МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

СОБОЛЄВА ОЛЕНА МИХАЙЛІВНА

УДК: 616.248-053.2/.6:612.176:616-08

Стан стрес–реалізуючої і стрес–лімітуючої систем у дітей з бронхіальною
астмою i способи корекції порушень в цих системах на різних етапах
реабілітації

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті

ім. С. І. Георгієвського МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Каладзе Микола Миколайович,

Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ
України, завідувач кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету
післядипломної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Юліш Євген Ісаакович,

Донецький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
пропедевтики дитячих хвороб;

доктор медичних наук, професор Дриневський Микола Павлович,

Український науково-дослiдницький iнститут дитячої курортології і
фізіотерапії МОЗ України, керівник відділення прогнозування, планування
і координації наукових досліджень.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
кафедра госпітальної педіатрії №2.

Захист відбудеться „17” червня 2005 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному
медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий „17”травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченоi ради,

кандидат медичних наук, доцент
Смуглов Є.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) є однією з важливих проблем
сучасної медицини. Це пов’язано з тим, що в останнє десятиріччя в усьому
світі, у тому числі й в Україні, відзначається неухильний ріст даної
патології в структурі хронічних захворювань органів дихання (Фещенко Ю.
И., 2000; Ласица Е. И. с соавт.; 2001; Вельтищев Ю. Е. с соавт., 2001;
Балаболкин И. И., 2002). Епідеміологічні дослідження, проведені по
програмі ІSAAC, свiдчать про високу поширеність БА у дітей (Попова И. В.
с соавт., 2004; The Іnternatіonal Study of Asthma and Allergіes іn
Chіldhood (ІSAAC) Steerіng Commіttee, 1998; Asher M.І., 1998).

Підвищення частоти і важкостi астми у дітей може бути обумовлено
недостатньою адаптацією дитини до тривалого впливу ендо- та екзогенних
стресових чинникiв (Лук’янова Е.М. с соавт., 1995; Мозалевский А.Ф. с
соавт., 1999), особливе значення серед яких набувають психологічні
стреси, зміни біосфери, збільшення рівня антропогенного забруднення
ксенобiотиками (Каладзе Н.Н., 1994; Дука Е.Д., 1998; Чумак А.А., 1998;
Дриневский с соавт., 2002). Стрес є необхідним моментом процесу
адаптації, але в залежності від змін тривалості в часі і сили стресу,
адаптивні ефекти стрес-реакції можуть переходити в ушкоджуючi і
перетворюватися в загальну ланку патогенезу різних захворювань, у тому
числі і БА (Пшенникова М.Г., 2001). При дiп стресора у системi
нейроендокринної регуляцiп виникає активацiйний контур гормонального та
вегетативного забезпечення функцiй, який врiвноважується
складноорганiзованим стрес-лiмiтуючим регуляторним контуром, спрямованим
на пiдтримання гомеостатичних параметрiв. Як реалізація, так і обмеження
проявів стресу на рівні цілісного організму відбувається з обов’язковим
залученням у процес основних регулюючих систем — нервової, ендокринної
та імунної.

Незважаючи на успіхи сучасної медицини в розшифровці імунного механізму
хронічного запального процесу при БА (Чернушенко Е.Ф., 2000; Алешина
Р.М., 2000), недостатньо вивченими залишаються питання взаємозв’язків
нервової та ендокринної систем з імунним статусом. В останні роки
отримані нові дані про механізми, що забезпечують комплексну взаємодію
між даними системами (Камаев И.Т., 1997; Акмаев И.Г., 2001).
Передбачається, що інтегратором цієї взаємодії є епіфіз. Його основний
гормон, мелатонiн, бере участь у регуляції діяльності центральної і
вегетативної нервової систем, ендокринних органів і імунної системи, а
також здатний здійснювати захист від стресу на центральному і
периферичному рівні (Малиновская Н.К., 1998; Семичева Т.В. с соавт,
2000; Maestronі G.J. 1995). Питання про роль мелатонiну в патогенезі БА
у дітей вивчено недостатньо, що створює передумови для більш глибокого
вивчення патогенетичного зв’язку нейрогуморальних порушень з імунними
механізмами.

Актуальними є пошуки способів підвищення ефективності базисної терапії
(основні принципи якої, визначені Міжнародними консенсусами і
нормативними документами МОЗ України, враховують сучасну концепцію
патогенезу, фазу і ступінь важкостi захворювання), тому що не завжди
вдається отримати бажаний ефект від проведеного лікування.

Таким чином, вивчення патогенезу БА з урахуванням змін у стрес-залежних
системах організму, а також впровадження в практику нових способів
лікування, здатних потенціювати ефективність базисної терапії і
санаторно-курортного лікування, є актуальними і перспективними.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри педіатрії
з курсом фізіотерапії факультету післядипломноi освiти Кримського
державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України:
“Ефективність лікування поширених захворювань у дітей на різних етапах
реабілітації” (шифр 02/10, номер державної реєстрації 0102U006362).

Мета дослідження: підвищення ефективності базисної терапії бронхіальної
астми у дітей на підставі вивчення і корекції стрес-залежних змін
ендокринної, імунної, центральної і вегетативної нервової систем.

Завдання дослідження:

1.Дати оцінку змінам рівня «стресових» гормонів гiпофiзарно-наднирковоi
осі (АКТГ, кортизол) при бронхіальній астмі у дітей.

2.Виявити особливості добового ритму секреції мелатонiну у дітей, що
страждають на бронхіальну астму.

3.Вивчити функціональну інтеграцію гормональних компонентів
стрес-реалізуючої (АКТГ, кортизол) і стрес-лімітуючоi (мелатонiн) систем
при загостренні і в ремісії бронхіальної астми у дітей.

4.Оцінити показники психологічного і вегетативного статусу при
бронхіальній астмі з позиції стійкості дітей до стресу, виявити
залежність гормональних зрушень, імунного статусу і функції зовнішнього
дихання від психологічних особливостей особистості і вегетативної
регуляції.

5.Дати патофізiологічне обгрунтування доцільності використання та
оцінити клінічну ефективність застосування препаратів Три-Вi плюс і
глiцирам у комплексній терапії загострення, а також методу
бiорезонансноi вiбростимуляцiп в ремісії бронхіальної астми у дітей, на
санаторно-курортному етапі реабілітації.

Об’єкт дослідження: патогенетичні аспекти бронхіальної астми у дітей.

Предмет дослідження: особливості стрес-залежних змін ендокринної,
імунної, центральної і вегетативної нервової систем при бронхіальній
астмі у дiтей.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, функціональні (спірографія,
кардiоiнтервалографiя), гормональні, імунологічні, психологічні,
статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Результати дослідження розширюють
розуміння патогенетичної сутності БА у дітей, за рахунок розшифровки
стрес-опосередкованих змін ендокринної, імунної, центральної і
вегетативної нервової систем.

У дітей, що страждають на БА, доведено наявність системи
стрес-опосередкованоi регуляції функціональної інтеграції ендокринної,
імунноi, центральної і вегетативної нервової систем.

Вперше дана оцінка добового профілю секреції мелатонiну, як
стрес-лімітуючого фактора при БА у дітей.

Доведено залежність функції зовнішнього дихання та імунного статусу від
секреції АКТГ, кортизолу і мелатонiну, а також від психологічних
особливостей і вегетативного статусу при БА у дітей.

