МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАЗУР Людмила Петрівна

УДК 616.379-008.64+616.36-003.826]-06:616.153.915-085.35

Типи дисліпідемій та їх корекція вобензимом і кверцетином у хворих на
цукровий діабет, поєднаний зі стеатогепатитом

14.01.02 – внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті
імені І.Я. Горбачевського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Швед Микола Іванович, Тернопільський державний

медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України,

кафедра внутрішньої медицини з клінічною

імунологією та алергологією, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Дзвонковська Валентина Володимирівна, Івано-Франківський державний
медичний університет МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх
хвороб, професор кафедри

доктор медичних наук, професор

Лисенко Григорій Іванович, Національна медична академія післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра сімейної медицини, завідувач кафедри

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра
госпітальної терапії №2

Захист дисертації відбудеться “11” травня 2007 року об 11 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при
Івано-Франківському державному медичному університеті МОЗ України
(76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Івано-Франківського
державного медичного університету МОЗ України (76018, м.
Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7).

Автореферат розісланий “_5_” квітня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
О.І. Дєльцова

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Широке вивчення етіологічних чинників та патогенезу
цукрового діабету (ЦД) протягом останніх років зумовило появу нових
поглядів на причини виникнення та механізми прогресування захворювання.

Одним із найважливіших факторів у розвитку ЦД і його ускладнень на
сучасному етапі вважають порушення систем перекисного окиснення ліпідів
та антиоксидантного захисту, ЦД відносять до групи так званої
вільнорадикальної патології [Ефимов А.С. и соавт., 2002]. Доведеною на
даний час у прогресуванні захворювання є роль порушень клітинної,
гуморальної ланок імунної системи та факторів неспецифічного захисту
[Зак К.П. и соавт.,2002, Швед М.І. і співавт., 2000]. Одним із основних
показників прогресування ЦД є системний запальний процес [Коваль Д.М. и
соавт., 2003, Movahedi B. et al., 2004], про вираженість якого може
свідчити вміст у крові маркерів запалення. Гіперглікемія, порушення
продукції чи активності інсуліну, активація перекисного окиснення
ліпідів (ПОЛ) та системного запального процесу обумовлюють порушення в
обміні та структурі ліпідів, що, у свою чергу, сприяє розвитку
стеатогепатиту. Оскільки в печінці відбуваються основні процеси
ліпідного обміну, прогресування її ураження підтримує зміни обміну жирів
[Нейко Є.М. та інші, 2004, Anglo P. et al., 2002]. На сучасному етапі
дисліпідемія вважається основним, проте не єдиним причинним фактором
раннього та швидкого розвитку атеросклерозу у хворих на ЦД. Усім
вищенаведеним факторам також відводиться певна роль у прогресуванні як
атеросклерозу, так і структурно-функціональних змін печінки [Нейко Є.М.,
Вірстюк Н.Г., Оринчак М.А., 2001, Хворостінка В.М. и соавт., 2001].

Водночас, маловивченими залишаються взаємозв’язки між дисліпідеміями,
порушеннями імунної системи, ПОЛ, системного запалення та функціональною
здатністю печінки. Високий рівень макросудинних ускладнень ЦД,
структурно-функціональних змін печінки і порівняно низька ефективність
їх лікування і профілактики при застосуванні відомих програм терапії у
хворих на ЦД можуть бути пов’язані з недостатнім врахуванням
патогенетичних механізмів цих станів.

Із цієї точки зору заслуговує уваги препарат системної ензимотерапії
вобензим фірми Mucos Pharma, який нормалізує імунні реакції, покращує
перебіг запального процесу, проникність сполучної тканини, має
гіполіпідемічну, антиоксидантну та фібринолітичну дію [Волосянко А.Б.,
2001, Коваленко В.Н. и соавт., 2004].

Патогенетично обґрунтованим видається і застосування біофлавоноїда
кверцетину виробництва Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу,
який поряд зі значною антиоксидантною активністю володіє імунокорегуючою
дією, нормалізує ліпідний спектр крові та

2

показники системного запального процесу, що було доведено при інших
патологічних станах [Мойбенко А.А. и соавт., 2003, Стенько А.С. і
співавт., 2000, Федоров С.В., 2001].

Зв’язок теми дисертації з державними чи галузевими науковими програмами.
Дисертаційна робота була виконана за планом наукових досліджень
Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.
Горбачевського “Клініко-патогенетичні та морфо-функціональні особливості
ішемічної хвороби серця при супутньому хронічному бронхіті, цукровому
діабеті, виразковій хворобі та їх диференційована терапія”, номер
державної реєстрації 0103U001017, cпіввиконавцем якої є пошукач.

Метою дослідження є оптимізація програми лікування хворих на цукровий
діабет, поєднаний зі стеатогепатитом і дисліпідеміями шляхом
диференційованого застосування системної ензимотерапії вобензимом та
антиоксидантної терапії кверцетином для корекції
структурно-функціональних змін печінки, порушень ліпідного обміну та
імунної резистентності.

Для реалізації поставленої мети визначені наступні завдання:

1. Провести порівняльний аналіз клінічного перебігу ЦД, а також вивчити
зміни параметрів ліпідного обміну, вільнорадикального окиснення ліпідів,
антиоксидантної системи захисту, імунної реактивності та параметрів
системного запалення у хворих зі стеатогепатитом та без нього.

2. Оцінити терапевтичну ефективність впливу вобензиму на
клініко-лабораторні прояви ЦД та стеатогепатиту.

3. Оцінити терапевтичну ефективність впливу кверцетину на клінічні
прояви та метаболічні зміни при ЦД, ускладненому стеатогепатитом.

4. Розробити диференційовану патогенетично обгрунтовану програму
лікування хворих на ЦД зі стеатогепатитом та дисліпідемією.

Об’єкт дослідження: 172 хворих на ЦД 1 і 2 типів зі стеатогепатитом та
без нього.

Предмет дослідження. Взаємозвґязок порушень ліпідного обміну зі змінами
структурно-функціонального стану печінки, вільнорадикального окиснення
ліпідів, імунної реактивності та активності системного запалення при ЦД
1 і 2 типів в поєднанні зі стеатогепатитом, вплив вобензиму і кверцетину
на структурно-функціональний стан печінки, порушення ліпідного обміну та
імунної реактивності у хворих на ЦД 1 і 2 типів зі стеатогепатитом і без
нього.

Методи дослідження: загальноклінічні і лабораторні (ШОЕ, фібриноген,
лейкоцити), біохімічні (загальний, прямий і непрямий білірубін,
аспартатамінотрансфераза (АсАТ), аланінамінотрансфераза (АлАТ),
г-глютамілтранспептидаза (г-ГТП), лужна фосфатаза (ЛФ), загальний білок,
тимолова проба, загальний холестерин (ЗХС), тригліцериди (ТГ),
холестерин ліпопротеїдів низької, дуже низької і високої густини (ЛПНГ,
ЛПДНГ, ЛПВГ), ліпопротеїди низької густини (ЛПНГ), загальні ліпіди (ЗЛ),
коефіцієнт атерогенності, малоновий диальдегід

3

(МДА), глутатіон відновлений (ГВ), супероксиддисмутаза (СОД), каталаза,
імуноферментні (Т-і В-лімфоцити та їх субпопуляції, імуноглобуліни (Ig)
А, М, G, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), комплемент, молекули
середньої маси (МСМ1, МСМ2), б-фактор некрозу пухлин (б-ФНП),
інструментально-функціональні та математико-статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження. У роботі вперше
встановлено різні механізми пошкодження гепатоцитів у хворих на ЦД 1 і 2
типів та їх вплив на розвиток дисліпідемій, а також показано
патогенетичну роль порушень активності ПОЛ, активації системного
запалення та імунного дисбалансу в клінічних і структурно-функціональних
особливостях перебігу патологічного процесу.

