.

Структура і динаміка ставлення населення України до екологічних проблем (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
163 2995
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Потабенко Марія Володимирівна

УДК 316.334.5:504(477)

Структура і динаміка ставлення населення України до екологічних проблем

22.00.03 – соціальні структури та соціальні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі соціології

Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Науковий керівник – доктор філософських наук, професор Паніотто
Володимир Ілліч, Національний університет “Києво-Могилянська академія”,
професор кафедри соціології.

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор Саппа Микола
Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ,
професор кафедри прикладної соціології.

кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Гардашук
Тетяна Василівна, Інститут філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди,
старший науковий співробітник відділу філософських проблем
природознавства та екології.

Провідна установа – Інститут соціології НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться 20 грудня 2004 року о 16.00 година на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30 у Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, вул.
Володимирська, 60, ауд, 314.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, вул.
Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 6 листопада 2004 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.О. Тарабукін.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зростаючий рівень забруднення довкілля, ріст
стихійних лих і техногенних катастроф, виснаження природних ресурсів є
факторами ризику для життя і здоров‘я людини та, як наслідок,
дестабілізації соціальних структур і зв‘язків. Фактори доступу до
природних ресурсів та можливість експлуатації навколишнього середовища
зумовлюють відмінності в умовах життєдіяльності різних соціальних груп,
опосередковано впливають, таким чином, на соціальну діяльність і
соціальні відносини у суспільстві.

Неефективні в екологічному відношенні політика держави та система
виробництва у поєднанні з нерозвиненістю інших соціальних інститутів та
економічними труднощами сприяють поступовій девальвації екологічних
цінностей – заниженню у свідомості громадян реальної вартості ресурсів
природного середовища. Всі ці явища – недоліки механізмів
нормативно-правового й економічного регулювання, низький рівень
екологічної свідомості та екологічної культури населення, недостатня
поінформованість громадян про стан довкілля, їх необізнаність з власними
екологічними правами, а також загальна стурбованість населення станом
навколишнього середовища підтверджують існування в сучасному
українському суспільстві проблемної ситуації та її актуальність.

На сьогодні діяльність та взаємодія соціальних інститутів, які регулюють
відносини суспільства з довкіллям, є недостатніми для подолання
екологічної ситуації, що склалася. Відсутність комплексного науково
обґрунтованого знання про особливості діяльності окремих соціальних
суб‘єктів впливу на стан довкілля у системі відносин суспільства з
природою, механізми взаємодії цих соціальних суб‘єктів впливу на стан
довкілля, особливості формування ставлення населення до екологічних
проблем, зв‘язок цього ставлення і стурбованості населення станом
довкілля з екологічно орієнтованою діяльністю залишається науковою
проблемою, що потребує вирішення. Актуальність вирішення цієї наукової
проблеми зумовлена тим, що часто зусилля окремих соціальних інститутів,
які регулюють відносини суспільства з довкіллям, виявляються марними, а
рішення недостатньо ефективними через те, що при їх розробці не
враховуються потенціал, рівень залучення, наміри і реальна діяльність
інших суб‘єктів впливу на довкілля, а також особливості ставлення
населення до екологічних проблем та опосередкованість цього ставлення
екологічно орієнтованою соціальною діяльністю усіх суб‘єктів впливу на
довкілля.

Стан наукової розробленості теми дослідження. Вивчення відносин
суспільства з навколишнім середовищем в рамках соціологічної теорії бере
свій початок від натуралізму О.Конта, еволюціонізму Г.Спенсера, побудови
біологічних аналогій для пояснення соціальних процесів та явищ
соціал-дарвіністами (У.Беджготом, Л.Гумпловичем, Г.Ратценхофером).
Пізніше в своїх працях Е.Дюркгейм відмовлявся від ідеї застосування
біологічних аналогій для пояснення явищ та процесів, що відбуваються у
суспільстві, а М.Вебер наголошував на принциповій відмінності соціальних
законів від законів природи.

Історія розвитку екологічної соціології як окремої галузі загальної
соціологічної теорії складається з трьох етапів: людської та міської
екології (20-30 роки ХХ століття, Е.Бьорджесс, Р.Маккензі, Р.Парк),
соціології екологічних проблем (70-80 роки ХХ століття) та екологічної
соціології кінця 80-х років ХХ століття. Становлення парадигми
екологічної соціології, предметом вивчення якої стали соціальні процеси,
що виникають в ході „соціалізації природи”, пов‘язують в першу чергу з
працями У.Кеттона, Р.Данлепа, А.Шнайберга, О.Яницького.

Екологічну свідомість та формування екологічних цінностей у суспільстві
розглядають в своїх працях М.Лаурістін, Ю.Марков, Ю.Саєнко, Б.Фірсов,
О.Яницький. Екологічні інтереси громадян і шляхи їх інституціалізації,
соціальні технології розв‘язання екологічних конфліктів у суспільстві,
розвиток та становлення екологічного руху в Україні є предметом вивчення
вітчизняних соціологів – М.Саппи, О.Стегнія. Глобальні проблеми
виживання людства, місце та роль людини в біосфері розглядають в своїх
працях Д.Мідоуз, Н.Моісєєв, Г.Платонов, Х.Прадес, Ю.Юсфин, соціальні
наслідки процесів урбанізації, відчуження екологічних цінностей в умовах
індустріалізації, екологічні фактори в структурі якості життя –
В.Бакіров, Є.Когай, Р.Нугаєв, М.Райманов, О.Станек, П.Староста. Роль
екологічної культури, екологічної освіти і масової комунікації у
формуванні екологічної свідомості та механізми залучення громадськості
до екологічно орієнтованої діяльності стали предметом вивчення вчених
О.Бєлякова, Т.Гардашук, Т.Дрідзе, Є.Когая, Д.Марковича.

