.

Технічні особливості та результати первинно-відновних операцій при черевно-анальних резекціях прямої кишки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2859
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

Маліновський Сергій Леонідович

УДК 616.351-089-06-084

Технічні особливості та результати первинно-відновних операцій при
черевно-анальних резекціях прямої кишки

14.01.03 – хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Гапонов Володимир Васильович,

Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, професор кафедри факультетської хірургії

та хірургії інтернів

Офіційні опоненти: Лауреат Державної премії України,

доктор медичних наук, професор

Десятерик Володимир Іванович,

Дніпропетровська державна медична
академія МОЗ України,

завідувач кафедри хірургії, травматології та ортопедії ФПО;

доктор медичних наук, професор

Пойда Олександр Іванович,

Національний медичний університет
ім. О.О. Богомольця

МОЗ України, професор кафедри
факультетської хірургії №1

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л.Шупика МОЗ України, м.Київ,

кафедра хірургії та проктології

Захист відбудеться 16.12.2005 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 при Дніпропетровській державній
медичній академії (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул.
Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий 16.11.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, доцент Ю.Ю. Кобеляцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема покращення результатів хірургічного
лікування захворювань ободової та прямої кишок є актуальною та соціально
значущою. Це обумовлено зростанням в останнє десятиріччя кількості
онкологічних та запальних колоректальних захворювань, які потребують
різних за обсягом резекцій товстої кишки, завершальним етапом яких є
накладання колостоми. Завершення операції формуванням колостоми значно
погіршує якість життя оперованих і нерідко призводить до виключення їх
із професійного та громадського життя (Балтайтис Ю.В., 1990; Кныш В.И.,
1997; Шалімов С.О. та співавт., 2000; Захараш М.П. и соавт., 2003;
Десятерик В.И. и соавт., 2003; Deans G. et al., 1998; Nicholls R.J.,
2000).

Сучасна хірургічна стратегія при колоректальних захворюваннях спрямована
на виконання сфінктерозберігаючих операцій, які дозволяють зберегти
замикальний апарат прямої кишки і тим самим поліпшити якість життя
прооперованих хворих (Воробьев Г.И. и соавт., 2000; Бондарь Г.В. и
соавт., 2001; Яицкий Н.А. и соавт., 2002; Ерко И.П. и соавт., 2003;
Захараш М.П. и соавт., 2003; Конев В.Г. и соавт., 2005; Bond J., 2001;
Damianov N. et al., 2003; Keidar A. et al., 2003; Park J.G. et al.,
2005).

Широкому впровадженню функціонально вигідних сфінктерозберігаючих
операцій сприяють дослідження особливостей шляхів лімфовідтоку та росту
пухлин прямої кишки, ембріологічного розвитку прямої кишки і
задньопрохідного каналу (Бондарь Г.В. и соавт., 2000, Янушкевич В.Ю. и
соавт., 2000; Воробьев Г.И. и соавт., 2000).

Не менш важливе значення мають дані по вивченню віддалених результатів
хірургічного лікування хворих із колоректальними новоутвореннями, які не
виявили достовірної різниці у виживанні пацієнтів після виконання
черевно-промежинної екстирпації прямої кишки і черевно-анальної резекції
прямої кишки при локалізації пухлини в середньо- і нижньоампулярному
відділі прямої кишки (Башеев В.Х., 2003; Конев В.Г. и соавт., 2003; Nam
Kyu K. et al., 2001).

На велику увагу серед сфінктерозберігаючих операцій заслуговує технічно
більш складна черевно-анальна резекція прямої кишки. Незважаючи на те,
що вона виконується досить давно, дотепер залишаються актуальними
питання формування життєздатного трансплантата для зведення і
збереження його життєздатності після операції.

