.

Стафілококоз перепелів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
110 2869
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ

І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ПЕДАН ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 619:636.59:579.841.11

Стафілококоз перепелів

(біологічні властивості збудника, діагностика та профілактика)

16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті
Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор

Панікар Ігор Іванович,

Сумський національний аграрний

університет, завідувач кафедри

вірусології, патанатомії і хвороб птиці.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук

Ушкалов Валерій Олександрович,

Державний науково-контрольний інститут

біотехнології і штамів мікроорганізмів

МАП, завідувач Національного центру

штамів мікроорганізмів;

кандидат ветеринарних наук

Пархоменко Людмила Іванівна,

Луганський національний аграрний

університет, доцент кафедри

мікробіології і вірусології.

Провідна установа: Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України, кафедра

мікробіології, вірусології та біотехнології,

м. Київ

Захист відбудеться “ 17 ”січня 2006 року о9.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Інституті експериментальної і
клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків,
вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою:
61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий “16” листопада 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор _______________ А.Ф. Бабкін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У всіх країнах світу, а в останні роки і в Україні,
успішно розвивається така галузь птахівництва як перепелівництво. Дедалі
частіше і в літературі з’являються повідомлення про розвиток цієї
галузі, високу її рентабельність та користь продукції. Перепелівництво
стає популярним завдяки високим харчовим, смаковим, лікувальним
властивостям перепелиних яєць і м’яса, та використанню ембріонів і
культур клітин з них в наукових цілях і для виробництва вакцин
(Воронин Е.С., 1986; Гущин В.В. с соавт., 1995; Панікар І.І. з співавт.,
1995; Пигарева М., 1993; Тикк Х., 1991; Domonska D., 1978; Lucotte 1974;
Panda B. et al, 1988; Panikar I.I. et al, 1994; Sabara M.A.,
Larence J.I., 2002).

Про заразні хвороби перепелів є повідомлення в багатьох країнах світу.
Найбільше даних з хвороб бактеріальної етіології, є також повідомлення
про хвороби, що викликаються вірусами та гельмінтами тощо
(Кривутенко В.М., Доре М., 1991; Паникар И.И., 2000; Панікар І.І.,
Решетило О.І., 2001; Crawford J.A., Kilbride K.M., 1988;
Gorbach S.L. et al.,1997; Guanghai Yu., 1991; Hongbo Zha, 1993;
Kororglu E., 1996; Meer H. et al., 1997; Naveen K.A., 1992; Reed W.M.,
1996; Sherikar A.A., 1994; Sugita Konishi Y. et al., 1996;
Swain P. et al., 1997).

Проблема стафілококозу тварин і птиці, зокрема перепелів, постала
недавно, але з кожним роком стає все гострішою. Стафілококоз птиці
реєструється майже в усіх країнах світу, в тому числі і в Україні. Про
стафілококоз перепелів є тільки поодинокі повідомлення та і ті із-за
кордону (Laukova A., Kmet V., 1993, Naveen K.A., Arum C.S., 1992,
Shaller G., 1994; Shawabkeh K., Tarazi Y., 1993). Стафілококоз перепелів
офіційно (в ветеринарній звітності України) не зареєстрований.

За даними деяких авторів стафілококоз стає не лише загально біологічною
проблемою, але й екологічною як для ветеринарної науки і практики, так і
для медицини. В останні роки стафілококоз знаходиться під постійною
увагою ветеринарних і медичних спеціалістів (Бовкун Г.Ф. 1985;
Герасименко Д.Д. із співавт., 1981; Литвин В.П. з співавт., 1992;
Панікар І.І із співавт., 1995, 2001; Смирнов В.В., 1988; Guanghai Yu.,
1991; Laukova A., 1993., Matthes S., 1988, Mejia., 1994; Naveen K.A.,
Arum C.S., 1992).

Для лікувально-профілактичних заходів використовують найчастіше
антибактеріальні препарати, які дають не завжди бажаний результат, тому
що у стафілококів виробляється резистентність до антибіотиків, що сприяє
поширенню стафілококозу у птиці (Зон Г.А., 1994, Собещук О.П. с соавт.,
1996; Froyman R., 1995; Simonovich H. et al, 1991).

Все вищезгадане вказує на актуальність теми і необхідність всебічного
вивчення стафілококозу перепелів в Україні: розповсюдження, діагностика,
властивості збудника хвороби, чутливість його до антибактеріальних
препаратів, сприйнятливість перепелів до природного і штучного
інфікування та розробки засобів профілактики хвороби.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота є складовою частиною досліджень, що передбачені тематичним планом
Сумського національного аграрного університету (№ державної реєстрації
0198U001290, (1999-2004 рр.) “Впровадження більш досконалих методів
діагностики, лікування і профілактики заразних хвороб птиці ряду
курячих: кури, індики, перепели”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – вивчити розповсюдження
та перебіг стафілококозу перепелів на фермах різної потужності і дати
оцінку факторам, що сприяють прояву хвороби; ізолювати збудника хвороби
від перепелів та вивчити його біологічні властивості; сприйнятливість до
Staphylococcus aureus перепелів при штучному інфікуванні; встановити
чутливість стафілококів до антибактеріальних препаратів і запропонувати
для лікувально-профілактичних обробок досконаліші; розробити методичні
рекомендації з діагностики та профілактики стафілококозу
сільськогосподарської птиці.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

вивчити ступінь розповсюдження стафілококозу на перепелиних фермах
різних зон України;

визначити бактеріальну забрудненість повітря приміщень для перепелів та
склад мікрофлори;

з’ясувати зв’язок наявності Staphylococcus aureus в повітрі приміщень та
інших об’єктах із спалахами хвороби;

вивчити перебіг стафілококозу перепелів на фермах та при штучному
інфікуванні;

ізолювати Staphylococcus aureus з різних об’єктів, вивчити їх біологічні
властивості;

провести оцінку ефективності засобів профілактики стафілококозу
перепелів, визначити раціональніші.

Об’єкт досліджень – стафілококоз перепелів, збудник стафілококозу.

Предмет дослідження – розповсюдження стафілококозу перепелів, прояв
хвороби при природній та експериментальній інфекції, методи виділення та
ідентифікації збудника, біологічні властивості збудника, патогенність
виділених ізолятів для перепелів та чутливість збудника до антибіотиків.

