Національна академія наук України

Інститут соціології

Хобта Світлана Вікторівна

УДК 316.42

Ціннісні основи модернізації в сучасному суспільстві

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті
імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор соціологічних наук, професор Кононов Ілля
Федорович, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса
Шевченка, завідувач кафедри філософії та соціології

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, доцент Кутуєв Павло
Володимирович, Національний університет „Києво-Могилянська академія”,
професор кафедри соціології

кандидат соціологічних наук, доцент Скокова Людмила Георгіївна, Інститут
соціології Національної академії наук України, старший науковий
співробітник відділу соціології культури та масової комунікації

відділу соціології культури та масової комунікації

Захист відбудеться „26” жовтня 2007 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.229.01 в Інституті соціології
Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична,
12, м. Київ

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології
Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична,
12, м. Київ

Автореферат розісланий „13” серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення державності України відбувається в
умовах, коли загальносвітові тенденції задаються рухом до
постіндустріальної цивілізації, побудовою інформаційного суспільства.
Нашій країні дуже важливо вдало включитися в провідні світові процеси.
Концептуальному осмисленню шляхів і можливостей у цьому напрямі сприяє
теорія модернізації. Саме в її межах вивчаються “навздогінні” форми
суспільного розвитку.

Водночас реалії переходу до інформаційного суспільства стають підґрунтям
щодо корекції самої теорії модернізації, розширення й уточнення її
предметної царини. До цього часу в її межах розглядалися переважно
проблеми “Третього світу”. Ми поділяємо думку Ю. Хабермаса, що Модерн є
незавершеним суспільним проектом. Із сьогоднішніх позицій стає
зрозумілим, що перехід до Модерну був переходом від традиційної до
техногенної цивілізації (В. Стьопін). Індустріальне суспільство – це
тільки один з етапів Модерну, який весь час розгалужувався (соціалізм і
капіталізм у різновидах). Модернізаційні рухи імпліцитно притаманні
Модерну. Вже індустріальне суспільство зазнало радикальних змін з
переходом від епохи пари до епохи електрики. Перехід до інформаційного
суспільства веде до перебудови усіх суспільних систем. У сучасній
соціології для його характеристики використовують поняття
“постмодернізація”, “Другий Модерн”, “рефлексивна модернізація”, “пізня
модерніті”, “неомодернізація”.

Оскільки Модерн є суспільним проектом, то в його основі лежить ціннісна
система, що має внутрішню логіку розгортання. У випадку “навздогінної”
модернізації саме результати ціннісних зіткнень вирішують долю розвитку
тієї чи іншої країни. Адже для здійснення такого типу модернізації треба
одночасно мобілізувати й свої власні ціннісні ресурси, і успішно
засвоїти ціннісні підвалини модернізаційного руху.

Наукова проблема полягає в відсутності системного розгляду ціннісних
основ сучасної модернізації й необхідністю теоретичного осмислення, з
одного боку, особливостей ціннісної системи, що формується в ході
неомодернізаціі, а з іншого боку, з огляду на те, що більшість сучасних
суспільств світу, включно з Україною, здійснюють “навздогінну”
модернізацію, того, яким чином глобальні соціокультурні процеси
адаптуються й видозмінюються в локальних ціннісно-культурних системах.

Для України недостатньо розвивати загальну теорію модернізації. Успішне
її застосування можливе лише за умови врахування регіональної
гетерогенності нашої країни. Регіон є результатом складної взаємодії
багатьох факторів, в тому числі й ціннісно-нормативного, і є рамкою, в
якій проходить цілісна інтерпретація національної культури. В контексті
глобалізації регіон

“виходить із тіні” національної держави і стає повноцінним суб’єктом
соціоекономічної діяльності. У зв’язку з цим особливий інтерес
представляють старопромислові регіони України, одним з яких є Донбас, де
досить виразно представлено комплекс проблем, пов’язаних із
модернізацією і неомодернізацією.

Початок розробки окресленої проблеми покладено в працях представників
компаративіського напряму політології (Г. Алмонд, С. Верба, М. Доган,
Д. Пелассі). Значний внесок було зроблено Ш. Ейзенштадтом, який першим
проаналізував “провали” модернізації, висвітлив ціннісну специфіку
модерністської цивілізації, запропонував концепцію “множинних
модернізмів”. Розрізнення Першого і Другого Модерну та зв’язок Другого
модерну з глобалізацією обґрунтовано в роботах У. Бека, Е. Гідденса,
А. Мартінеллі. Особливості інформаційного типу суспільства
проаналізовано М. Кастельсом, постіндустріального – Дж. Александером,
Д. Беллом, А. Туреном. Соціальні трансформації країн Центральної та
Східної Європи досліджують Я. Келлер, Н. Коровіцина, П. Кухарж,
П. Махоні, К. Мюллер, А. Пікель, М. Тучек, П. Штомпка. Методологічним
питанням аналізу трансформації на пострадянському просторі присвячені
роботи таких соціологів як Є. Головаха, Т. Заславська, М. Михальченко,
Н. Паніна, В. Тарасенко, В. Хмелько. Проблемою демократизації та
формування громадянського суспільства займаються М. Михальченко,
В. Степаненко. У працях В. Ворони, М. Сакади, Є. Суїменка досліджується
економічний аспект перетворень. Проблемами соціальної структури в період
соціальної трансформації займаються О. Куценко, С. Макеєв, С. Оксамитна,
О. Симончук. Соціологічному вивченню регіональних проблем та
міжрегіональних стосунків присвячені роботи І. Кононова, В. Середи,
О. Стегнія, В. Сусака, М. Чурилова. Ціннісно-культурні зміни в
індустріальному та постіндустріальному суспільстві розглядаються
З. Бауманом, П. Бергером, Ж. Бодрійяром, Р. Інглхартом, С. Лешем,
Г. Маркузе, Г. Тріандісом, С. Хантінгтоном.

