УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ДУХНИЦЬКИЙ Володимир Богданович

УДК 619: 615.918:616-08

Т-2 токсикоз тварин (патогенез, діагностика, лікування, профілактика)

16.00.04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України.

Науковий консультант доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН

Хмельницький Григорій
Олександрович,

Національний аграрний
університет,

завідувач кафедри
фармакології та токсикології.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук

Малик Остап Григорович,

Державний науково-дослідний
контрольний інститут

ветеринарних препаратів та
кормових добавок, головний

науковий співробітник
лабораторії фармакології та

токсикології;

доктор ветеринарних наук,
професор

Гуфрій Дмитро Федорович,

Львівська національна
академія ветеринарної

медицини імені С.З.
Гжицького, завідувач кафедри

фармакології та
токсикології;

доктор ветеринарних наук

Котик Анатолій Миколайович,

Інститут птахівництва УААН,

головний науковий
співробітник лабораторії

мікотоксикології.

Провідна установа Білоцерківський державний аграрний університет,
кафедри:

паразитології і фармакології,
мікробіології і вірусології,

Міністерства аграрної
політикиУкраїни, м. Біла Церква.

Захист дисертації відбудеться “ 16 ” травня 2006 р. о 900 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Інституті
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою:
61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: м.
Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий “ 12 ” квітня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор
Бабкін А.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед багатьох чинників навколишнього середовища, що
забруднюють корми та продукти харчування є мікотоксини. Достеменно
відомо, що останні для організму тварин і дюдей становлять загрозу, як
чужерідні речовини. Проблема мікотоксикозів носить глобальний характер.
У першу чергу це пояснюється повсюдним поширенням грибів у природі, які
за сприятливих умов (підвищення вологості та температури) уражують
корми, продукти харчування, промислову сировину та продукують особливо
небезпечні мікотоксини. З іншого боку — використання кормів і продуктів
харчування, контамінованих мікотоксинами, може супроводжуватись
захворюваннями тварин та людей – мікотоксикозами і навіть призводити до
їх загибелі (Билай В.И., Пидопличко Н.М., 1970; Рухляда В.В, Коломацкий
В.П., 1982; Петрович С.В., 1982; Тутельян В.А., Кравченко Л.В., 1985;
Петрович С.В., 1991; Иващенко В.Г., 1999; Котик А.Н., 1999; Peraica M.,
Radic B., Lucic A., 1999; Lemmes M., 2000; Коцюмбас І.Я., 2001;
Труфанова В., 2004).

До найбільш розповсюджених належать гриби із роду Fusarium, які здатні
продукувати велику кількість мікотоксинів, у тому числі більше ніж 150
трихотеценових (Монастырский О.А., 2001).

Серед трихотеценових мікотоксинів частотою виявлення та токсичністю
виділяється Т-2 токсин, який вважається найбільш вивченим. Встановлені
його структура, вивчені властивості та частково механізм дії,
біотрансформація, розроблені методи виділення, ідентифікації та
кількісного визначення. Однак, досі проблема боротьби з Т-2 токсикозом
залишається не вирішеною. Зокрема, не вивчені умови, які сприяють
виникненню згаданого вище токсикозу, його патогенез, не розроблені
методи специфічної та неспецифічної терапії. Потребують подальшої
науково-обгрунтованої констатації максимально допустимі рівні (МДР)
токсину в кормах для різних видів тварин, його вплив на організм тварин
у мінімальних дозах за умови тривалого надходження, накопичення та
виділення з організму.

Хоча Т-2 токсикоз тварин вивчався вітчизняними та зарубіжними
вченими, однак виникла необхідність подальшого вивчення впливу Т-2
токсину на окремі органи і системи, процеси обміну речовин, показники
гуморальної та клітинної ланок імунітету, активність ферментних систем
організму, а також пошуку доступних і дешевих методів та засобів
лікування тварин і профілактики Т-2 токсикозу, зокрема ендогенного
впливу.

Зважаючи на вищеописану проблему також виділяємо, що важливе значення
Т-2 токсин має для свиней і птиці у зв’язку з їх високою чутливістю
(DL50 4 мг/кг), особливостями годівлі (концентратний тип), частотою
виявлення токсину в зерні та комбікормах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконувалась згідно з тематичним планом науково-дослідних тем
кафедри фармакології та токсикології Національного аграрного
університету (НАУ) “Теоретично обгрунтувати застосування антидотів,
методів прискореної діагностики та надійної профілактики мікотоксикозів
тварин” — (номер держреєстрації 0198U004091) та “Розробити систему
контролю якості продукції тваринництва за показниками безпеки
(токсикантами)” — (номер держреєстрації 0102U006203), які входять до
галузевої науково-технічної програми “Забезпечення
ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”.

Мета та задачі досліджень. Метою досліджень було вивчити особливості
токсичної дії Т-2 токсину, клінічний перебіг хронічної форми Т-2
токсикозу лабораторних тварин і поросят, дослідити морфологічні,
імунологічні та біохімічні показники крові для встановлення патогенезу
та використання їх з діагностичною метою, пошуку засобів лікування і
профілактики отруєнь.

Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

— вивчити та проаналізувати у порівняльному аспекті клінічний прояв Т-2
токсикозу щурів, котів і свиней;

— дослідити вплив Т-2 токсину на гематологічні та біохімічні показники
організму лабораторних тварин і свиней;

— вивчити вплив Т-2 токсину на показники клітинного та гуморального
імунітету організму свиней;

— дослідити ферментативну функцію печінки за хронічної форми Т-2
токсикозу;

— вивчити стан вільнорадикального перекисного окиснення та
антиоксидантного захисту організму щурів і поросят за Т-2 токсикозу;

— вивчити стан обміну оксиду азоту та циклічних нуклеотидів за Т-2
токсикозу поросят;

— визначити основні діагностичні тести за Т-2 токсикозу тварин;

— на основі вивчення патогенезу запропонувати засоби для лікування
тварин і профілактики Т-2 токсикозу.

Об’єкт дослідження: Т-2 токсикоз щурів, котів і поросят: клініка,
патогенез, діагностика, лікування та профілактика.

Предмет дослідження: Т-2 токсин і його вплив на клінічні,
гематологічні, біохімічні й імунологічні показники організму тварин,
пошук лікувально – профілактичних засобів.

Методи дослідження: фармакологічні, хіміко-токсикологічні, клінічні,
біохімічні, гематологічні, морфологічні, спектрофотометричні,
радіоімунні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше комплексно
вивчено токсикодинаміку Т-2 токсину в організмі щурів, котів і поросят.
Встановлено, що Т-2 токсин негативно впливає на стан клітинного і
гуморального імунітету тварин, останнє підтверджується зменшенням
кількості Т- і В-лімфоцитів, титру природних антитіл та імуноглобулінів
класу G, А і М, збільшенням кількості 0-лімфоцитів, порушенням
імунорегуляторного індексу.

Виявлено вплив Т-2 токсину на обмін оксиду азоту, який характеризується
зниженням активності NO-синтази, зростанням рівня нітрозотіолів і
нітритів, зменшенням концентрації гемоглобіну в крові поросят. Зниження
активності NO-синтази, що генерує важливий низькомолекулярний
біорегулятор, яким є оксид азоту обумовлюється дефіцитом субстрату –
L-аргініну, що використовується в аргіназній реакції.

Доведено, що Т-2 токсин у субтоксичних дозах викликає різке порушення
ферментативної і неферментативної ланок антиоксидантного захисту
організму тварин, що підтверджується зростанням рівня ТБК- активного
продукту (малоновий діальдегід) у крові і печінці, вільних радикалів та
зменшенням концентрації SH-груп, сечової кислоти, осмотичної
резистентності еритроцитів та природних біоантиоксидантів.

Встановлено суттєвий вплив Т-2 токсину на вміст циклічних аденозин- та
гуанідинмонофосфатів у крові поросят. Підвищення вмісту циклічних
нуклеотидів відображає активність аденілат- та гуанілатциклазної
сигнальних систем з одного боку і фосфодіестеразної — з іншого.

Доведено лікувально-профілактичний ефект унітіолу та нукливету при
хронічній формі Т-2 токсикозу поросят, який характеризується
нормалізацією процесів обміну речовин, зниженням активності перекисного
окиснення ліпідів та збільшенням приростів маси тіла.

Підтвердженням об’єктивності нових уявлень щодо патогенезу Т-2 токсикозу
тварин є висока лікувальна ефективність антиоксидантних та
імуностимулюючих засобів – унітіолу, нукливету та препаратів вітамінів
Е, А, С, Д3.

Одержано патент України 4491, А61К31/355 “Спосіб зниження негативного
впливу Т-2 токсину на організм тварин”: Духницький В.Б., Іщенко В.Д.;
заявл. 19.05.2004; опубл. 17.01.2005.-Бюл. №1., що підтверджує новизну
та актуальність досліджень.

Практичне значення одержаних результатів. Прикладне значення
отриманих результатів полягає в обгрунтуванні можливості застосування
для зменшення негативного впливу Т-2 токсину на організм тварин засобів
патогенетичної терапії (антиоксидантів, препаратів загальної
антитоксичної дії, біологічно активних речовин). Результати досліджень
використано у “Методичних рекомендаціях з діагностики, лікування та
профілактики Т-2 токсикозу свиней”, затверджених Державним департаментом
ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики від 31 липня
2003 року, реєстр. №15-14/322, та у методичних вказівках “Діагностика,
лікування і профілактика мікотоксикозів тварин та птиці”, які схвалено
та рекомендовано до видання науково-проблемною радою НДІ ветеринарної
медицини, якості та безпеки с-г продукції НАУ та методичною комісією
Інституту ветеринарної медицини УААН.

Основні теоретичні положення дисертації використовуються в навчальному
процесі НАУ з курсу “Ветеринарна токсикологія” для підготовки
спеціалістів ветеринарної медицини та для слухачів післядипломної
освіти, а також при наукових дослідженнях у лабораторіях ветеринарної
медицини.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає
в аналізі літератури за темою дисертації, розробці схем та проведенні
експериментальних і лабораторних досліджень, статистичній обробці
одержаних результатів та їх аналізі, написанні дисертації, формулюванні
висновків і пропозицій виробництву.

Частина експериментів виконана за участю аспіранта Іщенка В.Д.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались, обговорювались і отримали схвалення на таких наукових
форумах: Першій Всеукраїнській науково-методичній конференції
ветеринарних фармакологів і токсикологів (Київ, НАУ, 1998 р.);
конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету
ветеринарної медицини НАУ (2000-2001 рр.); конференціях
професорсько-викладацького складу і аспірантів Навчально-наукового
інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК НАУ
(2002-2005 рр.); першому з’їзді токсикологів України (Київ, 2002 р.),
науково-практичній конференції “Організація токсикологічної допомоги в
Україні” (Київ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції з
ветеринарної фармакології та токсикології, присвяченій 100-річчю до дня
народження професора С.В. Баженова (Київ, НАУ, 2002 р.); Міжнародній
науково-практичній конференції “Актуальні проблеми ветеринарної медицини
в умовах сучасного ведення тваринництва” (Феодосія, 2003 р.); 1V
науково-практичній конференції БДАУ “Проблеми неінфекційної патології
тварин” (Біла Церква, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній
конференції “Ветеринарна медицина – 2004: сучасні аспекти розробки,
маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів” (Феодосія, 2004 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції “Ветеринарна медицина – 2005:
сучасний стан та актуальні проблеми забезпечення ветеринарного
благополуччя тваринництва (Ялта, 2005 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 36 наукових праць,
у тому числі 25 — у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК
України, (11 одноосібних), 8 тез та методичні рекомендації, вказівки і
патент на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, матеріалів та методів досліджень, результатів досліджень,
аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних
рекомендацій, списка використаної літератури. Робота викладена на 318
сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 53 таблицями, 33 рисунками
і схемами. Список використаних джерел літератури включає 485
найменувань, з них українською і російською мовами – 313, іншими мовами
— 172.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна методика та методи досліджень

Дисертаційна робота виконувалась упродовж 2000-2005 років на кафедрі
фармакології та токсикології Національного аграрного університету.

Експериментальні дослідження виконані у проблемній лабораторії
мікотоксикозів тварин кафедри фармакології та токсикології, у стаціонарі
та віварії факультету ветеринарної медицини НАУ. Частина досліджень
виконана в Інституті екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя, МОЗ
України.

Перебіг хронічного Т-2 токсикозу щурів вивчали у двох дослідах. Перший
проводили на білих щурах-самках, масою тіла в межах 320,1(5,3 г, яких
утримували в групових клітках та годували повноцінною гранульованою
кормосумішшю для щурів.

Для відтворення Т-2 токсикозу щурам щодня вводили всередину
водно-спиртовий розчин токсину в дозі 0,76 мг/кг (1/5 DL50). Перебіг
Т-2 токсикозу оцінювали за даними клінічних спостережень,
гематологічних і біохімічних досліджень крові. Кров відбирали шляхом
декапітації наркотизованих ефіром тварин до введення токсину та через 12
і 21 доби після.

У другому досліді використано білі щури-самки з середньою масою в межах
200,1(3,5 г, яких розподілили на 2 групи по 12 тварин у кожній. Тварини
першої групи слугували контролем і отримували гранульовану кормосуміш.
Тваринам другої групи до корму вводили Т-2 токсин з розрахунку 2 мг/кг
маси тіла (1/2 DL50). Перебіг Т-2 токсикозу оцінювали за даними
клінічних спостережень та біохімічних досліджень плазми крові. Кров для
досліджень відбирали через 7, 14 та 21 доби після початку досліду,
шляхом декапітації наркотизованих ефіром щурів.

Процеси вільнорадикального перекисного окиснення та стан
неферментативної системи антиоксидантного захисту організму вивчали на
білих молодих щурах з середньою масою тіла 170,1(5,2 г, яких розподілили
на 3 групи по 12 тварин у кожній. Тварини контрольної групи отримували
гранульовану кормосуміш; до корму тварин другої групи додатково було
введено Т-2 токсин із розрахунку 2 мг/кг маси тіла. До корму щурів
третьої групи вводили Т-2 токсин у кількості 2 мг/кг маси тіла та
речовини, які забезпечують антиоксидантний захист організму, на кг
корму: токоферолу ацетат – 70 мг, ретинолу пальмітат – 12000 ОД,
холекальциферол – 6000 ОД, аскорбінову кислоту – 250 мг. Доступ до води
у тварин усіх груп був необмежений. Через 7, 14 та 21 добу відбирали
кров від тварин кожної групи.

Перебіг Т-2 токсикозу оцінювали за даними клінічних спостережень,
біохімічних досліджень плазми крові та аналізу показників перекисного
окиснення ліпідів (ТБК-активний продукт (малоновий діальдегід) у тканині
печінки) та неферментативної антиоксидантної системи захисту організму
– вітаміну А у тканині печінки, вітаміну Е та аскорбінової кислоти у
плазмі крові.

У двох дослідах на котах з середньою масою тіла 2,76(0,18 кг
вивчали перебіг експериментального хронічного Т-2 токсикозу. Тварин
утримували індивідуально у клітках. Годівля – стандартний корм
“Kitekat”, вода без обмеження. 0,05%-вий розчин Т-2 токсину на 5%-вому
етиловому спирті у дозі 0,05 мг/кг маси тіла змішували з 6-8 мл води і
вводили перорально протягом 14 діб.

