ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КРУКОВСЬКА ІРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 377.5:61+378.1:61

Становлення і розвиток медичної освіти на Волині (XIХ – 30-ті роки ХХ
ст.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Житомир – 2007 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана
Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Левківський Михайло Васильович, Житомирський державний університет імені
Івана Франка, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Обозний Василь Васильович,

Національний педагогічний університет

імені М. П. Драгоманова,

професор кафедри географії та туризму;

кандидат педагогічних наук, доцент

Клос Лілія Євгенівна,

Національний університет

«Львівська політехніка»,

доцент кафедри соціології та соціальної роботи.

Захист дисертації відбудеться 16 жовтня 2007 р. о 13.00 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському
державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008,
м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного
університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир,
вул. В. Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий 15 вересня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. А. Сейко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь вивчення проблеми. Демократичні перетворення та
реформування соціальної сфери України потребують оптимізації та
вдосконалення народної освіти, відповідного виховання підростаючого
покоління та формування у нього духовної культури. Успішне розв’язання
цього фундаментального за соціально-історичним значенням завдання
можливе через ґрунтовне дослідження творчого досвіду минулого і його
використання у сучасній практиці загальної та професійної освіти,
зокрема й медичної.

В Основах законодавства України „Про охорону здоров’я” (1992)
підкреслюється, що кожна людина має природне невід’ємне і непорушне
право на охорону здоров’я. У державних документах, що стосуються проблем
освіти і виховання (Закони України „Про освіту“, „Про
професійно-технічну освіту“, „Про охорону дитинства“, Національна
програма „Діти України“, Національна доктрина розвитку освіти України у
ХХІ столітті) наголошується на необхідності дослідження
історико-педагогічних аспектів освітньо-виховного простору, а також
проблеми, пов’язаної, зокрема, й зі становленням системи національної
медичної освіти. З огляду на сказане вище науковий аналіз медичної
освіти на Волині в контексті історико-педагогічної регіоналістики є
актуальним, оскільки волинський регіон вніс свою частку до загальної
скарбниці української освіти й культури.

Загальні проблеми розвитку освіти, навчання й виховання дітей та молоді
в Україні досліджують Л. Березівська, Н. Дічек, С. Золотухіна,
Г. Васянович, М. Левківський, Н. Ничкало, В. Обозний, Н. Побірченко,
П. Саух, О.  Сухомлинська, Г. Троцко та ін. Проблему розвитку загальної
та професійної освіти в Україні вивчали сучасні дослідники
Т. Завгородня, В. Кравець, В. Сагарда, Б. Ступарик. Окремі аспекти
діяльності закладів професійної освiти рiзних типiв в Україні та за її
межами розглядалися М. Барною, М. Біблюком, Д. Герцюком, І. Курляк,
Д. Пенішкевичем, О. Петренко, І. Петрюк та ін. Загальні проблеми
розвитку освіти на Волині розглядали В. Богданов, П. Волобуєв,
В. Геренович, К. Дубняк, Л. Миловидов, П. Мостовий, О. Музиченко,
А. Поляков, Г. Пустовіт, С. Рудницький, П. Тутковський, а також
М. Антонець, В. Корнєв, С. Коляденко, Т. Самоплавська, С. Філоненко та
ін. Історико-педагогічні дослідження Н. Бовсунівської, О. Борейка,
І. Гавриша, Т. Джаман, М. Жилюка, Л. Єршової, О. Іващенко, В. Омельчука,
Ю. Поліщука, Н. Рудницької, Н. Сейко та інших характеризують різні
напрями становлення освітніх процесів на Волині періоду ХІХ – 30-х років
ХХ століття.

Деякі аспекти становлення та розвитку освітньо-медичних установ на
Волині у XVIII–XIX століттях висвітлювалися в працях польських істориків
Я. Кохановського, С. Стажинського, Л. Фінкеля, істориків медицини
Л. Гонсьоровського, Я. Лукашевича, В. Шумовського. Історію розвитку
медичної освіти досліджували також представники української лікарської
громадськості, члени науково-професійних та громадських об’єднань
лікарів: В. Краснов, М Лісіцин, Г. Соболевський, К. Яцута. У радянські
роки цi проблеми вивчали С. Верхратський, Б. Криштопа, І. Шапіро.
Значний фактичний матеріал з історії середньої медичної освіти на
західноукраїнських землях до 1939 р. представлений у роботах Л. Клос,
О. Рузанова, М. Шегедин, з історії фармакології – Н. Бенюх.

Загалом найбільш повно досліджено процес розвитку медичної освіти на
Слобожанщині, Буковині, Київщині та Прикарпатті. Проте доводиться
констатувати, що лише окремі аспекти становлення медичної освіти на
Волині знайшли своє відображення у дисертаційних роботах Л. Клос та
Н. Рудницького.

Ступінь наукової розробки проблеми. Перші наукові розвідки про стан
медичної освіти на Волині з’явилися вже у другій половині ХІХ ст.
Зокрема, П. Батюшков, Н. Мукалов, М. Теодорович, М. Барсов, К. Левицький
та інші дослідники вивчали благодійну діяльність волинського духовенства
щодо поліпшення матеріального становища найбіднішої людності Волині та
підвищення рівня її санітарно-культурної освіти. Так, у роботах
Р. Оксенюк, В. Борисенко проаналізовано культурно-просвітницькі аспекти
обслуговування населення Волині фельдшерськими пунктами, лікарями у
повітових та губернській лікарнях. Окремі аспекти досліджуваної проблеми
виявлено в працях Г. Бухало, В. Єршова, М. Костриці, Г. Мокрицького,
Л. Монастирецького, С. Пультера та ін.

У роботі визначено два напрями дослідження медичної освіти на Волині:
історико-педагогічний, що зумовлює необхідність формування об’єктивного
знання про історичні шляхи розвитку медичної освіти Волині як складової
вітчизняної наукової медицини; педагогічний аспект окресленої проблеми,
що спонукає до виявлення специфіки навчально-виховного процесу в
медичних навчальних закладах, аналізу змісту, форм і методів навчання та
їх використання на конкретних історичних етапах ХІХ – 30-х років ХХ
століття й визначення основних тенденцій їх становлення.

