ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Гнатюк
Наталія Іванівна
УДК 65.01
СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів-1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Львівському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти України
Н а у к о в и й к е р і в н и к – Ватаманюк Зіновій Григорович, кандидат економічних наук, професор, декан економічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка
О ф і ц і й н і о п о н е н т и:
Філіпенко Антон Сергійович, доктор економічних наук, професор, Адміністрація Президента України, науковий консультант Президента України
Кульчицький Ярослав Володимирович, кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри економічної теорії Українського державного лісотехнічного університету
П р о в і д н а у с т а н о в а – Державний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти України, кафедра теоретичної економіки та економіки України, м.Львів
Захист дисертації відбудеться 23 лютого 1999 р. о 13.10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 Львівського державного університету імені Івана Франка (290008, м.Львів, пр. Свободи, 18)
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського державного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5)
Автореферат розісланий 20 січня 1999 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Панчишин С.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність та ступінь розробленості проблеми. Ефективне входження України у світову економіку є критично-важливою умовою подолання занепаду та зміцнення державності. Це входження передбачає широке залучення й використання іноземного капіталу, що зумовлено недостатнім обсягом внутрішніх заощаджень та інвестицій, особливо у промислове виробництво, що помітно скоротилися. За цих обставин піднесення технологічного рівня вітчизняного виробництва, забезпечення конкурентоспроможності національної продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, збільшення експортного потенціалу країни без широкомасштабного залучення капіталу з-за кордону просто неможливе.
Перспективи успішної роботи багатьох вітчизняних підприємств та ефективність національної економіки загалом значною мірою залежать від рівня та якості управління процесом іноземного інвестування. Необхідно вибирати найефективніші та найперспективніші форми і методи залучення і використання іноземних інвестицій. Однією з таких форм, як свідчить досвід країн з перехідною економікою, є спільні підприємства.
Спільне підприємництво сприяє формуванню нової прогресивної структури економіки, позитивно впливає на процеси ринкової орієнтації, сприяє інтеграції країни у світову систему господарювання. Водночас спільне підприємництво ліпше задовільняє потреби виробництва та населення у певних видах промислової продукції, сировинних і продовольчих товарах, сприяє надходженню до країни сучасної передової техніки й технологій, потрібних матеріальних і фінансових ресурсів, розширює експортну базу країни тощо.
Спільне підприємництво розвивається в перехідній економіці України. Проте з перебігом часу стає дедалі очевидніше, що у вітчизняній економіці спільне підприємництво не приносить тих результатів, на які можна сподіватися. Результативність діяльності спільних підприємств залишається все ще низькою і практично не індукує імпульсів до зростання економіки.
За цих обставин виникає необхідність з’ясування причин недостатньої ефективності та виявлення резервів і шляхів поліпшення функціонування спільних підприємств в умовах ринкової трансформації економіки України.
Проблема спільного підприємництва у вітчизняній економічній науці досліджена ще недостатньо. Більшість праць вітчизняних авторів з цієї проблеми, зокрема роботи С.Демченка, С.Островича, О.Задорожного, В.Прилюка, Є.Рулька та інших, написані ще на початку 1990-х років. Нині простежується деяке послаблення інтересу українських економістів до цієї проблеми. У більшості досліджень, зокрема в роботах А.Гальчинського, І.Бланка, О.Гаврилюка, В.Головатюка, Б.Губського, О.Колосова, Д.Лук’яненка, Ю.Пахомова, Т.Кузими, Ю.Макогона, А.Філіпенка, С.Юрія та інших, глибоко аналізуються проблеми іноземного інвестування і лише мимохідь спільного підприємництва. Залишаються ще слабо вивченими питання мотивації іноземних підприємців при інвестуванні у перехідну економіку, зокрема стосовно утворення спільних підприємств, проблеми, з якими вони стикаються, не виділені класифікаційні ознаки спільних підприємств, не виявлені особливості та тенденції їхньої діяльності в Україні.
Серед зарубіжних дослідників, які внесли значний вклад у розвиток теорії міжнародних інвестицій, зокрема у формі спільних підприємств, слід відзначити роботи М.Портера, І.Гекшера, Р.Кейвза, Дж.Данінґа, Р.Лінча, П.Кіллінґа, К.Фея, Е.Янґера, Дж.Стопфорда, Л.Уелса та інших. Проте у більшості робіт західних економістів досліджуються основні тенденції розвитку спільного підприємництва у розвинутих країнах або країнах, що розвиваються. Особливості перехідної економіки вимагають нових теоретичних і практичних підходів, рішень та висновків. За цих умов необхідність дослідження функціонування спільних підприємств в Україні є очевидною.
Важливість цієї проблеми та недостатній рівень її вивчення у вітчизняній економічній літературі зумовили вибір теми дисертації, її мету, основні завдання, предмет, об’єкт та методологію дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є з’ясування місця і ролі спільних підприємств в оздоровленні економіки України в умовах її ринкової трансформації.
У зв’язку з названою метою у дисертації поставлено такі завдання:
– з’ясувати теоретичну основу розвитку спільного підприємництва, виокремити основні критерії та чинники його функціонування;
– узагальнити міжнародний досвід утворення і діяльності спільних підприємств, зокрема в посткомуністичних країнах;
– визначити основні макроекономічні умови іноземного інвестування та розвитку спільного підприємництва в Україні, зокрема ті, що гальмують ці процеси;
– проаналізувати інвестиційну та виробничо-фінансову діяльність спільних підприємств в Україні упродовж останніх років;
– з’ясувати причини недостатньої ефективності функціонування спільних підприємств в Україні і виявити резерви та шляхи поліпшення їхньої діяльності;
– зробити прогноз щодо перспектив розвитку спільного підприємництва в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є сфера економічних відносин спільного підприємництва як форма залучення та використання іноземного капіталу через з’ясування його природи, механізму та наслідків функціонування.