Дано наукове обгрунтування доцільності корекції дисбалансу
стрес-реалізуючих і стрес-лімітуючих факторів у дітей, хворих на БА.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлено, що оцінка стану
стрес-реалізуючої і стрес-лімітуючої систем у дітей, що страждають на
БА, істотна при виборі диференційованої патогенетичної терапії
захворювання.

Доведено, що корекція стрес-опосередкованих змін ендокринної та імунної
систем (з використанням препаратів Три-Вi плюс і глiцирам) дозволяє
підвищити ефективність базисної терапії при загостреннi БА у дітей.

Доведено ефективність використання методу БРВС, з метою підвищення
стрес-резистентності у дітей з БА, на санаторно-курортному етапі
реабілітації.

Результати роботи впроваджені в практику роботи пульмонологічних
відділень I-го дитячого міського клінічного об’єднання та
Республіканської дитячої клінічної лікарні м. Сімферополя, I дитячої
лікарні м. Євпаторії, Мiжнародного дитячого медичного центру “Євпаторія”
м. Євпаторії, санаторію “Ювілейний” м. Євпаторії, Кримського
республiканського науково-дослiдного iнституту фiзичних методiв
лiкування i медичноi клiматологiп iм. I.М.Сеченова м. Ялти.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено
інформаційно-патентний пошук, підібрана і проаналізована література,
стосовно проблеми дослідження, що надало можливість сформулювати тему,
актуальність і дослідницьку програму роботи. Виконано індивідуальне
клінічне обстеження, збір і підготовка біологічного матеріалу для
подальшого дослідження з використанням методу iмуноферментного аналізу,
проведено психологiчне анкетування (тести Спiлбергера, Айзенка). Автором
самостійно проведена статистична обробка отриманих у ході дослідження
даних, теоретичний аналіз і узагальнення результатів досліджень,
сформульовані висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
повідомлені та обговорювались на засіданнях кафедри педіатрії з курсом
фізіотерапії факультету післядипломної освіти Кримського державного
медичного університету ім. С. І. Георгієвського; щорічних наукових
читаннях – “День науки” (м. Сімферополь, 2003, 2004); III, IV, V
Республіканських Конгресах курортологів і фізіотерапевтів “Актуальные
вопросы организации курортного дела, курортной политики и физиотерапии”
(м. Євпаторія, 2003, 2004, 2005); IV, V, VI науково-практичних
конференціях “Актуальные вопросы биорезонансной вибростимуляции” (м.
Євпаторія, 2003, 2004, 2005); міжнародній науково-практичній конференції
“Актуальные вопросы реабилитации детей из регионов антропогенного
загрязнения” (м. Євпаторія, 2003); III, IV Всеукраїнських
науково-практичних конференціях “Актуальные вопросы детской
кардиоревматологии” (Євпаторія, 2004, 2005); I науково-практичній
конференції “Биофизические и клинические эффекты ультрафиолетовой
радиации” (м. Євпаторія, 2004); міжнародній науково-практичній
конференції “Актуальные вопросы реабилитации детей из регионов
антропогенного загрязнения” (м. Євпаторія, 2004); II Мiжнароднiй
науково-практичній конференції “Здорова дитина: здоровiй дитині –
здорове середовище” (м. Чернiвцi, 2004); щорічних наукових читаннях
лікарів Євпаторійського курорту “Аcta Eupatorica” (м. Євпаторія, 2004,
2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 20 праць, у тому числі: 9
статей у провiдних спеціалізованих журналах, 11 – у матеріалах з’їздів,
конгресів, конференцій, тезах доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 201
сторінці комп’ютерного тексту і складаються iз вступу, огляду
літератури, 4 розділів власних досліджень, обговорення та узагальнення
одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних літературних джерел (302 видання вітчизняних і
російськомовних, та 98–іноземних авторів). Робота ілюстрована 47
таблицями і 15 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. На базі пульмонологiчних відділень І
дитячої міської клінічної лікарні і Республіканської дитячої клінічної
лікарні м. Сімферополя, а також МДСОЦ » Дружба» м. Євпаторії було
обстежено 119 дітей у віці 7-14 років, що страждають на БА, різного
ступеня важкості. 70 пацієнтів з БА обстежені у фазі загострення
(пiсляприступний період, середня тривалість 5,1 ± 0,4 дні). У фазі
клінічної ремісії БА (середня тривалість 3,24 ± 0,21 місяці) обстежено
49 пацієнтів.

Діагноз БА був верифiкований на підставі даних анамнезу, фiзикального
обстеження, лабораторних та інструментальних методів дослідження
(спірографія — з визначенням основних параметрів ФЗД: ЖЄЛ, ФЖЄЛ, ОФВ1,
ПОШВ, МОШ25, МОШ50, МОШ75.). Оцінка ступеня важкості (iнтермiтуючий
перебiг, персистуючий — легкий, середньо-важкий і важкий) здійснювалася
відповідно до рекомендацій Міжнародних Консенсусів та Наказу МОЗ України
№ 499 вiд 28.10.2003 р.

Комплексні клініко-функціональні, лабораторні, гормональні, імунологічні
і психологічні дослідження проводилися в динаміці: при надходженні в
стаціонар (на 2-3 день) чи на санаторно-курортний етап реабілітації (на
5-6 день), і після закінчення повного курсу лікувально-реабілітаційних
заходів.

Методом твердофазного імуноферментного аналізу в сироватці крові
визначали кількісну концентрацію кортизолу (тест-системи ТОВ
“Хема-Медика”, м. Москва і “стероидІФА-Кортизол-01” ЗАТ “Алкор Био”, м.
Санкт-Петербург) і АКТГ (тест-системи “Sangui BioTech, Inc.”, USA і
“Biomerica”, USA). Про вміст в організмі мелатоніну судили по
концентрації його основного метаболіту 6-сульфатоксимелатоніну (6-СОМТ)
у денній (з 8.00 до 20.00 годин) та нічній (з 20.00 до 8.00 годин)
порціях сечі. Методом імуноферментного аналізу (тест-система “IBL”,
Hamburg, Germany), визначалась кількість 6-СОМТ в кожній із проб. Зразки
сироватки та сечі зберігались в замороженому стані при температурі –20
°С. Обстеження проводилось в осінньо-літній період (з квітня по липень),
з метою виключення сезонних коливань рівня даного гормону.

Для проведення медико-психологічного обстеження дітей були використані
наступні методики: Ч.Д. Спілбергера, Ю.Н. Ханіна — для кількісної оцінки
показників реактивної (РТ) і особистісної тривожності (ОТ) (Райгородский
Д.Я., 2001); тест — опитувальник Г. Айзенка (адаптований А.Г. Шмельовим)
для визначення психологічного типу особистості та стану емоційної
лабільності (Райгородский Д.Я., 2001).

Дослідження стану ВНС проводили шляхом реєстрації кардіоінтервалограм в
стані спокою та при проведенні кліноортостатичної проби (КОП) (Баевский
Р.М. и др., 2001). При цьому визначали: величину моди (Мо, с), амплітуду
моди (АМо, %), варіаційний розмах (?Х, с), індекс напруження (ІН, у.о.)
— за яким судили про вихідний вегетативний тонус (ВВТ); вегетативний
показник ритму (ВПР). Вегетативна реактивність (ВР) визначалась при
проведенні КОП по відношенню ІН2 в ортоположенні до ІН1 в стані спокою.