У дослідженні еволюції ціннісної свідомості українського суспільства ми
базувалися на роботах, що присвячені аналізові ціннісної динаміки в
пострадянських суспільствах (В. Бакіров, Я. Бунчак, В. Бурлачук,
А. Вардомацький, М. Горшков, О. Данилова, О. Злобіна, І. Кононов,
М. Лапін, М. Наумова, В. Магун, А. Ручка, Л. Скокова, Л. Сокурянська,
В. Ядов).

У російській науці досліджуються історичні особливості модернізації
країн з органічним і “навздогінним” типом модернізації (О. Марганія,
Д. Травін), методологічні проблеми теорії модернізації (Б. Капустін,
Б. Красильщіков, Н. Федотова, Є. Рашковський, В. Рукавішніков,
Н. Наумова). У вітчизняній літературі модернізація переважно
розглядається в політологічному ключі (В. Горбатенко, Г. Зеленько,
М. Михальченко, Є. Лісеєнко). Методологічний базис

теорії модернізації розглядається С. Катаєвим, П. Кутуєвим, В. Танчером.
Аналіз наукового стану окресленої проблеми показав недостатній рівень її
розробленості в соціологічній літературі. В літературі відсутній
комплексний розгляд ціннісного виміру модернізації, дослідження того,
які цінності лежать в основі сучасного модернізаційного руху й
виступають цільовими орієнтирами модернізації. Політичні, економічні
цінності аналізуються в межах системної трансформації безвідносно до
модернізаційних процесів. Не висвітлено особливості української
модернізації з урахуванням регіональної специфіки країни. Відсутні
спеціальні дослідження, присвячені ціннісним змінам у процесі
модернізації “навздогінного” типу.

Актуальність й недостатня розробленість зумовили вибір теми даної
дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не
пов’язана з науковими програмами, планами, темами.

Iaoa ? caaaeaiiy aeine?aeaeaiiy. Iaoith ? aecia/aiiy oe?ii?nieo iniia
iiaea?i?caoe??, aeyaeaiiy niaoeeo?ee oe?ii?nii? aeeiai?ee no/aniiai
noni?euenoaa a eiioaeno? iiaea?i?caoe?eieo i?ioean?a.

Aeey aeinyaiaiiy oe??? iaoe ia?aaeaa/oaaeinue ae??oaiiy oaeeo caaaeaiue:

? i?iaiae?coaaoe noai iaoeiai? ?ic?iaeaiino? oai??? iiaea?i?caoe??,
aeyaeoe ?? i?noea a no?oeoo?? no/aniiai nioe?ieia?/iiai ciaiiy;

? ia iniia? aiae?co ?nioth/eo eiioeaioe?e iiaea?i?caoe?? aeie?aieoe
i?aeoiaee aei ?icoi?iiy oe?ii?nieo iniia iiaea?i?caoe??;

? anoaiiaeoe oa?aeoa? oe?ii?nieo iniia i?ioeano iiaea?i?caoe?? oa
i?iaiae?coaaoe iniaeeaino? eiai aaiethoe??;

? ?ice?eoe ?ieue oe?iiinoae o i?ioean? iiaea?i?caoe??;

? i?iaanoe ii??aiyeueio oa?aeoa?enoeeo oe?ii?nieo nenoai iiaea?iiai oa
iinoiiaea?iiai noni?euenoa, ie?aneeoe iniiai? ?ene iinoiiaea?ii?
oe?ii?nii? nenoaie;

? i?iaiae?coaaoe oe?ii?ni? ci?ie, ui a?aeaoeeny a oe?a?inueeiio nioe?oi?
a i?ioean? iiaea?i?caoe??;

? aeyaeoe iniaeeaino? no?oeoo?e oe?ii?nii? na?aeiiino? iaoeaioe?a
noa?ii?iieneiaiai ?aa?iio a ia??iae iiaea?i?caoe??.

Ia’?eoii aeine?aeaeaiiy aenooia? iiaea?i?caoe?y ye no/aniee
nioe?ieoeueoo?iee i?ioean.

I?aaeiaoii aeine?aeaeaiiy aenooiathoue oe?ii?ni? iniiae i?ioeano
iiaea?i?caoe?? a no/aniiio noni?euenoa?.

