МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНЬКОВ Дмитро Геннадійович

УДК 616-001.4:547. 728.2.001.5

Фармакотерапевтична ефективність мазей, що містять вінборон, при
експериментальних ранах

14.03.05 – фармакологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2005 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Вінницькому національному медичному університеті ім.
М.І.Пирогова Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник — доктор медичних наук, професор СТЕПАНЮК Георгій
Іванович, Вінницький національний медичний університет ім.М.І.Пирогова
МОЗ України, завідувач кафедри фармакології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ Олег
Миколайович, НДІ стоматології АМН України, м. Одеса, завідувач відділу
фармакології та токсикології;

доктор медичних наук, професор ПІНЯЖКО Олег Романович, Львівський
національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України,
завідувач кафедри фармакології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра фармакології з курсом клінічної фармакології, м.
Київ.

Захист відбудеться “22”червня 2005 року о 13.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному
медичному університеті МОЗ України за адресою: 65026, м. Одеса, пров.
Валіхівський, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного
медичного університета МОЗ України за адресою: 65026, м. Одеса, пров.
Валіхівський, 3.

Автореферат розісланий “19” травня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.мед.н., доц.
Годован В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незважаючи на те, що арсенал сучасних мазевих
лікарських засобів нараховує кілька десятків найменувань, проблема
лікування, як асептичних, так і гнійно-некротичних ран, поки що далека
від свого вирішення (С. Білоус і співавт., 2000; М.И. Кузин, Б.М.
Костюченок, 1990; С.Ф. Малахов, 2002; И. Нуштаев с соавт., 1997; М.Ю.
Повстяний, 1999). Це обумовлено, в першу чергу тим, що існуючі
традиційні мазеві препарати для місцевого застосування мають низку
серйозних недоліків — короткочасна та недостатня ефективність (Іруксол,
Фулевіл), вузькоспрямованість дії, наприклад, тільки репаративна або
тільки протеолітична чи тільки протизапальна (Солкосерил, Метрогіл,
Синтоміцин), погане абсорбування ексудату (Метилурацилова мазь, Аєкол,
Вулнузан), слабке вивільнення діючої речовини (Левомеколь, Левосин,
Фастин-1), відсутність анальгетичної дії (всі монокомпоненті мазеві
препарати), пригнічення росту грануляційної тканини (Левомеколь,
Банеоцін), що призводить до негативного впливу на ранозагоюючий процес
(Е.П. Безуглая с соавт., 1995; Л.В. Деримедведь і співавт., 2002; В.А.
Загорий с соавт., 2000; І.М. Перцев і співавт., 1994; О.О. Шалімов і
співавт., 2001). Сучасна концепція створення нових лікарських форм для
лікування ран і опіків полягає в використанні комбінованих лікарських
препаратів (Левометроль, „Офлокаїн-Дарниця”), які володіють
різноспрямованою дією на перебіг раневого процесу (Е.П. Безуглая и
соавт., 1995; В.А. Загорий с соавт., 1999; О.О. Шалімов і співавт.,
2001). Крім того, важливим в рішенні цього питання є правильний вибір
мазевої основи (В.А. Загорій, 2003; Л.А. Блатун с соавт., 1999; О.О.
Шалімов і співавт. 2001). Активно проводиться пошук та розробка сировини
для мазей вітчизняного виробництва з репаративною дією, для яких
притаманні мультімодальні фармакологічні властивості, біологічна
активність самої мазевої основи, безпечність та простота застосування, а
також конкурентноспроможна ціна (В.Л. Багирова с соавт., 2002; В.К.
Логачев, 2002; О.Р. Піняжко, 2002; О.В. Ткачова, 2003; Л.М. Шеремета,
1998).

В зв’язку з вищевикладеним нашу увагу привернув вінборон
(2-феніл-3-карбетокси-4-диметиламіноментил-5-оксибензофурану
гидрохлорид), ресинтезований на НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний
завод” фенікаберан (Л.В. Безпалько і співавт., 1998; Г.І. Степанюк і
співавт., 2002), цінні фармакологічні властивості якого — протизапальна,
знеболююча, антиоксидантна, протиішемічна, антигіпоксична,
протимікробна, іммуностимулююча та активуючий вплив на мікроциркуляторні
та репаративні процеси (О.О. Вільцанюк і співавт., 2001, С.В. Сергєєв,
2002; Г.І. Степанюк і співавт., 2002; Н.Г. Степанюк, 2002, В.А.
Столярчук, 2000), добре співставляється з патогенезом ранових процесів.
Така сукупність корисних властивостей вінборону, кожна з яких доповнює
одна одну, може позитивно вплинути на перебіг ранозагоюючого процесу, що
і стало предметом нашого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в рамках науково-дослідної роботи кафедри фармакології
Вінницького національного медичного університету (ВНМУ)
„Експериментальне обґрунтування доцільності застосування бензофурокаїну,
вінборону та тіотриазоліну, як лікарських засобів з політропними
фармакологічними властивостями при гострих та хронічних запальних
процесах”, яка є складовою частиною цільової державної науково-технічної
програми „Створення, вивчення та впровадження в практику охорони
здоров’я України нових гостро необхідних лікарських засобів”. Номер
держреєстрації НДР кафедри – 0199U004043.

Мета дослідження. Експериментально обґрунтувати застосування вінборону у
складі мазі для визначення перспективності створення нової лікарської
форми препарату з ранозагоюючим ефектом

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні
завдання:

Встановити найбільш ефективну концентрацію вінборонової мазі на моделях
асептичних площинних ран шкіри;

Дослідити гостру токсичність найбільш ефективної вінборонової мазі;

Охарактеризувати репаративні, протизапальні та антимікробні властивості
2% вінборонової мазі на різних за генезом раневих пошкодженнях в
порівнянні з 10% метилурациловою, солкосериловою та “Офлокаїн-Дарниця”
мазями;

Оцінити ступінь знеболюючого ефекту 2% вінборонової мазі;

Дослідити механізми ранозагоювальної дії 2% вінборонової мазі;

Дослідити безпечність 2% вінборонової мазі в умовах хронічного
експерименту.

Об’єкт дослідження – експериментальні раневі процеси різного генезу.

Предмет дослідження — мазь, що містить вінборон, як можливий лікарський
засіб з політропними фармакологічними ефектами.

