Харківський національний університет імені В. Н. Каразина

Лукащук Віталій Ігорович

УДК 316.74:796

Тенденції розвитку спорту в умовах ринкових перетворень

22.00.0 4 – спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті

ім. В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор

Хижняк Лариса Михайлівна,

Харківський національний

університет ім. В. Н.
Каразіна,

професор кафедри прикладної
соціології

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

Пилипенко Валерій Євгенович,

Інститут соціології НАН
України (м. Київ),

головний науковий
співробітник

відділу економічної
соціології;

кандидат соціологічних наук,
доцент

Лапшина Вікторія Леонідівна,

Харківський національний

університет внутрішніх справ
(м. Харків),

начальник кафедри прикладної
соціології

Провідна установа: Одеський національний університет

ім. І. І. Мечникова,
Інститут соціальних наук,

кафедра соціології (м.
Одеса),

Міністерство освіти і науки
України

Захист відбудеться “14” березня 2006 року о 11 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського
національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м.
Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці
Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна за адресою:
61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “13” лютого 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доц.
Шеремет І. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміни в українському спорті тісно пов’язані з
переходом країни до ринкової економіки. Наразі у розвитку спорту
спостерігається переломний період, коли одночасно діють старі і нові
управлінські структури, формуються нетрадиційні механізми взаємовідносин
державних і громадських організацій. Зміни їх соціального статусу,
цілей, задач і функцій управління спортом мають бути спрямовані на пошук
оптимальної структури, здатної вирішити одну з головних соціальних задач
— зміцнення здоров’я населення. Це набуває особливої актуальності в
умовах посилення негативних тенденцій у соціально-економічній сфері, що
можуть бути подолані шляхом розвитку культурно-дозвіллєвих практик,
серед яких особливе місце займає спортивна діяльність. Спортивне
дозвілля сприяє фізичному оздоровленню особистості, популяризації
здорового способу життя, подоланню певних видів соціальних нерівностей.
Однак у нашій країні питання щодо поширення і оптимізації
спортивно-дозвіллєвих практик до теперішнього часу не вирішені.
Спортивну діяльність у структурі дозвілля необхідно здійснювати з
урахуванням місцевих традицій, звичаїв, умов життя. Без соціологічного
аналізу спорту неможлива розробка і впровадження в практику інноваційних
проектів і програм у даному напрямку. Важливість вивчення тенденцій
розвитку спорту в Україні в умовах ринкових перетворень знаходить
підтвердження в положеннях Закону України ”Про фізичну культуру і
спорт”, де вказується на необхідність розвитку як самого спортивного
руху в нашій країні, так і на подальше глибоке вивчення його проблем.

Необхідність соціологічного аналізу тенденцій розвитку спорту в сучасних
умовах пояснюється й іншими обставинами. Соціологічна інформація щодо
рівня спортивної активності населення, системи управління, наслідків
комерціалізації, професіоналізації, глобалізації в спорті, інших
тенденцій розвитку сучасного спорту практично відсутня, тому що
ґрунтовні соціологічні дослідження в цій галузі протягом останнього
десятиріччя в Україні не проводилися. Питання соціології спорту
висвітлено в основному в публікаціях учених — педагогів і соціологів
радянського періоду, хоча є деякі статті українських учених, у яких
зустрічаються нечисленні спроби визначення змісту фізичної культури і
спорту та розкриття їх місця та ролі в суспільстві. Подолання застарілих
теоретичних підходів, розвиток соціології спорту мають стати фундаментом
пошуку та розробки адекватної політики нашої держави у сфері спорту.
Саме зазначене вище й зумовило актуальність вивчення тенденцій розвитку
спорту в умовах ринкових перетворень.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Соціальна роль спорту
обґрунтовується в науковій літературі з позицій різноманітних теорій і
концепцій: структурного функціоналізму (К.Стівенсон), теорії гри
(Й.Хейзинга, Х.Ортега-і-Гассет), структуралізму (П.Бурдьє), теорії
конфлікту (Г.Люшен), теорії фігурації (Н.Еліас), феноменології (Х.Ленк),
соціодраматурічного підходу І.Гоффмана. На розвиток соціології спорту
істотно вплинули погляди Т.Веблена і М.Вебера.

Ряд робіт висвітлює ті чи інші аспекти розглянутої теми. Аналізу поняття
“спорт” присвячено роботи, Б.В.Євстаф’єва, Н.І.Пономарьова,
Б.А.Лисиціна, В.М.Видріна, О.А.Мільштейна, К.Хайнемана, К.Мейєра й ін.
Соціокультурний аналіз спорту розглядається такими дослідниками як
М.Я.Сараф, В.І.Столяров, Б.Дубін, М.А.Лепський, Г.Люшен,
Дж.Хай-Керкдаль, Г.Хеннінг, Вахтер де Франс та іншими.

Однак вивчення тенденцій розвитку спорту в нових соціально-економічних
умовах має фрагментарний характер, у зв’язку з чим виникає необхідність
комплексного дослідження даної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний
напрямок дисертаційної роботи пов’язаний з науковим дослідженням кафедри
прикладної соціології соціологічного факультету Харківського
національного університету ім. В. Н. Каразіна “Якість життя в
пострадянських суспільствах: порівняльний аналіз” (тема № 3-10-03 (2003
— 2005рр.).

Об’єкт дослідження: спорт як соціальне явище.

Предмет дослідження: специфіка функціонування і розвитку спорту в умовах
ринкових перетворень.

Мета дослідження полягає в розробці концепції спорту як багатомірного
соціального явища і на цій основі виявлення тенденцій його розвитку в
сучасному українському суспільстві.

Досягнення даної мети передбачає рішення наступних задач:

уточнити концептуальні аспекти вивчення спорту як соціального явища на
основі аналізу еволюції соціологічних підходів;

провести теоретичну соціологічну інтерпретацію спорту як соціального
інституту, уточнити його функції в сучасному українському суспільстві;

визначити вплив політичних, релігійних, соціально-психологічних,
соціокультурних і соціально-економічних факторів на розвиток спорту;

виявити соціальні механізми і результати взаємодії інституту спорту й
інституту ринку;

уточнити вплив інформаційно-комунікативних технологій на розвиток
спорту;

визначити взаємозв’язок спорту і якості життя, уточнити особливості
спортивних послуг, які надаються на ринкових засадах.

Теоретична основа дослідження. Теоретико-методологічні основи
дисертаційного дослідження пов’язані з концепціями, що розроблялися в
рамках інституціонального підходу в соціології (Е.Хьюз, Н.Смелзер,
Г.Люшен, Д.Сейдж, Д.Лой, Д.Кеньон, Б.Лау). Для розуміння сутності спорту
як виду активності соціальних суб’єктів використовувалися основні
положення теорії діяльності А.Н.Леонтьєва, А.Г.Асмолова, В.В.Давидова.
Для вивчення взаємодії інституту ринку і інституту спорту
застосовувалися основні положення теорії соціології ринку, які
розроблялися В.В.Радаєвим, В.Є.Пилипенком та ін.

