МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ДУДУКІНА Світлана Олександрівна

УДК: 616.133-089:615.211:612.018/.176

Стан адаптаційних механізмів та вибір методу анестезіологічного
забезпечення операцій на сонних артеріях (експериментально – клінічне
дослідження)

14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії

Науковий керівник: член-кореспондент НАН та АМН України, заслужений діяч
науки, лауреат Державної премії України та премії Уряду Російської
Федерації, доктор медичних наук, професор Новицька-Усенко Людмила
Василівна, Дніпропетровська державна медична академія, завідуюча
кафедрою анестезіології та інтенсивної терапії.

Офіційні опоненти:

член-кореспондент АМН України доктор медичних наук, професор Черній
Володимир Ілліч, Донецький державний медичний університет ім. М.
Горького, завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та
медицини невідкладних станів ФПО.

доктор медичних наук , професор Зубков Віктор Іванович, Українська
військово-медична академія (м. Київ), професор кафедри анестезіології та
реаніматології

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії

Захист відбудеться 16.06.2006 р. о 13 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 Дніпропетровської державної
медичної академії (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул.
Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий 12.05.2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кобеляцький Ю.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гострі порушення мозкового кровообігу посідають одне
з перших місць серед причин інвалідизації і смертності в світі та,
зокрема, на Україні (Зозуля Ю.П., 1996; Ворлоу Ч.П., 1998; Allberts M.,
2002). Розповсюдженість інсульту в світі складає 450-560 випадків на 100
тис. населення, а смертність від нього в Європі — від 100 до 250 на 100
тис. населення. Пацієнти, які перенесли інсульт, мають щорічний 5-9%
ризик виникнення повторного інсульту, а на протязі 5 років він виникає у
25-45% хворих (Moore W., 1995). Провідним етіологічним чинником розвитку
ішемічних ушкоджень головного мозку в 30-40% є атеросклероз (Зозуля
Ю.П., 1996; Сорокоумов В.А., 2001; Gore J.M., 1991; Парфенов В.А.,
2002). Часто одночасно він вражає декілька судинних басейнів і ризик
виникнення ішемічного інсульту при ураженні їх двох чи трьох — на 25-51%
вищий в порівнянні з ураженням одного (Caro J., 1999). Не дивлячись на
розвиток фармації та наявність багатьох досліджень ефективності
консервативної терапії ішемічних уражень головного мозку, її результати
залишаються конче незадовільними. Так, серед неоперованих хворих
повторні ішемічні інсульти зустрічаються в 3 рази частіше, ніж у
оперованих, а консервативна терапія знижує ризик нового інсульту лише на
2% (Moore W., 1995; Джибладзе Д.Н., 2003). Хірургічне лікування
оклюзуючих уражень гілок дуги аорти супроводжується високою лікувальною
і профілактичною ефективністю, але, разом з тим, каротидна
ендартеректомія сама по собі пов’язана з ризиком розвитку повторного
інсульту і навіть смерті. Високий рівень периопераційних ускладнень, що
досягає 24% (Усачев Д.Ю., 2003; Спенсер М., 1997), потребує поліпшення
методів анестезіологічного забезпечення та нейропротекції під час
хірургічної оклюзії внутрішньої сонної артерії.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана як
фрагмент планової науково-дослідної роботи кафедри анестезіології та
інтенсивної терапії Дніпропетровської державної медичної академії
“Вивчити зміни гомеостазу в умовах анестезії в різних галузях хірургії
та при критичних станах різного ґенезу з розробкою нових технологій
інтенсивної терапії та варіантів анестезіологічного забезпечення”
ІН.03.04. № 0103 U 002384; строк 2003-2008 рр. та фрагмент планової
науково-дослідної роботи Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П.
Ромоданова АМН України “Розробити рекомендації диференційованого
хірургічного лікування оклюзійно-стенотичних уражень церебральних
артерій у хворих на артеріальну гіпертензію для попередження ішемічних
порушень мозкового кровообігу” (№ держреєстрації — 0103U000968), строк
виконання – 2000-2005 рр.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є поліпшення лікування
хворих з дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного ґенезу, які
перенесли гострі порушення мозкового кровообігу, шляхом
експериментального обґрунтування та впровадження в клініку оптимальної
методики анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії та
нейропротективної терапії з використанням перфторану на базі отриманих
даних щодо неврологічного статусу, стану метаболізму мозку, реалізації
адаптаційних механізмів та когнітивних функцій ЦНС.

У відповідності до мети поставлені наступні задачі:

Вивчити в експерименті морфофункціональні зміни тканини головного мозку
під час ішемічного інсульту при використанні різних гіпнотичних
препаратів для проведення анестезіологічного забезпечення операцій на
сонних артеріях.

Вивчити вплив перфторану на перебіг ішемічного пошкодження головного
мозку у експериментальних тварин при використанні різних гіпнотичних
препаратів для проведення анестезіологічного забезпечення операцій на
сонних артеріях.

Вивчити неврологічний статус, стан метаболізму мозку, адаптаційних
механізмів та когнітивних функцій ЦНС у хворих з дисциркуляторною
енцефалопатією атеросклеротичного ґенезу, які перенесли гострі порушення
мозкового кровообігу.

Дослідити стан метаболічних порушень та адаптаційних механізмів у хворих
при використанні тіопенталу натрію для анестезіологічного забезпечення
каротидної ендартеректомії.

Вивчити вплив перфторану на перебіг метаболічних порушень та
адаптаційних механізмів у хворих при використанні тіопенталу натрію для
анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії.

Дослідити стан метаболічних порушень та адаптаційних механізмів у хворих
при використанні пропофолу для анестезіологічного забезпечення
каротидної ендартеректомії.

Провести клінічну оцінку, оцінку неврологічного стану (наявність
ускладнень, ступінь неврологічного дефіциту) та стану когнітивних
функцій ЦНС при використанні запропонованих видів анестезіологічного
забезпечення та нейропротекції у хворих з дисциркуляторною
енцефалопатією атеросклеротичного ґенезу, які перенесли гострі порушення
мозкового кровообігу.

Виявити оптимальний варіант анестезіологічного забезпечення з
нейропротекцією для хворих з дисциркуляторною енцефалопатією
атеросклеротичного ґенезу, які перенесли гострі порушення мозкового
кровообігу, на основі порівняльного аналізу змін неврологічного статусу,
метаболізму мозку, адаптаційних механізмів та когнітивних функцій ЦНС.

Об’єкт дослідження. А) щури з експериментальною моделлю ішемічного
інсульту; Б) хворі з дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного
ґенезу після перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу, яким
було проведене оперативне втручання на магістральних артеріях голови.