Загалом зазначена проблема є недостатньо розробленою, оскільки вона не
була предметом спеціального історико-педагогічного аналізу. Відсутність
комплексного дослідження, у якому висвітлювалися б проблеми розвитку
медичної освіти на Волині у ХІХ – 30-х роках ХХ століття вплинула на
вибір теми нашого дисертаційного дослідження „Становлення і розвиток
медичної освіти на Волині (ХІХ – 30-і рр. ХХ ст.)“.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконувалося згідно з тематичним планом науково-дослідної
роботи кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені
Івана Франка при розробці теми „Становлення і розвиток педагогічного
краєзнавства на Правобережній Україні (ХІХ – ХХ століття)“ (державний
реєстраційний номер 0106V005408). Тему дисертації затверджено на
засіданні вченої ради Житомирського державного університету імені Івана
Франка (протокол № 1 від 10. 09. 2004 р.) та узгоджено в Раді з
координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в
Україні (протокол № 10 від 21. 12. 2004 р.).

Об’єкт дослідження – підготовка медичних працівників в Україні.

Предмет дослідження – процес становлення медичної освіти як складової
освітньо-професійної системи Волині в ХІХ – 30-х роках ХХ століття.

Мета дисертаційної роботи полягала у виявленні
організаційно-педагогічних умов, змісту, форм та методів медичної освіти
на Волині, визначенні етапів, тенденцій і суперечностей її становлення
та розвитку в ХІХ – 30-х роках ХХ століття.

Об’єкт, предмет і мета зумовили такі завдання дисертаційної роботи:

1. Проаналізувати процес становлення медичної допомоги населенню,
медичної освіти на Волині в контексті її розвитку в Західній Європі та
Російській імперії.

2. Окреслити соціокультурні й соціально-політичні умови, що
детермінували процес становлення і розвитку медичної освіти на Волині у
ХІХ – 30-х роках ХХ століття та виявити основні етапи, суперечності й
тенденції у її розвитку.

3. Розкрити особливості змісту, форм і методів організації навчання,
навчально-медичної практики, виховної діяльності в медично-освітніх
установах Волині.

4. Виявити напрямки професійної та навчально-методичної подвижницької
діяльності лікарів-педагогів Волині та роль громадських об’єднань
лікарів у поширенні санітарно-гігієнічних знань.

5. Розробити рекомендації щодо практичного використання історичного
досвіду розвитку медичної освіти Волині на початку ХІХ століття – у 30-х
роках XX століття в організації навчально-виховної діяльності студентів
цього періоду та професійній підготовці майбутніх медичних працівників.

Методологічною основою дослідження є загальні положення наукової теорії
пізнання й діалектичного розуміння сутності історико-педагогічного
процесу; філософське вчення про єдність загального, особливого та
одиничного, про соціальну зумовленість професійної освіти й виховання на
різних етапах історичного розвитку; теоретичні положення про зв’язок
історії з сьогоденням, доцільність творчого використання історичної
спадщини в сучасній освiтньо-медичній практиці. Історико-педагогічний
аналіз ґрунтується на соціокультурному, цивілізаційному, діяльнісному та
біографічному наукових підходах, а також на принципах науковості,
історизму, об’єктивності, системності, наступності, єдності теорії і
практики, на поєднанні традиційного та інноваційного, національного та
загальнолюдського, загальноосвітнього і професійного знання.

Теоретичну базу дослідження становлять матеріали з історії, історії
медицини (Я. Кохановський, В. Шумовський, Л. Фінкель та ін.), з історії
медичної освіти (Н. Бенюх, С. Верхратський, Б. Криштопа, М. Шегедин,
С. Якушевський), з історії розвитку школи і педагогічної думки в Україні
(І. Бех, Т. Завгородня, С. Золотухіна, І. Зязюн, В. Кравець,
М. Левківський, М. Стельмахович, Б. Ступарик, О. Сухомлинська), з
основних напрямів професійної освіти (Г. Васянович, О. Дубасенюк,
М. Євтух, Н. Ничкало, В. Рибалко, С. Сисоєва).

Територіальні межі дослідження. Регіоном дослідження обрано Волинь,
адміністративно-територіальний устрій якої склався після другого поділу
Польщі (1793). Саме тоді територія Правобережної України була об’єднана
з Лівобережною у складі Російської імперії. Територіальні межі Волині
сформувалися з утворенням Південно-Західного краю (1832), до якого
увійшли три губернії: Київська, Подільська та Волинська. На той час
Волинська губернія охоплювала 12 повітів: Володимир-Волинський,
Дубненський, Житомирський, Заславський, Ковельський, Кременецький,
Луцький, Новоград-Волинський, Овруцький, Острозький, Рівненський і
Старокостянтинівський. З 1922 р. Волинь було поділено на радянську і
польську; такий поділ проіснував до 1939 року.

Хронологічні межі дослідження. Нижня межа дослідження окреслюється
початком XIX ст. (1805), коли в Кременецькому ліцеї почали викладати
курс анатомії і фізіології людини і тварини, ботаніки, фармакології та
технології приготування ліків. Верхня межа наукового пошуку завершується
кінцем 30-х років XX століття, оскільки після приєднання Західної Волині
до УРСР Волинь як окремішня територія припинила своє існування.

Методи наукового дослідження: хронологічний та біографічний методи
вивчення архівних джерел, бібліографічних видань, періодики, що
дозволили проаналізувати особливості становлення і розвитку медичної
освіти на Волині у ХІХ – 30-х рр. ХХ ст.; конкретно-пошукові методи
відбору, класифікації й систематизації історичної, педагогічної,
медичної літератури з метою виявлення змісту, характеру навчання,
засобів, форм та методів отримання фахової медичної освіти у державних
та інших навчальних закладах медичного спрямування; вивчення фахових
періодичних видань ХІХ – 30-х рр. ХХ ст. з метою аналізу організації
охорони здоров’я серед мешканців Волині та діяльності лікарів щодо
санітарної освіти населення та їх подвижницької діяльності під час
епідемій окремих хвороб; порівняльний, статистичний аналіз та вивчення
документації (навчальних планів, програм, підручників, посібників) з
метою визначення особливостей дидактичних засобів медичної освіти; метод
узагальнення отриманих матеріалів для виявлення еволюції змісту та
навчальних форм у освітньо-медичних закладах Волині.

Дослiдження здiйснювалося протягом 2002-2007 рр. у декiлька етапiв:

— на першому етапi (2002-2003 рр.) – проведено попереднiй аналiз та
вивчення стану проблеми, що досліджувалася; визначено об’єкт, предмет,
мету та завдання дослiдження й розроблено його структуру;

— на другому етапi (2003-2006 рр.) – проведено аналіз фахової літератури
з медичної освіти, архівних матеріалів, аналіз, класифікацію,
систематизацiю джерельної бази відповідно до структури дисертації;

— на третьому етапi (2006-2007 рр.) – систематизовано та узагальнено
дослідницькі матеріали та підготовлено текстову частину рукопису
дисертації.

