.

Токсикодинаміка т-2 токсину під дією розчину гіпохлориту натрію (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2826
Скачать документ

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ

МЕДИЦИНИ ІМЕНІ С.З.ҐЖИЦЬКОГО

БРЕЗВИН

ОКСАНА МАРКІВНА

УДК : 619: 615.5 + 615.9 (043.3/5)

Токсикодинаміка т-2 токсину під дією розчину гіпохлориту натрію

16.00.04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

ЛЬВІВ – 2005Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Державному науково-дослідному контрольному інституті
ветеринарних препаратів та кормових добавок (ДНДКІ ветпрепаратів та
кормових добавок) Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, старший науковий
співробітник

Коцюмбас Ігор Ярославович,

Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів
та кормових добавок, завідувач лабораторії імунології та морфології,
директор

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Гуфрій Дмитро Федорович,

Львівська національна академія ветеринарної медицини імені
С.З.Ґжицького, завідувач кафедри фармакології та токсикології

кандидат ветеринарних наук, старший науковий співробітник,
член-кореспондент УААН,

Ображей Анатолій Федорович,

Інститут ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії біотехнології
ветпрепаратів, директор, м. Київ

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів
України, кафедра фармакології та токсикології, м. Київ

Захист відбудеться “25” березня 2005 року о 1400 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.826.03 у Львівській національній
академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького за адресою: 79010 м.
Львів, вул. Пекарська, 50, аудиторія №1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської національної
академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького за адресою: 79010 м.
Львів, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий “23” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат ветеринарних наук, доцент Салата В.З.ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трихотеценові мікотоксини – одна з найбільших їх
груп, яка включає понад 100 метаболітів, що біологічно синтезуються
грибами роду Fusarium. Найпоширенішим серед них є Т-2 токсин.
Контамінація зерна цим мікотоксином є основною причиною тяжких
аліментарних токсикозів людей і тварин (Харченко С.М., 1982, Білай В.Й.,
1982, Ueno Y., 1983, Тутельян В.А. з співавт., 1985, Саркісов А.Х.,
1987, Nenanic A., 1989, Ображей А.Ф. з співавт., 1997, Хмельницький Г.О.
з співавт., 2002).

Проблема Т-2 токсикозу найбільш актуальна для птахівництва, оскільки
основу раціону птиці складає зерно, яке часто містить саме ці
мікотоксини. Особливо чутливими до мікотоксинів є молодняк птиці. Гостре
отруєння птиці часто може перебігати безсимптомно і закінчуватися
летально (Pace J., 1988, Рухляда В.В 1989, Меденцев А.Г., 1993,
Корзуненко О.Ф. з співавт., 1995, Ображей А.Ф. з співавт., 1995,
Труфанова В.А. з співавт., 1999, Котик А.М. з співавт., 2000, Сахацький
І.М., 2001).

Розробка препаратів для профілактики та лікування курей від
мікотоксикозів є важливою проблемою в галузі ветеринарної медицини. На
даний час гостро відчувається нестача високоефективних і доступних
широкому загалу засобів профілактики та лікування тварин і птиці від Т-2
токсикозу (Котик А.М. з співавт., 2001, Гуфрій Д.Ф., 2002, Малінін О.О.
з співавт., 2002, Коцюмбас І.Я. з співавт., 2003). Досі питання
детоксикації кормів не вирішене, хоча цей напрямок досліджень останнім
часом активно розвивається. У зв’язку з цим, отримання доказів на
користь глибшого розкриття патогенезу Т-2 токсикозу у птиці є актуальним
завданням для з’ясування механізмів дії розчину гіпохлориту натрію
(ГХН), отриманого методом електролізу на їх організм (Лукашов В.В. 1986,
Mink F.L., 1997, Котик А.М., 2000, Труфанова В.А., 2000, Захаров
П.Г.,2001).

На даний час основними методами дезінтоксикації токсинів в організмі
тварин є використання різних сорбентів, здатних запобігати негативному
впливу мікотоксинів, таким чином, утворювати комплексні сполуки
сорбент-мікотоксин, який виводиться з організму, не завдаючи йому шкоди.
Однак, не всі сорбенти ефективні в захисті тварин від впливу
мікотоксинів: одні з них негативно діють на слизову оболонку травного
каналу, а інші знижують якість корму (Саркісов А.Х., 1987, Іванов
Б.Г.,1996, Котик А.М. з співавт., 2000, Дворська Ю.Є., 2004).