Доведено, що провідну роль у розвитку та прогресуванні стеатогепатиту з
синдромом цитолізу у хворих на ЦД 1 типу відіграють порушення імунної
реактивності: дисбаланс функціонального стану Т- і В-систем імунітету зі
зменшенням рівня CD3+ лімфоцитів, дефіцитом і порушенням співвідношення
між CD4+ і CD8+ за незміненої кількості CD72+, підвищенні концентрації
сироваткових Ig і ЦІК та рівня б-ФНП і МСМ, що зумовлює посилення
дисліпідемії.

Порушення ліпідного обміну у хворих на ЦД 2 типу характеризується
суттєвим зростанням рівня ТГ, ЗХС, холестерину ЛПНГ і ЛПДНГ та зниженням
ЛПВГ, що супроводжується вираженим дисбалансом у функціонуванні про- і
антиоксидантного захисту організму і приводить до прогресуючого
пошкодження гепатоцитів із переважним розвитком холестатичного синдрому.

Встановлено, що за позитивного ефекту на клінічні прояви самого ЦД
стандартна базова терапія суттєво не впливала на вираженість
клініко-лабораторних синдромів ураження печінки, імунної реактивності,
системного запального процесу, функціональний стан вільнорадикального
окиснення ліпідів, що в кінцевому результаті є основою для прогресування
стеатогепатиту і дисліпідемії.

Уперше доведено, що включення в комплексну терапію вобензиму у хворих на
ЦД 1 типу дозволяє досягнути покращення клінічного перебігу як самого
ЦД, так і стеатогепатиту за рахунок безпосередньої дії препарату на
ліпідний обмін, нормалізацію функціональної здатності печінки,
ліквідацію системного запального процесу, вторинного імунодефіцитного
стану, ендогенної інтоксикації та відновлення рівноваги у функціонуванні
системи ПОЛ.

Уперше доведено, що включення біофлавоноїда кверцетину в комплексну
терапію у хворих на ЦД 2 типу, поєднаного зі стеатогепатитом, приводить
до суттєвого регресу дисліпідемії як внаслідок безпосередньої дії
препарату на ліпідний обмін, так і шляхом покращення функціональної
здатності печінки, за рахунок відновлення трансмембранного обміну в
гепатоцитах, антиоксидантного та імунного захисту, зниження проявів
системного запального процесу та ендогенної інтоксикації.

4

Практичне значення отриманих результатів. У результаті проведених
комплексних досліджень запропоновано найбільш інформативні та доступні в
умовах лікарень клініко-лабораторні тести для діагностики різних
патогенетичних варіантів ураження печінки, які супроводжуються певними
типами дисліпідемій. Динаміка показників ліпідного обміну, ПОЛ і
антиоксидантної системи захисту (АОСЗ), маркерів системного запального
процесу та ендогенної інтоксикації є обґєктивними критеріями
ефективності лікування стеатогепатиту та дисліпідемії.

Запропоновано новий спосіб лікування поліензимним препаратом вобензим у
хворих на ЦД 1 типу з клініко-лабораторними змінами печінки і порушенням
імунної реактивності (інформаційний лист № 146-2005, деклараційний
патент u200602078). Показанням для призначення біофлавоноїда
кверцетину хворим на ЦД 2 типу є розвиток у них стеатогепатиту та
порушень обміну ліпідів за рахунок вираженої активації процесів ПОЛ і
пригнічення функціональної здатності АОСЗ.

Впровадження результатів дослідження. Матеріали дисертаційної роботи
впроваджені в клінічну практику ендокринологічних, кардіологічних і
терапевтичних відділень Тернопільської, Рівненської, Житомирської
обласних комунальних клінічних лікарень, терапевтичних відділень
Тернопільської міської клінічної лікарні №2 та Тернопільської міської
комунальної лікарні швидкої допомоги.

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі на
кафедрах внутрішньої медицини, пропедевтики внутрішньої медицини
Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.
Горбачевського, на кафедрах терапії Івано-Франківського та Буковинського
державних медичних університетів, Дніпропетровської державної медичної
академії, Львівського і Вінницького національних медичних університетів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею
автора, в якій самостійно проведено патентно-інформаційний пошук,
проаналізовано наукову літературу з обраної теми, проведено клінічне та
лабораторно-інструментальне обстеження хворих, оцінку та статистичну
обробку отриманих результатів. Особисто автором написано всі розділи
дисертації, сформульовано висновки і запропоновано практичні
рекомендації, забезпечено впровадження в клінічну практику та
відображено в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
оприлюдені на Х конференції СФУЛТ (м. Чернівці, 2004), підсумкових
науково-практичних конференціях “Здобутки клінічної і експериментальної
медицини” (м.Тернопіль, 2004, 2005), на 8-му, 9-му і 10-му Міжнародних
медичних конгресах студентів і молодих вчених (м. Тернопіль, 2004, 2005,
2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Здобутки і
перспективи клінічної терапії та ендокринології” (м. Тернопіль, 2004),
VIII з’їзді Всеукраїнського лікарського товариства (м. Івано-

5

Франківськ, 2005), науково-практичній конференції “Фундаментальні
питання експериментальної та клінічної ендокринології” (м.Харків, 2005),
регіональних науково-практичних конференціях “Артеріальна гіпертензія:
виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування” (м.
Івано-Франківськ, 2005, 2006), міжобласній науково-практичній
конференції “Актуальні проблеми діагностики та лікування патології
гепатобіліарної системи” (м. Тернопіль, 2005), Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Сучасні проблеми терапії: від гіпотез до
фактів” (м.Вінниця, 2005), науковій конференції молодих вчених
“Актуальні проблеми геронтології та геріатрії” (м.Київ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 23 наукових працях,
із них 6 (1 — одноосібно) у журнальних статтях у наукових фахових
виданнях, рекомендованих ВАК України, 15 – у матеріалах з’їздів і
конференцій; розроблено інформаційний лист; отримано деклараційний
патент на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
145 сторінках основного тексту, складається зі вступу, огляду
літератури, 5 розділів власних досліджень, аналізу і обговорення
результатів, висновків, практичних рекомендацій та додатків. Дисертація
ілюстрована 48 таблицями та 55 рисунками. Список використаної літератури
включає 371 джерело, із них 222 кирилицею та 149 латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було
обстежено 172 хворих на ЦД, які перебували на стаціонарному лікуванні в
ендокринологічному та кардіологічному відділеннях Тернопільської
обласної клінічної комунальної лікарні. Було обстежено 83 хворих на ЦД 1
типу (43 чоловіки і 40 жінок), із них 59 зі структурно-функціональними
змінами печінки та 24 – без них та 89 – на ЦД 2 типу (46 чоловіків і 43
жінки), із них 71 – з ознаками ураження печінки і 18 – без них.
Критеріями виключення з дослідження були наявність інфаркту міокарда чи
застосування гіполіпідемічних препаратів в анамнезі, гострі чи
загострення хронічних запальних захворювань, позитивні маркери вірусних
гепатитів.

