ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

РОЛІНСЬКИЙ Володимир Іванович

УДК 343.226: 347.157

Соціально-педагогічні умови профілактики насильства щодо підлітків

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук
України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Оржеховська Валентина Михайлівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

завідувачка лабораторії превентивного виховання.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук

Лактіонова Галина Михайлівна, Інститут педагогіки і
психології професійної освіти АПН України,

старший науковий співробітник відділу проблем виховання у
професійно-технічних закладах;

кандидат педагогічних наук, доцент

Кривуша Віктор Іванович,

Київський юридичний інститут МВС України, професор кафедри
психолого-педагогічних основ роботи з персоналом.

Провідна установа – Запорізький національний університет, кафедра
управління і соціальної педагогіки, Міністерство освіти і науки України,

м. Запоріжжя.

Захист дисертації відбудеться “21” червня 2005 року о 14 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем
виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського,
9; 8-ий поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем
виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “20” травня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Г.П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна, ставши на шлях розбудови
демократії в умовах утвердження ринкових відносин, переживає негативні
соціальні явища. До таких явищ належить і насильство, яке значною мірою
загрожує життєдіяльності людини. Між тим Конституція України визнає
життя і здоров’я людини одними з найвищих соціальних цінностей.

Закон України “Про загальну і середню освіту” одним з головних визначає
завдання захисту неповнолітніх від різних форм насильства в контексті
Всесвітньої декларації прав дитини. Ці ж завдання визначені й Державними
стандартами середньої освіти.

Актуальною для дослідження є резолюція, ухвалена 57-ю сесією Генеральної
Асамблеї ООН № 57 (березень 2004 року) про проведення досліджень
проблеми насильства щодо дітей.

Профілактиці насильства щодо підлітків присвячено ряд досліджень.
Теоретико-методологічні засади цієї проблеми сформульовано у працях
М.Ганді, А.Гусейнова, М.Кінга, Л.Толстого.

Психологічні аспекти насильства щодо підлітків розроблялися у
дослідженнях А.Асмолова, Б.Братуся, Т.Драгунової, В.Знакова,
Н.Зинов’євої, Л.Зюбіна, Н.Левітова, Н.Максимової, Н.Михайлової,
К.Сельченок, Л.Семенюк, Н.Солдатенко, Н.Тарабриної, Д.Фельдштейна.
Проблемі насильства були також присвячені роботи зарубіжних психологів:
А.Бандура, Р.Берона, А.Брауна, К.Бютнера, А.Мічерліха, М.Пападопулу,
Д.Річардсона, Р.Соонетс, З.Фрейда, З.Хола, В.Холичер.

Проблему насильства та агресії досліджували соціологи Р.Арон, К.Вільсон,
Ш.Волін, Г.Ковганич, Г.Моргентау, Р.Нібур, Д.Стей.

Розробку педагогічних аспектів вирішення згаданої проблеми здійснювали
Ю.Антонян, М.Асанова, П.Блонський, В.Боровик, Л.Волинець, Ф.Думко,
М.Казакіна, В.Караковський, В.Ковальов, Г.Лактіонова, В.Моралов,
В.Оржеховська, П.Пономаренко, В.Сатиров, С.Тадіян, Т.Федорченко,
В.Фуркало, Н.Щербак.

Юридичним аспектам насильства щодо підлітків присвячені дослідження
С.Ашмедової, Т.Барило, Ф.Бурчака, Б.Волкова, Г.Єрошина, Д.Керимова,
І.Кона, В.Кривуші, Г.Краснюка, Ф.Лопушанського, Е.Мельникова,
Г.Миньковського, О.Пристанської, Ю.Пудовочкіна, І.Туктарової.

Медичний аспект проблеми вивчався лікарями Ю.Антонян, Б.Ворником,
Т.Говорун, С.Поздняковою, А.Ткаченко.

Проведений нами аналіз наукових досліджень підтвердив, що в сучасних
умовах недостатньо здійснюється цілеспрямований процес орієнтації
педагогічних колективів на запобігання проявів насильства в освітньому
середовищі. Концепція такого підходу базується на гуманістичних засадах,
в основі яких лежать завдання захисту дитини, надання їй допомоги у
попередженні і подоланні всіляких форм насильства.

Важливе практичне значення цієї роботи та недостатня розробленість її
теоретичних аспектів зумовили вибір теми дослідження –
“Соціально-педагогічні умови профілактики насильства щодо підлітків”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукової
роботи є частиною проблемної теми лабораторії превентивного виховання
Інституту проблем виховання АПН України “Науково-методичні засади
розробки і впровадження інтерактивних технологій у превентивному
вихованні”, державний реєстраційний номер 0102U000842. Тема дослідження
затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання України
(протокол № 3 від 25 березня 2004 року) й узгоджена в Раді з координації
наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України
(протокол № 4 від 28.04.2004 р.).

Об’єкт дослідження – процес профілактики насильства щодо підлітків у
загальноосвітньому навчальному закладі.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи профілактики фізичного та
психічного насильства щодо підлітків.

Мета дослідження – розробити, теоретично обґрунтувати та
експериментально перевірити соціально-педагогічні умови підвищення
ефективності профілактики насильства щодо підлітків.

Гіпотезою дослідження висунуто припущення, що процес профілактики
насильства щодо підлітків буде ефективно здійснюватись за таких умов як:
реалізація можливостей виховного процесу у профілактиці насильства в
школі; використання потенціалу сімейного виховання у попередженні та
подоланні насильства щодо підлітків та забезпечення соціального захисту
підлітків у нових формах самоврядування.