Препарати для знешкодження мікотоксинів повинні мати високу
дезінтоксикаційну дію, бути нетоксичними для тварин та економічно
дешевими. Важливо виділити, що відомі на сьогодні методи лікування
тварин від мікотоксикозів не повністю відповідають цим вимогам. Виходячи
з викладеного вище та попередніх наших досліджень застосування розчину
ГХН при Т-2 токсикозі у курей за даними зарубіжної літератури є
маловивчене, а в Україні це питання досліджується вперше. Висвітлення
цих питань дозволить вирішити низку теоретичних і, особливо практичних
питань для ветеринарної медицини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. При написанні
дисертації використані дані, які були одержані у 2000 – 2004 р.р. під
час виконання програми лабораторії контролю вітамінів та кормових
добавок ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок: № А 0101U006354
„Розробити і модифікувати методи контролю, провести порівняльну оцінку
ефективності нових хіміко-фармацевтичних, біологічно активних, рослинних
препаратів та кормових добавок”. Дисертаційна робота є окремим розділом
вищезгаданої наукової проблеми.

Мета і завдачі досліджень. Метою роботи було дослідити токсикодинаміку
Т-2 токсину під дією розчину ГХН та дезінтоксикаційні властивості
розчину ГХН на основі вивчення фізіологічного стану організму,
токсичних, гематологічних, біохімічних, патоморфологічних досліджень у
лабораторних тварин і птиці. Для досягнення вказаної мети були
поставлені наступні завдання:

– експериментально встановити для Т-2 токсину ЛД50 і змоделювати гострий
та хронічного Т-2 токсикоз у білих щурів та птиці;

– визначити токсикологічні параметри при гострому та хронічному Т-2
токсикозі в лабораторних тварин та за умов застосування розчину ГХН;

– визначити гематологічні, біохімічні та патоморфологічні параметри при
гострому та хронічному Т-2 токсикозі у лабораторних тварин та за умови
застосування розчину ГХН;

– вивчити токсикодинаміку Т-2 токсину та дезінтоксикаційні властивості
різних концентрацій розчинів ГХН у змодельованому хронічному Т-2
токсикозі птиці;

– встановити лікувально-профілактичні концентрації розчину ГХН для птиці
при Т-2 токсикозі;

– розробити нормативну документацію на розчин ГХН та спосіб його
застосування при Т-2 токсикозі птиці.

Об`єкт дослідження: при гострому та хронічному Т-2 токсикозі
лабораторних тварин і птиці за умов застосування розчину ГХН,
токсикодинаміка Т-2 токсину в лабораторних тварин і птиці.

Предмет дослідження: морфо-функціональний стан лабораторних тварин і
птиці при гострому та хронічному експериментальному Т-2 токсикозі,
дезінтоксикаційні властивості розчину ГХН.

Методи дослідження: клінічні, фармакологічні, токсикологічні,
гематологічні, біохімічні, патоморфологічні, гістологічні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні на змодельованих
дослідах вивчено токсикодинаміку Т-2 токсину в лабораторних тварин і
птиці при застосуванні розчину ГХН. Встановлено дезінтоксикаційний вплив
розчину ГХН на морфо-функціональний стан організму щурів і птиці за умов
гострого та хронічного Т-2 токсикозу. Вивчено динаміку
патологоанатомічних та гістологічних змін та процеси регенерації при
застосуванні даного препарату. Встановлено профілактично-лікувальну
концентрацію розчину ГХН при Т-2 токсикозі. На основі проведених
всесторонніх досліджень науково обгрунтовано застосування розчину ГХН
для курей при Т-2 токсикозі і впроваджено у практику ветеринарної
медицини. Отриманий патент на винахід та технічні умови України свідчать
про наукову новизну цієї роботи.

