КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

НЕДЗВЕЦЬКИЙ ВІКТОР СТАНІСЛАВОВИЧ

УДК 576.311.348.4:546.62:616-001.28

Стан нервовоспецифічних білків і мнестичних процесів за умов впливу
несприятливих чинників різної природи та антиоксидантів

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі біофізики та біохімії

Дніпропетровського національного університету.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Неруш Петро Опанасович, завідувач кафедри нормальної фізіології

Дніпропетровської державної медичної академії.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший

науковий співробітник Нурищенко Наталія Євгенівна,

Інститут фізіології ім. академіка Петра Богача біологічного

факультету Київського національного університету

ім. Тараса Шевченка КМ України;

старший науковий співробітник відділу біофізики;

доктор біологічних наук, професор Плиска Олександр Іванович,

Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова МОН України,

завідувач кафедри анатомії, фізіології та шкільної гігієни;

доктор біологічних наук, професор Бразалук Олександр Захарович,

Дніпропетровська державна медична академія,

завідувач кафедри біохімії, медичної та фармацевтичної хімії.

Провідна установа: Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться 18.10.2006 2006 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Київського національного

університету ім. Тараса Шевченка

(м. Київ, просп. Акад. Глушкова, 2, біологічний факультет, ауд. ___ )

Поштова адреса: 01033, м. Київ-33, вул. Володимирська, 64

З дисертецією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного

університету ім. Тараса Шевченка (01033, м. Київ-33, вул. Володимирська,
58).

Автореферат розісланий “ 26 ”09 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Цимбалюк О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження процесів навчання і пам’яті в останні
роки привертають особливої уваги. Розкриття молекулярних механізмів
мнестичних процесів знаходиться лише на початку складного і тривалого
дослідницького шляху. Специфічні білки нейронів і глії визначають
особливості функціонування окремих клітинних компонентів нервової
системи та їх взаємодію як в нормі, так і при патологічних розладах. На
сьогоднішній день функції нервовоспецифічних білків у вищій нервовій
діяльності, розвитку патологій нервової системи залишаються вивченими
недостатньо для розуміння зв’язку між молекулярними, структурними
змінами і модуляцією фізіологічних процесів у нервовій системі
(Lariviere et al., 2004).

Міжклітинна адгезія є надзвичайно важливою для процесів розвитку,
диференціації і функціонування клітин нервової системи. Молекула адгезії
нервових клітин (NCAM) грає важливу роль в ембріогенезі нервової
системи, проростанні нейритів, формуванні і функціонуванні синапсів
(Hartz et al., 2005).

Гістоспецифічними компонентами проміжних філаментів цитоскелету
астроцитів є гліальний фібрилярний кислий білок (ГФКБ), нейронів –
триплет білків нейрофіламентів (НФ) (Mielke et al., 2006). Білки
проміжних філаментів обумовлюють такі життєво важливі процеси, як
аксональний транспорт, забезпечення стабільної морфології астроцитів та
їх відростків, проростання нейритів в процесах розвитку та репарації
ушкоджень (Hasselmo et al., 2004).

Більшість робіт, присвячених вивченню цитоскелетних і мембранних білків
клітин нервової системи, стосуються тільки їх загального вмісту.
Характер змін співвідношення окремих субодиниць, їх поліпептидна
гетерогенність, участь у нейродегенеративних процесах, когнітивних
функціях і відновленні пошкоджень залишаються нез’ясованими (Eng, 2000;
Pekny et al., 2004).

Зокрема, не встановлені точно процеси, що здатні поєднувати молекулярні
перебудови структурних білків в нервових клітинах зі змінами вищої
нервової діяльності. Передбачається, що структурною основою формування
умовних рефлексів, процесів навчання і пам’яті є модифікації
міжклітинних контактів у центральній нервовій системі (ЦНС) ( HYPERLINK
«http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?db=pubmed&cmd=Search&term
=%22Venero+C%22%5BAuthor%5D» \o «Click to search for citations by this
author.» Venero et al., 2004). Цитоскелетні перебудови і модуляція
експресії молекули адгезії нервових клітин, можуть бути одними з
найважливіших механізмів здатних асоціювати короткочасні зміни
активності нейронів та їх ансамблів з довгостроковими змінами структури
і функцій синаптичних контактів у межах груп нейронів і окремих структур
мозку (Ronn et al., 2003). У зв’язку з цим актуальним є питання
комплексної характеристики фізіологічних, біохімічних і молекулярних
показників, виявлення зв’язку між ними за умов дії ушкоджуючих чинників,
що викликають структурні і функціональні порушення.

Пошкодження фізичної природи, хімічні та метаболічні інсульти призводять
до розвитку реактивного астроцитозу, основними ознаками якого є
підсилення синтезу ГФКБ і фібрилогенезу у гіпертрофованих астроцитах
(Baydas et al., 2005). Несприятливі фактори впливають на процеси
нейрональної пластичності, до яких залучаються мембранні адгезивні
молекули. У зв’язку з цим актуальним постає питання порівняльної
характеристики впливу несприятливих факторів різного походження на
експресію нервовоспецифічних білків і функції ЦНС.

Одним з найбільш поширених індукторів структурно-функціональних порушень
у клітинах ЦНС є окисний стрес. Окисні ушкодження можуть бути важливою
причиною нейродегенеративних змін і прискореного розвитку пізнавального
дефіциту. Нез’ясованим залишається питання зв’язку між окисними
пошкодженнями, метаболізмом структурних нервовоспецифічних білків і
пізнавальною дисфункцією.

Розвиток чутливих методів імунохімії та молекулярної біології дозволив
виявити характерні зміни цитоскелетних і мембранних маркерів при різних
паталогічних станах. У попередніх роботах (Недзвецький и спіавт., 1990,
1991) детально досліджено ефекти іонізуючого випромінювання на
метаболізм нервовоспецифічних білків та їх роль у розвитку
пострадіаційного ЦНС-синдрому. Проблема впливу несприятливих факторів на
ЦНС залишається дуже гострою у зв’язку з інтенсивним розвитком сучасних
технологій. Токсикологічні ефекти іонів металів, промислових розчинників
широко досліджуються з оглядом на їх участь у генезі нейродегенеративних
розладів (Grant et al., 2002). Стрептозотоцин-індукований діабет
розглядається як адекватна модель для дослідження нейропатій при
метаболічних розладах (Gispen and Bissels, 2000).

Дослідження клітинної відповіді на дію ушкоджуючих факторів може бути
корисним у розкритті механізмів, що підтримують гомеостаз і здатність
нервової системи до пластичних змін. Хронічні несприятливі впливи, яких
зазнає організм людини в умовах техногенного пресингу, зумовлюють
необхідність пошуку адекватних показників ступеня пошкодження нервової
тканини. Оскільки специфічні функції нервової системи в значній мірі
контролюються нервовоспецифічними білками, можна передбачити зв’язок між
порушенням експресії таких білків і розвитком патологічних станів ЦНС.
Дослідження протекторних властивостей та тестування препаратів для
корекції патологічних станів ЦНС потребує вивчення молекулярних
механізмів їх дії. У зв’язку з цим особливу актуальність набуває пошук
адекватних маркерів, які дозволяють оцінювати ефективність
нейропротекторних заходів.

Комплексний підхід, який полягає в аналізі показників поведінкових
реакцій і пізнавальних процесів, окисного стресу, а також вмісту і
складу нервовоспецифічних білків може значно розширити уявлення про
механізми функціонування нервової системи. Отже, дослідження
нервовоспецифічних білків, змін їх експресії і порушення когнітивних
процесів за умов дії несприятливих чинників різної природи є актуальним
та науково обґрунтованим.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами нуаково-дослідних
робіт. Робота виконувалася в рамках договору про науково-технічне
співробітництво між кафедрою біофізики та біохімії Дніпропетровського
державного університету та кафедрою нормальної фізіології
Дніпропетровської державної медичної академії (№ 1145, 2000-2003 рр.),
цільового гранта від TUBITAK уряду Туреччини, 2002-2003 рр., (грант
SBAG–2551) за темою “Дослідження нейропротекторної дії мелатоніну за
умов СТЗ-індукованого діабету” та 2004-2005 рр., (грант FUBAP–1056) за
темою “Вплив ліпоєвої кислоти на нейрони і гліальні клітини за умов
окисних ушкоджень ЦНС”. Дисертація відповідає основному плану теми
“Дослідження механізмів порушень метаболізму з метою діагностики і
корекції” (№ 4-075-04) науково-дослідних робіт кафедри біофізики та
біохімії Дніпропетровського національного університету.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було визначення ролі
нервовоспецифічних білків ГФКБ, НФ, NCAM і S-100 головного мозку щурів у
порушенні мнестичних процесів за умов впливу несприятливих чинників
різної природи, дія яких супроводжувалась розвитком окисного стресу в
нервовій тканині. До мети також входило тестування антиоксидантних
сполук для попередження розвитку патологічних станів ЦНС. Для досягнення
поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

Визначити показники поведінкових реакцій, вміст і склад цитоскелетних
(ГФКБ, НФ) і мембранного (NCAM) нервовоспецифічних білків за умов дії
несприятливих чинників фізичної природи (постійне освітлення і
рентгенівське опромінення у низьких дозах).

Визначити показники поведінкових реакцій, вміст і склад цитоскелетних
(ГФКБ, НФ) і мембранного (NCAM) нервовоспецифічних білків за умов впливу
несприятливих чинників хімічної природи (толуену та іонів Al3+).

Дослідити астрогліальну реактивну відповідь, зміни складу та вмісту
білка проміжних філаментів астроцитів у різних відділах головного мозку
щурів за умов сумісного впливу іонів Al3+ і рентгенівського опромінення
у низьких дозах.

З’ясувати рівень змін вмісту і складу поліпептидних фрагментів
цитоскелетного (ГФКБ), мембранного (NCAM) і цитоплазматичного (S-100)
нервовоспецифічних білків у різних відділах мозку щурів за умов
експериментального діабету.

Дослідити процеси навчання і пам’яті у щурів за умов експериментального
діабету, поведінкові реакції щурів за умов тривалого постійного
освітлення та інтоксикації AlCl3 і толуеном.

Оцінити токсичні ефекти несприятливих чинників на ЦНС щурів за
наступними критеріями: рівень пероксидації ліпідів у нервовій тканині,
вміст і склад поліпептидних фрагментів цитоскелетних (ГФКБ, НФ) і
мембранного (NCAM) нервовоспецифічних білків, зміни процесів навчання і
пам’яті і поведінкових реакцій щурів.

Оцінити нейропротекторну дію антиоксидантів (мелатоніну, вітаміну Е і
б-ліпоєвої кислоти) шляхом визначення показників навчання і пам’яті,
реактивної астрогліальної відповіді, вмісту і балансу ізоформ NCAM за
умов впливу несприятливих чинників, дія яких супроводжується розвитком
окисного стресу.

Оцінити залежність змін процесів вищої нервової діяльності від рівню
показників окисного стресу і вмісту та складу нервовоспецифічних
цитоскелетного і мембранного білків.

Об’єкт дослідження. Механізми участі нервовоспецифічних білків
цитоскелету нейронів і астроцитів, молекули адгезії NCAM у процесах
навчання і пам’яті, відповіді клітин нервової тканини на пошкодження
чинниками різної природи.

Предмет дослідження. Мнестичні процеси, поведінкові реакції, склад
поліпептидних фрагментів і вміст нервовоспецифічних білків проміжних
філаментів нейронів і астроцитів, молекули адгезії NCAM і
кальційзв’язуючого білку S-100 за умов впливу несприятливих чинників і
застосування засобів корекції патологічного стану ЦНС (мелатонін,
вітамін Е, б-ліпоєва кислота).

Методи дослідження. Методи оцінки емоційно-поведінкового статусу щурів
(тест “відкритого поля”) і оцінки пам’яті і здатності до навчання (тест
Мориса, умовного рефлексу пасивного уникнення); фізико-хімічні методи
(атомно-абсорбційна спектрофотометрія, фотоколориметрія,
ультрацентрифугування, хроматографія, електрофорез у поліакриламідному
гелі; імунохімічні методи (імуноелектрофорез, імуноблотинг,
імуногістохімія); експериментальні моделі на щурах, статистичні засоби
обробки даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Запропоновано використання
цитоскелетних і мембранного нервовоспецифічних білків в якості
прогностичних маркерів розвитку нейропатії та пізнавального дефіциту.

Уперше встановлено особливості впливу несприятливих чинників різної
природи (постійне освітлення, хімічний і метаболічний інсульт) на вміст
і склад цитоскелетних (ГФКБ, НФ), мембранного (NCAM) і цитоплазматичного
(S-100) нервовоспецифічних білків.

Виявлені загальні закономірності реактивної астрогліальної відповіді на
вплив несприятливих чинників – підвищення експресії ГФКБ і фібрилогенезу
супроводжується зростанням вмісту поліпептидних фрагментів деградованих
за молекулярною масою.