Для праць соціологів, що вивчають відносини суспільства з навколишнім
середовищем, характерний парадигмальний плюралізм. „Нова екологічна
парадигма” У.Кеттона та Р.Данлепа виникає на противагу антропоцентричній
парадигмі „людської винятковості” і в своїх концептуальних положеннях
спирається на теорію функціоналізму, започатковану ще О.Контом та
Г.Спенсером, і структурно-функціональний аналіз суспільства Т.Парсонса.
З позицій теорії конфлікціонізму Ф.Баттель та Р.Марфі структурують
суспільство на „екологічні класи” й обґрунтовують антагоністичну
сутність „еколого-класової структури суспільства”. Британський соціолог
К.Скоген (Skogen, K.) обгрунтовує зв‘язок екологічних цінностей та
орієнтацій індивіда з його соціальною приналежністю. Російський соціолог
Т.Дридзе, розвиваючи у своїх працях ідеї екоантропоцентричної парадигми,
застосовує, зокрема, теорії соціального обміну.

Зв’язок роботи з науковими програмами й темами. Тема дисертаційної
роботи затверджена Вченою радою Національного університету
„Києво-Могилянська академія” (протокол №32 від 25 березня 2004 року).
Дисертаційна робота пов‘язана з науково-дослідним проектом міжурядової
організації UNEP/GRID-Arendal (Норвегія) „Формування механізму
реалізації і захисту екологічних прав і свобод громадян у Східній
Європі”. Роль автора полягала у формуванні теоретичних положень для
розробки програми дослідження механізмів підвищення рівня екологічної
свідомості та стимулювання участі громадян в заходах з охорони
навколишнього середовища.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка моделі
структури і динаміки ставлення населення України до навколишнього
середовища та екологічних проблем суспільства.

Для досягнення вказаної мети перед дослідженням поставлено наступні
завдання:

здійснити концептуалізацію поняття „ставлення населення до екологічних
проблем” та описати вплив ставлення на відносини суспільства з
навколишнім середовищем;

визначити та описати соціальні інститути, що регулюють відносини
суспільства з навколишнім середовищем, їх взаємодію та відносини з
соціальними спільнотами;

розробити загальну модель ставлення населення до екологічних проблем та
параметри вимірювання й інтегративні показники ставлення;

на основі результатів соціологічних досліджень дослідити структуру,
динаміку та соціально-демографічні особливості ставлення населення
України до екологічних проблем, в тому числі, ставлення різних
соціальних суб‘єктів впливу на стан навколишнього середовище до
діяльності громадських екологічних організацій;

розробити рекомендації, направлені на підвищення ефективності управління
відносинами суспільства з навколишнім середовищем та взаємодії
соціальних інститутів, що регулюють відносини суспільства з довкіллям.

Об‘єктом дослідження є ставлення населення України до природи, проблем
довкілля та характеру відносин суспільства з навколишнім середовищем, а
предметом дослідження – структура і динаміка цього ставлення.

Емпіричне соціологічне дослідження складається з наступних основних
частин: дослідження структури та соціально-демографічних особливостей
ставлення населення України до екологічних проблем: дослідження динаміки
ставлення населення України до екологічних проблем у структурі
актуальних соціально-економічних і політичних проблем сьогодення;
дослідження ставлення населення до окремих екологічних проблем на
прикладі проблеми питної води в м.Києві; дослідження ставлення
представників органів влади та громадських організацій до діяльності
соціальних рухів природоохоронного типу в Україні.

Методи дослідження. Основними методами дослідження є методи аналізу,
синтезу та абстрагування. Метод абстрагування застосовано для розробки
моделі ставлення населення до екологічних проблем. Метод аналізу
застосовано для вивчення структури й соціально-демографічних
особливостей ставлення населення до екологічних проблем (факторний
аналіз, кластерний аналіз). Для дослідження відмінностей у ставленні до
діяльності соціальних рухів природоохоронного типу в Україні різних
соціальних суб‘єктів впливу на стан довкілля застосовано синтез
результатів дослідження ставлення населення до екологічних проблем з
результатами опитувань експертів. Для вивчення особливостей ставлення
населення до екологічної проблеми у структурі інших актуальних проблем
застосовано метод порівняння. Для досягнення мети та задач дисертаційної
роботи застосовано метод емпіричного соціологічного дослідження
(інтерв‘ю, групове опитування, анкетування, опитування експертів). Для
вимірювання зв‘язків між ознаками використано метод кореляційного
аналізу.

Аналіз структури і динаміки ставлення населення України до екологічних
проблем в даному дисертаційному дослідженні здійснено в рамках „нової
екологічної парадигми” У.Кеттона та Р.Данлепа та структурного
функціоналізму Т.Парсонса. Теоретичної основою дисертаційного
дослідження стали роботи вітчизняних та іноземних вчених у галузі
соціології, екології, філософії (Т.Гардашук, Р.Данлепа, Т.Дрідзе,
У.Кеттона, Є.Когая, М.Лаурістін, Ю.Маркова, Д.Марковича, Д.Мідоуза,
Н.Моісєєва, Г.Платонова, Ю.Саєнка, М.Саппи, О.Стегнія, Б.Фірсова,
О.Яницького). Використано матеріали наукових, науково-практичних та
науково-популярних видань, науково-методичні розробки, матеріали
доповідей, науково-практичних конференцій, збірники наукових праць,
посібники, теоретичні та громадсько-політичні друковані засоби масової
інформації, офіційні документи, дані офіційних сайтів органів влади
України, міжнародних та міжурядових організацій. Емпіричною базою
дослідження є соціологічні дані, надані Київським міжнародним інститутом
соціології (КМІСом) та Центром екологічних досліджень Національного
університету „Києво-Могилянська академія”.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. Наукова новизна отриманих в
дисертаційному дослідженні положень полягає в наступному.

Вперше здійснено концептуалізацію поняття „ставлення населення до
екологічних проблем”, описано вплив ставлення на відносини суспільства з
навколишнім середовищем, здійснено порівняльний аналіз структури й
змісту ставлення та екологічної свідомості (с.34-44); розроблено
загальну модель ставлення населення до екологічних проблем, описано її
структурні елементи та їх зв‘язок з соціальними суб‘єктами впливу на
довкілля (с.77-83). Визначено, що ставлення населення до екологічних
проблем відображає ставлення (відношення, диспозиції, орієнтації)
населення до природи, проблем довкілля та характеру взаємовідносин
суспільства з навколишнім середовищем; у структурі ставлення виділено
три компоненти диспозицій особистості (когнітивний, афективний та
конативний). Елементами моделі ставлення визначено ставлення до природи,
до стану довкілля у країні, до екологічних рухів, оцінку респондентами
власних можливостей впливу на стан довкілля у країні та оцінку
респондентами їхніх дій у випадку, якщо вони стануть свідками
забруднення довкілля.

