.

Специфічна імунодіагностика в системі епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією: Автореф. дис… канд. мед. наук / Т.А. Сергеєва, Київ. НДІ епідеміол

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2398
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

УДК 616.98-078+578.826.6:351.774.

СЕРГЕЄВА ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

СПЕЦИФІЧНА ІМУНОДІАГНОСТИКА В СИСТЕМІ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО
НАГЛЯДУ ЗА ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ

14.02.02 – епідеміологія

А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Київ – 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському науково-дослідному інституті епідеміології
та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського МОЗ України

Наукові керівники:
доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки
України А.М. Зарицький, Київський науково-дослідний інститут епідеміології та
інфекційних хвороб, завідувач лабораторією епідеміології і профілактики
кишкових інфекцій
кандидат медичних наук, старший науковий співробітник І.Л. Маричев,
Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб,
завідувач лабораторією імунології

Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, член-кореспондент Української академії екологічних наук, професор Е.І. Федоров, Харківський інститут удосконалення лікарів, завідувач кафедрою епідеміології і медичної паразитології
доктор медичних наук, член-кореспондент АМН України, професор
Є.Ф. Чернушенко, Київський інститут фтизіатрії та пульмонології, завідувач
лабораторією імунології

Провідна організація:
Національний медичний Університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ

Захист відбудеться “ 29 “ грудня 1998 року о 11 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д – 26.614.02 по захисту докторських дисертацій при Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського МОЗ України ( 252038, м. Київ, узвіз Протасів Яр, 4 )

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського науково-дослідного
інститута епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського МОЗ України
( 252038, м. Київ, узвіз Протасів Яр, 4 )

Автореферат розісланий “ 29 “ листопада 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук Л.С. Красюк

Актуальність роботи
В теперішній час ВІЛ-інфекція/СНІД набула значення однієї з основних проблем охорони здоров’я в усьому світі. Це пов’язано з широким, повсюдним розповсюдженням інфекції, неухильним зростанням числа ВІЛ-інфікованих, виключно тяжким перебігом захворювання, ураженням, головним чином, працездатного населення в найбільш репродуктивному віці, великими економічними витратами та іншими факторами, що характеризують високу соціальну значущість даної патології.
В Україні ВІЛ-інфекцію почали вивчати і реєструвати у 1987 р., і на кінець І-ї чверті 1998 р. було зареєстровано 33539 випадків ВІЛ-інфекції, в тому числі 33275 серед громадян України і 264 серед іноземців. За минуле десятиріччя в епідемічний процес поступово утягувалися все нові області України, різні верстви населення та вікові групи, і на сьогоднішній день випадки ВІЛ-інфекції відмічені на усіх адміністративних територіях.
ВІЛ-інфекцію слід відносити до некерованих інфекцій. Тому спрямованість основних заходів, що сприяють обмеженню розповсюдження інфекції, повинна бути зорієнтованою на попередження зараження вірусом, зменшення негативного впливу ВІЛ-інфекції на суспільство. Такі заходи можуть бути забезпечені лише завдяки добре налагодженій системі епідеміологічного нагляду (ЕН). Основоположною ланкою ЕН є безперервно функціонуюча система стеження за епідемічною обстановкою, що неможливо без застосування сучасних методів лабораторної діагностики. Аналіз результатів лабораторних досліджень, окрім діагностики ВІЛ-інфекції, має важливе значення для визначення ступеню розповсюдження інфекції і створює основу для планування, проведення і оцінки результатів профілактичних і протиепідемічних заходів.
Таким чином, сучасні специфічні лабораторні дослідження є суттєвою передумовою ефективного функціонування ЕН за ВІЛ-інфекцією і являють собою невід’ємну складову частину інформаційного забезпечення системи ЕН. Отже перспективи підвищення ефективності ЕН за ВІЛ-інфекцією в значному ступені пов’язані з розробкою та впровадженням сучасних методів лабораторної діагностики, визначенням стратегії і тактики їх застосування в залежності від конкретної епідемічної ситуації.
Мета роботи полягала у розробці стратегії і тактики специфічної імунодіагностики в системі епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією.
Для реалізації вказаної мети вирішувалися такі завдання:
1. Визначити інформативність тест-системи “ІФА-ВІЛ 1/2” (чутливість, специфічність, відтворюваність) при обстеженні різних контингентів населення.
2. На підставі математичного моделювання розробити підходи до вибору стратегії специфічних лабораторних обстежень на ВІЛ-інфекцію.
3. Оцінити ефективність існуючих стратегій імунодіагностики ВІЛ-інфекції з метою удосконалення сероепідеміологічного нагляду.
4. Розробити рекомендації по вибору діагностичних тест-систем і стратегій серологічних досліджень різних контингентів населення України в залежності від розповсюдженості інфекції і мети тестування.
5. Вдосконалити інформаційну підсистему епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією в Україні.
Наукова новизна досліджень
Вперше в Україні діагностичні характеристики методів імуноферментного виявлення антитіл до ВІЛ висвітлені з позиції теорії скринінгу. Проведена порівняльна оцінка ефективності застосування існуючих стратегій імунодіагностики ВІЛ-інфекції при обстеженні різних груп населення в залежності від інтенсивності епідемічного процесу і мети обстеження.
На основі теоретичних концепцій про чутливість, специфічність імунодіагностичних препаратів, їхньої прогнозуючої здатності показано провідне значення лабораторної діагностики в інформаційному забезпеченні епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією.
Науково обгрунтована структура інформаційної підсистеми та її роль в епідеміологічному нагляді за ВІЛ-інфекцією.
Практичне значення роботи
На основі комплексного вивчення діагностичних характеристик першої вітчизняної тест-системи для виявлення антитіл до ВІЛ “ІФА-ВІЛ 1/2” встановлена можливість її використання для проведення обстежень різних контингентів населення України. Тест-система “ІФА-ВІЛ 1/2” впроваджена в практику лабораторної діагностики 22 областей України, міст Києва і Севастополя.
Розроблені рекомендації по вибору діагностичних тест-систем і стратегії специфічної імунодіагностики ВІЛ-інфекції. Показано, що для інформаційного забезпечення ЕН за ВІЛ-інфекцією необхідний диференційований підхід до лабораторних досліджень, в залежності від мети обстеження, контингентів, а також від рівня розповсюдження інфекції. Підготовлені матеріали для Інформаційного бюлетеня “ВІЛ-інфекція в Україні”.
Розроблена та затверджена в Фармакопейному Комітеті МОЗ України Тимчасова фармакопейна стаття “Тест-система імуноферментна для виявлення антитіл до вірусу імунодефіциту першого і другого типів “ІФА-ВІЛ 1/2” (ТФС 42У-200/121-264-96). Отриманий Патент України на винахід “Спосіб