Джерельна база дослідження. Основу джерельної бази дисертації становлять
документи та матеріали Центрального державного історичного архіву
України (фф. 442, 533, 1335, 1600); Центрального державного архіву вищих
органів влади та управління України (фф. 166, 342); державних архівів
Волинської (фф. 3, 36, 46, 113, 363), Житомирської (фф. 1, 31, 67, 70,
71, 83, 85, 183, 713), Рівненської (фф. 26, 30, 31) областей;
Центрального державного історичного архіву у Львові (фф. 146, 567);
Острозького державного історико-краєзнавчого заповідника; матеріали
Національного музею медицини України, Національної бібліотеки НАН
України ім. В. Вернадського, державних наукових бібліотек міст Житомира,
Луцька, Львова, науково-медичних бібліотек міст Луцька і Житомира та
Кременецької науково-педагогічної бібліотеки; матеріали Житомирського
краєзнавчого музею.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше виявлено етапи,
тенденції і суперечності у становленні та розвитку медичної освіти на
Волині у ХІХ – 30-х роках ХХ ст.; подальшого розвитку набула
систематизація й узагальнення організаційних засад, змісту, засобів,
форм та методів навчання у професійних медичних закладах Волині; введено
в науковий обіг маловідомі й маловивчені матеріали (з них 110 архівних
джерел), що дозволило конкретизувати наше уявлення про організацію
медичної практики, підготовки медичних працівників у радянській і
польській Волині (1922-1939 рр.), а також про особливості наукової і
практичної діяльності учених-медиків на Волині та характер їх
доброчинної, наукової, навчальної, медично-професійної й громадської
діяльності.

Теоретичне значення дослідження полягає в розкритті загального і
специфічного в процесі становлення та розвитку медичної освіти на
Волині; впровадженні системного підходу до узагальнення особливостей
розбудови медичної освіти; виявленні основних суперечностей, провідних
тенденцій та етапів на шляху еволюції медичної освіти у волинському
краї. Крім того, здійснено аналіз маловідомих матеріалів, що дозволило
по-новому інтерпретувати важливі факти і події в історії медичної освіти
у зазначений період; розширено ретроспективну хронологію та географію
створення багатогранної підготовки фельдшерів, фельдшерів-акушерок,
медсестер, сестер-шариток, сестер-жалібниць у державних, приватних і
релігійних медично-освітніх установах та при лікарнях.

Практичне значення дослідження. Матеріали дисертації можуть
використовуватися в наукових розробках з історії педагогіки, історії
медичної освіти; положення і висновки дослідження можуть бути
використані для пiдготовки рiзного рiвня медичних працівників.
Результати наукового пошуку було апробовано в спецкурсі „Медична освіта
Волині: становлення та розвиток“, підготовлено відповідний
навчально-методичний посібник. Результати дисертації можуть бути
використані при викладанні історії педагогіки, спецкурсів, проведенні
семінарських занять з історії медсестринства в медично-освітніх закладах
та на історичних факультетах вищих навчальних закладів України.

Вірогідність результатiв дослiдження забезпечується методологічним
обгрунтуванням основних вихідних положень, системним аналізом
дослідницьких матеріалів, застосуванням методів, адекватних об’єкту,
предмету, меті і завданням дослідження, ретроспективним системним
аналізом достатньої бази архівних джерел (110), нормативних актів,
історичних, педагогічних і освітньо-методичних робіт, матеріалів
періодичної преси.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження знайшли своє
відображення у доповідях на міжнародних та всеукраїнських
науково-практичних конференціях „Іван Франко і розвиток духовності“
(Житомир, 2006); „Розвиток наукових досліджень 2006“ (Полтава, 2006),
„Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді“
(Київ, 2005), „Формування толерантності у дітей та молоді“ (Житомир,
2006), „Духовність особистості у діалозі культур“ (Острог, 2006), на
щорічних звітних науково-практичних конференціях Житомирського
державного університету імені І. Франка (2004-2007), на звітних
науково-практичних конференціях Житомирського інституту медсестринства
(2004-2007).

Результати дослідження впроваджені у навчально-виховний процес
Житомирського інституту медсестринства (довідка № 27-а від 19. 01 .2007
р.), Житомирського державного університету ім. І.Франка (довідка № 579
від 26. 02. 2007 р.) та Новоград-Волинського медичного коледжу (довідка
№ 526 від 12. 03. 2007 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення у 12
одноосібних публікаціях, з яких 6 надруковано у фахових виданнях,
затверджених ВАК України, та в 1 навчально-методичному посібнику.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох
розділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку
використаної літератури та архівних джерел і додатків (330 найменувань,
із них 10 – іноземними мовами, 110 – архівні матеріали). Загальний обсяг
дисертації – 259 сторінок (основна частина – 178 сторінках). Робота
містить 7 таблиць на 16 сторінках, 1 рисунок, 1 діаграму та 28 додатків
на 52 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито зв’язок роботи з
науковими програмами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи
дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне і практичне
значення дисертації, подано відомості про публікації, апробацію та
структуру роботи.

У першому розділі „Соціокультурні та соціально-політичні умови
становлення медичної освіти Волині“ здійснено історіографію дослідження
стосовно розвитку медичної освіти на Волині в контексті її розвитку у
Західній Європі та Російській імперії, визначено соціокультурні та
соціально-політичні умови становлення медичної освіти у волинському
краї, а також особливості медичної допомоги та освіти на Західній Волині
у 10-30-х рр. ХХ ст.

Відзначено, що загальний розвиток медичної освіти на Волині
висвітлюється у наукових роботах таких сучасних учених, як О. Борейко,
І. Гавриш, Т. Джаман, С. Жилюк, Л. Єршова, Л. Клос, С. Коляденко,
М. Левківський, О. Іващенко, В. Омельчук, Н. Рудницька, Ю. Поліщук,
Н. Сейко та ін.

У дослідженні проаналізовано роботи О. Борейка (діяльність громадських
об’єднань та церковних братств Волині у наданні санітарно-гігієнічної
допомоги), Л. Єршової (значення санітарно-гігієнічної освіти
старшокласниць жіночих гімназій у формуванні їх особистості), С. Жилюка
(роль церков Волині у наданні санітарно-просвітницької та медичної
допомоги населенню), Л. Клос (виявлення основних тенденцій становлення
медичної освіти та аналіз діяльності вчених-лікарів у Західній Україні
й, частково, у Західній Волині), В. Омельчука (просвітницька діяльність
волинських культурно-освітніх діячів), що здійснені з позиції
краєзнавчого підходу.