Третій дослід на котах проведено з метою вивчення впливу унітіолу
на перебіг Т-2 токсикозу. Котам контрольної групи вводили перорально
Т-2 токсин на 5%-вому етиловому спирті з розрахунку 0,05 мг/кг маси
тіла. Тварини дослідної групи отримували Т-2 токсин у такій же дозі та
унітіол у формі 5%-вого водного розчину у дозі 10 мг/кг маси тіла.

Котів піддавали клінічному обстеженню, відбирали кров з яремної
вени до введення токсину, через добу, 7 і 14 діб після для оцінки
перебігу Т-2 токсикозу та ефективності дії унітіолу.

На поросятах великої білої породи методом груп-періодів було
проведено три серії дослідів. У першій та другій серіях дослідів
використовували тварин віком 10 тижнів, масою 16,5(0,45 кг. У третій
серії дослідів використовували поросят віком 15 тижнів, масою 24,3(0,85
кг. Дослідних поросят утримували в станках по дві тварини, годували два
рази на день комбікормом для відгодівлі свиней до сальних кондицій (К 55
– 10/44 УКР – 501.78 К), напування вільне. Т-2 токсин свиням задавали з
кормом упродовж двох тижнів, у першій серії дослідів 0,1 мг/кг маси
тіла, у другій та третій – по 0,2 мг/кг. Після цього робили двохтижневу
перерву, по закінченні якої згодовування токсину відновлювали.

У першій серії дослідів після відновлення згодовування Т-2 токсину
тваринам внутрішньом’язово вводили нукливет у дозі 2 мг/кг маси тіла, а
у другій – 5 мг/кг маси тіла з метою вивчення його антитоксичної дії.

У третій серії дослідів після двохтижневої перерви поросятам
згодовували Т-2 токсин у дозі 0,2 мг/кг маси тіла та унітіол у дозі 30
мг/кг маси тіла.

За тваринами велось клінічне спостереження та зважування після
кожного періоду. До початку введення Т-2 токсину у тварин брали кров із
орбітального венозного синусу для визначення контрольних показників, а
через 7 і 14 діб від початку введення та через 14 днів після припинення
введення – для визначення параметрів токсичного впливу згаданого вище
токсину на організм на основі результатів гематологічних, імунологічних
та біохімічних досліджень. Після перерви взяття крові відновлювали через
7 та 14 діб з метою визначення ефективності нукливету у першій та другій
серії досліджень і унітіолу – у третій.

Для досліджень використовували кристалічний Т-2 токсин, отриманий
із культури гриба Fusarium sporotrichiodes у лабораторії Інституту
птахівництва УААН, який люб’язно надав нам доктор ветеринарних наук
Котик А.М. З Т-2 токсину готували 0,05%-вий розчин на 5%-вому етиловому
спирті.

У крові визначали: кількість ретикулоцитів, еритроцитів,
лейкоцитів та кров’яних пластинок (тромбоцитів) — шляхом підрахунку
клітин в сітці камери Горяєва; концентрацію гемоглобіну — за допомогою
набору реактивів “Human” (Німеччина) та з використанням КФК-2-УХЛ-4.2;
лейкограму — шляхом підрахунку 100 клітин у мазках крові, пофарбованих
за Романовським-Гімзою; фагоцитарну активність та фагоцитарний індекс
нейтрофілів — в реакції із суспензією Staphylococcus aureus; кількість
В-лімфоцитів визначали в реакції спонтанного розеткоутворення з
еритоцитами миші; кількість Т-лімфоцитів — з еритроцитами барана;
осмотичну резистентність еритроцитів — (Л.И. Идельсон, 1974); вміст
молочної кислоти — за реакцією з параоксидифенілом (В.В. Меньшиков,
1982); вміст сечової кислоти — спектрофотометрично методом іонообмінної
хроматографії на катіонообміннику DOWEX 50?4 (200-400 Mesh, Н+форма);
вміст циклічних пуринових нуклеотидів — cАМP та cGМP — радіоімунним
методом з використанням стандартного набору реактивів; активність
системи генерації оксиду азоту — шляхом встановлення активності
індуцибельної ізоформи NOS (iNOS) та вмісту стабільного метаболіту
оксиду азоту — нітрит аніону (NO2-), а також вмісту стабільних
низькомолекулярних нітрозотіолів. Концентрацію NO2— визначали в
безбілкових надосадових пробах після визначення активності NO-синтази за
допомогою реактиву Грісса; активність неокисного шляху обміну L-аргініну
тестували за активністю аргінази та вмістом сечовини. Активність
аргінази визначали колориметричним методом за кількістю сечовини в
реакції з діацетилмонооксимом, використовуючи стандартні тест-добірки
“La Chema”. Рівень вільних радикалів визначали методом ЕПР на
радіоспектрометрі “Varian E-109”, США — (Я.И. Ажипа, 1983);
глутатіонредуктазну активність в еритроцитах — спектрофотометричним
методом за окисненням NADPH в NADP; глутатіонпероксидазну активність в
еритроцитах — за окисненням глутатіону (У.А. Кузьминская, 1989).
Цитохром Р-450 залежні N-деметилювальну та денітрозувальну активність в
лімфоцитах периферійної крові за С.В. Сноз, Н.П. Дмитренко (1993);
концентрацію вільних SH-груп з використанням
5,5(-дитіобіс-(2-нітробензойної) кислоти (У.А.
Кузьминская, 1989).

У плазмі крові визначали: активність аспарагінової та аланінової
амінотрансфераз (АсАТ, АлАТ) — за допомогою набору реактивів SiMKO Ltd,
Львів, з використанням КФК-2-УХЛ-4.2.; активність лактатдегідрогенази
(ЛДГ) — за методом Савела-Товарека (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1982).
Активність сорбітолдегідрогенази (СДГ) визначали за зменшенням кількості
NАDН2 (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1982); активність
гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) — визначали з використанням
стандартного набору АТ “Реагент”, м. Дніпропетровськ за утворенням
забарвленого 4-нітроаніліну (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1982); рівень
ТБК активного продукту (малонового діальдегіду, МДА) — за утворенням в
кислому середовищі забарвленого комплексу з тіобарбітуровою кислотою
(У.А. Кузьминская,1989); концентрацію аскорбінової кислоти —
спектрофотометрично у реакції з 2,6-дихлорфеноліндофенолом (В.С.
Асатиани, 1965); концентрацію вітаміну Е — за методом (Б.В. Зайцев, Т.Г.
Демина, Е.А. Караченкова, 1977); рівень загального
білка — за допомогою набору реактивів “Human” (Німеччина); вміст
альбуміну — за біуретовою реакцією після осадження в плазмі крові інших
білків сумішшю етанолу та трихлороцтової кислоти (В.М.
Холод, Г.Ф. Ермолаев, 1988); загальний рівень імуноглобулінів — методом
осадження сульфатом цинку (В.М. Холод, Г.Ф. Ермолаев, 1988);
імуноглобуліни класів G, А та М — методом радіальної імунодифузії в
агарі за Манчіні, (В.М. Холод, Г.Ф. Ермолаев, 1988); білкові фракції —
нефелометрично (И.П. Кондрахин, Н.В. Курилов, А.В. Малахов и др., 1985);
рівень сечовини — диметилгліоксимним методом (И.М. Петрунь, Н.К.
Литвинчак, 1970); вміст креатиніну — за допомогою набору реактивів АТ
”Реагент”, Дніпропетровськ; вміст глюкози — з антроновим реактивом
(П.М. Бабаскин, 1964); рівень пірувату — з 2,4 динітрофенілгідразином
(П.М. Бабаскин, 1976); вміст магнію — мікрометодом за допомогою
титанового жовтого (А.Д. Кристиан, А.К. Устинович, 1967); рівень
неорганічного фосфору та загального кальцію — за допомогою набору
реактивів SiMKO Ltd, Львів.

У тканині печінки визначали: рівень ТБК-активного продукту — за
утворенням у кислому середовищі забарвленого комплексу з тіобарбітуровою
кислотою (У.А. Кузьминская,1989); вітамін А — після омилення тканин
печінки та екстракції вітаміну А етиловим ефіром із наступною
взаємодією з хлористоводневою кислотою (А.А. Душейко, 1989).

Вивчали також вплив тривалого надходження Т-2 токсину на приріст
поросят.

Отримані результати оброблені статистично з використанням критерію
Стьюдента за допомогою програмованого мікрокалькулятора “Електроніка
МК-61” та персонального комп’ютера Celeron 600.

РЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Клінічні ознаки хронічної форми експериментального Т-2 токсикозу

Щури виявилися стійкими до дії Т-2 токсину. Незалежно від дози
вказаного вище токсину та часу його надходження в організм клінічні
ознаки Т-2 токсикозу були мало помітними. Однак, незначне пригнічення,
втрату блиску та скуйовдженість шерсті спостерігали у тварин, що
використовувались у першому досліді уже через дві доби після надходження
токсину. У наступні дні досліджень ці клінічні ознаки зникали, а
розвивались некротичні явища на шкірі навколо рота та на грудних
кінцівках. У тварин дослідної групи другого досліду (Т-2 токсин, 2 мг/кг
корму) клінічні ознаки розвивались значно пізніше і зберігались до
закінчення експерименту. Зокрема, втрата блиску та скуйовдженість шерсті
проявились лише на десяту добу надходження токсину. У деяких тварин в
окремі дні спостерігалось виділення несформованих калових мас, а вуха та
кінцівки мали синюшний відтінок. Помітними були нервові явища, які
супроводжувались сіпанням голови, а тварини були мало активними.
Поїдання корму поступово зменшувалось і до закінчення експерименту не
перевищувало 50-60% добової норми.

У котів уже через 6 годин після надходження Т-2 токсину спостерігалось
погіршення загального стану, яке характеризувалось пригніченням. У перші
п’ять діб експерименту виявили блювоту. Одночасно в деяких із них
спостерігався розлад травлення у вигляді діареї, що тривав до закінчення
експерименту. Тварини поступово худнули, ставали “неохайними”, шерсть
втрачала блиск, була скуйовдженою та липкою. До закінчення досліду
наступало порушення координації руху, спостерігалась хитка хода та
напруження скелетних м’язів. У двох тварин спостерігали глухі хрипи та
виділення слизисто-гнійного ексудату із ніздрів, що дало можливість
запідозрити розвиток запального процесу в дихальних шляхах.

