.

Сучасні методи фізіотерапії і постізометрична релаксація при міофасціальних больових синдромах (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
6 3510
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА
КУРОРТОЛОГІЇ

Пашковський Ігор Борисович

УДК:
616.8-009.12-009.7-085.828.015.2

Сучасні методи фізіотерапії і постізометрична релаксація при
міофасціальних больових синдромах

14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у клінічному відділі Українського НДІ медичної
реабілітації та курортології МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор САМОСЮК Іван
Захарович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика,
кафедра медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології, завідувач
кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор ЛИСЕНЮК Віктор
Павлович,

Національний Медичний Університет ім. О.О.Богомольця (м. Київ),
кафедра неврології та реабілітаційної медицини, завідувач кафедри

доктор медичних наук, старший науковий співробітник
ВОЛОШИНА

Олена Борисівна, Одеський державний медичний університет
МОЗ України (м. Одеса), професор кафедри сімейної медицини та
загальної практики

Провідна установа:

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,
кафедра фізіотерапії (м. Харків)

Захист дисертації відбудеться 14 жовтня 2005р. о
13.00. год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського НДІ
медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014,
Одеса, Лермонтовський пров., 6.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Українського НДІ медичної
реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса,
Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий 9 вересня 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник
Г.О.Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Біль є типовим симптомом більшості гострих і
хронічних захворювань людини й утворює в сучасному суспільстві цілу
низку медичних, соціальних та економічних проблем (Лиманский Ю.П., 1986;
Крыжановский Г.Н., 2002; Цымбалюк В.И., Поворознюк В.В., 2003; Bressler
H.B. et al., 1999). Гострий біль найчастіше пов’язаний з місцевими
патологічними процесами і має сигнальне значення, але при формуванні
хронічного болю його сигнальне значення втрачається і він сам веде до
комплексу сенсорних і психоемоційних порушень (тривога, страх, депресія,
безсоння), а згодом пацієнт втрачає соціальну активність і цілковито
поглинається своїми відчуттями та переживаннями (Гуляр С.А. и др., 2000;
Григорьева В.Н., 2002; Соколова Л.И., 2003; Bigos S.J., Davis G.E.,
1999). Завдання лікаря полягає у визначенні причини виникнення болю та
розробці ефективних способів протибольової терапії (Вейн А.М., Авруцкий
М.Я.; Михайлов В.П., 1999; Яхно Н.Н., Богачева Л.А., 1999; Ситель А.Б.,
2001).

Значне місце в клінічній практиці займають больові синдроми
вертеброгенної, артрогенної, вісцерогенної, невропатичної і м’язової
природи (Попелянский Я.Ю., 1995; Гусарова С.А. и др., 1999; Густов А.В.,
Сигрианский, 2001; Baker P.J., 1999). При цьому до останніх років левова
частка невісцерального хронічного болю пов’язувалась із вертеброгенною
патологією і зокрема, остеохондрозом міжхребцевих дисків (Антонов И.П.,
1983; Попелянский Я.Ю., Штульман Р.Д., 2001). Однак ретельний клінічний
аналіз на основі більш сучасних методів показав, що у формуванні
дорсалгій беруть участь всі структурні елементи хребетно-рухових
сегментів, особливо м’язовий компонент (Шмакова И.П., 1996; Недзведь
Г.К., 1998; Хабиров Ф.А., Девликамова Ф.И., 2001; Голубев В.Л., Вейн
А.М., 2002; Стрелкова Н.И., 2003; Поворознюк В.В. и др., 2003).

Загалом, останнім часом в клініці болю дисфункції м’язової системи
надається більш важливе значення (Заинчуковская Л.П. и др., 2001;
Васильева Л.Ф., 2002; Малыхин М.Ю., Василенко А.М., 2002). Якщо раніше
м’язові порушення розглядались переважно в рамках вертеброгенних
нейрорефлекторних м’язово-тонічних больових синдромів, то останні
дослідження доводять можливість самостійного (первинного) ураження
м’язів (Табеева Г.Р. и др., 2000; Иваничев Г.А. и др., 2002;
Старосельцева Н.Г., Иваничев Г.А., 2002), включаючи соматичні
(Лопушанский П.Г., 2001; Воронков Л.Г., Бесага Є.М., 2003; Opasich C. et
al., 2001) і деякі інфекційні захворювання (Скрипченко Н.В. и др.,
2003).