Методи дослідження. Теоретичні дослідження здійснювалися на основі
методів порівняльного аналізу і синтезу, типологізації; системного
аналізу. Головним методом отримання первинної соціологічної інформації
було експертне інтерв’ю. Для аналізу емпіричної інформації
використовувалися методи статистичного аналізу: ранжирування, факторний,
вторинний аналіз даних.

Емпірична база дослідження. У дисертаційній роботі використовувався
вторинний аналіз матеріалів соціологічних досліджень, проведених різними
дослідницькими центрами України та Росії (Інститут соціології НАН
України, Харківський державний інститут фізичної культури, національний
університет фізичного виховання і спорту України, Львівський державний
інститут фізичної культури, Російська державна академія фізичної
культури, гуманітарний центр “СпАрт”), аналіз нормативних документів, а
також статистичних даних, що характеризують розвиток спорту в Україні.
Використані також матеріали проведеного автором експертного опитування
(м. Харків, 2005 р., n = 100). У ході дослідження було опитано наступні
групи експертів: викладачі кафедр фізичного виховання різних вузів,
тренери, спортсмени, адміністратори (менеджери) приватних спортивних
клубів, державні службовці, що працюють у даній сфері, які відбиралися
за критеріями: роль у спортивному житті (безпосередня – спортсмени,
тренери, опосередкована — викладачі кафедр фізичного виховання різних
вузів, адміністратори приватних спортивних клубів, державні службовці),
виконувані функції (управлінська – тренери, державні службовці,
адміністратори приватних спортивних клубів, виконавська — спортсмени,
дослідницька – викладачі вузів).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у вирішенні наукового
завдання — концептуалізації соціології спорту в умовах підвищення ролі
культурно-дозвіллєвих практик в житті суспільства і реструктуризації
спортивної діяльності в напрямках розмежування професійного і масового
спорту під впливом ринкових перетворень, а саме:

вперше у вітчизняній науці запропоновано соціологічну концепцію спорту
як складного багатомірного соціального явища, що представлене в
декількох вимірах: 1) як сфера суспільного життя; 2) як вид активності
соціальних суб’єктів, сукупності їх індивідуальної поведінки; 3) як тип
соціальних відносин між індивідами, малими і великими групами; 4) як
система взаємодій і комунікацій на глобальному, національному,
регіональному і локальному рівнях; 5) як соціальний рух.

вперше виділені універсальні і специфічні функції спорту щодо
українського суспільства. До універсальних функцій віднесено: створення
можливостей членам суспільства задовольняти свої потреби та інтереси,
регулювання дій членів суспільства в рамках соціальних відносин,
забезпечення соціальної інтеграції, стійкості громадського життя,
соціалізація індивідів; до специфічних – культурно-світоглядна,
рекреаційна, комунікативна, політична, рекламна, реабілітаційна,
оздоровча і виховна, що обумовлено низкою факторів: політичних,
економічних, соціально-психологічних, соціокультурних, релігійних;

обґрунтовано, що розвиток спорту відбувається на перетинанні двох
практик — дозвіллєвої та професійної, — котрі в сучасних умовах
зазнають впливу з боку інституту ринку. Вперше на підставі аналізу
взаємодії інституту спорту й інституту ринку розкрито особливості
функціонування спорту в ринкових умовах: комерціалізація спортивної
діяльності, професіоналізація спорту, розвиток системи спеціалізованих
засобів масової інформації, що висвітлюють спорт, поява нових видів
спорту, поява принципово нових видів допінгу;

з’ясовано вплив інформаційно-комунікативних технологій на розвиток
спорту, в результаті чого з’явився новий соціальний феномен –
кіберспорт, який здатний змінювати соціальну поведінку учасників даного
виду спортивної діяльності;

визначено, що одним із соціальних механізмів впливу ринкових відносин на
розвиток спорту є перетворення його в сферу послуг, що супроводжується
сегментацією як його видів, так і споживачів спортивних послуг. Якість
життя останніх хоча і визначається включеністю в активні і пасивні
заняття спортом, але залежить від їх статусного, фінансового і
матеріального стану.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає у комплексному
соціологічному аналізі спорту як соціального явища та соціального
інституту. Запропоновані в роботі положення і методологія можуть стати
базою для подальших досліджень у галузі соціології спорту, а також таких
дисциплін як соціологія тілесності, соціологія виховання, соціологія
молоді, філософія спорту, психологія спорту, педагогіка. Матеріали
дисертації можуть бути використані при підготовці навчальних курсів
“Соціологія спорту”, “Соціологія тілесності”, “Соціологія дозвілля” та
ін., а також для створення навчальних посібників до зазначених курсів.

Практичне значення. Результати дисертаційної роботи можуть бути
використані для координації взаємодії спорту з різними соціальними
інститутами (політики, економіки, релігії, освіти та ін.), а також
оптимізації структури спорту з метою удосконалення управління даною
сферою. Отримані результати можуть служити інформаційною базою для
приведення нормативно-правової бази спорту у відповідність до сучасних
вимог розвитку спорту і суспільства. Положення дисертаційної роботи
можуть бути використані для удосконалення спортивного менеджменту, при
розробці та впровадженні державних програм, пов’язаних з активізацією
дитячого і масового спорту з метою профілактики таких негативних
соціальних явищ, як наркоманія, алкоголізм, паління, а також комплексних
програм щодо оздоровлення нації, підвищення в суспільній свідомості
цінності здорового способу життя.

Особистий внесок здобувача. Усі ключові ідеї, положення і висновки
дисертаційного дослідження розроблялися автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення
дисертаційної роботи доповідалися на Всеукраїнській науковій
студентсько-аспірантській конференції “Соціологія: минуле, сьогодення,
майбутнє” (Львів, 2003 р.), електронній науковій конференції “Спортивні
єдиноборства: теорія, практика і перспективи розвитку” (Харків, 2004
р.), міжнародних науково-практичних конференціях “Молодь в умовах нової
соціальної перспективи” (Житомир, 2004 р., 2005 р.), Всеукраїнських
науково-практичних конференціях: “Проблеми активізації
рекреаційно-оздоровчої діяльності населення” (Львів, 2004 р.),
“Олімпійський спорт, фізична культура, здоров’я нації в сучасних умовах”
(Луганськ, 2004 р.), “Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у
класичних університетах (соціологія, психологія, педагогіка) (Київ, 2004
р.), міжнародній науковій конференції молодих вчених і студентів “Молодь
України і соціально-орієнтована економіка” (Харків, 2004 р.), VII
Всеукраїнській конференції молодих учених “Проблема особистості в
сучасній науці: результати і перспективи досліджень” (Київ, 2004 р.),
міжнародних наукових конференціях “Харківські соціологічні читання”
(Харків, 2003 р., 2004 р.). Результати дисертаційного дослідження, що
представлено автором у розділі “Спорт і якість життя” увійшли до
наукового звіту кафедри прикладної соціології соціологічного факультету
Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (тема
науково-дослідної роботи: “Якість життя в пострадянських суспільствах:
порівняльний аналіз”).

