ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Курець Олександра Олександрівна

УДК: 616.839-071:616.233/.24 – 053/.2

Стан вегетативного гомеостазу та система лікувально-реабілітаційних
заходів у дітей із затяжними бронхо-легеневими захворюваннями

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Вінницькому державному медичному університеті
ім.М.І.Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Булат Леонід Мойсейович, завідувач
кафедри пропедевтики дитячих хвороб з доглядом за дітьми Вінницького
державного медичного університету ім.М.І.Пирогова МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Бабко Софія Олександрівна, головний науковий співробітник відділення
функціональної діагностики Інституту педіатрії, акушерства та
гінекології АМН України (м.Київ)

доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії № 4

Бурлай Валентин Григорович, Національного медичного університету
ім.О.О.Богомольця МОЗ України (м.Київ)

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти
ім.П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра педіатрії № 2

Захист відбудеться „ 10 ” травня 2005 року о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій
на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями
“Педіатрія”, “Акушерство та гінекологія” при Інституті педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050 м. Київ, вул.
Мануїльського,8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050 м. Київ, вул.
Мануїльського,8).

Автореферат розісланий „ 30 ” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Л.В. Квашніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У структурі дитячих захворювань одне з перших місць
посідають патології органів дихання. Причому, захворювання верхніх
відділів дихальної системи все частіше ускладнюються бронхо-легеневими
патологіями затяжного перебігу. Так, широкого розповсюдження за останній
час набув рецидивуючий бронхіт і його несприятливий перебіг у дитячому
віці, а саме — трансформація у хронічний бронхіт (Ю.К.Больбот,
Р.В.Ковтуненко, Т.Д.Бордій, Л.І.Цимбал, 1999).

У результаті обстежень, що проводились раніше, виявляли зміни
вегетативної нервової системи (ВНС) у хворих на неспецифічні
захворювання легенів (А.Н.Корень, Н.Д. Подлипаев, Е.А.Вихрева,
А.А.Кошелев, 1981; В.И.Путинцев, Н.А.Заднепровская, В.А.Ткачёв, 1982).
За останнє десятиліття відмічено тенденцію до збільшення кількості дітей
з проявами вегетативних дисфункцій (ВД) (І.О.Афанасьєва). Вони, в свою
чергу, є фактором, який визначає стан реактивності захисних сил
організму і складає базу для багатьох соматичних захворювань (А.И.Киеня,
О.В.Кириченко, Э.М.Заика, 1998).

Слід зазначити, що саме ВД дуже часто поєднані з захворюваннями
бронхо-легеневої системи, ускладнюють їх перебіг і зумовлюють їх
хронізацію.

Сучасність диктує необхідність повернення до вивчення стану ВНС у дітей
з бронхо-легеневими захворюваннями тривалого перебігу. Виникає
необхідність у розробці нових підходів до діагностики та лікування
вегетативних порушень.

Для дослідження ВНС успішно використовують термографію — абсолютно не
шкідливий діагностичний метод радіології, що не має жодних протипоказань
(В.Г.Майданник, М.В.Хайтович, Л.І.Мисюра, В.Г.Бурлай, Т.Є.Сосновська,
1998). Високоспецифічною для діагностики ВД є динамічна термографія з
температурними пробами (В.Г.Майданник, В.Д.Чеботарьова, В.Г.Бурлай,
Н.М.Кухта, 1999). Функціональні зміни вегетативної системи в першу чергу
відображатимуть показники регуляторної температури шкіри (Л.М.Булат,
1994 р.).

У дітей, які мають затяжні захворювання бронхо-легеневої системи,
необхідно виявляти вегетативні порушення, коли вони ще не набули
характеру органічних патологій, та проводити корекцію їх як фактора,
котрий погіршує перебіг основного захворювання. Це призведе до
поліпшення стану середніх та нижніх дихальних шляхів, усунення запальних
процесів та зменшення ризику хронізації у бронхо-легеневій системі, а
також до покращання якості життя дітей загалом.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота є фрагментом
комплексної науково-дослідної роботи „Гігієнічні основи підвищення
соціальної та професійної дієздатності підлітків у сучасних умовах” (№
державної реєстрації 0196U004909).

Мета дослідження: вдосконалення методів дослідження стану ВНС та системи
лікувально-реабілітаційних заходів (з обов’язковим включенням корекції
вегетативних порушень) для дітей, які мають затяжні бронхо-легеневі
захворювання.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан ВНС та діагностувати форму ВД у дітей, які мають
затяжні захворювання бронхо-легеневої системи.

2.Визначити вихідний вегетативний тонус (ВВТ) в обстежуваних дітей
методом бальної оцінки на основі клінічних ознак.

3.Оцінити особливості змін параметрів кардіоінтервалографії (КІГ) та
показників хвилинного об’єму крові (ХОК) у хворих з затяжними
бронхо-легеневими патологіями та ВД у динаміці лікування.

4.Вивчити температурні показники шкіри у дітей з бронхо-легеневими
захворюваннями та ВД за допомогою методу дистантної термографії.

5.Дослідити функціональну здатність ВНС у дітей з бронхо-легеневими
захворюваннями затяжного перебігу методом динамічної термографії з
холодовими пробами.

6.Удосконалити і впровадити в клінічну практику та оцінити ефективність
системи лікувально-реабілітаційних заходів для дітей з рецидивуючим
бронхітом у період ремісії та затяжною пневмонією з обов’язковим
включенням корекції вегетативних порушень згідно їх форми та ВВТ.

Об’єкт дослідження – стан ВНС та бронхо-легеневої системи у дітей, які
хворіють на пневмонію затяжного перебігу та рецидивуючий бронхіт у
періоді ремісії.

Предмет дослідження – вегетативні показники і температурні значення
шкіри у дітей, які хворіють на пневмонію затяжного перебігу та
рецидивуючий бронхіт у періоді ремісії.

Методи дослідження: клінічно-параклінічні, інструментальні (КІГ, ЕКГ,
ЕхоКГ, РЕГ, функціональні проби зовнішнього дихання, метод дистантної
динамічної термографії з проведенням холодових проб),
математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Досліджено стан ВНС у дітей, які
хворіють на затяжну пневмонію чи рецидивуючий бронхіт, та доведено, що
ці патології супроводжуються вегетативними порушеннями у вигляді різних
клінічних форм ВД. Вдосконалено метод дистантної динамічної термографії
з застосуванням холодових проб для дослідження функціональної здатності
ВНС у дітей. Вперше доведено, що диференційована корекція вегетативних
порушень на фоні проведення лікувально-реабілітаційних заходів,
спрямованих на бронхо-легеневу патологію, сприяє покращанню стану
середніх та нижніх дихальних шляхів, що підтверджує термографічна
картина. Обґрунтована необхідність включення корекції вегетативних
порушень з урахуванням форми ВД та ВВТ до комплексної реабілітації
дітей, що хворіють на рецидивуючий бронхіт у періоді ремісії чи на
затяжну пневмонію.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано поглиблене
вивчення стану ВНС у дітей, які мають затяжні захворювання
бронхо-легеневої системи, і рекомендовано включати не шкідливий та
інформативний метод дослідження вегетативного гомеостазу – дистантну
динамічну термографію з застосуванням холодових проб. Цей метод
діагностики дозволяє виявити порушення вегетативного гомеостазу та
правильно спрямувати їх корекцію. Обґрунтована необхідність проведення
системи лікувально-реабілітаційних заходів у дітей, які хворіють на
рецидивуючий бронхіт у періоді ремісії чи на затяжну пневмонію, з
обов’язковим включенням корекції вегетативних порушень з урахуванням
форми ВД та ВВТ на етапі санаторно-курортного лікування. Це покращує
стан вегетативної нервової і бронхо-легеневої систем у хворих та
подовжує період ремісії чи наближує процес видужання і сприяє
запобіганню формування хронічної патології.