Визначена мета і висунута гіпотеза обґрунтували вирішення наступних
завдань дослідження:

— з’ясувати соціально-педагогічні передумови профілактики насильства
щодо підлітків, чинники його детермінації;

— розробити характеристики підлітків щодо можливостей здійснення ними
насильницьких дій, визначити ступені їх прояву у поведінці;

— розробити й обґрунтувати структурно-логічну модель профілактики
насильства щодо підлітків, критерії, показники та рівні сформованості
відповідальної поведінки підлітків;

— визначити, експериментально перевірити ефективність
соціально-педагогічних умов, змісту, форм і методів профілактики
насильства щодо підлітків та розробити методичні рекомендації з
впровадження результатів дослідження у практику роботи загальноосвітніх
навчальних закладів.

Для розв’язання визначених завдань і перевірки гіпотези
використовувалися методи дослідження:

— теоретичного пошуку: аналіз філософської, педагогічної, психологічної,
соціологічної, юридичної, медичної літератури, що дало змогу уточнити
зміст поняття “насильство”, порівняння, класифікація, систематизація й
узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено
сутність та соціально-педагогічні умови профілактики насильства щодо
підлітків; за допомогою методу теоретичного моделювання розроблено
структурно-логічну модель профілактики насильства щодо підлітків;

— емпіричного характеру: діагностичні (анкетування, інтерв’ювання,
опитування, бесіди, тести, тренінги); прогностичні (експертних оцінок,
узагальнення належних характеристик тощо) – отримані за їх допомогою
дані було використано при визначенні ступенів прояву насильства щодо
підлітків; у процесі використання обсерваційних (констатуючий та
формуючий етапи експерименту) та праксиметричних методів (аналіз
перспективного і масового досвіду, результатів діяльності) було
підтверджено висунуту гіпотезу дослідження.

Теоретико-методологічною основою дослідження є концепція цілісного
педагогічного процесу; закономірності формування особистості та її
всебічний розвиток; досягнення філософської, психолого-педагогічної,
соціальної, медичної науки і практики щодо профілактики насильства;
праці педагогів, психологів, соціологів, юристів, медиків, фізіологів,
антропологів з питань насильства, агресії та їх профілактики щодо
підлітків.

Для уточнення вихідних позицій використовувалися матеріали галузевих
нормативно-правових документів з проблеми дослідження, перспективний
досвід шкіл України та зарубіжжя.

Дослідження проводилось протягом 2000 – 2004 років у три етапи.

На першому – пошуково-констатуючому етапі (2000 – 2001 рр.) вивчався
стан досліджуваної проблеми у філософській, педагогічній, психологічній,
соціологічній, юридичній, медичній літературі. Обґрунтовано
теоретико-методологічні підходи до вирішення проблеми профілактики
насильства щодо підлітків. Визначено об’єкт, предмет, мету,
сформульовано робочу гіпотезу і дослідно-пошуковий етап експерименту;
розроблено методику формуючого етапу експерименту.

На другому – формуючому етапі (2002 – 2003 рр.) здійснено
дослідно-експериментальну перевірку гіпотези дослідження; на основі
діагностичних даних апробовано методику організації профілактики
насильства щодо підлітків. У процесі роботи уточнено положення гіпотези
дослідження; розроблено структурно-логічну модель профілактики
насильства щодо підлітків та технології її впровадження. Проведено
контрольні зрізи, узагальнено й проаналізовано експериментальні
матеріали.

На третьому – узагальнюючому етапі (2004 р.) здійснено повну обробку
одержаних у процесі дослідження матеріалів, оформлено їх результати;
розроблено і видано навчально-методичний посібник; впроваджено у
практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів
структурно-функціональну модель профілактики насильства щодо підлітків.

Експериментальна база дослідження. Основною експериментальною базою були
визначені загальноосвітні навчальні заклади: № 28, 183 м. Києва, № 6, 7
м. Одеси, № 37, 49 м. Севастополя. Окремі позиції відпрацьовувалися в
загальноосвітніх навчальних закладах Рівненської та Черкаської областей,
м. Києва.

Всього експериментом було охоплено 770 осіб, зокрема, в
експериментальних класах 378 учнів та 392 у контрольних.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше визначена
змістовна, функціональна, соціально-педагогічна сутність феномену
насильства щодо неповнолітніх; вікові, гендерні та індивідуальні
особливості проявів насильства у поведінці підлітків; характеристики їх
поведінкових проявів щодо можливостей скоєння насильницьких дій;
обґрунтовано структурно-логічну модель профілактики насильства щодо
підлітків; визначено зміст і форми діагностико-корекційної роботи з
попередження і подолання проявів насильства в школі; включення в процес
профілактики вчителів, батьків і самих учнів.

Теоретична значущість дослідження полягає у визначенні та науковому
обґрунтуванні ступенів прояву насильства у поведінці підлітків;
виявленні соціально-педагогічних умов, які детермінують зміст та
динаміку позитивних змін у формуванні відповідальної поведінки
підлітків, та науковому обґрунтуванні критеріїв, показників і рівнів її
сформованості; оптимізації процесу вироблення відповідальної поведінки у
різних категорій підлітків.

Практичне значення дослідження полягає в узагальненні практичного
досвіду загальноосвітніх навчальних закладів щодо проявів насильства у
поведінці підлітків; визначенні педагогічних умов, що впливають на
підвищення ефективності процесу профілактики насильства щодо підлітків;
у розробці і впровадженні ефективних моделей попередження і подолання
насильства щодо підлітків, а також у розробці та апробації системи
навчально-виховних впливів, що сприяють виробленню позитивних моделей
поведінки підлітків і можуть бути застосовані у практиці
загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, роботі комісій у
справах неповнолітніх, соціальних служб для молоді, правоохоронних
органів.

