АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

СІНАЙКО ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 616.89-003.96-053.7-08-084

Стани психічної дезадаптації у студентів

(клініка, динаміка, принципи корекції та профілактики)

14.01.16 – психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор ГАВЕНКО Володимир Леонідович,

Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
психіатрії, наркології та медичної психології з курсом сексології,
завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор МАРУТА Наталія Олександрівна,

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, відділ
неврозів та пограничних станів, керівник відділу

доктор медичних наук, професор НАПРЄЄНКО Олександр Костянтинович,
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України,
кафедра психіатрії, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор БІТЕНСЬКИЙ Валерій Семенович,

Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії,
наркології та медичної психології, завідувач кафедри

Провідна установа:

Львівський державний медичний університет ім. Д.Галицького МОЗ України

Захист відбудеться 5 жовтня 2005 р. о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої Вченої Ради Д 64.566.01 при Інституті неврології,
психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул.
Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул.
Академіка Павлова, 46.

Автореферат розісланий 3 вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради,

кандидат медичних наук, ст.н.с. Л.І.Дяченко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

Вступ. Загальні тенденції сучасності – прискорення темпу життя,
зростання числа комунікативних зв’язків, посилення соціально-економічної
напруги в суспільстві, урбанізація – призводять до підвищення
поширеності психічних та психосоматичних захворювань, насамперед
межового, невротичного рівня, що висуває задачі їх ранньої діагностики,
корекції та профілактики в число першочергових (Волошин П.В. та ін.,
2000; Напрєєнко О.К., 2002; Марута Н.О., 2002; Битенский В.С., Мельник
Е.В., 2002; Морозов О.М., 2002; Підкоритов В.С., 2002; Чабан О.С.
та ін., 2002; Пшук Н.Г., Стукан Л.В., 2004; Табачніков С.І.,
Домбровська В.В., Гриневич Є.Г., 2004; Юр’єва Л.М., 2004; Ахмедов
Т.І., 2002; Влох І.Й. та ін., 2004; Сухоруков В.І., 2004; Михайлов Б.В.
та ін., 2005).

Актуальність теми дослідження. Пріоритетними завданнями сучасної
медицини є розробка комплексних, інтегрованих систем охорони та
укріплення психічного здоров’я, профілактика психічних порушень,
лікування та реабілітація психічно хворих, а охорону психічного здоров’я
слід розглядати як невід’ємний та необхідний компонент соціальної
політики в галузі освіти та забезпечення трудової діяльності (ВООЗ,
2005).

Сучасні дослідження, пов’язані із проблемою ранньої діагностики
психічних захворювань в адаптаційному аспекті, проводяться в рамках
концепцій про “істинний початок” хвороби (Стрельцова Н.І., 1965),
передхворобні психічні розлади (Семичов С.Б., 1987; Гавенко В.Л., 1992),
донозологічну діагностику (Баєвський Р.М., 1979; Казначеєв В.П., 1980),
функціональний діагноз (Воловик В.М., 1975; Кабанов М.М., 1978; Гавенко
В.Л., 1991); стани психічної дезадаптації (Абрамов В.А, Кутько І.І.,
Напрєєнко О.К. та ін., 1992), міру психічного здоров’я (Гавенко В.Л.,
1991), резерв психічного здоров’я (Долганов А.І., 1998), функціональний
бар’єр психічної адаптації (Александровський Ю.О., 2000), вони також
пов’язані із визначенням понять психічного здоров’я, психічної норми та
її критеріїв (Степанов А.Д., 1975; Брехман І.І., 1990; Колбанов
В.В., 1998; Балабанова Л.М., 1999), розробкою психогігієнічних та
психопрофілактичних заходів (Анан’єв В.А., 1988; Бачериков М.Є.,
Воронцов М.П., Доброміль Е.І., 1988; Кучма В.Р., 2001).

До особливостей донозологічного періоду відносять відсутність явних
ознак психічних розладів, хоча окремі клінічні феномени та симптоми, що
виявляються у обстеженого, не дозволяють кваліфікувати його стан як
абсолютну норму. Це особливо важливо у відношенні соціальних груп, які
знаходяться під впливом несприятливих факторів, у тому числі і
студентів ВУЗів (Бурлачук Л.Ф., 1989; Гавенко В.Л., 1991; Абрамов
В.А., Кутько І.І., Напрєєнко О.К. та ін., 1992; Кривоносов М.В.,
Подригало Л.В., Даниленко Г.Н., 2000).

Будучи багатофакторним динамічним процесом, дезадаптація пов’язана зі
зміною діяльності різних органів і систем організму, вона визначає
рівень порушення соматичного та психічного здоров’я людини і ступінь
загальної ефективності діяльності на біологічному, психічному і
соціальному рівнях (Абрамов В.А., Кутько І.І., Напрєєнко О.К. та ін.,
1992; Воробйова Т.М., 2002; Гавенко В.Л., Вітенко І.С., Самардакова Г.О.
та ін., 2002; Шестопалова Л.Ф., 2002; Кришталь В.В., Маркова М.В.,
2002).

Особливу актуальність ця проблема набуває у відношенні осіб, які
знаходяться в умовах тривалого або інтенсивного емоційного та
інформаційного стресу, зокрема студентів ВУЗів. Навчання у вищих та
середніх спеціальних навчальних закладах можна віднести до специфічного
виду діяльності, що відрізняється постійним зростанням і ускладненням
інформації, дефіцитом часу, підвищеними вимогами до рішення проблемних
ситуацій, жорсткістю контролю та іншими факторами (Кіколов А.І.,
1985; Козидубова В.М., 1994; Вітенко І.С., 1994; Бачериков М.Є. та
ін., 1995; Крук І.В., 1995; Табачніков А.Е., 1998; Балабанова Л.М.,
1999; Бурцев А.К., 1999; Прокопенко Ю.А., 2001).

У той же час розвиток сучасної психіатрії спрямовано переважно на
вивчення структури психічних захворювань, особливостей їх клінічної
картини, етіології, патогенезу, впливу різних факторів на їх виникнення,
тоді як недостатньо робіт, присвячених вивченню психічного здоров’я,
його меж і функціональних резервів з урахуванням кризових періодів
розвитку людини. Це особливо актуально для періоду юнацтва, що
характеризується триваючим розвитком всіх органів і систем організму і в
такий спосіб є найбільш уразливим для впливу несприятливих зовнішніх
факторів (Гавенко В.Л., 1991; Кабанов М.М., 1978; Кривоносов М.В.,
Подригало Л.В., Даниленко Г.Н., 2000; Москаленко В.Ф., Горбань Є.
М., Табачніков С.І., Волошин П.В., 2001; Пшук Н.Г., Стукан Л.В., 2004).

Усе різноманіття клінічних форм психічних розладів, обумовлених
порушенням адаптації людини в умовах стресових впливів, розглядається в
МКХ-10 у рубриці F43 “Реакції на важкий стрес і розлади адаптації”. Слід
зазначити, що клінічні межі “дезадаптивних, поведінкових розладів”, що
описані у цій рубриці, не завжди з певною визначеністю дозволяють
класифікувати стан людини як хворобливий або такий, що не досягає
ступеня хвороби. Це дещо обмежує застосування даної класифікації лише
потребами медичної статистики.

Таким чином, вирішення теоретичних і практичних питань ранньої
діагностики психічного стану обґрунтовує підвищення уваги до оцінки
факторів ризику і найбільш ранніх проявів передхворобних та хворобних
непсихотичних психічних розладів у молодих осіб, які знаходяться у
виняткових умовах емоційної напруги, перевантажень, пов’язаних із
інтенсивною навчальною діяльністю в сучасних умовах. Ми вважаємо, що
розробка даної проблеми невіддільна від поняття про функціональний
діагноз, що має на увазі оцінку клініко-психопатологічної, психологічної
і соціальної складових, і таким чином, відповідає визначенню здоров’я
ВООЗ як стану повного психічного, фізичного і соціального благополуччя,
гармонічного розвитку. Це співвідноситься з концепцією
біопсихосоціальної єдності у розвитку сучасної психіатрії (Воловик В.М.,
1975; Кабанов М.М., 1978; Гавенко В.Л., 1991; Абрамов В.А., Кутько І.І.,
Напрєєнко О.К. та ін., 1992; Семічов С.Б., 1987; Абрамов В.А.,
2000; Дмитриева Т.Д., Положий Б.С., 2001; Марута Н.О. та ін., 2002;
Табачніков С.І., Тітієвський С.В., 2002; Михайлов Б.В., 2002; Проскурина
Т.Ю., Михайлова Е.А., 2002; Пушкарева Т.Н., 2002; Сердюк О.І., 2004;
Хаустова О.О., 2004; Вишневська Н.Г., 2004).

Незважаючи на значну кількість серйозних досліджень, що стосуються
психологічних, педагогічних, медичних аспектів розвитку психічних
порушень в осіб, які займаються напруженою розумовою працею, проблему їх
ранньої діагностики в сучасних умовах не можна визнати остаточно
вирішеною. Найчастіше увагу дослідників привертає вивчення стану
психічного здоров’я школярів, учнів випускних класів та студентів перших
років навчання у ВУЗі (Табачников А.Е., 1998; Михайлова Э.А., Даниленко
Г.Н., Куринна Е.Г., 2003; Колпакова Т.М., 2004; Коренев Н.М., 2005;
Майоров О.Ю. та ін., 2005). В той же час в Україні в останні десятиріччя
не проводилися проспективних досліджень, спрямованих на вивчення
динаміки психічного стану і формування психічної дезадаптації у
студентів ВУЗів різного профілю протягом всього періоду навчання.

Не розроблене концептуальне обґрунтування та не створена модель
формування станів психічної дезадаптації у студентів, що описувала би
динаміку їх психічного стану протягом всього періоду навчання із
урахуванням індивідуально-психологічних, соціально-психологічних,
психофізіологічних, біологічних та інших факторів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського
державного медичного університету “Вивчення механізмів стійкості до
емоційного стресу (клініко-експериментальне дослідження)” (№ державної
реєстрації 0198U002619) та „Вивчення системних механізмів неспецифічної
стійкості організму” (№ державної реєстрації 0101U01910)

Мета дослідження: на підставі результатів комплексного проспективного
клініко-психопатологічного, психодіагностичного та психофізіологічного
дослідження виявити закономірності формування та динаміки станів
психічної дезадаптації у студентів для розробки принципів їх корекції та
профілактики.

