ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г. С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

СИМЧИЧ Микола Васильович

УДК 1 (091)(477)(XVII-XVIII)

Специфіка курсів логіки у Києво-Могилянській академії (кінець XVII ст. –
перша половина XVIII ст.)

Спеціальність 09.00.05 — історія філософії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті “Києво-Могилянська
академія” МОН України, на кафедрі філософії та релігієзнавства.

Науковий керівник –

доктор філософських наук, професор

ГОРСЬКИЙ Вілен Сергійович,

Національний університет “Києво-Могилянська академія” МОН України,

професор кафедри філософії та релігієзнавства.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

ВІЛЬЧИНСЬКИЙ Юрій Михайлович,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН
України,

професор кафедри філософії;

кандидат філософських наук, доцент

ПРОКОПОВ Денис Євгенович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри історії філософії.

Захист відбудеться 21 вересня 2007 р. о 14 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 в Інституті філософії імені
Г.С. Сковороди НАН України за адресою 01001 м. Київ, вул.
Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені
Г.С. Сковороди НАН України за адресою 01001 м. Київ, вул.
Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розіслано “14” серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук Л.А. Ситніченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Оскільки філософія є конститутивним елементом
культури кожного народу, її “самопізнанням”, вивчення історії
української філософії було й залишається одним з найважливіших завдань,
які стоять перед українськими вченими.

Києво-Могилянська академія [далі – КМА] як перший на українських теренах
православний освітній заклад вищого типу відіграла надзвичайно істотну
роль у формуванні академічної філософії в Україні. Спираючись на
нагромаджене знання, сучасне історико-філософське українознавство нині
вже в стані чітко й неупереджено з’ясувати, яка філософія і в який
спосіб викладалась у КМА впродовж XVII-XVIII ст. Зрозуміло, що
реалізація цього завдання можлива тільки при комплексному аналізі
пам’яток викладання філософії у КМА – насамперед рукописних філософських
курсів її професорів.

Серед цих курсів чільне місце за кількістю порушуваних філософських
проблем посідали курси логіки (philosophia rationalis), де тлумачились
найосновніші гносеологічні та метафізичні питання, тимчасом як формальна
логіка (у сучасному розумінні цього терміну) була предметом викладання у
курсі діалектики.

Курси логіки домінують над іншими частинами філософського курсу й за
рівнем збереженості, тому складають достатньо репрезентативну базу для
проведення компаративного дослідження. Варто додати, що близько 90% усіх
філософських курсів професорів КМА, що дійшли до нашого часу, було
створено наприкінці XVII та в першій половині XVIII ст. – у період
найбільшого розквіту Академії. Ця обставина додатково робить їх найбільш
відповідними для комплексного аналізу з метою визначення тих
філософських ідей, які домінували в лекціях.

Ступінь наукової розробки проблеми. Дослідження викладання філософії у
КМА впродовж XVII-XVIII століть було започатковане істориками ще
наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. У працях М. Петрова, С. Голубєва, Д.
Вишневського, Ф. Тітова, М. Булгакова, К. Харламповича, А. Яблоновського
досить ґрунтовно аналізувалися різні аспекти навчального процесу, в тому
числі філософська освіта, проте історико-філософському змістові курсів
філософії окремих досліджень присвячено не було. Спеціальних досліджень,
присвячених філософії КМА, не проводилось і у перші десятиріччя
радянської влади. Ця робота відновлюється в УРСР після Другої світової
війни у працях П. Пелеха, Г. Ломонос-Ровної та І. Табачникова. Врешті,
наприкінці 1960-х згадана тема по-справжньому актуалізується, що було
пов’язане зі створенням в Інституті філософії АН УРСР наукового осередку
під керівництвом В. Нічик, до якого входили М. Кашуба, М. Рогович,
І. Захара, В. Литвинов, Я. Стратій, В. Андрушко та інші фахівці.
Зусиллями цих науковців вдалося перекласти філософські курси Теофана
Прокоповича, Стефана Яворського, Ґеорґія Кониського, а також фрагменти з
курсів інших професорів КМА; тоді ж було опубліковано низку праць,
присвячених цим філософським курсам.

Після здобуття Україною незалежності число публікацій загального змісту
збільшилось, однак, незважаючи на відсутність ідеологічних обмежень,
кількість спеціальних досліджень, що базуються на конкретних рукописних
джерелах, різко скоротилося. Деякі нові праці, оприлюднені в цей час
(Л. Діденко, В. Крикун, О. Кравченко, І. Шевченко), насправді мають
швидше реферативний характер.

Особливість більшості історико-філософських студій радянського та
пострадянського часу, присвячених філософії професорів КМА, проявляється
в тому, що кожного з них дослідники трактують як оригінального
мислителя, який розробив у своїх курсах власне філософське вчення. На
думку декого з науковців (М. Ткачук, В. Горський), цей підхід не зовсім
виправданий, бо набагато ймовірніше, що завданням тодішнього викладача
філософії було не створення оригінальних систем, а ознайомлення
студентів з філософською культурою своєї доби. Відтак, завданням
дослідника є, передусім, вивчення питання, які з філософських течій, що
домінували у XVII-XVIII ст., найбільше вплинули на зміст і форму курсів
КМА.

При формулюванні загальної оцінки філософії києво-могилянських
професорів радянські науковці, насамперед, заперечували її
схоластичність (ця тенденція почасти утрималась до сьогодні). Перші
спроби в сучасній українській історико-філософській науці показати вплив
основних напрямків європейської філософської думки XVII-XVIII ст. на
викладання філософії у КМА були зроблені Я. Стратій, І. Захарою,
М. Ткачук, В. Котусенком, С. Конончук.

