ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БОЛОТСЬКА Оксана Анатоліївна

УДК 37.013.42 (043.3)

Соціально-педагогічні умови гендерного виховання жінок-лідерів у
діяльності громадських організацій та рухів

13.00.05 – соціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті
імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Харченко Сергій Якович,

Луганський національний педагогічний
університет імені Тараса Шевченка,

проректор з науково-педагогічної роботи,

завідувач кафедри соціальної
педагогіки та соціальної роботи.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук,

Поліщук Юрій Йосипович,

Тернопільський
національний педагогічний університет імені
Володимира Гнатюка, професор

кафедри соціальної
педагогіки та соціальної
роботи;

кандидат педагогічних наук

Цимбал Ірина Іванівна,

Головне управління освіти і
науки Луганської облдержадміністрації,

начальник.

Захист відбудеться 21 березня 2008 року об 11.00 на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному
педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011,
м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського
національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011,
м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий  20  лютого 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Перехідні процеси, що
відбуваються в Україні в останні роки, створили нові можливості для
реалізації жінок в усіх сферах життя. Спалах демократії у 90-і роки
XX ст. став поштовхом для відновлення і створення громадських жіночих
організацій та рухів. Виникла ідея організаційного об’єднання жінок для
вирішення як політичних завдань, так і великого спектру громадських
проблем в українській державі.

За останні роки в Україні було створено 44 всеукраїнські та міжнародні
жіночі громадські організації, понад 700 – місцевих жіночих громадських
організацій, з них близько 400 – обласні. З’явилося багато активних
жінок, здатних до творчості, оновлення, перетворень. Проте, в них
відчувається брак політичних, соціологічних, психологічних, гендерних та
інших світового рівня знань, яких раніше не навчала вища школа. Сучасні
активні жінки несуть на собі вантаж минулого. Потрібен історичний час
для формування і розвитку гуманітарного світогляду та набуття досвіду
громадсько-політичної діяльності у нових умовах. Нова реальність формує
жінку-лідера нового типу.

У зв’язку з цим, актуалізується проблема підвищення суспільно-політичної
активності та соціального статусу жінок, що передбачає більш широке
залучення жіноцтва у сферу прийняття управлінських рішень з метою
реалізації свого демократичного права впливати на політичне, економічне
і культурне життя держави. Саме у соціально-активному середовище, а не
поза ним й формується жінка-лідер. Таким організованим середовищем і є
громадські організації та рухи, у тому числі і жіночі. На цьому ґрунті в
останні роки і набуває особливої актуальності проблема гендерного
виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів.

У сучасній соціальній педагогіці не існує однозначного визначення
поняття „жінка-лідер”, тому дослідження гендерних аспектів лідерства
жінок представляють особливий науковий інтерес. Дослідження В. Кравця,
О. Шнирової, Л. Штильової, дисертації С. Гришак, І. Мунтян, Л. Харченко
з проблеми гендерного виховання є тільки початком наукового пошуку в
цьому напрямку. Також, у контексті психолого-педагогічних досліджень
жіночого лідерства привертають увагу роботи Т. Бендас, П. Горностай,
І. Кльоциної, І. Кон, Т. Титаренко.

Гендерній проблематиці приділяють увагу дослідники різних наук –
філософії, історії, соціології, лінгвістики, юриспруденції, соціальної
психології й соціальної педагогіки  (С. Айвазова, З. Богуславська,
Т. Василевська, Т. Виноградова, Т. Говорун, О. Кікінеджі, Н. Лавріненко,
Т. Мельник, В. Семенова, Л.Смоляр, Н.Чухим).

Принципове значення у педагогічній освіті має розробка концепції
гендерного підходу. Це дослідження О. Вороніної, І. Кльоциної,
С. Матюшкової, Н. Смірнової, О. Шнирової, Л. Штильової, вітчизняних
науковців Т. Говорун, О. Кікінеджі, Я. Кінчук, В. Кравця,
Г. Лактионової, С. Оксамитної, М. Пірен, О. Смоляр, Н. Чухим.

У теоретико-методологічному плані вагомих успіхів досягнуто у вивченні
історії і розвитку жіночих громадських організацій та жіночого руху у
дослідженнях М. Богачевської-Хом’як, І. Жеребкіної, О. Здравомислової,
О. Кривоший, В. Лозового, О. Маланчук-Рибак, М. Рудницької, Л. Смоляр,
Л. Стефаненко, А. Темкіної, Н. Чухим.

Аналізові міжнародних документів щодо прав жінок, можливостей та
практики їх застосування в незалежній Україні присвячені роботи
К. Левченко, Т. Мельник. Ця проблема розглядається в діапазоні від
культурно-історичних і теоретичних узагальнень гендерного стану у
політиці до засобів його впливу на складники гендерного процесу в
Україні.

Для вивчення гендерних процесів в Україні важливим є проект „Гендер у
розвитку” Програми Розвитку Організації Об’єднаних Націй, результати
якого подано у колективних монографіях „Гендерний аналіз українського
суспільства” (1999 р.) та „Гендерний паритет в умовах розбудови
сучасного українського суспільства” (2002 р.).

У межах вивчення проблеми гендерного виховання жінок-лідерів важливими є
роботи, присвячені гендерним стереотипам, які викликають певну
дисгармонію та неоднозначність уявлень чоловіка та жінки один про
одного, ролі та моделі поведінки. Значний інтерес викликають роботи,
виконані зарубіжними дослідниками С. Бовуар, Дж. Мак Кі, М. Мід,
Дж. Мітчел, К. Міфлет, Б. Фріден, Д. Хартлі, А. Шерріс, П. Пачі. Серед
вітчизняних науковців слід виділити роботи В. Кравця, Н. Лавріненко,
Г. Лактионової, С. Оксамитної.