Для вивчення імунного статусу використовувався комплекс показників
клітинного і гуморального імунітету. Дослідження клітинної ланки
складалися із визначення абсолютної та відносної кількості субпопуляцій
лімфоцитів, що несуть на своїй поверхні наступні рецептори: CD3, CD4,
CD8, CD16, CD22, а також обчислення індексу імунорегуляції (СD4/СD8).
Для виявлення CD-маркерів використовувався метод непрямої реакції
поверхневої імунофлюоресценції (РІФ) з моноклональними антитілами.
Дослідження гуморальної ланки (кількісне визначення сироваткових
імуноглобулінів класів А і Е) проводилось за допомогою методу
твердофазного імуноферментного аналізу (тест-системи ЗАТ “Вектор-Бест”
м. Новосибірськ) з використанням моноклональних антитіл.

Препарати базисної терапiп призначалися з урахуванням важкості і фази БА
(“Iнструкцiя про дiагностку, клiнiчну класифiкацiю та лiкування
бронхiальноi астми” (Наказ МОЗ України №499 від 28.10.2003 р.))

Для потенціювання базисної терапії у фазі загострення, в стандартну
схему лікування була включена комбінація препаратів — Три-Ві плюс і
гліцирам. Препарат Три-Ві плюс призначався по 1 таблетці через день,
вранці, під час їжі. Гліцирам — по 0,02 г двічі на день, за 30 хвилин до
їжі. Курс терапії становив 14 днів.

Для підвищення ефективності санаторно-курортної реабілітації
застосовувався метод БРВС, з використанням апарата БРС-2М,
функціонуючого за принципом біологічного зворотного зв’язку (БЗЗ).
Терапевтичний вплив був спрямованний на область грудної клітки і
проекцію надниркових залоз. Курс лікування становив 8 щоденних процедур.

У залежності вiд запропонованих способів корекції були сформовані
наступні групи: у фазi загострення БА в умовах стаціонару 40 дітей
(група порівняння) одержували препарати базисної терапії в залежності
вiд ступеня важкості захворювання і 30 дітей (основна група), яким на
тлі базисної терапії призначалися препарати Три-Вi плюс і глiцирам.
Група дітей, що знаходилися в фазі клінічної ремісії БА (49 осiб), у
комплекс санаторно-курортного лікування (СКЛ) яким були включені сеанси
БРВС. Контрольну групу склала 21здорова дитина тогож вiку i статi.

Статистична обробка даних проводилась з використанням методів
непараметричної статистики за допомогою комп’ютерного пакета Statistica
v 6 (StatSoft, USA). Визначались основні статистичні характеристики:
середнє, помилка середнього і стандартне відхилення. Перевірка гіпотез
щодо рівності двох середніх виконувалась з використанням парного
критерію Вілкоксона і U-тесту Манна-Уїтні. Для оцінки ступеня
взаємозв’язків проводився кореляційний аналіз з обчисленням парних
коефіцієнтів кореляції Спірмена (r). Вивчення зв’язків між перемінними,
підбір лінійної моделі та оцінка її адекватності виконувалося методом
множинної покрокової регресії з використанням критерію Фішера (р)
(Гельман В.Я., 1999).

Результати досліджень та їх обговорення. За даними анамнезу, головними
стресовими факторами, що викликали загострення захворювання були:
фізичне (52,1 %) та психоемоційне навантаження (37,8 %), часті ГРВI
(37,8 %), зміна метеоситуацiп (32,8 %). У 28,6 % дiтей реєструвалися
різні комбінації факторів, а 35,3 % постійно підпадали під вплив
екологічно-несприятливого середовища. Приступи частіше виникали в нічнi
та ранковi години у 73,1 %, у ранкові і денні — у 14,3 %, а в 15
пацієнтів (12,6 %) — не залежали від часу доби.

Оцінка стану гормональних компонентів стрес-реалізуючої і
стрес-лiмiтуючої систем свiдчила про те, що у дітей, хворих на БА, мають
мiсце зміни в стрес-реалізуючій системі організму (табл. 1).

Таблиця 1

Показники гормональних компонентів стрес-реалізуючої системи

у дітей з БА (М±m)

Показники Здорові діти

Діти з БА

(загострення)

1

2

р2-1 Діти з БА

(ремісія)

3

р3-1 р2-3

Кортизол нмоль/л

289,59±12,89

235,81±15,84

n=20

n=65

р<0,05 580,38±61,14 n=45 р<0,001 р<0,001 АКТГ пг/мл 41,10±18,93 57,48±18,56 n=15 n=60 р<0,05 23,61±2,31 n=40 р<0,05 р<0,01 У фазі загострення захворювання виявлено вірогідне підвищення концентрації АКТГ, як порівняно із здоровими (р<0,05), так і з дітьми, що перебувають в ремісії (р<0,01), що свідчить про підвищення функціональної активності гіпофізу, внаслідок активації стрес-реалізуючої системи. Однак дані зміни не супроводжувалися адекватним стрес-індукованим збільшенням продукції кортизолу, рівень якого залишався нижче, ніж у здорових дітей (р<0,05). У фазі ремісії рівень кортизолу, що перевищував в 2 рази аналогічний показник у здорових дітей (р<0,001), був поєднаний зі зниженим рівнем АКТГ (р<0,05). В обох групах дітей, що страждають на БА, кореляційний аналіз не виявив вірогідних зв’язків між рівнем АКТГ і кортизолом, що свідчить про порушення внутрішнього механізму регуляції активності стрес-реалізуючої системи (у здорових дітей дані показники пов’язані зворотним кореляційним зв’язком (r=-0,385; р<0,05)). Дані, отримані при обстеженні групи здорових дітей (табл.2), свiдчили, про те, що секреція мелатоніну підкоряється циркадіанній ритміці (з максимальними значеннями в нічні, і мінімальними - в денні години), а також те, що функціональна активність епіфізу знаходиться в протифазі з діяльністю гіпофізу. Даний факт був підтверджений результатами кореляційного аналізу. Виявлені вірогідні зворотні кореляції між вмістом АКТГ, з одного боку, і добовою (r=-0,473; р<0,05), денною (r=-0,467; р<0,05) і нічною (r=-0,477; р<0,05) концентрацією мелатоніну, з другого, а також добовою концентрацією мелатоніну i кортизолу (r=0,698; р<0,05). Таким чином, підтверджується існування двох механізмів регулювання активності стрес-системи організму. Перший механізм (внутрішньої регуляції) полягає в тому, що обмеження активності гіпофізарно-надниркової осі (стрес-реалізуюча система) підкоряється принципу зворотного зв’язку. Другий механізм (зовнішньої регуляції) контролюється основним гормоном стрес-лімітуючої системи - мелатоніном, і полягає у тому, що модулюючий вплив цього гормона виявляється в антагонізмі дії, щодо гіпофізарної продукції АКТГ, і синергізмі – у відношенні продукції кортизолу наднирковими залозами. Дані, одержані при обстеженні групи дітей, що страждають на БА (табл.2), свiдчили про порушення добового ритму секреції мелатоніну, з високими денними і низькими нічними показниками. Порушення кількісної продукції і ритму секреції мелатоніну є пусковим моментом, що призводить на початкових етапах до виникнення десинхронозу, за яким слiдує виникнення органічної патології. Таблиця 2 Загальний рівень і добовий розподіл концентрації мелатоніну у дітей, хворих на БА (М±m) Показники Здорові діти Діти з БА (загосторення) 1 2 р2-1 Діти з БА (ремісія) 3 р3-1 р2-3 Мелатонін (6-СOMT) нг/мл -доба 448,16 ± 4,52 498,09 ± 52,42 n=10 n=20 р>0,05 270,08 ± 39,28

n=15

р<0,05 р<0,05 Мелатонін (6-СOMT) нг/мл- день 31,59 ± 3,39 198,38 ± 54,72 n=10 n=20 р<0,01 228,58 ± 87,16 n=15 р<0,05 р>0,05