Середній вік обстежуваних становив 52,3±3,4 роки. Середня тривалість
захворювання становила 18,3±3,7 років, в обстежуваних із ЦД 1 типу –
22,3±6,8 років, із ЦД 2 типу — 14,3±4,2 років.

Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб – донорів.

Ступінь компенсації захворювання оцінювали згідно з критеріями European
Diabetes Policy Group (1998). Серед обстежених хворих 48 були в стані
компенсації (29 – на ЦД 1 типу, 19 – на ЦД

6

2 типу), 68 – субкомпенсації (35 – на ЦД 1 типу, 33 – на ЦД 2 типу), 56
– декомпенсації (17 – на ЦД 1 типу, 39 – на ЦД 2 типу).

У всіх хворих на ЦД 1 типу діагностовано важку форму захворювання. При
ЦД 2 типу в 33 хворих (37,1 %) виявлено середній, у 56 (62,9 %) – важкий
ступінь перебігу діабету.

При поступленні поряд із загальноприйнятими клініко-лабораторними
методами обстеження проводилося визначення глікемічного і глюкозуричного
профілю, електрокардіографія, реовазографія судин нижніх кінцівок. Для
визначення стану компенсації ЦД визначали рівень гліколізованого
гемоглобіну крові. Функціональну здатність печінки оцінювали за
параметрами загального, прямого і непрямого білірубіну (за методом
Єндрашика), загального білка крові (біуретовим методом), амінотрансфераз
– АсАТ і АлАТ (за методом І.С.Балаховського), ЛФ (у реакції вивільнення
4-нітрофенолу), г-ГТП (у реакції звільнення n-нітроаніліну при переносі
L- г-глутамілового залишку з L- г-глутаміл-n-нітроаніліду на
гліцилгліцин), тимолової проби (із використанням тимолового реактиву).
Стан ліпідного обміну оцінювали за показниками ЗХС (за методом Ілька) і
фракцій ХС ЛПВГ (після осадження фосфорновольфрамовою кислотою та іонами
магнію), ТГ (за реакцією утворення хіноніміну), ЛПНГ (при осадженні
хлоридом кальцію і гепарином), ЗЛ (у реакції з фосфованіліновим
реактивом). Фракції холестерину ЛПНГ і ЛПДНГ розраховували за формулою
W. Friedwald (2002). Коефіцієнт атерогенності – розраховували згідно з
формулою А.Н. Клімова (1984). Стан імунної резистентності визначали
за показниками кількості лімфоцитів та їх субпопуляцій
імуноферментним методом (з використанням наборів виробництва ООО
“Сорбент ЛТД”, РФ), рівнів імуноглобулінів A, G, М (за Manchini –
методом радіальної дифузії в гелі), ЦІК (за методом селективної
преципітації в 3,75 % етиленгліколі), активності комплементу (за 50 %
гемолізом). Для оцінки активності ПОЛ і АОСЗ використовувалися показники
МДА (у реакції з тіобарбітуровою кислотою), ГВ (у реакції з
5,5-дитіотіс-2-нітробензойної кислоти), СОД (у реакції відновлення
нітротетразолію синього), каталази (у реакції перекису водню з
молібдатом амонію). Стан системного запального процесу оцінювали за
параметрами б-ФНП (твердофазним імуноферментним методом), лейкоцитів,
фібриногену та ШОЕ. Оцінка ендогенної інтоксикації проводилася за
рівнями МСМ1 і МСМ2 згідно з методикою М.І. Габриеляна (1984). Для
визначення наявності структурних змін печінки застосовували її
ультразвукове дослідження на апараті „Aloka SSD – 2000”.

Усі обстеження проводилися тричі – до і після 30-денного курсу
лікування, а також – через 6 міс після терапії.

Стандартну терапію отримали 44 хворих, із них 21 – на ЦД 1 типу, 23 – на
ЦД 2 типу. Комплексну терапію з включенням препарату системної
ензимотерапії вобензиму по 2 драже 3 рази на добу протягом 1 міс
отримали 62 обстежених (31 – із ЦД 1 типу, 32 – із ЦД 2 типу).

7

Група хворих, які отримали місячний курс комплексного лікування з
включенням гранульованого біофлавоноїда кверцетину по 2 грами 3 рази на
добу, складалася з 64 осіб (із них 31 – із ЦД 1 типу, 34 – із ЦД 2
типу).

Статистичний аналіз результатів дослідження здійснювали на персональному
комп’ютері за допомогою електронних таблиць Excel 2000 для Windows XP
(Microsoft, USA). Для порівняння двох незалежних вибірок застосовували
непарний t-тест Стьюдента, для оцінки змін показників у динаміці та під
впливом лікування – парний t-тест Стьюдента. Для оцінки зв’язку між
ознаками застосовували коефіцієнт кореляції (r).

Результати досліджень та їх обговорення. Серед обстежених хворих
стеатогепатит діагностовано в 59 осіб із ЦД 1 типу і 71 – із ЦД 2 типу.
У хворих на ЦД 1 типу це проявилося переважанням больового синдрому (у
69,9 %), ознаки диспепсїї виявляли в 60,2 %. При ЦД 2 типу диспепсичний
синдром спостерігали в 78,7 % хворих, больовий – у 62,9 %. При
обґєктивному обстеженні збільшення розмірів печінки виявлено в 71,1 %
хворих на ЦД 1 типу і 79,8 % — на ЦД 2 типу, болючість при пальпації – у
63,9 і 51,7 %, ущільнення консистенції – у 51,8 і 68,5 %,
субіктеричність склер – у 16,9 і 29,2 % відповідно. Виявлені фізикально
зміни підтверджувалися і при вивченні лабораторних показників функції
печінки. Так, у хворих на ЦД 1 типу переважав цитолітичний синдром зі
зростанням АсАТ і АлАТ до (0,98±0,05) і (1,01±0,06) ммоль/(л·год), менш
виражено підвищувався вміст г-ГТП і ЛФ до (0,62±0,02) і (1,73±0,08), а
також загального білірубіну до (23,74±1,53) мкмоль/л, за рахунок фракцій
прямого і непрямого. При ЦД 2 типу більш вираженим був синдром
холестазу, який проявився підвищенням концентрації г-ГТП, ЛФ і
загального білірубіну до (0,78±0,03), (2,35±0,07) і (26,06±1,45)
мкмоль/л, спостерігали зростання АсАТ до (0,81±0,04) і АлАТ до
(0,84±0,04) ммоль/(л·год).

Зауважимо, що при застосуванні стандартного лікування виявлено помірну
позитивну динаміку: частота больового і диспепсичного синдромів
зменшилась більш ніж на 40,0 % при ЦД 1 типу і на 25,0 % при ЦД 2 типу.
Водночас, позитивна динаміка об’єктивних проявів стеатогепатиту була
маловираженою. Незначно покращувались лабораторні показники, що
характеризували холестатичний і цитолітичний синдроми.