Предмет дослідження. Тканина головного мозку щурів при моделюванні
ішемічного інсульту; неврологічний статус, метаболізм головного мозку,
кислотно-лужна рівновага, адаптаційні механізми у хворих з
дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного ґенезу, які перенесли
гострі порушення мозкового кровообігу.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в експериментальних
дослідженнях на щурах вивчений стан нервової тканини головного мозку при
моделюванні ішемічного інсульту на тлі різних варіантів
анестезіологічного забезпечення та методів нейропротекції. Вперше в
клініці розроблена та застосована методика анестезіологічного
забезпечення каротидної ендартеректомії з використанням тіопенталу
натрію сумісно з інтраопераційною інфузією перфторану, виявлений стан
вуглеводного обміну в головному мозку при різних варіантах знеболення,
вперше вивчено динаміку когнітивних функцій хворих, що перенесли
каротидну ендартеректомію, в залежності від варіанту анестезіологічного
забезпечення.

Практична значимість одержаних результатів. Обґрунтована доцільність і
безпека застосування перфторану на тлі тіопенталового наркозу при
ішемічному ушкодженні тканини головного мозку на основі вивчення її
морфофункціонального стану в експерименті. Визначена перевага
використання тіопенталу натрію для анестезіологічного забезпечення
каротидної ендартеректомії з інтраопераційною інфузією перфторану, що
спрямовано на попередження ішемічних ушкоджень головного мозку при
хірургічній оклюзії внутрішньої сонної артерії. Розроблена технологія
інфузії перфторану при операціях з прогнозуємою ішемією головного мозгу.
Доведено, що застосування тіопенталу натрію для анестезіологічного
забезпечення каротидної ендартеректомії з інтраопераційною інфузією
перфторану сприяє найшвидшому відновленню неврологічного статусу,
поліпшенню метаболізму мозку, компенсації адаптаційних механізмів та
підвищенню якості життя в післяопераційному періоді. Результати
дослідження впроваджені в практику роботи відділення анестезіології з
ліжками інтенсивної терапії №2 Дніпропетровської обласної клінічної
лікарні ім. І.І. Мечникова, відділення анестезіології та реанімації
комунального закладу “Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична
лікарня”, відділення анестезіології Запорізької обласної клінічної
лікарні, Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова, м. Київ, в
навчальний процес Дніпропетровської державної медичної академії та
Донецького медичного університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Автором персонально проаналізована наукова
література по обраній темі, проведений інформаційний пошук. Разом з
науковим керівником сформульовані мета і задачі дослідження, обговорені
висновки, практичні рекомендації, розроблений новий спосіб
нейропротекції при проведенні каротидної ендартеректомії. Автор
самостійно провів анестезіологічні забезпечення оперативних втручань,
електронномікроскопічні дослідження головного мозку у експериментальних
тварин. Автор провів клінічне обстеження всіх хворих і частину
анестезіологічних забезпечень оперативних втручань. Статистична обробка
одержаних результатів, огляд літератури, 7 розділів власних досліджень
автором виконані самостійно.

Апробація матеріалів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались та обговорювались на: VII Міжнародному симпозіумі “Нові
технології в нейрохірургії”, Росія, м. Санкт-Петербург, 27-29 травня
2004 р.; IV Національному конгресі анестезіологів України, м. Донецьк,
13-17 вересня 2004 р.; обласному засіданні товариства анестезіологів
Дніпропетровської області (2003, 2004, 2005 рр.), міжнародній
конференції “Поленовские чтения”, Росія, м. Санкт-Петербург, 11-13
квітня 2005 р.; світовому конгресі нейрохірургів, Марокко, м. Марракеш,
19-25 червня 2005 р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, з
них 6 в наукових спеціалізованих виданнях, 3 — в збірках
науково-практичних конференцій, з’їздів. 2 статті опубліковані
самостійно.

Об’єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 245 сторінках
машинописного тексту, ілюстрована 37 таблицями, 73 рисунками. Робота
складається зі вступу, 7 розділів (огляд літератури, матеріали і методи
дослідження, 5 розділів власних досліджень), аналізу та узагальнення
результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку
літератури із 204 джерел, з яких 128 вітчизняних і 76 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна частина роботи виконана в клініці анестезіології та інтенсивної
терапії Дніпропетровської державної медичної академії на базі обласної
клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова за термін з 2000 по 2005 рік. У
дослідження включено 103 пацієнта з атеросклерозом магістральних артерій
голови, які перенесли гострі порушення мозкового кровообігу (ГПМК) і їм
була виконана каротидна ендартеректомія під внутрішньовенним наркозом зі
штучною вентиляцією легенів ендотрахеальним методом. Вік пацієнтів
коливався від 56 до 70 років (середній – 62,34±0,7 років). Хворі
розподілені на три групи в залежності від варіанту анестезіологічного
забезпечення оперативного втручання, які не відрізнялись за статтю,
віком, наявністю супутньої патології, ступенем стенозу оперованої
внутрішньої сонної артерії (ВСА) (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика обстежених хворих