Об’єктом дослідження є спільні з іноземними інвесторами підприємства, які функціонують на території нашої країни.
Методологічну основу дисертаційної роботи становлять поширені в сучасній економічній науці методи і засоби аналізу інвестиційної діяльності та спільного підприємництва, зокрема класичні та неокласичні теорії міжнародної торгівлі, моделі неотехнологічного напрямку, теорії руху капіталу та ринкових структур.
Виконана робота грунтується на комплексному підході до вивчення розвитку спільного підприємництва. В процесі дослідження причинно-наслідкових зв’язків застосовувалися методи аналізу і синтезу, динамічних порівнянь, аналітичні обчислення показників, графічне зображення даних тощо.
Статистичну та фактологічну основу дослідження становлять матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України, Львівського обласного статистичного управління, Національного агенства з питань реконструкції і розвитку України. У роботі над дисертацією використовувалися дані Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Дойч-банку, публікації ООН, аналітичні дослідження фахівців Інституту світової економіки та міжнародних відносин, експертні оцінки Центру досліджень науково-технічного потенціалу і історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України і соціалогічної служби “Соціс-Геллап”, праці українських та зарубіжних економістів, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, рекомендації міжнародних експертів з питань залучення іноземних інвестицій та утворення спільних підприємств, довідкова, періодична література та інші публікації.
До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, належать:
– комплексний підхід до оцінки спільного підприємництва в умовах переходу України до ринку;
– виокремлення основних класифікаційних ознак та критеріїв визначення спільного підприємництва як виду міжнародної співпраці;
– методика оцінки діяльності спільних підприємств в Україні через запропоновану систему показників;
– пропозиції щодо підвищення ефективності та вдосконалення діяльності спільного підприємництва в Україні.
Теоретичне і практичне значення роботи полягає у тому, що зроблені у ній висновки і узагальнення можуть бути використані для удосконалення нормативної бази функціонування спільних підприємств, та поліпшення результатів їх виробничо-фінансової діяльності. Основні положення дисертаційного дослідження можна використати для удосконалення інформаційної бази з питань іноземного інвестування та спільного підприємництва. Отримані теоретичні розробки та методичні підходи доцільно використовувати у навчальному процесі, зокрема при читанні спецкурсів зі спільного підприємництва, викладанні курсів “Політична економія” та “Макроекономіка”, підготовці навчальних посібників з підприємництва тощо.
Апробація роботи та основні публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження повідомлялися на міжнародній літній конференції “Інтереко”, Трускавець, 1996 р.; на Восьмій науковій сесії Економічної комісії НТШ, Львів, 1997 р.; на Всеукраїнській студентсько-аспірантській науковій конференції, присвяченій 30-річчю економічного факультету Львівського держуніверситету ім. І. Франка, Львів, 1998 р.
З дослідженої теми опубліковано 9 публікацій загальним обсягом 2 др. арк. У тому числі 3 – у фахових наукових виданнях, 3 – у збірниках наукових праць, 3 у збірниках матеріалів конференцій, одна з яких у співавторстві.
Структура роботи. Основний зміст дисертації викладено на 169 сторінках машинопису. Крім цього робота містить список використаних джерел (202 найменування) та вісім додатків. В основному змісті дисертації подано 17 таблиць, 2 графіки, 3 діаграми і 3 схеми.
Дисертація має таку структуру:
Вступ
Розділ 1. Спільне підприємництво як форма залучення і використання іноземного капіталу
1.1.Теоретичні основи дослідження спільного підприємництва
1.2.Критерії, чинники та форми спільного підприємництва
1.3.Особливості функціонування спільних підприємств у перехідних економіках
1.4.Висновки до 1-го розділу
Розділ 2. Розвиток спільного підприємництва в умовах переходу України до ринку
2.1.Макроекономічне середовище розвитку спільного підприємництва
2.2.Аналіз інвестиційної та виробничо-фінансової діяльності спільних підприємств в Україні
2.3. Перспективи розвитку спільного підприємництва в Україні
2.4.Висновки до 2-го розділу
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У Вступі обгрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначені його мета, основні завдання та теоретичне і практичне значення.
У першому розділі – Спільне підприємництво як форма залучення і використання іноземного капіталу – висвітлюються теоретичні основи розвитку спільного підприємництва, з’ясовується його суть, характер та структура, а також узагальнюється міжнародний досвід діяльності спільних підприємств.
У першому параграфі – Теоретичні основи дослідження спільного підприємництва – автор виходить з того, що спільне підприємництво виступає конретною формою вияву міжнародного поділу праці, як обміну між країнами факторами і результатами виробництва у певних кількісних і якісних співвідношеннях.
На думку автора, спільне підприємництво є практичною реалізацією принципу порівняльних переваг країн-учасниць. Поєднання в межах спільних підприємств різноманітних ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, природних, технологій, інформації тощо) за принципом їхньої найвищої порівняльної ефективності дає змогу досягти сукупної економії витрат виробництва як окремим партнерам, так і країнам-учасницям в цілому. Принципово важливим моментом є й те, що вигоди від спільного підприємництва отримують і країни, що за рівнем економічного й технічного розвитку відстають від своїх партнерів.