Температура тіла котів упродовж дослідного періоду була в межах
37,5(0,28-39,1(0,10?С. Частота пульсу через 6 годин після надходження
Т-2 токсину збільшувалась з 68,5(2,89 ударів/хв., до 118,5(5,43
ударів/хв. (Р<0,001). У подальшому його показник складав від 73,25(0,72 до 83,5 (3,26 (Р<0,01) ударів/хв. Частота дихання протягом доби після надходження токсину знаходилась в межах 24,5(1,1 - 27,75(0,36 дихальних рухів за хв. На 7-у добу вона становила 32,25(1,25 (Р<0,001) дихальних рухів за хв., а на 14-у - зменшувалась до 20,75(0,36. На 11-у добу введення Т-2 токсину одна тварина, що використовувалась у другому досліді, загинула, а всі інші були виснаженими. У поросят, незалежно від дози токсину, в окремі дні спостерігалось виділення розріджених калових мас без явних ознак проносу. У деяких тварин, через 10-15 хвилин після прийому корму з’являлись потяг до блювання, а також акт блювоти. Крім того, слід відзначити “обережність” у тварин при прийомі корму, яка характеризувалась “чавканням”, зумовленим посиленим слиновиділенням та тривалим пережовуванням корму. Тварини періодично відходили від годівниць, терли ніс передніми ногами та жадібно пили воду. Свідченням дермонекротичної дії є поява на губах та носовому п’ятачку виразок через 8-10 діб після згодовування корму з Т-2 токсином. У поросят поступово розвивались анемічні явища, які характеризувались блідістю слизових оболонок та сірим відтінком шкіри. Середньодобові прирости у поросят, що отримували Т-2 токсин у дозі 0,1 мг/кг маси тіла, через два тижні експерименту зменшувались на 16%, а у дозі 0,2 мг/кг - на 45%. Про вплив Т-2 токсину на центральну та периферичну нервову систему свідчить порушення координації руху, апатія та тремор скелетних м’язів. Отже, на основі аналізу клінічних ознак хронічної форми Т-2 токсикозу у тварин різних видів робимо висновок про те, що їх прояв залежить від виду тварин, дози Т-2 токсину та особливостей його надходження в організм (одномоментно шляхом примусового введення чи поступово по мірі поїдання корму). Картина крові тварин за хронічної форми Т-2 токсикозу У щурів кількість еритроцитів і лейкоцитів майже не зазнавала змін. Концентрація гемоглобіну протягом 12 діб експерименту залишалась сталою, а на 21-у – знизилась на 15%, при вірогідній різниці. У картині крові котів слід відзначити лейкопенію. Зокрема, через 7 діб експерименту кількість лейкоцитів у крові котів, які використовувались у першому досліді, зменшувалась у 5 разів, а у другому – у 4 рази (табл. 1). На 14 добу їх кількість була меншою від показника на початку досліду у 14 та 2,5 рази відповідно. Таблиця 1 Картина крові котів за Т-2 токсикозу, M±m, n=4-6 Час досліджень Показники Еритроцити,Т/л Лейкоцити, Г/л Тромбоцити, Г/л Гемоглобін, г/л Кольоровий показник Дослід 1 До введення токсину 7,54±0,86 14,00±4,0 206,8±8,14 133,2±5,5 1,2 Через добу 7,32±0,39 16,2±4,3 631,3±121,5* 134,8±14,4 1,2 На 7 добу 5,98 ±1,15 2,73±1,3* 200,0±60,85 109,2±11,2 1,2 На 14 добу 6,40±1,10 0,97±0,1** 48,0±5,00*** 75,4±13,2*** 0,78 Дослід 2 До введення токсину 7,46±0,64 10,98±0,7 не дослідж. 133,9±8,6 1,2 Через добу 8,22±0,38 10,6±1,8 - 138,2±7,1 1,1 На 7 добу 8,81±1,0 2,8±0,6** - 122,1±13,6 0,92 На 14 добу 8,69±1,2 4,25±1,0* - 119,6±13,5 0,92 Тут і далі * ступінь вірогідності. (Р < 0,05; ** Р < 0,02; *** Р < 0,01; **** Р < 0,001 Кількість кров’яних пластинок (тромбоцитів) через добу різко зростала. На 7-у добу Т-2 токсикозу кількість тромбоцитів досягала величини контрольного показника, а на 14-у – складала лише 23% від початкової. Концентрація гемоглобіну зменшувалася, причому значно виражено у першому досліді. Кольоровий показник по мірі надходження Т-2 токсину в обох дослідах зменшувався, що вказує на розвиток гіпохромної анемії. Поряд із нормальними виявлялись еритроцити булавовидної та грушовидної форм (пойкілоцити), деякі мали бліде забарвлення (олігохромазія). У крові поросят, як і у щурів та котів, кількість еритроцитів була найбільш стабільною (табл. 2 та 3). Кількість лейкоцитів за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг маси тіла на 7-у добу зростала в 1,9 рази (Р<0,05), що можна розцінювати як абсолютний лейкоцитоз. Однак, через 14 діб токсикозу їх кількість зменшувалася до вихідного показника і залишалася стабільною до закінчення експерименту. За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг маси тіла збільшення кількості лейкоцитів встановлено на 14-у добу після надходження токсину (Р(0,01) і залишалась на цьому ж рівні через 14 діб після припинення його надходження (табл. 3). Таблиця 2 Картина крові поросят, (Т-2 токсин, 0,1 мг/кг), M±m, n=4 Показники Час дослідження До введення токсину На 7 добу На 14 добу На 14 добу після припинення введення Еритроцити, Т/л 7,41±0,26 6,87±0,32 6,66±0,17* 6,72±0,37 Лейкоцити, Г/л 21,0±4,13 39,9±3,25* 22,4±1,88 20,3±1,56 Тромбоцити, Г/л 209,0±11,12 195,5±15,64 149,2±12,17* 152,2 ±16,53* Гемоглобін, г/л 97,4±4,69 102,6±6,01 101,1±5,77 113,1±3,47 Гематокрит, % 45,75±1,75 39,50±2,1* 42,50±1,89 44,25±0,85 Ретикулоцити, на 1000 еритроцитів 5,25±0,30 6,72±0,55 2,54±0,41* 3,55±0,32 Таблиця 3 Картина крові поросят, (Т-2 токсин, 0,2 мг/кг), M±m, n=4 Показники Час дослідження До введення токсину На 7 добу На 14 добу На 14 добу після припинення введення Еритроцити, Т/л 6,21±0,06 6,30±0,03 6,25±0,08 6,11±0,09 Лейкоцити, Г/л 6,75±0,20 7,45±0,46 8,27±0,20*** 8,75±0,12*** Тромбоцити, Г/л 210,25±17,92 268,70±21,33* 201,00±20,55 160,00±17,17 Гемоглобін, г/л 108,5±0,86 108,5±2,02 108,8±2,49 104,0±1,00** Гематокрит,% 36,75±1,79 37,25±1,65 34,25±4,55 41,00±2,38 Ретикулоцити, на 1000 еритроцитів 2,53±0,29 3,46±0,42 2,24±0,49 не дослідж. Також були встановлені зміни і в кількості тромбоцитів. Зокрема, за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг зменшення їх кількості виявлено уже через 7 діб, а через 14 – різниця була статистично вірогідною. Тромбоцитопенія зберігалась і в період припинення надходження токсину. За дії токсину у дозі 0,2 мг/кг маси тіла на 7-у добу кількість тромбоцитів зростала і перевищувала контрольний показник на 27% (Р(0,05), а через 14 – зменшувалась до початкового рівня. Припинення надходження Т-2 токсину не призвело до стабілізаціі цього показника, а кількість тромбоцитів була меншою від початкової величини на 24%. Концентрація гемоглобіну в крові поросят не залежала від дози токсину і залишалась стабільною. Однак, після припинення надходження токсину було встановлене незначне його зростання за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг та вірогідне зниження (Р(0,02) за дії токсину у дозі 0,2 мг/кг. Кольоровий показник за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг незначно зростав та залишався стабільним за дії токсину у дозі 0,2 мг/кг (ортохромазія). Кількість ретикулоцитів на 7-у добу Т-2 токсикозу в обох дослідах незначно збільшувалась, а через 14 – зменшувалась, причому з вірогідністю (Р(0,05) за дії токсину у дозі 0,1 мг/кг. Показник мінімальної та максимальної осмотичної резистентності еритроцитів зростав в обох дослідах уже через 7 діб після надходження токсину (Р(0,05), а через 14-перевищував показник контрольних величин з вищою вірогідністю. Припинення надходження токсину не забезпечувало відновлення осмотичної резистентності до показника на початку досліду. Отже, картина крові тварин, що використовувались в експериментах, підтверджує високу чутливість до Т-2 токсину котів, меншу – поросят, а найменш чутливими є щури. Стан обміну речовин в організмі щурів за хронічної форми Т-2 токсикозу Результати біохімічних досліджень плазми крові щурів, які отримували Т-2 токсин у дозі 0,76 мг/кг маси тіла шляхом перорального введення у розчині, свідчили про порушення обміну білків, вуглеводів та активності ферментів. Обмін білків характеризувався зменшенням на 14% рівня загального білка на 21-у добу Т-2 токсикозу. До того ж концентрація альбуміну зменшувалась на 50% (Р(0,05) на 12-у добу, яка зберігалась на низькому рівні до закінчення експерименту. Рівень глюкози у плазмі крові щурів поступово зменшувався. Зокрема, на 12-у добу після надходження Т-2 токсину він був меншим від показника на початку досліду на 45% (Р<0,01), а через 21 добу становив лише 21% початкового (Р<0,001). Активність трансаміназ плазми крові щурів знижувалась (рис. 1). Рис. 1. Активність трансаміназ плазми крові щурів. Зокрема, активність АсАТ через 12 днів була нижчою від показника на початку досліду на 14% (0,78(0,05 мккат/л), через 21 день – на 20%, (0,72(0,02 мккат/л, проти 0,90(0,01 початкового). Зниження активності АлАТ було більш вираженим. Уже на 12-у добу Т-2 токсикозу вона складала 67% початкової величини, через 21 день – 53% (Р<0,02), (0,80±0,06 мккат/л та 0,61±0,09 мккат/л проти 1,16±0,15 мккат/л початкової величини). Біохімічні показники плазми крові щурів, які отримували Т-2 токсин у дозі 2 мг/кг маси тіла з кормом, не зазнавали суттєвих змін. Отже, робимо висновок про те, що стан обміну речовин в організмі щурів залежав від особливостей надходження Т-2 токсину. Вплив тривалого надходження Т-2 токсину на лейкограму котів Аналіз лейкограми котів свідчить про глибокі зрушення у морфологічному складі лейкоцитів. Зокрема, зміни відбуваються як з боку гранулоцитів, так і агранулоцитів. У першу чергу слід відзначити виражену еозинофілію на 7-у добу Т-2 токсикозу. Зокрема, у першому досліді кількість еозинофілів зростала у 3 рази, а у другому в 3,8 рази за вірогідної різниці (Р(0,05 та Р(0,02 відповідно). На 14 добу після надходження токсину їх кількість зменшувалася, але переважала показник на початку досліду у 1,8 рази в першому та 1,5 рази в другому досліді. Суттєвих змін зазнавала кількість нейтрофілів. Зокрема, встановлено зсув ядра вліво (зростання індексу зсуву). У першому досліді індекс зсуву до надходження токсину складав 0,24, через добу після надходження токсину зростав до 0,79. Через 7 діб він зменшився до 0,24, а через 14 знову збільшувався до 0,57. У другому досліді ці зміни були значно вираженішими. Зокрема, до надходження токсину індекс зсуву складав 0,34; через добу збільшувався до 0,93; через 7 днів зменшувався до 0,60, а через 14 - був на рівні 1,46. Це явище відбувалося за рахунок збільшення кількості юних та в більшій мірі паличкоядерних нейтрофілів і зменшення сегментоядерних. Серед агранулоцитів виражених змін зазнавала кількість лімфоцитів. Зокрема, через добу після надходження Т-2 токсину у першому досліді їх кількість залишалась без змін, а в другому зменшувалася на 44%. На 7-у добу лімфопенія була вираженою в обох дослідах, а кількість лімфоцитів зменшувалась у 2,7 рази в першому досліді та у 4,2 рази у другому (Р(0,05 та Р(0,02 відповідно). На 14-у добу у першому досліді цей показник дещо збільшувався, але був меншим від величини на початку досліду в 2 рази (Р(0,05). У другому досліді лімфопенія наростала, а кількість лімфоцитів була меншою від початкової у 8,2 рази (Р<0,01). Кількість моноцитів в обох дослідах не зазнавала суттєвих змін, лише у другому досліді на 14 добу після надходження токсину їх кількість зменшувалась. Отже, на основі проведених досліджень можна стверджувати, що хронічний Т-2 токсикоз котів проявляється еозинофілією та нейтрофільним лейкоцитозом із зсувом ядра вліво. Зміни в кількості агранулоцитів характеризувалися вираженою лімфоцитопенією. Стан обміну речовин в організмі котів за хронічної форми Т-2 токсикозу Показники обміну білків у котів характеризувалися вірогідним підвищенням рівня загального білка плазми крові через добу після надходження Т-2 токсину в першому досліді, який мав тенденцію у подальшому до зниження. У другому досліді була встановлена протилежна закономірність. Зокрема, через добу його показник був меншим від контрольних величин на 11%, а через 7 - на 19% при вірогідній різниці. На 14 добу Т-2 токсикозу рівень загального білка зростав на 9%. Концентрація сечовини в плазмі крові протягом 7 діб першого досліду майже не змінювалась, а на 14 добу збільшилась від початкової на 74%. Слід відзначити, що підвищення рівня сечовини співпадало із зниженням рівня білка. У другому досліді показник цього метаболіту був стабільним. Рівень креатиніну суттєво зменшувався. Зокрема, через добу його показник був меншим від початкового рівня на 33%, на 7-у добу - на 42%, а через 14 діб складав 62% від початкового рівня. У другому досліді встановлена така ж закономірність, але була менш вираженою. Слід відзначити поступове зростання рівня фосфору в плазмі крові котів як у першому, так і у другому дослідах. На 7-у добу після надходження токсину його рівень підвищувався на 8%, а через 14 – перевищував початкові величини майже на 60%. Ще значно вираженішим було зростання рівня фосфору у другому досліді. На 7 добу Т-2 токсикозу його рівень перевищував початковий на 57%, а на 14 добу - майже вдвічі. Одночасно встановлено незначне зростання рівня кальцію та магнію. Співвідношення між кальцієм і фосфором за цих умов зменшувалося з 1,68 до 0,98. Активність ферментів плазми крові зазнавала суттєвіших змін (рис. 2). Уже через добу активність лужної фосфатази була майже в 2 рази вищою від початкової величини в обох дослідах. На 7-у добу її активність зменшувалася - у першому досліді становила близько 76% від контрольного рівня. У другому досліді зниження активності лужної фосфатази було менш вираженим, а її показник перевищував контрольну величину на 47%. На 14-у добу активність лужної фосфатази перевищувала початкові величини на 60% у першому та на 33% у другому дослідах. Активність гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), яку вивчали у першому досліді, зростала і протягом усього періоду дослідження перевищувала показник, що був на початку досліду на 43-109%. Рис. 2. Активність ферментів плазми крові котів. Дослід 1 Активність аспарагінової (АсАТ) та аланінової (АлАТ) амінотрансфераз мали однакову закономірність. Зокрема, у першому досліді через добу активність АсАТ залишалась на рівні контролю, на 7-у добу знижувалась на 25%, а на 14 - на 51%. У другому досліді зниження активності АсАТ встановлено уже через добу після надходження токсину, а її показник складав 80% початкового рівня, на 7-у добу - 85%, а на 14-у добу - лише 53%. Аналогічним змінам піддавалася активність АлАТ. У першому досліді через добу вона знижувалася на 15%, на 7-у добу - на 28%, а на 14-у - на 60%. У другому досліді встановлена закономірність зберігалася. Через добу активність АлАТ була меншою від контрольного рівня на 45%, через 7 діб - на 35%, а через 14 - майже на 50%. Отже, за хронічної форми Т-2 токсикозу котів встановлені виражені зміни в обміні загального білка, небілкових азотистих речовин, зниження активності АсАТ і АлАТ та зростання активності ЛФ і ГГТ. Вплив тривалого надходження Т-2 токсину на лейкограму поросят Лейкограма поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу була дещо іншою ніж у котів і залежала від дії токсину у різних дозах. Надходження Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг маси тіла впродовж 14 діб не викликало змін у кількості еозинофілів, лише на 14 добу після припинення його введення кількість еозинофілів була меншою (Р<0,05). Кількість нейтрофілів характеризувалась зменшенням числа сегментоядерних форм та зростанням кількості паличкоядерних. На 7-у