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 18 наукових
публікаціях, в тому числі у 9 статтях, опублікованих у спеціальних
виданнях, що входять до відповідного переліку ВАК України із
соціологічних наук.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох
розділів, що мають підрозділи, висновків, списку використаних джерел та
додатків. Текст роботи містить 22 рисунки та 11 таблиць. Загальний обсяг
роботи становить 223 сторінки, з них 182 сторінки займає основна
частина, 27 сторінок – список використаних літературних джерел (319
найменувань), 14 сторінок – додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подано обґрунтування актуальності теми, визначено об’єкт,
предмет, мету та основні завдання дослідження, його
теоретико-методологічні підстави, показано його новизну, теоретичне та
практичне значення роботи, форми та характер її апробації.

У першому розділі “Спорт у соціологічному вимірі” проаналізовано та
систематизовано положення основних теоретичних підходів щодо вивчення
спорту як соціального явища. Перший підрозділ “Еволюція соціологічних
підходів до вивчення спорту” присвячено аналізу соціальних теорій і
концепцій, що пояснюють соціальну сутність спорту. В рамках класичної
соціології розглянуто погляди Т.Веблена і М.Вебера, що вплинули на
формування наукових уявлень про спорт. Розвиваючи свої ідеї про класову
обумовленість спорту, його підпорядкуванні інтересам правлячих класів,
Т.Веблен доводить, що для представників “індустріальних класів”
захоплення спортом не є значущим і що їх пристрасть до спорту має
розважальний і епізодичний характер. М.Вебер у своїх поглядах на
соціальну природу спорту розглядає його як суспільне явище, що розділяє
суспільство на класи. Він акцентує увагу винятково на політичній функції
цього феномена як специфічного важеля соціального контролю. Серед
досліджень, що виконані в області гри й вплинули на розвиток соціології
спорту, значне місце займають роботи Х.Ортеги-і-Гассета та Й.Хейзенги.
Причину бурхливого розвитку спорту в ХХ ст. Х.Ортега-і-Гассет вбачає в
зміні соціокультурного пріоритету: якщо у ХІХ ст. це була робота, то в
ХХ ст. – гра. Іншу причину поширення фізичних ігор філософ бачить у
матеріалізації і “бодіцентризмі” культурних установок, коли тіло стає
наглядачем для душі. Вказуючи на соціальні функції спорту, Й.Хейзинга
відзначає, що його значення як основної ігрової форми сучасності
постійно збільшується і пов’язане із структурою соціального життя
суспільства; це призводить до впровадження спортивного елемента в
економіку та ділове життя, де рекордоманія, дух змагальності
використовується для отримання прибутку. Ідеї Й.Хейзинги про те, що гра
перебуває за межами реального, дали підставу його послідовникам
сформулювати тезу: гра, а разом з нею спорт і фізичне виховання,
представляють можливість відходу, втечі від реального життя. Характерним
для Й.Хейзинги є ототожнення гри з порядком, яка виступає як важливий
соціальний інструмент підтримки дисципліни в колективі і суспільстві. У
50-60-і роки ХХ ст. в галузі соціології спорту з’явилась ціла низка
робіт, які створені авторами на базі структурно-функціональної теорії.

У другому підрозділі “Спорт як багатомірне соціальне явище”, виходячи з
різних визначень поняття “спорт”, автор характеризує його як складне
багатомірне соціальне явище, що може бути представлене в декількох
якостях. Спорт як сфера суспільного життя розглядається у вигляді
структурної складової суспільства, при цьому використовуються різні
наукові підходи: структурний функціоналізм, структуралізм,
соціокультурний підхід. Спорт як вид активності соціальних суб’єктів
розглядається як вид людської діяльності і поведінки в суспільстві. При
такому розгляді соціальної сутності спорту в якості
теоретико-методологічної передумови автором запропоновано
використовувати основні положення теорії діяльності. При застосуванні
такого підходу актуалізується поняття фізичної активності, яку
охарактеризовано як соціальний досвід і діяльність, головна мета якої —
надати можливість для соціального спілкування. Розглядаючи спорт як
діяльність, багато вчених аналізують його аксіологічну структуру. У
роботі відзначено, що вибір тієї чи іншої класифікації цінностей спорту
багато в чому залежить від конкретних задач дослідження. При поясненні
спорту як типу соціальних відносин між індивідами, малими і великими
групами і як системи взаємодій і комунікацій людей між собою, він
включається в складну мережу соціальних відносин і зв’язків (в інших
термінах – взаємодій і комунікацій) у якості одного з цілого ряду їх
типів. У даному контексті спорт вивчається з позицій феноменології,
символічного інтеракціонізму, конфліктної парадигми. Спорт як соціальний
рух розглядається в якості колективних дій щодо популяризації спорту і
здорового способу життя, а також гуманістичних загальнолюдських ідеалів
і цінностей, зміцненню міжнародного співробітництва (олімпійський рух,
міжнародний рух “Спорт для всіх”, параолімпійський рух). У роботі
відзначено, що всі розглянуті аспекти вивчення спорту взаємозалежні.

У третьому підрозділі “Спорт як соціальний інститут” проаналізовано
теоретичні концепції Н. Смелзера, Е. Хьюза, Г. Люшена і Д. Сейджа, Б.
Лау, Д. Лоя, Б. Макферсона і Д. Кеньона. Відзначено, що в області
соціології спорту немає єдиного підходу до вивчення його як соціального
інституту. Автор виходить з того, що соціальні інститути – це специфічні
утворення, котрі забезпечують відносну стійкість зв’язків і відносин у
рамках соціальної організації суспільства, історично обумовлені форми
організації і регулювання громадського життя. Їх виникнення обумовлено
об’єктивними потребами соціуму в регулюванні суспільно значущих сфер
діяльності та соціальних відносин. Спорт, маючи глибокі соціальні
корені, був тісно пов’язаний з різними сторонами суспільного життя, що
впливали на його становлення і розвиток. На межі ХІХ-ХХ століть спорт
набуває загальних ознак соціального інституту: виділяється певне коло
суб’єктів, які вступають у процесі спортивної діяльності у відносини, що
здобувають сталий характер (спортсмени, тренери, групи вболівальників і
т. ін.); спорт являє собою певну формалізовану організацію; має
специфічні соціальні норми і настанови, що регулюють поведінку людей у
рамках даного соціального інституту; має соціально значущі функції, що
інтегрують його в соціальну систему та забезпечують його участь у
процесі інтеграції останньої.

В другому розділі “Спорт у координатах глобальних трансформацій”
визначено ступінь впливу різних соціальних інститутів на розвиток
спорту. У першому підрозділі “Політичні фактори розвитку спорту”
показано, що спорт протягом усього свого розвитку нерозривно пов’язаний
з політикою. З’ясовано, що мотиви залучення держави до регулювання
спорту різноманітні і залежать від безлічі факторів: типу держави, її
історичних традицій, політичних і соціально-економічних умов, системи
суспільних і культурних цінностей, демографічних і освітніх
характеристик. Автором відзначено вагомий ресурс політичних партій,
лідерів і, у значній мірі, держави в розвитку спорту в Україні. Разом з
тим показано, що вплив політичних факторів в Україні виражається не
стільки у фінансовій підтримці спорту, скільки у використанні відомих
спортсменів для одержання солідних політичних дивідендів.