Після виконання черевно-анальної резекції прямої кишки одним із тяжких
ускладнень є некроз зведеної кишки, що виникає у 8,7-21,8% хворих, який
призводить до розвитку гнійних ускладнень з боку порожнини малого таза і
перитонітів (Федоров В.Д. и соавт., 1987; Петров В.П. и соавт., 2000;
Keighley M.R. et al., 1993). У післяопераційному періоді у таких хворих
погано відновлюється утримувальна функція анального сфінктера та
формуються стриктури зведеної кишки, що погіршує функціональні
результати лікування (Винник Ю.А. и соавт., 2001; Одарюк Т.С. и соавт.,
2001; Яицкий Н.А. и соавт., 2002).

Високий рівень розвитку некрозу зведеної кишки після черевно-анальної
резекції прямої кишки диктує необхідність розробки і удосконалення
заходів щодо їхньої профілактики. Не менш важливою проблемою є лікування
ускладнень, що виникають після резекції товстої кишки, та обсяг
реабілітаційних заходів, які покращують функціональний стан сфінктера
прямої кишки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт
Дніпропетровської державної медичної академії і є фрагментом досліджень
з тем: „Розробка термінів та обсягів стаціонарного лікування з
невідкладної колоректальної хірургії, інтенсивної терапії та знеболення”
(№ державної реєстрації 0104U010390) та „Розробка на засадах
інформаційних технологій термінів та обсягів стаціонарного лікування з
невідкладної абдомінальної хірургії, інтенсивної терапії та
знеболювання” (№ державної реєстрації 0199U002123).

Мета роботи. Покращити результати хірургічного лікування хворих, яким
виконана черевно-анальна резекція прямої кишки, шляхом оптимізації
інтраопераційної оцінки життєздатності кишки, що зводиться, та
удосконалення методів профілактики і лікування ускладнень.

Основні задачі дослідження:

1. Визначити причини незадовільних результатів виконання резекцій
ободової та прямої кишок зі зведенням кишки в анальний канал у ранньому
і віддаленому післяопераційному періоді.

2. Розробити методику оптимальної інтраопераційної оцінки життєздатності
кишки, що зводиться в анальний канал.

3. Визначити достовірні реографічні критерії порушень кровопостачання
зведеної кишки протягом найближчого післяопераційного періоду.

4. Виробити патогенетично обгрунтовані методи профілактики та лікування
ускладнень з боку зведеної кишки у ранньому післяопераційному періоді.

5. Удосконалити методи профілактики та лікування стриктур зведеної
кишки, оцінити ефективність використання методики Біофідбек для
повноцінного відновлення утримувальної функції сфінктера прямої кишки.

Об’єкт дослідження: хворі із захворюваннями ободової кишки та
ампулярного відділу прямої кишки, у яких стадія патологічного процесу і
їхній загальний стан дозволяли виконувати операцію в обсязі
черевно-анальної резекції зі зведенням кишки в анальний канал.

Предмет дослідження: оцінка особливостей мобілізації ободової кишки і
характеру кровотоку в її дистальному відділі при зведенні кишки на
промежину при виконанні черевно-анальної резекції прямої кишки, а також
характер перебігу раннього післяопераційного періоду з урахуванням
запобігання і лікування ускладнень на ділянці сформованого анастомозу та
реабілітаційне лікування ускладнень у віддаленому періоді.

Методи дослідження – клінічні, інструментальні, рентгенологічні,
ендоскопічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Розроблено і удосконалено
об’єктивний метод інтраопераційної оцінки життєздатності зведеної кишки,
заснований на внутрішньопросвітному реографічному дослідженні характеру
кровотоку в стінці кишки.

За допомогою реографічного дослідження було виявлено, що однією з
причин, яка сприяє розвитку ішемічних розладів у зведеній кишці, є
утруднення венозного відтоку від ділянки кишки, яка розташована нижче та
на рівні анального каналу.

Вперше визначено достовірні реографічні критерії, що дають можливість на
2 добу після операції виявляти порушення кровообігу в стінці зведеної
кишки та прогнозувати розвиток її некрозу.

Розроблено метод ізоляції запального процесу від проникнення кишкового
вмісту в параректальний простір при виникненні некрозу зведеної кишки.