Результати наукових досліджень впроваджено в роботу дитячого відділення
Вінницького Військово-медичного центру Військово-повітряних сил України,
обласної фізіотерапевтичної лікарні (м. Хмільник), клінічного санаторію
“Хмільник”. Запропоновано раціоналізаторські пропозиції: „Спосіб
діагностики рецидивуючого бронхіту у дітей за допомогою температурних
градієнтів”, „Спосіб діагностики гострих пневмоній із затяжним перебігом
у дітей за допомогою температурних градієнтів.”

Теоретичні положення та практичні рекомендації використовуються під час
проведення семінарських занять з інтернами загальної практики та
сімейної медицини на кафедрі пропедевтики дитячих хвороб Вінницького
національного медичного університету імені М.І Пирогова МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено
патентно-інформаційний пошук, сформульовано тему роботи, обґрунтовано
мету та визначено завдання даного дослідження, проаналізовано наукову
літературу з проблеми, проведено клініко-інструментальне обстеження
тематичних хворих. Здобувач самостійно сформувала групи пацієнтів,
здійснювала клінічний нагляд за дітьми, проводила обчислення ХОК та
дистантну термографію, оцінювала показники, отримані при
інструментальних дослідженнях; визначила комплекси
лікувально-реабілітаційних заходів та оцінила їх ефективність. Особисто
провела статистичну обробку результатів дослідження і написала всі
розділи дисертації, сформулювала висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались
на конференції лікарів ВПС України (Вінниця, 1998), науково-практичній
конференції „Актуальні проблеми курортології та медичної реабілітації”
(м. Хмільник, 1999); науковій конференції молодих вчених Вінницького
державного медичного університету ім. М.І. Пирогова (2000).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових робіт. З
них 10 статей у фахових виданнях, 3 – у збірниках наукових праць, 2
свідоцтва про раціоналізаторську пропозицію.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 211 сторінках
тексту. Обсяг основного тексту складає 175 сторінок і включає вступ,
огляд літератури, опис матеріалів і методів дослідження, три розділи
власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів досліджень,
висновки, практичні рекомендації. Список використаних джерел налічує 240
джерел, що складає 27 сторінок. Робота ілюстрована 50 таблицями, 25
рисунками, що займає 9 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань
проведено обстеження 242 дітей віком від 7 до 10 років. Серед них було
58 здорових дітей та 184 — з бронхо-легеневими захворюваннями затяжного
перебігу. Дослідження проводилось на базі Вінницького
Військово-медичного центру Військово-повітряних сил України. Діти з
Вінницької і Чернігівської областей перебували на оздоровленні та
реабілітації. Серед них були мешканці територій, які вважались
забрудненими внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Ці діти оздоровлювалися згідно спеціальної програми. Але відповідні
посвідчення були далеко не у всіх, хоч малі дози іонізуючого
випромінювання мали вплив у багатьох районах. Результати проведених
обстежень не показали суттєвих відмінностей для мешканців різних
територій. Тому групи формували з усіх дітей, не враховуючи місце
проживання.

Відповідно до нозологічної форми патології органів дихання були виділені
наступні групи дітей: І групу (контрольну) склали 58 здорових дітей; до
IІ групи віднесли 80 дітей, які хворіли на первинну пневмонію різних
форм та локалізацій процесу з затяжним перебігом; до IIІ групи ввійшло
104 дитини, які хворіли на рецидивуючий бронхіт у період ремісії.

Для вивчення ефективності корекції вегетативних порушень обстежуваних
кожної з двох груп (ІІ і ІІІ) у порядку поступлення в дитяче відділення
почергово відносили до основних підгруп та підгруп порівнянь.

Хворим диференційовано призначали систему лікувально-реабілітаційних
заходів. Діти двох підгруп порівнянь отримували лікування лише
відповідно до патології органів дихання, без корекції вегетативних
порушень. Дітям основних підгруп на фоні загальних режимних моментів та
специфічної дієти проводили ще й індивідуально підібрані заходи корекції
вегетативних порушень з урахуванням клінічних проявів ВД та ВВТ.

Форму ВД визначали згідно класифікації, запропонованої проф.
В.Г.Майданником (1998). Виявляли наступні форми: у 38 дітей (20,65%)
вегетативні порушення були за типом нейро-циркуляторної дисфункції
(НЦД); у 28 (15,22%) — за типом вегето-вісцеральної дисфункції (ВВД); у
157 (85,33%) — за типом вегето-судинної дисфункції (ВСД), причому у 75
дітей (40,76%) виявлено переважання дизрегуляції за кардіальним типом, а
у 82 (44,57%) — за васкулярним типом: з гіпотензією — у 73 дітей
(39,68%), з гіпертензією — у 9 (4,89%). У 34 обстежуваних (18,4%)
зустрічалось поєднання різних форм ВД.

У дітей з бронхо-легеневою патологією найчастіше виявляли ВСД з
дизрегуляцією за васкулярним типом.

Для оцінки ВВТ використовували таблицю клінічних ознак, розроблену
А.М.Вейном та співавторами (1998 р.), яку наближено до дитячого віку на
кафедрі педіатрії Російської академії післядипломної освіти. Виділяли
симпатикотонію, ваготонію або ейтонію.

ВР вивчали за допомогою дистантної динамічної термографії з
застосуванням холодових проб, оцінюючи поверхневу температуру шкіри.
Аналізуючи температурні градієнти, визначали нормальний
(симпатикотонічний), гіперсимпатикотонічний, гіпосимпатикотонічний,
асимпатикотонічний та парасимпатикотонічний варіанти ВР.

Показники ХОК, отримані при обстеженні дітей усіх груп, співставляли з
нормальними величинами для здорових дітей 7-10 років. Виділяли
еукінетичний, гіпокінетичний та гіперкінетичний типи кровообігу.

Клінічну характеристику ВВТ доповнювали показники КІГ, визначені за
загальноприйнятою методикою в обстежуваних дітей.

Термографічні дослідження проводились за допомогою тепловізора ?Радуга?.
Обробка інформації здійснювалась шляхом програмного забезпечення
комплексу SIT-INFRA. Дослідження стану ВНС та середніх і нижніх
дихальних шляхів відбувалось одночасно. Виміри проводились у наступній
послідовності: глабелла (надперенісся); внутрішній кут ока (справа,
зліва); підключична ямка (справа, зліва); ділянки проекції великих судин
на грудну клітину (справа, зліва); ділянка серця; епігастральна ділянка;
пупок; гіпогастральна ділянка; плече (праве, ліве); зовнішня поверхня
кисті (права, ліва); міжлопатковий простір (проекції верхніх та нижніх
трахеобронхіальних лімфатичних вузлів і коренів легенів); проекція
легень на задню поверхню грудної клітини. Визначені температурні
показники шкіри у хворих порівнювали з даними, отриманими в контрольній
групі.