Обґрунтовано, що вплив різних компонентів моделі ставлення на формування
більш або менш екологічно орієнтованого ставлення є неоднаковим.
Параметрами, які більшою мірою визначають характер ставлення, є оцінка
респондентами власних можливостей впливу на стан довкілля у країні та
оцінка їхніх дій у випадку, якщо вони стануть свідками забруднення
довкілля. Параметрами, які визначають характер ставлення меншою мірою, є
ставлення до природи (оцінка цінності природи) та ставлення до
екологічних рухів (оцінка ефективності діяльності цих рухів). Зроблено
висновок про позитивний зв‘язок між оцінкою актуальності екологічної
проблеми та екологічно орієнтованою діяльністю, направленою на вирішення
проблеми (с.128-133).

Вперше на основі аналізу зв‘язків між параметрами ставлення виділено три
моделі ставлення громадян до екологічних проблем та шляхів їх вирішення.
Першу модель представляють респонденти, які позитивно оцінюють як
потенціал громадських екологічних організацій, так і власні можливості у
поліпшенні стану довкілля, та готові до практичних дій задля цього.
Друга модель представляє позицію делегування населенням екологічно
орієнтованої діяльності громадським екологічним організаціям.
Представникам третьої моделі ставлення характерні низька оцінка як
власних можливостей поліпшити стан довкілля, так і потенціалу
громадських екологічних організацій. Зроблено висновок, що населенню
України притаманна відсутність усвідомлення зв‘язку між станом довкілля
та особистою участю у справі поліпшення цього стану (с.83-85).

Набуло подальшого розвитку обґрунтування ролі соціальних інститутів, що
регулюють відносини суспільства з навколишнім середовищем, у формуванні
ставлення населення до екологічних проблем (с.45-60). Основними
соціальними інститутами, що регулюють відносини суспільства з
навколишнім середовищем, визначено органи державної влади, виробництво,
громадські екологічні організації, інститут освіти і виховання та засоби
масової інформації. Роль цих інститутів у формуванні належного ставлення
населення до екологічних проблем полягає в інформуванні населення про
стан довкілля, у вихованні відповідних ціннісних орієнтацій, у
підвищенні рівня довіри до органів влади та стимулюванні діяльності
громадських екологічних організацій, у формуванні готовності населення
до практичної екологічно орієнтованої діяльності.

На основі аналізу зв‘язків між параметрами ставлення населення до
екологічних проблем підтверджено залежність між характером ставлення та
соціально-демографічними характеристиками населення. Доведено, що
молоді, особам середнього віку та особам з високим рівнем освіти
притаманне більш екологічно орієнтоване ставлення до екологічних
проблем, аніж старшим та менш освіченим категоріям населення (с.85-116).

На основі результатів емпіричного соціологічного дослідження динаміки
ставлення населення до екологічної проблеми доведено актуальність
останньої у свідомості населення України (с.121-128). Протягом
досліджуваного періоду (1995-2002 роки) рівень стурбованості екологічною
проблемою мав тенденцію до зростання і, попри деякі коливання, з 1995 до
2002 року зріс з 19% до 26% (у 1995р. рівень стурбованості цією
проблемою склав 19%, у 1997р. – 30%, у 1999р. – 20%, у 2000р. – 21%, у
2001р. – 24%, у 2002р. – 26%). У структурі актуальних економічних та
соціально-політичних проблем екологічна проблема у 1995р. за рівнем
стурбованості нею посідала п’яте місце, а в 1997, 1999, 2000, 2001 та
2002 роках – третє.

Дістало подальше обґрунтування твердження, що ставлення населення до
екологічних проблем опосередковане рівнем економічного розвитку
суспільства. На прикладі українського суспільства підтверджено, що для
членів суспільства з низьким рівнем економічного розвитку характерне
превалювання цінності росту добробуту над екологічними цінностями навіть
попри незадоволеність станом довкілля (с.117-120).

На прикладі ставлення до екологічних рухів різних соціальних суб‘єктів
впливу на довкілля доведено, що особам та соціальним групам, професійно
залученим до природоохоронної діяльності, притаманне більш екологічно
орієнтоване ставлення до проблем навколишнього середовища, аніж особам
та соціальним групам, не залученим до такої діяльності (с.133-140).

В ході дослідження було перевірено наукову достовірність ряду гіпотез,
зокрема, щодо структури й параметрів вимірювання ставлення населення до
екологічних проблем, опосередкованості ставлення населення України до
екологічних проблем рівнем економічного розвитку суспільства,
нерівномірності впливу різних компонентів ставлення на формування більш
або менш екологічно орієнтованого ставлення, відмінностей в ставленні до
громадських екологічних організацій осіб та соціальних груп, що
професійно залучені до природоохоронної діяльності та осіб і соціальних
груп, що не залучені до такої діяльності.

Обґрунтованість та достовірність наукових положень та висновків
забезпечена за рахунок застосування методологічно обґрунтованих
теоретичних положень, використання результатів емпіричних соціологічних
досліджень, репрезентативних для населення України, порівняльного
аналізу отриманих результатів з результатами інших соціологічних
досліджень та відповідними статистичними методами обробки соціологічних
даних.

