МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГОРДІЙЧУК Андрій Борисович

УДК 615.035.615.256.54.001.5

Токолітичні властивості вінборону (експериментальне дослідження)

14.03.05 – фармакологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Вінницькому національному медичному університеті

ім. М.І.Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник — доктор медичних наук, професор Степанюк Георгій
Іванович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова
МОЗ України, завідувач кафедри фармакології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Бобирьов Віктор
Миколайович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м.
Полтава, завідувач кафедри фармакології;

доктор медичних наук, професор Рожковська Наталія Миколаївна, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри акушерства
та гінекології №1.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра фармакології з курсом клінічної фармакології, м.
Київ.

Захист відбудеться “__06__” липня 2006 року о 11.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному
медичному університеті МОЗ України за адресою: 65082, м. Одеса, пров.
Валіхівський, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного
медичного університету МОЗ України за адресою: 65082, м. Одеса, пров.
Валіхівський, 3.

Автореферат розісланий “06” червня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.мед.н., доц. Годован В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незважаючи на численні дослідження етіології та
патогенезу невиношування вагітності, в Україні частота цієї патології
складає від 10 до 25 % від загальної кількості вагітностей. Передчасні
пологи залишаються однією з провідних причин перинатальної
захворюваності та смертності. Загроза переривання ускладнює перебіг
вагітності майже у 40 % жінок. За даними ВООЗ, частота самовільних
викиднів складає 10-20 %, передчасних пологів – 2-7 % (Богатырева Р.В. и
соавт., 1999; Абрамченко В.В., 2003; Астахов В.М. и соавт., 2003;
Венцковський Б.М. и соавт., 2005).

Невиношування вагітності являє собою поліетіологічний симптомокомплекс,
у розвитку і реалізації якого беруть участь найважливіші системи
організму матері і плода. Фізіологічні пологи складають менше третини
від їх загальної кількості, неускладнений перебіг вагітності
спостерігається менш ніж у 8 % здорових жінок (Астахов В.М. и соавт.,
2003; Жилка Н.Я., 2003). Активно проводяться дослідження по вивченню
клінічних та теоретичних аспектів патогенезу передчасних пологів. Разом
з тим, ряд положень, викладених в них, також неоднозначно трактується
авторами і залишається дискутабельним (Бороян Р.Г., 1997; Абрамченко
В.В., 2003; Венцковський Б.М. и соавт., 2005).

гормональні препарати, інгібітори синтезу простагландинів, препарати, що
покращують реологічні властивості крові, коректори тканинного
метаболізму. Незважаючи на величезний арсенал лікарських засобів, дана
проблема фармакотерапії цих станів залишається невирішеною (Кирющен-

ков А.П., 2002; Венцківський Б.М., 2005; Медведь В.И., 2005). Це
повґязане як з недостатньою ефективністю, так і з наявністю практично у
всіх зазначених лікарських засобів побічних ефектів з боку матері і
плоду, що, на жаль, обмежує їх застосування (Машковський М.Д., 2003;
Ципкун А.Г. і співавт., 2004; Медведь В.И., 2005).

У зв’язку з зазначеним, нашу увагу привернув новий вітчизняний
спазмолітик вінборон
(2-феніл-3-карбетокси-4-диметиламіноментил-5-оксибензофурану
гідрохлорид), ресинтезований на НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний
завод” фенікаберан (Безпалько Л.В. і співавт., 1998), якому властивий
широкий спектр фармакологічних властивостей, що доповнюють одна одну:
спазмолітична, знеболююча центральна та місцева, антиоксидантна,
антиагрегантна, антигіпоксична, імуномодулююча, активуючий вплив на
мікроциркуляторні та репаративні процеси (Степанюк Г.І. і співавт.,
2002; Степанюк Н.Г., 2002; Пашинська О.С., 2004; Коньков Д.Г., 2005).
Всі ці властивості препарату органічно вписуються в патогенез
невиношування та можуть позитивно вплинути на перебіг передчасних
пологів, що і стало предметом нашого дослідження. Попередніми
дослідженнями встановлено, що вінборон не володіє мутагенною,
ембріотокичною та тератогенними діями (Храпцун В.А., 2000).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в рамках НДР кафедри фармакології Вінницького
національного медичного університету ім. М.І.Пирогова МОЗ України
„Експериментальне обґрунтування доцільності застосування бензофурокаїну,
вінборону та тіотриазоліну, як лікарських засобів з політропними
фармакологічними властивостями при гострих та хронічних запальних
процесах”, яка є складовою частиною цільової державної науково-технічної
програми „Створення, вивчення та впровадження в практику охорони
здоров’я України нових гостро необхідних лікарських засобів”

(№ держреєстрації – 0199U004043). Здобувач є співвиконавцем теми.

Мета дослідження. Дати експериментальне обґрунтування доцільності
застосування вінборону в акушерській практиці як токолітичний засіб.

У відповідності з поставленою метою планується вирішити такі завдання:

1. Дослідити вплив вінборону на скорочувальну активність матки тварин в
дослідах in vitro та in vivo.

2. Вивчити вплив вінборону на перебіг вагітності на моделях передчасних
пологів.

3. Визначити вплив вінборону на антенатальний та постнатальний розвиток
щурів при експериментальному недоношуванні.

4. Дослідити механізми токолітичної дії вінборону.

5. Обґрунтувати доцільність застосування вінборону як токолітика.

Об’єкт дослідження — патологічні процеси, що виникають в організмі при
експериментальному невиношуванні вагітності.

Предмет дослідження – токолітичні властивості вінборону.

Методи дослідження – фармакологічні, патофізіологічні, біохімічні та
статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше теоретично обґрунтовано та
експериментально доведено доцільність застосування вінборону як
токолітичного засобу при невиношуванні та передчасних пологах.

Вперше in vitro на ізольованих препаратах відрізків рогу матки щурів у
вінборону виявлена дозозалежна утеролітична активність, що проявлялось
зниженням як частоти, так і амлітуди скорочень м’язового волокна.

Встановлено, що вінборон так само, як і но-шпа, проявляє токолітичний
ефект як при неускладненій вагітності, так і в умовах модельного
відтворення передчасних пологів у щурів окситоцином і естрадіолом. При
цьому препарат сприяє подовженню строків гестації без ознак її
переношування і народженню життєздатних нащадків.