Для оцінки ефективності запропонованої системи
лікувально-реабілітаційних заходів клінічне обстеження, обчислення ХОК,
КІГ та дистантну термографію з холодовими пробами проводили до та після
лікування з послідуючим порівнянням отриманих показників та їх оцінкою.

Математична обробка числових даних виконувалась методами варіаційної
статистики на ПЕОМ “Pentium 2” за допомогою стандартного програмного
пакету “Statistica 5,5”, що належить ЦНТІ ВНМУ (ліцензійний номер
АXXR910A374605FA). Для визначення допустимих меж коливання температурних
показників шкіри, отриманих завдяки дистантній термографії,
застосовували метод сигмальних відхилень.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз клінічних симптомів,
які характеризують ВВТ, показав, що у дітей І групи переважно виявляли
ознаки ейтонії, тоді як в обстежуваних ІІ та ІІІ груп здебільшого були
наявними симпатикотонічні та ваготонічні клінічні прояви. Часто діти
відмічали, що інфекційні захворювання у них перебігають з підвищенням
температури тіла (74,79% обстежуваних). Високий відсоток (36,36%)
порушень з боку ШКТ (здебільшого схильність до нудоти, блювання та болю
в животі) був проявом ваготонічних реакції, які доповнювались порушенням
апетиту, а саме — частіше його зниженням (25,21%). 30,17% обстежуваних
погано почуваються у задушливих приміщеннях, а 3,31% дітей відмічають
часті запаморочення, інколи — знепритомніння. 23,97% дітей скаржились на
неприємні відчуття та біль у ділянці серця. Здебільшого у хворих ІІ та
ІІІ груп кардіалгії виникали часто без видимих на те причин. При огляді
помітні зміни виявляли з боку шкіри. Найчастіше звертала на себе увагу
блідість шкірних покривів (у 23,97% дітей), яка свідчила про прояви
симпатикотонії. Блідий та рожевий дермографізм виявляли у 27,69%
обстежуваних, а червоний, досить стійкий, а інколи — і набряклий, як
яскравий прояв ваготонії, був у 18,59% дітей. У 1,65% зустрічали навіть
мармуровість та акроціаноз. У клінічному обстеженні ССС на особливу
увагу заслуговували відхилення показників АТ від вікових норм, які
переважно мали тенденцію до зниження (у 30,58% дітей). Величини АТ, які
перевищували вікові нормативи виявили лише у 4,55% обстежуваних. ЧСС
здебільшого відповідала вікові: у 63,22% дітей. Але виявляли великий
відсоток дихальних аритмій (24,79%), як прояв неузгодженості впливу
ланок ВНС на серцеву діяльність. У 7,44% обстежуваних мали місце
тахікардії, а у 5,79% — брадикардії.

Аналізуючи результати бальної оцінки ВВТ, дійшли висновку, що серед
здорових дітей (І група – контрольна) переважно були ейтоніки (67,24%).
Лише у 13,79% дітей цієї групи визначали симпатикотонію, а у 18,97% —
ваготонію. У 58,75% дітей з ІІ групи і у 38,46% з ІІІ групи виявлені
симптоми свідчили про переважання симпатичних реакцій, а у 41,25% дітей
з ІІ групи і 61,54% з ІІІ групи — парасимпатичних.

Отже, в обстежуваних дітей із затяжними захворюваннями бронхо-легеневої
системи (ІІ та ІІІ груп) до початку лікування ейтонії виявлено не було.
Причому, у хворих на пневмонію з затяжним перебігом частіше визначалось
переважання дії симпатичної ланки ВНС, тоді як у хворих на рецидивуючий
бронхіт здебільшого переважав вплив парасимпатичної ланки.

Згідно з аналізом даних КІГ, показники вегетативного гомеостазу,
отримані при обстеженні хворих на бронхо-легеневу патологію, достовірно
відрізнялись від тих, що отримали, обстежуючи дітей з групи контролю
(табл.1).

У хворих з клінічними симптомами, що вказували на симпатикотонію,
підвищення тонусу симпатичної ланки ВНС проявлялось збільшенням АМо та
ІНБ. Зменшення М0 та скорочення ?? свідчили про зниження активності
парасимпатичної ланки ВНС. У дітей, в яких клінічні ознаки вказували на
ваготонію, на фоні підвищення М0 та збільшення ?? виявили зниження АМо
та ІНБ. Слід також зазначити, що всі показники КІГ для симпатикотоніків
ІІ і ІІІ груп не мали статистичної різниці між собою (Р>0,05).
Вірогідної різниці не було і між даними КІГ у ваготоніків ІІ та ІІІ
груп.

Отже, проведені дослідження свідчать про те, що до лікування у хворих з
клінічними проявами симпатикотонії відмічається переважання симпатичної
іннервації та зниження активності парасимпатичної ланки ВНС. Тоді як у
хворих з клінічними ознаками ваготонії спостерігали посилення активності
парасимпатичного відділу ВНС. Низькі значення ІНБ, отримані у
ваготоніків, свідчать про зниження рівня функціонування центрального
контуру серцевої регуляції та вказують на низькі
адаптаційно-пристосувальні можливості організму.

У результаті аналізу показників ХОК було виявлено деякі особливості
внутрішньосерцевої гемодинаміки у дітей відповідно до ВВТ. У
симпатикотоніків з ІІ та ІІІ груп показники ХОК до лікування були
вірогідно вищими (5,56?0,07 і 5,56?0,08 л/хв. відповідно, Р<0,01), а у ваготоніків - вірогідно нижчими (3,24?0,04 і 3,27?0,03 л/хв. відповідно, Р<0,01) за такі у здорових дітей, де становили 4,26?0,06 л/хв. Отримані дані демонструють зв’язок внутрішньосерцевої гемодинаміки зі станом вегетативного гомеостазу, зокрема з ВВТ. Так, у симпатикотоніків за показниками ХОК визначали здебільшого гіперкінетичний тип внутрішньосерцевої гемодинаміки, тоді як у ваготоніків - гіпокінетичний. Аналіз переважання активності ланок ВНС показав, що у дітей, в яких ВД за типом НЦД поєднувались з пневмонією з затяжним перебігом (ІІ група), кількість випадків симпатикотоніі (70,6%) переважала над кількістю випадків ваготонії (29,4%) (Р<0,05). У хворих, в яких НЦД перебігала на фоні рецидивуючого бронхіту (ІІІ група), виявляли дещо частіше (Р>0,05)
ваготонію (57,14%), ніж симпатикотонію (42,86%). При поєднанні
бронхо-легеневої патології з ВСД з дизрегуляцією за кардіальним типом
значно частіше виявляли переважання дії симпатичної ланки ВНС (78,13% у
ІІ групі і 65,12% —