для виявлення антитіл у людини проти вірусу імунодефіциту людини першого і другого типів /тест-система “ІФА-ВІЛ 1/2” (№14501 А 09.01.97).
Основні положення, що виносяться на захист
1. Визначення діагностичних характеристик вітчизняної тест-системи “ІФА-ВІЛ 1/2” і можливості її застосування для виявлення антитіл до ВІЛ.
2. Обгрунтування показників, які характеризують ефективність скринінгових досліджень при використанні різних діагностикумів для виявлення антитіл до ВІЛ методом імуноферментного аналізу.
3. Стратегія специфічної імунодіагностики ВІЛ-інфекції при обстеженні різних контингентів населення в залежності від інтенсивності епідемічного процесу і мети обстеження.
4. Обгрунтування структури інформаційної підсистеми в епідеміологічному нагляді за ВІЛ-інфекцією.
Апробація роботи
Основні положення дисертації доповідалися на Х Пленумі Українського наукового товариства з клінічної лабораторної діагностики (1993), на підсумкових нарадах-семінарах головних спеціалістів з клінічної лабораторної діагностики управлінь охорони здоров’я обласних і міськім (Київської, Севастопольської) державних адміністрацій, Республіки Крим (1994, 1995), на міжнародному симпозіумі “Идеи Пастера в борьбе с инфекциями” (Санкт-Петербург, 1995), на 3-й і 4-й міжнародних конференціях “СПИД, рак и родственные проблемы” (Санкт-Петербург, 1995, 1996), на ХІІІ з’їзді Українського товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів ім. Д.К.Заболотного (1996), на І-й і ІІ-й Російських науково-практичних конференціях з міжнародною участю “Гепатит В, C, D и G – проблемы изучения, диагностики, лечения и профилактики” (Москва, 1995, 1997).
Апробація дисертації відбулася 16.07.98 р. на засіданні апробаційної Ради епідеміологічного відділу Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського МОЗ України (КНДІЕІХ).
За матеріалами дисертації опубліковані 12 друкованих робіт, в тому числі, отриманий 1 патент на винахід.
Обсяг та структура дисертації
Дисертація викладена на 169 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 25 таблицями та 12 малюнками. Складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, 4 розділів власних досліджень, заключення, висновків та бібліографії, яка містить 211 літературних джерел.
Більше 80 % роботи автором виконані самостійно.
Приносимо щиру подяку співробітникам лабораторії діагностичних досліджень КНДІЕІХ та лабораторії СНІДу та інших вірусних інфекцій Українського центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду за допомогу при виконанні роботи.

