КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КОРНІЛОВА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 911.3:30 (477.44) (048)

Суспільно-географічні засади дослідження територій з критичною
екологічною ситуацією

(на прикладі Київської області)

11.00.02 – економічна та соціальна географія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної та соціальної

географії географічного факультету Київського національного

університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України,

член-кореспондент АПН України

Олійник Ярослав Богданович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, декан географічного

факультету, завідувач кафедри економічної

та соціальної географії

Офіційні опоненти: доктор географічних наук

Лісовський Сергій Антонович,

Інститут географії НАН України,

старший науковий співробітник,

завідувач відділу природокористування

та збалансованого розвитку

кандидат географічних наук, доцент

Ковтун Василь Васильович,

Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри географії України

та краєзнавства

Провідна установа – Рада по вивченню продуктивних сил

України НАН України, відділ сталого розвитку

та екологічної безпеки.

Захист відбудеться “27” лютого 2006 року о 1400 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

03127, м. Київ, проспект акад. Глушкова, 2,

географічний факультет, ауд. 312.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “24” січня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор географічних наук, професор С.І.Іщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Cеред європейських держав Україна має найвищий
інтегральний показник негативного антропогенного навантаження на
навколишнє природне середовище практично на всій території. В двох
третинах областей екологічна ситуація та якість довкілля
характеризуються як гостро критичні й несприятливі з точки зору
інтересів здоров’я людини. Офіційно визнаний міжнародний статус нашої
держави стосовно її екологічного стану та рівнів забрудненості довкілля
і основних природних ресурсів – зона “екологічного лиха”.

В зв’язку з цим, особливого значення набувають питання
суспільно-географічного вивчення територій з критичною екологічною
ситуацією (КЕС). Важливим є визначення факторів виникнення територій з
КЕС з метою запобігання їх утворення в майбутньому. Розробка основних
напрямків відновлення цих територій сприятиме поліпшенню їх екологічної
ситуації. Ряд аспектів даної проблематики розроблялись в наукових працях
багатьох вчених: Аграната Г.А., Алаєва Е.Б., Анучіна В.А., Балабанова
Г.В., Блуся П.І., Возняка В.Я., Горленко І.О., Гродзинського М.Д.,
Данилишина Б.М., Дорогунцова С.І., Дудника І.М., Євтушевського В.А.,
Ігнатенка М.Г., Іщука С.І., Качинського А.Б., Кочурова Б.І., Лісовського
С.А., Мальського М.З., Манцевича Ю.М., Михайлова Ю.П., Олійника Я.Б.,
Панченко І.В., Пістуна М.Д., Реймерса М.Ф., Руденка В.П., Руденка Л.Г.,
Степаненка А.В., Стеченка Д.М., Топчієва О.Г., Холоші В.І., Шаблія О.І.,
Шищенка П.Г. та інших.

Разом з тим, низка аспектів цієї проблеми залишається недостатньо
вивченою. Це стосується необхідності більш глибокої науково-методичної
розробки і дослідження територій з КЕС у Київській області, що і
обумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації
є складовою науково-дослідних робіт, що проводяться у Київському
національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі економічної
та соціальної географії, зокрема тем: “Методика прогнозування
соціально-економічного розвитку та екологічної ситуації в сільському
адміністративному районі” (№ держ. реєстрації 0195U005092) та
“Суспільно-географічні основи регіонального природокористування” (№
держ. реєстрації 0101U002601).

Мета і завдання дослідження.

Метою дисертаційної роботи є розробка суспільно-географічних основ
раціонального використання територій з критичною екологічною ситуацією.

Виходячи з мети дослідження, в роботі були поставлені такі основні
завдання:

— розкрити теоретико-методичні основи суспільно-географічного
досліджен-ня територій з критичною екологічною ситуацією;

— виявити принципи і фактори виникнення територій з КЕС;

— розробити методичні основи дослідження територій з КЕС;

— проаналізувати фактори виникнення територій з КЕС в Київській області;

— вивчити геопросторову організацію територій з КЕС в Київській області;

— провести групування територій з КЕС Київської області;

— визначити основні напрямки раціонального використання територій з КЕС.

Об’єктом дослідження обрано Київську область як територію, що має КЕС.
Предмет дослідження – геопросторова організація територій з критичною
екологічною ситуацією та розробка основних напрямків їх раціонального
використання.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертації є теоретичні
положення, наукові принципи та концептуальний апарат суспільної
географії з питань дослідження територій з КЕС.

В процесі роботи використовувались як загальнонаукові (діалектичний,
порівняльний, систематизації, системного підходу і структурного аналізу)
так і спеціальні (історичний, монографічний, статистичний, графічний,
індексний, картографічний) методи дослідження.

При виконанні дисертації використані матеріали статистичної звітності
Київського обласного управління статистики, Державного комітету
статистики України, Київського обласного управління земельних ресурсів,
статистичних щорічників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

1) доповнені теоретико-методичні основи суспільно-географічного
дослідження територій з КЕС, під якою розуміють територію з високим
рівнем забруднення та порушенням процесів природного середовища, що має
особливий характер використання та природокористування;

2) виявлені принципи (порушення взаємодії природи і господарської
діяльності людини; територіальності; недостатнього наукового
обґрунтування природокористування; порушення екологізації виробництва;
незбалансованого стійкого розвитку території) і фактори (природні,
антропогенні та природно-антропогенні) виникнення територій з КЕС;

3) розроблені методичні основи дослідження територій з КЕС, які
включають в себе декілька етапів: виявлення територій з КЕС; визначення
принципів і факторів виникнення територій з КЕС; аналіз факторів
виникнення територій з КЕС; вивчення геопросторової організації
територій з КЕС; розробку основних напрямків відновлення територій з
КЕС;

4) проаналізовані фактори виникнення територій з КЕС в Київській
області;

5) вивчена геопросторова організація територій з КЕС в Київській
області, яка проявляється в радіаційному забрудненні, впливі на довкілля
відходів виробництва, непридатних до використання хімічних засобів
захисту рослин, забрудненні водних об’єктів та атмосфери;

6) проведено групування територій з КЕС у Київській області і виділено
п’ять груп районів: Північну, Центральну, Західну, Східну, Південну;

7) сформульовані основні напрямки раціонального використання територій з
КЕС у Київській області, які полягають у: необхідності проведення
відновлення радіаційно забруднених земель та залучення їх до
господарської діяльності; використанні зони відчуження для перепоховання
частини наявних радіоактивних і токсичних відходів області; подальшому
розвитку екологічної інфраструктури; уникнення екологічно небезпечного
напряму інтенсифікації сільськогоспо-дарського виробництва; збереженні
родючості ґрунтів; утилізації відходів виробництва; забезпеченні
належного стану зберігання пестицидів і отрутохімікатів; розвитку
науково-технічного прогресу (НТП) за рахунок пріоритету галузей глибокої
та кінцевої переробки і високої наукоємності.