534011 у ІІІ) (Р<0,01). При поєднанні затяжних захворювань бронхо-легеневої системи з ВСД з дизрегуляцією за васкулярним типом у хворих дітей здебільшого діагностували гіпотензію (у 73 дітей, які склали 89% від усіх ВСД за васкулярним типом), а випадків гіпертензії виявилось мало (9 - 11%) (Р<0,01). При гіпотензії визначалась переважно ваготонія (98,6%), а при гіпертензії – переважно симпатикотонія (88,9%) у хворих обох груп. Серед обстежуваних, в яких діагностували ВВД, загальна кількість симпатикотоніків та ваготоніків виявилась однаковою. Але у дітей, хворих на затяжну пневмонію (з ІІ групи), частіше виявляли переважання симпатикотонії (75% проти 25% випадків ваготонії), а у хворих на рецидивуючий бронхіт (з ІІІ групи) - переважання ваготонії (68,75% проти 31,25% випадків симпатикотонії). Отже, у дітей, які тривало хворіють на бронхо-легеневі захворювання, мають місце порушення вегетативного гомеостазу та внутрішньосерцевої гемодинаміки, які, ймовірно, сприяють формуванню патологій із затяжним та рецидивуючим перебігом. Методом дистантної термографії отримували температурні показники. Під час першого вимірювання вони характеризували базову (стандартну) термографічну картину спокою (до початку регуляції), яка дозволила визначити температурні зміни шкіри в певних ділянках відповідно до ВВТ і до виду бронхо-легеневої патології. Виявляли особливості показників температур передньої поверхні грудної клітини, передньої черевної стінки та верхніх кінцівок у дітей з різним ВВТ. На термограмах більшості ваготоніків з бронхо-легеневою патологією (84,85% справа і 87,88% зліва у ІІ групі та 70,31% справа і 59,38% зліва у ІІІ групі, Р<0,05) до лікування на загальному фоні передньої поверхні грудної клітини з помірною температурою шкіри, яка практично не відрізнялась для дітей усіх груп спостережень, чітко виділялись симетрично розташовані ділянки гіпертермії в точках проекції великих судин. У ділянці серця на термограмах обстежуваних всіх груп відмічалась асиметрія по відношенню до такої області з правого боку. Холодніші зони зліва визначались здебільшого на термограмах хворих дітей з ваготонією (у 63,64% з ІІ групи і у 50% з ІІІ групи), а гарячі – з симпатикотонією (у 53,19% з ІІ групи і у 47,5% з ІІІ групи), (Р<0,05). Ці результати можна пов’язати з інтенсивністю обміну речовин, який прискорюється у шкірній рефлексогенній зоні серця під посиленою дією симпатичної ланки ВНС та гальмується впливом ваготонії. Термографічне зображення передньої черевної стінки до початку лікування у ейтоніків з контрольної групи (у 89,74%) та симпатикотоніків ІІ і ІІІ груп (76,6% та 75% відповідно) здебільшого було гомогенним (Р<0,05). У ваготоніків ІІ та ІІІ груп (у 78,79% і 81,25% відповідно) термограма живота частіше була гетерогенною (Р<0,05) і характеризувалась чергуванням ділянок гіпо- та гіпертермії. У симпатикотоніків (48,94% з ІІ групи і 67,50% - з ІІІ) в епігастральній ділянці здебільшого (Р<0,05) визначались зони гіпертермії. Область пупка на термограмах усіх обстежуваних дітей була точкою яскравої світимості. У гіпогастральних ділянках до лікування на термограмах хворих з переважанням активності парасимпатичної ланки ВНС частіше (Р<0,05) відмічались зони гіпотермії (у 45,45% ваготоніків з ІІ групи та 40,63% - з ІІІ групи), тоді як у дітей з переважанням активності симпатичної ланки ВНС гіпогастральна ділянка здебільшого (Р<0,05) була зоною гіпертермії (у 42,55% симпатикотоніків з ІІ групи та у 60% - з ІІІ групи), а у ейтоніків відсоток гіпо- та гіпертермій був статистично незначним – по 2,56% (Р>0,05).