Методи дослідження

бактеріологічні – для вивчення морфологічних, культурально-біохімічних,
та патогенних властивостей, виділених з різних об’єктів культур
стафілококів;

епізоотологічний – для з’ясування ступеню поширення захворювання та
джерел інфекції;

статистичний – константні методи математичної обробки результатів
досліджень комп’ютером з процесором Celleron 700 і операційною системою
Windows 2000 та Excel та за методом Ріда і Менча.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлений ступінь
розповсюдження стафілококозу перепелів на фермах різної потужності і
форм власності в різних кліматичних зонах України. Вивчене бактеріальне
обсіменіння повітря пташників для перепелів, взаємозв’язок відсотку
стафілококів із спалахами хвороби та вивчені біологічні властивості
Staphylococcus aureus, зокрема патогенність для перепелів.

На основі оцінки чутливості збудника до антибактеріальних препаратів та
ефективності засобів і методів профілактики стафілококозу перепелів,
запропоновані засоби боротьби з хворобою на перепелиних фермах України.

Практичне значення одержаних результатів. Сприйнятливість перепелів до
стафілококозу, зв’язок кількості стафілококів у повітрі приміщень із
спалахами хвороби викликає необхідність проведення періодичних
бактеріологічних досліджень проб повітря пташників з метою контролю
епізоотичної ситуації.

Біологічні властивості Staphylococcus aureus, виділеного від перепелів,
відповідають таким патогенних штамів стафілококків в цілому, що означає
можливість інфікування перепелів від інших видів птиці. Це треба
враховувати при утриманні перепелів.

Стафілококи резистентні до багатьох протимікробних засобів, тому
потрібно встановлювати чутливість збудників до антибіотиків з метою
прогнозування їх використання.

Отримані дані увійшли в методичні рекомендації “Стафілококоз птиці”, що
затверджені Департаментом ветеринарної медицини Мін АПК України
19 вересня 2001 року, протокол № 12.

Матеріали дисертації по стафілококозу перепелів, перебігу та
профілактиці його використовуються в навчальному процесі на кафедрах
інфекційної патології та біотехнології Полтавської ДАА і епізоотології і
ОЕВС Сумського НАУ.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок дисертанта складається з
виконання необхідного об’єму виробничих і експериментальних досліджень
(встановлення розповсюдженості стафілококозу перепелів, сприйнятливості
даного виду птиці до природного і штучного інфікування, ізоляція
збудників, вивчення біологічних властивостей та встановлення чутливості
їх до антибіотиків та розробка рекомендацій з діагностики та
профілактики стафілококозу сільськогосподарської птиці). Окремі
бактеріологічні дослідження проведені за сприяння Сумської і Полтавської
обласних лабораторій ветеринарної медицини. Узагальнення отриманих
даних, статистична обробка та їх аналіз, формування основних наукових
положень та висновків, а також оформлення рукопису здійснені автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
були повідомлені та обговорені на:

– 3-й Українській конференції по птахівництву, з міжнародною участю в
2001 році;

– 2-й конференції Міжнародної асоціації паразитоценологів, Луганськ,
2003;

– річних засіданнях Вченої ради факультету ветеринарної медицини
Сумського національного аграрного університету;

– засіданнях кафедри вірусології, патанатомії і ветсанекспертизи
Сумського національного аграрного університету;

– наукових конференціях молодих вчених та аспірантів Сумського
національного аграрного університету в 1999-2003 роках.

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 15 друкованих працях, в
тому числі 10 – у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на
141 сторінках комп’ютерного тексту і складається зі вступу, огляду
літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів власних
досліджень та їх обговорення, висновків та пропозицій виробництву,
списку використаних джерел та додатків. Робота ілюстрована 43 таблицями
та 4 рисунками. Список використаних джерел включає 201 найменувань, в
тому числі 115 вітчизняних та 86 іноземних.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконана в 1999-2003 роках на перепелиних фермах різної
потужності в північній, центральній, східній та південній зонах України,
в лабораторії кафедри вірусології, патанатомії та ветсанекспертизи
Сумського НАУ. Враховувались результати досліджень, що одержані при
виїздах на перепелині ферми, дані звітів Державного департаменту
ветеринарної медицини Мін АПК України .Окремі бактеріологічні
дослідження проводили за сприяння обласних лабораторій ветеринарної
медицини Сумської, Полтавської областей України.

Вивчали епізоотичний стан щодо бактеріальних хвороб птиці на перепелиних
фермах Північної, Центральної та Південної зон України, зокрема, в
Сумській, Полтавській, Донецькій і Дніпропетровській областях.

Обстежено 10 перепелиних ферм із поголів’ям від 180-1000 до 4000-12000
перепелів і більше. Використовувався молодняк та доросла птиця. Вивчення
перебігу бактеріальних хвороб перепеленят проводилось методом
епізоотологічного обстеження і експерименту; визначали показники
захворюваності, смертності, летальності за методикою І.А. Бакулова
(1982).

Для бактеріологічного дослідження використовували свіжі трупи птиці.
Первинні висіви робились із крові серця, печінки, кісткового мозку на
МПБ і МПА. Крім того, досліджували проби повітря, кормів, посліду,
питної води, зішкребки зі стін, обладнання та шкаралупи яєць, та колонії
мікрофлори, що виросли в чашках Петрі.

Нами всього досліджено 1006 проб, із яких 750 містили стафілококи різних
видів, а 281 – патогенний ізолят S. aureus. Детально властивості
виділеного Staphilococcus aureus вивчені у 25 ізолятів. Мікробне
обсіменіння повітря перепелятників було вивчене на всіх обстежених нами
перепелиних фермах. В Сумській області відібрано і досліджено 34 проби
повітря, в Дніпропетровській – 30 та в Полтавській – 20; із трупів,
відповідно – 170, 150 та 100 проб.

Для культивування та вивчення біологічних властивостей мікроорганізмів
використовувались універсальні поживні середовища, елективні та
диференційно-діагностичні.

Морфологічні, тинкторіальні, біохімічні та патогенні властивості
ізолятів вивчали загальноприйнятими мікробіологічними методами;
чутливість культур мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів
визначали за допомогою паперових дисків з антибактеріальними препаратами
(Сидоров М.А. и др., 1995; Bergey’s Mannual of Systematic Bacteriology,
1997). В дослідах штучного інфікування перепеленят стафілококами
використовували різні методи: ентеральний (з питною водою) і
парентеральний (внутрішньом’язовий). В дослідах по штучному інфікуванню
використано 612 голів перепелів.

Патогенність виділених штамів S. aureus розраховували в LD50 за методом
Ріда і Менча на 7-, 14- та 30-добових перепеленятах.

Профілактичну дію байтрилу вивчали на 7- та 14-добових перепеленятах.
Препарат застосовували протягом 5 днів у дозі 10 та 7,5 мг/кг живої
маси.