Разом з цим, низка сучасних теоретичних і практичних гендерних проблем
поки що не вирішені на рівні соціально-педагогічної науки і серед них –
пошук наукових засад удосконалення процесу гендерного виховання
жінок-лідерів у діяльності громадських організацій і рухів. Потребує
більш серйозного підходу проблема вивчення жіночого лідерства та
вдосконалення змісту роботи жіночих громадських організацій та рухів.
Виникла необхідність посилити увагу до розробки інноваційних технологій
гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій
та рухів.

У ході аналізу теорії та практики з досліджуваної проблеми були виявлені
наступні суперечності між:

— підвищенням суспільно-політичної активності і соціального статусу
жінок та їх недостатньою соціально-психологічною готовністю до
громадської діяльності;

— об’єктивною потребою в посиленні значення ролі громадської діяльності
у процесі гендерного виховання жінок-лідерів і недостатньою теоретичною
та методичною розробкою змісту та технології підготовки до цієї
діяльності.

Виявлення вищеозначених суперечностей, недостатня теоретична розробка
цієї проблеми у соціальній педагогіці, а також потреба в активізації
ролі жінки-лідера у громадській діяльності стали підставою для вибору
теми дисертаційного дослідження: “Соціально-педагогічні умови гендерного
виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертації входить до плану науково-дослідницької роботи кафедри
соціальної педагогіки і соціальної роботи Луганського національного
педагогічного університету імені Тараса Шевченка як складова частина
комплексної наукової теми „Теоретико-методичні основи змісту і
технології навчання студентів соціальної роботи” (державний
реєстраційний номер 0101U001373). Тему затверджено Радою з координації
наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України
(протокол № 10 від 21.12.2004 р.).

Об’єкт дослідження – процес гендерного виховання жінок-лідерів у
діяльності громадських організацій та рухів.

Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови, що забезпечують
ефективність гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських
організацій та рухів.

Мета дослідження – науково обґрунтувати, змістовно розробити і
експериментально перевірити соціально-педагогічні умови гендерного
виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні про те, що ефективності
гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій
та рухів можна досягти, якщо цей процес побудувати на основі розробки та
впровадження таких соціально-педагогічних умов:

— створення освітньо-виховного середовища щодо забезпечення
максимальних можливостей для реалізації жінки як лідера і суб’єкта
громадсько-професійного та особистого життя;

— забезпечення соціально-психологічної готовності жінок-лідерів до
громадської діяльності;

— формування і розвитку гендерної компетентності у жінок-лідерів.

Відповідно до мети, предмету й гіпотези визначено такі завдання
дослідження:

1. На підставі аналізу філософської, історичної, соціологічної,
соціально-педагогічної літератури визначити особливості гендерного
виховання жінок-лідерів як психолого-педагогічної проблеми.

2. Теоретично обґрунтувати сутність і зміст гендерного виховання
жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів з
урахуванням сьогоднішніх реалій українського суспільства.

3. Проаналізувати реальну практику та визначити критерії гендерного
виховання жінок-лідерів у діяльності регіональних громадських
організацій та рухів на сучасному етапі розвитку суспільно-політичного
життя країни.

4. Визначити і охарактеризувати сутність провідних
соціально-педагогічних умов гендерного виховання жінок-лідерів у
діяльності громадських організацій та рухів.

5. У ході організації й проведення дослідницько-педагогічної роботи
перевірити ефективність розроблених соціально-педагогічних умов процесу
гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій
та рухів.

Методологічну основу дослідження становлять: філософське вчення про
взаємозумовленість соціальних явищ і процесів у конкретно-історичних
умовах; ідеї діалектичного розвитку свідомості й поведінки особистості у
конкретних видах діяльності; загальнотеоретичні уявлення про
взаємозв’язок процесів соціалізації, виховання й розвитку особистості,
українське жіноцтво як активний суб’єкт соціально-економічного і
політичного реформування держави.

Нормативно-правову базу дослідження складають Указ Президента України
від 25.04.2001р. №283/2001 „Про підвищення соціального статусу жінок
України”, Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та
впровадження гендерної рівності на 2001-2005 роки, Закон України „Про
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” № 2866-IV від
8 вересня 2005 р.

Теоретичну основу дослідження складають теорії й концептуальні положення
про: соціально-педагогічні закономірності й особливості формування
особистості (Г. Андреєва, А. Капська, Л. Коваль, А. Мудрик, Л. Міщик,
С. Харченко); освітньо-виховне середовище (В. Бочарова, Г. Семенов);
соціально-педагогічні умови гендерного виховання (В. Кравець,
А. Сагайдак, О. Суслова, А. Ходорчук); соціокультурні і
психофізіологічні особливості жінок-лідерів (Т. Бендас, І. Звєрєва,
І. Кон, Г. Лактионова, Л. Попова, Т. Титаренко); жіноче лідерство, як
одну із умов здійснення соціально-економічних і політичних реформ в
Україні (Н. Грицик, І. Жеребкіна, О. Луценко, Т. Мельник, Л. Смоляр,
Н. Чухим).