Важливе значення в діагностиці порушень ВНС має температура шкіри
кінцівок, яка є відображенням периферичного кровотоку. Щоб оцінити його
достатність, обчислювали проксимально-дистальний градієнт температур.
Для цього окремо зазначали температуру шкіри в ділянці плеча та кисті з
обох боків. У хворих з симпатикотонією спостерігалось значне падіння
температур зверху донизу, внаслідок чого кисті (як права, так і ліва)
виявились холоднішими (28,59?0,16?С та 28,8?0,16?С відповідно справа та
зліва у дітей з ІІ групи і 28,5?0,17?С справа та 28,8?0,15?С зліва у
дітей з ІІІ групи), ніж у ейтоніків (Р<0,05). В обстежуваних, в яких виявляли переважання дії парасимпатичного відділу ВНС, виявляли відносне s24?0,15?С у ІІ групі та 30,61?0,12?С і 30,2?0,1?С у ІІІ групі, відповідно для правих та лівих рук). Результати дослідження свідчать про те, що судини мають лише симпатичну іннервацію. Внаслідок цього у симпатикотоніків виникав спазм периферичних судин. А у ваготоніків судинний тонус периферії падає за рахунок блоку виділення катехоламінів, який чинить вагусна дія. Порівнюючи температурні показники шкіри зовнішньої поверхні правої та лівої кистей, виявили значні термоасиметрії дистальних відділів верхніх кінцівок у хворих на бронхо-легеневу патологію та ВД. Наявність асиметрій є свідченням ураження сегментарних відділів ВНС. Для характеристики мозкового кровообігу увагу звертали на температуру у внутрішніх кутах очних ямок, які у переважної більшості обстежуваних мали вигляд „гарячих точок”. Для оцінки впливу корекції вегетативних порушень на стан бронхо-легеневої системи проводили аналіз термографічної картини передньої та задньої поверхонь грудної клітини, оцінюючи інтенсивність інфрачервоного випромінювання на симетричних ділянках. Враховуючи, що згідно шкірно-вісцеральних взаємовідносин проекція середніх дихальних шляхів розташована в підключичних ділянках, нижніх - в міжлопатковому просторі, увагу звертали на температурні градієнти, визначені в цих ділянках. До лікування на термограмах задньої поверхні грудної клітини дітей, які хворіли на пневмонію з затяжним перебігом, до початку регуляції визначались ділянки гіпертермії, що, як правило, відповідали локалізації запального процесу. Здебільшого то були гомогенні зони з підвищеною температурою шкіри. У дітей з двобічним запальним процесом легеневої тканини частіше відмічали неоднорідні гіпертермії в нижніх частках правої та лівої легень. Середні значення температурних градієнтів „зона інтересу - оточуючі тканини” становили 0,45?0,03?С і виявилися вірогідно вищими (Р<0,01) за середні значення градієнтів між максимальними температурами та температурами оточуючих тканин, визначеними в ділянці проекції легень на задній поверхні грудної клітини здорових дітей, які становили 0,26?0,03?С. На термограмах усіх обстежуваних виявляли гіпертермію в міжлопатковій ділянці. Але у дітей з ІІ групи в зоні коренів легень до лікування визначались несиметричні ділянки гіпертермії. Вони відповідали проекції бронхо-легеневих та легеневих лімфатичних вузлів, які знаходяться навколо головних та в кутах поділу дольових і сегментарних бронхів. Є припущення, що при затяжному перебігу пневмонії відмічається реакція лімфоїдної тканини регіональних лімфовузлів. У дітей ІІІ групи спостерігались здебільшого симетрично розташовані зони гіпертермії в проекції біфуркації трахеї та в проекції коренів легень навколо головних бронхів. Для кількісної характеристики обчислювали температурний градієнт „зона інтересу - оточуючі тканини”. Температурою „зони інтересу” було вибрано максимально визначену в міжлопатковій ділянці. У дітей з контрольної групи середні значення ?t=0,47?0,03?С, тоді як до лікування у дітей з ІІ та ІІІ груп його показники були вірогідно вищими (Р<0,01) і відповідно становили 0,66?0,02?С в ІІ групі та 0,64?0,02?С в ІІІ групі. У підключичних ямках майже у всіх обстежуваних мали місце симетричні гіпертермії. Але у І групі середні значення температурних градієнтів „зона інтересу - оточуючі тканини” становив 0,77?0,03?С справа і зліва. У ІІ групі до лікування температурний градієнт практично не відрізнявся (Р>0,05) від визначеного у здорових дітей і становив 0,81?0,02?С і
0,81?0,02?С відповідно справа і зліва. Зате в ІІІ групі він виявився
вірогідно вищим (Р<0,01), ніж у контрольній групі і становив справа 0,9?0,02?С та 0,99?0,02?С зліва. Наявність такої гіпертермії пов’язують із порушенням гемодинаміки в малому колі кровообігу. Для вивченнЩ 'eeлодових подразників. Виявлені термічні зміни характеризували гомеостатичні можливості та рівень адаптивності дитячого організму, який знаходиться в стані поєднаної патології бронхо-легеневої та вегетативної нервової систем, відповідно до переважання симпатичного чи парасимпатичного впливу. & H ? ? O u - " : h j O O O O O O O hiPOJPJQJZргічний вплив на регуляцію периферичного опору мінімальний. Але парасимпатична ланка ВНС опосередковано, шляхом пригнічення вивільнення норадреналіну з закінчень симпатичних нервів, знижує периферичний судинний опір, що проявляється у зменшенні тонусу артеріол та дисфункції капілярів. Таким чином, помірне падіння температури шкіри після холодового навантаження повітрям було спричинене спазмом артеріол і відображало нормальну симпатикотонічну ВР. При вираженому симпатико-адреналовому впливі температура шкіри значно падала і тоді ВР вважалась гіперсимпатикотонічною. При незначному падінні поверхневої температури ВР розцінювали як гіпосимпатикотонічною, а при застійних температурах у ділянках шкіри, які не відповідали проекції запалення, - асимпатикотонічною. Наявність спотвореної вегетативної реакції у вигляді підвищення температури шкіри (окрім точок вимірювання мозку та проекції щитовидної залози) свідчила про парасимпатикотонічну ВР. Для кількісної оцінки температурних коливань обчислювали градієнти ?t між температурою ділянки інтересу до та після І холодового навантаження. У переважної більшості ейтоніків відмічалось достатнє зниження температури шкіри тильних поверхней кистей (у 66,7% дітей справа і у 69,2% - зліва) та в ділянках проекції великих судин на передню поверхню грудної клітини (у 74,4% і 64,1% дітей), а також достатнє підвищення температури шкіри у внутрішніх кутах очних ямок (у 79,5% дітей справа і у 64,1% - зліва). У хворих до лікування температурні градієнти „до та після холодового навантаження” свідчили про те, що переважно у симпатикотоніків (53,2% у ІІ групі та 60% у ІІІ групі справа та по 57,5% у ІІ і ІІІ групі) відбувалось значне падіння температури шкіри в проекції великих судин на передню поверхню грудної клітини та зовнішніх поверхонь кистей (по 63,8% з обох боків у ІІ групі та 70% справа і 62,5% зліва у ІІІ групі), а також значне підвищення температури у внутрішніх кутах очей (у 61,7% і 59,6% дітей з ІІ групи та у 65% і 62,5% з ІІІ групи - відповідно справа і зліва). Це свідчить про гіперреактивність ВНС і пояснюється тим, що при холодовому навантаженні зростає активність симпатико-адреналової системи, що призводить до значного спазму судин периферії і розширення судин мозку (зокрема, внутрішньої сонної артерії). У ваготоніків ІІ і ІІІ груп здебільшого зустрічалось недостатнє зниження температури, температурний застій або, навпаки, її підвищення у ділянках проекції великих судин на передню поверхню грудної клітини (75,8% у ІІ групі і 67,2% у ІІІ групі справа та 66,9% у ІІ групі і 70,4% у ІІІ групі зліва) та зовнішніх поверхонь кистей (72,7% справа і 69,7% зліва та 62,5% з обох боків відповідно для ІІ і ІІІ груп), а також недостатнє підвищення і застій температур у внутрішніх кутах очей (у 75,8% і 68,8% справа і 69,7% і 67,2% зліва, відповідно в ІІ і ІІІ групах). Отже, у більшості хворих на бронхо-легеневу патологію та ВД під дією холодового фактора включаються регуляційні системи. Але регуляторна здатність ВНС у дітей, в яких визначається переважання впливу симпатичної ланки, характеризується виникненням значного розмаху температурних коливань. У хворих з переважанням впливу парасимпатичної частини ВНС, регуляторна здатність часто є слабкою, що проявляється незначним зниженням температури периферії та незначним її підвищенням у точках вимірювання мозку. Тобто, адаптивна спроможність обстежуваних знаходиться на низькому рівні. А наявність ваготонії і відсутність реакції на холод вказує на глибокі розлади з боку ВНС, що сприяє порушенню судинного тонусу, виникненню венозного стазу в судинах дихальних шляхів і затяжному перебігу бронхо-легеневої патології. Під час третього вимірювання реєстрували температурні показники шкіри, які отримували після додаткового холодового навантаження (охолодження кистей рук водою 17?