НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ДЖАФАРОВА Джаваіра Мамедівна

УДК 351.713

Управління реформуванням первинної медико-санітарної допомоги на
місцевому рівні (на прикладі м.Львова)

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Львів-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі державного управління та місцевого
самоврядування у Львівському регіональному інституті державного
управління Національної академії державного управління при Президентові
України.

Науковий керівник:

Кандидат економічних наук, доцент

ЧЕМЕРИС Анатолій Олексійович,

Львівський регіональний інститут державного управління НАДУ при
Президентові України, директор.

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук

КОВАЛЕНКО Олександр Сергійович,

Міжнародний науково-навчальний центр ЮНЕСКО інформаційних технологій та
систем НАН України, завідуючий відділом.

Кандидат наук з державного управління

ЗАГОРОДНІЙ Володимир Васильович,

Міністерство охорони здоров’я України, заступник міністра

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
Л.П.Шупика

Захист відбудеться 30.04.2004 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К.35.860.01 в Львівському регіональному
інституті НАДУ при Президентові України за адресою: 79491, м.Львів, смт.
Брюховичі, вул. Сухомлинського 16, ауд. 220.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського регіонального
інституту НАДУ при Президентові України за адресою: 79491, м.Львів, смт.
Брюховичі, вул. Сухомлинського 16.

Автореферат розісланий 29.03.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
А.О. Каляєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення ефективності системи охорони здоров’я є
одним з головних завдань українського суспільства. Всесвітня організація
охорони здоров’я (ВООЗ) розглядає первинну медико — санітарну допомогу
(ПМСД) у якості одного з провідних інструментів досягнення стратегії
„Здоров’я для всіх”, тому що вона здійснює головну функцію системи
охорони здоров’я та є її центральною ланкою, складає невід’ємну частину
всього процесу соціально — економічного розвитку суспільства. Від стану
амбулаторно — поліклінічної допомоги залежить ефективність та якість
діяльності всієї системи охорони здоров’я, збереження трудового
потенціалу, а також вирішення більшості медико — соціальних проблем, що
виникають на рівні сім’ї та у соціально незахищених груп населення:
дітей, інвалідів, осіб похилого віку.

В результаті економічних та соціальних процесів, що відбуваються у
державі, існуюча амбулаторно — поліклінічна служба системи охорони
здоров’я стала не взмозі забезпечити населення доступною та
кваліфікованою медичною допомогою на рівні первинної ланки, на етапі
якої починають і закінчують обстеження та лікування до 80% населення, що
звертається за медичною допомогою. Стали наочними недоліки її
організації. Суттєві диспропорції в обсягах фінансування амбулаторно —
поліклінічної та стаціонарної допомоги (відповідно, 20-30 та 70-80% всіх
витрат на охорону здоров’я) обмежують можливості розвитку матеріально —
технічної бази та впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій
надання медичної допомоги на до- та післяшпитальному етапах та приводять
до розширення показань стаціонарного лікування, подорожчання медичної
допомоги. Не створюється економічної мотивації розвитку
стаціонарозамінюючих видів допомоги, втрачаються комплексний підхід до
здоров’я пацієнта і наступність між лікарями під час обстеження та
лікування, що впливає негативно на економічність медичного
обслуговування та збереження здоров’я.

Вивченню проблем державного управління, серед яких важливе місце посідає
охорона здоров’я, та можливих шляхів їх вирішення присвячені роботи
вчених: В.Д.Бакуменка, О.П.Крайник, М.Д.Лесечка, В.І.Лугового,
Н.Р.Нижник, І.В.Огірка, І.В.Розпутенка, І.М.Солоненка, А.О.Чемериса.

Для підвищення ефективності системи охорони здоров’я, особливо в умовах,
коли об’єктивно існує дефіцит як бюджетних коштів, так і особистих
фінансових можливостей громадян на оплату медичних послуг, виникає
потреба у вдосконаленні насамперед первинної медико-санітарної допомоги,
до якої завжди звертається переважна більшість населення. Дослідження у
розв’язанні названих проблем, їх актуальність обумовлені нагальною
потребою вибору нової моделі системи охорони здоров’я в Україні, її
обгрунтуванням та створенням належних механізмів державного управління,
починаючи з місцевого рівня. Саме місцевий рівень стає тим плацдармом,
на якому здійснюються перетворення, що повинні привести охорону здоров’я
до нових більш ефективних методів діяльності, чому присвячені праці
Ю.В.Вороненка, Н.Г.Гойди, В.В.Загороднього, Є.Х.Заремби, О.С.Коваленка,
Б.П.Криштопи, В.М.Лехан, В.Ф.Москаленка, О.В.Мостіпана, Р.А.Хальфіна,
А.М.Чухраєва, В.В.Циганова.

Однак до цього часу не було проведено наукового обгрунтування
застосування важелів державного управління та регулювання охороною
здоров’я на місцевому рівні, дослідження їх ефективності. В той же час
наявність великої кількості моделей первинної медико-санітарної допомоги
на засадах загальної лікарської практики (сімейної медицини) показує,
наскільки актуальною є ця проблема для системи охорони здоров’я України.
Аналіз досвіду європейських країн показав, що аналогічні проблеми
досліджуються в більшості з них, а саме такими вченими, як Т.Йеннер,
Р.Б.Сальтман, Дж.Фігерас, І.Шейман. Це, насамперед, пов’язано з потребою
покращання здоров’я людей, підвищення якості надання медичної допомоги
та зменшення фінансового тиску на медичні заклади. Природно, що в умовах
обмеженого фінансування на місцевому рівні цього можна досягти тільки
при функціонуванні відповідних важелів державного управління та
регулювання. Саме це і підтверджує актуальність теми обраного
дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок
дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Львівського
регіонального інституту державного упраління Національної академії
державного управління при Президентові України, за темою „Механізми
підвищення ефективності державного управління” (номер держреєстрації
0100V002070) та напрямку тематики досліджень Київської медичної академії
післядипломної освіти имені Л.П.Шупика.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне
обгрунтування, розробка і практичне впровадження дієвих
організаційно-економічних механізмів державного управління реформуванням
первинної медико-санітарної допомоги на місцевому рівні.