Особистий внесок дисертанта полягає у розробці та апробації
структурно-логічної моделі профілактики насильства щодо підлітків,
визначенні моделей поведінки; у модифікації змісту, засобів, форм
профілактичної роботи; організації та проведенні експериментальних
досліджень. У наукових працях, що подані, дисертанту належать усі
результати досліджень, що стосуються діагностико-корекційних аспектів
профілактичної роботи, технологій сімейного виховання, а також розробки
форм і методів діяльності учнівського самоврядування стосовно
соціального захисту підлітків.

Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечується
теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних положень;
застосуванням комплексу засобів, форм і методів дослідження, адекватних
об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного
та якісного аналізу отриманих результатів, а також достатньою тривалістю
дослідно-експериментальної роботи; поетапною структурою дослідження;
відповідністю теоретичних положень і висновків як між собою, так і з
даними дослідно-експериментальної роботи.

На захист виносяться:

зміст та соціально-педагогічна сутність поняття “насильство”, чинники
його детермінації;

типології підлітків щодо можливостей скоєння ними насильницьких дій та
ступені їх прояву;

структурно-логічна модель профілактики насильства щодо підлітків,
критерії, показники та рівні сформованості відповідальної поведінки;

науково обґрунтовані та експериментально перевірені
соціально-педагогічні умови профілактики насильства щодо підлітків;

методичні рекомендації з впровадження результатів дослідження у практику
роботи загальноосвітніх навчальних закладів.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у процесі
експериментальної роботи, публікаціях і виступах на Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Життя і здоров’я дитини: пріоритети
освіти і охорони здоров’я” (м. Київ, грудень 2001 р.), на Другій
Міжнародній науково-практичній конференції “Валеологія: сучасний стан,
напрями та перспективи розвитку” (м. Харків, квітень 2004 р.); на
науково-методичних семінарах та семінарах-тренінгах, які проводилися
лабораторією превентивного виховання та науково-методичним центром
середньої освіти Міністерства освіти і науки України у 2002 – 2004
роках, на міжнародній науково-практичній конференції “Цінності
християнської культури як фактор морально-етичного формування
особистості” (м. Київ, жовтень 2001 р.), на Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Проблеми девіантної поведінки: історія,
теорія, практика” (м. Київ, листопад 2002 р.), науково-практичній
конференції “Комплексна реабілітація дитини: стратегія, технології,
перспективи” (м. Київ, січень 2002 р.), на Круглому столі Українського
центру політичного менеджменту “Агресивність на телеекрані: оцінка
фахівців” (м. Київ, квітень 2004 р.), на модульному семінарі-тренінгу
“Профілактика насильства щодо неповнолітніх в контексті соціальної
освіти в Україні (м. Київ, 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 праць, з них 5
надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та 1 авторський
навчально-методичний посібник.

Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів,
висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної
літератури (207) найменувань. Загальний об’єм дисертаційної роботи
складає 236 сторінок, основний зміст викладено на 180 сторінках. Робота
містить 20 таблиць, 5 рисунків, 4 діаграми на 18 сторінках та 13
додатків на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження,
визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і етапи дослідження,
сформульовано гіпотезу, теоретико-методологічну основу дослідження;
розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість одержаних
результатів, визначено експериментальну базу, достовірність, особистий
внесок дисертанта, сформульовано основні положення, які виносяться на
захист.

У першому розділі “Профілактика насильства щодо підлітків як
соціально-педагогічна проблема” розкривається стан розробки проблеми
профілактики насильства щодо підлітків та ідей і напрямів розв’язання
проблеми. Аналізується багатоплановість явища насильства і його
відображення в різноманітних аспектах: духовних, філософсько-етичних,
юридичних, соціологічних, соціально-економічних,
соціально-психологічних, індивідуально-психологічних, психічних,
медико-біологічних, педагогічних.

Насильство щодо підлітків – це дії або бездіяльність, які застосовуються
примусово однією стороною над іншою з метою фізичного, психічного,
сексуального задоволення.

Зокрема, психічне (емоційне) насильство щодо підлітків – це будь-яка
дія, що викликає у дитини стан емоційної напруги, піддаючи небезпеці
віковий розвиток її емоційного життя. Фізичне насильство щодо підлітків
– це навмисні дії, що викликають у них відчуття фізичного болю.

Соціокультурними детермінантами насильства щодо підлітків є нерозуміння
суспільством насильства як соціальної проблеми; неефективна превентивна
політика держави; відсутність у суспільній свідомості чіткої оцінки
фізичних покарань, психічних образ; демонстрація насильства через засоби
масової інформації; недосконале законодавство.

Особливо загрозливим є вплив насильства через екран (телевізійне
насильство), вплив відеоігор, насильство через Інтернет тощо.
Український телеглядач сцени агресії бачить у середньому кожні 16
хвилин, а в період з 19.00 до 23.00 цей умовний інтервал скорочується до
12 хвилин. Численні сцени погроз, насилля, громадського безпорядку на
екрані постійно зростають. Найнебезпечнішим є те, що насильство має дуже
серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, напади
депресії, помсти, наркотичну (алкогольну) залежність, відчуття
відсутності допомоги, безнадійності або безсилля, брак самоповаги тощо.
Підлітки починають вважати насильство припустимою моделлю поведінки і
навіть способом розв’язання своїх проблем.

Прояви насильства у поведінці підлітків мають вікові, гендерні й
індивідуальні особливості. Це спричинено труднощами і складнощами
розвитку підлітка: його надмірною збудливістю, потребами у
стихійно-груповому спілкуванні, критичному осмисленні себе і
навколишніх, прагненні до протесту, особливістю природи підліткової
агресивності (фізичної, вербальної, непрямої, негативізму), гендерними
відмінностями та ін.