Механізм отримання різними державами відносних переваг знайшов своє відображення ще в класичних теоріях міжнародної торгівлі А.Сміта та Д.Рікардо. Сучасна економічна наука відійшла від теорії трудової вартості, на основі якої сформульовані ці концепції, і відштовхується від теорії факторів виробництва, однак визнає теорію порівняльних переваг основою міжнародних економічних відносин. На думку автора, ці теорії недостатні для дослідження спільного підприємництва, бо в основі порівняльних переваг різних країн вони розглядають лише їхні матеріальні активи і грунтуються на припущенні абсолютної конкуренції. Тому для аналізу спільного підприємництва становлять значний інтерес теорії так званого “неотехнологічного напряму”, які враховують динамічні порівняльні переваги у формі нематеріальних активів, що виникають і зникають з перебігом часу.
Чималий інтерес для дослідження спільного підприємництва становлять теорії прямих закордонних інвестицій. В дисертації акцентується на тому, що ці теорії дозволяють відповісти на такі важливі запитання, як і чому фірми розширюють свою діяльність за кордоном; чому вони вибирають зарубіжні країни як місце виробництва, а не експорту чи продажу ліцензій, і чому іноземне інвестування відрізняється у різних країнах. Водночас, на думку автора, узагальненням усіх попередніх теорій є еклектична теорія, яка використовуючи положення теорій міжнародної торгівлі (порівняльної переваги), а також теорій монополістичної переваги та інтерналізації, найглибше обгрунтовує доцільність утворення спільних підприємств у різних країнах та вибору ефективних видів їхньої діяльності залежно від специфічних надбань фірми-інвестора та особливостей приймаючої країни.
З’ясовуючи питання чому при інвестуванні капіталу за кордоном фірми часто віддають перевагу формі спільного підприємства, а не утворенню дочірньої компанії, дисертант відзначає, що спільне підприємництво дає змогу уникнути таких несприятливих наслідків при застосуванні технологічних активів фірми, як витікання інформації чи послаблення контролю над використанням інновацій; вагоміше знижує ступінь ризику та витрати, бо тепер вони розподіляються між двома чи більше партнерами.
Дисертант відзначає, що суть, потенційні можливості та особливості функціонування спільного підприємства визначає передовсім зміст власності, яка лежить в його основі.
Спільне підприємство – це особлива форма співпраці, яка передбачає об’єднання та спільне використання матеріально-фінансових ресурсів партнерів і функціонує як єдиний економічний організм. У результаті спільне підприємництво є знаряддям досягнення економічної мети, що виходить за потенційні можливості кожного з учасниікв зокрема. Це є головною перевагою та визначальною рисою спільного підприємництва.
У другому параграфі роботи – Критерії, чинники та форми спільного підприємництва – автор виходить з того, що термін “спільне підприємництво” є синонімом поняття “спільне підприємство”. З врахуванням цієї обставини виділено критерії спільного підприємництва, які, на думку автора, чітко виокремлюють його серед інших форм міжнародної економічної діяльності. Цими критеріями є: 1) довгостроковість угоди; 2) наявність іноземного та національного капіталу; 3) утворення нового самостійного суб’єкта, діяльність якого регулює і контролює законодавство приймаючої країни; 4) утворення спільної власності внаслідок об’єднання активів учасників.
Тут також розглядаються передумови утворення спільних підприємств. Дослідження розвитку спільного підприємництва зарубіжними економістами, зокрема Е. Янґером, П. Кіллінґом, Р. Кейвзом, Дж. Стопфордом та іншими, виявляє, що ставлення фірм розвинутих країн до проблем участі у спільному підприємстві залежить від низки чинників. Найважливішими з них є: 1) зрілість, сила і досвід фірми у міжнародному бізнесі; 2) особливості галузі, в якій вона зайнята; 3) стратегія фірми, що, в свою чергу, залежить від галузевих особливостей; 4) організаційно-управлінська структура фірми; 5) національні особливості країни походження фірми.
У реферованому параграфі наголошується, що найвагомішими є галузеві чинники. Оскільки у реальній дійсності особливості галузі взаємопереплітаються, прогноз поведінки фірми стосовно участі у спільному підприємстві ускладнюється. У цьому зв’язку автор зазначає, що серед галузевих чинників, які визначають ставлення фірми до участі у “joint ventures”, існує певна ієрархія. Особливо вагому роль відіграє олігопольна структура галузі.
Поряд із загальними передумовами утворення спільних підприємств, тут з’ясовуються і безпосередні мотиви участі фірм у спільному підприємництві. У дисертації виділено три групи мотивів: внутрішні, зовнішні та стратегічні.
Внутрішні мотиви пов’язані із розширення каналів збуту, створенням сприятливого режиму для інновацій і полегшенням доступу до сировинних ресурсів. Зовнішні мотиви, такі як послаблення політичної напруги і надмірної гостроти транснаціональної конкуренції, також сприяють організації спільних підприємств. Крім того, останні можуть слугувати засобом для вирішення стратегічних завдань компаній, наприклад, диверсифікації виробництва, передачі технології.
Дисертант виходить з того, що жоден з перелічених мотивів не може бути єдиною достатньою умовою створення спільного підприємства. Поєднання декількох чинників зазвичай спричиняє утворення спільних підприємств як оптимальної моделі міжнародного бізнесу.
Далі у дисертації зроблено спробу виділити основні критерії класифікації спільних підприємств. У вітчизняній економічній літературі це питання розроблено недостатньо. Зарубіжні економісти для класифікації спільних підприємств здебільшого використовують чотири основні ознаки: 1) місцезнаходження спільного підприємства; 2) структура капіталу; 3) частка участі партнерів та 4) вид діяльності.