Групи 1 група 2 група 3 група

Кількість хворих 38 36 29

Стать

Чоловіки/жінки 34 / 4 31 / 5 26 / 3

Середній вік, роки 61,35±1,22 62,48±1,19 63,4±1,25

р (вік) р1-2=0,32 р2-3=0,34 р1-3=0,2

В першій групі (n=38) в якості гіпнотичного компоненту
анестезіологічного забезпечення використовувався тіопентал натрію. Для
індукції застосовувалося болюсне введення препарату в дозі 3-3,5 мг/кг,
для підтримки анестезії постійна внутрішньовенна крапельна інфузія
препарату в дозі 10-12 мг/кг/год. Другу групу склали хворі (n=36), яким
анестезіологічне забезпечення операції було проведене за допомогою
пропофолу. Для ввідного наркозу застосовувалося болюсне введення
препарату в дозі 2 мг/кг, підтримка анестезії проводилась за допомогою
внутрішньовенної крапельної його інфузії в дозі 6-7,5 мкг/кг/год. У
третій групі (n=29) на тлі анестезіологічного забезпечення з
використанням тіопенталу натрію за 10-15 хвилин до хірургічної оклюзії
ВСА починалась внутрішньовенна крапельна інфузія перфторану (ПФ) в дозі
3 мл/кг. Швидкість інфузії препарату на початку складала 30 крапель за
хвилину, безпосередньо перед оклюзією збільшувалася до 60. Діагностичний
комплекс обстеження включав неврологічний огляд, інструментальні та
лабораторні дослідження. На підставі неврологічного обстеження згідно
класифікації ВООЗ і Є.В. Шмідта відбиралися пацієнти, які перенесли
ГПМК. Для отримання кількісної характеристики тяжкості початкового стану
і динаміки неврологічного дефіциту використовувалася шкала Hachinsky.
Для діагностики ступеня ураження судин головного мозку і оцінки
колатерального кровообігу застосовувалася тотальна церебральна
ангіографія. Ступінь стенозу ВСА визначався за методикою NASCET.
Концентрацію молочної кислоти визначали за методом Marbach в модифікації
І.Ю. Асташенкової, піровиноградної кислоти — ензимним методом за В.Г.
Колб та В.С. Камишніковим. Розраховувався лактат-піруватний коефіцієнт
(ЛПК), “надлишок лактату”. Рівень глюкози в крові визначали
глюкозооксидазним методом на аналізаторі глюкози “Ексан-Г”. Рівень газів
крові визначався на аналізаторі CНIRON 238 (Bayer Diagnostics) відразу
після забору венозної та артеріальної крові. Показники метаболізму мозку
та кислотно-лужного балансу визначалися в крові, що притікає та відтікає
від мозку, в передопераційному періоді, двократно інтраопераційно –
перед та після оклюзії ВСА, на першу добу післяопераційного періоду.
Функціональний стан симпато-адреналової системи (САС) виявляли за
допомогою розрахунку екскреції адреналіну (А), норадреналіну (НА),
діоксифенілаланіну (ДОФА) та дофаміну (ДА) в сечі
спектро-флюориметричним методом Е.Ш. Матліної та співавт. Рівень
ваніліл-мигдаликової кислоти (ВМК) визначали методом високовольтного
електрофорезу на папері за Т.Д. Большаковою. Розраховувались коефіцієнти
відносної активності: А/НА, НА/ДА, ДА/ДОФА та коефіцієнти відношення
суми катехоламінів (КА) до їх попередників: А+НА/ДА, А+НА+ДА/ДОФА.
Активність серотонінергічної системи (СЕС) оцінювалась за допомогою
розрахунку показників екскреції серотоніну (С) та 5-оксиіндолоцтової
кислоти (5-ОІОК) колориметричним методом Pierse, гістамінореактивної
системи (ГРС) — показників екскреції гістаміну (Г) та його попередника
гістидіну. Рівні С, Г та гістидіну визначались методом Ц.І. Герасимової.
Для виявлення питомої ваги кожного з компонентів системи
використовувався коефіцієнт Г/С. Оцінка рівня цих показників проводилася
в передопераційному, інтраопераційному періодах та на першу і третю добу
післяопераційного періоду. Дані клініко-фізіологічних та біохімічних
методів дослідження приведені в міжнародній системі одиниць СІ. Аналіз
результатів проведений за допомогою статистичної оцінки достовірності
відмінностей за критерієм Стьюдента та методів непараметричної
статистики з використанням програми Microsoft Excel 2003. Для
порівняльного аналізу швидкості відновлення когнітивних функцій
використовували скринінг-тест Неврологічного інституту Барроу для Оцінки
Вищих Коркових Функцій (BNIS).

Результати власних досліджень. В експериментальній частині роботи
показано, що тромбоемболічна ішемія через 1 годину після проведення
експерименту і при тіопенталовому, і при пропофоловому наркозі
призводить до розширення просвіту мікросудин, проте отримані цифрові
показники не є статистично достовірними в порівнянні з контрольними.
Введення ПФ як при наркозі тіопенталом, так і пропофолом при моделюванні
тромбоемболічної ішемії знижує ступінь розширення мікросудин. Це
спостерігається більшою мірою при тіопенталовому наркозі, практично до
контрольного показника. Через 1 годину після ішемії на тлі пропофолового
наркозу з введенням ПФ, діаметр мікросудин зменшується майже в 1,2 рази
менше, ніж при тіопенталовому наркозі. Через 24 години більш виражені
зміни спостерігаються при моделюванні тромбоемболічної ішемії на фоні
пропофолового наркозу, коли ступінь розширення просвіту мікросудин
достовірно збільшується щодо контролю в 1,6 рази. Введення ПФ при
пропофоловому наркозі в 0,4 рази знижує ступінь розширення внутрішнього
діаметра мікросудин, проте він залишається в 1,3 рази вище за
контрольний показник. При тіопенталовому наркозі ступінь розширення
просвіту мікросудин нижче. Введення ПФ зменшує ступінь розширення
мікросудин, особливо при тіопенталовому наркозі. При наркозі тіопенталом
натрію як через 1 годину, так і через 24 години спостерігається
гіпертрофія цитоплазми ендотеліоцитів, яка найбільш достовірно, щодо
контролю, виражена при введенні ПФ. При цьому спостерігається достовірна
(2,5-3,0 рази щодо норми) активація маргінальної частини ендотеліоцитів.

При тіопенталовому наркозі як через 1 годину, так і через 24 години
ступінь набряку мітохондрій збільшується в 2-2,5 рази, а при
пропофоловому — в 3 рази. Хоча ці показники не є достовірними, проте
вони вказують на явну тенденцію до збільшення внутрішньоклітинного
набряку в нейронах при ішемії в умовах пропофолового наркозу. Введення
ПФ при тіопенталовому і пропофоловому наркозі на фоні тромбоемболічної
ішемії мозку через 24 години сприяє зниженню внутрішньоклітинного
набряку, в більшій мірі при тіопенталовому наркозі. В цитоплазмі
нейронів при введенні обох анестетиків спостерігаються високі показники
лізосомальної активності. Відбувається достовірне збільшення кількості
лізосом від 2-х до 3,5 разів. Введення ПФ сприяє достовірному зниженню
кількості лізосом тільки при тіопенталовому наркозі, тоді як при наркозі
пропофолом кількість лізосом через 1 і 24 години була достовірно вище за
контрольні показники. Висока лізосомальна активність в нейронах
пов’язана з дистрофічними змінами мітохондрій, структура яких
порушується в зв’язку з набряком. При цьому відбувається порушення
оболонок, редукція кріст, що свідчить про глибокі деструктивні зміни.
Необхідно вказати, що виражені зміни мітохондрій в цитоплазмі нейроцитів
спостерігаються при моделюванні тромбоемболічного інсульту на фоні
пропофолового наркозу, коли має місце статистично достовірне зниження
відсотка площі, займаної інтактними мітохондріями. При наркозі
тіопенталом натрію відсоток цієї площі дещо вище і практично залишається
в межах контрольних показників. При введенні ПФ через 24 години після
постановки експерименту спостерігається деяке зниження відсотка площі,
займаної мітохондріями. При цьому отримані цифрові показники знаходяться
в межах контрольних. Структура синаптичного апарату нейронів при
тромбоемболічній ішемії мозку характеризується досить вираженими змінами
синаптичних закінчень з порушенням цілісності активної зони синапсів і
зменшенням кількості синаптичних везикул в пресинаптичних закінченнях
нейронів. Згідно отриманим цифровим показникам, вже протягом першої
години після введення тваринам пропофолу відзначається деструкція
активної зони синапсів і лише введення ПФ якоюсь мірою уповільнює
розвиток деструктивних процесів. В той же час, при використанні
тіопенталу натрію процеси деструкції активної зони синапсів виражені в
меншій мірі, а введення ПФ покращує мікроскопічну картину і через 1, і
через 24 години після постановки експерименту. При пропофоловому наркозі
спостерігаються прогресуючі деструктивні зміни активної зони синапсів,
які вже через 24 години після постановки експерименту відрізняються не
тільки від контрольних показників, але і мають статистично достовірну
відмінність від показників при наркозі тіопенталом натрію. В
пресинаптичних закінченнях під час тромбоемболічної ішемії зменшується
кількість синаптичних везикул у зв’язку з їх аглютинацією і загусанням.
Введення ПФ сприяє затримці розвитку ішемічного пошкодження синапсів.
При пропофоловому наркозі через 24 години після моделювання
тромбоемболічної ішемії має місце достовірне (в 1,6 рази) зменшення
кількості синаптичних везикул. Введення ПФ покращує стан синаптичного
аппарату, але в 1,3 рази достовірно менше, ніж при тіопенталовому
наркозі.