Методи дослідження. Основними теоретичними методами дослідження є
загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції, порівняння,
класифікації, каузальний аналіз, функціональний метод, системний аналіз,
міждисциплінарний підхід до досліджуваної проблеми. Основним емпіричним
методом,

який було використано для збору первинної соціологічної інформації, є
стандартизоване інтерв’ю.

Теоретичну основу дисертації становлять по-перше, класичні соціологічні
концепції модернізації М. Вебера, Е. Дюркгайма, Г. Зіммеля, Т. Парсонса,
Ф. Тьонніса, в яких розроблено критерії модерного типу суспільства та
описано притаманні йому форми інтеграції; по-друге, сучасні підходи до
розуміння модернізації, в яких розрізняється інституціональний й
культурний виміри модернізації, подається аналіз процесу формування
глобальної культури (У. Ганнерс, П. Бергер, С. Хантінгтон);
розробляється концепція постматеріалізації цінностей (Р. Інглхарт);
розрізнюються колективістські й індивідуалістичні культури
(Г. Тріандіс); виділяються етапи модернізації, Перший і Другий Модерн
(У. Бек, Е. Гідденс); обґрунтовується багатофакторна модель модернізації
й варіативність цього процесу (Ш. Ейзенштадт); визначається специфіка
традиційної й техногенної цивілізації (В. Стьопін); по-третє, роботи, в
яких розробляється концепт суспільного проекту (Ю. Хабермас,
Г. Маркузе).

Емпіричну основу дисертації становлять дані, що опубліковані в роботах
А. Ручки, Н. Аїтова, Б. Грушина, В. Лісовського, В. Бакірова, матеріали
соціологічного моніторингу Інституту соціології НАНУ. При аналізі
емпіричної інформації регіонального рівня автор спирався на результати
досліджень Центру з вивчення суспільних процесів та проблем гуманізму
кафедри філософії та соціології Луганського національного педагогічного
університету імені Тараса Шевченко, проведених у квітні 2004 р.
(Луганська область n=1220, квотна вибірка населення старшого за 18
років), квітні 2005 р. (Луганськ n=593, Дрогобич n=365, квотна вибірка
населення старшого за 18 років). Для комп’ютерної обробки
використовувався пакет SPSS.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації вперше у вітчизняній
соціологічній літературі комплексно розглянуто ціннісні основи
модернізації як соціокультурного процесу. Запропоновано розуміння
модернізації, у відповідності з яким даний процес не зводиться лише до
переходу від традиційного суспільства до модерного, а розглядається як
перманентний процес соціальної динаміки техногенної цивілізації, що
включає і перехід до інформаційного, глобального суспільства. При цьому
з’ясовується особливий характер і спрямованість ціннісних змін у процесі
модернізації “навздогінного” типу. Сутність та ступінь новизни
відображено у таких положеннях:

? на основі системного аналізу теоретичних підходів до процесу
модернізації встановлено, що в сучасних умовах відбувається зміна самої
парадигми модернізації: від прогресистської, економоцентричної до
соціокультурної, орієнтованої на ціннісний діалог культур;

? дістала подальшої розробки соціологічна інтерпретація цінностей, що
ґрунтується на розумінні цінностей як основ проектів соціальних
перетворень, які виступають цільовими орієнтирами модернізації;

? обґрунтовано, що в процесі модернізації змінюються його ціннісні
основи: від орієнтації на кількісне зростання життєвих благ, цінностей
“виживання” до покращення якості життя, довколишнього середовища,
самореалізації;

? показано, що в контексті модернізації культурні цінності виступають як
базисом даного процесу, так і його результатом: модернізація потребує
прийняття модерної ціннісної системи, але водночас успішність
модернізації залежить від того, наскільки дані цінності узгоджуються з
існуючою ціннісною системою;

? показано, що сучасна ціннісна система в суспільствах, що
модернізуються, характеризується різним співвідношенням
традиціоналістських цінностей, пов’язаних з малими групами, побутовим і
психологічним комфортом, із потребою в аффіліації, існуванням стійких
авторитетів родини, традиції, релігії, модерних цінностей, пов’язаних із
демократичними правами й свободами, досягненням матеріальних благ,
багатства, безпеки і постмодерних цінностей (суб’єктивне благополуччя,
якість життя, самореалізація). У країнах розвинутих демократій
спостерігається тенденція домінування постмодерних цінностей. У країнах,
що реалізують “навздогінну” модернізацію, значущу роль відіграють
традиціоналістські цінності, однак тут усе більшої ваги набуває
орієнтація на реалізацію модерних і постмодерних цінностей;

? доведено, що ціннісні зміни, які відбуваються в ході модернізаційних
процесів в українському суспільстві, характеризуються багатовимірностю:
орієнтацією на цінності модерну (створення ринкової економіки, побудова
правової, демократичної держави, формування громадянської нації) та
постмодерну (підвищення якості життя, впровадження високих технологій і
інформаційного суспільства, екологізації, розвиток соціального
потенціалу);

? виявлено, що в процесі модернізації для старопромислового регіону
характерно накладання різних цінностей: традиціоналістських, модерних,
постмодерних. Це проявляється у особливостях відповідних ціннісних типів
ціннісної свідомості: ”індивідуально-досяжного”, “соціально-досяжного”,
“традиціоналістського”.

