Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

ПЛОТНІКОВ Петро Васильович

УДК 37.013.42.-052(477.6)

Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону

13.00.05- соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені
Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м.Луганськ).

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор,

член кореспондент АПН України

Шевченко Галина Павлівна,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
(м. Луганськ), завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Євтух Микола Борисович,

АПН України (м. Київ), академік-секретар відділення педагогіки і
психології вищої школи;

доктор педагогічних наук, професор

Міщик Людмила Іванівна,

Запорізький державний університет, декан факультету соціальної
педагогіки і психології (м.Запоріжжя);

доктор педагогічних наук,

професор, академік АПН України

Філіпчук Георгій Георгійович,

Міністерство по зв’язках з Верховною Радою України, Керівник служби
Міністра (м. Київ).

Провідна установа: Київський Національний університет імені Тараса
Шевченка, кафедра педагогіки і соціальної роботи, Міністерство освіти і
науки України (м.Київ).

Захист відбудеться 24 березня 2005 року о 1000 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського національного
педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61002,
м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного
педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168,
м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. №215-В.

Автореферат розісланий “19” лютого 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
Золотухіна С.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Розвиток українського
суспільства, яке характеризується кардинальними перетвореннями в усіх
сферах соціально-економічного та культурного життя, формуванням нової
системи ціннісних орієнтацій, супроводжується процесом соціалізації
підростаючого покоління.

Закони України “Про освіту”, “Про Національну доктрину розвитку освіти”,
“Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки”,
Державна Національна програма “Освіта” (Україна ХХI століття), Концепція
Національного виховання та інші документи спрямовують
соціально-педагогічні кадри на реалізацію ідей національного виховання і
соціальної підтримки молоді у різних важливих сферах її життєдіяльності,
а також оновлення змісту, форм і методів соціально-педагогічної
діяльності з урахуванням специфіки конкретного регіону.

Для розуміння нинішнього стану промислових регіонів і молоді, що мешкає
в них, перспектив її розвитку важливе значення має демографічний аналіз
розселення і життєдіяльності молоді та соціально-педагогічне дослідження
процесу її соціалізації.

Промисловий регіон – це природне географічне, демографічне,
культурно-етнічне територіальне утворення зі своїм історичним минулим,
культурними традиціями, що є частиною якоїсь країни і володіє
необхідними природними ресурсами. Основу його соціально-економічного
розвитку складає промисловість як пріоритетна галузь. Відповідно до
державного статусу може мати відносну соціально-економічну і політичну
самостійність.

У регіональному середовищі молодь у процесі соціалізації сприймає певні
знання, досвід, цінності, норми поведінки, через нього включається в
різні види діяльності, взаємодіє з оточенням і набуває певного
соціального статусу. Сьогодні викликає занепокоєння падіння ролі молоді
як соціального ресурсу в промислових регіонах. Це пояснюється низкою
об’єктивних факторів, зумовлених істотним матеріальним розшаруванням у
молодіжному середовищі, нестабільністю робочих місць, що пов’язане з
закриттям шахт, промислових підприємств, відсутністю умов для реалізації
молоддю творчих здібностей і вмінь, неможливості працювати згідно з
отриманою професією, що призводить до її соціальної інертності і
дистанціювання від реальних процесів у суспільно-політичному житті.

У прийнятому Законі України “Про Загальнодержавну програму підтримки
молоді на 2004-2008 роки” підкреслено, що проблеми, пов’язані з
бездуховністю, бідністю, безробіттям, насильством, відсутністю
змістовного дозвілля, що загострилися в останні роки, негативно вплинули
на молодь. У Законі особливо підкреслено, що забезпечення соціального
становлення і розвитку молоді, її конституційних прав та свобод потребує
посилення координації зусиль держави і громадськості в цьому напрямі.

Аналіз праць сучасних учених, навчальних посібників з соціальної
педагогіки, а також досвід практичної діяльності фахівців у системі
соціальних служб для молоді свідчить, що соціально-педагогічні основи
соціалізації молоді на рівні промислового регіону ще не знайшли
відповідного відображення. За останні роки значно зросли й продовжують
зростати кількість, рівень і обсяг соціально-педагогічних та
науково-теоретичних досліджень з цієї проблематики, в яких аналізуються
процеси соціалізації. Певна увага приділяється проблемам
соціально-економічного розвитку конкретних регіонів і промислових
зокрема.

Науково обґрунтована державна молодіжна політика в Україні тільки
починає формуватися. На сьогодні майже немає відпрацьованих
науково-методичних програм та інших регіональних документів щодо
соціально-педагогічної допомоги молоді.

Управління у справах сім’ї і молоді державних адміністрацій областей і
міст, лідери молодіжних рухів і об’єднань, соціальні педагоги ще не
мають: Регіональної доктрини з реалізації державної молодіжної політики;
Концепції соціального виховання молоді в системі освіти регіону;
Концепції соціально-педагогічної підтримки різних категорій молоді
промислового регіону тощо.

У спеціальних наукових дослідженнях розглядалася проблема соціалізації
особистості й окремих соціально-демографічних груп, сутність свідомості
їх вчинків, її активність у різних сферах життєдіяльності; проблеми
взаємин окремої особистості, молоді і суспільства тощо.