Таким чином, при тромбоемболічній ішемії головного мозку як на фоні
тіопенталового, так і пропофолового наркозу протягом перших 24 годин
відбувається порушення мозкового кровообігу, яке характеризується
змінами структури внутрішньомозкових мікросудин з явищами
периваскулярного набряку астроцитарної нейроглії,
атрофічно-дистрофічними змінами ендотелію з порушенням структури
внутрішньоклітинних органел та зниженням мікропіноцитозної активності.
ПФ, введений під час тіопенталового та пропофолового наркозу, сприяє
стабілізації внутрішньомозкового мікроциркуляторного русла з осередковою
гіперплазією ендотеліальної вистілки, зниженню явищ внутрішньоклітинного
набряку та збереженню структурної цілісності синаптичного апарату
протягом перших 24 годин. Найбільш сприятливо тромбоемболічна ішемія
головного мозку протікає при проведенні анестезіологічного забезпечення
оперативного втручання з використанням тіопенталу натрію та введенням
ПФ. ПФ додає вираженого нейропротективного ефекту (табл.2).

Таблиця 2

Морфофункціональний стан внутрішньоклітинних органел нейронів і
мікросудин кори головного мозку через 24 години після експериментальної
ішемії мозку при тіопенталовому наркозі

№/пп Органели/ Групи 0-контроль 1 група 2 група

1. Хроматин,

% відношення 40,0±3,0 30,0±3,0

р 1-0 =0,02* 37,0±4,0

р 2-0 =0,33

р 2-1 =0,14

2. Мітохондрії,

% відношення 35,0±2,5 25,0±2,0

р 1-0 =0,003* 28,0±2,5

р 2-0 =0,05

р 2-1 =0,25

3. Мітохондрії,

ступінь набряку 0,10±0,02 0,25±0,02

р 1-0 =0,0001* 0,15±0,02

р 2-0 =0,08

р 2-1 =0,0007*

4. Лізосоми,

кількість 3,0±0,8 8,0±1,3

р 1-0 =0,001* 4,0±0,6

р 2-0 =0,24

р 2-1 =0,008*

5. Синапси,

довжина активної зони, нм 0,8±0,02 0,4±0,03

р 1-0 =0,0001* 0,7±0,03

р 2-0 =0,01*

р 2-1 =0,0001*

6. Синапси,

кількість везикул 80,0±4,0 60,0±3,5

р 1-0 =0,0003* 70,0±4,5

р 2-0 =0,1

р 2-1 =0,08

7. Мікросудини, діаметр,

мкм 7,5±1,5 10,5±1,2

р 1-0 =0,11 8,5±1,5

р 2-0 =0,35

р 2-1 =0,23

8. Ендотеліоцити, товщина

нм 1,2±0,6 1,5±0,6

р 1-0 =0,37 1,5±0,5

р 2-0 =0,37

р 2-1 =0,39

9. Мікропіноцитозні везикули,

кількість 10,0±1,5 6,0±0,8

р 1-0 =0,02* 11,0±1,2

р 2-0 =0,35

р 2-1 =0,001*

Примітка: статистично достовірні відмінності показників (р<0,05) позначені символом (*). ” ? A < dha$ < l n p r t v ¤ O & F « « « Z}\}l}?}”}¦}lcXXX « « «kdg же, при надходженні до нейрохірургічного стаціонару у хворих з двобічним атеросклеротичним стенозом ВСА спостерігається переважання стрес-реалізуючих ланок САС та ГРС при коливанні в межах фізіологічних значень дофамінергічної ланки та активації серотонінергічної на фоні значного послідовного зниження резервів САС. Для визначення впливу гіпнотичних препаратів на стан метаболізму головного мозку та зміни кислотно-лужної рівноваги в інтраопераційному та ранньому післяопераційному періодах проводилася порівняльна характеристика цих показників між першою та другою групами дослідження. Рівень глюкози в крові, яка притікала до головного мозку, на передоклюзійному етапі, як і на початковому, в групах дослідження достовірно не відрізнявся (р=0,35). Протилежні зміни виявлені в крові, яка відтікала від мозку. При використанні тіопенталу натрію вміст глюкози в крові, що відтікала від мозку, був достовірно вищим, ніж при використанні пропофолу на 18,4% (р=0,04). Значно відрізнялась і артеріо-венозна різниця (АВР) по глюкозі, яка була позитивною в групі тіопенталу і залишалася негативною в групі пропофолу. Вірогідне підвищення глюкози в крові, яка відтікала від головного мозку, свідчить про її можливе утворення в нервовій тканині. Глікоген, як джерело утворення глюкози, вичерпує свої можливості дуже швидко, тому найбільш ймовірним шляхом її утворення є глюконеогенез. Аналізуючи процеси метаболізму глюкози, можна припустити, що в головному мозку одночасно перебігали процеси гліколізу та глюконеогенезу. Порівнюючи ці показники можна зробити висновок, що саме введення тіопенталу натрію сприяє змінам метаболізму глюкози в головному мозку шляхом глюконеогенезу навіть при неспецифічному хірургічному втручанні. На етапі після оклюзії ВСА рівень глікемії в артеріальній та венозній крові також не відрізнявся між групами, але АВР по глюкозі залишалася негативною в групі тіопенталу, в той час як в групі пропофолу була позитивною. АВР після оклюзії ВСА зберігала негативні значення і в групі перфторану і була на 61,3% більшою, ніж в групі тіопенталу (рис.1). Концентрація молочної кислоти в артеріальній крові на передоклюзійному етапі в групах достовірно не відрізнялась (р=0,35), тому, ймовірно, вірогідне зменшення її після початку наркозу пов’язане з оксигенотерапією та зменшенням інтенсивності метаболізму, яке неспецифічно викликають використані гіпнотичні препарати. Позитивну АВР за лактатом можна пояснити і відсутністю його значного утворення в умовах наркозу з оксигенотерапією, і включенням в процеси глюконеогенезу. Зменшення ЛПК підтверджує метаболічні ефекти адекватної загальної анестезії, а незмінений “надлишок” лактату свідчить про відсутність гіпоксії головного мозку. Після хірургічної оклюзії ВСА рівень лактату венозної крові в групі пропофолу достовірно перевищував показник в групі тіопенталу на 45,1% (р=0,0002). Найменші значення лактату, що відтікав від мозку, після окллюзії ВСА спостерігали в групі з використанням перфторану, де він був меншим за показник в групі тіопенталу на 47,6% (р=0,03). АВР залишалася позитивною при використанні тіопенталу натрію та перфторану, в той час як в групі пропофолу значно збільшувала свої негативні значення. На першу добу післяопераційного періоду спостерігалася тенденція до загального зниження лактатемії у хворих, які отримували ПФ (рис. 2). Рис. 1. Динаміка артеріо-венозної різниці за глюкозою в групах дослідження Рис.2. Показники лактату крові, що відтікала від мозку, в групах дослідження Достовірних розбіжностей між показниками концентрації піровиноградної кислоти в групах тіопенталу та пропофолу на всіх етапах спостереження не виявлено. Після