Задачі дослідження:

Аналіз клініко-психопатологічних особливостей, систематики та
поширеності станів психічної дезадаптації у студентів різних курсів.

Дослідження ролі психологічних властивостей особистості у формуванні
станів психічної дезадаптації у студентів.

Визначення впливу соціально-психологічних факторів у генезі станів
психічної дезадаптації у студентів.

Встановлення значення психофізіологічних особливостей при формуванні
станів психічної дезадаптації у студентів.

Розробка моделі формування станів психічної дезадаптації у студентів.

Обґрунтування принципів психопрофілактики та психокорекції станів
психічної дезадаптації у студентів.

Об’єкт дослідження: стани психічної дезадаптації.

Предмет дослідження: фактори ризику, закономірності формування та
динаміки станів психічної дезадаптації у студентів.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, клініко-епідеміологічний,
клініко-анамнестичний, психодіагностичний, електрофізіологічний,
статистичний.

Основним методом дослідження був клініко-психопатологічний, який
базувався на загально прийнятих підходах до психіатричного обстеження
пацієнтів та включав вивчення скарг і симптомів у різних психічних
сферах, їх систематизацію та динаміку протягом усього періоду навчання у
ВУЗі. Обстеження проводилось шляхом стандартизованого інтерв’ю зі
студентами із використанням розробленої нами “Шкали оцінки психічного
стану” (ШОПС) (Рацпропозиції ХДМУ №200(4), №201(5) та №205(9) від
18.02.2002).

Клініко-епідеміологічний метод застосовувався для визначення
розповсюдження станів психічної дезадаптації серед студентів медичного
ВУЗу при проведенні скринуючого дослідження.

Клініко-анамнестичний метод використовувався для оцінки мікросоціальних
факторів ризику формування станів психічної дезадаптації та проводився
за допомогою розробленої нами “Шкали оцінки соціально-психологічних
умов” (ШОСПУ) (Рацпропозиція ХДМУ №203(7) від 18.02.2002), яка дозволила
проаналізувати такі групи факторів, як конфлікти в родині,
незадоволеність житлово-побутовими і гігієнічними умовами вдома та у
ВУЗі, порушення режиму праці, наявність шкідливих звичок.

Психодіагностичний метод передбачав оцінку психологічних властивостей
особистості за допомогою модифікованих нами методик: скороченого
багатофакторного опитувальника особистості (СБОО) (Зайцев В.П., 1981;
Рацпропозиції ХДМУ №198(2), №199(3) та №204(8) від 18.02.2002), тесту
“Незакінчені речення” (Рацпропозиція ХДМУ №202(6) від 18.02.2002), ТРАНС
(Рацпропозиція ХДМУ№197(1) від 18.02.2002), а також методики Рокич
(Киршева Н.В., Рябчикова Н.В., 1995).

Параметри розумової працездатності студентів оцінювалися за допомогою
методики “Коректурна проба” у нашому варіанті проведення й оцінки
(Патенти України на винахід №33905А та №33906А від 27.04.1999). Також
використовувалися спеціально розроблені нами методики оцінки
суб’єктивного сприйняття часу (Рацпропозиції ХДМУ №232(12) та №233(13)
від 05.06.2003).

Оцінка варіабельності серцевого ритму обстежених проводилася із
використанням системи “Кардіоспектр” фірми “СОЛЬВЕЙГ”, а визначення
біоелектричного потенціалу ядер букального епітелію – за допомогою
вимірника функціонального стану і біологічного віку “Біотест”,
розробленого в ХДУ та НТК “Росич” (Шахбазов В.Г., Набоков А.Л.,
Колупаева Т.В., 1985).

Всі отримані нами результати піддавалися математичній обробці з
обчисленням середніх показників, вивченням параметрів розкиду даних,
достовірностей розходжень за критериями t-Стьюдента, ?2, точного методу
Фішера. Для вивчення взаємозв’язків між ознаками і побудови математичних
моделей були також використані методи множинного аналізу (кластерний,
багатофакторний регресійний). Математична обробка результатів
дослідження проводилася на ПК Pentium у середовищі Windows-ME із
використанням програмного забезпечення Excel XP, STATISTICA 6.0 і STADIA
for Windows.

Обґрунтування комплексу діагностичних методів, розроблені нами нові
методики обстеження і модифікації відомих методів оформлені нами в 4
Патентах України на винахід і 15 рацпропозиціях ХДМУ.

Наукова новизна. На підставі проведеного масового проспективного
обстеження студентів вперше вивчена поширеність, клінічна структура та
динаміка станів психічної дезадаптації студентів протягом всього періоду
навчання у ВУЗі.

Науково обґрунтовано важливість виділення станів психічної субадаптації
як нозологічно не окреслених форм психічної патології, наведено їх
розповсюдженість серед студентів. Запропоновано систематику та вивчено
динаміку станів психічної субадаптації студентів протягом всього періоду
навчання.

Вперше показано специфіку динаміки психічного стану, психологічних і
психофізіологічних властивостей студентів, їх задоволеність
мікросоціальними умовами у різні періоди навчання у ВУЗі.

Обґрунтовано виділення 3-х періодів навчання, які співпадають із
молодшими, середніми та старшими курсами. Показано, що протягом кожного
з цих періодів структура станів психічної дезадаптації студентів суттєво
не змінюється

Розроблено багатовекторну бімодальну динамічну концепцію-модель
формування станів психічної дезадаптації у студентів ВУЗів у залежності
від статі та періоду навчання. Виділено основні групи факторів та
визначальні особливості психічного реагування особистості в умовах
хронічного стресу, пов’язаного із навчальною діяльністю, які позначені
як вектори: власне психічний, індивідуально-психологічний,
соціально-психологічний, психофізіологічний, психосоматичний. Проведено
оцінку особливостей їх динаміки протягом усього періоду навчання.

На підставі створення регресійних математичних моделей доведено
комплексний вплив індивідуально-психологічних, соціально-психологічних і
психофізіологічних факторів на психічний стан студентів і його
особливості в динаміці всього періоду навчання у ВУЗі.

Практична значущість. Запропоновано та апробовано в умовах масового
динамічного дослідження комплексну систему функціональної діагностики
психічного стану студентів, що дозволяє поліпшити якість діагностики
станів психічної дезадаптації осіб, які знаходяться в умовах гострого
або хронічного впливу стресогенних чинників.

Створено та модифіковано методики, спрямовані на оцінку психічного стану
студентів, їх психологічних властивостей, психофізіологічних показників
та соціально-психологічних факторів в умовах масового обстеження,
уточнено межі їх нормативних значень, що дозволяє використовувати їх для
виділення груп осіб із підвищеним ризиком формування психічних розладів.

Виділено індивідуально-психологічні, соціально-психологічні,
психофізіологічні фактори ризику формування станів психічної
дезадаптації у студентів із урахуванням статі, профілю ВУЗу та періоду
навчання.

На підставі результатів проведеного множинного регресійного аналізу
обгрунтовано можливість прогнозування станів психічної дезадаптації у
студентів та визначено вплив різних факторів на їх розвиток.

Розроблено принципи та основні напрямки системи психіатричної,
психотерапевтичної і медико-психологічної допомоги студентам у рамках
роботи психологічної служби ВУЗу.

Особистий внесок здобувача. Усі клініко-психопатологічні,
клініко-анамнестичні, психодіагностичні, психофізіологічні дослідження,
їх статистична обробка та інтерпретація отриманих результатів проведені
автором особисто.

Дисертантом особисто проведено вивчення літературних джерел, підібрано
та адаптовано існуючі методи дослідження, а також розроблено нові
методики, що були використані в роботі.

Автором особисто розроблена концепція та створена багатовекторна
динамічна бімодальна модель формування станів психічної дезадаптації у
студентів, виділені фактори, що впливають на особливості їх психічного
стану та описана його динаміка протягом усього періоду навчання у ВУЗі.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи були
повідомлені й обговорені на з’їздах, конференціях, у тому числі на
Міжнародних конференціях “Современные проблемы психотерапии, пограничной
психиатрии и медицинской (клинической) психологии” (Ставрополь, 2000),
“Современный подросток” (Москва, 2001), “Біопсихосоціальна модель як
нова парадигма розвитку психіатрії в Україні” (Сімеїз, 2002), “Філософія
виживання. Молодь і сучасний світ” (Харків, 2003), “Интеграция
психиатрии и клинической психологии: проблемы и перспективы” (Белгород,
2004), науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми підготовки
спеціалістів у вищих медичних та фармацевтичних закладах освіти I-IV
рівнів акредитації МОЗ України” (Київ-Тернопіль, 1999), “Проблеми
екстремальної психіатрії – Платонівські читання” (Харків, 2000),
“Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2001), “Сучасні технології
збереження та зміцнення здоров’я дітей, підлітків та молоді” (Вінниця,
2003), ІІІ Міжнародному медичному конгресі (Тернопіль, 1999), V з’їзді
фармацевтів України (Харків, 1999), на Пленумі науково-практичного
товариства неврологів, психіатрів та наркологів України (Тернопіль,
2001), 2-му Національному Конгресі неврологів, психіатрів і наркологів
України “Психоневрологія XXI століття” (Харків, 2002), науковому
симпозіумі “Невротичні розлади у дітей та підлітків: патогенез, клініка,
реабілітація” (Харків, 2003), конференції молодих психіатрів ХМАПО
(Харків, 2003), 4-й Всеукраїнській школі молодих психіатрів “Депресії і
коморбідні розлади. Сучасна терапія” (Харків, 2003), науково-методичній
конференції “Проблеми медичної та фармацевтичної освіти і шляхи
підвищення якості підготовки лікарів і фармацевтів в Україні” (Харків,
2003), конференції “Психіатрія, наркологія та медична психологія
сьогодні” (Луганськ, 2004), Пленумі науково-практичного товариства
неврологів, психіатрів та наркологів України “Якість життя хворих на
психоневрологічні розлади та їх родин (медична і соціальна реабілітація
та реінтеграція в суспільство)” (Донецьк, 2005).