Встановлені відмінності вмісту і складу проміжних філаментів, NCAM за
умов впливу несприятливих чинників різної природи, які свідчать про
загальні риси клітинної відповіді астроцитів і нейронів на ушкодження.

Показано, що астрогліальна відповідь на інтоксикацію іонами алюмінію або
толуеном, крім збільшення вмісту ГФКБ та фібрилогенезу, супроводжується
активною реконструкцією мережі проміжних філаментів цитоскелету
астроцитів, стабільної за нормальних фізіологічних умов. Встановлено
існування прямого зв’язку між розвитком астрогліальної відповіді,
інтенсифікацією пероксидації ліпідів у тканині головного мозку та
порушенням емоційно-поведінкових реакцій тварин за умов дії
несприятливих чинників.

Уперше наводяться дані про зниження експресії ізоформи NCAM180 в
гіпокампі і корі великих півкуль щурів в різних експериментальних
моделях, для яких характерний розвиток окисного стресу в нервовій
тканині. Виявлено, що розвиток пізнавального дефіциту у щурів з діабетом
супроводжується дисбалансом основних ізоформ NCAM. Доведений зв’язок між
рівнем окисних ушкоджень, вмістом цитоскелетних і мембранного
нервовоспецифічних білків і порушенням мнестичних процесів за умов
гіперглікемії. Отримані дані про зміни вмісту нервовоспецифічних білків
і процесів вищої нервової діяльності за умов впливу ушкоджуючих факторів
свідчать про пластичні властивості нервової тканини.

Представлені докази нейропротекторної дії антиоксидантів – мелатоніну,
вітаміну Е і б-ліпоєвої кислоти, які ефективно гальмували розвиток
окисного стресу і астрогліоз в різних відділах мозку діабетичних щурів.
Введення мелатоніну попереджало розвиток пізнавального дефіциту у щурів
з діабетом і відновлювало баланс вмісту ізоформ NCAM. Введення вітаміну
Е попереджало розвиток окисного стресу, надмірного астрогліозу і
порушення поведінкових реакцій тварин за умов інтоксикації толуеном та
іонами алюмінію. Таким чином, представлені результати вказують на
можливість відновлення структури і функцій ушкодженої нервової тканини.

Практичне значення отриманих результатів. Результати роботи дозволяють
доповнити і переглянути відомі для цитоскелету астроцитів функції
пасивного механічного інтегратору внутрішньоклітинного простору.
Комплексний підхід з використанням імунохімічних методів значно поширює
межі прикладного застосування визначення цитоскелетних, мембранного і
кальційзв’язуючого нервовоспецифічних білків як маркерів патологічного
стану ЦНС. Запропоновано аналіз цих структурних нервовоспецифічних
білків для скринінгу і тестування нейропротекторних препаратів. Зміни
вмісту та складу поліпептидних фрагментів білка проміжних філаментів
астроцитів пропонується використовувати в якості прогностичного маркеру
розвитку нейропатії.

Результати досліджень включені до програм курсів лекцій та лабораторних
робіт фізіології, біохімії для студентів біолого-екологічного і
медичного факультетів ДНУ. Отримані дані оптимальних умов проведення
імуноблотинга та імуногістохімії впроваджені в лабораторії
патоморфології інституту гастроентерології м. Дніпропетровськ.

Особистий внесок здобувача. Основні ідеї роботи, робоча гіпотеза
наукової проблеми висунуті автором самостійно. Дисертантом самостійно
проведений аналіз літературних даних, статистична обробка результатів,
головна частина експериментальних досліджень, узагальнення одержаних
результатів. Обговорення методології, розробка програми та задач
дослідження проведені сумісно з науковим консультантом проф., д.м.н.
Нерушем П.О. Частина експерименту проведена сумісно з аспірантами
Кириченко С.В. (гл. 3), Тихомировим А.О., Корякіною Ж.О. (гл. 4) і проф.
Байдаш Г. (гл. 5, 6), що відображено в сумісних публікаціях. Дисертант
безпосередньо приймав участь у виконанні усіх завдань роботи. У
дисертації не використовувалися ідеї або розробки, які належать
співавторам публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були подані та
особисто представлені на наукових семінарах кафедри біофізики та
біохімії Дніпропетровського національного університету (Дніпропетровськ,
1991-2006), а також на 20-th, 23-th–26-th Meetings of FEBS (Будапешт,
Угорщина, 1990; Базель, Швеція, 1995; Барселона, Іспанія, 1996; Стамбул,
Туреччина, 2002, 2006), Meeting of Scandinavian country and the UK
“Cytoskeleton: its role in cellular function” (Лофтхус, Норвегія 1991),
6–8-х Українських біохімічних з’їздах (Київ, 1992, 1997, 2002), 4-th,
5-th and 7-th European Meetings of Neuropathology (Берлін, Німеччина,
1992; Париж, Франція, 1996; Хельсінкі, Фінляндія, 2002), 25-th Meeting
European society of radiobiology (Стокгольм, Швеція, 1993), 6-th
International Symposium “New frontiers in the biochemistry and
Biophysics on diagnosis and treatment of stroke, neurotrauma and
neurological disease” (Мартін, Словакия, 1993), 16-th International
Congress of Biochemistry and Molecular Biology (Нью Делі, Індія, 1994),
7-th International Congress ”Advances in Biochemistry and Molecular
Biology” (Сідней, Австралія, 1995), International Conference on
Radiation and Health (Бі Шива, Ізраіль, 1996), II-му Національному
з’їзді фармакологів України (Дніпропетровськ, 2001), ІІ-й конференції
Українського товариства нейронаук (Донецьк, 2001), Всеукраїнській
конференції “Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і
патології” (Київ, 2002), S. Workshop “Pharmacology of Synaptic
transmission in the Nervous System” (Київ, 2002), XVI–XVII-х з’їздах
Українського фізіологічного товариства (Вінниця, 2002; Чернівці 2006),
3-rd International Symposium “Neuroprotection and Neurorepair”
(Магдебург, Німеччина, 2003), Міжнародній конференції „Фізіологічні
аспекти адаптації” (Партеніт, 2003), 2-му Російському фармакологічному
з’їзді “Фундаментальные проблемы фармакологии” (Москва, Росія, 2003),
Международній конференції “Центральные и периферические вегетативные
функции” (Донецьк, 2003), VI–VII-х міжнародних симпозіумах “Біологічні
механізми старіння” (Харків, 2004, 2006), IBRO Advanced School Of
Neuroscience (Ялта, 2004), IV-му Національному конгресі геронтологів і
геріатрів України (Київ, 2005), IV-й конференції Українського товариства
нейронаук (Донецьк, 2005), EPBS Workshop (Cracow, 2006).

Публікації. Результати досліджень подані у 31 статті (4 із них
одноособові) та 44 тезах, які опубліковані у профільних вітчизняних та
закордонних журналах і матеріалах з’їздів і конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 288 сторінках
друкованого тексту і складається з вступу, основної частини, що містить
огляд літератури, розділ матеріалів та методів досліджень, 4-х розділів
результатів досліджень та їх обговорення, узагальнення результатів
дослідження (1 розділ), висновків та списку використаних джерел. Робота
ілюстрована 65-ма рисунками і 17-тю таблицями. Перелік цитованої
літератури включає 543 джерела (з них – 490 зарубіжних).

Основний зміст робоТИ

Огляд літератури

Огляд літератури присвячений властивостям і функціям білків проміжних
філаментів нейронів і гліальних клітин, молекули адгезії нервових клітин
і кальцій-зв’язуючого білку S-100. Викладено сучасний погляд на роль
структурних нервовоспецифічних білків у розвитку нейропатій,
функціональних розладів ЦНС. Проаналізовані сучасні дані про участь
гліальних клітин у забезпеченні функціонування нейронів і відновленні
пошкоджень, а також функціональні зв’язки між нервовоспецифічними
білками і вищою нервовою діяльністю.

Матеріали та методи досліджень

Біологічні об’єкти. Модельні експерименти були проведені на дорослих
(8–12 місяців) щурах лінії Вістар та білих нелінійних щурах, всього 360
тварин. Утримання і використання лабораторних тварин відповідало
методам, що рекомендовані національними нормами з боіетики. Об’єктом
дослідження були гіпокамп, кора великих півкуль і мозочок щурів.

Експериментальні моделі. 1. Для дослідження впливу постійного освітлення
тварин утримували в боксах з безперервним освітленням 250 лк/м2 протягом
7-и діб (Baydas et al., 2000).

2. Дослідження впливу гіперглікемії проводили на щурах з
стрептозотоцин-індукованим діабетом. Діабетичний стан викликали
одноразовою ін’єкцією стрептозотоцину (СТЗ, 50 мг/кг) (Schnedl, 1984).

3. Дослідження впливу толуену проводили на щурах, які щодня протягом 60
хв. утримувались в скляній камері з 3000 pM випару розчинника (Hass et
al., 1999).

4. При дослідженні впливу хлориду алюмінію (AlCl3) щури
експериментальної групи отримували з питною водою 0,2%-ий розчин AlCl3
протягом 28-ми діб (Golub at al., 1999).

5. Дослідження впливів хлориду алюмінію (AlCl3), малих доз іонізуючого
опромінення та їх сумісної дії проводили в таких експериментальних
групах: у групах 1–3 щури отримували сумарну дозу рентгенівського
опромінення 12,9 мКл/кг протягом 7, 14 або 21 дня (відповідно 1,89
мКл/кг, 0,92 мКл/кг та 0,61 мКл/кг за сеанс); у групі 4 щури отримували
з питною водою AlCl3 (0,2%-ий розчин); у групі 5 – 0,2%-ий розчин AlCl3
у якості питної води і дозу опромінення 12,9 мКл/кг протягом 21 дня.
Спричинені радіацією зміни оцінювали після досягнення даної дози.

6. Дослідження протекторної дії мелатоніну при постійному освітленні,
СТЗ-індукованому діабеті, інтоксикації толуеном і впливі іонів алюмінію.
Щури всіх експериментальних груп одержували перитонеальні ін’єкції
розчину мелатоніна 10 мг/кг протягом відповідного експерименту (Baydas
at al, 2003).

7. Дослідження протекторної дії вітаміну Е (б-токоферолу) при
СТЗ-індукованому діабеті і впливі іонів алюмінію. Щури всіх
експериментальних груп одержували щоденні ін’єкції розчину б-токоферолу
ацетат у маслиновій олії у розрахунку 10 мг/кг маси тіла.

8. Дослідження впливу б-ліпоєвої кислоти в умовах
стрептозотоцин-індукованого діабету. Тваринам першої групи з
СТЗ-індукованим діабетом проводили щоденні інтраперитонеальні ін’єкції
б-ліпоєвої кислоти в дозі 100 мг/кг протягом 6 тижнів.

Методи. Процеси навчання і пам’яті, розвиток пізнавального дефіциту
оцінювали у тестах Мориса (Morris, 1982) і умовного рефлексу пасивного
уникання (Буреш, 1991). Тестування емоційно-поведінкових реакцій тварин
проводили за методикою “відкритого поля” (Буреш, 1991).

Різні за фізико-хімічними властивостями фракції білків отримували шляхом
послідовної екстракції з тканини мозку водорозчинних (трис – 50 мМ рН
7,4, 2 мМ етилендіамінтетраоцетат, 1 мМ 2-меркаптоетанолу, 0,1 мМ
фенілметилсульфонілфторид, 5 мМ соєвого інгібітору трипсину), мембранних
(тритон Х-100 – 2%) та цитоскелетних білків (сечовина – 4 М). Вміст
загального білку визначали двома методами (Miller, 1964; Bradford,
1985).

Дослідження вмісту і складу нервовоспецифічних білків проводили за
допомогою електрофорезу у поліакриламідному гелі (Laemmli, 1970),
імуноелектрофорезу (Grabar, 1980) та імуноблотингу (Towbin, 1988) з
використанням моноспецифічних антисироваток і моноклональних антитіл.
Поліклональна антисироватка проти ГФКБ була отримана шляхом імунізації
кролів очищеним білком і детально охарактеризована (Недзвецький, 1998).
Інші антисироватки і антитіла придбані у Sigma, Santa Cruz Biotechnology
(USA). Кількісно вміст специфічних білків визначали через відносну
густину і площу імунопреципітатів з використанням програми “LabWork 4.0”
(UVP, Велика Британія, 2001). Астрогліальну реактивну відповідь
визначали імуногістохімічним методом із використанням кріостатних зрізів
(Gentilini, 1975).

Рівень пероксидації ліпідів у тканині мозку експериментальних та
контрольних щурів визначали за вмістом кінцевих продуктів перекисного
окислення ліпідів (ПОЛ) трьох видів: вільного, NADPH-залежного і
Fe2+-залежного (Ohkawa et al., 1979; Чевари и соавт., 1991).