Найбільш важливими для нашого соціально-педагогічного дослідження є
роботи класиків філософської і психолого-педагогічної думки: М.Бугле,
Г.Гітінгса, Е.Дюркгейма, Д.Дідро, А.Дистервега, І.Канта, Г.Лебона,
М.Моса, Г.Тарда, Ф.Ніцше, Р.Оуена, І.Песталоцці, Т.Парсонса, Ж.Руссо,
А.Шопенгауера тощо.

За останні роки провідними українськими вченими у галузі соціальної
педагогіки досліджені і захищені докторські дисертації за такими темами:

І.Звєрєва – “Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та
молоддю в Україні”(1999р.); Г.Лактіонова – “Теоретико-методичні основи
соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого
міста”(1999р.); Л.Міщик – “Теоретико-методичні основи професійної
підготовки соціального педагога у закладах вищої освіти”(1997р.);
С.Савченко – “Науково-теоретичні засади соціалізації студентської молоді
в позанавчальній діяльності в умовах регіонального освітнього
простору”(2004р.) тощо.

Великий внесок в сучасну соціальну педагогіку зроблено ще і такими
вченими як: Г.Андрєєва, О.Безпалько, Н.Бура, Р.Войнола, Т.Дмитренко,
Л.Коваль, А.Капська, М.Лукашевич, Н.Лавриченко, А.Мудрик, О.Плахотнік,
О.Савченко, С.Харченко та іншими.

Аналіз робіт згаданих вчених, свідчить про те, що всі вони, залежно від
реалізованих завдань, містять значний теоретичний та емпіричний
матеріал, який є джерельною базою нашого дослідження.

Сьогодні ми також маємо багато інших наукових праць з проблем
соціалізації особистості і окремих соціально-демографічних груп, однак
на рівні промислового регіону досліджувана нами проблема розглядається
вперше.

Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону —
складна наукова проблема, що містить економічний,
соціально-педагогічний, філософський, соціологічний, психологічний,
культурологічний та інші гуманітарні аспекти.

Основна суперечність, з якою пов’язана проблема дослідження, полягає у
тому, що, з одного боку, сучасна соціально-педагогічна практика вимагає
нових технологій у реалізації державної молодіжної політики, соціального
виховання і соціально-педагогічної підтримки молоді, а, з іншого,
відсутні науково обґрунтовані документи для вирішення цих завдань на
рівні регіону.

Таким чином, теоретична нерозробленість, відсутність актуальних і дієвих
програм з соціально-педагогічної підтримки молоді, рекомендацій для
соціальних педагогів, молодіжних лідерів, а також інших керівних
молодіжних структур при державних адміністраціях у регіонах,
некерованість соціально-духовними процесами в молодіжному середовищі,
негативно впливають на соціально-економічне, морально-духовне
самопочуття і поведінку молоді, призводять до значних втрат не тільки
окремих особистостей, але і цілих соціально-демографічних груп.

Враховуючи актуальність цілісного підходу до проблем молоді в процесі її
соціалізації, який базується на вітчизняному досвіді та на принципах
педагогічної науки, ми обрали темою дисертаційного дослідження
“Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
особисто дисертантом у межах комплексної науково-дослідної роботи
кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені
Володимира Даля: “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і
практика” (№ держ. реєстрації 01830032718). Тема дисертаційного
дослідження затверджена на засіданні вченої ради Донецького
національного університету 1.07.2003 р. (протокол №6), узгоджена Радою з
координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в
Україні (протокол №8 від 28.10. 2003 р.).

Об’єкт дослідження – процес соціалізації молоді промислового регіону.

Предмет дослідження – соціально-педагогічні основи і сучасні тенденції
процесу соціалізації молоді промислового регіону (віком від 14 до 30
років) як соціально-демографічної групи.

Мета дослідження полягає в розробці соціально-педагогічних основ
соціалізації молоді промислового регіону та теоретичному обґрунтуванні
концепції її складових: науково-педагогічному аналізі
соціально-економічного, морально-духовного самопочуття і поведінки
молоді регіону в контексті соціальної активності; науково-теоретичному
обґрунтуванні, розробці, впровадженні системи заходів щодо
соціально-педагогічної підтримки молоді і науково-методичному
забезпеченні процесу її соціалізації.

Концепція дослідження. На підставі аналізу провідних ідей і теорій
соціалізаційного процесу, розроблених різними науковцями за останні
десятиріччя, концепція нашого дослідження ґрунтується на провідних ідеях
і положеннях філософії освіти, філософії виховання, загальної теорії
педагогіки, психології, соціальної педагогіки, сучасної національної
системи освіти і соціального виховання, теорії соціально-педагогічних
систем і технологій, психологічної теорії особистості і конкретних
соціально-демографічних груп, а також їх соціального становлення і
розвитку.

Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону ми
розглядаємо як цілісну динамічну систему (з багатьма підсистемами), якій
властиві взаємозалежність і відносна самостійність,
соціально-педагогічна технологічність та ефективність, що залежать від
об’єкта (напряму соціально-педагогічної діяльності) й суб’єкта (молоді)
співучасника соціально-педагогічного процесу і соціально-педагогічного
впливу. В цій системі структура, зміст і методика кожної складової
спрямовуються на соціальне становлення, розвиток, соціальне виховання і
соціально-педагогічну підтримку молоді.