Виділено п’ять типів підлітків залежно від їх видів ставлень, системи
цінностей, типів поведінки, видів і ступенів проявів агресії:
активно-позитивний, пасивно-позитивний, ситуативно-нестійкий,
пасивно-негативний, активно-негативний. Це дало можливість
проаналізувати ситуації, що порушують процес особистісного становлення,
створюють об’єктивні передумови для виникнення і прояву таких рис
особистості, які стають основою її поведінки як об’єкта чи суб’єкта
насильства (таблиця 1).

До першого типу (активно-позитивні) належить 14,5% підлітків. Це
просоціально налаштовані учні, які є принциповими противниками
насильства. Другий тип (26,1%) – пасивно-позитивні – відрізняються своєю
байдужістю до поведінки однолітків і є потенційно спроможними скоїти
насильницькі дії. Значна кількість підлітків – 31,2% відноситься до
третього типу – ситуативно-нестійких. Вони, зазвичай, періодично скоюють
насильницькі дії, потрапивши у відповідні ситуації. Четвертий тип –
пасивно-негативні (таких 23,0%) часто скоюють насильницькі дії,
проявляючи частіше психічну, ніж фізичну агресію. П’ятий тип –
активно-негативний. Їхня кількість незначна – на 770 учнів таких
виявилось 5,2%. Таблиця 1

Характеристики

підлітків щодо можливостей скоєння ними насильницьких дій

Групи підлітків Перша група Друга група Третя група Четверта група П’ята
група

Типологія підлітків Активно-позитивні

зі стійкою позитивною спрямованістю Пасивно-позитивні

з переважаючою позитивною спрямованістю Ситуативно-нестійкі

з незначною негативною спрямованістю Пасивно-негативні

з переважаючою негативною спрямованістю Активно-негативні

зі стійкою негативною спрямованістю

Види ставлень Принциповий.

До проявів насильства ставляться негативно, намагаються активно їм
протистояти Байдужий.

До проявів насильства ставляться байдуже, інших не засуджують, інколи
самі можуть так вчинити Суперечливий.

Зрідка проявляють насильство, виправдовують мотиви своїх і чужих
негативних вчинків Раціональний.

Часто вчиняють насильницькі дії, завжди їх виправдовують Руйнівний.

Дуже часто (постійно) вчиняють насильницькі дії, які відзначаються, як
правило, жорстокістю

Система цінностей Стійка моральна позиція.

Соціально зорієнтовані гуманістичні цінності Недостатньо стійкі.

Цінності незначно деформовані, переважають матеріальні і дозвіллєві
інтереси Нестійкі.

Протиріччя між позитивними і деформованими цінностями молодіжної
субкультури. Однобічність інтересів Раціонально-вибіркові.

Переважають деформовані цінності й інтереси. Солідарність з нормами
насильницьких дій Стабільно негативна моральна позиція.

Аморальні цінності і стосунки. Споживацьке витрачання часу

Типи поведінки Відповідальна,

впевнена з почуттям власної гідності Пасивна,

ігнорування особистісних інтересів домінування бажань думок інших
Пасивно-нестійка,

реально не управляють своїм життям, рішення за них приймають інші

Агресивно-пасивна,

постійно придушують свої почуття, що викликає дискомфорт і агресію
Прагнення систематично шкодити навколишнім

Вид агресії Не проявляють агресію Непряма Негативізм, вербальна Фізична,
негативізм, вербальна Фізична, непряма, вербальна, негативізм

Ступені прояву насильства Низький,

проявляється дуже рідко декілька разів на рік Нижче середнього,

проявляється зрідка, щомісяця Середній,

проявляється часто, щотижня Вище середнього,

проявляється дуже часто, декілька разів на тиждень Високий,

проявляється постійно, майже щодня

Однак вони небезпечні для шкільного колективу. Вони, як правило,
проявляють фізичну агресію, влаштовують бійки, їхні дії зловмисні.

Аналіз даних про факти жорстоких дій або знущання щодо підлітків з боку
навколишніх засвідчив, що найбільше підлітки піддавались жорстоким діям
з боку ватажків та членів дитячих груп (серед них хлопці – 56%, дівчата
– 53%); старших братів або сестер (відповідно 42 і 39 відсотків);
батьків або вітчимів (34 і 28 відсотків); незнайомих дорослих (38 і 42
відсотки); учнів старших класів школи (26 і 17 відсотків); вчителів (23
і 16 відсотків). Найменше страждають підлітки від працівників міліції
(хлопці – 11%, дівчата – 7%); однокласників (відповідно 16 і 12
відсотків). Зокрема, фізичному насильству (побиття дитини, смикання за
волосся, щипання, по дряпання, штовхання, ляпаси) піддаються з боку
батьків, рідних – 81%, 12% – з боку вчителів, 73% – з боку шкільного
оточення і 62% з боку “вулиці”.

Підлітки страждають від психічного (емоційного) насильства (залякування,
погрози, постійна критика, образи, глузування, нехтування проблемами
дитини). Зокрема, з боку батьків, рідних – 89%; вчителів – 83%;
шкільного оточення – 68%; “вулиці” – 71%.

Соціально-педагогічні наслідки насильства дуже негативні: розвиваються
страхи, знижується самооцінка, самоповага, почуття меншовартості тощо.
До того ж, третина підлітків, які зазнали тих чи інших форм насильства,
самі згодом проявляють його щодо однолітків чи менших за віком. Для
з’ясування кількісних та якісних показників насильства були визначені
ступені його прояву, тобто інтенсивності. Зокрема, високий ступінь
прояву – виявляється постійно, майже щодня; вище середнього – дуже
часто, декілька разів на тиждень; середній – часто, щотижня; нижче
середнього – зрідка, щомісяця; низький – проявляється дуже рідко,
декілька разів на рік.

