ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ”

Зайцева-Чіпак Наталія Олександрівна

УДК 316.291.12

Соціологічні виміри релігійної свідомості

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Запоріжжя – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті ім. Івана
Франка.

Науковий керівник – доктор соціологічних наук, професор

Черниш Наталія Йосипівна,

Львівський національний університет ім. Івана Франка,

завідувач кафедри історії та теорії соціології.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

Лукашевич Микола Павлович,

Інститут підготовки кадрів

Державної служби зайнятості України,

завідувач кафедри соціології і соціальної роботи;

кандидат соціологічних наук

Грабовець Оксана Володимирівна,

Чернігівський державний інститут

економіки та управління,

доцент кафедри економічної теорії.

Провідна установа –

Інститут соціології Національної академії наук України, відділ
соціальної психології, м. Київ.

Захист відбудеться 27 квітня 2007 р. об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 17.127.02 при Гуманітарному університеті
“Запорізький інститут державного та муніципального управління” за
адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Гуманітарного університету
“Запорізький інститут державного та муніципального управління” за
адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б.

Автореферат розісланий “___” березня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.Л. Катаєв

ВCТУП

Актуальність теми. Проблема дослідження феномену релігійної свідомості є
надзвичайно значущою з погляду її впливу на соціальні явища і процеси, а
тому привертає увагу багатьох науковців. Серед них, перш за все, можна
назвати таких українських соціологів, як В. Бурлачук, Н. Дудар,
А. Панков, Л. Рязанова, Л. Скокова та інші. Їх здобутки присвячені
проблемам секуляризації, поширення феномену “неорелігійної” свідомості,
виокремлення специфічних груп, що є носіями різних видів та типів
релігійної свідомості. Разом з тим відчувається нестача праць,
присвячених моделям релігійної свідомості, інструментарію їх прикладних
досліджень засобами соціології.

Науковці близького зарубіжжя, зокрема Ю. Борунков, В. Зінченко,
А. Дем’янов, Д. Угринович, І. Яблоков, активно працюють у напрямі
з’ясування суті і структури релігійної свідомості та її соціальної ролі.
Однак в їх працях здійснюється переважно теоретичний аналіз проблем,
пов’язаних з формуванням та функціонуванням духовно-релігійних
феноменів, а емпіричні дослідження скеровуються передовсім на релігійні
практики різних груп населення. Певні положення з розгляданої проблеми
містять праці Б. Грушина та С. Борщова, проте запропоновані ними
концепції структури та складових релігійної свідомості не
супроводжуються процедурами доведення одержаних під час інтерпретації та
операціоналізації понять показників до рівня конкретних, придатних для
соціологічного вимірювання індикаторів.

Праці зарубіжних англомовних соціологів стосовно дослідження релігійних
феноменів мають свою специфіку. Такі західні дослідники, як Дж. Олпорт,
Р. Клейтон, Дж. Гледден, М. Корнвал, Дж. Фолкнер, Ф. Гордон, Б. Грем та
інші, роблять акцент на дослідженнях у сфері релігійності, а це поняття
є значно ширшим за своїм змістом порівняно з поняттям релігійної
свідомості. Крім того, спільною рисою згаданих наукових публікацій є
практична відсутність добротних методик конкретно-соціологічних
досліджень стану релігійної свідомості через систему чітко фіксованих
індикаторів.

Таким чином, наукова проблема обраної теми полягає насамперед у
недостатньому висвітленні взаємопов’язаних теоретичних та методичних
засад аналізу сучасного стану релігійної свідомості населення України і
зумовлена вкрай слабким зв’язком методологічних принципів та методичного
інструментарію її вивчення засобами соціології.

Актуальність теми детермінована також потребами практично-політичного
характеру. Формування релігійної свідомості у незалежній Україні
набувало непередбачуваної логічної послідовності, коли радикальна зміна
суспільної ситуації супроводжувалась зростанням кількості людей, які
зараховували себе до віруючих, і водночас появою значної кількості
конфесій, що ставили за мету збільшення свого складу. А це, у свою
чергу, є чинником, що може загрожувати посиленням міжрелігійних і
міжконфесійних конфліктів та розшаруванням українського суспільства за
віросповідальною ознакою. Все це актуалізує потребу збільшення
теоретичного знання про релігійну свідомість як важливу складову
духовного життя багатьох людей в умовах посткомуністичних трансформацій,
а також зумовлює необхідність вироблення адекватного методичного
інструментарію її конкретно-соціологічних досліджень у сучасній Україні.
Актуальною залишається й вимога підвищення ефективності державної
політики у сфері подолання міжконфесійного напруження в українському
соціумі, відновлення ціннісної системи, ядром якої в Україні традиційно
виступали релігійні цінності, які на сьогодні можуть стати надійним
фундаментом загальнонаціональної консолідації, духовного та морального
розквіту суспільства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика і
ракурс роботи пов’язані з напрямами науково-дослідної діяльності кафедри
історії та теорії соціології Львівського національного університету
ім. Івана Франка. Зокрема, в рамках роботи над темою “Соціологічні
виміри сучасного українського суспільства: регіоналізм,
інституціоналізація та структурні трансформації” (номер державної
реєстрації 0105U400942) Львівського національного університету ім. Івана
Франка було опубліковано три статті. Автор дисертації брала участь у
розробці інструментарію, аналізі отриманої інформації та виробленні
пропозицій і рекомендацій у межах підготовки аналітичного звіту із
зазначеної теми.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка моделі
встановлення соціологічних вимірів релігійної свідомості.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