У дисертації доведено, що основи емпіричних медичних знань (за
І. Огієнком) закладалися ще за часів трипільської культури. У Київській
Русі (ХІІ ст.) Агапітом Печерським надавалася допомога хворим з
урахуванням тодішніх знань лікування рослинами, що підтверджують перші
писемні відомості (рукописи Києво-Печерської лаври). У ці часи більшість
незаможного населення використовувала народну медицину. У Європейському
Середньовіччі перші школи акушерів і цирульників з’явилися в Х ст., а
дипломованих лікарів почали готувати з ХІІ ст. Аналіз історичних джерел
засвідчив, що першим навчальним закладом, який надавав медичну освіту на
Волині, стала Острозька колегія (1576). Її викладачі, зокрема доктор
медицини Я. Лятос читали лекції з основ медицини та організували перші
практичні студії в шпиталі князів Острозьких. Основними типами
навчальних медичних закладів в досліджуваний період були: державні
(Київський університет, Львівський університет, Кременецький ліцей
(1805-1836), Луцький інститут сестер милосердя (1821-1875)), релігійні,
приватні (школа шариток при Луцькому домі сестер милосердя (м. Луцьк,
1790-1866), школи шариток (сестер-милосердя) (м. Житомир 1776-1917;
м. Бердичів, 1800-1917), Волинська духовна семінарія (1800-1919) та
громадські (індивідуальна підготовка повитух, підготовка окремими
групами майбутніх повитух при пологових будинках, цехи (школи)
індивідуального навчання цирульників при шпиталях (м. Львів; м. Київ,
1750-1805).

Аналіз архівних джерел, статистичних даних засвідчив, що протягом першої
половини ХІХ століття у Волинській губернії був найнижчий рівень
медичного обслуговування, що зумовлювалося недостатнім матеріальним
забезпеченням з боку держави та відсутністю відповідних медичних кадрів.
З огляду на це чітко виявилася суперечність між потребами у якісному
медичному обслуговуванні місцевого населення та відсутністю відповідної
матеріальної бази, лікарів і фельдшерів. Згадану суперечність було
частково вирішено з відкриттям Київському університеті святого
Володимира медичного факультету у (1840), а згодом – Волинської та
Кременецької фельдшерських шкіл. Наприкінці ХІХ ст. до них додалися
Луцький інститут медсестер, курси сестер милосердя при Кременецькому,
Рівненському православних жіночих монастирях, сестер-шариток при
Житомирському, Луцькому та Рівненському католицьких жіночих монастирях,
а також медичні курси при Житомирському та Рівненському відділеннях
Товариства Червоного Хреста.

Після передачі Західної Волині в підпорядкування Польщі (1922)
підготовка фахівців для медичного обслуговування населення Волинського
воєводства здійснювалася у Львівському, Львівському Вільному та
Краківському університетах. Дослідження засвідчило, що професійна
підготовка медсестер і фельдшерів охоплювала студентів переважно з числа
польської молоді; натомість українська була ущемленою у правах на її
здобуття. Підготовку медичних сестер на Волині здійснювали на курсах при
Острозькій лікарні та в жіночому православному монастирі м. Кременця.

У роботі доведено, що головними соціально-політичними умовами розвитку
медичної освіти на Волині стали: скасування кріпосного права у
Російській імперії; розвиток народно-демократичного руху; системні
військові дії, що стимулювали розвиток медицини. Соціально-економічними
умовами розвитку медичної освіти регіону вважаємо: ріст промисловості;
зростання міст; деяке збільшення фінансування медичної галузі з боку
царату; зростання кількості міського населення. Соціокультурними умовами
розвитку медичної освіти на Волині в окреслений дослідженням період
стали: розвиток медичної науки й освіти в цілому, вдосконалення
навчально-виховного процесу; поява спеціальних медичних навчальних
закладів. Організаційними засадами розвитку медичної освіти в краї стало
відкриття медичних шкіл, пізніше університетів (у ХVІІ – ХVIII
століттях); заснування Кременецького ліцею, медичних факультетів
Харківського та Київського університетів та відповідних шкіл і курсів на
Волині у ХІХ ст. У дослідженні виявлено тенденцію до зростання ролі
релігійних і громадських організацій у відкритті навчально-медичних
закладів у дореволюційній Волині.

У другому розділі „Організація змісту, форм та методів навчальної,
навчально-виробничої та виховної діяльності у медичних закладах Волині“
окреслено організаційно-педагогічні засади діяльності медичних установ
Волині, проаналізовано зміст, форми та методи роботи в медичних
навчальних закладах, а також організацію виховної та позаурочної
діяльності учнів.

Дослідження засвідчило, що зміст та організація медичної освіти на
Волині до початку ХІХ ст. характеризувалися, насамперед, використанням
емпіричних методів пізнання та перевагою практичного вправляння перед
методами теоретичного пошуку. Щоправда, в Луцькій школі сестер-шариток
та у Кременецькому ліцеї студенти прослуховували лекції з медичних знань
з урахуванням надбань наукової медицини. Наприкінці XVI ст. в Острозькій
академії до змісту медичної освіти входили: основи анатомії і
фізіології, хірургії, фармакології, шкірних хвороб. Аналіз історичних
джерел засвідчив, що тут уперше в європейській освітньо-медичній
практиці утвердилися дискусійні форми роботи зі студентами (у формі
диспутів на медичні та санітарно-гігієнічні теми), які використовувалися
поряд з традиційними – лекціями, лабораторними й практичними заняттями.
На відміну від тотожної форми роботи на медичних факультетах
європейських університетів, острозькі диспути передбачали поділ
учасників на доповідачів та опонентів, а методика проведення –
демонстрацію власної методики підготовки операції, її проведення та
підготовку рецептів відповідних ліків.

Доведено, що з відкриттям Волинської фельдшерсько-акушерської школи
(1875) розпочався новий період в розвитку медичної освіти на Волині, що
характеризувався чіткою організацією навчального процесу, наповненням
змісту освіти на засадах наукової медицини того часу. Крім цього,
елементарні медичні знання надавалися на короткотермінових курсах сестер
милосердя, сестер-шариток при православних і католицьких монастирях, на
курсах Товариства Червоного Хреста. Зміст навчання в окреслений період у
державних, конфесійних, приватних та громадських медично-освітніх
інституціях дореволюційної та радянської Волині суттєво відрізнявся.

$

O

Oe

F 0

2

c

U

h/93@?

$

8

N

h/93B*

2

4iiiaaOOOOOOEOEEEEEEEEE

и, слухачами. У державних фельдшерсько-акушерських школах, а пізніше у
медичних технікумах, розширення змісту фахової підготовки було досить
відчутним, особливо у 10-і рр. ХХ ст. у зв’язку зі стрімким розвитком
медичних знань. У радянський період (до середини 30-х рр. ХХ ст.) зміст
медичної освіти тяжів, з одного боку, до подальшого розширення, з іншого
– до диференціації. Однак при цьому давалося взнаки спрямування
навчально-виховного процесу на політизацію та воєнізацію; натомість
більш упорядкованою й організаційно окресленою стала навчально-медична
практика.