Особливої уваги заслуговують міофасціальні больові синдроми, які
зустрічаються в 15-30% випадків серед дорослого населення (Иваничев
Г.А., 1997; Боренстейн Д., 2000; Малыхин и др., 2002; Rosen N.B., 1993;
Schochat T.J., Eackel W.H., 1998), а в окремих професійних групах –
40-90% (Котельников Г.П. и др., 1997; Wanek V. et al., 1998; Regio T. et
al., 1999). Їхньою характерною особливістю є наявність змін у м’яких,
переважно м’язово-сухожилково-периартикулярних структурах, що обумовлено
неспецифічним ураженням з формуванням так званих міофасціальних
тригерних пунктів (МФТП). Як міофасціальна патологія розглядається також
значна кількість тунельних ішемічних невропатій (синдром нижнього косого
м’яза голови, малого грудного м’яза, шийних м’язів, грушоподібного
м’яза, круглого пронатора тощо) (Лобзин В.С. и др., 1988; Белицкая Р.А.
и др., 1999; Гузалов П.И., и др., 2003).

Однак слід визнати, що проблема лікування хворих з міофасціальними
больовими синдромами далека від свого вирішення. Більшість
загальноприйнятих методик при лікуванні хворих цього профілю мають
короткочасну дію, оскільки вони передбачають вплив переважно на власне
МФТП і не враховують того, що міофасціальний больовий синдром не є суто
місцевою (м’язовою) проблемою, а захворюванням з формуванням
патологічної системи. Формування такої системи при міофасціальних
больових синдромах забезпечується щонайменше трьома важливими рівнями:
периферичним (сформованим МФТП), сегментарним (в першу чергу соматичні і
вегетативні сегменти, що забезпечують іннервацію конкретного м’яза) та
надсегментарним (в першу чергу, стовбуровий рівень з ретикулоспінальним
трактом, який впливає на тонус м’язів) (Крыжановский Г.Н., 2002). При
формуванні міофасціального больового синдрому має також значення
психоемоційний стан пацієнта (Waddell G. et al., 1980; Лиманский Ю.П.,
Лиманская Л.И., 2001).

При лікуванні хворих з міофасціальними больовими синдромами без
урахування системного принципу з впливом тільки на периферичний рівень
(безпосередньо на МФТП) патологічної системи, а не на систему в цілому,
зменшується ефективність лікування, збільшуються строки лікування, а
після відносно короткої ремісії у разі успіху, знову виникає больовий
синдром. Все це стало підставою для розробки принципово нового підходу в
лікуванні хворих з міофасціальними больовими синдромами з урахуванням
вікових змін та механізму формування патологічної системи і відповідним
впливом на основні ланки патологічної системи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
згідно з планом НДР Українського НДІ медичної реабілітації та
курортології МОЗ України і присвячена розробці методів профілактики і
реабілітації хворих із захворюваннями периферичної нервової та
опорно-рухової системи (№№ держреєстрації 0194U029246, 0197U001467).
Фрагмент роботи, присвячений використанню фізіопунктури і
постізометричної релаксації м’язів при міофасціальних больових синдромах
у хворих старших вікових груп, виконано безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження. З’ясувати особливості перебігу міофасціальних больових
синдромів у хворих старших вікових груп та розробити методику їх
лікування з використанням сучасних методів фізіотерапії в комбінації з
постізометричною релаксацією м’язів, базуючись на багаторівневому
підході фізіотерапевтичного впливу на основні ланки патологічної
системи.

Завдання дослідження.

1.На основі клініко-функціональних досліджень вивчити особливості
хронічних міофасціальних больових синдромів у віковому аспекті.

2.Оцінити показники рефлексодіагностики, реовазографії і
нейропсихологічного статусу в залежності від ступеня вираженості
больового синдрому й активності патологічного процесу для можливого їх
використання у визначенні ефективності лікування.

3.Розробити конкретні методики аурикулярної електропунктури при
міофасціальних больових синдромах з визначенням необхідних параметрів
стимуляції (тривалість процедури, інтенсивність електростимуляції,
частота і тривалість імпульсів струму) і можливість її поєднання з
постізометричною релаксацією уражених м’язів.

4.Вивчити технологічні особливості проведення постізометричної
релаксації м’язів у хворих старших вікових груп і впровадити їх у
практику.