на основі синтезу теоретичних положень комплексу соціогуманітарних
дисциплін встановити теоретичні засади дослідження релігійної свідомості
та методологічні принципи побудови її моделі;

на підставі авторського бачення теоретичних засад та методологічних
принципів дослідження обраної теми розробити концептуальну схему аналізу
релігійної свідомості;

здійснити апробацію запропонованої схеми шляхом розробки на її базі
інструментарію та технологій проведення конкретно-соціологічного
дослідження релігійної свідомості населення Львівщини;

з’ясувати стан, особливості та тенденції розвитку релігійної свідомості
населення Львівської області на початку першої декади ХХІ ст. в її
основних вимірах;

визначити рівень розвинутості та міру сформованості конкретних типів
релігійної свідомості мешканців Львівської області, властивих кожному з
вимірів;

виявити домінуючі серед населення Львівщини типи релігійної свідомості
та міру їх поширення;

визначити детермінанти, які зумовлюють домінування того чи іншого типу
релігійної свідомості у мешканців Львівської області;

проаналізувати наслідки домінування того чи іншого типу релігійної
свідомості та міру їх впливу на соціальне життя Львівщини.

Об’єкт дослідження – релігійна свідомість.

Предмет дослідження – конкретно-соціологічні виміри релігійної
свідомості.

Методи дослідження. У роботі використовувався комплекс загальнонаукових
методів: порівняльного аналізу та синтезу (для характеристики
теоретичних основ дослідження змісту і структури релігійної свідомості в
академічному та богословському релігієзнавстві і в соціології зокрема),
системного аналізу (для розробки моделей дослідження релігійної
свідомості), соціологічні (анкетування – для отримання первинної
інформації та апробації моделі) і статистичні: кореляційний та
регресійний аналіз (для виявлення функціональної значимості типів
релігійної свідомості та чинників, які визначають її стан) методи.

У дисертації використані результати конкретно-соціологічного дослідження
“Соціальний портрет населення Львівщини на порозі ХХІ століття”,
проведеного Українським центром вивчення громадської думки “Соціоінформ”
у 2005 р. (Вибірка: N = 1200 осіб у Львівській області). До анкети цього
дослідження був включений блок питань, розроблений дисертантом. Крім
того, для дослідження динаміки змін у сфері релігійної свідомості
використані дані інших соціологічних досліджень центру “Соціоінформ” за
1997, 2000 та 2003 рр. у тій їх частині, яка була пов’язана із
релігійними аспектами життя мешканців Львівщини та релігійними
практиками віруючих; ці дослідження проводилися за безпосередньої участі
дисертанта.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розроблено
концептуальну модель встановлення соціологічних вимірів релігійної
свідомості, основними положеннями якої є такі:

розширено визначення релігійної свідомості, яка трактується нами як
багатовимірний духовний феномен, специфічний спосіб ставлення до
надприродних явищ, суть і основу якого становить віра у надприродні сили
(яких вважають священними) і / або у релігійне вчення, а також інші
духовні утворення (релігійні цінності, норми, орієнтації, зразки,
упередження тощо); цей комплекс набуває емоційно-вольових ознак та
раціонально осмислюється релігійною людиною, завдяки чому остання як
його носій може здійснювати своєю поведінкою певний вплив на суспільні
явища та водночас залежати від них;

на відміну від жорсткої структурації, яка є домінуючим принципом
дослідження релігійної свідомості, вперше запропоновано розглядати цей
феномен як цілісне духовне утворення та досліджувати його шляхом
з’ясування загальних сутнісних (рівня розвинутості та міри сформованості
ознак) і функціональних (міра впливу – сильна/ слабка, скерованість –
орієнтованість на суспільство/ на особу, характер – періодичний/
системний, зміст – вирішення питань сенсу/ забезпечення схвалення
громадськості тощо) характеристик на основі принципу холізму;

вперше запропоновано розглядати релігійну свідомість як таку, що
функціонує в межах органічно єдиного тривимірного простору, основними
векторами якого є теоретико-пізнавальний (або когнітивний),
емоційно-оціночний (або афективний), діяльнісно-вольовий (або
конативний) рівні розвитку та міра сформованості яких визначає її
функціональну скерованість і суспільну значущість;

вперше в рамках однієї моделі застосовано принципи ієрархізації кожного
з вимірів релігійної свідомості в їх синтезованій єдності. Зокрема, для
дослідження когнітивного виміру було запропоновано застосування принципу
зростаючої раціоналізації, для афективного – принципу посилення
емоційного навантаження, для конативного – принципу ускладнення
домінуючої диспозиції;

вперше визначено 9 індикаторів для дослідження рівня розвитку всіх трьох
вимірів релігійної свідомості, одержаних внаслідок процедур
інтерпретації та операціоналізації основних понять та положень, а саме:
для теоретико-пізнавального виміру – це накопичення побутових релігійних
знань через їх систематизацію та раціоналізацію до гнучкої системи
релігійних знань; для емоційно-оціночного – перехід від релігійних
настроїв через емоції до високих релігійних почуттів; для
діяльнісно-вольового – еволюція від релігійних установок через
спрямованість до ціннісних релігійних орієнтацій; також виділено
27 соціальних показників, одержаних внаслідок комбінаторики індикаторів;

вперше запропоновано типологію релігійної свідомості, яка містить
27 типів релігійної свідомості відповідно до кількості виокремлених
показників, що дає можливість зорієнтуватись у конкретних проявах цього
духовного феномену.