Для досягнення мети дослідження було визначено такі завдання:

оцінити сучасний стан надання первинної медико-санітарної допомоги
(ПМСД) на місцевому рівні;

провести системний аналіз діяльності первинної ланки медичної допомоги;

обгрунтувати доцільність та необхідність підвищення ефективності
механізмів державного управління ПМСД;

розробити модель надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах
лікаря загальної практики (сімейного лікаря) та управління нею на
місцевому рівні;

впровадити розроблену модель первинної медико-сантірної допомоги на
засадах лікаря загальної практики (сімейного лікаря) та механізмів
державного регулювання в практику охорони здоров’я м.Львова.

Об’єкт дослідження: первинна медико-санітарна допомога в системі охорони
здоров’я.

Предмет дослідження: механізми державного управління первинною ланкою
системи охорони здоров’я.

Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що механізми державного
регулювання реформуванням системи охорони здоров’я на місцевому рівні
будуть діяти ефективніше за умов:

врахування практики та досвіду реалізації механізмів державного
регулювання первинної медико-санітарної допомоги на місцевому рівні;

наукового обгрунтування нових функцій первинної ланки охорони здоров’я
при розбудові загальної лікарської практики (сімейної медицини),
нормативної бази охорони здоров’я в контексті її реформування;

створення умов реалізації механізмів державного регулювання первинної
медико-сантітарної допомоги в період її перебудови;

врахування результатів порівняльного аналізу показників стану здоров’я
населення на місцевому рівні з іншими регіонами та країнами.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використані такі
методи дослідження:

конкретно-пошукові (теоретичний аналіз, синтез, актуалізація та
класифікація статистичних даних та друкованих джерел з питань державного
регулювання системи охорони здоров’я);

системного аналізу, що дав можливість структуризувати механізми
державного регулювання системи охорони здоров’я та визначити пріоритетні
напрями;

статистичного аналізу для оцінки діяльності системи охорони здоров’я у
часовій послідовності та аналізу динаміки стану здоров’я населення на
протязі певного часу;

епідеміологічного аналізу, що дозволив проаналізувати тенденції стану
здоров’я населення та демографічних показників;

інформаційного моделювання для визначення взаємозв’язків між механізмами
державного регулювання охорони здоров’я в період її реформування;

опитування пацієнтів, що дало можливість підтвердити ефективність
розроблених моделей надання медичної допомоги.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що:

вперше обгрунтовано застосування адаптивного механізму державного
регулювання у первинній ланці охорони здоров’я на місцевому рівні, що
прискорило процес переходу на модель надання первинної медико-санітарної
допомоги на засадах загальної лікарської практики (сімейної медицини);

обгрунтовані економічні та організаційні механізми управління
реформуванням первинної медико-санітарної допомоги в умовах перехідної
економіки, що сприяло більш ефективному використанню коштів та
підвищенню якості медичної допомоги;

запропоновано приймати управлінські рішення при реалізації механізмів
державного управління первинною ланкою охорони здоров’я з застосуванням
методів стратегічного планування, що підвищило дієвість їх реалізації;

удосконалені підходи до формування загальної лікарської практики
(сімейної медицини) в умовах міста, що дало можливість ефективного
розподілу кадрового потенціалу первинної ланки та підвищило
задоволеність медичною допомогою пацієнтів району обслуговування;

запроваджені сучасні методи обробки та аналізу медичної інформації на
основі нових інформаційних технологій, що удосконалило процес реалізації
механізмів державного управління первинною ланкою охорони здоров’я;

отримало подальший розвиток аргументування необхідності реформування
первинної медико-санітарної допомоги на засадах лікаря загальної
практики (сімейного лікаря), що допомогло прискорити процесс
запровадження стаціонарзамінюючих технологій та переорієнтацію
амбулаторної спеціалізованої допомоги.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки автора щодо розробки
механізмів державного управління охороною здоров’я на місцевому рівні
були впроваджені при підготовці нормативних документів з
реструктуризації та розвитку первинної медико-сантірної допомоги у
Першій міській клінічній лікарні ім. Князя Лева м.Львова, організації
роботи амбулаторій сімейного лікаря, оцінці ефективності надання
медичної допомоги.

Базуючись на отриманих результатах по впровадженню моделі загальної
лікарської практики (сімейної медицини), було розроблено та
запропоновано ряд документів стосовно цієї форми надання медичної
допомоги, які лягли в основу відповідних блоків Наказу МОЗ України від
23.02.01 №72 “Про затвердження окремих документів з питань сімейної
медицини”.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані органами
державного управління системи охорони здоров’я регіонального рівня для
подальшого удосконалення своєї діяльності та планування розвитку
системи.

Особистий внесок здобувача: Дисертаційна робота є самостійним
дослідженням автора. Висновки, пропозиції і рекомендації, у тому числі й
ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.

Разом з С.І.Биченко були одержані результати по реформуванню економічної
бази системи первинної медико-санітарної допомоги на засадах лікаря
загальної практики (сімейного лікаря) у Першій міській клінічній лікарні
ім. Князя Лева м.Львова, а також разом зі співробітниками Української
маркетингової групи були проведені опитування пацієнтів.

Апробація результатів дисертації. Основні методичні положення й висновки
дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися й дістали
схвалення на науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми
державного управління”, Львів, 1999; „Ефективність державного управління
(регіональний аспект)”, Львів, 2001; Першому Українському з(їзді
сімейних лікарів, Львів, 2001.

Результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданні кафедри
управління охороною здоров’я Національної академії державного управління
при Президентові України

Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертаційного
дослідження знайшли своє відображення у 20 друкованих роботах, чотири з
яких – у фахових наукових виданнях з державного управління.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (197
найменувань) та п‘яти додатків. Обсяг основного змісту дисертації
становить 144 сторінки, а загальний 195 сторінок, у тому числі 8
таблиць, 8 рисунків та 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, показано зв’язок
дослідження з науковими програмами, планами й темами, викладено мету
дослідження й завдання роботи, визначено об’єкт, предмет, методи й
гіпотезу дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та
їх практичне значення, подано інформацію про апробацію роботи, загальні
відомості про публікації з проблем дисертаційного дослідження, зазначено
структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі “Теоретичні засади розбудови первинної ланки системи
охорони здоров’я в Україні” проводиться аналіз стану досліджуваної
проблеми, розкриваються теоретико-методологічні засади державного
управління системою охорони здоров’я, аналізуються переваги розвитку
первинної медико-санітарної допомоги на засадах лікаря загальної
практики (сімейного лікаря), аналізуються шляхи реформування, які
пропонує Всесвітня організація охорони здоров’я.