Наукове значення одержаних результатів полягає в структурному аналізі
ставлення населення до екологічних проблем як ціннісно-нормативної
системи, здатної описати відношення громадян до природи, проблем
екології та характеру відносин суспільства з довкіллям, а також в
обґрунтуванні впливу взаємодії соціальних інститутів, що регулюють
відносини суспільства з довкіллям, та соціальних суб‘єктів впливу на
стан довкілля, на формування екологічно орієнтованого ставлення.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано рекомендації,
направлені на підвищення ефективності взаємодії соціальних інститутів,
що регулюють відносини суспільства з довкіллям, з метою формування більш
екологічно орієнтованого ставлення населення України до природи, проблем
довкілля та характеру відносин суспільства з навколишнім середовищем.
Результати досліджень та запропоновані рекомендації можуть бути
використані в процесі розробки заходів екологічної політики та заходів
по співпраці з громадськістю; в практиці еколого-освітньої діяльності
закладів освіти, громадських та міжнародних організацій, при розробці
навчальних програм, підручників, посібників; в наукових розробках при
формуванні стратегії виконання міжнародних зобов‘язань, що випливають з
членства України в міжнародних організаціях та її участі в міжнародних
угодах в галузі охорони довкілля.

Особистий внесок здобувача. В статті „Фінансово-економічні механізми
менеджменту на підприємствах у сфері охорони довкілля” (Персонал, №7,
2003), написаній у співавторстві з О.Фурдичком, здобувачем
проаналізовано вплив виробничої діяльності на відносини суспільства з
довкіллям, розглянуто роль держави у становленні й розвитку екологічно
орієнтованого виробництва, описано соціальні заходи екологічного
менеджменту на підприємствах. У статті „Паводок. Наскільки адекватна
оцінка ризику” (Віче, №6, 2003, співавтор О.Фурдичко) здобувачем описано
модель соціальної комунікації при загрозі виникнення стихійних лих,
проаналізовано соціальні фактори впливу на ефективність комунікації,
запропоновано визначення адекватного соціально прийнятного ризику,
пов‘язаного з загрозою виникнення стихійних лих.

В дослідженнях структури, соціально-демографічних особливостей та
динаміки ставлення населення України до екологічних проблем здобувачем
здійснено розробку відповідних анкетних питань, проведено обробку та
аналіз отриманих даних. Вибірка та польовий етап досліджень проводилися
КМІСом. Розробка програми й анкети, організація та керівництво
проведенням досліджень ставлення населення до проблеми питної води в
м.Києві та ставлення представників органів влади та громадських
організацій до природоохоронних рухів в Україні здійснювалися здобувачем
за підтримки Центру екологічних досліджень Національного університету
„Києво-Могилянська академія”.

Апробація результатів дослідження. Результати соціологічних досліджень,
описаних у праці, обговорювалися на наукових конференціях, наукових та
практичних семінарах, під час проведення відкритих парламентських
слухань, круглих столів та презентацій, в тому числі на регіональному
семінарі-консультації з підготовки до ратифікації Орхуської конвенції
(м.Львів, 13 березня 1999р.), на науковому семінарі “Сучасна екологія і
проблеми сталого розвитку суспільства” (м.Львів, УДЛУ, 18 березня
1999р.), на відкритих парламентських слуханнях з підготовки до
ратифікації Орхуської конвенції (м.Київ, НаУКМА, 26 березня 1999р.), на
відкритих парламентських слуханнях з реалізації положень Орхуської
конвенції (м.Київ, Президія НАН України, 18 листопада 1999р.), під час
проведення круглого столу „Проблеми питної води у м.Києві” (м.Київ, ЦЕД
НаУКМА, 15 грудня 1999р.), на презентації „Екологічна свідомість в
Україні” (GRID/UNEP-Arendal, м.Арендал, Норвегія, травень, 2002р.), на
презентації „Використання соціологічних досліджень для оцінки потреб в
екологічній інформації” (GRID/UNEP-Arendal, м.Арендал, Норвегія,
червень, 2002р.), на науково-практичному семінарі „Рамкова водна
директива ЄС” (м.Київ, 26 листопада 2002р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 11
наукових праць, з них 4 статті – у фахових наукових виданнях, включаючи
2 публікації, написані у співавторстві.

Структура дисертації обумовлена її цілями, завданнями, предметом і
методом дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, що
об’єднують 9 підрозділів, висновків і рекомендацій, 4 додатків і
наукового апарата, поданого систематизованим бібліографічним списком
(165 найменувань). Повний обсяг дисертації складає 177 сторінок, з яких
167 сторінок – безпосередньо текст дисертації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі до дисертації розкрито сутність та обґрунтовано актуальність
обраної теми, визначено ступінь її наукової розробленості, описано мету,
завдання, теоретичні основи та методи дослідження. Викладено наукове і
практичне значення результатів дослідження, представлено наукові
положення, винесені на захист.

У Розділі 1 „Теоретико-методологічні засади вивчення відносин
суспільства з навколишнім середовищем” описано розвиток основних
екологічних і природоохоронних концепцій та соціологічний підхід до
вивчення відносин суспільства з навколишнім середовищем.
Концептуалізовано поняття „ставлення населення до екологічних проблем”,
описано вплив ставлення на відносини суспільства з навколишнім
середовищем. Розглянуто соціальні інститути, що регулюють відносини
суспільства з навколишнім середовищем, соціальні суб‘єкти впливу на
довкілля, їх взаємодію. Визначено мету, методи та задачі дослідження
структури і динаміки ставлення населення України до екологічних проблем.

Соціологічний аналіз структури і динаміки ставлення населення України до
екологічних проблем здійснено в рамках аналізу взаємодії суспільства з
довкіллям і особливостей розвитку і функціонування соціальних спільнот,
соціальних структур та інститутів в умовах впливу на них середовища,
зміненого внаслідок антропогенної діяльності. Дослідження ставлення
населення до екологічних проблем пов‘язане з дослідженнями екологічної
свідомості – категорії, достатньо розвиненої в англомовній соціологічній
літературі і дещо менше – у вітчизняній. Під екологічною свідомістю
розуміють здатність людини усвідомлювати зв‘язок між антропогенною
діяльністю і станом довкілля та діяти таким чином, щоб забезпечувати
збереження біологічного різноманіття і відносно безпечне для життя та
здоров‘я людей навколишнє середовище. Структурно в екологічній
свідомості особистості виокремлюють три її компонента – когнітивний,
афективний та поведінковий (конативний), що відповідає структурним
елементам диспозиції особистості. В умовах сучасного українського
суспільства дослідники відмічають наявність певного дисонансу між
когнітивно-афективними компонентами екологічної свідомості та
поведінковим компонентом, пов‘язуючи це з тим, що в сучасному
українському суспільстві соціальні інститути, які підтримують екологічно
орієнтовану діяльність громадян, знаходяться в стадії становлення і
екологічно орієнтовані наміри громадян мають недостатньо можливостей для
свого практичного втілення.