Практичне значення одержаних результатів. Розкриті в дисертації
положення і сформульовані висновки є внеском у теоретичне та практичне
вивчення ціннісної основи процесу модернізації. Запропонований розгляд
переходу до інформаційного, глобального суспільства як форми
модернізації може служити для подальшої розробки теорії модернізації.

Матеріали дисертації можуть бути використані в процесі викладання
навчальних курсів із “соціології культури”, “соціології регіонів”,
“соціології соціальних змін” та для створення спецкурсів.

Особистий внесок здобувача. Усі статті написані автором особисто.
Дисертаційне дослідження виконано самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи обговорювалися на IV
Всеукраїнській соціологічній конференції “Проблеми розвитку
соціологічної теорії” (Київ, 2004), VIII, ХII, Х Міжнародних
конференціях “Харківські соціологічні читання“ (Харків, 2002, 2004,
2006), Всеукраїнській науковій конференції “Суспільство, мислення, мова.
(Пам’яті Д.А. Жданова)” (Луганськ, 2004), Всеукраїнській конференції
“Схід – Захід України: минуле, сьогодення, майбутнє” (Луганськ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено у п’яти
статтях у провідних наукових фахових виданнях, двох статтях в інших
виданнях, двох тезах доповідей на конференціях.

Структура роботи. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки,
список використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації – 192 с.,
9 табл. Список використаних джерел (298 найменувань) займає 28 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання,
розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів,
подана інформацію про апробацію результатів і публікації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження процесу
модернізації” уточнюється специфіка поняття “модернізація” в ряді
понять, що відбивають процеси соціальних змін (“соціальна зміна”,
“соціальний процес”, “соціальний розвиток” “соціальна трансформація”).
Підкреслюється, що “модернізація” є певним видом соціальних змін,
історичною формою соціального розвитку, аспектом соціальної
трансформації, і віддзеркалює зміни, що сприяють демократизації,
раціоналізації, зростанню ефективності сфери виробництва й послуг,
поліпшенню якості життя, автономії індивіда, збільшенню його прав та
свобод, поширенню індивідуалізму, формуванню громадянського суспільства.
У разі якщо модернізація відбувається на основі не внутрішніх передумов,
а обумовлюється здебільшого зовнішніми факторами, то говорять про
“навздогінну” модель модернізації.

Відзначається, що соціологія як наука з’явилась і розвивалась як
рефлексія над європейськими модернізаційними процесами. Проблеми, що їх
актуалізував аналіз модерності, лягли в основу предметного поля
соціології (форми соціальної інтеграції, проблема “індивід – спільнота”,
тощо). Як

сутні риси модернізації у класичній соціології було виокремлено:
диференціація, спеціалізація, індустріалізація, раціональність,
демократизація, маркетизація, практицизм, ефективність, індивідуалізм. З
50-х років ХХ ст. теорія модернізації оформляється в самостійний напрям
досліджень й застосовується для аналізу країн, що розвиваються (країн
“Третього світу”). Спочатку теорія модернізації була економоцентричною й
етноцентричною: економічні й політичні перетворення вважалися
визначальними, ігнорувались культурні особливості незахідних суспільств,
євро-американська модель вважалася еталонною. Цей варіант теорії було
піддано критиці, під впливом якої теорія модернізації була модифікована.
Головні критичні зауваження були сформульовані у межах теорії множинних
модерностей (multiple modernity), критики соціальної політики, що
базується на уявленнях про ідеальні умови майбутнього, соціології
постмодерну. Показано, що на сучасному етапі для теорії модернізації є
характерним зростання уваги до неекономічних чинників модернізації,
інституційних структур, культурного контексту перетворень, незахідних
альтернативних моделей модернізації. У розділі, окрім класичної теорії
модернізації, аналізуються теорії постмодернізації, транзитології,
концепція сталого розвитку, теорія макдональдизації, теорія множинних
модернізмів, національних модернізацій та ін.

Виокремлюються характеристики “нової модерності”, якими є
рефлексивність, культура ризику, критика раціональності, нелінійність,
непередбачуваність, зростання особистісного чинника, цінність
самореалізації, суб’єктивного благополуччя на противагу орієнтації,
спрямованої на досягнення, відмова від необмеженого виробництва й
споживання, якісне зростання, “сталий розвиток”, екологічність,
самобутність, відмова від імітації, пошук нового балансу локального й
глобального.

?

@

?????th?????нтний процес соціальної динаміки техногенної цивілізації, що
включає і перехід до інформаційного, глобального суспільства.
Розрізняється модернізація як перехід до модерного суспільства й
неомодернізація як перехід до інформаційного, глобального суспільства.