Матеріали і методи досліджень
При виконанні роботи були застосовані епідеміологічні, серологічні, імунологічні і статистичні методи дослідження.
Об’єкти дослідження: епідемічний процес, система епідеміологічного нагляду, показники інфікованості ВІЛ, препарати крові і сироватки крові різних контингентів обстежуваних.
Проведений аналіз результатів лабораторного обстеження на ВІЛ 5496 зразків крові, 270 імуноглобулінових препаратів. Вивчали фактичні дані, отримані при проведенні скринінгу на ВІЛ-інфекцію в ряді областей україни (10 областей), звіти лабораторії діагностичних досліджень КНДІЕІХ.
З метою визначення чутливості і специфічності тест-системи “ІФА-ВІЛ 1/2” застосовували стандартні панелі позитивних і негативних до ВІЛ сироваток Державного інституту стандартизації і контролю ім. Л.А.Тарасевича (Росія), панелі позитивних до ВІЛ сироваток, охарактеризовані в лабораторії діагностичних досліджень КНДІЕІХ, а також сироватки, отримані з Одеського наркологічного центру.
Для порівняльних досліджень в роботі використовували наступні тест-системи для виявлення антитіл до ВІЛ: “Рекомбинант-ВИЧ”, “СКРИН-ВИЧ”, “Антиген”, “Пептоскрин-2” (Росія), “ABBOT Recombinant HIV1/HIV2 3rd” (США), “Genelavia mixt HIV-1+HIV-2” (Франція). Верифікацію результатів серологічних досліджень здійснювали за допомогою тест-наборів “New Lav Blot 1” (Diagnostics Pasteur) та “HIV 2 Western Blot (Ig G)” (Diagnostics Biotechnology).
Епідемічний процес при ВІЛ-інфекції вивчали на основі матеріалів Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІД при КНДІЕХ (інформаційні бюлетені “ВІЛ-інфекція в Україні №№ 1-12).
Визначення прогнозуючої здатності позитивного і негативного тестів (ПЗПТ і ПЗНТ) імунодіагностичних препаратів здійснювали за допомогою формул, заснованих на модифікованому рішенні теореми Бейєса (Galen R.S., Gambino S.R., 1975; Меньшиков В.В., 1978).
Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням методів варіаційної статистики (Каминский Л.С., 1964; Румшиский Л.З., 1971).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вивчення діагностичних характеристик тест-системи для виявлення антитіл до ВІЛ “ІФА-ВІЛ 1/2”
На Київському науково-виробничому підприємстві “Діапроф”, спільно із співробітниками КНДІЕІХ, була створена перша вітчизняна імуноферментна тест-система для виявлення антитіл до ВІЛ першого і другого типів – “ІФА-ВІЛ 1/2” (патент України на винахід № 14501 А, 09.01.97 р.). Проведені випробування експериментальних, експериментально-виробничих та виробничих серій діагностикуму “ІФА-ВІЛ 1/2” в обмеженому та широкому епідеміологічному досліді, з використанням стандартних панелей для визначення чутливості і специфічності, а також препаратів донорської крові і зразків крові різних контингентів населення України. Результати випробувань зафіксовані в Анотованому звіті лабораторії діагностичних досліджень “Испытание диагностических наборов “ИФА-ВИЧ 1/2”, “Заключенні Комісії про випробування тест-системи “ІФА-ВІЛ 1/2” виробництва НВП “Діапроф” в діагностичних лабораторіях на СНІД України”, в протоколах досліджень. Дослідження проводили паралельно з використанням інших діагностичних препаратів закордонного виробництва (США, Франція, Росія). Діагностичні характеристики набору “ІФА-ВІЛ 1/2” не мали статистично значущих відмінностей від аналогічних показників в тест-системах порівняння.
Для оцінки специфічності діагностичних досліджень за допомогою тест-системи “ІФА-ВІЛ 1/2” в умовах масового скринінгу вивчали результати лабораторної діагностики на ВІЛ-інфекцію в Одеській, Львівській, Миколаївській, Сумській, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській, Луганській, Київській та Кіровоградській областях.
В нормативно-технічній документації на тест-систему “ІФА-ВІЛ 1/2” регламентовані показники чутливості і специфічності не нижче 98 %. При вивченні діагностичних характеристик набору за допомогою ліцензованих контрольних панелей і у широкому епідеміологічному досліді було встановлено, що ці показники дійсно складали 98 % і більше. Таким чином, була показана можливість використання вітчизняних тест-систем “ІФА-ВІЛ 1/2” для серологічного скринінгу в Україні.
Використання математичних підходів для визначення специфічності і ефективності імунодіагностики ВІЛ-інфекції
Суттєвою передумовою ефективного функціонування системи ЕН є об’єктивна інформація про рівні розповсюдження інфекції серед різних груп населення, про контингенти підвищеного ризику інфікування ВІЛ та інші параметри, що характеризують епідемічний процес. Особливу значущість набувають сероепідеміологічні дослідження із застосуванням сучасних методів імунодіагностики. Проте до теперішнього часу не розроблені науково обгрунтовані підходи до оцінки результатів таких досліджень. Специфічні лабораторні дослідження в Україні проводяться у відповідності з єдиною прийнятою стратегією імунодіагностики, без урахування рівня розповсюдження інфекції. Практично, дані таких досліджень служать для

відповіді за принципом “так-ні” і після розподілення виявлених інфікованих осіб у відповідності з тими чи іншими шляхами передачі і групами ризику є базою для обліку і реєстрації випадків ВІЛ-інфекції і СНІДу.
Такі об’єктивні характеристики ІФА-діагностикумів як чутливість і специфічність для кожної конкретної тест-системи постійні і не залежать від рівня розповсюдження інфекції, проте, безумовно, їх слід розглядати з точки зору впливу на трактовку кінцевих результатів досліджень. Для оцінки ефективності скринінгових тестів необхідно враховувати показник, який визначає результати досліджень в залежності від рівня розповсюдження інфекції. Ми вважаємо таким показником прогнозуючу здатність тесту (Sivac S.L., Wormser G.P., 1986). Прогнозуюча здатність позитивного тесту (ПЗПТ) – ймовірність того, що особи з позитивним результатом скринінгового дослідження дійсно мають антитіла до ВІЛ в крові. Прогнозуюча здатність негативного тесту (ПЗНТ) – ймовірність того, що особи з негативним результатом ІФА дійсно не мають в крові антитіл. На мал. 1 представлені ПЗПТ і ПЗНТ для тест-системи “ІФА-ВІЛ 1/2”, розраховані для гіпотетичних популяцій, чисельністю 100000 чоловік і з рівнем розповсюдження ВІЛ-інфекції від 0,1 % до 99 %. Показано, що паралельно із зростанням розповсюдженості інфекції частка хибнопозитивних результатів скринінгових тестів знижується, а ймовірність отримання хибнонегативних результатів зростає.