Мелатонін (6-СOMT) нг/мл- ніч

416,57 ± 5,58

299,71 ± 50,09

n=10

n=20

р<0,05 41,50 ± 3,10 n=15 р<0,001 р<0,01 У фазi загострення захворювання нічна концентрація мелатоніну була пов’язана з рівнем кортизолу (r= -0,654; р<0,01) і АКТГ (r= -0,359; р<0,05), а денна – зворотно корелювала з рівнем АКТГ (r= -0,694; р<0,01), ступенем важкості (r= -0,660; р<0,001) і тривалістю захворювання (r= -0,593; р<0,01), а також із вмістом кортизолу (r=0,637; р<0,01). Той факт, що у дітей, хворих на БА, мали місце вихідно знижені показники нічної концентрації мелатоніну, які не залежали від ступеня важкості і тривалості захворювання, є провiидним у розвитку десинхронозу. Модулюючий вплив даного гормона у відношенні активності гіпофізарно-надниркової осі, спрямований на підтримку гомеостазу та здійснення адаптації, реалізується за рахунок підвищення його денного вмісту. У тому випадку, коли цього не відбувається, ми можемо прогнозувати обтяження перебігу захворювання. У фазi ремісії БА, денний рівень мелатоніну був зворотно пов'язаний з концентрацією кортизолу (r= -0,695; р<0,001), а нічний – прямо з рівнем АКТГ (r=0,544; р<0,01) і зворотно - з вмiстом кортизолу (r=-0,753 р<0,01). Виявлена залежність важкості перебігу захворювання від денної (r= -0,547 р<0,05) і нічної концентрації мелатоніну (r=-0,705 р<0,001). Таким чином, більш важкий перебіг захворювання асоціювався з низьким рівнем як нічної, так і денної концентрації мелатоніну, що свідчить про зниження функціональних резервів стрес-лімітуючої системи у дітей з більш важким перебігом БА. Одержані результати свідчать про збереження десинхронозу, який підтверджується різноспрямованим впливом нічної і денної концентрацій мелатоніну на продукцiю кортизолу. Зниження потенціалу стрес-лімітуючої системи, на тлі високих показників кортизолу у дітей в стадії ремісії, ймовірно, пов’язано не тільки з основним захворюванням, але і з додатковим екологiчним стресовим навантаженням в місцях постійного мешкання дітей. Психологічні особливості особистості і стан ВНС відіграють значну роль, як в механізмах реалізації стресу, так і в формуванні стрес-резистентності. Висока тривожність є однією з головних причин низької стійкості до стресу, оскільки її рівень передбачає подальший розвиток адаптаційних процесів у всіх функціональних системах (Бройтигам В. И.с соавт., 1999; Макаева М.Я.с соавт., 2000). Було встановлено, що у фазі загострення БА, рівні РТ і ОТ (за тестом Спілбергера) були нижче, ніж в фазі ремісії, але ці відмінності не були вірогідними. Діти із загостренням БА обстежувались в ранньому пiсляприступному періоді, коли відбувається розвиток і зростання стрес-протекторних проявів, отже, більш низькi показники РТ і ОТ пов’язані з ініціюючим впливом ЦНС у розвитку адаптаційного процесу. У дітей з БА, обстежених у фазі ремісії, показник ОТ відповідав високому рівню (45 і більше балів) і корелював з тривалістю захворювання (r=0,388; р<0,05). За результатами теста-опитувальника Айзенка, найбільш поширеним психологічним типом особистості серед дітей з БА, був інтравертований. Прояви екстра-інтраверсії (у фазі загострення) залежали від тривалості пiсляприступного періоду (r=-0,422; р<0,05), що свідчить про стрес-індуковане збільшення даного показника. При вивченні взаємозв’язків між основними психологічними характеристиками і центральними гормональними компонентами стрес-реалізуючої і стрес-лімітуючої систем, нам на вдалося виявити вірогідних кореляційних зв’язків, що може стати непрямим свідченням десинхронізації нейроендокринних міжсистемних взаємодій. В той час як у здорових дітей нами був виявлений взаємозв’язок добової концентрації мелатоніну з показниками РТ (r=0,518; р<0,05) та екстра-інтраверсією (r=0,601; р<0,05), якi відображають адаптивні можливості психіки. У періоді загострення встановлено пiдвищення показників АМо (р<0,001), ВПР (р<0,01), зниження ?Х (р<0,001). ВВТ (по ІН1=243,05 ± 38,04 у.о.) і ВР (4,22±0,66) відповідали гіперсимпатикотонічному варіанту, що свідчило про підвищену активність стрес-реалізуючої системи і виражене напруження адаптаційно-пристосувальних механізмів. При вивченні психовегетативних взаємовідносин було виявлено, що зростаючи ерготропні прояви пов’язані зі змінами психологічного статусу і гормональною активністю. Так, пiдвищення активності симпатичного відділу ВНС супроводжувалось зниженням показників ОТ і збільшенням екстравертованості: ІН1 - ОТ (r= -0,458; р<0,01); ВПР - екстра-інтраверсія (r=0,471; р<0,01); АМо - екстра-інтраверсія (r=0,400; р<0,05). Денна концентрація мелатоніну була пов’язана зворотним зв’язком з ІН1 (r= -0,589; р<0,05) і ВПР (r=- 0,595; р<0,05). Даний факт свідчить про те, що підвищення рівня мелатоніну необхдне для зниження активності симпатичного відділу ВНС. В свою чергу, зростання активністi симпатичного відділу ВНС, за показниками АМо (r=0,386; р<0,05), ІН1 (r=0,366; р<0,05), і ВПР-(r=-0,397; р<0,05) і ?Х (r=-0,356; р<0,05), асоціювалось з більш високим рівнем кортизолу. В ремісії захворювання вірогідні відмінності (порівняно зі здоровими) мали тільки показники ?Х (р<0,001) і ВПР (р<0,01). ВВТ відповідав ейтонічному варіанту (57,32 ± 6,02 у.о.), а ВР характеризувалась як нормотонічна (2,34 ±0,15). Однак, враховуючи значну питому вагу гуморального (Мо), парасимпатичного (?Х) і симпатичного впливу (ВПР) в підтриманні ейтонії, можна розцінити одержані результати, як напруження адаптаційних механізмів. У будь-якій функціональній системі гомеостатичного рівня, імунні механізми наряду з нервовими, ендокринними та іншими виступають в ролі одного із компонентів динамічної саморегулюючої організації, спрямованої на адаптацію організму до оточуючого середовища (Судаков К.В., 2003). Встановлено, що у дітей, хворих на БА, мають мiсце зміни в імунному статусі. Відмічалось вирогiдне зниження (порівняно з контролем) абсолютних (у фазі загострення), та відносних (у фазі ремісії) значень показників СD3 (р<0,001), СD4 (р<0,001), СD8 (р<0,001), СD16 (р<0,001). Рiвень В-лімфоцитiв (СD22) був вище як в загостренні (р<0,001), так в ремісії (р<0,05). В гуморальнiй ланцi імунітету виявлено підвищення рівня загального IgE (р<0,001) та зниження концентрації сироваткового IgA. При аналізі міжсистемних зв’язків між показниками стрес-реалізуючої і стрес-лімітуючої систем, з одного боку, і імунним статусом, було виявлено, що при загостреннi БА знижені показники нічної концентрації мелатоніну асоціювались з підвищеним рівнем IgE (r= -0,875; р<0,05), а підвищена концентрація АКТГ – зі зменшеним вмістом IgA (r= -0,590; р<0,05). У фазi ремісії зміни як нічної, так і денної концентрації мелатоніну були пов'язанi зi станом клітинної ланки імунітету. Загальна кількість СD3-лімфоцитів залежала від денного (r=0,882; р<0,01) і нічного (r=0,955; р<0,001) рiвня мелатоніну. В той час, як відносний вміст субпопуляцій лімфоцитів СD16 (r=0,812; р<0,001), СD8 (r=0,783; р<0,01), СD22 (r= -0,841; р<0,01), а також ІРІ (r= -0,662; р<0,01), був пов?