Практичне значення отриманих результатів.

Теоретичні і науково-методичні висновки дисертації можуть бути
використані органами державного та місцевого управління при розробці
регіональних екологічних програм раціонального використання забруднених
територій. Основні результати досліджень використані Київською обласною
державною адміністрацією в процесі розробки перспективної програми
розвитку продуктивних сил. Рекомендації щодо напрямків ефективного
використання територій з КЕС в Київській області передані до практичного
використання в Раду по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Методичні розробки автора дослідження використовуються при проведенні
занять з курсу “Розміщення продуктивних сил”.

Особистий внесок здобувача.

Дисертаційне дослідження є одноосібно підготовленою науковою працею, в
якій реалізовані ідеї автора щодо сутності суспільно-географічних основ
дослідження територій з КЕС та напрямків їх відновлення і раціонального
використання. Сукупність отриманих результатів належить особисто автору
і є його науковим доробком.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати
дослідження дисертаційної роботи апробовані на науково-практичних
конференціях: “Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення”
(Полтава, 1997); “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних
сил України” (Київ, 1999, 2001, 2004); “Регіональні проблеми розвитку
агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (Київ,
2000); “Географічна наука і освіта в Україні” (Київ, 2003).

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладені в 10
наукових працях загальним обсягом 2,5 др. арк., з них 5 – у фахових
виданнях.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг
дисертації – 229 сторінок комп’ютерного тексту, у т.ч. 5 рисунків на 5
стор., 10 таблиць на 9 стор. Список використаних джерел із 177
найменувань викладено на 16 стор., 50 додатків – на 60 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретико-методичні основи суспільно-географічного
дослідження територій з критичною екологічною ситуацією” території з КЕС
розглядаються як об’єкт суспільно-географічного дослідження, виявлено
принципи і фактори виникнення територій з КЕС та розроблено методичні
основи їх дослідження.

В суспільно-географічному плані територія має ознаки “просторового” та
“інтегрального” ресурсу і розглядається як своєрідний інтегрований та
системно побудований ресурс суспільства.

Екологічні проблеми, зумовлені територіальними особливостями взаємодії
природи і господарської діяльності людини, знаходять своє відображення в
екологічній ситуації відповідних територій. Екологічна ситуація є
результатом збігу (у часі й просторі) умов і обставин, що створюють
специфічне в екологічному відношенні становище оточуючого середовища.

Під еколого-суспільною ситуацією (ЕСС) розуміють сукупність явищ та
процесів в суспільстві, що склалися в певному регіоні внаслідок різкого
погіршення стану (умов-ресурсів) навколишнього природного середовища.

Виділяють дві головні складові частини ЕСС – еколого-економічну та
еколого-соціальну. Під еколого-економічною ситуацією розуміють
сукупність процесів і обставин, що виникли у сфері виробництва внаслідок
погіршення екологічних умов. Нами запропоновано розділяти
еколого-економічну ситуацію на зовнішню та внутрішню. В рамках першої
відбувається вплив екологічного чинника на промисловість, сільське
господарство, транспорт, торгівлю, будівництво та інші сфери виробничої
діяльності, в рамках другої – вплив господарської діяльності на
екологічну ситуацію.

При розгляді еколого-соціальної ситуації досліджується вплив
несприятливих екологічних умов на демографічні процеси і систему
розселення, медико-демографічну ситуацію, формування працересурсного
потенціалу, рекреацію, охорону природи, культуру і науку, політичні
процеси.

Розрізняють декілька рівнів (рангів) екологічної ситуації: відносно
задовільну, конфліктну, напружену, критичну, кризову та катастрофічну.
Територія з КЕС – це територія з високим рівнем забруднення та
порушенням процесів природного середовища, що має особливий характер
використання та природокористування.

Суспільно-географічна сутність територій КЕС характеризується: 1)
вищи-ми, порівняно з іншими територіями, рівнями забруднення довкілля;
2) порушенням основних процесів природного середовища; 3) особливим
характером використання території; 4) специфічним характером
природоко-ристування; 5) обмеженими можливостями рекреаційного
використання.

Головними принципами виникнення територій з КЕС є: порушення взаємодії
природи і господарської діяльності людини; територіальності;
недостатнього наукового обґрунтування природокористування; порушення
екологізації виробництва; незбалансованого стійкого розвитку території.

Фактори виникнення територій з КЕС можна поділити на три групи:
природні, антропогенні та природно-антропогенні. До першої групи
належать: географічні особливості місцевості (рельєф, клімат, наявність
водних джерел, лісових масивів, типи ґрунтів тощо) та небезпечні
природні явища. До них відносять геологічно небезпечні явища (зсуви,
карст, ерозія, підтоплення території, абразія, просідання землі),
метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища (бурі, урагани,
смерчі, шквали, суховії тощо), природні пожежі (лісових масивів,
торфовищ). До другої групи належать: нераціональна структура
промислового виробництва; висока сільськогосподарська освоєність та
розораність території; підвищена концентрація населення і збільшення
кількості транспортних засобів; будівництво промислових об’єктів з
недостатнім розвитком екологічної інфраструктури; забруднення
атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод; накопичення
відходів та зниження обсягів їх використання; використання
науково-технічного прогресу без врахування можливих негативних наслідків
для навколишнього середовища. До третьої групи належить виникнення
аварій і катастроф на потенційно небезпечних виробництвах.

Методичні основи дослідження територій з КЕС включають в себе декілька
етапів: 1) виявлення територій з КЕС; 2) визначення принципів і факторів
виникнення територій з КЕС; 3) аналіз факторів виникнення територій з
КЕС; 4) вивчення геопросторової організації територій з КЕС; 5) розробку
основних напрямків відновлення територій з КЕС.

На першому етапі для визначення екологічного статусу та виявлення
територій з КЕС використовуємо наступні групи показників: 1) структура
використання земельного фонду; 2) структура використання водних
ресурсів; 3) структура промислового виробництва; 4) структура
сільськогосподарського виробництва; 5) екологічний стан повітряного
басейну; 6) екологічний стан вод; 7) екологічний стан ґрунтів.