Від сукупності умов, впливів мега-, макро-, мезо- і мікрофакторів,
національно-культурних традицій, координації і злагодженості дій різних
соціально-економічних і суспільно-політичних інститутів регіону,
соціального середовища, де відбувається розвиток молоді як
соціально-демографічної групи, активної цілеспрямованої педагогічної
діяльності у конкретному соціальному середовищі (у тому числі: допомоги
молоді в соціальній адаптації через соціальне її виховання, необхідну
соціальну профілактику чи реабілітацію, соціально-педагогічну підтримку
і механізм соціального обслуговування чи інші напрямки діяльності, що
складають соціально-педагогічну основу процесу соціалізації молоді)
залежить його динаміка й успішність;

Концепція дослідження базується на чотирьох принципах, які становлять
суть нашої теорії:

– теоретико-пізнавальний. У його основу покладена функція теоретичного
аналізу сучасних соціально-педагогічних процесів у молодіжному
середовищі на рівні промислового регіону;

– нормативно-корекційний. За результатами аналізу він втілює уявлення
про необхідну норму допомоги молоді у соціальному середовищі конкретного
регіону і своєчасну корекцію різних потреб відповідно до
соціально-економічних і соціально-педагогічних можливостей регіону і
держави;

– проективний. Цей принцип відображає логіку осмислення розробки
необхідної системи соціально-педагогічної допомоги молоді, що складає
авторську Регіональну соціально-інституціональну модель
соціально-педагогічних основ соціалізації молоді промислового регіону;

– виконує прикладну функцію і пов’язаний з розробкою і впровадженням
системи необхідної соціально-педагогічної допомоги молоді, в тому числі:
Регіональної доктрини з реалізації державної молодіжної політики,
Концепції соціального виховання молоді в системі освіти регіону,
Концепції соціально-педагогічної підтримки молоді промислового регіону
на засадах різноманітних засобів удосконалення соціально-педагогічної
роботи, створенні для молоді оптимальних умов для процесу її
соціалізації та мінімізації негативних факторів впливу регіону як
середовища життєдіяльності.

Усі чотири принципи відтворюють найсуттєвіші характеристики
соціально-педагогічних умов і впливу соціально-педагогічного процесу як
загально-педагогічної категорії на соціалізацію молоді промислового
регіону.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що економічні труднощі
життя молоді в промислових регіонах, які виникли впродовж останнього
десятиріччя в результаті реформування соціалістичної економіки,
хаотизації соціальних зв’язків, пов’язаних з реформуванням соціальної
сфери, знищення панівної раніше ідеології, перегляду системи цінностей і
перебудови морально-психологічних конструкцій, поставили молодь у
становище марґінала, який втратив відповідний до запитів, потреб та
інтересів зв’язок із соціально-економічною, морально-духовною,
культурною й іншими сферами. Хворе суспільство потребує розробки дієвих
антикризових заходів, бо економічні і соціально-політичні негаразди
негативно впливають на процеси соціалізації молоді, провокують зростання
соціальної недовіри і песимізму, руйнують моральні підвалини, що
призводить до духовно-ідеологічного розшарування не тільки молоді, а і
всього суспільства.

Виникає необхідність створення якісно нової концепції і технологій щодо
реалізації державної молодіжної політики, соціального виховання,
соціально-педагогічної підтримки і допомоги молоді в українському
промисловому регіоні.

Загальна гіпотеза конкретизована частковими гіпотезами:

– зняти соціально-економічну і психологічну напругу, покращити
соціально-економічне життя, психофізичне самопочуття і поведінку молоді,
прискорити процеси її соціалізації можна, на нашу думку, за умов:

а) розробки і впровадження Регіональної доктрини з реалізації державної
молодіжної політики;

б) створення відповідних умов і необхідної законодавчої бази, яка
повинна бути підкріплена соціально-економічними, кадровими ресурсами і
матеріально-технічною базою;

в) націлення на розвиток і формування соціальної активності молоді у
різних сферах життєдіяльності;

г) координації дій регіональних держадміністрацій і місцевих органів
влади, громадських, суспільно-політичних, благодійних організацій,
соціальних служб, засобів масової інформації, закладів освіти, науки,
культури, охорони здоров’я, соціально-педагогічних працівників та інших
учасників соціалізаційного процесу;

д) розробки і впровадження Концепції соціального виховання в системі
освіти промислового регіону і Концепції соціально-педагогічної підтримки
молоді, які враховують вітчизняний та зарубіжний досвід, вікові,
виховні, освітні особливості, а також сукупність соціально-економічних,
психофізіологічних, національних, культурологічних, географічних,
демографічних, екологічних, релігійних та інших аспектів, що впливають
на процес соціалізації різних категорій молоді у промисловому регіоні.

Відповідно до проблеми, мети й гіпотези визначено основні завдання
дослідження:

– обґрунтувати сукупність положень, що визначають
теоретико-методологічні передумови дослідження соціально-педагогічних
основ процесу соціалізації молоді (віком від 14 до 30 років);

– на теоретичному рівні розкрити сутність і специфіку процесу
соціалізації молоді регіону: виявити його тенденції, принципи,
соціально-педагогічні та інші механізми, а також фактори негативного
впливу на соціалізацію молоді в соціальному середовищі;

– визначити особливості процесу соціалізації молоді промислового
регіону;

– науково обґрунтувати концепцію, методи й технології дослідження
соціально-педагогічних основ соціалізації молоді;

– здійснити логіко-методологічний аналіз соціально-економічного,
соціально-ціннісного, морально-духовного самопочуття та поведінки різних
категорій молоді промислового регіону в контексті її соціальної
активності;

– розробити систему критеріїв і показників соціальної активності і
соціальної інертності молоді регіону в процесі її соціалізації;