У другому підрозділі “Релігійні фактори розвитку спорту” показано, що в
різні історичні періоди релігія відігравала неоднозначну роль у розвитку
спорту. В епоху Давньої Греції завдяки нормам і цінностям, які
екстериоризувались релігійними культами (сила, фізичне здоров’я), спорт
не просто був популярним серед населення Давньої Еллади, але і набув
деякі риси соціального інституту. В епоху Раннього Середньовіччя, епоху
“умертвіння плоті”, спорт піддавався всіляким гонінням, що в результаті
призвело до його практично повного зникнення. У сучасному суспільстві
релігія суттєво не впливає на розвиток і функціонування спорту. Для
того, щоб бути актуальною, церква змушена враховувати сучасні тенденції
розвитку суспільства, у тому числі і спорту як одного з найбільш
значущих соціальних інститутів, що динамічно розвивається.

Третій підрозділ “Соціально-психологічні фактори розвитку спорту”
присвячено вивченню інтересу населення до фізичної культури і спорту, що
розглядається як відображення відносин людей у процесі задоволення
потреб у заняттях фізичними вправами. Інтерес до занять фізичною
культурою і спортом у населення нашої країни з року в рік знижується,
що, на думку автора, пов’язано з низкою причин, найважливішою з яких є
відсутність концептуальної програми розвитку спорту в Україні, і, як
наслідок, недостатня мотивація занять фізичною культурою і спортом у
населення. Переважна більшість авторів, що вивчали спортивні і
фізкультурні інтереси окремих соціальних груп, відзначають перевагу
широких соціальних мотивів у заняттях фізичною культурою і спортом
різних прошарків населення. Істотний вплив на формування мотивів
здійснює підвищення значущості в суспільній свідомості здорового способу
життя.

У четвертому підрозділі “Соціокультурні фактори розвитку спорту”
відзначається, що спорт є відображенням способу життя тих соціальних
систем, у рамках яких відбувається його становлення і розвиток. Спосіб
життя визначається цінностями, що панують у даному суспільстві. Крім
того, усередині суспільства існують підсистеми зі своїми субкультурами,
що також впливають на спорт. Наприклад, спорт знаходиться в залежності
від цінностей субкультури молоді в більшій мірі, чим від цінностей
культури інших вікових груп населення, тому що цінність успіху чи
досягнення мети має більше значення для молодих людей, ніж для осіб
старшого віку, що займаються спортом не стільки заради досягнення
високих результатів, успіху і слави, скільки для зміцнення здоров’я і
підтримки життєвого тонусу. Крім того, кожен соціальний клас має свою
субкультуру. Найбільшого значення цінність успіху має для верхнього
прошарку середнього класу, який і активніше займається спортом. Значно
меншого значення цінностям успіху приділяє нижчий клас, для якого на
першому місці стоїть відповідальність перед вищими особами.

Крім того, в сучасних умовах глобалізація спорту стає свого роду
культурною інтервенцією і часом призводить до зазіхання на національні
традиції і підвалини суспільства. Тому в задачі проведеного автором
експертного опитування, крім іншого, входило також з’ясувати, якою
мірою, з одного боку, ментальність українського народу, а з іншого боку,
глобалізаційні процеси (розширення міждержавних контактів і т.ін.)
впливають на розвиток спорту в Україні. Більшість експертів (77 %)
визнають вплив глобалізаційних процесів на розвиток спорту в Україні. Що
стосується ментальності українського народу, то лише 35 % експертів
указали на значущість даного фактору у розвитку українського спорту.

У п’ятому підрозділі “Вплив інформаційно-комунікативних технологій на
розвиток спорту: феномен кіберспорту” відзначається, що характерне для
сучасних умов явище комп’ютеризації призвело до появи нового феномена
сучасності — кіберспорту, що сьогодні є розвинутим і соціально значущим
рухом у сучасному молодіжному середовищі. Автором проаналізовано
кіберспорт як новий вид спорту третього тисячоліття. На думку автора, у
комп’ютерних ігор є все, щоб вважатися сучасним професійним спортом:
змагальний аспект, професійні гравці, правила змагань, система
чемпіонатів, серйозні призові фонди, спонсори, тоталізатор. З появою
кіберспорту комп’ютерні ігри перестали бути іграми для дітей. На
основних турнірах є вікові обмеження. Спонсорами національних команд
стають виробники алкогольних напоїв та ін. Відзначено, що українська
громадськість не вірить у можливості комп’ютерного спорту і ставиться до
цього руху недостатньо серйозно. Це підтверджується результатами
експертного опитування: менше половини експертів (46 %) знають, що таке
кіберспорт, 72% з них вважають, що кіберспорт негативно впливає на
психічне здоров’я спортсменів. Свою шкалу цінностей стосовно
комп’ютерних ігор і киберспорту наше суспільство поки не розробило.
Відсутність негативних відгуків від людей, які безпосередньо
захоплюються кіберспортом, – ознака затребуваності суспільством цього
явища.

У шостому підрозділі “Соціально-економічні фактори розвитку спорту”
показано, що поява інституту ринку в нашій країні сприяла встановленню і
закріпленню нових правил функціонування інституту спорту. В умовах
ринкових відносин необхідні значні кошти для проведення підбору і
підготовки спортсменів, для забезпечення системи підготовки кадрів,
фінансування спортивної науки, медицини і т. ін. У світовій практиці
існують дві моделі фінансування спорту. Перша модель характеризується
100-відсотковим державним фінансуванням спорту. Відзначається
безперспективність такої моделі в ринкових умовах. Друга модель
пов’язана зі змішаним фінансуванням: поряд з надходженням частини коштів
з державної скарбниці значна частина з них надходить із позабюджетних
джерел. При такому фінансуванні розвиток спорту всіляко стимулюється
державою, у першу чергу, правовими засобами. Шляхи такої підтримки
можуть бути різними і залежать саме від рівня економічного і правового
розвитку тієї чи іншої країни. В нашій країні в умовах переходу до
ринку, з одного боку, великі труднощі зазнає масовий спорт, спорт за
місцем проживання, де згортається матеріально-технічна база, з іншого
боку, кількість платних спортклубів з кожним роком збільшується.

У третьому розділі “Особливості функціонування спорту в ринкових умовах”
виявлено сучасні тенденції розвитку спорту: комерціалізація;
професіоналізація; розвиток системи спеціалізованих засобів масової
інформації (ЗМІ), що висвітлюють спорт; поява нових видів спорту; поява
і використання принципово нових видів допінгу.

&

¤1$a$

&

¤ .

AE

??????$

???

dh`„

Z®^?b//ee//////OOOOOO////CCC

&

&

F

???????¤?????подорожчання квитків на змагання, вартості проживання
делегацій, журналістів, туристів, сприяє обмеженню прав спортсменів,
тренерів, представників ЗМІ, веде до ослаблення уваги до питань
екології, транспорту, безпеки під час проведення великих спортивних
змагань.