Встановлено, що застосування техніки Біофідбек у хворих після
черевно-анальної резекції прямої кишки дозволяє достовірно поліпшити
функцію утримання кишкового вмісту. Удосконалено методи реканалізації
стенозів зведеної кишки та заходи щодо запобігання рестенозуванню.
Проведений багатофакторний статистичний аналіз дав можливість розробити
формулу, яка дозволяє прогнозувати розвиток ішемічних розладів у
зведеній кишці у післяопераційному періоді.

Практичне значення отриманих результатів. Використання реографічного
методу оцінки кровообігу кишки, що зводиться, дозволяє об’єктивно
оцінювати як артеріальний приплив, так і венозний відтік крові, у той
час як біологічна проба дає більше уявлення про артеріальний приплив.

Оцінка у післяопераційному періоді кровотоку у зведеній кишці дозволила
виявляти порушення, що виникають на ранніх стадіях. Включення до
комплексу лікування препаратів, що поліпшують кровоток, дозведення кишки
та додаткова дивульсія анального жому дали можливість знизити частоту
некрозів зведеної кишки до 9,7% і викликаних їх розвитком
гнійно-запальних ускладнень із боку малого тазу – до 6,5%.

Використання розроблених способів і методів лікування некрозів зведених
кишкових трансплантатів дозволило скоротити час лікування даної
категорії хворих і уникнути накладання розвантажувальних колостом.

Застосування техніки Біофідбек дозволило повноцінно відновити
утримувальну функцію сфінктера прямої кишки і тим самим поліпшити якість
життя хворих після виконання черевно-анальної резекції прямої кишки.

Удосконалена тактика лікування рубцевих стриктур зведеної кишки дозволяє
за допомогою малоінвазивних трансанальних втручань відновити адекватний
пасаж кишкового вмісту і тим самим зберегти функціональну повноцінність
операції, що виконувалась.

Розроблено пристрій для оцінки довжини стенозів зведеної кишки
(Деклараційний патент „Пристрій для визначення локалізації і довжини
стенозу прямої кишки” за № 3005), який об’єктивізує довжину стенозів і
дає можливість визначати тактику лікування.

Впровадження результатів дослідження. Результати досліджень впроваджені
у практику роботи проктологічних відділень Дніпропетровської клінічної
лікарні № 6 і № 4, відділення гнійної хірургії обласної клінічної
лікарні ім. І.І. Мечникова.

Застосування запропонованих методів профілактики та лікування ускладнень
після виконання черевно-анальної резекції прямої кишки одержало
позитивну оцінку і дозволило в зазначених лікувальних установах
поліпшити найближчі і віддалені результати виконання даного оперативного
втручання. Результати роботи використовуються у програмах лекційних
курсів і практичних занять кафедри факультетської хірургії та хірургії
інтернів Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок дисертанта. З науковим керівником визначено тему
дослідження і на підставі самостійно проведеного дисертантом
інформаційно-патентного пошуку та аналізу наукової літератури з теми,
сформульовано мету і завдання дослідження.

Дисертант брав участь в обстеженні хворих на етапі обгрунтування вибору
операції, в операціях і самостійно наглядав за хворими, які перенесли
черевно-анальну резекцію прямої кишки, обстежував і лікував хворих на
різних етапах післяопераційного періоду.

Автором роботи розроблений, клінічно апробований і впроваджений у
практику „Пристрій для визначення локалізації і довжини стенозу прямої
кишки”, на який отриманий деклараційний патент № 3005 України.

Дисертант самостійно провів статистичну обробку і наукову інтерпретацію
всіх отриманих даних, сформулював висновки дисертації. Авторові належить
головна роль у підготовці наукових публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були
представлені та обговорені на науково-практичній конференції „Нове в
хірургії XXI століття”, Київ, 2003; науково-практичних конференціях
Дніпропетровської державної медичної академії у 2003-2004 рр., засіданні
Асоціації хірургів Дніпропетровської області у 2005 р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових статей.
Із них 3 статті у фахових виданнях, 6 – у збірниках наукових праць. Три
статті самостійні.