Автор доходить висновку, що ці критерії класифікаці є недостатніми для країн перехідної економіки. Організація спільного підприємництва у цих країнах потребує не лише узагальнення набутих знань, але і розроблення пропозицій щодо найефективніших напрямків такої діяльності в конкретній економічній ситуації. За цих умов неабияке значення, на думку автора, набувають такі ознаки спільних підприємств, як сфера діяльності, величина статутного фонду, форми організації, рівень розвитку ринкових відносин у країнах-учасницях та глибина їхньої участі у міжнародному поділі праці тощо.
У дисертації зазначено, що запропоновані критерії класифікації спільних підприємств не є абсолютними. В реальній дійсності спільне підприємство характеризують одразу за декількома ознаками. Врахування кожної конкретної ознаки набуває особливого значення при оцінці ефективності функціонування спільних підприємств, обгрунтуванні найперспективніших напрямків їх використання для розвитку економіки тієї чи іншої країни.
У третьому параграфі – Особливості функціонування спільних підприємств у перехідних економіках – узагальнюється досвід утворення і діяльності спільних підприємств у посткомуністичних країнах. У своєму дослідженні автор виходить з того, що стимулювання урядами цих країн іноземних вкладників, у тому числі і у формі спільного підприємництва, є способом оновлення структури і підвищення технологічного рівня промисловості, посилення конкурентних позицій на світових ринках, створення умов для загального економічного відродження.
На думку дисертанта, найпильнішої уваги щодо розвитку спільного підприємництва заслуговує досвід Китаю. Нинішнє китайське керівництво виходить з того, що в умовах недорозвиненості національної виробничої бази єдиним реальним шляхом прискорення економічного прогресу є використання передових ресурсів інших країн. Завдяки спільним підприємствам у КНР було налагоджено масовий випуск комп’ютерів, різних типів інтегральних схем, сучасних засобів зв’язку та багато інших видів конкурентоспроможної продукції.
Дисертант доходить висновку, що визначальну роль у зростанні значення і кількості спільних підприємств у Китаї відіграє виважена макроекономічна політика держави. Особливої уваги заслуговує податкова політика, яка з метою залучення значних і тривалих іноземних інвестицій передбачає низку пільг для спільних підприємств. Водночас уряд Китаю жорстко контролює процес іноземного інвестування та розвитку спільного підприємництва. Швидке зростання кількості спільних підприємств та обсягів залучених іноземних інвестицій підтримують адміністративні, фінансові і протекціоністські заходи китайського уряду.
На думку дисертанта китайському урядові поки що успішно вдається підтримувати загалом взаємовигідний баланс із зарубіжними партнерами, знаходити компроміс між національними інтересами і інтересами іноземних фірм.
У цьому параграфі також простежено досвід залучення іноземного капіталу у формі спільних підприємств у посткомуністичних країнах Центральної і Східної Європи. Розвиток спільного підприємництва в Угорщині, Чехії, Польщі, показує, що іноземні фірми не одразу обрали їх як “широке інвестиційне поле” для своєї діяльності. Автор зазначає, що іноземні інвестори перш ніж перейти до активної інвестиційної діяльності, вивчають стан справ в країні-реципієнті, а відтак, після ухвалення сприятливих законів про іноземні інвестиції та проведення широкої приватизації, починають активно проникати в економіку країни.
Крім того, на думку автора, важливу роль у розширенні потоку в посткомуністичні країни Центральної Європи інвестицій відіграють добра поінформованість іноземних вкладників про можливості інвестування, відносно швидке їх економічне зростання, підвищення купівельної спроможності населення, висококваліфікована і відносно дешева робоча сила та деякі інші.
Однак в дисертації показано, що не всі посткомуністичні країни можуть пишатися такими значними успіхами, як Польща чи Угорщина. Так, дуже відстає від інших центральноєвропейських країн щодо залучення іноземних інвестицій Болгарія. Упродовж 1989-1996 рр. у цю країну було інвестовано лише близько 800 млн.дол., у той час як в Угорщину 13 млрд.дол. Низькі темпи економічного розвитку у посткомуністичній Болгарії та зменшення і без того невисокої купівельної спроможності населення, за оцінками експертів, унеможливлюють ведення міжнародного бізнесу.
Не набагато кращі справи зі спільним підприємництвом в Румунії. Іноземних інвесторів не приваблює макроекономічне середовище цієї країни, внаслідок чого приплив капіталу в Румунію відбувається вкрай повільними темпами.
Другий розділ дисертаційного дослідження – Розвиток спільного підприємництва в умовах переходу України до ринку – присвячений аналізу умов, географії та масштабів розвитку спільного підприємництва, результатів діяльності спільних підприємств та прогнозуванню перспектив розвитку спільного підприємництва в Україні.
У першому параграфі цього розділу – Макроекономічне середовище розвитку спільного підприємництва в Україні – дисертант відзначає, що вирішальний вплив на функціонування спільних підприємств справляє взаємодія двох підсистем економіки – макро- та мікрорівня.
У реферованому параграфі підкреслено, що реалізація механізму спільного підприємництва на мікрорівні у повсякденній практиці вимагає вироблення й застосування гнучких і різноманітних форм (перехідних, проміжних) спільної підприємницької діяльності. Водночас сукупність організаційно-економічних і правових норм макрорівня становить необхідне зовнішнє середовище, якісні й кількісні характеристики якого визначають ступінь реалізації об’єктивних потенцій механізму спільного підприємництва мікрорівня.