Апробація цієї теоретичної моделі дала змогу одержати такі результати,
що претендують на емпіричну новизну.

Встановлено стан релігійної свідомості населення Львівщини на початку
ХХІ ст.; його характеризують такі риси:

домінування когнітивного виміру з поміркованою представленістю
афективного та слабкою сформованістю конативного вимірів;

відмінності найбільш поширених типів релігійної свідомості серед двох
груп (віруючих та глибоко віруючих) респондентів;

незначний вплив соціально-демографічних чинників на рівень розвитку та
міру сформованості релігійної свідомості (за винятком віку респондентів
та типу поселення);

тенденція зростаючого впливу секуляризації, що найбільше притаманна
віковій групі молоді;

мінімальний вплив релігійної свідомості на громадську думку у сфері
позарелігійного життя.

Практичне значення одержаних результатів. Результати здійсненого
дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого
вивчення стану, функціональної ролі та скерованості релігійної
свідомості населення посткомуністичних суспільств; побудови аналогічних
концептуальних схем дослідження інших різновидів свідомості: політичної,
економічної, екологічної тощо; прогнозування наслідків функціонування
релігійної свідомості через зростання питомої ваги її окремих
асоціальних типів (наприклад, фанатичного); вироблення ряду рекомендацій
щодо формування сильної державної політики, скерованої на подолання
міжконфесійного напруження; підготовки та викладання нормативних і
спеціальних навчальних курсів із соціології релігії, релігієзнавства,
психології релігії, соціології культури у вищих навчальних закладах ІІІ
та ІV рівнів акредитації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати
дисертаційного дослідження були представлені на Міжнародній науковій
конференції “Харківські соціологічні читання” (м. Харків, 2004 та
2005 рр.), звітно-наукових конференціях Львівського національного
університету ім. І. Франка (м. Львів, 2003-2006 рр.), методологічному
семінарі кафедри історії та теорії соціології Львівського національного
університету ім. І. Франка (м. Лвів, 2006 р.), методологічному семінарі
кафедри галузевої соціології Київського національного університету
ім. Т.Г. Шевченка (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи
викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у наукових виданнях,
що включені до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів,
висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи –
238 сторінок, з яких список використаних джерел (168 найменувань) займає
14 сторінок, додатки – 32 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та охарактеризовано
міру її наукової розробленості, визначено мету, завдання, об’єкт,
предмет та методи дослідження, здійснено характеристику наукової новизни
дисертації та з’ясовано питання щодо практичної значущості роботи.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади вивчення феномену
релігійної свідомості” – на основі синтезу теоретичних положень
комплексу соціогуманітарних дисциплін встановлено теоретичні засади
дослідження релігійної свідомості та методологічні принципи побудови її
моделі. На підставі авторського бачення теоретичних засад і
методологічних принципів дослідження за обраною темою розроблена
концептуальна схема аналізу релігійної свідомості.

У розділі здійснено аналіз теоретичного доробку представників
академічного релігієзнавства та соціогуманітарних наук стосовно
використання їх арсеналу в дослідженні релігії та її структурних
компонентів. Було з’ясовано специфіку цих наук у розумінні релігії, її
складових, здійснено селекцію тих теоретичних положень, які допомогли
поглибити уявлення про соціальну роль релігії та розширити теоретичний
простір соціології. Це уможливило визначення місця релігійної свідомості
у багатокомпонентній структурі релігії та встановлення її змісту й суті
зв’язків з іншими складниками, придатними для емпіричного дослідження,
такими як релігійна діяльність, релігійні відносини, релігійні
інститути. Усі ці складники утворюють предметне поле соціології релігії,
сутнісна особливість якої полягає у прагненні виявити зв’язки названих
компонентів із соціальним середовищем, встановленні характеру цих
зв’язків і взаємовпливів та їх дослідної фіксації. Аналіз цих
компонентів у межах соціології може використовувати такі теоретичні
напрацювання соціогуманітарних наук: гносеологічний підхід (філософія),
положення про історичну зумовленість типів сучасної релігійної
свідомості та поведінки, їх генетичний взаємозв’язок з минулими
соціальними устроями і порядками (історія), доробки в дослідженні
психіки віруючої людини на всіх рівнях її функціонування та розмежування
свідомісних і позасвідомих складників (психологія), ідею про
співвідношення традиції та інновації у взаємодії релігії, культури та
суспільства (культурологія) тощо.

Застосування названих теоретичних положень і підходів для дослідження
релігійної свідомості дало змогу виокремити різні способи з’ясування
змісту та структури цього духовного феномену. За допомогою
гносеологічного підходу виокремлено різні рівні релігійної свідомості –
теоретичний та буденний; психологічний підхід робить можливим розгляд
релігійної свідомості в сукупності релігійного світовідчуття,
світосприйняття та світоставлення; культурологічний подає її в єдності
релігійних норм, знань, цінностей, символів, зразків тощо. Окрему увагу
приділено такому духовному утворенню, як релігійна віра, що є стрижнем,
ядром, основою, інтегративною рисою релігійної свідомості. Було
здійснено аналіз її змісту та обґрунтовано положення про те, що віра
містить інтелектуальний, емоційний, вольовий (тобто свідомісні) та
позасвідомий компоненти.