Чутливість культур мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів
досліджували за допомогою дисків з відповідними препаратами.

При встановленні стафілококозу перепелів розроблялись заходи лікування
та профілактики з використанням ефективних препаратів та проведенням
відповідних ветсанітарних заходів.

Для статистичної обробки результатів досліджень використовували
загальноприйняті в біології константні методи математичної статистики та
комп’ютер. В комп’ютер із процесором Celleron 700 і операційною системою
Windows 2000 та Excel були внесені відповідні формули, за якими,
підставляючи дані дослідів, проводили розрахунки М ± m.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотична ситуація з заразних хвороб перепелів.

Нами вивчена епізоотична ситуація відносно заразних хвороб перепелів на
фермах з різною кількістю поголів’я птиці в Сумській, Донецькій,
Полтавській, Дніпропетровській, Луганській та інших областях України та
республіці Крим. Дослідження проведені на 10-ти перепелиних фермах, з
них під постійним наглядом були перепелині ферми вказаних областей
України.

На обстежених перепелиних фермах спостерігались спалахи таких хвороб:
сальмонельозу, колібактеріозу, стафілококозу і псевдомонозу.

Хвороби мали гострий перебіг і проявлялись характерними для них
ознаками. Діагноз підтверджений бактеріологічними дослідженнями.

За період наших досліджень (1999-2003 роки) ми спостерігали чотири
ензоотії стафілококозу на перепелиній фермі „Демпург А” місто Суми, дві
ензоотії – на фермі „Вітіз” Дніпропетровської області, одну ензоотію на
фермі “Укрнафта” Полтавської області. Захворювання мало гострий перебіг,
характеризувалося депресією, артритами дерматитами, запаленнями суглобів
ніг і крил з розвитком в них артритів, септичними явищами. Іноді
спостерігали діарею, кон’юнктивіти, синусити.

Динаміка щодобової загибелі перепелів під час спалаху стафілококозу на
фермі “Вітіз” наведена на рисунку 1.

Рис. 1. Динаміка щодобової загибелі перепелів під час спалаху

стафілококозу на фермі “Вітіз”

Дані рисунка 1 свідчать, що спалах стафілококозу тривав майже три тижні;
на четверту добу кількість загиблих перепелів підвищилась, а з 11-ої
доби – різко зменшилась.

При цьому захворювання мало атиповий перебіг і проявлялося набряком та
запаленням у ділянці голови. При подальшому розвитку захворювання
спостерігали везикулярні, пізніше – крустозні дерматити на гребені і на
шкірі тулуба. У перепелів, що видужували, залишались бурсити,
тендовагініти, що проявлялось набряками суглобів ніг.

При затяжному перебігу хвороби розвивались ураження перикарду і печінки.
Смертність коливалась в межах 10%.

Майже на всіх перепелиних фермах реєструвались поодинокі випадки
хронічної форми стафілококозу.

Вірози на перепелиних фермах мали перебіг латентний, про що свідчили
відсутність клінічного прояву та патологоанатомічних змін; тільки в
сироватці крові інколи виявлялись противірусні антитіла в діагностичних
титрах. В більшості випадків таких антитіл не знаходили.

Мікрофлора повітря перепелятників та видовий склад мікрофлори.

Мікробне обсіменіння повітря перепелятників було вивчене на всіх
обстежених нами перепелиних фермах. Встановлено, що в повітрі приміщень,
де утримували перепелів, кількість мікробних тіл в 1 м3 мала значні
коливання. При мікробіологічному дослідженні проб повітря перепелятників
було встановлено, що видовий склад мікрофлори різноманітний і включає
грамнегативні та грампозитивні палички і коки, що утворюють, або не
утворюють спори, а також звивисті бактерії. Крім того, зустрічалися
різноманітні плісняві гриби. Виявилося, що найбільш розповсюджені
мікроорганізми таких родів: Escherichia, Proteus, Pseudomonas,
Staphylococcus, Bacillus, Clostridium, Streptococcus, Enterococcus,
Vibrio, Candida, Mucor, Aspergillus, Penicillium та інших, що є
представниками звичайної мікрофлори кишечника, повітря та води.
Домінували на перепелиних фермах такі роди мікроорганізмів, як
Escherichia, Pseudomona, Staphylococcus, Proteus.

Дані вивчення накопичення Staphylococcus aureus в повітрі перепелятників
та зв’язок із спалахами стафілококозу перепелів в розрізі Сумської,
Полтавської і Дніпропетровської областей за 1999-2003 роки наведені в
таблиці 1.

Таблиця 1

Загальне мікробне забруднення повітря перепелятників,

ізоляція Staphylococcus aureus із повітря та спалахи стафілококозу

Місяць, рік Кількість мікробних тіл в 1 м3

Всього

у тому числі стафілококів

всього

%

Спалахи хвороби

Сумська обл., “Демпург”

Лютий 2001 140000 8250 5,9 +

Березень 2001 38000 1280 3,36 +

Червень 2001 230000 900 0,39 –

Березень 2002 206000 9400 4,6 +

Полтавська обл., “Укрнафта”

Листопад 2000 44000 3000 6,8 +

Січень 2002 28500 900 3,15 –

Дніпропетровська обл., “Вітіз”

Листопад 2000 240000 15000 6.25 +

Червень 2001 96000 2800 2,9 –

Січень 2002 254000 14800 5,0 +

Примітка до таблиці 1: “ + “– спалах стафілококозу перепелів;

“– “– відсутність спалахів стафілококозу;

З таблиці 1 видно, що при накопиченні Staphylococcus aureus в повітрі
понад 3,36% від загальної кількості мікрофлори перепелятника, відмічався
спалах стафілококозу перепелів. Діагноз підтверджувався ізоляцією
збудника хвороби із трупів птиці.

Спалахи стафілококозу перепелів та перебіг хвороби.

У молодняка перепелів реєструвалась частіше гостра форма стафілококозу.
Вік птиці становив 16-25 днів, захворювання розпочиналося без особливих
характерних клінічних ознак, і спочатку відмічали загальне пригнічення,
відсутність апетиту, діарею, кон’юнктивіти, утруднене дихання, нежить,
синусити. Загибель реєстрували на 2-5 день після спалаху ензоотії.
Молодняк гинув з характерними клінічними ознаками, а з 10-го дня
загибель перепелів різко знижувалась і мала незначні коливання по днях.

