.

Урбанофлора Херсона: Автореф. дис… канд. біол. наук / І.І. Мойсієнко, УААН. Держ. Нікіт. ботан. сад. — Ялта, 1999. — 19 с. — рус.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3305
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ДЕРЖАВНИЙ НІКІТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД

МОЙСІЄНКО
Іван Іванович

УДК 582.998 (477.72)

УРБАНОФЛОРА ХЕРСОНА

03.00.05 – ботаніка

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук

Ялта – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному педагогічному університеті Міністерства освіти.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор
Бойко Михайло Федосійович,
Херсонський державний педагогічний університет,
завідувач кафедри ботаніки.
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник
Корженевський Владислав Вячеславович,
Державний Нікітський ботанічний сад,
завідувач відділу флори та рослинності;
кандидат біологічних наук, доцент
Котов Сергій Федорович,
Сімферопольський державний університет,
завідувач кафедри ботаніки.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
кафедра ботаніки, Кабінет Міністрів України, м. Київ.

Захист відбудеться “ 16 ” вересня 1999 р. о “13 00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 53.369.01 в Державному Нікітському ботанічному саду УААН за адресою: 334267, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, Державний Нікітський ботанічний сад УААН.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного Нікітського ботанічного саду УААН за адресою: 334267, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, Державний Нікітський ботанічний сад УААН.

Автореферат розісланий “ 5 ” вересня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Садогурський С.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Внаслідок концентрації у містах більшої частини соціально-економічного потенціалу людства довкілля зазнає катастрофічного антропогенного тиску, в результаті чого урбанізоване середовище перетворюється в зону екологічного лиха, що характеризується несприятливими умовами існування для його мешканців. Сучасні міста є місцем проживання більшості населення Землі, тому актуальною проблемою є покращання їх екологічного стану. Найбільш важливим, але мало вивченим компонентом урбоекосистеми є рослинний покрив, який відіграє значну санітарну, оздоровчу, естетичну та освітню роль. У той же час міста є джерелом інвазії адвентивних рослин, центром концентрації бур`янів, серед яких багато шкідливих для здоров`я людини та економічно небезпечних. Рослинному покриву міст надається важлива роль у покращанні екологічного стану урбанізованого середовища, тому все більше уваги приділяється його цілеспрямованому розвитку. Оптимізація, раціональне використання, моделювання розвитку рослинного покриву міст неможливі без інвентаризації та аналізу урбанофлор.
Жодної роботи, присвяченої безпосередньо флорі судинних рослин міста Херсона, за всю історію його існування не було. Окремі матеріали про урбанофлору містяться в роботах, що присвячені великим територіям, складовою частиною яких є Херсон, тому дослідження даної урбанофлори є особливо актуальним.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота тісно пов`язана з тематикою наукової роботи кафедри ботаніки Херсонського державного педагогічного університету “Морфолого-біологічне вивчення рослин у зв`язку з їх подальшим використанням та інтродукцією” (№ держреєстрації РК 0198U007532).
Мета та завдання дослідження. Метою нашої роботи було критично вивчити флору судинних рослин міста Херсона та здійснити всебічний аналіз його урбанофлори. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
– встановити видовий склад судинних рослин;
– провести систематичний, географічний, біоморфологічний та екологічний аналіз урбанофлори;
– з`ясувати особливості урбанофлори;
– виявити зміщення структури зональної флори під впливом урбанізації;
– провести аналіз розподілу адвентивного елементу урбанофлори за первинними ареалами, часом та способом заносу;
– дослідити особливості натуралізації видів адвентивних рослин;
– вивчити екотопологічну диференціацію урбанофлори;
– дослідити флоросозологічні особливості урбанізованого середовища.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше здійснено спеціальне вивчення видового складу судинних рослин міста Херсона. Встановлено, що урбанофлора Херсона налічує 964 види судинних рослин, які належать до 442 родів, 105 родин, 57 порядків та 4 відділів. Серед них 267 видів виявились новими для території дослідження, 37 – для Херсонської області, 2 (Cardaria chalepensis (L.) Hand.-Mazz. та Potentilla virgata Lehm.) – для території України.
Вперше здійснено структурний аналіз урбанофлори Херсона, який показав, що її основою є зональна флора, трансформована урбанізацією та модифікована інтразональною складовою флори. Трансформація зональної флори в результаті урбанізації виявляється в зміщенні систематичного, географічного, біоморфологічного та екологічного спектрів, зокрема у підвищенні ролі полірегіонального типу ареалів і зниженні номадійського, збільшенні ролі трав`янистих монокарпіків, домінуванні терофітів, ксеромезофітів тощо. В цілому урбанізація характеризується тенденцією до уніфікації флори за рахунок широкоареальних видів за типом географічного поширення та наближення її до аридних середземноморських флор за рештою ознак.
Запропоновано нову життєву форму – туріонні багаторічні трав`янисті рослини, яка властива Ceratophyllum demersum L., C. submersum L. та ін.
На основі структурного аналізу виявлено, що, з одного боку, досліджена флора має такі типові для урбанофлор риси, як аномально високе флористичне багатство, значна роль адвентивного елементу, а в його складі ергазіофітів тощо; з другого – такі специфічні риси, як переважання апофітизації над адвентизацією в процесі синантропізації флори та мезофітизація флори порівняно із зональною.
Проведено аналіз розподілу 274 видів адвентивних рослин урбанофлори за первинними ареалами, ступенем натуралізації, за часом та способом заносу. Запропоновано новий підхід до аналізу розподілу видів адвентивних рослин за первинними ареалами та часом заносу (на основі адвентивних елементів флори) та виділено нову за ступенем натуралізації групу адвентивних рослин – агріоепекофіти. У результаті аналізу встановлено факт переважання видів, що походять із Давнього Середземномор`я, аколютофітів, епекофітів та евкенофітів.
Високий показник індексу синантропізації флори доводить, що досліджена флора належить до урбанофлор з високим ступенем антропогенної трансформації, в її складі налічується 623 синантропофіти і тільки 341 індигенофіт.
Досліджено екотопологічну диференціацію урбанофлори, яка показала, що види судинних рослин беруть участь у формуванні 5 екоценофітонів та 11 екофітонів.
Встановлено, що в складі урбанофлори налічується 38 рідкісних видів, з яких 20 на сьогодні ймовірно зникли з території міста, 18 перебувають на межі зникнення. Для їх збереження підготовлено обгрунтування необхідності оголошення 2 заповідних об`єктів.
Практичне значення одержаних результатів. На підставі поглиблених досліджень урбанофлори вивчено стан популяцій рідкісних видів та підготовлено наукові обгрунтування необхідності створення 2 рослинних резерватів – заповідного урочища Вірьовчина балка та Херсонського регіонального ландшафтного парку. Відповідні матеріали направлено до Обласного управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України в Херсонській області.
Виявлено 2 нові для Херсонської області карантинні види – Euphorbia dentata Michx. і Ipomaea hederacea (L.) Jacq. та нові локалітети ще 5 карантинних видів. Матеріали з дослідження карантинних видів та їх гербарні зразки передано до Служби державного карантину України в Херсонській області.
Результати дисертаційної роботи включено в лекційні та практичні курси: “Анатомія і морфологія рослин”, “Систематика рослин” та “Загальна екологія” Херсонського педагогічного університету.
Отримані результати можуть бути використані при написанні конспектів флор та визначників.
Дані, отримані здобувачем, можна використовувати у процесі оптимізації стану довкілля у м. Херсоні.
Особистий внесок здобувача. Для виконання роботи здобувачем проведено численні польові дослідження на території міста, зібрано 2,8 тис. гербарних зразків, складено 230 флористичних списків, проведено камеральну критико-таксономічну обробку власних гербарних зборів, створено конспект судинних рослин урбанофлори Херсона, зроблено поглиблений аналіз літератури.
Здійснено систематичний, географічний, біоморфологічний та екологічний аналіз урбанофлори та аналіз розподілу адвентивного елемента за вихідними ареалами, ступенем натуралізації, за часом та способом заносу. Встановлено закономірності флороекотопологічної диференціації досліджуваної території, досліджено її флоросозологічні аспекти, виявлено характер трансформації зональної флори в результаті урбанізації, типові та характерні риси урбанофлори. Результати виконаних досліджень відображено в публікаціях та дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи викладені та обговорені на засіданнях кафедри ботаніки, науково-методичних семінарах, щорічних наукових конференціях кафедри ботаніки Херсонського державного педагогічного університету (Херсон, 1993-1999); щорічних конференціях Херсонського відділення Українського ботанічного товариства (1994-1998), засіданні відділу вищих рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ (Київ, 1999), на конференціях “Актуальні питання ботаніки та екології” (Харків, 1996; Одеса, 1997; Херсон, 1998), на міжнародній конференції: “ІІ-і наукові читання пам`яті Й.К. Пачоського” (Херсон, 1994) та були представлені на конференції “Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку” (Донецьк, 1998) і на Х з`їзді Українського ботанічного товариства (Полтава, 1997).
Публікації. За результатами дисертації опубліковано 11 наукових робіт, зокрема 3 статті в Українському ботанічному журналі, 2 – в збірнику наукових праць “Метода”, 6 – у матеріалах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 9 розділів, висновків, списку літератури (237 джерел, з них 33 іноземні), 2 додатків і викладена на 391 сторінці, з яких 132 сторінки займає текстова частина, ілюстрована 16 таблицями та 20 рисунками (38 сторінок) і супроводжується двома додатками, які займають 201 сторінку (Додаток А – “Конспект флори судинних рослин м. Херсона”; Додаток Б – “Флористична структура екоценофітонів та екофітонів урбанофлори”).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА м. ХЕРСОНА