При дослідженні постнатального розвитку щуренят, народжених від самок,
які під час вагітності отримували вінборон або но-шпу, було встановлено,
що вінборон в більшій мірі, ніж референс-препарат, підвищує спонтанну
дослідницьку активність тварин, прискорює вироблення у них умовного
рефлексу уникнення і сприяє його збереженню, сприяє загостренню пам’яті
у тварин в умовах елементарного оборонного рефлексу. При цьому, вінборон
ліпше за но-шпу підвищує фізичну витривалість щуренят, позитивно впливає
на їх навчання, рухову, орієнтовну активність та переносимість
екстремальних станів.

Вперше встановлено, що механізм утеролітичної дії вінборону пов’язаний з
антагонізом до окситоцину і гальмуванням стимулюючої фазної активності
міометрію, в результаті підвищення продукції NO в ендометрії та
активації NO-залежних механізмів релаксації гладеньких м’язів та
покращення мікроциркуляції.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених
досліджень розширені та поглиблені знання про фармакодинаміку вінборону.
Експериментально обґрунтована доцільність його використання для
профілактики та лікування невиношування вагітності. Результати
дослідження стануть обґрунтуванням для проведення клінічних досліджень
ефективності вінборону при невиношуванні та передчасних пологах у
вагітних жінок, а також у жінок, вагітність яких ускладнена
екстрагенітальною патологією.

Нові дані про фармакодинаміку вінборону впроваджено в навчальний процес
кафедр фармакології Вінницького національного медичного університету ім.
М.І. Пирогова, Івано-Франківського державного медичного університету,
Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я.
Гор-бачевського, Української медичної стоматологічної академії,
Ужгородського національного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено
патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури, визначено мету
і задачі дослідження, опрацьовано модель, згідно з якою особисто
виконано експериментальні дослідження, здійснено статистичну обробку
отриманих даних та оформлення їх у вигляді таблиць і рисунків,
проаналізовано результати досліджень, опубліковано основні положення
дисертації.

Дослідження впливу вінборону на системи енергозалежного транспорту іонів
у субклітинних мембранних структурах гладенького м’язу матки,
NO-залежних механізмів інгібування скоротливої активності міометрію
виконано в Інституті фармакології та токсикології АМН України при
консультативній допомозі лауреата державної премії України, д.мед.н.
А.І.Соловйова; дослід-ження впливу вінборону на транспорт кальцію в
клітинах міометрію — на базі відділу біохімії м’язів Інституту біохімії
ім. О.В.Палладіна НАН України, під керівництвом чл.-кор. НАН України,
д.біол.н., проф. С.О.Костеріна? визначення впливу вінборону на
мікроциркуляторні процеси в матці при вагітності проведено при
консультативній допомозі д.мед.н., проф. Г.С. Белканія, за що дисертант
їм щиро вдячний.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались на: IV Українській науково-практичній конференції з
міжнародною участю з клінічної фармакології (Вінниця, 2004), ХІІ
Російському національному конгресі “Человек и лекарство” (Москва, 2005),
ХІ університетській науково-практичній конференції молодих вчених та
фахівців (Вінниця, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, у
тому числі 5 статей в фахових журналах, ліцензованих ВАК України, 3 тези
в матеріалах конференцій та конгресів, 1 деклараційний патент України.

Структура та об’єм дисертації. Матеріали дисертації викладені на 178
сторінках рукопису і складаються із вступу, огляду літератури, розділу
„Матеріали і методи дослідження”, двох розділів власних досліджень,
аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, списку
використаних джерел і додатків. Перелік літератури містить 160
вітчизняних та близького зарубіжжя і 100 іноземних джерел. Робота
ілюстрована 21 таблицею та 12 рисунками, містить 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Експериментальні дослідження виконані на
450 безпородних молодих білих щурах масою 150-170 г (термін гестації
20-22 діб), in vitro — на 20 препаратах гладеньких м’язах матки
звичайних свиней та на 112 препаратах гладеньких м’язів матки, які були
взяті від вагітних 224 щурів лінії Вістар. Комітетом з біоетики ВНМУ ім.
М.І. Пи-рогова (протокол №9 від 15 березня 2006 р.) встановлено, що
проведене дослідження не суперечить загально прийнятим біоетичним нормам
з дотриманням відповідних міжнародних положень стосовно проведення
експериментальних досліджень.

Досліди проводились з врахуванням вимог належної лабораторної практики
(GLP) згідно з Методичними рекомендаціями ДФЦ МОЗ України (Стефанов
О.В., 2001). Всі больові маніпуляції та евтаназія тварин проводились під
ефірним та тіопенталовим наркозом. Дослідження проводили в лабораторії
кафедри фармакології Вінницького Національного медичного університету

ім. М.І. Пирогова, сертифікованої ДФЦ МОЗ України (посвідчення №51 від
30.05.2002).

В дослідах використовували ін’єкційну лікарську форму вінборону у
вигляді ліофілізованого порошку в ампулах по 0,01 (НВЦ „Борщаговський
ХФЗ”, м. Київ) та препарати порівняння — ампульний розчин но-шпи
(“Сhinoin Sanofi” Угорщина), ампульний розчин партусистену (фенотерол
гідробромід) (“Boehringer Ingelheim”, Німеччина).

На першому етапі досліджень вивчали утеролітичну активність вінборону
in vitro на ізольованих відрізках рогу матки вагітних і невагітних щурів
в діапазоні концентрацій 5х10-6 – 1х10-4 М. Токолітичну активність
препарату оцінювали за показниками частоти, амплітуди маткових
скорочень, їх тривалості та величини базального тонусу смужки вагітної
матки. Для визначення ступеня утеролітичного ефекту вінборону
розраховували середньоефективну концентрацію препарату (ЕС50) в
діапазоні доз 5х10-6 – 1х10-4 М та її довірчі межі за допомогою
графічного методу програм Origin 5.0 та Excel. Дію вінборону in vivo на
скоротливу діяльність матки вивчали при однократному внутрішньовенному
(в/в) введенні у вигляді 0,5% розчину в дозах 2,5, 5 та 10 мг/кг. ЕД50
вінборону, но-шпи були розраховані за методом, заснованим на лінійній
залежності ефекту від випробуваних доз

(Штабський Б.М. і співавт., 1980).

