.

Умовно-рефлекторна терапія опійної наркоманії (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3376
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

АЙМЕДОВ Костянтин Володимирович

УДК 616.89-008.441.33

Умовно-рефлекторна терапія опійної наркоманії

14.01.17 – наркологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник доктор медичних наук,
професор Бітенський
Валерій Семенович, Одеському державному медичному університеті МОЗ
України, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сосін Іван Кузьмич, Харківська медична
академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра наркології,
завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Мішиєв В’ячеслав Данилович, Київська
державна академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,
кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії, професор кафедри

Провідна установа

Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України, м. Харків

Захист відбудеться “16” вересня 2005р. о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “12” серпня 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук
Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світові епідеміологічні дані останніх років свідчать
про значну розповсюдженість психічних та поведінкових розладів внаслідок
зловживання психоактивними речовинами (П.В. Волошин, 2000; J. Cami,
2004; N.L. Cooney et al., 2004). У найбільшій мірі це негативне явище є
поширеним у країнах з затяжною політичною, економічною та екологічною
кризою, яка зараз має місце і на Україні (О.К. Напрєєнко, 2001; С.І.
Табачніков та ін., 2002; Р.Б. Брагін, 2002; Д.В. Сайков, 2003). При
цьому проблема наркотичної залежності (зокрема від опіатів) за своїми
медичними, соціальними наслідками сягає рівню національної поряд із
СНІДом та туберкульозом (О.К. Напрєєнко, 2003; В.П. Самохвалов, 2003;
І.В. Лінський, О.І. Мінко, Є.Б. Первомайський, 2004).

Але, незважаючи на втілення відповідних заходів у межах державних
програм, спрямованих на попередження розповсюдження наркоманії, терапії
та реабілітації хворих, а також значну кількість наукових досліджень за
цим напрямком зазначене питання є далеким від вирішення. Так, до
теперішнього часу не розроблені достатньо ефективні методи профілактики,
лікування та корекції осіб, що вживають опіати (М.В. Демина, 1996; А.Г.
Селезнев, 1997; І.В. Лінський, 2001; D.G. Chiara, R.A. North, 2001; M.
Farrell, 2002; J. Gasson, P. Sanches-Blazquez, 2002; В.Я. Пішель та ін.,
2004).

Треба відмітити, що сучасний етап розвитку наркології передбачає вплив
на усі ланки патогенезу зазначених залежних станів (Г.М. Энтин та ін.,
1994; H.V. Curran, J. Kleckham, J. Bearn et al., 2001). На думку
численних авторів цілком виправданою є перевага медикаментозної терапії
(агоністи-антагоністи опіатних рецепторів, агоністи адренорецепторів
норадренергічних нейронів, інгібітори дофамін-бета-оксидази,
транквілізатори бензодіазепінового ряду, ноотропні сполуки,
холінолітичні засоби) у межах загального лікування цієї категорії
пацієнтів. Такий підхід в більшості випадків дозволяє успішно купірувати
прояви синдрому відміни та постабстинентні психічні розлади, за винятком
однієї з основних вимог – здатності стабільно знижати патологічний потяг
до опіатів (Е.Г. Минков, 1996; Amato L., Davoli M., Ferri M., Ali R.,
2002; И.В. Линский, 2003; Е.Н. Харченко, В.Д. Мишиев, 2004). Останнє
вимагає розробки методів виявлення структури мотивів вживання
наркотичних речовин, а також якісної та кількісної їх оцінки (П.Ю.
Дупленко, 1996; І.К. Сосін, 1998; R.J. Frances, S.I. Muller, 2002). Це
дозволить знизити рівень існуючого у практиці клінічного суб’єктивізму
(І.К. Сосін, О.В. Семікин, 1990; И.Д. Спирина, 1996; В.С. Бітенський,
2005) та визначити додаткові об’єктивізуючі дані (А.П. Чуприков та ін.,
2004; С.Е. Казакова, 2004).

Підсумовуючи вищевказане, слід відмітити, що актуальним залишається
пошук таких методів терапії, які, окрім безпосередньої дії на
біологічний субстрат патологічного потягу до психоактивних речовин, дали
б змогу опосередкованого усунення або зменшення ролі психологічних
механізмів залежності (В.А. Абрамов та ін., 1992; Н.И. Бережная, Г.Т.
Сонник, 1993; В.П. Самохвалов, 1996; С.І. Табачников та ін., 1996; О.З.
Голубков, 1996; І.Й. Влох та ін., 1997; В.С. Бітенський, Т.М. Чернова,
2004).