Аналіз стану здоров’я населення України та діяльності закладів охорони
здоров’я свідчить про незадовільну медико-демографічну ситуацію, низьку
народжуваність, зростання смертності, від’ємний природній приріст
населення, скорочення середньої очікуваної тривалості життя, а також
зростання поширеності хвороб.

Чисельність населення у 1991-2000 роках скоротилася на 2,5 мільйона
внаслідок перевищення смертності над народжуваністю. За останнє
десятиліття народжуваність населення зменшилася на 35%, смертність
збільшилася на 18,6%. Основними причинами смертності є хвороби системи
кровообігу, злоякісні новоутворення, травми та отруєння. Показники
смертності від хвороб системи кровообігу в Україні найвищі серед
європейських країн.

Протягом останнього десятиліття середня очікувана тривалість життя у
чоловіків скоротилася на 2,4, у жінок — на 0,9 року. Різниця в
тривалості життя в Україні і країнах Західної Європи становить для
чоловічого населення 12,8, жіночого — 7,8 року.

У структурі захворюваності переважають хронічні неінфекційні хвороби
(серцево-судинні захворювання, злоякісні новоутворення, психічні та
ендокринні розлади, алергічні прояви), які характеризуються негативною
динамікою.

Витрати на охорону здоров’я поки що не відповідають реальним потребам.
Не розв’язано проблему гарантування державою безоплатного обсягу надання
медичної допомоги державними і комунальними закладами охорони здоров’я.
За даними Держкомстату України частка бюджетних асигнувань в охорону
здоров’я скоротилася з 81,4% у 1996р. до 66,4% у 2000р. Заходи щодо
формування багатоканального фінансування здійснюються повільними
темпами. За витратами на охорону здоров’я в розрахунку на одного жителя
Україна займає 111 місце у світі серед 191 країни.

Дефіцит коштів не змогли компенсувати організаційно-управлінські
системозберігаючі та системозамінні технології, які впроваджено в галузі
(скорочення стаціонарних ліжок, розширення мережі стаціонарозамінних
форм медичної допомоги, перегляд штатних нормативів медичного персоналу
в закладах охорони здоров’я, пріоритетний розвиток первинної
медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини). Це викликає
необхідність проведення реформ у галузі охорони здоров’я і, насамперед,
у секторі первинної медико-санітарної допомоги, куди звертається до 80%
пацієнтів.

Стратегія реформування галузі охорони здоров’я в країнах Європи
відбувалася за різними напрямками в залежності до тенденцій державної
політики.

Пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) та
перерозподіл на її користь ресурсів охорони здоров’я пов’язані з
реалізацією концепції загальної лікарської практики та сімейної
медицини, що суттєво знижує споживання медичних послуг при збереженні їх
доступності.

Як стверджують дослідники розвитку ПМСД, обмеження витрат при її
впровадженні відбувається за рахунок виключення з процесу надання
медичної допомоги дублюючих структур, перерозподілу обсягів медичної
допомоги з стаціонарної ланки до амбулаторно-поліклінічного етапу.

Реформування первинної медико-санітарної допомоги напряму пов’язано з
розвитком ринкових відносин. Вивчення його особливостей, визначення форм
та методів практичної реалізації економічних закономірностей, що
забезпечать нормальне функціонування даного етапу медичної допомоги як
цілісної системи – цей напрямок економіки охорони здоров’я набуває
особливої актуальності.

Особлива увага приділяється розвитку державного регулювання реформуючих
заходів у первинній ланці охорони здоров’я. Перетворення в первинній
ланці охорони здоров’я, створення інституту лікаря загальної практики
(сімейного лікаря) без участі державорегулюючих механізмів неможливе.
Але таке регулювання буде доцільне та ефективне при умові створення
можливостей автономності лікувально-профілактичних закладів у реалізації
цих процесів.

Основною метою державного управління організацією первинної
медико-санітарної допомоги є створення умов для розвитку цього напрямку
охорони здоров’я на якісно новій основі:

створення умов для реального доступу населення (особливо
малозабезпеченої частини) до якісних послуг;

надання медичної допомоги при застосуванні інноваційних технологій;

підвищення ефективності шляхом поступового переведення первинної
медико-сантітарної допомоги на ринкову модель розвитку (з цивілізованим
ринком товарів та послуг) та багатоканальною системою фінансування.

Реалізація наведених завдань повинна здійснюватися за такими кроками:

визнання державою задач реформування первинної ланки медичної допомоги в
якості одного з важливіших стратегічних пріоритетів реформування системи
охорони здоров’я в цілому;

формування державою реального єдиного соціального простору для
реалізації насправді основних гарантій в галузі охорони здоров’я
населення;

послідовне проведення у життя принципів приватизації, децентралізації та
лібералізації управління первинною медико-санітарною допомогою з чітким
відокремленням повноважень, відповідальності та прав центральних органів
управління та закладів, що здійснюють ПМСД у реалізації її
медико-соціальних функцій;

суміщення механізму захисту працівників ПМСД та пацієнтів

У другому розділі “Методи вдосконалення державного регулювання системою
первинної медико-санітарної допомоги” здійснено обгрунтування та вибір
методів вдосконалення державного регулювання реформуванням первинної
ланки надання медичної допомоги на місцевому рівні.

Сьогодні сектору ПМСД необхідно відігравати головуючу роль у процесах
реформування охорони здоров’я, де йому пропонується передати частковий
чи повний контроль над бюджетами інших секторів охорони здоров’я. Але
такий підхід може привести до розмежування пацієнтів за їх фінансовими
можливостями, результатом чого може стати нерівність при отриманні
медичної допомоги.

Доведено, що створення ефективної системи ПМСД гарантує
загальнодоступність медичної допомоги, дозволяє забезпечити більш
високий рівень здоров’я відносно дешевим способом. Зараз ключовою
фігурою ПМСД у вітчизняній охороні здоров’я традиційно вважається
дільничний лікар (терапевт або педіатр). Однак некерований процес
спеціалізації медичної допомоги в 70 — 80 р.р. привів до того, що в
міських поліклініках доля звернень до спеціалістів стала більше, ніж до
дільничних лікарів. Таким чином, можна зробити висновок, що
організаційний варіант ПСМД, який реалізується в нашій країни,
неефективний і характеризується нераціональним використанням ресурсів
охорони здоров’я, сприяє росту вартості, зниженню якості і доступності
медичної допомоги в цілому і вимагає реформування.

