до 140 кг/га досягла в умовах 1997 року, коли в період найбільшої інтенсивності азотфіксації липні – серпні випала достатня кількість опадів (відповідно 152,7 і 76,8 мм) і середньодобові температури повітря досягли 19,5 і 18,7°С, а денні – 26,5 і 24,8°С. В цьому році найбільша кількість фіксованого азоту відмічена у сорту Чернятка, яка на варіантах широкорядного посіву при нормах висіву 600 тис. насінин на га і на варіантах без добрив і при внесенні N30P60K60 досягла відповідно 123,61 і 140,64 кг/га, а на суцільному посіві – 99,65 і 113,24 кг/га. На аналогічних варіантах з удобренням кількість фіксованого азоту у сої Київська 27 на широкорядному посіві дорівнювала відповідно 91,78 і 120,06, на суцільному – 100,04 і 121,57 кг/га, у Київської 91 за широкорядного способу сівби – 68,04 і 88,08 кг/га, за суцільного – 95,73 і 128,68 кг/га.
За умов дещо менш сприятливого 1996 року найбільша кількість фіксованого азоту відмічена у сорту Київська 27 також на фоні N30P60K60 при широкорядному посіві і нормі висіву 700 тис. насінин на га, яка досягла 126,08 кг/га. На аналогічних варіантах без добрив кількість фіксованог азоту у цього сорту була 100,63 кг/га; у сої Чернятка на тих же варіантах на фоні N30P60K60 – 103,97 кг/га, а без добрив 100,71 кг, у Київської 91 відповідно 89,80 і 64,99 кг/га. Найбільша кількість фіксованого азоту у останнього сорту (106,33 кг/га) була також на фоні N30P60K60, але при суцільному посіві і тій же нормі висіву (700 тис. насінин на га). Слід зазначити, що в 1996 році по всіх сортах, фонах удобрення і способах сівби більше фіксованого азоту в переважній більшості випадків було при нормі висіву 700, потім 600 тис. насінин на га.
В 1995 найменш сприятливому для азотфіксації році чітка залежність по кількості фіксованого азоту від добрив простежувалась лише у сорту Київська 91. Так, на фоні N30P60K60 цей сорт при нормі висіву 700 тис. насінин на га на широкорядному посіві забезпечив 77,89 кг/га фіксованого азоту, а на варіанті без добрив лише 50,24 кг/га, при нормі висіву 600 тис. насінин на га відповідно 64,36 і 48,65 кг/га і при нормі 500 тис. насінин на га 62,44 і 40,80 кг/га. Сорти Чернятка і Київська 27 потенціально забезпечували більше фіксованого азоту; перший сорт 83,67 кг/га на суцільному посіві, нормі висіву 600 тис. насінин на га без добрив, другий сорт – 82,79 кг/га на суцільному плсіві, нормі висіву 700 тис. насінин на га і фоні N30P60K60.
РОЗДІЛ 8. УРОЖАЙ ЗЕРНА СОРТІВ СОЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД
УДОБРЕННЯ, СПОСОБІВ СІВБИ ТА НОРМ ВИСІВУ
В середньому за три роки (1995 – 1997) урожай зерна досліджуваних сортів по різних способах сівби і нормах висіву більш високим був на фоні N30P60K60 порівняно до неудобреного фону (табл.3).
Таблиця 3
Урожай зерна сортів сої в залежності від удобрення, способу сівби та норм висіву, т/га, 1995-1997 рр.
№ Сорт Спосіб Без добрив N30P60K60
п/п сівби 500 тис .насінин/га 600 тис. насінин/га 700 тис. насінин/га 500 тис. насінин/га 600 тис. насінин/га 700 тис. насінин/га
1. Київська 27 суцільний 2,31 2,64 2,59 2,53 2,98 2,96
широкорядний 2,15 2,52 2,63 2,44 2,79 2,73
2. Київська 91 суцільний 2,21 2,60 2,36 2,47 2,94 2,78
широкорядний 2,07 2,22 2,33 2,29 2,48 2,63
3. Чернятка суцільний 2,30 2,54 2,49 2,57 2,84 2,80
широкорядний 2,09 2,57 2,50 2,40 2,70 2,71
4. Середнє по суцільному способу сівби 2,27 2,59 2,48 2,52 2,92 2,85
5. Середнє по широкорядному способу сівби 2,10 2,44 2,49 2,38 2,66 2,69
6. Середнє по фону удобрення 2,39 2,67
Так, середній урожай всіх сортів сої при всіх варіантах дослідів на удобреному фоні був 2,67 т/га, а на неудобреному 2,39 т/га (НІР05= 0,11 т/га). Окремо по всіх варіантах досліду (сортах, нормах висіву, способах сівби) на фоні N30P60K60 урожай зерна був суттєво більшим, ніж на ділянках, де добрива не вносили.