Обговорення матеріалів та результатів роботи відбулося на спільному
засіданні кафедри психіатрії, наркології та медичної психології з курсом
сексології Харківського державного медичного університету, кафедри
психіатрії та кафедри медичної сексології та медичної психології
Харківської медичної академії післядипломної освіти, відділу наркології
та відділу нейрофізіології Інституту неврології, психіатрії та
наркології АМН України (2004).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковані 43 роботи,
серед них 24 статті у спеціалізованих журналах та збірнику,
зареєстрованих ВАК України, 15 статей і тез в журналах і збірниках
наукових праць, оформлено 4 Патенти України на винахід і 15
рацпропозицій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 345 сторінках
машинописного тексту (287 сторінок основного тексту). Робота складається
із вступу, огляду літератури, 8 розділів із описом результатів власних
досліджень, висновків, списку використаної літератури, що містить 535
найменувань (з них 428 вітчизняних і 107 закордонних). Дисертацію
ілюстровано 52 таблицями та 16 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Нами було проведено комплексне динамічне вивчення психічного здоров’я
організованої популяції молодих осіб у віці від 17 до 25 років.
Контингент дослідження включав 650 студентів усіх факультетів
Харківського державного медичного університету, серед них 231 чоловік
(35,5%) та 419 жінок (64,5%), вони були обстежені в динаміці 6 років
навчання у ВУЗі та під час інтернатури, в період з 1996 по 2003 рр., що
загалом склало близько 4 тисяч обстежень. Також було обстежено 372
абітурієнта ХДМУ, серед них 105 чоловіків (28,2%) та 267 жінок (71,8%).

Згідно результатів дослідження всі студенти на кожному курсі були нами
розділені на 3 групи (рис.1).

Рис.1. Стан психічного здоров’я студентів різних курсів.

До 1-ї групи були включені студенти, які вважали себе абсолютно
здоровими. Вони могли пред’являти лише поодинокі скарги, в основному на
загальне самопочуття при напруженому навчанні. Дана група була найбільш
численною і склала 46,0±2,1% від загального числа студентів 1-го курсу
(58,7±4,5% чоловіків і 38,9±4,1% жінок, р<0,05). 2-га група була представлена студентами, психічний стан яких можна було класифікувати в рамках клінічно оформлених станів психічної дезадаптації (СПДА). Частими проявами станів психічної дезадаптації в цій групі були емоційні порушення: зниження настрою, поява пов'язаних із цим думок про свою невисоку значимість, нездатність справитися з навчальним навантаженням. Дана група склала 16,4±1,6% студентів 1-го курсу (10,0±6,7% чоловіків і 19,9±4,7% жінок, p>0,05). Клінічна структура СПДА
у студентів була представлена такими нозологічними формами (табл. 1).

Таблиця 1

Клінічна структура станів психічної дезадаптації у студентів 1-го курсу

Діагноз Шифр МКХ-10 Чол.

Жін.

Всього

абс.

%

абс.

%

Абс.

%

Змішаний тривожний і депресивній розлад F41.2 4 20 10 13,9 14 15,2

Розлади адаптації:

– короткочасна депресивна реакція

F43.20

2

10

6

8,3

8

8,7

– пролонгована депресивна реакція F43.21 4 20 7 9,7 11 12,0

– змішана тривожна і депресивна реакція F43.22 3 15 18 25 21 22,8

– із переважанням порушення інших емоцій F43.23 2 10 15 20,9 17 18,5

Соматоформна вегетативна дисфункція F45.3 1 5 7 9,7 8 8,7

Іпохондричний розлад F45.2 3 15 5 6,9 8 8,7

Неврастенія F48.0 1 5 4 5,6 5 5,4

Всього

20 100 72 100 92 100

Примітка: тут і далі вірогідність розходжень між чоловіками та жінками

— р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001. У 3-ю групу ми включили тих студентів, у яких при обстеженні були виявлені окремі симптоми психічної дезадаптації, але їх у той же час не можливо було класифікувати у рамках будь-якої нозологічно окресленої форми психічної патології. Ми розцінювали дані розлади як стани психічної субадаптації (СПСА). На нашу думку, виявлення цих станів є важливим з точки зору ранньої діагностики психічних розладів, особливо у тих осіб, які знаходяться в напружених умовах навчання чи праці. У студентів із СПСА переважали скарги на головні болі, зниження розумової працездатності, підвищене відволікання уваги. Зазначені прояви найчастіше виникали в ситуаціях, що пред'являють підвищені вимоги до рівня психічної організації особистості, таких як заліки, іспити. Чисельність даної групи склала 37,6±2,1% студентів 1 курсу (31,3±5,8% чоловіків і 41,2±4,1% жінок, p>0,05).

МКХ-10 дозволяє класифікувати ці стани лише за провідними причинами
виникнення у розділі Z, а саме у підрубриках Z55, Z60, Z63, Z73 та ін.
Тому нами було проведено аналіз основних скарг та найбільш характерних
симптомів, що дозволило виділити такі варіанти СПСА (табл. 2).

Таблиця 2

Типи станів психічної субадаптації у студентів 1-го курсу

Тип СПСА Чол.

Жін

Всього

абс.

%

абс.

%

абс.

%

Астенічний 19 30,2 40 27,2 59 28,1

Тривожний 8 12,7 35 23,8* 43 20,5

Субдепресивний 9 14,3 38 25,9* 47 22,4

Соматоформний вегетативний 11 17,4 14 9,5 25 11,9

Змішаний 16 25,4 20 13,6* 36 17,1

Всього 63 100 147 100 210 100

Як видно із наведених даних, у студентів найбільш часто виявляються
астенічний та субдепресивний варіанти СПСА, що таким чином відображають
загальні напрямки психічного реагування на високий рівень розумового
навантаження, пов’язаного із навчальною діяльністю студентів.

Результати проведеного нами дослідження показали, що кількість
студентів, віднесених до тієї чи іншої групи спостереження, залежить від
їх статі та року навчання (табл. 3).

Таблиця 3

Розповсюдженість станів психічної дезадаптації та субадаптації

у студентів різних курсів (%)

Курс Здорові

СПСА

СПДА

чол.

жін.

всього

чол.

жін.

всього

чол.

жін.

всього

1 58,7 38,9* 46,0 31,3 41,2 37,6 10,0 19,9 16,4

2 57,7 39,3* 45,4 29,9 41,7 37,6 12,4 19,0 17,0

3 74,6 62,6* 61,5 19,7 27,2 28,7 5,7 10,2 9,8

4 67,1 59,7 61,1 23,7 26,0 26,4 9,2 14,3 12,5

5 68,4 46,4* 53,3 15,8 33,3 29,0 15,8 20,3 17,77

6 89,1 89,1 89,1 5,1 5,9 5,7 5,9 5,0 5,2

Інтерни 95,0 54,8** 70,6 0,0 38,7*** 23,5 5,0 6,5 5,9

Так, на 1-му курсі СПДА були виявлені у 16,4±1,6% студентів, а СПСА – у
37,6±2,1%. На 2-му курсі поширеність СПДА трохи зросла до 17,0±5,2%,
тоді як частота СПСА залишилася сталою — 37,6±4,5%. На 3-му курсі
спостерігається поліпшення психічного стану студентів і зниження частоти
СПДА до 9,8±4,5%, а СПСА до 28,7±4,0%. На 4-му курсі поширеність СПДА і
СПСА змінюються несуттєво і складають відповідно 12,5±4,2% і 26,4±3,9%.
Подальший ріст частоти зазначених розладів спостерігається на 5-му
курсі, а на 6-му поширеність СПДА та СПСА знову знижується відповідно до
9,1±6,3% і 8,2±6,3%. Таким чином, дія факторів, пов’язаних із початком
навчання у ВУЗі, приводить до найбільшої імовірності формування СПДА
саме у студентів молодших курсів. Студенти середніх курсів максимально
адаптовані до умов навчання, тому частота зазначених розладів як
клінічного, так і субклінічного рівня серед них мінімальна, тоді як на
старших курсах спостерігається чергова хвиля поширеності розладів
адаптації з її подальшим зниженням.