Вплив вінборону та но-шпи на перебіг неускладненої вагітності оцінювали
за терміном настання пологів і станом новонароджених тварин. Були
використані дві експериментальні моделі невиношування вагітності
(Риженко И.М.), коли передчасні пологи відтворювались при введенні
сильних агоністів скорочень матки, таких як окситоцин (в/м 5 МО 3 рази
на добу) та естрадіол дипропіонат (в/м 150 мкг/кг 1 раз на добу) з 18 по
21 та з 20 по 21 добу гестації відповідно. Для дослідів використовували
ампульний розчин окситоцину (“Біолек”), розчин естрадіолу діпропіонату
0,1% (ЗТ “Здоров’я”, Харків). Тварини були розподілені на відповідні
групи: 1 – контроль, 2 – тварини, яким моделювались передчасні пологи,
шляхом введення вищезазначених утеротонічних препаратів, 3 – на моделі
передчасних пологів вводився вінборон в дозі ЕD50 – 4,5 мг/кг 1 раз на
добу, з 18 по 21 добу гестації, 4 – на моделі передчасних пологів
водився вінборон в дозі 9 мг/кг 1 раз на добу, з 20 по 21 добу
вагітності, 5 — на моделі передчасних пологів вводилась но-шпа в дозі

3,2 мг/кг 1 раз на добу, з 18 по 21 добу гестації, 6 — на моделі
передчасних пологів водилась но-шпа в дозі 6,4 мг/кг 1 раз на добу, з 20
по 21 добу вагітності.

Ефективність дії вінборону оцінювали на підставі терміну настання
пологів і стану плодів, які народились (середньої маси тіла, наявність
мертвонароджуваності). Було вивчено стан потомства до кінця
антенатального періоду та досліджено вплив вінборону на постнатальний
розвиток щурів (Дроговоз С.М. і співавт., 2001). Оцінювали фізичний
розвиток потомства: динаміку маси щуренят, терміни відлипання вушної
раковини, обростання шерстю, відкривання очей, прорізування різців,
відкриття піхви, опускання сім’яників); становлення рухової активності
(тест “горизонтальна мотузка”), сенсорно–рухової (рефлекс перевертання)
на 5 день життя в період вигодовування. Досліджували рухову та емоційну
поведінку і властивості до координації рухів в тесті “відкрите поле” у
потомства та здатність до навчання, пам`яті (формування умовних
рефлексів та збереженням отриманих навичок). Фізичну витривалість щурів
визначали за допомогою плавальної проби. Здатність запобігати стресову
ситуацію вивчали за допомогою модифікованої методики Хендерсона, 1999.

Стан кровообігу матки вагітних щурів оцінювали за величиною показників
електропровідності, які визначали за допомогою індикаторного приладу для
визначення динаміки мікроциркуляції в зоні вимірювання (Коньков Д.Г. і
співавт., 2005).

Фармакологічний аналіз рецепторного механізму дії вінборону проводили з
використанням ряду фармакологічних індикаторів на моделях ізометричної
скорочувальної активності матки in vitro: з анаприліном в концентраціях
5х10-11 М, 2,5х10-10 М та 1х10-9 М, з ацетилхоліном в концентраціях
5Ч10-7 — 5Ч10-6 М (Рыженко И.М., 1999). Вплив вінборону на системи
енергозалежного транспорту іонів у субклітинних мембранних структурах
гладенького м’язу матки свиней досліджувався in vitro (Палладин Г.А.,
2003). Для вивчення впливу вінборону на метаболічні процеси в матковому
м’язі був використаний протокол стимуляції скорочення гіперосмотичним
розчином КСl (Kaneda T., 1998). Дослідження NO-залежних механізмів
інгібування скоротливої активності міометрію щурів під дією вінборону
проведено в Інституті фармакології і токсикології АМН України на
матеріалі взятому від вагітних 15 щурів лінії Вістар за методом
Ballinger S.W., 2000.

Статистична обробка результатів була виконана за методами варіаційної
статистики з визначенням t-критерію Стьюдента за допомогою
спеціалізованих програм на IBM ПК.

Результати дослідження та їх обговорення. На першому етапі дослідження
in vitro вивчався вплив вінборону на спонтанну скорочувальну діяльність
матки вагітних щурів в діапазоні концентрацій 5х10-6 – 1х10-4 М.
Встановлено, що ЕС50 вінборону складала 4(3,6ч4,4)х10-5 М (рис. 1).

Рис. 1. Вплив різних доз вінборону на показники амплітуди скорочень
матки вагітних щурів у дослідах in vitro. Заштрихована ділянка означає
найбільш ефективну концентрацію вінборону, при якій зміни амплітуди
маткових скорочень досягають 47,6-60,0 %.

Депримуюча дія вінборону на гладенькі м’язи матки залежала від його
концентрації: з підвищенням її розслаблюючий ефект препарату, що
вивчається, на міометрій посилювався. Після припинення надходження
вінборону до м’язової смужки утеролітичний ефект препарату тривав ще
деякий час. Це супроводжувалось подальшим зниженням частоти скорочень
міометрію, або навіть її повним припиненням. В високих концентраціях
вінборону (8х10-5 та 1х10-4 М) скорочення взагалі припинялись. При
концентрації препарату 5х10-6 М тривалість м’язового скорочення
достовірно знижувалась до 6,7±0,6 с, але в подальшому цей показник
практично не відрізнявся від вихідної величини 9,4±0,8 с. Після
припинення дії препарату показники частоти, амплітуди, тонусу м’язового
скорочення також були достовірно знижені в порівнянні з вихідними
величинами. Ці дані можна розцінити як наявність у вінборону ефекту
післядії, що співпадає з даними про аналогічну дію препарату на тонус
судин (Коньков Д.Г., 2005). Доречно порівняти ЕС50 вінборону з іншими
лікарськими засобами, які використовуються в якості токолітиків. Так, за
даними літератури, ЕС50 партуситсену дорівнює 6,5х10-9М (Рыженко И.М.,
1999), но-шпи – 4,1х10-6М (Tomoskosi Z. еt al., 2002), папаверину –
8,9х10-5М (Kaneda T. еt al., 1998). За величиною ЕС50 вказаних
токолітиків та вінборону їх можна розташувати в такий ряд активності:
партусистен > но-шпа > вінборон > папаверин.