Виявлено, що у фельдшерсько-акушерських школах, на різних медичних
курсах, у медичних технікумах досліджуваного періоду утвердилися головні
форми навчання (уроки, лекції, лабораторні роботи, бригадно-лабораторні
і семінарські заняття, дослідницькі форми роботи, навчання в малих
групах). Аналіз наукової літератури та історичних джерел дозволив також
виявити провідні методи навчання, які використовувалися у медичних
навчальних закладах на Волині: словесні (роз’яснення, пояснення, бесіда,
аналіз різноманітних лікувальних ситуацій), наочні (спостереження,
ілюстрації, демонстрації, анатомічний театр), практичні (показ
різноманітних дій з догляду за хворим, виготовлення препаратів,
приготування нескладних ліків, перев’язувальних матеріалів та інші), а
також засоби (книги, діаскопи, діапроектори, фантоми, муляжі, гербарії).

Доведено, що велике значення для підготовки медичних працівників на
Волині у досліджуваний період відігравала належна організація
навчально-професійної медичної практики, яку в дослідженні класифіковано
за метою (навчальна, навчально-виробнича та щорічна літня) і тривалістю
(одноденна, тижнева та довготривала під час літніх канікул).

У дослідженні визначено специфіку виховної роботи у медичних навчальних
закладах, при чому стверджується, що виховання, особливо у перших
фельдшерських школах Волині (м. Житомир, м. Кременець), Інституті сестер
милосердя (м. Луцьк), у кінці ХІХ – 10-х роках ХХ ст. відзначалося
жорсткістю організації та змістовного наповнення (режим навчального дня,
особливості формування релігійної культури, насиченість виховних заходів
релігійним змістом тощо). Вихованці медичних установ вирізнялися
особливостями зовнішнього вигляду, виконанням правил шкільного етикету,
чемним ставлення до оточуючих та дотриманням у побуті правил особистої
гігієни. У 20-х – 30-х рр. ХХ ст. виховання учнів фельдшерських шкіл та
медичних технікумів Волині характеризувалося комуністичною
спрямованістю, що виявлялася в ідеологізації переважної більшості форм
виховної роботи – предметних гуртків, художньої самодіяльності, різних
видів суспільно корисної праці.

Загалом з початку 80-х рр. ХІХ ст. до початку 20-х рр. ХХ ст. в
організації та діяльності освітньо-медичних закладів Волині домінувала
тенденція до зменшення місця й ролі держави в утверджені медичної освіти
та зростання ролі конфесійних і громадських організацій у відкритті
різноманітних медично-освітніх установ. Починаючи з 20-х рр. ХХ ст., в
організації діяльності медично-освітніх закладів радянської Волині чітко
простежилася протилежна тенденція – до повного одержавлення системи
медичної освіти.

Науковий аналіз архівних та друкованих історичних джерел дав змогу
виділити в дослідженні головні етапи розвитку медичної освіти на Волині
в означений період:

1) Становлення (1805-1875 рр.). Цей етап характеризується відкриттям
перших осередків медичної освіти в краї: медичної школи у Кременецькому
ліцеї, згодом – медичного факультету Київського університету святого
Володимира (1840), де вперше було розроблено зміст і відповідне
методичне забезпечення навчального процесу для підготовки фахівців
різного рівня для медичної галузі.

2) Стабілізації (1876-1905 рр.). Вказаний етап вирізняється заснуванням
Волинської та Кременецької фельдшерських шкіл; при цьому подальшого
розвитку набули зміст та форми організації навчання, впорядкованою й
диференційованою за метою та змістом стала навчально-медична практика.

3) Активізації (1906-1914 рр.). На цьому етапі спостерігалося
поглиблення змістових та організаційних характеристик процесу навчання у
медичних навчальних закладах досліджуваного регіону. Удосконалювалися,
розширювалися й поповнювалися зміст, форми й методи навчання у
Волинській і Кременецькій фельдшерсько-акушерських школах, школах
Житомирської і Рівненської православних общин сестер милосердя та
Інституті медичних сестер (м. Луцьк), курсах Житомирського і
Рівненського відділень Товариства Червоного Хреста. У цих закладах
навчальну, методичну та наукову діяльність стали провадити не лише
лікарі-практики, а й доктори медицини, які займалися також підготовкою
посібників та підручників.

4) Стагнації (1915-1922 рр.). Специфіку цього етапу визначили,
передусім, соціально-політичні події в країні та регіоні: перша світова
війна, революційні події 1917-1918 рр., громадянська війна, що
спричинило до масової мобілізації учнів медичних навчальних закладів;
систематична медична освіта в цей час не надавалася. Крім цього, в
період стагнації (1922 р.) було змінено географічні межі Волині і
характеристики подальшого розвитку медичної освіти визначалися
належністю до радянської чи польської держав.

5) Директивного розвитку (1923-1939 рр.). Особливістю цього етапу стало
розширення мережі фельдшерських шкіл, пізніше – технікумів на радянській
Волині, суттєві зміни в змісті навчання, спричинені
соціально-політичними процесами (коренізацією, українізацією та їх
поступовим згортанням, воєнізацією освіти), а також активізацією
навчального процесу в медичних навчальних закладах із запровадженням
новітніх форм і методів надання. Відзначено, що в окреслений період
здійснювався систематичний державний контроль над навчанням та
вихованням студентської молоді, було введено єдині навчальні програми.
Виявлено, що у зв’язку з ідеологічною перенасиченістю навчального
процесу зростала суперечність між потребами студентів у самореалізації,
різнобічному розвитку та атеїстичною спрямованістю, комуністичною
ідеологічною заангажованістю медичної освіти

Таким чином, зміст, форми і методи навчання у медичних навчальних
закладах Волині досліджуваного періоду характеризувалися неусталеністю,
варіативністю та різними темпами розвитку залежно від зовнішніх
соцікультурних та соціально-політичних умов. Однак дослідження дало
змогу простежити панівну тенденцію – до профілізації, професіоналізації
та спеціалізації медичної освіти в регіоні. Забезпеченню певної
системності у підготовці медичних працівників сприяли
організаційно-педагогічні умови діяльності медичних освітніх закладів, а
саме: адекватне нормативне комплектування навчальних кабінетів
медично-дидактичними засобами; розширення змісту, збагачення форм та
методів навчання, а також оптимізація й диференціація медичної практики.