Проведене нами порівняння структури СПДА та СПСА серед студентів різних
курсів за критерієм ?2 показало відсутність вірогідних розбіжностей у
розподілі на групи спостереження студентів 1-го та 2-го курсів (?2=0,53;
P>0,05), а також студентів 3-го та 4-го курсів (?2=4,64; P>0,05). Таким
чином, можна стверджувати, що за час навчання у ВУЗі студенти проходять
3 періоди, в межах яких їх психічний стан змінюється несуттєво, а умови
життя та навчання створюють однотипні фактори ризику психічних розладів.
Це такі періоди: початок навчання (1-й та 2-й курс), середні курси (3-й
та 4-й), а також старші курси і навчання в інтернатурі. Наявні
достовірні розходження в структурі груп спостереження між студентами
5-го і 6-го курсів (?2=87,64; P<0,001), на нашу думку, пов'язані як із різною тривалістю навчання студентів різних факультетів (5 років на стоматологічному і 6 років – на медичному, педіатричному та медико-профілактичному), так із більшою частотою академічних відпусток саме на старших курсах, що приводить до зміни якісного складу студентів. Динаміка психічного стану студентів протягом усього періоду навчання характеризується хвилеподібним плином, так що найбільша кількість скарг на загальне самопочуття та симптомів у різних психічних сферах виявляється у студентів перших двох курсів, надалі відбувається їх поступове зниження, і лише на старших курсах даний показник знову зростає. Результати нашого дослідження показали, що існують загальні закономірності динаміки психічного стану студентів, що не залежать від профілю ВУЗу та тривалості навчання, а пов'язані тільки із його періодами (молодші, середні і старші курси). Очевидно, даний факт можна пояснити дією механізмів адаптації студентів до умов навчання, що і визначають кількість та сполучення скарг і симптомів у різних психічних сферах. Якісний аналіз дозволив визначити феноменологічну характеристику психічного стану студентів протягом 6 років навчання у ВУЗі та в інтернатурі. Так, погіршення загального самопочуття насамперед визначалося зниженням розумової працездатності (27,7% студентів 1-го курсу), якості нічного сну (31,4%), наявністю головних болів (51,3%) та соматовегетативних порушень (26,6%). Більшість студентів пред'являли скарги на неуважність (87,6%), розбитість (90,0%), розумову втому (69,2%). Диссомнічні симптоми виявлялися у вигляді порушень тривалості та якості нічного сну, підвищеної сонливості, утруднення засинання, відсутності відчуття бадьорості після нічного сну. Серед різних розладів сприйняття на тлі напруженої навчальної діяльності найчастіше виявлялася гіперестезія (46,2% студентів), що у свою чергу могла сполучатися з емоційною нестриманістю, дратівливістю (80%). Вивчення процесів пам'яті та уваги у студентів було обумовлено їх важливою роллю у здійсненні продуктивної навчальної діяльності. Як показали результати дослідження, розлади пам'яті у студентів найбільш часто були представлені зниженням запам'ятовування поточних подій (36,6% студентів) та утрудненням пригадування необхідної інформації (29,5%), а також виникненням мимовільних напливів спогадів (63,3%). У той же час порушення уваги насамперед були представлені підвищеною відволікаємістю (43,1%) та прикутістю уваги до неприємних переживань (44,4%). У структурі розладів мислення у студентів було виділено дві основні групи симптомів: порушення, пов'язані із навчальною діяльністю, та негативні думки щодо власної особистості або близьких. До найбільш частих симптомів першої групи можна віднести утруднення розуміння змісту прочитаного або почутого (54,5% студентів) і зниження кмітливості (35,2%), тоді як друга група симптомів представлена насамперед побоюваннями про своє здоров'я (71,2% студентів), непрацездатність і малоцінність (27,6%), думками про неблагополуччя родини та близьких (76,1%). Емоційні порушення найбільш часто були представлені швидкою зміною настрою (62,1% студентів), дратівливістю (80,0%), занепокоєнням, тривогою, почуттям внутрішньої напруженості (60,8%), а також зниженням кола інтересів (16,3%), байдужістю до свого стану і своєї долі (31,6%), холодністю, а іноді й ворожістю до близьких (46,1%). Зазначені симптоми частіше відзначалися в період екзаменаційних сесій, особливо у студентів молодших курсів. Серед ефекторно-вольових порушень у студентів переважали такі: замкнутість (43,2% студентів), відсутність активності (66,2%), млявість, бездіяльність (61,3%), або підвищена активність із швидкою втомлюваністю (41,2%), невпевненість у собі (45,8%). Приведені симптоми також підсилювалися наприкінці семестру та нерідко продовжувались і на початку канікулярного періоду. У структурі вегетативних розладів у студентів насамперед необхідно відзначити вегето-судинні порушення, у тому числі почервоніння обличчя при хвилюванні та у спокої (56,8% студентів), підвищення артеріального тиску (6,8%), тахікардію (19,2%), а також пітливість (27,4%), тремор пальців та кистей рук, особливо при емоційній напрузі (62,7%). Вивчення гендерних розходжень психічного стану показало, що погіршення психічного стану студентів-чоловіків супроводжується переважно скаргами з боку загального самопочуття, порушення емоцій і пам'яті. У жінок крім того висока питома вага порушень у ефекторно-вольовій сфері. Зазначені групи симптомів переважають у студентів усіх курсів, їх динаміка підкоряється описаним вище закономірностям, а саме, зниження кількості симптомів від 1-го до 4-го курсу з наступним зростанням на 5-му та 6-му курсах. Мінімальний внесок у погіршення психічного стану студентів виявлений з боку сприйняття та мислення. Приведені закономірності свідчать про те, що порушення емоцій, діяльності, пам'яті, так само, як і погіршення загального самопочуття, є першими проявами погіршення психічного стану в осіб, що займаються напруженою розумовою працею. З метою визначення імовірності виникнення СПСА і СПДА у студентів, а також факторів, що впливають на неї, нами було проведено проспективне вивчення закономірностей динаміки даних станів протягом 6 років навчання у ВУЗі. Рис. 2. Динаміка психічного стану студентів, включених на 1-му курсі в 1-шу групу (практично здорові), %. Як видно з даних, представлених на рис. 2, більшість студентів, які на 1-му курсі були найбільш адаптованими до умов навчання, надалі зберігали рівень свого психічного здоров'я протягом усього періоду навчання у ВУЗі, причому для чоловіків зазначена закономірність була характерна в більшому ступені, ніж для жінок. 65,6% студентів (75,0% чоловіків і 58,9% жінок) не виявляли ознак психічної дезадаптації ні на 1-му, ні на 2-му курсі. На 3-му курсі їх частка зросла до 77,3% (86,9% чоловіків і 68,5% жінок, p<0,01) і надалі практично не змінювалася, складаючи на 4-му курсі 76,2% студентів (74,7% чоловіків і 77,6% жінок), на 5-му курсі 77,3% (90,9% чоловіків і 63,6% жінок), а на 6-му курсі – 82,8% (80,5% чоловіків і 84,6% жінок). У той же час у 28% студентів даної групи (19,2% чоловіків і 34,2% жінок) уже на 2-му курсі були виявлені окремі ознаки психічної дезадаптации, а у 6,4% студентів (5,8% чоловіків і 6,8% жінок) вони були нозологічно оформленими. Протягом наступних років навчання у ВУЗі СПСА формуються приблизно у 1/5 студентів 1-ї групи, у тому числі у 17% студентів на 3-му курсі (10,7% чоловіків і 22,8% жінок), у 19,8% студентів на 4-му курсі (22,1% чоловіків і 17,8% жінок) і 22,7% студентів на 5-му курсі (9,1% чоловіків і 36,4% жінок), тоді як до 6-му курсу їх число знижувалося і складало 9,7% (9,8% чоловіків і 9,65% жінок). Частота формування СПДА у студентів, які на 1-му курсі не виявляли ознак психічних розладів, складає на 2-му курсі 6,4% (5,8% чоловіків і 6,8% жінок). Надалі даний показник знижується до мінімальних значень на 5-му курсі, тоді як на 6-му курсі він знову зростає і складає 7,5% (9,8% у чоловіків і 5,8% у жінок). Таким чином, 1-ша група містила студентів, найбільш адаптованих до умов навчання у ВУЗі. Як показали результати динамічного спостереження, імовірність зниження психічної адаптації до моменту закінчення ВУЗу в даній групі склала 17,2%, причому в однаковій мірі можливо було виникнення як клінічно оформлених СПДА (7,5%), так і окремих ознак СПСА (9,7%). Зазначені особи як правило не мали потреби в проведенні психотерапевтичної або психокорекційної роботи, у відношенні них найбільш виправдані неспецифічні психогігієнічні заходи. На рис. 3 наведені особливості динаміки психічного стану осіб, віднесених на 1-му курсі до 2-ї групи. Як видно з представлених даних, 21,0% студентів даної групи (20,0% чоловіків і 21,6% жінок) до 3-го курсу зберігають низький рівень психічної адаптації. 33,9% студентів (у тому числі 20,0% чоловіків і 39,3% жінок) виявилися здатними до мобілізації адаптивних резервів до рівня СПСА, а 45,1% студентів (60,0% чоловіків і 39,3% жінок) – до рівня практично здорових. На старших курсах така поляризація студентів даної групи підсилювалася, причому до моменту закінчення ВУЗу не виявляли ознак психічної дезадаптации 77,9% студентів даної групи (71,4% чоловіків і 79,4% жінок), тоді як у 14,3% цих осіб (28,6% чоловіків і 11,1% жінок) зберігалися клінічно оформлені ознаки СПДА. На нашу думку, саме для тих студентів, які вже на 1-му курсі виявляли ознаки нозологічно визначених станів психічної дезадаптації, необхідно проводити повний комплекс психопрофілактичних та психокорекційних заходів. Рис. 3. Динаміка психічного стану студентів, включених на 1-му курсі в 2-гу групу (СПДА), %. Динаміка психічного стану осіб, включених на 1-му курсі у 3-ю групу, наведена на рис. 4. Рис. 4. Динаміка психічного стану студентів, включених на 1-му курсі в 3-ю групу (СПСА). Як видно з приведених даних, кількість осіб даної групи, які зберігали вихідний рівень психічного здоров'я, змінюється протягом 6-ти років навчання у ВУЗі, причому вже на 2-му курсі спостерігався поділ даного контингенту на 3 підгрупи: окремі симптоми психічних розладів зустрічалися у 45,7% студентів даної групи (50,0% чоловіків і 44,4% жінок), клінічно оформлені СПДА – у 20,2% студентів (9,1% чоловіків і 23,6% жінок), і лише у 34,0% студентів відбувалася повна адаптація до умов навчання у ВУЗі. На більш старших курсах динаміка психічного стану осіб даної групи характеризувалася зростанням числа адаптованих студентів до 55,1% (58,1% чоловіків і 53,8% жінок) на 3-му курсі, 77,1% (81,4% чоловіків і 75,2% жінок) – на 4-му курсі, 58,1% на 5-му курсі і (80,0% чоловіків і 52,9% жінок) та 76,1% (73,3% чоловіків і 76,9% жінок) студентів – на 6-му курсі. У той же час уже на середніх курсах знижувалася частота переходу СПСА в СПДА у студентів даної групи, складаючи на 6-му курсі лише 7,5%. Таким чином, імовірність формування СПСА і СПДА у осіб даної групи складала до моменту закінчення ВУЗу 23,9%, що перевищує аналогічний показник у 1-й групі. При цьому у 7,5% студентів, включених на 1-му курсі в 3-ю групу, можливе формування клінічно оформлених СПДА. Особам 3-ї групи показане проведення не тільки