В свою чергу, в літературі підкреслюється адекватність застосування з
цією метою умовно-рефлекторної терапії, але наявність короткочасних
ремісій та частих рецидивів при її використанні, робить доцільним пошук
нових аверсивних методів (В.Я. Пішель та ін., 2004).

Таким чином, незважаючи на багату кількість досліджень із зазначеної
проблеми, існує насущна потреба у створенні на підставі ретельного
дослідження психологічних механізмів формування залежності від
психоактивних речовин (зокрема мотиваційної структури патологічного
потягу до наркотиків), сучасних ефективних підходів до лікування та
соціальної реабілітації хворих, які зловживають опіатами, що й обумовило
актуальність вибраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана у відповідності до плану науково-дослідної роботи
кафедри психіатрії Одеського державного медичного університету МОЗ
України за темою: “Умовно-рефлекторна терапія хвороб залежності” (№
державної реєстрації 0104U004516) та регіональною програмою
“Попередження розповсюдження наркоманії, лікування та реабілітації
хворих на наркоманію на 2002-2008 роки”.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – підвищення ефективності
лікування опійної наркоманії на основі нового методу умовно-рефлекторної
терапії.

На виконання зазначеної мети були поставлені наступні задачі:

1. Розробити метод умовно-рефлекторної терапії опійної наркоманії.

2. Розробити на основі стандартизованого шкального методу оцінки мотивів
вживання психоактивних речовин модифіковану методику визначення
домінуючих мотивів зловживання опіатами.

3. Визначити характер змін в мотиваційній сфері хворих на опійну
наркоманію в результаті лікування розробленим нами методом
умовно-рефлекторної терапії.

4. Розробити з урахуванням динаміки мотиваційної складової залежності
комплекс психокорекційних та соціально-реабілітаційних заходів після
курсу умовно-рефлекторної терапії.

5. Впровадити метод у практику та оцінити його ефективність.

Об’єкт дослідження – психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання
опіоїдів.

Предмет дослідження – провідна мотивація та динаміка структури мотивів
вживання опіоїдів і можливість впливу на них засобами
умовно-рефлекторної терапії.

Методи дослідження. Клінічний, клініко-психопатологічний,
психодіагностичний, катамнестичний, статистичний, вивчення параметрів
соціальної адаптації.

Клінічний метод застосовували для оцінки загального стану хворого на
опійну залежність (антропометричні дані; показники гемодинаміки (частота
пульсу, кров’яний тиск, частота дихання, індекс Кердо, ЕКГ),
функціонального стану печінки (тимолова проба, активність трансаминаз,
білірубін)). Клініко-психопатологічний метод використовували для
верифікації психічного стану пацієнтів з опійною залежністю, динаміки
патологічного процесу, його стадії. Для проведення комплексного аналізу
ефективності запропонованого нами методу умовно-рефлекторної терапії
(“Спосіб аверсивної терапії наркоманії” (державний патент України на
винахід 53103А № 2002031898, від 15.01.2003 р.)) відносно традиційних
методів фармако- та психотерапії. Для оцінки результатів дослідження
використано насамперед психодіагностичний (А.А.Карелин, 2000) – рівень
тривоги (за шкалою Тейлор), наявність та ступінь виразності депресивної
симптоматики (за шкалою Гамільтона), суб’єктивні динамічні інтегративні
показники психологічно-функціонального стану пацієнтів (тест САН),
провідну мотивацію та структуру мотивів (запропонований нами “Спосіб
діагностики провідних мотивів, що призводять до вживання психоактивних
речовин” і катамнестичний – тривалість та якість ремісій у пацієнтів з
опійною наркоманією – методи. Також проведене вивчення параметрів
соціальної адаптації – сімейний стан, рівень освіти, фах, місце роботи,
судимості тощо.