Треба зазначити, що Україна зробила низку кроків з впровадження
загальної лікарської практики (сімейної медицини) у практику роботи
первинної ланки системи охорони здоров’я. Насамперед, це відноситься до
прийнятих правових актів, що стосуються розвитку первинної
медико-санітарної допомоги на засадах загальної лікарської практики
(сімейної медицини). Вони надають можливість розвивати амбулаторії
сімейної медицини, регулюють підготовку кадрів з загальної лікарської
практики. В той же час необхідно зазначити, що досі немає нормативних
документів, які регламентували б економічну базу розвитку ПМСД на
засадах лікаря загальної практики (сімейного лікаря). Це ж стосується і
проведення організаційної реформи у первинній ланці медичної допомоги та
виведення підрозділів, що займаються сімейною медициною в автономні
заклади, які б були фондотримачами.

Регламентуючи розвиток сімейної медицини як домінуючої ланки у системі
охорони здоров’я, держава не створила необхідних основ організації
закладів загальної лікарської практики (сімейної медицини), що привело
до спотворення в деяких випадках самої ідеї сімейної медицини як гілки
охорони здоров’я, де працюють висококваліфіковані сімейні лікарі.

Тому управління медичним закладом, в межах якого йде реформування
первинної медико-санітарної допомоги, вимагає принципово нових підходів
до оцінки процесів, що реалізуються. Для цього медичний заклад необхідно
розглядати як модель відкритої соціально-економічної системи.
Функціонування такої системи багато в чому визначається здійсненням ролі
підсистеми більш високого порядку (наприклад, регіональної системи
охорони здоров’я).

З точки зору системного підходу, будь-яка організація спрямовує свою
діяльність на розвиток в умовах дії зовнішніх факторів. Основними
критеріями розвитку в економіці традиційно вважаються ефективність та
продуктивність, під якими розуміється підвищення виходу продукції на
одиницю ресурсів, що їх було витрачено. Для медичної галузі продукція —
це медичні послуги. Необхідно підкреслити унікальний характер медичної
послуги, що виробляється медичною установою, а саме її над- та
позаекономічну сутність. Виходячи з цього, до закладу охорони здоров’я
не завжди є можливим застосування лише економічних критеріїв оцінки
діяльності, а саме, ефективність та продуктивність. Соціально-економічні
процеси, що відбуваються в об’єктах управління цього типу,
характеризуються своєю унікальністю. Однією з основних характеристик
ефективності управління соціально-економічною системою є її стійкість.
Відомо, що коли зміна параметрів складної системи здійснюється у
визначених межах, вона буде адаптуватися. У тому випадку, коли зміни
перевищують можливість адаптивного розвитку, стійкість системи губиться.
Можливість до адаптації соціально-економічної системи є не тільки її
внутрішньою властивостю, але й залежить від характеру змін, що
фіксуються у зовнішньому середовищі та реалізується у вигляді деяких
критичних ситуацій. Для установи охорони здоров’я такою ситуацією можуть
бути збереження високих витрат при наданні медичних послуг чи спроба
реалізувати медичні стандарти при неадекватному фінансуванні. Коли така
ситуація залишається на протязі довгого часу, спостерігається зменшення
основних фондів, різке старіння обладнання, сповзання до
неконтрольованих обсягів платних медичних послуг. Головним фактором
стійкості, у цьому випадку, треба вважати своєчасну корекцію управління,
розробку стратегії розвитку та структурні перетворення.

Для оптимізації процесу управління реформуванням первинної
медико-санітарної допомоги нами рекомендовано використовувати метод
стратегічного планування. Стратегічне планування — це основа для всіх
управлінських рішень, це „дах”, під яким формуються всі управлінські
функції. Стратегічне планування на основі всебічного аналізу та
визначення пріоритетів дає чітку оцінку цілей та напрямків діяльності,
визначає набір дій та рішень для досягнення цих цілей. Пріоритетним
завданням стратегічного планування є забезпечення нововведень та змін в
системі охорони здоров’я для досягнення реальних результатів. А основою
планування повинно бути організаційне стратегічне передбачення, що
базується на досвіді пройдешніх рішень та розвитку перспективного
мислення управлінських кадрів. Стратегія виступає у вигляді детального
всебічного плану, розробленого з точки зору всієї перспективи системи, а
не окремих її елементів, але в той же час має чітку адресність. При
цьому план має бути розроблений так, щоб залишатися цилісним на протязі
довгого часу, але зберігати певну гнучкість, щоб, при необхідності,
можна було б здійснити модифікацію та переорієнтацію його окремих
частин. Розробка стратегічних планів потрібна не тільки органам
управління системою охорони здоров’я, але, насамперед,
лікувально-профілактичному закладу, що безпосередньо здійснює практику
надання медичної допомоги. Ось чому в системі реформ у сфері охорони
здоров’я стратегічне планування посідає провідне місце.

За звичай, сильні та слабкі сторони підприємства представлені його
ресурсами та компетенціями, які у сукупності створюють потенціал для
використання наданих ринкових шансів. З поєднання специфічного для
установи виробничого потенціалу з ринковими можливостями складається
потенціал успіху, який необхідно розуміти, як передумову успішної
діяльності у майбутньому.

Складність проблематики визначає необхідність збалансованого розподілу
завдань в рамках стратегічного управління потенціалом успіху. При цьому
виділяються три основні системи, що вирішують різні задачі —
стратегічного планування, реалізації та контролю.

b

t

x

z

F

n

i

X

Z

\

^

`

b

x

z

?

F

n

p

????$????????????????¶

o

’‰?v‰‰v?‰‰‰‰?

&

AE

&

&

F

&

&

F

&

&

&

&

&

F

&

&

&

F

&

F

&

F

&

&

&

/здійснюються дуже швидко. На цей ринок впливає велика кількість як
позитивних, так і негативних факторів, що робить процес планування
особливо важким. До першої групи факторів можна віднести такі як
старіння населення, обмеження щодо зростання видатків на медичне
обслуговування та зростаючий попит на медичні послуги. Негативними
факторами є зменшення доходів населення та видатків з бюджету на охорону
здоров’я.

Для визначення ефективності реформ, що проводяться на рівні первинної
медико-санітарної допомоги, автором обгрунтовано і рекомендовано
застосовувати метод опитування пацієнтів.