Обсяг дисертації та її структура. Робота викладена на 144 сторінках
машинописного тексту, ілюстрована 22 рисунками і 19 таблицями.
Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, трьох спеціальних
розділів, обговорення результатів дослідження, висновків і практичних
рекомендацій, списку використаної літератури, що містить 140 джерел
вітчизняних і 68 зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Робота базується на результатах
хірургічного лікування 91 хворого, що знаходились на обстеженні та
лікуванні в обласному проктологічному центрі міської клінічної лікарні №
6 м. Дніпропетровська за період з 1989 по 2005 роки. Серед хворих, що
спостерігались, чоловіків було 49 (54%), жінок – 42 (46%).
Співвідношення чоловіків до жінок склало 1,2 : 1. Вік хворих коливався
від 30 до 80 років.

Із 91 хворого, які знаходились під спостереженням, оперативні втручання
з приводу раку прямої кишки виконано 80 пацієнтам, ворсинкуватої пухлини
– 2, неспецифічного виразкового коліту – 5, хвороби Крона – 1.
Реконструктивно-відновні оперативні втручання із зведенням ободової
кишки виконано 3 хворим.

У 80 пацієнтів, прооперованих з приводу раку прямої кишки, морфологічним
субстратом пухлини була аденокарцинома різного ступеня диференціювання.
У 4 випадках було діагностовано І стадію пухлинного процесу, у 56 – ІІ
стадію, у 16 – ІІІ стадію, у 4 – ІV стадію. Нижній край пухлини
знаходився на відстані 6 см від краю відхідника у 21 (26,25%) пацієнта,
7-8 см – у 22 (27,5%), 9-10 см – у 21 (26,25%), 11-12 см – у 6 (7,5%),
вище 12 см – у 10 (12,5%) хворих. У 2 хворих діагностована ворсинкувата
пухлина на відстані 6 см від краю відхідника (в одному випадку з
циркулярним ураженням стінки кишки, у другому – з малігнізацією).

При хворобі Крона (1 випадок) та неспецифічному виразковому коліті (4
випадки) мало місце субтотальне ураження товстої кишки. В 1 випадку
неспецифічний виразковий коліт розповсюджувався на пряму кишку та
ректосигмоїдний відділ ободової кишки.

Ускладнення основного захворювання серед проаналізованих хворих
спостерігалися у 30 (32,9%): кровотеча із тканини пухлини мала місце у
5 осіб, клініка часткової кишкової непрохідності – у 24, токсична
дилатація ободової кишки – у 1. У процесі обстеження були виявлені
сполучені та супутні захворювання у 47 пацієнтів.

Для обгрунтування вибору методу оперативного втручання при патології
ободової та прямої кишок аналізувалися загальноклінічні прояви
захворювання із проведенням лабораторних та інструментальних методів
дослідження.

Для визначення локалізації та протяжності ураження ободової та прямої
кишок патологічним процесом, а також для дослідження зведеної кишки
проводили загальноприйняті методи діагностики: пальцеве дослідження,
огляд ректальним дзеркалом, ректороманоскопію, фіброколоноскопію та
іригографію (проктографію). Уточнення поширеності та стадії
онкологічного процесу проводили за допомогою ультразвукової сонографії
органів черевної порожнини, заочеревинного простору, рентгенологічного
дослідження органів грудної порожнини, комп’ютерної томографії.

Реографічне дослідження характеру кровопостачання зведеної кишки під час
операції та протягом перших трьох діб після операції було проведено 31
хворому. Реографічне дослідження проводилося за допомогою
внутрішньопросвітного зонду власної конструкції, на триканальному
реографі Р4-02, запис даних на папір проводився за допомогою
9-канального пристрою енцефалографа ВI0SCRIPT BST1. При оцінці та
інтерпретації реограм розраховували наступні показники: реографічний
індекс (РІ), діастолічний індекс (ДІ), показник тонусу судин (ПТС).