Осмислення особливостей трансформаційних процесів у пострадянських
суспільствах, зокрема, українському, пропонується робити під кутом зору
концепції “навздогінної” модернізації.

У другому розділі “Ціннісна система сучасного суспільства” аналізуються
ціннісно-культурні параметри неомодернізації, конкретизується

соціологічне розуміння цінностей, пропонується порівняльна
характеристика модерної й постмодерної ціннісних систем.

Як основні ціннісно-культурні орієнтири неомодернізації розглядаються
процес уніфікації культури суспільств, що модернізуються, і процес
зростання значущості традиційних культурних форм. Ця амбівалентність
обумовлена природою модернізації: вона здійснюється як прийняття нових
інституційних і ціннісних систем, але її успішність залежить від ступеня
гармонійності їх взаємодії з автохтонною ціннісною системою.

Автор звертає увагу на те, що на соціетальному рівні цінності
кристалізуються в певному соціальному проекті і тим самим задають
загальний вектор соціального розвитку. Проект модернізації передбачає
активно-діяльнісне, перетворююче ставлення до дійсності. Цей проект
означає раціональне перетворення природи й суспільства згідно зі знанням
про належне. Проект неомодернізації в логіку Першого модерна вносить
багатоваріантність належного при збереженні імперативу демократії та
ринку. Окрім цього, проект неомодернізації пов’язаний з глобальністю.
Під глобальністю розуміється виникнення такого рефлексивного
новоутворення як “світове суспільство”.

Нові технології, мережева організація відносин, ослаблення національної
держави й інші наслідки формування інформаційного суспільства приводять
до зміни духовно-практичної діяльності суспільства, до зміни ціннісної
системи сучасного суспільства. За своїми основними характеристиками
сучасна ціннісна система є зрілим продуктом модерного суспільства. Автор
виокремлює такі риси постмодерної ціннісної системи: 1) дисбаланс
колективного та індивідуального, 2) неоіндивідуалізм,
інструментальність, приватність, прагматичність, гедоністичність, 3)
відсутність трансцендентального виміру культури і, як наслідок, занепад
соціальних “метанарративів”, 4) перемикання принципів ціннісної системи
з трансцендентності на іманентність, з єдності – на плюралізм, 5)
відсутність прив’язки до лінійної концепції розвитку, який розуміється
як прогрес, 6) зміна балансу в просторово-часовому континуумі
суспільства на користь простору, 7) “постматеріалістичність” –
орієнтація на цінності якості життя і самореалізації, включення в
ціннісну систему екологічного вимірювання, толерантності, здорового
способу життя, 8) цінність тілесності, тіло як “демонстраційне”,
символічне благо, 9) розрізнення біологічної статі та гендерної
ідентичності.

Третій розділ ”Динаміка ціннісної системи в суспільстві “навздогінної”
модернізації” присвячений дослідженню основних рис динаміки ціннісної
свідомості українського суспільства на основі аналізу емпіричного
матеріалу. Показано, що процес модернізації приводить до

збільшення значущості модерністських цінностей, таких як особиста
незалежність, багатство, орієнтація на досягнення. Для ціннісної системи
українського суспільства характерно “матеріалізація”, “приватизація”,
індивідуалізація цінностей. Домінування “цінностей виживання” визначає
матеріалістичність ціннісної системи. Особливістю індивідуалізації
ціннісної сфери є відсутність довіри як вертикальної, так і
горизонтальної, “приватизація” цінностей і локалізація морально-етичних
цінностей в рамках малих груп. Елементи постмодерної ціннісної системи
характерні для окремих суспільних груп.

Наголошується, що українські реалії потребують врахування регіональної
гетерогенності країни. У зв’язку з темою дисертації на особливу увагу
заслуговує Донбас, модернізація якого була реалізована за радянських
часів, зазнала кризи й перетворила неомодернізацію у внутрішньою потребу
регіону. Для ілюстрації специфіки старопромислового регіону проведене
співставлення ціннісних орієнтацій жителів Донбасу та Галичини. З
погляду модернізації перспективною є орієнтація жителів Донбасу на
модель громадянської нації. Жителі Галичини орієнтовані на модель
етнонації. Для Донбасу характерна чітко виражена регіональна
ідентичність. Для галичан українська ідентичність є більш значущою в
порівнянні з регіональною. Однак, виражена регіональна ідентичність,
характерна для Донбасу, не суперечить українській громадянській
ідентичності. Українське громадянство й історія України посідають
важливе місце в структурі ідентичності донбасівців. Особливістю є
значимість радянського періоду в конструюванні історичної ідентичності.
Відносно релігійності та традиційності регіон демонструє “модерність” у
порівнянні з західними областями України. У структурі ціннісної
свідомості жителів Донбасу виділено три ціннісні типи:
“традиціоналістський”, “індивідуально-досяжний” і “соціально-досяжний”,
що відбиває складне поєднання цінностей різної цивілізаційної
приналежності. Аналіз даних показав, що в структурі ціннісної свідомості
мешканців Донбасу домінують традиціоналістські цінності: їх поділяє
більша частина населення. Одночасно спостерігається зростання значущості
модерних цінностей (справедливість, економічна ефективність, законність,
орієнтація на досягнення). Особливістю ціннісної свідомості жителів
Донбасу є структуризація ціннісної системи навколо традиціоналістських
цінностей, пов’язаних із малими групами. Жителі Донбасу орієнтовані на
малі групи, причому намагаються їх центрувати на себе, а це означає, що
вони не є ані класичними колективістами, ані класичними
індивідуалістами.