відновлення кровотоку в крові, яка відтікала від мозку, рівень пірувату був достовірно нижчим в групі перфторану на 41,2% (р=0,02), ніж в групі тіопенталу. АВР в групі тіопенталу залишалася негативною, в той час як набувала позитивних значень в групі перфторану. Проведений порівняльний аналіз показав, що ПФ сприяє активації процесів глюконеогенезу під час припинення кровотоку по магістральній судині шляхом включення в його реакції не тільки лактату, а й проміжного метаболіту гліколізу – пірувату. На першу добу післяопераційного періоду зберігалась загальна тенденція до зниження пірувату в групі хворих, які отримували ПФ. Після відновлення кровотоку та на першу добу післяопераційного періоду мало місце стійке зниження ЛПК в групі хворих, які отримували ПФ. В артеріальній крові на післяоклюзійному етапі він був нижчим на 27,1%, в крові югулярної вени – на 32,6% за аналогічні показники в групі тіопенталу. На першу добу післяопераційного періоду ЛПК артеріальної крові в групі ПФ також був нижчим на 34,9%, венозної – на 23,3%. Найбільше збільшення коефіцієнту відмічено при використанні пропофолу. Після оклюзії ВСА в венозній крові він перевищував такий в групі тіопенталу на 29,9% і залишався найбільшим на першу добу післяопераційного періоду. Екскреція НА значно відрізнялася в групах на етапі інтраопераційного контролю. В групі тіопенталу його рівень був достовірно (р=0,01) нижче за показник в групі пропофолу на 95,7%. Таким чином, під час хірургічної агресії пропофол не попереджав викид НА з синаптичних закінчень. Підвищення НА вище фізіологічних значень підтримує вазоспазм і сприяє розвитку набряку головного мозку. Тому, на етапі виключення магістральної судини головного мозку з кровотоку, коли найчастіше розвиваються вищеописані ускладнення, використання пропофолу має бути обережним. Показник екскреції НА в групі перфторану був найменшим (рис. 3). Введення його супроводжувалось зменшенням рівня НА, який екскретується, та підвищенням швидкості синтезу гормону, що попереджувало можливий розвиток набряку мозку під час оперативного втручання. Ведучу роль в формуванні стресорної реакції при пропофоловому наркозі грав медіаторний ланцюжок САС. Паралельно відбувалася астенізація системи, про що свідчить відсутність реагування ДА та ДОФА. Під час операції рівень ДОФА в групі пропофолу підвищувався, але недостовірно відрізнявся від показників в групі тіопенталу (р=0,36), не дивлячись на вірогідне підвищення рівня НА, що свідчило про перевагу стрес-реалізуючих ланок САС. При використанні перфторану резерви САС відновлювалися вже на етапі оперативного втручання. Екскреція ДОФА змінювалася аналогічно ДА і була достовірно більшою (р=0,0001) в групі з використанням ПФ, ніж без нього, на інтраопераційному етапі спостереження (рис.4). Рис. 3. Динаміка екскреції норадреналіну в групах дослідження Рис. 4. Динаміка екскреції ДОФА в групах дослідження Саме ПФ сприяв активації стрес-лімітуючих ланок САС, що підтверджувало його антистресорні та адаптогенні властивості. Резерви системи при використанні ПФ залишались високими і в післяопераційному періоді. Найбільш гістамінореактивним виявився пропофол (рис.5). Рівень Г при його використанні на етапі інтраопераційного спостереження достовірно перевищував показник в групі тіопенталу на 62,5% (р=0,01). Одночасне збільшення Г та НА несприятливо впливає на головний мозок, сумісна їх дія посилює явища набряку мозку, тому використання пропофолу може бути небезпечно для хворих з мозковою патологією і повинно бути обережним. На першу добу Г був вищим за передопераційний на 242,8% і переважав в формуванні адаптаційної реакції. На третю добу післяопераційного періоду в реалізації стресу переважала гормональна ланка САС та Г на фоні поступового збільшення резервних можливостей систем. ПФ впливав на екскрецію С, що підтверджує вірогідна різниця з групою тіопенталу (р=0,0001) на етапі оперативного втручання (рис. 6). Рис. 5. Динаміка екскреції гістаміну в групах дослідження Рис. 6. Динаміка екскреції серотоніну в групах дослідження При його використанні на першу добу післяопераційного періоду гормональна ланка залишалася переважаючою в адаптаційних процесах, а стрес-лімітуючі чинники системи адекватно реагували на зміни, які відбувалися, з наявністю достатніх їх резервів і адекватною адаптаційною реакцією з боку метаболізму КА. Рівень гістидіну перевищував передопераційний на 97,9% та операційний - на 81,8%. Активність СЕС переважала в функціональному ефекті нейрогуморальних систем. Третя доба характеризувалась наближенням рівня КА до нормальних значень, їх метаболізм перебігав на фізіологічному рівні з наявністю достатніх функціональних резервів системи. ГРС та СЕС знаходились в межах фонових показників. Проведений порівняльний аналіз змін в функціонуванні нейрогуморальних систем при введенні перфторану на тлі анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії показав, що ПФ сприяє виділенню А, зниженню екскреції НА, підвищенню синтезу ДА, ДОФА та С, значно не впливає на рівні функціонуючих Г, гістидіну та 5-ОІОК. Тобто, завдяки протинабряковим, антистресорним та адаптаційним властивостям, ПФ сприяє стабільному перебігу периопераційного періоду та підтримує баланс між стрес-реалізуючими та стрес-лімітуючими ланками нейрогуморальних систем. Неврологічні ускладнення не виходили за межі запропонованих NASCET “стандартів якості”. Частота окремих з них достовірно не відрізнялася в групах дослідження, але в цілому вони частіше мали місце в групі пропофолу (табл.3). Таблиця 3 Неврологічні ускладнення каротидної ендартеректомії Групи/ускладнення ТІА з боку операціі ТІА в протилежному басейні Ішемічний інсульт з боку операції Ішемічний інсульт в протилежному басейні Всього Тіопентал натрію 2 (5,26%) 2 (5,26%) 1 (2,63%) - 5 (13,15%) Пропофол 4 (11,11%) 4 (11,11%) 2 (6,89%) 1 (2,77%) 11 (30,55%) Тіопентал натрію+ПФ - 2 (6,89%) - - 2 (6,89%) р т-п >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05