Функцію анального жому у перед- та післяопераційному періоді вивчали за
допомогою браншевого сфінктерометра. Для вимірювання величини зусилля
різних порцій м’язів анального сфінктера у спокої і при максимальному
скороченні дослідження проводилися на 3-9 та 6-12 годинах за
циферблатом. Клінічну оцінку утримувальної функції сфінктера прямої
кишки та проявів стенозів здійснювали за класифікацією В.Д.Федорова
(1984).

Для відновлення утримувальної функції сфінктера прямої кишки проводились
реабілітаційні заходи, спрямовані на розвиток нових зворотних
фізіологічних зв’язків за допомогою техніки Біофідбек. Для цього
використовувався апарат для вимірювання моторної активності порожнинних
органів „Електроніка А-1”.

Отримані результати проаналізовані за допомогою методів математичної
статистики. Формування та редагування первинної бази досліджених даних
проведено на персональній обчислювальній машині „Pentium 4 Mobile PC” у
середовищі „Windows XP Professional” пакетом „Microsoft Excel” ліцензія
JH7JK-FQ7J9-73TQ3-CRBXR-TXYYD. Усі види статистичної обробки виконано
за допомогою стандартного пакета „Statistica for Windows -6.0”.
Обчислення основних статистичних показників та параметрів розподілу
досліджуваних даних в цілому та по групах виконано процедурою
„Descriptive Statistics”.

Результати власних досліджень. Передопераційне дослідження хворих та
інтраопераційна ревізія органів черевної порожнини і об’єкту
оперативного втручання дозволили у 91 хворого обгрунтувати можливість
виконання сфінктерозберігаючої резекції ободової та прямої кишок. Із 91
оперованого пацієнта у 83 (91,2%) була виконана черевно-анальна
резекція, із них у 79 (95,1%) вона була радикальна, а у 4 (4,8%) –
симптоматична, у 4 (4,3%) хворих виконана колектомія з черевно-анальною
резекцією прямої кишки, у 3 (3,3%) – реконструктивно-відновні операції
із зведенням ободової кишки і у 2 (2,2%) пацієнтів виконувались
субтотальна дистальна резекція ободової та проксимальна резекція прямої
кишок за Дюамелем.

Найважливішим етапом виконання хірургічного втручання зі збереженням
просування кишкового вмісту через відхідник є формування кишкового
трансплантата для зведення на промежину.

Мобілізація ободової і прямої кишок починалася з визначення характеру
ангіоархітектоніки кишок. Крупнопетлистий тип ангіоархітектоніки брижі
сигмоподібної кишки виявлено у 40,3% випадках, середньопетлистий – у
32,9% і дрібнопетлистий – у 26,8%. Перетинання судин виконували в
залежності від встановленого типу кровопостачання. Після перетинання
судин і розправлення брижі оцінювалася життєздатність кишки за допомогою
біологічної проби, після чого виконували промежинний етап.

У 45 (54,9%) пацієнтів із пухлинним ураженням, що не перевищувало в
діаметрі 4-5 см і не виходило за межі кишки, виконувалося зведення кишки
з пухлиною. У цих випадках з боку промежини виконували остаточну
мобілізацію і перетинання прямої кишки у двох варіантах: з перетинанням
кишки вище зубчастої лінії задньопрохідного каналу (84,4%) і за
допомогою евагінаційного способу (15,6%). При пухлинах у діаметрі понад
4-5 см у 37 (45,1%) хворих видалення кишки з пухлиною здійснювали з боку
черевної порожнини.

Після зведення трансплантата перед формуванням анастомозу повторно
оцінювали життєздатність зведеної кишки за допомогою біологічної проби,
що доповнювалась реографічним дослідженням характеру кровопостачання.
Під контролем біологічної проби і реографічного дослідження
кровопостачання зведеної кишки у 9 пацієнтів була виконана додаткова
мобілізація сигмоподібної і низхідної ободової кишок, що дозволило на
заключному етапі операції сформувати надлишок кишки в порожнині малого
таза для дозведення у випадку розвитку некрозів зведеного трансплантата.

Реографічне дослідження характеру кровопостачання стінки зведеної кишки
виконували вище та на рівні анального каналу і в надлишку зведеної кишки
під час операції та протягом перших 3 діб у 31 хворого.