Статистичним методом здійснено обробку отриманих даних з використанням
методів дисперсійного, регресійного, кореляційного аналізу та точного
методу Фішера (ТМФ).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше розроблений новий метод
умовно-рефлекторної терапії, спрямований на пригнічення ейфорійної дії
наркотику. Вперше розроблено оригінальну методику визначення домінуючих
мотивів зловживання опіатами та на ії основі були виявлені особливості
мотиваційної сфери хворих на опійну наркоманію, оцінена їх значущість в
кількісному вимірі (індекс мотиваційного напруження). Вперше визначено
вплив умовно-рефлекторної терапії на групу патологічних мотивів, які
спонукали до вживання опіатів. Вперше з’ясовано кореляційний зв’язок між
рівнями мотиваційної напруженісті зловживання опіатами та тривогою.
Вперше встановлено взаємозв’язок між комплексом мотивів у хворих на
опійну наркоманію та – самопочуттям, активністю, настроєм. Вперше
визначено співвідношення між станом емоційної сфери (тривожна,
депресивна симптоматика) та мотиваційними характеристиками особистості.
Вперше в структурі умовно-рефлекторної терапії розроблено та
запроваджено у практику комплекс додаткових психокорекційних та
соціально-реабілітаційних заходів, який базувався на динаміці
мотиваційної складової залежності.

Практична значимість одержаних результатів. Запропоновано принципово
новий метод лікування опійної залежності, на які отримано патенти:
“Спосіб лікування наркоманії” (державний патент України на винахід
40465А № 2001021349, пріоритет від 16.07.2001 р.); та “Спосіб аверсивної
терапії наркоманії” (державний патент України на винахід 53103А №
2002031898, пріоритет від 15.01.2003 р.). Внесено низку доповнень та
модифікацій до запропонованих методів діагностики мотивації та лікування
опійної залежності, які підтверджено авторськими свідоцтвами на
раціоналізаторські пропозиції № 3244 від 27.06.2001р. “Спосіб
умовно-рефлекторної терапії наркоманії”; № 3268 від 23.10.2001р. “Спосіб
діагностики провідних мотивів, що призводять до вживання психоактивних
речовин”; № 3352 від 12.04.2002р. “Спосіб діагностики чутливості
організму до внутрішньовенного введення дитиліну”; № 3414 від
30.10.2002р. “Спосіб умовно-рефлекторної терапії опіоїдної залежності”;
№ 3417 від 30.10.2002р. “Спосіб лікування адиктивних захворювань”.

Розроблені методи лікування у сполучені з психокорекційними та
соціально-реабілітаційними заходами, які були впроваджені в практику
лікувальної роботи наркологічних відділень Одеської обласної клінічної
психіатричної лікарні № 1 (м. Одеса), Одеської обласної психіатричної
лікарні № 2 (смт Олександрівка), Одеської обласної психіатричної лікарні
№ 3 (с. Завадовка), Одеської обласної психіатричної лікарні № 4 (м.
Білгород-Дністровський), Одеського обласного психоневрологічного
диспансеру (м. Одеса).

Матеріали дослідження використані в педагогічному процесі на кафедрі
психіатрії Одеського державного медичного університету МОЗ України (м.
Одеса) при навчанні студентів та в системі післядипломної підготовки.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовано стан
проблеми опійної залежності в Україні та за кордоном, проведені
клінічні, клініко-психопатологічні, психодіагностичні та катамнестичні
дослідження, а також вивчення параметрів соціальної адаптації. Автором
особисто розроблено, апробовано та втілено в практику новий метод
умовно-рефлекторної терапії опійної залежності та оцінена його
ефективність, а також запропоновано методику визначення домінуючих
мотивів зловживання опіатами. Самостійно в структурі нового методу
умовно-рефлекторної терапії розроблено комплекс психокорекційних та
соціально-реабілітаційних заходів (підтримуюча, відновлююча,
оздоровлююча терапія тощо) після курсу аверсвного лікування. Особисто
проведено аналіз та інтерпретацію отриманих даних, власноруч виконано
статистичну обробку результатів дослідження, написано розділи
дисертації, зроблено висновки.