На другому етапі виявляємо принципи і фактори, що зумовлюють виникнення
територій з КЕС. Можна виділити наступні принципи (порушення взаємодії
природи і господарської діяльності людини; територіальності;
недостатнього наукового обґрунтування природокористування; порушення
екологізації виробництва; незбалансованого стійкого розвитку території)
та фактори (природні, антропогенні, природно-антропогенні) виникнення
територій з КЕС.

На третьому етапі проводимо детальний аналіз факторів виникнення
територій з КЕС в регіоні, який досліджується. Четвертий етап містить
вивчення геопросторової організації територій з критичною екологічною
ситуацією. Проводимо системно-структурний аналіз використання територій
з КЕС. На основі проведення бальної оцінки показників рівня забруднення
повітря та поверхневих вод, рівня радіоактивного забруднення території,
рівня сільськогосподарського використання території, стану зберігання
пестицидів і отрутохімікатів проводимо групування районів з КЕС та
виділяємо групи районів.

На п’ятому етапі розробляються напрямки відновлення територій з КЕС на
обласному рівні.

У другому розділі “Фактори виникнення територій з критичною екологічною
ситуацією в Київській області” детально аналізуються фактори, що
зумовлюють виникнення територій з КЕС в Київській області. Їх можна
умовно поділити на три групи: природні, антропогенні та
природно-антропогенні.

До природних факторів виникнення територій з КЕС в Київській області
належать такі її географічні особливості, як розміщення в межах двох
фізико-географічних областей – Київського і частково Чернігівського
Полісся, а також Дністровсько-Дніпровської і Лівобережно-Дніпровської
лісостепової фізико-географічної провінції. Розташування Поліської
низовини в північній частині області веде до розвитку процесів
заболочення території; Придніпровської височини на південному-заході –
інтенсивних ерозійних процесів. Розміщення області на стику лісів і
лісостепів спричинює невисоку лісистість. В результаті господарської
діяльності активізуються або виникають небезпечні природні явища
(стихійні лиха), які накладаються на географічні особливості місцевості
та сприяють виникненню територій з КЕС. До природних (стихійних) лих,
характерних для території Київської області, належать: геологічні
небезпечні явища (зсуви, підтоплення території, просідання землі);
метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища (бурі, урагани,
смерчі, шквали); природні пожежі (лісових масивів, торфовищ).

Площа зсувів на території Київської області становить 23,8 км2. Райони
найбільшого поширення зсувів – правий схил р. Дніпра та його
правобережні притоки. Площі природного та техногенного підтоплення
сягають 1,7 тис. км2 (6% загальної площі території). Заболочені площі
сільськогосподарських угідь охоплюють 833 км2, перезволожені – 32 км2, а
відкриті болота – 496 км2. Це відповідно становить 4,6%, 0,2% та 2,7%
від загальної площі сільськогосподарських земель області (18,1 тис.
км2). Площа поширення лесових порід з І та ІІ типами ґрунтових умов
просідання становить 10,6 тис. км2, а ураженість адміністративної
одиниці – 36,7%.

Стихійні та небезпечні метеорологічні та агрометеорологічні явища в
Київській області характеризуються значною мінливістю та
різноманітністю. Найбільша їх кількість і часта повторюваність припадає
на літні місяці – період розвитку і високої активності грозової
діяльності у супроводі інших явищ конвективного характеру (інтенсивні
зливи, град, шквали).

За останні роки лісові пожежі знищували від 2 до 200 га лісів. Зокрема,
в 2003 р. від лісових пожеж загинуло 90 га лісових насаджень; було
зареєстровано 596 випадків лісових пожеж; лісова площа, охоплена
пожежами, склала 200 га; збитки, заподіяні пожежами – 70,1 тис. грн.

Одним з визначальних антропогенних факторів формування територій з КЕС в
Київській області є висока доля електроенергетики, хімічної та
нафтохімічної, целюлозно-паперової промисловості в структурі
промислового виробництва і недостатній розвиток екологічної
інфраструктури. Висока сільськогосподарська освоєність (64,2%) і
розораність (48,6%) території призводять до виникнення стійкої тенденції
деградації ґрунтового покриву. Близько 23% площ орних земель розміщено
на схилах крутизною до 50, а з крутизною понад 50 – 2,4%. Площа земель,
уражених яружною ерозією, становить 5,6 тис. га; площа деградованих
земель – 1404,0 тис. га (з них потребують консервації 124,7 тис. га). Із
загальної площі (понад 160 тис. га) осушених земель значна частина
(12,2%) потребує підвищення технічного рівня.

Площа порушених земель становить 3 тис. га (з них відпрацьованих
порушених земель – 1,5 тис. га). Землі під відкритими розробками,
кар’єрами, шахтами та відповідними спорудами займають 2,9 тис. га, з них
1,5 тис. га – відпрацьовані розробки та кар’єри, закриті шахти, відвали,
терикони, які не експлуатуються. Забудовані землі становлять 4,0% площі,
з них землі промисловості – 0,4%.

Висока концентрація населення в містах, селищах та інших населених
пунктах, розміщення промислових комплексів та об’єднання їх в єдину
структуру внаслідок будівництва транспортних мереж, ліній
електропередач, сприяє високому рівню техногенної фрагментації територій
з деформацією границь та структури більшості ландшафтних систем. Це, в
свою чергу, виступає передумовою виникнення територій з КЕС.

В Київській області налічується 25 міст, 30 селищ міського типу, 1129
сільських населених пунктів. Тут проживає 1793,9 тис. осіб (без м.
Києва). За забезпеченістю автомобільними дорогами область посідає одне з
перших місць серед регіонів України. Шосейні дороги мають загальну
протяжність 8,5 тис. км, в тому числі з твердим покриттям – 8,4 тис. км
(99%). Густота автомобільних шляхів складає 28,4 км на 100 км2
території; густота залізниць – 29,1 км на 1 тис. км2; загальна
протяжність нафтопроводів – 264,2 км, газопроводів – 775,5 км.

Лише незначна кількість промислових підприємств області (13)
впроваджують нові прогресивні технологічні процеси, з них маловідходні,
ресурсозберігаючі та безвідходні – 5 підприємств; 14 підприємств області
проводять утилізацію відходів.