3/4

A

L

1/4

3/4

A

A

ставлення (відношення, диспозиції, орієнтації) населення до природи,
проблем довкілля та характеру взаємовідносин суспільства та
навколишнього середовища. При цьому під екологічними проблемами
розумітимемо не лише зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі
внаслідок антропогенної діяльності та впливають на взаємовідносини
суспільства з довкіллям, але й саму природу, яка вже є зміненою
(„соціалізованою”) через вплив на неї екологічних проблем суспільства, і
яка змінюється у свою чергу внаслідок змін у ставленні суспільства до
неї.

Структурно та змістовно екологічна свідомість є ширшим поняттям, аніж
ставлення до екологічних проблем, оскільки вона уособлює єдність процесу
сприйняття й усвідомлення інформації про стан довкілля з екологічно
орієнтованою діяльністю на основі осмисленої інформації, в той час як
ставлення до екологічних проблем обмежено намірами (готовністю)
особистості діяти тим чи іншим чином в результаті сприйняття та
усвідомлення екологічної інформації. У структурі ставлення до
екологічних проблем також можна виділити три компоненти диспозицій
особистості по відношенню до природи, проблем довкілля та характеру
взаємодії суспільства з навколишнім середовищем: когнітивний
(обізнаність громадян зі станом довкілля і безпечністю умов проживання,
суб‘єктивна оцінка цінності природи і „правильного” способу використання
її ресурсів), афективний (стурбованість екологічними проблемами у
структурі інших актуальних політичних і соціально-економічних проблем,
емоційна оцінка власних можливостей особистості допомогти у вирішенні
екологічних проблем) та поведінковий (готовність до діяльності,
направленої на захист довкілля, та ставлення до екологічних рухів). На
відміну від структури екологічної свідомості конативний (поведінковий)
компонент структури ставлення до екологічних проблем не включає
показників власне екологічно орієнтованої діяльності (напр., членства в
екологічних рухах, електоральної поведінки на підтримку екологічних
партій тощо).

Основними соціальними інститутами, що регулюють відносини суспільства з
навколишнім середовищем, визначено органи державної влади, виробництво,
громадські екологічні організації (ГО), інститут освіти і виховання та
засоби масової інформації (ЗМІ). Соціальними суб‘єктами відносин
суспільства з довкіллям визначено органи державної влади, виробництво,
громадські екологічні організації та населення.

Структура ставлення населення до екологічних проблем як система
ціннісних орієнтацій залежить від суб‘єктивної оцінки стану довкілля,
співвідношення пріоритетів захисту й охорони природи та економічного
росту та опосередкована соціально, економічно та політично зумовленими
факторами, пов‘язаними з діяльністю соціальних інститутів, що регулюють
відносини суспільства з довкіллям – через що ці фактори в тому чи іншому
вигляді відображені у структурі ставлення. Основними елементами
структури ставлення населення до екологічних проблем визначено:

оцінку стану довкілля як рівень поінформованості населення про стан
довкілля (функція органів влади та ЗМІ);

співвідношення пріоритетів захисту й охорони природи та економічного
зростання як відображення превалювання у суспільстві екологічних або
економічних цінностей (функція інституту освіти та виховання,
„екологічно відповідального” виробництва та ЗМІ);

ставлення до громадських екологічних організацій як оцінка їх діяльності
та рівня довіри до них з боку населення (функція самих ГО);

готовність населення до практичної екологічно орієнтованої діяльності та
оцінку власних можливостей громадян допомогти країні у вирішенні
екологічних проблем як відображення довіри до органів влади та активної
громадянської позиції.

У Розділі 2 „Методика та результати соціологічних досліджень структури
і динаміки ставлення населення України до екологічних проблем”
представлено загальну модель ставлення населення до навколишнього
середовища, екологічних проблем та характеру взаємодії суспільства з
довкіллям. Розроблено параметри вимірювання ставлення, проведено аналіз
інтегративних показників ставлення. Досліджено структуру і динаміку
ставлення населення України до екологічних проблем у структурі інших
актуальних проблем та соціально-демографічні особливості ставлення.
Розглянуто ставлення населення до окремих екологічних проблем на
прикладі проблеми питної води в м.Києві та ставлення представників
органів влади та громадських організацій до діяльності екологічних рухів
в Україні. Наведено результати інших досліджень з зазначеної тематики.

Дослідження структури ставлення населення України до екологічних проблем
проводилося методом стандартизованого інтерв‘ю з забезпеченням
репрезентативності результатів в рамках дослідження-омнібус „Громадська
думка в Україні”, що проводилося Київським міжнародним інститутом
соціології та кафедрою соціології НаУКМА у листопаді 1999 року. В ході
дослідження було опитано 1773 респондента віком від 18 років, що
мешкають у селах, селищах міського типу та містах всіх областей України
та АР Крим, а також у м.Києві. Вибірка репрезентативна щодо дорослого
населення України, багатоступенева, випадкова на кожному етапі. Похибка
вибірки з ймовірністю 0,95 не перевищує 2,5% (без врахування
дизайн-ефекту). При обробці результатів соціологічного дослідження
використано пакет для аналізу статистичних даних SPSS.

Загальна модель ставлення населення до навколишнього середовища,
екологічних проблем та характеру взаємодії суспільства з довкіллям
представлена такими основними структурними елементами (параметрами
вимірювання ставлення) як ставлення до стану довкілля, ставлення до
екологічних рухів, оцінка респондентами власних можливостей впливу на
стан довкілля у країні, ставлення до природи, оцінка респондентами їхніх
дій у випадку, якщо вони стануть свідками забруднення довкілля. З метою
підтвердження гіпотези про наявність зв‘язку між елементами моделі
ставлення застосовано факторний аналіз. В якості первинних ознак для
факторного аналізу обрано параметри ставлення. Отримана 1-факторна
модель ставлення, що складається з 4 змінних, описує близько 80%
значень. На основі 1-факторної моделі розраховано факторні значення, що
розглядаються як інтегральні показники ставлення населення до
екологічних проблем.