неспецифічних психогігієнічних заходів, але також психопрофілактичної та психокорекційної роботи, спрямованої на підвищення їх стресостійкості, нормалізації режиму праці і відпочинку, а також вирішення найбільш актуальних внутрішньо- та міжособистісних конфліктів. Аналіз динаміки психічного стану студентів у різні періоди навчання у ВУЗі дозволяє дійти висновку про важливу роль психологічних властивостей особистості у формуванні адаптаційно-компенсаторних механізмів, що визначають успішність навчальної діяльності студентів і ступінь ризику виникнення станів психічної дезадаптації, та робить задачу вивчення психологічних факторів навчання у ВУЗі особливо важливою та актуальною. Результати проведеного нами вивчення психологічних властивостей студентів по тесту СБОО показали, що усереднений профіль особистості студентів усіх курсів (рис. 5) по більшості шкал, у тому числі й оцінних, вище, ніж у студенток за винятком шкал психопатії, гіпоманії та вірогідності, у яких спостерігається зворотна картина (рис. 6). Це дозволяє дійти висновку, що у студенток у більшому ступені, ніж у студентів, виражені й властивості особистості, і здатність адекватно оцінити свій стан. Рис. 5. Усереднений профіль особистості студентів різних курсів (чоловіки). Рис. 6. Усереднений профіль особистості студентів різних курсів (жінки). Динаміка показників оцінних шкал у студентів за весь період навчання свідчить про посилення обережності, тенденції до дисимуляції наявних у студентів змін, зростання нещирості і прагнення до соціально-позитивних відповідей. Крім того, протягом 6 років навчання у студентів підсилюються властивості особистості, описувані шкалою іпохондрії (Hs), що визначає ступінь фіксованості на стані свого соматичного здоров'я. У той же час виразність інших особистісних властивостей або не збільшується, або навіть знижується, наприклад, показників шкал соматизації тривоги (Hy), психастенії (Pt), ригідності афективних реакцій (Sc). У студенток до 6-го курсу також зростають показники шкали іпохондрії, залишаються вираженими соціопатичні (Pd) та гіпертимні (Ma) риси особистості на тлі зниження ригідності афективних реакцій (Pa). Зазначені закономірності динаміки особистісних властивостей студентів протягом всього періоду навчання є проявами роботи складної комплексної системи, що забезпечує нормальний рівень функціонування всіх психічних функцій в умовах емоційного стресу і розумової перенапруги студентів, наявність адаптаційно-компенсаторних реакцій при достатньому вихідному рівні резервів адаптації. Отримані результати дозволяють нам уточнити границі динамічної норми для конкретної популяції з урахуванням статі і періоду навчання і служать надійними орієнтирами при індивідуальній і масовій психопрофілактичній та психокорекційній роботі зі студентами. ° ? a - X ? ° i ° ? a ^ ? ? ° & U Oss1/21/2?zz???Z U U P U U ¤^„ U & F U U `„Ae U U ¤^„ U U `„Ae U U U U $ P U P 1/2?? U U P U P U U U U ¤ P U P U U ідуальних консультацій обстежуваних, у той же час розрахунок кількісних показників, що характеризують рівень емоційної напруженості, має важливе значення для аналізу динаміки психічного стану студентів за час навчання у ВУЗі, виділення груп ризику зриву психічної адаптації та побудови математичної моделі станів психічної дезадаптації у студентів. Рис. 7. Динаміка середнього рівня конфліктності студентів Аналізуючи структуру конфліктності, необхідно відзначити, що у студентів незалежно від курсу, найбільша емоційна напруженість виявлена стосовно батька, осіб протилежної статі, страхів та побоювань, відчуття провини, власної особистості. Динаміка середнього рівня конфліктності студентів медичного ВУЗу характеризується зростанням емоційної напруженості до 6-го курсу, найбільш вираженим у чоловіків (з 0,21?0,01 до 0,37?0,03 балів, р<0,001). Середній рівень конфліктності зростає до моменту закінчення навчання, трохи знижуючись на 3-му курсі, і досягає максимальних значень у чоловіків на 4-му курсі, а у жінок – на 5-му курсі. Таким чином, процес адаптації студентів до умов навчання супроводжується наявністю емоційної незадоволеності, внутрішньо- та міжособистісної конфліктності, інтенсивність якої закономірно відбиває напругу адаптаційних механізмів. Нами був проведений аналіз суб'єктивної оцінки деяких показників емоційного стану, а саме тривоги, працездатності, активності, настрою і самопочуття за допомогою модифікованої нами методики ТРАНС. Порівняльний аналіз усіх шкал методики ТРАНС показує, що найбільш високі показники протягом усього періоду навчання має шкала самопочуття, значення якої складають від 42,0?4,1 до 56,0?1,9 балів у чоловіків (р<0,01) і від 18,2?2,1 до 51,8?1,6 балів у жінок (р<0,001). Динаміка досліджуваних показників у чоловіків і жінок неоднакова. Так, якщо на початку навчання чоловіки вважають свій стан більш сприятливим, то середні значення всіх шкал методики ТРАНС у жінок виявляються нижче, а на 2-му курсі – навіть значно, у 2-2,5 рази менше, ніж аналогічні показники чоловіків. До 4-го курсу гендерні розходження зводяться до мінімуму, а на 5-му знову у жінок погіршується самооцінка, і вони суб'єктивно вважають себе менш задоволеним власним станом. На 6-му курсі по всіх шкалах, особливо по шкалах настрою й активності, результати студенток перевищують аналогічні показники студентів. Не викликає сумніву важлива роль соціально-психологічних факторів у формуванні станів психічної дезадаптації у студентів. Оцінка соціально-психологічних умов життя і навчання студентів дає підставу виділяти визначені фактори ризику розвитку психічних і соматичних розладів. Під терміном “фактори ризику” розуміють середовищні, поведінкові, біологічні характеристики, що підвищують імовірність розвитку захворювання і визначають його несприятливий прогноз. Виділення факторів ризику повинно базуватися на всебічному вивченні соціально-психологічних умов життя, навчання і роботи студентів. Важливим представляється оцінка їх структури і динаміки протягом усього періоду навчання в різних популяціях учнів. Результати проведеного нами вивчення динаміки незадоволеності соціально-психологічними факторами протягом усього періоду навчання (рис. 8) показують виявлені гендерні розходження, а саме, що у чоловіків даний показник мінімальний на 1-му курсі, помірно підвищується до 2-3-го курсів та досягає максимальних значень на 5-му і 6-му курсах. У жінок же виявляються 2 “піки”- на 2-му і 5-му курсах і виражене зниження на 4-му і 6-му курсах. Таким чином, у чоловіків ступінь незадоволеності соціально-психологічними умовами на старших курсах зростає, що характеризує їх адаптацію до навчання як більш тривалу, ніж у жінок. Рис. 8. Динаміка ступеня незадоволеності студентів соціально-психологічними умовами життя та навчання (бали). На нашу думку, основну роль у визначенні ступеня психічного здоров'я та вираженості психічної дезадаптації у студентів грають наступні групи факторів: конфліктні відносини із членами родини, несприятливі житлові умови, нерегулярне або недостатнє харчування, недотримання розпорядку дня, у тому числі недостатній нічний сон, особливо в період іспитів, наявність шкідливих звичок, дефіцит часу, низька фізична активність або неправильний режим фізичного навантаження, зниження академічної успішності, розумове стомлення. Ці фактори підвищують ризик формування психічних розладів та соматичної патології, суб'єктивними проявами якої були скарги з боку серцево-судинної, нервової системи, шлунково-кишкового тракту, зниження самооцінки здоров'я. Було встановлено, що якісна та кількісна характеристика впливу соціально-психологічних факторів залежать від періоду навчання в ВУЗі. У студентів молодших курсів в основному підвищення конфліктності, незадоволеності може бути пов'язане з переходом від шкільної до вузівської системи освіти, введенням нових форм навчання (лекції, практичні, семінарські заняття), наявністю заліків, іспитів. На середніх курсах – це переосмислення мотивів вибору майбутньої спеціальності, зіставлення ідеальних і реальних уявлень про неї, на старших курсах все більшого значення набуває невизначеність майбутнього, необхідність пошуку роботи, вирішення питань, пов'язаних із розподілом, тощо. Вивчення електронегативності кліток букального епітелію, проведене нами, було спрямовано на оцінку реакції психофізіологічних систем організму на психоемоційне навантаження, пов'язане із навчальною діяльністю. Результати вивчення даного показника у віковому і гендерному аспекті свідчать про те, що напруження адаптивних механізмів найбільш виражене у студентів молодших курсів, що виявляється вираженим зниженням кількості активних кліток букального епітелію на 9% у жінок і 18% у чоловіків у порівнянні із віковою нормою. Надалі інтенсивність стресорної напруги знижується і досягає мінімуму у жінок на 3-4 курсах (що відповідає віку 20 років) і 3-5 курсах у чоловіків (що відповідає віку 20-22 років). Дані результати збігаються з динамікою психічного стану студентів і підтверджують можливість і необхідність використання методики оцінки електронегативності кліток букального епітелію для об'єктивізації стану студентів. Установлено, що після розумового навантаження у студентів трохи зростає точність внутрішнього сприйняття часу, причому у чоловіків на тлі поліпшення суб'єктивного виміру хвилинного інтервалу знижується здатність до самокорекції помилок визначення часу, у той час як у жінок деяке зниження точності виміру хвилинного інтервалу супроводжується зростанням здатності до самокорекції індивідуальної хвилини. Результати проведених проспективних клініко-статистичних досліджень дозволили нам вивчити особливості динаміки психічного стану студентів протягом всього періоду навчання, на підставі чого була розроблена багатовекторна динамічна бімодальна концепція-модель психічного стану студентів вузів. Нами були виділені й описані такі вектори, що відбивають особливості психічного реагування особистості в умовах хронічного стресу, пов'язаного із навчальною діяльністю (рис. 9): Власне психічний вектор, що визначався якісною і кількісною характеристикою психічного стану. Враховувалася наявність нозологічно визначених психічних розладів, а також кількість і виразність суб'єктивних скарг і симптомів у всіх психічних сферах (когнітивні процеси, емоції, ефекторно-вольова діяльність). ??? - чол. ? ? ? - жін. 1 - власне психічний вектор; 2 - індивідуально-психологічний вектор; 3 - соціально-психологічний вектор; 4 – психофізіологічний вектор; 5 – психосоматичний вектор Рис. 9. Багатовекторна динамічна модель психічного стану студентів ВУЗів. Індивідуально-психологічний вектор, що характеризує типологічні особливості особистості, наявність внутрішньо- та міжособистісної конфліктності. У ході проведеного нами дослідження оцінка даного вектора проводилася з використанням модифікованих нами методик СБОО, “Незакінчені речення”, ТРАНС та ін. Соціально-психологічний вектор, що визначався за числом та інтенсивністю скарг на незадоволеність мікросоціальним положенням (конфлікти в родині, несприятливі побутові умови, недостатнє або неправильне харчування, порушення розпорядку дня), низькою фізичною активністю, наявністю ознак навчальної дезадаптації (низька успішність, необхідність підготовки до занять у нічний час, розумова втома), а також наявністю шкідливих звичок. Психофізіологічний вектор, що характеризується показниками розумової працездатності, обсягу і перемикання уваги, суб'єктивного сприйняття часу, а також особливостями реакції різних функціональних систем на хронічну стресову ситуацію навчальної діяльності. Оцінка даного вектора проводилася за результатами виконання методики “Коректурна проба” та “Індивідуальна хвилина” у нашій модифікації проведення й оцінки, визначення біологічного віку шляхом вивчення електронегативності ядер букального епітелію та оцінки часових і спектральних характеристик варіабельності серцевого ритму. Психосоматичний вектор визначався за самооцінкою соматичного здоров'я, наявності ознак початкових проявів недостатності кровопостачання мозку (Шмідт Є.