Практичне значення одержаних результатів. На основі результатів
досліджень дисертаційної роботи отримано патент на винахід № 20040503724
МПК 7СВ11/06 „Спосіб лікування Т-2 токсикозу птиці”. На розчин ГХН
розроблено технічні умови України ТУ У 24.4-00485670-047-2004 та
настанову щодо його застосування, які затверджені Державним
департаментом ветеринарної медицини від 28. 12. 2004. Результати
досліджень використовуються при читанні лекцій з ветеринарної
токсикології, мікробіології та патологічної анатомії у Львівській
національній ветеринарній академії імені С.З. Ґжицького.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснювала пошук і аналіз
даних літератури, підбір груп тварин і птиці, проводила експериментальні
та лабораторні дослідження, статистичну обробку та обгрунтування
одержаних результатів. Патоморфологічні та гістологічні дослідження
проводились разом із співробітниками кафедри патологічної анатомії і
гістології Львівської національної академії ветеринарної медицини ім.
С.З. Ґжицького, які є співавторами окремих публікацій. Аналіз та
інтерпретацію одержаних результатів, написання статей і дисертації
проведено під керівництвом наукового керівника.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що викладені в
дисертації, доповідались і отримали загальне схвалення на засіданнях
вчених рад ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок (2000 –
2004 р.р.), а також на міжнародній науково-практичній конференції „ІЕКВМ
– 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки”, (м. Харків), 2002
р.; VІІ міжнародній науково-практичній конференції „Біотехнологія у
ветеринарній медицині”, (м. Київ), 2002 р.; І міжнародній
науково-практичній конференції „Стан розвитку агропромислового
виробництва в межах єврорегіону „Верхній Прут”, (м. Чернівці), 2003 р.;
міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми розвитку
тваринництва”, (м. Львів), 2003 р.; ІІІ конференції Всеукраїнського
товариства ветеринарних патологів, (м. Харків), 2003 р.; міжнародній
науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів „Досягнення
молодих вчених у вирішенні проблем тваринництва”, (м. Львів), 2003р.; ІІ
международной межвузовской научно-практической конференции аспирантов и
соискателей „Предпосылки и эксперименты в науке”, (г. Санкт-Петербург),
2004г.; международной научно-практической конференции „Актуальные
проблемы ветеринарной медицины в условиях современного ведения
животноводства”, (АР Крым, Феодосия), 2004 г.; міжнародній
науково-практичній конференції з нагоди 80–річчя П.З.Лагодюка, (м.
Львів), 2004 р.; І міжнародній науково-практичній конференції
„Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономіка лікарських
засобів та біологічно активних добавок”, (м. Тернопіль), 2004р.

Публікації. За матеріалами роботи опубліковано 11 робіт, у тому числі 5
статей у виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, технічні умови
України, методичні рекомендації, отримано деклараційний патент на
винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з таких
розділів: вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень,
результати досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень,
висновки, практичні рекомендації, список використаної літератури,
додатки. Дисертація викладена на 142 сторінках комп’ютерного тексту,
ілюстрована 38 таблицями, (що становить 16 сторінок), 12 рисунками та
містить 3 додатки. Список використаної літератури містить 300
публікацій, у тому числі 120 закордонних.

ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Для вирішення поставлених завдань було проведено ряд експериментів на
білих щурах і молодняку птиці. Експериментальну частину дисертаційної
роботи виконували на різностатевих білих щурах лінії Вістар (180
тварин), віком 4-6 місяців, масою тіла 180-250 г з репродуктора
„Глеваха” Київської області, та молодняку птиці породи Іза-Браун (100
курей), віком 3-4 місяці, масою тіла 1000-1200г. Утримання та годівля
лабораторних тварин і птиці відповідала ветеринарно-санітарним вимогам.
В експериментах використовували кристалічний Т-2 токсин, який був
отриманий у лабораторії мікотоксикології Інституту птахівництва УААН з
культури гриба Fusarium sporotrichoide, який розводили етанолом.
Концентрація Т-2 токсину в розчині становила – 0,4 мг/мл. Приготовлений
розчин Т-2 токсину вводили внутрішньошлунково через голку з тупим
кінцем. Розчин ГХН (аноліт) використовували з концентрацією 30 мг/л,
виготовлений методом електролізу на приладі СТЕЛ-10Н-120-01 (Росія).
Подальші дослідження проводили за наступною схемою.