Методи дослідження. З метою реалізації поставлених завдань досліджено
терапевтичну дію вінборонових мазей на експериментальних моделях
асептичних, інфікованих та опікових ран шкіри з використанням
фармакологічних, токсикологічних, біохімічних, морфологічних,
мікробіологічних, механічних та статистичних методів.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше теоретично обґрунтовано та
експериментально доведено доцільність застосування вінборонової мазі, як
лікарського засобу з політропною дією, в лікуванні ранових ушкоджень
різної етіології. На експериментальних моделях асептичних та штучно
інфікованих дермотомних, різаних та опікових ран встановлено, що мазі,
які містять вінборон (0,1-2%), прискорюють репаративні процеси,
викликають достатньо виразний анальгетичний ефект. За величиною
загоювальної дії (динамікою зменшення площі рани, терміном повного
закриття раневого дефекту) вінборонова мазь, в оптимальній 2%
концентрації, перевершує 10% метилурацилову мазь, співставляючись з
офлокаїновою за ступенем знеболюючої дії (Деклараційний патент України
на винахід 61749А, 2003). За показником репаративної активності
(міцність зрощення країв рани) 2% вінборонова мазь на моделях асептичної
різаної рани переважає 10% метилурацилову та солкосерилову мазі на
119,4% та 41,8%, а на моделі інфікованої – відповідно в 3,4 та 2 рази.
Важливою ознакою 2% вінборонової мазі є наявність антимікробних
властивостей. Вперше встановлено, що механізм ранозагоювальної дії 2%
вінборонової мазі пов’язаний з стимулюючим впливом на мікроциркуляторні
процеси в ділянці ушкодження, активацією білокпротекторної функції та
наявність антицитолітичних властивостей. Доведена безпечність 2%
вінборонової мазі в хронічному експерименті.

Практичне значення одержаних результатів.

Впровадження вінборонової мазі в хірургічну та комбустіологічну практику
дасть можливість розширити арсенал вітчизняних мазевих лікарських
засобів з достатньо виразними репаративними та знеболювальними
властивостями, які діють у всіх фазах ранового процесу, сприятиме
зниженню показників ускладнень. 2% вінборонова мазь може стати
препаратом вибору при непереносимості інших мазевих препаратів, особливо
при тривалонезаживаючих ранах та вираженому больовому синдромі.
Використання 2% вінборонової мазі при термічних травмах, небезпечних
виникненням шокового стану, дасть можливість обмежити застосування
наркотичних анальгетиків.

Результати дисертаційної роботи впроваджені в учбовий процес на кафедрах
фармакології Вінницького, Луганського, Запорізького та Львівського
медичних університетів, Тернопільської та Буковинської державних
медичних академій.

Особистий внесок здобувача. Особисто здобувачем визначені мета і задачі
дослідження, обрані методологічні підходи фармакологічного вивчення
вінборонової мазі, самостійно проведено патентно-інформаційний пошук,
аналіз наукової літератури за вибраною темою. Автором особисто виконано
всі експериментальні дослідження, проведена статистична обробка і аналіз
отриманих результатів та оформлення їх у вигляді таблиць та рисунків,
разом з керівником сформульовано висновки роботи, опубліковано основні
положення дисертації. Гістологічні дослідження автором проведені при
консультативній допомозі завідувача кафедри медичної біології ВНМУ ім.
М.І. Пирогова д.біол.н., проф. Р.П. Піскун; біохімічні дослідження
виконано на базі біохімічної лабораторії кафедри загальної та
біологічної хімії ВНМУ під керівництвом д.м.н., проф. О.О. Пентюка та
лабораторії клінічного пологового будинку №1 м. Вінниці. Визначення
мікроциркуляторного забезпечення ранозагоювального процесу проведено при
консультативній допомозі д.м.н., проф. Г.С. Белканія.

Апробація результатів дисертації. Фрагменти дисертаційної роботи
доповідались на Міжнародній науково-практичної конференції “Медицина
будущего” (Краснодар-Сочи, 2002г.), II-у з’їзді Російського Наукового
Товариства фармакологів (Москва, 2003), Міжнародному симпозіумі
„Актуальні питання сучасної медичної допомоги населенню” (Чернівці, 2003
р.), ХІ Російському національному конгресі “Человек и лекарство”
(Москва, 2004), IV Українській науково-практичної конференції з
міжнародною участю з клінічної фармакології „Актуальні питання
фармакології” (Вінниця, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових робіт, у
тому числі 3 статі в спеціалізованих виданнях, ліцензованих ВАК України,
4 тез в матеріалах докладів конференцій, конгресів, з’їздів, отримано 3
деклараційних патенти України.

Структура та об’єм дисертації. Матеріали дисертації викладені на 176
сторінках рукопису і складаються із вступу, огляду літератури, розділу
„Матеріали і методи дослідження”, чотирьох розділів власних досліджень,
аналізу і узагальнення результатів досліджень, загальних висновків,
списку використаних джерел і додатків. Покажчик літератури містить 154
вітчизняних та близького зарубіжжя і 187 іноземних джерел. Робота
ілюстрована 24 таблицями та 18 рисунками (в т.ч. 9 мікрофотографій),
містить 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В дослідах використовували промислові
зразки вінборонових мазей, основу мазі (ПЕО-400 та проксанол-268) а
також субстанцію вінборону (розроблені спільно фармакологами ВНМУ та
науковцями НВЦ „Борщаговський ХФЗ”, м. Київ), 10% метилурацилова мазь
(„Нижфарм”, Росія), солкосерилова мазь („Solco”, Швейцарія) та мазь
„Офлокаїн-Дарниця” (Україна).

Експериментальні дослідження виконані на 370 білих нелінійних щурах
масою 180-220г, 20 морських свинках масою 625 – 640 г, 3 білих кролях
породи Шиншила масою 2,4-2,7 кг, які знаходились в розпліднику віварію
ВНМУ ім.М.І.Пирогова на стандартному водно-харчовому раціоні при
вільному доступі до води та їжі. Досліди проводились з врахуванням вимог
належної лабораторної практики (GLP) згідно з Методичними рекомендаціями
ДФЦ МОЗ України (О.В. Стефанов, 2001). Всі больові маніпуляції та
евтаназію тварин проводились під ефірним та тіопенталовим наркозом.
Дослідження проводили в лабораторії кафедри фармакології ВНМУ
ім.М.І.Пирогова, сертифікованої Державним фармакологічним центром МОЗ
України (посвідчення №51 від 30.05.2002).

На першому етапі досліджень визначали ефективну концентрацію мазі
вінборонової мазі з різним (0,1%, 0,25%, 0,5%, 1%, 2% та 5%) вмістом
активної речовини на моделі асептичної площинної ран шкіри. Стандартні
дермотомні рани розміром 20х20 мм (400 мм2) моделювали під тіопенталовим
наркозом (50мг/кг внутрішньоочеревинно) в асептичних умовах на
попередньо депільованих міжлопаткових ділянках тулуба. Ступінь
лікувальної дії мазей, які досліджувались, оцінювали на 7, 14, 21 та 28
добу експерименту за динамікою площі рани, відсотком щурів з рубцями та
знеболюючою дією препаратів, яку оцінювали за змінами порогу больової
чутливості (ПБЧ). Останній виражали в вольтах і визначали за писком
щурів у відповідь на електроімпульсне подразнення рани від приладу ЕСЛ –
1 з параметрами: частота 5 імп/с, тривалість імпульсу 50 мс.