Внаслідок цього у розділі вироблено авторське визначення релігійної
свідомості як особливого духовного феномену, специфічного способу
ставлення до надприродних явищ, суть і основу якого становить віра у
надприродні сили (яких вважають священними) і / або у релігійне вчення;
це віра, що набула емоційно-вольових ознак та раціонально осмислилася
релігійною людиною, завдяки чому остання як її носій може здійснювати
через свою поведінку певний вплив на суспільні процеси та водночас
залежати від них. Усвідомлена релігійна віра становить стрижень
релігійної свідомості, довкола якого розташовуються певні релігійні
істини, норми, символи, цінності, орієнтації, зразки, санкції,
упередження. Всі ці елементи мають теоретико-пізнавальну,
емоційно-оціночну та діяльнісно-вольову складові. Це робоче означення
релігійної свідомості акцентує на чотирьох обов’язкових її ознаках:
наявності релігійної віри, знань про релігію, емоційного ставлення до
неї та волі до реалізації її положень у повсякденних релігійних і ширше
– соціальних практиках. Релігійні знання, емоції та воля є
характеристиками цього різновиду свідомості, тоді як віра надає останній
статусу власне релігійної і становить її фундамент.

Оскільки кожна зі складових релігійної свідомості містить (тією чи іншою
мірою) наслідки пізнавальної діяльності, емоційні переживання та
готовність до участі в релігійному житті, просякнуті вірою, то
запропоновано розглядати релігійну свідомість як цілісне духовне
утворення. Застосування принципу цілісності до визначення релігійної
свідомості дало змогу зробити висновок про доцільність введення у
понятійно-категоріальний апарат моделі її соціологічного дослідження
терміна “вимір”. Виходячи із твердження про те, що поєднання знань,
емоцій та волі зумовлюють усі свідомісні процеси, було побудовано модель
дослідження релігійної свідомості у вигляді тривимірного простору, у
межах якого остання формується, функціонує і набуває певного соціального
значення. Основними вимірами у цьому випадку виступатимуть
теоретико-пізнавальний (когнітивний), емоційно-оціночний (афективний) і
діяльнісно-вольовий (конативний). Зміст першого –
теоретико-пізнавального виміру – становлять погляди та уявлення про
об’єкт віри, об’єкти релігійного відображення і пізнання, а також про
всі ті явища, які можуть усвідомлюватися й пізнаватися в релігійному
плані; змістом емоційно-оціночного виміру є психічні стани, почуття,
прагнення, бажання, поривання, емоції та оцінки віруючого; всі вони
завдяки конативному компоненту (змістом якого є установки, воля,
прагнення і вміння особи здійснювати свою діяльність), набуваючи
особливої спрямованості на надприродне, становлять зміст життя віруючої
людини.

Виходячи з цього, створена теоретична схема ієрархії можливих станів
релігійної свідомості, рівня розвитку та міри сформованості її вимірів.
Для дослідження когнітивного виміру запропоновано застосування принципу
зростаючої раціональності знань (від накопичення побутових знань
релігійного характеру через їх систематизацію та раціоналізацію до
гнучкої системи релігійних знань). Для афективного виміру, відповідно, –
принцип зростання емоційного навантаження (від релігійних настроїв через
емоції до складних почуттів релігійного характеру). Для ієрархізації
конативного виміру запропоновано застосувати положення диспозиційної
концепції В. Ядова (у вигляді переходу від релігійних установок через
спрямованість до ціннісних орієнтацій стосовно релігійного життя).

У цьому ж розділі визначено ряд критеріїв, прийомів та методик для
визначення рівня розвитку й міри сформованості кожного з вимірів. Для
когнітивного виміру релігійної свідомості запропоновано такі критерії,
як повнота знань, логічність, внутрішня узгодженість, обґрунтованість,
ригідність, лабільність тощо. Кожна сходинка в межах когнітивного
вектора має певне функціональне навантаження. Зростання рівня розвитку
когнітивного виміру релігійної свідомості респондента відображає рух від
інтуїтивної (бездоказової) віри до певного, внутрішньо обґрунтованого
релігійного світогляду, який базується на релігійних цінностях і
положеннях. Відбувається перехід від догмату до гнучкої (прагматичної та
часто еклектичної) новітньої свідомості, що дає змогу особі трактувати
релігійні настанови у “зручному” для неї сенсі.

¤

E

I

H < >

1/4

????$?-?????¤??

c

¤

I

???$

????$

?H ?

>

@

1/4

o

$

$

$

ігії в житті особи, підвищення її можливості регулювати емоційні стани у
різних життєвих ситуаціях. Емоції надають особі життєдайної сили для
реалізації релігійних положень та вимог.