Рис. Загальна схема проведення досліджень

Дослід 1. Встановлення дози ЛД50 Т-2 токсину для постановки дослідів на
лабораторних тваринах та птиці. Було сформовано три дослідних та одну
контрольну групи щурів по 5 тварин у кожній. Тваринам І групи вводили
однократно Т-2 токсин у дозі 8 мг/кг маси тіла, ІІ – 6,75мг/кг маси тіла
і відповідно ІІІ – 5 мг/кг маси тіла. Контрольній групі вводили 4 мл 1%
розчину етанолу (розчинник Т-2 токсину). Одночасно було сформовано три
дослідних та одну контрольну групи птиці по 5 курей у кожній. Птиці І
групи вводили однократно Т-2 токсин у дозі 5,6 мг/кг маси тіла, ІІ – 6,5
мг/кг маси тіла і відповідно ІІІ – 8,0 мг/кг маси тіла. Контрольній
групі вводили 1 мл 1% розчину етанолу.

Дослід 2. Застосування розчину ГХН для щурів при гострому Т-2 токсикозі.
За принципом аналогів сформували п’ять груп щурів по 10 тварин у кожній.
Дослід тривав упродовж 7 діб. Тварини І групи слугували контролем, які
отримували 1% р-н етанолу. Тваринам ІІ групи одноразово
внутрішньошлунково вводили Т-2 токсин у дозі 6,75 мг/кг маси тіла.
Тваринам ІІІ групи – одноразово Т-2 токсин у дозі 6,75 мг/кг маси тіла
та замінювали випоювання води розчином ГХН. Тваринам ІV групи – Т-2
токсин у дозі 1,35 мг/кг маси тіла протягом 7 діб. Щурам V групи – Т-2
токсин у дозі 1,35 мг/кг маси тіла протягом 7 діб та замінювали
випоювання води на розчин ГХН, яке починали за добу до введення токсину.

На сьому добу досліду щурів зважували, декапітували за легкого ефірного
наркозу, відбирали кров для проведення гематологічних та біохімічних
досліджень. Після патологоанатомічного розтину тварин відбирали
внутрішні органи, зважували та вираховували відносні коефіцієнти їх
маси.

Дослід 3. Застосування розчину ГХН для щурів при хронічному Т-2
токсикозі. Дослід тривав 45 діб. Тварин підбирали за принципом аналогів,
сформували п’ять груп по 20 тварин у кожній. Приготовлений розчин Т-2
токсину вводили внутрішньошлунково, за допомогою голки з тупим кінцем,
щоденно протягом 30 діб. Для лікування щурів від Т-2 токсикозу
використовували розчин ГХН у концентрації 30 мг/л. Тварини І групи
слугували контролем. Щурам ІІ групи вводили Т-2 токсин у дозі 0,67 мг/кг
маси тіла; ІІІ групи – Т-2 токсин у дозі 0,67 мг/кг маси тіла та
замінювали випоювання води на розчин ГХН; ІV групи – Т-2 токсин у дозі
0,34 мг/кг маси тіла; V групи – Т-2 токсин 0,34 мг/кг маси тіла та
замінювали випоювання води на ГХН. Проводили визначення антитоксичної
функції печінки методом тіопенталової проби (Гацура В.В., 1974). Для
цього щурам внутрішньошлунково вводили 1% розчин тіопенталу натрію у
дозі 45 мг/кг маси тіла. Визначали середню тривалість сну щурів кожної
групи. Порушення функцій організму під час фізичних навантажень
визначали пробою з плаванням по М.Л. Риловій (1964). Для проведення
досліду використовували стаціонарну ванну віварію. Стовп води у ванні
становив 30 см при температурі – 12?С. Тваринам прикріплювали вантаж
вагою 5% від маси тіла та хронометрично визначали час упродовж якого
тварини трималися на воді. Вивчення реакцій на поведінку білих щурів
здійснювали методом відкритого поля за А.П. Маркелем (1976). Для цього
було відібрано по 5 щурів із кожної групи, усі тварини відрізнялися
великою варіабельністю реакцій на поведінку. Основний показник тесту
відкритого поля обрали реакцію поведінки горизонтального пересування,
тобто рухову активність тварин по горизонталі протягом 10 хв. і їх
перебування в умовах відкритого поля. Реакцію поведінки щурів оцінювали
за кількістю пересічених квадратів, заглядувань у нірку, вмивань та
вставань на задні лапки. На 15 добу після останнього введення Т-2
токсину, у період відновлення, щурів декапітували за легкого ефірного
наркозу і відбирали кров для проведення гематологічних, біохімічних
досліджень, а також внутрішні органи для токсикологічних і
патоморфологічних досліджень.