У третьому розділі „Діяльність лікарів-педагогів, професійних,
громадських об’єднань в освітніх та медичних установах Волині“
аналізується професійна навчальна, науково-методична та наукова
діяльність учених-лікарів на Волині (В. Бессера, Г. Брунса,
Т. Волковинського, В. Краснова, М. Лісицина, Д. Морозова,
Т. Паславського, І. Соболевського, Л. Стратієвського, К. Яцути), а також
діяльність професійних громадських і релігійних організацій з різних
напрямків медичної та медико-освітньої роботи.

Особливу увагу в роботі звернено на діяльність волинського лікаря
Т. Волковинського, який у 1819 р. вперше у світовій медичній науці
захистив дисертацію з лікування ревматизму. Він здійснював
експериментальні дослідження в Острозькій лікарні, надавав значну
доброчинну допомогу незаможним мешканцям краю. Т. Волковинський,
І. Сокальський, Ж. Буйо заснували нову галузь медицини – ревматологію.
Відзначено наукову та науково-методичну діяльність доктора медицини
В. Бессера, який викладав основи медичних знань, ботаніку, фармакогнозію
та завідував ботанічним садом Кременецького ліцею. Під його керівництвом
у фармакологічній лабораторії ліцею студенти виготовляли ліки, які потім
розповсюджувались серед прихожан Почаївської лаври. Проаналізовано
наукову діяльність авторів відомих підручників: В. Краснова ”Короткий
курс шкірних і венеричних хвороб“, за яким навчалися студенти Волинської
та Кременецької фельдшерських шкіл, слухачі на курсах медсестер;
К. Яцути, автора навчального посібника, за яким студенти волинських
медично-освітніх установ вивчали хірургію, терапію і практичну медицину;
М. Лісицина, результати експериментальних досліджень якого публікувалися
в авторських науково-методичних збірниках. І. Соболєвський, директор
Волинської фельдшерської школи і головний лікар губернської лікарні,
очолював Товариство лікарів Волині, результати експериментальних
досліджень якого репрезентувалися на щомісячних наукових засіданнях та
друкувалися у відповідних наукових звітах. Виявлено, що Товариство
лікарів Волині (кінець XIХ – поч. ХХ ст.) впроваджувало у життя
прогресивні ідеї охорони здоров’я, активно впливало на поліпшення
медичної допомоги сільському населенню.

Волинські учені-медики поширювали результати своєї навчально-методичної
діяльності поза межами краю. Так, рукописними лекціями ”Загальна
хірургія“ доктора медицини П. Паславського тривалий час користувалися
студенти медичного факультету Варшавського університету. У польській
частині Волині (з 1922 р.) він очолив Товариство боротьби з
туберкульозом, займався доброчинною діяльністю, безплатно керував
бригадами лікарів, фельдшерів у боротьбі з епідеміями. Керуючи
Острозьким відділенням Червоного Хреста (1931-1939 рр.), П. Паславський
відкрив постійно діючі курси підготовки медичних сестер при місцевій
лікарні.

Дослідження дало змогу виділити такі головні напрямки діяльності
волинських учених-лікарів протягом досліджуваного періоду:
медично-професійний, навчальний, навчально-методичний, науковий та
соціально-доброчинний.

Серед форм доброчинної та санітарно-просвітницької діяльності церковних
братств Волині (Луцького православного Хрестовоздвиженського,
Острозького Кирило-Мефодіївського, Рівненського Соборно-Воскресенського)
у дослідженні відзначено публічні виступи й читання, видання санітарних
бюлетенів; взаємне інформування про результати практичних спостережень,
нові відкриття і винаходи, особливо важливі для застосування в
практичній медицині; забезпечення незаможних хворих медикаментами;
відкриття бібліотек при лікарнях; відкриття альтернативних
медично-освітніх установ.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки.

1. Аналіз процесу становлення, та розбудови медичної освіти на Волині в
контексті загального розвитку медицини в Західній Європі та Російській
імперії дозволив встановити, що згаданий процес зазнав упливу
об’єктивних умов практичного функціонування медичних та
санітарно-гігієнічних знань попереднього періоду. У дослідженні наведено
історичну періодизацію медичної освіти до початку ХІХ століття з
урахуванням традиційних медичних знань Древнього Світу й Західної
Європи, а також загальних засад освітнього розвитку Російської імперії:
1) період накопичення емпіричних медичних знань (20 тис. – 3 тис. рр. до
н.е.); 2) період систематизації емпіричних медичних знань (3 тис. до
н.е. – ХІІ ст. н.е; 3) період становлення та розвитку наукових медичних
знань (кінець ХІІ – початок ХІХ ст.).

2. У дослідженні виявлено головні соціокультурні (розвиток медичної
науки й освіти в цілому, вдосконалення навчально-виховного процесу,
поява спеціальних медичних навчальних закладів), соціально-політичні
(скасування кріпосного права, розвиток народно-демократичного руху,
системні військові дії, що стимулювали розвиток медицини),
соціально-економічні (ріст промисловості, зростання міського населення,
деяке збільшення державного фінансування медичної галузі) умови розвитку
медичної освіти на Волині в досліджуваний період. Визначено також
організаційні засади розвитку медичної освіти в краї: відкриття медичних
шкіл, пізніше університетів (у ХVІІ – ХVIII століттях); заснування
Кременецького ліцею, медичних факультетів Харківського та Київського
університетів та відповідних шкіл і курсів на Волині у ХІХ ст. Доведено,
що медична освіта на Волині у ХІХ – 30-х роках ХХ ст. розвивалася у
висхідному напрямку в зв’язку із загальнодержавними та регіональними
суспільними процесами, поглибленням медичних знань, появою відповідних
досягнень у медичній галузі та педагогічній науці.

У досліджуваний період в організації освітньо-медичних закладів досить
усталеною виявилася тенденція до зменшення ролі держави, оскільки у
дореволюційний період частка релігійних і громадських медичних
навчальних закладів за кількістю учнів була однаковою з державними.
Натомість у радянський період чітко виявилася протилежна тенденція –
тотальне одержавлення медичної освіти. Виокремлено головні етапи
розвитку медичної освіти на Волині у досліджуваний період: становлення
(1805-1875 рр.); стабілізації (1876-1905 рр.); активізації (1906-1914
рр.); стагнації (1915-1922 рр.); директивного розвитку (1923-1939 рр.).