У дорослих перепелів частіше реєстрували хронічний перебіг захворювання.
Спочатку падала несучість на 13-30%. Характерними клінічними ознаками
захворювання було те що, хвора птиця ставала виснаженою, в’ялою,
малорухливою, відмічалось зниження апетиту. Спочатку з’являлось
потовщення суглобів ніг, а в наступному їх викривлення, спостерігались
везикулярні, пізніше крустозні дерматити на шкірі тулуба, розкльови,
перепели гинули. У дорослих перепелів також реєстрували атиповий
перебіг, який характеризувався кон’юнктивітами, утрудненим диханням,
набряком та запаленням в ділянці голови, а також появою серозних
бурситів.

Нами розраховані показники епізоотичного процесу при стафілококозі
перепелів: захворюваність, смертність і летальність. Використали дані
трьох областей, де щорічно реєстрували стафілококоз перепелів: Сумської,
Полтавської і Дніпропетровської. Захворюваність коливалась від 768 до
1526 голів на 10000 голів птиці; смертність – від 667до 1235 голів на
10000 голів; летальність в більшості випадків була високою і коливалась
в межах від 77,58 до 90,14%.

Ізоляція Staphilococcus aureus із різних об’єктів перепелиних ферм.

Протягом 1999-2003 років на перепелиних фермах Сумщини, Полтавщини,
Дніпропетровщини, ми відібрали 1006 проб з різних об’єктів на тих
фермах, які були під постійним наглядом. При чому, проби відбирали як
під час спалахів стафілококозу, так і в періоди, коли спалахів не
реєстрували (таблиця 2).Дані таблиці 2 свідчать про те, що стафілококи
виділялися у всі періоди спостережень із усіх досліджуваних об’єктів.
Найбільше стафілококів виділяли з посліду (81,7%), трупів молодняка та
дорослих перепелів (42,0 та 23,1% відповідно), шкаралупи яєць (31,0%) та
кормів (27,0%). Досить рідко стафілококи знаходили у питній воді (15,4%)
та повітрі приміщень для птиці (10,3%).

В періоди, коли стафілококоз не реєструвався, кількість виділених
патогенних ізолятів S. аureus коливалася від 0 до 13,3% досліджених
проб. Причому найбільша їх кількість була у повітрі (13,3%) та
зішкребках зі стін та кліток (9,3%), а в більшості проб з інших об’єктів
патогенних стафілококів майже не виявляли.

Таблиця 2

Виділення патогенних ізолятів стафілококів з різних об’єктів

перепелиних ферм трьох областей України

Об’єкт Кількість проб

всього

містять стафіло-коки різних видів

містять патогенні штами S. aureus

проб

%

всього

у відсотках

1

2

1

2

Перепели, молодняк (трупи) 174 73 42,0 1 72 1,4 98,6

Перепели дорослі (трупи) 143 33 23,1 0 33 0 100

Шкаралупа яєць 116 36 31,0 0 36 0 100

Повітря 145 15 10,3 2 13 13,3 86,7

Зішкребки зі стін та кліток 283 43 15,2 4 39 9,3 90,7

Послід 82 67 81,7 1 66 1,5 98,5

Корми 37 10 27,0 0 10 0 100

Питна вода 26 4 15,4 0 4 0 100

Всього 1006 281 27,9 8 273 2,8 97,2

Примітка: 1 – дані, одержані в роки, коли стафілококоз не спостерігали;

2 – дані, одержані в роки спалахів стафілококозу.

Зовсім інша картина складалася під час спалахів стафілококозу, коли
патогенні ізоляти S. аureus виявлялись у 86,7-100% випадків незалежно
від об’єкту дослідження. Так, у 100% проб, взятих від трупів дорослих
перепелів, шкаралупи яєць, кормів та навіть питної води були виділені
патогенні стафілококи.

Біологічні властивості Staphilococcus aureus

Під час досліджень виділили 281 патогенних ізоляти Staphylococcus
aureus. Культуральними ознаками патогенності вважали формування капсули,
синтез плазмокоагулази, фібринолізину, гемолізину або золотистого
пігменту. Інші ознаки: ріст на МПБ з 10% NaCl та при +15 і +450С, а
також розщеплення сахарози, мальтози, манніту і лактози слугували
ознаками, що допомагали диференціювати S. aureus від інших видів
стафілококів.

Усі ізоляти мали диференційні ознаки Staphylococcus aureus. Найбільше
ознак патогенності мали штами, які виділили з трупів молодняка та
дорослих перепелів. По 1-2 ознаки патогенності були характерні для
ізолятів з кормів, посліду та шкаралупи інкубаційних яєць.

Результати вивчення біологічних властивостей відібраних ізолятів
наведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Основні диференційні ознаки патогенних штамів

Staphylococcus aureus, ізольованих із різних об’єктів

Ознаки Штами, виділені із:

трупів

молодняка

перепелів

трупів

дорослих

перепелів

шкара-лупи

яєць

кор-мів

по-сліду

Формування капсули 5 3 2 0 0

Синтез ферментів:

1) плазмокоагулази

5

3

1

0

0

2) фібринолізину 5 3 2 1 0

3) гемолізину 6 2 0 1 2

4) золотистого пігменту 10 6 3 3 3

Ріст на МПБ 10% NaCl 10 6 3 3 3

Ріст при +150С 10 6 3 3 3

Ріст при +450С 10 6 3 3 3

Розщеплення цукрів:

1) сахарози

10

6

3

3

3

2) мальтози 10 6 3 3 3

3) манніту 10 6 3 3 3

4) лактози 10 6 3 3 3

Всього досліджених штамів

10

6

3

3

3

0X?E?

3/4

oe

O

O

$1$IfK$Jkd

$

O

O

O

$

O

O

$

O

O

$

O

O

O

$

O

???q??

A

o°oe°o°h[

????

A

O

Oe0o

o

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

O

o

o

lУ ізольованих культур стафілококів встановлювалась чутливість до
антибіотиків. Зона затримки росту залежала від виду антибіотику і
становила: амоксицілін – 12,25±0,62, байтрил – 25,38±0,34, гентаміцин –
20,0±0,75, левоміцетин – 21,239±0,61, неоміцин – 21,86±0,27,
поліміксин – 14,38±0,53, стрептоміцин – 21,14±0,34, тетрациклін –
10,87±0,64, цефазолін – 11,37±0,10. Тобто, найчутливіші стафілококи до
байтрилу, левоміцетину, неоміцину і стрептоміцину. За даними чутливості
стафілококів до антибактеріальних препаратів був використаний байтрил в
дослідах по вивченню його профілактичної дії при штучному інфікуванні
перепеленят патогенними ізолятами S. aureus.