Дослід 4. Застосування різних концентрацій розчину ГХН для птиці при
експериментальному хронічному Т-2 токсикозі. За принципом аналогів було
сформовано чотири дослідних та одну контрольну групи курчат породи
Іза-Браун 4 місячного віку, масою 1000-1100 г по 16 курей. Птиця була в
однакових умовах утримання та годівлі. Дослідним групам щоденно вводили
Т-2 токсин у дозі 0,37 мг/кг маси протягом 30 діб, та, починаючи з
четвертої доби, замінювали випоювання води поспіль 7 діб розчином ГХН (з
розрахунку норми води на одну птицю залежно від добової потреби) з
інтервалом 4-5 діб. Концентрація ГХН складала для птиці: І група 20
мг/л; ІІ – 30 мг/л; ІІІ – 40 мг/л; ІV групі випоювали воду, V група
слугувала контролем.

Гематологічними дослідженнями визначали: кількість гемоглобіну за
методом Л.М. Піменової та співавт. (1975); кількість еритроцитів за
методикою Є.С. Гаврилець і співавт. (1966); кількість лейкоцитів за
допомогою камери Горяєва (Кондрахин И.П. И соавт. 1985). У птиці
кількість еритроцитів підраховували із використанням розчинів А та В.
(Седых Н.А., 1974). Кількість глюкози в крові визначали ферментативним
методом за допомогою приладу Екзан-Д. Вміст загального білка за
допомогою біуретового реактиву за методом Л.Н. Делекторської та співав.
(1971); концентрацію загального холестеролу за методом М.А.Станкевіченє
(1969); активність АсАТ (К.Ф.2.6.1.1.) та АлАТ (К.Ф.2.6.1.2.) за методом
Райтмана-Френкеля в модифікації К.Г.Капетанакі (1962). У плазмі крові
визначали ЛФ (К.Ф.3.1.3.1.) за методом Боданського Б.П. (М.Д. Лемперт,
1968).

Для гістологічних досліджень відібраний матеріал фіксували у 10% розчині
нейтрального формаліну. Обезводнювали тканини шляхом проведення через
висхідний ряд спиртів (70, 80, 90, 96-І, 96-ІІ) з наступним ущільненням
у хлороформі і хлороформпарафіні та заливкою в парафін. Після заливки
матеріалу в парафін, зрізи товщиною 4-5 мкм готували на санному
мікротомі (МПС-2) і фарбували гематоксилін-еозином. Для гістохімічного
виявлення жирів із шматочків тканин після формалінової фіксації
виготовляли гістологічні зрізи на заморожуючому мікротомі і фарбували
шарлахротом. Мікроскопію препаратів проводили на світловому мікроскопі
МБИ-3.