Херсон – місто обласного підпорядкування. Площа – 97,5 км2, населення (станом на 1.01.1998 р.) – 354 тис. чоловік. Місто розташоване в Степовій зоні на межі двох фізико-географічних областей – Дніпровсько-Бузької степової та Степової області Дніпровської терасово-дельтової рівнини. На основі літературних джерел подано фізико-географічну (географічне положення, геологічна будова, клімат, грунтовий покрив, гідрографія) і соціально-економічну (історія виникнення та розвитку міста, сучасний соціально-економічний стан) характеристики території міста, а також дані про трансформацію природних умов у результаті урбанізації.

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ УРБАНОФЛОРИ ХЕРСОНА

Незважаючи на те, що флору міст в Україні почали вивчати ще в минулому столітті, жодної роботи безпосередньо присвяченої урбанофлорі Херсона за всю історію існування міста не було. Матеріали про флору міста знаходимо в роботах В.Г. Бессера, К.Ф. Ледебура, Е. Ліндеманна, Й.К. Пачоського, Н.К. Срединського, І.Ф. Шмальгаузена, В.В. Протопопової та ін., що присвячені великим територіям, до складу яких входить Херсон. Значний внесок у дослідження урбанофлори Херсона в ХІХ ст. зробив вчений-аматор І.З. Рябков. В його гербарії виявлено 264 види, зібрані у місті. Найбільший внесок з попередників у дослідження флори м. Херсона зробив Й.К. Пачоський. На основі критичного аналізу наукової літературної спадщини [Пачоский, 1910, 1911, 1913, 1914, 1915, 1917, 1923, 1927] та перегляду гербарної колекції Й.К. Пачоського (KHEM) встановлено, що ним зібрано чи цитовано в роботах з території м. Херсона 634 види судинних рослин. Іншими дослідниками систематичні флористичні дослідження в Херсоні не проводились, в їх роботах містяться дані лише щодо окремих флористичних знахідок. Таким чином, цікава та своєрідна флора м. Херсона до цього часу залишалась недостатньо вивченою.

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

В основу роботи покладено матеріали польових досліджень, які були проведені автором протягом 1993-1998 рр. на території м. Херсона. Зібрано 2,8 тис. гербарних зразків, які зберігаються в гербарії Херсонського державного педагогічного університету (KHER), окремі дублети передано в гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного (KW) та Херсонського краєзнавчого музею (KHEM). Складено 230 флористичних списків. При складанні конспекту флори використані власні дані автора, дані літературних джерел, матеріали наукових гербаріїв KW, KHER, KHEM. При вивченні видової різноманітності флори було застосовано класичний морфолого-еколого-географічний метод, структура флори встановлена за допомогою методів порівняльної флористики, зокрема й математичного – рангової кореляції Стугрена-Радулеску. Для оцінки ступеню антропогенної трансформації флори ми використовували 8 індексів: синантропізації, апофітизації, апофітизації автохтонного елемента, антропофітизації (адвентизації), археофітизації, кенофітизації, модернізації та нестабільності флори в розумінні Б. Яцковяка (1992).

РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ УРБАНОФЛОРИ ХЕРСОНА

4.1. Флористичне багатство, різноманітність та систематична структура

Флора судинних рослин м. Херсона налічує 964 види. Рівень флористичного багатства дослідженої флори відповідає і навіть дещо переважає відповідний рівень флор інших міст Причорномор`я – Маріуполя (915 видів; Бурда, 1997) та Миколаєва (905 видів; Мельник Р.П., in colloquio), а також степів ПЗС (916 видів; Крицька, 1987) та плавнів Нижнього Дніпра (956 видів; Дубина, 1989), займаючи, порівняно з останніми, значно меншу площу. Аномально високе флористичне багатство є характерною рисою урбанофлор, зокрема і досліджуваної.
964 види урбанофлори належать до 442 родів, 105 родин, 57 порядків та 4 відділів. Характерною особливістю урбанофлори є повна відсутність у ній представників відділу Lycopodiophyta. Інші судинні спорові відіграють незначну роль (7 видів, 0,7 %). Відділ Magnoliophyta налічує 957 видів (99,3 %), з яких Liliopsida – 20,6 %, Magnoliopsida – 79,4 %. Трансформація систематичної структури зональної флори в результаті урбанізації виявляється в концентрації великої кількості видів у небагатьох родинах (у перших 3 родинах – 29,9 % видів, у 10 – 58,5 %, у 15 – 70,9 %), низькій таксономічній різноманітності (пропорція флори складає 1 : 4,3 : 9,5, середнє число видів у роді – 2,2) та значній долі одно- трьохвидових родин (60,0 %) і родів (84,8 %).
Провідним показником систематичної структури флори є спектр перших за кількістю видів 10 родин. В дослідженій урбанофлорі переважають родини Asteraceae (129 видів), Poaceae (97), Fabaceae (62), Brassicaceae (56), Caryophyllaceae (44), Lamiaceae (44), Scrophulariaceae (37), Apiaceae (33), Chenopodiaceae (33), Cyperaceae (31). Родинний спектр урбанофлори близький до спектрів флор Євразіатської степової області й тяжіє до аналогічних флор Давнього Середземномор`я. Однак при загальній схожості структура першого спектру має ряд особливостей. Входження в першу десятку Chenopodiaceae та високе 4 місце Brassicaceae є проявом зміщення характерного для зональних флор спектру в результаті урбанізації та зближує досліджену флору з синантропними. Положення родин Cyperaceae та Poaceae є проявом зміщення характерного для зональних флор спектру в результаті інтразональної модифікації та вказує на бореальні риси флори.
Спектр перших одинадцяти за кількістю видів родів урбанофлори має такий вигляд: Carex (17 видів), Veronica (17), Potentilla (12), Euphorbia (10), Potamogeton (10), Rumex (10), Trifolium (10), Vicia (10), Chenopodium (9), Juncus (9), Polygonum (9). Характерною рисою спектру родів є гетерогенність останнього, в нього рівною мірою входять середземноморські, бореальні та синантропні роди.

4.2. Географічний аналіз урбанофлори

В основу дослідження географічної структури флори покладено флористичне районування Землі (Тахтаджян, 1978) та ботаніко-географічний поділ Євразіатської степової області (Лавренко, 1980) з деякими доповненнями, зробленими на основі робіт інших авторів (Клеопов, 1990; Крицька, 1986; Новосад, 1992; Протопопова, 1991), та власними. При цьому враховувались лише географічні особливості поширення видів. Користуючись цим підходом, ми відмовились від використання такого широко вживаного в сучасній флористиці терміну, як “Євразіатський степовий”, і слідом за Ю.Д. Клеоповим (1990) види, що поширені в межах Євразіатської степової області, віднесли до Номадійського типу ареалів. Класифікація ареалів видів флори є ієрархічною. Основними одиницями географічного аналізу є тип, клас та група ареалів. У представленому варіанті в урбанофлорі нараховується 5 типів, 12 класів і 30 груп ареалів.
Основу географічної структури флори складають голарктичний (41,5 %) та полірегіональний типи ареалів (17,0 %). Збільшення їх ролі (порівняно із зональною флорою) пов`язане з антропогенною трансформацією флори та з інтразональною складовою урбанофлори – плавнями Нижнього Дніпра (ПНД). Зокрема полірегіональний тип є єдиним, в якому доля адвентивних видів вища за долю аборигенних. Роль ПНД у зміщені зонального спектру підтверджується наявністю значної кількості гідрофітів та гігрофітів у складі обох типів. Характерною рисою є значне представництво видів з ареалами в Давньому Середземномор`ї, що належать до європейсько-давньо-середземноморського (13,3 %) та номадійсько-давньосередземноморського (12,4 %) типів ареалів. Урбанізація зональної флори зумовлює зниження ролі номадійського типу ареалів (15,8 %). Таким чином урбанізація призводить до часткового втрачання флорою зональних рис.