З огляду на це в системі взаємозв’язків макрорівня автор виділяє чотири основних блоки, які детермінують характер діяльності, спосіб функціонування й ступінь господарської свободи суб’єктів спільного підприємництва. Мова йде про політико-правові, інституційні, економічні та соціально-культурні параметри макросередовища спільного підприємництва.
Насамперед розвиток спільних підприємств залежить від рівня політичної стабільності в державі. Цей рівень в Україні визначають, з одного боку, масштаби і темпи політичних та економічних перетворень у контексті створення демократичної правової держави, а з іншого – низка зовнішніх чинників.
Автор виходить з того, що нинішній стан політичного середовища в Україні достатньо привабливий для реалізації міжнародних інвестиційних проектів. Водночас експерти прогнозують збереження загалом сприятливих для міжнародного бізнесу політичних умов й надалі.
В роботі проаналізовано значення сприятливого економічного середовища для розвитку спільного підприємництва. Основним чинником формування останнього є макроекономічна стабільність. Дисертант відзначає, що не можна сподіватися на розвиток спільних підприємств як однієї з форм залучення іноземного капіталу до національної економіки за умов глибокої і затяжної депресії.
Статистичні дані свідчать про неабияку розбалансованість вітчизняної економіки, що породжує макроекономічну нестабільність. І хоча за останні два-три роки досягнуто певних успіхів у подолання макроекономічної нестабільності – різке зниження рівня інфляції, відносна фінансова стабілізація. Проте проблема досягнення макроекономічної стабільності, зокрема виробничої, залишається все ще дуже гострою.
Далі в дисертації аналізується вплив інституційного середовища на розвиток спільного підприємництва. Автор показує, що у процесі його формування в Україні потрібно, з одного боку, подолати відірваність від міжнародних економічних структур, а з іншого – інтенсивно розвивати внутрішні ринкові структури та інститути. Дисертант доходить висновку, що недостатня кількість відповідних експертів, аудиторів, консультантів стримує іноземні інвестиції в Україну, у тому числі і у формі спільних підприємств.
Водночас, на думку дисертанта, потрібні спеціальні зусилля з боку держави та її інститутів, спрямовані на формування адекватного міжнародному бізнесові та ринковій економіці загалом соціально-культурного середовища.
Автор вважає, що несприятливий розвиток спільного підприємництва в Україні значною мірою пов’язаний із несприятливим правовим середовищем, яке, на жаль, характеризується непередбачливістю та суперечливістю. Як не дивно, але за шість років незалежності України уже сім разів змінювалися умови інвестиційної діяльності. Це призводить до того, що навіть при поверхневому аналізі українського законодавства у потенційних інвесторів виникають численні запитання, бо окремі закони просто взаємовиключають один одного.
У другому параграфі – Аналіз інвестиційної та виробничо-фінансової діяльності спільних підприємств в Україні – автор з’ясовує їхній вклад у розвиток української економіки в умовах її ринкової трансформації.
У реферованому параграфі зазначено, що для виявлення переваг чи недоліків спільних підприємств порівняно з іншими видами вітчизняних підприємств доцільно використовуватиі методи порівняльного аналізу. Однак слід пам’ятати, що нині в практиці господарювання використовуються різні підходи, що ускладнює співставлення результатів роботи різних підприємств й знижує достовірність аналізу. Крім того, більшість спільних підприємств знаходяться на початковій стадії свого становлення і відчутно не впливають на стан національної економіки, що практично унеможливлює порівняльний макроаналіз.
З огляду на це, автором запропоновано систему показників за якими варто проводити дослідження спільного підприємництва в Україні. Насамперед це показники, які характеризують:
– масштаби (кількість створених та діючих спільних підприємств; загальний обсяг відповідних іноземних інвестицій; обсяг виробленої продукції; кількість зайнятих на спільних підприємствах тощо);
– структуру (географічну, як за країнами-партнерами, так і за розміщенням спільних підприємств на території України; видову та за сферами діяльності);
– динаміку (темпи росту і приросту відповідних показників);
– результативність (частка продукції спільних підприємств у валовому внутрішньому продукті; продуктивність праці та рентабельність спільних підприємств; відповідність результатів діяльності спільних підприємств офіційно визнаним завданням та пріоритетам).
У дисертації показано, що розвиток спільного підприємництва в Україні відбувається вкрай нерівномірно і стрибкоподібно. Однак загальний обсяг іноземних інвестицій, залучених через механізм спільного підприємництва, постійно зростає. Так, не дивлячись на те, що кількість спільних підприємств протягом 1997 р. зменшилася на 10 відсотків, обсяг інвестицій з-за кордону збільшився на 34% і на початку 1998 р. становив 1233млн.дол.
Варто зауважити й інше: попри загальне скорочення зайнятих в економіці України, зокрема протягом 1997 р. на 3 відсотки, кількість працюючих на спільних підприємствах за цей період зросла аж на 75%, що свідчить про вагомий внесок спільних підприємств у забезпечення вітчизняної економіки додатковими робочими місцями, яких так бракує сьогодні.
Аналіз регіонального розподілу спільних підприємств показує, що найбільшу їх кількість – 626 – утворено у Львівській області. Однак лідерами за обсягами залучених коштів у спільні підприємства у 1997 р. були Київська – 201,2 млн.дол., Черкаська – 133,7 млн.дол., Дніпропетровська – 123,3 млн.дол., Одеська – 103,6 млн.дол. області та Автономна Республіка Крим – 99,4 млн.дол. Загалом на них припадало 54 відсотки іноземних інвестицій, залучених в Україну через механізм спільного підприємництва.