Віддаючи належне досягненням попередників, потрібно зауважити, що ціла
низка питань про специфіку курсів філософії КМА залишається не
розкритою. Зокрема, досі не з’ясовано: яка філософська традиція
домінувала; в який спосіб згадані курси вписувались у традицію
європейської академічної філософії того часу та якою мірою конкретні
професори у своїх поглядах відходили від загальноприйнятих концепцій; чи
позначилось на змісті конкретних філософських курсів віросповідання
їхніх укладачів; наскільки викладання теології впливало на зміст
філософських курсів та ін.

Чітко усвідомлюючи неможливість відповісти на всі ці питання в одній
роботі, вважаємо за нагальну потребу проведення певного “рамкового”
дослідження з метою окреслити специфіку філософських курсів КМА у
контексті європейської академічної філософії того часу.

Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Тема дисертаційного
дослідження узгоджена з планами науково-дослідної роботи кафедри
філософії і релігієзнавства Національного університету
“Києво-Могилянська академія”, зокрема з програмою “Історія української
філософії: європейський контекст”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз філософського
змісту курсів логіки професорів КМА (кінець XVII — перша половина XVIII
ст.) у контексті тогочасної європейської академічної філософії.
Проведення такого аналізу, на нашу думку, є найоптимальнішим способом
визначення специфіки даних курсів.

Завдання дослідження:

Визначити джерельну базу історико-філософських досліджень курсів
філософії професорів КМА у XVII-XVIII ст.; атрибутувати всі доступні
тексти прочитаних тут курсів;

Окреслити місце курсів логіки (philosophia rationalis) у загальній
системі філософської освіти КМА досліджуваного періоду та з’ясувати
структуру цих курсів;

Проаналізувати метод, за яким викладались курси філософії у КМА;

Виділити найголовніші та найрепрезентативніші питання, які порушувались
у курсах логіки;

Провести порівняльний аналіз цих питань у контексті європейської
академічної філософії того часу.

Об’єктом дослідження є 26 рукописних курсів логіки, що були прочитані у
КМА наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

Предметом дослідження є філософський зміст цих курсів у контексті
європейської академічної філософії XVI-XVIII ст.

Методи дослідження. При атрибуції та описі курсів застосовувались методи
сучасної кодикології (представлені в Україні, насамперед, у працях
Л. Дубровіної). При аналізі тексту рукописів використано текстологічні
напрацювання Д. Ліхачова, а також герменевтичний і компаративний методи.

Наукова новизна дисертації полягає у здійсненні комплексного аналізу та
історико-філософської реконструкції пам’яток викладання філософії у
Києво-Могилянській академії кінця XVII і першої половини XVIII ст. –
рукописних курсів логіки професорів КМА. Наукову новизну розкрито у
таких положеннях:

Суттєво розширено джерельну базу дослідження курсів філософії,
прочитаних у КМА у XVII-XVIII ст. Атрибутовано 84 рукописи з фондів
Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського
та Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, які є
різними записами 30 філософських курсів, що були прочитані у КМА
впродовж XVII-XVIII ст. Встановлено, що 26 із цих філософських курсів
вміщують трактати з логіки і датуються кінцем XVII — першою половиною
XVIII ст.

Уточнено структуру філософського курсу КМА в досліджуваний період;
визначено, що серед усіх його частин саме курси логіки (philosophia
rationalis) вирізняються за концентрацією найбільш істотних
гносеологічних і метафізичних питань. Відтворено повну структуру всіх
виявлених курсів логіки; проведено порівняльний аналіз цих курсів з
відповідними курсами європейського походження; встановлено відповідність
більшості могилянських курсів курсам логіки, що читалися у єзуїтських
колегіях Речі Посполитої у XVII-XVIII ст.

Встановлено, що ряд викладачів КМА, складаючи власні курси логіки,
користувався напрацюваннями своїх попередників по КМА, що засвідчено
дослівними текстуальними збігами між низкою курсів. Виявлено значні
текстуальні збіги курсу Михайла Козачинського (1743/44-1744/45
навчальних років) з працею швейцарського капуцина Ґервасія
Брізаценського “Cursus philosophicus brevi et clara methodo in tres
tomulos distributus” (Кельн, 1711), що свідчить про використання у
практиці викладання філософії в КМА західноєвропейських підручників з
філософії уже в першій половині XVIII ст.

Суттєво уточнено уявлення історико-філософської науки про методику
викладання філософських курсів у КМА. Встановлено поширення у практиці
викладання схоластичного methodus disputationis, традиційного для
тогочасних католицьких навчальних закладів Європи. Детально
проаналізовано використання цього методу у києво-могилянських
філософських курсах.

На основі текстологічного аналізу визначено, що 26 аналізованих курсів
логіки можна поділити на дві групи. До першої групи, яку в роботі було
названо “синоптичні курси”, входить 19 курсів, що найбільш залежні як за
структурою, так і за змістом від курсів, прочитаних у єзуїтських
колегіях Речі Посполитої у XVII і XVIII ст. До другої групи входять
курси Йоасафа Кроковського, Теофана Прокоповича, Стефана Калиновського,
Михайла Козачинського і Ґеорґія Кониського, тут помічено серйозні
відхилення від єзуїтського шаблону викладання, а також томістичні та
скотистичні впливи.

На підставі аналізу змісту курсів логіки виокремлено три групи основних
філософських питань (про природу логіки, про розрізнення й універсалії
та про категорію відношення), що становили осердя курсів логіки
професорів КМА у досліджуваний період. Проведено порівняльний аналіз
тлумачення цих питань різними викладачами КМА й інших навчальних
закладів Європи.