язаний з його нічним рiвнем. r ? ¦ E D ?X ¤ ¦ I D ph ???0??? ???0??? O ???0??? ???0??? O ???0??? ???0??? O ???s?? ???0??? ???0??? O `?? a a a phU взаємозв’язки між показниками імунного статусу і станом ВНС, психологічними особливостями особистості. У фазi загострення БА більш високі показники реактивності ВНС і значения ОТ прямо корелювали з показником СД4: ІН2 - СД4 % (r=0,475; р<0,001), ОТ - СД4 % (r= -0,398; р<0,05). В ремісії більш важкий перебіг захворювання асоціювався з низьким рівнем IgА (r= -0,351; р<0,01), а зростання iп тривалостi супроводжувалось більш високими значеннями даного показника (r=0,343; р<0,01). Збільшення активності парасимпатичного відділу ВНС (зиження ІН1, ІН2, АМо, збільшення ?Х) було пов?язано з рiстом відносної кількості СD8, зниженням ІРІ та зменшенням рівня IgЕ. В свою чергу, відносна кількість NK (СD16) корелювала з показниками РТ (r= -0,691; р<0,05), ОТ (r= -0,939; р<0,001) та нейротизмом (r= -0,573; р<0,05). Аналіз показників ФЗД свідчив про наявнiсть проявiв бронхіальної обтрукцiі у фазi загострення БА, що підтверджувалось вирогiдним зниженням об’ємних і швидкісних параметрів. В ремісії показники ФЗД не відрізнялись від відповідних здоровим дітям. Встновлено, що пiд час загострення знижені показники ОФВ1 (r=-0,332; р<0,05) і ЖЄЛ (r=-0,332; р<0,05) асоціювались з високим рівнем ОТ, що може бути одним з підтверджень психосоматичного генезу захворювання та проявiв нейрореспiраторноi дезадаптацiп. В ремісії БА відмічався негативний вплив високих рівнів кортизолу на такі показники ФЗД, як ФЖЄЛ (r=-0,650; р<0,001) і ОФВ1 (r=-0,604; р<0,001). У здорових дітей нами була виявлена залежність ЖЄЛ (r=0,934; р<0,001) від денної, а ПОШВ (r=0,824; р=0,02) – від нічної концентрації мелатоніну. Можливість впливу на виявлені зміни в стрес-системі вивчалась при проведенні реабілітаційного лікування з використанням як медикаментозних, так і немедикаментозних методів. На етапі стаціонарного лікування дiти були розподiленi на групу порівняння (40 осіб) - базисна терапія, та основну групу (30 осіб), яким додатково до препаратiв базисної терапії призначалися Три-Ві плюс і гліцирам. Тривалiсть лiкування становила 14 днів. За період спостереження в обох групах була відмічена позитивна динаміка, що проявлялось зменшенням добової кількості і важкості приступiв, зменшенням або відсутнiстю нічних приступiв, зменшенням інтенсивності кашлю і сухих хрипів в легенях при аускультації. Обстеження хворих основноi групи свiдчило, що позитивний клінічний ефект спостерігався у 27 (90 %) із 30, хворих на БА. При аналізі динаміки основних клінічних ознак у пацієнтів групи порівняння спостерігалась менш виражена динаміка, позитивний ефект відмічався у 31 дитини (78 %). Після проведеного лікування в обох групах позитивна динаміка виражалась у збільшенні рівня кортизолу і зниженні концентрації АКТГ, але тільки в основній групі дітей, зміни вмісту АКТГ були вірогідними (р<0,05). Також в основній групі, на відміну від групи порівняння, відновлювався зворотний зв’язок між рівнем кортизолу та АКТГ (r= -0,705; р<0,01), що свідчить про репарацію внутрішнього механізму обмеження активності стрес-реалізуючої системи. В обох групах відмічалась односпрямована динаміка змін рівня мелатоніну. При практично незмінній нічній концентрації, добова знижувалась за рахунок зменшення денного рiвня. Дані зміни були більш виражені у дітей основної групи, однак не Мали вірогідного характеру. Призначення препаратів Три-Ві плюс і гліцирама практично не впливало на показники психологічного статусу і стан ВНС. В iмунному статусi cпостерігалось вірогідне збільшення відносної кількості NK-клiтин (СD16) (р<0,05) та зниження абсолютної кількості В-лімфоцитів (СD22) (р<0,01), рівня IgE (р<0,05) і більш виражена тенденція до нормалiзацiп рівня IgA. Дані зміни були більш вираженими завдяки дії препарату Три-Ві плюс, який містить основні мікроелементи, що нормалізують роботу імунної системи. При порівнянні даних, що характеризують стан ФЗД, потрібно зазначити, що у дітей основноi групи, відмічалось вірогідне покращення як об’ємних, так і швидкісних показників. Імовірно, така динаміка була пов’язана з протизапальною дією препарату гліцирам (завдяки стимуляції кори надниркових залоз та збільшення продукції ендогенного кортизолу). При аналiзi вiддалених результатiв клiнiчного ефекту проведеної терапії (впродовж 3-х та 6-ти місяцiв) нами було обстежено 20 дiтей основноi та 23 дитини группи порiвняння. Результати аналізу свідчили про покращення перебігу захворювання, вирогiдне (р<0,01) зниження кількості загострень, госпіталізацій та подовження ремісії у дітей основноi групи. Рівень кортизолу мав слабковиражену тенденцію до зниження, однак залишався більш високим у дітей основної групи. Денна концентрація мелатоніну мала тенденцію до зниження в обох групах, але у групі порівняння даний показник був вище і пов?язувався з бiльш високим рівнем АКТГ, що свідчило про підвищену активність стрес-реалізуючої системи та стрес-індуковане збільшення денної концентрації мелатоніну. Виявлено збільшення рівня особистісної тривожності і показника інтраверсії, а також зниження активності симпатичного відділу ВНС в обох групах дітей. Показники імунного статусу залишались більш стабільними у дітей основної групи. На етапі санаторно - курортної реабілітації нами було обстежено 49 дітей в фазi клiнiчноi ремісії БА. Тривалість перебування в санаторії становила 21 день. Всім дітям обстеженої групи в комплексі СКЛ призначались сеанси БРВС. Після проведеного СКЛ відмічалось вірогідне зниження рівня кортизолу (р<0,05), при стабільній концентрації АКТГ. Відмічена позитивна динаміка у відношенні нормалізації ритму секреції мелатоніну, за рахунок вирогiдного (р<0,01) зростання нічноi концентраціi, що підтверджує позитивний вплив методу БРВС, спрямований на відновлення змінених біоритмів. Показники РТ і ОТ (р<0,05) мали тенденцію до зниження. Кількість дітей, у яких показник ОТ характеризувався як високий, знизилась на 10,2%, за рахунок збільшення відсотка дітей із середнім і низьким рівнем цього показаника. Прояви емоцiональноi лабльностi в процесі реабілітації зменшились, та досягли рiвня здорових дітей (12,43±0,92). Отже, СКЛ c застосуванням методу БРВС сприятливо впливало на психологічний стан дітей з БА, призводило до корекціi негативних психоемоційних ознак, які формуються в результаті тривалого перебігу хронічної патології, та підвищення адаптивних можливостей психіки. Показники, що характеризують вегетативний гомеостаз, практично не змінились, однак тенденцію до росту мали параметри, які відображають стан симпатичного відділу ВНС і ВР (АМо, ІН1, ІН2), що свідчило про зростання адаптаційного потенціалу організму і реактивності ВНС. В процесі реабілітації відмічалась тенденція до зростання показників клітинного імунітету (за виключенням СD22 %) та Ig A, зниження рівня Ig Е (р<0,05), а також вірогідне збільшення швидкiсних показників ФЗД - МОШ50 (р<0,05) і МОШ75 (р<0,05) ВИСНОВКИ В дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне рішення актуальної наукової задачі, що поллягає в розшифровці патогенетичної ролі стрес-залежних змін ендокринної, імунної, центральної і вегетативної нервової систем при БА у дітей і розробка методів їх корекції. 