Штучне інфікування перепелів ізолятами Staphylococcus aureus.

Всього в дослідах використано 612 голів перепелів 14-30-денного віку.
Формувались за принципом аналогів дослідні і контрольні групи птиці.

Досліди проводились в СНАУ. Перепеленят утримували в клітках з
напувалками і годівницями – окремо птиця дослідних груп та окремо (інше
приміщення) птиця контрольних груп.

Для досліджень використали два штами S. aureus. Їх виділили під час
спалаху стафілококозу на фермі “Демпург А” м. Суми у 1999 році.

Перший ізолят – М3-С – виділили із трупа перепеленяти, і при його
культивуванні виявилося, що для нього властиві синтез плазмокоагулази,
фібринолізину і золотистого пігменту, а також формування капсули.

Другий ізолят – П1-С – виділили з посліду хворих перепелів. У цього
штаму серед ознак патогенності виявили лише здатність синтезувати
золотистий пігмент.

На першому етапі визначили та порівняли вірулентність обох штамів з
метою відбору більш вірулентного. Інфікування проводили
внутрішньом’язово в дозі 0,2 см3 у грудний м’яз.

За результатами дослідів розраховували 50-відсоткову летальну дозу для
14 та 30-добових перепеленят.

Досліди з повторностями проведені із культурами S. aureus, що
культивували в м’ясо-пептонному бульйоні 16-18 годин.

Патогенність відібраних штамів визначали за методом Ріда і Менча,
вирахували LD50 для перепелів при внутрішньом’язовому інфікуванні
бульйонною культурою Staphylococcus aureus.

За стандартом мутності встановлювали кількість мікробних тіл в 1 см3. Із
висхідної концентрації 2000 тис. м. т. зроблені дворазові розведення до
31,25 тис. м. т. в 1 см3. Кожним розведенням стафілококів інфікували 6
голів перепелів.

При визначенні 50-відсоткової летальної дози бульйонної культури обох
штамів S. аureus виявилось, що доза збільшується з віком перепелів і
залежить від вірулентності штама. Так, LD50 для штама П1-С становила для
14-, 30-денних перепеленят відповідно 196 та 230 тисяч мікробних тіл в
1 см3 бульйонної культури збудника. Штам М3-С виявився більш
вірулентним, бо LD50 для цього штаму становили 137 та 178 тисяч
мікробних тіл в 1 см3 для 14-, 30-добових перепеленят, відповідно.

В дослідах по штучному інфікуванню 14- та 30-добових перепеленят ми
використали штам М3-С як більш вірулентний. Досліди проведені в двох
повторностях. При вивченні внутрішньом’язового інфікування 14-30-добової
птиці використовували бульйонну культуру Staphylococcus aureus в дозі
0,2 см3 голову (від 250 до 500 тисяч мікробних тіл в 1 смз). Птиці
контрольних груп вводили в дозі 0,2 мл стерильний МПБ.

Встановлено що перепели чутливі до штучного інфікування Staphylococcus
aureus. При штучному інфікуванні спостерігали гострий перебіг хвороби.
Загибель коливалась від 10-20 до 40-50 відсотків.

Узагальнені дані по штучному інфікуванню перепелів в повторних дослідах
наведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Сприйнятливість перепеленят до Staphylococcus aureus

ізолят – М3-С при штучному інфікуванні, n=10

Спосіб

інфікування Вік,

діб Захворіло, голів

Загинуло, голів

дослід 1

дослід 2

дослід 1

дослід 2

% птиці, що загинула

в дослідах:

1

2

Внутрішньо-м’язово 14 6 6 5 4 50 40

Внутрішньо-м’язово 30 3 3 2 1 20 10

З питною

водою 14 4 – 4 – 40 30

З питною

водою 30 3 – 3 – 30 10

Ефективність засобів лікувально-профілактичних обробок.

В результаті проведення дослідів з встановлення чутливості
Staphylococcus aureus до антибактеріальних препаратів, було вирішено для
лікування використати байтрил, до якого збудник захворювання мав
найбільшу чутливість.

Інфікування проводили штамами S. aureus М3-С та П1-С.

В дослідах з 7-14-добовими перепелами було використано байтрил з питною
водою протягом 5-ти днів.

Препарат застосовували за три дні до штучного інфікування птиці та два
дні після інфікування в рекомендованій виробником дозі 10 мг/кг живої
ваги перепеленят та зменшеній – 7,5 мг/кг (ефективність якої встановлена
нами раніше).

Дані експериментів свідчили, що штам М3-С виявився більш вірулентним,
ніж штам П1-С при зараженні в контрольних групах, а лікувальна дія
байтрилу виявилась однаково високою у відношенні до обох штамів.

Застосування байтрилу з лікувальною метою було ефективним і при
зараженні перепеленят штамом П1-С. В дослідних групах не було загибелі,
або вона не перевищувала 10%, а в контролі гинуло 20-50 % інфікованих.

Дані інфікування штамом S. aureus М3-С наведені в таблиці 5.

Таблиця 5

Профілактична дія байтрилу при експериментальному

стафілококозі перепелів (n=10)

Дози, мг/кг ж.м Вік інфікування, дні Захворіло

Загинуло

Збереженість

Захворіло

Загинуло

Збереженість

голів

%

голів

%

%

голів

%

голів

%

%

1-й дослід

2-й дослід

10 7

14

3

0

30

0

1

0

10

0

90

100

2

0

20

0

1

0

10

0

90

100

7

14

2

0

20

0

0

0

0

0

100

100

0

0

0

0

0

0

0

0

100

100

7,5 7

14

4

3

40

30

1

0

10

0

90

100

3

1

30

10

1

0

10

0

90

100

7

14

3

2

30

20

1

0

10

0

90

100

2

1

20

10

1

0

10

0

90

100

Конт-роль 7

14 10

7 100

70 8

5 80

50 20

50 7

4 70

40 5

2 50

20 50

80

Дані таблиці 5 свідчать, що застосування байтрилу з профілактичною метою
було ефективним. В дослідних групах 7-добових перепеленят загибель не
перевищувала 10%, в групах 14-добових – не було загибелі, а в
контрольних групах гинуло 20-50 % інфікованої птиці.

Таким чином, нами встановлено розповсюдження стафілококозу перепелів на
фермах України, досліджений перебіг хвороби у виробничих умовах та при
експериментальному інфікуванні. Визначене бактеріальне обсіменіння
повітря пташників для перепелів за кількісними і якісними показниками,
наявність стафілококів в об’єктах зовнішнього середовища, патогенний
вплив їх на птицю та умови виникнення спалахів стафілококозу перепелів.