В., 1985) і скарг з боку загального самопочуття, нервової, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту. Дані були уточнені та об'єктивізовані на підставі вивчення медичної документації абітурієнтів і студентів, результатів їх обстеження терапевтами, кардіологами, гастроентерологами: співробітниками Харківського державного медичного університету та лікарями студентської поліклініки. Ми вважаємо, що кількість і структура основних векторів, що визначають динамічні особливості функціональної діагностики психічного стану обстежених груп, може при необхідності уточнюватись та доповнюватись у залежності від дизайну конкретного дослідження, його мети і задач, набору діагностичних методик. Для оцінки впливу різних факторів на психічний стан студентів у рамках динамічної клініко-статистичної концепції функціональної діагностики, нами був використаний метод багатофакторного регресійного аналізу, що передбачав обчислення показників психічного стану як інтегративної суми впливу різних факторів ризику й антиризику з обліком їх відносної ваги. , де Yi – залежна перемінна (у нашому випадку сумарна кількість скарг, виявлених у обстежених студентів), xi – значення перемінної, що впливає (тобто виразність мікросоціальних, психологічних та інших аналізованих факторів), bi – її коефіцієнт, необхідний для спільного обліку факторів, що мають різну розмірність, f(xi) – деяка функція від вихідних даних (Кулаичев А.П., 1999; Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н., 2000). Нами були побудовані регресійні моделі, що відбивають залежність загальної кількості скарг з боку різних психічних сфер від ступеня суб'єктивного неблагополуччя мікросоціального оточення, рівня конфліктності, ступеня виразності властивостей особистості та інших факторів у студентів медичного ВУЗу на кожному курсі протягом 7 років навчання у ВУЗі та в інтернатурі. Таким чином, були отримані 7 математичних моделей, що дозволяють з високим ступенем вірогідності (p<0,01) прогнозувати зміни психічного стану обстежених. Для кожної моделі обчислювалася її інформативність, регресійні коефіцієнти і та показник відносної ваги регресоров ? - коефіцієнт (? = bi(Sxi/Sy)), що характеризував ступінь зміни значення відгуку при зміні даного регресора на величину його середньоквадратичного відхилення. Так, на підставі регресійного аналізу до числа факторів ризику, що з високою вірогідністю погіршують психічний стан студентів 1-го курсу, були віднесена наявність загальносоматичних скарг (?=0,403±0,059, p<0,001), виражених психологічних властивостей особистості (?=0,305±0,078, p<0,001), а факторами, пов'язаними із оптимальним психічним станом студентів, можна вважати показники таких оцінних шкал СБОО, як L (?= –0,133±0,050, p<0,01) та K (?= –0,247±0,061, p<0,001). На 2-му курсі кількість факторів, що згідно регресійній моделі впливають на психічний стан студентів, збільшується за рахунок показника тривожності (?=0,149±0,045, p<0,001), конфліктності із членами родини (?=0,076±0,038, p<0,05), а також показника точності виконання коректурної проби (?=0,094±0,038, p<0,01). На 3-му курсі як фактори антиризику виступають показники продуктивності розумової праці за результатами коректурної проби (?= –0,162±0,057, p<0,01). На 4-му курсі загальна кількість факторів, що вірогідно впливають на кількісну оцінку психічного стану, зменшується, але додатково враховується середній рівень конфліктності за методикою „Незакінчені речення” (?= –0,20±0,09, p<0,05). На 5-му та 6-му курсах вплив описаних факторів зберігається, а у лікарів-інтернів до числа факторів, що їх необхідно враховувати, додаються показники активності (?= –0,217±0,104, p<0,05) та настрою (?=0,274±0,118, p<0,05) за методикою ТРАНС. Результати проведених нами досліджень дозволили визначити та уточнити границі нормативних значень для використаних нами психодіагностичних методик у залежності від статі і періоду навчання, що дозволило оцінити структурні особливості психічного стану студентів, виявити студентів із різним рівнем психічного здоров'я й обґрунтувати проведення індивідуальної і колективної психогігієнічної, психопрофілактичної та психокорекційної роботи. Виявлені закономірності можуть бути підґрунтям для діагностики, профілактики і корекції психічних розладів у студентів і учнів різних навчальних закладів із певними виправленнями та уточненнями у залежності від конкретних умов навчання. У процесі виконання роботи було доведено необхідність використання математичних методів класифікації і моделювання при визначенні рівня психічного здоров'я студентів та виявленні факторів, що впливають на нього. Система психопрофілактичних та психокорекційних заходів у відношенні станів психічної дезадаптації у студентів повинна будуватися з урахуванням їх психічного стану, психологічних і психофізіологічних особливостей, ступеня незадоволеності мікросоціальними умовами, статі, періоду навчання (молодші, середні і старші курси), близькості до екзаменаційних сесій. Зазначені заходи можуть проводитися в рамках роботи медико-психологічної служби ВУЗу. До її задач необхідно віднести психодіагностичну оцінку психічного і соматичного стану та ступеня адаптованості в мікросоціальному оточенні студентів у залежності від статі, віку і періоду навчання, здійснення консультативної допомоги студентам та необхідних психокорекційних заходів, проведення психогігієнічної та психопрофілактичної роботи серед студентів. Важливим є більш широке включення в програму підготовки студентів у медичних вузах навчальних предметів психологічної спрямованості, починаючи вже з молодших курсів, формування в них високої психологічної культури, здібностей до самопізнання і самооцінки свого психічного і соматичного стану. ВИСНОВКИ 1. Наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення проблеми ранньої функціональної діагностики, визначення клінічної структури та динаміки станів психічної дезадаптації у студентів як складного явища, обумовленого дією індивідуально-психологічних, соціально-психологічних, психофізіологічних, соматичних та інших факторів. Проблема вирішена з позиції системного підходу до розробки методологічних принципів діагностики психічного стану студентів в умовах масового проспективного обстеження із використанням об'єктивних, суб'єктивних і проективних методів. 2. Під час навчання у ВУЗі студенти проходять 3 періоди, в межах яких їх психічний стан змінюється несуттєво, а умови життя та навчання створюють однотипні фактори ризику психічних розладів. Це такі періоди: початок навчання (1-й та 2-й курс), середні курси (3-й та 4-й), а також старші курси і навчання в інтернатурі. 3. Найчастіше клінічно оформлені стани психічної дезадаптації зустрічаються на 1-му та на 2-му курсах, складаючи відповідно 16,4% та 17,0% студентів. На 3-му та 4-му курсах їх розповсюдженість зменшується, а на 5-му знову зростає до 17,7%. В клінічній структурі станів психічної дезадаптації переважали тривожні та депресивні розлади в межах рубрик F43,2 (59,8%) та F41.2 (18,5%), а також соматоформна вегетативна дисфункція (16,3%). 4. У 37,6% студентів 1-го курсу виявлено окремі, клінічно не оформлені симптоми психічної дезадаптації, які нами розцінені як стани психічної субадаптації. На більш старших курсах їх розповсюдженість зменшується. Виділено такі варіанти СПСА: астенічний (28,1%), тривожний (20,5%), субдепресивний (22,4%), соматоформний вегетативний (11,9%), змішаний (17,1%). 5. Результати проведеного дослідження дозволяють прогнозувати динаміку психічного стану студентів уже на підставі оцінки їх на 1-му курсі. Так, найбільш адаптованими до умов навчання у ВУЗі є студенти, які на 1-му курсі включені в 1-шу групу (практично здорові). Імовірність зниження психічної адаптації на момент закінчення ВУЗі в даній групі склала лише 17,2% (19,6% чоловіків та 15,4% жінок), причому в однаковій мірі можливо було виникнення як клінічно оформлених СПДА (7,5%, в тому числі 9,8% чоловіків та 5,8% жінок), так і окремих ознак СПСА (9,7%, в тому числі 9,8% чоловіків та 9,6% жінок). Зазначені особи як правило не мали потреби в проведенні психотерапевтичної або психокорекційної роботи, у відношенні них найбільш виправдані неспецифічні психогігієнічні заходи. Імовірність виникнення СПДА у студентів 6-го курсу, у яких на 1-му курсі був діагностований СПСА, складає 7,5% (9,6% тільки у жінок), а імовірність збереження психічного стану на рівні СПСА – 16,4% (26,7% у чоловіків та 13,5% у жінок). Ризик виникнення СПДА у студентів 6-го курсу, у яких він був діагностований уже на 1-му курсі, складає 14,3% (28,6% у чоловіків та 11,1% у жінок). 6. Динаміка психологічних властивостей студентів протягом усього періоду навчання у ВУЗі характеризується зростанням їх виразності до 5-го курсу на 62,4 бали (58,9% від вихідного рівня на 1-му курсі) із незначним зниженням на 6-му курсі, а у жінок – відмічаються два “піки”: на 4-му та на 6-му курсі із сумарним зростанням на 45,1 балів (33,2% у порівнянні із 1-м курсом). Адаптація студентів до умов навчання супроводжується наявністю емоційної незадоволеності, внутрішньо- та міжособистісної конфліктності, інтенсивність якої закономірно відбиває напругу адаптаційних механізмів. Емоційна напруженість протягом періоду навчання у студентів зростає, досягаючи максимальних значень у чоловіків на 4-му курсі, а у жінок – на 5-му курсі. 7. Психофізіологічним критерієм ступеня психічної адаптації студентів є розумова працездатність. Адаптивні можливості студентів за критерієм продуктивності виконання коректурної проби протягом навчання у ВУЗі зростають, досягаючи максимальних значень у чоловіків на 4-му (26,78%) та 5-му курсах (15,87%), а у жінок – на 3-му (9,94%) та 5-му курсах (18,45%) із подальшим зниженням на 6-му курсі, що в основному співпадає із динамікою розповсюдженості станів психічної дезадаптації студентів. 