Визначення вмісту алюмінію в тканині мозку проводили методом
атомно-абсорбційної спектрофотометрії (Хавезов, 1983).

Результати досліджень обробляли з використанням параметричних і
непараметричних статистичних критеріїв для малих виборок: t-критерію
Ст’юдента, U-критерію Уілкоксона-Манна-Уітні та тест
Колмогорова-Смірнова (Кокунин, 1975; Лакин, 1990). Розрахунки
проводились за допомогою програм “Statistica 6.0” та “Excel 2000”. Зміни
показників вважали достовірними при P<0,05. Результати досліджень та їх обговорення Дослідження поведінкових реакцій, окисного стресу, вмісту і складу нервовоспецифічних білків ГФКБ і NCAM в мозку щурів за умов постійного освітлення. Порушення добового світлового циклу викликає стійкий функціональний розлад у нервовій системі. Функціональні порушення за таких умов можуть бути пов’язані зі структурними перебудовами і модуляцією активності нейронів і гліальних клітин. Найбільш ймовірними причинами нервової дисфункції вважаються розвиток окисного стресу і порушення добових коливань нейроендокринної активності. Синтез і секреція мелатоніну епіфізом є важливою складовою системи регуляції добової активності багатьох біологічних видів. Результати поведінкових реакцій тварин в тестах “відкритого поля” показали, що порушення природного світлового циклу і коливань концентрації мелатоніну протягом 7-ми діб викликало зміни показників тесту (зростання локомоторної активності у 2,1 рази і пригнічення дослідницької активності у 1,7 разів, Р<0,001 і P<0,01, відповідно). Про розвиток емоційного стресу свідчило зростання кількості актів грумінгу та зниження болюсів. В групі щурів, що знаходились в умовах постійного освітлення і отримували ін’єкції мелатоніну, визначено лише незначні зміни поведінкових реакцій тварин відносно контрольної групи. Зростання вмісту ГФКБ і його деградованих фрагментів визначено в мозку щурів. Характерний результат імуноблотингу приведений на рис. 1. Відмінностей між контрольною групою і групою щурів, які отримували ін’єкції мелатоніну не було виявлено. На підставі одержаних результатів можна передбачити розвиток астрогліальної відповіді на стрес, що розвивається в несприятливих умовах існування – аномальної світлової циклічності. Утримання тварин в умовах постійного освітлення індукувало інтенсивні цитоскелетні перебудови і проліферацію ГФКБ-позитивних клітин – астроцитів. Рис. 1. Імуноблотинг філаментної фракції ГФКБ з гіпокампу щурів. 1 – контрольна група; 2 – група щурів, які утримувались за умов постійного освітлення і отримували ін’єкції мелатоніну; 3 - група щурів, які утримувались за умов постійного освітлення (n=14–18). Таким чином, пригнічення синтезу мелатоніну за умов постійного освітлення може впливати на показники поведінкових реакцій і стан цитоскелету астроцитів. Рівень кінцевих продуктів перекисного окиснення ліпідів, в тканині мозку щурів, які знаходились в умовах постійного освітлення, був вищий за такий у контрольній групі і групі щурів, які отримували ін’єкції мелатоніну (Р<0,01 і P<0,05, відповідно). Результати кореляційного аналізу з високим рівнем вірогідності вказують на тісний позитивний зв’язок між окисними ушкодженнями і реактивною астрогліальною відповіддю на дію несприятливого фактору (r=0,81 у гіпокампі). Отримані результати узгоджуються з припущенням, що підвищення експресії ГФКБ в умовах постійного освітлення і зниження рівня ГФКБ при введенні мелатоніну є безпосередньою відповіддю астроцитів на окисний стрес. За умов постійного освітлення визначені також зміни вмісту ізоформи NCAM180 в усіх досліджених відділах головного мозку щурів (Рис. 2-3). Характерний результат імуноблотингу приведений на рис. 2. Рис. 2. Імуноблотинг мембранних фракцій з гіпокампу щурів. 1 – контрольна група; 2 – група щурів, які утримувались за умов постійного освітлення; 3 – група щурів, які утримувались за умов постійного освітлення і отримували ін’єкції мелатоніну. Рис. 3. Відносний вміст ізоформи NCAM180 у мозку щурів. 1 – контрольна група; 2 – група щурів, які утримувались в умовах постійного освітлення; 3 – група щурів, які утримувались в умовах постійного освітлення і отримували ін’єкції мелатоніну (n=14–18). ** - P < 0,01; *** - P < 0,001 – достовірність різниці відносно контрольної групи. ^^ - P < 0,01; ^^^ - P < 0,001 відносно групи 2. Тривале постійне освітлення порушує природні добові ритми активності нервових клітин і секреції нейрогормонів. Введення мелатоніну запобігало підвищенню вмісту продуктів перекисного окиснення, розвитку надмірного астрогліозу і порушенню балансу головних ізоформ NCAM. Баланс експресії головних ізоформ NCAM важливий для забезпечення відповідного рівню міцності адгезивних контактів і може мати велике значення для синхронізації світлового циклу. Окисні пошкодження фосфоліпідного матриксу виступають однією з причин порушення адгезії, що опосередкована NCAM. Отримані результати показали, що однією з можливих причин порушення поведінкових реакцій є порушення балансу ізоформ NCAM, адгезивних властивостей синаптичних контактів і здатності трансформувати зовнішні сигнали в адекватну клітинну відповідь. Підвищення експресії NCAM180 при введені мелатоніну за умов пригнічення синтезу цього гормону вказує на те, що мелатонін може бути одним з ендогенних модуляторів нейрональної пластичності. Мелатонін може впливати певною мірою на стабільність нейрональної мережі через попередження втрати ізоформи NCAM180 з одного боку і пригнічення надмірного розвитку астрогліозу з іншого. Отримані дані свідчать на користь того, що мелатонін впливає на регуляцію адгезивної здатності як нейронів, так і гліальних клітин. Механізм протективної дії мелатоніну на виживанність нейронів опосередкований його дією саме на гліальні клітини. Мелатонін підвищує антиоксидантну здатність клітин і гальмує надмірний розвиток астрогліозу. Нетоксична природа мелатоніну разом з його здатністю перетинати гематоенцефалічний бар’єр дозволяють розглядати цей нейрогормон в якості перспективного нейропротектора від ушкодження вільними радикалами. Вплив іонів алюмінію на поведінкові реакції, окисні ушкодження, експресію нервовоспецифічних білків в мозку щурів. Відомо, що іони Al3+ характеризуються нейротоксичними ефектами для широкого кола біологічних видів внаслідок порушення окислювально-відновного балансу і стану цитоскелету нервових клітин. Тривалий вплив подібних нейротоксичних факторів може викликати розвиток стійкого стресу, нейропатії, порушення мнестичних функцій, зокрема, навчання і пам’яті. В нашій моделі алюмінієвої інтоксикації досліджували зв’язок між молекулярними змінами нервовоспецифічних білків і порушенням процесів вищої нервової діяльності. Дослідження стану орієнтовно-дослідницької діяльності в тесті “відкритого поля” показало значні зміни показників поведінкових реакцій у щурів за умов надходження AlCl3 (рис. 4.), що свідчить про підвищену збудженість тварин за умов впливу іонів Al3+ і розвиток емоційного стресу. Рис. 4. Характеристики поведінкових реакцій щурів у тесті “відкрите поле”. 1 – контроль; 2 – група щурів, які отримували ін’єкції вітаміну Е; 3 – група щурів, які отримували 0,2% розчин AlCl3 у питній воді; 4 – група щурів, які отримували 0,2% розчин AlCl3 у питній воді та ін’єкції вітаміну Е, (n=16–18). Час збереження пам’яті у тесті умовного рефлексу пасивного уникнення значно відрізнявся в групі щурів, які отримували Al3+ у питній воді, у порівнянні з контролем (рис. 5). Зниження періоду очікування у тесті умовного рефлексу пасивного уникнення (Р<0,01) вказує на погіршення процесу запам’ятовування у щурів за умов інтоксикації іонами Al3+. Рис. 5. Результати тесту умовного рефлексу пасивного уникнення. 1 – контрольна група; 2 – група щурів, які отримували ін’єкції вітаміну Е; 3 – група щурів, які отримували 0,2% розчин AlCl3 у питній воді; 4 – група щурів, які отримували 0,2% розчин AlCl3 у питній воді та ін’єкції вітаміну Е за той же час (n=14–18). Ін’єкції вітаміну Е тваринам, які отримували іони Al3+ у питній воді, сприяли поліпшенню показників збереження пам’яті в тесті умовного рефлексу пасивного уникнення (Р<0,05) і показників поведінкових реакцій (Рис. 4-5). Враховуючи те, що антиоксидантні властивості вітаміну Е незаперечні і його протекторні ефекти активно досліджуються останнім часом, поліпшення показників поведінкових реакцій в тесті “відкрите поле”, а також пам’яті в тесті умовного рефлексу пасивного уникнення в групі щурів, які отримували ін’єкції вітаміну Е, свідчить на користь того, що функціональні порушення можуть бути слідством окисних ушкоджень за умов інтоксикації іонами Al3+. Для підтвердження такого висновку в мозку щурів визначали вміст ТБК-реактивних продуктів – маркерів прооксидантного стану. Визначення кінцевих продуктів перекисного окиснення ліпідів показало високодостовірне підвищення процесів пероксидації (рис. 6). Рис. 6. Вміст ТБК-реактивних продуктів в мозку щурів. 1 – контрольна група; 2 – група щурів, яким вводили вітамін Е; 3 – щури, які отримували в питній воді 0,2% розчин AlCl3; 4 – щури, які отримували AlCl3 і вітамін Е. *** – P<0,001 – достовірність різниці у порівнянні з контролем; ^^ – P<0,01 – у порівнянні з групою AlCl3 (n=16–18). Введення вітаміну Е інтоксикованим AlCl3 щурам сприяло зниженню вмісту продуктів перекисного окиснення, що також підтверджує індукцію прооксидантного зсуву в нервовій тканині за умов впливу надмірних концентрацій іонів Al3+. Визначення вмісту ГФКБ показало, що іони Al3+ індукують підвищення вмісту філаментної і розчинної форм, тобто активацію експресії білку гліальних проміжних філаментів і реорганізацію цитоскелету астроглії. За умов фракціонованого опромінення тварин протягом 7 діб показано достовірне зниження, а в групах з терміном опромінення 14 і 21 доба, навпаки, виявлено зростання вмісту білка гліальних філаментів. Характерні зміни складу деградованих поліпептидних фрагментів ГФКБ приведені на рис. 7. Підвищення вмісту деградованих за молекулярною масою субодиниць ГФКБ вказує на те, що дія фракціонованого іонізуючого випромінювання на гліальні клітини супроводжується активацією протеолізу проміжних філаментів. Рис. 7. Імуноблотинг філаментної фракції ГФКБ з гіпокампу щурів. 