При детальному вивченні мікробного обсіменіння повітря ферм різної
потужності виявилося, що на аматорських фермах цей показник коливався
від 18 до 160 тисяч м. т. в 1 м3. На крупних фермах цей показник був
більшим у кілька разів: від 100 до 320 тисяч м. т. Спалахи стафілококозу
виникали як при високому рівні мікробного забруднення (206-254 тисячі
мікробних тіл в 1 м3 повітря), так і при низьких (38-68 тисяч).
Аналогічна ситуація і з показником загальної кількості стафілококів у
повітрі пташників: спалахи хвороби реєстрували як при 14,8-15 , так і
при 3,1-4,6 тисячах S. aureus в 1 м3 повітря.

Вивчені біологічні властивості 25 ізолятів збудника: культуральні
ознаки, патогенність, вірулентність та антибіотикочутливість виділених
штамів. Дана порівняльна оцінка ефективності різних засобів і методів
профілактики стафілококозу перепелів і на основі моніторингу чутливості
збудника стафілококозу до антибіотиків, запропоновані з метою
лікувально-профілактичних обробок найефективніші протимікробні
препарати.

ВИСНОВКИ

1. Вперше вивчений та описаний стафілококоз перепелів у природних умовах
на фермах Сумської, Полтавської і Дніпропетровської областей України та
фактори, що сприяють його виникненню. З трупів перепелів та інших
об’єктів виділені патогенні ізоляти Staphylococcus aureus і вивчені їх
головні біологічні властивості, в тому числі патогенність для перепелів
та чутливість до протимікробних препаратів. Вивчена профілактична дія
байтрилу при стафілококозі перепелів з метою лікування та профілактики
захворювання.

2. Для перепеленят раннього віку характерний гострий перебіг
стафілококозу. Септичний прояв стафілококозу характеризується депресією,
кон’юнктивітами, пізніше з’являються артрити, дерматити, діарея.
Характерне запалення одного (частіше гомілкостопного) або всіх суглобів
ніг і крил з явищами периартритів. Смертність коливається від 9,37 до
12,35%, а летальність – від 77,59 до 90,14%.

3. Хронічна форма стафілококозу характерна для дорослих перепелів, і, як
правило, розвивається після гострого перебігу хвороби. При хронічному
перебігу стафілококозу перепелів постійними характерними ознаками є
викривлення суглобів ніг та крил, в деяких випадках атрофія м’язів кіля,
незначне зниження несучості. Захворюваність перепелів хронічною формою
стафілококозу становить до 0,8%, смертність – 0,1-0,2%.

4. Всього досліджено 1006 проб з різних об’єктів: трупів перепелів
різного віку, повітря, питної води, свіжого посліду, зішкребків з
обладнання і стін пташників та шкаралупи інкубаційних яєць. Мікробна
забрудненість повітря перепелятників коливалась від 18 до 160 тисяч
мікробних тіл в 1 м3 на аматорських фермах та від 100 до 360 тисяч на
крупних фермах і становила в середньому 71,2±19,62 та 216,2±21,46 тисяч
мікробних тіл, відповідно.

5. Не виявлено прямої кореляції показників загального бактеріального
забруднення та абсолютної кількості стафілококів у повітрі
перепелятників зі спалахами стафілококозу перепелів, але встановлений
зв’язок відносної кількості стафілококів до загального мікробного
забруднення повітря в тих самих пташниках. Спалахи хвороби реєстрували
при наявності в повітрі 3,36 і більше відсотків Staphylococcus aureus
від загальної кількості бактерій.

6. На перепелиних фермах Сумської, Полтавської та Дніпропетровської
областей стафілококи виділялись у всі періоди спостережень і з усіх
досліджуваних об’єктів. Всього виділено 281 патогенний ізолят
Staphylococcus aureus. В періоди, коли стафілококоз не реєструвався,
виділено 2,8% патогенних ізолятів Staphylococcus аureus, а під час
спалахів стафілококозу – 97,2%.

7. В періоди, коли стафілококоз перепелів не реєструвався,
Staphylococcus aureus виділяли у 13,3% проб повітря, 9,3% зішкребків зі
стін та кліток, 1,5% проб посліду і 1,4% проб з трупів перепелів; в
інших об’єктах патогенних стафілококів не виявляли. Під час спалахів
стафілококозу патогенні ізоляти Staphylococcus аureus виявлялись у
86,7-100% випадків з усіх об’єктів дослідження.

8. Збудник стафілококозу перепелів мав характерні біологічні властивості
для Staphylococcus aureus. З 25 вивчених ізолятів у 100% випадків
відмічали синтезування золотистого пігменту, у 36-44% ізолятів
характерним було формування капсули або синтез ферментів патогенності
(плазмокоагулази, фібринолізину, гемолізину), 20% ізолятів мали усі
згадані ознаки патогенності.

9. Патогенність ізолятів Staphylococcus aureus залежала від об’єкту, із
якого він був виділений. Staphylococcus aureus при штучному
внутрішньом’язовому інфікуванні 14-30-добової птиці викликав
загальносептичні явища та загибель 40-50% 14-добових та 10-20%
30-добових перепеленят. При інфікуванні перепелів з питною водою
загибель коливалась у межах 0-20%. Від перепелів, що гинули, був
реізольований Staphylococcus aureus.

10. Встановлено, що 100% ізолятів виявилися нечутливими до гентаміцину,
тетрацикліну, поліміксину, амоксициліну, цефазоліну, еритроміцину і
пеніциліну. Staphylococcus aureus найчутливіший до байтрилу
(25,12±0,43 мм затримки росту) та чутливий до неоміцину, стрептоміцину і
левоміцетину (21,8±0,12 мм, 21,32±0,02 мм та 21,07±0,28 мм затримки
росту, відповідно). Встановлено, що байтрил викликає
лікувально-профілактичний ефект при експериментальному стафілококозі
перепелів у рекомендованій виробником дозі 10 мг/кг, а також у
перевіреній нами дозі – 7,5 мг/кг живої маси.

ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА

1. На підставі проведених досліджень пропонуємо постійне вивчення
мікрофлори повітря з метою прогнозування стафілококозу і своєчасної
профілактики хвороби. Важливим є встановлення відносної кількості
стафілококів (при 3,36% і більше збудника хвороби до загальної кількості
мікроорганізмів в повітрі перепелятників існує ризик виникнення спалахів
стафілококозу при порушеннях технології утримання,
ветеринарно-санітарних заходів і при відсутності примусової вентиляції).
При спалахах хвороби необхідно ізолювати збудника із трупів перепелів та
з’ясовувати його чутливість до антибактеріальних препаратів.