добу Т-2 токсикозу кількість паличкоядерних нейтрофілів збільшувалась в 1,4 рази, а сегментоядерних зменшувалась більше, ніж у 2 рази. На 14-у добу кількість паличкоядерних нейтрофілів зростала в порівнянні з показником на початку досліду у 2,4 рази (Р<0,05), а сегментоядерних залишалась на попередньому рівні. Припинення надходження згаданого вище токсину не забезпечувало нормалізацію цих показників. Навпаки, кількість паличкоядерних форм зростала з більшою вірогідністю (Р<0,02), а їх показник перевищував початковий у 2,8 рази. Одночасно була встановлена тенденція до зростання кількості сегментоядерних нейтрофілів, однак їх показник був меншим від початкового в 1,4 рази. Встановлено зсув ядра нейтрофілів вліво, а його індекс збільшувався. Зокрема, до введення Т-2 токсину індекс зсуву складав 0,23; через 7 діб - 0,71; через 14 діб - 1,1. Навіть на 14 добу після припинення введення вище згаданого токсину величина індексу зсуву складала 0,84. Суттєвих змін у кількості агранулоцитів не встановлено. Лейкограма поросят, які отримували Т-2 токсин у дозі 0,2 мг/кг, мала цілий ряд відмінностей від попередньої. Зокрема, якщо до введення токсину в крові тварин юних форм нейтрофілів не виявлялося, то через сім днів і в наступному вони були наявними. Кількість паличкоядерних нейтрофілів збільшувалась на 7-у добу Т-2 токсикозу більше ніж у 2 рази (Р<0,02), але в наступному не відрізнялась від початкової. Індекс зсуву зростав з 0,05 до 0,13, а в подальшому був стабільним і не відрізнявся від початкового рівня. Суттєвими були зміни у кількості агранулоцитів. Зокрема, на 7-у добу Т-2 токсикозу кількість лімфоцитів зменшувалася у 1,4 рази (Р<0,05) і залишалась на низькому рівні на 14 добу за вірогідної різниці (Р<0,05). Припинення надходження Т-2 токсину не сприяло відновленню цього показника до початкових величин, а кількість лімфоцитів була меншою в 1,4 рази (Р<0,01). Кількість моноцитів зростала і на 7 добу перевищувала показник на початку досліду майже у 2 рази, на 14 добу - у 2,3 рази. Навіть через 14 днів після припинення надходження Т-2 токсину кількість моноцитів була більшою від величини показника на початку досліду у 2 рази (Р<0,01). Отже, Т-2 токсин у дозі 0,1 мг/кг маси тіла викликав у поросят зміни лейкограми, які характеризувалися незначною еозинопенією, вираженим порушенням співвідношення між окремими формами нейтрофілів, а саме - зростанням кількості паличкоядерних форм та зменшенням кількості сегментоядерних. Т-2 токсин у дозі 0,2 мг/кг маси тіла викликав у поросят зміни лейкограми, які характеризувалися лімфопенією та моноцитозом. Стан імунної системи поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу Вивчення впливу Т-2 токсину на стан показників імунної системи поросят ми проводили за дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг маси тіла. За цих умов вивчали показники клітинної та гуморальної ланок імунітету. Аналізуючи стан показників клітинної ланки імунітету, слід відзначити, що на 7-у добу після надходження токсину в організм поросят виявлена тенденція до зменшення кількості Т- та В- лімфоцитів за одночасного збільшення 0-лімфоцитів. На 14-у добу Т-2 токсикозу кількість Т-лімфоцитів зменшилась у 1,3 рази (Р<0,01), кількість 0-лімфоцитів збільшилась в 1,4 рази (Р<0,001), а кількість В-лімфоцитів залишалась такою ж як до введення токсину. Припинення надходження Т-2 токсину протягом 14 діб не призвело до нормалізації цих показників, а навпаки, їх величина змінювалася з більшою вірогідністю. Зокрема, кількість Т-лімфоцитів була меншою від величини показника на початку більше ніж в 1,3 рази (Р<0,001), В-лімфоцитів в 1,2 рази (Р<0,02), а 0-лімфоцитів збільшувалася майже у 1,5 рази (Р<0,001). Співвідношення між Т- та В- лімфоцитами на 7-у добу майже не змінювалося. На 14-у добу встановлено зниження цього показника за рахунок суттєвого зменшення кількості Т-лімфоцитів. Після припинення надходження токсину співвідношення між Т- і В-лімфоцитами було на користь перших. Реакція окремих популяцій Т-лімфоцитів на вплив Т-2 токсину була однаковою, однак ступінь її вираженості був різним (табл. 4). Зокрема, через 7 діб після надходження вказаного токсину встановлено зменшення кількості Т-хелперів, Т-супресорів та Т-активованих лімфоцитів. На 14 добу згаданого вище токсикозу найбільш виражені зміни виявлено в кількості Т-активованих лімфоцитів, а їх показник зменшувався майже в 2 рази в порівнянні з величиною на початку досліду (Р<0,01). Одночасно зменшилась кількість Т-супресорів у 1,7 рази (Р<0,01). Кількість Т-хелперів зменшувалася незначно, тому співвідношення Тх/Тс зростало майже на 60%. Припинення надходження токсину не забезпечувало відновлення цих показників до початкового рівня, а, напроти, виявлено їх подальші зміни з встановленою закономірністю. Отже, отримані дані дослідження щодо показників клітинної ланки імунітету свідчать про те, що під впливом Т-2 токсину у поросят найбільш виражені зміни розвиваються через 2 тижні і не тільки утримуються на такому ж рівні, але й продовжують змінюватись після припинення надходження вищезгаданого токсину. Можна припустити, що Т-2 токсин за тривалого надходження в організм тварин здатний викликати явище функціональної, а можливо і матеріальної кумуляції. Таблиця 4 Показники популяцій Т-лімфоцитів за Т-2 токсикозу поросят, M±m, n=4 Час дослідження Показники Т-хелпери, абс. кількість, % Т-супресори, абс. кількість, % Т-активовані, абс. кількість, % Тх/Тс До введення токсину 1,216±0,068 35,75±0,48 0,432±0,022 12,75±0,47 0,287±0,020 8,50±0,65 2,80±0,09 На 7 добу 0,972±0,165 35,00±0,40 0,338±0,066 12,0±0,58 0,186±0,032 7,00±0,40 2,90±0,16 На 14 добу 1,093±0,057 32,00±0,82 0,257±0,035 7,50±0,87**** 0,155±0,023 4,50±0,50*** 4,47±0,64* На 14 добу після припинення введення 0,944±0,105 29,50±1,19*** 0,225±0,027 7,25±1,11*** 0,111±0,016 3,5±0,1**** 4,40±0,74 Титр природних антитіл у крові поросят поступово зменшувався, а найнижчий показник був через 14 днів після надходження Т-2 токсину (більше ніж у 2 рази). Хоча після припинення надходження Т-2 токсину титр природних антитіл зростав, але був меншим від початкового рівня в 1,6 рази. Результати щодо вивчення впливу Т-2 токсину на організм поросят показали глибокі зрушення в гуморальній ланці імунітету (табл.5). Виражені зміни встановлено в концентрації окремих класів імуноглобулінів. Зокрема, рівень імуноглобулінів класу G на 7-у добу Т-2 токсикозу зменшувався на 22% (Р<0,01) і залишався меншим через 14 діб за вірогідної різниці. Припинення надходження токсину сприяло незначному зростанню рівня імуноглобулінів класу G, але він був меншим від початкового на 14% (Р< 0,05). Таблиця 5 Показники гуморальної ланки імунітету поросят, M±m, n=4 Час дослідження Показники Ig G, г/л Ig A, г/л Ig M, г/л До введення токсину 14,9±0,4 0,88±0,03 0,20±0,04 На 7 добу 11,6±0,3**** 0,13±0,01*** 0,14±0,003 На 14 добу 12,4±0,7** 0,24±0,02**** 0,08±0,003* На 14 добу після припинення введення 12,8±0,6* 2,10±0,04**** 0,15±0,02 Реакція імуноглобулінів класу А на надходження токсину була вираженішою і на 7-у добу характеризувалася зменшенням їх рівня на 85%. На 14 добу токсикозу концентрація імуноглобулінів класу А дещо зростала, але залишилась меншою від показника на початку досліду у 3,5 рази. Після припинення надходження токсину концентрація імуноглобулінів класу А різко зростала, а їх показник перевищував початкові величини у 2,4 рази. Надходження Т-2 токсину в організм поросят упродовж 7 діб не вплинуло на показник імуноглобулінів класу М, а на 14 добу він був меншим від контрольного в 2,5 рази (Р<0,05). Через 14 діб після припинення надходження токсину рівень імуноглобулінів класу М не відрізнявся від показника на початку досліду. Отже, Т-2 токсин у дозі 0,2 мг/кг маси тіла викликав у поросят імунодефіцитний стан, який проявлявся зниженням кількості Т-лімфоцитів та їх окремих субпопуляцій (Т-хелпери, Т-супресори, Т-активовані лімфоцити). Гуморальна ланка імунітету характеризувались зменшенням кількості В-лімфоцитів та концентрації імуноглобулінів класів G, А та М. Обмін білків та активність окремих ферментів плазми крові поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу Показники обміну білків у поросят за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг маси тіла характеризувались зменшенням рівня загального білка при вірогідній різниці на 14-у добу надходження згаданого вище токсину і, навіть, через 14 діб після останнього його надходження. Вміст альбуміну поступово збільшувався зі статистичною вірогідністю на 14-й та 28-й дні експерименту. Рівень сечовини в плазмі крові зростав до 14-го дня досліду (Р<0,05), а через 14 діб після припинення надходження токсину був дещо меншим від початкової величини. Підвищення рівня сечовини, яке в часі збігається із зниженням рівня білка (на 7-у і 14-у добу Т-2 токсикозу), пояснюється, з одного боку, посиленням розпаду білка, а з іншого, можливо, є свідченням початкової стадії ниркової недостатності. За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг обмін білків мав дещо інший характер. Зокрема, рівень загального білка через 7 днів підвищувався на 24% і, можна вважати, що це відбувалося за рахунок альбумінів, так як їх показник зростав на 19%. На 14-у добу концентрація загального білка зменшилася у порівнянні з попередньою на 15%, але була вищою від величини на початку досліду на 5%. Рівень альбуміну у вказаний період був меншим на 25% від попереднього і лише на 11% від початкового. Після припинення надходження Т-2 токсину виявлена закономірність між рівнем загального білка та альбуміну зберігалася, а їх показники переважали початкові на 9 та 26% відповідно. Поряд із цим встановлено взаємозв’язок між рівнем загального білка та альбуміну з показниками небілкового азоту (сечовина, креатинін). Зокрема, на 7-у добу після надходження токсину рівень сечовини перевищував показник на початку досліду на 28%, а креатиніну майже в два рази за вірогідної різниці (Р<0,01 та Р<0,001 відповідно). Через 14 днів Т-2 токсикозу їх показники зменшувалися і не відрізнялися від початкових величин. Припинення надходження Т-2 токсину проявилось зростанням рівня сечовини на 44% та креатиніну на 43% порівняно з початковими величинами (Р<0,001). Активність амінотрансфераз плазми крові поросят за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг маси тіла знижувалась, причому значно інтенсивніше АсАТ. Вже на 7-у добу від початку надходження токсину активність АсАТ знизилась у 3 рази, на 14-у добу - у 3,7, а на 14-у добу після припинення надходження токсину - більше ніж у 4 рази. Активність АлАТ на 7-у добу була меншою від початкової на 15%, на 14-у добу на 22%, а через 14 діб після останнього надходження токсину - на 62%. За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг маси тіла динаміка активності трансаміназ мала дещо інший характер. Зокрема, якщо протягом усього періоду надходження згаданого вище токсину активність АсАТ зменшувалась на 40% (Р<0,01), а після припинення не відрізнялась від початкової, то активність АлАТ зростала на 7-у добу на 41%, на 14-у добу на 79%, а через 14 діб після припинення надходження токсину перевищувала початковий показник майже у 2,4 рази. Отже, зміни активності амінотрансфераз за хронічної форми Т-2 токсикозу були обумовлені дозою токсину, і свідчили про порушення синтезу білкової частини цих ферментів (Т-2 токсин, 0,1 мг/кг м.т.), а також про наявність процесів цитолізу, зокрема у печінці (Т-2 токсин, 0,2 мг/кг м.т.). Стан обміну вуглеводів та мінеральних речовин в організмі поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу За дії Т-2 токсину в дозі 0,1 мг/кг маси тіла показники обміну вуглеводів у крові поросят не зазнавали суттєвих змін протягом перших 14 діб досліду. Втім, надалі рівень глюкози вірогідно знижувався (Р<0,02), а рівень пірувату був нижчим від величини на початку досліду на 16%. За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг маси тіла показники обміну вуглеводів були суттєвішими. На 7-у добу дії цього ж токсину рівень глюкози у плазмі крові поросят знижувався на 15%, а на 14-у – був меншим від контрольної величини у 3 рази. Після двохтижневої перерви рівень глюкози у плазмі крові підвищився, але був меншим від величини на початку досліду на 46%. Рівень пірувату та лактату у плазмі крові поросят не зазнавали істотних змін. Рівень кальцію і фосфору у плазмі крові поросят, до введення токсину у дозі 0,1 мг/кг маси тіла, були в межах величин фізіологічних значень. Проте на 7-у добу встановлено вірогідне зменшення рівня кальцію (Р<0,001) і, водночас, підвищення вмісту фосфору, а їх співвідношення змінювалось на протилежне (з 1,16 на 0,85), себто рівень фосфору переважав вміст кальцію. На 14-у добу рівень фосфору продовжував збільшуватись і перевищував максимальний показник фізіологічних коливань. У цей час зростав рівень кальцію, але співвідношення між Са і Р зменшувалось і складало 0,77. На 14-у добу після припинення введення токсину нормалізувалось співвідношення між кальцієм та фосфором, хоча їх рівень не досягав показників контрольних величин. Рівень магнію у плазмі крові поросят знижувався по мірі надходження згаданого вище токсину. Зокрема, на 7-у добу його показник був меншим від величини на початку досліду на 11%, а через 14 - на 17%. На 14-у добу після припинення надходження Т-2 токсину рівень магнію був меншим від початкового рівня на 21%. За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг маси тіла показники обміну мінеральних речовин зазнавали подібних змін як і за дози 0,1 мг/кг. Рівень кальцію протягом 14 днів надходження токсину майже не змінювався. Співвідношення між Са і Р на початок досліду складало 1,37. На 7-у добу після надходження Т-2 токсину рівень фосфору зростав на 22%, а співвідношення Са і Р зменшувалось до 1,15. На 14-у добу рівень фосфору залишається вищим від показника на початку досліду на 15%, а кальцій-фосфорне співвідношення складало 1,26. Після припинення надходження згаданого вище токсину рівень кальцію підвищувався у порівнянні з величинами на початку досліду на 12%, фосфору на 19%, а співвідношення між ними складало 1,29. Концентрація магнію у плазмі крові поросят упродовж періоду надходження Т-2 токсину в дозі 0,2 мг/кг маси тіла зазнавала подібних змін як і за дії токсину в дозі 0,1 мг/кг, але була вираженішою. Зокрема, на 7-у добу після надходження токсину концентрація магнію зменшувалась на 7%, а через 14 – на 40% за вірогідної різниці (Р<0,001). Однак після припинення надходження токсину рівень магнію не тільки досягав початкового рівня, але і перевищував його на 13%. Отже, за хронічної форми Т-2 токсикозу у поросят розвивається гіпоглікемія, ступінь вираженості якої залежить від дози токсину. Стан обміну мінеральних речовин характеризувався збільшенням рівня фосфору та зменшенням рівня кальцію, зниженням співвідношення між ними, а також зменшенням вмісту магнію у плазмі крові поросят. Активність ферментів плазми крові поросят, що відображають функціональний стан печінки за хронічної форми Т-2 токсикозу Нами була поставлена мета вивчити активність ферментів, які відіграють найбільше діагностичне значення та відображають ферментоутворювальну функцію печінки за хронічної форми Т-2 токсикозу. При цьому вивчалась