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження та представлено
результати, що були отримані на теоретичному та практичному рівнях.

1. Понятійно-термінологічний комплекс “теорія модернізації” в соціології
вживається в декількох значеннях. По-перше, як теорія, що описує перехід
від традиційного суспільства до модерного, і висхідна до класичної
соціології. По-друге, як теорія, яка охоплює ряд концепцій, що з’явилися
після Другої Світової війни для пояснення змін у країнах Третього світу.
По-третє, як теорія, що описує зміни в країнах пострадянського простору.
По-четверте, як теорія, що враховує перехід до інформаційного,
глобального суспільства. В цьому разі її можна визначити як теорію
постмодернізації/неомодернізації.

2. До другої половини ХХ століття теорія модернізації ґрунтувалася на
економоцентристському і етноцентристському баченні перетворень. Умовно
цю модель модернізації можна назвати “прогресистською”. В результаті
зіткнення теоретичних уявлень із суспільною практикою, на зміну
“прогресистській” моделі модернізації прийшла модель “соціокультурна”, в
якій найважливішу роль відіграє ціннісна система.

3. Сучасний стан теорії модернізації характеризується наявністю в її
рамках методологічної напруги. Вона включає загальнофілософський і
соціологічний аспект. Філософський аспект пов’язаний з релятивізацією
ідеї прогресу і зі змінами в парадигмі модернізації. Соціологічний
аспект пов’язаний з впливом глобалізационних процесів, які привели до
зміни статусу національної держави, принципів структуризації світу і меж
ухвалення рішень тощо. Нові технології, мережева організація відносин,
ослаблення національної держави й інші наслідки формування
інформаційного суспільства приводять до зміни ціннісної системи
сучасного суспільства і його духовно-практичної діяльності.

4. В ході неомодернізації відбувається трансформація модерної ціннісної
системи. За своїми основними характеристиками сучасна ціннісна система є
продовженням і розвитком найбільш суттєвих якостей модерної ціннісної
системи. Головна її риса – дисбаланс колективного та індивідуального.
Ціннісна свідомість представляє бінарну модель, яка включає і
індивідуалістичні, і колективістські орієнтації. В інформаційному
суспільстві ця дуальність ціннісної свідомості представлена
лібертарно-індивідуалістичною і комунітаристськой перспективами
суспільного життя.

5. Трансформаційні процеси в пострадянських суспільствах можливо вивчати
на основі концепції “навздогінної” модернізації. Специфікою української
“наздогінної” модернізації є багатовимірність, яка полягає в перетині в
українському просторі модерного та постмодерного вимірювань, внутрішніх
і загальноцивілізаційних перетворень.

6. Перетин процесів модернізації і неомодернізації призводить до
накладення в соціокультурному просторі України традиціоналістських,
модерних і постмодерних цінностей. Традиціоналістські цінності є на
даний час

головними інтеграторами ціннісної свідомості українського суспільства.
Ця обставина сприяє пом’якшенню деструктивного потенціалу зазначеної
ціннісної різнорідності.

7. Вивчення регіональної специфіки модернізаційних процесів є певним
способом вивчення особливостей модернізації суспільства. У зв’язку з цим
особливий інтерес становлять старопромислові регіони України, одним із
яких є Донбас, де досить виразно представлено комплекс проблем,
пов’язаних із процесами модернізації і неомодернізації. Результати
емпіричних досліджень показали, що сильне загострення матеріальних
проблем, прив’язка до індустріального виробництва, концетрує увагу на
економічних проблемах, соціально-політична сфера жителями регіону не
розглядається як значуще поле діяльності. Досить сильно виражені
авторитарні й одночасно егалітарні тенденції, що не відрізняє Донбас від
України в цілому. Це свідчить про слабкий розвиток найважливіших
складових не тільки постмодерної ціннісної системи, але й модерної.
Викликане модернізацією накладання традиціоналістських, модерних і
постмодерних цінностей, проявляється в присутності у ціннісній
свідомості жителів Донбасу трьох ціннісних типів: “традиціоналістський”,
“індивідуально-досяжний” і “соціально-досяжний”. Зафіксовано зростання
значущості модерних цінностей, однак у структурі ціннісної свідомості
жителів Донбасу традиціоналістські цінності виконують інтегруючі
функції.

Список публікацій

Хобта С.В. Проблема ценности в социологии // Методологія, теорія та
практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць.
– Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2002. ? С. 81-82.

Хобта С.В. Ценностное сознание жителей Донбасса: результаты общественной
трансформации // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу
сучасного суспільства: Зб. наук. праць. – Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна,
2004. ? С. 334-337.