8

- D ? I ?

O

O

8

:

?:

< >

@

B

D

F

t

v

- D ? I -

¦

?

Oe0

qoeqssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssss

O

@

@

@

@

@

@

@

J

???нтальних колективах: високий – 13,5%; вище середнього – 25,4%;
середній – 31,8%; нижче середнього – 16,2%; низький – 13,1%, у
контрольних колективах відповідно: 14,2; 26,7; 31,9; 17,0 та 10,2%.

Спроектована для більш якісного здійснення констатуючого експерименту
структурно-логічна модель профілактики насильства щодо підлітків
(рисунок 1) допомогла з’ясувати стан сформованості відповідальної
поведінки підлітків через види ставлень: до людей, наявність моральної
позиції щодо насильства, ініціативи у розв’язанні конфліктів; визнання
цінності іншої людини; повагу до інтересів і поглядів оточуючих; вміння
поступатися особистими інтересами і поглядами; поведінкові прояви;
толерантне реагування на різні життєві ситуації; вміння висловлювати
свої думки, переконання, почуття, не порушуючи права інших, не
принижуючи інших. З’ясувалось, що переважна більшість підлітків – 62,0%
має середній і нижче середнього рівень сформованості відповідальної
поведінки, і лише 17,1% – високий. Це співвідноситься з вище середнім,
середнім і низьким ступенями проявів насильства. Чим вищий рівень
сформованості відповідальної поведінки, тим нижчим є ступінь проявів
насильства. За таких умов і в експериментальних і в контрольних
колективах ці дані виявилися практично однаковими.

Причиною таких негативних показників були наступні фактори: недостатній
рівень організації навчально-виховного процесу з профілактики насильства
щодо підлітків; невикористання виховних можливостей сім’ї та відсутність
активної участі самих учнів як суб’єктів виховного процесу.

На розв’язання цих проблем були спрямовані завдання формуючого
експерименту.

У другому розділі “Шляхи удосконалення профілактики насильства щодо
підлітків” розкрито методику формуючого етапу експерименту, зміст,
форми, методи, педагогічні технології та соціально-педагогічні умови
профілактики насильства щодо підлітків.

Найбільш ефективними виявилися такі соціально-педагогічні умови:

а) цілеспрямоване здійснення комплексного підходу до
психолого-педагогічної діагностики з метою виявлення груп ризику,
прогностичного передбачення можливих проблемних ситуацій, створення
позитивного мікроклімату у системі стосунків “учні – вчителі – батьки”;

б) усунення помилок у виховному процесі; визначення стратегії
попередження та подолання агресивної поведінки підлітків, допомоги і
підтримки неповнолітніх, що піддаються насильству; застосування ідей
педагогіки ненасильства у діяльності вчителів; допомога у захисті прав
підлітків шляхом використання взаємодії учнів, батьків і вчителів;

в) цілеспрямована психолого-педагогічна підтримка батьків з урахуванням
можливостей і потреб їхніх дітей, особливо тих, хто потенційно може
вчинити насильство, вчиняє його, чи може стати жертвою насильства, або ж
став нею;

г) розширення соціального досвіду та життєвих навичок підлітків, що
передбачає їхню активну позицію щодо формування відповідальної
поведінки, допомога в захисті прав підлітків шляхом використання
ефективних форм самоврядування.

Профілактичні технології відпрацьовані нами в процесі експериментальної
роботи, а відповідні матеріали подано в додатках до дисертаційного
дослідження.

Рисунок 1

Структурно-логічна модель профілактики насильства щодо підлітків

У ході формуючого експерименту ми проаналізували зміни у ступенях
прояву видів насильства та у рівнях сформованості відповідальної
поведінки. Засвідчено зменшення ступенів прояву фізичного і психічного
насильства за всіма їх показниками. Якщо на початку експерименту високий
ступінь прояву складав 13,5%, вище середнього – 25,4%, середнього –
31,8%, середнього – 16,2%, і низького – 13,1%, то на кінець експерименту
ці показники становили відповідно: 11,3%; 22,6%; 28,7%; 14,1%; 11,5% .

Аналіз ступенів прояву фізичного насильства підлітків засвідчив, що
найбільше його виявлено у групі ситуативно-нестійких підлітків з
неадекватністю прояву негативних емоцій (80,3%). Однак у переважної
більшості підлітків і після завершення експериментальної роботи
зафіксовані незначні результати сформованості відповідальної поведінки,
особливо таких якостей, як толерантне реагування на різні життєві
ситуації (12,0% та 16,2%), вміння висловлювати свої почуття, не
порушуючи права інших (11,2% та 14,3%); вміння поводитися не принижуючи
інших (14,8% та 16,0%).

Результати дослідження з виявлення ступенів прояву психічного
(емоційного) насильства показали, що ці процеси відбувалися повільніше,
а структура ціннісних орієнтацій підлітків не зазнала глибоких змін. Це
пояснюється досить значною інертністю формування ціннісної сфери
підлітка: повага до інтересів оточуючих, вмінням поступатися своїми
інтересами і поглядами. Особливо це було помітним у агресивних
підлітків, а також у пасивно-негативних та ситуативно-нестійких.

Узагальнюючі результати ступенів прояву фізичного та психічного
насильства підлітків (за всіма показниками за результатами констатуючого
та формуючого етапів дослідно-експериментальної роботи) подано в
діаграмі 1.

При цьому, ряд 1 – це показники констатуючого етапу експерименту, а ряд
2 – показники формуючого етапу експерименту; (1) – високий ступінь
прояву насильства, (2) – вище середнього ступінь прояву насильства, (3)
– середній ступінь, (4) – нижче середнього, і (5) – низький ступінь
прояву насильства.