При застосуванні комплексної терапії з вобензимом у хворих на ЦД 1 типу
виявлено значну позитивну динаміку проявів стеатогепатиту, частота
больового синдрому зменшилась на 64,5 %, диспепсичного – на 54,8 %,
нормалізація розмірів печінки та її консистенції відмічена в 15,3 % і
29,0 %, болючість при пальпації зникала в 35,5 %, субіктеричність склер
– у 9,7 % хворих. Позитивна клінічна динаміка супроводжувалася і значним
покращенням лабораторних показників. Зокрема, виражено корегувалися
маркери цитолітичного синдрому, вміст АсАТ знижувався на 57,6 %, АлАТ –
на 45,0 %. Виявлена і ефективність даного лікування щодо синдрому
холестазу зі

8

зменшенням вмісту загального білірубіну на 31,3 % за рахунок обох
фракцій, г-ГТП – на 19,0 %, ЛФ – на 19,5 %. При ЦД 2 типу ефективність
даної програми лікування суттєво не відрізнялася від стандартної.

Використання комплексного лікування з кверцетином дозволило досягти
суттєвої позитивної динаміки ознак стеатогепатиту при ЦД 2 типу зі
зменшенням частоти больового синдрому на 55,9 %, диспепсичного – на 67,7
%, нормалізацією розмірів печінки в 29,4 % хворих, зникненням болючості
та ущільнення її консистенції — у 29,4 % і 35,3 %, субіктеричності склер
– у 17,7 %. Відмітимо, що при застосуванні кверцетину лабораторні
маркери функціональної здатності печінки, а особливо виражено –
показники холестатичного синдрому, достовірно покращувалися при ЦД 2
типу. Так, вміст загального білірубіну зменшувався на 35,2 % за рахунок
фракцій прямого і непрямого, г-ГТП – на 33,8 %, ЛФ – на 40,3 %, АсАТ і
АлАТ – на 50,0 і 39,5 %. Відмітимо, що у хворих на ЦД 1 типу
ефективність даної терапії не відрізнялася достовірно від стандартної.

При вивченні показників обміну ліпідів у хворих на ЦД 1 типу нами
виявлено розвиток дисліпідемії з суттєвим підвищенням вмісту ЗХС, ТГ, ХС
ЛПНГ і ЛПДНГ при незміненій концентрації ХС ЛПВГ, що зумовлювало
зростання коефіцієнта атерогенності до (3,12±0,17). При ЦД 2 типу
дисліпідемія була більш суттєвою і проявлялася не лише значним
зростанням рівнів ЗХС, ТГ, ХС ЛПНГ і ЛПДНГ, а й зниженням – ХС ЛПВГ. Це
зумовлювало збільшення коефіцієнта атерогенності до (7,33±0,32) (табл.
1). Відмітимо, що при застосуванні стандартної терапії порушення обміну
ліпідів не корегувались. Одночасно зауважимо, що застосування місячного
курсу лікування вобензимом дозволило досягти нормалізації параметрів
обміну ліпідів у хворих на ЦД 1 типу, проте через 6 міс спостерігали їх
повторне погіршення. При ЦД 2 типу дана програма терапії мала незначну
ліпідокорегуючу дію. При використанні лікування зі включенням кверцетину
у хворих на ЦД 1 типу відмітили помірне покращення показників
ліпідограми. Разом із тим, при ЦД 2 типу спостерігали значну позитивну
динаміку дисліпідемії з нормалізацією всіх показників, проте при аналізі
віддалених результатів (через 6 міс) відмітили повторне їх зростання.

9

Динаміка параметрів ліпідограми, імунної реактивності, перекисного

хворих на ЦД 1 і 2 типів під

Ліпідограма б-ФНП, пкг/мл

ЗХС, ммоль/л ТГ, ммоль/л ХС ЛПВГ, ммоль/л ХС ЛПНГ, ммоль/л ХС ЛПДНГ,
ммоль/л

Контрольна група 4,16±0,24 1,16±0,06 1,33±0,07 2,25±0,13 4,16±0,24
38,2±1,3

До

лікування ЦД 1 1 5,27±0,21* 1,74±0,14* 1,28±0,09 3,12±0,18* 0,87±0,03*
79,6±2,0*

2 5,23±0,21* 1,73±0,08* 1,31±0,07 3,06±0,16* 0,86±0,04* 79,7±2,4*

ЦД 2 1 6,36±0,26* 2,54±0,14* 0,78±0,06* 4,43±0,20* 1,15±0,05* 81,5±2,3*

2 6,37±0,46* 2,55±0,13* 0,75±0,03* 4,35±0,23* 1,27±0,06* 82,0±2,5*

Через

1 міс

після

лікування ЦД 1 1 4,35±0,18 1,27±0,12 1,35±0,07 2,37±0,19 0,63±0,01
57,6±2,7*

2 4,57±0,22 1,52±0,08* 1,34±0,06 2,47±0,11 0,76±0,03* 59,5±2,4*

ЦД 2 1 5,14±0,21* 1,98±0,10* 0,94±0,04* 3,21±0,14* 0,99±0,03*
65,9±2,39*

2 4,52±0,27 1,24±0,09 1,21±0,06 2,68±0,13 0,62±0,04 45,1±2,0

Через

6 міс

після

лікування ЦД 1 1 5,02±0,21* 1,53±0,13* 1,33±0,06 2,93±0,17* 0,76±0,03*
69,2±2,3*

2 5,04±0,26* 1,61±0,05* 1,32±0,07 2,92±0,14* 0,80±0,04* 62,2±2,5*

ЦД 2 1 5,72±0,27* 2,07±0,11* 0,82±0,04* 3,87±0,17* 1,03±0,06* 76,4±2,4*

2 5,67±0,20* 1,85±0,09* 0,93±0,04* 3,82±0,16* 0,92±0,05* 58,1±2,4

Примітки:

1. 1, 2 – відповідно групи хворих, ліковані вобензимом і кверцетином;