Комерційна діяльність у спорті покликана, з одного боку, забезпечити
умови для максимального задоволення потреб суспільства в послугах
спорту, а, з іншого, — залучити ресурси, що є в суспільстві, для
розвитку спорту. Реалізація даної задачі багато в чому залежить від
успішно проведеної PR-кампанії. Можна виділити дві цільові групи PR у
спорті: спонсори і болільники. Орієнтуючись на болільників, важливо
сформувати і правильно позиціонувати спортивний бренд, орієнтуючись на
спонсорів – створити потрібну репутацію. У розвитку спортивних
PR-технологій автором виділено кілька напрямків: 1) використання в
спортивному світі PR торгових марок; 2) героїка в спортивному PR; 3)
інновації в спортивних PR-технологіях; 4) розвиток некомерційних
проектів PR у спорті. Успішне застосування PR-технологій сприяє розвитку
спорту, його популяризації серед населення. Застосування PR у
вітчизняному спорті цілком залежить від якості і темпів ринкових
перетворень у нашій країні.

У другому підрозділі “Професіоналізація спорту” показано, що в сучасних
умовах дана тенденція набула практично загального характеру. Незважаючи
на всі розбіжності в теоретико-методологічних розробках, варто визнати,
що професіоналізація спорту – неминучий об’єктивний процес, що сприяє
підвищенню результативності, технічності, естетичності і видовищності
спорту. Професійний спорт зобов’язує постійно піклуватися про
удосконалення, про стабільність результатів, про конкурентноздатність.

Професіоналізацію спорту в Україні значно ускладнюють труднощі, що
виникли під час переходу до ринкової економіки. Слабка матеріальна база
вітчизняного спорту, недостатнє фінансове забезпечення спортсменів
високого класу і тренерів призвели до поширеної практики укладення ними
контрактів із закордонними клубами, асоціаціями й іншими організаціями з
метою тренувань та виступу за кордоном. Закордонні фірми надають
спонсорську допомогу на учбово-тренувальні збори українських
спортсменів, забезпечують їх інвентарем і устаткуванням, фінансують
участь у найбільших міжнародних змаганнях за рекламу своєї продукції
нашими спортсменами.

У третьому підрозділі “Розвиток системи спеціалізованих ЗМІ, що
висвітлюють спорт” виділено й проаналізовано основні періоди
впровадження інформаційних технологій у спортивний рух. Відзначено, що
розвиток системи спеціалізованих ЗМІ викликав необхідність підготовки
фахівців (спортивних оглядачів, коментаторів, режисерів, операторів і
ін.) для висвітлення спортивних змагань. Показано, що на сучасному етапі
розвитку системи засобів масової інформації України спеціалізована
спортивна преса не має всіх можливостей для виконання задач щодо
формування в масовій свідомості життєвої необхідності
фізкультурно-спортивних занять. Виявлено, що в сучасних умовах із усіх
засобів масової комунікації телебачення має найбільший вплив на розвиток
спорту. Однак в Україні відсутня реальна комерційна зацікавленість
телевізійних компаній у співробітництві зі спортивними організаціями, що
обумовлено нерозвиненістю спортивних товарів і послуг. Проведено аналіз
сучасного стану спортивного УАНЕТа. Відзначено, що потенціал його
величезний, але практично не реалізований.

Четвертий підрозділ “Нові види спорту в контексті соціально-економічних
перетворень” присвячено вивченню однієї з новітніх тенденцій, що
характеризують сучасний розвиток спорту. Аналізуючи історії виникнення
нових видів спорту, автор відзначає, що зацікавленість в їх розвитку
може бути як результат ініціативної діяльності: аматорів даного виду
спорту щодо його популяризації, а також в аспекті
організаційно-методичної діяльності (створення секцій, команд);
представників сфери спорту вищих досягнень (професійного) спорту,
реалізованої в створенні професійних клубів (команд), системи підготовки
висококваліфікованих спортсменів, у проведенні офіційних змагань;
національної федерації з виду спорту, пов’язаної зі створенням
регіональних відділень (федерацій); державних (і муніципальних)
регіональних органів управління фізичною культурою і спортом
(спорткомітетів, департаментів і т.д.), що включають питання розвитку
нового виду спорту в регіональні програми фізкультурно-спортивного руху;
представників певного соціального прошарку суспільства щодо розвитку
конкретного виду спорту; представників сфери “спортивного бізнесу” щодо
розширення ринку реалізації спортивних товарів і послуг; як результат
будівництва нових спеціальних спортивних споруд; засобів масової
інформації щодо популяризації виду спорту; виробників спортивного
інвентарю, екіпірування й устаткування (аж до створення різновидів виду
спорту з проведенням масових змагань, наприклад, різновидів вуличного
баскетболу); як результат поширення популярності виду спорту за
механізмом феномена “спортивної моди”, при якому “мода” на новий вид
спорту може формуватися як стихійно (за аналогією з відповідним
соціальним феноменом), так і цілеспрямовано.

У п’ятому підрозділі “Технології допінгу як відповідь на виклик ринку”
проаналізовано причини поширення нових видів допінгу. Відзначається, що
в професійному спорті склалася парадоксальна ситуація: з одного боку,
закони ринку, за якими розвивається сучасний професійний спорт,
вимагають від спортсменів позамежних, за гранню людських можливостей,
результатів, з іншого боку — атлетам заборонено приймати засоби, що
допомагають організму ці навантаження витримати. Відзначається, що
реальна небезпека антидопінгових кампаній у тому, що вони стимулюють
створення усе більш витончених фармо- і біотехнологій. Наприклад, в
найближчі роки спортсмени зможуть скористатися послугами “генної
терапії”. Зроблено висновок, що тільки заборонними заходами подолати
поширення допінгу в спорті не можливо. Необхідні всебічна, починаючи з
дитячо-юнацьких спортивних шкіл, антидопінгова пропаганда і
роз’яснювальна робота.

У четвертому розділі “Особливості інституціоналізації спорту в сучасному
українському суспільстві” розглянуто етапи становлення українського
спорту як соціального інституту, виявлено найбільш значущі фактори, що
сприяють розвитку спорту в сучасній Україні, запропоновано основні
напрямки оптимізації соціальної політики в сфері спорту.

У першому підрозділі “Етапи становлення і проблеми функціонування
українського спорту в сучасних умовах” виділено і проаналізовано основні
періоди в розвитку спорту як соціального інституту. Показано, що на
сучасному етапі відносин суспільства і спорту держава разом з
комерційними структурами взяли на себе відповідальність за розвиток
спорту вищих досягнень і спортивної інфраструктури національного
значення, використання спорту для проведення дозвілля і виховання стало
прерогативою місцевих органів влади.

З метою вивчення актуальних проблем сучасного українського спорту в
березні 2005 р. автором було проведено експертне опитування. Ряд питань
було присвячено тому, яким чином, змінився стан спорту в Україні в
порівнянні з 80-ми рр. ХХ століття в колишньому СРСР. Відповідно до
думок експертів можна говорити про погіршення таких ключових аспектів
стану спорту як матеріально-технічна база, якість тренерського складу,
державна підтримка спорту (фінансування, пропаганда), інтерес населення
до активних занять спортом, доступність занять спортом для населення,
турбота про здоров’я спортсменів, медична допомога. У тому чи іншому
ступені покращилися стимулювання спортивних досягнень, інтерес населення
до подій, що відбувають у спорті, можливість одержання інформації про
світ спорту, якість спортивних послуг, застосування нових наукових
розробок і методик у спорті, страхування життя та здоров’я спортсменів.
Спостерігається суперечливість процесів, які протікають у спорті, що
відбилося на думці експертів. Переважна більшість респондентів (79 %)
вважає, що нормативно-правова база спорту в Україні усе ще не відповідає
сучасним вимогам розвитку спорту.