Мал. 1. Залежність ПЗПТ і ПЗНТ від рівня розповсюдженості ВІЛ-інфекції.
Чутливість = 98 %. Специфічність = 98 %.
По осі абсцис – розповсюдженість;
по осі ординат – значення показників.

Корекція результатів лабораторного обстеження з урахуванням величин ПЗПТ і ПЗНТ дозволяє зробити попередній висновок про кількість інфікованих осіб в конкретній популяції вже після першого етапу ІФА, а також визначити етапи верифікації і необхідні витратні матеріали.
Одним з етапів роботи була оцінка ефективності існуючих стратегій імунодіагностики ВІЛ-інфекції за допомогою методів що враховують визначення прогнозуючої здатності тестів і їх комбінацій. В теперішній час застосовуються стратегії специфічної лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції, рекомендовані ВООЗ – І, ІІ і ІІІ (C, D i E), а також дві стратегії (А і В), якими користуються в Україні (табл. 1).
Нами були розраховані ймовірні результати досліджень на антитіла до ВІЛ в гіпотетичних групах населення, чисельністю 100000 чоловік з рівнем розповсюдження інфекції від 0,1 % до 30 % із застосуванням існуючих стратегій лабораторної діагностики при використанні тест-систем з “усередненими” показниками чутливості і специфічності. Метою була оцінка ефективності лабораторних досліджень з використанням зазначених стратегій. Ефективність досліджень – відношення суми дійсних результатів (позитивних і негативних) до загального числа результатів імунодіагностики, виражене у відсотках (Galen R.S., Gambino S.R., 1975).
Встановлено, що ефективність різних імунодіагностичних підходів залежить від рівня розповсюдження ВІЛ-інфекції. При розповсюдженості ВІЛ-інфекції до 0,5 % ефективність усіх стратегій однакова. Якщо рівні розповсюдження інфекції складають 0,5-1,0 %, більш ефективними є стратегії B i D; від 5 до 20 % – стратегія D, 20-30 % і більше – стратегії D i E. Незалежно від рівня розповсюдження ВІЛ-інфекції, ефективність скринінгових досліджень, передбачених стратегією С, однакова.
При всіх рівнях розповсюдження ВІЛ-інфекції використання діагностичних підходів, які регламентовані в Україні, практично унеможливлює отримання на кінцевому етапі скринінгу хибнопозитивних результатів, в той час як ймовірність реєстрації хибнонегативних реакцій в середньому в 2-4 рази вища, ніж при стратегіях, рекомендованих експертами ВООЗ. Застосування тієї чи іншої стратегії серологічної діагностики ВІЛ-інфекції у відповідності з рекомендаціями ВООЗ залежить від мети тестування, а також від рівня розповсюдження інфекції серед обстежуваних контингентів. В той же час, стратегії виявлення антитіл до ВІЛ, що існують в Україні, передбачають однаковий діагностичний підхід до усіх категорій обстежуваних осіб (виключення – донори крові, органів, тканин).
Таким чином, проведені розрахунки та їх аналіз і порівняння з фактичним матеріалом показали, що попереднє визначення прогнозуючої здатності тестів, які застосовуються для імунодіагностики ВІЛ-інфекції, дозволяють оці-
Таблиця 1. Стратегії лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції

А Згідно з “Іструк-
цією з організації
роботи лаборато-
рій діагностики
ВІЛ-інфекції” На першому етапі виявляються позитивні в ІФА
зразки крові, котрі потім досліджуються вдруге в трьох лунках тієї ж тест-системи, а далі – при отриманні позитивного результату хоча б в одній лунці планшету – верифікаційне дослідження за допомогою методу WB
В Стратегія, якою
в теперішній час
у більшості випад-
ків користуються
в Україні Сироватки, позитивні у відношенні ВІЛ після першого ІФА-дослідження, підлягають досліджен-
ню вдруге в двох лунках того ж діагностикуму. Усі отримані позитивні зразки поступають на референтний етап – дослідження в двох інших ІФА-тест системах з більш високою специфічністю
С I стратегія
рекомендацій
ВООЗ і UNAIDS
(1997)
Зразки крові досліджуються за методом твер-
дофазного ІФА або простого/прискореного тесту. Сироватка, що дала позитивний результат, вважа- ється як містяща антитіла до ВІЛ, і навпаки
D II стратегія
рекомендацій
ВООЗ і UNAIDS
(1997) Сироватки, позитивні після першого ІФА-тесту, підлягають дослідженню вдруге за допомогою
ІФА або простого/прискореного тесту, який заснований на альтернативному антигенному препараті. Сироватки, які відреагували позитивно в обох аналізах, вважаються як містящі антитіла до ВІЛ. Якщо досліджуваний зразок позитивний в першому, але негативний в другому аналізі, він підлягає перевірці за допомогою обох використа- них діагностикумів. Якщо результати залишають-ся суперечними, сироватка вважається невизначе-
ною по відношенню до анти-ВІЛ
E III стратегія
рекомендацій
ВООЗ і UNAIDS
(1997)