3. У ХІХ – 30-х роках ХХ ст. зміст медичної освіти на Волині розвивався
з урахуванням тенденцій до профілізації, професіоналізації,
спеціалізації медичної освіти; спостерігалося зростання частки фахових
дисциплін та їх диференціація. Варіативність форм та методів професійної
підготовки у медичних закладах Волині були спричинені зовнішніми
соцікультурними, соціально-економічними та соціально-політичними
умовами. Медична освіта на Волині потребувала пошуку прогресивних форм
та методів навчання і виховання учнів. Дослідження засвідчило, що форми
підготовки медичних працівників на Волині були варіативними, що
пояснювалося різними методичними й організаційними підходами до
навчально-виховного процесу в навчальних медичних установах краю (школах
шариток, медсестер, сестер милосердя, на курсах медсестер при лікарні,
фельдшерсько-акушерських школах, медичних технікумах,
санітарно-гігієнічних курсах, Інституті медичних сестер). Серед вказаних
форм навчання виявлено як індивідуальні, так і групові та колективні
(уроки, лекції, навчання у малих групах, взаємонавчання, безпосереднє
навчання в лікарнях, експеримент, дослідницька робота, самоосвіта та
навчально-професійна практика). У школах, на медичних курсах, у
технікумах домінували словесні, наочні й практичні методи навчання, що
зумовлювалося кваліфікаційною характеристикою медичних працівників та
специфікою організації їх майбутньої діяльності. У 20-і – 30-і роки ХХ
ст. окреслені методи доповнилися дослідницькими та
експериментально-лабораторними (виготовленням муляжів, фантомів,
медичного унаочнення; вирощуванням, дослідженням рослин; виготовленням
ліків). Головними тенденціями в організації медичної освіти на Волині у
досліджуваний період на різних етапах розвитку стали: домінування
практичних форм роботи над наданням теоретичної підготовки;
профілізація; ідеологізація; воєнізація.

На розвиток медичної освіти Волині окресленого періоду вплинула також
належність двох її частин до різних суспільно-політичних організмів –
радянського і польського (1922-1939 рр.). Доведено, що з 1917 до 1939
року у радянській Волині, у зв’язку з атеїстичною спрямованістю
навчання, заідеологізованістю змісту, виявилася суперечність між правом
учнів на свободу совісті, вибору та її ущемленням; натомість
західно-волинські землі (20-і – 30-і рр. ХХ ст.) вирізнялися певними
утиками прав українців в отриманні медичної освіти, у зв’язку з
відповідною політикою уряду Польщі.

Особливе місце серед форм організації навчального процесу у медичних
навчальних закладах займала навчально-професійна медична практика. У
дослідженні її класифіковано за метою (навчальна, навчально-виробнича та
щорічна літня) і тривалістю (одноденна, тижнева та довготривала під час
літніх канікул).

4. У роботі представлено характеристику головних напрямів діяльності
вчених-лікарів Волині – В. Бессера, Г. Брунса, Т. Волковинського,
В. Краснова, М. Лісіцина, Д. Морозова, Т. Паславського,
І. Соболевського, Л. Стратієвського, К. Яцути та ін. Визначено роль
прогресивних учених-лікарів краю у становленні громадських товариств
сприяння санітарній просвіті серед місцевого населення й наукових
медичних товариств, наданні безплатної медичної допомоги незаможним
мешканцям краю та доброчинної підтримки навчання обдарованих випускників
шкіл. Вказано, що лікарі Волині не лише займалися лікувальною практикою,
викладацькою діяльністю, але й стали організаторами Товариства лікарів
Волині, Острозького Кирило-Мефодіївського братства, здійснювали
експериментальні дослідження, відкривали альтернативні освітньо-медичні
установи для підготовки медсестер, готували відповідну наукову,
навчальну, методичну літературу.

5. За результатами здійсненого історико-педагогічного дослідження
розроблено рекомендації щодо практичного використання прогресивних ідей
розвитку медичної освіти Волині (ХІХ – 30-ті рр. XX ст.), оригінальних
форм організації навчально-виховної діяльності учнів цього періоду,
унікального історичного досвіду в професійній підготовці майбутніх
медичних працівників. Підготовлено й апробовано відповідний спецкурс,
опубліковано навчально-методичний посібник. Результати дослідження та
оригінальний досвід підготовки медичних працівників можуть бути
використані при читанні спецкурсів для студентів медичних освітніх
закладів різного рівня підготовки. Розвиток медичної освіти волинського
регіону, активна діяльність учених-медиків Волині у минулому,
громадських об’єднань, Товариства лікарів Волині стали підґрунтям для
відкриття Житомирського інституту медсестринства (2006). Принципи
послідовності і наступності виявляються і в тому, що у відродженому
Товаристві дослідників Волині (1990) плідно здійснює свої наукові пошуки
секція історії медицини та медичної освіти.

Проведене дослідження не претендує на вичерпність проблеми підготовки
медичних працівників. Подальшого пошуку потребують порівняльно-зіставний
аналіз становлення медичної освіти в Україні та у Західній Європі,
системний аналіз становлення медичної освіти на українських землях (ХVI
– поч. ХХ ст.), а також дослідження процесу становлення і розвитку
системи професійно-медичної освіти в Україні ( XIХ – ХХ ст.).

Основний зміст дисертації відбито в наступних публікаціях автора:

1. Круковська І.М. Медична освіта на західноукраїнських землях:
ретроспектива становлення (XIX – поч. XX ст.) // Вісник Житомирського
державного університету імені Івана Франка. – 2005. – Вип. 25. –
С. 194-196.

2. Круковська І.М. Організація навчання в медичних закладах Волині (поч.
XX ст.) // Вісник Житомирського державного університету імені Івана
Франка. – 2006. – Вип. 29. – С. 141-143.

3. Круковська І.М. З історії становлення медичної освіти Волині // Нові
технології навчання: Наук. – метод. зб. – 2006 .– Вип. 45. – С 162-164.

4. Круковська І.М. Соціальні та політичні умови становлення медицини на
Волині // Вісник Національного університету „Острозька Академія“. Серія
„Психологія і педагогіка“. – 2007. – Вип. 8 – С. 197-200.

5. Круковська І.М. Деякі аспекти діяльності викладачів, працівників
медичних установ Волині (XIX – 30-ті рр. XX ст.) // Вісник Львівського
університету. Серія „Педагогічна“. – 2007. – Вип. 22. – С. 274-280.

6. Круковська І.М. Організація медичної практики та підготовки фахівців
у Польській Волині // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ
ім. М.П. Драгоманова. – 2007. – Вип. 65. – С. 68-74.

7. Круковська І.М. Передумови становлення медичної освіти на Волині //
Ідеї народної педагогіки в наукових дослідженнях К.Д. Ушинського: Зб.
наук. праць. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Франка, 2005. – Вип. 4. – С.
101-103.