Дослідження було проведене шляхом опитування пацієнтів амбулаторій
сімейного лікаря та відділення терапевтів і педіатрів відповідно, у
дорослій і дитячій поліклініках, які належать до Першої міської
клінічної лікарні м.Львова. У ході дослідження було проведено:

1. Інтерв’ювання пацієнтів сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів;

2. Зведення і групування зібраних анкетних даних;

3. Статистичний аналіз.

Для проведення опитування респондентів було вибрано метод “опитування
експертів”.

Опитування проводилося за двома етапами по два тижні в амбулаторії
сімейного лікаря та у відділенні терапевтів і педіатрів поліклінічного
відділення методом особистого інтерв’ювання пацієнтів.

Дослідженням була охоплена репрезентативна вибірка пацієнтів сімейних
лікарів кількістю 250 осіб, терапевтів — 200 осіб, педіатрів — 200 осіб.

Серед респондентів було 79% жінок і 21% чоловіків. Кількість жінок
переважає більш, ніж утрічі, з двох причин:

а) пацієнтами педіатра є діти, яких приводять переважно матері;

б) жінки частіше, ніж чоловіки, звертаються зі своїми захворюваннями та
скаргами до лікаря.

Під час інтерв’ювання рівень відмов респондентів склав 12% (76 осіб).

Основним інструментарієм дослідження була анкета, яка розроблена таким
чином, щоб з’ясувати враження пацієнтів про медичну установу, сімейних
лікарів, практику їх лікування. Анкета складалася з 27 питань Усі
питання анкети були закритими.

Для збирання клінічних даних та даних про стан здоров’я пацієнтів, що
обслуговувалися лікарями загальної практики (сімейними лікарями) було
розроблено автоматизовану інформаційну систему, що включала електронну
картку амбулаторного хворого, на основі якої було створено базу даних
пацієнтів.

Отже, основними механізмами при перебудові первинної медико-санітарної
допомоги в Україні є: системний підхід, що дає можливість виявити
найбільш уразливі сторони цього процесу та визначити найефективніші
шляхи реформування галузі, стратегічне планування, за допомогою якого
можна визначити основні напрямки економічних та організаційних перебудов
первинної медико-санітарної допомоги на засадах лікаря загальної
практики (сімейного), методи збирання, аналізу та обробки медичної та
економічної інформації, до яких належать: метод опитування пацієнтів,
метод статистичного аналізу, нові інформаційні технології.

У третьому розділі “Шляхи вдосконалення державного регулювання системою
первинної медико-санітарної допомоги на прикладі Першої міської
клінічної лікарні ім.князя Лева м.Львова” аналізуються результати реформ
по розбудові загальної лікарської практики (сімейної медицини), що були
проведені у секторі первинної медико-санітарної допомоги на базі Першої
міської клінічної лікарні ім. Князя Лева м.Львова.

Для вибору моделі первинної медико-санітарної допомоги були визначені
основні напрямки, що відповідали прийнятим принципам проведення реформи.
Автором обгрунтовано і запропоновані напрямки проведення реформи ПМСД:

1. Реформи організаційної структури та клінічної практики: впровадження
стратегічного планування, оптимізація організаційної структури та
управління; розширення мережі амбулаторій сімейного лікаря; розробка
клінічних протоколів; ротація лікарів між поліклініками та стаціонаром
установи.

2. Економічні реформи: впровадження управлінського обліку,
децентралізація бюджету; управління видатками та прибутками; заснування
програми диференціації зарплати; введення плати за певні види послуг в
стаціонарі та поліклінічних відділеннях.

Сектор первинної медико-санітарної допомоги розглядається як
економіко-соціальна система, регулювання якою можна здійснювати на
основі методу адаптивного управління. Складність, динамічність та
невизначеність економіко-соціальних систем не дозволяє використовувати
прямий та ідентифікаційний підходи при проектуванні методів адаптації,
які розроблені для технічних систем. Процеси, що виникають у соціальних
системах, погано формалізуються, тому задача синтезу оптимального
управління виконується в два етапи: будується стратегічний план і
визначаються механізми управлінських дій, що реалізують програму. З
погляду систем соціального типу ці етапи звуться „планування” і
„регулювання”. Планування трактується як визначення оптимальної програми
розвитку керованої економіко-соціальної системи на конкретний період
часу, а регулювання – як перебудова керуючих впливів, що спрямовані на
усунення дестабілізуючих впливів, що відхиляють керовану
економіко-соціальну систему від оптимальної програми розвитку. Таким
чином, адаптивна модель управління економіко-соціальними системами
складається з двох взаємозалежних частин: адаптивної системи планування
й адаптивної системи регулювання, що структурно являють собою повну
ідентичність і складаються з таких взаємозалежних частин: модель
планування (регулювання), імітаційна модель формування процесу,
внутрішні регулюючі заходи, зовнішні регулюючі заходи.

Базуючись на принципах адаптивного регулювання соціально-економічними
системами, була проведена організаційна та управлінська перебудова, що
являє собою перерозміщення існуючих людських, фінансових та матеріальних
ресурсів для надання доступної та якісної медичної допомоги всім
мешканцям району обслуговування. Таким чином, структурні зміни в лікарні
— це перерозміщення, розширення або скорочення великих частин медичної
установи з метою покращання якості медичної допомоги для населення,
структурні зміни в управлінні — це реструктуризація внутрішньої
діяльності з метою підвищення якості, ефективності та продуктивності
надання медичної допомоги.

Для обгрунтування всіх цих перетворень були розроблені інформаційна та
cтруктурно-функціональна моделі. Також визначено етапність побудови
моделей, що відповідає стадіям реалізації стратегічного плану.

Реалізуючи процес моделювання, був зроблений аналіз інформації про
взаємозв’язок різних показників діяльності поліклініки, стаціонару
лікарні та амбулаторії сімейного лікаря, а також даних стану здоров’я
населення регіону, що обслуговувався, його демографічних показників та
фінансування закладів охорони здоров’я.

Проведений аналіз показав, що всі показники можна розбити на декілька
функціональних блоків відповідно до їх призначення:

блок «Демографічна інформація про населення, що проживає в регіоні
обслуговування»;

блок «Стан здоров’я населення»;

блок «Діяльність лікувально-профілактичного закладу»;

блок «Економічні показники роботи медичного закладу».

В свою чергу, ці блоки було розбито на ряд показників, що характеризують
кожний з них. На основі побудованих моделей було розроблено
структурно-функціональну модель державного управління первинною ланкою
медичної допомоги на засадах лікаря загальної практики (сімейного
лікаря).