Урожай зерна сої всіх сортів на суцільному і широкорядному посівах і на обох досліджуваних фонах удобрення завжди був більший при нормах висіву 600 і 700 тис. насінин на гектар порівняно до норми висіву 500 тис. насінин на гектар. Середній урожай зерна сої при суцільному способі сівби при висіві 500 тис. насінин на га на неудобреному фоні досягав 2,27 т/га, при висіві 600 – 2,59 і 700 тис. насінин на га – 2,48 т/га, а на фоні N30P60K60 відповідно 2,52; 2,92 і 2,85 т/га (НІР05= 0,09 т/га). На широкорядному посіві на цих же варіантах дослідів урожаї зерна сої відповідно становили 2,10; 2,44; 2,49; 2,38; 2,66 і 2,69 т/га. При нормі висіву 600 тис. насінин на га і суцільній сівбі всі сорти сої Київська 27, Чернятка і Київська 91 забезпечили найбільш високий урожай зерна як на неудобреному фоні (відповідно 2,64; 2,54 і 2,60 т/га), так і на удобреному (2,98, 2,84 і 2,94 т/га). На широкорядному посіві більш високий урожай зерна на неудобреному фоні при нормі висіву 600 тис. насінин на га забезпечили сорти Київська 27 і Чернятка відповідно 2,52 і 2,57 т/га, на удобреному – 2,79 і 2,70 т/га порівняно до сорту Київська 91, урожай зерна якого на неудобреному і удобреному фонах становили відповідно 2,22 і 2,48 т/га (НІР05 = 0,04 т/га).
Найбільший вплив на формування урожаю зерна сої мав фактор року. Доля фактору року становить 25,8 %. Другим важливим фактором є норма висіву, доля якого в формуванні урожаю досягла 18,8 %. Третім важливим фактором є удобрення, доля якого в формуванні урожаю сої досягає 15,8%. Слідуючими значно менш важливими факторами є спосіб сівби (доля 4,6 %) і сорт (3,4 %). Те, що фактор сорту не мав значного впливу на величину урожаю зерна сої пояснюється тим, що всі взяті для досліду сорти характеризувались високою продуктивністю і різнились між собою тривалістю вегетаційного періоду. Національний стандарт Київська 27 забезпечив в усіх варіантах дослідів найбільш високі урожаї зерна і, в той же час, є більш пізньостиглим порівняно з іншими сортами і дозріває в умовах Бершадського району Вінницької області за 120-125 днів, сорт сої Київська 91 – новий внесений до Державного реєстру сортів рослин – більш скоростиглий і дозріває в цих же умовах за 115-120 днів. Сорт сої Чернятка – також новий внесений до Державного реєстру сортів рослин, дозріває за 108 – 110 днів. Наявність в господарствах сортів сої з такою різною тривалістю вегетаційного періоду дозволяє, по-перше, знизити напругу під час збирання починаючи його з більш скоростиглих сортів, по друге, використовувати сорти типу Чернятка як попередники під озимі культури, що вже застосовується в господарствах Бершадського району.
РОЗДІЛ 9. СТРУКТУРА ЕЛЕМЕНТІВ ПРОДУКТИВНОСТІ СОРТІВ СОЇ
Із збільшенням густоти рослин на квадратному метрі перед збиранням і збільшенні норми висіву на суцільному посіві маса насіння з рослини зменшувалась. При нормах висіву 500, 600 і 700 тис. насінин на гектар в дослідах без удобрення маса насіння з рослини в середньому по всіх сортах складала відповідно 6,7, 6,3 і 5,6 г на рослину, а на фоні N30P60K60 – 7,2, 6,8 і 6,1 г на рослину. На широкорядному посіві маса насіння з рослини по всіх сортах мало змінювалась в залежності від норми висіву, проте у всіх випадках була більшою, ніж на суцільному посіві і при нормах 500, 600 і 700 тис. насінин на гектар досягла на неудобреному фоні відповідно 9,9, 10,6 і 10,1 г на рослину, а на фоні N30P60K60 – 10,7, 11,0 і 10,6 г на рослину. Дані закономірності стосуються і кожного сорту окремо. Хоч маса насіння на рослину на суцільному посіві при всіх сортах і нормах висіву була меншою, ніж на широкорядному посіві високий урожай зерна з гектара обумовлений більшою кількістю рослин перед збиранням і більш рівномірним їх розподілом на площі. При збільшенні норми висіву зменшувалась і маса 1000 насінин при широкорядному способі сівби на неудобреному варіанті і фоні N30P60K60. Так, при нормах висіву 500, 600 і 700 тис. насінин на га на неудобреному фоні вона дорівнювала відповідно 123,4, 110,6 і 103,4 г , на фоні N30P60K60 – 127,8, 110,5 і 100,0 г.