В дослідах in vivo на вагітних щурах встановлено, що час виникнення
токолітичного ефекту та його тривалість залежали від дози препарату.
Так, при в/в введенні вінборону в дозі 2,5 мг/кг (5% від LD50)
релаксація м’яза виникала вже через 3 хв після введення, а в дозі 5 та
10 мг/кг (відповідно 10 і 20% від LD50) — одразу після введення
препарату. В залежності від доз препарату амплітуда змінювалась
по-різному. Так, в дозах 5 мг/кг відзначалась двофазна депресія тонусу
матки. Перша фаза – від моменту введення до 10 хв, друга – з 30 хв і до
кінця спостереження. З 9 хв почала відновлюватись амплітуда скорочень,
яка наприкінці досліду майже досягла початкової величини. В дозі 10
мг/кг амплітуда зменшувалась на 70% на 4 хв і на 85% в кінці
експерименту і відповідно не відмічалась двофазна депресія тонусу матки.
Суттєвих змін частоти скорочень в дозах 2,5 та 5 мг/кг від вихідної
величини не відбувалось. В дозі 10 мг/кг на 7-9 хв частота зменшувалась
на 50%, в порівнянні з вихідною величиною, і це зниження зберігалось до
кінця експерименту. Слід зазначити, що зниження тонусу м’язового
скорочення спостерігалось в усіх досліджуваних дозах вінборону (2,5, 5,
10 мг/кг). Для порівняльної оцінки утеролітичної активності вінборону та
но-шпи розраховано їх ЕД50 (Штабський Б.М. с соавт., 1980), яка
відповідно становила 4,5 (2,7ч6,3) та 3,2 (2,3ч4,1) мг/кг. За даними
Риженко І.М. і співавт., 1995, ЕД50 партусистену дорівнює 3,9 мкг/кг.
Тобто, порівнюючи наведені дані, слід відмітити, що за величиною ЕД50
вінборон практично співставляється з но-шпою, поступаючись партусистену.

В умовах гіпертонусу матки, викликаного окситоцином, в дослідах in vitro
на щурах встановлено, що в/в введення вінборону в дозі 4,5 мг/кг в
такій же мірі, як і но-шпи 3,2 мг/кг та партусистену — 3,9 мкг/кг (дози,
що дорівнюють їх ЕД50) викликало прогресуюче зниження амплітуди та
тонусу м’язового скорочення матки (табл. 1).

Таким чином, отримані в ході експериментальних досліджень результати
свідчать про наявність у вінборону, як і у но-шпи та партусистену,
виражених токолітичних властивостей, що проявляється пригніченням
індукованої окситоцином активності матки вагітних щурів. За цим
показником вінборон співставляється з но-шпою та поступається
партусистену.

Таблиця 1

Вплив вінборону на скорочувальну активність матки вагітних щурів на тлі
попередньої стимуляції її окситоцином у дослідах in vivo (М±m, n=7)

Препарат та

його доза Час спостережень,

хв Зміна показників скорочувальної діяльності матки

частота, скор/хв амплітуда, мм тонус, мм

Початкові показники 3 2,9±0,2 15,0±1,2 1,4±0,2

Окситоцин 0,5 МО/кг 3 4,5±0,3* 47,7±2,7* 16,1±1,4*

Вінборон 4,5 мг/кг 0-3 3,8±0,4 23,4±3,2**

(-51%) 11,4±1,5

(-30%)

4-6 3,4±0,5 13,7±2,7**

(-71,3%) 7,7±0,6**

(-52,2%)

7-9 2,9±0,4 8,9±2,0**

(-81,3%) 5,8±0,4**

(-64%)

Но-шпа 3,2 мг/кг 0-3 3,4±0,4 21,2±3,4**

(-56%) 10,8±1,6**

(-34,2%)

4-6 2,9±0,5 15,6±2,4**

(-67,6%) 7,6±0,7**

(-53,7%)

7-9 2,9±0,4 10,1±1,8**

(-79%) 6,0±0,4**

(-63,4%)

Партусистен 3,9 мкг/кг 0-3 3,4±0,4 21,7±3,9**

(-53,1%) 10,4±1,5**

(-34,2%)

4-6 3,2±0,4 15,7±2,7**

(-66%) 7,2±0,5**

(-54%)

7-9 3,0±0,4 13,1±3,0**

(-71,1%) 4,5±0,6**

(-71,5%)

Примітки:

1. * — статистично вірогідний результат відносно контролю (Р?0,05),

2. ** — статистично вірогідний результат відносно окситоцину (Р?0,05),

3. в дужках показана динаміка розслаблення відносно окситоцину.

Введення вінборону щурам так само, як і но-шпи, при неускладненій
вагітності не порушувало строків гестації, сприяло народженню
життєздатного потомства без ознак патології.

Токолітична дія вінборону знайшла підтвердженя на моделі передчасних
пологів, які були індуковані окситоцином та естрадіолом. Із даних, які
наведені в табл. 2, видно, що в групі тварин, яким вводили тільки
окситоцин, пологи наступали на 3 доби раніше, ніж у інтактних щурів.

Таблиця 2

Ефективність дії вінборону і но-шпи при загрозі передчасних пологів, які
викликані окситоцином, у щурів, (М±m, n=10)

Групи тварин Доба експерименту Термін початку пологів, доба Кількість
мертвих щуренят Загальна кількість щуренят, народжених в групі

1. Інтактні щурі, (контроль) — 22,5±1,3 — 71

2. Окситоцин — 19,5±0,7 24 76

3. Окситоцин + вінборон

(4,5 мг/кг). 18-21 22,7±0,9* — 68

4 Окситоцин + вінборон (9 мг/кг). 20-21 23,6±1,2* — 72

5. Окситоцин +

но-шпа (3,2 мг/кг). 18-21 23,0±1,4 — 70

6. Окситоцин +

но-шпа (6,4 мг/кг). 20-21 23,6±1,0* — 73

Примітка.

* — статистично вірогідний результат відносно контрольної патології
(Р?0,05).

Введення вінборону та но-шпи в дозах, які досліджувались, на
окситоциновій моделі невиношування, сприяло пролонгації строків гестації
без ознак переношування потомства. При цьому за впливом на перебіг
ускладненої вагітності вінборон в обох дозах практично не відрізнявся.
Разом з цим, вінборон подібно до препарату порівняння запобігав
мертвонароджуваності. Так, у щурів, яким вводили окситоцин,
мертвонароджуваність складала 31,6 %, в той час, як на тлі вінборону та
но-шпи мертвонароджуваність не спостерігалась.

?

®

o

$

$

&

d

?

?