активність гепатоспецифічних ферментів - СДГ, АРГ; відносно специфічних – ГГТ; неспецифічних - ЛДГ, АсАТ, АлАТ та NO-синтази (іNOS). Дослідження проводились із Т-2 токсином, який використовували у дозі 0,2 мг/кг маси тіла. Аналізуючи активність органоспецифічних ферментів печінки (СДГ, АРГ), слід відзначити незначне зростання активності СДГ на 7-у добу вищезгаданого токсикозу. Як відомо, цей фермент у гепатоцитах має низьку активність, тому в крові здорових тварин його активність також низька або відсутня, а підвищення активності можливе лише при значному ураженні паренхіми печінки. Активність аргінази різко зростала на 14-у добу згаданого вище токсикозу (Р<0,001). Після припинення надходження Т-2 токсину активність фермента продовжувала зростати й перевищувала контрольний показник у 13 разів. Це свідчить про те, що під дією Т-2 токсину відбувається стимуляція аргіназної реакції в печінці, яка забезпечує перетворення L-аргініну на орнітин та сечовину. Встановлено, що під впливом Т-2 токсину поступово підвищується активність ГГТ у плазмі крові. Зокрема, на 7-у добу вона була вищою від показника на початку досліду на 20%, а через 14 діб – на 71% (Р<0,01). Як відомо, фермент має найвищу активність у нирках, печінці та підшлунковій залозі, особливо в клітинах, які формують ниркові канальці та жовчні протоки. В нормі активність ферменту в плазмі крові низька, а поява підвищеної активності свідчить про ураження гепатобіліарної системи. Слід відзначити, що зростання активності ГГТ було встановлено і у дослідах на котах. Через 14 діб після припинення надходження Т-2 токсину активність ГГТ відновлювалась до величини показника на початку досліду, що свідчить про нормалізацію біохімічних процесів у гепатобіліарній системі та виведення токсину з організму. Отримані нами дані дослідження амінотрансфераз свідчать про різнонаправленість їх активності. Зокрема, на 7-у добу згаданого вище токсикозу активність АсАТ у плазмі крові залишалась без змін, тоді як активність АлАТ знижувалась на 11%. Через 14 діб виявлена закономірність дещо змінилась. Активність АсАТ була вищою від величин контрольного показника на 57% (Р<0,001), тоді як АлАТ знизилась на 14% (Р<0,05). Після припинення надходження токсину активність обох ферментів вірогідно не відрізнялась від величин початкових показників. X Z ^ AE I ? e r † ? ¤ ¦ O z ¦ Z \ ^ AE E E I I ? ????? e < r t v x z | ~ ? ‚ „ † ? ¤ ¦ O z ? ? ? ?kd“ ue:ueNuedue®ue°ue?ueaeueoueoeoeoeoeIoeoeoe¬kd“ : H V X Z \ l ¤ ¦ ? o c e\O\B c c c c ?Результати досліджень дають можливість стверджувати про те, що Т-2 токсин викликає ураження внутрішніх органів, що призводить до зміни активності амінотрансфераз у плазмі крові. Різнонаправленість змін (підвищення активності АсАТ та зниження АлАТ) свідчить як про цитолітичні процеси, так і про порушення синтезу білкової частини ферментів, зокрема у печінці. Активність загальної ЛДГ на 7-у добу Т-2 токсикозу зростала на 28% (Р<0,05) і зберігалася на такому ж рівні через 14 діб. Припинення надходження токсину не забезпечувало відновлення активності ферменту до норми, а навпаки - встановлено її зростання з більшою вірогідністю (Р<0,01). Тому можна стверджувати, що під впливом Т-2 токсину поряд із специфічними та відносно специфічними ферментами печінки виявлене зростання активності загальної ЛДГ, яка має важливе значення в обміні вуглеводів. Суттєвим змінам піддавалась активність NO-синтази. При надходженні згаданого вище токсину впродовж двох тижнів активність цього фермента знизилась на 96% (Р<0,001). Припинення надходження Т-2 токсину не забезпечило нормалізації активності NO-синтази, а її показник був нижчим від величини на початку досліду в 3,3 рази. Отже, окрім порушення синтезу білка та нуклеїнових кислот важливим у механізмі дії Т-2 токсину є інгібування синтезу оксиду азоту, причиною якого може бути дефіцит субстрату (L-аргініну), що обумовлюється активацією його деградації в аргіназній реакції. Стан вільнорадикального перекисного окиснення та ферментативної ланки антиоксидантного захисту організму поросят за Т-2 токсикозу Ми поставили за мету вивчити деякі показники вільнорадикального перекисного окиснення (ВРПО) та стан ферментативної ланки антиоксидантного захисту організму за Т-2 токсикозу поросят. Корм з Т-2 токсином згодовували поросятам у дозі 0,2 мг/кг маси тіла. Активність процесів ВРПО оцінювали за декількома показниками, наведеними в табл. 6. Як видно з наведених у табл. 6 даних, на 7-у добу після надходження Т-2 токсину встановлена активація ВРПО. Зокрема, рівень ТБК активного продукту (МДА) зростав на 68%. Через 14 діб його показник дещо зменшувався, але був більшим від початкового рівня на 57%. Припинення надходження цього ж токсину протягом двох тижнів не забезпечувало нормалізацію рівня МДА у плазмі крові, а його показник був більшим від показника на початку досліду на 36% (Р<0,05). Інтегральним тестом оцінки ВРПО у клінічній практиці є визначення осмотичної резистентності еритроцитів. Нами встановлена пряма залежність між показниками осмотичної резистентності еритроцитів та концентрацією МДА в плазмі крові. Як відомо, продукти ВРПО та активні форми кисню здатні взаємодіяти з окремими функціональними групами білків. Вважають, що SH-групи мембранних білків і вільні SH-групи здатні перехоплювати вільні радикали та їх нейтралізувати. При дослідженні вільних SH-груп у крові поросят нами було встановлено вірогідне зменшення їх рівня (Р<0,001) через 14 днів токсикозу в 2,7 рази. Навіть через два тижні після припинення надходження згаданого вище токсину їх рівень складав лише 63% початкових величин (Р<0,01). Таблиця 6 Активність процесів ВРПО у крові поросят, M±m, n=4 Час дослідження Показники Осмотична резистентність еритроцитів, % NaCl МДА, нмоль/мл Вільні SH-групи, ммоль/л Сечова кислота, нмоль/мл min. max. До введення Токсину 0,53(0,006 0,35(0,005 1,09(0,07 1,05(0,08 132,7(5,3 На 7 добу 0,58(0,005* 0,40(0,006 *** 1,84(0,31* не дослід. не дослід. На 14 добу 0,66(0,008 *** 0,42(0,008 *** 1,72(0,13 *** 0,38(0,08 **** 60,2(2,7 **** На 14 добу після припинення введення 0,57(0,009* 0,39(0,008* 1,48(0,13* 0,66(0,06 *** 115,3(4,2* Про активацію процесу ВРПО свідчить рівень сечової кислоти у крові поросят. Зокрема, через 14 днів після надходження Т-2 токсину в організм поросят її рівень зменшувався більше ніж у 2 рази. Припинення надходження токсину зумовило зростання рівня сечової кислоти, але не забезпечувало відновлення до початкового показника, а її концентрація була меншою на 14% (р<0,05). Рівень сечової кислоти характеризує інтенсивність вільнорадикальних процесів, позаяк сечова кислота утворюється за дії ксантиноксидази одночасно з утворенням супероксидрадикалу. Вона є ефективним водорозчинним антиоксидантом та інгібітором ксантиноксидази. Встановлено, що N-деметилювальна та денітрозувальна активність цитохрому Р-450 знижувалась. Зокрема, через 14 діб після надходження Т-2 токсину N-деметилювальна активність була меншою від початкової величини на 21% і залишалась на такому ж рівні після припинення надходження токсину (табл.7). Значніших змін зазнавала денітрозувальна активність цитохромів Р-450. Надходження цього ж токсину протягом 14 діб в організм поросят зумовило зниження її активності в 3,5 рази і навіть після припинення надходження токсину вона була меншою в 3 рази. Суттєвих змін зазнавала система глутатіону еритроцитів. Зокрема, ГР-активність під впливом Т-2 токсину знижувалась більше ніж у 5 разів. Після припинення надходження токсину її активність зростала в 2 рази у порівнянні з попереднім періодом, але залишалась меншою від початкової величини в 2,7 рази. Таку ж закономірність встановлено при дослідженні активності ГП. Надходження згаданого вище токсину протягом двох тижнів зумовило зниження її активності майже в 5 разів, а припинення його введення сприяло зростанню ГП активності в 2,2 рази порівняно з попереднім періодом, але вона залишалась меншою від початкового показника в 2 рази (Р<0,01). Таблиця 7 Стан ферментативної системи антиоксидантного захисту організму поросят, M±m, n=4 Час дослідження Показники N-деметилювальна активність цитохромів Р-450, нмоль/хв на мг білка Денітрозувальна активність цитохромів Р-450, нмоль/хв на мг білка ГР- активність, мкмоль/хв на г гемоглобіну ГП- активність, мкмоль/хв на г гемоглобіну До введення Токсину 0,62(0,15 0,42(0,06 13,0(3,5 24,5(2,27 На 14 добу 0,44(0,03 0,12(0,01*** 2,4(0,2** 5,0(2,2**** На 14 добу після припинення введення 0,45(0,07 0,14(0,02*** 4,8(0,6** 11,2(2,2*** Отже, під впливом Т-2 токсину в організмі поросят активуються процеси ВРПО, які проявляються зниженням осмотичної резистентності еритроцитів, концентрації вільних SH-груп та сечової кислоти, збільшенням концентрації МДА. Одначасно знижується активність ферментативної системи антиоксидантного захисту організму. Стан неферментативної ланки антиоксидантного захисту організму щурів за Т-2 токсикозу та її корекція В організмі щурів під впливом Т-2 токсину у дозі 2 мг/кг маси тіла активуються процеси ВРПО. Якщо рівень МДА в печінці щурів через 7 діб після надходження цього ж токсину залишався без змін, то через 14 днів його показник зростав на 47% і залишався на такому ж рівні до закінчення експерименту. Суттєвішими були зміни показників неферментативної ланки антиоксидантного захисту. Зокрема, уже на 7-у добу концентрація вітаміну А в печінці щурів зменшувалась на 10%, на 14-у добу – в 3,2 рази, а на 21-у добу – у 4,4 рази (Р<0,02). Як відомо, найбільш виражену антиоксидантну активність проявляють токофероли. Надходження Т-2 токсину в організм щурів протягом 7 діб проявилось зменшенням концентрації вітаміну Е у плазмі крові на 14%. Вираженішою була різниця через 14 діб. У цей період концентрація вітаміну Е була меншою від показника на початку досліду на 32% і зберігалась на цьому ж рівні до закінчення експерименту (Р<0,05). Аналогічні зміни встановлені при дослідженні концентрації аскорбінової кислоти в плазмі крові. Зокрема, на 7-у добу після згодовування корму з Т-2 токсином її рівень зменшувався на 27%, хоча різниця була невірогідною. Через 14 днів рівень аскорбінової кислоти був меншим від початкового показника на 35% і залишався таким же через 21 добу експерименту (Р(0,05). За отриманими результами досліджень можна стверджувати про те, що Т-2 токсин стимулює перекисне окиснення ліпідів, а це проявляється підвищенням рівня МДА в тканині печінки та зменшення показників неферментативної системи антиоксидантного захисту організму (АОСЗО). Саме тому для стимуляції неферментативної ланки АОСЗО дослідній групі щурів, крім Т-2 токсину, додатково до корму включили вітамінні препарати, а саме: (-токоферолу ацетат 70 мг/кг корму, ретинолу пальмітат 12000 ОД/кг, холекальциферол 6000 ОД/кг та аскорбінову кислоту - 250 мг/кг корму. Встановлено, що у щурів, які отримували антиоксиданти на 7-у добу підвищився рівень МДА у печінці на 66% (Р(0,05). Однак, у подальшому його показник стабілізувався і залишався на рівні початкових величин. Вміст вітаміну А у тканині печінки залишався стабільним упродовж усього досліду. Концентрація вітаміну Е поступово зменшувалась, а різниця між початковим показником була вірогідною лише на 21 добу згаданого вище токсикозу (Р(0,05). Як і в контрольній групі, концентрація вітаміну С поступово зменшувалася, але інтенсивність цього процесу була не вираженою. Зокрема, через 7 діб її рівень був меншим від величини на початку досліду на 22%, через 14 - на 29% і залишався без змін до закінчення експерименту. Отже, додаткове введення до корму щурів природних антиоксидантів стабілізує неферментативну ланку антиоксидантного захисту організму. Обмін оксиду азоту та циклічних нуклеотидів у поросят за хронічної форми Т-2 токсикозу Результати вивчення впливу Т-2 токсину в дозі 0,1 мг/кг маси тіла свідчать про те, що уже на 7-у добу після його надходження активність NO-синтази зменшувалась на 41%, а на 14-у добу на 77%. Через 14 діб після припинення надходження Т-2 токсину активність ферменту зростала в 3,4 рази в порівнянні з попереднім показником, але залишалась меншою в 1,3 рази від величини на початку досліду. Слід відзначити, що активність аргінази на 7-у добу підвищилась у 2,4 рази, а на 14 - у 9,2 рази. Після припинення надходження токсину активність аргінази дещо знижувалася, але була вищою від початкової величини в 5,7 рази. Вміст нітрозотіолів зріс на 7-у добу у 2 рази, а через 14 - у 2,4 рази. Після припинення надходження токсину вміст нітрозотіолів нормалізувався. Зростання рівня нітрозотіолів у період надходження токсину є свідченням активації процесів окиснення. Підтвердженням цьому є зменшення рівня гемоглобіну в крові з 89,6(5,9 до 55,6(3,7 г/л (Р(0,01). Припинення надходження токсину сприяло відновленню рівня гемоглобіну до початкового показника. Концентрація одного із метаболітів оксиду азоту - нітрит-аніону на 7-у добу Т-2 токсикозу була меншою від показника на початку досліду на 30%, а через 14 - перевищувала його на 35%. Після припинення надходження токсину вміст нітрит-аніону був на рівні початкових величин. Як свідчать результати проведених нами досліджень, Т-2 токсин, навіть у субтоксичних дозах, проявляв виражений вплив на всі показники, які безпосередньо або опосередковано пов’язані з обміном оксиду азоту. Однак, на нашу думку, їх слід розглядати з точки зору процесів, що відображають утворення активних форм кисню та стимулюють процес ліпопероксидації. Встановлено виражений вплив Т-2 токсину на вміст циклічних нуклеотидів у крові поросят. Зокрема, на 7-у добу після надходження токсину вміст cАМP зростав на 41%, а cGМP - на 76%. На 14 добу рівень cАМP підвищувався у порівнянні з початковим майже в 3 рази, тоді як рівень cGМP залишався на рівні попереднього (P(0,001 та P(0,02 відповідно). Після припинення надходження токсину впродовж 14 діб показники cАМP і cGМP були на рівні початкового. Підвищення концентрації cАМP та cGМP у крові поросят може бути обумовлене порушенням співвідношення між процесами синтезу цих речовин (аденілат- та гуанілатциклаза) і процесами розпаду (фосфодиестераза). Одночасно встановлено порушення співвідношення між cАМP та cGМP, яке проявилось на 7-у добу незначним його зменшенням, а в подальшому зростанням (P(0,05). Після припинення надходження токсину співвідношення cАМP/cGМP було на рівні початкових величин. Концентрація сечової кислоти в крові поросят на 7-у добу після надходження токсину зменшувалась в 2,6 рази і зберігалась на низькому рівні на 14-у добу (Р(0,001). Припинення надходження токсину сприяло відновленню концентрації сечової кислоти, а її показник був меншим від початкового лише на 12%. Зменшення концентрації сечової кислоти в крові поросят може бути обумовлене дефіцитом субстрату (аденіну) з одного боку та зниженням активності ксантиноксидази з іншого. Отже, оцінюючи стан обміну оксиду азоту, циклічних нуклеотидів та сечової кислоти в організмі поросят за Т-2 токсикозу, слід відзначити безперечний вплив Т-2 токсину на ці показники. Детальний аналіз отриманих результатів дав можливість встановити невідомі сторони механізму дії токсину на організм тварин та відкрив нові шляхи для пошуку засобів лікування і профілактики Т-2 токсикозу. Протекторна дія нукливету за Т-2 токсикозу поросят Незважаючи