1 – контроль; 2 – опромінення 7 днів; 3 – опромінення 14 днів; 4 – опромінення 21 день; 5 – опромінення 21 день + AlCl3. Сумісний вплив іонізуючого випромінювання та іонів Al3+ практично не відображався на вмісті філаментного ГФКБ у порівнянні з групою щурів, які були піддані лише опроміненню. З іншого боку, порівняльна характеристика складу деградованих поліпептидних фрагментів ГФКБ виявила значні відмінності. Все це разом свідчить на користь того, що іонізуюче випромінювання і солі алюмінію індукують реорганізацію проміжних філаментів через посередництво різних механізмів і сумісний ефект вищезазначених факторів не є адитивним. В нашому досліджені вплив іонізуючого випромінювання викликав більш значне зростання вмісту деградованих поліпептидних фрагментів у порівнянні з впливом іонів Al3+. Найбільший вміст таких поліпептидних фрагментів ГФКБ виявлений в мозку щурів, яких опромінювали протягом 14 діб. Цей факт можна пояснити тим, що час поновлення гліальних проміжних філаментів відносно тривалий і складає за звичайних умов декілька тижнів. Вплив ушкоджуючих факторів веде до скорочення цього часу і супроводжується активними цитоскелетними перебудовами. Виявлені зміни ГФКБ свідчать про такі цитоскелетні перебудови в астроцитах у відповідь на іонізуюче випромінювання, інтоксикацію іонами алюмінію та їх сумісну дію. Так само як для білку гліальних філаментів, зростання вмісту білків нейрофіламентів визначено в групі тварин, які отримували 0,2% розчин AlCl3 протягом трьох тижнів. Зміни стехіометрії субодиниць 210 кДа, 160 кДа і 70 кДа виявлено у всіх досліджених відділах мозку при впливі іонізуючого випромінювання і при комбінованому впливі іонів Al3+ і радіації. Найбільша втрата вмісту визначена для субодиниці 210 кДа в мозку щурів, яких опромінювали 7 діб (рис. 8). Отримані результати підтверджують той факт, що порушення в нервовій тканині в наслідок дії несприятливого фактору залежать не лише від його інтенсивності, але й тривалості впливу. Сумісний вплив іонів Al3+ і випромінювання викликав більш значне підвищення вмісту білків нейрофіламентів у порівнянні з їх окремою дією. Таким чином, сумісний вплив двох різних за природою несприятливих факторів може бути обумовлений відмінними механізмами, які загалом спрямовані на інтенсифікацію фібрилогенезу в нервових клітинах. Рис. 8. Імуноблотинг фракцій триплету білків нейрофіламентів з гіпокампу контрольних та експериментальних щурів: К – контроль; 1 – опромінення 7 днів; 2 – опромінення 14 днів; 3 – опромінення 21 день; 4 – опромінення 21 день + AlCl3. Враховуючи той факт, що проміжні філаменти є високостабільним компонентом цитоскелету можна передбачити, що іони алюмінію мають надзвичайно суттєві ефекти на стан цитоскелету як нейронів, так і гліальних клітин. Реорганізація проміжних філаментів може бути тільки одним з багатьох кроків у розвитку патогенезу, що викликається іонами Al3+. Виявлені цитоскелетні зміни свідчать про те, що проміжні філаменти залучаються до механізмів пластичності після порушень, які індукуються іонами Al3+ і можуть бути морфологічною основою перебудови нейрональної мережі контактів. Порушення стаціонарного перебігу фібрилогенезу викликає цитоскелетну дегенерацію і разом із змінами адгезивної властивості – функціональні порушення у нервовій тканині. Про реактивну астрогліальну відповідь свідчать також результати імуногістохімічного забарвлення зрізів мозку інтоксикованих щурів (рис. 9). Контроль AlCl3 Рис. 9. Імуногістохімічне виявлення ГФКБ на зрізах гіпокампу щурів ( Ч 200, стрілками позначені ділянки астрогліозу). Введення вітаміну Е сприяло зниженню вмісту деградованих поліпептидних фрагментів ГФКБ і запобігало розвитку надмірно інтенсивного реактивного астрогліозу (рис. 10). Слід зазначити, що введення вітаміну Е щурам інтактної групи практично не впливало на вміст ГФКБ. Це свідчить про можливості використання б-токоферолу в якості превентивного нетоксичного засобу за умов впливу несприятливих факторів. Той факт, що вітамін Е обертав ефекти Al3+ як на біохімічному, так і на фізіологічному рівнях, свідчить про вплив алюмінію на синаптичну пластичність і залучення гліальних проміжних філаментів до процесів нейрональної інтеграції. Рис. 10. Відносний вміст філаментної фракції ГФКБ в мозку щурів. 1 – контрольна група; 2 – група щурів, які отримували ін’єкції вітаміну Е; 3 – група щурів, які отримували 0.2% розчин AlCl3; 4 – група щурів, які отримували 0.2% розчин AlCl3 та ін’єкції вітаміну Е, (n=14–18). ** - P < 0,01 – достовірність різниці відносно контрольної групи. ^ - P < 0,05; ^^ - P < 0,01 – відносно групи 3. На користь останнього припущення свідчать результати кореляційного аналізу, проведеного з метою встановлення вірогідності зв’язку між змінами маркеру астроцитозу та порушеннями поведінкової активності інтоксикованих тварин (табл.1). Таблиця 1. Кореляційні зв’язки між вмістом філаментної форми ГФКБ у мозку щурів та змінами локомоторної активності щурів у тесті “відкрите поле” (n = 18) Відділ мозку Коефіцієнт кореляції ± стандартна похибка, r ± mr Р кора великих півкуль 0,72 ± 0,143 < 0,01 мозочок 0,83 ± 0,112 < 0,001 гіпокамп 0,64 ± 0,154 < 0,01 Представлені на рис. 11 результати демонструють, що на додаток до безпосереднього захисного ефекту на нейрони, вітамін Е має також корисну дію відносно ГФКБ-позитивних гліальних клітин через зниження хімічного і/або метаболічного інсульта в мозку. Рис. 11. Імуноблотинг фракцій ГФКБ з гіпокампу щурів. 1 – контроль; 2 – група щурів, які отримували ін’єкції вітаміну Е; 3 – група щурів, які отримували 0,2% розчин AlCl3; 4 – група щурів, які отримували 0,2% розчин AlCl3 та ін’єкції вітаміну Е. Отримані результати підтримують точку зору про те, що вітамін Е виявляє нейропротективні властивості через підвищення активності захисної системи гліальних клітин, які оточують нейрони і сприяють їх виживанню. Нейротоксичні ефекти алюмінію в значній мірі також запобігались курсовими ін’єкціями мелатоніну. Збіжні до впливу вітаміну Е зміни вмісту і складу поліпептидних фрагментів ГФКБ були виявлені в усіх досліджених відділах мозку щурів. Щоденне введення мелатоніну інтоксикованим щурам викликало достовірне зниження загальної кількості ГФКБ (рис. 12) і вмісту його деградованих поліпептидів. Рис. 12. Відносний вміст філаментної фракції ГФКБ в мозку щурів. 1 – контроль; 2 – група щурів, які отримували ін’єкції мелатоніну; 3 – група щурів, які отримували 0,2% розчин AlCl3; 4 – група щурів, які отримували 0,2% розчин AlCl3 та ін’єкції мелатоніну, (n=14–18). ** - P < 0,01 – достовірність різниці відносно контрольної групи. ^ - P < 0,05 – відносно групи 3. Підвищення рівню Fe-аскорбат-індукованого і NADPH-залежного перекисного окиснення ліпідів (у 2,1 рази в середньому) свідчить про наявність окисних ушкоджень молекул біомембран. Введення мелатоніну ефективно попереджало розвиток окисного стресу (зниження вмісту ТБК-реактивних продуктів майже у 2 рази) і надмірного астрогліозу в мозку щурів при інтоксикації іонами Al3+. Функціональні властивості адгезивної молекули NCAM, як і переважаючої кількості мембранних білків, багато в чому залежать від взаємодії з мембранним фосфоліпідним оточенням. В мозку щурів визначено достовірне зниження відносного вмісту ізоформи NCAM180 за умов інтоксикації іонами Al3+ (рис. 13) Найбільш значне, високодостовірне зниження (P<0,01) спостерігали у фракціях з гіпокампу і кори великих півкуль (у 2,3 та 2,2 рази відповідно). Рис. 13. Відносний вміст ізоформи NCAM180 у мозку щурів. 1 – контроль; 2 – група щурів, які отримували з питною водою 0,2% розчин AlCl3; 3 – група щурів, які отримували 0,2% розчин AlCl3 та ін’єкції мелатоніну, (n=14–18). ** - P < 0,01 – достовірність різниці відносно контрольної групи. ^^ - P < 0,01 - відносно групи 2. Щоденні ін’єкції мелатоніну щурам, які отримували з питною водою 0,2% розчин AlCl3, сприяли відновленню вмісту NCAM180 майже до рівню контрольної групи. Враховуючи той факт, що найвища щільність розподілу NCAM спостерігається в зонах синаптичних контактів, можно передбачити значні зміни адгезивної здатності саме цих функціонально важливих ділянок за умов інтоксикації іонами Al3+. Порушення адгезії, міцності синаптичних контактів веде, у свою чергу, до порушення функціональної активності як синапсів, так і нервової системи в цілому. Представлені результати вказують на існування зв’язку між молекулярними і функціональними порушеннями при інтоксикації іонами Al3+. Дослідження пізнавального дефіциту, окисного стресу, вмісту і складу нервовоспецифічних білків ГФКБ і NCAM в мозку щурів за умов інтоксикації толуеном. Висока спроможність толуену розчинятися у фосфоліпідному матриксі біологічних мембран обумовлює його токсичні ефекти, які ведуть до розвитку енцефалопатії і необоротних пошкоджень мозку. Розвиток окисного стресу, ушкодження специфічних для нервової тканини білків і структур можуть бути важливими причинами нейродегенеративних розладів і порушення процесів вищої нервової діяльності. Використання антиоксидантів в якості нейропротекторних засобів може бути корисним і перспективним шляхом попередження широкого кола нервових розладів. З метою виявлення зв’язку між розвитком окисного стресу, нейрональними ушкодженнями і порушенням вищої нервової діяльності на токсичні ефекти толуену визначали вміст ТБК-реакивних продуктів, експресію головних ізоформ NCAM, вміст ГФКБ і показники пізнавальної здатності в тесті Мориса. Інтоксикація толуеном викликала високодостовірне підвищення рівню ТБК-реактивних продуктів у мозку експериментальної групи тварин (на 58%, Р<0,01) у порівнянні з контролем, що вказує на розвиток стійкого окисного стресу в ЦНС. Ін’єкції мелатоніну інтоксикованим щурам сприяли достовірному зниженню (на 46%) вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів. В той же час, введення мелатоніну щурам групи нормального контролю практично не впливало на вміст продуктів перекисного окиснення ліпідів. В мозку тварин, які отримували інгаляції розчинника з толуеном, визначені також головні показники астрогліозу – підвищення вмісту ГФКБ і його поліпептидних фрагментів (рис. 14). Ін’єкції мелатоніну протягом 45 діб ефективно гальмували розвиток надмірного астрогліозу. Високі значення коефіцієнтів кореляції між зростанням вмісту ГФКБ і підвищенням рівню продуктів перекисного окиснення (r=0,74 для гіпокампу) дають підставу передбачити, що толуен-індукований реактивний гліоз може бути наслідком підвищення генерації реактивних сполук кисню. Про важливу роль окисних ушкоджень за умов толуеної інтоксикації свідчить також той факт, що введення мелатоніну, для якого добре відомі антиоксидантні властивості, вело до зниження вмісту ТБК-реактивних продуктів і значно гальмувало розвиток астрогліальної реактивної відповіді. Рис. 14. Відносний вміст та імуноблотинг ГФКБ з мозку щурів. 1 – контроль; 2 – група щурів, які отримували інгаляції толуену; 3 - група щурів, які отримували інгаляції толуену та ін’єкції мелатоніну, (n=14–18). ** - P<0,01 достовірність різниці відносно контрольної групи. ^^ - P<0,01 – відносно групи 2. Вміст ізоформи NCAM180, був значно знижений в гіпокампі і корі великих півкуль (P<0,001) щурів за умов хронічної толуенової інтоксикації (рис. 15). Введення мелатоніну в значній мірі попереджало дисбаланс вмісту лізоформ NCAM. Рис. 15. Імуноблотинг мембранних фракцій з мозку щурів. 1 – контрольна група; 2 – група щурів, які отримували інгаляції толуену; 3 - група щурів, які отримували інгаляції толуену та ін’єкції мелатоніну. Молекула адгезії нервових клітин NCAM експресується як нейронами, так і гліальними клітинами, в першу чергу астроцитами. Визначені зміни ГФКБ – маркеру проліферації астроцитів а також дисбаланс головних ізоформ NCAM в мозку інтоксикованих щурів свідчать про щільний морфо-функціональний зв’язок між астрогліальною відповіддю на ушкодження і модуляцією нейрональних функцій. Ушкоджуючі фактори, що індукують генерацію реактивних сполук кисню у нервовій тканині і розвиток інсульту, можуть впливати на експресію і обмін NCAM, щільність синаптичних контактів і в такий спосіб порушувати процеси навчання і пам’яті. Отримані дані показали, що мелатонін може захищати нейрони від дії токсичних сполук, таких як толуен, через підримку виживаності гліальних клітин. Разом з корисним ефектом прямої дії антиоксидантної підтримки нейронів мелатонін може підсилювати нейропротекторну дію проти толуенової токсичності шляхом підвишення антиоксидантної спроможності астроцитів. Виявлені зміни експресії головних ізоформ NCAM в досліджених структурах мозку інтоксикованих щурів свідчать про можливу участь цієї адгезивної молекули у патогенетичних механізмах ефектів толуену на нервові функції. В групі інтоксикованих щурів визначено погіршення (майже у 2 рази) запам’ятовування у тесті умовного рефлексу пасивного уникнення (Р<0,01) і значний пізнавальний дефіцит (зростання часу рішення задач тесту у 2,8 рази) у тесті Мориса (рис. 16). Отримані результати свідчать про щільний зв’язок між окисними ушкодженнями, зниженням вмісту NCAM180 у гіпокампі толуен-інтоксикованих щурів і погіршенням показників навчання і пам’яті у тесті Мориса. Рис. 16. Результати вимірювання часу виконання задачі тесту Мориса. ?– контрольна група щурів; ? – група щурів, які отримували інгаляції толуену; ?- група щурів, які отримували інгаляції толуену та ін’єкції мелатоніну, (n=16–20). J L " $ & ( * , . 