?

th

„@

d?th^„@

„@

d?th^„@

8r8oe8TH9P:uiiiiaeYYiiiIiiiiAiiii

\®_°_Ue_TH_xdaeghjhqissssssssOOiAOOOii?iOOOi

?Аналогічна дія препаратів спостерігалась на естрадіоловій моделі
невиношування. Водночас вінборон в умовах невиношування, як і но-шпа,
сприяв народженню щуренят, які за масою не відрізнялись від потомства,
народженого при неускладненій вагітності: вказаний показник становив
відповідно 5,32±0,25 г; 5,25±0,18 г; 5,1±0,3 проти 4,2±0,05 г в умовах
патології (Р?0,05). Таким чином, в умовах модельного відтворення
передчасних пологів у щурів, вінборон подібно до но-шпи, виявляв
достовірну виразну токолітичну активність, що проявилось подовженням
строків гестації без ознак переношування і народженням життєздатного
потомства.

Разом з цим, вінборон на відміну від референс-препарату, поліпшував
дослідницьку активність потомства, яке було народжено в умовах
ускладненої вагітності, на що вказувало вірогідне прискорення в 2,4 рази
вироблення умовного рефлексу пасивного уникнення, збільшував в 1,5 рази
фізичну витривалість щуренят, в 1,9 рази вірогідно підсилював рухову та
в 2 рази орієнтовну активність в тесті “відкрите поле”. В умовах
фізіологічної та ускладненої вагітності обидва препарати не впливали на
дослідницьку активність, не пригноблювали дослідницького рефлексу, не
зменшували рухову активність та кількість заглядань. Отже, наведені дані
дають підставу стверджувати, що в умовах як фізіологічної, так і
ускладненої вагітності вінборон перевершує референс-препарат за
динамікою показників спонтанної дослідницької активності,
умовно-рефлекторної діяльності та фізичної витривалості потомства в
постнатальному періоді.

В окремій серії дослідів нами встановлено, що в/в ведення вінборону

(4,5 мг/кг) вагітним самкам щурів на тлі окситоцину викликало вирогідне
зростання показника електропровідності тканин в ділянці матки (рис. 2).
При цьому за ефективністю вінборон співставлявся з партусистеном,
перевершуючи но-шпу. Така дія вінборону, як і референс препаратів, може
бути ознакою поліпшення матково-плацентарного кровообігу, що, ймовірно
лежить в основі їх сприятливого впливу на перебіг ускладненої
вагітності.

Для вивчення можливих механізмів утеролітичних ефектів вінборону
проведено фармакологічний аналіз його дії на основі порівняльної оцінки
взаємодії препарату з різними агоністами скорочувальної діяльності
матки.

Встановлено, що токолітична дія вінборону не пов’язана з стимуляцією
гальмівних в2-адренорецепторів матки, на що вказувала відсутність
релаксуючого ефекту вінборону на тлі анаприліну. Дослідженням
спазмолітичної дії вінборону за рахунок М-холінорецепторів встановлено,
що утеролітична дія вінборону непов’язана з дією через
М-холінорецептори.

Враховуючи, що механізм токолітичної дії сучасних спазмолітиків
повґязаний з їх впливом на обмін Ca2+, представляло інтерес дослідити
вплив вінборону на транспорт цих іонів в матковому мґязі.

Рис. 2. Вплив вінборону, партусистену та но-шпи на матково-плацентарний
кровообіг за показниками електрометрії.

Примітки:

1. I — статистично вірогідний результат відносно окситоцину (Р?0,05),

2. II — статистично вірогідний результат відносно но-шпи (Р?0,05).

При дослідженні транспортної Са2+, Mg2+-АТФ-ази плазматичної мембрани
виявлено, що вінборон у концентрації 10 мкМ практично не впливав на їх
активність (рис. 3). В експерименті по вивченню активного
неелектрогенного накопичення Ca2+ у саркоплазматичному ретикулумі
досліджували Mg2+ -АТФ-залежну кальцієву помпу саркоплазматичного
ретикулуму. Вінборон у діапазоні концентрацій 10-100 мкМ, абсолютно не
впливав на Mg2+-АТФ-залежну акумуляцію Ca2+ у саркоплазматичному
ретикулумі. Контрольні досліди щодо вивчення впливу вінборону на
адсорбцію, у відсутності АТФ у середовищі інкубації, іонів Са2+ (у
вигляді ізотопу 45Са2+) на мембранах субклітинних структур (ретикулум,
мітохондрії) дали можливість зробити висновок: вінборон в концентраціях
10-100 мкМ не впливає на енергонезалежне зв’язування Са2+ з біологічними
мембранами. Ці дані вказують на те, що, вінборон не здатний ефекторно
модифікувати активність „повільних” мембранозв’язаних АТФ-залежних
іон-транспортних систем міометрія (натрієва, протонна та кальцієва помпи
плазматичної мембрани; кальцієва помпа саркоплазматичного ретикулуму;
Са2+-уніпортер мітохондрій).

) вінборону (100 мкМ) у середовищі інкубації (M±m; n = 5).

Вивчення клітинних механізмів впливу вінборону на метаболічні процеси в
матковому м’язі проведено in vitro на скорочення м’язу за допомогою
гіперкалієвого розчину (60мМ). Встановлено, що послідовне введення
вінборону гальмувало викликане гіперосмолярним розчином КCl скорочення
інтактних смужок міометрія. Розслаблення подовжніх м’язів міометрія до
рівня “напруги спокою” спостерігалось під впливом високих концентрацій
вінборону (більше 10-5 М) в перфузійному розчині. Після дії більш
низьких концентрацій вінборону (10-6 М) повного відновлення сили
ізометричного скорочення не спостерігалось протягом тривалого часу
(більше 1 год). Результати, які отримані при даній постановці досліду,
можуть свідчити про те, що вінборон пригноблює амплітуду тонічного
скорочення (енергетичну компоненту скорочення) подовжніх гладких м’язів
міометрія, тобто впливає на внутрішньоклітинні енергетичні механізми.

Існують також інші механізми, які впливають на кальцієвий гомеостаз
клітин міометрія. Так, концентрація кальцію в клітині може підвищуватись
за рахунок виходу його з депо, наприклад саркоплазматичного ретикулума,
при активації фосфатидилінозитолових (PI) каналів. Вважається, що одним
з основних механізмів скорочень міометрія під впливом простагландинів є
активація PI-сигнального шляху з саркоплазматичного ретикулума (вхід
зовнішнього Са2+, PI-залежні осциляції [Ca2+]i) (Костерін С.О., 2001).
Тому в наступній серії дослідів на ізольованих фрагментах рогу матки
щурів був використаний експериментальний протокол, що дозволяє оцінити
участь інших клітинних механізмів в процесі інгібування фазних скорочень
міометрія під впливом вінборону на фоні стимуляції простагландином (ПГ)
F2б. Встановлено, що вінборон спроможний знижувати скоротливу активність
матки на фоні стимуляції вказаним простагландином. Оскільки скорочення
матки, викликані простагландинами, є кальцій залежні (Костерін С.О.,
2001), то можна припустити, що токолітична дія вінборону обумовлена, в
певній мірі, перерозподілом кальцію в середину клітини.