Гостру токсичність 2% вінборонової мазі вивчали на щурах обох статей
шляхом нанесення на депільовану ділянку шкіри, що складала більше 50%
від загальної площі. Спостереження за тваринами вели протягом 2-х тижнів
(Л.И. Бугаева с соавт., 2000; О.В. Стефанов, 2001). В умовах хронічного
/3 місячного/ експерименту досліджували загальний стан, масу тіла і
поведінку тварин, функціональний стан печінки та нирок, систему
периферичної крові. Вивчення можливої подразнюючої дії вінборонової мазі
проводили на морських свинках — стан шкіри тварин оцінювали по
вираженості гіперемії після 20-ти днів нанесення препарату на ділянці
інтактної та скарифікованої шкіри. Крім того, з метою оцінки вираженості
запальної реакції, до початку та на 20-й день експерименту лабораторним
термометром визначали температуру шкіри, за допомогою штангенциркуля
вимірювали товщину шкірної складки, підраховували кількість лейкоцитів в
крові тварин.

Антимікробну активність 2% вінборонової мазі досліджували методом
“колодязів” (Методические рекомендации по экспериментальному
(доклиническому) изучению препаратов для местного лечения гнойных ран,
1989). Для цієї мети використовували музейні штами Staphylococcus aureus
209 — P, Esherichia coli ATCC 25922 (F-50), Bacillus subtillis ATCC
6633, Pseudomonas aeruginosa ATCC 27853 (F-51), Streptococcus pyogenes
Dick I. Антимікробну активність відносно досліджуваної мікрофлори
оцінювали за ступенем вираженості зони затримки зростання, що
викликається випробовуваним препаратом порівняно з контролем.

Антиексудативну активність 2% вінборонової мазі вивчали на моделі
гострого запального набряку, який викликався субплантарним введенням в
задню лапу щурів 0,1 мл 1% водного розчину каррагеніну (О.В. Стефанов,
2001).

Поверхневу анестезію вивчали на рогівці очей білих кролів (Методические
рекомендации по экспериментальному (доклиническому) изучению новых
местноанестезирующих средств, 2003). В кон’юктивальний мішок за
допомогою скляної лопатки вводили 0,1 г 2% вінборонової мазі. Через
деякий проміжок часу проводили механічне подразнення рогівці за
допомогою волоска Фрея до зникнення рефлексу змикань вій, що є
показником настання анестезуючого ефекту. Глибину анестезії оцінювали за
індексом Реньє. Тривалість місцевоанестезуючої дії визначали як час з
моменту анестезії до повного відновлення чутливості.

Стан мікроциркуляції в ділянці площинної асептичної рани шкіри оцінювали
за власною методикою (Деклараційний патент України на корисну модель,
рішення про видачу №15442/1, 2004) за величиною показників
електропровідності шкіри, які визначали при допомозі індикаторного
приладу для визначення динаміки мікроциркуляції в зоні раневого
пошкодження (О.С. Багрій і співавт., 2002; А.Т. Неборский с соавт.,
1995). Показники електрометрії шкіри (в умовних одиницях) слугували
непрямим відображенням стану мікроциркуляторного забезпечення в
досліджуваній ділянці рани. Вимірювання проводяться на 7, 14, 21 та 28
добу експерименту.

Ранозагоювальна дія 2% вінборонової мазі вивчалась на моделях площинної
асептичної рани; лінійної, різаної [асептичної та штучноінфікованної
(0,5х109 мікробних тіл бактеріальної суспензії, яка містила добові
культури Staphylococcus aureus ATCC 25923 (F-49), Pseudomonas aeruginosa
ATCC 27853 (F-51)] рани та опікової рани.

На моделі площинної асептичної рани показником лікувальної дії мазей
слугували — динаміка площі рани (мм2), відсоток щурів з повним
закриттям раневого дефекту, рівень Са2+ (у ммоль/л)) у сироватці крові
які визначали методом полум’яної фотометрії. Інтенсивність забарвлення
вимірювалась фотоелементом. (В.В. Меньшиков, 1987). Для більш
об’єктивної характеристики впливу мазей на загоєння трафаретної рани
проводили гістологічне дослідження морфоструктури площинної рани, яке
проводили на 7-й, 14-й, 21-й та 28-й дні лікування.

На моделі лінійної, різаної (асептичної та штучноінфікованної) ран шкіри
у щурів вивчали репаративну активність мазей, яка дозволяла в короткий
термін оцінити вплив препаратів на швидкість формування і дозрівання
грануляційної тканини (О.Р. Піняжко, 2002; Т.Л. Трощіна, 2001; Т.І.
Тюпка, та співавт. 2003). Міцність грануляційної тканини оцінювали за
показниками ранотензіометрії на 7-й день досліду на приладі власного
виробництва (Деклараційний патент України на винахід 64443А, 2003).
Інтенсивність репаративних процесів визначали за показниками білкового
обміну, визначаючи в гомогенаті печінки рівень нуклеїнових кислот – ДНК
і РНК (у мкг/мл) (Л.М. Вороніна і співавт. 1996).

Модель опікової рани III-А ступеню, викликали під легким ефірним
наркозом контактним способом на депільовані ділянці шкіри щурів за
допомогою аплікації металевої пластинки (20х20 мм) з температурою 2000С
при експозиції 10 с. (А. Грицик і співавт., 2004; О.В. Ткачова, 2003;
Л.М. Шеремета і співавт., 1998). Терапевтичну дію мазей оцінювали за
динамікою площі ран (мм2), швидкості загоєння (ум.од.) та терміном
відходження первинного (як показник дозрівання грануляційно-фіброзної
тканини в опіковому дефекті) та вторинного (за наявності сухої
епідермізованої поверхні – критерій завершення процесу загоювання)
струпів. Про інтенсивність запального процесу судили за швидкістю
зсідання еритроцитів (ШЗЕ), загальною кількістю лейкоцитів, еритроцитів
і тромбоцитів, рівнем гемоглобіну в периферичній крові у щурів (В.В.
Меньшиков, 1987). Про ендогенну інтоксикацію судили за рівнем пептидів
середньої молекулярної маси (ммоль/л) в сироватці крові (Н.И. Габриэлян
с соавт., 1984; W. Fang et al., 1999). Інтенсивність білкового обміну
визначали за рівнем загального білка (г/л), фракцій білка (%) та
кінцевого продукту азотистого обміну – сечовини (у ммоль/л) (B.C.
Камышников, 2000). Мембраностабілізуючу властивість мазей оцінювали за
рівнем маркерів цитолізу – АлАТ та АсАТ у сироватці крові за методом
Райтмана-Френкеля (ммоль/л) за допомогою стандартних наборів для
визначення ферментів (В.В. Меньшиков, 1987). Антиоксидантні властивості
2% вінборонової мазі визначали за рівнем активності каталази (мкат/л)
(М.А. Королюк с соавт., 1988).