0 H J L z | ~ a @ B D ® 0 ? ’ th p r ° ? I Z p стрес може бути важливим патофізіологічним механізмом, який полягає в основі розвитку пізнавального дефіциту, погіршення навчання і пам’яті за умов впливу різних за природою нейротоксичних чинників. На підставі отриманих результатів можливо передбачити, що однією з причин порушення мнестичних функцій є порушення балансу ізоформ NCAM, адгезивних властивостей синаптичних контактів і здатності трансформувати зовнішні сигнали в адекватну клітинну відповідь. Показники тесту Мориса і умовного рефлексу пасивного уникнення були достовірно поліпшені курсовими ін’єкціями мелатоніну. Отримані результати вперше показали, що введення фармакологічних доз мелатоніну попереджає розвиток астрогліозу, що викликається толуеном. Мелатонін виявляє нейропротекторний ефект на молекулярному і клітинному рівнях, що разом сприяє виживаності клітин нервової тканини і збереженню специфічних функцій за умов токсичного впливу толуену. Модуляція мелатоніном експресії NCAM вказує на те, що цей індол може впливати на морфологію і функціонування синаптичних контактів, і як наслідок на вищу нервову діяльність. Вплив гіперглікемії на пізнавальні функції, розвиток окисного стресу, стан цитоскелетного (ГФКБ) і мембранного (NCAM) нервовоспецифічних білків. Гіперглікемія в багатьох випадках викликає цереброваскулярні, нейротрофічні і нейромодуляторні розлади, нейропатії. Діабет асоційований з енцефалопатією, що характеризується повільною прогресією і клінічно значним пізнавальним дефіцитом. Пізнавальний дефіцит корелює з порушенням метаболізму глюкози за умов експериментального діабету, який моделюється введенням стрептозотоцину. Подібна модель зручна для вивчення нейродегенеративних змін, що супроводжують діабет. В усіх досліджених відділах мозку СТЗ-діабетичних тварин рівень ТБК-реактивних продуктів був достовірно підвищений відносно контролю (рис. 17). Рис. 17. Вміст ТБК-реактивних продуктів окиснення в мозку щурів. 1 – контроль; 2 – група СТЗ-діабетичних щурів; 3 – група СТЗ-діабетичних щурів, які отримували ін’єкції мелатоніну; 4 – група СТЗ-діабетичних щурів, які отримували ін’єкції вітаміну Е; 5 - група СТЗ-діабетичних щурів, які отримували ін’єкції б-ліпоєвої кислоти, (n=16–18).** - P < 0,01 – достовірність різниці відносно контрольної групи; ^ - P < 0,05 – відносно групи діабетичних щурів. Курсове введення антиоксидантів мелатоніну, вітаміну Е і б-ліпоєвої кислоти сприяли достовірному зниженню вмісту ТБК-реактивних продуктів. Цей факт додатково вказує на те, що діабетичний розлад метаболізму глюкози є головною причиною розвитку прооксидантного стану в нервовій тканині. Результати тесту Мориса показали, що гіперглікемія в СТЗ-діабетичній моделі викликає яскраво виражений пізнавальний дефіцит, погіршення просторової пам’яті і зниження здатності адаптувати поведінку в ході рішення задач тесту (рис. 18). Введення мелатоніну в значній мірі перешкоджало розвитку пізнавального дефіциту у тварин з діабетом. Все це разом дозволяє передбачити тісний морфофункціональний зв’язок між окисними ушкодженнями клітин нервової тканини при діабеті і процесами вищої нервової діяльності, зокрема навчання і пам’яті. Рис. 18. Результати виконання щурами задачі водяного тесту Мориса. ?– контрольна група щурів; ? – група СТЗ-діабетичних щурів; ? – група СТЗ-діабетичних щурів, які отримували ін’єкції мелатоніну, (n=14–18). Розвиток реактивної астрогліальної відповіді на метаболічні порушення за умов СТЗ-індукованого діабету був продемонстрований імуногістохімічним методом (рис. 19). Рис. 19. Імуногістохімічне виявлення ГФКБ на зрізах гіпокампу щурів. А – контроль; Б – група СТЗ-діабетичних щурів; В - група СТЗ-діабетичних щурів, які отримували ін’єкції мелатоніну. (Ч 200) В мозку щурів з гіперглікемією виявили значне підвищення вмісту ГФКБ і його деградованих поліпептидних фрагментів. Характерні зміни показані на рис. 20. Високий ступінь кореляції (r=0,78 для гіпокампу) між підвищенням вмісту ГФКБ і рівню продуктів перекисного окислення свідчить про щільний зв’язок окисних ушкоджень і реактивної астрогліальної відповіді у мозку щурів з гіперглікеміює. Водночас ці зміни гліального маркеру мають високий ступінь кореляції з розвитком пізнавального дефіциту (r=0,71). На підставі представлених результатів, а також враховуючи важливу роль астроцитів у глюкозному метаболізмі і їх щільні контакти з нейронами, можна передбачити залучення цих гліальних клітин до розвитку пізнавального дефіциту, погіршення навчання і пам’яті при діабеті. Наші результати підтверджують гіпотезу про те, що астрогліальні клітини відіграють ключову роль у реактивній відповіді на метаболічні порушення, які супроводжують діабет. Зокрема, це може бути адекватна астроцитарна відповідь на розвиток окисного стресу. Інтенсивний фібрилогенез є головним показником реактивної відповіді астроцитів на пошкодження ЦНС. Значні зміни вмісту і складу поліпептидних фрагментів білку гліальних проміжних філаментів свідчать про інтенсивні цитоскелетні перебудови. Збільшення рівню деградації ГФКБ у ході астрогліозу може бути результатом окисних ушкоджень і відображає загальні риси метаболічного розладу при СТЗ-індукованому діабеті. Отримані результати показали, що курсові ін’єкції мелатоніну, вітаміну Е, б-ліпоєвої кислоти ефективно гальмували розвиток окисного стресу і надмірного астрогліозу в мозку СТЗ-діабетичних щурів (рис. 20). Рис. 20. Імуноблотинг філаментних фракцій ГФКБ з гіпокампу щурів. К – контрольна група; 1 – група щурів, які отримували ін’єкції вітаміну Е; 2 – група щурів, які отримували ін’єкції мелатоніну; 3 – СТЗ-діабетична група; 4 – СТЗ-діабетична група щурів, які отримували ін’єкції вітаміну Е; 5 – СТЗ-діабетична група щурів, які отримували ін’єкції мелатоніну. Отримані результати показали, також, суттєве порушення балансу у вмісті головних ізоформ NCAM у мозку діабетичних щурів. Відносний вміст NCAM180 у гіпокампі і корі великих півкуль у групі щурів з діабетом був достовірно знижений (P<0,001 і P<0,01 відповідно) у порівнянні з контрольною групою (рис. 21). Рис. 21. Імуноблотинг мембранних фракцій з мозку щурів. 1 – контрольна група; 2 – група СТЗ-діабетичних щурів; 3 – група СТЗ-діабетичних щурів, які отримували курсові ін’єкції мелатоніну. Враховуючи отримані результати і те, що адгезивні молекули підтримують цілісність міжнейронних синаптичних контактів і взаємодію нейронів з гліальними клітинами можна передбачити важливу роль змін експресії NCAM в патогенезі діабетичної нейропатії. Порушення адгезивних зв’язків відбивається на здатності нервової системи до пластичних перебудов, формуванні функціонально значимих синапсів і адекватної відповіді на зовнішні сигнали. Таким чином, визначений розвиток окисного стресу, дисбаланс експресії головних ізоформ NCAM в гіпокампі і корі великих півкуль СТЗ-діабетичних щурів та пізнавальний дефіцит цієї групи у порівнянні з контролем свідчать про тісний зв’язок між окисним ушкодженнями, адгезивною міцністю нейрональних контактів і нервовими функціями. Так само, як і для ГФКБ, отримані результати показали високий ступінь кореляції між зниженням вмісту ізоформи NCAM180, підвищенням рівню перекисного окислення і розвитком пізнавального дефіциту. Розрахунок показників кореляції виявив високий її ступінь між зниженням вмісту ізоформи NCAM180 і зростанням часу виконання задач тесту Мориса, тобто розвитком пізнавального дефіциту. Найбільш високий ступінь кореляції між зниженням вмісту ізоформи NCAM180 та збільшенням часу вирішення задачі СТЗД тваринами в тесті Мориса (r=0,81; P<0,001) визначений для гіпокампу. На підставі отриманих результатів, можливо передбачити, що однією з причин пізнавального дефіциту є порушення балансу ізоформ NCAM, адгезивних властивостей синаптичних контактів внаслідок окисних ушкоджень біомембран. Адгезивна здатність NCAM обумовлює не лише “механічну” фіксацію клітин, а також може переключати потоки внутрішньоклітинних сигналів. Окисні пошкодження фосфоліпідного матриксу можуть порушувати клітинну відповідь на зовнішні сигнали шляхом модуляціїї трансмембранних сигналів, передача яких опосередковна адгезивними контактами NCAM. Враховуючи цей факт, можливо передбачити, що однією з причин розвитку пізнавального дефіциту у СТЗ-діабетичних щурів є порушення балансу ізоформ NCAM, їх адгезивних властивостей і здатності трансформувати зовнішні сигнали в адекватну клітинну відповідь. Враховуючи це, а також представлені результати, можно передбачити важливу роль астрогліальної реактивної відповіді і NCAM-опосередкованої адгезії в розвитку пізнавального дефіциту у щурів з СТЗ-індукованим діабетом. Курсові ін’єкції мелатоніну, вітаміну Е і б-ліпоєвої кислоти СТЗ-діабетичним щурам, збіжно з іншими експериментальними моделями, ефективно гальмували розвиток пізнавального дефіциту, окисного стресу, надмірного астрогліозу, сприяли відновленню балансу головних ізоформ NCAM. Активність гліальних клітин має вирішальне значення для відновлення нейрональних пошкоджень різної природи. В той самий час надмірно інтенсивний розвиток астрогліозу може бути не тільки корисним, але й в окремих випадках перешкоджати репарації через формування гліально-мезодермaльного рубця. Існують дані, що гіпертрофовані астроцити, які утворюють гліальний рубець у відповідь на хімічний інсульт, можуть гальмувати проростання нейритів. Таким чином, антиоксиданти виявляють нейропротекторну дію не лише через безпосереднє гальмування окисного стресу, але й завдяки зниженню надмірно інтенсивної астрогліальної відповіді. ЗАКЛЮЧЕННЯ Центральна проблема нейронаук сьогодення полягає в з’ясуванні молекулярних взаємодій, які роблять внесок в активносно-залежну реконструкцію зрілої нервової системи, а також приймають участь у відновленні нервової тканини після пошкоджень. Нервова система розлядається як найбільш чутлива до окисних пошкоджень у порівнянні з іншими тканинами внаслідок високого вмісту поліненасичених жирних кислот в ліпідах нервових клітин і високого рівню утилізації кисню. Окисний стрес є одним з найбільш поширених індукторів структурно-функціональних порушень у нервовій тканині. Нейродегенерація, що викликається ушкодженням макромолекул вільними радикалами може бути важливою причиною порушень мнестичних функцій, зокрема, навчання і пам’яті. До теперішнього часу залишаються нерозкритими молекулярні механізми, що залучаються до розладу мнестичних функцій ЦНС внаслідок окисних ушкоджень. Кора великих півкуль і гіпокамп, які контролюють пізнавальну та інтегративну функції, розглядаються як відділи мозку, що є надзвичайно вразливими до таких пошкоджень і потребують антиоксидантного захисту. Гліальні клітини, в першу чергу астроцити, є головними протекторами нейронів по відношенню до зсуву окислювально-відновного балансу. Підвищення вмісту ГФКБ та його деградованих продуктів є адекватною відповіддю астроцитів на окисний стрес. Тісний кореляційний зв’язок між змінами астрогліального маркеру та індукованим перекисним окисненням ліпідів у тканині мозку свідчить на користь цього. Актуальним є використання природних антиоксидантів в якості нейропротекторів. Отримані результати показали, що антиоксиданти мелатонін, вітамін Е і б-ліпоєва кислота ефективно знижують рівень продуктів перекисного окиснення при СТЗ-індукованому діабеті, за умов постійного освітлення, інтоксикації іонами Al3+ і толуеном. В той же час, введення цих сполук попереджає розвиток пізнавального дефіциту, надмірного астрогліозу і відновлює баланс адгезивної лабільності синаптичних ділянок. Відомі сучасні дані дозволяють передбачити морфо-функціональний зв’язок між нейронами і гліальними клітинами, що забезпечує загальні механізми вищої нервової діяльності. Особливо важливі взаємодії цих клітинних елементів реалізуються в гіпокампі, корі великих півкуль і зв’язаних з ними структурах. Виявлений в нашому дослідженні тісний кореляційний зв’язок між змінами астрогліального маркеру ГФКБ, молекули адгезії NCAM і показниками пізнавальної функції за умов дії несприятливих факторів свідчить про важливу роль цих структурних нервовоспецифічних білків у забезпеченні вищої нервової діяльності. Модуляція експресії цитоскелетних і мембранного нервовоспецифічних білків за умов дії несприятливих чинників різної природи, а також здатність до відновлення пошкоджень дозволяє передбачити певні динамічні перебудови взаємодій