Найбільшу кількість спільних підприємств вітчизняні фірми утворили з фірмами Німеччини – 490, США – 463, Росії – 432, Польщі – 431, Угорщини – 188. За ними йдуть фірми таких країн, як Великобританія, Чехія, Словаччина, Японія та Італія. Загалом на десятку найбільших засновників спільних підприємств в Україні припадало 72,3% загальної кількості спільних підприємств, що функціонували на території України за станом на початок 1998р. і 50 відсотків іноземних інвестицій, залучених до української економіки через механізм спільного підприємництва.
Статистичні дані свідчать, що найпривабливішою щодо розвитку спільного підприємництва сферою до 1998 р. була внутрішня торгівля. Тут було утворено 1348 спільних підприємств, що становило 37% загальної кількості спільних підприємств в Україні. Чимало спільних підприємств утворено у харчовій промисловості – 339, у галузі машинобудування й металообробки – 295, у легкій промисловості – 168.
Оцінюючи загалом результати діяльності спільних підприємств в Україні за 1996-1997 рр., автор відзначає їх неоднозначність, а подекуди і суперечливість. Передовсім статистичні дані дозволяють зробити висновок, що спільні підприємства не чинять поки що відчутного впливу на ефективність господарювання. Однак, на думку дисертанта, високі темпи їхнього розвитку в умовах загального спаду інвестиційної активності підприємств, обсягів виробництва, скорочення зайнятості та зниження продуктивності праці тощо варто розглядати як позитивний процес, який не лише протидіє поглибленню кризових явищ, але і сприяє інтеграції економіки України у світове господарство, зміцнюючи та розширюючи взаємовідносини підприємців з різних країн.
Важливо відзначити й те, що продуктивність праці на спільних підприємствах майже удвічі вища за середній рівень для економіки. Загалом значно вищим виявився у 1996 р. і рівень рентабельності, особливо промислових спільних підприємств: 19% проти 8,9 % в середньому для промисловості.
У третьому параграфі другого розділу – Перспективи розвитку спільного підприємництва в Україні – зроблено прогноз щодо розвитку спільного підприємництва у вітчизняній економіці. На думку автора, у майбутньому спільне підприємництво переважатиме у структурі іноземного інвестування, що зумовлено перевагами спільних підприємств на ринках країн з високим ступенем ризику.
На основі прогнозів вітчизняних експертів щодо динаміки результативності різних сфер економіки дисертант доходить висновку про неминуче вирівнювання масштабів спільного підприємництва у промисловості і торгівлі уже в найближчі роки. Цей висновок випливає із досліджень експертами показників якості робочої сили та наукомісткості продукції. Найвищий рівень цих показників серед усіх галузей вітчизняної економіки України має саме промисловість.
Дисертант вважає, що оскільки якість робочої сили та наукомісткість продукції, є одними із найважливіших чинників розвитку спільного підприємництва, то за інших сприятливих умов, можна сподіватися збільшення його масштабів у промисловості, а відтак і в сільському господарстві.
Однак для перетворення цієї можливості у дійсність потрібно виділити ті галузі чи виробництва, які з урахуванням наявної кон’юнктури можуть увійти до світового поділу праці та забезпечити у відносно стислі строки необхідну віддачу.
Враховуючи ці обставини, автор виділяє низку пріоритетних напрямків, які, на його думку, є перспективними в цьому плані в економіці України. У дисертації до них віднесено агропромисловий комплекс, добувні та деякі металургійні галузі. Крім того, такими сферами у вітчизняній економіці є виробнича і соціальна інфраструктура.
У дисертації підкреслено, що одним із завдань, які нині стоять перед Україною, є вихід на рівень технологій передових націй. Для скорочення розриву у рівнях економічного та науково-технічного розвитку між Україною та розвинутими країнами, не слід наздоганяти останні за усіма напрямками. Необхідна диференційована орієнтація на провідні напрями науково-технічної революції і забезпечення прориву в них.
Враховуючи прогнози фахіфців щодо майбутнього технологічного розвитку, “проривними” для економіки України автор вважає такі галузі як: літако-, ракето- та автомобілебудування, а також підкреслює важливість заохочення розвитку спільних підприємств з виробництва сільськогоспо-дарської техніки, надтвердних матеріалів, у галузі судно-, приладо- та верстатобудування, порошкової металургії та в електрозварювальній галузі. На продукцію цих залузей і виробництв існує попит на зовнішніх ринках, а значить ці галузі здатні забезпечити валютні надходження до країни.
В кінці роботи узагальнені основні висновки та пропозиції з стимулювання та вдосконалення роботи спільних підприємств в Україні.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
1. Основною причиною утворення спільних підприємств є досягнення синергетичного ефекта, суть якого полягає у тому, що поєднання активів двох чи більше підприємств різних країн забезпечує сукупний результат, який істотно перевершує суму результатів окремих дій цих партнерів.
2. Поширені в економічній літературі розвинутих країн класифікаційні ознаки спільних підприємств, такі як: місцезнаходження спільного підприємства; структура капіталу; частка участі партнерів спільного підприємства та вид діяльності, на нашу думку, є недостатніми для характеристики спільного підприємництва в умовах перехідної економіки. За цих умов важливе значення набувають такі ознаки спільних підприємств, як сфера діяльності, величина статутного фонду, форми організації спільних підприємств, рівень розвитку ринкових відносин у країнах-учасницях та глибина їхньої участі у міжнародному поділі праці тощо.
3. Розвиток спільного з іноземними партнерами підприємництва є, на наш погляд, одним із реальних шляхів виходу вітчизняної економіки із глибокої кризи і подальшої її стабілізації. Прискорення структурних зрушень в економіці за допомогою спільних підприємств можливе лише за умови виваженої державної політики у цій галузі, вивіреної з національними інтересами.