Дослідження ендотелійзалежних механізмів вазоділятаторної активності
вінборону проведено на фрагментах аорти щурів в Інституті фармакології
і токсикології АМН України. Досліди виконано на кільцевих ізольованих
фрагментах аорти, у щурів — самців лінії Вістар. В окремій серії
дослідів ділататорні реакції скорочення гладких м’язів аорти
досліджували на деендотелізованих фрагментах судин. Для цього ендотелій
видаляли з інтимної поверхні кілець аорти механічно за допомогою
ватяного тампона, що підтверджувалося повною відсутністю ділататорних
відповідей на ацетилхолін (В.П. Реутов, 1997, S.W. Ballinger, 2000).

Отримані результати експериментів обробляли методами варіаційної
статистики, з визначенням t-критерію Стьюдента при Р ? 0,05 (С.А. Гланц,
1998; С.Н. Лапач с соавт., 2001).

Результати дослідження та їх обговорення. На першому етапі дослідження
було встановлено, що мазі, які містять вінборон (0,1-5%), сприятливо
впливають на перебіг ранозагоювання експериментальних площинних ран
шкіри. Особливо це стосувалось вінборонових мазей в концентраціях 0,5%,
1% та 2%, які статистично вірогідно перевершували ефективність 10%
метилурацилової мазі, що вже було помітно на 7-му добу експерименту
(рис.1).

Доба експерименту

Рис.1. Вплив вінборонових та метилурацилової мазей на динаміку площі
дермотомних ран у щурів, М±m, (n=10)

Найбільш ефективною, за показником зменшення площі рани, виявилась 2%
вінборонова мазь, яка у вказаний термін експерименту в 1,5 рази
перевершувала метилурацилову.

При цьому у 40% тварин, пролікованих 2% вінбороновою маззю, відзначено
повне загоєння ран, чого не спостерігалось в жодному випадку в контролі
та при лікуванні метилурациловою маззю. Разом з цим на фоні 2%
вінборонової мазі мало місце більш швидке повне закриття раневого
дефекту, порівняно з референс-препаратами. За цим показником
вінборонова мазь перевершувала в 1,5 рази солкосерилову та в 2 рази
метилурацилову та офлокаїнову мазі (табл.1).

Таблиця 1

Вплив 2% вінборонової, офлокаїнової, солкосерилової та метилурацилової
мазей на площу асептичних дермотомних ран у щурів, М±m, n=10

Умови досліду Площа ран, мм2

Початкова

7 доба

14 доба

21 доба

28 доба

Рана без лікування (контроль) 400 288,8±21,9 126,2±14,3 54,8±2,9(1)
22,4±3,1(6)

Лікування основою вінборонової мазі 400 243,5±9,1 77,4±4,2* 38,3±6,5(3)
8,0±1,4*(8)

Лікування 2% вінбороновою маззю 400 84,6±8,8*(4) Повне загоєння Повне
загоєння Повне загоєння

Лікування маззю “Солкосерил” 400 90,0±7,9*(2) 30,8±3,9*(5) Повне
загоєння Повне загоєння

Лікування маззю “Офлокаїн-Дарниця” 400 84,2±8,0* 39,4±4,8*(3)
2,7±0,7*(7) Повне загоєння

Лікування 10% метилурациловою маззю 400 186,1±10,2* 50,8±5,3*(1)
11,4±1,3*(7 Повне загоєння

Примітки: — 1 *- статистично вірогідний результат відносно контролю при
Р?0,05;

2 в дужках позначено кількість тварин з повним загоєнням рани.

Все це може бути свідченням високих репаративних властивостей 2%
вінборонової мазі.

Слід зазначити, що сприятливий вплив вінборонових мазей, особливо 2%
концентрації, на перебіг ранового процесу корелював з активуючою дією
препарату на мікроциркуляторні процеси в ділянці раневого пошкодження.
При цьому за ступенем мікроциркуляторного забезпечення рани 2%
вінборонова мазь втричі перевершувала дію метилурацилової: пік зростання
мікроциркуляції на фоні вінборонової та метилурацилової мазей припадав
відповідно на 7-му та 21-у добу експерименту, що співпадало з найбільшою
за величиною позитивною динамікою зменшення площі ран (рис.2).

Важливою перевагою вінборонових мазей над метилурациловою є наявність
достатньо виразного місцевознеболюючого ефекту, який був практично
відсутній у вказаного референс-препарату. За величиною анальгетичної дії
2% вінборонова мазь співставлялась з маззю „Офлокаїн-Дарниця”, основною
складовою частиною якої є місцевий анестетик – лідокаїн в концентрації
3%.

Наявність у 2% вінборонової мазі достатньо виразного
місцевоанестезуючого ефекту, за величиною якого вона співставляється з
маззю „Офлокаїн-Дарниця”, доведена нами на рогівці очей кролів. При
цьому у референс-препарату, на відміну від 2% вінборонової мазі,
зареєстрована подразлива дія на слизову оболонку, що проявилось
сльозотечею та почервонінням кон’юнктиви.

Рис.2. Вплив вінборонових та метилурацилової мазей на електропровідність
тканин в ділянці рани.

Таким чином, найбільш виразний повноцінний ранозагоюючий ефект вінборон
викликав при 2% концентрації мазі. Експериментальним шляхом визначений
оптимальний склад 2% вінборонової мазі (Г.І. Степанюк та співавт.,
2003).

При визначені гострої токсичності 2% вінборонової мазі встановлено, що
одноразове нанесення препарату на депільовану поверхню тіла щурів в
дозах 50 – 3000 мг/кг маси не викликало летальності та змін
функціонального стану шкіри тварин. Це може бути свідченням того, що
ЛД50 2% вінборонової мазі, при аплікації на шкіру, лежить за межами 3000
мг/кг, що дало підставу віднести 2% вінборонову мазь до V класу
токсичності, тобто до практично нетоксичних речовин (О.В. Стефанов,
2001).