8. Вплив соціально-психологічних чинників на розвиток психічної дезадаптаці у студентів має гендерні особливості: у чоловіків він мінімальний на 1-му курсі, поступово зростає та досягає максимуму на 5-му і 6-му курсах, а у жінок виявляються 2 “піки” - на 2-му і 5-му курсах та виражене зниження на 4-му і 6-му курсах. 9. Реалізацію системного підходу до функціональної діагностики станів психічної дезадаптації у студентів доцільно здійснювати в межах розробленої нами багатовекторної динамічної бімодальної моделі, до числа основних векторів якої віднесені: власне психічний, індивідуально-психологічний, соціально-психологічний, психофізіологічний, психосоматичний. 10. На підставі проведеного багатофакторного регресійного аналізу розроблені математичні моделі, що з високим ступенем вірогідності (p<0,01) дозволяють прогнозувати зміну психічного стану студентів на кожному курсі. До числа факторів ризику, що погіршують психічний стан студентів, була віднесена наявність виражених психологічних особливостей особистості, високий рівень тривожності, несприятливі мікросоціальні умови. Факторами, пов'язаними з оптимальним психічним станом студентів, можна вважати високі показники розумової працездатності за методикою “Коректурна проба”, психологічні особливості, обумовлені оцінними шкалами СБОО, а також суб'єктивно високий рівень активності. 11. Система психопрофілактичних та психокорекційних заходів у відношенні станів психічної дезадаптації у студентів повинна будуватися з обліком їх психічного стану, психологічних і психофізіологічних особливостей, ступеня задоволеності мікросоціальними умовами, статі, періоду навчання (молодші, середні і старші курси), близькості до екзаменаційних сесій. Необхідно проводити психодіагностичну оцінку психічного і соматичного стану та ступеня адаптованості в мікросоціальному оточенні студентів, здійснення консультативної та психокорекційної допомоги студентам, проведення психогігієнічної та психопрофілактичної роботи серед студентів. Важливим є більш широке включення в програму підготовки студентів у медичних ВУЗах навчальних предметів психологічної спрямованості, починаючи вже з молодших курсів, формування в них високої психологічної культури, здібностей до самопізнання і самооцінки свого психічного і соматичного стану. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Гавенко В.Л., Самардакова Г.О., Смиков О.В., Сінайко В.М., Золотарьов Г.Л., Слюсар В.В., Коростій В.І., Мозгова Т.П. Резерви адаптації та передхворобливі психічні розлади // Український вісник психоневрології. - 1996. - Т.4, вип 5 (12). – С. 207 – 209. (Здобувачем особисто розроблено підходи до діагностики передхворобних психічних розладів у осіб молодого віку, проведено оформлення статті та підготовка її до друку ). Синайко В.М. Динамика предболезненных психических расстройств у студентов младших курсов // Медицина сегодня и завтра. - 1999. - № 1. – С. 57–58. Сінайко В.М. Психосоціальні фактори ризику формування психосоматичних розладів у молодих осіб // Вісник наукових досліджень. - 1999. – №3(16). - С.63-64. Синайко В.М. Взаимосвязь психических расстройств и особенностей личности учащихся // Архів психіатрії. -1999. - №1 (19). – С. 45-46. Кочина М.Л., Подригало Л.В., Синайко В.М., Яворский А.В., Маслова Н.М. Особенности реакции школьников при чтении текстов с различными показателями оформления // Український вісник психоневрології. – 1999. - Т.7, вип. 4(22). – С.55 – 57. (Здобувачем особисто проведено дослідження психічних змін у старшокласників, що обумовлені розумовим навантаженням, сформульовано висновки, підготовлено роботу до друку). Синайко В.М. Проблема формирования психосоматических расстройств у молодых лиц // Експериментальна і клінічна медицина. – 2000. - №3. – С. 64 – 65. Кочина М.Л., Подригало Л.В., Синайко В.М., Яворский А.В., Жулай Т.С., Ковтун М.И. Компьютерные игры и их возможное влияние на здоровье детей и подростков // Український вісник психоневрології. – 2001. - Т.9, вип. 1(26). – С.109 –112. (Здобувачем особисто проведено дослідження психічних порушень у старшокласників, які обумовлені негативним впливом комп’ютерних ігор, сформульовано висновки, підготовлено роботу до друку). Синайко В.М. Особенности динамики психического состояния студентов медицинского вуза // Український вісник психоневрології. – 2001.– Т.9, вип. 2(27). – С.42 –44. Синайко В.М. Структурно-динамические закономерности формирования непсихотических психических расстройств у студентов медицинского вуза // Медицина сегодня и завтра. – 2002. - №4. – С. 108-110. Синайко В.М. Основні напрямки та клінічні особливості дезадаптації студентів ВУЗу // Експериментальна і клінічна медицина. - 2002. - № 1. – С. 116-118. Сінайко В.М. Динамика розумової працездатності студентів вузу // Український вісник психоневрології. – 2002. - Т.10, вип. 2(31). – С. 143-144. Сінайко В.М., Єпіфанова О.С., Сухоіванова О.І., Артюх С.В. Підходи до діагностики межових психічних розладів у студентів // Український вісник психоневрології. – Т.10. – вип. 1(30), 2002. – С. 227-228. (Здобувачем ініційовано роботу, проведено виявлення межових психічних розладів у студентів, розроблено підходи до їх ранньої функціональної діагностики, підготовлено роботу до друку). Синайко В.М. Методология и принципы диагностики уровней психического здоровья // Експериментальна і клінічна медицина. – 2002. – №4. – С. 92-94. Сінайко В.М. Діагностика стану розумової працездатності студентів // Медицина сегодня и завтра. - 2002. - № 1. – С. 125-127. Сінайко В.М. Закономерности динамики самооценки психического состояния студентов медицинского вуза // Український медичний альманах. – 2002. – Т. 5, № 6. - С.125-127. Синайко В.М. Анализ статистических показателей динамики психического состояния студентов вуза по данным лонгитудинального популяционного исследования // Таврический медико-биологический вестник. – 2002. - Т.5. – С. 134 – 136. Синайко В.М. Модель динамики психического состояния студентов // Архів психіатрії. – 2002. - №3(30). – С.88-90. Синайко В.М. Особенности взаимосвязи уровня конфликтности и степени суицидального риска у студенток //Архів психіатрії. – 2003. – Т. 9. – №2(33). – С. 26-28. Гавенко В.Л., Сінайко В.М., Пономарьов В.І. Особливості впливу тютюнопаління на рівень електронегативності ядер букального епітелію у студентів// Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2003. - №2/2. – С. 818-819. (Здобувачем ініційовано роботу, проведено визначення показника електронегативності ядер букального епітелію у студентів, які палять, сформульовані висновки, підготовлено роботу до друку). Кочина М.Л., Подригало Л.В., Яворский А.В., Синайко В.М., Попов О.И. Обоснование методологических подходов к оценке электронных развлечений // Довкілля та здоров'я. – 2003. - №3. – С. 62-64 (Здобувачем особисто проведено дослідження психічних змін у школярів, які обумовлені негативним впливом комп’ютерних ігор, сформульовано висновки, підготовлено роботу до друку). Гавенко В.Л., Сінайко В.М. Багатовекторна функціональна модель передхворобних та хворобливих дезадаптивних психічних розладів у студентів // Архів психіатрії. – 2004. – Т.10. - № 1(36). – С.153-155. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, проведено дослідження дезадаптивних психічних розладів у студентів різних курсів, розроблено багатовекторну функціональну модель їх виникнення, сформульовано висновки, підготовлено роботу до друку). Синайко В.М. Закономерности динамики личностных особенностей студентов медицинского вуза // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. – 2002. - Т. 138. – С.205-207. Синайко В.М. Закономерности динамики психического состояния студентов по результатам изучения электроотрицательности ядер буккального эпителия // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. – 2003, Т.139. – С.149-151. Гавенко В.Л., Синайко В.М., Соколова И.М. Опыт работы и перспективы развития психологической службы в ВУЗе // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. - №3. – С.19-20. (Здобувачем особисто розроблені принципи роботи медико-психологічної служби медичного ВУЗу, обґрунтовані особливості її функціонування із урахуванням специфіки викладання студентам теоретичних та клінічних дисциплін). Спосіб визначення рівня розумової працездатності людини: Пат. № 33906А. Україна, МКВ А61В10/00 / В.М.Сінайко, І.М.Соколова. - № 99042383; Заявл. 27.04.1999; Опубл. 15.02.2001, Бюл.№1. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, запропоновано методику визначення рівня розумової працездатності людини, сформульовано формулу винаходу, оформлено супровідні документи). Спосіб визначення рівня концентрації уваги людини: Пат. № 33905А. Україна, МКВ А61В10/00 /В.Л.Гавенко, В.М.Сінайко, І.М.Соколова. - №99042382; Заявл. 27.04.1999; Опубл. 15.02.2001, Бюл.№1. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, запропоновано методику оцінки рівня концентрації уваги людини, сформульовано формулу винаходу, оформлено супровідні документи). Спосіб визначення суїцидального ризику: Пат. № 40454А. Україна, МКВ А61В10/00 /В.Л.Гавенко, В.О.Мангубі, В.М.Сінайко, І.М.Соколова. – №2001021010; Заявл. 13.02.2001; Опубл. 16.07.2001, Бюл. №6 (Здобувачем особисто ініційовано роботу, сформульовано формулу винаходу, оформлено супровідні документи). Спосіб оцінки самосвідомості смерті: Пат. № 40453А. Україна, МКВ А61В10/00 /В.Л.Гавенко, В.О.Мангубі, В.М.Сінайко, І.М.Соколова. – №2001021008; Заявл. 13.02.2001; Опубл. 16.07.2001, Бюл. № 6 (Здобувачем особисто ініційовано роботу, сформульовано формулу винаходу, оформлено супровідні документи). Синайко В.М. Методологические проблемы диагностики пограничных состояний // Медицина сегодня и завтра /Периодич. сборник научн. работ, вып. 2. – Харьков: ХГМУ, 1997. – С. 72. Синайко В.М. Роль компенсаторно-адаптационных механизмов в патогенезе психических и психосоматических заболеваний // Периодич. сборник научн. работ „Медицина сегодня и завтра”. - Вып. 3.- Харьков: ХГМУ, 1998.- С.52. Сінайко В.М., Ледовська О.О., Коваль Д.С., Петрюк О.П. Взаємозв?язок психічних та соматичних розладів у молодих осіб //ІІІ Міжнар. Медичний конгрес студентів та молодих вчених. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – С.84. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, проведено дослідження взаємозв'язку психічних та соматичних розладів у молодих осіб, сформульовано висновки, підготовлено роботу до друку). Синайко В.М., Гавенко Н.В., Романова И.В., Земляницына О.В. Особенности коррекции предболезненных психических расстройств у молодых лиц // V съезд фармацевтов Украины, 1999. – С.718-719. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, сформульовано основні принципи корекції4 передхворобних розладів у молодих осіб, підготовлено роботу до друку). Гавенко В.Л., Самардакова Г.О., Сінайко В.