5.Обгрунтувати і практично застосувати при лікуванні хворих з
міофасціальним больовим синдромом системний багаторівневий принцип
використання фізичних чинників.

Об’єкт дослідження: 122 хворих з міофасціальним больовим синдромом
переважно старших вікових груп.

Предмет дослідження: Клініко-функціональна оцінка ефективності
багаторівневого впливу на рухову систему (аурикулярна електропунктура,
постізометрична релаксація м’язів, магнітолазеротерапія) в порівнянні із
загальноприйнятим лікуванням хворих з міофасціальними больовими
синдромами.

Методи дослідження: клінічне обстеження за загальноприйнятими методами і
мануальною діагностикою, алгометрія, кутометрія, електроміографія,
реовазографія, аурикулярна рефлексодіагностика, електропунктурна
діагностка, нейропсихологічне тестування.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі проведених
клініко-функціональних досліджень вперше показані особливості перебігу
хронічних міофасціальних больових синдромів у хворих старших вікових
груп.

Розроблено методику і отримані нові дані щодо особливостей
багаторівневого системного впливу (аурикулярної електропунктури,
постізометричної релаксації уражених м’язів, магнітолазерної терапії на
сегментарні зони і МФТП) на клінічний стан пацієнтів при міофасціальних
больових синдромах. Виявлено, що вплив на різні рівні рухової системи
сприяє більш швидкому усуненню болю, ліквідації МФТП, нормалізації
електрофізіологічних показників у хворих з міофасціальними больовими
синдромами.

Наукова новизна дослідження підтверджена патентом України на спосіб
лікування за темою дисертаційної роботи (“Спосіб лікування
міофасціального больового синдрому” №66303А від 21.11.2003).

Практичне значення отриманих результатів. З’ясовані в процесі
клініко-функціональних досліджень закономірності поглибили уявлення про
вікові особливості хронічних міофасціальних больових синдромів і
можливості системного багаторівневого підходу з використанням
комбінованої фізіотерапії. Це послужило підгрунтям для розробки
конкретних методик багаторівневого впливу на рухову систему у хворих з
міофасціальними больовими синдромами з визначенням параметрів
аурикулярної електропунктури, особливостей проведення постізометричної
релаксації м’язів та магнітолазерної терапії.

Розроблена методика при диференційованому застосуванні з урахуванням
особливостей вікового перебігу хронічних міофасціальних больових
синдромів дає можливість суттєво підвищити ефективність їх лікування.
При цьому можна значно зменшити медикаментозне навантаження на пацієнта
або взагалі відмовитись від медикаментів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою працею автора. Ідея
дисертаційної роботи належить авторові, а з допомогою керівника
розроблено план дослідження і методика лікування хворих. Здобувач
самостійно здійснив патентний та інформаційний пошук, аналіз наукової
літератури за проблемою, провів порівняльну оцінку результатів лікування
хворих різних вікових груп. Статистична обробка отриманих даних, аналіз
та узагальнення результатів досліджень, оформлення дисертаційної роботи,
автореферату і наукових статей здійснено автором також самостійно.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення дисертаційної роботи повідомлені на VII з’їзді
Всеукраїнського лікарського товариства (м.Тернопіль, 16-17 травня
2003р.), ІІ з’їзді Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та
курортологів (м.Одеса, 28-29 травня 2003р.), ІІІ Республіканському
конгресі курортологів і фізіотерапевтів АР Крим (м.Євпаторія, 24-25
квітня 2003р.), а також на наукових сесіях Українського НДІ медичної
реабілітації та курортології (м.Одеса, 2002, 2003, 2004рр.), засіданнях
Київського міського наукового товариства фізіотерапевтів (м.Київ, 2003,
2004рр.).

Розроблені методики впроваджені в практичну діяльність санаторіїв
“Славутич”, “Жовтень” АТ “Укрпрофоздоровниця” та в навчальний процес на
кафедрі медичної реабілітації, фізіотерапії і курортології Київської
медичної академії післядипломної освіти.