Хобта С.В. Аксиологические предпосылки межрегиональной интеграции //
Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного
суспільства: Зб. наук. праць. – Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2005. ? С.
299-303.

Хобта С.В. Теория модернизации: генезис, эволюция и современное
состояние // Грани. – 2006. – № 3. – С. 103-107.

Хобта С.В. Ценностный аспект макросоциальных изменений // Методологія,
теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб.
наук. праць. У 2-х т. Т.1. – Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2006. ? С.
96-101.

Хобта С.В. Украинское студенчество: ценностная сфера и способности к
самоорганизации (по результатам исследования в г. Луганске) //
Гражданское общество: идея, наследие социализма и современная украинская
реальность. Коллективная монография / Науч. ред. Кононов И.Ф. – Луганск:
Альма-матер, 2002. – С. 255-275.

Хобта С.В. Ценностный аспект социальной реальности // Сознание и
социальная реальность. Монография / Науч. ред. И.Ф. Кононов. – Луганск:
Альма-матер, 2004. – С. 326-356.

Хобта С.В. Ценностный аспект процесса модернизации // Матеріали IV
Всеукраїнської соціологічної конференції „Проблеми розвитку
соціологічної теорії”. Соціальні процеси в Україні. Соціологічна
асоціація України, Інститут соціології НАН України. / За ред. М.О.
Шульги, В.М. Ворони. ? К., 2004. – С.325-328.

Хобта С.В. Аксиологический аспект межрегиональных отношений Востока и
Запада Украины // Стосунки Сходу та Заходу України: минуле, сьогодення
та майбутнє: Матеріали Всеукраїнської конференції, Луганськ, 2006 р. /
Науковий ред. І.Ф. Кононов. – Луганськ: Знання, 2006. – С. 27-39.

Oiaoa N.A. Oe?ii?ni? iniiae iiaea?i?caoe?? a no/aniiio noni?euenoa?. ?
?oeiien.

Aeena?oaoe?y ia caeiaoooy iaoeiaiai nooiaiy eaiaeeaeaoa nioe?ieia?/ieo
iaoe ca niaoe?aeuei?noth 22.00.04 – niaoe?aeuei? oa aaeocaa?
nioe?ieia??. – ?inoeooo nioe?ieia?? IAI Oe?a?ie, Ee?a, 2007.

Aeena?oaoe?th i?enay/aii nioe?ieia?/iiio aiae?co oe?ii?nieo ci?i o
i?ioean? iiaea?i?caoe?? no/aniiai noni?euenoaa. O aeena?oaoe?? aia?oa o
a?o/eciyi?e nioe?ieia?/i?e e?oa?aoo?? iiaeaii eiiieaeniee ?icaeyae
oe?ii?nieo iniia i?ioeano iiaea?i?caoe??, nenoaiii i?iaiae?ciaaii
oai?aoe/i? i?aeoiaee aei aiae?co oe?ii?niiai aniaeoo iiaea?i?caoe??.
Iiaea?i?caoe?y ?icaeyaea?oueny ia o?eueee ye ia?ao?ae a?ae
o?aaeeoe?eiiai aei iiaea?iiai oeio noni?euenoaa, a e ye ia?ao?ae aei
?ioi?iaoe?eiiai, aeiaaeueiiai noni?euenoaa. Cai?iiiiiaaii ii??aiyeueio
oa?aeoa?enoeeo iiaea?ii? oa iinoiiaea?ii? oe?ii?nieo nenoai. I?iaaaeaii
aii??e/iee aiae?c oe?ii?nieo ci?i o i?ioean? iiaea?i?caoe??
“iaacaeia?iiiai” oeio. Eiie?aoeciaaii niaoeeo?eo oe?ii?nii?
iiaea?i?caoe?? a Oe?a?i?. Iienaii iniaeeaino? oe?ii?nii? na?aeiiino? a
i?ioean? iiaea?i?caoe?? aeeoae?a Aeiiaano a ii??aiyii? c Aaee/eiith.

Eeth/ia? neiaa: iiaea?i?caoe?y, iaiiiaea?i?caoe?y, ?ioi?iaoe?eia
noni?euenoai, aeiaaeueia noni?euenoai, eoeueoo?a, oe?ii?noue, ?aa?ii

Oiaoa N.A. Oeaiiinoiua iniiaaiey iiaea?iecaoeee a nia?aiaiiii iauanoaa.
? ?oeiienue.

Aeenna?oaoeey ia nieneaiea o/aiie noaiaie eaiaeeaeaoa nioeeieiae/aneeo
iaoe ii niaoeeaeueiinoe 22.00.04 – niaoeeaeueiua e io?aneaaua
nioeeieiaee. – Einoeooo nioeeieiaee IAI Oe?aeiu, Eeaa, 2007.