М. Психофізіологічна оцінка розумової працездатності студентів //Тез. докл. науково-метод. конфер. “Сучасні проблеми підготовки фахівців у вищих медичних та фармацевтичних закладах освіти I-IV рівня акредитації МОЗ України. – Київ-Тернопіль. – 1999. – С. 89-90. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, проведено дослідження розумової працездатності студентів, сформульовано висновки, підготовлено роботу до друку). Гавенко В.Л., Синайко В.М., Гавенко Н.В., Коростий В.И., Середа Е.А. Влияние психотравмирующих факторов на развитие психосоматических расстройств у студентов //Мат. наук.-практ. конф. “Проблеми екстремальної психіатрії. Платоновські читання”. – Харків, 2000. – С.157 – 158. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, проведено дослідження факторів ризику психосоматичних розладів у студентів, сформульовано висновки, підготовлено роботу до друку). Гавенко В.Л., Сінайко В.М., Соколова И.М. Психологическая служба вуза: структура, содержание работы, перспективы// Мат. межрегион. Российской научн.-практ. конфер. „Современные проблемы психотерапии, пограничной психиатрии и медицинской (клинической) психологии„ – Ставрополь, 2000. – С. 146-148. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, розроблено принципи роботи психологічної служби ВУЗу, підготовлено роботу до друку). Синайко В.М. Взаимосвязь степени учебной адаптации и уровня психического здоровья студентов //Зб. тез. конф. молодих вчених „Медицина третього тисячоліття”. –Харків: ХДМУ, 2001. – Ч. ІІ. - С. 57-58. Гавенко В.Л., Синайко В.М., Соколова И.М. Организация и опыт работы психологической службы в вузе //Мат. Пленуму наук.-практ. товар. неврологів, психіатрів та наркологів України, присвяч. року здоров'я ”Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології у світлі концепції розвитку охорони здоров'я населення України. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.40-44. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, сформульовано принципи організації та роботи психологічної служби ВУЗу, підготовлено роботу до друку). Синайко В.М., Соколова И.М., Фалько И.Н. Динамика психического состояния и уровня учебной адаптации учащихся// Мат. конфер.”Современный подросток”. – М., 2001. – С. 298-300. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, проведено дослідження динаміки психічного стану тих, хто навчається, сформульовано висновки, підготовлено роботу до друку). Синайко В.М. Особенности диагностики психического состояния абитуриентов вузов// Мат наук. симпозіуму “Невротичні розлади у дітей та підлітків: патогенез, клініка, реабілітація”. – Харків, 2003. - С. 92-93. Гавенко В.Л., Синайко В.М., Соколова И.М. Основные направления работы психологической службы вуза// Тези доповідей ІІІ Міжнар. наук.-практ. конфер. “Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія”.- Ч. ІІ.- Харків: Вид. НфаУ, 2003.- С.37. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, розроблені основні напрямки роботи медико-психологічної служби на прикладі медичного ВУЗу, підготовлено роботу до друку). Сінайко В.М. Значення електронегативності ядер букального епітелію в діагностиці стресорно-пристосувальних розладів у студентів // Мат. конфер. молодих психіатрів ХМАПО „Актуальні питання розвитку сучасної психіатрії в дослідженнях молодих вчених”. – Харків, 2003. – С. 55-56. Сінайко В.М., Брагіна К.Р. Соціально-психологічний аналіз умов виникнення тривожних та депресивних реакцій невротичного і дезадаптаційного генезу у студентів// Мат. наук.-метод. конф. ”Проблеми мед. та фарм. освіти і шляхи підвищення якості підготовки лікарів і фармацевтів в Україні”. – Харків: ХДМУ. – 2003. – С.209-210. (Здобувачем особисто ініційовано роботу, проведено соціально-психологічний аналіз дезадаптивних психічних розладів у студентів різних курсів, сформульовано висновки, підготовлено роботу до друку). Сінайко В.М. Вплив соціально-психологічних та екологічних чинників на формування станів психічної дезадаптації у студентів медичного ВУЗу // Сб. науч. тр. „Медико-экологические проблемы здоровья человека”. – Харьков, 2004. - С.377-381. АНОТАЦІЯ Сінайко В.М. Стани психічної дезадаптації у студентів (клініка, динаміка, принципи корекції та профілактики). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, Харків, 2005. Дисертацію присвячено проблемі формування станів психічної дезадаптації у студентів, вивченню їх факторів ризику, поширеності, клінічної структури та динаміки протягом всього періоду навчання в ВУЗі. На підставі результатів проведеного проспективного дослідження доведено комплексний вплив індивідуально-психологічних, соціально-психологічних та психофізіологічних факторів на психічний стан студентів. Обґрунтовано важливість виділення станів психічної субадаптації як нозологічно не окреслених форм психічної патології, наведено їх систематику, розповсюдженість серед студентів різних курсів. Запропоновано багатовекторну динамічну концепцію-модель формування станів психічної дезадаптації у студентів ВУЗів, в рамках якої виділено основні вектори: власне психічний, індивідуально-психологічний, соціально-психологічний, психофізіологічний, психосоматичний. Обґрунтовано можливість прогнозування станів психічної дезадаптації у студентів та визначено вплив різних факторів на їх розвиток. Ключові слова: стани психічної дезадаптації, студенти, фактори ризику, функціональна діагностика, прогнозування. АННОТАЦИЯ Синайко В.М. Состояния психической дезадаптации у студентов (клиника, динамика, принципы коррекции и профилактики). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.16–психиатрия. – Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины, Харьков, 2005. Диссертация посвящена проблеме формирования состояний психической дезадаптации у студентов, изучению их факторов риска, распространенности, клинической структуры и динамики на протяжении всего периода обучения в ВУЗе. Проведено комплексное изучение психического здоровья 650 студентов всех факультетов Харьковского государственного медицинского университета в динамике 6 лет обучения в ВУЗе и во время интернатуры. Установлено, что клинически оформленные состояния психической дезадаптации (СПДА) встречались у 16,4±1,6% студентов 1 курса (10,0±6,7% мужчин и 19,9±4,7% женщин). В структуре СПДА у студентов преобладали тревожные и депрессивные расстройства в пределах рубрик F43,2 и F41,2, а также соматоформная вегетативная дисфункция. На основании результатов проведенного исследования обоснована необходимость выделения состояний психической субадаптации (СПСА) как нозологически не очерченных форм психической патологии, приведена их систематика, распространенность среди студентов разных курсов. Распространенность СПСА среди студентов 1-го курса составила 37,6±2,1% (31,3±5,8% мужчин и 41,2±4,1% женщин). Сравнительный анализ структуры СПДА и СПСА среди студентов различных курсов позволил выделить три периода, в пределах которых психическое состояние студентов изменяется незначительно, а условия жизни и обучения создают однотипные факторы риска развития психических расстройств. Это такие периоды: начало обучения (1-й и 2-й курсы), средние курсы (3-й и 4-й), а также старшие курсы. Установлено, что студенты средних курсов максимально адаптированы к условиям обучения, поэтому частота указанных расстройств как клинического, так и субклинического уровня среди них минимальная, тогда как на старших курсах наблюдается очередная волна распространенности расстройств адаптации с ее дальнейшим снижением. С помощью метода многофакторного регрессионного анализа доказано комплексное влияние личностно-психологических, социально-психологических и психофизиологических факторов на психическое состояние студентов, установлен относительный вес каждого фактора, показаны их различия на разных курсах обучения в ВУЗе. К факторам, оказывающих наиболее выраженное влияние на психическое состояние студентов, были отнесены особенности личности, средние уровни конфликтности, тревожности, активности и настроения по методике ТРАНС, показатели умственной работоспособности. С позиций концепции о функциональной диагностике психических расстройств предложена многовекторная динамическая концепция-модель формирования состояний психической дезадаптации у студентов ВУЗов, в рамках которой выделены основные векторы: собственно психический, личностно-психологический, социально-психологический, психофизиологический, психосоматический. Обоснована возможность прогнозирования состояний психической дезадаптации у студентов и определено влияние разных факторов на их развитие. Установлена вероятность формирования состояний психической субадаптации и дезадаптации на средних и старших курсах у студентов, отнесенных на 1-м курсе в различные группы психического здоровья. Разработаны принципы и основные направления системы психиатрической и медико-психологической помощи студентам в рамках работы психологической службы ВУЗа, показана необходимость разработки системы психопрофилактических и психокоррекционных мероприятий с учетом психического состояния студентов, их психологических и психофизиологических особенностей, степени удовлетворенности микросоциальными условиями, пола, периода обучения, близости к экзаменационной сессии. Ключевые слова: состояния психической дезадаптации, студенты, факторы риска, функциональная диагностика, прогнозирование. SUMMARY Sinayko V.M. States of mental dysadaptation in students (clinics, dynamics, principles of correction and prophylaxis). – Manuscript. The thesis for a Doctor's degree of medical science on the specialty 14.01.16 – psychiatry. – The Institute for neurology, psychiatry and narcology of Academy of medical sciences of Ukraine, Kharkiv, 2005. The dissertation is devoted to the problem of states of mental dysadaptation in students, to studying of their risk factors, prevalence, clinical structure and dynamics during all period of education in an university. On the basis of results of the prospective researches the complex influence of personal-psychological, social-psychological and psychophysiological factors on students’ mental condition is proved. Importance of allocation of states of mental subadaptation as nosologically not outlined forms of a mental pathology is proved, their systematization, prevalence among various years students is resulted. The multivector dynamic concept-model of formation of mental dysadaptation states in students is offered, within the framework of it the basic vectors are allocated: proper mental, personal-psychological, social-psychological, psychophysiological, psychosomatic. The opportunity of forecasting of states of mental dysadaptation in students is proved and influence of various factors on their development is determined. Key words: states of mental dysadaptation, students, risk factors, functional diagnostics, forecasting. Підписано до друку 15.08.2005 р. Формат 60х90/16 Умов. друк. арк. 1,7. Тираж 100 прим. Зам. № 115 НПП “Инфотех-сервис” 61024, м.Харків, вул.Петровського, 34 PAGE \* Arabic 42

Похожие записи