Запропоновано також критерії вивчення конативного виміру релігійної
свідомості: характер мотивації вчинків (міра
раціональності/емоційності), домінуючі фактори формування диспозицій
(цінності/ролі, внутрішні переконання/соціальні впливи), наявність
екстраполяції релігійних принципів на диспозиції, не пов’язані із
релігійним життям; збіг/незбіг при співвіднесенні власних та групових
установок тощо. Якщо у конативному вимірі релігійної свідомості
вироблено установки третього та четвертого рівня, то це означає, що
постулати віри мають домінуюче становище у життєдіяльності індивіда. Він
не тільки керується ними у своєму житті, а й відповідно сприймає
оточуючий світ, виходячи зі своїх релігійних поглядів, екстраполює їх на
інші соціально значущі сфери. Якщо конативний рівень релігійної
свідомості утворюють соціальні установки (“attitudes”), то положення
віри реалізуються лише в окремих ситуаціях, схвалюваних чи спровокованих
спільнотою, до якої належить індивід або група. Чим вищим є рівень
установок, що наповнюють конативний вимір релігійної свідомості, тим
більш прогнозованим і системним буде її вплив на поведінку.

Таким чином, внаслідок здійснення усіх підготовчих процедур отримано
модель релігійної свідомості, що має такий вигляд (див. рис.).

ref SHAPE \* MERGEFORMAT

Рис. Тривимірна модель релігійної свідомості

Ця модель втілює собою тривимірний простір, що розкриває основні стани
релігійної свідомості. Стан індивідуальної релігійної свідомості у цій
моделі позначається точкою із трьома координатами (кг; а; к), які
відповідають трьом вимірам. Оскільки кожен з них має три градації, то,
виходячи з теорії комбінаторики можливих типів релігійної свідомості,
можна нарахувати 27 таких типів. Кожен із них має певну функціональну
скерованість та навантаження. При цьому підкреслено, що поєднання
функцій кожного з рівнів розвитку вимірів релігійної свідомості утворює
інтегральне функціональне значення якісно нового ґатунку.

У розділі також проаналізовано наукові праці, присвячені емпіричним
дослідженням українських та зарубіжних авторів у сфері студій релігійних
феноменів. Аналіз цих праць засвідчив відсутність комплексних,
концептуально витриманих методик дослідження релігійної свідомості, її
багатоступеневої типології та узгоджених системних принципів щодо
визначення її функціональної скерованості і соціальної значущості. Проте
ці матеріали були опосередковано використані з метою розширення переліку
можливих прийомів та способів дослідження. Зокрема, нами враховані
положення про співвідношення знань та уявлень щодо релігійного
віровчення, рівень щирості релігійних почуттів і віри, роль останньої у
формуванні поведінкових програм. Крім того, незважаючи на те, що кожен з
авторів використовував свої шляхи дослідження цих аспектів, жоден з них
не привів їх до спільного знаменника, внаслідок чого одержані результати
мали фрагментарний характер.

Таким чином, здійснивши огляд сучасних спроб дослідження релігійної
свідомості, ми дійшли висновку, що запропонована нами концепція вивчення
цього феномену цілковито вписується в сучасну архітектоніку
соціологічного знання і дослідної практики, використовує їх основні
здобутки і водночас осмислює на якісно новому рівні, що дає змогу
сформувати чіткі критерії дослідження проблеми. На цій основі
з’являється можливість виділення нових типів релігійної свідомості та
визначення їх функціональної значущості для суспільства. Отже, в процесі
теоретичного розгляду було обґрунтовано та побудовано концептуальну
модель дослідження релігійної свідомості.

У другому розділі – “Конкретно-соціологічне дослідження стану релігійної
свідомості” – здійснено апробацію концептуальної моделі встановлення
соціологічних вимірів релігійної свідомості. Зокрема, визначено рівень
розвинутості та міру сформованості основних вимірів релігійної
свідомості населення Львівщини у 2005 р., виокремлено домінуючі типи
релігійної свідомості респондентів та з’ясовано їх функціональну
скерованість, проаналізовано релігійну свідомість населення Львівщини з
погляду функціонального підходу.

Аналіз здійснювався кількома етапами. На першому з них була визначена
частка віруючих осіб за принципом самоідентифікації респондентів.
Оскільки віра є визначальною характеристикою релігійної свідомості, то
подальша робота здійснювалась виключно із відповідями респондентів, які
ідентифікували себе як глибоко віруючих (17,5% при N = 210) або ж
віруючих (73,2% при N = 878). Нами виокремлено критерії, за якими
визначались рівень розвитку і міра сформованості трьох вимірів
релігійної свідомості віруючого індивіда, тобто з’ясовано зміст та вагу
кожного індикатора, якими ці виміри конкретизувались. Внаслідок цього
встановлено, що загальний стан релігійної свідомості населення
Львівської області у 2005 р. характеризується значним рівнем розвитку
когнітивного виміру, середнім – афективного та низьким рівнем розвитку
конативного виміру.

Аналіз когнітивного виміру релігійної свідомості свідчить про
переважання декларованого респондентами переходу від систематизованого
(догматизованого) вчення до творчого осмислення релігійних положень. Це
часто спричинює еклектичність, синкретизм та утилітарність релігійної
свідомості, її прагматичну скерованість. Стан розвитку афективного
виміру характеризується переважним домінуванням настроїв та емоцій і
подекуди релігійних почуттів. Це свідчить про тенденції зростання ваги
секуляризаційних процесів і формалізацію релігійної свідомості на
суспільному рівні, а також про все ще досить велику її значущість у
приватному житті. Конативний вимір характеризується домінуванням
переважно соціальних установок і лише подекуди релігійної спрямованості,
що свідчить про незначний вплив релігії на життя особи, групи та
суспільства загалом.