на різноманітні методи детоксикації кормів, все таки значна частина метаболітів плісеневих грибів надходить в організм. Власне тому одним із перспективних напрямів зниження негативного впливу мікотоксинів є посилення їх ендогенної дезінтоксикації. Нукливет - це комплекс полірибонуклеотидів або низькомолекулярна РНК, виділена з біомаси дріжджів. Препарат містить не менше 15% азоту та 8% фосфору у перерахунку на суху речовину, із співвідношенням азоту до фосфору від 1,64 до 1,96. Застосовується для антитоксичної, антиоксидантної, протизапальної терапії і профілактики хвороб продуктивних та дрібних тварин. Незалежно від дії Т-2 токсину у різних дозах, більшість біохімічних показників поросят піддавались загальним закономірностям. Якщо рівень загального білка в плазмі крові через 7 днів залишався без змін або зростав, то через 14- в обох дослідах знижувався. Припинення надходження Т-2 токсину дало можливість нормалізувати рівень загального білка до показника на початку досліду. Одночасне введення Т-2 токсину та нукливету супроводжувалось різким зниженням рівня загального білка через 7 днів в першому досліді і залишалось без змін у другому. Через 14 днів в обох дослідах цей показник зростав, що дає можливість говорити про стимулюючий вплив нукливету на синтез білка. За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг та нукливету 5 мг/кг маси тіла встановлено підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові на 7-у добу токсикозу, на 14-у добу після припинення надходження токсину та на 14-у добу після одночасного введення токсину та нукливету. Рівень глюкози в плазмі крові за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг та нукливету 2 мг/кг маси тіла поступово зменшувався, а найменший показник був встановлений на 7-у добу після одночасного застосування токсину та нукливету і становив 2,81(0,10 відносно контролю 3,47(0,14 ммоль/л (Р(0,02). Однак на кінець досліду цей показник нормалізувався і складав 3,00(0,40 ммоль/л. Дія Т-2 токсину в дозі 0,2 мг/кг сприяла різкому зниженню рівня глюкози з 3,99(0,11 до 1,33(0,23 ммоль/л (Р(0,001). За тиждень після одночасного застосування нукливету та Т-2 токсину цей показник зростав і статистично не відрізнявся від рівня на початку досліду. На 14-у добу рівень глюкози зменшився до 1,79(0,09 ммоль/л (Р(0,001), але був більшим на 34% від аналогічного періоду при надходженні лише самого токсину. Введення Т-2 токсину в дозі 0,1 мг/кг упродовж 2-х тижнів сприяло зниженню активності АсАТ майже на 80%, АлАТ-на 22%. Припинення надходження токсину супроводжувалось подальшим зниженням активності цих ферментів. Ін’єкції нукливету у дозі 2 мг/кг маси тіла сприяли зростанню активності АлАТ до рівня контрольних величин, АсАТ більше ніж у 1,5 рази порівняно з періодом надходження лише токсину. Дещо інша закономірність встановлена щодо активності амінотрансфераз за дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг. Зокрема, якщо активність АсАТ зменшувалась на 40%, то АлАТ зростала майже на 80%. За двохтижневого припинення надходження Т-2 токсину активність АсАТ відновлювалась, тоді як активність АлАТ продовжувала зростати. За сукупного введення Т-2 токсину та нукливету у дозі 5 мг/кг маси тіла протягом 7 діб продовжувалась виявлена тенденція зниження активності АсАТ та підвищення АлАТ, але уже на 14 добу після їх такого застосування були встановлені зрушення, направлені на нормалізацію активності ферментів, що досліджувались. Рівень кальцію в плазмі крові поросят за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг поступово зменшувався протягом дослідного періоду. Одночасно виявлено зростання рівня фосфору. Співвідношення між Са і Р залишалося низьким до кінця експерименту. Одночасно виявлено зниження рівня Мg, а найменший його показник був встановлений через 14 днів після одночасного введення Т-2 токсину та нукливету. Отже, нукливет у дозі 2 мг/кг маси тіла не забезпечував нормалізацію обміну мінеральних речовин. За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг встановлені подібні зміни. Якщо рівень кальцію упродовж 14 діб згаданого вище токсикозу суттєво не змінювався, то рівень фосфору зростав з 1,88(0,16 до 2,18(0,17 ммоль/л, а співвідношення між ними зменшувалось з 1,37 до 1,26. При застосуванні нукливету в дозі 5 мг/кг підвищувався рівень Са і Р, а співвідношення між ними складало 1,74, що відповідає величинам фізіологічного показника. Рівень Мg протягом 14 днів дії лише токсину знижувався на 40%. Ін’єкції нукливету сприяли нормалізації цього показника. Надходження токсину в дозі 0,2 мг/кг маси тіла зумовило порушення системи глутатіону. Зокрема, ГР-активність була меншою від початкової величини у 5,4 рази, а ГП - у 4,8 рази. Концентрація вільних сульфгідрильних груп зменшувалась на 64%. При застосуванні нукливету у дозі 5 мг/кг маси тіла ГП-активність зростала і перевищувала показник за надходження лише Т-2 токсину на 68%, концентрація вільних сульфгідрильних груп на 49%, а концентрація вільних радикалів була в 2 рази меншою. До того ж, не було встановлено позитивного впливу нукливету на ГР- активність. Встановлено, що нукливет нормалізував кількість лейкоцитів, причому вираженіше в першому досліді. Збільшувалась кількість тромбоцитів, що, на нашу думку, має важливе значення в попередженні розвитку геморагічого синдрому. Т-2 токсин у вказаних дозах викликав зниження осмотичної резистентності еритроцитів, що призводило до їх гемолізу. Після ін’єкцій нукливету осмотична резистентність еритроцитів нормалізувалась в обох дослідах. Слід відзначити виражений рістстимулюючий ефект нукливету, який характеризувався збільшенням приростів у 1,8-2 рази в порівнянні з періодом надходження лише Т-2 токсину (табл.8). Таблиця 8 Середньодобові прирости поросят, г Час дослідження Т-2 токсин - 0,1 мг/кг, нукливет-2 мг/кг м.т. Т-2 токсин - 0,2 мг/кг, нукливет-5 мг/кг м.т. Підготовчий період 428 226 Період введення токсину 360 125 Період припинення введення 490 203 Період застосування Т-2 токсину та нукливету 648 259 Отже, застосування нукливету поросятам у дозах 2 і 5 мг/кг маси тіла на тлі хронічного Т-2 токсикозу сприяє підвищенню рівня загального білка та альбуміну у плазмі крові, нормалізації показників обміну мінеральних речовин (Са, Р, Мg), активності трансаміназ, кількості лейкоцитів, забезпечує збільшення кількості тромбоцитів та підвищення приростів у 1,8-2 рази. Вплив унітіолу на перебіг Т-2 токсикозу котів Унітіол належить до групи органічних тіолів. У хімічному відношенні це 2,3-димеркаптопропансульфонат натрію (CH2SHCHSHCH2SO3Na), що містить до 29% SH-груп, завдяки яким проявляє антидотну дію при отруєнні сполуками миш’яку, важких металів та серцевими глікозидами. Унітіол має здатність позитивно впливати на АОСЗО, захищати тіолові групи білків, впливати на швидкість реакцій перекисного окиснення ліпідів завдяки блокуванню іонів змінної валентності, посилювати ефект глутатіону. Для нього характерною є здатність нормалізувати рівень нуклеїнових кислот та підвищувати вміст відновленого глутатіону в печінці, підтримувати рівень ендогенних тіолів у клітинах. У котів клінічні ознаки Т-2 токсикозу різного ступеня проявлялись як у контрольній, так і в дослідній групах. У тварин контрольної групи Т-2 токсикоз був вираженіший і проявлявся загальним пригніченням, поганим поїданням корму, слинотечею, виділеннями з носових отворів і блювотою. Через добу у двох тварин появилась діарея, яка спостерігалась до кінця дослідного періоду. Блювота виникала у всіх тварин контрольної групи у перші 5 діб експерименту. Середня маса тіла тварин зменшилась на 250,1 (5,4 г. У дослідній групі котів загальний стан тварин був кращим, діарею спостерігали у однієї тварини, блювота була також у однієї тварини лише на 2-у та 3-ю добу експерименту. Встановлено краще поїдання корму, ніж у тварин контрольної групи, а середня маса тіла не змінилась. Встановлені зміни морфологічного складу та лейкограми крові в обох групах тварин, але ступінь їх вираженості був різним. Зокрема, у тварин контрольної групи через добу виявлено зменшення кількості еритроцитів на 36% (Р<0,02), тоді як у дослідній різниця була несуттєвою. У подальшому, як в контрольній, так і в дослідній групах цей показник періодично змінювався і майже не відрізнявся від початкового рівня. Концентрація гемоглобіну через добу у тварин контрольної групи зменшувалась у 2,2 рази, в дослідній - у 1,6 рази. Через 7 діб вміст гемоглобіну був меншим від величини на початку досліду в 1,4 та 1,3 рази відповідно, а через 14 - був однаковим у тварин контрольної та дослідної груп. Кольоровий показник крові котів в обох групах зменшувався, що свідчить про розвиток гіпохромної анемії. Однак її ступінь був неоднаковим. Зокрема, через 7 днів після надходження Т-2 токсину в контрольній групі насиченість еритроцитів гемоглобіном зменшувалась на 40%, тоді як у дослідній лише на 21%. Але до закінчення експерименту кольоровий показник в обох групах був однаковим. Т-2 токсикоз супроводжувався лейкопенією, яка була найбільш вираженою через 7 днів. Однак на кінець досліду кількість лейкоцитів у тварин дослідної групи була меншою від показника на початку досліду в 1,8 рази (Р<0,05), тоді як у контрольній - у 4,6 рази (Р<0,01). Кількість тромбоцитів через добу після надходження токсину у тварин контрольної групи збільшилась у 1,4 рази, тоді як у дослідній залишалась без змін. У подальшому встановлена тромбоцитопенія, а на кінець досліду кількість тромбоцитів у тварин контрольної групи була меншою від величини показника на початку досліду у 9,3 рази, тоді як у дослідній - у 4,5 рази. У лейкограмі виявили еозинофілію, лімфоцитопенію та зсув ядра нейтрофілів вліво. Проте ці зміни у крові тварин, яким задавали унітіол, були меншими. Зокрема, у тварин контрольної групи кількість паличкоядерних нейтрофілів збільшувалась через добу у 4,3 рази, тоді як у дослідній лише у 2,5 рази. У наступному цей показник у тварин контрольної групи зменшувався, а у дослідних залишався на рівні попереднього. Через 14 діб знову встановлено збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів у крові тварин контрольної групи, тоді як у дослідних їх кількість не змінювалася. Кількість лімфоцитів до закінчення експеримену у крові котів контрольної групи зменшувалась у 1,8 рази, тоді як у котів дослідної - у 1,4 рази. Отже, клінічні ознаки, поведінкові реакції, маса тіла, гематологічні показники та лейкограма крові котів дослідної групи свідчать про протективну дію унітіолу за Т-2 токсикозу. Захисна дія унітіолу за Т-2 токсикозу поросят Аналізуючи клінічні ознаки у поросят, слід відзначити, що найбільш виражений їх прояв реєструвався з 12-го дня Т-2 токсикозу і характеризувався втратою блиску та скуйовдженістю щетини, шкіра набирала сірий колір, погіршувався апетит, а в деяких тварин через 10-15 хвилин після згодовування корму з токсином виникала блювота. Була помітною затримка росту, а середньодобові прирости в період надходження Т-2 токсину становили лише 55 г, тоді як в підготовчий період 294 г. Після припинення надходження токсину загальний стан тварин поліпшився, покращився апетит, поступово зникали клінічні ознаки згаданого вище токсикозу, а середньодобові прирости у поросят збільшились до 305 г. У період одночасного надходження в організм поросят Т-2 токсину та унітіолу клінічні ознаки токсикозу були непомітними. Відзначалось добре поїдання корму, а середньодобові прирости за 14 діб одночасного згодовування Т-2 токсину та унітіолу склали 238 г. У поросят, які піддавались отруєнню Т-2 токсином, розвивалась диспротеїнемія, яка на 14 добу токсикозу характеризувалась зростанням рівня загального білка на 40% та одночасним зниженням рівня альбуміну на 38%. Після припинення надходження Т-2 токсину упродовж двох тижнів рівень загального білка був меншим порівняно з показником на початку досліду на 17%, а порівняно з періодом надходження токсину на 41%. Вміст альбуміну залишався без змін. Застосування унітіолу сприяло нормалізації рівня загального білка, хоча вміст альбуміну був нижчим від початкових величин на 32%. Показники небілкового азоту в період надходження Т-2 токсину не зазнавали вірогідних змін. Лише в період припинення надходження токсину встановлено їх підвищення. Особливо це стосується креатиніну, рівень якого зростав у 1,4 рази (Р<0,001). Застосування унітіолу упродовж двох тижнів сприяло нормалізації у плазмі крові рівня сечовини та зниженню рівня креатиніну до показника на початку досліду, що свідчить про покращення функціонування нирок, особливо процесу клубочкової фільтрації. Аналізуючи показники обміну вуглеводів, слід відзначити різке їх зниження через два тижні Т-2 токсикозу. Зокрема, рівень глюкози в плазмі крові знижувався на 40%, пірувату на 34% (Р(0,001 та Р(0,01 відповідно), а лактат не виявлявся (табл. 9). Це свідчить про напруження гліколізу та значні енергетичні витрати організму на процес дезінтоксикації. Припинення надходження Т-2 токсину на 14 днів сприяло нормалізації рівня глюкози та лактату, лише рівень пірувату був зниженим (Р<0,05). Застосування унітіолу за умов надходження Т-2 токсину проявило нормалізуючий вплив на процеси гліколізу. Зокрема, якщо протягом 7 діб встановлено зниження рівня глюкози та пірувату (Р(0,01), то через 14 - рівень пірувату та лактату відповідав величинам на початку досліду, лише рівень глюкози був меншим на 43%. Таблиця 9 Показники обміну вуглеводів у поросят за Т-2 токсикозу та застосуванні унітіолу, M±m, n=4 Час дослідження Показники Глюкоза, ммоль/л Піруват, мкмоль/л Лактат, ммоль/л До введення токсину 3,06(0,17 477,88(43,59 0,84(0,10 На 7 добу 2,34(0,09*** 424,93(15,44 1,31(0,18 На 14 добу 1,84(0,16**** 313,79(13,22*** не виявлявся На 14 добу після припинення введення 3,12(0,17 360,24(6,52* 0,93(0,08 На 7 добу застосування токсину та унітіолу 2,36(0,09*** 279,98(13,10*** 0,74(0,08 На 14 добу застосування токсину та унітіолу 1,75(0,06**** 364,80(33,14 0,83(0,08 При дослідженні обміну мінеральних речовин у поросят встановлено зниження концентрації Са та Mg на 7-у добу токсикозу (Р<0,05). Це зумовило зменшення співвідношення між Са та Р з 2,09 до 1,46. На 14 добу згаданого вище токсикозу співвідношення між ними було на рівні попереднього. Рівень Мg продовжував зменшуватися і на 14 добу складав 88% від початкової величини. Припинення надходження токсину впродовж 14 діб не забезпечувало нормалізації цих показників, за винятком магнію, рівень якого навіть перевищив дані на початку досліду на 10%. На 7-у добу після одночасного надходження Т-2 токсину та унітіолу рівень Мg не відрізнявся від початкових величин, а співвідношення Са до Р було низьким і становило 1,18. Через 14 діб після одночасного надходження Т-2 токсину та унітіолу виявлено тенденцію до нормалізації рівня кальцію та фосфору, про що свідчить їх коефіцієнт 1,34. Рівень магнію в цей період був меншим від початкового лише на 6%. Заслуговує на увагу зростання в плазмі крові поросят рівня ТБК активного продукту (МДА). Зокрема, на 7 добу Т-2 токсикозу рівень МДА підвищився на 68% (Р<0,05), а на 14 - перевищував початкові величини у 1,6 рази (Р<0,01). Навіть після припинення надходження токсину концентрація МДА була вищою від показника контрольних величин на 36% (Р<0,05), що свідчить про