На основі кластерного аналізу виділено три подібних за обсягом кластери
за параметрами ставлення респондентів до екологічних рухів, оцінки
власних можливостей впливу на стан довкілля у країні, ставлення до
природи та оцінки дій респондентів у випадку, якщо вони стануть свідками
забруднення довкілля. Отримана 3-кластерна модель ставлення населення до
екологічних проблем описує 79% вибіркової сукупності. Результати
дослідження соціально-демографічних особливостей ставлення населення
України до екологічних проблем підтвердили залежність між
соціально-демографічними характеристиками населення та характером
ставлення до екологічних проблем.

У 1995, 1997, 1999, 2000, 2001 та 2002 роках Київським міжнародним
інститутом соціології та кафедрою соціології НаУКМА проводилися
соціологічні дослідження-омнібус „Громадська думка в Україні” з
забезпеченням репрезентативності результатів як для України в цілому,
так і для регіонів за методом стандартизованого інтерв’ю. В ході
дослідження було опитано: у 1995р. – 1530 респондентів, у 1997р. – 2129
респондентів, у 1999р. – 1574 респондента, у 2000р. – 1592 респондента,
у 2001р. – 1997 респондентів, у 2002р. – 2023 респондента віком від 18
років, що мешкають у селах, селищах міського типу та містах всіх
областей України та АР Крим, а також у м.Києві. Вибірка репрезентативна
щодо дорослого населення України, багатоступенева, випадкова на кожному
етапі. Похибка вибірки з ймовірністю 0,95 не перевищує 2,5% (без
врахування дизайн-ефекту). До складу цих досліджень-омнібусів входило
запитання “Яка з наступних проблем, що стоїть зараз перед Україною,
турбує Вас найбільше?”. До варіантів відповідей відносилися такі
альтернативи: “рівень життя людей”, “безпека України”, “екологічні
проблеми”, “відродження української нації”, “стосунки з Росією”,
“злочинність”, “проблема Криму”, “стан російської мови в Україні”, а
також варіанти “інше” та “важко сказати”. Респондентам пропонувалося
обрати одну з запропонованих проблем як таку, що турбує їх на даний час
найбільше (якщо їм було важко обрати одну проблему, вони могли вказати
дві або три).

Дослідження продемонструвало, що протягом періоду з 1995 по 2002рр.
населення України найбільшою мірою турбував рівень життя людей.
Екологічна проблема у 1995р. за рівнем стурбованості нею у структурі
актуальних проблем посідала п’яте місце, а в 1997, 1999, 2000, 2001 та
2002 роках – третє. У порівнянні з іншими досліджуваними проблемами
рівень стурбованості екологічною проблемою мав тенденцію до зростання і,
попри деякі коливання, з 1995 до 2002 року зріс з 19% до 26% (у 1995р.
рівень стурбованості цією проблемою склав 19%, у 1997р. – 30%, у 1999р.
– 20%, у 2000р. – 21%, у 2001р. – 24%, у 2002р. – 26%). Враховуючи, що з
1995р. стурбованість населення рівнем життя мала тенденцію до зростання,
а стурбованість іншими проблемами – навпаки до зменшення, зроблено
висновок, що екологічна проблема посідає значне місце у свідомості
громадян України.

З метою вивчення особливостей ставлення населення до конкретної
екологічної проблеми (проблеми забезпечення якості питної води у
м.Києві) Центром Екологічних Досліджень НаУКМА протягом травня 1999 року
у м.Києві шляхом анкетування проводилося соціологічне дослідження.
Всього було опитано 250 осіб, які представляли наступні
соціально-професійні групи населення: учні, студенти, пенсіонери,
працюючі та безробітні. Розміри груп визначалися за допомогою квотних
вибірок по відношенню до населення міста. Зроблено висновок про
існування певного зв‘язку між екологічною свідомістю та екологічно
орієнтованою діяльністю (діяльністю, направленою на поліпшення якості
питної води, що споживається), а саме: чим більш важливим для індивіда є
споживання якісної питної води, тим більше зусиль він для цього
прикладає, і навпаки.

Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики,
природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
разом з науковими (Центр екологічних досліджень НаУКМА) та громадськими
(Міжнародна благодійна екологічна організація „Екоправо”) організаціями
протягом 1999 року проводилися практичні семінари, присвячені
ознайомленню представників громадських екологічних організацій з
Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті
рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього
середовища. З метою вивчення ставлення представників органів влади та
громадських організацій до діяльності екологічних ГО в Україні Центром
екологічних досліджень НаУКМА було проведено ряд групових опитувань
учасників цих семінарів за період з 05.02.1999 по 13.11.1999. Всього
було опитано 325 осіб, з яких 64% – представники громадських екологічних
організацій і 30% – представники органів державної влади, що здійснюють
управління та контроль за охороною, захистом і використанням природних
ресурсів України на законодавчому, виконавчому рівні або рівні місцевого
самоврядування. Групові опитування проводилися методом анонімного
анкетування, а в окремих випадках (опитування представників органів
влади) використовувався також метод неформалізованого інтерв’ю.

В цілому експерти позитивно оцінюють діяльність громадських екологічних
організацій в Україні і вважають її необхідною. Переважна більшість
респондентів найбільш ефективною формою участі громадськості у прийнятті
рішень вважають обговорення офіційних рішень серед громадськості,
включення представників громадськості до складу робочих груп по
реалізації офіційних рішень та консультації органів влади з громадськими
організаціями. Найважливішими стимулами для діяльності громадських
екологічних організацій визначено повагу до думки ГО з боку органів
влади та відкритість органів влади до співпраці з громадськістю.
Представники громадських організацій продемонстрували низький рівень
обізнаності з законами, що забезпечують права та діяльність ГО в
Україні.