При проведенні реографічного дослідження встановлено, що у 32,3% хворих
у зведеній кишці на рівні анального каналу та в її надлишку показники
діастолічного індексу достовірно були вищі, ніж у решти хворих, яким
виконувалось дослідження. Такі зміни свідчили про порушення відтоку
крові при збереженому її припливі. За цими даними, для подальшого
спостереження за оперованими хворими ми розподілили їх на 2 групи: перша
група – 21 пацієнт, у яких не було відзначено підвищення ДІ, друга група
– 10 хворих, у яких показники ДІ достовірно були підвищеними. Дані
показників реографічного дослідження зведеної кишки під час операції у
хворих 1 і 2 груп наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Дані реографічного дослідження зведеної кишки під час операції

Показники Рівень дослідження

1 канал (кишка вище анального каналу)

2 канал (рівень

анального каналу)

3 канал (надлишок

зведеної кишки)

1 група

2 група

1 група

2 група

1 група

2 група

ДІ ( %) 71,7±1,6 75,7±1,9 76,35±1,1* 81,6±1,6* 81,3±0,9* 85,3±1,2*

РІ (у.о.) 0,9±0,03 0,7±0,05 0,5±0,02 0,4±0,03 0,3±0,02 0,27±0,02

ПТС ( %) 28,0±1,2 28,7±1,4 31,0±0,8 31,6±0,7 34,8±0,6 36,6±1,9

Примітка: * при рR??’I ? N e e eZ † ???† I I @ rkd @ " @       @ @   ????l?пі хворих відзначалося більш різке зниження значень РІ і до 3 доби вони досягали 0,23±0,03 у.о. Показники РІ на рівні анального каналу у хворих обох груп протягом 2 і 3 доби достовірно відрізнялися і свідчили про зниження кровонаповнення стінки зведеної кишки на ділянці анального каналу, у хворих 2 групи до другої доби на 25,4%, до третьої доби - на 26,7% у порівнянні з аналогічними показниками у хворих 1 групи. Значення РІ в надлишку зведеної кишки у хворих 1 групи знижувалися поступово і на 3 добу становили 0,2±0,02 у.о., у той час як у хворих 2 групи ці показники прогресивно знижувалися і на 3 добу досягали 0,09±0,02 у.о. Відзначено достовірні розходження показників РІ у надлишку зведеної кишки протягом 1, 2 і 3 доби. Це свідчило про достовірне зниження кровонаповнення стінки зведеної кишки нижче анального каналу на 19,6%, 27,66% і 56,87% у хворих 2 групи у порівнянні з аналогічними показниками у пацієнтів 1 групи. У 1 групі хворих (рис. 5) протягом перших 3 діб післяопераційного періоду відзначалося зниження даних ПТС на всіх рівнях відносно інтраопераційного рівня, які до 3 доби знижувалися до 21,0±0,6%, 25,1±0,9% і 27,7±0,9%. У 2 групі хворих (рис. 6) у кишці вище анального каналу відзначено коливання ПТС відносно інтраопераційного рівня, і на 3 добу він досягав 31,0±4,3%. На рівні анального каналу спостерігалося прогресуюче підвищення ПТС, значення якого до 3 доби досягали 39,1±1, 8%. Значення ПТС у надлишку зведеної кишки протягом перших двох діб підвищувалися і на другу добу досягали 39,7±0,5%. На 3 добу було відзначено їх зниження до 35,4±3,9%. Достовірне підвищення значень ПТС було виявлено в кишці на рівні анального каналу та у надлишку зведеної кишки у хворих 2 групи протягом 1 і 2 доби, на 3 добу достовірне підвищення значень ПТС у пацієнтів 2 групи відзначене на всіх рівнях. Таким чином, за допомогою реографічного дослідження розлади кровопостачання у стінці зведеної кишки та їх рівень були виявлені на другу добу у хворих 2 групи, що дозволило нам у 40% із них виконати дозведення кишки до рівня адекватного кровопостачання, а у 60% - провести додаткову дивульсію анального жому. Застосування цих заходів дозволило знизити рівень некрозів зведеної кишки до 9,7% і виникнення при їх розвитку гнійно-запальних ускладнень з боку клітковини таза - до 6,5%. Вибір лікувальної тактики при розвитку некрозів зведеної кишки залежав від їхнього рівня і площі. При розвитку гнійно-запальних ускладнень з боку тазової клітковини одним із напрямків лікування є відключення зведеної кишки шляхом формування трансверзостоми. Для запобігання накладанню колостом використовувався розроблений нами зонд, який дозволив ізолювати гнійну порожнину від потрапляння в неї кишкового вмісту. Довготривале промивання гнійної порожнини виконувалося через 2 бокові канали, отвори яких відкривалися на різних рівнях між роздувними балонами. За допомогою процедури дискримінантного аналізу передопераційних даних у хворих, яким планується виконання операцій на ампулярному відділі прямої кишки, були отримані класифікуючі функції і розв'язальні правила, що дозволяють прогнозувати розвиток після операції ішемічних розладів у зведеній кишці. Було встановлено прямий кореляційний зв’язок між віком пацієнтів (r=0,45, p 0, ці розлади не
прогнозуються. Ефективність розрахованої математичної моделі
прогнозування розвитку ішемічних розладів у зведеній кишці при
використанні передопераційних параметрів кольорового показника, азоту
сечовини і віку пацієнтів склала 88,9%.