До природно-антропогенних факторів виникнення територій з КЕС належить
виникнення аварій та катастроф на потенційно небезпечних виробництвах.
Відносно раптове порушення технологічних систем потенційно небезпечних
виробництв спричиняє особливо тяжкі наслідки через вплив на середовище,
людину й господарські об’єкти. На території області розташовано 272
потенційно небезпечних об’єкти, з них 114 небезпечних об’єктів
гідродинамічного комплексу; 72 хімічно-, 42 вибухо- та
пожежонебезпечних; 38 об’єктів з вибухо- та пожежонебезпечними
речовинами (ВПНР); 18 пожежонебезпечних об’єктів.

Найбільший вплив на навколишнє природне середовище області мала аварія
на Чорнобильській АЕС. Найзначнішими посткатастрофічними втратами для
області є втрати від забруднення земельних, водних, лісових та природних
рекреаційних ресурсів. Значними є втрати потенціалу промисловості
будівельних матеріалів та вплив на подальший розвиток електроенергетики.

Найбільшу гідродинамічну небезпеку за оцінками спеціалістів Державного
комітету по водному господарству мають захисні споруди дніпровського
каскаду. В зонах можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) від хімічно
небезпечних об’єктів мешкає близько 94 тис. чол. На території області
налічується 46 зареєстрованих місць видалення відходів загальною площею
4474,6 тис. м2 з обсягом накопичених відходів – 56 млн. 596 тис. т. В
сховищах організованого складування (поховання) налічується майже 2 тис.
т промислових токсичних відходів І класу небезпеки; 3,5 тис. т – ІІ
класу; 5,7 тис. т – ІІІ класу та 22 млн. 631 тис. т – ІV класу
небезпеки. У сховищах організованого складування та на території
підприємств знаходиться 22 млн. 642 тис. т промислових токсичних
відходів. Кількість вибухо- та пожежонебезпечних речовин в області сягає
1,2 млн. т.

Для Київської області транскордонну потенційну небезпеку складають
Курська, Смоленська АЕС (Росія) та Ігналінська АЕС (Литва). Потенційно
небезпечні для господарства області хімічні виробництва, що зосереджені
на території Білорусі (в основному, в Гомельській області в басейні р.
Дніпра та його приток). Певну небезпеку для області можуть становити
підприємства хімічного виробництва Росії, які розташовані на річках,
русла яких проходять і територією Київської області.

Протягом 2003 року в Київській області виникло 8 надзвичайних ситуацій,
з них 5 – техногенного характеру, 3 – природного. Київську область
відносять до регіонів помірної небезпеки. Інтегральний показник
небезпеки за статистикою 2003 року становив 0,248 (середньоукраїнський
показник – 0,227).

У третьому розділі “Геопросторова організація територій з критичною
екологічною ситуацією в Київській області” наведено системно-структурний
аналіз використання територій з КЕС, проведено групування територій з
КЕС в Київській області, розроблено основні напрямки та принципи
відновлення територій з КЕС на обласному рівні.

Київська область – одна з найбільш постраждалих внаслідок аварії на
ЧАЕС. Головним дозоутворюючим радіонуклідом на переважній більшості
забруднених територій є Cs137. Основні проблеми у забруднених регіонах
полягають у необхідності забезпечення населення чистими продуктами
харчування; дезактивації найбільш забруднених ділянок; реорганізації
лісокористування.

Значний вплив на забруднення навколишнього природного середовища мають
відходи виробництва і споживання (загальна площа зареєстрованих місць
видалення відходів складає 4474,6 тис. м2, обсяг накопичених відходів –
56 млн. 596 тис. т). Суб’єктами господарської діяльності не в повному
обсязі вирішується проблема знешкодження та утилізації токсичних
промислових відходів. Більшість місць захоронення твердих побутових
відходів не відповідає вимогам екологічної безпеки.

В області зосереджено близько 2,1 тис. т непридатних до використання
хімічних засобів захисту рослин (пестицидів і отрутохімікатів). Стан їх
зберігання в більшості господарств незадовільний.

Водні об’єкти Київської області забруднені переважно сполуками важких
металів, азоту, нафтопродуктами та фенолами. Найпотужнішим
водокористува-чем в області є Трипільська ТЕС. Домінуючим джерелом
забруднення води в межах зони відчуження є водойма-охолоджувач ЧАЕС, яка
формує майже половину надходження Cs137.

Найбільше викидів забруднюючих речовин здійснюється в атмосферне
повітря, через яке небезпечні речовини поширюються в інші компоненти
природи. Основним забруднювачем атмосферного повітря є Трипільська ТЕС,
викиди якої дають 80% забруднюючих речовин області.

На основі проведення бальної оцінки показників рівня забруднення повітря
та поверхневих вод, рівня радіоактивного забруднення території, рівня
сільськогосподарського використання території, стану зберігання
пестицидів і отрутохімікатів, на території Київської області проведено
групування районів з критичною екологічною ситуацією і виділено 5 груп
районів: Північну, Центральну, Західну, Східну та Південну (рис. 1).

Північна група районів об’єднує Іванківський та Поліський
адміністративні райони. Її площа складає 17,4% від загальної площі
області. В структурі земельного фонду переважають ліси та інші
лісовкриті площі (45,6%). На дану групу районів припадає 12,4%
водозабору області. Більша частина води використовується на виробничі
потреби. Північна група районів дає 0,6% обсягів продукції сільського
господарства та 0,2% продукції промисловості області. Тут знаходиться
3,4% посівних площ області. Дана група районів найбільше постраждала
внаслідок Чорнобильської катастрофи. 26,8% її площі займає зона
відчуження, а площа радіоактивно забруднених земель становить 22,7%. На
території Північної групи районів зберігається 6,2% загальнообласних
обсягів пестицидів і отрутохімікатів; а на території зареєстрованих
місць видалення відходів – 0,2% фактичної маси відходів області.
Поверхневий скид даної групи районів складає 1,1% від обласного. Скид
забруднених стічних вод дорівнює 16,1% від поверхневого скиду Північної
групи районів. На дану групу районів припадає 0,3% обсягів
викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Обсяги викидів
забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення – 7,5 кг; щільність
викидів на 1 км2 території – 53,6 кг.

Основні проблеми даної групи районів полягають у необхідності
відновлення радіаційно забруднених територій, залученні їх до
господарської діяльності; перепохованні частини радіоактивних і
токсичних відходів Київської області в національному сховищі РАВ на
території зони відчуження.