4.3. Аналіз біоморфологічної структури урбанофлори

Важливим елементом аналізу флори є встановлення спектру життєвих форм. В основу аналізу біоморфологічної структури покладено лінійну систему життєвих форм В.М. Голубєва (1965, 1995), в якій окремі ознаки розглядаються незалежно одна від одної. Для аналізу взято найбільш загальні ознаки, що не залежать від локальних екологічних факторів – основну біоморфу, тривалість великого життєвого циклу, тип будови кореневої системи, надземних і підземних пагонів та характер вегетації.
Вперше виділено нову життєву форму за типом будови “підземних” пагонів – туріонні багаторічні трав`янисті рослини, яка властива Ceratophyllum demersum L., C. submersum L. та ін.
Встановлено, що в спектрі життєвих форм переважають трав`янисті рослини (92,6 %). З них 460 видів є трав`янистими полікарпіками, однак монокарпіків лише на 27 видів менше. За типом вегетації переважають літньозелені види (57,0 %). Також для досліджуваної флори характерним є домінування рослин із напіврозетковим (47,9 %) та безрозетковим (46,0 %) типами надземних пагонів, стрижневим типом кореневої системи (65,0 %). Більшість видів досліджуваної флори не має кореневищної структури (40,3 %), серед рослин з підземними пагонами домінують каудексові види (31,7 %). Зональні риси у флорі виявляються у домінуванні багаторічних трав`янистих рослин, а саме вегетативно-нерухомих видів із каудексами. Значний вплив інтразональної плавневої складової флори зумовлює високе представництво кореневищних видів. Результатом урбанізації флори є підвищення долі трав`янистих монокарпіків, видів із стрижневим типом кореневої системи і без кореневищної структури, що обумовлено нестабільністю едафічних умов в урбоекосистемі; а також – видів з безрозетковим типом пагонів, що пов`язано із формуванням в тіні споруд та зелених насаджень сциофітних екотопів.

4.4. Екологічний аналіз урбанофлори

4.4.1. Екологічна структура урбанофлори у відношенні до природних факторів. Для встановлення екологічної структури складено спектри відносно таких факторів, як вологість, освітленість, температурний режим, кліматичні особливості. Встановлено, що для урбанофлори характерним є домінування терофітів (33,9 %), геліофітів (63,2 %), мезотермофітів (54,4 %) та ксеромезофітів (33,9 %). Урбанізація призводить до часткової втрати зональних рис індигенною флорою, що виявляється в домінуванні терофітів, збільшенні умброфітності та мезофітизації флори. Частини міста, що належать до різних фізико-географічних областей, значно відрізняються за вологістю едафотопу, тому ми окремо проаналізували спектри гігроморф цих територій. Встановлено, що урбанізація призводить до мезофітизації степової флори та ксерофітизації плавневої флори, в цілому викликаючи уніфікацію останніх за рахунок збільшення долі ксеромезофітів.

4.4.2. Екологічна структура флори щодо стійкості до урбанізації. За стійкістю до урбанізації види розподілено між 5 групами, що виділені Р. Віттігом (1985). До них відносились види на підставі їх поширення в урбанозоні чи субурбанозоні міста за екотопологічним принципом. Для уніфікації та зручності використання ми пропонуємо деяку корекцію термінології, зокрема термін “крайні урбанофоби” ми замінили на “евурбанофоби”, “помірні урбанофоби” – на “геміурбанофоби” тощо. Встановлено, що в спектрі щодо стійкості до урбанізації домінують евурбанофільні (30,2 %) та евурбанофобні види (30,9 %). Перші представлені переважно адвентивними рослинами, а значне представництво других пов`язане з природним екотонним ефектом.

4.4.3. Екологічна оцінка трансформації флори в результаті урбанізації. Для оцінки ступеню антропогенної трансформації флори ми використовували індекси синантропізації, апофітизації, апофітизації автохтонного елемента, антропофітизації, археофітизації, кенофітизації, модернізації та нестабільності флори і порівнювали їх з відповідними в інших містах (табл.1).
Порівняно високе значення індексу синантропізації (IS) доводить, що Херсон належить до міст із високим ступенем антропогенної трансформації флори. Низьке значення індексів антропофітизації (IАn), кенофітизації (IKen) та модернізації (IM) і високе – індексів апофітизації (IАp, IАps) флори порівняно з іншими містами визначає специфіку синантропізації флори м. Херсона, яка полягає у переважанні в її процесі апофітизації над адвентизацією.
Таблиця 1
Індекси, що характеризують ступінь трансформації флори в результаті урбанізації Херсона та деяких інших міст
№ Індекс Хер-
сон Поз-
нань Бер-
лін Кра-
ков Вар-
шава Маріу
поль Ужгород
1. IS (синантропізаціїї) 64,4 62,7 – 56,5 66,5 45,1 56,6
2. IАp (апофітизації) 36,0 26,9 – 28,7 32,9 24,2 32,2
3. IАps (апофітизації ав-тохтонного елемента) 50,3 42,0 – 39,8 49,5 30,6 42,6
4. IАn (антропофітизації) 28,4 35,8 39,9 27,7 33,5 21,0 24,3
5. IАrch (археофітизації) 9,0 12,0 9,5 9,6 8,6 8,5 –
6. IKen (кенофітизації) 19,4 17,0 27,9 18,1 24,8 12,5 –
7. IM (модернізації) 68,2 73,3 70,0 65,3 73,9 59,4 –
8. IJ (нестабільності) 11,0 17,9 11,0 13,5 18,4 6,7 –

РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ РОЗПОДІЛУ АДВЕНТИВНОГО ЕЛЕМЕНТА УРБАНОФЛОРИ ЗА ПЕРВИННИМИ АРЕАЛАМИ, ЧАСОМ ТА СПОСОБОМ ЗАНОСУ

Традиційно терміни “археофіт” та “кенофіт” є елементами класифікації видів адвентивних рослин за часом заносу, однак у багатьох авторів термін “археофіт” має подвійний зміст: з одного боку він характеризує час заносу, з іншого – високий ступінь натуралізації. Нами терміни “археофіт” і “кенофіт” винесені з класифікації за ступенем натуралізації та розглядаються як елементи флори в складі окремого аналізу. Такий підхід викликаний точною відповідністю термінів “археофіт” та “кенофіт” до мігрохроноелементів флори, що визначені Ю.Д. Клеоповим (1990). Всі адвентивні види урбанофлори за часом заносу розподілено нами між трьома адвентивними елементами: архео-, кено- та евкеномігрохроноелемент. Переважання в спектрі евкеномігрохроноелемента (38,0 %) свідчить про те, що найбільш активно процес інвазії адвентивних рослин відбувається у ХХ ст.
В основу розподілу видів адвентивних рослин за первинними ареалами покладено класифікацію В.В. Протопопової (1991), яка розроблена для адвентивного елемента флори України. Виділені 33 ареалогічні групи об`єднані нами у 8 адвентивних мігроелементів флори. Встановлено, що більше половини видів адвентивних рослин урбанофлори походить з Давнього Середземномор`я і відповідно належить до середземноморського, середземноморсько-ірано-туранського та ірано-туранського адвентивних мігроелементів.
Для аналізу адвентивного елемента флори за способом заносу на досліджувану територію використовувалась традиційна класифікація, при цьому адвентивні види розподілено між трьома групами: аколютофіти (129 видів, або 47,1 %), ергазіофігофіти (77 видів, або 28,1 %) та ксенофіти (68 видів, або 24,8 %). Тобто в дослідженій флорі переважають випадково занесені в результаті трансформації рослинного покриву види; а рослини, які здичавіли (ергазіофігофіти) або випадково занесені в результаті господарської діяльності людини (ксенофіти), поширені менше.
Важливим питанням аналізу флор антропогенно трансформованих територій є встановлення напрямку змін екологічних властивостей середовища під впливом антропопресії. В даному випадку для цього використовувались індикаторні властивості адвентивних рослин. Встановлено, що в цілому урбанізація зумовлює аридизацію території та ксерофітизацію флори, про що свідчить факт переважання видів давньосередземноморського походження, для території якого характерні переважно аридні умови. Однак домінування за кількістю видів серед адвентивних евкеномігрохроноелементів північноамериканського та зростання ролі північноамериканського, південноамериканського і європейського евкеномігрохроно-елементів, порівняно з географічно однорідними архео- та кеномігрохроноелементами вказують на тенденцію до мезофітизації флори в результаті урбанізації у ХХ ст.