– проаналізувати соціальну активність різних вікових і професійних
категорій молоді в учбовій, трудовій, суспільно-політичній, правовій і
культурній сферах;

– науково обгрунтувати та методично забезпечити впровадження авторської
системи допомоги молоді, у тому числі: Регіональної доктрини з
реалізації державної молодіжної політики, Концепції соціального
виховання молоді в освітньому просторі як системи захисту від
негативного впливу факторів соціального середовища, Концепції
соціально-педагогічної підтримки молоді на 2004-2008 роки і з прогнозом
до 2020 року;

– теоретично обґрунтувати і розробити Регіональну
соціально-інституціональну модель соціально-педагогічних основ
соціалізації молоді;

– підготувати до друку монографії, навчальні посібники, наукові статті
та методичні рекомендації для навчальних закладів, держадміністрацій,
лідерів молодіжних рухів, соціальних педагогів і вихователів щодо
соціально-педагогічних основ соціалізації молоді і реалізації державної
молодіжної політики на рівні промислового регіону.

Загальна методологія дослідження базується на теорії пізнання, у тому
числі: філософському вченні про взаємозумовленість соціальних явищ і
соціально-педагогічної дійсності, про необхідність їх вивчення в
конкретно-історичних умовах; на принципах єдності загального,
особливого та особистого у соціально-педагогічній діяльності; теорії
cоціалізації особистості і соціально-демографічних груп у
полікультурному регіональному просторі; урбаністичних теоріях;
діалектичному взаємозв’язку явищ і процесів; теорії систем, яка дозволяє
представити соціально-педагогічні основи соціалізації молоді
промислового регіону як складну і багаторівневу систему із властивими ій
підсистемами; педагогіці взаємодії, підтримки і допомоги особистості і
соціально-демографічній групі у соціальному середовищі; концепції
гуманізації процесу соціалізації; ідеї сучасної філософії
нестабільності; філософії освіти; новій парадигмі соціального виховання
і соціально-педагогічної роботи.

Теоретичну основу дослідження становлять: наукові роботи з філософії,
педагогіки, соціальної педагогіки, соціології та психології щодо:
закономірностей розвитку особистості під впливом різних факторів
соціального середовища й виховання (Л.Виготський, П.Гальперін, І.Зязюн,
С.Іваненков, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, Д.Фельдштейн та ін.); специфіки
діяльності особистості в процесі соціалізації (Г.Андрєєва,
Н.Андрєєнкова, Ю.Істратов, І.Кон, О.Кущак, М.Каган, Л.Ніколов, Є.Юдін);
теорії і практики соціальної педагогіки (В.Бочарова, Г.Боймер,
Б.Вульсон, Ю.Василькова, М.Гур’янова, В.Загвязинський, М.Зайцев,
А.Мудрик, Г.Ноль, П.Наторп, С.Шацький, М.Плоткін, М.Галагузова,
В.Семенов); соціалізації особистості, в тому числі соціалізації молоді
(І.Бех, Б.Братусь, В.Войтко, В.Гриньова, Г.Гребенюк, Ф.Дальто, М.Кле,
І.Кон, А.Капська, Ч.Кулі, Н.Лавриченко, Д.Мід, Р.Мертон, Ж.Піаже,
В.Сухомлинський, О.Сухомлинська, С.Савченко, К.Хорні, Е.Еріксон);
розвитку особистості на мікро-, мезо- та макрорівнях (Л.Буєва,
Б.Бітінас, Л.Коваль, І.Звєрєва, Г.Лактіонова, Л.Міщик, Т.Яркіна);
урбаністичних теорій про регіон як мезофактор впливу на розвиток
особистості в процесі її соціалізації (Н.Аітов, С.Алексєєва, М.Вебер,
Г.Зіммель, М.Тітма); культурологічних теорій (М.Бахтін, В.Біблер,
Б.Лихачов); сутності культури з точки зору діяльнісного підходу в
процесі соціалізації (Г.Балл, М.Дьяченко, О.Іонова, М.Киященко,
Г.Шевченко, А.Щербо та інші); теорії сучасної філософії освіти
(В.Андрущенко, Б.Андрієвський, В.Алфімов, Г.Асмолов, С.Дорошенко,
М.Євтух, В.Кремень, В.Лутай, В.Лозова, І.Прокопенко, М.Руткевич,
Г.Філіпчук); концепції розвитку освіти, виховання та навчання в сучасних
умовах (А.Алексюк, С.Гончаренко, С.Золотухіна, Н.Ничкало, О.Савченко,
М.Ярмаченко); теорії соціально-педагогічної роботи (Т.Дмитренко,
І.Мигович, В.Оржеховська, Т.Сущенко, А.Сидоренко, С.Харченко); питання
соціальної детермінованості виховання і соціалізації особистості, її
залежності від соціально-економічних умов (Б.Грушина, Р.Турова,
С.Іконнікова); соціально-педагогічної допомоги молоді у навчанні,
адаптації у сім’ї, товаристві ровесників в учнівському і трудовому
колективі тощо (О.Бец, А.Бойко, В.Євдокимов, С.Єрмаков, З.Зайцева,
В.Кравець, В.Синьова, Г.Троцко); розв’язання проблем молодіжних рухів,
угруповань, багатоаспектності соціально-педагогічної роботи
(М.Подберезький, О.Попова, Н.Заверіко, О.Киричук, Л.Рубашевська й інші).