2. * –різниця між параметрами у хворих на ЦД і контрольної групи
достовірна, р<0,05. 10 Таблиця 1 окиснення ліпідів та активності системного запального процесу у хворих впливом запропонованих програм лікування (M±m) Імунна реактивність ПОЛ-АОСЗ CD3+л, % CD4+л, % CD8+л, % CD72+л,% ЦІК, ум.од. МДА, мкмоль/л СОД, *10 6 ум.од./л ГВ, мкмоль/л 65,2±4,8 41,1±3,2 23,1±2,1 10,2±1,0 60,9±10,5 1,56±0,04 164,6±5,6 60,5±2,1 45,1±2,6* 28,4±1,6* 16,0±0,8* 9,5±0,5 159,1±8,1* 4,13±0,30* 213,5±9,7* 56,7±2,5 45,2±2,4* 28,5±1,4* 15,9±0,8* 9,5±0,4 159,8±8,7 * 4,01±0,19* 213,2±9,3* 56,8±2,4* 54,1±2,7* 34,3±2,3* 19,2±0,9* 9,8±0,5 199,2±9,8* 6,11±3,12* 109,0±5,3* 42,0±2,1 54,2±2,5* 34,2±2,2* 19,2±0,8* 9,9±0,5 195,2±9,3* 5,66±0,24* 120,9±5,8* 46,7±2,2* 57,1±2,5 35,9±1,2 21,3±1,0 10,1±0,1 109,7±5,6* 2,94±0,10* 212,6±8,1* 69,1±3,1 48,4±2,3* 30,6±1,5* 17,4±0,7* 9,5±0,5 140,4±7,5* 2,37±0,10* 214,1±9,5* 69,0±3,3 65,0±3,1 41,1±2,0 23,1±1,1 10,1±0,1 155,4±6,1* 5,02±0,34* 122,8±5,9* 46,0±2,2* 58,2±2,9 36,2±1,9 20,1±0,9 9,9±0,5 153,6±8,4* 3,54±0,15* 151,6±7,0 58,7±2,4 47,6±2,4* 29,9±1,3* 17,0±0,9* 9,9±0,2 131,6±6,1* 3,83±0,21* 212,9±7,8* 59,2±2,7 47,2±2,1* 30,0±1,0* 17,1±0,8* 9,5±0,5 148,7±8,0* 3,14±0,15* 214,0±9,4* 57,0±2,3 56,1±2,5 35,9±1,5 20,3±1,0 10,0±0,4 173,4±5,8* 5,80±0,53* 111,2±5,7* 44,9±2,1* 56,3±2,2 35,3±1,5 19,9±1,0 9,1±0,7 165,1±8,6* 4,76±0,24* 125,8±6,8* 49,4±2,3* 11 ( * gd‹~R * , . 0 2 4 d ’ ” h   TH >

??????????

?????

??????????

Oe? ? o

Ff

,E.E0E2E4E6E8E:EEDEFEHE\EF—‹‹‹ss‹

a$

a$

I

I

I

I I I

? ?

??????Ae?AE?I?I?Oe?O?a?a?o?o?th?N N

LAe?I?O?a?e?o?N

Слід зауважити, що у хворих зі стеатогепатитом дисліпідемія була більш
вираженою порівняно з особами без ознак ураження печінки при ЦД як 1,
так і 2 типів. При застосуванні вобензиму у хворих без стеатогепатиту
всі показники при ЦД 1 типу і частина – при ЦД 2 типу після лікування
нормалізувались, отриманий ефект утримувався протягом 6 міс. У хворих із
ознаками ураження печінки за покращення параметрів ліпідограми через
один міс відмітили повторне наростання дисліпідемії. Ми відмітили
суттєву гіполіпідемічну дію та утримання ефекту при аналізі віддалених
результатів у хворих на ЦД обох типів за відсутності ознак ураження
печінки за значної ефективності вобензиму при ЦД 2 типу, поєднаному зі
стеатогепатитом.

Дослідження рівня б-ФНП, як основного показника системного запального
процесу свідчить про значну його активацію при ЦД обох типів (табл. 1).
Стандартна терапія не справляла протизапального ефекту. Водночас,
виявлено достатню протизапальну дієвість і вобензиму, і кверцетину в
усіх групах хворих із наступним зростанням концентрації б-ФНП через 6
міс.

При вивченні стану імунної реактивності виявлено значні порушення
клітинної ланки імунітету зі зниженням вмісту CD3+ лімфоцитів за рахунок
як CD4+ -хелперів, так і CD8+-супресорів при нормальній кількості CD72+
лімфоцитів, які були суттєво більш вираженими при ЦД 1 типу (табл. 1).
Порушення гуморальної ланки імунітету проявилися розвитком
дисімуноглобулінемії з підвищенням вмісту Ig А до (2,60±0,15) і
(2,85±0,18) та Ig М до (2,78±0,19) і (3,14±0,19) г/л при ЦД 1 і 2 типів
відповідно. Разом із тим, у хворих на ЦД 2 типу виявлено більш виражене
зростання концентрації ЦІК. Застосування стандартної терапії не
дозволило досягти покращення параметрів імунної реактивності.
Імунокорегуюча дія вобензиму була суттєвою при ЦД обох типів, що
проявилося значним зниженням ЦІК та нормалізацією інших показників, а
кверцетину – достатньою при ЦД 2 типу та маловираженою при ЦД 1 типу.
Зауважимо повторне наростання ознак вторинного імунодефіциту через 6
міс.

Оцінюючи стан систем ПОЛ-АОСЗ, у хворих на ЦД обох типів відмітили
пригнічення активності антиоксидантних ферментів із відповідним
наростанням МДА. Порушення АОСЗ були суттєво більш вираженими при ЦД 1
типу і проявилися зниженням концентрації і ГВ, і СОД. Не було виявлено
суттєвого впливу стандартної терапії на вказані параметри. При
використанні вобензиму спостерігали помірне підвищення активності
компонентів АОСЗ, що було проте недостатнім при ЦД 2 типу. Разом із тим,
спостерігали значну антиоксидантну ефективність кверцетину в усіх групах
хворих із наступним погіршенням компонентів ПОЛ-АОСЗ через 6 міс.

Таким чином, зважаючи на отримані результати застосування
диференційованих комплексних програм корекції факторів атерогенезу у
хворих на ЦД і на їх високий безпосередній та віддалений клінічний
ефект, відсутність побічних негативних впливів, а також враховуючи
різноманітність патогенетичних механізмів розвитку стеатогепатиту та
типу дисліпідемії у хворих

12

на ЦД 1 і 2 типів, можна вважати, що препаратом вибору при ЦД 1 типу в
поєднанні зі стеатогепатитом є препарат системної ензимотерапії
вобензим, а у хворих на ЦД 2 типу, ускладнений стеатогепатитом та
дисліпідемією, доцільно використовувати біофлавоноїд кверцетин.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення
актуального науково-практичного завдання – підвищення ефективності
лікування хворих на цукровий діабет із супутнім стеатогепатитом та
дисліпідемією шляхом застосування диференційованих програм комплексного
лікування зі включенням препарату системної ензимотерапії вобензиму та
біофлавоноїда кверцетину, що дозволяє нормалізувати основні
патогенетичні фактори прогресування даних патологічних процесів –
порушення функціональної здатності печінки, імунного статусу, дисфункції
системи перекисного окиснення ліпідів та системного запального процесу.

1. У 75,3 % хворих цукровий діабет 1 типу поєднується зі стеатогепатитом
з переважанням синдрому цитолізу, при цукровому діабеті 2 типу прояви
стеатогепатиту спостерігаються в 83,5 % обстежених, проявляючись
переважно холестатичним синдромом, що суттєво погіршує перебіг основного
захворювання і посилює прояви дисліпідемії.

2. У хворих на цукровий діабет 1 і 2 типів спостерігаються різні типи
порушень ліпідного спектру крові. При цукровому діабеті 1 типу
дисліпідемія проявляється помірним зростанням рівня загального
холестерину на 26,7 %, тригліцеридів на 50,0 %, холестерину
ліпопротеїдів низької та дуже низької густини на 38,7 % і 50,0 %, що
зумовлює підвищення коефіцієнта атерогенності на 46,5 %. При цукровому
діабеті 2 типу розвивається виражена дисліпідемія, яка характеризується
суттєвим зростанням вмісту загального холестерину на 52,2 %,
тригліцеридів у 2,2 рази, холестерину ліпопротеїдів низької та дуже
низької густини на 95,6 % і 101,0 % і зниженням холестерину
ліпопротеїдів високої густини на 75,0 %, що підвищує коефіцієнт
атерогенності в 3,5 рази.