р т — т+ПФ >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05

р п-т+ПФ >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 <0,05* Примітка: статистично достовірні відмінності показників (р<0,05) між групами дослідження відмічені символом (*). р т-п – достовірність розбіжностей між першою та другою групою р т - т+ПФ – достовірність розбіжностей між першою та третьою групою р п-т+ПФ – достовірність розбіжностей між другою та третьою групою Загальна летальність серед обстежених хворих наближалась до світового стандарту, а серед усіх хворих (156), яким проведена каротидна ендартеректомія в нашій клініці за період з 1998 по 2005 рік, була менша за світовий стандарт і складала 1,92% (табл.4). Таблиця 4 Результати каротидної ендартеректомії в залежності від варіанту анестезіологічного забезпечення та стандарти “якості” Групи/показники “Інсульт+летальність від інсульту” Стандарт “Інсульт+летальність від інсульту” Загальна летальність Стандарт загальної летальності Тіопентал натрію 2,63% 7% 2,63% 2% Пропофол 8,33% 7% 5,5% 2% Тіопентал натрію+ПФ 3,44% 7% 0 2% Загальна група 4,85% 7% 2,91% 2% Всі оперовані 4,48% 7% 1,92% 2% В післяопераційному періоді був проведений порівняльний аналіз якості відновлення когнітивних функцій у хворих з попереднім ГПМК в залежності від методу проведеного анестезіологічного забезпечення (табл. 5). Таблиця 5 Якість відновлення когнітивних функцій у хворих з попереднім ГПМК в залежності від методу проведеного анестезіологічного забезпечення за BNIS (бали) Групи/бали До операції 28 доба після операції Тіопентал натрію 27,04±2,32 38,98±2,08 Пропофол 28,13±3,12 30,03±2,14 Тіопентал натрію+ПФ 29,56±2,78 44,97±1,99 р т-п р=0,29 р=0,006* р т - т+ПФ р=0,39 р=0,04* р п-т+ПФ р=0,39 р=0,0001* Примітка: статистично достовірні відмінності показників (р<0,05) між групами дослідження відмічені символом (*). р т-п – достовірність розбіжностей між першою та другою групою р т - т+ПФ – достовірність розбіжностей між першою та третьою групою р п-т+ПФ – достовірність розбіжностей між другою та третьою групою Достовірно якісніше відновлення вищих коркових функцій на 28 добу післяопераційного періоду виявлено в групі пацієнтів, яким використовувався перфторан. ВИСНОВКИ У роботі на підставі експериментального та клінічного досліджень представлене теоретичне і практичне обґрунтування вирішення актуальної задачі – покращення якості лікування хворих з дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного ґенезу, які перенесли гострі порушення мозкового кровообігу. 1. При експериментальній тромбоемболічній ішемії головного мозку на фоні тіопенталового і пропофолового наркозу протягом перших 24 годин відбувається порушення мозкового кровообігу, яке характеризується змінами структури внутрішньомозкових мікросудин, явищами периваскулярного набряку астроцитарної нейроглії, а також деструктивно-дистрофічними змінами ендотелію з порушенням структури внутрішньоклітинних органел та зниженням мікропіноцитозної активності. Більш виражені зміни спостерігаються при використанні для анестезіологічного забезпечення операцій на сонних артеріях пропофолу. 2. Перфторан, введений під час тіопенталового та пропофолового наркозу, сприяє стабілізації внутрішньомозкового мікроциркуляторного русла з осередковою гіперплазією ендотеліальної вистілки, зниженню явищ внутрішньоклітинного набряку та збереженню структурної цілісності синаптичного апарату протягом перших 24 годин. При тромбоемболічній ішемії головного мозку більш виражений нейропротективний ефект проявляється при введенні перфторану на тлі тіопенталового наркозу. 3. У хворих з атеросклеротичною дисциркуляторною енцефалопатією, які перенесли гострі порушення мозкового кровообігу, ступінь неврологічного дефіциту відповідає перенесеному процесу, когнітивні функції порушені. Поряд з цим, відбувається зменшення активності та порушення метаболізму мозку, зростання на 175% лактатемії зі збільшенням лактат-піруватного коефіцієнту, особливо венозного, на 102%, відносний дефіцит лугів та зсув рН до кислої сторони, що обумовлено деяким дефіцитом кисню, який надходить, в результаті механічного обмеження атеросклеротичною бляшкою об’єму кровоплину. 4. Для хворих з судинно-мозковою недостатністю характерна активація гормональної ланки симпато-адреналової системи з переважанням її в загальному комплексі функціонування та послідовне зменшення резервних можливостей системи, що підтверджується зростанням А/НА на 14,68%, достовірно меншою на 88,4% екскрецією ДОФА та підвищенням коефіцієнту ДА/ДОФА на 1196%. Активність стрес-реалізуючих процесів підтримує збудження гістамінореактивної системи, яка надмірно активується. Основною в лімітації стресу є серотонінергічна система за рахунок переважання синтезу С над інактивацією і підвищення його значень на 245%. 5. При використанні тіопенталу натрію для анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії в головному мозку паралельно протікають процеси гліколізу та глюконеогенезу, що проявляється збільшенням венозної глікемії на 58,3% після введення препарату, негативною АВР по глюкозі та зменшенням на 46,3% концентрації лактату в венозній крові після хірургічного припинення кровотоку. 6. Перфторан на тлі наркозу тіопенталом натрію попереджує активацію анаеробного гліколізу та розвиток лактатацидозу під час хірургічної оклюзії внутрішньої сонної артерії шляхом активації глюконеогенезу зі зниженням лактату в крові, що відтікає від головного мозку на 47,6%, та підвищенням венозної глікемії на 32,6%. Перфторан сприяє стабільному перебігу периопераційного періоду та підтримці балансу між стрес-реалізуючими та стрес-лімітуючими ланками нейрогуморальних систем шляхом паралельної їх активації, завдяки своїм антистресорним властивостям. 7. При використанні пропофолу для анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії під час хірургічної оклюзії магістральної судини відбувається активація анаеробного гліколізу та розвиток метаболічного ацидозу, що підтверджується зростанням венозної лактатемії на 61,27% та зменшенням рН. Значно активується медіаторна ланка симпато-адреналової системи з підвищенням екскреції НА на 89,95% та гістамінореактивна система з поступовим зменшенням їх резервів на третю добу післяопераційного періоду. 