Також виявлено, що релігійна свідомість тих, хто ідентифікував себе як
віруючих та глибоко віруючих, має суттєві відмінності. У межах
когнітивного виміру віруючим респондентам здебільшого притаманна гнучка
раціоналізована система знань, тоді як глибоко віруючим –
систематизоване доктринальне вчення. У межах афективного виміру для
віруючих властиві переважно релігійні настрої, тоді як глибоко віруючим
– релігійні почуття. У межах конативного виміру у свідомості віруючих та
глибоко віруючих домінують соціальні установки, проте представники
останньої групи демонструють більше вольового прагнення до реалізації
релігійних положень у своєму житті.

У цьому розділі також визначено питому вагу кожного з типів релігійної
свідомості, що стали результатом комбінаторики вище окреслених
індикаторів. Зокрема, виявлено, що релігійна свідомість населення
Львівської області у 2005 р. представлена 25 її типами. Найбільш
поширеними типами релігійної свідомості для групи глибоко віруючих є
такі: (кг2; а2; к1), (кг2; а3; к1), (кг3; а2; к1), – тоді як для
віруючих такими є: (кг3; а1; к1), (кг3; а2; к1), (кг1; а1; к1).

Як показало дослідження, жоден з домінуючих типів релігійної свідомості
не здійснює системних впливів на життєдіяльність особи, а тому їх
функціональне навантаження обмежується забезпеченням особистісних потреб
індивіда, що підтверджує загальносвітову тенденцію до уприватнення всіх
сфер життєдіяльності індивіда у сучасному суспільстві, зменшення
суспільної ролі соціальних інститутів включно з релігійними у житті
соціуму. Домінуючі типи релігійної свідомості відображають модифіковану
роль релігії у житті сучасної людини, а саме забезпечення системи
життєвих сенсів, досягнення певної користі або ефекту (добробуту,
оберегу, стабільності тощо), включення до вузької релігійної спільноти,
трансляції традицій, привнесення розради, відчуття внутрішнього комфорту
тощо.

З’ясовано також специфіку домінуючих типів релігійної свідомості для
груп різного віку, рівня освіти та стосовно рівня урбанізації поселень,
у яких мешкали респонденти. Це дало змогу виявити, що зі збільшенням
віку зростає рівень розвитку когнітивного виміру релігійної свідомості
та її афективного наповнення. Зростає зацікавленість суттю релігії, її
особистісна значущість; із зростанням рівня освіти спостерігається
зростання рівня розвитку когнітивного виміру релігійної свідомості, що
супроводжується відносним зниженням рівня розвитку емотивного виміру; із
посиленням процесів урбанізації знижується ступінь емотивного розвитку,
тобто процеси секуляризації пов’язані із розростанням міст та поширенням
їх культурного впливу.

У розділі за допомогою кореляційного та регресійного аналізу отримано
підстави для певних узагальнень. Між рівнем розвитку вимірів релігійної
свідомості та питаннями позарелігійного характеру (такими як проблеми
повсякденного життя людей, розуміння індивідуумом соціальної
справедливості, його економічні чи політичні орієнтації) значної
залежності не спостерігається. Стан релігійної свідомості великою мірою
визначає інтенсивність релігійних практик та контактів із церквою.
Релігія здійснює свій вплив у сучасному суспільстві не прямо, а
опосередковано, виступаючи своєрідним еталоном, положенням якого люди
хотіли б відповідати. Тому, незважаючи на те, що простежити
безпосередній вплив релігійності на суспільство вдається не завжди,
наявність його очевидна, оскільки вона формує наміри індивіда, впливає
на його моральні орієнтири, лягає в базу його світогляду.

Встановлено, що домінуючий тип релігійної свідомості залежить від ряду
соціально-демографічних показників. Рівень розвитку когнітивного виміру
незначною мірою визначається рівнем освіти респондентів та їх статтю.
Рівень розвитку афективного виміру добре корелює з типом (величиною)
поселення, віком респондента та частотою відвідування церкви. Міра
сформованості конативного виміру корелює зі статтю респондента та його
освітою. Виявлено наявність зв’язку між рівнями розвитку афективного та
конативного вимірів: із зростанням інтенсивності емоційних проявів у
релігійній свідомості індивіда зростає питома вага домінуючих
диспозиційних утворень. Встановлено, що відвідування церви найчастіше
практикують особи із другим (середнім) рівнем розвитку когнітивного
виміру. Частота здійснення релігійних практик підвищується із зростанням
рівня розвитку афективного та конативного вимірів. У свою чергу,
“воцерковлення” сприяє розвитку афективного та конативного вимірів
релігійної свідомості.