Кількість насінин на рослину, в більшості випадків по всіх сортах, способах сівби і фонах удобрення була меншою при нормі висіву 700 тис. насінин на га порівняно до норм 500 і 600 тис. насінин на га, що обумовлено більшою кількістю рослин на площі, відповідно і меншою площею живлення кожної рослини, що вплинуло і на зменшення кількості насінин на рослину. При цьому, як і маса насіння з рослини, кількість насінин на рослину була більшою на широкорядних посівах. На цих посівах на неудобреному фоні кількість насінин на рослину при нормах висіву 500, 600 і 700 тис. насінин на га дорівнювала відповідно 81,6, 89,9, і 77,8, а на фоні N30P60K60 – 83,1, 91,9 і 88,3, на суцільному посіві на неудобреному фоні – 44,8, 45,2 і 39,6, на фоні N30P60K60 – 49,5, 45,7 і 42,1. По фону N30P60K60 кількість насінин на рослину в середньому була більшою (66,8) порівняно до варіанту без добрив (42,5). Аналогічні закономірності відмічені і по кожному досліджуваному сорту.
Кількість насінин в бобі на відміну від попередньо розглянутих елементів продуктивності є найменш мінливою ознакою. Вона змінювалась від 1,6 (сорт Чернятка, суцільний спосіб сівби, неудобрений фон, широкорядний посів, норма висіву 500 тис. насінин на га ) до 2,3 ( також сорт Чернятка, удобрений фон, широкорядний посів, норма висіву 700 тис. насінин на га та сорти Київська 91, широкорядний посів, неудобрений та удобрений фон, норма висіву 500 насінин на га і Київська 27 широкорядний посів, неудобрений фон, норма висіву 500 насінин на га).
РОЗДІЛ 10. ЯКІСТЬ ЗЕРНА СОРТІВ СОЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД АГРОТЕХНІЧНИХ ФАКТОРІВ
В середньому за три роки (1995-1997) вплив способу сівби та норм висіву на вміст протеїну та жиру в зерні різних сортів сої , а також на збір цих важливих сполук з гектара був несуттєвим. Так, в середньому по всіх сортах на суцільному способі сівби вміст протеїну та жиру досягав відповідно 41,14 і 19,81 % СР, на широкорядному -41,62 і 19,68 СР, а збір їх з гектара – 1,00 і 0,48 та 0,96 і 0,46 тонн. Аналогічні закономірності відмічені і по окремих роках досліджень. Лише по сорту Київська 27 як в середньому за 1995-1997 рр., так і по роках досліджень відмічено деяке збільшення вмісту жиру при висіві суцільним способом з нормами 600 і 700 тис. насінин на гектар (відповідно в середньому 19,52 і 19,94 % СР) порівняно до норми 500 тис. насінин на га (18,53 % СР). При цьому збільшився і збір жиру з гектара до 0,51 т/га порівняно з 0,43 т/га при нормі висіву 500 тис. насінин на га. На фоні N30P60K60 вміст протеїну підвищувався на суцільних посівах в середньому до 42,54% СР проти 41,14 % СР на варіантах без добрив, на широкорядних відповідно 42,69 і 41,62 % СР. Вміст жиру при цьому знижувався на суцільних посівах з 19,81 до 19,00 % СР, на широкорядних – з 19,68 до 18,89 % СР. Найбільше підвищувався вміст протеїну від застосування добрив у сорту Чернятка на 2,19 % СР на суцільному посіві при нормі 500 тис. насінин на га та на 1,83% СР при нормі 700 тис. насінин на га, те саме і по сорту Київська 27 на широкорядному посіві при нормі 500 тис. насінин на га. Між взятими для дослідів сортами сої є суттєві відмінності по вмісту протеїну і жиру (рис. 2)

Рис. 2. Вміст протеїну і жиру в зерні сортів сої в залежності від удобрення
Найбільший середній вміст протеїну по всіх варіантах дослідів на неудобреному фоні був у сорту Київська 91 – 42,52 % СР, на фоні N30P60K60 – 43,38 % СР, потім у сої Київська 27 відповідно – 41,40 і 42,85 % і Чернятка – 40,22 і 41,61% СР. Найбільший вміст жиру 21,26 % СР на неудобреному фоні і 20,32 % СР на фоні N30P60K60 був
у сої сорту Чернятка, у Київської 27 відповідно 19,03 і 18,44% СР і Київської 91 – 18,94 і 18,08 % СР.
РОЗДІЛ 11. ЕКОНОМІЧНО – ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ
При вирощуванні досліджуваних сортів сої Київська 27, Київська 91 і Чернятка найбільший прибуток і рентабельність в переважній більшості випадків були при нормі висіву 600 тис. насінин на га за суцільного і широкорядного способів сівби на варіантах без добрив і з внесенням N30P60K60. Лише по сорту Київська 27 дещо вищий прибуток (1000,9 грн./га) отримано при нормі 700 тис. насінин на га за широкорядного способу сівби без добрив порівняно до висіву 600 тис. насінин на га (962,9 грн./га). При цьому рентабельність залишилась практично однаковою (відповідно 553 і 566 %); також і собівартість продукції (6,9 і 6,8 грн./ц). Стосовно сортів Чернятка і Київська 91, то за основними економічними показниками (вартість продукції, прибуток, рентабельність) перший сорт мав переваги на неудобреному фоні і поступався другому на більшості варіантів при внесенні N30P60K60 незалежно від способу сівби та норми висіву.