?

o

o

d

f

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

??????????притаманна достатньо виразна антиексудативна дія (інгібуючий
вплив на каррагеніновий набряк), за величиною якої вона майже в 3 рази
перевершувала метилурацилову мазь, співставляючись при цьому з маззю
„Офлокаін-Дарниця. Високу антиексудативну активність 2% вінборонової
мазі можна пояснити виразними гіперосмолярними властивостями
поліетиленоксидної основи(О.О. Шалімов та співавт., 2002), що входить до
складу вивчаємої мазі. 2% вінборонова мазь володіє достатньо високим
ступенем репаративної активності — здатністю збільшувати міцність рубця.
За цим показником вінборонова мазь в умовах асептичних лінійних різаних
ран перевершувала метилурацилову та мазь „Солкосерил” на 7-му добу
дослідження відповідно на 119,4% та 41,8%, а в умовах інфікованої рани –
в 3,4 та 2 рази відповідно (табл.2).

Таблиця 2

Репаративна активність 2% вінборонової, метилурацилової та
солкосерилової мазей (М±m) (n=10)

Препарати Показник ранотензіометрії (початкові порушення в структурі
рубця), г. Показник ранотензіометрії (розходження країв рани), г.
Репаративна активність, %

Асептичні рани

Контроль (асептична рана без лікування) 90±22,1 323±26,7

2% вінборонова мазь 568±35,5* 1227±42,2* 279,9

10% метилурацилова мазь 250±21,6* 680±35,3* 110,5

Мазь „Солкосерил” 560±36,5* 1092±37,9* 238,1

Інфіковані рани

Контроль 74,0±13,9 194,0±7,7

2% вінборонова мазь 357,5±10,3* 753,0±7,9* 288,1

10% метилурацилова мазь 125,0±7,8* 360,5±10,1* 85,8

Мазь „Солкосерил” 155,5±10,4* 468,5±8,8* 141,5

Примітка: * статистично вірогідний результат відносно контролю при
Р?0,05.

Лікувальна дія 2% вінборонової мазі в достатній мірі проявилась і на
моделі опікових ран. При цьому вказаний препарат не поступався дії
офлокаїновій мазі і перевершував ефективність солкосерилової та 10%
метилурацилової мазей. Це було помітно вже з 3-ої доби після моделювання
термічного пошкодження шкіри у щурів. На фоні дії 2% вінборонової мазі
термін повного загоєння опікових ран скорочувався в середньому в 1,5-1,9
рази порівняно з солкосериловою, офлокаїновою та метилурациловою мазями.

Сприятливий вплив 2% вінборонової мазі на загоєння ушкоджень шкіри
різного генезу за показниками динаміки площі ран, мікроциркуляторного
забезпечення та репаративної активності цілком співставляється з
картиною морфологічних змін в ділянці ран. Мазь, що досліджувалась, так
само як і метилурацилова стимулювала проліферативну активність клітин
епідермісу. Однак, на відміну від референс-препарату 2% вінборонова мазь
паралельно з цим сприяла відновленню клітин дерми, що в результаті
призводило до формування більш повноцінного регенерату вже на 14-ту добу
після відтворення рани. Більш ефективну ранозагоюючу дію 2% вінборонової
мазі, ніж метилурацилової, за даними морфологічного дослідження, можна
пов’язати, в першу чергу, з стимулюючим впливом на ангіогенез, що було
добре помітно з 7 доби експерименту. Така властивість вивчаємого
препарату цілком співставляється з його спроможністю посилювати
мікроциркуляторне забезпечення в ділянці раневого пошкодження, про що
зазначено вище. Виявлена нами спроможність вінборону стимулювати
ангіогенез в ділянці ушкодження цілком співставляється з спостереженнями
інших дослідників (С.В. Сергєєв, 2002, Н.Г. Степанюк, 2002), які виявили
цю властивість препарату в умовах експериментальних токсичних гепатитів
та виразкової хвороби як в експерименті, так і в клініці.

В основі механізмів ранозагоювальної дії 2% вінборонової мазі лежить
його спроможність відновлювати порушені метаболічні процеси. На фоні
вивчаємого препарату мала місце нормалізація маркерів цитолізу АлАТ та
АсАТ в сироватці крові щурів з опіковою раною, що може бути свідченням
антицитолітичної дії вінборону і співпадає з даними інших дослідників,
які виявили цю властивість препарату при експериментальних
міокардіопатії, гепатитах та виразковій хворобі (О.С. Пашинська, 2004;
С.В. Сергєєв, 2002; Н.Г. Степанюк, 2002).

Спроможність 2% вінборонової мазі прискорювати перебіг репаративних
процесів в рані в певній мірі пов’язана з протекторною дією препарату на
білковий метаболізм. На це вказує підвищення рівня загального білка в
сироватці крові за рахунок фракції альбумінів, а також зростання рівня
ДНК та РНК у печінці на фоні дії 2% вінборонової мазі в порівнянні з
нелікованими щурами. За величиною цієї дії досліджуваний препарат
співставлявся з солкосериловою, перевершуючи 10% метилурацилову мазь
(табл.3).

Важливою ознакою 2% вінборонової мазі є сприятливий вплив на
детоксикуючу функцію печінки. На це вказує статистично значиме зниження
рівня пептидів середньої молекулярної маси в крові тварин з опіковою
травмою, що лікувались даним препаратом. Зазначена динаміка ПСММ на фоні
2% вінборонової мазі корелює зі змінами концентрації сечовини в плазмі
крові у щурів з аналогічною модельною патологією, що підтверджує
наявність нормалізуючого впливу вінборону у складі мазевого препарату на
функціональний стан печінки та нирок. Достатньо виразну ранозагоювальну
дію 2% вінборонової мазі, як і солкосерилової, офлокаїнової та 10%
метилурацилової мазей можна пов’язати з наявністю антиоксидантних
властивостей, на що вказувало відновлення зниженого рівня каталази в
сироватці крові щурів з опіковою травмою. Це можна розцінити, як ознаку
відновлення, досліджуваною маззю, фізіологічних механізмів знешкодження
перекисних сполук, які є одним із патогенетичних механізмів ранового
процесу (Н.С. Тарасова, 1998).

Таблиця 3

Концентрація ДНК та РНК у гомогенаті печінки щурів з експериментальною
асептичною лінійною різаною раною на 7-му добу експерименту, М±m, n=10

№ групи Умови досліду ДНК, мкг/мл РНК, мкг/мл

1 Інтактні тварини 63,9±1,7 13,5±1,0

2 Контроль (неліковані щури) 70,3±2,0*1 14,8±1,1

3 Лікування 2% вінбороновою маззю 87,7±1,9*2;5 18,7±0,9*2

4 Лікування солкосериловою маззю 84,2±1,3*2 17,2±0,9*2

5 Лікування 10% метилурациловою маззю 80,02±1,3*2 16,2±0,7

Примітки: 1 *- статистично вірогідний результат відносно контролю при
Р?0,05;

2 цифра біля зірочки вказує № групи зрівняння.