Для розв’язання поставлених завдань та досягнення визначеної мети
застосовано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: теоретичні –
аналіз філософської, соціологічної, історичної, психолого-педагогічної
літератури з метою визначення теоретико-методологічних засад
дослідження, а також здійснення історико-педагогічного аналізу проблеми
вивчення й узагальнення соціально-педагогічного досвіду гендерного
виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів;
аналіз сучасних навчальних планів, програм, навчально-методичної
літератури з метою визначення ступеня насиченості змісту процесу
гендерного виховання жінок-лідерів; емпіричні – анкетування,
інтерв’ювання, індивідуальні бесіди, самооцінка для визначення рівня
сформованості гендерної компетентності жінок-лідерів і виявлення ступеня
ефективності розроблених соціально-педагогічних умов; педагогічний
експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) для
перевірки використання розроблених соціально-педагогічних умов на
практиці; методи математичної статистики для визначення об’єктивності
та вірогідності емпіричних результатів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що уперше обґрунтовано і
перевірено на теоретичному, змістовному й технологічному рівнях
соціально-педагогічні умови гендерного виховання жінок-лідерів у
діяльності громадських організацій та рухів; набули подальшого розвитку
наукові уявлення про сутність й зміст гендерного виховання та шляхи і
засоби формування соціально-психологічної готовності особистості до
громадської діяльності; удосконалено наукові уявлення про розвиток і
формування гендерної компетентності у жінок-лідерів.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблено програму
діяльності школи жіночого лідерства та дидактичні матеріали щодо
використання інтерактивних форм і методів навчання у процесі гендерного
виховання жінок-лідерів; розроблено практичні рекомендації керівникам
громадських організацій різного рівня щодо гендерного виховання
жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у роботі
соціальних працівників, які безпосередньо спілкуються з жінками-лідерами
громадських організацій і рухів різного рівня та спрямування, у роботі
громадських організацій, системі соціальних служб та неурядових
організацій, чия діяльність зорієнтована на жінок; при розробці
навчальних лекційних курсів і семінарів з проблем гендерного виховання у
курсі соціальної педагогіки у вищих навчальних закладах та в системі
післядипломної педагогічної освіти. Окрім того, матеріали дослідження
стануть у нагоді при розробці та підготовці посібників з гендерної
проблематики.

Результати дослідження впроваджено у діяльності Всеукраїнського жіночого
народно-демократичного об’єднання „Дія” (довідка про впровадження за №
15 від 01.12.2006 р.), у діяльності громадських організацій Донецької,
Івано-Франківської, Луганської, Миколаївської областей (довідка про
впровадження Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту №
1/11239 від 03.11.2006 р.), у навчально-виховному процесі Луганського
національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка
про впровадження № 1/2171 від 28.08.2007 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати й висновки
дослідження обговорювались та отримали позитивну оцінку на засіданнях
кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи, звітних
науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу
Луганського національного педагогічного університету імені Тараса
Шевченка (2003-2006 рр.). Основні положення дисертації доповідались на
Міжнародних науково-практичних конференціях: „Ціннісні пріоритети
освіти у XXI столітті” (Луганськ, 2003), „Ціннісні пріоритети освіти у
XXI столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005),
„Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє” (Київ, 2005),
„Гендерний компонент у структурі вищої технічної освіти та природничих
наук” (Київ, 2005), на II Міжнародній науково-методичній конференції
„Наука. Здоров’я. Реабілітація” (Луганськ, 2004), на науково-методичному
семінарі „Впровадження гендерної освіти у вищих навчальних закладах” (в
рамках Програми розвитку ООН в Україні) (Луганськ, 2004), на IX з’їзді
Всеукраїнського жіночого народно-демократичного об’єднання „Дія” (Київ,
2005), на III та IV Конференціях Луганської обласної організації
Всеукраїнського жіночого народно-демократичного об’єднання „Дія”
(Луганськ, 2003-2004).

Публікації. Результати дисертації відображено у 8 одноособових наукових
і науково-методичних публікаціях, у тому числі 4 статті у наукових
фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів,
висновків до розділів, загальних висновків та 2 додатків на 9 сторінках.
Робота містить 15 таблиць та 8 рисунків. Загальний обсяг дисертації 220
сторінок. Список використаних джерел містить 239 найменувань, з них 8 –
іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт,
предмет, мету, завдання, методологічну та теоретичну основи, методи
дослідження, а також наукову новизну та практичне значення результатів,
наведено відомості про апробацію.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи проблеми гендерного
виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів”
здійснено аналіз сутності гендерних відносин у суспільстві та гендерного
виховання жінок-лідерів як соціально-педагогічної проблеми; визначено
особливості та зміст гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності
громадських організацій та рухів; проведено аналіз реальної практики та
визначено критерії гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності
регіональних громадських організацій та рухів.

Аналіз літератури з проблеми гендерного виховання жінок-лідерів у
діяльності громадських організацій і рухів довів її складність і
багатогранність, оскільки вона поєднує в собі великий фонд наукових
знань з різних галузей: історії, філософії, соціології, соціальної
педагогіки, педагогіки, гендерної психології.

Вивчення та теоретичне узагальнення концептуальних основ дослідження
проблеми гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських
організацій і рухів дозволило нам визначити:

а) гендерне виховання як процес цілеспрямованого систематичного
вироблення в осіб обох статей способів і форм паритетності у відносинах,
моральних норм рівності, рівноправності, взаємоповаги, врахування як
спільного, так і відмінного, що властиво жінці й чоловікові;

б) сутність гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських
організацій та рухів, яка полягає у розвитку особистісних якостей
жінки-лідера, обумовлених вимогами громадської організації, або
колективу, в якому вона працює, комунікативній та інформаційній
функціях, які забезпечують особистості формування гендерного світогляду
та навички гендерно орієнтованої поведінки;

в) специфіку гендерного виховання жінок-лідерів, яка полягає у
використанні комунікативного підходу та інтерактивних форм навчання у
діяльності громадських організацій та рухів, а саме: проведення
гендерних курсів та семінарів, створення шкіл жіночого лідерства,
організація та проведення літніх гендерних шкіл, а також застосування
таких соціально-педагогічних методів як рольові ігри, психологічні
тренінги, моделювання ситуацій, які створюють максимальні можливості для
впровадження гендерної освіти у діяльність громадських організацій та
рухів.