Щоб виявити найбільш значущі фактори розвитку спорту й оцінити їх вплив
на інші досліджувані ознаки було проведено факторний аналіз, у
результаті якого встановлено: на розвиток спорту в Україні найбільше
впливає економічна і політична ситуація, що говорить про надзвичайно
сильну залежність спорту від інституту економіки і політики;
соціокультурні фактори (зокрема, глобалізаційні процеси) хоча і
впливають на розвиток спорту, не є визначальними; соціально-психологічні
фактори значимі в даний час у зв’язку з поширенням платних послуг у
сфері спорту й усвідомленням як необхідності ведення здорового способу
життя, так і значних потенційних можливостей спорту в даній області;
значущість інформаційно-комунікативних факторів говорить про
необхідність розширення спортивного спонсорства в Україні і значних
ресурсах засобів масових комунікацій у популяризації спорту. Щодо
суб’єктів, здатних вплинути на розвиток спорту в Україні, встановлено,
що найбільші можливості мають органи державної влади. Значні ресурси в
цьому відношенні є також у представників приватного бізнесу, спортсменів
і тренерів.

Автором встановлено, що найбільш важливими мотивами занять населення
спортом є: бажання удосконалювати своє тіло, свої фізичні можливості,
бажання самореалізуватися, знайти себе, довідатися про свої можливості,
створення певних особистісних якостей і бажання бути переможцем,
перевершити інших. Щоб підвищувати роль спорту у формуванні життєвої
необхідності занять фізичною культурою і спортом, підвищувати в
населення інтерес до свого здоров’я і фізичного удосконалювання, до
спорту в цілому, необхідна нова концепція популяризації спорту в
Україні. Найбільш діючими заходами популяризації спорту в Україні є:
проведення в Україні міжнародних змагань, створення спортивного каналу
на українському телебаченні, підвищення видовищності спортивних змагань
і організація зустрічей з відомими спортсменами. Ефективними заходами
для розвитку спорту в конкретному населеному пункті можуть бути:
відповідність спортивної бази шкіл, вузів сучасним вимогам; підтримка
спортклубів за місцем проживання; будівництво спортивних майданчиків
біля житлових будинків.

Спортивні керівники бачать одну з головних причин кризи українського
спорту в тому, що держава не створює умов для спонсорів, тобто мова йде
про звільнення їх від податків. Проведене автором експертне опитування
показало, що переважна більшість респондентів позитивно ставиться до
спортивного спонсорства, суб’єктами якого експерти більше за все хотіли
б бачити вітчизняних підприємців, державу або окремих громадяни.

У другому підрозділі “Соціальні функції спорту” уточнено специфічні
функції, що виконує спорт як соціальний інститут. Виділено й
охарактеризовано культурно-світоглядну, рекреаційну, комунікативну,
політичну, рекламну, реабілітаційну, оздоровчу, виховну функції, а також
функцію соціалізації, що реалізується в двох напрямках: соціалізація
особистості в спорті і через спорт. Соціалізація в спорті пов’язана з
освоєнням особистістю специфічних цінностей, пристосуванням до
соціальних структур, до виконання визначених ролей у спорті.
Соціалізація через спорт передбачає пізнання, адаптацію особистості до
складної системи цінностей, норм, що існують у навколишньому
соціально-політичному середовищі, формування визначених якостей.

У третьому підрозділі “Спорт і якість життя” відзначається, що розвиток
спорту в умовах ринкової економіки має особливості, пов’язані із
соціальною стратифікацією населення. Соціальна ієрархія існує завжди,
вона пов’язана з неоднорідністю здібностей, соціальних статусів,
нерівномірністю володіння грошима, владою, різними освітою, престижем.
Спорт, виконуючи різноманітні соціально значущі функції, має дуже значні
ресурси в різних сферах людського життя. На думку автора, спорт, з
одного боку, може служити індикатором якості життя як окремої людини,
так і визначених соціальних груп і навіть того чи іншого суспільства в
цілому, допомагати виявляти визначені види соціальних нерівностей. З
іншого боку, спорт здатний переборювати деякі види нерівностей,
поліпшуючи тим самим якість життя значної кількості людей.

У висновку дисертації підбито підсумки, узагальнено результати
дослідження, систематизовано основні пропозиції, визначено перспективи й
напрямки подальшого наукового вивчення проблеми.

На основі аналізу літературних джерел автором розроблено соціологічну
концепцію спорту як складного багатомірного соціального явища, яке
представлене в декількох вимірах. Спорт як сфера громадського життя
розглядається з позицій структурного функціоналізму, структуралізму, а
також соціокультурного й інституціонального підходів. При розгляді
спорту як виду активності соціальних суб’єктів, а також як соціального
руху теоретико-методологічною базою досліджень можуть бути основні
положення теорії діяльності. Спорт як тип соціальних відносин між
індивідами, малими і великими спільнотами, а також як система взаємодій
і комунікацій на глобальному, національному, регіональному і локальному
рівнях вивчається з позицій феноменології, символічного інтеракціонізму,
конфліктної парадигми.

Проведена теоретична соціологічна інтерпретація спорту як соціального
інституту дозволила виділити й охарактеризувати універсальні та
специфічні функції спорту в сучасному українському суспільстві. До
універсальних функцій спорту автором віднесено: створення можливостей
членам суспільства задовольняти свої потреби й інтереси, регулювання дій
членів суспільства в рамках соціальних відносин, забезпечення соціальної
інтеграції, стабільності громадського життя; до специфічних —
культурно-світоглядну, рекреаційну, комунікативну, політичну, рекламну,
реабілітаційну, оздоровчу, виховну, а також функцію соціалізації
особистості, що реалізується в двох напрямках: соціалізація особистості
в спорті та через спорт.

Визначено ступінь впливу різних значущих соціальних інститутів на
розвиток спорту. В сучасному українському суспільстві спорт знаходиться
в найбільшій залежності від інститутів економіки і політики. В ході
життєдіяльності суспільства релігія відігравала неоднозначну роль
стосовно спорту. Релігійні фактори в даний час практично не впливають на
розвиток спорту в Україні. Відзначено, що в сучасних умовах православна
церква переглядає і змінює своє відношення до занять спортом і
спортивними змаганнями.

Встановлено соціальні механізми і результати взаємодії інституту спорту
й інституту ринку, внаслідок чого виявлено та проаналізовано сучасні
тенденції розвитку спорту: комерціалізація спортивної діяльності,
професіоналізація спорту, розвиток системи спеціалізованих засобів
масової інформації, що висвітлюють спорт, поява нових видів спорту,
поява принципово нових видів допінгу. Автором відзначається
суперечливість впливу даних тенденцій на розвиток спорту.