Особистий внесок здобувача до публікацій у наукових фахових виданнях,
затверджених ВАК України, що написано у співавторстві, полягав у
наступному: у статті 4 (згідно зі списком праць, який наведено
наприкінці автореферату) запропонована методика шкальної оцінки мотивів
вживання опіатів, у тому числі домінуючих мотивів зловживання та
кількісна оцінка ступіня їхньої інтенсивності, у роботах №№ 6, 7, 9, 10
особисто проведене всебічне наукове обґрунтовання розробки нового методу
умовно-рефлекторної терапії з позицій формування негативної
умовно-рефлекторної реакції на наркотичне сп’яніння шляхом застосування
вираженого анксіогенного ефекту від дитиліну, у статті № 5
проаналізовано, систематизовано, описано та науково інтерпретовано
механізми кіндлінгу в патогенезі опійної залежності, в роботах №№ 12, 13
самостійно обгрунтовано необхідність впровадження нових методів терапії
опійної залежності, проведено теоретичний, системний аналіз прототипів
аверсивного лікування, запропоновано та розроблено метод
умовно-рефлекторної терапії опійної наркоманії та його структурні
складові. У статті № 8 особисто розроблено систему психокорекції та
соціально-реабілітаційних заходів в структурі умовно-рефлекторної
терапії.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи було
викладено у доповідях та обговорено на: ІІ Національному Конгресі
неврологів, психіатрів і наркологів України (Харків, 2002); Міжнародній
науково-практичній конференції “Психіатрія, наркологія і медична
психологія сьогодні” (Луганськ, 2004); науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Нова фармакологія і прогрес в психіатрії” (Львів,
2004); 5-му, 6-му, 7-му та 9-му Міжнародних конгресах студентів і
молодих учених (Тернопіль, 2001, 2002, 2003, 2005); ІІ Міжнародній
медико-фармацевтичній конференції студентів і молодих вчених (Чернівці,
2005); науково-практичних конференціях, присвячених 50-річчю обласної
психіатричної лікарні №4 (Білгород-Дністровський, 2003) та 25-річчю
обласного наркологічного диспансеру (Одеса, 2004); конференціях молодих
учених Одеського державного медичного університету (Одеса, 2001, 2002,
2003, 2004); конференціях студентів і молодих учених (Ужгород, 2004,
2005; Суми, 2005); на засіданнях Одеського обласного наукового
товариства неврологів, психіатрів і наркологів (Одеса, 2001, 2002, 2003,
2004, 2005), Ш Міжнародної науково-практичної конференції “Затвердження
здорового способу життя – сучасні підходи” (Дрогобич, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 24 наукових праці (з них
одноосібних – 13), в тому числі в спеціалізованих виданнях відповідно до
переліку ВАК України надруковано 10 (самостійних – 3), державних
патентів України – 2.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 165 сторінках
машинописного тексту, з них основний текст – 115 сторінок. Робота
складається зі вступу, п’яти розділів (огляд літератури, матеріали і
методи дослідження, три розділи з викладенням результатів власних
досліджень), узагальнення результатів дослідження, висновків, та списку
374 використаних джерел. Дисертацію ілюстровано 21 таблицями, 4
малюнками, 1 витягом з історій хвороби, 2 додатками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Відповідно до мети і задач дослідження під нашим спостередженням
знаходились 188 чоловіків, які страждали на опійну залежність та
проходили обстеження та лікування в наркологічних відділеннях Одеської
обласної клінічної психіатричної лікарні №1 (м. Одеса) у 2001-2004 рр.
Треба відмітити, що кількість жінок з опійною наркоманією була
недостатньою для формування репрезентативної виборки, тому вони
виключені нами з подальшого дослідження, так як і пацієнти, що
відмовились від анксиозної терапії, мали протипоказання щодо її
проведення за своїм соматичним станом, а також неповнолітні.

Для оцінки ефективністі розробленого нами методу умовно-рефлекторної
терапії (УРТ) всі хворі були розподілені на дві стандартизовані групи.
До основної увішли 102 пацієнта з опійною наркоманією, аверсивне
лікування яких проводили за запропонованим новим методом (в структурі
якого застосовували комплекс психокорекційних та
соціально-реабілітаційних заходів після курсу терапії). Контрольну групу
склали 86 осіб із залежністю від опіатів, лікування яких було побудовано
на загальних принципах, прийнятих в сучасній наркологічній практиці.

Критеріями єффективності вважали, перш за все, тривалість ремісії,
позитивні кількісні та якісні зміни мотиваційної структури, а також
покращення бальних значень показників тривоги, депресії, самопочуття,
активності, настрою через проведення комплексного обстеження (клінічний,
клініко-психопатологічний, психодіагностичний, катамнестичний методи) до
терапії, одразу після неї та за умов відсутності рецидиву (усі хворі)
протягом 3 місяців.