Проведений у першому розділі дослідження теоретичний аналіз гендерного
виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій і рухів
дозволив нам зробити узагальнюючі висновки, які у своїй сукупності
представляють вихідну наукову концепцію, що визначила стратегію і
тактику подальшого наукового пошуку.

Перша концептуальна ідея полягає у тому, що гендерне виховання ми
уявляємо як цілеспрямований, організований і керований процес формування
соціокультурних механізмів конструювання чоловічих і жіночих ролей,
поведінки, діяльності та психологічних характеристик особистості,
запропонованих суспільством своїм громадянам залежно від їхньої
біологічної статі.

Друге концептуальне положення пов’язане з тим, що зміст навчання
жінок-лідерів у діяльності громадських організацій і рухів ми розуміємо
як педагогічно орієнтовану систему знань, умінь і навичок, досвіду
самостійних дій, оволодіння якими дає можливість виховувати жінку-лідера
в умовах гендерного паритету в суспільстві.

Третє концептуальне положення полягає у тому, що на процес гендерного
виховання жінок-лідерів впливають соціокультурні фактори, загальне
оточення жінки (робота, сім’я), соціально-психологічні та
психофізіологічні особливості жіночої статі (емоційність, більша
пластичність нервової системи, м’якість, турботливість, практичність,
консервативність, інтуїтивність, реалістичність, комунікативність,
емпатійність).

Наступне концептуальне положення складається з того, що провідним
механізмом гендерного виховання жінок-лідерів виступає діяльність
громадських організацій та рухів. У нашому дослідженні жіночі громадські
організації – це об’єднання жінок, що створюються з метою задоволення
особистих, колективних або громадських потреб та інтересів, в яких жінка
безпосередньо проявляє свої лідерські якості. Жіночій рух – система
добровільно створених жіночих об’єднань (груп, організацій, органів),
діяльність яких спрямована на задоволення потреб та інтересів, вияв
активності у політичній, економічній, соціальній, духовній та інших
сферах, досягнення фактичної рівноправності з чоловіками, зміну системи
гендерних відносин у суспільстві.

Останнє концептуальне положення виходить з того, що жінка-лідер – це
досвідчена, далекоглядна, смілива й відповідальна особистість, здатна до
аналізу й прогнозування, користується авторитетом у соціальному оточенні
і має можливості інтелектуального впливу на нього, вміє консолідувати
навколо себе маси, реалізувати ідею, якій присвятила себе.

Рівень гендерного виховання жінок-лідерів визначався на підставі
розроблених нами критеріїв: мотиваційно-діяльнісного,
інтелектуально-особистісного, практичного та рівнів сформованості
кожного з критеріїв (високий, середній, низький), які мають
якісно-кількісну визначеність еталону.

Проведена соціально-педагогічна діагностика реальної практики гендерного
виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів
показала низький його рівень за всіма показниками. Зроблені нами в
результаті теоретико-методологічного аналізу висновки стали
найважливішими орієнтирами в розробці соціально-педагогічних умов
гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій
і рухів.

У другому розділі “Розробка соціально-педагогічних умов гендерного
виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів”
надається наукове обґрунтування та практичне упровадження розроблених
соціально-педагогічних умов гендерного виховання жінок-лідерів у
діяльності громадських організацій та рухів.

Основною сутнісною характеристикою першої соціально-педагогічної умови,
сформульованої нами як створення у громадських організаціях та рухах
освітньо-виховного середовища щодо забезпечення жінці максимальних
можливостей для реалізації себе як лідера і суб’єкту
громадсько-професійного та особистого життя, є, по-перше,
освітньо-виховне середовище, яке передбачає організований процес
гендерного виховання жінок-лідерів, відбір найбільш здібних
особистостей, мотивованих до реалізації цілей громадських організацій та
співпраці з іншими колективами і їхніми лідерами; по-друге, формування
лідерських якостей жінки, розвиток її гендерних знань, а також
лідерських умінь і навичок відповідно до прийнятих соціальних ролей і
функцій (досвідченість, далекоглядність, сміливість у прийнятті важливих
рішень, відповідальність, здатність до аналізу й прогнозуванню, уміння
консолідувати навколо себе маси, авторитетність у соціальному оточенні й
можливість інтелектуально впливати на нього).

Установлено, що освітньо-виховне середовище у діяльності громадських
організаціях та рухах, це: складання розвинутої внутрішньогрупової
демократичної системи самоуправління організації; навчання всіх членів
колективу прийомам діяльності організації, а також роботи по зростанню
числа жінок-лідерів; дотримування і підтримка в організації на
максимально високому рівні людських відносин у моральному і
психологічному плані; забезпечення високої ефективності роботи
організації в цілому.

AE

o

o

4

o

????????????ва, уміння ризикувати) з традиційно жіночими, такими як
м’якість, гнучкість, інтуїтивність, турботливість, практичність,
комунікативність і, по-четверте, уміння переборювати застарілі гендерні
стереотипи, які існують у сучасному суспільстві.

Установлено, що процес формування соціально-психологічної готовності
жінки-лідера до громадської діяльності буде здійснюватися ефективніше,
якщо проектуватиметься з урахуванням сучасного гендерного підходу, який
змістовно співвідноситься з особливостями діяльності жіночих громадських
організацій. Тому надто важливим є подальше розгалуження мережі жіночих
громадських організацій, наближення їх до інтересів пересічної жінки та
активне залучення жінок-лідерів у діяльність громадських організацій та
рухів.