При застосуванні мінеральних добрив N30P60K60 вартість вирощеної продукції збільшувалась з 933-1186 до 1080-1343 грн/га, але при цьому і збільшувались витрати на її вирощування з 152,6-181,1 до 297,6-324,7 грн/га. Це привело до того, що отриманий прибуток збільшився лише по окремих варіантах, а в цілому зменшився з 776,5 – 1081,3 до 724,9-1031,5 грн/га, собівартість продукції збільшилась з 6,4-7,8 до 10,6-13,3 грн/ц, рентабельність зменшилась з 487-608 до 255-331 %.
Найвищий вихід енергії був у сої Київська 27 (37999-46405 МДж/га – на неудобреному фоні і 42885-52037 МДж/га – на удобреному). На формування 1 ц зерна у цього сорту затрачено менше енергії, особливо при більших нормах висіву, і отримано вищий коефіцієнт енергетичної ефективності (відповідно на неудобреному і удобреному фонах 3,87 -3,91 і 2,91-3,11 проти 3,73-3,89 і 2,89-3,05 – у Чернятки і 3,72-3,89 і 2,82-3,10 у Київської 91.
По виходу енергії на неудобреному фоні за норми висіву 500 тис. насінин на га перевагу мав суцільний спосіб сівби, а при нормах 600 і 700 тис. – широкорядний. При застосуванні добрив при всіх нормах висіву перевагу мав суцільний спосіб сівби. Внесення мінеральних добрив N30P60K60 забезпечувало відповідний приріст енергії, однак при цьому зростав рівень затрат на її виробництво, що приводило до значного зниження коефіцієнту енергетичної ефективності і збільшення затрат енергії на формування 1 ц зерна.
РОЗДІЛ 12. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ТЕХНОЛОГІЇ ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА СОЇ ТА
ЯКІСТЬ ОДЕРЖАНИХ ПРОДУКТІВ
В господарствах Бершадського району Вінницької області використовуються екструдери марки ЕЗ-Ф-300У виробництва Черкаського облагротехсервісу та прес-екструдер ПЕК – 125 х 6 УкрНДІ Пластмаш, які встановлені відповідно в КСП “Надбужжя” та “Авангард”.
Вміст інгібіторів трипсину в необробленому зерні сої був на рівні 45,0 г інактивованого трипсину на 1 кг зерна. В результаті екструдуювання він знизився до 2,7 г. Виробництво соєвої макухи методом пресування на пресі ПШТ – 250 майже в 2 рази підвищило кількість інгібіторів. Рівень їх був на межі допустимих норм і становив 5,9 г інактивованого трипсину на 1 кг макухи.
Як відомо соєвий шрот, що виробляється традиційною технологією, яка гарантує практично повну інактивацію антипоживних речовин, являє собою майже ідеальний протеїновий корм. За існуючими стандартами характерними для нього є відносно високий вміст протеїну, який за амінокислотним складом майже не відрізняється від біологічно повноцінних кормів тваринного походження. Тому і продукти переробки, які були одержані на технологічній лінії по хімічному складу були прирівняні до американського соєвого шроту, який було завезено в Україну. За хімічним складом екструдат і макуха сої не поступалися американському соєвому шроту. Так, вміст протеїну в соєвому шроті досягав 40,25% СР, жиру 2,96% СР, в екструдаті сої відповідно 41,03 і 21,74%СР, в соєвій макусі – 43,79 і 9,08%СР, в необробленому зерні сої – 39,23 і 19,83%СР. Сума амінокислот в соєвому екструдаті була дещо меншою, ніж в зерні сої і соєвій макусі, відповідно 86,21; 95,19; і 96,47 % до білку, в тому числі такої важливої незамінної амінокислоти, як лізин – 5,01, 5,92 і 5,84 % до білку. В цілому ж можна сказати, що в продуктах переробки зерна сої (екструдаті і макусі) збереглися всі цінні амінокислоти, які є в натуральному зерні сої.
РОЗДІЛ 13. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЕКСТРУДАТІВ ТА МАКУХИ З ЗЕРНА СОЇ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ТА ВІДГОДІВЛІ СВИНЕЙ
В завдання досліду входило виявлення ефективності згодування продуктів переробки зерна сої (соєвий екструдат, соєва макуха) в порівнянні з сумішкою протеїнових кормів при відлучці поросят в 2 місяці великої білої породи живою масою 24-25 кг. Після 15 денного зрівняльного періоду дослідне поголів’я було переведено на годівлю відповідно схемі, де контролем була І група, яка отримувала раціон, до складу якого входили протеїнові корми рослинного і тваринного походження (м’ясокісткове борошно, дріжджі кормові, макуха соняшникова та дерть горохова). Ці корми замінялись в ІІ групі екструдатом сої, в ІІІ групі – соєвою макухою.