Передбачає такий самий підхід, як і попередня.
Однак, в залежності від мети тестування, а також рівня розповсюдження інфекції серед обстежу-
ваних контингентів чи на конкретній території, невизначені результати підлягають ще одному ана- лізу із застосуванням додаткового тесту (ПЦР, WB)

нити результати тестування на антитіла до ВІЛ з використанням різних тест-систем в залежності від конкретної епідемічної ситуації. Вважаємо, що ці показники повинні враховуватися при розробці стратегій лабораторних досліджень на ВІЛ-інфекцію в Україні. Для вирішення питання про виключення хибних результатів необхідно окрім ІФА застосовувати інші методи досліджень (WB, ПЦР, тощо). Бажано також використовувати декілька альтернативних систем.
Порівняльна оцінка різних стратегій специфічної імунодіагностики ВІЛ-інфекції та їх роль в інформаційному забезпеченні епідеміологічного нагляду
У відповідності до використаного алгоритму були обчислені ймовірні хибноспецифічні результати серологічного скринінгу на основі результатів обстеження на ВІЛ-інфекцію різних контингентів населення України у 1997 році із застосуванням існуючих стратегій імунодіагностики (табл. 2; код 101 –особи, які мали статеві контакти з ВІЛ-інфікованими; 102 – наркомани; 104 – хворі на вензахворювання; 105 – особи, які мають багато статевих партнерів; 108 – донори крові, інших біологічних рідин, тканин; 109 – вагітні; 112 – особи, які знаходяться в місцях відбування покарання; 113 – обстежені за клінічними показаннями; 114 – обстежені добровільно – кон-
фідеційно або анонімно; 115 – медичні контакти; 120 – інші). Якщо виходити з того, що у 1997 році в середньому для всіх категорій обстежуваних рівень інфікованості складав 0,6 % (2538948 досліджень), то діагностичні підходи стратегій, що використовуються в Україні, спрямовані на максимальне виключення хибнопозитивних результатів досліджень, повністю відповідають цим цілям. Однак співвідношення кількості обстежуваних осіб і виявлених серед різних груп населення ВІЛ-позитивних є непропорційним. Наприклад, у 1997 р. 4,69 % від усіх виявлених ВІЛ-інфікованих склали донори, але на їх долю приходилося 46,45 % усіх лабораторних обстежень (рівень інфікованості 0,06 %). З іншого боку, 51 % випадків ВІЛ-інфекції був виявлений при обстеженні наркоманів, а питома вага осіб, що належать до цього коду обліку, складала лише 2,85 % (рівень інфікованості 10,8 % – у 180 разів більший, ніж серед донорів). Не дивлячись на таке нерівномірне розподілення виявлених випадків ВІЛ-інфікування серед різних категорій громадян (мал. 2), в Україні використовують єдиний підхід імунодіагностики, що може привести до викривлення дійсної картини епідемічної ситуації.
Застосування тієї чи іншої стратегії тестування на ВІЛ веде до змінення специфічності досліджень у бік хибнопозитивних або хибнонегативних результатів. Не викликає сумніву високе значення проблеми хибнопозитивних результатів. З іншого боку, хибнонегативні результати мають принципове

Таблиця 2. Кількість хибноспецифічних результатів обстеження
на ВІЛ-інфекцію при застосуванні різних стратегій імунодіагностики

Стратегія Хибнопозитивні результати Хибнонегативні результати Невизначені
результати
Код 101; розповсюдженість – 8,35 %; 5807 обстежених
А 0 19 0
В 0 10 2
D 0,58 5 0
Е 0,58 5 0,2
Код 102; розповсюдженість – 10,8 %; 72480 обстежених
А 0 309 0
В 0 154 38
D 6 78 0
Е 6 77 3
Код 104; розповсюдженість – 0,55 %; 192034 обстежених
А 0 44 0
В 0 23 6
D 19 11 0
Е 19 11 10
Код 105; розповсюдженість – 0,55 %; 49095 обстежених
А 0 11 0
В 0 6 1
D 5 3 0
Е 5 3 2
Код 109; розповсюдженість – 0,09 %; 325550 обстежених
А 0 13 0
В 0 7 0
D 33 3 0
Е 33 3 16
Код 112; розповсюдженість – 2,44 %; 101699 обстежених
А 0 98 0
В 0 49 12
D 10 24 0
Е 10 24 5
Код 113; розповсюдженість – 0,58 %; 194323 обстежених
А 0 45 0
В 0 23 6
D 19 12 0
Е 19 12 10
Код 114; розповсюдженість – 1,41 %; 28969 обстежених
А 0 16 0
В 0 8 2
D 3 4 0
Е 3 4 1