Дані гематологічних, біохімічних та патоморфологічних досліджень
статистично обробляли з вираховуванням середніх арифметичних величин
(М), середньої квадратичної помилки (m) і ступеня вірогідності різниці
(Р) між показниками. Цифрові величини виражали в одиницях СІ.
Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методикою,
описаною І.А. Ойвіним (1960), з використанням програми „Excel-97”для
Windows (Лапкін Т.Ф., 1990). Вірогідність розходжень між показниками
оцінювали за критерієм Стьюдента (РAE8 n $ o o  AE8 n ? ? ????? ????? ?????????$?? ????????? ?? „ `„ „ dh`„ ??? ??? ????$?? ????? ???????????? ????? ????? 5tAzA‚A?A?A?A?A?AEAUeAnnnncUUUU n C&[email protected]~Cqcccccc ????$?? ??????????? ??????????? ?????а ІV груп відповідно на 17% та 15%, а тим часом у щурів ІІІ і V груп вона залишилась на рівні контролю, в порівнянні з початковими величинами. Аналіз морфологічної картини крові показав, що щоденне надходження Т-2 токсину в малих кількостях у тварин ІІ та ІV груп викликало зниження концентрації гемоглобіну, загальної кількості еритроцитів та лейкоцитів, зменшення вмісту лімфоцитів, збільшення кількості нейтрофілів (табл. 4).Позитивний вплив при застосуванні розчину ГХН протягом досліду у щурів ІІІ і V груп проявлявся наближенням гематологічних показників до контрольної групи. Таблиця 4 Гематологічні показники у щурів за хронічного Т-2 токсикозу та при застосуванні розчину ГХН (М±m, n=4) Показники Групи тварин І (контроль) ІІ ІІІ ІV V Гемоглобін, г/л 133,7±2,1 95,9±4,47*** 119,3±3,72 96,7±2,47*** 115,2±2,71 Еритроцити, Т/л 6,78±0,08 5,15±0,05** 6,39±0,07 5,25±0,06 6,13±0,03 Лейкоцити, Г/л 11,4±0,12 7,87±0,14* 8,4±0,02 8,06±0,02* 9,07±0,4 Нейтрофіли, % 30,7±1,25 33,5±1,24* 31,5±1,89 33,7±1,36 30,3±1,41 Лімфоцити, % 66,5±2,19 53,7±2,55 56,1±3,25 52,5±2,64 57,2±2,37 Еозинофіли, % 0,75±0,25 1,00±0,01 1,15±0,03 1,04±0,25* 1,75±0,25* Встановлено добрий вплив на організм щурів при застосуванні розчину ГХН протягом досліду у тварин ІІІ і V груп, настало відновлення гематологічних показників до норми, і вони були наближені до показників контрольної групи. При біохімічному дослідженні Т-2 токсикозу у крові щурів ІІ і ІV груп встановлено зниження синтезу білка, рівня глюкози в плазмі крові, підвищення активності амінотрансфераз. Застосування розчину ГХН сприяло наближенню даних показників до величин у тварин контрольної групи (табл. 5). Таблиця 5 Біохімічні показники крові щурів за хронічного Т-2 токсикозу та при застосуванні розчину ГХН (М±m, n=4) Показники Групи Контроль ІІ ІІІ ІV V Холестерол, ммоль/л 3,2±0,18 2,33±0,14* 2,86±0,11 2,35±0,18 2,81±0,09 Глюкоза, ммоль/л 3,33±0,89 2,19±0,02* 3,1±0,06 2,78±0,49 3,06±0,75 Білок, г/л 7,20±0,10 4,26±0,12* 6,46±0,17 4,32±0,08* 6,71±0,42 Альбуміни, % 53,8±5,03 34,9±3,72 42,7±2,94 38,9±3,32 42,5±4,31 АлАТ, мккат/л 0,46±0,03 0,73±0,04 0,58±0,01 0,69±0,07 0,49±0,03 АсАТ, мккат/л 0,73±0,01 0,96±0,02* 0,79±0,01 0,82±0,01* 0,79±0,01 ЛФ мкмоль/г 0,25±0,02 0,16±0,03* 0,21±0,01 0,14±0,02* 0,20±0,02 Рівень антитоксичної функції печінки визначали тіопенталовою пробою. В результаті проведених досліджень встановлено, що тривалість сну контрольної групи становила 50 хв. У щурів ІІ і ІV груп – 240 і 231 хв; у щурів ІІІ і V груп – 120 і 111 хв (табл.6). Таблиця 6 Середня тривалість тіопенталового сну та плавання, за фізичних навантажень, у щурів на 30 добу введення Т-2 токсину та при застосуванні розчину ГХН (М±m, n=5) Групи тварин Середня маса тіла, г Час сну, хв. Час плавання, хв. І (контроль) 263±5,1 50±4,7 14,25±1,6 ІІ Т-2 208±6,2 240±12,0** 6,2±2,75* ІІІ Т-2+ГХН 230±4,8 120±8,15* 10,2±0,19 ІV Т-2 226±3,6 231±10,7** 5,9±2,6* V Т-2+ГХН 230±4,6 111±9,8* 12,3±8,2 Стійкість під час фізичних навантажень є показником функціонального стану організму. Тривалість плавання при навантаженні з вагою 5% від маси тіла у тварин контрольної групи становила 14,3 хв, у щурів ІІІ і V груп відповідно 10,2 і 12,3 хв., і найменшу тривалість плавання спостерігали у щурів ІІ і ІV груп – 6,2 і 5,9 хв (табл.6). Отже, введення розчину ГХН щурам при Т-2 токсикозі посилює дезінтоксикаційну функцію печінки, про що свідчить тривалість сну, та має позитивний вплив на загальний функціональний стан організму. При визначенні відносних вагових коефіцієнтів маси внутрішніх органів щурів при хронічному Т-2 токсикозі у тварин ІІ та ІV груп виявили вірогідне зростання маси печінки (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020