3. У хворих на цукровий діабет обох типів, ускладнений стеатогепатитом,
суттєві порушення параметрів ліпідограми корелюють зі змінами імунного
статусу (r=0,342–0,668), дисбалансом у системах перекисного окиснення
ліпідів і антиоксидантного захисту (r=0,324–0,639), зростанням маркерів
системного запального процесу (r=0,318–0,537) та ендогенної інтоксикації
(r=0,370–0,513). При цьому у хворих на цукровий діабет 1
типу переважають порушення імунної

13

реактивності, а при цукровому діабеті 2 типу – пригнічення
антиоксидантної системи захисту і активація вільнорадикального окиснення
ліпідів.

4. Застосування курсу базового лікування з досягненням компенсації
цукрового діабету приводить до покращення клінічного перебігу
захворювання, проте не відмічено суттєвого впливу такого лікування на
вираженість лабораторних синдромів ураження печінки, дисліпідемії,
імунні порушення, активність системного запального процесу та
функціональний стан систем перекисного окиснення ліпідів і
антиоксидантного захисту, тобто в таких хворих залишаються умови для
прогресування ускладнень основного захворювання.

5. При включенні в комплексну терапію вобензиму у хворих досягнуто
покращення клінічного перебігу як цукрового діабету 1 і 2 типів, так і
стеатогепатиту за рахунок нормалізації функціональної здатності печінки,
зменшення системного запального процесу, вторинного імунодефіцитного
стану, ендогенної інтоксикації та відновлення рівноваги в активності
системи вільнорадикального окиснення ліпідів, що в кінцевому результаті
забезпечило гіполіпідемічний ефект. Клінічна ефективність вобензиму у
хворих на стеатогепатит при цукровому діабеті 1 типу суттєво вища, ніж
при цукровому діабеті 2 типу.

6. Застосування комплексної терапії з включенням біофлавоноїда
кверцетину у хворих на цукровий діабет (особливо при цукровому діабеті 2
типу, поєднаного зі стеатогепатитом) приводить до суттєвого регресу
дисліпідемії як внаслідок безпосередньої дії препарату на ліпідний
обмін, так і шляхом покращення функціональної здатності печінки, за
рахунок відновлення трансмембранного обміну в гепатоцитах,
антиоксидантного та імунного захисту, зниження проявів системного
запального процесу та ендогенної інтоксикації.

7. На підставі проведених досліджень розроблено алгоритм
диференційованого лікування хворих на ЦД в поєднанні зі стеатогепатитом
та дисліпідемією, який полягає у включенні в стандартну терапію
вобензиму при зниженні імунної реактивності та активації системного
запального процесу і рівня ендотоксемії при ЦД 1 типу або біофлавоноїда
кверцетину – при активації вільнорадикального окиснення ліпідів і
зниженні функціональної здатності антиоксидантних систем захисту при ЦД
2 типу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Із метою виявлення на ранній стадії розвитку стеатогепатиту і типу
дисліпідемії та своєчасного призначення їм адекватної програми лікування
всім хворим на ЦД 1 і 2 типів, крім загальноприйнятого клінічного
обстеження, необхідно проводити ультразвукове дослідження

14

печінки, визначення показників ліпідного обміну, імунного статусу,
активності перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантної системи
захисту, маркерів системного запального процесу та ендогенної
інтоксикації,

2. У хворих на цукровий діабет 1 типу зі стеатогепатитом для корекції
дисліпідемії, порушень функціональної здатності печінки, імунного
захисту, вільнорадикального окиснення

ліпідів, системного запального процесу та ендогенної інтоксикації
адекватним є застосування комплексної терапії з включенням препарату
системної ензимотерапії вобензиму по 2 драже 3 рази на добу протягом
міс, з повторенням такого курсу лікування двічі на рік.

3. Для попередження прогресування проявів стеатогепатиту та дисліпідемії
у хворих на цукровий діабет 2 типу з гепатопротекторною, імуномодулюючою
та антиоксидантною метою доцільним є застосування комплексної терапії з
біофлавоноїдом кверцетином по 2 г тричі на добу протягом місяця, з
повторенням такого курсу лікування через 4-6 міс.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Швед М.І., Мазур Л.П. Особливості ліпідного обміну та імунного
статусу у хворих на цукровий діабет з морфо-функціональними змінами
печінки // Вісник наукових досліджень. — 2004. — № 3. — С. 91-93.
(Дисертантом зібрано і систематизовано матеріал. Проф. М.І.Швед
редагував статтю).

2. Мазур Л.П. Особливості порушень ліпідного обміну та перекисного
окислення ліпідів у хворих на цукровий діабет з морфо-функціональними
змінами печінки // Вісник наукових досліджень. — 2004. — № 4. — С.
73-74.

3. Швед М.І., Мазур Л.П. Порушення ліпідного обміну, перекисного
окислення ліпідів та імунного статусу і ефективність їх корекції
вобензимом у хворих на цукровий діабет 2 типу з морфо-функціональними
змінами печінки // Галицький лікарський вісник. — 2005. — т. 12. — № 3.
— C. 90-94. (Дисертантом зібрано і систематизовано матеріал,
підготовлено статтю до друку. Проф. М.І.Швед редагував статтю).

4. Швед М.І., Мазур Л.П. Вплив вобензиму і кверцетину на компоненти
атерогенезу у хворих на цукровий діабет 2-го типу // Український
кардіологічний журнал. — Спеціальний випуск, матеріали міжнародного
форуму „Кардіологія вчора, сьогодні, завтра”. — м. Київ. — 2006. — C.
223-226. (Дисертант проаналізувала результати досліджень, підготувала
статтю до друку. Проф. Швед М.І. редагував статтю).

5. Швед М.І., Мазур Л.П. Ефективність корекції кверцетином порушень
ліпідного обміну і перекисного окислення ліпідів у хворих на цукровий
діабет в поєднанні з гепатозом // Галицький

15

лікарський вісник. — 2006. — № 2. — C. 65-68. (Дисертантом проведено
аналіз самостійно отриманих даних, підготовлено матеріали до друку.
Проф. Швед М.І. сформулював висновки та редагував статтю).

6. Швед М.І., Мазур Л.П., Мартинюк Л.П. Діабетична дисліпідемія: роль у
прогресуванні атеросклерозу та її особливості залежно від стану
перекисного окиснення ліпідів і ступеня

компенсації діабету // Медична хімія. — 2006. — № 2. — С. 74-78.
(Дисертантом зібрано матеріал, підготовлено тези до друку. К.м.н.
Мартинюк Л.П. сформулювала висновки. Проф. М.І.Швед редагував статтю).

7. Швед М.І., Мазур Л.П. Патент u200602078 „Спосіб лікування хворих на
цукровий діабет”, Укрпатент, 2006. (Здобувач здійснила збір матеріалу.
Проф. Швед М.І. систематизував результати).

8. Мазур Л., Мазур О. Типи дисліпідемій у хворих на цукровий діабет //
VІІІ Міжнародний конгрес студентів і молодих вчених (матеріали
конгресу). –

Тернопіль. — 2004. — С. 25. (Дисертант обстежила хворих, провела аналіз
результатів, підготовила тези до друку. Мазур О. провела статистичну
обробку результатів).