С протягом 1 хвилини) на фоні попереднього охолодження повітрям кімнатної температури. Отримані температурні показники характеризували ВР у змодельованих умовах, коли дитячий організм зазнає дії холодових подразників, що послідовно впливають один за одним. За даними А.Rost (1987) у відповідь на подразнення організм у нормі повністю вичерпує свою регуляційну здатність, а інший подразник, подібний до попереднього, залишається без 0лась незначно, ВР оцінювали як нормальну. Якщо температура шкіри продовжувала відхилятись від вихідних значень, ВР розцінювали як гіперсимпатикотонічну. У випадку, коли температурні показники під дією додаткового холодового подразника починали повертатись до вихідних, ВР вважали гіпосимпатикотонічною, оскільки тривалість реакції ВНС, яку викликав попередній чинник, була недостатньою. Для кількісної оцінки температурних коливань обчислювали градієнти ?t між температурою ділянки інтересу після І холодового навантаження і температурою ділянки інтересу після ІІ холодового навантаження. У переважної більшості ейтоніків І групи під впливом додаткового холодового навантаження практично не змінилась температура шкіри зовнішніх поверхней кистей у 69,2% дітей справа і 66,7% зліва; у 66,7% дітей справа і зліва - в точках проекції великих судин на передню поверхню грудної клітини; у 66,7% дітей справа і зліва – у внутрішніх кутах очей. В обстежуваних хворих до лікування при додатковому охолодженні температурні градієнти „до та після холодового навантаження” свідчать про те, що значне подальше зниження температури шкіри зустрічається переважно у симпатикотоніків: у 63,8% і 68,1% з ІІ групи та у 60% і 57,5% з ІІІ групи в точках проекції великих судин на передню поверхню грудної клітини; у 66% і 78,7% з ІІ групи та у 72,5% і 75,0% з ІІІ групи на зовнішніх поверхнях кистей; а також значне подальше підвищення поверхневої температури у 61,7% і 72,3% з ІІ групи та у 72,2% і 62,5% з ІІІ групи у внутрішніх кутах очей; відповідно справа і зліва. У ваготоніків здебільшого виявляється підвищення температури шкіри зовнішніх поверхней кистей (у 69,7% справа і 84,8% зліва у ІІ групі та у 62,5% справа і 67,2% зліва у ІІІ групі) та в точках проекції великих судин на передню поверхню грудної клітини (у 69,7% справа і 72,7% зліва в ІІ групі та 64,1% справа і 67,2% зліва в ІІІ групі), а також виявляється зниження температури шкіри у внутрішніх кутах очей (у 63,6% справа і 84,8% зліва з ІІ групи та у 65,6% справа і 68,8% зліва з ІІІ групи). Таким чином, додаткове охолодження кистей хворим на бронхо-легеневу патологію та ВД на фоні охолодження тіла повітрям кімнатної температури до лікування здебільшого викликає посилення термічних змін, що свідчить про порушення ВР. Причому, у дітей з переважанням впливу симпатичної ланки ВНС частіше визначається гіперсимпатикотонічний варіант ВР, а при переважанні впливу парасимпатичної ланки ВНС – гіпосимпатикотонічний. Дані показники характеризують низьку адаптивну спроможність обстежуваних дітей до дії холодових факторів, що проявляється частими повторами бронхо-легеневих захворювань з тривалим і млявим видужуванням. Клінічну ефективність системи лікувально-реабілітаційних заходів оцінювали після проведеного лікування. При цьому враховували наявність скарг, дані об’єктивного обстеження, показники ХОК, стан вегетативного гомеостазу (за показниками КІГ та температури шкіри). У дітей, яким проводили корекцію вегетативних порушень, відмічалось зменшення клінічної симптоматики, характерної для ВД і бронхо-легеневої патології. Показники ХОК, визначені у цих дітей, свідчили про те, що у 60,58% хворих на рецидивуючий бронхіт і у 51,25% хворих на затяжну пневмонію вони наблизились до вікових нормативів. Після проведення системи лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з ваготонією, які складали основні підгрупи, відмічали зниження М0 та зменшення ?? (0,75?0,015 с і 0,29?0,005 с, відповідно, для дітей ІІ групи і 0,73?0,01 с і 0,29?0,003 с - для дітей ІІІ групи), що свідчило про спад активності парасимпатичної ланки ВНС. У цих хворих відмічали також нормалізацію симпатичних реакцій, що проявилась помірним збільшенням середніх значень АМо (15,02?0,14% у дітей з ІІ групи та 15,8?0,1% у дітей з ІІІ групи). Підвищення ІНБ в динаміці лікування в основній підгрупі (43,592?2,5 у ІІ групі та 46,2?1,4 ум. од. у ІІІ групі) свідчило про підвищення рівня функціонування центрального контуру серцевої регуляції та вказувало на покращення адаптаційно-пристосувальних можливостей організму \ иявляли клінічні ознаки симпатикотонії, відмічали помірне зниження активності симпатичної ланки ВНС, що проявилось зменшенням показника АМо до 15,74?0,16% у ІІ групі та до 15,54?0,12% у ІІІ групі. Збільшення Мо після лікування у дітей з основної підгрупи до 0,67?0,01 с у ІІ групі та до 0,69?0,01 с у ІІІ групі демонструє помірне підвищення активності парасимпатичної ланки ВНС. А середні значення ІНБ та ?? у цих дітей після лікування наблизились до визначених у здорових і становили 52,26?1,43 ум. од. та 0,26?0,003 с у ІІ групі і 53,24?1,24 ум. од. та 0,27?0,003 с - у ІІІ. Таким чином, застосування системи лікувально-реабілітаційних заходів із включенням корекції вегетативних порушень відповідно до форми ВД та ВВТ сприяє врівноваженню активності симпатичної та парасимпатичної ланок ВНС (за показниками ?? і АМо), покращенню стану гуморальної регуляції серцевого циклу (за показниками Мо) та адаптивно-пристосувальних можливостей організму (за показниками ІНБ), а також поліпшенню внутрішньосерцевої гемодинаміки (за показниками ХОК). Позитивні зміни ВВТ у хворих, які отримали корекцію вегетативних порушень, позначились динамікою інтенсивності периферичного кровообігу, що відображається на термограмах хворих нормалізацією шкірних температур, помірністю та симетричністю світимості усіх ділянок шкіри передньої поверхні грудної клітини, передньої черевної стінки та верхніх кінцівок, а особливо їх дистальних відділів. Термограма також демонструє стан дихальних шляхів, який значно покращується в результаті проведення системи лікувально-реабілітаційних заходів, що включає корекцію вегетативних порушень на фоні лікування бронхо-легеневої патології: в міжлопатковій ділянці нормалізується кровообіг за рахунок зменшення гіперплазії лімфоїдної тканини, що реагує на запальні зміни в легенях та бронхах; у підключичних ямках зменшується інтенсивність світимості завдяки нормалізації гемодинаміки в малому колі кровообігу; в проекції враженої долі легені знижується температура шкіри до вікових норм через зменшення запальних процесів. ВИСНОВКИ У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі до підвищення ефективності лікування та реабілітації дітей, які хворіють на пневмонію затяжного перебігу чи на рецидивуючий бронхіт у період ремісії, шляхом вдосконалення діагностики та корекції вегетативних порушень, що їх супроводжують. 1.У всіх дітей, які хворіють на вмонію 2.При пневмонії з затяжним перебігом у дітей, частіше визначається переважання дії симпатичної ланки ВНС (58,75%), тоді як у хворих на рецидивуючий бронхіт здебільшого переважає вплив парасимпатичної ланки ВНС (61,54%). Встановлені порушення вегетативного гомеостазу обтяжують перебіг патологій із затяжними та рецидивуючими формами. 