РОЗДІЛ 6. АНАЛІЗ НАТУРАЛІЗАЦІЇ ВИДІВ АДВЕНТИВНИХ РОСЛИН

Нами встановлено видовий склад адвентивного елементу урбанофлори. У результаті інвазії урбанофлора поповнилась 21 родиною, 119 родами та 274 видами, що становить 21,0 % родин, 27,0 % родів та 28,4 % видів від загального числа відповідних таксонів дослідженої флори. Доля видів адвентивних рослин в урбанофлорі Херсона є вдвічі вищою, ніж в цілому у флорі України, а це свідчить про значну роль міст у процесі їх інвазії, що є характерною рисою урбанофлор, зокрема і досліджуваної.
Всі адвентивні види розподілено між 5 групами за ступенем натуралізації, зокрема й археофіти. Дослідження процесу натуралізації адвентивних рослин у м. Херсоні показали, що вони не вкладаються в традиційну 4-х ступеневу схему, через що нами вперше виділено нову групу за ступенем натуралізації – агріоепекофіти. До агріоепекофітів віднесено види, які однаково добре натуралізувались у напівприродних, антропогенних та природних екотопах (або тільки у двох із зазначених вище типів екотопів, але обов`язково в антропогенних). Етологічно вони нагадують геміапофітів. До агріоепекофітів у м. Херсоні належать 22 види (8,0 %). Основу групи складають археофіти (наприклад Veronica arvensis L., V. tryphyllos L.), а також деякі кенофіти (Oenothera biennis L.) та евкенофіти (Bidens frondosa L.).
У цілому в урбанофлорі за ступенем натуралізації переважають епекофіти (50,0 %). Характерною особливістю урбанофлор, зокрема й даної, є значне представництво ергазіофітів (22,6 %). Ефемерофіти складають 16,1 % адвентивного елемента урбанофлори. Агріофітів налічується тільки 9 видів (3,3 %), причому всі вони натуралізувались в індигенних флорокомплексах плавнів Нижнього Дніпра.

РОЗДІЛ 7. ФЛОРОЕКОТОПОЛОГІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ м. ХЕРСОНА

Численні дослідники (Заверуха, 1985; Кагало, 1996; Камелін, 1973; Новосад, 1990; Ходосовцев, 1997; Юрцев, 1987 та ін.) дійшли висновку, що еколого-флорокомплексний підхід краще за інші відповідає принципам пізнання усієї багатогранності фітобіоти, а еколого-топологічне трактування її комплексності є найбільш переконливим та перспективним у наш час. Застосування такого підходу в урбанофлористиці, на наш погляд, є доцільним. По-перше, невід`ємною складовою урбанофлор є індигенні флористичні елементи. По-друге, синантропна флора міст також характеризується значною диференціацією, яка визначається еколого-топологічними властивостями середовища, зокрема і зумовленими діяльністю людини. По-третє, універсалізація підходів при вивченні диференціації регіональних складових біоти веде до чіткішого усвідомлення та аналізу отриманих результатів. В результаті дослідження екотопологічної диференціації урбанофлори встановлено, що судинні рослини беруть участь у формуванні 5 екоценофітонів та 11 екофітонів (рис. 1).
7.1. Евурбанофітон (Evurbanophyton – URB)
Сукупність видів судинних рослин, які пов`язані з повністю антропогенно трансформованими в результаті урбанізації територіями, розглядається в межах макрофлороекотопологічного комплексу – евурбанофітону. Даний флорокомплекс за числом видів є найбільшим в урбанофлорі. Він налічує 464 види судинних рослин, що належать до 264 родів та 64 родин. Структурний аналіз екоценофітону показав, що саме він зумовлює синантропні риси урбанофлори. Антропогенні екофітони мають значно більшу подібність до степових, ніж до заплавних (рис. 1). В складі даного екоценофітону виділяється 4 екофітони:
Selitebophytum (Slt) налічує 273 види, які належать до 189 родів та 50 родин. У складі екофітону виділяються 4 групи екотопів: 1) промислової забудови, 2) поліфункціонального центру, 3) приватної забудови, 4) житлових новобудов.
Transportatiophytum (Trn) налічує 282 види, які належать до 185 родів та 49 родин. За кількістю видів даний екофітон є найбільшим в URB і урбанофлорі.
Viridificatiophytum (Vrd) налічує 273 види з 186 родів та 50 родин.
Segetallophytum (Sgt) налічує 153 види, що належать до 99 родів та 29 родин.