Отримані дані заносили в спеціально розроблені карти динамічного
спостереження, які відбивали результати й динаміку клінічного та
соціального статусу хворих (відповідно), у тому числі з урахуванням
добової дози опіатів.

Розподіл хворих за віком представлений у таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл хворих на опійну наркоманію за віком

Групи хворих Достовірність

Вік основна ( n = 102 ) контрольна ( n = 86 ) різниці

(років) абс. % абс. % (р)

18-22 36 35,3 31 36,0 р > 0,05

23-27 38 37,3 32 37,2 р > 0,05

28-32 19 18,6 16 18,7 р > 0,05

33-38 9 8,8 7 8,1 р > 0,05

Всього 102 100,0 86 100,0

Таким чином, одержані групи є придатними для порівняльного аналізу.
Крім того відмічена перевага осіб віком 23-27 років, що відбиває
загальну ситуацію в популяції за статистичними даними МОЗ України (І.В.
Линський, 2004).

В свою чергу, мотиваційна структура по групах також відповідала існуючим
в нашій країні тенденціям, була аналогічною та характерізувалася
відсутністю соціально-психологічних мотивів у зв’язку з тяжкістю та
тривалістю наркотизації речовинами опійного ряду (Горбань А.Є., 2002).
Так, клініко-психопатологічне дослідження (у тому числі анамнестичне)
показало наявність у зазначеного контингенту комплексу мотивів, на який
додатково впливали строк наркотизації та вираженість наркотичної
залежності. В якості провідних реєстрували патологічні мотиви: адиктивні
(25,5%), пов’язані з корекцією порушень в структурі синдрому відміни
(28,7%), компульсивного потягу до наркотику (34,1%) та, до певної міри,
отримання задоволення: гедоністичний (1,6%), атарактичний (4,8%) та
мотив гіперактивації (5,3%). Останні фіксували в окремих пацієнтів як
додаткові та такі, що мають менше клінічне значення (в основній групі –
у 15,7% випадків, в контрольній – у 15,1%).

За усередненими величинами показників, отриманих в результаті
психодіагностичного дослідження (рівні тривоги, депресії, значення
показників самопочуття, активності, настрою) групи теж були
репрезентативними, що докладно відображено при аналізі ефективності
запропонованого нами методу аверсивного лікування.

Для вирішення мети і задач дослідження нами було проведене наукове
обгрунтовання необхідності впровадження нових методів терапії опійної
залежності, а також теоретичний, системний аналіз прототипів аверсивного
лікування, на основі яких розроблено метод умовно-рефлекторної терапії
опійної наркоманії, що включав до себе відповідні структурні складові та
передбачав етапність застосування окремих заходів.

Перший етап полягав у купіруванні синдрому відміни в хворих обох груп
(усунення його проявів, нормалізація показників соматичного стану,
масивна детоксикація тощо), другий (беспосередня анксіозна терапія на
тлі інтенсивної емоційно-стресової імперативної психотерапії) і третій
(психотерапевтична підготовка хворого до виписки із стаціонару, підбір
та застосування індивідуального комплексу психокорекційних та
соціально-реабілітаційної заходів) здійснено тільки в основній групі.

Після досягнення стабільного вегетативного стану у пацієнтів основної
групи переходили до наступного етапу, тобто до аверсивного лікування.
Треба відмітити, що запропонований нами метод заснований на формуванні
негативної умовно-рефлекторної реакції на наркотичне сп’яніння шляхом
використання вираженого анксіогенного ефекту, що виникає при введенні
дитиліну. При цьому серія сполучень “ейфорія + ефект дитиліну” дозволяє
зафіксувати за умовно-рефлекторним механізмом типу “стимул-реакція”
вітальну емоційну реакцію, яка пригнічує ейфоричний ефект наркотику.
84-м хворим основної групи (82,4%) проведено повний курс УРТ, інші 18
(17,6%) відмовились від терапії на тому чи іншому її етапі. Повторне
обстеження пацієнтів проводили після курсу лікування.