В таблиці 4 наведені дані по ефективності використання різних протеїнових кормів в раціонах свинопоголів’я на дорощуванні та відгодівлі. З цих даних видно, що по живій масі поросят на початку досліду і за перший період не було істотних відмінностей. І все ж таки підсвинки другої групи, раціони яких балансувались по протеїну екструдатом сої, мали дещо більшу живу масу (25,4 кг проти 24,7 на контролі). Ця тенденція зберігалася на протязі всього досліду. В кінці першого періоду досліду жива маса підсвинків першої групи становила 41,2 кг, другої 42,7 і третьої 41,7 кг. Найбільш висока жива маса на кінець досліду була у свиней другої групи і складала 103,8 кг, а у свиней першої групи – 97,0 кг і у третьої – 98,6 кг.
Аналізуючи показники середньодобових приростів слід сказати, що всі протеїнові корми, які були використані в досліді забезпечували цілком задовільні показники росту поросят до чотирьох місячного віку. Однак найбільш ефективним було використання екструдату сої протягом усього досліду, де за весь період досліду середньодобові прирости свиней були на 8-10% вищими за контрольну, а також за групу, раціони якої балансувались по протеїну соєвою макухою. Дані свідчать про найбільш високу ефективність використання екструдату сої, в якому міститься 41,03% протеїну та 21,74% жиру.
Таблиця 4
Жива маса, середньодобові прирости та оплата корму продукцією
Показники Групи
І (контроль) ІІ (соєвий екструдат) ІІІ (соєва макуха)
Жива маса, (кг)
– на початок досліду 24,7 25,4 25,0
– в кінці І періоду 41,2 42,7 41,7
– в кінці досліду 97,0 103,8 98,6
Середньодобові прирости, (г)
– за І період 402 421 390
– за ІІ період 615 654 626
– за весь період досліду 550 590 553
Затрати корму на 1 кг приросту
– за І період
кормових одиниць 4,00 3,77 3,92
перетравного протеїну, г. 469 432 453
– за ІІ період
кормових одиниць 5,00 4,82 4,96
перетравного протеїну, г. 531 510 530
За весь період досліду
кормових одиниць 4,80 4,60 4,75
перетравного протеїну 519 497 515
Вартість кормів, які були використані на приріст, грн. 39,0 36,2 36,2
Собівартість приросту., грн. 53,0 50,2 50,2
Вартість кормів на І ц приросту, грн. 54,8 46,1 50,0
Як видно з даних тієї ж таблиці затрати корму на 1 кг приросту за І період (період дорощування від 2 до 4 місячного віку) коливались від 4,0 кормових одиниць до 3,77. Найбільш низькі затрати як кормових одиниць, так і кормового протеїну були в ІІ дослідній групі протягом усього періоду. Так, за весь період ці показники становили 4,6 кормових одиниць на 1 кг приросту та 497 г перетравного протеїну. Що стосується І (контрольної) групи та ІІІ ( дослідної) групи, то слід сказати, що ці показники були майже на одному рівні і становили за весь період 4,8 кормових одиниць та 4,75 кормових одиниць відповідно, а також 519 і 515 г перетравного протеїну.
Згодування соєвого екструдату та соєвої макухи в економічному відношенні було більш вигідним, так як при цьому вартість комбікорму рівно, як і вартість кормів, які були витрачені в розрахунку на 1 ц приросту, були нижчими ніж при балансуванні раціонів по протеїну м’ясокістковим борошном та дріжджами кормовими. Як видно з таблиці 5 вартість кормів, які були витрачені на 1 кг приросту дорівнювала: І (контрольної) групи – 54,8 грн., у ІІ групи з екструдатом сої – 46,1 грн., і у ІІІ групи з соєвою макухою – 50 грн. Соєві екструдат і макуха з високою ефективністю дозволяють замінити дорогі і дефіцитні м’ясокісткове борошно та дріжджі, яких в даний час в господарствах практично не має. В зв’язку з цим фактичні прирости в переважній більшості господарств в 2-3 рази нижчі ніж в дослідній контрольній групі.
ВИСНОВКИ
1. В першій половині вегетації використання вологи рослинами сої більш раціональне за широкорядного посіву, де водоспоживання досягає 36,2 – 36,6%, а на суцільному посіві 41,8 – 41,9%.Використання ж вологи на формування урожаю на удобрених варіантах за суцільного способу сівби було більш раціональним ніж на інших варіантах досліду. Найменше вологи на формування 1 ц зерна використовував сорт Київська 27, де при суцільному посіві на удобреному варіанті було витрачено 115,6 проти 122,4 м3/ц (широкорядний посів), Київська 91 відповідно 117,3 і 138 м3/ц і сорт сої Чернятка – 122,3 і 128,6 м3/ц.