клітин в дорослій нервовій системі. Запобігання розвитку пізнавального дефіциту і відновлення рівню експресії досліджених нервовоспецифічних білків введенням антиоксидантів свідчать про пластичність астроцитарного цитоскелету і адгезивних властивостей клітин ЦНС за умов дії стрес-факторів. Таким чином, цитоскелетні перебудови і модуляцію адгезивної міцності можна розглядати як морфологічну основу пластичних перебудов і відповіді клітин ЦНС на пошкодження. ВИСНОВКИ У дисертації наведені дані про особливості змін когнітивних процесів, вмісту і складу мембранного (NCAM) і цитоскелетних (НФ і ГФКБ) нервовоспецифічних білків за умов дії несприятливих факторів різної природи, що викликають нейропатичні розлади. Встановлено, що дія усіх досліджених факторів супроводжується розвитком окисного стресу і відповідь клітин нервової тканини на цю дію має загальні риси – підвищення вмісту ГФКБ і дисбаланс вмісту головних ізоформ NCAM. У всіх досліджених моделях виявлено характерний зв’язок між змінами вмісту і складу нервовоспецифічних білків та порушенням пізнавальної здатності, поведінкових реакцій тварин за умов впливу несприятливих чинників, що вказує на важливу роль цих білків у мнестичних процесах. Астрогліальна реактивна відповідь на дію несприятливих чинників різної природи, які індукують окисний стрес у нервовій тканині, супроводжується зростанням вмісту ГФКБ і його деградованих за молекулярною масою фрагментів, що свідчить про інтенсивні цитоскелетні перебудови в астроцитах. Виявлений позитивний кореляційний зв’язок між вмістом маркеру астрогліозу – ГФКБ і розвитком окисного стресу в усіх вищезазначених експериментальних моделях. В мозку щурів за умов тривалого постійного освітлення суттєво знижується вміст ізоформи NCAM180 (на 83,1% у мозочку, 49,3% – гіпокампі, 55,4% – корі великих півкуль у порівнянні з контролем) і підвищується вміст ГФКБ (на 31% у мозочку, 87% – гіпокампі, 79% – корі великих півкуль). Ці зміни корелюють із збільшенням вмісту ТБК-реактивних продуктів (r=-0,71 для NCAM180, r=0,81 для ГФКБ), що дозволяє передбачити зв’язок між окисними ушкодженнями і порушенням стану цих структурних нервовоспецифічних білків. Встановлено зміни стехіометрії вмісту основних ізоформ NCAM, зокрема, значне зниження для ізоформи NCAM180 (на 51% у мозочку, 73% – гіпокампі, 74% – корі великих півкуль у порівнянні з контролем), за умов стрептозотоцин-індукованого діабету. Визначений у тесті Мориса пізнавальний дефіцит в групі діабетичних щурів, істотно корелював із зниженням вмісту NCAM180 в гіпокампі (r=-0,74). Зростання вмісту ГФКБ у гіпокампі, корі великих півкуль і мозочку (на 75%, 73% і 51% відповідно у порівнянні з контролем) щурів з стрептозотоцин-індукованим діабетом свідчить про розвиток астрогліозу і корелює з погіршенням показників тесту Мориса (r = 0,61). Інтоксикація толуеном викликає в мозку порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги і астрогліоз. Про розвиток реактивної астрогліальної відповіді на ушкоджуючу дію цього чинника свідчить збільшення вмісту ГФКБ у гіпокампі, корі великих півкуль і мозочку щурів (на 87%, 79% і 52% відповідно у порівнянні з контролем). Високий коефіцієнт кореляції між змінами астрогліального маркеру і підвищенням вмісту ТБК-реактивних продуктів дає підставу передбачити, що толуен-індукований реактивний гліоз може бути наслідком підвищення генерації реактивних сполук кисню. Показано значне зниження вмісту ізоформи NCAM180 (на 83% у гіпокампі) за умовах інтоксикації толуеном. Таке зниження має істотний коефіцієнт кореляції із зростанням часу виконання тесту Мориса (r=-0,74). Це свідчить на користь того, що порушення балансу головних ізоформ NCAM може бути однією з важливих причин розвитку пізнавального дефіциту за умов впливу толуену. Встановлено, що іони Al3+ індукують збільшення вмісту ГФКБ (на 58% у гіпокампі, 34% – корі великих півкуль, 44% – мозочку у порівнянні з контролем) і зниження вмісту ізоформи NCAM180 (на 54% у гіпокампі, 55% – корі великих півкуль, 29% – мозочку). Дисбаланс вмісту головних ізоформ NCAM і розвиток астрогліозу супроводжуються значним збільшенням вмісту ТБК-реактивних продуктів і порушенням поведінкових реакцій тварин у тесті “відкрите поле” (зниження дослідницької активності на 23%). Курсові ін’єкції мелатоніну (10 мг/кг) щурам, які утримувались за умов тривалого постійного освітлення, щурам з експериментальним діабетом, при інтоксикації іонами Al3+ чи толуеном сприяли відновленню експресії ізоформи NCAM180 (підвищеня у 2,5 рази в середньому відносно експериментальної групи) і гальмували розвиток реактивного астрогліозу (зниження вмісту ГФКБ практично до значення відповідних контрольних груп). Введення мелатоніну також сприяло скороченню часу виконання задач тесту Мориса (майже у 2 рази), що свідчить про гальмування розвитку пізнавального дефіциту у діабетичних щурів. Введення мелатоніну діабетичним щурам викликало зміни вмісту NCAM180 і показників тесту Мориса, а також відбивалося на показниках поведінкових реакцій тварин, які утримувались в несприятливих умовах постійного освітлення. Все це разом вказує на можливу участь мелатоніну в пластичних перебудовах синаптичних контактів зрілої нервової системи. Введення вітаміну Е (10 мг/кг) щурам при впливі надмірних концентрацій іонів Al3+ і стрептозотоцин-індукованому діабеті попереджало збільшення концентрації ГФКБ (на 74% в середньому) і вмісту його деградованих поліпептидних фрагментів, сприяло зниженню рівня індукованого перекисного окиснення ліпідів (на 30% в середньому) у нервовій тканині та нормалізації поведінкових реакцій інтоксикованих тварин. Введення б-ліпоєвої кислоти (100 мг/кг) сприяло статистично достовірному зниженню вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів і гліальних маркерів ГФКБ і білку S-100 в мозку діабетичних щурів. Ін’єкції б-ліпоєвої кислоти викликали також суттєве зниження вмісту деградованих поліпептидних фрагментів ГФКБ. Значні зміни вмісту і складу поліпептидних фрагментів ГФКБ свідчать на користь того, що б-ліпоєва кислота викликає цитоскелетні перебудови в астроцитах і пригнічує розвиток надмірного астрогліозу. На підставі проведених експериментальних досліджень встановлено, що кількісне визначення головних ізоформ NCAM, ГФКБ і аналіз складу поліпептидних фрагментів білка проміжних філаментів астроцитів можуть використовуватися в якості адекватних маркерів структурних ушкоджень і функціональних розладів за умов дії несприятливих чинників. Визначення характеристик даних нервовоспецифічних білків пропонується використовувати в якості показників ефективності дії нейропротекторних сполук. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Статті 1. Недзвецький В.С. Аутоімунна реакція до нейроспецифічних антгенів у морських свинок після аксотомії сідничного нерву // Вісник ДНУ, Біологія. Екологія. – 2001, - Вип. 9, Т. 2. – С. 177–180. 2. Недзвецький В.С. Вплив іонів алюмінію на фізико-хімічні властивості гліальних проміжних філаментів // Вісник ДНУ, Біологія. Екологія. – 2002. – Вип. 10, Т. 1. – С. 99–104. 3. Недзвецький В.С. Стан гліальних проміжних філаментів і здатність до навчання ущурів при експериментальному діабеті // Фізіологічний журнал. – 2004. – Т. 50, № 1. – С. 85–90. 4. Недзвецький В.С. Вплив мелатоніну на стан гліальних проміжних філаментів і процеси навчання і пам’яті у щурів з експериментальним діабетом // Вісник ДНУ, Біологія, Екологія. – 2004. – Т. 13, № 1. – С. 107–111. 5. Недзвецкий В.С., Ушакова Г.А., Бусыгина С.Г., Березин В.А., Дворецкий А.И. Влияние малых доз ионизирующей радиации на промежуточные филаменты и Са2+-активируемую систему протеолиза головного мозга крысы // Радиобиология. – 1991. – Т. 31, Вып. 3. – С. 333–339. (Дисертантом проведено виділення фракцій цитоскелетних білків, імунохімічні дослідження вмісту і поліпептидного складу ГФКБ, обговорення результатів). 6. Жерносєков Д.Д., Недзвецький В.С. Взаємодія білків адгезії зі структурними складовими цитоскелета тваринних клітин // Укр. биохимический журнал. – 1998. – Т. 70, № 1. – С. 3–15. (Дисертантом створені глави “Характеристика структур цитоскелета” і “Взаємодія білків клітинної адгезії з цитоскелетом”). 7. Недзвецький В.С., Неруш П.О. Білок гліальних проміжних філаментів в різних відділах головного мозку щурів при експериментальному неврозі // Нейрофизиология/Neurophysiology. – 1999. - Т. 31, № 2. – С. 115–119. (Дисертант виконав дослідження вмісту і складу білку гліальних проміжних філаментів, обговорення результатів). 8. Недзвецький В.С., Жерносеков Д.Д., Кириченко С.В., Спіріна І.Д., Фєнєва Я.А. Ідентифікація аутоантитіл, які реагують з цитосеклетними і мембранними білками при нервовопсихічних розладах // Вісник Дніпропетровського університету. – 2000. Вип. 7. – С. 246–250. (Дисертанту належать ідея дослідження, проведення ідентифікації аутоантитіл, обговорення результатів). 9. Недзвецький В.С., Неруш П.О., Тихомиров А.О., Корякіна Ж.О., Романенко Л.А. Вплив іонізуючого випромінювання і хлориду алюмінію на проміжні філаменти нейронів мозку щурів // Медична хімія. – 2000. – Т. 2, № 1. – С. 49–53. (Дисертанту належать ідея дослідження, проведення опромінювання, дослідження вмісту і складу нейрофіламентів, обговорення результатів). 10. Недзвецький В.С., Неруш П.А., Тихомиров А.О., Корякина Ж.А., Родинский А.Г. Влияние тиреотоксикоза на полипептидный состав глиальных промежуточных филаментов головного мозга крыс // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2000. – Т. 9, №1. – С. 129–131. (Дисертанту належать ідея дослідження, визначення вмісту і складу білку гліальних філаментів, обговорення результатів). 11. Недзвецький В.С., Неруш П.О., Тихомиров А.О., Корякіна Ж.О., Романенко Л.А. Протекторна дія пірацетаму на проміжні філаменти гліальних клітин і нейронів за умов впливу малих доз іонізуючої радіації // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2001. – Т. 2, №5. – С. 28–34. (Дисертанту належать ідея дослідження, визначення вмісту і складу білків проміжних філаментів, обговорення результатів). 12. Недзвецький В.С., Неруш П.О., Тихомиров А.О., Романенко Л.А. Вплив іонізуючого випромінювання і хлориду алюмінія на білок гліальних проміжних філаментів головного мозку щурів // Нейрофизиология /Neurophysiology. – 2001. – Т. 33, № 1. – С. 33–38. (Дисертанту належать ідея дослідження, визначення вмісту і складу білку гліальних філаментів, обговорення результатів). 13. Nedzvetskii V.S., Baydas G., Neruch P.A., Kirichenko S.V. Melatonin is involved in regulation of the expression of neural cell adhesion molecules in the rat brain // Нейрофизиология /Neurophysiology. – 2002. – Т. 34, №2/3. – С. 204–207. (Дисертанту належать ідея дослідження, визначення вмісту і складу NCAM в різних структурах мозку щурів). 14. Недзвецький В.С., Неруш П.О. Зміни поліпептидного складу гліальних проміжних філаментів і поведінкових реакцій щурів, індуковані хлоридом алюмінію // Медична хімія. – 2002. – T. 4, №3. – С. 29–33. (Дисертанту належать ідея дослідження, визначення поведінкових реакцій, вмісту і складу білку гліальних філаментів, обговорення результатів). 15. Baydas G., Reiter R.J., Nedzvetskii V.S., Neruch P.A., Kirichenko S.V. Altered glial acidic protein content and its degradation in the hippocampus, cortex and cerebellum of rats exposed to constant light: reversal by melatonin // J. Pineal Res. – 2002. – V. 33. – P. 1–6. (Дисертант виконав дослідження вмісту і складу білку гліальних проміжних філаментів, обговорення результатів). 16. Baydas G., Nedzvetskii V.S., Neruch P.A., Kirichenko S.V., Demchenko H.M., Reiter R.J. A novel role for melatonin: regulation of expression of cell adhesion molecules in rat hippocampus and cortex // Neuroscience Letters. – 2002. – V. 326. – P. 109–112. (Дисертант виконав дослідження вмісту і балансу ізоформ NCAM, обговорення результатів). 