До складу Центральної групи районів входять Вишгородський, Броварський,
Києво-Святошинський, Бориспільський, Обухівський та Васильківський
адміністративні райони. Площа даної групи районів становить 26,7% від
обласної. В структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські
землі (56,0%). Водозабір даної групи районів складає 80,6% від
обласного. 95% свіжої води використовується на виробничі потреби.
Центральна група районів виробляє 60,9% продукції промисловості області
та 37,9% продукції сільського господарства. Посівна площа складає 19,3%
від обласної. 32,9% площі Центральної групи районів припадає на
радіоактивно забруднені землі. На території даної групи районів
зберігається 13,9% пестицидів і отрутохімікатів області. Площа
зареєстрованих місць видалення відходів становить 64,9% від обласних,
тут зберігається 90,6% відходів області. Поверхневий скид даної групи
районів складає 94,7% обласного. Частка забруднених стічних вод в
поверхневому скиді Центральної групи районів становить 1,0%. На дану
групу припадають майже всі обсяги викидів забруднюючих речовин (89,9%).
Обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення
становлять 106,7 кг; щільність викидів на 1 км2 території – 11438,7 кг.
Це – найвищі показники по Київській області.

Для зменшення викидів шкідливих речовин від найбільшого забруднювача
атмосферного повітря області – Трипільської ТЕС – необхідно провести
її реконструкцію; слід розширювати використання відходів виробництва і
споживання на діючих підприємствах відповідно до існуючих технологій;
значна увага має бути приділена питанням очистки стічних вод та
відновленню радіаційно забруднених земель.

:

l

c AE ?

»

:

< l n p Ue ` ? O @ @ @ @ об'єднує Баришівський, Згурівський, Яготинський та Переяслав-Хмельницький адміністративні райони. Її площа становить 14,3% від обласної. В структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські землі (78,5%). Водозабір даної групи районів складає 1,2% від загальнообласного. Східна група районів виробляє 3,5% обсягів промислової продукції та 16,1% сільськогосподарської продукції області. Загальні посівні площі складають 19,5% від обласних. На території Східної групи районів радіаційно забруднені землі відсутні. Тут зберігається 25,2% пестицидів і отрутохімікатів області; на території зареєстрованих місць видалення відходів – 0,5% від їх маси по області. Поверхневий скид даної групи становить 0,5% обласного. В його структурі 34,7% припадає на скид забруднених стічних вод. На дану групу районів припадає 1,1% обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення становлять 5,6 кг; щільність викидів на 1 км2 території – 258,0 кг. В Східній групі районів значну увагу слід приділити питанням забезпечення належного стану зберігання пестицидів і отрутохімікатів, який в більшості випадків незадовільний, та збільшенню обсягів уловлених на очисних спорудах забруднюючих речовин (на очисних спорудах уловлено лише 21,8% до утворених). До складу Західної групи районів входить три адміністративні райони: Бородянський, Макарівський та Фастівський. Її площа становить 11,5% від обласної. В структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські землі (62,0%). Водозабір даної групи районів становить 0,5% від обласного. Західна група районів виробляє 7,0% промислової продукції та 4,9% продукції сільського господарства області. Загальні посівні площі складають 10,0% від обласних. 15,8% території даної групи районів забруднені радіоактивними елементами. На території Західної групи районів зберігається 8,3% обсягів пестицидів і отрутохімікатів та 1,1 % загальної фактичної маси відходів області. Поверхневий скид даної групи районів складає 0,3% від загальнообласного. В структурі поверхневого скиду на забруднені стічні води припадає 28,4%. На Західну групу районів припадає 1,6% обсягу викидів забруднюючих речовин. Щільність викидів на 1 км2 території становить 350,8 кг; обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення – 5,8 кг. Основні проблеми територій з КЕС даної групи районів полягають в ефективній експлуатації існуючих та будівництві нових об'єктів екологічної інфраструктури; відновленні земель, забруднених радіоактивними елементами; зменшенні долі забруднених стічних вод. Південна група районів об'єднує десять адміністративних районів: Білоцерківський, Богуславський, Володарський, Кагарлицький, Миронівський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський та Тетіївський. Площа даної групи районів становить 30,1% від обласної. В структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські землі (79,8%). Водозабір Південної групи районів складає 4,9% від обласного. Дана група районів виробляє більшу частину продукції сільського господарства області (40,4%) та 28,1% обсягів продукції промисловості. Площа земель Південної групи районів, забруднених радіонуклідами, становить 22,5% від загальної земельної площі. Тут зберігається 46,4% обсягів пестицидів і отрутохімікатів та 7,4% загальної фактичної маси відходів. На дану групу припадає 6,8% обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення – 10,9 кг; щільність викидів – 739,2 кг на 1 км2 території. Особливої актуальності в Південній групі районів набувають питання збереження родючості ґрунтів, раціонального використання сільськогосподарських угідь, повернення до господарського використання радіаційно забруднених земель, забезпечення належного рівня зберігання пестицидів і отрутохімікатів. Під відновленням територій з КЕС розуміють комплекс заходів з ліквідації або зменшення (пом’якшення) наслідків для навколишнього середовища і людини впливу шкідливих забруднюючих речовин, створення соціально-економічного середовища, яке дозволило б забезпечити поновлення екологічного балансу і зменшення забруднення від функціонування господарського комплексу на цих територіях. Виділяють три основні напрямки відновлення територій: економічний, соціальний та екологічний. Розробка концепції відновлення територій з КЕС має виходити з мети екологічної політики держави. Механізм реалізації виконання передбачених програмою заходів відновлення територій з КЕС повинен складатись з трьох підсистем: економічного механізму (механізму господарювання); організаційно-правового механізму; підсистеми управління. ВИСНОВКИ 1. Територія з КЕС – це територія з високим рівнем забруднення та порушенням процесів природного середовища, що має особливий характер використання та природокористування. Вона характеризується виникненням значних і слабокомпенсованих змін ландшафтів, де відбувається швидке наростання загрози виснаження або втрати природних ресурсів (в т.ч. генофонду), унікальних природних об'єктів, погіршуються умови проживання населення. Територія з КЕС має такі особливості: 1) вищий, порівняно з іншими територіями, рівень забруднення довкілля; 2) порушення основних процесів природного середовища; 3) особливий характер використання території; 4) специфічний характер природокористування; 5) обмежені можливості рекреаційного використання. 2. Принципами виникнення територій з КЕС є наступні: а) порушення взаємодії природи і господарської діяльності людини. Процес взаємодії природи і господарської діяльності людини залежить від характеру їх зв'язків та розвитку екологічної інфраструктури. Рівень ефективності її функціонування визначає стан забруднення довкілля; б) територіальності. У формуванні територій з КЕС мають місце регіональні особливості, пов'язані з неоднаковою дією природних, антропогенних і природно-антропогенних чинників; в) недостатнього наукового обґрунтування природокористування. Науково обґрунтоване природокористу-вання передбачає: раціональне ресурсоспоживання, конструктивне перетворення природи, відтворення природних ресурсів, охорону середовища проживання й природних ресурсів, управління й моніторинг. При необґрунтованому нераціональному природокористуванні, коли вплив людини на природу призводить до підриву її відтворювальних здатностей, зниження якості і вичерпання природних ресурсів, забруднення довкілля промисловими викидами й отрутохімікатами, зниження або знищення оздоровчих і естетичних якостей природи, виникають території з КЕС; г) порушення екологізації виробництва. Даний принцип полягає в розробці та впровадженні у виробництво таких технологій, які за максимально високої якості продукції змогли б забезпечувати збереження екологічної рівноваги в природі, кругообігу речовин і енергії, не забруднюючи навколишнє середовище. Екологізація виробництва має забезпечувати економні витрати сировини, комплексне використання природних ресурсів, створення нових технологічних систем, що забезпечують маловідходне і безвідходне виробництво, замкнуті цикли водоспоживання, утилізацію відходів; д) незбалансованого стійкого розвитку території. Проведення заходів з екологізації виробництва дозволяє зменшити забруднення довкілля і встановити комплексно-пропорційний розвиток території. При порушенні цієї рівноваги виникає територія з КЕС. 3. Фактори виникнення територій з КЕС можна поділити на три групи: природні, антропогенні та природно-антропогенні. До природних належать географічні особливості місцевості (рельєф, клімат, наявність водних джерел, лісових масивів, типи ґрунтів тощо) та небезпечні природні явища. До них відносять геологічно небезпечні явища (зсуви, карст, ерозія, підтоплення території, абразія, просідання землі), метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища (бурі, урагани, смерчі, шквали, суховії тощо), природні пожежі (лісових масивів, торфовищ). До антропогенних факторів належать структура промислового виробництва і стан екологічної інфраструктури; висока сільськогосподарська освоєність та розораність території; підвищена концентрація населення і збільшення кількості транспортних засобів; будівництво промислових об’єктів з недостатнім розвитком екологічної інфраструктури; забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод; накопичення відходів та зниження обсягів їх використання; використання науково-технічного прогресу без врахування можливих негативних наслідків для навколишнього середовища. До природно-антропогенних – виникнення аварій і катастроф на потенційно небезпечних виробництвах. 