8. Пропофол сприяє скорішому виходу з наркозу і прискоренню часу екстубації трахеї на 60,1 хв, але його кардіодепресорні властивості та достовірно вищі показники частоти неврологічних ускладнень доводять необхідність обережного та обмеженого його використання для анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії. 9. Перфторан, введений під час тіопенталового наркозу, сприяє швидкому та більш якісному відновленню когнітивних функцій ЦНС у хворих з дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного ґенезу після усунення перешкоди для нормального кровопостачання головного мозку, досягаючи фізіологічних для віку 44,97±1,9 балів за BNIS на 28 післяопераційну добу. 10. Оптимальним варіантом анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії з нейропротекцією для хворих з дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного ґенезу, які перенесли гострі порушення мозкового кровообігу і мають двобічні стенози внутрішньої сонної артерії, є використання тіопенталу натрію як гіпнотичного компоненту з інтраопераційною інфузією перфторану як нейропротектора. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. У хворих з дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного ґенезу, які перенесли гострі порушення мозкового кровообігу, в периопераційному періоді каротидної ендартеректомії слід визначати стан вуглеводного обміну мозку, кислотно-лужного балансу та адаптаційних механізмів для можливості їх корекції. 2. В якості гіпнотичного компоненту анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії у хворих, які перенесли гострі порушення мозкового кровообігу та мають двобічні атеросклеротичні стенози внутрішньої сонної артерії, доцільно застосування тіопенталу натрію: для індукції - болюсне введення препарату в дозі 3-3,5 мг/кг, для підтримки анестезії - постійно внутрішньовенно крапельно в дозі 10-12 мг/кг/год. 3. Для попередження ішемічного ушкодження нейроцитів під час хірургічного припинення кровотоку по магістральній судині та посилення нейропротективного ефекту тіопенталу натрію обґрунтовано застосування негемоглобінового переносника кисню - перфторану. 4. Перфторан вводиться внутрішньовенно крапельно в загальній дозі 3 мл/кг. Інфузію препарату починати за 10-15 хвилин до хірургічної оклюзії ВСА. Швидкість інфузії на початку - 30 крапель за хвилину, безпосередньо перед оклюзією - збільшити до 60 крапель за хвилину. 5. Застосування пропофолу для анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії у хворих, які перенесли гострі порушення мозкового кровообігу, повинно бути обмеженим та обережним. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Усенко Л.В., Цимбалюк В.І., Носов А.Т., Дудукіна С.О., Бондар Л.В. Вплив перфторану на перебіг ішемічного ушкодження тканини головного мозку при загальному знеболюванні оперативних втручань // Журнал Академії медичних наук України. - 2005. – Т. 11, - № 4. - С. 691-704. Автором проведені анестезіологічні забезпечення оперативних втручань, електронномікроскопічні дослідження, статистична обробка матеріалу. 2. Носов А.Т., Дудукіна С.О., Бондар Л.В., Хохлов А.Г. Електронномікроскопічні показники стану тканини головного мозку при моделюванні ішемічного інсульту з урахуванням різних варіантів анестезіологічного забезпечення операцій на сонних артеріях // Український нейрохірургічний журнал. – 2006.- № 1.- С. 99-103. Автором самостійно проведено анестезіологічне забезпечення оперативних втручань, статистична обробка результатів дослідження 3. Дудукіна С.О. Перебіг периопераційного періоду каротидної ендартеректомії при різних варіантах анестезіологічного забезпечення // Журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. – 2005.-Т.6, № 4.- С. 56-62. 4.Дудукіна С.О. Стан симпато-адреналової, гістамінореактивної та серотонінергічної систем у хворих на атеросклероз магістральних артерій голови // Медичні перспективи. - 2005. – Т. X, № 4. - С. 74-77. 5. Усенко Л.В., Дудукина С.А., Григорук С.П., Воротилищев С.М. Применение рекофола при каротидной эндартеректомии // Біль, знеболювання, інтенсивна терапія. – 2003.- № 2 (д).- С. 228-230. Автором проведено передопераційний огляд хворих, аналіз отриманих даних, статистична обробка. 6. Дудукина С.А., Григорук С.П. Углеводный обмен мозга при различных видах анестезиологического обеспечения каротидной эндартеректомии // Біль, знеболювання, інтенсивна терапія. – 2004.- № 2 (д).- С. 188-190. Автором проведені анестезіологічні забезпечення операцій, біохімічні дослідження, статистична обробка отриманих даних. 7. Дудукина С.А., Григорук С.П. Механизмы углеводного обмена мозга при анестезиологическом обеспечении каротидной эндартеректомии // Материалы VII симпозиума “Новые технологии в нейрохирургии”. - Спб., 2004. – С. 14. Автором проведені анестезіологічні забезпечення операцій, лабораторні дослідження. 8. Дудукина С.А., Халимончик В.В. Механизмы стресса и адаптации при различных вариантах анестезиологического обеспечения каротидной эндартеректомии // Материалы научно-практической конференции “Поленовские чтения”. - Спб., 2005.- С. 355. Автором проведені лабораторні методики дослідження сечі та аналітична обробка отриманих даних 9. Dudukina S., Khalimonchik V., Grygoruk S. Rating of realization and compensation of a stress at various variants of the anaesthetizing during the carotid endarterectomy // 13-th World Congress of Neurological Surgery, June 19th -24th, Marrakesh, 2005.- CD-abstracts // www. Marrakesh 2005.org Автором проведені методики аналізу катехоламінів сечі та статистична обробка матеріалу Винаходи: Деклараційний патент на винахід № 66322 А – Спосіб нейропротекції при проведенні каротидної ендартеректомії. Опубл. 15.04.2004, Бюл. №4.- 4 с. АНОТАЦІЯ Дудукіна С.О. Стан адаптаційних механізмів та вибір методу анестезіологічного забезпечення операцій на сонних артеріях (експериментально - клінічне дослідження). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія. - Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2006. Дисертація присвячена питанням експериментального обгрунтування і впровадження в практику нової методики анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії з використанням тіопенталу натрію сумісно з інтраопераційною інфузією перфторану у хворих з дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного ґенезу, які перенесли гострі порушення мозкового кровообігу, на підставі отриманих даних щодо неврологічного статусу, стану метаболізму мозку, реалізації адаптаційних механізмів та когнітивних функцій ЦНС. В експерименті доведено, що найбільш сприятливо ішемія протікає при використанні перфторану як на тлі тіопенталового, так і пропофолового наркозу, але оптимальною методикою захисту головного мозку від ішемії є сумісне використання тіопенталу натрію та перфторану. Використання запропонованої методики в клініці привело до поліпшення якості лікування хворих, зменшення частоти периопераційних неврологічних ускладнень та якіснішого відновлення когнітивних функцій ЦНС. Доведено, що використання пропофолу для анестезіологічного забезпечення каротидної ендартеректомії повинно бути обмеженим та обережним. Ключові слова: каротидна ендартеректомія, тіопентал натрію, пропофол, перфторан. АННОТАЦИЯ Дудукина С.А. Состояние адаптационных механизмов и выбор метода анестезиологического обеспечения операций на сонных артериях (экспериментально - клиническое исследование). - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.30 – анестезиология и интенсивная терапия. – Днепропетровская государственная медицинская академия, Днепропетровск, 2006. Диссертация посвящена вопросам экспериментального обоснования и внедрения в клинику новой методики анестезиологического обеспечения каротидной экдартерэктомии с использованием тиопентала натрия в качестве гипнотического компонента и перфторана как нейропротектора у больных с атеросклеротической дисциркуляторной энцефалопатией, которые переносили острые нарушения мозгового кровообращения (транзиторные ишемические атаки или завершенный ишемический инсульт), на базе полученных данных о клиническом течении заболевания, динамике неврологического статуса пациентов, метаболизме головного мозга, реализации адаптационных механизмов и состояния когнитивных функций ЦНС. В эксперименте доказано, что наиболее благоприятно тромбоэмболическая ишемия головного мозга протекает при предварительном внутривенном введении перфторана как на фоне тиопенталового, так и пропофолового наркоза. Доказано, что при экспериментальных оперативных вмешательствах на сонных артериях, которые сопровождаются ишемией головного мозга, оптимальной методикой нейропротекции является использование перфторана на фоне тиопенталового наркоза. Учитывая данные эксперимента, предложена методика анестезиологического обеспечения каротидной эндартерэктомии у пациентов, которые перенесли острые нарушения мозгового кровообращения. Для индукции анестезии применяется болюсное введение тиопентала натрия в дозе 3-3,5 мг/кг, для поддержания анестезии - постоянная внутривенная капельная инфузия препарата в дозе 10-12 мг/кг/год. За 10-15 минут до хирургической окклюзии ВСА начинается внутривенная капельная инфузия перфторана в дозе 3 мл/кг. Использование предложенной методики в клинике позволило предупредить гипоксические изменения в головном мозге во время хирургической окклюзии внутренней сонной артерии, что выражалось в деинтенсификации выделения мозгом лактата (на 47,6%) и пирувата (на 41,2%) с уменьшением лактат-пируватного коэффициента венозной крови на 32,6% и включении этих продуктов в процессы глюконеогенеза. Инфузия перфторана на фоне тиопенталового наркоза во время отсутствия кровотока по магистральному сосуду приводила к улучшению качества лечения больных в послеоперационном периоде, снижению частоты периоперационных неврологических осложнений на 6,2% и достижению качественного восстановления когнитивных функций ЦНС практически до физиологических значений. Выявлено, что применение перфторана способствует сохранению адекватного баланса между стресс-реализующими и стресс-лимитирующими системами организма в интароперационном и раннем послеоперационном периоде. При использовании пропофола во время хирургической окклюзии внутренней сонной артерии в головном мозге происходит активация анаэробного гликолиза и развитие метаболического ацидоза, что подтверждается увеличением венозной лактатемии на 61,27% и снижением рН. Кроме того, использование пропофола сопровождается чрезмерной активацией медиаторного звена симпато-адреналовой (повышение экскреции норадреналина на 89,95%) и гистаминореактивной систем с постепенным снижением их резервов к третьим суткам послеоперационного периода. Доказано, что применение пропофола в качестве гипнотического компонента анестезиологического обеспечения каротидной эндартерэктомии у пациентов, которые перенесли острые нарушения мозгового кровообращения, должно быть осторожным и ограниченным. Ключевые слова: каротидная эндартерэктомия, тиопентал натрия, пропофол, перфторан. ANNOTATION Dudukina S.A. Being of mechanisms of adaptations and choice of method of the anesthetic providing of operations in carotids (experimentally is clinical research). It is Manuscript. Dissertation for awarding the Scientific degree of the Candidate of medical sciences on specialty 14.01.30. - anesthesiology and intensive care.- Dnepropetrovsk state medical academy, Dnepropetrovsk, 2006. Dissertation is devoted the questions of experimental ground and introduction in practice of new method of the anaesthetic providing of carotid endarterectomy with the use of thiopental sodium consonant with intraoperative infusion of perftoran for patients with distsirkulatory encephalopaty of atherosclerotic, what carried sharp violations of cerebral circulation of blood, on the basis of findings in relation to neurological status, state of metabolism of brain, realization of mechanisms of adaptations and cognitive functions of TSNS. It is proved in an experiment that most favorably an ischemia flows at the use of perftoran, as on a background thiopental so to propofol anesthesia, but the optimum method of defenses of cerebrum vide an ischemia is the compatible use of tihpental sodium and perftoran. The use of the offered method in a clinic resulted in an improvement quality of treatment of patients, diminishing of frequency of peryoperative of neurological complications and more high-quality renewal of cognitive functions of TSNS. It is proved that the use of propofol for the anaesthetic providing of carotid endarterectomy must be limited and careful. Keywords: carotid endarterectomy, thiopental sodium, propofol, perftoran. PAGE 19

Похожие записи