2. На формування густоти рослин в період вегетації від сходів до достигання найбільше впливає спосіб сівби (доля 52,2 %); при суцільному способі сівби рослини більш рівномірно розміщені на площі, де кількість рослин в рядках в розрахунку на погонний метр значно менша, менші їх конкуренція і зрідження; норма висіву також суттєво впливає на формування густоти рослин (доля 23, 0%), потім фактори сорту (3,4 %), року (1,2 %) і удобрення (0,1 %).
3. Суцільний посів, забезпечуючи більш рівномірне розміщення рослин на площі, обумовив, тим самим, краще використання елементів живлення з грунту, що відмічалось головним чином, на початку вегетації сої і зберігалось до періоду цвітіння. Ріст і розвиток рослин сої визначався вмістом і співвідношенням рухомих форм азоту, фосфору і калію, які були вищими на удобрених варіантах.
4. Оптимальні умови для формування листової поверхні сої створювались на фоні N30P60K60 за широкорядного способу сівби (45 см), нормі висіву 600 тис. насінин на га; при цьому максимальну площу листової поверхні формував сорт сої Київська27.
5. Найвища інтенсивність азотфіксації відмічена в умовах найбільш сприятливого 1997 року, коли в липні – серпні в період цвітіння, формування та наливу насіння сої випало відповідно 152,7 і 76,8 мм опадів, а середньодобова температура повітря досягла 19,5оС і 18,7оС; при цьому величина фіксованого азоту дорівнювала 140 кг/га, тоді як у 1995 і1996 менш сприятливих роках максимум фіксованого азоту знаходився на рівні відповідно 126 та 89 кг/га. Значно підсилювали інтенсивність азотфіксації мінеральні добрива N30P60K60 в більшості випадків при широкорядних посівах і нормі висіву 600 тис. насінин на га, для сортів Київська 27 та Чернятка і при 700 тис. насінин – для сорту Київська 91.
6. Максимальний вплив на формування зерна сої мав фактор року, доля якого становила 25,8%; найбільш високий середній врожай зерна по дослідах (2,78 т/га) отримано в більш сприятливому 1997 році, в менш сприятливі 1996 і 1995 роки відповідно 2,39 і 2,42 т/га. Другим важливим фактором є норма висіву, доля якої у формуванні зерна досягла 18,8%; достовірно більш високі врожаї отримано при нормах висіву 600 і 700 порівняно до норми 500 тис. насінин на га на варіантах без добрив і фоні N30P60K60. Третім важливим фактором є удобрення, доля якого у формуванні урожаю зерна досягла 15,8%; в середньому за три роки на удобреному фоні отримано врожай зерна сої 2,67 т/га, а на неудобреному 2,39 т/га. Доля способу сівби і сорту в досліджувані роки дорівнювала відповідно 4,6 і 3,4 %.
7. Маса насіння і кількість насінин з рослини у всіх сортів були більшими на широкорядних посівах при досліджуваних нормах висіву на варіантах без добрив і на фоні N30P60K60; маса 1000 насінин була більшою на суцільних посівах; вищий врожай зерна на суцільних посівах обумовлений, в першу чергу, більшою кількістю рослин на площі.
8. Суцільний і широкорядний способи сівби, а також норма висіву суттєво не впливали на вміст протеїну і жиру в зерні, а також на збір цих сполук з гектара; внесення мінеральних добрив N30P60K60 підвищувало вміст протеїну і дещо зменшувало вміст жиру в зерні сортів сої на всіх варіантах дослідів; при цьому збільшився також збір цих сполук з гектара внаслідок більшої врожайності; вищий вміст протеїну на всіх варіантах дослідів був у сорту Київська 91, а жиру – у сої Чернятка.
9. На типових чорноземах південного Лісостепу України найбільш економічно сіяти сорти сої Київська 27, Київська 91 і Чернятка широкорядним (45см) або суцільним (15) способом з нормою висіву 600, а в ряді випадків і 700 тис. насінин на га. За цих умов отримані найбільші прибутки і рентабельність і найменша собівартість продукції; внесення мінеральних добрив N30P60K60 на цих грунтах є недостатньо ефективним, так як не забезпечує відповідного приросту урожаю, вартість якого покрила б витрати, пов’язані з використанням даних доз добрив.
10. При застосуванні суцільного і широкорядного способів сівби з нормами висіву 600 і 700 тис. насінин на га був і вищий вихід енергії, меншими затрати енергії на 1 ц продукції і більшим коефіцієнт енергетичної ефективності; на фоні N30P60K60 вихід енергії був більшим порівняно до варіантів без добрив; при цьому значно зростали і затрати енергії на 1 ц зерна, підвищувався і коефіцієнт енергетичної ефективності.
11. В господарствах Бершадського району Вінницької області отримано екструдат і макуху з зерна сої, які відрізняються високим вмістом протеїну, жиру та незамінних амінокислот і не поступаються американському соєвому шроту, в якому вміст протеїну досягав 40,25% СР, жиру – 2,96% СР, в екструдаті сої відповідно 41,03 і 21,74% СР, в соєвій макусі – 43,79 і 9,08% СР; рівень інгібіторів трипсину в продуктах переробки зерна сої не перевищував допустимих норм по ТУ 46.16.053-95,96 рр.