2. Дані наших досліджень впроваджені в практику та ввійшли до методичних
рекомендацій “Стафілококоз птиці”, затверджених Департаментом
ветеринарної медицини Мін. АПК України 19 вересня 2001 року, протокол
№ 12.

3. Матеріали дисертації з епізоотології стафілококозу перепелів,
діагностики, біологічних властивостей збудника та профілактики хвороби
використовуються в навчальному процесі на кафедрах епізоотології і ОЕВС
Сумського НАУ, кафедри інфекційної патології і біотехнології
Полтавської ДАА.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Данілов О.В., Педан В.А., Гарагуля Г.І., Панікар Іг.Іг. Епізоотична
ситуація з інфекційних хвороб перепелів в світі і в Україні // Вісник
Сумського ДАУ: Науково-методичний журнал. Вип.4. – Суми, 1999. –
С. 57-58. (Дисертант проводив аналіз даних з бактеріозів)

2. Панікар І.І., Панікар Іг.Іг., Педан В.А. Паразитоценози на
перепелиних фермах Сумської, Донецької, Дніпропетровської і Полтавської
областей України // Харківська держ. зооветеринарна акад.: Проблеми
зооінженерії та ветеринарної медицини: Збірник наукових праць: Матеріали
4-го з’їзду паразитоценологів України. – Х, 2001. – С. 257-258.
(Дисертант проводив ретроспективний аналіз хвороб перепелів, що
викликані асоціаціями збудників)

3. Панікар І.І., Данілов О.В., Педан В.А. Результати використання
байтрилу і авігарду для профілактики бактеріальних хвороб
птиці // Вісник Сумського ДАУ. Вип. 5. – Суми, 2000. – С. 96-99.
(Дисертант брав участь у проведенні експериментів по використанню
байтрилу)

4. Педан В.А. Спорадичні випадки стафілококозу перепелів, ізоляція
збудника та чутливість його до антибіотиків // Птахівництво: Мівідом.
темат. наук. зб. Вип. 51: За матеріалами ІІІ Української конф. по
птахівництву з міжнар. участю. – Борки, 2001. – С. 568-571.

5. Панікар І.І., Гаркава В.В., Педан В.А., Рисований В.І., Данілов О.В.
Особливості бактеріальної флори перепелиних ферм в різних областях
України // Вісник Сумського ДАУ. Вип 6. – Суми, 2001. – С. 91-93.
(Дисертант брав участь в дослідженнях мікрофлори)

6. Панікар І.І., Гаркава В.В., Педан В.А., Рисований В.І., Данілов О.В.
Бактеріальна забрудненість повітря приміщень і спалахи хвороб
перепелів // Вісник Сумського НАУ: Науково-методичний журнал. Серія
“Ветеринарна медицина”. Вип. 7. – Суми, 2002. – С. 67-70. (Дисертант
проводив дослідження мікрофлори і встановленню її ролі в захворюванні
перепелів)

7. Педан В.А. Стафілококоз перепелів: шляхи передачі збудника в
природних і штучних умовах зараження // Вісник сумського НАУ. Вип. 8. –
Суми, 2002. – С. 73.

8. Педан В.А., Безкровна Л.Н., Панасенко О.С Мікробний пейзаж повітря
перепелятників, наявність стафілококової флори та хвороби
перепелів // Матеріали науково-практичної конференції викладачів,
аспірантів та студентів Сумського НАУ. – Суми, 2002. – С. 63. (Дисертант
проводив дослідження та аналізував їх результати)

9. Педан В.А. Стафілококоз перепелів та біологічні властивості
збудника // Ветеринарна медицина: Міжвідом. темат. науковий зб. Вип. 80.
Т. 2. – Харків, 2002. – С. 217-219.

10. Панікар І.І., Решетило О.І., Гаркава В.В., Булгакова І.О.,
В.А. Педан, Рисований В.І., Данілов О.В., Панасенко О.С., Симонович В.Н.
Асоціації мікроорганізмів повітря пташників та спалахи бактеріальних
хвороб перепелів // Луганський нац. ун-т: Зб. наукових праць: Серія
“Ветеринарні науки”. Вип. 27/39. – Луганськ, 2003. – С. 413-419.
(Дисертант проводив дослідження, аналізував результати і готував
матеріали для публікації)

11. Педан В.А. Кокова флора приміщень та зв’язок з хворобами
перепелів // Вісник Сумського НАУ. Вип. 9. – Суми, 2003. – С. 91-95.

12. Педан В.А. Стафілококоз перепелів: епізоотологія, діагностика і
профілактика // Наукові праці Кримського держ. агротехнологіч. ун-ту.
Вип. 79. – Сімферополь, 2003. – С. 126-130.

13. Стафілококоз птиці: Методичні рекомендації / П.І. Вербицький,
І.І. Панікар, В.А. Педан та ін. – К., 2001. – 24 с. (Дисертант брав
участь в доборі матеріалів, аналізував результати власних досліджень та
готував матеріали до друку)

14. Педан В.А Бактерії роду Staphylococcus – збудники стафілококозу
перепелів // Вісник Сумського НАУ. Вип. 2(11). – Суми, 2004. –
С. 112-114.

15. Педан В.А., Педан О.А. Клінічні ознаки і патологоанатомічні зміни
при гострому і хронічному перебігу стафілококозу на фермі
“Демпург А“ // Матеріали науково-практичної конференції викладачів,
аспірантів та студентів Сумського НАУ. – Суми, 2004. – С. 144-145.
(Дисертант проводив дослідження та аналізував їх результати)

Педан В.А. Стафілококоз перепелів (біологічні властивості збудника,
діагностика, профілактика) – рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за
спеціальністю 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія –
Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН.

Дисертація присвячена вивченню перебігу стафілококозу перепелів,
бактеріальному обсіменінню пташників, зв’язку Staphylococcus aureus та
її кількості з ензоотіями стафілококозу перепелів. Вивчені біологічні
властивості Staphylococcus aureus, сприйнятливість перепелів до
природного і штучного інфікування, чутливість до антибіотиків з метою
використання кращих для лікування і профілактики стафілококозу
перепелів.

Встановлена ступінь розповсюдження стафілококозу на 10 фермах різних
областей України, відсоток кількості стафілококів при ензоотіях хвороби,
перебіг, динаміка загибелі перепелів від стафілококозу, що дозволяє
вчасно діагностувати хворобу.