Виходячи з вищенаведеного та результатів аналізу стану здоров’я
населення регіону обслуговування, результатів діяльності Першої міської
клінічної лікарні, можна прийти до висновків, що механізми державного
управління реалізуються в кількох напрямках згідно зі структурними
змінами, до яких можна віднести автономію, яка є однією з головних
цінностей системи охорони здоров’я, розподіл ресурсів, який базується на
відповідальності медичного персоналу та на рівні медичної допомоги, що
надається різними його секторами, включаючи і бюджетні кошти.

У світі існує кілька моделей управління системою охорони здоров’я. При
реформуванні сектора охорони здоров’я на місцевому рівні в сучасних
умовах перехідної економіки не можна говорити про вибір конкретної
моделі управління. Природно, що необхідно створити певний комплекс дій,
які мають риси всіх цих моделей, що створює своєрідність реформ, а
особливо, направлених на економічні перетворення.

Виходячи з вищенаведеного, модель перебудови надання медичної допомоги
населенню в регіоні обслуговування Першої міської клінічної лікарні ім.
Князя Лева була окреслена, як така, що базується на загальній лікарській
практиці (сімейній медицині). При створенні амбулаторій лікарів
загальної практики (сімейних лікарів) використовувався варіант
заключення угоди сімейних лікарів з адміністрацією
лікувально-діагностичного закладу.

Починаючи з 1994 року, Перша міська клінічна лікарня скоротила 60 ліжок,
перевела на денне перебування 100 ліжок, заснувала денний стаціонар на
75 ліжок, відкрила чотири амбулаторії сімейного лікаря. Наданий бюджет
дозволив адміністрації провести структурну перебудову у відповідності з
плановою сумою фінансування до початку фінансового року. Як було
доведено, чим нижче вартість діагностики та лікування пацієнта, тим
нижчі витрати медичного комплексу в цілому. Зниження витрат за рахунок
організаціних заходів дало можливість на підставі зібраних даних змінити
структуру кошторису лікарні на користь накопичення. Виходячи з цього,
вартість одного візиту в 1,5 рази дешевша в амбулаторії лікаря загальної
практики (сімейного лікаря), ніж в полікліниці. Вартість прийому
лікаря-спеціаліста в 2 рази дорожча в поліклініці, ніж в амбулаторії.
Направлень на консультації до інших лікарів в амбулаторії лікаря
загальної практики (сімейного лікаря) в 2,5 рази менше, ніж в
полікліниці.

Це ж стосується і рівня госпіталізації: у сімейного лікаря цей показник
в 2 рази нижчий, а стаціонарозамінюючі технології в амбулаторії лікаря
загальної практики застосовуються в 1,5 рази частіше, ніж це притаманно
відділенню дільничних терапевтів поліклініки — кількість домашніх
стаціонарів 128 проти 84.

Таким чином, фінансування з розрахунку на одного мешканця з 1997 року
становило: в поліклініці — 8,97 грн., в амбулаторії лікаря загальної
практики (сімейного лікаря) — 3,30 грн. А це відбилося на витратах
бюджету на надання медичної допомоги з розрахунку на 10000 населення: в
амбулаторіях лікаря загальної практики (сімейного лікаря) — 2,0%,
поліклініці — 3,1%.

Отже, можна константувати, що вартість амбулаторної допомоги в
поліклініці на 20 % дорожче, ніж в амбулаторії лікаря загальної практики
(сімейного лікаря).

В основі фінансових стимулів, що були запроваджені Першою міською
клінічною лікарнею м.Львова, була надбавка до зарплати. Перевага цього
способу є в тому, що лікарю непотрібно йти на компроміс між бажанням
заробити та якістю лікування пацієнта.

Для оптимізації управлінської діяльності та процесу обліку й звітності
було розроблено інформаційну систему, яка сприяла підвищенню
ефективності роботи з медичною інформацією.

Необхідність впровадження загальної лікарської практики (сімейної
медицини) підтвердили і результати опитування. Було встановлено, що
більшість пацієнтів готові звернутися вдруге до своєї медичної установи
для лікування своїх хвороб. Проте більша кількість пацієнтів хоче
звернутися саме до сімейних лікарів (82%), ніж до терапевтів (77%) і
педіатрів (68%). Серед пацієнтів сімейного лікаря 80% висловили свою
готовність рекомендувати цю медичну допомогу іншим людям, тоді як для
пацієнтів терапевта і педіатра цей показник складає відповідно 47% і
38%. Частина пацієнтів терапевта (43%) і педіатра (44%) не змогли
визначитись із відповіддю на поставлене запитання.

ВИСНОВКИ

Результати проведених досліджень механізмів державного регулювання
реформуванням первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної
лікарської практики (сімейної медицини) на місцевому рівні дозволяють
зробити такі висновки та рекомендації:

На цей час спостерігається погіршення стану здоров’я населення
(зменшення рівня народжуваності на 37,5% у порівнянні з 1990 роком та
збільшення рівня смертності на 14%, в тому числі і серед працездатного
населення), що викликано соціально-економічною кризою перехідного
періоду. Ці ж причини викликали падіння рівня надання первинної
медико-санітарної допомоги на місцевому рівні і призвело до негативної
тенденції відношення населення до цього виду допомоги. Тому первинна
медико-санітарна допомога на місцевому рівні у тому вигляді, в якому
вона існує зараз, не може бути ефективною та якісною і потребує
реструктуризації та визначення нових пріоритетів її розвитку.

На основі системного аналізу діяльності первинної ланки медичної
допомоги визначені її слабкі сторони, до яких можна віднести перевагу
лікарів-спеціалістів цієї ланки, неефективне використання фінансових та
кадрових ресурсів, слабке застосування стаціонарозамінюючих технологій.
На основі статистичного аналізу динаміки основних показників стану
здоров’я населення, обгрунтовані економічні та організаційні перебудови
первинної медико-санітарної допомоги у Першій міській лікарні ім.князя
Лева м.Львова з застосуванням стратегічного планування діяльності
медичних закладів та показані сильні сторони цього процесу, до яких
відносяться підвищення ефективності та якості надання медичної допомоги,
ефективне використання коштів, перерозподіл кадрів.