Встановлено позицію професорів КМА у тлумаченні природи логіки.
З’ясовано, що у переважній більшості курсів логіку сприймали як
практичну (або спекулятивно-практичну) науку і найчастіше заперечували,
що вона є умінням (ars). Професори КМА вважали, що матеріальним об’єктом
логіки є три дії розуму (поняття, судження, умовивід), а формальним –
пасивна правильність розуму.

Визначено, що у питанні про універсалії, яке розглядалося в комплексі з
трактатом про розрізнення, більшість києво-могилянських професорів
займала помірковано номіналістичну позицію.

Встановлено, що при висвітленні категорії відношення професори Академії
відкидали конотистську теорію, представлену Франсиском Суаресом, при
цьому не знаходили одностайності щодо вирішення питання про розрізнення
предикаментального і трансцендентального відношення.

Практичне значення одержаних результатів. Дане дослідження є суттєвим
внеском в дальше поглиблене вивчення спадщини професорів КМА. Окреме
значення в цьому сенсі має доробок у збагаченні фактологічної бази
дослідження. В додатку до дисертації підготовлено опис рукописів
філософських курсів професорів КМА, що містяться у фондах Інституту
рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського та
Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, та
виправлено помилки й неточності, що були допущені попередніми
дослідниками при атрибуції і описі цих курсів. Також в основному тексті
дисертації і в додатку вводиться до наукового обігу велика кількість
текстів (насамперед авторів другої схоластики), що не були задіяні в
українському науковому просторі. Результати даної роботи можуть бути
використані для подальших досліджень філософії КМА, а також укладання
нормативних і спеціальних курсів з історії української філософії.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертаційного дослідження оприлюднювалися у доповідях здобувача на
Міжнародній науковій конференції “Україна XVII століття: суспільство,
філософія, культура” (Київ, 6-9 грудня 2003 р.), на Міжнародній науковій
конференції “Ad fontes / До джерел”, присвяченій 390-й річниці
заснування Києво-Могилянської академії (Київ, 12-14 жовтня 2005 р.) та
на Х-й та ХІ-й Щорічних наукових конференціях “Україна – людина,
суспільство, природа” (НаУКМА, 2004-2005).

Матеріали дисертації обговорювалися на засіданнях та теоретичних
семінарах кафедри філософії та релігієзнавства Національного
університету “Києво-Могилянська академія” (2004-2006) та на семінарах
Товариства дослідників Центрально-Східної Європи (2004-2006).

Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження
викладені у 7 публікаціях (загальним обсягом 3,7 друкованих аркушів), з
них 3 надруковані в періодичних виданнях, які визнано фаховими ВАК
України.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження, логікою
розкриття теми. Основний зміст дисертації викладено у вступі, трьох
розділах, висновках та чотирьох додатках. Обсяг основного змісту
дисертації становить 178 с.; список літератури містить 377 позицій і
розміщений на 24 сторінках, обсяг додатків 67 сторінок. У дисертації
подається 3 таблиці і 1 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан наукової
розробки проблеми, з’ясовується зв’язок дослідження з науковими
програмами, розкривається його мета, задачі, об’єкт, предмет, методи,
формулюється наукова новизна отриманих результатів, встановлюється їхнє
практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів
дисертації.

У першому розділі “Навчальні курси філософії професорів КМА як предмет
історико-філософського дослідження” аналізується історія і сучасний стан
вивчення філософської спадщини професорів КМА і визначається джерельна
база даного дослідження.

При розгляді історіографії дослідження береться до уваги той факт, що
окремо взяті курси логіки професорів КМА найчастіше не були предметом
спеціального вивчення. Проблеми, порушувані в могилянських курсах
логіки, лишень частково були об’єктом аналізу в загальних працях,
присвячених філософським ідеям професорів Академії. Тому в даному
розділі було проаналізовано основні етапи дослідження філософії КМА в
цілому.

У ХІХ — на поч. ХХ ст. вивчення могилянських філософських курсів
проходило в межах загальних досліджень історії КМА, тому найбільше уваги
приділялося способу викладання філософії в Академії, а не
історико-філософському аналізу курсів. Найчастіше дослідники того часу
(М. Петров, С. Голубєв, Д. Вишневський, Ф. Тітов) сприймали філософські
курси професорів КМА як підручники у системі схоластичної традиції, що
домінувала в європейських навчальних закладах у XVII-XVIII ст.

Після 1917 р. вивчення філософії КМА було припинено, відновлюється воно
аж після Другої світової війни завдяки діяльності наукового осередку під
проводом Валерії Нічик (М. Рогович, М. Кашуба, І. Захара, Я. Литвинов,
Я. Стратій). Старанням цієї наукової групи почалось історико-філософське
дослідження змісту курсів філософії могилянських професорів: перекладено
ряд курсів на українську і російську мови, створено опис рукописів,
проведено низку спеціальних досліджень. Зважаючи на панування в той час
марксистсько-ленінської методології історико-філософського дослідження,
повне вивчення курсів філософії професорів КМА у контексті схоластичної
філософії було неможливим. Тому в дослідженнях цього етапу часто
зустрічаємо заперечення схоластичності курсів КМА і зосередження на
пошуку в них матеріалістичних, пантеїстичних і просвітницьких ідей.

У подальшій частині розділу аналізуються роботи сучасних дослідників КМА
(Л. Діденко, В. Крикун, О. Свириденко-Кравченко, І. Шевченко).
Стверджується, що попри зростання числа праць, присвячених філософії
Академії, водночас істотно падає інтерес дослідників до вивчення
першоджерел.

Зазначається, що, незважаючи на чималі напрацювання, комплексного
компаративного дослідження, в якому була б дана відповідь на питання про
те, яка філософська традиція домінувала в КМА і які чинники найбільше
впливали на філософські погляди могилянських професорів, не було
проведено.