Ізольований від перепелів збудник Staphylococcus aureus мав характерні
біологічні властивості для даного виду. Був найчутливішим до байтрилу,
левоміцетину, неоміцину і стрептоміцину.

Запропоновано використання найефективніших антибіотиків на основі
вивчення чутливості для лікувально-профілактичних заходів при
стафілококозі перепелів, зокрема, байтрил.

Ключові слова: природний та експериментальний стафілококоз перепелів,
біологічні властивості Staphylococcus aureus, лікування та профілактика
стафілококозу перепелів.

Педан В.А. Стафилококкоз перепелов (биологические свойства возбудителя,
диагностика, профилактика) – рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по
специальности 16.00.03 – ветеринарная микробиология и вирусология –
Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН.

Диссертация посвящена изучению стафилококкоза перепелов, выделению
возбудителя из различных объектов, изучению биологических свойств
возбудителя, а также восприимчивости птицы к естественному и
искусственному заражению; изучению чувствительности выделенного
возбудителя к антибактериальным препаратам с целью отбора наиболее
эффективных из них для лечения и профилактики.

Микробное обсеменение перепелятников изучено на всех обследованных
фермах. Установлено, что наиболее распространёнными были микроорганизмы
следующих родов: Escherichia, Proteus, Pseudomonas, Staphylococcus,
Bacillus, Clostridium, Streptococcus, Enterococcus, Vibrio, Candida,
Mucor, Aspergillus, Penicillium и другие. Проведено изучение накопления
Staphylococcus aureus в воздухе перепелятников и связь со вспышками
стафилококоза. При накоплении Staphylococcus aureus в воздухе свыше
3,36% от общего количества микрофлоры отмечались вспышки стафилококкоза.

Из 10 перепелиных ферм Украины на 3 зарегистрированы энзоотии
стафилококкоза. Изучены клинические признаки заболевания и особенности
его течения. Заболевание протекало остро и характеризовалось депрессией,
септическими явлениями, иногда наблюдали диарею, конъюнктивиты,
синуситы. Наблюдались также дерматиты и воспаление суставов ног и
крыльев. Заболеваемость при энзоотиях колебалась от 3,28 до 7,63%,
летальность – от 77,58 до 90,14%.

При микробиологических исследованиях различных объектов выделен 281
патогенный изолят Staphylococcus aureus; основным источником возбудителя
инфекции являлась больная птица. У 25 изолятов изучены биологические
свойства Staphylococcus aureus: культурально-биохимические свойства,
вирулентность, антибиотикочувствительность и др.

Установлены показатели наличия (в процентах, 3,36 и более) стафилококков
у воздухе перепелятников, при которых может проявиться вспышка
заболевания. Наибольшее количество стафилококков выделяли из помёта
(81,7%), трупов молодняка и взрослых перепелов (42,0 и 23,1%
соответственно), скорлупы яиц (31,0%) и кормов (27,0%). Реже
стафилококки выявлялись в питьевой воде (15,4%) и воздухе помещений для
птицы (10,3%).

Культурам Staphylococcus aureus, выделенным из различных объектов
перепелиных ферм, присущи все основные видовые свойства.

При проведении биопробы на перепелятах 14- и 30-суточного возраста
установлена восприимчивость к выделенным возбудителям. Было использовано
612 голов перепелов. Для опытов использованы два изолята стафилококка
М3-С и П1-С, выделенных при вспышках стафилококкоза на ферме “Демпург А”
г. Сумы. Была установлена их вирулентность по методу Рида и Менча при
внутримышечном способе инфицирования в дозе 0,2 см3. Наиболее
вирулентным был изолят М3-С. Этому изоляту свойственны синтез
плазмокоагулазы, фибринолизина и золотистого пигмента, а также
формирование капсулы. Изолят М3-С использовался во всех опытах.
Установлено, что перепела чувствительны к искусственному инфицированию
Staphylococcus aureus. При энзоотиях на фермах и летальность при
экспериментальной инфекции была выше в случае парэнтерального введения
возбудителя, чем при алиментарном инфицировании.

Выделенные культуры Staphylococcus aureus проявили наибольшую
чувствительность к байтрилу, левомицетину, неомицину и стрептомицину.
Эти препараты рекомендованы для профилактики болезни. Установлена
высокая эффективность байтрила для лечебно-профилактических обработок
птицы при стафилококкозе.

Ключевые слова: естественный и экспериментальный стафилококкоз
перепелов, биологические свойства Staphylococcus aureus, лечение и
профилактика стафилококкоза перепелов.

Pedan V.A. Staphylococcosis of quails (biological properties,
diagnostic, prophylaxis). – Manuscript.

The thesis for Ph.D. Degree (Veterinary Science), speciality 16.00.03 –
Veterinary microbiology and virology. Institute of experimental and
clinical vetrinary medicine UAAN.

The dissertation considers the peculiarities of Staphylococcosis course
in quails, bacterial dissemination of poultry houses, the relation of
Staphylococcus aureus and its percentages to Staphylococcosis outbreaks
quails, susceptibility of quails to natural and artificial infection,
investigation of biological properties of Staphylococcus aureus and
monitoring its sensitivity to antibiotics in order to make use the best
drags for treatment and prophylaxis of Staphylococcosis in quails.

Studing and investigating the outbreaks in quails on the 10th farms in
Ukraine, we ascertained the degree of Staphylococcosis spread in quails,
the specific gravity of microorganisms and the percentage Staphylococcus
aureus of in poultry houses, the peculiarities of course, dynamics of
quail’s death from Staphylococcosis, which allowed to diagnose
opportunely the case.

The isolated of causal agent – Staphylococcus aureus – had biological
properties charactestics of these agents.

On the basis of monitoring the sensitivity to antibiotics, baytril,
levomicetini, neomycini and streptomycini have been suggested as most
effective drugs for treatment and prophylaxis of Staphylococcosis in
quails.

Key worlds: outbreaks of Staphylococcosis in quails, biological propеrty
of Staphylococcus aureus, susceptibility of quails to infection,
prophylaxis and treatment.

Підписано до друку 1.11.2005. Папір офсетний. Формат 60х84х16.

Умов.-друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Вид. № 146. Зам. № 257/1.

ВАТ “Сумська обласна друкарня” Видавництво “Козацький вал”

40021, м. Суми, вул. Кірова, 215.

Свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців

Серія ДК № 42 від 28.04.2000.

Віддруковано у РЦ ВАТ “Сумська обласна друкарня”

40030, м. Суми, вул. Кузнечна, 2. Тел./факс: 22-21-42, 22-55-19.

PAGE \* Arabic 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020