Важливу роль у розробці теорії соціально-педагогічних основ соціалізації
молоді промислового регіону відіграли концептуальні положення,
відображені в законодавстві України про освіту, державну молодіжну
політику, національне виховання тощо.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз філософської, психологічної,
соціально-педагогічної, культурологічної вітчизняної, зарубіжної та
іншої наукової літератури, дисертаційних робіт, архівних матеріалів,
законодавчих актів і документів місцевих органів влади стосовно
державної молодіжної політики; джерел, присвячених проблемам
соціалізації молоді; різноманітні види аналізу процесу соціалізації як
соціокультурного феномену, серед яких: гносеологічний, послідовний,
системний, контекстуальний; міждисциплінарний синтез і моделювання
процесу соціалізації молоді промислового регіону з метою виявлення
сутнісних особливостей цього процесу; теоретичне узагальнення,
систематизація отриманих даних, концептуалізація провідних ідей з
державної молодіжної політики з метою створення теорії соціалізації
молоді регіону; вивчення вітчизняного регіонального досвіду
соціально-педагогічного забезпечення процесу соціалізації; аналогія,
порівняння та зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему.
Емпіричні: педагогічний пошук соціально-економічних проблем молоді
регіону; соціально-педагогічний моніторинг морально-духовного
самопочуття і поведінки молоді промислового регіону, у якому
представлено спостереження, бесіди з різними категоріями молоді у тому
числі: учнівською, студентською, робітничою і молоддю зайнятою у сфері
бізнесу; інтерв’ювання, анкетування для виявлення проблем, що заважають
молоді життю в регіоні; опитування, фокусоване групове інтерв,ю з
молоддю, а також з лідерами молодіжних громадських організацій;
тестування, діалог тощо.

Дослідження проводилося протягом 1991-2004 рр. і складалося з трьох
етапів.

На першому – аналітичному і констатуючому (1991-1994 рр.) – вивчався
стан дослідженості проблеми, були проаналізовані наукова, філософська,
соціологічна, соціально-педагогічна, педагогічна і культурологічна
література з цієї проблеми, у тому числі документи стостовно державної
молодіжної політики; формувалася джерельна база. На даному етапі
розроблялася концепція, визначалися об’єкт, предмет, мета і завдання,
була сформульована гіпотеза дослідження.

На другому – формуючому й експериментальному (1995-1998 рр.) –
розроблявся комплекс діагностичних соціально-педагогічних методик,
проводився констатуючий експеримент; аналізувався досвід роботи
державних адміністрацій усіх рівнів, управлінь у справах сім’ї та
молоді, управлінь освіти і його структурних підрозділів у містах і
районах Донецького промислового регіону, в тому числі робота з молоддю у
ВНЗ, школах і профтехучилищах.

На третьому – узагальнюючому (1999-2004 рр.) – завершено опрацювання
матеріалів, здійснено обробку і систематизацію одержаних даних,
узагальнено результати експерименту, сформульовано положення, загальні
висновки і рекомендації. Визначено перспективи подальшого дослідження
проблеми. Виявлялася динаміка процесу соціалізації молоді промислового
регіону, її соціально-ціннісні орієнтації в умовах демократичних
перетворень, що відбувалися в українському суспільстві, оброблялися й
аналізувалися отримані дані, основні з яких публікувалися в наукових
журналах і оформлялися у вигляді монографій і тексту дисертації
відповідно до вимог ВАК України.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна й вибіркова
експериментальна робота проводилася у Донецькому промисловому регіоні (у
18 містах і районах), у тому числі: на базі регіональних управлінь у
справах сім’ї та молоді, відділів науки і вищих навчальних закладів,
управлінь освітою, СПТУ, 30 загальноосвітніх школах, технікумах, ВНЗ у
тому числі: Донецькому національному університеті, Донецькому інституті
управління, Донецькому інституті післядипломної освіти, Горлівському
державному педагогічному інституті іноземних мов, Східноукраїнському
національному університеті імені Володимира Даля, Донецькому державному
технікумі технологій та дизайну, Донецькому гірничному технікумі імені
Абакумова, Донецькому індустріальному технікумі, Донецькому технікумі
промислової автоматики, в інших учнівських, студентських і виробничих
колективах Донеччини; суспільно-політичних партій, молодіжних рухів,
благодійних фондів. Різними методами дослідження було охоплено понад 20
тисяч осіб.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що
вперше:

цілісно досліджено соціально-педагогічні основи процесу соціалізації
молоді промислового регіону;

розроблено структуру і зміст її складових на підставі узагальнення
вітчизняного досвіду у вигляді Регіональної соціально-інституціональної
моделі;

виявлено сучасні тенденції, особливості процесу соціалізації молоді
промислового регіону;

розроблено й обґрунтувано: комплекс показників, а також критеріїв
соціальної активності і соціальної інертності молоді в різних сферах
життєдіяльності;

введено в соціально-педагогічний науковий обіг маловідомі терміни,
джерела і матеріали, факти, статистичні дані щодо соціального
становлення молоді;

доповнено штрихи до “соціального портрету” сучасної молоді промислового
регіону на підставі аналізу соціально-педагогічних, економічних,
стратифікаційних критеріїв і пріоритетів основних форм її
життєдіяльності;