У другому підрозділі “Джерельна база дослідження” автор з’ясовує, що
основним компонентом джерельної бази для вивчення викладання філософії в
КМА у XVII-XVIIІ ст. є рукописні латиномовні записи філософських курсів.
На сьогодні переважна більшість цих записів (приблизно 80) зберігається
в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.
Вернадського. Враховуючи теперішній рівень дослідження даних курсів,
залишається актуальним питання атрибуції і кваліфікування цих джерел,
тому в дисертації проводиться додаткове атрибутування всіх курсів і
текстологічний аналіз.

На підставі текстологічного аналізу встановлено, що переважна більшість
згаданих рукописів є студентськими записами лекцій професорів КМА,
причому найімовірніше, що їх було записано під диктовку. Однак, оскільки
відмінності між різними списками одного й того ж курсу є незначними,
можна вважати, що ці записи достатньо адекватно відображають текст
курсу, прочитаного професором.

З метою термінологічної чіткості було використано таке слововживання:
філософським курсом у роботі називається текст, прочитаний певним
викладачем у конкретному навчальному році, а рукописом або списком
філософського курсу – його запис. Оскільки чимало філософських курсів
дійшло до нашого часу в кількох списках, то, зрозуміло, списків набагато
більше, ніж самих курсів.

Рукописні філософські курси є не єдиним джерелом, що фіксує зміст лекцій
у філософському класі КМА. Ще одну складову джерельної бази являють
собою тези для диспутів у КМА. До нас дійшли відомості про сім
друкованих тез, підготовлених до публічних диспутів в Академії у
XVII-XVIII ст. Однак про більшість з них маємо інформацію тільки з
довідкової літератури ХІХ – початку ХХ ст. Крім друкованих плакатів з
тезами, до нашого часу збереглися також записи тез підготовлених для
щотижневих диспутів: на сьогодні їх відомо шість.

У даній роботі було поставлене завдання уточнити атрибуцію рукописних
філософських курсів, оскільки в поглядах дослідників академічної
філософії існують великі розбіжності щодо атрибуції переважної більшості
курсів. Використані нами підстави атрибуції полягають на визначенні
таких елементів: 1) що курс читався в КМА; 2) в якому навчальному році
він був прочитаний; 3) яким професором. У такий спосіб було атрибутовано
всі рукописи могилянських філософських курсів, які зберігаються у Києві,
а також враховано дані про рукописи з деяких бібліотеках Росії
(Бібліотека Академії Наук і Російська національна бібліотека –
Санкт-Петербург, Наукова бібліотека ім. М.І. Лобачевського – Казань,
Російська державна бібліотека – Москва). Детальні результати атрибуції
винесено в додаток А.

За весь період існування КМА, коли її професори складали власні курси,
було атрибутовано 30 курсів. З них у дисертації опрацьовано 26, що
містять частину логіки і відповідають хронологічним рамкам дослідження.
Перелік опрацьованих курсів логіки подаємо в формі таблиці (для
заощадження місця пропонуємо скорочення якими кожен з курсів буде
позначатись у подальшому тексті):

Викладач Навчальні роки Скорочення

Ймовірно Йоасаф Кроковський 1684/85-1685/86 Кроковський 1

Ймовірно курс Йоасафа Кроковського 1686/87-1687/88 Кроковський 2

Стефан Яворський 1691/92-1692/93 Яворський

Ймовірно Прокопій Калачинський 1693/94-1694/95 Калачинський

Невідомий професор близько 1700 Анонім (ДА/п42)

Інокентій Поповський 1699/1700-1701/02 Поповський

Христофор Чарнуцький 1702/03-1703/04 Чарнуцький 1

Христофор Чарнуцький 1704/05-1705/06 Чарнуцький 2

Теофан Прокопович 1706/07-1707/08 Прокопович

Найімовірніше Сильвестр Піновський 1713/14-1714/15 Піновський

Йосип Волчанський 1715/16-1716/17 Волчанський 1

Йосип Волчанський 1717/18-1718/19 Волчанський 2

Іларіон Левицький 1719/20-1720/21 Левицький 1

Платон Малиновський 1721/22-1722/23 Малиновський

Іларіон Левицький 1723/24-1724/25 Левицький 2

Амвросій Дубневич 1725/26-1726/27 Дубневич 1

Амвросій Дубневич 1727/28-1728/29 Дубневич 2

Стефан Калиновський 1729/30-1730/31 Калиновський

Єронім Миткевич 1733/34-1734/35 Миткевич

Сильвестр Кулябка 1735/36-1736/37 Кулябка 1

Сильвестр Кулябка 1737/38-1738/39 Кулябка 2

Михайло Козачинський 1739/40-1740/41 Козачинський 1

Михайло Козачинський 1741/42-1742/43 Козачинський 2

Михайло Козачинський 1743/44-1744/45 Козачинський 3

Гедеон Сломинський 1745/46-1746/47 Сломинський

Георгій Кониський 1749/50-1750-51 Кониський

У другому розділі “Структура і метод викладання логіки у
Києво-Могилянській академії кінця XVII – першої половини XVIII ст.” було
підтверджено, що цикл філософського класу в КМА складався з курсів
діалектики, логіки, фізики, метафізики і етики (яку вводять до
регулярного викладання лише після 1729 р.). Також було виокремлено зміст
кожного з цих курсів і час викладання.

. V X   Oe 3/4

ae

*

,

, . V Z   Oe ^

1/4

3/4

ae

ae

H

?

?икладалися питання про природу логіки, потім подавалися трактати про
розрізнення і про універсалії, прив’язані до проблематики Порфирієвого
“Ізагоге”, далі викладався трактат про категорії (найчастіше зведений до
категорії відношення), а насамкінець трактати, пов’язані з проблематикою
книг Арістотеля “Про тлумачення” і “Першою Аналітикою” та “Другою
Аналітикою”.