Розділ завершено міркуваннями щодо найбільш ефективних прийомів аналізу
даних, отриманих внаслідок реалізації моделі встановлення соціологічних
вимірів релігійної свідомості. Зокрема, вказано можливі способи
групування типів релігійної свідомості з метою уникнення труднощів,
спричинених значною варіативністю показників, вироблених у рамках
моделі. Це групування шляхом поєднання між собою найбільш/найменш
поширених типів релігійної свідомості та здійснення аналізу з
урахуванням цих укрупнених змінних; порівняння між собою позицій
респондентів з полярними (і вагомими) типами релігійної свідомості тощо.
Зроблено припущення про ефективність групувань на базі визначення
значень коефіцієнтів кореляції явищ та стану розвитку вимірів релігійної
свідомості. Ефективним також є аналіз не лише типів свідомості, а й
стану її вимірів в цілому. Ще один спосіб групування типів релігійної
свідомості можна назвати творчим. Це шлях, коли дослідник об’єднує в
моделі ті типи релігійної свідомості, спільний вплив яких йому було б
цікаво визначити, або коли він виходить із власних гіпотез та завдань.

Таким чином, у другому розділі продемонстровано результати апробації
моделі встановлення соціологічних вимірів релігійної свідомості.
Визначено можливі способи інтерпретації результатів, зібраних за її
допомогою, та доведено, що внаслідок використання такої моделі можна
отримати детальну фіксацію стану цього різновиду сучасної масової
свідомості.

ВИСНОВКИ

У висновках підбито підсумки дисертаційної роботи та сформульовано її
основні результати. Запропоновано авторське визначення релігійної
свідомості, яке акцентує на її субстанціональних ознаках та
функціональному характері. Подальший перехід до операціоналізації
поняття релігійної свідомості дає змогу розглядати її як єдність
релігійної віри, знань про релігію, емоційного ставлення до неї та волі
до реалізації її положень. Додержання принципу холізму у вивченні дає
можливість вимірювання її загальних сутнісних та функціональних
характеристик на противагу штучному розчленуванню цілісних за характером
духовних процесів та явищ, які становлять цей духовний феномен.

Застосування принципу цілісності до авторського розуміння релігійної
свідомості зробило доцільним уведення до понятійно-категоріального
апарату моделі соціологічного дослідження релігійної свідомості терміна
“вимір”. Виходячи із твердження про те, що поєднання знань, емоцій та
волі зумовлюють усі свідомісні процеси, отримано модель дослідження
релігійної свідомості у вигляді тривимірного простору, у межах якого
остання формується, функціонує і набуває певного значення. Основними
вимірами у цьому випадку виступатимуть: теоретико-пізнавальний,
емоційно-оціночний і діяльнісно-вольовий.

Для визначення рівня розвитку та міри сформованості кожного з вказаних
названих запропоновано критерії ієрархізації їх складників. Для
когнітивного виміру застосовано критерій зростаючої раціоналізації, для
афективного – міра емоційного навантаження, для конативного – посилення
модальності та скерованості установок на релігійну діяльність. Як
наслідок, усі виміри мають три градації, що характеризують висхідний
характер розвитку та міру сформованості релігійної свідомості:
когнітивний – як процес переведення накопичених у процесі повсякденної
життєдіяльності релігійних знань у систематизовані релігійні знання, а
далі формування гнучкої раціоналізованої системи релігійних знань;
афективний – як перехід від релігійних настроїв через емоції до високих
релігійних почуттів; конативний – як зміна соціальних установок,
пов’язаних із релігійним життям, спрямованістю на дію, а згодом –
релігійними ціннісними орієнтаціями як основним мотивом життєдіяльності.

Запропонована модель дослідження релігійної свідомості дає змогу
здійснити її структурування та досить повну типологізацію її можливих
станів; усього їх нараховується 27, що зумовлено кількістю можливих
комбінацій рівнів розвитку трьох вимірів релігійної свідомості
відповідно до міри їх сформованості. На основі запропонованої
типологізації можна робити висновки також про функціональну скерованість
та значущість релігійної свідомості як для особи, так і для її оточення
і суспільства в цілому.

Апробація цієї дослідної моделі дає змогу зробити загальний висновок про
те, що авторська модель соціологічного аналізу релігійної свідомості
уможливлює адекватне визначення багатовимірного стану релігійної
свідомості населення, виявлення її домінуючих типів, їх вагу та
співвідношення, а також побудову характеристик кожного типу свідомості,
виходячи з ознак, що притаманні кожному рівню розвитку вимірів моделі.
За її допомогою видається можливим максимально об’єктивно визначити міру
впливу певного типу релігійної свідомості на оточуюче середовище і
стратегічну та повсякденну поведінку індивіда, з’ясувати фактори їх
формування та функціонування, виявити специфіку носіїв кожного з них.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Зайцева-Чіпак Н.О. Соціологічні виміри релігійної свідомості //
Методологія, теорія і практика соціологічного дослідження сучасного
суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Вид. центр Харківського
національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 383-387.

2. Зайцева-Чіпак Н.О. Релігійна свідомість як чинник мінімізації ризиків
перехідного періоду (на прикладі Львівської області) // Чорнобиль і
соціум. – К.: Фоліант, 2004. – Т. 10. – С. 81-94.

3. Зайцева-Чіпак Н.О. Стан релігійної свідомості населення Львівщини
(результати апробації авторської моделі дослідження феномену) //
Методологія, теорія і практика соціологічного дослідження сучасного
суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Вид. центр Харківського
національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2005. – C. 471-476.

АНОТАЦІЯ

Зайцева-Чіпак Н.О. Соціологічні виміри релігійної свідомості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. –
Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та
муніципального управління”. – Запоріжжя, 2007.