17. Baydas G., Reiter R.J., Nedzvetskii V.S., Yasar A., Tuzcu M., Ozveren F., Canatan H. Melatonin protects the central nervous system of rats against toluene-containing thinner intoxication by reducing reactive gliosis // Toxicology Letters. – 2003. – V. 137. – P. 169–174. (Дисертант виконав дослідження вмісту і складу білку гліальних проміжних філаментів, обговорення результатів). 18. Baydas G., Nedzvetskii V.S., Tuzcu M., Yasar A., Kirichenko S.V. Increase of glial fibrillary acidic protein and S-100B in hipocampus and cortex of diabetic rats: effects of vitamin E // European Journ. of Pharmacology. – 2003. – V. 462. – P. 67–71. (Дисертант виконав дослідження вмісту білку гліальних проміжних філаментів і білку S-100, обговорення результатів). 19. Baydas G., Nedzvetskii V.S., Nerush P.A., Kirichenko S.V., Yoldas T. Altered expression of NCAM in hippocampus and cortex underlie memory and learning deficits in rats with streprozotocin-induced diabetes mellitus // Life Sciences. – 2003. – V. 73. – P. 1907–1916. (Дисертант виконав дослідження вмісту і балансу ізоформ NCAM, приймав участь у визначені пізнавального дефіциту і обговоренні результатів). 20. HYPERLINK "http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?cmd=Retrieve&db=pubmed&do pt=Abstract&list_uids=14583344" Baydas G., Reiter R.J., Yasar A., Tuzcu M., Akdemir I., Nedzvetskii V.S. Melatonin reduces glial reactivity in the hippocampus, cortex, and cerebellum of streptozotocin-induced diabetic rats // Free Radic Biol Med. – 2003. – V. 35, № 7. – P. 797–804. (Дисертантом проведені дослідження реактивного астрогліозу, перекисного окислення ліпідів, прийнята участь у обговоренні результатів). 21. Недзвецький В.С., Неруш П.А., Кириченко С.В. Влияние мелатонина на поведенческие реакции и экспрессию молекулы адгезии нервных клеток у крыс // Нейрофизиология/Neurophysiology. – 2003. – Т. 35, № 2. – С. 111–117. (Дисертант висунув ідею дослідження, приймав участь у визначені пізнавального дефіциту, вмісту і балансу ізоформ NCAM і обговоренні результатів). 22. Недзвецький В.С., Тихомиров А.О., Корякіна Ж.О., Неруш П.О. Вплив низької дози ацетату свинцю на експресію гліального фібрилярного кислого білку в мозку щурів в ранній постнатальний період // Медична хімія. – 2003. – Т. 5, № 4. – С. 55–59. (Дисертанту належать ідея дослідження, визначення поведінкових реакцій, вмісту і складу білку гліальних філаментів, обговорення результатів). 23. Недзвецкий В.С., Неруш П.А., Кириченко С.В. Влияние мелатонина на познавательную способность и экспрессию молекулы адгезии нервных клеток NCAM при стрептозотоцин-индуцированном диабете // Нейрофизиология/Neurophysiology. – 2003. – Т. 35, № 6. – С. 463–469. (Дисертант висунув ідею дослідження, приймав участь у визначені пізнавального дефіциту, вмісту і балансу ізоформ NCAM і обговоренні результатів). 24. Курята О.В., Єгорова Ю.В., Недзвецький В.С. Спосіб діагностики ураження головного мозку у хворих на гіпертонічну хворобу // Патент на винахід. 64331 А, 7 G01N33/48, 16.02. – 2004. – Бюл. №2. (Дисертант висунув ідею дослідження, приймав участь у визначені вмісту CD56/NCAM і обговоренні результатів). 25. Недзвецький В.С., Неруш П.О. Вплив постійного освітлення і мелатоніну на білок гліальних проміжних філаментів у різних відділах головного мозку щурів // Медична хімія. – 2004. – Т. 6, № 1. – С. 27–32. (Дисертант висунув ідею дослідження, приймав участь у визначені пізнавального дефіциту, вмісту ГФКБ і обговоренні результатів). 26. Корякіна Ж.О., Тихомиров А.О., Недзвецький В.С. Порушення стану гліальних проміжних філаментів за умов хронічного впливу низької дози ацетату свинцю // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. – 2004. – Т. 51, № 39. – С. 89–94. (Дисертантом визначені вміст і склад гліальних проміжних филаментів, приймав участь у обговорені результатів) 27. Корякіна Ж.О., Тихомиров А.О, Недзвецький В.С., Неруш П.О. Зміни експресії гліального фібрилярного кислого білку (ГФКБ) головного мозку щурів за умов інтоксикації ацетатом свинцю в процесі онтогенезу // Таврический медико-биологический вест ник. – 2004. – Т. 7, № 1. – С. 75–78. (Дисертантом визначені вміст і склад гліальних проміжних филаментів, приймав участь у обговорені результатів) 28. Baydas G., Donder E., Kiliboz M., Sonkaya E., Tuzcu M., Yasar A., Nedzvetskii V.S. Neuroprotection by б-lipoic acid in streptozotocin-induced diabetes // Biochemistry (Moscow). - 2004. – V. 69, № 9. – P. 1233–1238. (Дисертант виконав дослідження вмісту і складу білку гліальних проміжних філаментів, приймав участь у обговоренні результатів). 29. Недзвецкий В.С., Тихомиров А.А., Кириченко С.В., Корякина Ж.А., Липка М.В. Возможности использования молекулярных компонентов с целью сохранения биологического разнообразия в условиях действия неблагоприятных факторов // Екологія та ноосферологія. – 2005. – Т. 16, № 3-4. – С. 215–221. (Дисертанту належать ідея дослідження, визначення поведінкових реакцій, вмісту і складу нервовоспецифічних білків, обговорення результатів). 30. Недзвецький В.С., Тихомиров А.О, Неруш П.О. Вплив вітаміну Е на вміст і поліпептидний склад гліального фібрилярного кислого білку головного мозку щурів за умов інтоксикації хлоридом алюмінію // Нейрофизиология/Neurophysiology. – 2005. – Т. 37, № 1. – С. 15–20. (Дисертант приймав участь у створені моделі дослідження ефекту нейропротекторів, визначенні поведінкових реакцій, вмісту і складу нервовоспецифічних білків, обговорення результатів). 31. Nedzvetskii V.S., Tuzcu M., Yasar A., Tikhomirov A.A., Baydas G. Effects of vitamin E against aluminum neurotoxisity in rats // Biochemistry (Moscow). – 2006. – V. 71, № 3. – P. 239–244. (Дисертанту належать ідея дослідження, визначення вмісту і складу нервовоспецифічних білків, обговорення результатів). Тези доповідей 32. Ushakova G.A., Nedzvetsky V.S., Busigina S.G., Dvoretsky A.I., Berezin V.A. // On the role of Ca-dependent proteinases – calpains in rearrangement of glial intermediate filaments in the brain of irradiated rats. 20-th Meeting of FEBS, Budapest, Hungary, June, 1990. – P-TU 001. 33. Nedzvetsky V.S., Berezin V.A. Diazepam and arginin-vasopressin influence to astrglial intermediate filaments under prolonged rat psichotraumatization // Meeting Scandinavian and UK Biochemical Societies, Hardanger, Norway. May 18-22, 1991. P-17. 34. Nedzvetsky V.S., Berezin V.A. GFAP is revealed in peripheral nervous system after cuting of sciatic nerve // 21-st Meeting FEBS. Dublin, Ireland, August 9-14, 1992. 35. Nedzvetsky V.S., Berezin V.A., Sviridenko A.A. Presence of GFAP in neurogenetic muscle dystrophy in guinea pigs // IV-th European Meeting of Neuropathology. Berlin, Germany, July 14-18, 1992. J. Clinical Neuropathology. – 1992. – V.11, № 4. – P. 180. 36. Березин В.А., Шевченко Г.М., Недзвецкий В.С., Неруш П.А. Иммунохимическое изучение нейроспецифических белков при экспериментальном неврозе // VI Украинский биохимический съезд. Киев. – 1992. – С. 67. 37. Nedzvetsky V.S., Berezin V.A. Effect of hole-body irradiation on the consist and polypeptide composition of astroglial intermediate filaments // 25-th Meeting of European Society for Radiation Biology. Stockholm, Sweden. – 1993. P01:08. 38. Nedzvetsky V.S. Autoantibodies to neurospecific intermediate filaments is revealed under experimental neurogenetic dystrophy // 6-th International Symposium “New frontiers in the biochemistry and biophysics on diagnosis and treatment of stroke, neurotrauma and other neurological deseases”. 1993, Martin, Slovac Republic. M-021. 39. Nedzvetsky V.S. Autoimmune reaction to neurospecific intermediate filaments under experimental neurogenetic dystrophy // 16-th International Congress of Biochemistry and Molecular Biology. 1994, New-Delhi, India. Tu-5-012. 40. Nedzvetsky V.S., Berezin V.A. Effect of irradiation on consist and polypeptide composition of astroglial intermediate filaments // 10-th International Congress of Radiation Research. August 27 – September 1, 1995, Wurzburg, Germany. P-18-10. 41. Nedzvetsky V.S., Berezin V.A., Nerush P.A. Astroglial intermediate filaments under prolonged psychotraumatization stress // 7-th FAOBMB Congress “Advances in Biochemistry and Molecular Biollogy”. 1995, Sydney, Australia. POS-2-131. 42. Chornaja V.I., Nedzvetsky V.S., Zhernossekov D.D., Sedykh A.I. Neurospecific proteins of risk factors at children // 23-rd Meeting of FEBS. 1995,August 13-18, Basel. P.8.7. 43. Nedzvetsky V.S., Petrovsky D.V. Effect of total-body irradiation on contents and expression membraine-bound and soluble forms of cell adhesion molecule N-CAM // International conference on Radiation and Health, Beer Sheva, Israel, - 1996. R.1.5. 44. Nedzvetsky V.S., Zhernosekov D.D., Uriev I.O. Neurospecific protein of intermediate filaments in peripherical nervous system and N-cadherin under denervation // V-th Congress of Neuropathology, Paris, France, April 23 – 27, 1996, C-1. 45. Недзвецкий В.С., Жерносеков Д.Д., Кириченко С.В. Нейроспецифічні білки цитоскелету та адгезії нервових клітин при нейроектомії // VII-й Український біохімічний з’їзд, Київ, 1997, С. 156. 46. Zhernosekov D.D., Nedzvetsky V.S., Tichomirov A.E. Etude de proteines neurospecifiques dans les regions du cerveau responsables de formation de la memoire // IV-se Conference Int-le “France et Ukraine, experience scientifique et pratique dans le contexte du dialogue des cultures nationales. Dnepropetrovsk, Ukraine, 1997, P. 126-127. 47. Недзвецький В.С., Тихомиров А.О., Корякина Ж.О., Романенко Л.А. Вплив пірацетаму на зміни проміжних філаментів, індукованих іонизуючим випромінюванням // II Національний з`їзд фармакологів України. Дніпропетровськ, 2001, С. 174. 48. Недзвецкий В.С., Неруш П.А. Индукция экспрессии белка глиальных промежуточных филаментов при повреждении седалищного нерва // ІІ конф. Укр. Товариства нейронаук. Архив клин. и эксп. мед. – 2001, Т.10, №2. – С. 193. 49. Недзвецький В.С., Байдаш Г., Неруш П.О., Кириченко С.В Вплив мелатоніну на пластичні зміни в мозку щурів // Всеукраїнська наукова конференція “Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології”, Київ, 2002. – С. 85. 50. Nedzvetsky V.S., Baydas G., Kirichenko S.V. Melatonin influences on imbalance in neural cell adhesion molecule isoforms in hippocampus of STZ-treated rats // 28-th International meeting of FEBS, Turkey, 26-29 October, 2002. – P. 67. 51. Nedzvetsky V.S., Kirichenko S.V., Baydas G. Diabetic encephalopathy is accompanied with imbalance in neural cell adhesion molecule NCAM isoforms // European Meeting of Neuropathology, Helsinki, Finland, July, 2002. 52. Kirichenko S.V., Nedzvetsky V.S., Baydas G., Nerush P.A. Melatonin influences on imbalance in neural cell adhesion molecule isoforms under diabetes mellitus // S. Workshop “Pharmacology of Synaptic transmission in the Nervous System”, June 16-18, 2002, P. 170. Kyiv, Ukraine. 53. Недзвецький В.С., Кириченко С.В., Неруш П.О. Зміни експресії поліпептидів молекули клітинної адгезії N-CAM у мозку щурів за експериментального діабету // VIII-й Український біохімічний з’їзд. Укр. біохім. журн. – 2002. – Т. 74, № 46. – С. 47 - 48. 54. Корякіна Ж.О., Тихомиров А.О, Недзвецький В.С., Неруш П.О. Зміни експресії гліального фібрилярного кислого білку (ГФКБ) головного мозку щурів за умов інтоксикації ацетатом свинцю в процесі онтогенезу // Міжнародна конференція „Фізіологічні аспекти адаптації”. Партеніт, Вересень, 2003. – С. 16. 55. Tykhomyrov A.O., Nedzvetsky V.S. Chronic treatment led acetate on state of glial intermedate filaments in rat brain // VI European Meeting on Glial Cell Function in Health and Disease.- Berlin. September, 2003. – Р. 31. 56. Недзвецкий В.С., Неруш П.О., Кириченко С.В., Демченко О.М. Влияние мелатонина на процесс обучения и экспрессию молекул клеточной адгезии NCAM в мозге крыс при экспериментальном диабете // 2-й Съезд Российского научного общества фармакологов “Фундаментальные проблемы фармакологии”, Москва. – 2003. – С. 46. 57. Недзвецкий В.С., Неруш П.О., Кириченко С.В., Демченко О.