3.Термографічна картина певних ділянок тіла дітей, які хворіють на бронхо-легеневу патологію у поєднанні з ВД, є специфічною для різного ВВТ: у ваготоніків найчастіше зустрічаються симетричні ділянки гіпертермії в точках проекції великих судин на передню поверхню грудної клітини, асиметричні ділянки гіпотермії у шкірній проекції серця, неоднорідність зображення передньої черевної стінки з чергуванням ділянок гіпотермії в гіпогастрії та гіпертермії в області пупка, гіпертермія шкіри зовнішньої поверхні кистей; у симпатикотоніків здебільшого визначаються асиметричні ділянки гіпертермії у шкірній проекції серця, гомогенна картина переy f2ей; а також наявність термоасиметрій дистальних відділів верхніх кінцівок у симпатикотоніків та ваготоніків з найвищими показниками температурних градієнтів у ваготоніків, які хворіють на затяжну пневмонію та ВД. 4.Регуляторна здатність ВНС змінена у дітей з бронхо-легеневою патологією та ВД: у хворих з ваготонією вона часто є слабкою і проявляється гіпосимпатикотонічною, асимпатикотонічною і парасимпатикотонічною ВР; у хворих з симпатикотонією, навпаки, визначається гіперреактивність ВНС, яка проявляється гіперсимпатикотонічною ВР. 5.Удосконалено і впроваджено в клінічну практику диференційовану систему лікувально-реабілітаційних заходів для дітей з рецидивуючим бронхітом у періоді ремісії та затяжною пневмонією з обов’язковим включенням корекції вегетативних порушень згідно їх форми та ВВТ на етапі санаторно-курортного лікування. 6.У дітей, які хворіють на затяжну пневмонію чи рецидивуючий бронхіт у період ремісії, система лікувально-реабілітаційних заходів, що включає корекцію вегетативних порушень, сприяє врівноваженню активності симпатичної та парасимпатичної ланок ВНС; покращанню стану гуморальної регуляції серцевого циклу та адаптивно-пристосувальних можливостей організму; поліпшенню внутрішньосерцевої гемодинаміки; нормалізації кровообігу в міжлопатковій ділянці за рахунок зменшення гіперплазії лімфоїдної тканини, що реагує на запальні зміни в легенях та бронхах; нормалізації гемодинаміки в малому колі кровообігу; зменшенню запальних процесів у проекції враженої долі легені. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. У дітей, які мають затяжні захворювання бронхо-легеневої системи, необхідно поглиблено вивчати стан ВНС з визначенням форми ВД та з оцінкою вегетативного гомеостазу (ВВТ, ВР) за допомогою клініко-інструментального обстеження, яке включає збір скарг, анамнезу, дані об’єктивного обстеження, метод бальної оцінки ВВТ, ЕКГ, РЕГ, КІГ та удосконалену методику дистантної термографії з холодовими пробами. 2. В обстеження дітей, які хворіють на пневмонію з затяжним перебігом чи рецидивуючий бронхіт, рекомендовано включати не шкідливий та інформативний метод дослідження вегетативного гомеостазу – дистантну динамічну термографію з застосуванням холодових проб, яка включає три вимірювання: стандартну термографію спокою (без застосування холодових подразників, до початку регуляції); вимірювання регуляторної температури шкіри після холодового навантаження повітрям кімнатної температури; вимірювання регуляторної температури шкіри після додаткового охолодження кистей протягом 1 хвилини водою з температурою 17?С, яке проводиться на фоні попереднього охолодження повітрям кімнатної температури. І вимірювання дає можливість оцінити ВВТ, ІІ і ІІІ - ВР. 3. Обґрунтована необхідність проведення системи лікувально-реабілітаційних заходів для дітей, які хворіють на рецидивуючий бронхіт у періоді ремісії чи на затяжну пневмонію, з обов’язковим включенням корекції вегетативних порушень з урахуванням форми ВД та ВВТ з диференційований підходом на етапі санаторно-курортного лікування. Для всіх дітей рекомендовано призначати: повітряні ванни з помірним холодовим навантаженням; лікувальну гімнастику за спеціальним комплексом (дихальні, загальнозміцнюючі вправи). При затяжній пневмонії: трав’яні інгаляції; індуктотермію ділянки проекції запального вогнища; УЗ-терапію грудної клітини (чергуючи з індуктотермією); кальцій-електрофорез загальний по Вермелю; пелоїдин-електрофорез на грудну клітину (чергуючи з кальцій-електрофорезом); загальне УФО; ручний масаж грудної клітини. У період ремісії рецидивуючого бронхіту: тепло-лужні інгаляції; індуктотермію міжлопаткової ділянки; УЗ-терапію на грудну клітину (чергуючи з індуктотермією); йод-електрофорез загальний за Вермелем; пелоїдин-електрофорез міжлопаткової ділянки (чергуючи з кальцій-електрофорезом); УФО грудної клітини; ручний масаж грудної клітини (по закінченні УФО). На фоні загальних режимних моментів та специфічної дієти необхідно проводити індивідуально підібрані заходи корекції вегетативних порушень з урахуванням клінічних проявів ВД та ВВТ. При НЦД у комплекс лікувально-реабілітаційних заходів рекомендовано включати дарсонвалізацію волосяної частини голови. При вираженій симпатикотонії застосовувати: діадинамотерапію ділянки шийних симпатичних вузлів; хвойні ванни; циркулярний душ; екстракт валеріани. При ваготонії призначати: кофеїн-електрофорез на комірцеву зону; соляно-хвойні ванни; циркулярний душ; кальцію глюконат. При ВСД з дизрегуляцією за кардіальним типом рекомендовано застосовувати: дарсонвалізацію області серця та пол\ f2ракт валеріани; аспаркам. При ваготонії застосовувати: кофеїн-електрофорез на комірцеву зону; соляно-хвойні ванни; циркулярний душ; кальцію глюконат. При ВСД з дизрегуляцією за васкулярним типом з гіпотонією включати: ручний масаж комірцевої зони з поглажуванням та розтиранням; електросон за збуджуючою методикою; кальцій-електрофорез загальний по Вермелю; соляно-хвойні ванни; душ дощовий; настоянку екстракту елеутерококу. При ВСД з дизрегуляцією за васкулярним типом з гіпертензією призначати: ручний масаж комірцевої зони з поглажуванням та розтиранням; електросон за седативною методикою; хвойні ванни; циркулярний душ; препарати валеріани. При ВВД: при дискінезії жовчного міхура та ходів включати індуктотермію правого підребер’я, а при функціональних розладах шлунка - дарсонвалізацію епігастральної зони. При симпатикотонії призначати: сульфідні ванни; циркулярний душ; препарати валеріани. При вираженій ваготонії застосовувати: соляно-хвойні ванни; циркулярний душ; кальцію глюконат. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Доплерографічні особливості реактивності середньої мозкової артерії у здорових дітей // Вісник Вінницького державного медичного університету.-1997.-Т.1, №2.-С.50-51 (співав. Л.М.Булат, В.Д.Шкуренко, Н.І.Горобець). 2. Особливості стану вегетативної нервової системи у дітей, які мають тривалі бронхо-легеневі захворювання // Перинатологія та педіатрія.-2004.-№4.-С. 54-57. 3. Особливості термографічної картини у дітей із затяжними бронхо-легеневими захворюваннями // Педіатрія, акушерство, гінекологія.-2005.-№1.-С.19-21. 4. Нові підходи до реабілітації дітей із затяжними бронхо-легеневими захворюваннями // Вісник Вінницького національного медичного університету.-2005.-Т.9, №1.-С. 1-2. 5. Реабілітація дітей з захворюваннями органів дихання, які постраждали від аварії на ЧАЕС в санаторно-курортних умовах // Вісник Вінницького державного медичного університету.-1997.-Т.1, №2.-С.74-75. 6. Сучасні питання реабілітації хворих при гострих респіраторних інфекціях та поєднаній патології органів травлення у дітей, які проживають на екологічно забруднених територіях // Вестник физиотерапии и курортологии.-1997.-Т.3, №2.-С.20-22 (Співавт. Л.М.Булат, Н.І.Горобець, В.І.Бондар, О.П.Мельник). 7. Особливості захворювань органів дихання у дітей, які зазнали дії малих доз випромінювання, та їх комплексна реабілітація // Вісник Вінницького державного медичного університету.-1998.-Т.2, №1.-С.148-149. 