Показано, що запровадження економічних та організаційних механізмів
державного управління надало змогу дієвого переводу первинної ланки
медичної допомоги на засади загальної лікарської практики (сімейної
медицини). Доведено, що для підвищення ефективності реалізації
механізмів державного управління на місцевому рівні доцільно застосувати
метод адаптивного управління, що є моделлю системи керування об’єктом, в
якій у результаті зміни характеристики внутрішніх і зовнішніх
властивостей об’єкта відбувається відповідна зміна структури і
параметрів системи керування з метою забезпечення стабільності
функціонування об’єкта. Це дає можливість без зайвих структурних
перетворень організувати роботу первинної ланки у нових для
лікувально-профілактичних закладів економічних умовах;

Розроблено модель надання первинної медико-санітарної допомоги на
засадах лікаря загальної практики (сімейного лікаря) у вигляді
амбулаторій сімейного лікаря, які функціонують, як самостійні структури
і діяльність яких керується з застосуванням методу стратегічного
планування, що дозволяє оптимізувати використання коштів на їх
фінансування та підвищити ефективність та якість надання медичної
допомоги.

Впровадження загальної лікарської практики (сімейної медицини) було
реалізовано у Першій міській клінічній лікарні ім.князя Лева (м.Львів),
завдяки цьому та реалізації заходів та програм, на основі удосконалених
механізмів державного регулювання на місцевому рівні були отримані
позитивні тенденції у динаміці стану здоров’я населення, до яких
відноситься зниження захворюваності населення, позитивне відношення
пацієнтів до надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах
лікаря загальної практики (сімейного лікаря), зниження витрат по наданню
медичної допомоги в амбулаторіях загальної лікарської практики (сімейної
медицини) у порівнянні з наданням медичної допомоги в
амбулаторно-поліклінічному відділенні, більш доцільне використання
лікарських кадрів амбулаторної мережі.

Організація роботи амбулаторій загальної лікарської практики (сімейної
медицини) на основі запровадженої реструктуризації роботи первинної
ланки надає можливість підвищити ефективність роботи медичного персоналу
та знизити собівартість медичної допомоги.

Проведені реформматорські заходи впливають на зміну відносин медичного
персоналу до своєї роботи, що підвищує її ефективність.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Джафарова Д. Управління реформуванням первинної медико-санітарної
допомоги на засадах сімейної медичної практики // Підвищення
ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий
досвід: Зб. Наук. Пр. — К.: УАДУ. — 2000. — С. 321-325.

Джафарова Д., Биченко С., Шевченко М. Значення децентралізації бюджетних
коштів у реформуванні лікувального закладу // Актуальні проблеми
державного управління. Випуск 2: Зб. Наук. Пр. — Львів: ЛФ УАДУ. — 1999.
— С. 227-234.

Джафарова Д.М., Шевченко М.В., Биченко С.В. Деякі аспекти оплати праці
медичних працівників у сучасних умовах функціонування галузі //
Актуальні проблеми державного управління. Випуск 3: Зб. Наук. Пр. —
Львів: ЛФ УАДУ. — 2000. — С. 355-361.

Джафарова Д., Биченко С. Управління реформуванням первинної
медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медичної практики //
Вісник Української Академії державного управління при Президентові
України. — 2000. — №2. — С. 400-403.

Лехан В. М., Загородній В. В., Джафарова Д. М. Структурна перебудова
системи медичної допомоги як спосіб підвищення ефективності використання
ресурсів охорони здоров(я // Стратегічні напрямки охорони здоров(я в
Україні. — К.: Сфера. — 2001. — С.58-79.

Лехан В. М., Джафарова Д. М., Биченко С. І. Стратегічні підходи до
фінансування медичних служб // Стратегічні напрямки охорони здоров(я в
Україні. — К.: Сфера. — 2001. — С.80-110.

Хобзей М., Гузар З., Загородній В., Джафарова Д., Биченко С.
Реформування первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної
медичної практики // Українські медичні вісті. — 1998. — Т.2, №1-2. — С.
54.

Джафарова Д., Биченко С. Напрямки реформування роботи
лікувально-профілактичного закладу // Українські медичні вісті. — 1998.
— Т.2, №1-2. — С. 31.

Гузар З., Джафарова Д., Биченко С. Децентралізація бюджетних коштів як
метод економічного управління // Українські медичні вісті. — 1998. —
Т.2, №1-2. — С. 63.

Рівс К., Голкомб Ш., Джафарова Д., Рівз Д., Заремба Є. Вживання алкоголю
серед пацієнтів амбулаторій медицини в місті Львові // Практична
медицина. – 1998. — №5-6. – С.14-21.

Гузар З. Т., Джафарова Д. М., Биченко С. І., Мартинюк Г. Л., Досвід
роботи міських амбулаторій сімейного лікаря (АСЛ) // Сімейна медицина. —
1999. — №1. — С.51.

Джафарова Д. Державне регулювання перебудови ПМСД на засадах сімейної
медичної практики // Ефективність державного управління (регіональний
аспект): Матеріали науково-практичної конференції. — Львів: ЛФ УАДУ. —
2001. — С. 40-42

Джафарова Д. М. Економічні аспекти впровадження сімейної медицини //
Вибрані матеріали І з(їзду сімейних лікарів України. 7-9 листопада 2001
р., м. Львів. — К.; Л. — 2001. — С. 60-65.

Джафарова Д. М. Економічні аспекти впровадження сімейної медицини //
Матеріали першого Українського з(їзду сімейних лікарів. — К.; Л. — 2001.
— С. 34.

Джафарова Д. Стратегічне планування в міській лікарні //
Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія,
методологія, практика: Матеріали щорічної науково-практичної
конференції. — Львів: ЛРІДУ УАДУ. — 2003. — С. 347-350.

Джафарова Д., Мельник Н. Оцінка результатів реформування ПМСД на засадах
сімейної медичної практики // Ефективність державного управління
(регіональний аспект): Матеріали науково-практичної конференції. —
Львів: ЛФ УАДУ. — 2001. — С. 104-106

Джафарова Д. М., Мельник Н. Т., Луцевич Л. В., Полюга Р. М. Сімейний
лікар і охорона репродуктивного здоров(я // Матеріали першого
Українського з(їзду сімейних лікарів. — К.; Л. — 2001. — С. 234-235

Автоматизована система обробки інформації сімейного лікаря: А.с. ПА
№1885 Україна — Джафарова Д. М., Биченко С. І., Пакош І. М.
Зареєстровано 05.04.1999

Науковий твір «Методика управління в першій міській клінічній лікарні
ім. Князя Лева»: А.с. ПА №1884 Україна — Джафарова Д. М., Биченко С. І.,
Стодольська Л. Л. Зареєстровано 05.04.1999

Джафарова Д.М., Биченко С.І., Хобзей М.К., Гузар З.Т., Євсєєв В.І.,
Шевченко М.В. Методичні підходи до децентралізації бюджетних коштів в
закладах охорони здоров(я // Методичні рекомендації. — МОЗ України К.;Л.
— 1997. — 18 с.