Апробація роботи проводилась на засіданні Вченої ради Українського НДІ
медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, в тому
числі монографія у співавторстві, 7 статей у профільних наукових
виданнях, 4 тез доповідей.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу,
огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 2 розділів
власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень,
висновків, списку використаних джерел (275 найменувань), що включає 161
вітчизняних і 114 іноземних джерел. Матеріал ілюстровано 14 таблицями і
12 малюнками. Обсяг дисертації – 116 друкованих сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

ОБ’ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Клініко-функціональні дослідження були проведені у 122 хворих з
міофасціальними больовими синдромами цервікобрахіальної та
люмбосакральної локалізації (52 чоловіків і 70 жінок) у віці від 18 до
74 років, що склали три вікові групи: молодого віку (18-34 років) – 36
осіб, середнього віку (35-59 років) – 49 осіб і літнього віку (60-74
роки) – 37 осіб. Випробувані відбиралися в результаті комплексного
обстеження серед 216 осіб, направлених на лікування з діагнозом “шийний,
поперековий або розповсюджений остеохондроз”, “вертеброгенна
цервікобрахіалгія або люмбоішіалгія”. Головними умовами добору була
наявність мміофасціального больового синдрому, верифікованого за
сучасними критеріями, а також відсутність органічного ураження
центрального і периферичного відділів нервової системи та клінічно
значимих супутніх захворювань.

У всіх хворих у клінічній картині реєстрували: 1) скарги на біль
різного ступеня вираженості в паравертебральних ділянках, плечовому
поясі і поясі нижніх кінцівок, звичайно однобічну, спонтанного характеру
або пов’язану з рухами; 2) одиночні або множинні м’язові ущільнення,
болючі при пальпації або спонтанно з асиметричною вираженістю у випадку
наявності МФТП по обидва боки; 3) обмеження обсягу рухів у бік
розтягування ураженого м’яза; 4) значне посилення болючості при
розтягуванні м’яза з МФТП і ослаблення її після короткочасного опору
пацієнта розтягуванню; 5) типовий зразок викликаного чи спонтанного
відбитого болю від МФТП.

Результативність комплексного лікування з включенням фізіопунктури і
постізометричної релаксації м’язів з’ясовували в порівнянні з
контрольними даними, отриманими у хворих, яким призначалася тільки
загальноприйнята терапія (фармакотерапія, апаратна фізіотерапія і
масаж). З хворих, які спостерігалися, за допомогою рандомізації було
сформовано 2 групи: основна група – 62 чол., які одержували лікування за
розробленим способом, і контрольна група – 60 чол., яким проводили
загальноприйняте лікування.

Клінічне обстеження, поряд із загальноприйнятими методами, включало
оцінку інтенсивності болю за допомогою візуальної аналогової шкали
(Мелзак Р., 1981). Мануальна діагностика передбачала кінестезичну
пальпацію уражених м’язів з ідентифікацією просторових орієнтирів МФТП і
ступеня болючості досліджуваного м’язового пласта, а також визначення
напрямків розтягуючих рухів для проведення постізометричної релаксації
м’язів (Иваничев Г.А., 1990, 1997).

Для порівняльної оцінки болючості МФТП різних ділянок і її
динаміки в процесі лікування проводили тензоалгезиметрію. Вимірювали
больовий поріг МФТП шляхом підвищення тиску на болючу точку з
підсиленням 0,2кГ/см2 доти, поки хворий не заявляв про появу почуття
болю.

З метою визначення обсягу рухів у шийному відділі хребта
використовувалася кутометрія, що дозволяє проводити виміри в трьох
площинах (сагітальній, фронтальній і горизонтальній). Після визначення
абсолютних показників обсягу рухів у досліджуваному відділі хребта
обчислювали коефіцієнти флексії, екстензії, латерофлексії, ротації.

Визначали ступінь обмеження рухів на поперековому рівні. Для цього
оцінювали обсяг максимально можливих рухів у поперековому відділі за
допомогою визначення симптому Ласега, кількісну характеристику якого
здійснювали в градусах із застосуванням також кутометрії.

Біоелектричну активність м’язів, що містять МФТП, вивчали за
допомогою поверхневої і голчастої електроміографії на
четирьохканальному електроміографі Mg-440 фірми “Медикор”.

Реовазографія – інформативний неінвазивний метод оцінки
периферичної і центральний гемодинаміки, що дозволяє виявляти
вазомоторні розлади і здійснювати контроль ефективності проведеного
лікування (Зенков Л.Р., Ронкин М.А., 1991). Реєстрацію реовазограм
проводили за допомогою автоматизованої системи “Реоанализатор РА 5-01”
за стандартною методикою.