Виявлено, що одним із соціальних механізмів взаємовпливу спорту і ринку
є перетворення спорту в сферу послуг, котрі виступають у формі
спеціальної практики підготовки людини до змагань, організації
змагальної діяльності і спортивно-видовищних послуг. При цьому
виділяється професійний спорт — сфера спорту, що забезпечує розкриття
потенційних можливостей людини, досягнення високих спортивних
результатів, установлення рекордів, організацію спортивно-видовищних
заходів. Це пасивний різновид дозвіллєвої діяльності, у процесі якої
люди є споживачами спортивно-видовищних послуг, виробниками яких стають
спортсмени-професіонали. Масовий спорт розглядається при цьому як
різновид дозвіллєвої діяльності, у процесі якої споживач безпосередньо
бере участь у реалізації послуги.

Встановлено вплив інформаційно-комунікативних технологій на розвиток
спорту, в результаті чого з’явився новий соціальний феномен –
кіберспорт. Відзначено, що українське суспільство свою шкалу цінностей
стосовно кіберспорту не виробило: менше половини експертів знають про
його існування, серед респондентів, які обізнані у питаннях кіберспорту,
більшість упевнені в тому, що кіберспорт негативно впливає на психічне
здоров’я спортсменів.

Проаналізовано взаємозв’язок спорту та якості життя. Показано, що спорт,
з одного боку, може виступати індикатором якості життя як окремої
людини, так і певних соціальних груп і навіть того чи іншого суспільства
в цілому, допомагати виявленню певних видів соціальних нерівностей, з
іншого, — спорт в певній мірі може переборювати деякі види нерівностей,
покращуючи тим самим якість життя значної кількості людей.

Напрямки подальшого розвитку: практичне значення матимуть дослідження
впливу спорту на подолання певних видів соціальних нерівностей, шляхів
оптимізації соціальної політики в сфері спорту, вивчення ролі спорту як
одного з факторів консолідації сучасного суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Саппа Н. Н., Лукащук В. И. Проблемы украинской физической культуры
сквозь призму газетных публикаций // Вісник Харківського національного
університету ім. В.Н.Каразіна. “Соціологічні дослідження сучасного
суспільства: методологія, теорія, методи” – 2001. — № 511. – С.143 –
146. Автором розроблено критерії типологізації спорту на підставі
аналізу газетних публікацій різних видань за 2000 р. та 1984 р.

Лукащук В. І. Спортивні ідеали і спортивні інтереси: історико-культурний
аналіз // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу
сучасного суспільства: Зб. наук. праць. – Харків: Видавничий центр
Харківського національного ун-ту. – 2003. – С. 490-494.

Лукащук В. І. Тенденції розвитку спорту в умовах ринкових змін // Вісник
Харківського національного ун-ту ім. В.Н.Каразіна “Соціологічні
дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи” – 2003.
— № 577. – С. 112-114.

Лукащук В.И. Киберспорт – феномен современности // Соціологічні
дослідження: Зб. наук. праць. – Луганськ: Східно-український
національний університет. — 2003. — № 1(3). – С. 208-213.

Лукащук В. И. Функции спорта как социального института // Методологія,
теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб.
наук. праць. – Харків: Видавничий цент Харківського національного ун-ту
ім. В.Н.Каразіна. – 2004. – С. 437-440.

Лукащук В. І. Паблік рілейшнз у спорті // Вісник Харківського
націрнального ун-ту ім. В.Н.Каразіна “Соціологічні дослідження сучасного
суспільства: методологія, теорія, методи”. – 2004. – № 621. — С.
109-113.

Лукащук В. І. Соціальні проблеми функціонування сфери фізичної культури
і спорту в умовах ринку // Соціологічні дослідження: Зб. наук. праць. –
Луганськ: Видавництво Східноукраїнського національного ун-ту. — 2004. —
№ 4. — С. 166-174.

Лукащук В. І. Тілесність як об’єкт вивчення соціології спорту // Вісник
Харківського національного ун-ту ім. В.Н.Каразіна. “Соціологічні
дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – 2005.
— № 652. – С. 96 – 100.

Лукащук В. И. Религиозные факторы развития спорта // Соціологічні
дослідження: Зб. наук. праць. – Луганськ: Видавництво Східноукраїнського
національного ун-ту. — 2005. — № 5. — С. 133-142.

Лукащук В.І. Спорт і спосіб життя // Матеріали всеукраїнської наукової
студентсько-аспірантської конференції “Соціологія: минуле, сьогодення,
майбутнє”. – Львів, 2003. – С. 81-83.

Лукащук В. И. Социология спорта в системе дисциплин классического
университета // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції
“Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах”
(соціологія, психологія, педагогіка): Зб. наук. праць. – К.:
Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2004. – С. 277 –
281.

Лукащук В. И. Спортивная команда как модель бизнес-организаций
// Молодь України і соціально орієнтована економіка: Матеріали
міжнародної наукової конференції молодих учених і студентів. – Харків:
ХНАДУ, 2004. – С. 288.

Лукащук В. І. Особливості маркетингу в сфері фізичної культури та спорту
// Олимпийский спорт, физическая культура, здоровье нации в
современных условиях. Материалы международной научно-практической
конференции, посвященной XXVIII Олимпийским играм в Афинах. – Луганск,
2004. – С. 158-160.

Лукащук В. І. Роль спорту у зміцненні здоров’я молоді України // Молодь
в умовах нової соціальної перспективи: матеріали VI Міжнародної
науково-практичної конференції. – Житомир, 2004. — С. 272-274.

Лукащук В. І. Рукопашні змагання: Соціально-історичний аспект розвитку
// Материалы электронной научной конференции “Спортивные единоборства:
теория, практика, перспективы развития” – Харьков: НФУ-ХГАФК, 2004. – С.
41-43.

Лукащук В. Cучасні тенденції руху “Спорт для всіх” // Проблеми
активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали IV
Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Львів: ЛДІФК, 2004. –
С. 186- 187.

Лукащук В. І. Спорт та соціалізація особистості // VII Всеукраїнська
конференція молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці:
результати та перспективи досліджень”. Тези доповідей. – К.:
Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. – С. 64-66.

Лукащук В. І. Самоактуалізація особистості у спорті // Молодь в умовах
нової соціальної перспективи: матеріали VI Міжнародної
науково-практичної конференції. – Житомир, 2005. – С. 123-124.

АНОТАЦІЇ

Лукащук В. І. Тенденції розвитку спорту в умовах ринкових перетворень.
— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. –
Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна. – Харків, 2006.

Дисертаційну роботу присвячено вивченню тенденцій розвитку спорту в
умовах ринкових перетворень. Уточнено концептуальні уявлення про спорт
як соціальне явище. Спорт розглянуто з позиції інституціонального
підходу. Виділено універсальні та специфічні функції спорту. Серед
факторів, що впливають на розвиток спорту, розглянуто: політичні,
релігійні, соціально-психологічні, соціокультурні, соціально-економічні,
а також інформаційно-комунікативні технології. Виявлено сучасні
тенденції розвитку спорту: комерціалізація; професіоналізація; розвиток
спеціалізованої системи ЗМІ, що обслуговує спорт; розвиток нових видів
спорту; використання принципово нових видів допінгу. Вивчено
взаємозв’язок спорту і якості життя. Показано, що спорт, з одного боку,
може служити індикатором якості життя як окремої людини, так і певних
соціальних груп і навіть того чи іншого суспільства в цілому, допомагати
виявляти види соціальних нерівностей. З іншого боку, спорт здатний у
певному сенсі переборювати деякі види нерівностей, поліпшуючи тим самим
якість життя значної кількості людей.