9. Мазур Л. Імунний статус у хворих на цукровий діабет // VІІІ
Міжнародний конгрес студентів і молодих вчених (матеріали конгресу). —
Тернопіль. — 2004. — С. 25.

10. Мазур Л.П. Особливості ліпідного обміну у хворих на цукровий діабет
// Здобутки клінічної і експериментальної медицини (Матеріали XLVII
підсумкової науково-практичної конференції). — Тернопіль. – 2004. — С.
38-39.

11. Швед М.І., Мазур Л.П., Пасєчко Н.В. Особливості дисліпідемій у
хворих на цукровий діабет 1 та 2 типів з морфо-функціональними змінами
печінки // Х конгрес світової федерації українських лікарських товариств
(Тези доповідей). – Чернівці – Київ — Чікаго. — 2004. — С. 384-385.
(Дисертант самостійно проаналізувала результати клініко-лабораторних
досліджень, підготувала тези до друку. Проф. Пасєчко Н.В. сформулювала
висновки. Проф. Швед М.І. редагував тези).

12. Швед М.І., Мазур Л.П., Пасєчко Н.В. Зміни імунного статусу у хворих
на цукровий діабет 1 та 2 типів // Всеукраїнська науково-практична
конференція Здобутки і перспективи клінічної терапії та ендокринології
(Збірник тез). — Тернопіль. — 2004. — С.83-84. (Дисертантом зібрано і
проаналізовано результати клініко-лабораторних досліджень, підготовлено
тези до друку. Проф. Пасєчко Н.В. провела систематизацію результатів.
Проф. Шведом М.І. редагував тези).

13. Швед М.І., Мазур Л.П. Особливості морфо-функціональних змін печінки
у хворих на цукровий діабет 1 та 2 типів // Фундаментальні
питання експериментальної та клінічної

16

ендокринології (Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною
участю). — Харків. — 2005. — С. 216-217. (Дисертантом зібрано і
систематизовано матеріал, підготовлено тези до друку. Проф. М.І.Швед
сформулював висновки).

14. Швед М.І., Мазур Л.П. Ефективність лікування дисліпідемій вобензимом
у хворих на цукровий діабет 2 типу з артеріальною гіпертензією
// Артеріальна гіпертензія: виявлення,

поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування (Матеріали
регіональної науково-практичної конференції). — Івано-Франківськ. —
2005. — С. 91. (Дисертант провела обстеження хворих та систематизувала
результати. Проф. Швед М.І. здійснив редагування тез).

15. Швед М.І., Мазур Л.П. Порушення імунного статусу та його корекція
вобензимом у хворих на цукровий діабет 1 і 2 типів // VІІІ з”їзд ВУЛТ
(Всеукраїнського Лікарського Товариства) (Тези доповідей). — Київ. —
2005. — С. 195. (Дисертантом зібрано і систематизовано матеріал,
підготовлено тези до друку. Проф. Швед М.І. сформулював висновки).

16. Мазур Л. Морфо-функціональні зміни печінки та ефективність їх
корекції вобензимом у хворих на цукровий діабет 1 і 2 типів // ІХ
Міжнародний конгрес студентів і молодих вчених (матеріали конгресу). —
Тернопіль. — 2005. — С. 21.

17. Швед М.І., Мазур Л.П. Порушення ліпідного обміну та його корекція
вобензимом у хворих на цукровий діабет 1 і 2 типів з
морфо-функціональними змінами печінки // Здобутки клінічної і
експериментальної медицини (Матеріали XLVIIІ підсумкової
науково-практичної конференції). — Тернопіль. – 2005. – С. 78-80.
(Дисертантом зібрано та систематизовано результати обстежень,
підготовлено тези до друку. Проф. Швед М.І. редагував тези).

18. Швед М.І., Мазур Л.П., Нгуєн Дінь Неєм. Ефективність використання
вобензиму у хворих на цукровий діабет 1 і 2 типів з дисліпідемією та
морфо-функціональними змінами печінки // Актуальні проблеми діагностики
та лікування патології гепатобіліарної системи (Збірник тез міжобласної
науково-практичної конференції). — Тернопіль. — 2005. — С. 90-96.
(Дисертант провела клініко-лабораторні обстеження, систематизувала
результати. Співавтор Нгуєн Дінь Неєм здійснив статистичну обробку
результатів. Проф. Швед М.І. сформулював висновки).

19. Швед М.І., Мазур Л.П. Ефективність застосування вобензиму у хворих
на цукровий діабет 1 типу з дисліпідемією та артеріальною гіпертензією
// Вісник Вінницького національного медичного університету. — 2005. — №
9 (2). — С. 366. (Дисертантом зібрано і систематизовано матеріал,
підготовлено тези до друку. Проф. М.І.Швед сформулював висновки).

20. Мазур Л.П. Порушення ліпідного обміну та ефективність його корекції
вобензимом у хворих на цукровий діабет 2 типу з мікроальбумінурією //
Наукова конференція молодих вчених з міжнародною участю „Актуальні
проблеми геронтології та геріатрії” (тези доповідей). — Київ. — 2006. —
С. 94-95.

17

21. Швед М.І., Мазур Л.П. Ефективність використання кверцетину у хворих
на цукровий діабет 2 типу з дисліпідемією та артеріальною гіпертензією
// Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація,
профілактика та лікування (матеріали регіональної науково-практичної
конференції). — Івано-Франківськ. — 2006. — С. 97-98. (Дисертантом
здійснено збір та аналіз матеріалу, підготовлено тези до друку. Проф.
Швед М.І. редагував тези).

22. Мазур Л. Стан системного запального процесу, ендогенної інтоксикації
та ефективність їх корекції кверцетином у хворих на цукровий діабет 2
типу // Х Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих учених
(Матеріали конгресу). – Тернопіль. — 2006. — С. 23.

23. Швед М.І., Мазур Л.П. Метод корекції дисліпідемії з застосуванням
препарату „Вобензим” у хворих на цукровий діабет 1 і 2 типів з гепатозом
(Інформаційний лист № 146-2005). — Київ. — 2005. (Дисертантом зібрано
матеріал і проведено статистичну обробку. Проф. Швед М.І. систематизував
результати).

АНОТАЦІЯ

Мазур Л.П. Типи дисліпідемій та їх корекція вобензимом і кверцетином у
хворих на цукровий діабет, поєднаний зі стеатогепатитом – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. Івано-Франківський державний
медичний університет МОЗ України, Івано-Франківськ, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню ефективності комплексної терапії з
вобензимом і кверцетином при цукровому діабеті 1 і 2 типів із
дисліпідемією та стеатогепатитом. На підставі обстеження 172 хворих
доведено доцільність вивчення параметрів ліпідограми, імунної
резистентності, перекисного окиснення ліпідів, системного запалення та
маркерів функції печінки. Встановлено, що дисліпідемія та активація
інших факторів атерогенезу більш виражені при цукровому діабеті 2 типу
та у хворих зі стеатогепатитом.

Стандартна терапія не справляла ефекту на вказані показники.
Застосування вобензиму було більш ефективним при цукровому діабеті 1
типу з порушеннями імунної реактивності та проявами системного
запального процесу. Комплексне лікування з кверцетином мало більшу
дієвість при 2 типі з суттєвою дисліпідемією, порушеннями перекисного
окиснення ліпідів та системного запалення.