Сутність розробленої нами третьої соціально-педагогічної умови полягає у
формуванні і розвитку гендерної компетентності у жінок-лідерів, що
означає: а) здібність до гендерного аналізу інформації і визначення
проблеми; б) уміння переборювати застарілі гендерні стереотипи, особливо
некорисність гендерної освіти; в) уміння находити можливості і ресурси
для вирішення будь-якої проблеми; г) уміння виробляти стратегію
досягнення мети і планування конкретних дій у громадських організаціях;
ґ) здібність до дискусії і переговорів з урахуванням гендерного аспекту
(уміння вислухати співрозмовника, аргументовано переконувати й приймати
колегіальне рішення) і ін.

Ефективність формування гендерної компетентності у жінок-лідерів
обумовлюється професійно грамотною організацією створення школи жіночого
лідерства. Мета школи жіночого лідерства – надати жінкам необхідних
знань для успішної діяльності у політичній та громадській сферах,
сприяти формуванню на регіональному рівні жіночої політичної та
громадської еліти. Знання, отримані у школі жіночого лідерства,
жінки-лідери зможуть використовувати не тільки у громадській та
професійній діяльності, а також в особистому житті через освоєння
управлінських навичок і підвищення особистісної ефективності.

Установлено, що всі три соціально-педагогічні умови достатньо тісно
взаємопов’язані як суттєво, так і процесуально. Успішне формування і
розвиток гендерної компетентності у жінок неможливе без урахування їх
соціально-психологічної готовності до громадської діяльності, а також
без можливості реалізувати свій лідерський потенціал. Таких внутрішніх
зв’язків, як показує розробка умов, дуже багато, що в результаті і
дозволяє нам організувати цілісний процес упровадження
соціально-педагогічних умов гендерного виховання жінок-лідерів у
діяльності громадських організацій та рухів.

Технологічно процес гендерного виховання жінок-лідерів здійснювався
шляхом застосування різних форм і методів соціально-педагогічної роботи,
згідно до напрямів діяльності громадських організацій: просвітницького
(організація лекцій, семінарів, курсів для жінок з гендерних питань,
виховних програм, сприяння розвитку культури і формуванню національної
свідомості); аналітичного (аналіз сучасного стану соціально-політичних
проблем, прогноз тенденцій розвитку суспільно-політичної системи держави
та ін.); суспільно-політичного (проведення масових заходів: зборів,
мітингів, демонстрацій тощо); творчо-дослідницького (співпраця з
органами державної влади, державними, громадськими і іншими
організаціями, засобами масової інформації, видавництвами, налагодження
зв’язків з іноземними громадськими та іншими організаціями і державними
установами, співпраця з міжнародними неурядовими організаціями);
організаційного (проведення та організація зборів, конференцій,
семінарів, творчих зустрічей та конкурсів, симпозіумів, створення
гендерних шкіл, сприяння створенню консультативних центрів та шкіл
лідерства для жінок політиків і громадських діячів, політичних клубів,
шкіл з перекваліфікації жінок та надання допомоги щодо відкриття свого
бізнесу та ін.).

У процесі громадської діяльності жінки-лідери не тільки теоретично
вивчають, але й осягають на практиці особливості освітньо-виховного
середовища, отримують знання про риси сучасного соціокультурного життя
регіону, про наявну систему соціальних відносин, багато спілкуються з
людьми різних вікових категорій і соціальних сфер, що сприяє розвитку їх
гендерної компетентності та забезпечує соціально-психологічну готовність
до суспільної діяльності взагалі. Усе це в комплексі є потужним стимулом
гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій
та рухів.

У процесі дослідницько-експериментальної роботи за допомогою розроблених
методик простежувався рівень ефективності гендерного виховання
жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів. В
експерименті брали участь лідери та активісти регіональних громадських
організацій Луганської області: Луганська обласна організація
Всеукраїнського жіночого народно-демократичного об’єднання „Дія”,
Луганська обласна спілка „Берегиня України”, Луганська обласна
організація „Спілка жінок України”, Луганська обласна організація
„Жіноча громада”, Луганська обласна організація „Союз Українок”,
студентки Луганського національного педагогічного університету імені
Тараса Шевченка, Луганський обласний гендерний центр роботи з жінками.
Загальна вибіркова сукупність становить 568 осіб.

Безпосередня участь жінок-лідерів у практичній діяльності регіональних
громадських організацій та рухів сприяло тому, що у жінок підвищилася
самооцінка і почуття причетності до чинних позитивних змін у процесі
гендерного виховання, з’явилося почуття впевненості у своїх силах,
відбулася переоцінка своїх здібностей і можливостей, підвищилась
політична та соціальна активність.

Аналізуючи кожний з розроблених нами критеріїв (мотиваційно-діяльнісний,
інтелектуально-особистісний, практичний) і показників рівня гендерного
виховання жінок-лідерів (низький, середній, високий) після закінчення
формувального експерименту, ми відзначили явну позитивну динаміку в
експериментальній групі й відсутність такої у контрольній групі.

Порівняльний аналіз загальних результатів констатувального і
формувального етапах експерименту вказує на зростання рівня
сформованості мотиваційно-діяльнісного критерію та підтверджує
ефективність використаних нами у ході формувального експерименту форм і
методів гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських
організацій та рухів. Так, після завершення формувального експерименту
за показниками (наявність мотивації у жінки стати лідером, усвідомлення
жінкою потреби у гендерному вихованні особистих лідерських якостей,
яскраве вираження соціальних установок та ціннісних орієнтирів на
подальший розвиток інтелектуальних і моральних лідерських якостей
жінок), кількість жінок-лідерів з високим рівнем збільшилась до 25%.
Значно зменшився показник кількості жінок з низьким рівнем – на 27%,
деякі зміни було відзначено при підрахунку процентного показника, який
характеризує кількість жінок з середнім рівнем (констатувальний етап
експерименту – 57%, формувальний етап – 59%).