Ключові слова: соціологія спорту, спорт як соціальний інститут,
тенденції розвитку спорту, якість життя, спортивні послуги, фактори
розвитку спорту.

Лукащук В.И. Тенденции развития спорта в условиях рыночных
преобразований. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологи. –
Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина. – Харьков, 2006.

Диссертация посвящена изучению тенденций развития спорта в условиях
рыночных преобразований. На основе анализа эволюции социологических
подходов уточнены концептуальные представления о спорте как социальном
явлении. Спорт рассмотрен с позиции институционального подхода. Выделены
универсальные и специфические функции спорта применительно к украинскому
обществу. К универсальным функциям отнесены: создание возможностей
членам общества удовлетворять свои потребности и интересы;
регулирование действий членов общества в рамках социальных отношений;
обеспечение социальной интеграции, устойчивости общественной жизни;
социализация индивидов; к специфическим — культурно-мировоззренческая,
рекреационная, коммуникативная, политическая, рекламная. Среди факторов,
влияющих на развитие спорта, рассмотрены: политические, религиозные,
социально-психологические, социокультурные, социально-экономические, а
также информационно-коммуникативные технологии. Установлено, что
наиболее существенное влияние оказывают политические и
социально-экономические факторы. Показано, как в результате влияния
информационно-коммуникативных технологий на развитие спорта появился
новый социальный феномен – киберспорт.

Выявлены современные тенденции развития спорта: коммерциализация;
профессионализация; развитие специализированной системы СМИ,
обслуживающей спорт; появление новых видов спорта; появление и
использование принципиально новых видов допинга. Проанализированы
история возникновения и развития коммерциализации в спорте, направления
и формы коммерческой деятельности различных международных спортивных
организаций, роль СМИ в развитии коммерческой деятельности. Раскрыты
положительные и отрицательные стороны коммерциализации спорта. Отмечено,
что основной задачей коммерческой деятельности в спорте является, с
одной стороны, обеспечение условий для максимального удовлетворения
потребностей общества в услугах спорта, а, с другой, — привлечение
ресурсов, имеющихся в обществе, для развития спорта. Установлено, что
профессионализация спорта – неизбежный объективный процесс,
способствующий повышению результативности, технологичности, эстетичности
и зрелищности спорта. Профессионализм содействует формированию рынка
управления спортом и отраслевой организационной структуры. Отмечено, что
профессиональный спорт в Украине получил официальное законное признание.
Проанализированы причины появления, этапы становления, факторы развития
и социальная значимость новых видов спорта. Отмечено, что становление
нового вида спорта представляет собой многоаспектный процесс
взаимосвязанной деятельности государственных и общественных органов
управления спортом (на национальном и региональном уровнях).

Выделены этапы становления украинского спорта как социального института.
Показано, что на современном этапе отношений общества и спорта
государство совместно с коммерческими структурами взяло на себя
ответственность за развитие спорта высших достижений и спортивной
инфраструктуры национального значения, использование спорта для
проведения досуга и воспитания стало прерогативой местных органов
власти.

Выявлена потенциальная степень влияния различных субъектов на развитие
спорта в Украине. На основании результатов экспертного опроса показано,
что органы государственной власти в наибольшей степени способны оказать
влияние на развитие украинского спорта; весьма значительными ресурсами в
этом отношении обладают также представители частного бизнеса, спортсмены
и тренеры; несколько меньше способны оказывать влияние на развитие
спорта спортивные чиновники, органы местного самоуправления, журналисты
и общественность. Отмечено, что все вышеуказанные субъекты обладают
значительным потенциалом воздействия на развитие спорта.

Показано, что наиболее действенными мерами популяризации спорта в
Украине могут быть: проведение в Украине крупнейших международных
соревнований; создание спортивного канала на украинском телевидении;
повышение зрелищности спортивных соревнований; организация встреч с
известными спортсменами. Наиболее эффективными мерами по развитию спорта
в конкретном населенном пункте являются: поддержка спортивной базы школ,
ВУЗов; поддержка спортклубов по месту жительства; строительство
спортивных площадок во дворах; развитие спортивного спонсорства.

Изучена взаимосвязь спорта и качества жизни. Показано, что спорт, с
одной стороны, может служить индикатором качества жизни как отдельного
человека, так и определенных социальных групп и даже того или иного
общества в целом, помогать выявлять определенные виды социальных
неравенств. С другой стороны, спорт способен в определенной степени
преодолевать некоторые виды неравенств, улучшая тем самым качество жизни
значительного количества людей. Выявлено, что одним из социальных
механизмов взаимовлияния спорта и рынка является превращение спорта в
сферу услуг, что сопровождается сегментацией как его видов, так и
потребителей спортивных услуг. Качество жизни последних хотя и
определяется включенностью в активные и пассивные занятия спортом, но
зависят от статусного, финансового и имущественного положения.

Ключевые слова: социология спорта, спорт как социальный институт,
тенденции развития спорта, качество жизни, спортивные услуги, факторы
развития спорта.

Lukashchuk V. I. The Tendencies of Development of Sports in the
Conditions of Market Transformations. – Manuscript.

Thesis for a Candidate’s Degree by specialty 22.00.04 – Special and
Branch Sociology. – V. N. Karazin Kharkiv National University. –
Kharkiv, 2006.

The thesis is devoted to study of the tendencies of development of
sports in the modern conditions. The conceptual ideas analyze sports as
the social phenomenon has been specified on the basis of the studies of
evolution of the sociological theories. The sports has been considered
as a social institute. The universal and specific functions of the
sports has been marked out. The influence of different factors
(political, religious, socio-psychological, socio-cultural,
socio-economical and also informational-communicative technologies) on
the development of sports has been studied. It has been noted, that the
commercialization, professionalization, development of specialized
system of mass-media serving sports, appearance of new kinds of sports
and essentially new kinds of doping are the modern lines of sports
development. The stages of development of the Ukrainian sports as a
social institute has been shown. The interrelations between sports and
the quality of life has been investigated. It has been shown, that the
sport on the one hand can serve as life-quality indicator of different
social groups and can help to reveal some kinds of social inequalities.
On the other hand, the sports can help to overcome different kinds of
inequalities, improving with a such way the quality of life of people.

Key words: sociology of sports, sports as a social institute, tendencies
of sports development, quality of life, sports services,factors of
sports development.

Відповідальний за випуск Хижняк Л.М.

Підписано до друку 09.02.06. Формат 60(90/16.

Папір офсетний. Друк ризографія.

Умовних друк. арк. 0,9. Тир. 100 прим. Зам. № 019-06.

Надруковано у друкарні ПП “Стиль-Іздат”.

61022, м. Харків, майдан Свободи, 7. Т. (057) 758-01-08.

Похожие записи