Майже всі курси досліджуваного періоду структуруються за наведеною вище
схемою. Однак при порівняльному аналізі структур курсів (структури
курсів виокремлено і подано у Додатку Б) було помічено, що 19 з 26
курсів, написані за надзвичайно подібною структурою, можна сказати, за
одним шаблоном. Це курси: Яворський, Калачинський, Анонім (ДА/п42),
Поповський, Чарнуцький 1, Чарнуцький 2, Піновський, Волчанький 1,
Волчанський 2, Левицький 1, Малиновський, Левицький 2, Дубневич 1,
Дубневич 2, Миткевич, Кулябка 1, Кулябка 2, Козачинський 1, Козачинський
2. Подібність структури цих курсів можна помітити навіть у найменших
деталях. Не можна стверджувати, що всі ці курси є одним текстом, тому що
найчастіше в кожному з них є деякі відмінності від інших, однак така
велика подібність наштовхує на думку, що згадані курси виникли під
впливом одного джерела або групи споріднених між собою джерел. Для
позначення таких курсів у даній роботі було використано термін
“синоптичні”. Всі інші 7 курсів (курси Кроковський 1, Кроковський 2,
Прокопович, Козачинський 3, Сломинський і Кониський) було названо
“несиноптичними”.

Крім великої подібності за формою було помічено, що між деякими курсами
існують дослівні текстуальні збіги. Так, курс логіки (великої логіки)
Миткевич майже дослівно збігається з курсом Малиновський. Подібну
ситуацію зустрічаємо і при порівнянні курсу логіки Кулябка 1 з логікою
курсу Дубневич 1, тільки у курсі Кулябка 1 містяться невеликі скорочення
і деякі перефразування порівняно з курсом Дубневич 1. У курсі Клябка 2
помічаємо так само великі подібності з вищезазначеним курсом Амвросія
Дубневича, але найімовірніше, що у цьому випадку Сильвестр Кулябка
послуговувався своїм першим курсом. Схоже текстуальне співвідношення
зустрічаємо в логіці курсу Анонім (ДА/п42) і курсу Яворський. Натомість
при порівнянні курсів Поповський і Яворський помічаємо, що лишень деякі
розділи курсу Інокентія Поповського збігаються з курсом Стефана
Яворського, тоді як інші, відмінні, розділи, збігаються з курсом
Чарнуцький 1. Це дало можливість зробити припущення, що Інокентій
Поповський, готуючи свій курс, користувався двома джерелами, перше з них
– це курс Стефана Яворського, а друге – це курс невідомого автора, який
пізніше був відтворений майже дослівно Христофором Чарнуцьким у курсі
Чарнуцький 1.

Великі дослівні збіги помічаємо також при порівнянні курсів Козачинський
1 і Козачинський 2 з курсом Дубневич 2, що не дивно, адже Михайло
Козачинський був учнем Амвросія Дубневича. Натомість у курсі
Козачинський 3 не помічено жодних текстуальних збігів з вищезгаданим
курсом Амвросія Дубневича. Третій курс Михайла Козачинського не тільки
сильно відхиляється від курсу Дубневич 2, а й значно відрізняється від
усіх попередніх прочитаних у КМА курсів – у ньому помічаємо суттєві
скотистичні впливи. При порівнянні даного курсу Михайла Козачинського з
працею швейцарського капуцина Гервасія Брізаценського “Cursus
philosophicus brevi et clare metodo in tres tomulos distributus” (Кельн,
1711) виявилось, що обидва курси майже дослівно збігаються.

Також у цьому розділі було прослідковано метод, за допомогою якого були
скомпоновані курси логіки професорів КМА. До 1753 року для викладання
філософії тут послідовно використовувався “метод диспуту” (methodus
disputationis). Особливість диспутаційного методу полягала в тому, що
назву кожного параграфа формулювали у вигляді питання, на яке в самому
параграфі давалась відповідь, а кожен параграф, у свою чергу, будувався
за чіткою структурою.

Цей метод виступає як практично незмінний у кожному з проаналізованих
курсів, причому головний концептуальний наголос ставився саме на тезу –
стислу відповідь на питання параграфа. Якщо зафіксувати тези конкретного
курсу, можна одержати доволі чітку картину поглядів, що їх дотримувався
автор. Оскільки ж більшість курсів написано за майже однаковою
структурою, зіставлення тез з різних курсів дозволяє більш-менш
адекватно порівнювати їх між собою. Це було використано у даному
дослідженні для з’ясування змісту курсів логіки та їх компаративного
аналізу.

У третьому розділі “Курси логіки в Києво-Могилянській академії та
схоластична філософія XVII і XVIII ст.: змістовний аналіз” була зроблена
спроба визначити найосновніші ідеї, висловлені могилянськими професорами
у філософських курсах, а також зазначити, які найважливіші концепції
західноєвропейської академічної філософії впливали на викладання
філософії у КМА. Тому у першому підрозділі “Специфіка європейської
академічної філософії у XVII і XVIII ст.” коротко викладається розвиток
європейської університетської філософії. Зазначається, що університети
католицької Європи у XVII-XVIII ст. великою мірою перебували під впливом
схоластичної традиції. Однак схоластика цієї епохи вже багато чим
відрізнялася від середньовічної схоластичної філософії, до неї
проникають нові ідеї і вона починає пристосовуватись до філософії Нового
часу. Тому для позначення європейської схоластичної філософії XVI-XVIII
ст. найчастіше використовують окремий термін ““друга” схоластика”. Серед
різних філософських шкіл “другої” схоластики найбільш впливововою була
єзуїтська (Педро Фонсека, Франсиско Суарес, Педро Уртадо де Мендоса,
Родріґо Арріяґа, Фрасиско Овієдо, Томас Комптонус Карлетон). В
навчальних закладах Товариства Ісусового, доволі численних на території
Речі Посполитої, часто навчалися майбутні могилянські професори. Тому
видається найімовірнішим, що саме єзуїтська філософія найбільшою мірою
впливала на викладання філософії у КМА.