Таким чином, наведені дані свідчать про те, що токолітичний ефект
вінборону в певній мірі пов’язаний з кальцій — залежними механізмами
релаксації. При цьому вінборон не впливає на повільні енергозалежні
кальцієві канали, а, можливо, діє шляхом активації внутрішньоклітинних
енергетичних систем, швидких кальцієвих та РІ-каналів.

При дослідженні NO-залежних механізмів дії вінборону встановлено, що на
фоні підвищеного окситоцином, чи простагландином F2б тонусу м’язової
смужки, препарат (10-8-10-4 М) призводить до її розслаблення. Після
введення блокатора NO-синтази L-NAME (2х10-5 М) релаксуючий ефект
вінборону повністю усувався. Вінборон в концентрації, близької до
терапевтичної, обмежував скоротливу активність міометрія на певному
рівні (близько 50 % ІІmax) навіть в умовах занадто сильної гормональної
окситоцинової стимуляції, гальмував фазні скорочення міометрія, які
обумовлені підвищенням продукції NO або NO-залежних релаксуючих
чинників. Гальмування скорочень міометрія відбувалось, не дивлячись на
стимулююче окситоцином накопичення констрикторних чинників. В наступній
серії експериментів, коли постійно підтримувалася концентрація
окситоцину, близька до напівмаксимальної (СИИ50=2,9х10-4 ОД/мл) і
максимальної (СИИmax~1х10-2 ОД/мл), некумулятивне додавання вінборону
(10-8–10-4 М) в перфузуючий розчин Кребса викликало зниження амплітуди
тонічних скорочень і гальмування фазних скорочень міометрія. Водночас
виявлено зв’язок між характером зміни кінетичних параметрів скорочення
міометрія під дією вінборону і фізіологічною активністю ендометрія.
Видалення ендометрія призводило до вираженого підвищення тонусу
міометрія під впливом окситоцину (0,0005 ОД/мл), тоді як інтактні смужки
відрізнялися переважно фазною активністю із стабільною амплітудою
одиночних скорочень. Підтвердженням існування NO-залежних механізмів в
токолітичному ефекті вінборону є блокування синтезу NO на інтактних
смужках (СИИ50=2,6×10-5 М), що викликало зсув кривої
“концентрація-ефект” вліво, тобто підвищувало ефективність дії
вінборону, яке інгібує (СИИ50=2,1×10-6 М) подовжні гладенькі м’язи
міометрія. Водночас тестування в таких же експериментальних умовах змін
скоротливої активності міометрія у присутності но-шпи (10-7-10-4 М) не
виявило достовірних відмінностей між реакціями гладеньких м’язів на
інтактних та денудурованих смужках. Отримані дані дають підставу
припустити, що характерною особливістю утеролітичної дії вінборону, що
виражається в антагонізмі з окситоцином і гальмуванні стимулюючої фазної
активності міометрія, мабуть, є підвищення продукції NO в ендометрії і
активація NO-залежних механізмів релаксації гладеньких м’язів.
Враховуючи, що токолітичний ефект вінборону краще проявлявся в
присутності ендометрію, можна зробити висновок про ендометрійзалежні
механізми токолітичної дії вінборону. Оскільки додаткове введення
блокатора утворення NO-синтази повністю усувало релаксуючий ефект
вінборону, можна припустити, що токолітичний ефект вінборону є
NO-залежним.

На підставі проведених дослідів можна зробити заключення, що вінборону
притаманий достатньо виразний утеролітичний ефект, за величиною якого
він практично співставляється з но-шпою. В умовах експериментальної
патології вінборон, як і но-шпа, подовжує термін вагітності без ознак
переношування, профілактує мертвонароджуваність. Водночас досліджуваний
препарат краще, ніж но-шпа, впливає на постнатальний розвиток потомства,
особливо в умовах ускладненої вагітності, що ймовірно пов’язано з
наявністю у нього антитигіпоксичного ефекту (О.В.Дякова, 2005).
Враховуючи, що оксид азоту спроможний знижувати тонус гладком’язових
структур, викликати протиішемічну та протигіпоксичну, дію, покращувати
мікроциркуляторні поцеси в органах (Ципкун А.Г., 2003), можна
припустити, що токолітичний ефект препарату та його сприятливий вплив на
перебіг ускладненої вагітності у щурів в значній мірі обумовлений
активуючим впливом вінборону на NO-синтазу маткового м’язу. Таким чином,
в механізмах утеролітичної дії вінборону певне значення мають такі його
властивості, як можливе підвищення активності оксиду азоту в ендометрії
та активація NO-залежних механізмів релаксації гладеньких м’язів,
спроможність стимулювати мікроциркуляторні процеси в вагітній матці за
рахунок притаманних препарату вазодилататорних та антиагрегантних
ефектів (Степанюк Г.І. і співавт., 2001; Коньков Д.Г., 2005). Отримані
дані свідчать про можливість використання вінборону в якості
токолітичного засобу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової
задачі, яка спрямована на підвищення ефективності фармакотерапії
невиношування вагітності шляхом використання вінборону, як лікарського
засобу з токолітичною дією.

Вінборону притамана токолітична дія. В дослідах in vitro вінборон
дозозалежно знижує амплітуду, тонус та частоту скорочення ізольованої
смужки матки щурів в умовах її підвищеної окситоцином скоротливої
активності: ЕС50 = 4х10-5 М. За величиною токолітичної активності у
вагітних щурів в дослідах in vivo вінборон співставляється з но-шпою:
ЕД50 дорівнює відповідно 4,5 (2,7ч6,3) та 3,2 (1,95 ч 4,45) мг/кг в/в.

Внутрішньовенне одноразове введення вінборону вагітним щурам в дозах 4,5
та 9 мг/кг, викликало прогресуюче зниження гіпертонусу матки, внаслідок
введення окситоцину (0,5 ОД/кг), на 64 %.