Як видно з наведених даних, показники високого, вище середнього,
середній, нижче середнього та низького ступенів прояву насильства
знизились відповідно на 2,2; 2,8; 3,2; 2,1 та 1,6% в експериментальних
колективах, у контрольних колективах показники суттєво не змінились.

Це пояснюється зростанням показників сформованості відповідальної
поведінки у ситуативно-нестійких, пасивно-негативних,
активно-негативних, активно-позитивних та пасивно-позитивних підлітків.

Діаграма 1

Порівняльні дані ступенів прояву насильства щодо підлітків (за
результатами констатуючого та формуючого етапу
дослідно-експериментальної роботи)

Отримані дані свідчать про позитивні тенденції та ефективність
експериментальної роботи з профілактики насильства щодо підлітків.
Зміст, форми та методи профілактичної діяльності, які використовувалися
нами у процесі експериментальної роботи, сприяли зміцненню особистісної
сфери життєвої позиції підлітків, підвищенню їх впевненості в собі,
власних силах, можливостях, цілях і шляхах їх досягнення.

Інтегральним показником успішності профілактичної роботи, а також
ефективним засобом її здійснення стала відповідальна позиція підлітків
тобто сформованість їх відповідальної поведінки. На нашу думку саме
локус відповідальності у багатьох відношеннях може характеризувати
ефективність впровадження системи профілактики насильства щодо
підлітків. Якщо до початку експерименту 15,8% підлітків були переконані,
що події власного життя аніскільки від них не залежать, то після
завершення експерименту таких було вже 6,5%. Отже, можна стверджувати,
що відповідальність за власну поведінку і життя у підлітків зросла
більше, як удвічі. Це результат усвідомлення того, що твоє життя, твій
захист залежить особисто від тебе і є тим ресурсом, який дає можливість
особистості приймати життєво важливі рішення, не принижуючи інших.

Доцільно зазначити, що в експериментальних колективах із запровадження
цілеспрямованих заходів з профілактики насильства щодо підлітків якісно
змінилася система виховної роботи, в основу якої закладені ідеї
гуманістичної педагогіки, застосування інноваційних форм і методів
роботи. Найбільш ефективними виявились інтерактивні технології:
дискусії, рольові та ділові ігри, диспути, брифінги, тренінги,
педагогічні консиліуми, “телефони довіри” тощо, які сприяли ефективному
формуванню в учнів умінь і навичок з активної взаємодії і довіри.

ВИСНОВКИ

1. Вивчення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної,
юридичної літератури з проблеми дослідження дали змогу уточнити зміст
поняття насильство щодо підлітків, визначити соціокультурні чинники його
детермінації. З метою переосмислення його в сучасній педагогічній науці
наголошено, що розроблені в ході дослідження характеристики типологій
підлітків на основі вікових, гендерних та індивідуальних особливостей
проявів ними насильницьких дій дозволили визначити види ставлень
підлітків, систему їх цінностей, типи поведінки, види агресії та ступені
прояву насильства в сучасній педагогічній практиці, визначити
відповідальну поведінку як результат і засіб профілактичної діяльності.

2. Розроблена структурно-логічна модель профілактики насильства щодо
підлітків дозволила розкрити сутність соціально-педагогічної
профілактики насильства щодо підлітків як виховної і корекційної
діяльності, що здійснюється на основі своєчасного виявлення причин і
факторів ризику.

3. Результати констатуючого етапу засвідчили, що лише 13,1% підлітків
характеризуються низьким ступенем прояву насильства, 16,2% – нижче
середнього, 31,8% – середнім. 13,0% учнів мають завищену самооцінку,
48,1% – адекватну, в 39,5% респондентів самооцінка занижена, що
підтверджує висновки про наявність у значної кількості підлітків почуття
неповноцінності (14,5%) і невпевненості у собі (23,9%), а це у свою
чергу, заважає особистісній саморегуляції, пригнічує психічний стан,
робить беззахисними перед агресивно налаштованими людьми, 25,1% –
характеризуються пасивною, а 14,0% – агресивною поведінкою. Як
результат, значна частина підлітків, особливо 12 – 15 років (29,2%)
ставиться до своїх однолітків байдуже, проявляє недоброзичливість,
зневагу, що свідчить про недостатній рівень їх духовного, соціального
розвитку.

4. Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив, що ефективність
процесу профілактики насильства щодо підлітків у системі виховання дає
значну результативність за певних соціально-педагогічних умов:
поліпшення відповідальної поведінки підлітків з урахуванням їх вікових,
тендерних й індивідуальних особливостей, здібностей і потреб, створення
належних умов для захисту інтересів і прав учнів, активізації їх
ініціативи і самостійності як суб’єктів виховного процесу;
цілеспрямованого забезпечення творчої взаємодії усіх учасників
профілактики, підвищення педагогічної грамотності батьків, використання
інтерактивних форм та методів роботи в системі “учні – вчителі –
батьки”.

5. Проведена експериментальна робота підтвердила висунуту гіпотезу про
те, що ефективність процесу профілактики насильства щодо підлітків
зростає, якщо:

— удосконалюється виховний процес з профілактики насильства щодо
підлітків, що передбачає створення позитивного емоційного мікроклімату у
загальноосвітньому закладі, посилення уваги до особистості підлітка з
урахуванням можливостей і потреб, рівня ставлень, цінностей та
інтересів, поведінкових проявів, забезпечення допомоги і захисту прав
підлітка;

— здійснюється комплексний підхід до педагогічної діагностики;
використовуються відповідні матеріали для прогностичних висновків і
проективних методик;

— розширюється соціальний досвід підлітків, формуються життєві навички
по захисту своїх прав та інтересів у різних формах самоврядування;

— реалізується потенціал сімейного виховання у попередженні і подоланні
насильства щодо підлітків через підвищення педагогічної культури
батьків;

— посилюється соціальний і педагогічний контроль за поведінкою
підлітків.