Зроблено висновок, що групові опитування представників громадських
екологічних організацій самі по собі можуть виступати інструментом
підвищення екологічної свідомості респондентів, безпосередньою формою
роботи з громадськістю і засобом її прямого інформування, виконуючи,
таким чином, певну освітню, комунікативну та виховну функцію.

У Висновках та рекомендаціях сформульовано основні наукові та практичні
результати дисертаційного дослідження, запропоновано практичні
рекомендації. У Додатках наведено анкети проведених соціологічних
досліджень.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено системний аналіз структури і динаміки
ставлення населення України до природи, проблем довкілля та характеру
взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем.

З‘ясовано, що запропонована модель ставлення населення до екологічних
проблем, компонентами якої є оцінка стану довкілля та стурбованість
населення цим станом, співвідношення пріоритетів захисту й охорони
природи та економічного зростання, ставлення до громадських екологічних
організацій, готовність населення до практичної екологічно орієнтованої
діяльності та оцінка власних можливостей громадян допомогти країні у
вирішенні екологічних проблем, в цілому здатна описати ставлення
населення до проблем довкілля, хоча вплив різних компонентів моделі на
формування більш або менш екологічно орієнтованого ставлення є
неоднаковим. Зроблено висновок про позитивний зв‘язок між актуальністю
конкретної екологічної проблеми у суспільній свідомості та екологічно
орієнтованою діяльністю, направленою на вирішення проблеми.

Ставлення населення до екологічних проблем впливає на відносини
суспільства з навколишнім середовищем. Цей вплив опосередкований
діяльністю соціальних інститутів, що регулюють відносини суспільства з
довкіллям. Ставлення населення України до проблем довкілля
характеризується в першу чергу оцінкою респондентами діяльності
громадських організацій, оцінкою власних можливостей вплинути на стан
довкілля в країні та екологічно орієнтованими намірами. Зроблено
висновок, що для населення України характерна відсутність усвідомлення
зв‘язку між станом довкілля та особистою участю у справі поліпшення
цього стану. Це знаходить свій вираз в необізнаності громадян з власними
екологічними правами; у низькій оцінці респондентами своїх можливостей і
можливостей екологічних рухів вплинути на стан довкілля; у
дистанціюванні від екологічних рухів.

Підтверджено певну залежність між соціально-демографічними
характеристиками населення (віком, рівнем освіти, регіоном проживання)
та характером ставлення до екологічних проблем. З‘ясовано, що ставлення
населення до екологічних проблем опосередковане рівнем економічного
розвитку суспільства. Хоча протягом досліджуваного періоду населення
України найбільшою мірою турбував рівень життя людей, у порівнянні з
іншими досліджуваними проблемами рівень стурбованості екологічною
проблемою мав тенденцію до зростання, через що зроблено висновок, що
екологічна проблема посідає значне місце у свідомості громадян України.

Особи та соціальні групи, професійно залучені до природоохоронної
діяльності, вище оцінюють роль та потенціал громадських екологічних
організацій, аніж особи та соціальні групи, не залучені до такої
діяльності. Аналіз результатів експертних опитувань дозволяє припустити,
що залучення громадськості до екологічно орієнтованої діяльності держави
і громадських екологічних організацій матиме позитивний вплив на
формування екологічно свідомого ставлення населення до проблем екології.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

Потабенко М.В. Аспекти екологічної свідомості населення України //
Чорнобиль і соціум. Вип.6. – К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів
Ін-ту соціології НАНУ, 2000. – С. 261-276.

Потабенко М.В. Динаміка ставлення населення України до екологічних
проблем // Чорнобиль і соціум. Вип.7. – К.: Стилос, 2001. – С. 261-273.

Фурдичко О.І., Потабенко М.В. Паводок. Наскільки адекватна оцінка ризику
// Віче. – 2003. – №6. – С. 75-78.

Фурдичко О.І., Потабенко М.В. Фінансово-економічні механізми менеджменту
на підприємствах у сфері охорони довкілля // Персонал. – 2003. – №7. –
С. 62-66.

Публікації, що додатково відображають наукові результати дисертації

Підліснюк В.В., Потабенко М.В. Результати соціологічних досліджень з
питань роль громадськості в процесі прийняття екологічних рішень //
Ратифікація Оргуської конвенції. Матеріали відкритих парламентських
слухань. – Київ: TACIS, 1999. – С. 28-30.

Підліснюк В.В., Потабенко М.В. Результати соціологічних опитувань киян
на тему „Питна вода у нашому місті” // Наукові записки НаУКМА. Том 11.
Соціологія. – К.: НаУКМА, 1999. – С. 58-60.

Потабенко М.В. Екологічна політика держави по відношенню до паводкових
стихійних явищ та формування адекватної оцінки ризику у постраждалих //
Системи обробки інформації. Збірник наукових праць. Вип.2. – Харків:
ХВУ, 2003. – С. 211-218.

Потабенко М.В. Соціоекологія і гармонізація стосунків в системі “природа
– суспільство” // Науковий вісник: Сучасна екологія і проблеми сталого
розвитку суспільства / Збірник науково-технічних праць. – Львів:
УкрДЛТУ, 1999. – Вип.9.7. – С. 365-369.

Potabenko M., Bialy L., Stuive R. and others. Enhancement of
Non-Structural Flood Mitigation Measures in Europe. – EPCEM: IVM,
Amsterdam, 2002. – 98 p.

Potabenko M. Nature Conservation and Biodiversity: The Carpathians //
Strengthening European Environmental Law in an Enlarged Union. –
Germany: Shaker, 2004. – P. 255-262.

АНОТАЦІЯ

Потабенко М.В. Структура і динаміка ставлення населення України до
екологічних проблем. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.03 – соціальні структури та соціальні відносини. –
Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004.