Вінборон (4,5 та 9 мг/кг в/в) так само, як і но-шпа (3,2 і 6,4 мг/кг),
не впливав на перебіг неускладненої вагітності у щурів, що проявлялось
настанням пологів у відповідні терміни гестації та народженням
доношеного життєздатного потомства.

Внутрішньовенне введення вінборону вагітним щурам в сумарних дозі
відповідно 18 мг/кг на окситоциновій та естрадіоловій моделях
невиношування, сприяв подовженню строків гестації без ознак
переношування потомства, запобігав мертвонароджуваності. За вказаними
показниками вінборон співставлявся з препаратом порівняння но-шпою. При
цьому вінборон сприяв покращенню матково-плацентарного кровотоку у
вагітній матці.

Вінборон, як і референс-препарат в умовах фізіологічної та ускладненої
вагітності, не порушував антенатальний розвиток потомства (приріст маси
тіла, фізичний розвиток, безумовно рефлекторну, дослідницьку та рухову
активність). На відміну від но-шпи, вінборон в умовах патологічної
вагітності профілактував ускладнення постнатального розвитку потомства,
що проявлялось прискоренням в 2,4 рази вироблення умовного рефлексу
активного та пасивного уникнення, в 1,5 рази збільшенням фізичної
витривалості, в 1,9 рази рухової та в 2 рази орієнтовної активності
щуренят.

Механізм токолітичної дії вінборону є ендометрій залежним, і, в певнії
мірі, пов’язаний зі спроможністю препарату активізувати NO–залежні
механізми релаксації м’язів. Водночас токолітичний ефект вінборону
пов’язаний з кальцій залежними механізмами релаксації. При цьому
препарат не впливає на повільні енергозалежні кальцієві канали, активує
внутрішньоклітинні енергетичні системи. Вінборон не впливає на холіно-
та

в2-адренорецептори матки.

Результати проведених досліджень вказують на доцільність використання
вінборону для попередження передчасних пологів та невиношування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Вінборон – лікарський засіб з політропними фаракологічними властивостями
/ Г.І. Степанюк, І.Л. Черешнюк, Н.Г. Степанюк, С.В. Сергєєв, О.В.
Дякова, О.С. Пашинська, А.Б. Гордійчук, О.О. Столярчук, В.М.
Черно-бровий, А.С. Шаламай // Вісник Вінницького державного медичного
університету.- 2002.- № 1.- С. 111-114. (Внесок дисертанта — особисто
проведено експериментальне дослідження та обробка отриманих результатів,
їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

Гордійчук А.Б., Степанюк Г.І. Дослідження токолітичної дії вінборону in
vitro // Вісник Вінницького державного медичного університету. — 2003.-
Т.2, №2.- С. 640-641. (Внесок дисертанта — особисто проведено
експериментальне дослідження та обробка отриманих результатів, їх
оцінка, підготовлено матеріал до друку).

Степанюк Г.І., Гордійчук А.Б. Токолітична дія вінборону за умов
експериментальних моделей передчасних пологів у щурів // Ліки.- 2004.- №
1-2.- С. 49-51. (Внесок дисертанта — особисто проведено експериментальне
дослідження та обробка отриманих результатів, їх оцінка, підготовлено
матеріал до друку).

Гордійчук А. Вплив похідного бензофурану на перебіг неускладненої
вагітності у щурів // Ліки України.- 2004.- № 6.-С. 112-113.

Гордійчук А.Б., Степанюк Г.І. Дослідження NO-залежних механізмів
інгібування скоротливої активності міометрію щурів під дією вінборону //
Буковинський медичний вісник.- 2005.- Т. 9, № 2.- С. 70-71. (Особисто
проведено експериментальне дослідження, технічна обробка отриманих
результатів та їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

Деклараційний патент на корисну модель 3387, Україна, МПК 7 А61К31/00.
Застосування 2-феніл-3-карбетокси-4-диметиламінометил-5-оксибензофурану
гідрохлориду (вінборону) як утеролітичного засобу / Гордійчук А.Б.,
Степанюк Г.І., Гриб В.Д., Безпалько Л.В. — Заявл. 09.02.2004; Опубл.
15.11.2004, Бюл. №11.- 2 с.

Гордийчук А.Б., Степанюк Г.И. Токолитическое действие винборона при
неосложненной беременности в условиях моделей преждевременных родов //
Актуальні питання фармакології: Матеріали IV Української
науково-практичної конференції з міжнародною участю з клінічної
фармакології.– Вінниця, 2004.- Ч. 2.- С. 39-40. (Особисто проведено
експериментальне дослідження, технічна обробка отриманих результатів та
їх оцінка, підготовлено матеріал до друку).

Токолитические свойства винборона на моделях невынашивания беременности
/ А.Б. Гордийчук, Г.И. Степанюк, В.А. Храпцун, А.С. Шаламай // Человек и
лекарство: Материалы XIІ Российского национального конгресса.-Москва,
2005.- С. 653-654. (Особисто проведено експериментальне дослідження,
технічна обробка отриманих результатів та їх оцінка, підготовлено
матеріал до друку).

Гордійчук А.Б. Екпериментальне дослідження токолітичної дії вінборону //
Матеріали ХІ Університетської науково-практичної конференції молодих
вчених та фахівців.- Вінниця, 2005.- С. 21-22.

АНОТАЦІЯ

Гордійчук А.Б. Токолітичні властивості вінборону (експериментальне
дослідження). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
фахом – 14.03.05. – фармакологія. – Одеський державний медичний
університет МОЗ Украіни. — Одеса, 2006.

В дослідах in vitro у вінборону (5х10-6-1х10-4 М) виявлено дозозалежну
токолітичну дію: ЕС50=4х10-5М. За величиною токолітичної активності у
вагітних щурів в дослідах in vivo вінборон співставлявся з но-шпою: ЕД50
становить відповідно 4,5 (2,7ч6,3) та 3,2 (1,95ч4,45) мг/кг
внутрішньовенно. Введення вінборону вагітним щурам так само, як і
но-шпи, в сумарних дозах відповідно 18 та 12,8 мг/кг, подовжує строки
гестації без ознак переношування потомства та запобігає
мертвонароджуваності на моделях передчасних пологів. Вінборон сприяє
покращенню матково-плацентарного кровотоку у вагітній матці.
Досліджуваний препарат (4,5 та 9 мг/кг), як і но-шпа (3,2 та 6,4 мг/кг),
в умовах неускладненої вагітності не порушує антенатальний та
постнатальний розвиток потомства. Під час ускладненої вагітності
вінборон, на відміну від но-шпи, прискорював в 2,4 рази вироблення
умовного рефлексу активного та пасивного уникнення, збільшував в 1,5
рази фізичну витривалість, в 1,9 рази рухову та в 2 рази орієнтовну
активність щуренят. Механізм токолітичної дії вінборону є ендометрій
залежним, і, в певній мірі, пов’язаний зі спроможністю препарату
активізувати NO–залежні механізми релаксації м’язів. При цьому препарат
не впливає на повільні енергозалежні кальцієві канали, активує
внутрішньоклітинні енергетичні системи. Вінборон не впливає на холіно-
та в2-адренорецептори матки.