4. Розвиток спільного підприємництва в Україні гальмується перешкодами, що знижують інвестиційну активність зарубіжних фірм у вітчизняній економіці. До цих перешкод, на наш погляд, передовсім належать: нестійкість фінансово-економічного становища; недорозвиненість ринкової інфраструктури й відсутність належного інформаційного забезпечення економічної діяльності; неефективна система фінансової та господарської звітності та бюрократизм на різних щаблях державної ієрархії.
5. Непослідовність макроекономічної політики та суперечливість нормативної бази також стримують розвиток спільного підприємництва в Україні. Таке економічне середовище дестабілізує діяльність спільних підприємств, оскільки нові ухвали часто заперечують попередні. Для сприяння розвитку вітчизняної економіки та спільного підприємництва доцільно, на наш погляд, уточнити найважливіші законодавчі акти, зокрема податкове законодавство, передбачити мораторій на подальші його зміни упродовж деякого періоду часу, але не менше ніж 3-5 років. Усталена податкова система із зваженою податковою ставкою, створила би сприятливіші умови для іноземних інвесторів, ніж короткострокові “податкові канікули”, що постійно змінюються.
6. Неоднакові підходи до оцінки результатів роботи різних видів підприємств та початковий етап становлення спільного підприємництва в Україні унеможливлюють їх порівняльний аналіз. У зв’язку з цим, на наш погляд, аналіз спільного підприємництва в Україні доцільно проводити за показниками, які характеризують: масштаби розвитку спільного підприємництва; географічну, галузеву та регіональну структуру; динаміку відповідних показників; результативність спільних підприємств та відповідність результатів їхньої діяльності офіційно визнаним завданням та пріоритетам.
7. Уповільнені темпи зростання обсягів продукції спільних підприємств багато в чому пояснюються відсутністю чіткої структурної політики та виділення пріоритетних напрямків утворення спільних підприємств. Перехід до ринкової економіки, як показує досвід багатьох країн, неможливий поряд з іншим без програм сприяння іноземним інвестиціям з урахуванням його найпріоритетніших напрямків.
8. У межах промислової політики доцільно розробити чітку довгострокову стратегію залучення і використання іноземного приватного капіталу, насамперед у спільні підприємства. На думку автора, стимулювання діяльності спільних підприємств варто здійснювати з урахуванням пріоритетних для вітчизняної економіки напрямів її розвитку, зокрема тих, що сприяють розвитку експортного потенціалу країни. Інвестиційну діяльність іноземних інвесторів доцільно заохочувати через надання пільг під конкретні проекти, які реалізувались би зусиллями українського та іноземного приватного капіталу, частково за участю державних структур.
9. Для вдосконалення роботи спільних підприємств та підвищення ефективності їх діяльності передовсім необхідно, на нашу думку, поліпшити інформаційне забезпечення спільних підприємств, особливо на регіональному рівні, щодо міжнародних і місцевих ринків збуту, фінансового стану можливих іноземних партнерів і фірм, потенційних постачальників. Крім того, удосконалити економічні методи розрахунку фінансових результатів роботи спільних підприємств і привести чинні методики у відповідність з міжнародними вимогами. В якнайкоротші строки розробити державні і регіональні програми сприяння розвиткові пріоритетних напрямків міжнародної співпраці в Україні та організаційно-економічні механізми їх реалізації.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Гнатюк Н.І. Спільне підприємництво як вид міжнародної співпраці та форма залучення і використання іноземного капіталу // Національна економіка України: проблеми становлення, перспективи. Вісник Львів. ун-ту. Сер. економічна. 1997. – Львів, 1997. – Вип. 27. – С. 47-48.
Гнатюк Н.І. Інвестиційні аспекти розвитку спільного підприємництва в Україні // Фінанси України. – 1998. – №5. – С. 16-22.
Гнатюк Н.І. Іноземні інвестиції в економіці України // Україна на шляху до ринку. Вісник Львів. ун-ту. – Сер. економічна. 1998. – Львів, 1998. – Вип. 28. – С.139-142.
Гнатюк Н.І. Інвестиційне середовище в Україні // Економіка України: сучасні проблеми та перспективи розвитку. Наук. зб. – Львів, 1997. – С. 53-55.
Гнатюк Н.І. Іноземні інвестиції: втрата економічного суверенітету чи економічне оздоровлення країни ? // Економіка України: сучасні проблеми та перспективи розвитку. Наук. зб. – Львів, 1997. – С. 90-92.
Гнатюк Н.І. Стратегічне партнерство України в умовах переходу до ринкової економіки // Формування ринкової економіки в Україні. Наук. зб. – Львів, 1997. – Вип.2. – С. 61-63.
Гнатюк Н.І., Карбовник О.І. Спільне підприємництво в умовах перехідної економіки // Теорія і практика підприємництва: Проблеми вивчення та економічної просвіти в Україні. Матеріали Міжнар. літнього екон. семестру, Трускавець, 29.07-21.08.1996 р. – Львів, 1997. – С. 16-18.
Гнатюк Н.І. Економіка України на шляху інтеграції до світового економічного простору // Економіка України: минуле, сучасне, майбутнє. Зб. доповідей та повідомлень Восьмої наук. сесії Екон. комісії НТШ, Березень, 1997. – С. 33-36.
Гнатюк Н.І. Інвестиційне середовище в Україні // Економіка та екологія. Зб. матеріалів наук.-практ. конференції. – Львів, 1997. – С. 35-36.