Дисертація присвячена системному аналізу структури і динаміки ставлення
населення України до навколишнього середовища та екологічних проблем
суспільства. В роботі здійснено концептуалізацію поняття „ставлення
населення до екологічних проблем”, описано вплив ставлення на відносини
суспільства з навколишнім середовищем. Розглянуто соціальні інститути,
що регулюють відносини суспільства з довкіллям, соціальні суб‘єкти
впливу на довкілля та їх взаємодію. Представлено загальну модель
ставлення населення до навколишнього середовища, екологічних проблем та
характеру взаємодії суспільства з довкіллям, розроблено параметри та
інтегративні показники вимірювання ставлення. На основі емпіричних
соціологічних досліджень розглянуто структуру, динаміку та
соціально-демографічні особливості ставлення населення України до
екологічних проблем, в тому числі ставлення різних соціальних суб‘єктів
впливу на стан навколишнього середовища до діяльності громадських
екологічних організацій. Запропоновано практичні рекомендації,
направлені на підвищення ефективності управління відносинами суспільства
з навколишнім середовищем та взаємодії соціальних інститутів, що
регулюють відносини суспільства з довкіллям.

Ключові слова: ставлення населення, екологічні проблеми, екологічна
свідомість, параметри вимірювання, соціологічне дослідження, соціальний
інститут, соціальний суб‘єкт, модель.

АННОТАЦИЯ

Потабенко М.В. Структура и динамика отношения населения Украины к
экологическим проблемам. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.03 – социальные структуры и социальные отношения.
– Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2004.

Диссертация посвящена системному анализу структуры и динамики отношения
населения Украины к окружающей среде и экологическим проблемам общества.
В работе осуществлено концептуализацию понятия „отношение населения к
экологическим проблемам”, описано влияние отношения на взаимоотношение
общества с окружающей средой. Рассмотрены социальные институты,
регулирующие отношения общества с природной средой, социальные субъекты
влияния на окружающую среду и их взаимодействие. Представлено общую
модель отношения населения к окружающей среде, экологическим проблемам и
способу взаимодействия общества с природой, разработаны параметры и
интегративные показатели измерения отношения. На основе эмпирических
социологических исследований рассмотрено структуру, динамику и
социально-демографические особенности отношения населения Украины к
экологическим проблемам, включая отношение разных социальных субъектов
влияния на состояние окружающей среды к деятельности общественных
экологических организаций. Предложено практические рекомендации,
направленные на повышение эффективности управления отношениями общества
с природной средой и взаимодействия социальных институтов, регулирующих
отношения общества с природой.

Общая модель отношения населения к окружающей среде, экологическим
проблемам и способу взаимодействия общества со средой обитания
представлена такими основными структурными элементами как отношение к
состоянию окружающей среды, отношение к экологическим движениям, оценка
респондентами собственных возможностей влияния на состояние среды в
стране, отношение к природе, оценка респондентами их действий если они
станут свидетелями загрязнения окружающей среды. Для подтверждения
гипотезы о наличии связи между элементами модели отношения применено
факторный анализ, продемонстрировавший, что оценка состояния окружающей
среды в стране является компонентом, внешним по отношению к этой модели.
Параметрами, которые определяют характер отношения в большей степени,
являются оценка респондентами их собственных возможностей влияния на
состояние окружающей среды и оценка их действий, если они станут
свидетелями загрязнения среды. Параметрами, которые определяют характер
отношения в меньшей степени, являются отношение к природе (оценка
ценности природы) и отношение к экологическим движениям (оценка
эффективности деятельности этих движений).

На основе кластерного анализа определено три модели отношения граждан к
экологическим проблемам и способам их решения. Первую модель
представляют респонденты, позитивно оценивающие потенциал общественных
экологических организаций и собственные возможности по улучшению
состояния среды и готовые к практическим действиям. Вторая модель
представляет позицию делегирования населением экологически
ориентированной деятельности общественным экологическим организациям.
Представителям третьей модели отношения характерны низкая оценка как
собственных возможностей по улучшению состояния окружающей среды, так и
потенциала общественных экологических организаций.

Для населения Украины характерно отсутствие осознания связи между
состоянием окружающей среды и личным участием в деле улучшения этого
состояния. Подтверждена зависимость между социально-демографическими
характеристиками населения и характером его отношения к экологическим
проблемам. Определено, что отношение населения к экологическим проблемам
опосредовано уровнем экономического развития общества. Результаты
исследования динамики отношения населения к проблемам окружающей среды
доказывают, что население Украины в наибольшей степени обеспокоено
уровнем жизни людей. Поскольку на фоне других проблем уровень
обеспокоенности экологической проблемой имел тенденцию к росту, можно
сделать вывод, что экологическая проблема занимает достаточно важное
место в сознании граждан Украины. Те из них, кто профессионально
вовлечен в природоохранную деятельность, выше оценивают роль и потенциал
общественных экологических организаций, чем те, кто в такую деятельность
не вовлечен.

Ключевые слова: отношение населения, экологические проблемы,
экологическое сознание, параметры измерения, социологическое
исследование, социальный институт, социальный субъект, модель.

ANNOTATION

Potabenko M.V. Structure and Dynamics of Attitudes of the Ukrainians to
Environmental Issues. – Manuscript.

Dissertation for obtaining degree of a Candidate of Sociological Science
in speciality 22.00.03 – Social Structures and Social Relations. – Kyiv
National University named by Taras Shevchenko. – Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to system analysis of structure and dynamics
of attitudes of Ukrainian people to the environment and environmental
issues. In the thesis concept of “attitudes of people to environmental
issues” is conceptualized, effect of the attitudes on relations of a
society with the environment is described. Social institutes that
regulate relations of society with the environment, social subjects of
pressure on the environment and their interaction are considered.
Aggregate model of attitudes of people to the environment, environmental
issues and nature of interaction of the society with the environment is
presented, parameters and integrative indicators of dimension of the
attitudes are designed. On the basis of empiric sociological surveys
structure, dynamics and social-demographic peculiarities of attitudes of
the Ukrainians to environmental problems and attitudes of various social
subjects of pressure on the environment to activity of non-governmental
envrionmental organizations are analysed. Practical recommendations
aimed at increasing efficiency of management over relations of the
society with the environment and interactions of social institutes that
regulate social relations with the society are developed.

Keywords: attitudes of people, environmental issues, environmental
awareness, parameters of dimension, sociological survey, social
institute, social subject, model.

PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020