Щоб прослідкувати, які саме ідеї представників “другої” схоластики
найвиразніше представлені в курсах могилянських професорів, у другому
підрозділі “Проблемний аналіз філософських курсів професорів
Києво-Могилянської академії у контексті європейської схоластичної
філософії XVI-XVIII ст.” аналізується три блоки питань, що досить
репрезентативно представляють думку могилянських викладачів: 1) питання
про найзагальніші принципи логіки, 2) проблеми розрізнень і універсалій,
3) питання, пов’язані з категорію відношення.

При висвітленні питань про природу логіки могилянські професори
здебільшого дотримувалися думки, що логіка є наукою (scientia).
Більшість професорів погоджується, що логіка є scientia practica, проте
в деяких курсах (Яворський, Анонім ДА/п42, Поповський, Волчанський 2,
Малиновський, Дубневич 2, Миткевич, Козачинський 3) обґрунтовується
теза, що вона частково scientia practica, а частково scientia
speculativa. При визначенні об’єкту логіки більшість професорів
погоджується, що матеріальним об’єктом логіки є три дії розуму: поняття,
судження і умовивід (крім курсів Піновський, Сломинський), а формальним
об’єктом логіки є пасивна правильність дій розуму. Натомість, у питанні
про об’єкт атрибуції логіки позиції професорів КМА розділяються на п’ять
груп: згідно з першою, ним є доведення (demonstratio) (курси Кроковський
1, Поповський, Чарнуцький 1, Чарнуцький 2, Левицький 1, Малиновський і
Миткевич); згідно з другою – способи пізнання (modi sciendi)
(Прокопович, Піновський, Волчанський 2, Левицький 2); згідно з третьою –
гіпотетичний і демонстративний силогізм (Кроковський 2 і Волчанський 1);
згідно з четвертою – правильна дія розуму (курси Яворський, Анонім
(ДА/п42), Дубневич 2, Козачинський 1, Козачинський 2, Сломинський,
Кониський); згідно з п’ятою – правильний висновок у силогізмі (Дубневич
1, Кулябка 1, Кулябка 2) і згідно з шостою – розумове суще (ens
rationis) (Козачинський 3).

У питанні про розрізнення і універсалії могилянські професори приймають
поділ розрізнень на реальні та розумові. До реальних розрізнень, крім
справжніх реальних, залічують ще неадекватні реальні (зустрічаються при
розрізненні цілого і частки) та модальні реальні (зазвичай при
розрізненні виконавця дії і дії). Професори в переважній більшості
визнають поділ розумових розрізнень на distinctio rationis ratiocinantis
і distinctio rationis ratiocinatae. На їхню думку, distinctio rationis
ratiocinantis – це таке розрізнення, яке існує суто в розумі і залежить
повністю від нього, натомість distinctio rationis ratiocinatae має
підстави в дійсності. При цьому професори КМА не визнають існування
проміжних видів розрізнення: формального розрізнення з природи речі
(distinctio formalis ex natura rei), яке приписують скотистам, і
внутрішнього віртуального розрізнення (distinctio virtualis intrinseca),
яке приписують томістам. При вирішенні питання, як розрізняються
метафізичні ступені (gradus metaphysici) в одному індивідуумі, більшість
могилянських професорів приймає одну з двох позицій: формалістичну, що
метафізичні ступені відділяються за допомогою praecisio formalis (дану
позицію підтримує більшість курсів), і об’єктивістичну — praecisio
objectiva (дану позицію підтримують лише курси Чарнуцький 2, Левицький
1, Левицький 2). Автори “несиноптичних” курсів (Прокопович,
Калиновський, Кониський) приймають позицію, близьку до прибічників
praecisio objectiva.

Позиція, зайнята у питанні про розрізнення метафізичних ступенів,
впливає в подальшому на те, як конкретний автор вирішує проблему
універсалій. Професори, котрі приймають вчення про praecisio formalis,
вважають, що людина пізнає універсалії через actus confusus, тобто лише
в розумі – радикально номіналістична позиція. Натомість “об’єктивісти”
дотримуються більш реалістичної позиції про те, що підстави для
утворення загального поняття є в самій речі, хоча універсалія існує
тільки в розумі.

Розходження думок між могилянськими професорами щодо проблеми
розрізнення метафізичних ступенів і проблеми універсалій відображає
розстановку сил між представниками єзуїтської філософії: частина авторів
(Педро Уртадо де Мендоса, Родріґо Арріяґа, Франсиско Овієдо) підтримує
теорію про praecisio formalis і actus confusus, а частина (Томас
Комптонус Карлетон, Франиско Соарес-молодший, Томаш Млодзяновський) –
про praecisio objectiva.

Під час розгляду проблеми відношення могилянські професори багато уваги
приділяють висвітленню термінологічного апарату, за допомогою якого
позначують різні елементи відношення. Професори КМА, як і більшість
схоластичних філософів того часу, під поняттям відношення розуміли
бінарні відношення, елементами яких є subjectum або fundamentum remotum
– те, що відноситься до чогось, і terminum remotum – те, до чого щось
відноситься.

У могилянських курсах висвітлюється різні підвиди категорії відношення,
але найбільшою мірою — розрізнення категоріального й предикаментального
відношень, а також висловлюються дуже відмінні погляди на відмінності
між цими поняттями. За найпоширенішою теорією, розрізнення
категоріального і предикаментального полягає в тому, що категоріальне
відношення притаманне для fundamentum відповідно до його сутності
(essentia), натомість предикаментальне існує лише акцидентально.