Особливості психоемоційного реагування на больову імпульсацію
вивчали за допомогою Міннесотського тесту багатобічного дослідження
особистості MMPI, адаптованого до застосування в СНД у
Санкт-Петербурзькому психоневрологічному інституті ім.Бехтерева
(И.Н.Гилья-шева й ін., 1984).

Усім хворим, які спостерігалися, проводили аурикулярну
рефлексодіагностику з оцінкою результатів досліджень у відповідь на
механічну стимуляцію точок акупунктури.

Дослідження електропровідності корпоральних точок акупунктури
здійснювали за допомогою спеціалізованих апаратів для електропунктури у
стандартних умовах. Використовували рідкий вимірювальний електрод
діаметром 5 мм. Час виміру в кожній точці акупунктури не перевищував 3
с, що відповідає вимогам до проведення подібних досліджень.

Лікування хворих основної групи проводили за принципами системного
багаторівневого підходу з використанням комбінованої фізіотерапії. На
першому етапі здійснювалася електропунктурна фізіотерапія з
використанням аурикулярних точок акупунктури. Останні вибиралися після
аурикулярної діагностики за принципом першочергового впливу на найбільш
чутливі (реактивні) зони. Застосовували біполярні асиметричні імпульси
тривалістю 0,1-1 мс і частотою 1-10 Гц. Інтенсивність стимуляції
підбиралася індивідуально на рівні між тактильним і больовим порогом.
На другому етапі проводили постізометричну релаксацію уражених м’язів.
Наприкінці (третій етап) здійснювалась магнітолазеротерапія з впливом на
пункти міофасциального болю і сегментарні вегетативні зони, які
забезпечують іннервацію відповідних м’язів. Параметри
магнітолазеротерапії: лазерне випромінювання інфрачервоного діапазону
(?=780-890 нм), потужність 5-50 мВт, частотна модуляція від 0,1 до 150
Гц; імпульсне магнітне поле з індукцією 3-50 мТл, частота імпульсів від
0,1 до 150 Гц. Тривалість впливу на один МФТП 1-3 хв., на сегментарну
зону – 3-5 хв. Загальна тривалість процедури магнітолазерної терапії –
до 30-35 хв.

Курс лікування складався з 7-12 сеансів, які проводились спочатку щодня.
В міру поліпшення стану хворого проміжки між сеансами подовжувалися до
1-2 днів.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведені клініко-функціональні дослідження хворих різного віку
дозволили з’ясувати вікові особливості міофасціальних больових
синдромів. Всі обстежені хворі трьох вікових груп пред’являли скарги на
біль різного ступеня вираженості, який мав характер цервікобрахіалгії
або люмбоішіалгії з обмеженням рухів убік розтягування уражених м’язів.
Співвідношення частоти проксимальних (цервікалгія і люмбалгія) і
дистальних (брахіалгія і люмбоішіалгія) проявів з віком збільшувалося
убік дистальних. Так, якщо в групі молодого віку переважали
проксимальні прояви міофасціальних больових синдромів – 61,1% випадків ,
то в групах середнього і літнього віку, навпаки, частота дистальних
проявів була вищою – відповідно 57,1% і 67,6%.

У всіх хворих виявлялися одиночні або множинні м’язові ущільнення,
болючі при пальпації або спонтанно з асиметричною вираженістю у випадку
наявності МФТП по обидва боки. В групі молодого віку дещо переважали
одиничні м’язові ущільнення (52,8% випадків). У хворих старшого віку
типовим була наявність множинних МФТП: в групі середнього віку – 91,8%
випадків, в групі похилого віку – 94,6%.

В обстежених хворих незалежно від віку перебіг захворювання був
рецидивним. У більшості пацієнтів старших вікових груп тривалість
існування клінічних проявів вимірялася декількома роками і більше.
Випадки з тривалістю захворювання менше 6 міс. зареєстровані тільки у 5
хворих молодого віку. У групі похилого віку переважали випадки з
тривалістю захворювання понад 10 років – 51,4% випадків.