Ключові слова: цукровий діабет, стеатогепатит, дисліпідемія, імунний
статус, перекисне окиснення ліпідів, системне запалення, вобензим,
кверцетин.

18

АННОТАЦИЯ

Мазур Л.П. Типы дислипидемий и их коррекция вобензимом и кверцетином у
больных сахарным диабетом в сочетании со стеатогепатитом – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.02 – внутренние болезни. Ивано-Франковский
государственный медицинский университет МЗ Украины, Ивано-Франковск,
2007.

Диссертация посвящена исследованию эффективности комплексной терапии с
включением вобензима и кверцетина у больных сахарным диабетом 1 и 2
типов с дислипидемией и стеатогепатитом. Приведены результаты
обследования 172 больных сахарным диабетом, среди них 83 – сахарным
диабетом 1 типа и 89 – сахарным диабетом 2 типа. Сопутствующий
стеатогепатит диагностировали у 59 больных сахарным диабетом 1 типа и у
71 – 2 типа.

Кроме общепринятых методов исследования определяли гликолизированный
гемоглобин для характеристики состояния компенсации диабета. Оценку
функционального состояния печени проводили по параметрам общего, прямого
и непрямого билирубина, общего белка крови, аланинаминотрансферазы,
аспартатаминотрансферазы, г-глютамилтранспептидазы, щелочной фосфатазы,
тимоловой пробы. Состояние липидного обмена оценивали по показателям
общего холестерина и фракций холестерина липопротеидов высокой, низкой и
очень низкой плотности, триглицеридов, липопротеидов низкой плотности,
общих липидов и коэффициенту атерогенности. Состояние имунной
реактивности определяли по показателям лимфоцитов и их субпопуляций
иммуноферментным методом, уровню иммуноглобулинов А, М, G, активности
комплемента и циркулирующих иммунных комплексов. Для оценки активности
систем перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты
использовали показатели малонового диальдегида, глутатиона
восстановленного, супероксиддисмутазы и каталазы. Состояние системного
воспалительного процесса определяли по уровню б-фактора
некроза опухолей, лейкоцитов, фибриногена и скорости оседания
эритроцитов, эндогенной интоксикации – по концентрации молекул средней
массы 1 и 2.

У больных сахарным диабетом 1 типа стеатогепатит проявлялся
преимущественно болевым, а при сахарном диабете 2 типа – диспепсическим
синдромами. При объективном и ультразвуковом обследовании определяли
увеличение и уплотнение печени, её болезненность при пальпации,
субиктеричность склер. При изучении функциональной активности печени
определяли более выраженный цитолитический синдром при 1 типе и
холестатический – при 2 типе сахарного диабета. При изучении показателей
обмена липидов у больных сахарным диабетом 1 типа диагностирована
дислипидемия с существенным повышением уровней общего
холестерина,

19

триглицеридов, холестерина липопротеидов низкой и очень низкой плотности
при неизменённой концентрации холестерина липопротеидов высокой
плотности. При сахарном диабете 2 типа дислипидемия была более
существенной и проявлялась не только значительным увеличением
концентрации общего холестерина, триглицеридов, холестерина
липопротеидов низкой и очеснь низкой плотности, но и снижением –
холестерина липопротеидов высокой плотности. Следует отметить, что у
больных со стеатогепатитом нарушения обмена липидов были более
существенными, чем при отсутствии признаков поражения печени.

Определение уровня б-фактора некроза опухолей свидетельствовало о его
значительной активации при сахарном диабете обеих типов. При изучении
состояния иммунной реактивности диагностировали снижение уровней CD3+
лимфоцитов за счет CD4+ и CD8+, при нормальных уровнях CD72+, развитие
дисиммуноглобулинемии, более выраженнное при сахарном диабете 1 типа.
Повышение концентрации циркулирующих иммунных комплексов было более
существенным у больных сахарным диабетом 2 типа. У всех больных
определяли угнетение активности антиоксидантных ферментов с
соответствующим наростанием содержания малонового диальдегида, синдром
пероксидации был более значительным при сахарном диабете 2 типа.

Стандартное лечение при улучшении клинического течения заболевания не
оказывало существенного влияния на изучаемые метаболические показатели.
Применение вобензима было более эффективным у больных сахарным диабетом
1 типа с нарушениями иммунной реактивности и проявлениями системного
воспалительного процесса. Комплексное лечение с кверцетином имеет
большую эффективность при сахарном диабете 2 типа с выраженной
дислипидемией, нарушениями перекисного окисления липидов и системным
воспалением.

Ключевые слова: сахарный диабет, стеатогепатит, дислипидемия, иммунный
статус, перекисное окисление липидов, системное воспаление, вобензим,
кверцетин.

ANNOTATION

Mazur L.P. Types of dyslipidaemias and their correction by wobenzym and
quercetin in patients with diabetes mellitus combined with
steatohepatitis – Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of the Candidate of Medical
Science in a specialty 14.01.02 – internal diseases. Ivano-Frankivsk
State Medical University, Ivano-Frankivsk, 2007.

The thesis is devoted to research of efficacy of complex therapy with
wobenzym and quercetin in patients with diabetes mellitus type 1 and 2
with dyslipidaemia and steatohepatitis. On the basis of examination of
172 patients has been shown expedience of investigation of lipid
profile, immune resistance, lipid peroxidation, systemic
inflammation and indexes of liver functional activity. Was

20

diagnosed that dyslipidaemia and activation of others atherogenesis
factors were more significant in type 2 and steatohepatitis.

Standard treatment had no significant influence on studied indexes.
Wobenzym was more effective in patients with diabetes mellitus type 1
with disorders of immune reactivity and signs of systemic inflammation
process. Treatment with quercetin had higher efficacy in type 2 with
significant dyslipidaemia, disorders of lipid peroxidation and systemic
inflammation.

Key words: diabetes mellitus, steatohepatitis, dyslipidaemia, immune
status, lipid peroxidation, systemic inflammation, wobenzym, quercetin.

Список скорочень

АлАТ – аланінамінотрансфераза

АОСЗ – антиоксидантна система захисту

АсАТ – аспартатамінотрансфераза

ГВ – глутатіон відновлений

ЗХС – загальний холестерин

ЛПВГ – ліпопротеїди високої густини

ЛПДНГ – ліпопротеїди дуже низької густини

ЛПНГ – ліпопротеїди низької густини

МДА – малоновий диальдегід

МСМ – молекули середньої маси

ПОЛ – перекисне окиснення ліпідів

СОД – супероксиддисмутаза

ТГ – тригліцериди

ХС – холестерин

ЦД – цукровий діабет

ЦІК – циркулюючі імунні комплекси

б-ФНП – б-фактор некрозу пухлин

Підписано до друку 29.03.2007. Формат 60Ч84/16.

Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 317.

Видавництво Тернопільського державного медичного

університету ім. І.Я. Горбачевського.

Майдан Волі, 1, м.Тернопіль, 46001, Україна.

Свідоцтво про внесення до державного реєстру субґєктів видавничої справи

ДК № 2215 від 16.06.2005 р.

Похожие записи