У дисертації здійснюється розробка, обґрунтування та апробація моделі
встановлення вимірів релігійної свідомості. Розкривається зміст поняття
“релігійна свідомість”, пропонується досліджувати її як цілісне
утворення, що не підлягає розчленуванню. Встановлюються її соціологічні
виміри, якими є теоретико-пізнавальний, емоційно-оціночний та
діяльнісно-вольовий. Визначаються принципи їх ієрархізації, критерії,
прийоми та методики для визначення рівня розвитку кожного з них.

Здійснюється емпіричний аналіз стану релігійної свідомості та її зв’язку
із соціально-демографічними характеристиками мешканців Львівської
області у 2005 р.

Ключові слова: релігія, релігійна свідомість, вимір, модель,
теоретико-пізнавальний, емоційно-оціночний, діяльнісно-вольовий виміри.

АННОТАЦИЯ

Зайцева-Чипак Н.А. Социологические измерения религиозного сознания. –
Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. –
Гуманитарный университет “Запорожский институт государственного и
муниципального управления”. – Запорожье, 2007.

Диссертация посвящена обоснованию, построению и апробации модели
определения измерений религиозного сознания. С этой целью определяется
место религиозного сознания в структуре религии, а также возможные
подходы к его изучению. Как результат, предлагается рассматривать
религиозное сознание в качестве некоего целостного духовного феномена,
состояние которого определяется путем изучения состояния его основных
измерений – теоретико-познавательного, эмоционально-оценочного,
деятельностно-волевого.

Для этого предлагаются следующие принципы иерархизации каждого из
измерений: для теоретико-познавательного – принцип возрастающей
рациональности (от накопленных бытовых религиозных знаний через их
систематизацию и рационализацию к гибкой системе религиозных знаний);
для эмоционально-оценочного – принцип возрастания эмоционального
напряжения (от настроений через эмоции к религиозным чувствам); для
деятельностно-волевого – принцип повышения мотивации на религиозную
деятельность. Также предложен ряд критериев, приемов и методик для
определения степени развития каждого из измерений, позволяющих
произвести количественное сравнение и исследование его компонентов, а
также его качественный замер. Было получено 9 индикаторов для изучения
состояния измерений религиозного сознания; их комбинаторика позволяет
вывести 27 социальных показателей, которые характеризируют состояние
религиозного сознания, то есть обозначают его возможные типы. Каждый из
них в определенной мере является результатом влияния социальной среды, а
также носителем специфических функций. Набор этих функций является
интегральным функциональным значением, результатом слияния функций
каждого из уровней развития измерений религиозного сознания, но
качественно нового порядка.

Таким образом, была разработана модель определения измерений
религиозного сознания, которая позволяет определять состояние
религиозного сознания, его наиболее часто встречаемые типы, содержание и
характер их влияния на общественные явления и функциональную значимость
для самого индивида. Это, в свою очередь, позволяет прогнозировать
тенденции развития религиозного сознания и характер его влияния на
социальную реальность.

Апробация модели дала возможность определить степень развития и меру
сформированности каждого из выделенных измерений, а также их
соотношение, доминирующие типы религиозного сознания и их функциональную
нагрузку, факторы, определяющие формирование того или иного типа
религиозного сознания, а также силу его влияния на общественные явления.
Всё это в совокупности подтвердило действенность предложенной схемы для
социологического анализа религиозного сознания.

Ключевые слова: религия, религиозное сознание, измерение, модель,
теоретико-познавательное, эмоционально-оценочное, деятельностно-волевое
измерение.

ANNOTATION

Zaitseva-Chipak N.O. Sociological measuring of religious consciousness.
– Manuscript.

Dissertation on gaining of a scientific degree of the candidate of
sociological sciences after speciality 22.00.04 – special and branch
sociology. – University of the Humanities “Zaporizhya Institute of
Public and Municipal Administration”, Zaporizhya, 2007.

Present dissertation is dedicated to carry out next items:

the development, ground and approbation of the coming of the
sociological measuring of religious consciousness model, is carried out;

the meaning of the concept “religious consciousness” opens up, it is
suggested to explore it as integral object which is not subject of
partition;

the social measuring of religious consciousness are determined, which
are: theoretical – cognitive, emotionally-evaluative and
actively-volitional;

principles of hierarchical classification, criteria, receptions and
methods for determination of development degree of each of measuring are
cleared there;

the empiric analysis of condition of religious consciousness and his
connection with socially-demographic descriptions of habitants of Lvov
is carried out.

Key words: religion, religious consciousness, measuring, model,
theoretical-cognitive, emotionally-evaluation and actively-volitional
measuring.

Зайцева-Чіпак Наталія Олександрівна

СОЦІОЛОГІЧНІ ВИМІРИ РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Підписано до друку 19.03.07. Формат 60(84/16. Папір друкарський.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.

Зам. № 94. Тираж 100 прим.

Виготовлено на поліграфічній базі Гуманітарного університету “ЗІДМУ”

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б

Почуття

Емоції

Чуттєвий тон

Ціннісні орієнтації

Базові установки

Аттитюди

Накопичення знань

Систематизовані знання

Гнучка система знань

Конативний

Афективний

Когнітивний

Похожие записи