Таке припущення про наявність у вінборону антиоксидантної дії
співставляється з даними інших дослідників (О.С. Пашинська, 2004, С.В.
Сергєєв, 2002). Під час дослідження впливу 2% вінборонової мазі на
рівень Са2+, встановлено, що репаративна дія вінборонової мазі, як і
солкосерилової та 10% метилурацилової супроводжується певним зростанням
в сироватці крові концентрації іонів Са2+. Таку зміну зазначеного іону,
під дією вінборонової мазі можна вважати позитивною, оскільки за даними
(J.H. Chung et al., 1999; W.K. Nahm et al., 2004), збільшення рівня Са2+
в сироватці крові, сприяє прискоренню дозрівання сполучної тканини в
рані. Важливим механізмом стимуляції ранозагоювання у 2% вінборонової
мазі є активуючий вплив самого вінборону на функції ендотелію. В
дослідах на фрагментах ізольованої аорти щурів доведено, що вінборон
(10-8 – 10-4 М) дозозалежно стимулює здатність ендотелію посилювати або
регулювати NO-залежне розслаблення судин. При цьому вазодиляторний ефект
вінборону виражений більшою мірою на пошкоджених ділянках судинного
русла, відмінних як відомо високою спастичною готовністю. Загальна
тривалість дилятаторної реакції судин на вінборон істотно більше,
можливо за рахунок пролонгованої стимуляції NO-залежної компоненти, що є
принциповою перевагою даного препарату, в порівнянні з іншими
фармакологічними засобами. Отже, можна стверджувати, що покращення
мікроциркуляторного забезпечення зони раневого пошкодження, на фоні
вінборонової мазі, перш за все пов’язано з ендотелійзалежною дією самого
вінборону. Це може бути свідченням одного з основних механізмів
ранозагоювання вінборонової мазі. Важливою ознакою 2% вінборонової мазі,
разом з виразною репаративною дією, є її достатньо високий рівень
безпечності при тривалому застосуванні: щоденне нанесення на шкіру щурів
цієї мазі протягом 90 діб не викликає будь – яких ознак токсичної дії,
за показниками клінічних (зовнішній вигляд тварин, поведінка, динаміка
маси тіла), біохімічних показників крові, сечі та функціонального стану
печінки. При цьому не виявлено також ознак місцевоподразнюючої дії
препарату. Ці дані цілком співставляються з аналогічним висновком інших
дослідників (В.В. Данильчук та співавт., 2000) про безпечність вінборону
при 90- денному внутрішньошлунковому введенню в дозах 20-40 мг/кг.

Таким чином, результати проведеного дослідження показали, що мазеві
препарати, які містять вінборон, володіють виразною ранозагоювальною
дією. В найбільшій мірі ця дія притаманна мазі з 2% вмістом вінборону.
Високий ступінь ранозагоюючого ефекту 2% вінборонової мазі виявлено на
моделях як асептичних, так і інфікованих ран шкіри у щурів. За величиною
регенераторної дії досліджувана мазь не поступається солкосериловій,
офлокаїновій та 10% метилурациловій мазям, перевершуючи
референс-препарати за показниками повноцінного загоювання (репаративна
активність, швидкість повного закриття раневого дефекту). Важливою
перевагою 2% вінборонової мазі над 10% метилурациловою є наявність
виразного місцево знеболюючого ефекту. Ранозагоювальну дія 2%
вінборонової мазі обумовлена комплексом цінних фармакологічних
вінборону, кожна з яких доповнює одна одну, та співставляється з
патогенезом раневих процесів. В основі механізму цієї дії лежить
стимулюючий вплив препарату на мікроциркуляторні процеси в ділянці
ушкодження (за рахунок підвищення біотрансформації реактивних форм
азоту), захисний вплив на білковий метаболізм, антицитолітичний ефект та
посилення антиоксидантного захисту.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової
задачі, яка спрямована на підвищення ефективності фармакотерапії ран
різної етіології шляхом використання мазевого препарату на основі
вінборону, як лікарського засобу з політропною дією.

Мазеві препарати, що містять вінборон в концентраціях 0,1-5% володіють
дозозалежним ранозагоюючим ефектом на моделі асептичних дермотомних та
опікових ран. Найбільший за величиною лікувальний ефект за показником
площі ран притаманний 2% вінбороновій мазі.

За терміном повного закриття ранових ушкоджень 2% вінборонова мазь, на
моделі дермотомних плоских ран в 1,5-2 рази перевершує дію
солкосерилової, офлокаїнової та 10% метилурацилової мазей, а в умовах
опікової патології за даним показником переважає дію вказаних
референс-препаратів в середньому в 1,5-1,9 рази.

На відміну від 10% метилурацилової вінбороновим мазям притаманна
місцевознеболююча дія. За величиною якої 2% вінборонова мазь на моделі
дермотомних ран співставляється з маззю „Офлокаїн-Дарниця”: на 7-му добу
дослідження поріг больової чутливості в ділянці рани під впливом
вказаних препаратів виріс відповідно у 28 та 26 разів.

В дослідах in vitro визначено, що 2% вінборонова мазь має високу
мікробоцідну активність по відношенню до грампозитивних (Staphylococcus
aureus, Streptococcus pyogenes, Bacillus subtillis) та грамнегативних
(Esherichia coli, Pseudomonas aeruginosa) мікроорганізмів.

За показником репаративної активності (міцність рубця) 2% вінборонова
мазь значно переважає референс-препарати. На 7 добу експерименту даний
препарат перевершує 10% метилурацилову і солкосерилову мазі відповідно
на 119,4% і 41,8% на моделі асептичних різаних ран та на моделі
інфікованих різаних ран – відповідно в 3,4 та 2 рази.

На фоні застосування 2% вінборонової мазі динаміка загоєння асептичних
площинних ран корелює з позитивними змінами в морфологічній картині. Це
проявляється, перш за все, стимуляцією проліферативної активності клітин
епідермісу та дерми. Під впливом 10% метилурацилової мазі зазначена дія
проявляється лише в клітинах епідермісу. На відміну від
референс-препарату 2% вінборонова мазь активує ангіогенез в ділянці
раневих ушкоджень.

Механізм ранозагоювальної дії 2% вінборонової мазі також пов’язаний з
наявністю антиексудативного та антицитолітичного ефектів, стимуляцією
мікроциркуляторних процесів, захисним впливом на білковий метаболізм,
нормалізацією функціональних станів печінки та нирок.