епідеміологічне значення, тому що можуть покликати за собою передачу вірусу, що особливо актуально, якщо нерозпізнаним джерелом інфекції є людина, яка належить до групи підвищеного ризику інфікування. Підходи до специфічної лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції повинні бути диференційованими і базуватися на певному “відліковому” рівні розповсюдження інфекції в тій чи іншій групі населення, з урахуванням соціально-поведінкового статусу обстежуваної особи і мети обстеження. Такий підхід буде сприяти максимально повному виявленню джерел інфекції і отриманню найбільш об’єктивної інформації про рівні інфікованості, розподілення випадків ВІЛ-інфекції в різних географічних регіонах та серед різних контингентів обстежених тощо.
На базі проведених розрахунків, а також аналізу даних літератури пропонується стратегія специфічної лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції в Україні, під якою розуміється диференційований підхід до обстежень різних категорій громадян, враховуючи розповсюдженість інфекції та мету обстеження (табл. 3).
Удосконалення системи епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією
За сучасними уявами, епідеміологічний нагляд є найбільш довершеною формою управління епідемічним процесом (Покровский В.И., 1986; Шаханина И.Л. та ін., 1987). Цілісна система ЕН складається з інформаційної, діагностичної та контрольної підсистем (Беляков В.Д., 1985). Основним елементом ЕН в цілому є інформаційна підсистема. Таке становище актуальне насамперед для інфекцій, при котрих інтенсивність приховано протікаючого епідемічного процесу перевищує маніфестні прояви, що визначає складності у плануванні, організації і проведенні протиепідемічних і профілактичних заходів. Ця підсистема забезпечує можливість отримання інформації про головні параметри, що характеризують епідемічний процес в усіх його проявленнях. Разом з тим, інформаційна підсистема ЕН за ВІЛ-інфекцією. та її структура до теперішнього часу розроблені недостатньо.
Структура інформаційної підсистеми ЕН включає об’єкти, реєструємі ознаки, маркери (клінічні, імунологічні, серологічні), методи реєстрації, обстежувані контингенти, установи-виконавці реєстрації. Але в даній роботі мова йде, перш за все, про реєструємі ознаки при ВІЛ-інфекції, методи реєстрації та контингенти обстежуваних осіб.
Такі найбільш відомі реєструємі ознаки як захворюваність, смертність, летальність, тощо, завдяки унікальним епідеміологічним особливостям ВІЛ-інфекції/СНІДу, визначити практично неможливо, оскільки вони не відображають дійсну епідемічну ситуацію, не враховують різні аспекти епідемічного процесу. Власні спостереження, а також аналіз даних літератури (Chin J., 1990; Покровский В.В., 1996) дозволили нам прийти до висновку, що на сучасному етапі розвитку учення про епідемічний процес при ВІЛ-інфекції необхідно користуватися іншими об’єктивними показниками. В першу чергу, це показник розповсюдженості: за певний період; показник частоти (інтенсивності) розповсюдження інфекції – число нових випадків інфікування серед окремих груп населення і в певних регіонах; показник моментної розповсюдженості – число ВІЛ-інфікованих за як можна коротший проміжок часу (1-2 місяці).
Для інформаційного забезпечення ЕН за ВІЛ-інфекцією необхідний диференційований підхід до лабораторних досліджень, в залежності від мети обстеження на ВІЛ, і рівня розповсюдження інфекції. Результати серологічного скринінга – не тільки основа об’єктивної реєстрації випадків ВІЛ-інфекції і СНІДу з точки зору кількісної оцінки, але й виявлення факторів, які можуть негативно впливати на епідемічну обстановку.
Контингенти для серологічного обстеження визначаються в залежності від того, з якою метою здійснюється обстеження, від можливості реалізації того чи іншого механізму передачі, а також у відповідності до прийнятої класифікації груп населення за рівнями ризику інфікування.
У відповідності до рекомендацій ВООЗ, скринінгові обстеження проводяться головним чином з метою безпеки трансфузійних/трансплантацій-них заходів, діагностики, епідеміологічного нагляду та наукових досліджень. З нашої точки зору, усі перелічені цілі тестування на ВІЛ нерозривно пов’язані з метою інформаційного забезпечення ЕН за ВІЛ-інфекцією в цілому, тому що неможна розглядати ЕН лише з позиції узагальнення результатів лабораторних досліджень. Розподіл лабораторних досліджень на діагностичні, профілактичні та за епідемічними показаннями не повинен мати за мету відокремити кожний напрям, а служить механізмом для адекватного вибору лабораторних методів і порядку їх використання в конкретних умовах. До цього переліку досліджень треба додати також планомірні цільові обстеження певних груп населення. Такі обстеження є складовою частиною, так званого, дозорного (сторожового) ЕН, в основі якого лежить систематичне збирання і аналіз даних про тенденції ВІЛ-інфекції у вибіркових групах населення, зіставлених в різних регіонах. Екстраполяція результатів дозорного ЕН дозволить встановити дійсну розповсюдженість ВІЛ-інфекції в цілому або серед тієї чи іншої групи населення. Це, в свою чергу, дозволить забезпечити адекватну систему заходів профілактики і боротьби, розробити при необхідності вибірково спрямовані протиепідемічні заходи, оцінити їх ефективність, раціонально розподілити фінансові витрати. Замість пасивного накопичення даних і порівняння їх з по-передніми періодами необхідний активний аналіз постійної оперативної інформації в різних демографічних і поведінкових групах населення, а також у часі.