В диссертации комплексно рассмотрены ценностные основы модернизации как
социокультурного процесса. Предложено понимание модернизации, в
соответствии с которым данный процесс не сводится лишь к переходу от
традиционного общества к модерному, а рассматривается как перманентный
процесс социальной динамики техногенной цивилизации, включающий переход
к информационному, глобальному обществу. Различаются “модернизация” как
переход от традиционного общества к модерному и “неомодернизация” как
переход к информационному, глобальному обществу. В виду того, что
общемировые тенденции задаются движением к постиндустриальной
цивилизации, построением информационного общества, для Украины важно
удачно включиться в ведущие мировые процессы. Концептуальному осмыслению
путей и возможностей в этом направлении способствует теория
модернизации. Именно в ее рамках изучаются “догоняющие” формы развития.

Модернизация включает много аспектов, в том числе и принятие модерной
системы ценностей. В то же время успешность модернизации зависит от
того, насколько данные ценности будут включены и согласованы с
существующей в обществе ценностной системой.

Автор обращает внимание на то, что на социетальном уровне ценности
кристаллизуются в определенном социальном проекте и тем самым задают
общий вектор социального развития. В ходе неомодернизации происходит
трансформация модерной ценностной системы. По своим основным
характеристикам современная ценностная система является продолжением и
развитием наиболее существенных качеств модерной ценностной системы.
Выделяются характеристики постмодерности, которыми является
рефлексивность, культура риска, критика рациональности, нелинейность,
рост личностного фактора, ценность самореализации, субъективного
благополучия в противовес ориентации, направленной на достижение,
непредсказуемость, отказ от неограниченного производства и потребления,
качественный рост, “устойчивое развитие”, экологичность, самобытность.

В странах, которые реализуют „догоняющую” модернизацию, значимую роль
играют традиционалистские ценности, однако ценностными ориентирами
являются модерные и постмодерные ценности.

Спецификой украинской модернизации является многомерность, которая
заключается в пересечении в украинском пространстве модерного и
постмодерного измерений, связанных с внутренними и общецивилизационными
трансформациями. Пересечение процессов

модернизации и неомодернизации приводит к наложению в социокультурном
пространстве Украины традиционалистских, модерных и постмодерных
ценностей.

Для Украины недостаточно развивать общую теорию модернизации. Успешное
ее применение возможно лишь при условии учета региональной
гетерогенности страны. В связи с этим особый интерес представляют
старопромышленные регионы Украины, одним из которых является Донбасс,
где достаточно выразительно представлен комплекс проблем, связанных с
процессами модернизации и неомодернизации. Специфика Донбасса
заключается в его сильной привязке к индустриальному производству.
Поэтому неомодернизация в этом регионе на первый план выводит
экономические проблемы. Социально-политическая сфера жителями региона не
рассматривается как значимое поле деятельности.

Анализ эмпирических данных, полученных в регионе, показывает, что
процесс модернизации приводит к увеличению значимости модернистских
ценностей, однако в структуре ценностного сознания жителей Донбасса
традиционалистские ценности выполняют интегрирующие функции.
Особенностью является структурирование ценностной системы вокруг
традиционалистских ценностей, связанных с малыми группами. Вызванное
модернизацией наложение традиционалистских, модерных и постмодерных
ценностей проявляется в присутствии в ценностном сознании жителей
Донбасса трех ценностных типов: “традиционалистского”,
“индивидуально-достижительного” и “социально-достижительного”. С точки
зрения модернизации страны перспективной является ориентация жителей
региона на модель гражданской нации. Сильная региональная идентичность,
характерная для Донбасса, не противоречит украинской гражданской
идентичности. Выявленные авторитарные и эгалитарные тенденции не
отличают Донбасс от Украины в целом. Это свидетельствует о слабом
развитии важнейших составляющих не только постмодерной ценностной
системы, но и модерной.

Ключевые слова: модернизация, неомодернизация, информационное общество,
глобальное общество, культура, ценность, регион.

Khobta S.V. Value bases of modernization in contemporary society. –
Manuscript.

Dissertation for Candidate degree in Sociology on speciality – 22.00.04
– special and branch sociologies. – Institute of Sociology of NAS of
Ukraine, – Kyiv, 2007.

In the dissertation for the first time in native sociological literature
there was given an integrated examination of value basis of
modernization process, systematically analyzed theoretical approaches
for analysis of value basis

of modernization. Modernization is analyzed not only as a transition
from traditional to modern society types, but as a transition to
informational, global society. There was also offered a comparative
characteristic of modern and post-modern value systems. There was
conducted an empirical analysis of value changes during the
modernization process of so called “overtaking” type. There was
concretized specific of value modernization in Ukraine. Also here was
described peculiarities of value mind in the process of modernization of
inhabitants of Donbass region comparing to those from Galychyna.

Key words: modernization, neomodernization, informational society,
global society, culture, value, region.

Підписано до друку „19” червня 2007 р.

Формат 60х90/16. Папір офсетний. Гарнітура „Times New Roman”.

Ум.-друк. арк. _____. Наклад 100 прим. Зам. № _______

Видавничо-інформаційний центр

Луганського національного педагогічного університету

імені Тараса Шевченка

91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2 Тел. (0642) 58-03-20.

PAGE 1

Похожие записи