Проведена клінічна оцінка утримувальної функції сфінктера прямої кишки
за тестами В.Д.Федорова через 12 місяців після операції показала, що
доброго утримання кишкового вмісту не відзначено у жодного хворого,
задовільно утримували кишковий вміст 83,3% оперованих хворих,
незадовільно – 16,7%.

Для покращення функції сфінктера прямої кишки у хворих основної групи
була застосована методика розвитку нових зворотних фізіологічних
зв’язків за допомогою техніки Біофідбек. Скорочувальна активність м’язів
сфінктера прямої кишки оцінювалася за допомогою браншевого
сфінктерометра. Для оцінки відновлення скорочувальної функції анального
жому показники сфінктерометрії у хворих основної і контрольної груп
порівнювалися із передопераційним рівнем (табл. 3).

Таблиця 3

Показники тонусу і вольового скорочення сфінктера заднього проходу

через 3, 6 і 12 місяців після операції

Термін спо- стереження Показники Передопераційний

рівень (Ньютон) Основна група

(Ньютон) Контрольна група

(Ньютон)

3 місяці 3 – 9 тонус

3,34±0,04

1,83±0,05*

1,35±0,04*

3 – 9 вольове

1,92±0,04

1,15±0,03*

0,93±0,06*

6 -12 тонус

3,13±0,07

1,71±0,07*

1,32±0,04*

6 -12 вольове

1,93±0,06

1,14±0,04*

0,89±0,07*

6 місяців 3 – 9 тонус

3,34±0,04

2,89±0,06*

1,79±0,17*

3 – 9 вольове

1,92±0,04

1,46±0,05*

1,0±0,05*

6 -12 тонус

3,13±0,07

2,66±0,09*

1,68±0,19*

6 -12 вольове

1,93±0,06

1,48±0,05*

1,02±0,05*

12 місяців 3 – 9 тонус

3,34±0,04

3,04±0,11*

2,22±0,27*

3 – 9 вольове

1,92±0,04

1,65±0,08*

1,17±0,17*

6 -12 тонус

3,13±0,07

2,85±0,15*

2,0±0,12*

6 -12 вольове

1,93±0,06

1,70±0,12*

1,18±0,14*

Примітка: * при р Відповідальний за випуск: доцент Кобеляцький Ю.Ю. Підписано до друку 15.11.05. Формат 60х90 1/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100 пр. Зам. № 165. Рекламно-видавниче агентство “Дніпро-VAL”. ДК №46 від 28.04.2000. 46038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 7 PAGE \* Arabic 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020