Застосовували внутрішньовенний спосіб введення дитиліну в дозі 0,2-0,3
мг на 1 кг маси тіла, що складає 1/4 дози, яка використовується при
оперативних втручаннях, але є достатньою для досягнення потрібного
клінічного ефекту, а саме: виражена психовегетативна реакція, в першу
чергу, через блокування функції дихання. Дитилін вводився на висоті
сп’яніння, викликаного психотропним засобом, що має в терапевтичних
дозах ейфоричну дію (наприклад, трамал, стадол). Соматопсихічна реакція
на введення дитиліну була однаковою в усіх пацієнтів.

Всі хворі, які лікувались даним методом, давали інформовану згоду на
проведення умовно-рефлекторної терапії та проходили ретельне обстеження
для виявлення протипоказань. До виконання процедури залучали лікаря-
анестезіолога-реаніматолога, функції якого включали катетеризацію
периферійної вени, а також контроль соматичного стану в процесі
лікування з наданням (за потребою) невідкладної спеціалізованої
допомоги. При появі ознак ейфоричного стану через введення відповідної
психотропної речовини, згодом (в середньому через 1,5 – 2 хвилини)
робили ін’єкцію дитиліну. Протягом 5-10 секунд після неї фіксували
наступні одноманітні, притаманні всім пацієнтам реакції на дитилін:
фибрилярні посмикування м’язів, хаотичну активність рук (яка відбивала
намагання хворого рефлекторно протидіяти змінам свого стану). Під час
проведення маніпуляції хворий знаходився в стані ясної свідомості. В
середньому через 2-3 хвилини він починав дихати без утруднень, а через
3-5 хвилин скорочувальна здатність м’язів повністю відновлювалась.
Впродовж процедури спостерігали зміни вітальних показників. Так, частота
пульсу збільшувалась в середньому до 110 +12 ударів на хвилину,
артеріальний тиск дещо зменшувався в середньому до 103 +9 / 68 +6 мм
рт.ст. Ускладнення від цього втручання були відсутні, що безперечно було
зумовлено короткочасністю процедури, ретельним відбором пацієнтів з
дотриманням усіх критеріїв включення/виключення.

В ході опитування хворих після завершення сеансу умовно-рефлекторної
терапії з’ясовано, що суб’єктивно ситуація сприймалася ними як стресова.
Це підсилювало потужність психовегетативної реакції та вітального
страху. Вегетативні симптоми найчастіше спостерігались з боку
серцево-судинної системи: відчуття “пульсації в тілі” (51,0%),
“дискомфорт в ділянці серця” (59,8%), “хвилі жару” (77,5%), відчуттями в
усіх випадках нестачі повітря, зміни тривалості часу: зі слів пацієнтів,
“хвилини розтягувались у години”, “з початку процедури пройшло десь біля
години”. Анксіогенний ефект дитиліну полягав у надзвичайній тривозі,
страхові, запомороченні, шумі в голові, мигтінні дрібних фігур перед
очима, утрудненні дихання. Сеанс умовно-рефлекторної терапії містив в
собі також елементи опосередкованої психотерапії: штучний ажіотаж
навколо хворого та перебільшена зацікавленість його станом з боку
персоналу. Почуття страху нівелювало ейфорію від прийому ейфорізуючого
засобу. Пацієнті описували це явище як “раптове переривання (“обрив”)
приходу”. Протягом ще двох-чотирьох годин стан хворих описувався ними як
значний психічний дискомфорт, вкрай неприємне, тяжке відчуття, яке
асоціювалось з прийомом ейфорізуючої речовини. Перед повторними
процедурами формувався страх очікування, що підсилювало терапевтичний
ефект.

Протягом та після курсу стаціонарного лікування оцінювали проміжну
ефективність проведених заходів.

Так, динаміка показників тривожності, визначених за шкалою Тейлор, в
ході лікування відрізнялась у хворих основної та контрольної груп (табл.
2).

Таблиця 2

Динаміка рівнів тривоги (в %%) в основній (n=84) та контрольній (n=86)
групах хворих на опійну наркоманію в різні періоди дослідження

Рівні тривоги до початку терапії в кінці курсу терапії через 3 місяці
ремісії

осн. гр. контр. гр. осн. гр. контр.гр. осн. гр. контр. гр.