розроблено і впроваджено: Регіональну доктрину з реалізації державної
молодіжної політики, Концепцію соціального виховання молоді в системі
освіти промислового регіону і Концепцію соціально-педагогічної підтримки
молоді в контексті програми підготовки і використання кадрів в економіці
Донецької області (на 2004-2008 рр. і з прогнозуванням до 2020 р.), що
поєднує різні гуманітарно-соціалізаційні процеси на основі загальної
сутності.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в: аналізі і уточненні
уявлення про соціалізацію як процес і продукт багатовікового розвитку
людини і цілісну соціально-педагогічну систему, що має специфічні
властивості; виявленні природи, сутності і механізму соціалізації молоді
промислового регіону, її розвиток і шляхи реалізації через регіональні
потенціали; розкритті специфіки процесу соціалізації молоді промислового
регіону; логічному обґрунтуванні понять “гуманізація процесу
соціалізації”, “соціальна інертність”, висвітленні закономірностей
їхнього розвитку у гуманітарних науках, особливо в соціальній
педагогіці; розробці концептуальних положень, які забезпечують системний
підхід до соціально-педагогічних основ процесу соціалізації молоді і
використання регіональних потенціалів суб’єктом управління у молодіжному
середовищі, раніше некерованому, з урахуванням сучасних проблем.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим,
що впроваджено в практику роботи Головного управління освіти і науки,
Управління у справах сім’ї і молоді Донецької облдержадміністрації,
регіональних органів влади і їх структур, ВНЗ, технікумів,
загальноосвітніх шкіл: Регіональну доктрину з реалізації державної
молодіжної політики; Концепцію соціального виховання молоді в системі
освіти регіону на 2004-2008 роки; Концепцію соціально-педагогічної
підтримки молоді промислового регіону в контексті програми підготовки і
використання кадрів в економіці Донецької області (на 2004-2008 рр. і з
прогнозуванням до 2020 р); видано 3 монографії і 4 науково-методичних
посібників; матеріали дослідження можуть бути використані викладачами
соціально-гуманітарних дисциплін вищих навчальних закладів під час
підготовки навчально-виховних програм, створення навчальних і методичних
посібників та модернізації соціально-педагогічних технологій; основні
висновки і практичні рекомендації, викладені у дисертації, спрямовані на
створення необхідних соціально-економічних умов для навчання, праці і
дозвілля молоді в процесі її соціалізації. Науково-методичні
рекомендації можуть використовувати соціальні педагоги, соціальні
робітники, вихователі, молодь, лідери молодіжних партій і рухів,
представники обл-, міськ- і райдержадміністрацій, всі, хто працює з
молоддю і займається реалізацією державної молодіжної політики.

Результати дослідження впроваджено: в Донецькому державному університеті
(рішення вченої Ради філологічного факультету прот. №11 від 23.09.1996
року), в Донецькому національному університеті (рішення вченої Ради
ДонНУ 1.06.2001 року, прот. №6 і від 28.05.2004 року, прот. №5),
Донецькому інституті управління (довідка №10/354 від 14.02.2005 р.), в
Управлінні у справах сім’ї і молоді Донецької обласної державної
адміністрації (довідка №21-и/09 від 07.02.2005 р.); Головному управлінні
освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (довідка
№02/04 від 26.01.2005 року Відділу науки і вищої освіти); Донецькому
обласному комітеті молодіжних організацій (ДОКМО) (довідка №037/ від 16
лютого 2005 р.); Донецької обласної організації Народно-демократичної
ліги молоді (довідка №25/ від 16.02.2005 року); Донецькому обласному
інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка №58 від 20 березня
2003 р.).

Особистий внесок автора в роботах, написаних у співавторстві
(Л.Бондарєв, В.Носач, Н.Стародубова), полягає у розробці концепції
дослідження, теоретичному обґрунтуванні її основних ідей і положень,
використання яких дало можливість виявити особливості процесу
соціалізації молоді і соціально-педагогічні основи цього процесу;
науковому обґрунтуванні і впровадженні системи соціально-педагогічної
допомоги молоді регіону; розробці авторської Регіональної
соціально-інституціональної моделі соціально-педагогічних основ
соціалізації молоді промислового регіону; безпосередній участі автора в
організації та проведенні досліджень.

Вірогідність і наукова обґрунтованість висновків дисертаційного
дослідження були забезпечені теоретико-методологічним аналізом його
основних вихідних положень; різноманіттям і взаємодоповненістю
використання комплексу методів дослідження адекватних його меті,
завданням і гіпотезі; достатнім обсягом і репрезентативністю
експериментальних вибірок; тривалістю і широтою соціально-педагогічного
дослідження, особистою участю в ньому автора, а також позитивними
результатами впровадження.

Апробація і впровадження результатів дисертації здійснювались на
регіональних, всеукраїнських і міжнародних науково-практичних
конференціях: “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень 2
Всеукраїнського з’їзду працівників освіти” (Київ, 2001); “Інноваційні
технології в сучасній освіті: стан і перспективи” (Донецьк, 2002.);
“Перспективи розвитку вищої освіти в період суспільної трансформації”
(Донецьк, 2002); “Психологічні та соціально-економічні проблеми
трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2002); “Соціальні,
економічні, політичні і психологічні наслідки глобалізації в сучасному
суспільстві” (Донецьк, 2003); “Молодь і майбутнє України” (Донецьк,
2003); “ДонНУ за підсумками науково-дослідної роботи за період 2001-2002
рр.,” (Донецьк, 2003.); “Ідеї В.І.Вернадського і сучасна
гуманітарно-економічна освіта в контексті розвитку людства” (Кременчук,
2003.); “Інтелект. Особистість. Цивілізація” (Донецьк, 2003.); “Молодь і
держава” ( Святогірськ, 2003); “Самостійна робота студентів –
найважливіший засіб підвищення якості знань” (Донецьк, 2003.);
“Профспілки і проблеми духовності” (Донецьк, 2003.); “Корпоративна
культура як складова інноваційних технологій у вищій школі” (Донецьк,
2004.); “Молодь і майбутнє України (Донецк, 2004.); “Духовний розвиток
особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004.).