АНОТАЦІЯ

Джафарова Д.М. Управління реформуванням первинної медико-санітарної
допомоги на місцевому рівні (на прикладі м.Львова).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного
управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління.-
Львівський регіональний інститут державного управління НАДУ при
Президентові України, Львів, 2004.

У дисертації здійснено аналіз реалізації механізмів державного
регулювання при реформуванні первинної ланки системи охорони здоров’я на
засадах лікаря загальної практики (сімейного лікаря) та обґрунтовано
застосування стратегічного планування.

Досліджено діяльність лікувально-профілактичного закладу на прикладі
Першої міської клінічної лікарні імені Князя Лева м.Львова при
здійсненні первинної медико-санітарної допомоги, а також стан здоров’я
населення та демографічні показники в м.Львові. Зроблено статистичний
аналіз цих показників з точки зору оцінки впливу первинної
медико-санітарної допомоги та проведено соціологічне опитування
пацієнтів з метою виявлення ефективності сімейної медицини.

На основі одержаних результатів побудовано структуру первинної
медико-санітарної допомоги на засадах лікаря загальної практики
(сімейного лікаря).

Запропоновано новий підхід до формування загальної лікарської практики
(сімейної) в умовах міста.

Ключові слова: державне регулювання, первинна медико-санітарна допомога,
стратегічне планування, загальна лікарська практика (сімейна медицина)

АННОТАЦИЯ

Джафарова Д.М. Управление реформированием первичной медико-санитарной
помощью на местном уровне (на примере г. Львова)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного
управления по специальности 25.00.02 – механизмы государственного
управления. – Львовский региональний институт государственного
управления НАГУ при Президенте Украины, Львов, 2004.

Диссертационная работа посвящена анализу реализации механизмов
государственного регулирования реформированием первичной
медико-санитарной помощью на основе общей врачебной практики (семейной
медицины) в условиях города.

В работе исследованы цели, функция и структура механизмов
государственного регулирования первичной медико-санитарной помощи на
местном уровне (на примере Первой городской клинической больницы им.
Князя Льва г.Львова) в аспекте взаимосвязи с демографической структурой
населения, состоянием системы здравоохраниения, уровнем заболеваемости,
смертности, инвалидизации. Обоснованы новые подходы к формированию
механизмов государственного регулирования на основе стратегического
планирования.

С этой целью был применен метод системного анализа, с помощью которого
разработана структура первичной медико-санитарной помощи на основе общей
врачебной практики (семейной медицины) и механизмов ее государственного
регулирования на местном уровне системы здравоохранения.

Решение этой проблемы связано с необходимостью создания нового
организационно-экономического механизма функционирования ПМСП, при
деятельности которого необходимо более полно учитывать условия, которые
сложились на рынке медицинских услуг. Путь к созданию эффективной
системы здравоохранения, о чем свидетельствует мировой опыт, проходит
через реализацию организационно-управленческих, экономических и
законодательных мероприятий, которые адекватно согласовывали бы интересы
в области здравоохранения, как пациента, медицинского работника, с одной
стороны, и собственно системы здравоохранения со всеми другими
государственными и негосударственными учреждениями в отношении
предоставления первичной медицинской помощи. То есть, необходимо
осуществить переход от традиционного восприятия системы оказания
первичной медико-санитарной помощи с приоритетом участкового врача и
дорогой специализированной поликлинической помощи к организации общей
врачебной практики (семейной медицины), которая снизит стоимость
медицинской помощи, повысит ее качество и сделает более доступной для
населеня.

В дисертации осуществлен анализ состояния здоровья населения, а также
деятельности Первой городской клинической больницы им. Князя Льва
г.Львова, в контексте формирования механизмов государственного
регулирования отраслью. Для реализации этой задачи использовались методы
системного анализа, информационного моделирования.

Характерной особенностью оказания первичной медико-санитарной помощи в
условиях города является:

преобладание участковой врачебной сети;

нерегулируемый поток пациентов, который направляется к специалистам,
минуя участкового врача;

высокая стоимость оказания медицинской помощи на первичном уровне;

финансирование системы здравоохранения города в течении ряда лет
остается неизменным, однако недостаточным для его нормальной
деятельности.

На основе всего вышесказанного с помощью методов стратегического
планирования и адаптивного регулирования социально-экономическими
системами формируются механизмы государственного регулирования сектором
первичной медико-санитарной помощи.

В диссертации обосновывается структура первичной медико-санитарной
помощи на основе общей врачебной практики (семейной медицины) и
механизмов ее государственного регулирования. Таким образом, основные
управляющие воздействия направлены на создание економического и
организационного базиса для реализации поставленных задач.

Как подтверждение эффективности такого подхода, приводятся результаты
социологического опроса пациентов и медицинского персонала.

На основе вышеизложеного сформулированы выводы по диссертации.

Ключевые слова: государственное регулирование, первичная
медико-санитарная помощь, стратегическое планирование, общая врачебная
практика (семейная медицина)

ANNOTATION

Dzhafarova D.M. Management of Primary Health Care Reform on local level
(on the pattern of Lviv). – Manuscript.

Thesis to pursue the degree of the Candidate of Sciences in Public
Administration: specialization 25.00.02 – Mechanisms of Public
Administration. – Lviv Regional Institute of Public Administration of
the National Academy of Public Administration, Office of the President
of Ukraine, Lviv, 2004.

The implementation of public management instruments is analyzed in the
thesis in relation to the Primary health care in transition. The
research focuses on the Lviv’s First Clinical Hospital, population
health condition and demographic indicators. The author carried out the
data statistic analysis and computed the medical data and strategic
planning.

The research findings were used to develop a scheme showing the impact
of public management instruments on the health care system in the
Primary health care. A new approach was proposed to develop a goal of
the public management for Primary health care.

Key words: public administration, Primary health care, strategic
planning, family medicine.

PAGE 18

Похожие записи