4. Методичні основи суспільно-географічного дослідження територій з КЕС передбачають наступні етапи аналізу: 1) виявлення територій з КЕС; 2) визначення принципів і факторів виникнення територій з КЕС; 3) аналіз факторів виникнення територій з КЕС; 4) вивчення геопросторової організації територій з КЕС; 5) розробку основних напрямків відновлення територій з КЕС. На першому етапі для визначення екологічного статусу та виявлення територій з КЕС використовуємо наступні групи показників: 1) структура використання земельного фонду; 2) структура використання водних ресурсів; 3) структура промислового виробництва; 4) структура сільськогосподарського виробництва; 5) екологічний стан повітряного басейну; 6) екологічний стан вод; 7) екологічний стан ґрунтів. На другому етапі виявляємо принципи (порушення взаємодії природи і господарської діяльності людини; територіальності; недостатнього наукового обґрунтування природокористування; порушення екологізації виробництва; незбалансованого стійкого розвитку території) та фактори (природні, антропогенні, природно-антропогенні), що зумовлюють виникнення територій з КЕС. На третьому етапі детально аналізуємо фактори виникнення територій з КЕС в регіоні, який досліджується. Четвертий етап містить вивчення геопросторової організації територій з критичною екологічною ситуацією. Проводимо системно-структурний аналіз використання територій з КЕС. На основі проведення бальної оцінки показників рівня забруднення повітря та поверхневих вод, рівня радіоактивного забруднення території, рівня сільськогосподарського використання території, стану зберігання пестицидів і отрутохімікатів проводимо групування районів з КЕС та виділяємо групи районів. На п’ятому етапі розробляємо концептуальні засади відновлення територій з КЕС. 5. Виникнення територій з КЕС в Київській області зумовлено рядом факторів (природних, антропогенних та природно-антропогенних). До природних факторів належать такі її географічні особливості, як знаходження в межах двох фізико-географічних областей – Київського і частково Чернігівського Полісся, а також Дністровсько-Дніпровської і Лівобережно-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції. Розташування Поліської низовини в північній частині області веде до розвитку процесів заболочення території; Придніпровської височини на південному-заході – інтенсивних ерозійних процесів. В результаті господарської діяльності активізуються або виникають небезпечні природні явища (стихійні лиха), які накладаються на географічні особливості місцевості та сприяють виникненню територій з КЕС. До природних (стихійних) лих, характерних для території Київської області, належать: геологічні небезпечні явища (зсуви, підтоплення території, просідання землі); метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища (бурі, урагани, смерчі, шквали); природні пожежі (лісових масивів, торфовищ). Одним з визначальних антропогенних факторів формування територій з КЕС в Київській області є висока доля електроенергетики, хімічної та нафтохімічної, целюлозно-паперової промисловості в структурі промислового виробництва і недостатній рівень розвитку екологічної інфраструктури. Висока сільськогосподарська освоєність (64,2%) і розораність (48,6%) території призводять до виникнення стійкої тенденції деградації ґрунтового покриву. Висока концентрація населення в містах, селищах та інших населених пунктах, розміщення промислових комплексів та об’єднання їх в єдину структуру внаслідок будівництва транспортних мереж, ліній електропередач є факторами високого рівня техногенної фрагментації територій з деформацією границь та структури більшості ландшафтних систем. Це, в свою чергу, сприяє виникненню територій з КЕС. Лише незначна кількість промислових підприємств області впроваджують нові прогресивні технологічні процеси та проводять утилізацію відходів. До природно-антропогенних факторів виникнення територій з КЕС належить виникнення аварій та катастроф на потенційно небезпечних виробництвах. Відносно раптове порушення технологічних систем потенційно небезпечних виробництв спричиняє особливо тяжкі наслідки через вплив на середовище, людину й господарські об’єкти. На території області розташовано 272 потенційно небезпечних об’єкти. Найбільший вплив на навколишнє природне середовище області мала аварія на Чорнобильській АЕС. 6. Київська область – одна з найбільш постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Головним дозоутворюючим радіонуклідом на переважній більшості забруднених територій є Cs137. Основні проблеми у забруднених регіонах полягають у необхідності: забезпечення населення чистими продуктами харчування; дезактивації найбільш забруднених ділянок; реорганізації лісокористування. Значний вплив на забруднення навколишнього природного середовища мають відходи виробництва і споживання, непридатні до використання хімічні засоби захисту рослин (пестициди і отрутохімікати), викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти. 7. На основі проведення бальної оцінки показників рівня забруднення повітря та поверхневих вод, рівня радіоактивного забруднення території, рівня сільськогосподарського використання території, стану зберігання пестицидів і отрутохімікатів на території Київської області проведено групування районів з критичною екологічною ситуацією та виділено 5 груп районів: Північну, Центральну, Західну, Східну та Південну. Площа Північної групи районів (Іванківський та Поліський адміністративні райони) складає 17,4% від загальнообласної. Доля даної групи районів у виробництві промислової та сільськогосподарської продукції дуже незначна. Північна група районів найбільше постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (26,8% території займає зона відчуження, а площа радіоактивно забруднених земель – 22,7%). Тому основні проблеми подальшого використання територій з КЕС даної групи районів полягатимуть у відновленні радіаційно забруднених територій, залученні їх до господарської діяльності; перепохованні частини радіоактивних і токсичних відходів Київської області в національному сховищі РАВ на території зони відчуження. Центральна група районів (Вишгородський, Броварський, Києво-Святошинський, Бориспільський, Обухівський та Васильківський адміністративні райони) займає 26,7% території області. Водозабір даної групи районів складає 80,6% від обласного. Центральна група районів виробляє більшу частину промислової продукції області (60,9%) та 37,9% продукції сільського господарства. Тут зберігаються майже всі відходи області (90,6%) та 13,9% пестицидів і отрутохімікатів. 32,9% площі Центральної групи районів припадає на радіоактивно забруднені землі. Поверхневий скид даної групи районів складає 94,7% обласного; на неї припадає майже весь обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (89,8%). Відновлення територій з КЕС даної групи районів полягатиме у зменшенні викидів шкідливих речовин в атмосферу, розширенні використання відходів виробництва і споживання, очищенні стічних вод та відновленні радіаційно забруднених земель. Площа Східної групи районів (Баришівський, Згурівський, Яготинський та Переяслав-Хмельницький адміністративні райони) становить 14,3% від обласної. Східна група районів виробляє 16,1% сільськогосподарської продукції області. На території даної групи районів радіаційно забруднені землі відсутні. В Східній групі районів значну увагу слід приділити питанням забезпечення належного стану зберігання пестицидів і отрутохімікатів (25,2% від обласних), який в більшості випадків незадовільний, та збільшенню обсягів уловлених на очисних спорудах забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (на очисних спорудах уловлено лише 21,8% до утворених). До складу Західної групи районів входять Бородянський, Макарівський та Фастівський адміністративні райони. Її площа становить 11,5% від обласної. Західна група районів виробляє 7,0% промислової продукції та 4,9% продукції сільського господарства області. 15,8% території даної групи районів забруднені радіоактивними елементами. Тут зберігається 8,3% обсягів пестицидів і отрутохімікатів. Основні проблеми відновлення та використання територій з КЕС даної групи районів полягають в ефективній експлуатації існуючих та будівництві нових об'єктів екологічної інфраструктури; відновленні земель, забруднених радіоактивними елементами; зменшенні долі забруднених стічних вод в поверхневому скиді даної групи районів (28,4%). Південна група районів (Білоцерківський, Богуславський, Володарський, Кагарлицький, Миронівський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський та Тетіївський адміністративні райони) займає 30,1% площі області. Водозабір Південної групи районів складає 4,9% від обласного. Дана група районів виробляє більшу частину продукції сільського господарства області (40,4%) та 28,1% обсягів продукції промисловості. Площа земель забруднених радіонуклідами становить 22,5% від загальної земельної площі. Тут зберігається 46,4% обсягів пестицидів і отрутохімікатів та 7,4% загальної фактичної маси відходів. На дану групу припадає 6,8% обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Особливої актуальності при подальшому використанні територій з КЕС в Південній групі районів набувають питання збереження родючості ґрунтів, раціонального використання сільськогосподарських угідь, повернення до господарського використання радіаційно забруднених земель, забезпечення належного рівня зберігання пестицидів і отрутохімікатів. 8. Визначені основні напрямки відновлення та раціонального використання територій з КЕС. Під відновленням територій з КЕС розуміємо комплекс заходів з ліквідації або зменшення (пом’якшення) наслідків для навколишнього середовища і людини впливу шкідливих забруднюючих речовин, створення соціально-економічного середовища, яке дозволило б забезпечити поновлення екологічного балансу і зменшення забруднення від функціонування господарського комплексу на цих територіях. Виділяють три основні напрямки відновлення територій: економічний, соціальний та екологічний. До основних принципів відновлення територій з КЕС в області належать: 1) цілеспрямована політика відновлення територій з КЕС має лежати в сфері державних інтересів і пріоритетів на всіх рівнях управління; 2) пріоритетне інвестування програм відновлення територій з КЕС; 3) найповніше поєднання інтересів господарських суб’єктів області з інтересами її населення; 4) впровадження в практику управлінської діяльності принципів програмно-цільового підходу та розробки відповідних цільових комплексних програм. При подальшому використанні територій з КЕС в Київській області необхідно: проводити активну реабілітацію радіаційно забруднених земель та залучати їх до господарської діяльності; зону відчуження використовувати для перепоховання частини наявних радіоактивних і токсичних відходів області; розвивати екологічну інфраструктуру та ефективно експлуатувати її об’єкти; уникати екологічно небезпечного напряму інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зберігати родючість ґрунтів; забезпечити правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами; забезпечити належний стан зберігання пестицидів і отрутохімікатів; розвивати НТП за рахунок пріоритету галузей глибокої та кінцевої переробки і високої наукоємності. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Корнілова Н.В. Основи концепції відновлення територій з критичною екологічною ситуацією // Вісник Київського університету. Серія географія. – К., видавничий центр “Київський університет”, 1999. – Вип. 44. – С. 60-62. 2. Корнілова Н.В. Сутність територій з критичною екологічною ситуацією // Вісник Київського університету. Серія географія. – К., видавничий центр “Київський університет”, 1999. – Вип. 45. – С. 66-68. 3. Корнілова Н.В. Фактори формування територій з критичною екологічною ситуацією (на прикладі Київської області) // Економічна та соціальна географія: Міжвід. наук. зб. – К., 1999. – Вип. 48. – С. 94-99. 4. Корнілова Н.В. Проблеми використання радіоактивно забруднених територій Київської області // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. – К., 2000. – Вип. 49. – С. 163-169. 5. Корнілова Н.В. Методи дослідження територій з критичною екологічною ситуацією // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. – К., 2001. – Вип. 51. – С. 101-107. 6. Корнілова Н.В. Суспільно-географічні основи використання територій з критичною екологічною ситуацією (на прикладі Київської області) // Тези доповідей науково-практичної конференції “Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення” (Полтава, 23-25 квітня 1997 року). – Полтава, 1997. – С. 61-63. 7. Корнілова Н.В. Роль науково технічного прогресу і ринкових відносин у формуванні територій з критичною екологічною ситуацією // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 17-18 травня 1999 року). – К., Знання, 1999, Ч. 5. – С. 29-30. 8. Корнілова Н.В. Проблеми сільськогосподарського використання територій з критичною екологічною ситуацією (на прикладі Київської області) // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (Київ, 21-22 березня 2000 р.). – К., Знання, 2000. – С. 155-116. 9. Корнілова Н.В. Вивчення впливу природно-техногенних факторів на виникнення територій з критичною екологічною ситуацією // Тези доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Географічна наука і освіта в Україні” (Київ, 26-27 березня 2003 р.). – К.: ВГЛ “Обрії”, 2003. – С. 138-139. 10. Корнілова Н.В. Регіональні особливості спеціалізації промисловості Київської області // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 20-21 квітня 2004 р.). – К.: ВГЛ “Обрії”, 2004. – С. 269-270. АНОТАЦІЯ Корнілова Н.В. Суспільно-географічні засади дослідження територій з критичною екологічною ситуацією (на прикладі Київської області). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006. Дисертація присвячена вивченню суспільно-географічних засад дослідження територій з критичною екологічною ситуацією (КЕС) та розробці основних напрямків їх раціонального використання. У роботі: розкрито теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження територій з КЕС; виявлено принципи і фактори виникнення територій з КЕС; розроблено методичні основи дослідження територій з КЕС; проаналізовано фактори виникнення територій з КЕС в Київській області; вивчено геопросторову організацію територій з КЕС в Київській області; проведено групування територій з КЕС Київської області; визначено основні напрямки відновлення та раціонального використання територій з КЕС. Ключові слова: територія з критичною екологічною ситуацією, рівень забруднення навколишнього середовища, природокористування. АННОТАЦИЯ Корнилова Н.В. Общественно-географические основы исследования территорий с критической экологической ситуацией (на примере Киевской области). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 – экономическая и социальная география. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006. Диссертация посвящена изучению общественно-географических основ исследования территорий с критической экологической ситуацией (КЭС) Киевской области и разработке основных направлений их рационального использования. Среди европейских государств Украина имеет высший интегральный показатель негативных антропогенных нагрузок на окружающую природную среду практически по всей территории. Официально признан международный статус нашей страны – зона "экологического бедствия". В этой связи большое значение приобретают вопросы дальнейшего общественно-географического исследования территорий с критической экологической ситуацией (КЭС). Актуальными являются вопросы изучения причин и факторов их возникновения, разработки основных направлений восстановления территорий с КЭС. В работе: раскрыты теоретико-методические основы общественно-географического исследования территорий с КЭС; определены принципы и факторы возникновения территорий с КЭС; разработаны методические основы их исследования; проанализированы факторы возникновения территорий с КЭС в Киевской области; изучена геопространственная организация территорий с КЭС в Киевской области; проведено группировку территорий с КЭС в Киевской области; определены основные направления рационального использования территорий с КЭС. Методические основы исследования территорий с КЭС предусматривают такие этапы анализа: выявление территорий с КЭС; определение принципов и факторов, обуславливающих возникновение территорий с КЭС; детальный анализ факторов возникновения территорий с КЭС в Киевской области; изучение геопространственной организации территорий с КЭС в Киевской области; разработку основных направлений рационального использования территорий с КЭС. Предложено выделять следующие принципы (нарушения взаимодействия природы и хозяйственной деятельности человека; территориальности; недостаточного научного обоснования природопользования; нарушения экологизации производства; несбалансированного устойчивого развития территории) и факторы (природные, антропогенные и природно-антропогенные), обуславливающие возникновение территорий с КЭС. Проведен системно-структурный анализ территорий с КЭС Киевской области, изучена их геопространственная организация. На основе бальной оценки показателей уровня загрязнения воздушного бассейна и поверхностных вод, уровня радиоактивного загрязнения территории, уровня сельскохозяйственного использования территории, состояния хранения пестицидов и ядохимикатов проведено группирование территорий с КЭС в Киевской области и выделены пять групп районов: Северная, Центральная, Западная, Восточная и Южная. Рассматривается концепция восстановления территорий с КЭС, которая должна исходить из целей экологической политики, базирующейся на принципах устойчивого развития. Обоснованы общественно-географические принципы и основные направления восстановления и эффективного использования территорий с КЭС на областном уровне. Ключевые слова: территория с критической экологической ситуацией, уровень загрязнения окружающей среды, природопользование. SUMMARY Kornilova N.V. Social-geographical bases of research territories with critical ecological situation (on an example of Kyiv area). – Manuscript. Thesis for a Candidate degree in geography, speciality 11.00.02 – economical and social geography. – Tharas Shevchenko National University of Kyiv, 2006. The dissertation studied social-geographical bases of research territories with critical ecological situation (CES) in Kyiv area and development basic directions of their effective using. Among the European countries Ukraine has maximum integrated parameter of negative anthropogenous loadings on environment practically on all its territory. Officially recognized the international status of our country – zone of the ecological trouble. In this connection the questions of studying territories with critical ecological situation, reasons and factors of their occurrence and also social-geographical bases of their further effective using are very urgent. The theoretical essence of social-geographical research of territories with CES is opened. Principles and factors that causing occurrence territories with CES is shown. The methodical bases of their research are developed. The technique of studying social-geographical bases of research territories with CES provides such stages of analyze: revealing territories with CES; definition principles and factors that causing occurrence territories with CES; analysing factors that causing occurrence territories with CES in Kyiv area in details; studying the geospatial organization of critical ecological situation in Kyiv area; development basic directions of restoration and effective using territories with CES. The structural analyse of using territories with CES of Kyiv area is carried out. Regions of Kiev area with CES were grouped. Social-geographical principles and ways of effective using territories with CES are determined. Key words: territory with critical ecological situation, level of environmental pollution, natural usage.

Похожие записи