2% вінборонова мазь відноситься до практично нетоксичних речовин (V клас
токсичності): ЛД50 зазначеної мазі, перевищує 3000 мг/кг при
епікутантному нанесенні щурам. 2% вінборонова мазь є достатньо безпечним
препаратом: при 90-то денному нанесені на шкіру щурів, вона не викликає
ознак місцево подразнюючої і токсичної дії за клінічними, біохімічними
показниками та функціональним станом нирок та печінки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Коньков Д.Г., Степанюк Г.І., Балан Т.М. Характеристика репаративного та
знеболювального ефектів метилурацилової мазі в експерименті // Клінічна
та експериментальна патологія.-2003.-т.2.-№1.-С.30-32; (здобувачем
особисто проведено експериментальне дослідження, обробка отриманих
результатів та їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

Степанюк Г.І., Коньков Д.Г. Експериментальне дослідження
ранозагоювальної дії мазей, що містять вінборон //
Ліки.-2004.-№3-4.-С.69-74; (здобувачем проведено пошук та проаналізовано
літературні джерела по даній темі, особисто виконано експериментальне
дослідження, обробка отриманих результатів та їх оцінка, підготовлено
матеріал до друку).

Коньков Д.Г., Степанюк Г.І. Морфологічна оцінка репаративної дії
вінборонової та метилурацилової мазей при експериментальних асептичних
ранах шкіри // Вісник морфології.-2004. — №10(2).-С.292-295; (здобувачем
проведено пошук та проаналізовано літературні джерела по даній темі,
особисто виконано експериментальне дослідження підготовлено матеріал до
друку).

Коньков Д.Г. Дослідження репаративної активності вінборонової мазі за
показниками тензіометрії в експерименті // Медицина сегодня и
завтра.-2004.-№4.-С.93-96.

Деклараційний патент на винахід 61749А, Україна, МПК А61К9/10;
А61К31/00. „Препарат для лікування ран та пошкоджень шкірного покриву
–„Мазь вінборона” /Степанюк Г.І., Коньков Д.Г., Кобилінська В.І.,
Степанюк Н.Г., Шаламай А.С., Безпалько Л.В., Сова Є.О; Заявл.
10.04.2003; Опубл. 17.11.2003, Бюл. №11; (здобувачем проведено пошук та
проаналізовано літературні джерела по даній темі, особисто виконано
експериментальне дослідження, обробка отриманих результатів та їх
оцінка).

Деклараційний патент на винахід 64443А, Україна, МПК G01N3/44;
„Вимірювач міцності зрощення країв рани” /Білинський Й.Й., Коньков Д.Г;
Заявл. 02.06.2003; Опубл. 16.02.2004, Бюл. №2; (здобувачем проведено
пошук та проаналізовано літературні джерела по даній темі, належить ідея
розробки даного приладу, особисто виконано експериментальне дослідження,
обробка отриманих результатів та їх оцінка).

Деклараційний патент на корисну модель, Україна, МПК 7 А61Б5/026;
„Спосіб оцінки загоєння експериментальних ран шкіри” / Коньков Д.Г.,
Степанюк Г.І., Белканія Г.С.; Заявл. 05.05.2004; Номер заявки
20040503349; (здобувачем проведено пошук та проаналізовано літературні
джерела по даній темі, особисто проведено експеримент, обробка отриманих
результатів та їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

Степанюк Г.И., Коньков Д.Г., Данильчук В.В. Экспериментальная оценка
ранозаживляющего эффекта мазей, содержащих винборон // Сб. материалов
научно-практической конференции “Медицина будущего”.-
Краснодар-Сочи.-2002.-С.61; (здобувачем особисто проведено експеримент,
статистичну обробку результатів та їх оцінку, підготовлено матеріал до
друку).

Степанюк Г.И., Столярчук А.А., Галенко-Ярошевский П.А., Гринев А.Н.,
Пентюк А.А., Пискун Р.П., Степанюк А.Г., Столярчук В.А., Томашевский
А.В., Степанюк Н.Г., Сергеев С.В., Пашинская О.С., Коньков Д.Г., Дякова
О.В., Шаламай А.С. Аминометильные производные 5-оксибензофурана –
вещества с политропными фармакологическими свойствами //Сб. тезисов 2-го
Съезда Российского Научного Общества фармакологов “Фундаментальные
проблемы фармакологии”.- Москва.- 2003.-С.195; (здобувачем особисто
проведений експеримент на моделі ранової патології).

Коньков Д.Г., Степанюк Г.І., Белкания Г.С., Безпалько Л.В. Репаративне и
анальгетические свойства винбороновой мази // XI Российский национальный
конгресс “Человек и лекарство”.-М.:2004, 19-23 апреля.-С.532;
(здобувачем особисто проведено експериментальне дослідження, обробка
отриманих результатів та їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

Коньков Д.Г., Степанюк Г.И., Безпалько Л.В., Шаламай А.С. Перспективы
создания винбороновой мази с противовоспалительным и противомикробным
эффектами// Актуальні питання фармакології: Мат. IV Української
науково-практичної конференції з міжнародною участю з клінічної
фармакології. — Часть2.-Вінниця, 7-8жовтня.-2004.-С.72-73; (здобувачем
особисто проведено експериментальне дослідження, обробка отриманих
результатів та їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

АНОТАЦІЯ

Коньков Д.Г. Фармакотерапевтична ефективність мазей, що містять
вінборон, при експериментальних ранах. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
фахом – 14.03.05. – фармакологія. – Одеський державний медичний
університет, Одеса, 2005

На лабораторних тваринах вивчали вплив мазей що містять вінборон (0,1 –
5%) на перебіг ранозагоювального процесу. Встановили, що найбільший за
величиною лікувальний ефект притаманний 2% вінбороновій мазі. Це
проявлялось позитивною динамікою площі рани, кількістю тварин з повним
загоєнням рани, покращенням мікроциркуляторного процесу зони
пошкодження, виразним знеболюючим ефектом. Високий ступінь
ранозагоюючого ефекту 2% вінборонової мазі виявлено на моделях
площинних, різаних як асептичних, так і інфікованих, та опікових ран
шкіри у щурів. За величиною регенераторної дії досліджувана мазь не
поступалась солкосериловій, офлокаїновій та 10% метилурациловій мазям,
перевершуючи референс-препарати за показниками повноцінного загоювання
(репаративна активність вінборонової мазі на 7 добу експерименту
перевершує 10% метилурацилову та солкосерилову мазі відповідно на 119,4%
та 41,8%, а на моделі інфікованих різаних ран – відповідно в 3,4 та 2
рази; за терміном повного закриття раневого дефекту на моделі
дермотомних та опікових ран вінборонова мазь в 1,5-2 рази перевершує дію
солкосерилової, офлокаїнової та 10% метилурацилової мазей. Регенераторна
дія 2% вінборонової мазі при експериментальних ранах реалізується, в
першу чергу, шляхом активації мікроциркуляторних процесів в зоні
ушкодження (за рахунок підвищення біотрансформації реактивних форм
азоту) наявністю антиексудативної дії, антицитолітичного ефекту,
захисним впливом на білковий метаболізм та антиоксидантного захисту.
Важливу роль в лікувальному ефекті 2% вінборонової мазі при
експериментальних ранах відіграють стимулюючий вплив на проліферативну
активність клітин епідермісу та дерми, спроможність підсилювати
ангіогенез, нормалізувати функціональні стани нирок та печінки. В
хронічному експерименті (90 діб) у вивчаємої мазі не виявлено ознак
токсичної та місцевоподразнюючої дії.