М. Влияние мелатонина на поведенческие реакции и экспрессию молекулу адгезии нервных клеток NCAM в мозге диабетических крыс // Международная конференция “Центральные и периферические вегетативные функции”, Донецк, Май 23–28, 2003. Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2003. – Т.12, № 1. – С. 72. 58. Недзвецький В.С., Неруш П.О., Кириченко С.В. Вплив стрептозотоцин-індукованого діабету на стан гліальних проміжних філаментів і процес навчання у щурів // Актуальні питання біології та медицини, ІІ Міжрегіональна конференція молодих вчених, Луганськ, Квітень 14-16, 2004. – С. 39–41. 59. Тихомиров А.А., Недзвецкий В.С. Вовлечение алюминия в процесс старения мозга // VI-й Международный симпозиум “Биологические механизмы старения”, 26-29 мая 2004 г., Харьков. С. 73. 60. Nedzvetskii V.S., Baydas G., Nerush P.A., Kirichenko S.V. Melatonin has reversal effect on imbalance adhesion molecule and cognitive deficits of streptozotocin-diabetic rats. IBRO Advanced School Of Neuroscience. Yalta, September, 2004. – P. 14. 61. Недзвецький В.С., Тихомиров А.О. Підвищення вмісту маркерів оксидативного стресу і астрогліозу у головному мозку щурів за умов інтоксикації AlCl3 // Науково-практична конференція, присвячена 175-р. з дня народження І.М. Сеченова. Одеса, 2004. – С. 106-109. 62. Недзвецкий В.С., Неруш П.А., Кириченко С.В., Липка М.В. Влияние антиоксидантов на процесс обучения у крыс и экспрессию нейроспецифических белков в мозгу при экспериментальном диабете // Конференція Українського товариства нейронаук. Донецьк. Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. – 2005. – Т. 1, № 1. – С. 81-82. 63. Kuryata O.V., Soya O.V., Nedzvetsky V.S. The glial fibrillary acidic protein (GFAP) as a predictor of development of endothelial dysfunction in elderly patients with congestive heart failure and preserved left ventricular ejection fraction // International Congress “Heart Failure”. Lisbon, Portugal, June, 2005. European Journal of Heart Failure, Suppl. – 2005. – Vol. 4(1). – P. 106. 64. Недзвецький В.С., Неруш П.О., Кириченко С.В., Липка М.В. Вплив антиоксидантів на процес навчання і експресію нервовоспецифічних білків в мозку щурів при експериментальному діабеті // XVII-й з’їзд Українського фізіологічного товариства. Чернівці, – 2006. – С. 49. 65. Недзвецкий В.С., Байдаш Г., Липка М.В., Кириченко С.В. Астроглиальный ответ на интоксикацию толуеном в мозге молодых и старых крыс // VІI-й Международный симпозиум “Биологические механизмы старения”. Харьков. – 2006. – С. 30. 66. Nedzvetskii V.S., Baydas G., Kirichenko S.V. Melatonin reduces astrogliosis in the hippocampus and cortex and cognitive deficits of streptozotocin-induced diabetic rats. EPBS Workshop “Neurodegenation: basic mechanism motor and cognitive functions”. Cracow, Poland. – 2005. – P. 550. АНОТАЦІЯ Недзвецький В.С. Стан нервовоспецифічних білків і мнестичних процесів за умов впливу несприятливих чинників різної природи та антиоксидантів. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 – фізіологія людини і тварин. – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Київ, 2006. Дисертація присвячена вивченню ролі структурних нервовоспецифічних білків у процесах вищої нервової діяльності – навчання, пам’яті, розвитку пізнавального дефіциту, а також реакції клітин нервової тканини на дію несприятливих факторів. Виявлені загальні закономірності реактивної відповіді астроцитів на вплив ушкоджуючих факторів різної природи, дія яких супроводжувалась розвитком окисного стресу у ЦНС. Показано, що підвищення вмісту білку гліальних проміжних філаментів та його деградованих продуктів є адекватною відповіддю астроцитів на окисні ушкодження. Визначені високі значення коефіцієнтів кореляції між змінами астрогліального маркеру та індукованим перекисним окисленням ліпідів у тканині мозку свідчить на користь тісного зв’язку між молекулярними ушкодженнями і клітинною відповіддю на вплив несприятливих чинників. Установлена характерна закономірність змін вмісту головних ізоформ молекули адгезії нервових клітин за умов гіперглікемії, інтоксикації толуеном чи іонами алюмінію – значна втрата ізоформи NCAM180. Показаний тісний кореляційний зв’язок між змінами експресії NCAM180 і розвитком пізнавального дефіциту, що вказує на участь цієї адгезивної молекули у модуляції синаптичної передачі. Одержані результати, які підтверджують активну роль гліальних клітин в інтегративних процесах нервової системи і забезпеченні функціонування нейронів за умов дії несприятливих чинників. Наведені докази можливості відновлення біохімічних і фізіологічних функцій дорослого мозку після дії ушкоджуючих факторів. Введення антиоксидантних сполук в значній мірі сприяло відновленню вмісту і складу цитоскелетного і мембранного нервовоспецифічних білків, показників поведінкових реакцій та попереджало розвиток пізнавального дефіциту. Ключові слова: ЦНС, пізнавальний дефіцит, поведінкові реакції, гліальний фібрилярний кислий білок (ГФКБ), молекула адгезії нервових клітин (NCAM), астрогліоз, іони алюмінію, толуен, гіперглікемія, вітамін Е, мелатонін, б-ліпоєва кислота, перекисне окиснення ліпідів. АННОТАЦИЯ Недзвецкий В.С. Состояние нейроспецифических белков и мнестических процессов в условиях влияния неблагоприятных факторов разной природы и антиоксидантов. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.13 – физиология человека и животных. – Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко, Киев, 2006. Диссертация посвящена изучению роли структурных нейроспецифических белков в процессах высшей нервной деятельности – обучении, памяти, развитии познавательного дефицита, а также реакции клеток нервной ткани на действие неблагоприятных факторов. Выявлены общие закономерности реактивного ответа астроцитов на влияние повреждающих факторов различной природы, действие которых сопровождалось развитием оксидативного стресса в гиппокампе, коре больших полушарий и мозжечке. Показано, что повышение експрессии белка глиальных промежуточных филаментов и содержания его деградированных продуктов является характерным признаком ответа астроцитов на действие неблагоприятных факторов. Определены высокие значения коэффициентов корреляции между изменениями маркера астроглиального ответа и индуцированным перекисным окислением липидов в ткани мозга, что свидетельствует о тесной связи между молекулярными нарушениями и клеточным ответом на повреждения различной природы. Выявлено, что активация астроглиального клеточного ответа зависит не только от природы и интенсивности повреждающего фактора, но и от длительности его действия. Показано, что нарушение суточного светового цикла индуцирует увеличение содержания продуктов перекисного окисления липидов в ткани мозга, снижение експрессии изоформы NCAM180 и реактивный астроглиоз в гиппокампе, коре больших полушарий и мозжечке. Показано, что ионы алюминия индуцируют устойчивое патологическое состояние ЦНС на молекулярном, клеточном и функциональном уровнях. Установлена характерная закономерность изменений экспрессии главных изоформ молекулы адгезии нервных клеток при гипергликемии, интоксикации толуеном или ионами алюминия. В мозге животных всех вышеперечисленных экспериментальных моделей выявлено нарушение баланса в содержании основных изоформ NCAM. Значительное снижение экспрессии изоформы NCAM180 выявлено также в модели длительного постоянного освещения. Показана тесная корреляционная связь между изменениями содержания NCAM180 и развитием познавательного дефицита. Представленные данные указывают на важную роль этой адгезивной молекулы в реорганизации синаптических контактов и обеспечении пластических свойств нервной системы. Получены результаты о модуляции фибриллогенеза в астроцитах, которые подтверждают активную роль этих глиальных клеток в интегративных процессах нервной системы и обеспечении функционирования нейронов при действии неблагоприятных факторов. В экспериментальных моделях постоянного освещения, интоксикации толуеном, ионами алюминия, гипергликемии результаты корреляционного анализа с высоким уровнем вероятности показали тесную позитивную связь между оксидативными повреждениями и реактивным астроглиальным ответом на действие неблагоприятного фактора. Действие всех исследованных факторов сопровождалось, также, нарушением поведенческих реакций животных, снижением способности к обучению. Полученные результаты позволяют рассматривать оксидативный стресс в качестве одной из важных причин функциональных нарушений ЦНС и указывают на важную роль нейроспецифических белков процессах обучения и памяти. Приведены доказательства возможности восстановления уровня перекисного окисления липидов, экспрессии нейроспецифических белков и физиологических функций взрослого мозга после действия повреждающих факторов. Введение мелатонина, витамина Е, б-липоевой кислоты в значительной мере способствовало восстановлению содержания и состава глиального цитоскелетного белка, экспрессии изоформы молекулы адгезии нервных клеток NCAM180, показателей поведенческих реакций и предупреждало развитие познавательного дефицита. Ключевые слова: ЦНС, познавательный дефицит, поведенческие реакции, глиальный фибриллярній кислый белок (ГФКБ), молекула адгезии нервных клеток (NCAM), астроглиоз, ионы алюминия, толуен, гипергликемия, витамин Е, мелатонин, б-липоевая кислота, перекисное окисление липидов. SUMMARY Nedzvetskii V.S. State of both neurospecific protein and cognitive processes under different nature negative factors and antioxidants treatment. – Manuscript. Dissertation for scientific degree of doctor the biological sciences on speciality 03.00.11 – human and animals physiology. – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2006. The dissertation is devoted to investigation of the role of structural neurospecific proteins in the neural processes – learning, memory, development of cognitive deficits and neural cells reaction on the action of negative factors. Common regularity of reactive astrocytosis under different nature damages that accompanied with CNS oxidative stress was discovered. There are achieved that a rising of glial intermediate filament protein is adequate astrocyte answer to oxidative stress under different kind injury. High level of correlative coefficients between a changes of astroglial marker and a rising of lipid peroxidation in neural tissue was observed. This findings is evidence of dense connection between molecular damage and cell responding to unfavorable environmental. The regularity of the expression changes of neural cell adhesion molecule under hyperglycemia, toluene intoxication or aluminum intoxication have been shown for all investigated experimental models. Considerable loss of isoform NCAM180 of neural cell adhesion molecule in rat hippocampus and cortex. High significance of correlative coefficients between expression changes of main NCAM isoforms and a development of cognitive deficits was observed. This data confirm that adhesive molecule NCAM takes a part in the modulation of synaptic plasticity. Represented results reflect significant role of glial cells for integrative processes in neural system. Besides, astroglial cells provide neuronal functions under unfavorable environmental. There are shown a possibility of biochemical and physiologic functions adult brain after different kind injury. Antioxidative compounds provide reparation of cytoskeletal disturbing, of isoform NCAM180 loss and its can protect for cognitive deficits development of central neural system. Key words: CNS, cognitive deficits, behavioural reactions, glial fibrillary acidic protein (GFAP), neural cell adhesion molecule (NCAM), astrogliosis, aluminum ions, toluene, hyperglycemia, vitamin E, melatonin, б-lipoic acid, lipid peroxidation. Підпісано до друку 12.09.2006 р. Формат 60х90 1/16. Папір офсетний. Друк плоский. Умовн. друк. арк. 1,9. Тираж 100 прим. Зам. № Друкарня ДНУ, 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 4-б. Тел.: (0562) 46-62-85

Похожие записи