6. Експериментальна робота дозволила розширити місце і роль сучасних
інтерактивних виховних технологій у профілактиці насильства щодо
підлітків. У процесі формуючого експерименту були апробовані в роботі з
учителями, батьками й учнями такі взаємопов’язані і взаємодоповнюючі
технології, як диспути, соціально-комунікативні тренінги, тренінги
особистісного зростання, ситуаційні вправи, рольові і ділові ігри,
дебати, мозкові штурми тощо. Аналіз результатів експерименту дозволяє
зробити висновок, що такі технології, спонукаючи розвиток певних
особистісних якостей підлітків, у цілому забезпечували широкомасштабний
вплив, необхідний для формування у підлітків навичок відповідальної
поведінки; здійснення внутрішньої саморегуляції у ставленні до
насильства; удосконалення когнітивних, емоційно-вольових,
комунікативних, організаторських, виконавських умінь і навичок.

7. Дослідницька робота підтвердила, що передбачене гіпотезою припущення,
що однією з педагогічних умов підвищення ефективності процесу
профілактики насильства щодо підлітків є цілеспрямована робота з
батьками, особливо з недостатнім рівнем психолого-педагогічної культури,
їх соціальних навичок; сім’ями, які відрізняються конфліктними сімейними
стосунками.

8. Порівняння експериментальних даних засвідчило, що в результаті
реалізації програми дослідження в експериментальних колективах відбулися
позитивні зміни в ступенях прояву насильства та рівнях сформованості
відповідальної поведінки. Так, на кінець експерименту високий ступінь
прояву фізичного насильства в цілому зменшився на 2,1%, психічного на
2,4%. Підвищився рівень відповідальної поведінки з 14,2% до 18,9%. У
контрольних колективах ця тенденція виражена меншою мірою, суттєвих
кількісних та якісних змін тут не відбулось, а іноді навіть погіршилось.

9. Апробовані в процесі експериментальної роботи педагогічні технології
форми і методи профілактики насильства можуть бути використані
вчителями, класними керівниками, шкільними соціальними працівниками та
психологами у навчальній та поза навчальній діяльності.

Дисертаційне дослідження не претендує на повноту і завершеність
розв’язання проблеми профілактики насильства щодо підлітків у процесі
виховної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. Перспективи
подальших досліджень проблеми вбачається нами в таких напрямах:

— удосконалення діагностико-прогностичних методик диференційованої
профілактики насильства на основі міждисциплінарного підходу для всіх
вікових груп;

— проведення досліджень з проблеми психолого-педагогічної корекції,
педагогічної психотерапії щодо попередження і подолання агресивних
(насильницьких) дій учнів;

— впровадження інноваційних інтерактивних технологій і методик з
профілактики різних форм насильства в роботі з учнями, вчителями і
батьками;

— удосконалення законодавчого забезпечення процесу профілактики
насильства щодо неповнолітніх.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ролінський В.І. Насильство щодо неповнолітніх: проблеми, профілактика:
навчально-методичний посібник. – Одеса, “Ветаком”, 2003. – 220 с.

Ролінський В.І. Насильство в мережі Інтернет// Рідна школа. – 2004. — №
7. – С. 7-9.

Ролінський В.І. Соціально-педагогічні проблеми попередження та подолання
насильства над підлітками // Рідна школа. – 2004. — № 9. – С. 7-9.

Ролінський В.І. Проблеми насильства неповнолітніх як гостре соціальне
явище // науково-методичний журнал “Нова педагогічна думка”. – 2004. — №
2. – С. 101-102.

Ролінський В.І. Агресивність на телеекрані та проблеми неповнолітніх //
Зб. наук. праць “Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та
молоді”. – Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – Кн. І. – С. 213-217.

Ролінський В.І. Вікові, гендерні та індивідуальні особливості проявів
насильства у поведінці неповнолітніх //Зб. наук. праць “Педагогіка та
психологія”, випуск 224. – Чернівці: “Вид-во Рута”, 2005. – С.15-17.

АНОТАЦІЯ

Ролінський В.І. Соціально-педагогічні умови профілактики насильства щодо
підлітків. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Інститут проблем
виховання АПН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена питанням профілактики насильства щодо
учнів-підлітків. Розроблено та експериментально перевірено сукупність
соціально-педагогічних умов, форм і методів профілактики фізичного і
психічного насильства щодо підлітків; визначено типології підлітків,
ступені прояву ними насильства; розроблено структурно-функціональну
модель профілактики насильства щодо підлітків, критерії, рівні та
показники; дібрано методики дослідження сформованості відповідальної
поведінки як засобу і результативності профілактичної роботи.

Доведено, що ефективність процесу профілактики насильства щодо
неповнолітніх забезпечується удосконаленням навчально-виховного процесу
через здійснення комплексного підходу до педагогічної діагностики;
розширенням соціального досвіду підлітків, формуванням життєвих навичок
по захисту своїх прав та інтересів у різних формах самоврядування;
реалізацією потенціалу сімейного виховання у попередженні і подоланні
насильства щодо підлітків через підвищення педагогічної культури
батьків.

Ключові слова: фізичне насильство, психічне насильство, профілактика
насильства, типологія підлітків, ступені прояву насильства,
відповідальна поведінка.

АННОТАЦИЯ

Ролинский В.И. Социально-педагогические условия профилактики насилия
относительно подростков. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.05 – социальная педагогика. – Институт проблем
воспитания АПН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена актуальной проблеме воспитания, в частности
социально-педагогическим условиям профилактики насилия относительно
подростков.