Таблиця 3. Стратегія лабораторного обстеження на ВІЛ-інфекцію в Україні

Мета об-
стеження Обстежувані
контингенти Діагностичний
підхід
Профілак-
тичні обсте-ження Донори крові, інших біологічних рідин, органів, тканин Сироватки досліджуються в ІФА-тест-системі. Позитивні зразки вважа-ються містящими антитіла до ВІЛ
Вагітні, особи, які не належать до груп ризику інфікування ВІЛ (рівень розповсюдження інфекції до 0,5 %) Сироватки досліджуються в ІФА – тест-системі; позитивні зразки вдруге тестуються в двох лунках того ж діаг-
ностикуму. Знов отримані позитивні зразки підлягають верифікаційному аналізу паралельно в двох альтерна- тивних тест-системах. При невизначе-них результатах – використання додат-
кового методу (ПЦР, WB)
За епідеміч-ними
показан-
нями Вагітні, особи, які не належать до груп ризику інфікування ВІЛ (рівень розповсюдження інфекції до 0,5 %) Позитивні після 1-го ІФА зразки досліджуються в альтернативній тест-системі. Позитивні після проведення двох аналізів зразки вважаються містя-
щими антитіла до ВІЛ. Якщо сироватка позитивна в першому, але негативна в другому тестуванні, її необхідно до-
сліджувати за допомогою обох засто-
сованих діагностикумів. При супереч-
них результатах аналізу подальшу ве-рифікацию проводять з урахуванням епідемічної ситуації і поведінкової характеристики обстежуваної особи
Особи, які знаходяться в місцях позбавлення волі
Профілак-тичні об-стеження Особи, які належать до груп ризику інфікування
(рівень розповсюдження інфекції 0,5-10 %)
За епіде-мічними
показан-
нями
За клі-
нічними
пока-
заннями
Цільові обсте-ження в дозорних
групах Різні контингенти
За епіде-
мічними
показан-нями Різні контингенти (рівень
розповсюдження інфекції більше 10 %) Невизначені результати дослідження, які були отримані після проведення зазначених вище аналізів, підлягають верифікації за допомогою додаткового методу – ПЦР, WB
Особи, які обстежуються анонімно
За клі-
нічними
пока-
заннями Особи, які не відносяться до груп ризику інфікуван-
ня ВІЛ

Чітке функціонування усіх складових елементів інформаційної підсистеми ЕН за ВІЛ-інфекцією, формування порядку інформаційної взаємодії між підрозділами ЕН, між епідеміологічним і лабораторним напрямками з ураху ванням запропонованого нами сероепідеміологічного забезпечення дозволить не тільки визначити основні параметри інфекційного процесу, але й оцінити доцільність протиепідемічних і профілактичних заходів з метою їх перегляду і конкретизації. Кінцевою метою ЕН в цілому є розробка і реалізація науково обгрунтованої системи заходів боротьби і профілактики, і ефективність ЕН залежить від того, наскільки своєчасно і цілеспрямовано використовують його результати при плануванні і реалізації профілактичних заходів (Черкасский Б.Л., 1988, 1990).

ВИСНОВКИ

1. Вперше в Україні проведена порівняльна оцінка ефективності застосування різних стратегій імунодіагностики ВІЛ-інфекції і розроблені наукові підходи до застосування стратегій специфічної лабораторної діагностики в Україні для обстеження різних груп населення в залежності від інтенсивності епідемічного процесу і мети обстеження на ВІЛ.
2. Визначені діагностичні характеристики першої вітчизняної тест-системи для виявлення антитіл до ВІЛ першого і другого типів “ІФА-ВІЛ 1/2” і показана можливість їх застосування для лабораторного забезпечення ЕН за ВІЛ-інфекцією в Україні.
3. Запропоновані математичні моделі для оцінки ефективності специфічних лабораторних досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД.
4. Доведено, що прогнозуюча здатність тестів визначає ефективність скринінгових досліджень в залежності від рівня розповсюдження ВІЛ-інфекції, і може бути покладеною в основу розробки стратегії лабораторних досліджень на ВІЛ-інфекції.
5. Доведено, що для адекватної епідеміологічної оцінки результатів серологічного скринінгу головну роль відіграє вибір стратегії специфічної лабораторної діагностики у відповідності до рівня розповсюдженості ВІЛ-інфекції в конкретному регіоні або серед певних контингентів та уразливих груп населення в залежності від мети обстеження.
6. Вдосконалена інформаційна підсистема епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сергеева Т.А., Семенова Н.Н. Изучение диагностической ценности тест-системы “ІФА-ВІЛ 1/2” для выявления антител к вирусу иммунодефицита человека //Лабораторная диагностика. – 1997. – № 2. – С. 34-39.
2. Одержання рекомбінантних білків ВІЛ та їх імунохімічна характеристика /Мартиненко Д.Л., Сергеєва Т.А., Чумак Р.М. та ін.// Мікробіологічний журнал. – 1996. – Т. 58, № 6. – С. 67-70.
3. Пат. України МКИ Ф 61 К 39/21, С 12 Q 1/ “Спосіб для виявлення антитіл у людини проти вірусів імунодефіциту людини першого і другого типу (тест-система “ІФА-ВІЛ 1/2”) /Чумак Р.М., Мартиненко Д.Л.,Щербінська А.М., Гураль А.Л., Алексієнко І.Л., Морєнков О.С., Маричев Д.Л., Сергеєва Т.А. та ін. – UA № 14501 А; Заявл. 26.04.95; Опубл. 9.12.96.- 1 с.
4. Сергеева Т.А., Мартыненко Д.Л., Ченцова Н.П. Результаты апробации тест-системы “ІФА-ВІЛ 1/2” производства НПП “Диапроф, Лтд //3-я международная конференция “СПИД, рак и родственные проблемы”. – СПБ. – 1995. – С. 52.
5. Разработка тест-системы ИФА для скрининга антител к вирусу иммунодефицита человека 1 и 2 типов / Мартыненко Д.Л., Сергеева Т.А., Иванская Н.В. и др. //Там же. – С. 53.
6. Тестирование сывороток от ВИЧ-инфицированных пациентов из различных регионов / Мартыненко Д.Л., Сергеева Т.А., Иванская Н.В. и др. //4-я Международная конференция “СПИД, рак и родственные проблемы”. – СПБ. – 1996. – С. 158.
7. Продолжительность жизни больных СПИДом в Украине / Маричев И., Федорук Н., Круглов Ю., Горегляд Н., Процап Е., Сергеева Т. //там же. – С. 149.
8. Сергеева Т.А., Мартыненко Д.Л. Диагностический набор “ІФА-ВІЛ 1/2” – первая украинская тест-система для выявления антител к ВИЧ с полным циклом производства //Международный симпозиум “Идеи Пастера в борьбе с инфекциями. – СПБ. – 1995. – С. 117.
9. Иммунологический мониторинг ВИЧ-инфицированных граждан Украины / Маричев И.Л., Процап Е.И., Щербинская А.М., Сергеева Т.А. //Там же. – С. 112.
10. Розповсюдження гепатиту “В” як індикатор активності передачі ВІЛ-інфекції / Шагінян В.Р., Круглов Ю.В., Сергеєва Т.А., Морозов В.Ф. //ХІІІ з’їзд Українського товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів ім. Д.К.Заболотного. – Вінниця. – 1996. – С. 174.
11. Эпидемиологические параллели между гепатитом В и ВИЧ на Украине /Круглов Ю.В., Шагинян В.Р., Сергеева Т.А., Манько В.Г. //II-я Российская научно-практическая конференция с международным участием “Гепатит В, С, D, и G – проблемы изучения, диагностики, лечения и профилактики”. – Москва. – 1997. – С. 114.
12. Носительство маркеров гепатита В и С у ВИЧ-инфицированных и больных СПИД в Украине / Процап Е.И., Гураль А.Л., Маричев И.Л., Шагинян В.Р., Сергеева Т.А. //Научно-практическая конференция “Гепатит В, С,
и D – проблемы изучения, диагностики, лечения и профилактики”. – Москва. – 1995. – С. 114.