12. Використання соєвих екструдату та макухи в раціонах свинопоголів’я забезпечували цілком задовільні показники росту поросят до чотирьох місячного віку; найбільш ефективним було використання екструдату сої виготовленого на прес-екструдері – ПЕК-125-6, протягом усього періоду, де за весь період досліду середньодобові прирости свиней були на 8-10% вищими ніж у контрольній групі, а вартість кормів, які були використані на приріст в цілому і на 1 ц значно меншим порівняно до контролю (відповідно 7,2 і 15,9-8,7%); собівартість 1 кг приросту знизилась з 53,0 в контрольній групі до 50,2 в дослідних варіантах.
13. Соєві екструдат і макуха з високою ефективністю дозволяють замінити дефіцитні і дорогі м’ясокісткове борошно та кормові дріжджі, яких в даний час в господарствах практично не має. В зв’язку з цим фактичні прирости у свиней в переважній більшості господарств в 2-3 рази нижчі, ніж у дослідній контрольній групі. Тому збільшенням виробництва і переробки сої разом з іншими організаційними заходами можна значно підвищити продуктивність тваринництва, зокрема свинарства.
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
На типових чорноземах південного Лісостепу України національний стандарт сої сорт Київська 27 та нові внесені до Державного реєстру сортів рослин України сорти Київська 91 і Чернятка слід сіяти широкорядним способом (45 см) з нормою висіву 600 тис. насінин на га, а на чистих від бур’янів землях, при наявності високоефективних гербіцидів можна сіяти названі сорти суцільним (15 см) способом з нормами висіву 600 і 700 тис. насінин на га. При цих способах сівби і нормах висіву забезпечуються найвищі врожаї зерна (2,44 – 2,59 т/га), більш високий збір протеїну та жиру, найбільші прибутки і рентабельність і найменша собівартість продукції, вищий вихід енергії, менші затрати енергії на 1 ц продукції і більший коефіцієнт енергетичної ефективності.
Соєві екструдат і макуха, отримані на обладнанні вітчизняного виробництва по якості не поступаються американському соєвому шроту і їх слід використовувати в раціонах при годівлі, в першу чергу, свинопоголів’я; це забезпечить середньодобові прирости свиней до 590 г, знизити затрати корму на 1 кг приросту кормових одиниць до 4,6, перетравного протеїну – до 497 г і дозволить виключити з раціонів дефіцитні і дорогі м’сокісткове борошно і кормові дріжджі, а це знизить затрати і вартість кормів на приріст в цілому і на 1 ц продукції.
ПУБЛІКАЦІЇ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Соколова Н.І., Щербина О.З. , Заболотний Г.М. Якість зерна українських сортів сої для переробки на харчові продукти і корм // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Наслідки наукових пошуків молодих вчених-аграрників в умовах реформування АПК», 1996. – Ч. 1. – С. 226.
2. Михайлов В.Г., Соколова Н.І., Заболотний Г.М., Солов’йова В.Ф. Якість екструдатів сої, отриманих на екструдерах вітчизняного виробництва// Вісник Вінницького державного сільськогосподарського інституту. – Вінниця, 1997.- Вип. 3.- С.43-45.
3. Камінський В.Ф., Заболотний Г.М., Баб’як В.М. Продуктивність сортів сої залежно від рівня удобрення, способу сівби та норми висіву // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН. Вип.2.- Київ, 1998. – С.91-93.
4. Камінський В.Ф., Олійник В.І., Заболотний ГюМ., Рукангатамбара Хамуду. Вплив мінеральних і бактеріальних добрив на насінневу продуктивність сортів сої інтенсивного типу // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН. Вип. 2.- Київ, 1998.- 61-63.
5. Соколова Н.І., Заболотний Г.М. Використання продуктів переробки зерна сої в годівлі свинопоголів’я // Наук. зб. – Аграрна наука – селу. – Кам’янець-Подільський, 1998.- Вип. 6.- С.229-231.
6. Заболотний Г.М. Ефективність використання продуктів переробки соєвих бобів в годівлі свиней // Наук. зб. – Аграрна наука – селу. – Кам’янець-Подільський, 1998.- Вип. 6.- С.231-233.

АНОТАЦІЯ
Заболотний Г.М. Вдосконалення елементів технології вирощування сої в південному Лісостепу України та ефективності використання продуктів переробки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 – рослинництво.

Інститут землеробства УААН. – Київ. – 1998 р.