Hyd
Sgt

0,23
0,99
Slt

0,02
0,31 -0,05 0,59 0,67 0,41 0,65
Rst Vrd Trn Rps Rhy Rpr Plv

0,29

Pts

Рис. 1. Дендрит та кореляційні плеяди, які відображають ступінь подібності та відмінності флористичних спектрів екофітонів урбанофлори Херсона
Pts – petrosteppophytum, Rts – runcatiosteppophytum, Vrd – viridificatiophytum, Trn – transportatiophytum, Slt – selitebophytum, Sgt – segetalophytum, Rps – runcatiopsammophytum, Rhy – runcatiohygrophytum, Rpr – ripariophytum, Plv – plavnephytum, Hyd – hydrophytum.
7.2. Степофітон (Steppophyton – ST)
Флористичні комплекси, пов`язані зі степовими ділянками, розглядаються в межах макрофлороекотопологічного комплексу – степофітону. Він налічує 367 видів судинних рослин, які належать до 195 родів та 53 родин. ST відіграє значно більшу роль у процесі апофітизації флори порівняно з екофітонами заплавного комплексу (рис. 1). В досліджуваній флорі ST представлений 2 екофітонами:
Petrosteppophytum (Pts) iae??o? 272 види із 154 родів та 46 родин. Структурний аналіз показав відповідність Pts до зональних флор.
Runcatiosteppophytum (Rst) налічує 230 видів з 150 родів та 45 родин.
7.3. Псамофітон – Psammophyton (PS)
Сукупність видів рослин, які флорогенезисно зближені та адаптивно пов`язані між собою екологічними факторами й спільністю історичного розвитку на піщаних субстратах, розглядається як псамофітон. У досліджуваній флорі представлений лише одним екофітоном:
Runcatiopsammophytum (Rps) iae??o? 121 aea ?c 81 ?iao oa 27 ?iaei. Rps займає окреме місце в урбанофлорі (рис. 1). Порівняльний біоморфологічний аналіз доводить подібність псамофітону досліджуваної флори до індигенних і наявність у них рис, властивих для синантропних флор, що зумовлено екстремальними для фітобіоти умовами екотопів PS. Однак досліджений Rps характеризується більш яскраво виявленими синантропними рисами, що обумовлено резонансним підсиленням екстремальності умов у результаті антропопресії.
7.4. Гігрофітон (Hygrophyton – HY)
Під гігрофітоном розуміємо складну природну єдність взаємозв`язаних і взаємодіючих мікрофлорокомплексів, облігатно пов`язаних з умовами надмірного зволоження і тимчасовим затопленням видів. У досліджуваній флорі HY налічує 313 видів, що належать до 176 родів та 61 родини. Структурний аналіз показав значну відмінність екофітонів HY від інших флорокомплексів урбанофлори (рис. 1), а також наявність у нього бореальних рис, які обумовлюють бореальні риси урбанофлори в цілому. В урбанофлорі Херсона HY представлений 3 екофітонами:
Ripariophytum (Rpr) налічує 241 вид із 133 родів та 49 родин.
Plavnephytum (Plv) налічує 53 види, які належать до 43 родів та 26 родин.
Runcatiohygrophytum (Rhy) налічує 155 видів із 103 родів та 37 родин.
7.5. Гідрофітон – Hydrophyton (HYD)
Сукупність видів, що облігатно пов`язані з водними місцезростаннями, розглядається нами як гідрофітон. У досліджуваній флорі представлений лише одним екофітоном:
Hydrophytum (Hyd) налічує 41 вид судинних рослин із 23 родів та 17 родин. Hyd займає найбільш відокремлене місце в урбанофлорі.

РОЗДІЛ 8. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФЛОРИ ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ УРБАНІЗАЦІЇ

Всебічне дослідження урбанофлори дозволило встановити такі головні тенденції її розвитку: 1) зростання участі адвентивних видів, розширення ареалів синантропних видів і скорочення індигенних; 2) уніфікація індигенної флори в результаті урбанізації на глобальному рівні, що передбачає нівелювання зональних особливостей в різних зонах у протилежних напрямках (у лісовій – в бік ксерофітизації, у степовій – в бік мезофітизації); 3) уніфікація індигенної флори в результаті урбанізації на регіональному рівні виражається у втрачанні природної диференціації індигенною флорою, що характеризується ксерофітизацією плавневої флори та мезофітизацією степової; 4) трансформація структури зональної флори в результаті урбанізації, що виявляється в зміщенні систематичного, географічного, біоморфологічного та екологічного спектрів. Ці зміни можна характеризувати як тенденцію до уніфікації флори за рахунок широкоареальних видів (за типом географічного поширення) та наближення її до аридних середземноморських флор (за рештою ознак).
Специфічними тенденціями урбанізації в Херсоні є мезофітизація флори та переважання процесу апофітизації над адвентизацією в процесі її синантропізації.

РОЗДІЛ 9. ФЛОРОСОЗОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ

Всього у м. Херсоні відзначено зростання 38 видів рідкісних рослин. З них 10 видів включено до Європейського Червоного списку, 20 – до Червоної книги України, 37 – до Червоного списку Херсонської області. Більшість видів включено відразу до списків кількох документів. Із 38 рідкісних видів нами виявлено лише 18, інші 20 видів ймовірно зникли з території міста. На території міста функціонує 13 заповідних об`єктів місцевого значення різного типу. Однак, у першу чергу вони орієнтовані на збереження культурної флори, а тому жоден з 18 виявлених нами рідкісних видів там не зустрічається. Поглиблене созологічне вивчення території міста дозволило виявити ділянки природної рослинності в субурбанозоні, на яких можна створити рослинні резервати. Тому розроблено наукові обгрунтування необхідності оголошення 2 заповідних об`єктів – урочища місцевого значення Вірьовчина балка та Херсонського регіонального ландшафтного парку. Створення цих заповідних об`єктів дозволить взяти під охорону 13 рідкісних видів флори. Організація охорони шляхом створення заповідних об`єктів у місцях зростання решти 5 рідкісних видів не є можливою, бо вони виявлені тільки в антропогенних екотопах.