У розкритті категорії відношення могилянські професори багато уваги
приділяють суперечці між конотистами й неконотистами. Суть якої полягає
в тому, що конотисти (основним представником яких вважався Франсиско
Суарес) дотримувались думки, що категорія відношення міститься лишень у
fundamentum, a terminum є “connotatum extrinsecum necessario requisitum”
(зовнішній конотат, необхідно затребуваний). Натомість неконотисти
(насамперед Родріґо Арріяґа і Франсиско Овієдо) вважали, що категорія
відношення міститься як у fundamentum, так і в terminum. У цій суперечці
більшість професорів КМА підтримують позицію неконотистів (крім курсів
Волчанський 1 і Дубневич 1, та, відповідно Кулябка 1 і Кулябка 2).
Суперечки між конотистами і неконотистами, як і решта проблем,
пов’язаних з категорією відношення, мали важливе значення для вирішення
теологічних проблем, насамперед природи св. Таїнств (Sacramenta).

У цьому розділ було помічено, що при висвітленні основних питань
“синоптичні” могилянські курси дотримувалися приблизно тих самих
позицій, як і їхні колеги – професори єзуїтських колегій Речі
Посполитої. Попри загальну схожість “синоптичних” курсів, не існує
повної “синхронності думок” їхніх авторів. Час від часу, передусім у
деталях, між “синоптиками” існують неузгодженості. На нашу думку, вони
випливають, насамперед, з неоднорідності єзуїтської філософської школи.
Крім того, не можна виключати можливість особистої незгоди конкретного
викладача з домінуючою позицію.

Серед “несиноптичних” курсів зустрічаємо більшу різноманітність думок,
які неможливо звести до суто єзуїтського впливу. Так, у курсі
Кроковський 2 та у Козачинський 3 помічаємо суттєві скотистичні
тенденції. В останньому випадку це зумовлено безпосереднім впливом
підручника капуцина Гервасія Брізаценського. Крім того, є сліди впливів
некатолицьких авторів: так, Гедеон Сломинський навіть у назві курсу
вказує про намір спиратися на напрацювання протестантського логіка
Бартоломея Кікермана. В курсах Теофана Прокоповича, Стефана
Калиновського, Георгія Кониського присутній певний єзуїтський вплив, але
він не є настільки домінуючим, як в “синоптичних” курсах, тут можна
зустріти ряд відхилень, походження яких на сьогодні встановити важко.
Слід зазначити, що випадки відхилення могилянських професорів від
домінуючих в їхньому культурному середовищі філософських концепцій
заслуговують подальшого дослідження.

У підсумку до розділу автор обґрунтовує власні припущення щодо способу,
яким могилянські професори компонували власні філософські курси.

У висновках підсумовується результат, одержаний при проведенні атрибуції
рукописних філософських курсів професорів КМА, а також при
компаративному аналізі курсів логіки. Крім того, зазначаються можливі
перспективи подальшого дослідження могилянських курсів. Робиться
загальний висновок про важливу роль курсів філософії професорів КМА у
прищепленні традицій академічної філософії на українських теренах.

Текст дисертації супроводжують додатки: Додаток А “Короткий опис курсів
філософії, що викладались у Києво-Могилянській академії у XVII – XVIII
ст.”; Додаток Б “Структура курсів логіки у Києво-Могилянській академії
(кінець XVII – перша половина XVIII ст.)”.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті у наукових фахових виданнях:

До проблеми ідентифікації рукописних курсів професорів КМА (XVII-XVIIІ
ст.) // Наукові записки НаУКМА. – Т.25. Філософія і релігієзнавство. –
К., 2004. – С. 69-73.

Специфіка навчального процесу та викладання філософії в
Києво-Могилянській академії // Sententiae. Наукові праці Спілки
дослідників модерної філософії (Паскалівське товариство). – Вип. 9
(2/2004). – Вінниця: Універсум-Вінниця, Київ: Критика, 2004. – С.
145-155.

Визначення джерельної бази для дослідження викладання філософії у
Києво-Могилянській академії у XVII-XVIII ст. // Маґістеріум – Випуск 23.
Історико-філософські студії. – 2006. – С. 43-48.

Могилянці в західних університетах // Релігійна філософська думка в
Києво-Могилянській академії / Редкол. Горський В.С. (голова) та ін. –
К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2002. – С. 269-286.

До питання про “авторськість” філософських курсів XVII-XVIIІ ст. //
Наукові записки НаУКМА. – Т. 39. Київська академія. – К, 2004. – С.
15-19.

Курси логіки в Києво-Могилянській академії // Україна XVII століття:
суспільство, філософія, культура. Збірник наукових праць на пошану
пам’яті професора Валерії Михайлівни Нічик. – К.: Критика, 2005. – С.
108-117. [На матеріалах виступу здобувача на міжнародній науковій
конференції “Україна XVII століття: суспільство, філософія, культура”
(Київ, 6-9 грудня 2003 р.)]

Зауваги до впливів на викладання філософії в Києво-Могилянській академії
кінця XVII–XVIII ст. // Київська академія. – Вип. 2-3. – К.: Вид. дім
“Києво-Могилянська академія”, 2006. – С. 74-85. [На матеріалах доповіді
здобувача на міжнародній науковій конференції “Ad fontes / До джерел”,
присвяченій 390-й річниці заснування Києво-Могилянської академії (Київ,
12-14 жовтня 2005 р.)].

АНОТАЦІЇ

Симчич М. В. Специфіка курсів логіки у Києво-Могилянській академії
(кінець XVII – перша половина XVIII ст.). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за
спеціальністю 09.00.05 — історія філософії. — Інститут філософії НАН
України, Київ, 2007.