АНОТАЦІЯ

Сергеєва Т.А. Специфічна імунодіагностика в системі епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.02 – епідеміологія. – Науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського, Київ, 1998.
Дисертацію присвячено вивченню ролі сучасних методів специфічної лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції/СНІДу в інформаційному забезпеченні епідеміологічного нагляду, і визначенню стратегії і тактики їх застосування в залежності від конкретної епідемічної ситуації.
Показано, що для адекватної епідеміологічної оцінки результатів серологічного скринінгу головну роль відіграє вибір стратегії імунодіагностики у відповідності до рівня розповсюдження ВІЛ-інфекції в конкретному регіоні або серед певних груп населення та мети обстеження. Розроблені наукові підходи до застосування цих стратегій в Україні.
Вдосконалена інформаційна підсистема епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією.
Ключові слова: ВІЛ-інфекція/СНІД, епідеміологічний нагляд, специфічна імунодіагностика, серологічний скринінг, інформаційна підсистема.

Сергеева Т.А. Специфическая иммунодиагностика в системе эпидемиологического надзора за ВИЧ-инфекцией.- Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.02 – эпидемиология. – Научно-исследовательский институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В.Громашевского, Киев, 1998.
Диссертация посвящена изучению роли современных методов специфической иммунодиагностики ВИЧ-инфекции/СПИДа в информационном обеспечении эпидемиологического надзора, и определению стратегии и тактики их применения в зависимости от конкретной эпидемической ситуации.
Показано, что для адекватной эпидемиологической оценки результатов серологического скрининга главную роль играет выбор стратегии иммунодиагностики в соответствии с уровнем распространения ВИЧ-инфекции в конкретном регионе или среди определенных групп населения и целью обследования. Разработаны научные подходы к применению этих стратегий в Украине.
Усовершенствована информационная подсистема эпидемиологического надзора за ВИЧ-инфекцией.
Ключевые слова: ВИЧ-инфекция/СПИД, эпидемиологический надзор, специфическая иммунодиагностика, серологический скрининг, информационная подсистема.

Sergeyeva T.A. Specific immunodiagnosis in system of epidemiological surveillance on HIV-infection. – Manuscript.
Thesis for a degree of candidate of medical science by speciality 14.02.02 – epidemiology. Lev Gromashevsky Scientific Research Institute of Epidemiology and Infectious Diseases, Kyiv, 1998.
Thesis is devoted on study of role of modern methods on specific immunodiagnosis of HIV-infection/AIDS on information providing of epidemiological surveillance and determination strategy and tactics of their application on dependence from concrete epidemic situation.
It is shown that for an adequate epidemiological evaluation of results on serological screening the main role plays a choice on strategy of immunodiagnosis in accordance with level of surveillance of HIV-infection in concrete region among definite groups of population and an aim of examination. Scientific approaches to application of these strategies in Ukraine are developed.
Information subsystem of epidemiological surveillance on HIV-infection is advanced.
Key words: HIV-infection/AIDS, epidemiological surveillance, specific immunodiagnosis, serological screening, information subsystem.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019