Ключові слова: вінборон, невиношування вагітності, передчасні пологи.

АННОТАЦИЯ

Гордийчук А.Б. Токолитические свойства винборона (экспериментальное
исследование). — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности — 14.03.05 — фармакология. — Одесский государственный
медицинский университет, МЗ Украины. — Одесса, 2006

В опытах in vitro и на моделях невынашивания беременности изучали
токолитические свойства винборона. Винборон
(2-фенил-3-карбетокси-4-диметиламиноментил-5-оксибензофурана
гидрохлорид), ресинтезированный на НПЦ „Борщаговский
химико-фармацевтический завод” феникаберан), — новый отечественный
препарат, которому присущи политропные фармакологические свойства –
спазмолитическое, местное и центральное обезболивающее, антиагрегантное,
противовоспалительное, антиоксидантное, противоишемичес-кое,
антигипоксическое, антимикробное, иммуномодулирующее,
гепатопротек-торное, а также способность стимулировать
микроциркуляторные и репаративные процессы. Установили, что в опытах in
vitro винборон (5х10-6-1х10-4 М) дозозависимо снижает амплитуду, тонус и
частоту сокращения изолированной полоски матки крыс в условиях ее
повышенной окситоцином сократительной активности: ЕС50=4х10-5М. По
величине токолитической активности у беременных крыс в опытах in vivo
винборон сопоставляется с но-шпой: ЕД50 равняется соответственно 4,5
(2,7ч6,3) и 3,2 (1,95ч4,45) мг/кг внутривенно. Внутривенное введение
винборона в дозах 4,5 и 9 мг/кг беременным крысам, так же, как и но-шпы
(3,2 мг/кг) и партусистена

(3,9 мкг/кг), вызывает достоверное прогрессирующее снижение гипертонуса
матки, вызванного окситоцином. На окситоциновой и эстрадиоловой моделях
невынашивания внутривенное введение винборона беременным крысам так же,
как и но-шпы в суммарных дозах соответственно 18 и 12,8 мг/кг
способствует удлинению сроков гестации без признаков перенашивания
потомства и предотвращает мертворождаемость. При этом винборон
способствует улучшению маточно-плацентарного кровотока в беременной
матке, на что указывает усиление электропроводности тканей в области
проекции матки. Винборон в дозах 4,5 и 9 мг/кг, как и но-шпа в дозах 3,2
и 6,4 мг/кг, при введении крысам во время неосложненной беременности
положительно влияет на прирост массы тела, физическое развитие
потомства, не нарушает их антенатальное развитие, безусловно,
рефлекторную, исследовательскую и двигательную активность крысят.
Введение винборона самкам во время осложненной беременности, в отличие
от но-шпы, оказывает благоприятное влияние на постнатальное развитие
потомства, что проявляется ускорением в 2,4 раза выработки условного
рефлекса активного и пассивного избегания, в 1,5 раза увеличением
физической выносливости, в 1,9 двигательной и в 2 раза ориентировочной
активности крысят. Механизм токолитического действия винборона есть
эндометрийзависимым и, в определённой мере, связан с способностью
препарата активизировать NO-зависимые механизмы релаксации мышц.
Токолитический эффект изучаемого препарата в определенной мере
обусловлен кальций зависимыми механизмами релаксации мускулатуры матки.
При этом винборон не влияет на медленные энергозависимые кальциевые
каналы, а, возможно, действует путем активации внутриклеточных
энергети-ческих систем или активации быстрых кальциевых и
фосфатидилинозитоловых каналов. Винборон не влияет на холино- и
адренорецепторы в матке.

Результаты проведенных исследований указывают на целесообразность
использования винборона для предупреждения преждевременных родов и
невынашивания.

Ключевые слова: винборон, невынашивание беременности, преждевременные
роды.

SUMMARY

Gordiichuk A.B. Tocolytic properties of vinboron (experimental
research).- Manuscript.

Dissertation for scientific degree of kandidate of medical sciences on
speciality — 14.03.05. — pharmacology. — Odesa State Medical University.
— Odesa, 2006

In experiments on rats studied tocolytic action of vinboron. In the
experiments of in vitro vinboron (5х10-6-1х10-4 М) reduced amplitude,
tone and frequency of reduction of the isolated strip of uterus of rats
in the conditions of retractive activity promoted by oxytocin:
IС50=4х10-5М.. After in size tocolytic of activity at pregnant rats in
the experiments of in vivo vinboron was compared with no-spa: ID50 makes
4,5 (2,7ч6,3) and 3,2 (1,95ч4,45) mgs/kg of intravenosis accordingly.
At inravenosis of introduction to vinboron pregnant rats the same as
no-spa in total doses accordingly 18 and 12,8 mgs/kg are instrumental in
lengthening of terms of gestation on oxytocin and estradiol models of
unmaturing. Vinboron is instrumental in the improvement of uterus blood
stream in a pregnant uterus-placenta. Vinboron in doses 4,5 and 9
mgs/kg, as well as no-spa in doses 3,2 and 6,4 mgs/kg, at entered to the
rats during normal pregnancy positively influences on the increase of
mass of body, physical development of borns rats, does not violate their
antenatal development, sure reflex, research and motive activity. It is
set that successive introduction of vinboron braked the КCl reduction of
intact strips caused by hyperosmolar solution to myometrium. The
mechanism of tocolytic action of vinboron is related to possibility of
preparation to promote the products of oxide of nitrogen in endometrium
and to activate NO are dependent mechanisms of relaxes of muscles.
Vinboron does not influence on cholino- and adrenoreceptors in uterus.

Keywords: vinboron, incompetent of pregnancy, premature delivery.

PAGE 19

Похожие записи