Кандидатська дисертація на тему: “Комплексний підхід до довгострокового
програмно-цільового планування виховання молоді регіону” (спеціальність
13.00.01 – теорія і історія педагогіки) була захищена у 1984 році, її
матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено у 78 публікаціях
у тому числі: 60 за темою дисертації (57 з них написано без співавторів
), 32 статті опубліковано в провідних фахових виданнях України, 3
монографії і 4 навчально-методичних посібники. Загальний обсяг
авторського доробку з теми дослідження становить понад 180 умовних
друкованих аркушів.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох
розділів, висновків, списку використаних джерел (660 найменувань, з них
24 іноземними мовами). На 41 сторінці містяться: 25 таблиць, 25 схем, 2
діаграми, 3 рисунки. Друга частина дисертації – “Додатки”, займають 245
сторінок. Основний текст дисертації викладено на 430 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність соціально-педагогічного
дослідження, визначено проблему, об’єкт, предмет, мету, викладено
провідні положення концепції дослідження, його завдання, загальну та
часткові гіпотези, методологічну основу соціально-педагогічного аналізу,
розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, окреслено
експериментальну базу, сформульовано висновки про апробацію та
впровадження результатів дослідження, визначено особистий внесок
здобувача, приведені статистичні дані про публікації.

У першому розділі – “Теоретичне обґрунтування дослідження
соціально-педагогічних основ соціалізації молоді”– подане теоретичне
обґрунтування процесу соціалізації української молоді (віком від 14 до
30 років), яка розглядається як особлива соціально-демографічна група,
суб’єкт державної політики й об’єкт педагогічного дослідження;
аналізуються теоретичні і методологічні основи формування гуманістичних
якостей у молоді в процесі її соціалізації; розкриваються поняття:
“гуманізація процесу соціалізації” і “молодь” з соціально-педагогічної
точки зору; аналізуються особливості процесу соціалізації молоді
промислового регіону; розглянуто соціалізаційно-ціннісні проблеми і
зроблено аналіз процесу соціалізації молоді в період трансформації її в
активну життєдіяльність регіону; накреслені шляхи реалізації державної
молодіжної політики України на регіональному рівні.

Здійснено аналіз процесу соціалізації молоді на методологічному,
загальнотеоретичному, порівняльно-історичному, соціально-педагогічному
рівнях, викладена характеристика молоді як соціально-демографічної
групи. На підставі вивчення праць філософів, педагогів, соціальних
педагогів, психологів, демографів, істориків, культурологів, соціологів,
документів і законів Верховної Ради, Указів Президента, постанов
Кабінету Міністрів і розпоряджень Міністерства освіти і науки України
щодо проблем соціалізації молоді і реалізації державної молодіжної
політики нами виявлено, що соціалізація (від лат. socialis – суспільний)
– розвиток людини впродовж усього життя в процесі засвоєння і
відтворення культури суспільства. Термін “соціалізація” запозичений з
політекономії; щодо розвитку людини став використовуватися в останній
третині 19 ст., коли американський соціолог Ф.Гіддінгс у книзі “Теорія
соціалізації” (1887) ужив його в значенні, близькому до сучасного.

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених дав нам змогу і
підстави зробити класифікацію досліджень науковців за такими напрямками:
філософський, соціально-педагогічний, соціально-психологічний,
соціологічний і культурологічний. У кожного з таких напрямків
формувались самостійні уявлення і відношення до процесів соціалізації
відповідно до специфіки кожної науки. В розділі аналізуються витоки
сучасної теорії соціалізації, що зосереджені в роботах Г.Тарда,
У.Джеймса, З.Фрейда. Вони обґрунтували нові ідеї в пізнанні суспільства
і людини, в розумінні процесу соціалізації на індивідуальному рівні.
Еволюція теоретичних поглядів на проблему соціалізації набула особливої
інтенсивності у ХХ столітті в працях Д.Дьюї, Е.Дюркгейма, Ч.Кулі,
Р.Мертона, М.Міда, Т.Парсонса, Ж.Піаже, Ю.Хабермаса та ін. Усі вони
виступали за нове розуміння сутності соціалізації і підкреслювали думку
про те, що процес інтеграції індивіда в соціальну систему здійснюється
за допомогою інтеріоризації загально прийнятих норм.

Нам імпонують дослідження Л.Кольберга, який, використовуючи ідеї Дж.Дьюї
та Ж.Піаже, запропонував схему етапів морального розвитку людини, яку
оцінював як підґрунтя морального виховання. Розглядаючи ідею виховання
як стимулюючу систему постійного зростання людини, він протиставляє її
рольовій теорії, яка наголошує на підпорядкуванні особистості нормам, що
стають елементом свідомості індивіда в процесі інтеріоризації
(присвоєння) цих норм. Надмірна соціалізація, на думку Л.Кольберга,
невідворотно призводить до втрати особистістю своєї унікальності.