За даними досліджень за допомогою візуальної аналогової шкали,
інтенсивність больового синдрому, незважаючи на більшу кількість МФТП, з
віком зменшується. Так, у групі молодого віку середня величина
досліджуваного показника склала 76,7?2,55 мм, у той час як у групах
старшого віку зареєстрована більш низька величина – 72,3?1,98 мм у
хворих середнього віку і 69,5?2,45 мм у хворих літнього віку. Різниця
між показниками груп молодого і літнього віку виявилася статистично
достовірною (p\d?? ® & ( * B ” Ae AE I I ? O O ???\^`bdfh‚†?¶?? ? ? O O O O O O Aвідведеннях потужність біоелектричної активності м'язів, що містять МФТП, при максимальних по силі довільних скороченнях у всіх обстежених хворих була нижче, ніж у симетричних м'язових групах, що не містять МФТП (на протилежному боці). Вікове зниження м'язової сили корелювало із загальним зниженням біоелектричної активності м'язів у літніх хворих. Однак коефіцієнти асиметрії при максимальних по силі м'язових скороченнях у молодшій віковій групі виявилися більшими, ніж у хворих старшого віку (р0,05). В контрольній групі
зареєстрована тільки тенденція до поліпшення. Подібні зрушення
відбивають збільшення обсягу рухів убік розтягування уражених м’язів.

Під впливом фізіопунктури в комбінації з постізометричною релаксацією
м’язів в основній групі розраховані за даними кутометрії коефіцієнти у
хворих молодого віку істотно не відрізнялися від нормативних величин, що
свідчило про майже повне відновлення обсягу рухів. У хворих середнього й
похилого віку позитивна динаміка була не такою виразною, особливо щодо
коефіцієнту екстензії, тому зрушення цього показника виявилось
статистично недостовірним, хоча відзначена позитивна динаміка. Незначна
динаміка з боку коефіцієнта екстензії, з одного боку, залежала від
ділянки прикладення фізіопунктури і постізометричної релаксації м’язів
(задня поверхня верхнього квадранта тіла), з іншого боку – від вікового
обмеження рухомості в шийному відділі хребта убік розгинання голови, що
має певне пристосувальне значення. Отримані дані кутометрії з усією
певністю свідчать про більш високу ефективність фізіопунктури у
комбінації з постізометричною релаксацією м’язів в порівнянні з
загальноприйнятим лікуванням міофасціальних больових синдромів у осіб
різного віку.

У обстежених хворих з явищами люмбоішіалгії після проведеного лікування
показник симптому Ласега на больовому й небольовому боці поліпшився в
обох групах, однак достовірна різниця виявлена тільки в основній групі
на больовому боці (р0,05). У контрольній групі спостерігалася
подібна динаміка, однак достовірні розходження в порівнянні з
нормативним показником після лікування збереглися. Таким чином, за
даними реографіченого дослідження, найбільшою терапевтичною ефективністю
володіє комплекс із включенням фізіопунктури і постізометричної
релаксації м’язів.

У обстежених хворих, незалежно від віку, але відповідно до
інтенсивності больового синдрому закономірно виявлялися зміни в
психоемоційній сфері за даними тесту ММРІ. Під впливом курсового
лікування у хворих обох груп спостерігалися позитивні зрушення
показників тесту ММРІ, що корелювали зі зменшенням вираженості больового
синдрому і поліпшенням психоемоційного стану. Зареєстровано зменшення
величини показників профілю на шкалах 1,2,3,7 і 8 у порівнянні з
вихідними, а по шкалі 9 – тенденція до збільшення показника. В основній
групі після лікування зазначені показники достовірно не відрізнялися від
норми (р>0,05), у той час як у контрольній групі збереглися статистично
значимі розходження на шкалах 1, 2, 7 і 8. Отже, застосування
фізіопунктури в комбінації з постізометричною релаксацією м’язів
справляє більш виражений ефект при даній патології, що проявляється в
поліпшенні емоційно-особистісних характеристик за даними тесту ММРІ.

Під впливом комплексного лікування із застосуванням фізіопунктури в
комбінації з постізометричною релаксацією м’язів в основній групі
зареєстрована виразна позитивна динаміка з боку показників
електропунктурної діагностики. Повна нормалізація досліджуваних
показників відбулася більш , ніж у половині випадків – 53,2% (33 з 62
обстежених хворих). У той же час у контрольній групі повна нормалізація
зареєстрована тільки в 31,7% випадків (19 з 60 хворих). Порівняння
результатів лікування за даними електропунктурної діагностики показало
більш виражені зрушення в групі хворих, які отримували комплексну
терапію з використанням запропонованого способу фізіопунктури в
комбінації з постізометричною релаксацією м’язів (X2=4,95, при числі
ступенів свободи 1 р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020