1. При БА у дітей виявлені особливості функціонування стрес-реалізуючої і стрес-лiмiтуючої систем, якi залежать від фази захворювання і характеризуються рiзнонаправленими змінами показників основних гормонів стресу (АКТГ, кортизол); ритму секреції мелатонiну, психологічного статусу і вегетативного гомеостазу, що свідчить про нейроендокринну дезiнтеграцiю, підвищення стрес-реактивності й обумовлює необхідність диференційованої корекції. 2. У дітей з БА має місце порушення кількісної продукції і циркадiанного ритму секреції мелатонiну. Виявлено зворотну залежність між рівнем мелатонiну і ступенем важкостi захворювання. Дано оцінку виявленим порушенням з позицій дисбалансу стрес-лімітуючої системи. Показана стрес-протекторна модулююча дія мелатонiну, яка спрямована на обмеження активності гiпофiзарно-наднирковоi осі і симпатичного відділу ВНС (за рахунок зміни денного вмісту гормону). 3. Встановлено порушення внутрішнього механізму обмеження активності стрес-реалізуючої системи, який здійснюється за принципом зворотного зв'язку в системі гiпофiз-наднирковi залози, а також зниження функціональних можливостей стрес-лімітуючої системи (рiзнонаправлений вплив денного і нічного вмісту мелатонiну на продукцiю кортизолу), що призводить до неспроможності зовнішнього механізму обмеження стрес-реакції при БА у дітей. 4. Показано, що важливою складовою порушення стрес-резистентності при БА у дітей є високий рівень ОТ та інтравертована спрямованість рис темпераменту, що поєднується з підвищеною активністю симпатичного відділу ВНС. При цьому рівень ОТ не тільки визначає розвиток процесу адаптації в умовах стресу, але і зростає у випадку більш тривалого перебiгу захворювання. Підвищення цього показника (у фазі загострення БА) супроводжується зниженням показників ОФВ1 і ЖЄЛ, що дозволяє виділити синдром нейрореспiраторноi дузадаптацiп. 5. Виявлено виражені психоiмуннi та психоендокриннi зв'язки при БА у дітей. У фазі загострення захворювання збільшення ОТ і реактивності ВНС прямо корелювали з показником хелперно-iндукторноi субпопуляцiп Т-лiмфоцитiв (СD4), а в ремісії, приводили до зниження NK-клiтин (СD16). Зміни гормонального статусу (підвищення вмісту АКТГ і денного рівня мелатонiну), при загостренні БА, відображалися на стані гуморальної ланки імунітету (збільшення ІgЕ і зниження ІgА). У фазі ремісії зниження активності парасимпатичного відділу ВНС і низький денний рівень мелатонiна були поєднані зі зменшенням відносної кількості СD8, IРI і рівня ІgE, що підтверджує участь ЦНС, ВНС і гормонального статусу у формуванні імунних порушень при БА. 6. Встановлено, що комплексна оцінка стану стрес-системи у дітей, що страждають на БА, дозволяє виділити фактори, якi впливають на важкiсть захворювання, а саме: знижений вміст і порушення циркадiанного ритму секреції мелатонiну, неадекватна відповідь на стрес з боку надниркових залоз (низький рівень ендогенного кортизолу) і зниження адаптивних можливостей психіки з формуванням патологічного типу реагування на стрес. 7. Дано патофізиологічне обґрунтування доцільності корекції ендокринного дiсбалансу й особливостей стрес-реактивності при БА у дітей в залежності від фази захворювання. Доведена клінічна ефективність застосування препаратів Три-Вi плюс і глiцирам у фазi загострення (підвищення рівня ендогенного кортизолу, відновлення внутрішнього механізму обмеження активності стрес-реалізуючої системи, нормалізація показників ФЗД, зниження рівня ІgЕ та поліпшення показників клітинної ланки імунітету), і методу БРВС у ремісії захворювання (тенденція до нормалізації ритму секреції мелатонiну, зниження показників як психологічного (РТ і ОТ), так і фізіологічного компонентів стресу (рівень кортизолу), збільшення ерготропного потенціалу ВНС, зниження рівня ІgЕ, поліпшення показників клітинної ланки імунітету і ФЗД). ПРАКТИЧН? РЕКОМЕНДАЦ?Ї 1. При БА у дітей рекомендована комплексна динамічна оцінка стану стрес-реалізуючої і стрес-лiмiтуючоi систем (гормональний i психологічний статус, вегетативний гомеостаз), що необхідно враховувати при виборі диференційованої лікувальної тактики, прогнозуванні перебiгу захворювання та оцінки адекватності проведеної терапії. 2. При загостренні БА у дітей зі зниженою стрес-резистентністю (показник рівня ОТ по тесту Спилбергера більш 45 балів, гiперсимпатiкотонiчний варіант ИВТ і ВР, низький вміст ендогенного кортизолу, порушення циркадiанного ритму секреції мелатонина, у поєднаннi зі зниженими показниками як денного, так і нічного його рівня) рекомендується призначення препаратів Три-Вi плюс (по 1 таблетці через день, вранцi, під час їжі) і глiцираму (по 0,02 м двічі на день, за 30 хвилин до їжі), курсом не менш 2-х тижнів, для потенцiювання ефективності базисної терапії. 3. У комплекс СКЛ рекомендується включати сеанси БРВС (на курс не менш 8 щоденних процедур, терапевтичний вплив на область грудної клітки і проекції надниркових залоз), з урахуванням його модулюючого впливу на змінені параметри гормонального, психологічного, імунного статусу і вегетативного гомеостазу. СПИСОК ОПУБЛ?КОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ Д?СЕРТАЦ?Ї 1. Каладзе Н.Н., Соболева Е.М. Мелатонин и бронхиальная астма // Таврический медико-биологический вестник. – 2003. – Т.6, №1. – С.203-212 (Пiдбiр та аналiз лiтератури, написання статті). 2. Соболева Е.М. Психологические особенности личности и состояние вегетативной нервной системы у детей с бронхиальной астмой на санаторно-курортном этапе реабилитации, в оценке состояния стресс-реализующей и стресс-лимитирующей систем организма // Таврический медико-биологический вестник. – 2004. – Т.7, №2. – С.137-141. 3. Каладзе Н.Н., Соболева Е.М. Психонейроиммунологические взаимодействия у детей с бронхиальной астмой // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2004. – №2. – С.45-47 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання статтi). 4. Каладзе Н.Н., Соболева Е.М. Состояние кардиореспираторной системы у детей с бронхиальной астмой на санаторно-курортном этапе реабилитации // Таврический медико-биологический вестник. – 2004. – Т.7, №3. – С.52-56 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання статтi). 5. Каладзе Н.Н., Соболева Е.М. Физиологические свойства, патогенетическое значение и клиническое применение эпифизарного гормона-мелатонина //Вестник физиотерапии и курортологии. – 2004. – №3. – С.91-98 (Пiдбiр та аналiз лiтератури, написання статті). 6. Соболева Е.М., Каладзе Н.Н. Эффективность применения препаратов Три-Ви плюс и глицирам у детей с бронхиальной астмой с учетом их влияния на гормональные показатели стресс-системы организма // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2005. – №2. – С.51-53 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання статтi). 7. Соболева Е.М., Каладзе Н.Н. Показатели вегетативного гомеостаза и гормонального статуса в оценке состояния стресс-реализующей и стресс-лимитирующей систем у детей с бронхиальной астмой // Таврический медико-биологический вестник. – 2005. – Т.8, №2. – С.65-68 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання статтi). 