В дослідах проведених в 1991-1993 роках, виявлені особливості формування рівня урожайності та якості зерна сої національного стандарту Київська 27 та нових внесених до Державного реєстру сортів рослин України сортів Київська 91 та Чернятка на типових чорноземах південного Лісостепу України в залежності від способів сівби, норм висіву, удобрення, а також у визначенні якості продуктів переробки зерна сої нових сортів, отриманих на екструдерах вітчизняного виробництва і ефективності використання їх в годівлі свинопоголів’я. На формування урожаю зерна найбільший вплив мав фактор року (25,8 %), потім норма висіву (18,8 %), удобрення (15,8 %), спосіб сівби (4,6 %), і сорт (3,4 %); на вміст протеїну і жиру з усіх досліджуваних факторів найбільше впливали мінеральні добрива N30P60K60; найбільші врожаї, прибутки і рентабельність і найменша собівартість продукції отримані при сівбі сортів Київська 27, Київська 91 і Чернятка широкорядним і суцільним способами з нормою висіву 600 і 700 тис. насінин на га. Отриманий екструдат на обладнанні вітчизняного виробництва відрізняється високим вмістом протеїну, жиру та незамінних амінокислот і по якості не поступається американському соєвому шроту і в раціонах свинопоголів’я забезпечував на 8-10 % середньодобові прирости більші ніж у контрольній групі, раціони якої балансувались по білку дефіцитними і дорогими м’ясокістковим борошном і кормовими дріжджами.

Ключові слова: соя, сорт, норма висіву, спосіб сівби, удобрення, якість продукції, протеїн, жир, незамінні амінокислоти, раціони.

АННОТАЦИЯ
Заболотный Г.М. Совершенствование элементов технологии выращивания сои в южной Степи Украины и эффективности использования продуктов переработки. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.09 – растениеводство.
Институт земледелия УААН. – Киев. – 1998 г.

В опытах, проведенных в 1995-1997 годах, установлены особенности формирования уровня урожайности и качества зерна сои национального стандарта Киевская 27 и новых внесенных в Государственный реестр сортов растений Украины сортов Киевская 91 и Чернятка на типичных черноземах южной Лесостепи Украины в зависимости от способов посева, норм высева, удобрений, а также определено качество продуктов переработки зерна сои новых сортов, полученных на экструдерах отечественного производства и эффективности их использования в кормлении свиней. На формирование урожая зерна наибольшее влияние имел фактор года (25,8 %), затем норма высева (18,8 %), удобрения (15,8 %), способ посева (4,6 %) и сорта (3,4 %). Из всех исследуемых факторов на содержание протеина и жира наибольше влияли минеральные удобрения N30H60R60; самые высокие урожаи, прибыль и рентабельность и самая низкая себестоимость продукции получены при посеве сортов Киевская 27, киевская 91 и Чернятка широкорядным и сплошным способами с нормами высева 600 и 700 тыс. семян на га. Полученный экструдат на оборудованиях отечественного производства отличается высоким содержанием протеина, жира и незаменимых аминокислот и по качеству не уступает американскому соевому шроту и в рационах при кормлении свиней обеспечивал на 8-10 % среднесуточные привесы больше, чем в контрольной группе, рационы которой балансировались по белку дефицитными и дорогими мясокостной мукой и кормовыми дрождями.

Ключевые слова: соя, сорт, норма высева, способ посева, удобрения, качество продукции, протеин, жир, незаменимые аминокислоты, рационы.

ABSTRACT
Zabolotny G.M. The improvement of soybean growing technology elements in the Ukrainian South Forest-Steppe and product processing use efficiency.- Manuscript.

Thesis for a Candidate of Agriculture degree in the speciality 06.01.09 – plant-growing.

Institute of Agriculture of the UAAS. – Kyiv. – 1998.

In the experiments conducted in 1995-1997 the features of the yield level and grain quality formation in soybean of national standard Kyivska 27 and new varieties Kyivska 91 and Chernyatka entered in the State registered of plant varieties of the Ukraine on the typical chernozems of the Ukrainian South Forest-Steppe Depending on seeding methods, amount of seed, fertilization as well in the determination of grain processing product quality of new soybean varieties obtained in the home-produced extruders and their use efficiency in feeding of sow stock are revealed. The greatest effect on the grain yield formation had the factor of year (25.8 %), then amount of seed (18.8 %), fertilization (15,8 %), seeding method (4.6 %) and the variety (3.4 %). Inorganic fertilizers N30P60K60 had the greatest effect on protein and fat content of all the factors under study; the heaviest yields, profits and profitableness and the least production costs were obtained when seeding the varieties Kyivska 27, Kyivska 91 and Chernyatka by wide-row and solid planting method with the amount of seed 600 and 700 thousand of seeds per one ha. The extrudate obtained by home-produced equipment is notable for high protein, fat and essential amino acid content and in terms of the quality is on a par with the American soybean oil-seed meal and in sow stock rations secured average daily increases by 8-10 % as many as in check group, rations of which were balanced on protein with scarce and expensive meat and bone meal and nutrient yeasts.
Key words: soybean, variety, amount of seed, seeding method, fertilization, quality of products, protein, fat, essential amino acids, rations.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020