АНОТАЦІЯ
Гнатюк Н.І. Спільне підприємництво в умовах ринкової трансформації економіки України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Львівський державний університет імені Івана Франка, Львів, 1999.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу спільного підприємництва. В роботі визначено особливості та основні тенденції діяльності спільних підприємств в умовах перехідної економіки України. Встановлено, що вирішальний вплив на функціонування спільних підприємств справляє макросередовище країни через сукупність організаційно-економічних та політико-правових умов, що визначають характер та спосіб діяльності, ступінь економічної свободи суб’єктів спільного підприємництва. Запропоновано систему показників оцінки діяльності спільних підприємств в умовах перехідної економіки. Окреслено перспективи розвитку спільного підприємництва в Україні. Вказано на можливі напрямки підвищення ефективності та вдосконалення діяльності спільних підприємств в Україні.
Ключові слова: міжнародна співпраця, відносні переваги, підприємництво, власність, прямі іноземні інвестиції, інвестиційний клімат, ефективність.
АННОТАЦИЯ
Гнатюк Н.И. Совместное предпринимательство в условиях рыночной трансформации экономики Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория. – Львовский государственный университет имени Ивана Франко, Львов, 1999.
Диссертация посвящена комплексному анализу совместного предпринимательства. В первом разделе работы высвечиваются теоретические основы развития совместного предпринимательства. Сделано попытку рассматривать этот процес через призму теорий международной торговли и прямых иностранных инвестиций. Определено суть, характер и экономические функции совместных предприятий. В частности установлено, что совместное предпринимательство выступает конкретной формой реализации принципа сравнительных преимуществ учасников, а основной причиной создания совместного предприятия является достижения такого результата, который превышает потенциальные возможности обеих сторон в отдельности.
В работе также определены основные критерии совместного предпринимательства, что позволяет отличить даное понятие от множества других. Более того, дополнено общепринятые, особенно в западной экономической литературе, критерии классификации совместных предприятий. Между тем замечено, что в действительности предприятие характеризируется сразу по нескольких признаках, хотя выделение каждого отдельного набирает особого значения в условиях переходной экономики.
Выделено несколько основных факторов, которые содействуют созданию совместных предприятий, в частности установлено, что основным среди них выступает наличие олигополистических структур. В работе рассматривается опыт создания и деятельности совместных предприятий в странах с переходной экономикой. Выделяются положительные и отрицательные черты этого опыта, а также рассматриваются возможности его применения в Украине. Сделан вывод, что эффективное развитие совместного предпринимательства предусматривает наличие ряда льгот для совместных предприятий, но такая политика должна быть разумной и не противоречить национальным интересам.
Во втором разделе диссертационного исследования рассматриваются особенности и основные тенденции деятельности совместных предприятий в условиях переходной экономики Украины. Определено, что решающее влияние на функционирование совместных предприятий оказывает макросреда страны через совокупность организационно-экономических, политико-правовых условий, которые детерминируют характер и способ деятельности, степень экономической свободы субъектов совместного предпринимательства. Между тем установлено, что основными причинами неудовлетворительного развития совместного предпринимательства в Украине является макроэкономическая нестабильность и изменчивость украинского законодательства.
Проведен анализ инвестиционной и производственно-финансовой деятельности совместных предприятий в условиях рыночной трансформации экономики Украины через предложенную систему показателей. Сделан вывод о двухсмысленности и противоречии результатов деятельности совместных предприятий в Украине. С одной стороны, они пребывают на первоначальной стадии своего развития, в результате чего не имеют ощутимого влияния на экономику нашей страны, а с другой – повышение производительности труда и прибыльности совместных предприятий, сокращение безработици противодействуют экономическому спаду страны, оказывая положительное влияния на процессы экономического возростания.
В работе выделены основные проблемы функционирования совместных предприятий в современных условиях. Намечены перспективы развития совместного предпринимательства в Украине, в частности выделены региональные и отраслевые приоритеты этого развития. Указано на возможные направления повышения эффективности и усовершенствования деятельности совместных предприятий в условиях рыночной трансформации экономики Украины.
Ключевые слова: международное сотрудничество, сравнительные преимущества, предпринимательство, собственность, прямые иностранные инвестиции, инвестиционный климат, эффективность.
ANNOTATION
Hnatiuk N.I. Joint Ventures in Conditions of Market Transformation of the Economy of Ukraine. – Manuscript.
This thesis for Candidate of Science’s degree (in Economics) by speciality 08.01.01 – Theory of Economics. – Ivan Franko L’viv State University, L’viv, 1999.
This thesis is devoted to complex analysis of joint business. The features and basic tendencies of joint ventures activity in conditions of transitional economy of Ukraine are determined in the work. It is ascertained, that the decisive influence functioning of joint ventures renders macroenvironment of a country through set of organizing, economic, political and legal conditions, which determine character and way of activity, level of economic liberty of the subjects of joint business. The system of parameters of an estimation of joint ventures activity in conditions of transitional economy are proposed. The prospects of development of joint business in Ukraine are determined. The basic ways of increase of efficiency and improvement of joint ventures activity in conditions of market transformation of the economy of Ukraine are offered.
Key words: international cooperation, comparative advantages, business, property, direct foreign investment, investment climate, efficiency.
Підписано до друку 19.11.98. Формат 60х84/16. Папір. друк. Друк. офсет. Умовн. друк. арк. 1,0. Обл.-вид. арк. 1,0. Тираж 100. Зам. 09.
Видавничо-поліграфічний відділ ЛвЦНТЕІ.
290058, м. Львів, вул 700-річчя Львова, 57.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