Ключові слова: вінборонова мазь, рана, загоєння, опік.

АНОТАЦИЯ

Коньков Д.Г. Фармакотерапевтическая эффективность мазей, которые
содержат винборон, при экспериментальных ранах. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности — 14.03.05. — фармакология. — Одесский государственный
медицинский университет, Одесса, 2005

На лабораторных животных изучали влияние мазей которые содержат винборон
(0,1 — 5%) на течение ранозаживляющего процесса. Винборон
(2-фенил-3-карбетокси-4-диметиламиноментил-5-оксибензофурана
гидрохлорид), ресинтезированный на НПЦ „Борщаговский
химико-фармацевтический завод” феникаберан) — новый отечественный
препарат, которому присущи политропные фармакологические свойства –
местнообезболивающее, антиагрегантное, противовоспалительное,
антиоксидантное, противоишемическое, антигипоксическое, антимикробное
иммуномодулирующее, а также способность стимулировать микроциркуляторные
и репаративные процессы. Наибольший по величине лечебный эффект присущ
2% винбороновой мази, что проявлялось позитивной динамикой площади
раны, сокращением времени полного заживления раны, улучшением
микроциркуляторного процесса зоны повреждения, выраженным
местнообезболивающим эффектом. В опытах in vitro установлено, что 2%
винбороновая мазь имеет высокую микробоцидную активность по отношению к
грамположительным (Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes,
Bacillus subtillis) и грамотрицательным (Esherichia coli, Pseudomonas
aeruginosa) микроорганизмам. Высокая степень ранозаживляющего эффекта
2% винбороновой мази выявлена на моделях плоских, резаных как
асептических, так и инфицированных, и ожоговых ран шкуры у крыс. По
величине регенераторного действия исследуемая мазь не уступала
солкосериловой, офлокаиновой и 10% метилурациловой мазям, превосходя
референс-препараты по показателям полноценного заживления (репаративная
активность на 7 сутки эксперимента изучаемого препарата превосходит
метилурациловую и солкосериловую мази соответственно на 119,4% и 41,8%,
а на модели инфицированных резаных ран — соответственно в 3,4 и 2 раза;
по срокам полного закрытия раневого дефекта на модели дермотомных и
ожоговых ран в среднем в 1,5 — 2 раза превосходит действие
солкосериловой, офлокаиновой и 10% метилурациловой мазей. Регенераторное
действие 2% винбороновой мази при экспериментальных ранах реализуется, в
первую очередь, за счет активации микроциркуляторных процессов в зоне
повреждения. В основе этого действия лежит способность винборона
повышать уровень биотрансформации реактивных форм азота или
депонирования NO в составе вазоактивных интермедиантов эндотелием. При
чём, вазодилаторный эффект винборона выражен в большей степени на
поврежденных участках сосудистого русла, отличающихся как известно
высокой спастической готовностью. По степени микроциркуляторного
обеспечения раны 2% винбороновая мазь втрое превосходила действие
метилурациловой: пик активности микроциркуляции на фоне винбороновой и
метилурациловой мазей приходил соответственно на 7-е и 21-е сутки
эксперимента, что совпадало с наибольшей по величине позитивной
динамикой сокращения площади ран.

В механизме ранозаживляющего действия винбороновой мази определённую
роль играет способность препарата оказывать протекторное действие на
белковый метаболизм, наличие антиексудативного и антицитолитического
эффектов, стимуляция антиоксидантной защиты. Важную роль в лечебном
эффекте 2% винбороновой мази при экспериментальных ранах играют
стимулирующее влияние на пролиферативную активность клеток эпидермиса и
дермы, возможность усиливать ангиогенез, нормализация функциональных
состояний почек и печени. 2% винбороновая мазь является достаточно
безопасным средством: при одноразовом нанесение препарата на
депилированую поверхность тела крыс её ЛД50 находится за пределами 3000
мг/кг, а в хроническом эксперименте (90 суток) у исследуемой мази не
выявлены признаки токсичного и местнораздражающего действия.

Ключевые слова: винбороновая мазь, рана, ожоги, заживление.

ANNOTATION

Konkov D.G. Pharmacotherapy efficiency of ointments, that contain
vinboron, at experimental wounds. Manuscript.

Dissertation for scientific degree of kandidate of medical sciences on
speciality — 14.03.05. — pharmacology. — Odesa State Medical
University, Odesa, 2005.

The influence of ointments that contain vinboron (0,1 — 5%) on the
experimental wound healing was studied. It was determined that the most
medical effect is inherent to a 2% vinboron ointment. It showed up the
positive dynamics of area of wound, the decrease of time of complete
wound healing, improvement of microcirculation process of damaged area,
apparent anesthetic effect. The high degree of healing effect of a 2%
vinboron ointment is exposed on the gravity, cut both aseptic, and
infected, and burn models of wounds of skin of rats. By the degree of
regenerating action the explored ointment did not yield solcoseryl,
oflocain and 10% methiluracyl ointments, excelling
reference-preparations according to the indexes of valuable healing
(reparative activity of vinboron ointment on the 7th day of the
experiment excels 10% methiluracyl and solcoseryl ointments on 119,4%
and 41,8% accordingly, and on the model of infected — in 3,4 and 2 times
accordingly; by the term of the complete closing of wound defect on the
model of gravity and burn wounds excels the action of solcoseryl,
oflocain and 10% methiluracyl ointments in 1,5-2 times.Regenerating
action of a 2% vinboron ointment at experimental wounds is realized
first of all by activating of microcirculation processes in the damaged
area (due to the increase of biotransformation of reactive forms of
nitrogen), the presence of antiexudation action, anticytolytic activity,
protection of protein metabolism and antioxidant defenсe. Stimulating
influence on proliferative activity of cells of epidermis and derma, the
possibility to strengthen angiogenesis, normalization of functional
state of liver and kidney take an important part in the medical effect
of a 2% vinboron ointment at experimental wounds. In the chronic
experiment (90 days) toxic and local irritating action of vinboron
ointment was not discovered.

Key words: vinboron ointment, wound healing, burn.

PAGE \* Arabic 22

Похожие записи