Аналізуючи рівень сформованості інтелектуально-особистісного
критерію за показниками (високий рівень інтелекту, високий рівень
гендерної компетентності, наявність особистісної ідеї і переконливості
в необхідності громадської діяльності, уміння визначити і подолати
застарілі гендерні стереотипи, глибоке знання здібностей і гендерної
психології оточуючих), ми отримали такі результати. В експериментальній
групі показник, який характеризує кількість жінок-лідерів з високим
рівнем, став дорівнюватися 32%, у контрольній групі підсумковий
результат значно нижчий – 6%. Така тенденція зберігалась і при
підрахунку кількості жінок-лідерів з низьким рівнем. Показник кількості
жінок з низьким рівнем в експериментальній групі став дорівнюватися 9%,
у контрольній групі – 31%. Змінились і показники кількості жінок-лідерів
із середнім рівнем (експериментальна група – 59%, контрольна – 63%).
Різниця співвідношення в експериментальній і контрольній групах
пояснюється значним збільшенням кількості жінок-лідерів з високим рівнем
і скороченням кількості жінок-лідерів з низьким рівнем в
експериментальній групі.

Більш детально результати порівняльного аналізу сформованості
критеріїв та показників гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності
громадських організацій та рухів експериментальної та контрольної груп
представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика загальних результатів рівня сформованості
критеріїв та показників на початковому й заключному етапах експерименту
(у %)

Критерії Експериментальна група Контрольна група

низький середній високий низький середній високий

констату-вальний форму-вальний констату-вальний форму-вальний
констату-вальний форму-вальний констату-вальний форму-вальний
констату-вальний форму-вальний констату-вальний форму-вальний

мотиваційно-діяльнісний 43 16 57 59 0 25 45 39 55 54 0 7

інтелектуально-особистісний 27 9 71 59 2 32 30 31 70 63 0 6

практичний 46 23 52 55 2 22 47 45 51 48 2 7

Досліджуючи рівень сформованості практичного критерію за трьома
показниками (високий рівень організаторських умінь і навичок, активна
участь у громадському та суспільно-політичному житті своєї країни,
регіону, прагнення використовувати свої гендерні знання і навички у
діяльності громадських організацій та рухів), ми також виявили позитивну
динаміку в експериментальній групі й відсутність такої у контрольній. В
експериментальній групі показник кількості жінок-лідерів з високим
рівнем став дорівнюватися 22 % (аналіз за загальним результатом), тоді
як у контрольній групі кінцевий результат відповідає 7%. Різниця у 22%
зафіксована при порівнянні показника, який характеризує кількість
жінок-лідерів з низьким рівнем (експериментальна група –  23%,
контрольна – 45%). Менше відрізняються показники, які характеризують
кількість жінок-лідерів з середнім рівнем: експериментальна група – 55%,
контрольна група – 48%.

Проведений порівняльно-зіставний аналіз результатів експериментального
навчання із застосуванням різноманітних методів діагностичного
дослідження (анкетування, індивідуальні бесіди, опитування, тестування,
спостереження), включаючи статистичний метод критерію Стьюдента,
свідчить про об’єктивність та вірогідність результатів проведеного
дослідження.

Підводячи загальні підсумки отриманих емпіричних даних, ми можемо
стверджувати, що розроблені соціально-педагогічні умови стали дієвим
стимулом гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських
організацій та рухів.

Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати основні
висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне
розв’язання наукової проблеми гендерного виховання жінок-лідерів у
діяльності громадських організацій та рухів, що виявляється в
обґрунтуванні та експериментальній перевірці соціально-педагогічних
умов, які забезпечують ефективність цього процесу.

2. Теоретичний аналіз наукових досліджень показує, що інтерес науковців
до проблеми гендерного виховання значно виріс, але немає достатніх
підстав вважати проблему гендерного виховання жінок-лідерів вирішеною,
потребують подальшого розвитку теоретичні підходи до феномену гендерного
виховання і технології цього процесу.

3. Вивчення дефініції „гендерного виховання” з точки зору різних
наукових напрямків дозволило нам визначити гендерне виховання як процес
цілеспрямованого систематичного вироблення в осіб обох статей способів і
форм паритетності у відносинах, моральних норм рівності, рівноправності,
взаємоповаги, врахування як спільного, так і відмінного, що властиво
жінці й чоловікові, а також формування вільної особистості з гендерним
світоглядом і навичками гендерно орієнтованої поведінки.

4. Аналіз наукової літератури переконливо показав, що, по-перше, у
процесі гендерного виховання жінок-лідерів необхідно враховувати родинні
відносини та соціально-економічний фактор у суспільстві; по-друге,
існують реальні можливості гендерного виховання жінок-лідерів, основи
якого необхідно починати з ефективної самореалізації особистості і
всебічного розкриття її потенціалу в середній школі, враховуючи
специфіку життєвих інтересів та психологічних особливостей статі;
по-третє, необхідний пошук наукових засад удосконалення процесу
гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій
та рухів.

5. Змістовну основу гендерного виховання жінок-лідерів складають
традиційні форми соціально-педагогічної роботи, які реалізуються у
діяльності громадських організацій та рухів. Зміст навчання
жінок-лідерів у діяльності громадських організацій і рухів ми розуміємо
як педагогічно орієнтовану систему знань, умінь і навичок, досвіду
самостійних дій, оволодіння якими дає можливість виховувати жінку-лідера
в умовах гендерного паритету в суспільстві.

6. Результати дисертаційної роботи підтверджують гіпотезу дослідження,
яка складається з пропозиції про залежність ефективності процесу
гендерного виховання жінок-лідерів від відповідних
соціально-педагогічних умов.