8. Соболева Е.М., Каладзе Н.Н. Состояние стресс-системы организма у детей с бронхиальной астмой и коррекция выявленных нарушений на санаторно-курортном этапе реабилитации // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2005. – №1. – С.23-25 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання статтi). 9. Каладзе М.М., Соболєва О.М. Вплив методу бiорезонансноi вiбростимуляцiп на показаники iмуного статусу i адаптацiйнi резерви органiзму у дiтей з бронхiальною астмою, що проживають в зонах антропогенного забруднення // Вiсник наукових дослiджень. – 2004. – №2. – С.179-181 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання статтi). 10. Соболева Е.М. Влияние метода биорезонансной вибростимуляции на некоторые показатели нейро-иммуно-эндокринного статуса у детей с бронхиальной астмой на санаторно-курортном этапе реабилитации //Матерiали науково-практичноi конференцiп “Актуальнi проблеми клiнiчноi пульмонологiп”. – Киев, 2003. – C.51-52. 11. Соболева Е.М. Влияние метода биорезонансной вибростимуляции на динамику показателей гормонального и иммунного статуса у детей с бронхиальной астмой на санаторно-курортном этапе реабилитации //Медицична реабiлiтацiя, курортологiя и фiзiотерапiя. – 2003. – №2. – С.221-222 (Матерiали II з’iзду Всеукраiнськоi асоцiацiп фiзiотерапевтiв та курортологiв, науково-практична конференцiя з мiжнародною участю “Лiкувальнi фiзичнi чинники та здоров’я людини”). 12. Соболева Е.М. Iмуномодулююча дiя методу бiорезонансноi вiбростимуляцiп у детей з бронхiальною астмою на санаторно-курортному етапi // Перинатологiя та педiатрiя. – 2003. – №3. – С.89 (Матерiали III Всеукраiнськоi науково-практичноi конференцiп “Питання iмунологiп в педiатрiп”). 13. Использование метода биорезонансной вибростимуляции в реабилитации детей с бронхиальной астмой и рецидивирующим бронхитом /Н.Н. Каладзе, Е.М. Соболева, М.Л. Бабак и др. // Матерiали науково-практичноi конференцiп з мiжнародною участю, присвяченоi 80-рiччю кафедри медичноi реабiлiтацiп, фiзiотерапiп та курортологiп КМАПО iм. П.Л. Шупика. – Киiв, 2004. – С.62-64 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання тез). 14. Соболева Е.М. Влияние метода биорезонансной вибростимуляции на показатели клеточного и гуморального звеньев иммунитета у детей с бронхиальной астмой на санаторно-курортном этапе реабилитации // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2003. – №2. – С.60-61. 15. Соболева Е.М. Влияние метода биорезонансной вибростимуляции на показатели гормонального и иммунного статуса у детей с бронхиальной астмой, проживающих в зонах антропогенного загрязнения // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2003. – №3. – С. 27. 16. Некоторые патогенетические механизмы формирования и прогрессирования бронхиальной астмы у детей /Н.Н.Каладзе, Е.М. Соболева, М.Л.Бабак и др. // Матерiали конгресу педiатрiв Украiни “Актуальнi проблеми i напрями розвитку педiатрiп на сучасному етапi”. – Киiв, 2003. – С.69-70 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання тез). 17. Каладзе Н.Н., Соболева Е.М. Спектральные характеристики вариабельности сердечного ритма в оценке состояния стресс-реализующей и стресс-лимитирующей систем организма // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2004. – №2. – С.119-120 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання тез). 18. Соболева Е.М., Каладзе Н.Н. Применение метода биорезонансной вибростимуляции в реабилитации детей с бронхиальной астмой, проживающих в зонах радионуклидного загрязнения // Матерiали II Мiжнародноi науково-практичноi конференцiп “Здорова дитина: здоровiй дитинi – здорове середовище”. – Чернiвцi, 2004. – С. 82-83 (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання доповiдi). 19. Соболева Е.М., Каладзе Н.Н. Состояние основных эндокринных компонентов стресс-реализующей и стресс-лимитирующей систем у детей с бронхиальной астмой, проживающих в районах радионуклидного загрязнения //Вестник физиотерапии и курортологии. – 2004. – №4. – С.50 (Материали Республиканской научно-практической конференции “Актуальные вопросы реабилитации детей из зон антропогенного загрязнения”). (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, пiдготовка, аналiз i статистична обробка матерiалу, написання тез). 20. Соболева Е.М., Каладзе Н.Н. Психологические особенности личности, состояние вегетативной нервной системы и иммунный статус детей с бронхиальной астмой // Матерiали науково-практичноi конференцiп з мiжнародною участю “Вiд фундаментальних досліджень до прогресу в медицині”. – Харків, 2005. – С.-15-16 (Участь у плануванні клінічних досліджень, збір, підготовка, аналіз i статистична обробка матеріалу, написання доповіді). АНОТАЦIЯ Соболєва О.М. Стан стрес-реалізуючої і стрес-лімітуючої систем у дітей з бронхіальною астмою та способи корекції порушень в цих системах на різних етапах реабілітації. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 – педіатрія. – Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України. – Сiмферополь, 2005. Дисертація присвячена дослідженню стану стрес–реалізуючої і стрес–лімітуючої систем у дітей з БА, а також підвищенню ефективності лікування, як в умовах стаціонару, так і на санаторно-курортному етапі реабілітації. На підставі оцінки стану компонентів стрес–реалізуючої і стрес–лімітуючої систем показана можливість їх участі в патогенезі БА. В роботі вивчена динаміка показників основних гормонів стрес-системи (АКТГ, кортизолу, мелатоніну), в фазі загострення і ремісії захворювання, під впливом запропонованих засобів корекції. Виявлено дисбаланс різного характеру і вираженості, по відношенню до здорових дітей, в показниках гормонального, психологічного статусу, а також стану ВНС у дітей з БА в різні фази захворювання. Встановлено зміни стрес-реактивності, якi призводять до неспроможностi внутрішнього механізму обмеження стрес-реакції, а також зміни загального рівня і добового профілю (зниження нічної і підвищення денної) секреції мелатоніну, що свідчить про зниження функціональних можливостей стрес-лімітуючої системи. Показана ефективність включення в терапію постприступного періоду, з метою потенціювання базисної терапії, комбінації препаратів Три-Ві плюс і глiцирам, а також використання методу БРВС в комплексi санаторно-курортноi реабілітації. Ключові слова: діти, бронхіальна астма, стрес- система, лiкування. АННОТАЦИЯ Соболева Е.М. Состояние стресс-реализующей и стресс-лимитирующей систем у детей с бронхиальной астмой и способы коррекции нарушений в этих системах на различных этапах реабилитации. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 – педиатрия. – Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского МОЗ Украины. – Симферополь, 2005. Диссертация посвящена исследованию состояния стресс–реализующей и стресс–лимитирующей систем у детей с БА, а также повышению эффективности лечения, как в условиях стационара, так и на санаторно–курортном этапе реабилитации. На основании оценки состояния компонентов стресс-реализующей и стресс-лимитирующей систем показана возможность их участия в патогенезе БА. В работе изучена динамика показателей основных гормонов стресс-системы (АКТГ, кортизола, мелатонина), в фазе обострения и ремиссии заболевания, под влиянием предложенных способов коррекции. Обнаружен дисбаланс различного характера и выраженности, по отношению к здоровым детям, в показателях гормонального, психологического статуса, а также состояния ВНС у детей с БА, в различные фазы заболевания. Установлено изменение стресс–реактивности, выражающееся в нарушении взаимодействий гормональных компонентов гипофизарно-надпочечниковой оси, приводящих к несостоятельности внутреннего механизма ограничения стресс–реакции, а также изменение общего уровня и суточного профиля (снижение ночной и повышение дневной) секреции мелатонина, свидетельствующее о снижении функциональных возможностей стресс–лимитирующей системы. Выявлена обратная зависимость между степенью тяжести БА и уровнем мелатонина. В результате исследования психологических профилей детей, страдающих БА, выявлены высокие показатели личностной тревожности, нейротизма и интраверсии (в фазе ремиссии), свидетельствующие о снижении адаптивных возможностей психики. На основании исследования состояния ВНС отмечено, что в периоде обострения имеет место повышение активности симпатического отдела ВНС, сопровождающееся крайним напряжением адаптационно-приспособительных механизмов. В периоде ремиссии, изменения вегетативного гомеостаза свидетельствовали о сниженном адаптационном потенциале. Выявлены изменения в параметрах как клеточного, так и гуморального звеньев иммунитета, проявляющиеся снижением как абсолютного, так и относительного количества практически всех субпопуляций Т-лимфоцитов и уровня сывороточного Ig А, за исключением В-лимфоцитов и Ig Е, содержание которых вне зависимости от фазы заболевания оставалось повышенным. Установлены взаимосвязи между показателями иммунного статуса, с одной стороны, и гормональным, психологическим статусом и вегетативным гомеостазом, с другой, что подтверждает единство основных регулирующих систем организма – нервной, эндокринной и иммунной. Разработаны способы коррекции выявленных нарушений. Показана эффективность включения в терапию постприступного периода, с целью потенцирования базисной терапии, комбинации препаратов Три-Ви плюс и глицирам. Применение предложенного комплекса на фоне базисной терапии способствовало нормализации активности стресс-реализующей системы (снижение АКТГ, увеличение кортизола) и приводило к восстановлению внутреннего механизма ограничения стресс-реакции. При использовании метода БРВС, в комплекс санаторно-курортного этапа реабилитации, выявлено его положительное влияние на синхронизацию измененных биоритмов, повышение адаптивных возможностей психики и увеличение эрготропной активности ВНС. Анализ отдаленных результатов показал, что включение преложенных способов коррекции в схему традиционного лечения способствует удлинению ремиссии, снижению количества обострений и экстренных госпитализаций, улучшает качество жизни. Ключевые слова: дети, бронхиальная астма, стресс-система, лечение. SUMMARY Soboleva Е.М. State of stress-realizing and stress-limiting systems in children with bronchial asthma and methods of correction of disorders in these systems at different stages of rehabilitation. – Manuscript. Dissertation for a scientific degree of Candidate of Medical sciences by speciality 14.01.10 – pediatrics. – Crimean State Medical University named after S.I. Georgievsky, Ministry of Public Health Protection of Ukraine. – Simferopol, 2005. Dissertation is devoted to the investigation of the state of stress-realizing and stress-limiting systems in children with bronchial asthma (BA), and to the improvement of treatment efficiency both under the conditions of in-patient department and at the sanatorium-resort stage of rehabilitation. On the base of estimation of stress-realizing and stress-limiting systems components is demonstration of their ability to participate in pathogenesis of BA. The dynamics of indexes of the main hormones of stress-system (АСТH, cortisol and melatonin) in the phases of disease exacerbation and remission under the influence of proposed methods of correction has been studied in the work. There was found out disbalance of various character and expression relative to healthy children in indexes of hormonal, psychic status, as well as states of autonomic nerve system (ANS) in children with BA at various stages of diseases. There has been determined the change of stress-reactivity, expressing in disorders of interactions between hormonal components of adreno-hypophysial axis, leading to incompetence of the inner mechanism of eliminating stress-reactions, as well as the change of the general level and circadian profile (reduce of nocturnal and increase of day) melatonin secretion, that testifies of decrease of stress-limiting system functional abilities. Inverse dependence between the severity degree of BA and melatonin’s level has been determined. The methods of correction of the revealed disorders were worked out. There was shown efficiency of including into the therapy of in the period followed the attack of disease combination of preparations Tri Vi-plus and glyciram with aim to potentiate a base therapy. While using BRVS method in the complex of sanatorium-resort stage of rehabilitation there was revealed its positive influence on synchronization of the changed biorhythms, raise of adaptative abilities of psychics and increase in ergotrope ANS activity. Key words: children, bronchial asthma, stress-system, treatment. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ, СИМВОЛІВ АКТГ АМо БА БЗЗ БРВС ВВТ ВНС ВПР ВР ГРВI ЖЄЛ IВР IН IPI КIГ КОП Мо МОШ ОТ ОФВ1 ПОШВ РІФ РТ СКЛ ФЖЄЛ ФЗД ЦНС 6-СОМТ CD IgE IgA NK ?Х - адренокортикотропний гормон - амплітуда моди - бронхіальна астма - біологічний зворотний зв’язок - бiорезонансна вiбростимуляцiя - вихідний вегетативний тонус - вегетативна нервова система - вегетативний показник ритму - вегетативна реактивність -гострi респіраторні вірусні iнфекцiї - життєва ємність легень - індекс вегетативної рівноваги - індекс напруження - індексу імунорегуляції - кардiоiнтервалографiя - клiноортостатчна проба - мода - максимальна об’ємна швидкість видиху - особистісна тривожність - об’єм форсованого видиху за першу секунду - пікова об’ємна швидкість видиху - реакція поверхневої імунофлюоресценції - реактивна тривожність - санаторно-курортне лікування - форсована життєва ємність легень - функція зовнішнього дихання - центральна нервова система - 6-сульфатоксiмелатонiн - антигенний маркер фенотипу лiмфоцитiв - імуноглобулін Е - імуноглобулін А -природнi кiлери - варіаційний розмах Підписано до друку 12.05.2005. Формат 60х84 1/16 Папір фінський. Об’єм 1,25 ум.др.а. Тираж 100 прим. Замовлення № 47. ВДБВ “Таврія”, 95000. м. Сімферополь, вул. Горького, 5. Свідоцтво про внесення суб’єкта до держреєстру № 887, серія ДК від 04.08.2002 р.

Похожие записи