В дисертації проводиться комплексний порівняльний аналіз курсів логіки
(philosophia rationalis, logica maior) прочитаних у Києво-Могилянській
академії у кінці XVII – першій половині XVIII ст. Заново було проведено
атрибуцію всіх рукописів збережених у Києві. Детально проаналізовано
метод і структуру викладання курсів. Відстежень запозичення наявні у
різних філософських курсах. Аналіз філософського змісту курсів логіки
зосереджується навколо трьох груп питань: питання про природу логіки,
питання про розрізнення та універсалії і питання пов’язані з категорією
відношення. Встановлюється найбільший вплив на погляди могилянських
професорів філософських курсів прочитаних у XVII-XVIII ст. у єзуїтських
колегіях Речі Посполитої.

Ключові слова: філософські курси, атрибуція рукописів, друга схоластика,
єзуїтський вплив, сутність логіки, проблема універсалій, категорія
відношення.

Symchych M. The characteristics of logical courses taught in the
Kyiv-Mohyla academy (the end of the 17th – the first half of the 18th
centuries) — Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality of 09.00.05 — history of
philosophy. — The Institute of Philosophy of National Academy of
Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

This work is a comparative research of the courses in Logic
(“Philosophia Rationalis” or “Logica Maior”) taught in the Kyiv-Mohyla
Academy at the end of the 17th and the first part of the 18th century,
which is the “golden age” of this institution. As a result of this
research a number of manuscripts were attributed and various attribution
mistakes made by other researchers during the Soviet times were
corrected). 28 of 30 remaining manuscripts belong to the end of 17th and
the first part of 18th centuries. For that period there are courses for
almost every academic year. This creates a good ground for comparative
research which facilitates the task of determining what kind of
philosophy and in which way was taught in the Kyiv-Mohyla Academy.

After comparison of the courses it was ascertained that 19 courses were
written in a very similar manner, in the way philosophy was taught in
Jesuit colleges in Poland. For this purpose there several Polish Jesuit
manuscripts of 17th-18th centuries currently stored in Kyiv were studied
.

Based on the comparison of the courses it was discovered that some
professors of the Kyiv-Mohyla academy did not in fact develop their own
courses to be used in teaching, but used for this purpose the courses of
their precursors. Nevertheless, changes which could be made by a
professor in the texts written by some other authors are very important
for understanding the professor’s philosophical background.

The three topics which are the most representative for the philosophical
courses of that time are the following: 1) the issue of definition of
Logic; 2) the issue of distinctions and universals; 3) the issue of
relation.

In the context of the problem of definition of Logic the majority of the
Mohilean professors suppose that Logic is science (scientia), and not
art (ars). They also state that logic is scientia practica or partim
practica et partim speculativa, that material object of logic is three
operations of reasoning (i.e. concept, judgment, and syllogism) and that
formal object of logic is valid in syllogism. The professors discord
regarding the question about what is objectum adaequatum of logic.

In the context of the problem of distinction almost all professor
support real distinctions (distintio realis stricta, distinctio realis
inadaequata, distinctio realis modalis). They also admit two types of
reasoning distinctions (distinctio rationis ratiotinatae and distinctio
rationis ratiotinantis), but they deny medial types of distinctions
(distinctio formalis ex natura rei and distinctio virtualis intrinseca).
In their relation to the issue of distinction of metaphysical degrees
(gradus metaphysici) the professors were divided it two groups. The
first group accepts praecisio formalis, the second one – praecisio
objectiva. Respectively, the first group accepts actus confusus in
theory of universals, and the second one denies it.

In relation to the issue of the category of relation the main question
lies in the distinction of relatio praedicamentalis and relatio
transcendentalis. There are many opinions about this distinction among
Mohilean professors. Nevertheless, the professors agree that relation
cannot exist beyond fundamentum relationis and terminum relationis.

In the dissertation it was ascertained that professors of the
Kyiv-Mohyla academy mostly expressed opinions of the Jesuit school
(Pedro da Fonseca, Franscisco Suarez, Pedro Hurtado de Mendoza,
Francisco de Oviedo, Rodrigo de Arriaga, Tomasz Mlodzanowski, Jan
Morawski). However, Thomist and Scotist schools had certain influence on
some professors (Joasaf Krokowskyj, Teofan Prokopovych, Stephan
Kalynovskyj, Mykhajlo Kozachynskyj, Gedeon Slomynkyj, Georgij Konyskyj).

Key words: philosophical courses, attribution of manuscripts, second
scholasticism, Jesuit influence, essence of logic, problem of
universals, category of relation.

Симчич Н. В. Специфика курсов логики в Киево-Могилянской академии (конец
XVII — первая половина XVIII вв.). — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по
специальности 09.00.05 — история философии. — Институт философии
Национальной Академии Наук, Киев, 2007.

В диссертации было проведено комплексный сравнительный анализ курсов
логики, прочитанных в Киево-Могилянской академии в конце XVII – первой
половине XVIII в. Сызнова было сделано атрибуцию всех рукописей,
хранящихся в Киеве. Детально проанализировано метод и структуру
преподавания курсов. Отслежено заимствования, свойственные разным
курсам. Ключевыми в анализе философского содержания курсов логики есть
три группы вопросов: вопросы о природе логики, вопросы о дистинкциях и
универсалиях и вопросы связаны с категорией отношения. Устанавливается
значительное влияние на взгляды могилянских профессоров курсов логики,
прочитанных в XVII-XVIII вв. в иезуитских коллегиях Польши.

Ключевые слова: философские курсы, атрибуция рукописей, вторая
схоластика, иезуитское влияние, сущность логики, проблема универсалий,
категория отношения.

Похожие записи