7. Установлено, що першою соціально-педагогічною умовою гендерного
виховання жінок-лідерів є створення у громадських організаціях та рухах
освітньо-виховного середовища щодо забезпечення жінці максимальних
можливостей для реалізації себе як лідера і суб’єкта
громадсько-професійного та особистого життя.

8. Друга соціально-педагогічна умова характеризується акцентом у процесі
гендерного виховання жінок-лідера на забезпечення
соціально-психологічної готовності жінки-лідера до громадської
діяльності – це: по-перше, визнання рівності особистісних можливостей і
здібностей до участі у суспільній діяльності; по-друге, визнання
жінкою-лідером необхідності в об’єднанні різних соціальних ролей – не
тільки активної учасниці професійної і суспільної діяльності, але й
„господарки вдома”, матері; по-третє, наявність якостей справжнього
лідера (сильний характер, організаторські здібності, комунікативність,
професіоналізм, ініціатива, уміння ризикувати) з традиційно жіночими,
такими як м’якість, гнучкість, інтуїтивність, турботливість,
практичність, і, по-четверте, уміння переборювати застарілі гендерні
стереотипи, які існують у сучасному суспільстві.

9. Суть третьої соціально-педагогічної умови полягає у формуванні і
розвитку гендерної компетентності у жінок-лідерів, що означає: здібність
до гендерного аналізу інформації і визначення проблеми; уміння
переборювати застарілі гендерні стереотипи, особливо некорисність
гендерної освіти; уміння знаходити можливості і ресурси для вирішення
будь-якої проблеми; уміння виробляти стратегію досягнення мети і
планування конкретних дій у громадських організаціях; здібність до
дискусії і переговорів з урахуванням гендерного аспекту (уміння
вислухати співбесідника, аргументовано переконувати й приймати
колегіальне рішення). Гендерно-компетентна жінка-лідер вважається
еталоном, до якого потрібно прагнути, організовуючи різносторонню
діяльність громадських організацій та рухів.

10. Впровадження розроблених соціально-педагогічних умов передбачує:
по-перше, застосування й творчий розвиток різних форм і методів
громадської роботи (проведення масових заходів, відповідно до напрямів
роботи жіночих громадських організацій, науково-методичних семінарів,
круглих столів, науково-практичних конференцій, лекцій-зустрічей),
по-друге, співпрацю з іншими соціальними інститутами (гендерні центри,
центри роботи з жінками, державні установи); по-третє, створення школи
жіночого лідерства із застосуванням різних форм і методів
соціально-педагогічної роботи: рольової гри, мозкового штурму, групової
роботи, особистого прикладу та ін.

11. Аналіз результатів проведеного дослідження відповідно до таких
критеріїв, як мотиваційно-діяльнісний, інтелектуально-особистісній та
практичний свідчить про високу динаміку зростання всіх основних
показників гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських
організацій та рухів, що є переконливим аргументом уважати виконаними
завдання дослідження і досягнутою мету.

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань
досліджуваної проблеми. Перспектива розробки визначеної проблеми полягає
у подальшому вдосконаленні програм з гендерної освіти, розробці
методичного забезпечення та подальшому оновленні змісту програм з
гендерного виховання. Окремого соціально-педагогічного дослідження
потребує вивчення соціально-психологічних механізмів впливу на гендерну
свідомість жінок-лідерів з метою гармонізації її особистісного та
громадянського зростання.

Основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях автора:

1. Болотська О.А. Формування сучасного світогляду жінок і чоловіків щодо
необхідності гендерних перетворень у суспільстві // Соціальна
педагогіка: теорія та практика. – 2005. – № 3. – С.56-61.

2. Болотська О.А. Правові чинники гендерного виховання жінок-лідерів //
Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. – № 4. – С.52-57.

3. Болотська О.А. Особливості і зміст гендерного виховання жінок-лідерів
в діяльності громадських організацій та рухів // Педагогіка вищої
середньої школи: Зб. наук. праць № 16. – Спеціальний випуск: Мистецька
педагогічна освіта (теорія, методи, технології) – 2006 / Редкол.: Буряк 
В.К. (гол. ред.) та ін. – Кривій Ріг: КДПУ, 2006. – С.55-64.

4. Болотська О.А. Змістова характеристика соціально-педагогічних умов
гендерного виховання жінок-лідерів в діяльності громадських організацій
та рухів // Вісник Луган. нац. пед. у-ту імені Тараса Шевченка. – 2007.
– №6 (123). – С.21-28.

5. Болотська О.А. Гендерна рівність та сучасні процеси демократичної
перебудови // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: Матеріали
Міжнар. наук.- практ. конф. 11-13 листопада 2003р., м.Луганськ. –
Частина 1. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – С.146-151.

6. Болотська О.А. Становлення ролі жінки в українському
суспільстві // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та
напрямки сучасної освіти: Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. 2-5
жовтня 2005р., м.Луганськ. – Частина 3. – Луганськ: Альма-матер, 2005. –
С.204-208.

7. Болотська О.А. Гендерні відносини у виховному просторі // Жінка в
науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє: Матеріали III Міжнар.
наук.-практ. конф.: “Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність,
майбутнє” та II Міжнар. наук.-практ. конф.: “Гендерний компонент у
структурі вищої технічної освіти і природничих наук” 3-5 листопада
2005р., м.Київ. – Київ, 2005. – С.104-108.

8. Болотська О.А. Гендерні стереотипи в умовах трансформації
українського суспільства // Наука. Здоров’я. Реабілітація / Матеріали II
Міжнар. наук.-метод. конф. – Вип. II. – Луганськ: Знання, 2004. – С.
62-68.