8. Сучасні питання удосконалення санаторно-курортного лікування дітей, що проживають на забруднених територіях // Вісник Вінницького державного медичного університету.-1998.-Т.2, №1.-С.36-37 (Співавт. Л.М.Булат, В.Д.Шкуренко, Н.І.Горобець, І.В.Горзієвська.). 9. Физиотерапевтические методы лечения детей с заболеваниями органов дыхания, пострадавших от аварии на ЧАЭС // Вестник физиотерапии и курортологии.-1998.-Т.3.-С.55 (Співавт. Л.І.Лайко). 10. Вивчення показників фізичного розвитку дітей з вегетативною дисфункцією, які мешкають на території тривалої дії малих доз іонізуючого випромінення // Вісник Вінницького державного медичного університету.-1999.-Т.2, №3.-С.316-317 (Співавт. Л.М.Булат, О.В.Катілов). 11. Cвідоцтво про раціоналізаторську пропозицію №41: „Спосіб діагностики рецидивуючого бронхіту у дітей за допомогою температурних градієнтів.” 13.09.01 (Співавт. Л.М.Булат, І.В.Гусакова). 12. Cвідоцтво про раціоналізаторську пропозицію №42: „Спосіб діагностики гострих пневмоній з затяжним перебігом у дітей за допомогою температурних градієнтів.”13.09.01 (Співавт. Л.М.Булат, І.В.Гусакова). АНОТАЦІЯ Курець О.О. Стан вегетативного гомеостазу та система лікувально-реабілітаційних заходів у дітей із затяжними бронхо-легеневими захворюваннями – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 – „Педіатрія”. Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, 2005. Дисертація присвячена вивченню стану вегетативної нервової системи у дітей, які хворіють на пневмонію з затяжним перебігом чи рецидивуючий бронхіт, та удосконаленню системи лікувально-реабілітаційних заходів для цих дітей. На підставі поглибленого аналізу даних клініко-інструментального обстеження (показників вегетативного статусу, ЕКГ, РЕГ та дистантної динамічної термографії) встановлено, що у вибраного кy 'e2ність системи лікувально-реабілітаційних заходів, що включає корекцію вегетативних порушень, на етапі санаторно-курортного лікування у дітей, які хворіють на пневмонію з затяжним перебігом чи рецидивуючий бронхіт у періоді ремісії. Ключові слова: діти, вегетативні порушення, затяжна пневмонія, рецидивуючий бронхіт, фізіотерапія. АННОТАЦИЯ Курец А.А. Состояние вегетативного гомеостаза и система лечебно-реабилитационных мероприятий у детей с длительными бронхо-лёгочными заболеваниями . – Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 – “Педиатрия”. Институт педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины, Киев, 2005. Диссертация посвящена изучению состояния вегетативной нервной системы у детей, болеющих пневмонией затяжного течения или рецидивирующим бронхитом, и усовершенствованию системы лечебно-реабилитационных мероприятий для этих детей. Проведено клинико-инструментальное обследование 242 детей в возрасте 7-10 лет. Среди них было 58 практически здоровых, составляющих контрольную группу. На основании углублённого изучения данных анамнеза и объективного обследования, а также дополнительных методов (вычисление минутного объёма крови непрямым способом, КИГ, ЭКГ, РЭГ и дистанционная динамическая термография с проведением холодовых проб) установлено, что у детей, болеющих пневмонией затяжного течения или рецидивирующим бронхитом, имеют место разные формы вегетативных дисфункций (ВД). Наиболее часто обнаруживаются ВСД с дисрегуляцией по васкулярному типу (у 44,57% детей), а также ВСД с дисрегуляцией по кардиальному типу - у 40,76%, НЦД - у 20,65%, ВВД - у 15,22%. У 18,4% обследуемых больных встречается сочетание разных форм ВД. При наличии затяжной пневмонии чаще определяется преобладание действия симпатического звена ВНС (58,75%), тогда как у больных с рецидивирующим бронхитом чаще преобладает влияние парасимпатического звена ВНС (61,54%), что отягощает течение патологий с затяжными и рецидивирующими формами. Выявлено, что термографическая картина определенных участков тела детей, страдающих пневмонией затяжного течения или рецидивирующим бронхитом с ВД, специфична для различного исходного вегетативного тонуса (ИВТ). В точках проекции крупных сосудов на переднюю поверхность грудной клетки у ваготоников чаще всего обнаруживаются симметричные участки гипертермии. В кожной проекции сердца регистрируются гипертермии у симпатикотоников и гипотермии у ваготоников, что, возможно, объясняется интенсивностью обменных процессов в кожной рефлексогенной зоне сердца, которые усиливаются под действием симпатического отдела ВНС и ослабевают под действием ваготонии. Передняя брюшная стенка ваготоников характеризуется неоднородностью тепловой картины с чередованием участков гипотермии в гипогастрии и гипертермии в области пупка, а симпатикотоников – гомогенностью с наличием зон гипертермии в области пупка, эпигастрия и гипогастрия. Кожа внешней поверхности кистей у ваготоников тёплая, а у симпатикотоников – холодная. Самые высокие показатели температурных градиентов асимметрии верхних конечностей определяли у ваготоников, болеющих затяжной пневмонией в сочетании с ВД. Регуляторная способность ВНС у детей с преобладанием влияния парасимпатической части ВНС часто оказывается слабой и проявляется гипосимпатикотонической, асимпатикотонической и парасимпатикотониче-ской ВР, тогда как у детей с симпатикотонией, наоборот, определяется гиперреактивность ВНС, проявляющаяся гиперсимпатикотонической ВР. У детей, болеющих пневмонией с затяжным течением или рецидивирующим бронхитом в периоде ремиссии в сочетании с ВД, система лечебно-реабилитационных мероприятий, включающая коррекцию вегетативных нарушений, способствует уравновешиванию активности симпатического и парасимпатического звена ВНС; улучшает состояние гуморальной регуляции сердечного цикла и адаптивно-приспособительных возможностей организма, а также внутрисердечной гемодинамики; способствует нормализации кровообращения в межлопаточной области за счёт уменьшения гиперплазии лимфоидной ткани, которая реагирует на воспалительные изменения в лёгких и бронхах; нормализации гемодинамики в малом круге кровообращения; уменьшению воспалительных процессов в проекции поражённой доли лёгкого. Ключевые слова: дети, вегетативные нарушения, затяжная пневмония, рецидивирующий бронхит, физиотерапия. SUMMARY Kurets O.O. Diagnostics and correction of the vegetative transgression among children who have long-termed bronchi-lungs diseases. – Manuscript j The thesis is devoted to studying of a condition of vegetative nervous system (VNS) at children who are ill on a pneumonia with a long course and a bronchitis and live in controllable territories. On the basis of the profound studying the data of kliniko-tool inspection (vegetative status, EKG, REG and dynamic thermograthy) it is established, that at these children, infringements VNS which run across in different forms vegetative dysfunctions (VD) with change vegetative homeostasis take place. Efficiency of correction of vegetative infringements to means of sanatorium treatment at children is proved, whether which are ill on a pneumonia with a long course and bronchitis during remission in association with VD which affects improvement of a condition bronchi-lungs systems as a result of carrying out of complex rehabilitation. Key words: children, vegetative infringements, a long pneumonia, a bronchitis, Physiotherapy. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ АМо - амплітуда моди; АТ - артеріальний тиск; ВВД - вегето-вісцеральна дисфункція; ВВТ - вихідний вегетативний тонус; ВД - вегетативні дисфункції; ВНС - вегетативна нервова система; ВР - вегетативна реактивність; ВСД - вегето-судинна дисфункція; ЕКГ - електрокардіографія; ЕхоКГ - ехокардіографія; ІНБ - індекс напруження Баєвського; КІГ- кардіоінтервалографія; Мо - величина моди; НЦД - нейро-циркуляторна дисфункція; РЕГ - реоенцефалографія; ХОК - хвилинний об’єм крові; ЧСС - частота серцевих скорочень; ?t - температурний градієнт; ?? - варіаційний розмах.

Похожие записи