На основе изучения философской, социологической, психологической,
юридической литературы по проблеме исследования уточнено содержание
понятия насилия относительно подростков, определены социокультурные
факторы его детерминации, в частности неэффективная превентивная
политика государства; отсутствие в общественном сознании чёткой оценки
физических наказаний, психических оскорблений; демонстрация насилия в
средствах массовой информации; несовершенное законодательство.

Проблема насилия относительно подростков в Украине остаётся
малоизученной.

Проявления насилия относительно подростков имеют возрастные, гендерные и
индивидуальные особенности. Выделено пять типов подростков в зависимости
от видов отношений, системы ценностей, типов поведения, видов агрессии,
степени её проявления: активно-позитивный, пассивно-позитивный,
ситуативно-неуравновешенный, пассивно-негативный, активно-негативный.
Это дало возможность проанализировать ситуации, нарушающие процесс
личностного становления, создающие объективные предпосылки для
возникновения и проявления таких черт личности, которые определяют её
поведение как объекта и субъекта насилия.

Социально-педагогические последствия насилия весьма негативны:
развиваются страхи, снижается самоуважение, самооценка, чувство
неполноценности. К тому же треть подростков, которые испытали те или
иные формы насилия, сами со временем проявляют его по отношению к
сверстникам или младшим по возрасту.

Констатирующий эксперимент засвидетельствовал достаточно высокую степень
проявления (интенсивности) насилия (13,5%) и в то же время – низкий
уровень сформированности ответственного поведения (17,1%). Причиной
таких негативных показателей были следующие факторы: недостаточный
уровень организации учебно-воспитательного процесса по профилактике
насилия относительно подростков; неиспользование воспитательных
возможностей семьи, а также отсутствие активного участия самих учащихся
как субъектов воспитательного процесса.

Интегральным показателем успешности профилактической работы, а также
эффективным средством реализации стала ответственная позиция подростка,
т.е. сформированность его ответственного поведения.

Установлено, что целенаправленный процесс профилактики насилия
относительно подростков обеспечивает положительные результаты при
наличии следующих социально-педагогических условий:

— усовершенствование учебно-воспитательного процесса при помощи
комплексного подхода к педагогической диагностике;

— расширение социального опыта подростков, формирование жизненных
навыков по защите своих прав и интересов в различных формах
самоуправления;

— реализация потенциала семейного воспитания по предупреждению и
преодолению насилия относительно подростков.

Каждое условие обладает своими возможностями и взятое в отдельности, не
может полностью обеспечить эффективность профилактики насилия
относительно подростков.

Исследовательская работа дала положительные результаты: качественно
изменилась система воспитательной работы в экспериментальных
коллективах, в основу которой были заложены идеи гуманистической
педагогики, использование инновационных форм и методов работы. Наиболее
эффективными оказались интерактивные технологии: диспуты, ролевые и
деловые игры, брифинги, педагогические консилиумы, “телефоны доверия” и
др., способствующие формированию в учащихся умений и навыков активного
взаимодействия и доверия.

Ключевые слова: физическое насилие, психическое насилие, профилактика
насилия, типология подростков, степени проявления насилия, ответственное
поведение.

SUMMARY

Volodymyr I. Rolinskyi. Social-pedagogical conditions of preventive
maintenance of the violence comparatively to teenagers. – Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate
of pedagogical sciences in a specialty 13.00.05 – social pedagogic. –
Institute of Problems of Education of Academy of Pedagogical Sciences of
Ukraine, Kyiv, 2005.

The dissertation is dedicated to questions of the preventive maintenance
of the violence comparatively to pupils-teenagers. It is designed and
experimental is checked collection social-pedagogical conditions, the
forms and methods of the preventive maintenance of physical and psychic
violence comparatively to pupils 5 – 9 classes; the certain typologies
of teenagers, degree of the development them of violence. It is designed
structured-functional model of the preventive maintenance of the
violence comparatively to teenagers, criteria, levels and factors; the
selected methodic of the research of formation of responsible behavior
as facility and results of preventive work.

It is proved that efficiency of the process of the preventive
maintenance of the violence comparatively of minors is provided by
improvement of scholastic — educational process through realization of
the complex approach to pedagogical diagnostics; the expansion of the
social experience of teenagers, shaping life habit on protection of
their own rights and interest in different forms of the home rule; the
realization of the potential of the household education in warning
violence comparatively of teenagers through increasing of the
pedagogical culture of parents.

The Keywords: physical violence, psychic violence, preventive
maintenance of the violence, typology of teenagers, degrees of the
development of the violence, responsible behavior.

PAGE \* Arabic 1

Фізичне, психічне (емоційне) насильство

Види насильства

Ситуативно-нестійкий

Активно-позитивний

Пасивно-позитивний

Активно-негативний

Пасивно-негативний

Типи підлітків

Діяльнісно-поведінковий

Дотримання норм і правил відповідальної поведінки

Емоційно-вольовий

Активність в оволодінні вміннями і навичками протидії насильству

Когнітивний

Знання про насильство, його місце в житті та його види й ознаки

Компоненти діяльності

Поведінка

Цінності

Ставлення

Критерії

Показники

— гуманне реагування на різні життєві ситуації;

— вміння висловлювати свої почуття, не порушуючи права інших;

— вміння поводитися не принижуючи інших

— визнання цінностей іншої людини;

— повага до інтересів і поглядів оточуючих;

— уміння поступатися своїми інтересами і поглядами

— наявність моральної позиції щодо насильства;

— гуманне ставлення до людей;

— ініціатива у розв’язанні конфліктів

Відповідальна поведінка

Показник вихованості

Рівні сформованості

Низький

Нижче середнього

Середній

Вище середнього

Високий

Похожие записи