Болотська О.А. Соціально-педагогічні умови гендерного виховання
жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. Луганський національний
педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 2008.

У дисертації на основі теоретичного аналізу наукових досліджень
гендерної спрямованості, а також напрацювань, присвячених проблемі
гендерного виховання, висвітлено актуальні проблеми становлення жінки як
лідера у діяльності громадських організацій та рухів на сучасному етапі
розвитку українського суспільства. Визначено сутність та зміст
гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій
та рухів.

У виконаному дослідженні уперше розроблено й обґрунтовано на
теоретичному, змістовному та технологічному рівнях соціально-педагогічні
умови гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських
організацій та рухів, основу яких складає створення в громадських
організаціях і рухах освітньо-виховного середовища щодо забезпечення
жінці максимальних можливостей для реалізації себе як лідера і суб’єкта
громадсько-професійного та особистого життя, забезпечення
соціально-психологічної готовності жінок-лідерів до громадської
діяльності; формування і розвиток гендерної компетентності у
жінок-лідерів.

Практичний аспект гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності
громадських організацій та рухів забезпечується використанням в
освітньо-виховній діяльності розробленої програми школи жіночого
лідерства та дидактичних матеріалів щодо використання інтерактивних форм
і методів навчання, практичних рекомендацій керівникам громадських
організацій різного рівня.

Ключові слова: гендер, гендерне виховання, гендерна компетентність,
жінка-лідер, жіночі громадські організації, інтерактивні методи,
соціально-педагогічні умови.

Болотская О.А. Социально-педагогические условия гендерного воспитания
женщин-лидеров в деятельности общественных организаций и движений. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.05 – социальная педагогика. Луганский национальный
педагогический университет имени Тараса Шевченко. – Луганск, 2008.

Диссертация посвящена проблеме гендерного воспитания женщин-лидеров в
деятельности общественных организаций и движений.

В диссертации на основании теоретического анализа научных исследований
гендерной направленности, а также наработок, посвященных проблеме
гендерного воспитания, освещены актуальные проблемы становления женщины
как лидера в деятельности общественных организаций и движений на
современном этапе развития украинского общества.

Изучение и теоретическое обобщение концептуальных основ исследования
проблемы гендерного воспитания женщин-лидеров в деятельности
общественных организаций и движений, позволило нам гендерное воспитание
определить как процесс, направленный на систематическую наработку у
мужчин и женщин способов и форм паритетности в отношениях, моральных
норм равенства, равноправности, взаимоуважения, при этом учитывая
биологические различия между полами.

Во время исследования было определено, что женщина-лидер – это
образованная, смелая и ответственная личность, которая может
анализировать и прогнозировать, пользуется авторитетом у окружения и
имеет возможности интеллектуального воздействия на него, умеет
консолидировать вокруг себя массы, реализует идею, которой посвятила
себя.

Впервые обоснованы и разработаны на теоретическом, содержательном и
технологическом уровнях социально-педагогические условия гендерного
воспитания женщин-лидеров в деятельности общественных организаций и
движений, основу которых составляют создание в общественных организациях
и движениях образовательно-воспитательной среды для обеспечения женщине
максимальных возможностей в реализации себя как лидера и субъекта
общественно-профессиональной и личной жизни, социально-психологическое
обеспечение готовности женщин-лидеров к общественной деятельности,
формирование и развитие гендерной компетентности у женщин-лидеров.

Реализация социально-педагогических условий гендерного воспитания
женщин-лидеров в деятельности общественных организаций и движений
внедрялась путем использования различных форм и методов обучения и
воспитания, которые соответствуют целям, задачам, содержанию гендерного
воспитание женщин-лидеров в деятельности общественных организаций и
движений: проведение массовых мероприятий согласно направлений работы
женских общественных организаций (проведение научно-методических
семинаров, круглых столов, научно-практических конференций,
лекций-встреч и др.); распространение гендерных знаний, печатных и
визуальных средств массовой информации, а также создание различных
ситуаций с учетом гендерного аспекта в практической общественной
деятельности; создание школы женского лидерства, целью которой является
формирование и развитие гендерной компетентности у женщин-лидеров.

Результаты проделанной исследовательско-педагогической работы
подтвердили эффективность внедрения разработанных
социально-педагогических условий в гендерное воспитание женщин-лидеров в
деятельности общественных организаций и движений.

Ключевые слова: гендер, гендерное воспитание, гендерная компетентность,
женщина-лидер, женские общественные организации, интерактивные методы,
социально-педагогические условия.

Bolotska O. A. Social and Pedagogical Conditions for Gender Education of
Female Leaders in Social Organizations and Movements Activities. —
Manuscript.

The dissertation for obtaining the Candidate’s degree of Pedagogical
Sciences, specialty 13.00.05 – Social Pedagogy, Luhansk Taras Shevchenko
National Pedagogical University, 2008.

The dissertation is devoted to the problem of gender education of female
leaders in social organizations and movements activities.

In the thesis, based on the theoretical analysis of scientific gender
research and the sources dealing with the problem of gender education,
the important problems of a woman leading the social organizations and
movements at the present stage of the Ukrainian society development were
outlined. The role and content of gender education of female leaders in
the social organizations and movements have been defined.

For the first time the pedagogical conditions for gender education of
female leaders in the social organizations and movements activities have
been described and studied in the accomplished research. The basis for
this gender education is formed by the educational environment at the
social organizations and movements to do female’s best for her
realization as the leader and the individual; the social and
psychological ensuring of the female leaders preparedness for social
activity; the forming and development of female leaders’ gender
consciousness.

Key words: gender, gender education, gender consciousness, female social
organizations, female leaders, interactive methods, social and
pedagogical conditions.

PAGE 1

Похожие записи