8. Круковська І.М. Сімейна медицина на Волині (освітні історичні
паралелі) // Теорія і практика формування громадянських цінностей
старшокласників: Зб. наук. праць. – Житомир: Вид-во ЖДЦНТЕІ, 2004. –
С. 101-103.

9. Круковська І.М. Товариство лікарів у поширенні санітарно-гігієнічних
знань серед людності Волині (кінець XІХ ст.) // Формування професійної
компетентності майбутнього вчителя засобами інноваційних освітніх
технологій: Зб. наук. праць. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005.
– Вип. 2. – С. 207-209.

10. Круковська І.М. Методичне забезпечення навчання в закладах Волині
(кінець ХІХ ст. – поч. ХХ ст.) // Розвиток наукових досліджень 2006:
Матеріали другої. міжнар. наук. – практ. конф. – Полтава, 2006. – Т.7. –
С.83-86.

11. Круковська І.М. Медична освіта на Волині: становлення і розвиток
(XIX – 30-ті рр. XX ст.) / За ред. проф. М.В. Левківського. – Житомир:
Вид-во ЖДУ, 2007. – 80 с.

12. Круковська І.М. Соціально-економічні та політичні передумови
становлення медичної освіти на Волині (1781 – 1840 рр.) // Вісник
Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Житомир: ЖДУ
ім. І. Франка. 2007. – Вип. 31. – С. 121-125.

Круковська І.М. Становлення і розвиток медичної освіти на Волині (XIХ –
30-ті роки ХХ ст.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки.
Житомирський державний університет імені Івана Франка. – Житомир, 2007.

Дисертація являє собою дослідження проблеми становлення і розвитку
медичної освіти на Волині (XIХ – 30-ті роки ХХ ст.). Актуальність
дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення змісту та організації
освіти, зокрема й освіти медичної, у зв’язку з входженням української
освітньої системи до Болонського процесу.

У досліджені науково обґрунтовано теоретичні засади розвитку змісту,
форм і методів медичної освіти на Волині, виявлено еволюцію становлення
та розвитку системи медичної освіти на Волині з 1805 по 1939 роки.
Уперше ретроспективно відтворено хронологію та географію створення
багатогранної системи підготовки фельдшерів та акушерок, медсестер,
сестер-шариток, сестер-жалібниць у державних, приватних, релігійних
медично-освітніх установах та при лікарнях. Виявлено основні
суперечності та тенденції становлення і розвитку медичної освіти на
Волині. Виділено наступні етапи самого процесу: І – становлення (1805 –
1875), ІІ – стабілізації (1876 – 1905), ІІІ – активізації (1906 – 1914),
ІV – стагнації (1915 – 1922), V – директивного розвитку (1923 – 1939).

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для
підготовки медичних працівників. різного рівня кваліфікації.

Ключові слова: медична освіта, Волинь, медично-освітні заклади, зміст,
форми і методи навчання майбутніх медичних працівників, лікарі-вчені.

Круковская И.Н. Становление и развитие медицинского образования на
Волыни (XIХ – 30-е гг. ХХ в.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики.
Житомирский государственный университет имени Ивана Франко. – Житомир,
2007.

Диссертация посвящена исследованию проблемы становления и развития
медицинского образования на Волыни (ХІХ – 30-х гг. ХХ в.) Актуальность
исследования обусловлена необходимостью совершенствования содержания,
форм, методов и средств организации образования, в частности и
профессионально-медицинского, в связи с вхождением украинской
образовательной системы в Болонский процесс.

В исследовании научно обоснованы положения о содержании, формах и
методах медицинского образования на Волыни, выявлено эволюцию
становления и развития системы медицинского образования на Волыни с 1805
по 1939 годы. Впервые ретроспективно очерчено хронологию и географию
создания многогранной системы подготовки фельдшеров и акушерок,
медсестер, сестер-шариток, сестер милосердия в государственных,
общественных и религиозных медицинских образовательных институциях, а
также при больницах. Выявлены основные противоречия и тенденции
становления и развития медицинского образования на Волыни. Выделены
основные этапы самого процесса: І – становления (1805 – 1875); ІІ –
стабилизации (1876 – 1905); ІІІ – активизации (1906 – 1914); ІV –
стагнации (1915 – 1922); V – директивного развития (1923 – 1939).

Доказано, что содержание, формы и методы обучения в медицинских учебных
заведениях Волыни исследуемого периода характеризовались
неустойчивостью, вариативностью и разными темпами развития в зависимости
от внешних социокультурных и социально-политических условий, что
позволило определить основные этапы развития медицинского образования на
Волыни в исследуемый период. Определены главные тенденции развития
медицинского образования: профессионализация, профилизация,
специализация медицинского образования в регионе. Обеспечению
определенной системности в подготовке медицинских работников
способствовали организационно-педагогические условия деятельности
медицинских учебных заведений: адекватное нормативное наполнение учебных
кабинетов медико-дидактическими средствами, расширение содержания,
обогащение форм и методов обучения, а также оптимизация и дифференциация
медицинской практики.

Материалы диссертационного исследования могут быть использованы при
подготовке медицинских работников различных уровней квалификации.

Ключевые слова: медицинское образование, Волынь, медицинские
образовательные учреждения, содержание, формы и методы обучения будущих
медицинских работников, врачи-ученые.

Krukovska I.M. Setting up and development medical education in Volyn
(XIX – 30th of the XX centuries) – Manuscript.

Thesis for acquiring degree of Doctor of Philosophy, medicine;
speciality 13.00.01 – General pedagogics and history of pedagogics. Ivan
Franko State University in Zhytomyr, — Zhytomyr, 2007

The research presents setting up and development of medical education in
Volyn (XIX – 30th of the XX centuries). Historical background of the
research helps to manage the challenges facing Ukrainian medical
education integrating into Bolognue Process.

The thesis contains theoretical basis of content, forms and methods of
medical education in Volyn and highlights the evolution of set up and
development of the system of medical education in Volyn in 1805–1939.
The novelty of the research is reproducing the chronology and geography
of training midwives, nurses, charity nurses and other medical workers
at governmental, private and religious institutions for medical
education and hospitals. The thesis presents: main contradictions and
tendencies of medical education set up and development and its 5 stages:
I – set up (1805 – 1875), II – stabilization (1876 – 1905), III –
activization (1906 – 1914), IV – stagnation (1915 – 1922), V – survival
and planed development (1923 – 1939).

Materials of research papers can be used for preparation of medical
staff of different qualifications.

Key words: medical education, Volyn, medical education institutions,
content, forms and methods for future medical workers training, medical
scholars.

PAGE 20

Похожие записи