ВИСНОВКИ
1. Загальний флористичний список судинних рослин міста Херсона налічує 964 види, які належать до 442 родів, 105 родин, 57 порядків та 4 відділів. За рівнем флористичного багатства досліджена флора переважає флору степів ПЗС та плавнів Нижнього Дніпра, займаючи при цьому значно меншу площу. Аномально високе флористичне багатство є характерною рисою урбанофлор, зокрема і даної. Новими для території дослідження виявились 267 видів, серед них 37 видів – нових для Херсонської області, 2 види (Cardaria chalepensis (L.) Hand.-Mazz. та Potentilla virgata Lehm.) є новими для України.
2. Встановлено, що за структурою урбанофлора хоч і подібна до зональної флори, але тяжіє до флор Давнього Середземномор`я, про що свідчить переважання в спектрі середземноморського, середземноморсько-ірано-туранського та ірано-туранського адвентивних мігроелементів. Відхилення у структурі (порівняно із зональною флорою) викликане урбанізацією та модифікацією завдяки наявності інтразональної складової флори.
3. Встановлено, що, на відміну від зональної флори, результатом урбанізації є підвищене положення в географічному спектрі голарктичного і полірегіонального та знижене – номадійського типів ареалів, входження в спектр провідних родин Chenopodiaceae, oa i?aaeuaia iiei?aiiy a iuiio Brassicaceae, зростання ролі трав`янистих монокарпіків, видів із стрижневим типом кореневої системи, безрозетковим типом надземних пагонів і безкореневищної структури, домінування ксеромезофітів та терофітів. Ці зміни можна характеризувати як тенденцію до уніфікації флори за рахунок широкоареальних видів (за типом географічного поширення) та наближення її до аридних середземноморських флор (за рештою ознак).
4. Порівняно високий показник індексу синантропізації флори показує, що Херсон належить до міст із високим ступенем антропогенної трансформації флори. Виявлено, що, з одного боку, досліджувана флора має типові риси урбанофлор (високе флористичне багатство; значна участь адвентивних видів, а серед останніх – ергазіофітів; трансформація структури зональної флори; насиченість видами, що походять із ксеричних областей тощо), а з другого – специфічні риси, які полягають у переважанні апофітизації над адвентизацією (пропорція 1,3 : 1) у процесі синантропізації флори та її мезофітизацією в результаті урбанізації (порівняно із зональною флорою) на відміну від урбанофлор лісової зони, для яких характерна ксерофітизація.
5. В екологічному спектрі щодо стійкості до урбанізації домінують евурбанофільні види, що обумовлено значною участю адвентивних рослин (28,4 % від загальної кількості видів урбанофлори), і евурбанофобні види, наявність значної кількості яких пояснюється природним екотонним ефектом.
6. Екотопологічний аналіз показав, що судинні види урбанофлори беруть участь у формуванні 5 екоценофітонів та 11 екофітонів. Дослідження ступеню подібності екофітонів показало значно тісніші взаємозв`язки синантропної флори із степовою, ніж із заплавною.
7. Домінування процесів ксерофітизації урбанофлор лісової зони та мезофітизації таких у степовій зоні, ксерофітизація плавневої флори та мезофітизація степової в межах міста Херсона показують, що урбанізація призводить до уніфікації індигенної флори на глобальному й регіональному рівнях.
8. Процес інвазії адвентивних видів найбільш активно відбувається в ХХ столітті, про що свідчить спектр адвентивних мігрохроноелементів, у якому переважають евкенофіти.
9. У складі урбанофлори налічується 38 рідкісних видів, з яких 4 види нами наводяться вперше. Флоросозологічні дослідження показали, що 20 рідкісних видів на сьогодні ймовірно зникли з території міста, 18 перебувають на межі зникнення, для їх збереження підготовлені обгрунтування необхідності оголошення 2 заповідних об`єктів.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Мойсієнко І.І., Гузік Я., Протопопова В.В., Кагало О.О., Проць Б.Г., Шевера М.В. Нові локалітети карантинного бур`яну Euphorbia dentata Miсhx. в Україні // Укр. ботан. журн. – 1997. – 54, № 3. – С. 280 – 283.
2. Мойсієнко І.І. Флористичні знахідки в адвентивній флорі м. Херсона // Укр. ботан. журн. – 1997. – 54, № 4. – С. 369 – 371.
3. Мойсієнко І.І. Флора та рослинність запроектованого заповідного урочища Вірьовчина балка (м. Херсон) // Збірник наук.-метод. праць “Метода”. Ювілейне видання. – 1997. – № 4. – С. 26-30.
4. Мойсієнко І.І. Potentilla virgata Lehm. – новий адвентивний вид флори України // Укр. ботан. журн. – 1998. – 55, № 4. – С. 255-257.
5. Мойсієнко І.І., Бойко М.Ф., Крицька Л.І., Мельник Р.П., Ходосовцев О.Є. Історія ботанічних досліджень Північного Причорномор`я // Збірник наук.-метод. праць “Метода”, випуск “Константи”. – 1998. – С. 6-10.
6. Мойсієнко І.І. Стан вивченості синантропної флори Нижнього Придніпров`я // ІІ-і наукові читання пам`яті Й.К. Пачоського: Тези доповідей (Херсон, 1994). – Херсон, 1994. – С. 31-34.
7. Мойсієнко І.І. Адвентивні рослини американського походження м. Херсона // Актуальные вопросы ботаники и экологии: Тезисы докладов конференции молодых ученых (Харьков, 1996). – Харьков, 1996. – С. 82-83.
8. Мойсієнко І.І. Флора цвинтарів м. Херсона // Проблеми ботаніки та мікології на порозі третього тисячоліття: Матеріали Х з`їзду Українського ботанічного товаритства (Київ-Полтава, 1997). – Київ, 1997. – С. 39-40.
9. Мойсієнко І.І. До питання про роль річок в інвазії адвентивних рослин в урбанізованому середовищі // Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку: Матеріали конференції (Донецьк, 1998). – Донецьк, 1998. – С. 52-53.
10. Мойсієнко І.І. Флорогенетичний аналіз адвентивної фракції флори м. Херсона // Актуальні питання ботаніки та екології: Матеріали конференції молодих вчених (Херсон-Лазурне, 1998). – Херсон, 1998. – С. 68-69.
11. Мойсієнко І.І., Грабовецька В.Л. Карантинні види у флорі Херсонської області // Актуальні питання ботаніки та екології: Матеріали конференції молодих вчених (Херсон-Лазурне, 1998). – Херсон, 1998. – С. 69-70.