ланцюгову реакцію в системі перекисного окиснення ліпідів. Одночасне надходження Т-2 токсину та унітіолу забезпечило зниження рівня МДА до початкового уже на 7-у добу і до кінця досліду. Застосування унітіолу сприяло нормалізації осмотичної резистентності еритроцитів, що дає підстави стверджувати мембраностабілізуючий та антиоксидантний ефекти унітіолу. Найбільш виражені зміни активності ферментів плазми крові поросят встановлені на 14-у добу після надходження Т-2 токсину, які проявилися зростанням активності АсАТ, ГГТ, ЛДГ та зниженням активності АлАТ. Після припинення надходження токсину активність ферментів, що досліджувались була на рівні контрольних показників, за винятком ЛДГ, активність якої залишалась високою, що є безперечним доказом компенсаторних процесів організму (табл. 10). Таблиця 10 Вплив унітіолу на активність ферментів плазми крові поросят, M±m, n=4 Час дослідження Показники АсАТ, мккат/л АлАТ, мккат/л ГГТ, ммоль/с/л ЛДГ, Ммоль/год/л СДГ, ммоль/год/л До введення токсину 0,28(0,02 0,88(0,03 1500,0(140,0 15,0(0,9 2,5(1,1 На 7 добу 0,29(0,03 0,78(0,06 1800,0(270,0 19,3(1,2* 4,9(0,95 На 14 добу 0,44(0,02 **** 0,76(0,04* 2570,0(170,0 *** 20,8(2,4* 1,2(0,2 На 14 добу після припинення введення 0,36(0,03 0,81(0,05 1713,0(252,0 19,4(1,0*** 1,4(0,3 На 7 добу застосування токсину та унітіолу 0,23(0,02 0,75(0,04* 1116,0(212,0 9,2(1,3*** 4,3(0,5 На 14 добу застосування токсину та унітіолу 0,35(0,04 0,78(0,08 2275,0(112,0 *** 6,9(0,3*** 3,1(0,6 Застосування унітіолу за Т-2 токсикозу проявило нормалізуючий вплив на активність амінотрансфераз у плазмі крові поросят. Активність ГГТ хоча і зросла, але її показник перевищував початковий на 51%, тоді як при надходженні лише Т-2 токсину - на 71%. Можливо, це відбувається завдяки стабілізуючому впливові унітіолу на стан плазматичних мембран, що і перешкоджає надходженню цього фермента в кров. Застосування унітіолу призвело до зниження активності ЛДГ, показник якої був меншим від початкового в 2,2 рази, а в порівнянні з періодом надходження токсину - в 3 рази. Зниження активності ЛДГ в плазмі крові проявилось нормалізацією рівня лактату. Зокрема, якщо в період надходження лише Т-2 токсину лактат у плазмі крові поросят не виявлявся, то введення унітіолу сприяло відновленню його показника до величин на початку досліду. Зниження активності ЛДГ у плазмі крові свідчить про позитивний вплив унітіолу на стан мембран клітин. На нормальну активність цього фермента в організмі вказує рівень лактату та пірувату в плазмі крові поросят, обмін яких забезпечується лактатдегідрогеназою. Отже, застосування унітіолу поросятам у дозі 30 мг/кг маси тіла на тлі хронічної форми Т-2 токсикозу сприяє нормалізації загального стану, обміну білків та вуглеводів, зменшує концентрацію малонового діальдегіду, проявляє стабілізуючий ефект на осмотичну резистентність еритроцитів та забезпечує збільшення приростів у 4 рази. Діагностика Т-2 токсикозу Отримані нами результати клінічних, гематологічних та біохімічних досліджень можуть бути розглянуті з метою їх використання для постановки діагнозу на Т-2 токсикоз тварин та як такі, що передують хіміко-токсикологічним дослідженням. Діагностика Т-2 токсикозу повинна складатися: 1 – обстеження тварин (з метою виявлення глибини Т-2 токсикозу); 2 – мікотоксикологічний аналіз корму. Враховуючи те, що наші дослідження були проведені на поросятах та лабораторних тваринах, тому рекомендовані нами діагностичні тести у більшій мірі будуть стосуватись Т-2 токсикозу свиней. Підозрою на наявність Т-2 токсину у кормі може бути поведінка тварин. У першу чергу, слід звернути увагу на те, що під час прийому корму, контамінованого Т-2 токсином, тварини проявляють “обережність”, періодично відходять від годівниць, труть п'ятачок передніми кінцівками, жадібно п’ють воду, що є свідченням подразливої дії згаданого вище токсину. Ознакою подразливої дії є посилення салівації, яка проявляється виділенням слини та достатньо зволоженого нею корму з ротової порожнини. Часто тварини намагаються викинути уражений корм із годівниць. Характерною ознакою наявності Т-2 токсину у кормі є блювота, яка виникає у поросят через 10-15 хвилин після його прийому. Як правило, після цього тварини відмовляються поїдати уражений корм, або ж використовують його дуже неохоче. У свиней можливий пронос, хоча, у більшості випадків, спостерігається розрідження калових мас. До специфічних ознак хронічної форми Т-2 токсикозу свиней слід віднести появу виразок на губах та п’ятачку через 8-10 діб після використання корму з Т-2 токсином. У тварин поступово розвиваються анемічні явища, які характеризуються блідістю слизових оболонок та сірим відтінком шкіри. У поросят спостерігається затримка росту, а середньодобові прирости зменшуються на 20-50%. Захворювання не передається ні контактним, ні повітряно-крапельним шляхом, а застосування хіміотерапевтичних засобів не дає бажаного результату. Картина крові у перші дні захворювання характеризується збільшенням кількості лейкоцитів та тромбоцитів, які у подальшому змінюються лейкопенією та тромбоцитопенією. Крім того, виявляють зниження рівня гемоглобіну, а інколи кількості еритроцитів (еритропенія). Для діагностики Т-2 токсикозу має значення аналіз лейкограми. При Т-2 токсикозі свиней спостерігають нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом ядра нейтрофілів вліво. У крові збільшується кількість юних та особливо паличкоядерних нейтрофілів, а кількість сегментоядерних зменшується. Серед агранулоцитів виявляють лімфоцитопенію та моноцитоз. Важливим і простим тестом є визначення осмотичної резистентності еритроцитів. При Т-2 токсикозі встановлено зниження як максимальної, так і мінімальної осмотичної резистентності еритроцитів. З діагностичною метою можна використовувати дослідження деяких біохімічних показників плазми крові. На наш погляд, найбільш доцільним є визначення рівня кальцію, фосфору та магнію. Хронічний Т-2 токсикоз поросят супроводжується зменшенням рівня кальцію, збільшенням фосфору та зменшенням кальцій-фосфорного співвідношення. Рівень магнію при хронічній формі Т-2 токсикозу поросят зменшується. Дослідження цих катіонів є доволі простим і не потребує значних затрат. Звичайно, заключний діагноз ставлять після дослідження корму та визначення ступеня його токсичності, а також коли виявляють і кількісно визначають Т-2 токсин в кормах. ВИСНОВКИ 1.Відповідно до поставленої мети, уперше виконані комплексні дослідження з вивчення патогенезу Т-2 токсикозу тварин різних видів (щурів, котів, поросят), які дали можливість виявити основні закономірності порушення обміну речовин і фізіологічних функцій. Висока лікувально-профілактична ефективність унітіолу, нукливету та природніх біоантиоксидантів - вітамінів А, Е, С, Д3 підтверджує сформульовану концепцію щодо патогенезу хронічного Т-2 токсикозу тварин. 2.За ступінню прояву клінічних ознак отруєння тварин різних видів можна поставити у ряд: коти ( поросята ( щурі, де щурі є найбільш стійкими. Добре виражений підгострий токсикоз у котів розвивався за дози Т-2 токсину 0,05 мг/кг маси тіла, у поросят – хронічний лише після двохтижневого згодовування Т-2 токсину у дозі 0,1-0,2 мг/кг; у щурів подібний стан зустрічався після трьохтижневого згодовування у дозі 2 мг/кг маси тіла. 3.Ступінь вираженості та характер прояву клінічних ознак Т-2 токсикозу корелювали із змінами картини крові тварин. У щурів картина крові за умов хронічної форми Т-2 токсикозу була без змін. Картина крові котів за Т-2 токсикозу нагадує аліментарну токсичну алейкію і характеризувалась лейкопенією (Р<0,02), тромбоцитопенією (Р<0,01), зниженням рівня гемоглобіну (анемією) (P<0,01) та зменшенням кольорового показника. Картина крові поросят на ранніх стадіях Т-2 токсикозу характеризувалась лейкоцитозом (P<0,01-0,05), тромбоцитозом (P<0,05), які в подальшому можуть змінюватись лейкопенією та тромбоцитопенією. 4.Лейкограма котів за хронічної форми Т-2 токсикозу характеризувалась еозинофілією (P<0,02-0,05), лімфоцитопенією (P<0,01-0,05), порушенням співвідношення між формами нейтрофілів (збільшення кількості юних і паличкоядерних та зменшення сегментоядерних - зсув ядра вліво). Лейкограма поросят за дії Т-2 токсину у дозі 0,1 мг/кг маси тіла, характеризувалась збільшенням кількості паличкоядерних (P<0,02) та зменшенням сегментоядерних (P<0,05) нейтрофілів. Т-2 токсин у дозі 0,2 мг/кг викликав лімфоцитопенію (P<0,01) та моноцитоз (P<0,01). 5.Вплив Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг маси тіла на імунну систему поросят проявлявся змінами показників її клітинної та гуморальної ланок і призводив до розвитку імунодефіцитного стану. Зміни клітинної ланки імунітету характеризувались зменшенням кількості Т- та В-лімфоцитів на 14 та 18% відповідно, окремих субпопуляцій Т-лімфоцитів (P<0,001-0,01) та порушенням імунорегуляторного індексу – Тх/Тс (P<0,05). Показники гуморальної ланки імунітету характеризувалися зниженням рівня імуноглобулінів класів G на 28%, A на 73%, М на 60% та титру природних антитіл. 6.Щоденне пероральне введення Т-2 токсину щурам у дозі 0,76 мг/кг маси тіла упродовж трьох тижнів супроводжувалось гіпоальбумінемією (P<0,01), гіпоглікемією (P<0,001), зниженням активності аспарагінової- та аланінової амінотрансфераз у плазмі крові на 20 та 47% відповідно. 7.Біохімічні показники плазми крові котів за експериментального Т-2 токсикозу характеризувались зменшенням рівня креатиніну та збільшенням концентрації фосфору. Ферментативний спектр проявлявся зростанням активності лужної фосфатази на 33-100% і гамма-глутамілтрансферази на 43-109% та зниженням активності аспартат- та аланінамінотрансфераз на 47-51%. 8.Хронічна форма експериментального Т-2 токсикозу поросят супроводжувалась зменшенням рівня загального білка на 14%, підвищенням рівня альбуміну на 32%, зменшенням рівня глюкози на 19-67%, кальцію на 18%, магнію на 17-40%, підвищенням рівня фосфору на 16-45%, порушенням співвідношення між кальцієм та фосфором, зниженням активності амінотрансфераз у плазмі крові в 2,5-3,7 рази. За дії Т-2 токсину у дозі 0,2 мг/кг маси тіла у поросят наставало зростання активності амінотрансфераз у 1,6-2,3 рази. 9.Щоденне введення поросятам Т-2 токсину в дозі 0,2 мг/кг маси тіла протягом двох тижнів викликало порушення ферментативного спектра плазми крові, що проявлялося зростанням активності аргінази більше ніж у 4 рази, гамма-глутамілтрансферази на 71%, аспартатамінотрансферази в 1,7 рази, лактатдегідрогенази на 38% та зниженням активності аланінамінотрансферази на 14% і NO-синтази на 95%, що свідчить про ураження печінки. 10.Зростання активності аргінази та зниження активності NO-синтази у крові поросят свідчить про вплив Т-2 токсину на систему обміну L-аргініну. Останній є субстратом названих ферментів, а його обмін здійснюється за двома альтернативними шляхами: аргіназному, що продукує сечовину, та NO-синтазному, що генерує надзвичайно важливий низькомолекулярний біорегулятор, яким є оксид азоту. 11.Т-2 токсин у дозі 0,2 мг/кг маси тіла поросят активував процеси вільнорадикального перекисного окиснення, що супроводжувалось підвищенням рівня ТБК-активного продукту (МДА) у плазмі крові на 57%, зменшенням осмотичної резистентності еритроцитів (P<0,01) та концентрації вільних сульфгідрильних груп (P<0,001) у крові. Т-2 токсин у дозі 2 мг/кг маси тіла щурів сприяв збільшенню рівня МДА у тканині печінки на 50% та зменшенню концентрації речовин, які забезпечують неферментативну ланку антиоксидантного захисту організму (вітаміну А у тканині печінки у 4,5 рази, вітаміну Е та аскорбінової кислоти у плазмі крові на 38%). 12.За хронічної форми Т-2 токсикозу поросят зменшувався антиоксидантний захист організму, про що свідчить зниження активності глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази еритроцитів у 5 разів, денітрозувальної і N-деметилювальної активності цитохрому Р-450 у лімфоцитах на 67 та 28% відповідно. 13.Введення в раціон щурів природних біоантиоксидантів (альфа-токоферолу ацетату 70 мг/кг корму, ретинолу пальмітату-12000 ОД/кг корму, холекальциферолу - 6000 ОД/кг корму та аскорбінової кислоти 250 мг/кг корму) на тлі розвитку Т-2 токсикозу гальмує процес утворення МДА в тканині печінки, сприяє стабілізації вітаміну А в печінці та вітаміну Е і аскорбінової кислоти у плазмі крові, покращує загальний стан та використання корму організмом тварин. 14.Хронічна форма Т-2 токсикозу поросят проявлялась зростанням рівня циклічних нуклеотидів у крові в 1,7-2,9 рази, що є свідченням порушення аденілат- та гуанілатциклазних сигнальних систем. Зниження рівня сечової кислоти у крові поросят у 2,8 рази є підтвердженням активації вільнорадикальних процесів та ослаблення АОЗ організму. 15.Вплив Т-2 токсину в дозі 0,1 мг/кг маси тіла на обмін оксиду азоту в організмі поросят характеризувався зниженням активності NO-синтази на 77%, зростанням рівня нітрозотіолів у 2,4 рази, нітритів на 34% і зменшенням концентрації гемоглобіну в 1,5 рази. 16.Щоденні внутрішньом’язові ін’єкції нукливету поросятам у дозах 2 і 5 мг/кг маси тіла на тлі хронічної форми Т-2 токсикозу сприяли підвищенню рівня загального білка та альбуміну у плазмі крові, нормалізації показників обміну мінеральних речовин (Ca, P, Mg), активності трансаміназ, кількості лейкоцитів, забезпечували збільшення кількості тромбоцитів та підвищення приростів у 1,8-2 рази. 17.Щоденне надходження унітіолу в організм поросят у дозі 30 мг/кг маси тіла на тлі розвитку хронічної форми Т-2 токсикозу сприяло нормалізації загального стану, обміну білків, вуглеводів і, в меншій мірі, мінеральних речовин, зменшувало концентрацію МДА, справляло стабілізуючий ефект на осмотичну резистентність еритроцитів, нормалізувало активність амінотрансфераз плазми крові та забезпечувало підвищення приростів у 4 рази. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Т-2 токсин, навіть у незначних дозах за тривалого надходження в організм тварин, порушє гомеостаз (морфологічні та біохімічні показники крові, імунний статус, активність ферментів), ступінь вираженості якого визначається видовою чутливістю тварин та тривалістю надходження токсину. Зажиттєва діагностика хронічної форми Т-2 токсикозу поросят ґрунтується на аналізі: клінічних ознак (періодичне виділення розріджених калових мас, блювота, нервові розлади, некроз шкіри губ та слизової оболонки ротової порожнини, затримка росту та зменшення приростів); картини крові (лейкоцитоз з наступною лейкопенією, тромбоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну, зсув ядра нейтрофілів вліво, лімфоцитопенія, моноцитоз); імунологічних даних (зменшення у крові кількості Т-та В-лімфоцитів, їх окремих субпопуляцій, концентрації у плазмі крові імуноглобулінів класу А,G та М, титру природних антитіл); біохімічних змін плазми крові (диспротеїнемія, креатинінемія, гіпоглікемія, підвищення рівня фосфору, зменшення співвідношення між кальцієм та фосфором, зменшення рівня магнію, зниження активності амінотрансфераз, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази та лужної фосфатази); результатів хіміко-токсикологічного та мікологічного досліджень кормів і патологічного матеріалу. За хронічної форми Т-2 токсикозу свиней з терапевтичною та профілактичною метою рекомендується застосовувати нукливет у формі внутрішньом’язових ін’єкцій з розрахунку 2-5 мг/кг маси тіла, щоденно протягом двох тижнів. Для зменшення негативного впливу Т-2 токсину на організм тварин рекомендується унітіол, який згодовують свиням разом із кормом щоденно у дозі 30 мг/кг маси тіла. Для профілактики Т-2 токсикозу тварин та підвищення антиоксидантного захисту організму рекомендується додаткове введення в раціон природних антиоксидантів (препарати вітамінів А, Е, Д3, С), або кормів, багатих на їх провітаміни (каротин, каротиноїди, токофероли) в терапевтичних дозах. Результати дисертаційної роботи доцільно використовувати у науково-дослідній роботі та включити в навчальний процес з курсу “Ветеринарна токсикологія” для підготовки спеціалістів ветеринарної медицини та для слухачів післядипломної освіти. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Монографія 1.Хмельницький Г.О., Духницький В.Б. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства в Поліссі України // Монографія. – Київ, “Алефа”,2004. – Т.2, розділ 5.1. – С. 527-552 (Дисертант опрацював матеріал та підготував його до друку). Статті у наукових фахових виданнях 2.Хмельницький Г.О., Духницький В.Б., Іщенко В.Д. Клінічний стан та морфологічні зміни крові у тварин при підгострому Т-2 токсикозі // Науковий вісник НАУ. – 2000. – Вип.28. – С. 231-233 (Дисертант провів експериментальні дослідження та підготував статтю). 3.Духницький В.Б. Деякі біохімічні показники крові у тварин при експериментальному Т-2 токсикозі // Науковий вісник НАУ. – 2000. – Вип.28. – С. 287-289. 4.Духницький В.Б., Іщенко В.Д. Вплив Т-2 токсину на організм тварин // Науковий вісник НАУ. – 2001. – Вип.34. – С. 165-169 (Дисертант провів експериментальні дослідження та підготував статтю). 5.Хмельницький Г.О., Духницький В.Б., Іщенко В.Д. Вплив унітіолу на перебіг Т-2 токсикозу // Науковий вісник НАУ. – 2001. – Вип.42. – С. 30-34 (Дисертант провів експериментальні дослідження та підготував статтю). 6.Хмельницький Г.О., Іщенко В.Д., Духницький В.Б. Вплив деяких біологічно активних речовин на ферментні системи здорових та затравлених Т-2 токсином щурів // Науковий вісник НАУ. – 2002. – Вип.50. – С. 181-185 (Дисертант брав участь у проведенні експерименту та підготовці статті). 7.Духницький В.Б. Біохімічні, гематологічні та імунологічні критерії оцінки хронічного Т-2 токсикозу у поросят // Науковий вісник НАУ. – 2002. – Вип.55. – С. 49-55. 8.Іщенко В.Д., Духницький В.Б. Зміни активності ферментних систем печінки при хронічному Т-2 токсикозі поросят // Науковий вісник НАУ. – 2002. – Вип.55. – С. 70-74 (Дисертант брав участь у проведенні експерименту та підготовці статті). 9.Духницький В.Б. До питання патогенезу хронічного Т-2 токсикозу свиней // Науковий вісник ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького. – 2002. – Т.4,Ч5. – С. 295-301. 10.Хронічний експериментальний Т-2 токсикоз поросят / Г. Хмельницький, В. Духницький, В. Іщенко, І. Стойков // Ветеринарна медицина України. – 2002. - №10. – С. 38-40 (Дисертант провів експериментальні дослідження та підготував статтю). 11.Духницький В.Б. Захисна дія унітіолу при Т-2 токсикозі поросят // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – 2003. – Вип.5,Ч2. – С.76-81. 12.Духницький В.Б. Оцінка стану гуморального імунітету при Т-2 токсикозі поросят // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний науковий вісник. – 2003. - №82. – С. 220-222. 13.Духницький В.Б. Протекторна дія нукливету при Т-2 токсикозі поросят // Ветеринарна біотехнологія. Бюлетень. – 2003. - №3. – С. 23-34. 14.Духницький В. Стан показників імунної системи поросят при хронічному Т-2 токсикозі // Ветеринарна медицина України. – 2003. - №3. – С. 31-33. 15.Духницький В. Активність ферментів плазми крові поросят при хронічному Т-2 токсикозі // Ветеринарна медицина України. – 2003. - №12. – С. 31-32. 16.Духницький В.Б. Негативний вплив низьких доз Т-2 токсину на організм тварин // Вісник аграрної науки. – 2003 - №11. – С. 39-41. 17.Хмельницький Г.О., Духницький В.Б., Бойко Г.В. Обгрунтування системи контролю кормів за вмістом Т-2 токсину // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний науковий вісник. – 2004. - №84. – С. 753-755 (Дисертант брав участь у проведенні досліджень та написанні статті). 18.Духницький В.Б. Клінічні та біохімічні зміни у щурів під впливом Т-2 токсину // Ветеринарна біотехнологія. Бюлетень. – 2004. - №4. – С. 61-66. 19.Духницький В.Б., Іщенко В.Д. Картина крові котів та поросят при хронічному Т-2 токсикозі // Науковий вісник ЛНАВМ ім. С.З. Гжицького. – 2004. – Т.61,Ч. 2. – С. 167-174 (Дисертант брав участь у проведенні досліджень та написав статтю). 20.Духницький В.Б. Перекисне окиснення ліпідів та антиоксидантна система захисту організму поросят при Т-2 токсикозі // Науковий вісник НАУ. – 2004. – Вип.75. – С. 84-88. 21.Хмельницький Г., Духницький В. Засоби профілактики та лікування мікотоксикозів тварин // Ветеринарна медицина України. – 2004. - №9. – С. 33-34 (Дисертант підготував матеріал та написав статтю). 22.Духницький В.Б., Хмельницький Г.О. Неферментативна ланка антиоксидантного захисту організму щурів при Т-2 токсикозі та її корекція // Науковий вісник ЛНАВМ ім. С.З. Гжицького. – 2005. – Т.7,Ч. 2. – С. 239-245 (Дисертант провів дослідження та написав статтю). 23.Хмельницький Г.О., Духницький В.Б. Вплив Т-2 токсину на обмін оксиду азоту та циклічних нуклеотидів у організмі поросят // Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний науковий вісник. – 2005. - №85. – С. 1317-1320 (Дисертант провів дослідження та написав статтю). 24.Духницький В.Б., Хмельницький Г.О., Іщенко В.Д. Антидотні властивості унітіолу при гострому отруєнні нітратами великої рогатої худоби та при Т-2 токсикозі поросят // Науковий вісник НАУ. – 2005. – Вип.89. – С. 16-20 (Дисертант провів дослідження та написав статтю).. 25.Іщенко В.Д., Духницький В.Б. Роль регуляції ферментної активності нукливетом і унітіолом у зниженні негативної дії Т-2 токсину // Науковий вісник НАУ. – 2005. – Вип.89. – С. 301-304 (Дисертант брав участь у проведенні досліджень та написанні статті). Патент 26.Патент України 4491, А61К31/355 “Спосіб зниження негативного впливу Т-2 токсину на організм тварин”: Духницький В.Б., Іщенко В.Д.; заявл. 19.05.2004; опубл. 17.01.2005.-Бюл. №1. Методичні рекомендації та вказівки 27.Методичні рекомендації з діагностики, лікування та профілактики Т-2 токсикозу свиней / Хмельницький Г.О., Духницький В.Б., Новіцький К.М., та ін. Затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини Мін. АП України від 31.07.2003 р., реєстр. №15-14/322 (Дисертант брав участь у підготовці та написанні методичних рекомендацій). 28.Діагностика, лікування і профілактика мікотоксикозів тварин та птиці. Методичні вказівки // Хмельницький Г.О., Духницький В.Б., Риженко В.П., та ін.– Київ, “Геопринт”, 2004. – 49 с (Дисертант написав 10 розділів методичних вказівок). Тези доповідей 29.Хмельницький Г.О., Духницький В.Б., Доржийн Санжаа. Клініко- біохімічні зміни у поросят при гострому отруєнні Т-2 токсином // Збірник матеріалів Першої Всеукраїнської науково-методичної конференції ветеринарних фармакологів і токсикологів “Актуальні проблеми ветеринарної фармакології і токсикології” 20-22 жовтня, Київ, 1998. – С. 74. 30.Духницький В.Б., Іщенко В.Д. Клінічний стан, морфологічні та біохімічні показники крові у тварин при підгострому Т-2 токсикозі // Тези доповідей наукової конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів факультету ветеринарної медицини НАУ. – Київ, 2001. – С. 94. 31.Духницький В.Б. Відновлення стану обмінних процесів в організмі поросят за умов хронічної дії Т-2 токсину // Тези доповідей наук. – практ. конф. “Організація токсикологічної допомоги в Україні” 20-21 травня, Київ, 2002. – С. 75-76. 32.Іщенко В.Д,, Духницький В.Б. Вплив малих доз токсину на систему еритрону поросят // Тези доповідей наук. – практ. конф. “Організація токсикологічної допомоги в Україні” 20-21 травня, Київ, 2002. – С. 76-77. 33.Духницький В.Б., Стойков І.І. Особливості перебігу хронічного Т-2 токсикозу поросят // Тези доповідей Першої конф. проф.-викл. складу і аспірантів навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. – 2002. – С. 36. 34.Духницький В.Б., Хмельницький Г.О. Вплив Т-2 токсину на резистентність поросят // Тези доповідей Другої конференції проф.-викл. складу і аспірантів навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. – 2003. – С. 39-40. 35.Хмельницький Г.О., Духницький В.Б., Бойко Г.В. Система контролю якості кормів і тваринницької продукції за вмістом Т-2 токсину // Тези доповідей конференції проф.-викл. складу і аспірантів навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. – 2004. – С. 112-113. 36.Духницький В.Б. Обмін оксиду азоту та циклічних нуклеотидів в організмі поросят за Т-2 токсикозу // Тези доповідей конференції проф.-викл. складу і аспірантів навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. – 2005. – С. 26-27. Духницький В.Б. Т-2 токсикоз тварин (патогенез, діагностика, лікування, профілактика). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16. 00. 04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія. Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, м. Харків, 2006. Дисертаційна робота присвячена вивченню хронічної форми експериментального Т-2 токсикозу тварин для встановлення патогенезу, пошуку засобів і методів його діагностики, лікування та профілактики. У порівняльному аспекті вивчено клінічний перебіг, картину крові, лейкограму та стан процесів обміну речовин за хронічної форми Т-2 токсикозу щурів, котів та поросят. Встановлено, що хронічна форма Т-2 токсикозу характеризувалась розвитком імунодефіцитного стану і зміни виявлені у клітинній та гуморальній ланках імунітету. На біохімічному рівні встановлено порушення обміну білків, вуглеводів та мінеральних речовин, активності ферментів плазми крові, активацію процесів перекисного окиснення ліпідів, зниження активності системи антиоксидантного захисту організму, порушення обміну оксиду азоту та циклічних нуклеотидів, вплив Т-2 токсину на обмін аргініну. Нукливет та унітіол, застосовані з лікувально-профілактичною метою за хронічної форми Т-2 токсикозу поросят, проявляють позитивний вплив на окремі показники обміну білків, вуглеводів, картину крові та активність ферментів. Унітіол проявляв антиоксидантну дію та стимулював систему антиоксидантного захисту організму. Ключові слова: Т-2 токсикоз, нукливет, унітіол, фармакологія, поросята, коти, щурі, обмін речовин, гуморальна та клітинна ланки імунітету, перекисне окиснення ліпідів, оксид азоту. Духницкий В.Б. Т-2 токсикоз животных (патогенез, диагностика, лечение, профилактика). - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.04 - ветеринарная фармакология и токсикология. Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН, г. Харьков, 2006. Диссертационная работа посвящена изучению хронического экспериментального Т-2 токсикоза животных для установления патогенеза, поиска средств и методов его диагностики, лечения и профилактики. В сравнительном аспекте изучено клиническое течение, картина крови, лейкограмма и состояние обменных процессов при хроническом Т-2 токсикозе крыс, кошек и поросят. Установлено, что наиболее чувствительны к Т-2 токсину кошки, менее чувствительны поросята, а наиболее стойкие крысы. Картина крови кошек напоминает алиментарную токсическую алейкию и характеризируется лейкопенией, тромбоцитопенией, анемией и уменьшением цветного показателя. Картина крови поросят на ранних стадиях токсикоза характеризируется лейкоцитозом и тромбоцитозом, которые в дальнейшем изменяются лейкопенией и тромбоцитопенией. В лейкограмме кошек наблюдается эозинофилия, лимфоцитопения, сдвиг ядра нейтрофилов влево. Лейкограмма поросят характеризируется нейтрофильным лейкоцитозом, лимфопенией и моноцитозом. Иммунологическими исследованиями установлено, что хронический Т-2 токсикоз характеризируется развитием иммунодефицитного состояния. Изменения наблюдаются в клеточном и гуморальном иммунитете. На биохимическом уровне установлено нарушение обмена белков, углеводов и минеральных веществ, ферментативной активности плазмы крови, активацию процессов перекисного окисления липидов, снижение активности системы антиоксидантной защиты организма, нарушение обмена оксида азота и циклических нуклеотидов, влияние Т-2 токсина на обмен аргинина. Применение при Т-2 токсикозе крыс препаратов витаминов А, Е, С, Д3 способствует нормализации обменных процессов и улучшает использование корма. Нукливет и унитиол, примененные с лечебно-профилактической целью при хроническом Т-2 токсикозе поросят, проявляют положительное влияние на отдельные показатели обмена белков, углеводов, картину крови и активность ферментов. Унитиол проявляет антиоксидантное действие и стимулирует систему антиоксидантной защиты организма. Применение нукливета на фоне поступления токсина в субтоксичних дозах способствует увеличению приростов в 1,8-2 раза, а унитиола - в 4 раза. Ключевые слова: Т-2 токсикоз, нукливет, унитиол, фармакология, поросята, кошки, крысы, обменные процессы, гуморальное и клеточное звено иммунитета, перекисное окисление липидов, оксид азота. Dukhnytskyy V.B. Т-2 a toxicosis of animals (pathogen, diagnostics, treatment, prophylaxis). - Manuscript. The dissertation on reception of a scientific degree of the doctor of veterinary sciences on a speciality 16.00.04 - veterinary pharmacology and a toxicology. Institute of experimental and clinical veterinary medicine UAAS, Kharkov, 2006. Dissertational work is devoted to studying chronic experimental Т-2 a toxicosis of animals for an establishment of a pathogeny, search of agents and methods of his{its} diagnostics, treatment and prophylaxis. In comparative aspect clinical flow, a pattern of a blood, a leukogram and a state of metabolic processes is investigated at chronic Т-2 a toxicosis of rats, cats and pigs. Immunological researches fixed, that chronic Т-2 the toxicosis is characterized by development immunodeficite states. Changes are observed in a cellular and humoral part of immunodefence. At a biochemical level infringement of nitrogenous, carbohydrate and mineral exchanges, enzymatic activity of a blood plasma, an activation of processes of peroxide oxidation of lipids, downstroke of activity of system antioxidant protection of an organism, infringement of an exchange of oxide of nitrogen and cyclic nucleotides, influence Т-2 of toxine on system of an exchange of an arginine fixed. Nuklivet and Unithiolum applied with the treatment-and-prophylactic purpose at chronic Т-2 a toxicosis of pigs show positive influence on separate parameters of nitrogenous, carbohydrate exchanges, a pattern of a blood and activity of enzymes. Unithiolum shows antioxidant action and stimulates system antioxidant protection of an organism. Key words: Т-2 a toxicosis, Nuklivet, Unithiolum, pharmacology, pigs, cats, rats, metabolic processes, a humoral and cellular part of immunodefence, peroxide oxidation of lipids, oxide of nitrogen. Підписано до друку 00. 00. 2006 р. Формат 60(90/16 Папір офсетний. Наклад 100 примірників. Ум. друк. арк. 1,9 Безкоштовно. Замовлення № Надруковано PAGE 41

Похожие записи