низький 4,8 4,7 2,4* 5,8 15,5* 9,3

середній 39,3 39,5 40,5 41,8 65,5* 46,5

високий 55,9 55,8 57,1* 52,4 19,0* 44,2

Примітка: * – достовірність різниці показників основної та контрольної
груп за ТМФ.

У контрольній групі ми спостерігали поступову незначну редукцію тривоги
від 55,8 % осіб з високим та надвисоким її рівнями до 52,4 % таких осіб
як в ході лікування (зокрема, це було пов’язано з усуненням низки
соціальних конфліктів), так і після трьохмісячної ремісії (44,2 %
хворих).

В основній групі наприкінці курсу терапії запропонованим нами новим
методом показник тривожності досягав максимальних рівнів для усереднених
значень у 57,1% пацієнтів, що було пов’язано з анксіогеним характером
втручання, яке впливало на інстинкт самозбереження – одним з найбільш
виражених у осіб молодого віку (Судаков К.В., 1995). Однак, як видно з
таблиці 2, після трьохмісячної ремісії редукція тривоги у значного числа
хворих основної групи достовірно перевищує таку в контрольній (за ТМФ)
та наближується до її нормального розподілу в здоровій популяції за
формулою кривої нормального розподілу де Муавра.

Табличні дані також свідчать, що перед випискою зі стаціонару достовірна
різниця між групами (за ТМФ) визначалась за рахунок зменшення долі
хворих з низьким рівнем тривоги (РТ) в основній групі та збільшення їх
числа в контрольній. В свою чергу, через три місяці ремісії відмічена
достовірна зворотня закономірність.

Необхідність врахування при призначенні препаратів індивідуально
виявлених в процессі проведення дослідження психічних та соматичних
змін, а також відповідної направленості терапії, вимог до її безпечності
та оптимальності, ми починаючи з другого етапу (безпосереднього
аверсивного лікування), відміняли прийом психотропних препаратів, які
мали виразну побічну дію у вигляді різноманітної психопатологічної або
соматичної симптоматики. В той же час, пацієнти контрольної групи з
метою пригнічення компульсивного потягу до опіатів отримували
загальноприйнятий комплекс лікування, який включав нейролептики
(тіоридазин, галоперидол, азалептин, рисперидон, хлопротиксен) в
сполученні з антидепресантами (амітриптилін, циталопрам). Тому, за
даними наших спостережень, помітне та швидке зниження рівня депресії
достовірно частіше спостерігалось в основній групі порівняннно з
контрольною, особливо через три місяці після виписки із стаціонару (за
ТМФ) (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка вираженості депресії (в %%) в основній ( n = 84 ) та
контрольній ( n = 86 ) групах хворих на опійну наркоманію в різні
періоди дослідження

Вираже-ність

i

,O

Z

\

?

o

?

?

 

!

!

a$

?

?

?

a$

?

Примітка: * – достовірність різниці показників основної та контрольної
груп за ТМФ.

Аналіз усереднених показників, отриманих за допомогою методики САН в
основній та контрольній групах (табл. 4), демонструє достовірно нижчі
бальні значення показників самопочуття, активності та настрою в останній
після проведеного лікування.

Таблиця 4

Динаміка середніх показників самопочуття, активності та настрою

у хворих на опійну наркоманію основної і контрольної груп

Групи обстежених Період дослідження

до початку терапії в кінці курсу терапії через 3 місяці ремісії

С А Н С А Н С А Н

основна

( n = 84 ) 1,9 2,6 1,6 3,9 3,4 3,8 5,2 5,6 5,3

+ 0,2 + 0,2 + 0,2 + 0,2 + 0,2 + 0,2 + 0,2 + 0,2 + 0,2

контрольна

( n = 86 ) 1,6 2,2 1,4 3,2 2,7 2,5 4,4 4,8 4,6

+ 0,2 + 0,2 + 0,2 + 0,2 + 0,2 + 0,2 +0,2 + 0,2 + 0,2

достовірн-ість різниці р >

0,05 р >

0,05 р >

0,05 р 0,05

залишались в ремісії протягом року 68 81,0 37 43,0 р 0,05

другий рік

всього в ремісії на початок року 68 81,0 37 43,0 р 0,05

“випали” з поля зору 6 7,1 8 9,3 р > 0,05

третій рік

всього в ремісії на початок року 50 59,5 20 23,2 р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020