Мойсієнко І.І. Урбанофлора Херсона. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Державний Нікітський ботанічний сад УААН, Ялта, 1999.
Дисертаційну роботу присвячено спеціальному вивченню флори судинних рослин міста Херсона. Загальний флористичний спиcок урбанофлори налічує 964 види судинних рослин, які належать до 442 родів, 105 родин, 57 порядків та 4 відділів. Новими для території дослідження виявились 267 видів, серед яких 37 видів є новими для Херсонської області, 2 види (Cardaria chalepensis (L.) Hand.-Mazz. та Potentilla virgata Lehm.) – нові для України. Дисертаційна робота містить систематичний, географічний, біоморфологічний, екологічний, а також екотопологічний аналіз урбанофлори, визначає ступінь антропогенної трансформації урбанофлори Херсона. Здійснено аналіз розподілу 274 видів адвентивних рослин за первинними ареалами, ступенем натуралізації, часом та способом заносу. В результаті дослідження созологічних особливостей урбанофлори пропонуються заходи щодо збереження видів рідкісних судинних рослин.
Ключові слова: Херсон, судинні рослини, урбанофлора, урбанізація, адвентивний елемент.
Мойсиенко И.И. Урбанофлора Херсона. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 – ботаника. – Государственный Никитский ботанический сад УААН, Ялта, 1999.
Диссертация посвящена изучению флоры сосудистых растений г. Херсона и всестороннему анализу урбанофлоры. В работе приведены характеристика природных условий территории исследования и их изменений в результате урбанизации, история изучения урбанофлоры, материалы и методика исследований, структурный анализ урбанофлоры, анализ натурализации адвентивных видов и их распределения за первичными ареалами, временем и способом заноса, флоросозологические особенности исследованной территории и основные тенденции развития урбанофлоры. Основные результаты исследований приводятся ниже. Общий флористический список урбанофлоры включает 964 вида относящихся к 442 родам, 105 семействам, 57 порядкам и 4 отделам. Среди них 267 видов являются новыми для территории исследования, 37 – для Херсонской области, 2 (Cardaria chalepensis (L.) Hand.-Mazz. та Potentilla virgata Lehm.) – для территории Украины. Выявлено, что по структуре урбанофлора хотя и подобна к зональной флоре, но тяготеет к флорам Древнего Средиземноморья, о чем говорит преобладание в спектре средиземноморского, средиземноморско-ирано-туранского и ирано-туранского адвентивных мигроэлементов. Установлено, что в отличие от зональной флоры, результатом урбанизации есть повышение голарктического и полирегионального и понижение номадийского типов ареалов, повышение роли травянистых монокарпиков, видов со стержневой корневой системой, безрозеточным типом надземных побегов и без корневищной структуры, доминирование терофитов и ксеромезофитов. Эти изменения можно характеризовать как тенденцию к унификации флоры за счет широкоареальных видов по типу ареала и приближения к средиземноморским флорам по остальным признакам. Сравнительно высокое значение индекса синантропизации флоры (IS) говорит, о том, что Херсон относится к городам с высокой степенью антропогенной трансформации флоры. Выявлено, что с одной стороны исследуемая флора обладает типичными для урбанофлор чертами (высокое флористическое богатство; значительное участие видов адвентивных растений, а среди последних – эргазиофитов; трансформация структуры индигенной флоры; насыщение видами, которые происходят из ксерических областей и др.), а с другой – специфическими, которые выражаются в преобладании апофитизации над адвентизацией (пропорция 1,3 : 1) и мезофитизации флоры в результате урбанизации (сравнительно с зональной флорой) – в отличие от урбанофлор лесной зоны, для которых характерна ксерофитизация. В экологическом спектре по устойчивости к урбанизации преобладают эвурбанофильные виды, что обусловлено значительным участием адвентивных растений (28,4 % от общего числа видов урбанофлоры) и эвурбанофобные виды, значительное количество которых объясняется природным экотонным эффектом. Экотопологический анализ показал, что виды сосудистых растений принимают участие в формировании 5 экоценофотонов и 11 экофитонов. Анализ степени сходства экофитонов показал значительно более тесную взаимосвязь синантропной флоры со степными экофитонами, чем с плавневыми. Преобладание процессов ксерофитизации урбанофлор лесной зоны и мезофитизации степной зоны, а также ксерофитизация плавневой флоры и мезофитизация степной в пределах г. Херсона показывают, что урбанизация приводит к унификации флоры на глобальном и региональном уровнях. Процесс инвазии адвентивных видов наиболее активно происходит в ХХ ст. о чем свидетельствует спектр адвентивных мигрохроноэлементов, в котором преобладают эвкенофиты. В составе урбанофлоры насчитывается 38 видов редких растений, из которых 20 видов очевидно уже исчезли с территории города, 18 находятся на грани исчезновения. Для сохранения редких видов предлагается создать 2 заповедных объекта.
Ключевые слова: Херсон, сосудистые растения, урбанофлора, урбанизация, адвентивний элемент.

Moisienko I.I. The urban flora of Kherson. – Manuscript.
Thesis for a doctor`s degree by speciality 03.00.05. – botany. – State Nikitsky Botanical Garden of Ukrainian Agrarian Academy of Sciences, Yalta, 1999.
A special study of vascular plants of the city of Kherson has been carried out. The urban flora of Kherson is represented by 964 species, 442 genera, 105 families, 57 orders and 4 divisions of vascular plants. Among them, 267 species are new for the study area, 37 – new for the Kherson region, Cardaria chalepensis (L.) Hand.-Mazz. and Potentilla virgata Lehm. – are new for Ukraine. Taxonomic, geographical, ecological, biomorphological as well as ecotopological analyses of the vascular flora were carried out. The degree of anthropogenic transformation of Kherson`s urban flora is been discussed. The analyses main stages of invasion, mode of immigration, primary distribution areas, and degree of naturalization of 274 alien species are presented. Recommendations for further conservation of vascular plants of the region are given on the basis of the study; several protected areas within the city limits are proposed.
Key words: Kherson, vascular plants, urban flora, urbanization, alien element.

_________________________________________________________________________________
Підписано до друку 06. 07. 99 р. Формат 60х90/16
Ум. друк. арк. 1,0. Обл. – вид. арк. 1,0.
Наклад 100 прим. Зам. 45.
__________________________________________________________________________________
Друкарня ПВКФ “Сервіс-Центр”
м. Херсон, пров. Козацький, 21 а.
тел. 23-52-95
__________________________________________________________________________________

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020