На основі аналізу філософської, соціологічної, психологічної,
соціально-педагогічної, культурологічної та іншої наукової літератури
можна стверджувати, що процес “соціалізації” умовно можна подати як
сукупність чотирьох складових: стихійної соціалізації, зміст, характер і
результати якої визначаються соціально-економічними і соціокультурними
умовами, що склалися в суспільстві; відносно направлюваної соціалізації,
коли держава вживає економічні, законодавчі, організаційні заходи, що
об’єктивно впливають на життєвий шлях вікових і професійних груп
молодого населення (визначення обов’язкового мінімуму освіти, віку і
термінів служби в армії, віку одруження, віку виходу на пенсію тощо);
відносно соціально контрольованої соціалізації – планомірного створення
суспільством і державою умов для розвитку (виховання) людини; самозміни
людини (більш-менш свідомої), що має просоціальний, асоціальний чи
антисоціальний вектор спрямованості.

Сутність соціалізації молоді полягає в поєднанні пристосування
(адаптації) і відокремлення особистості в умовах конкретного
суспільства.

Об’єктивний зміст процесу соціалізації визначається зацікавленістю
суспільства в тому, щоб його члени успішно засвоїли ролі чоловіка чи
жінки (статеворольова соціалізація), стали суб’єктами економічного життя
(професійна соціалізація), створили родину (сімейна соціалізація), були
законослухняними громадянами (політично-правова соціалізація) тощо.
Таким чином, людина розглядається, у першу чергу, як об’єкт
соціалізації.

На думку психологів, соціалізація – це процес перетворення індивіда з
його природними задатками і потенційними можливостями соціального
розвитку на повноцінного члена суспільства.

Методологічними положеннями виховання і соціалізації особистості є
концептуальні погляди М.Вебера, Дж.Дьюї, Е.Еріксона, Г.Маркузе,
А.Маслоу, Т.Парсонса, П.Сорокіна, А.Тойнбі, А.Тоффлера, Ю.Хабермаса,
К.Ясперса та інших. На думку Дж.Дьюї, істинне виховання є не щось таке,
що накладається ззовні, а зростання, розвиток властивостей і здатностей,
з якими людина з’являється у світ.

Дослідження цих проблем покладено і на соціально-педагогічну науку, що
досліджує всю сукупність впливів на особистість і молодь, процес
соціального формування людини, увесь комплекс факторів, що його
визначають.

Філософія соціально-педагогічної науки покликана трансформувати
глобальні загальнолюдські цінності через систему освіти і виховання.
Однак ця мета не може бути досягнута тільки через інститути сім’ї і
навчальних закладів або в рамках однієї лише педагогічної науки, а й
через численні регіональні соціальні інститути, особливо, якщо мова йде
про стратегічні цілі. Тому сьогодні об’єктивною необхідністю стає
інтегрований підхід до дослідження проблем молоді у процесі її
соціалізації в різних галузях науки і практики.

Однією з передумов теоретичного обґрунтування проблеми дослідження є
сучасна українська соціалізація молоді – складова частина соціальної
педагогіки, що сьогодні перебуває в кризовому стані, як і саме
суспільство. З одного боку, значимість соціалізації молоді для успішної
реалізації соціальних проектів і виходу з кризи неповною мірою
усвідомлюється органами управління, з іншого боку – комерціалізація
гуманітарної сфери, усе помітніше відходить від норм і цінностей
“високого” рівня соціалізації до усереднених зразків освіти, агресивної
масової культури, правового нігілізму і всього іншого, що входить до
гуманітарної сфери соціалізації. Різкий перехід до ринкової економіки
спричинив системну кризу, яка охопила і соціальну структуру українського
суспільства, що закономірно привело молодь до зміни соціальних
орієнтирів, переоцінки традиційних цінностей. У розділі теоретично
обґрунтовується доцільність введення в науковий соціально-педагогічний
обіг поняття “гуманізація процесу соціалізації”, а також подане
визначення “молодь” із соціально-педагогічної точки зору; вона
розглядається як суб’єкт державної політики і об’єкт педагогічного
дослідження. Під класичним ідеалом гуманітаризації процесу соціалізації
особистості ми розуміємо суспільну норму, що втілилася в цивілізованих
зразках людських відносин європейської історії – з античності до наших
часів. У межах цих зразків закладалося цілком визначене розуміння
гуманітарної соціалізації й у цілому гуманітарності. На наш погляд,
гуманітарність не зводиться до суми певних знань про людину й умінь,
одержуваних індивідом протягом усього його життя. Гуманітарність – це
самовизначення особистості в людському суспільстві і ступінь її
людяності в процесі соціалізації. Ми вважаємо, що гуманізація процесу
соціалізації – одна з форм людяності в людській діяльності, спрямована
на досягнення індивідуальних чи суспільних змін на основі добрих
людських відносин. У розділі здійснено аналіз сучасних міжнародних і
державних документів щодо мети, завдань, змісту соціалізації молоді та
методів вирішення її сучасних проблем. Розкриваються основні
демографічні, соціально-педагогічні і психологічні проблеми, а також
характеристики сучасної молоді. Визначається та уточнюється авторське
розуміння терміну “соціалізація особистості”, який залишається предметом
дискусії у науковому світі (Т.Дмитренко, І.Звєрєва, Л.Коваль, А.Капська,
Г.Лактіонова, Л.Міщик, А.Мудрик, О.Савченко, С.Савченко, С.Харченко).
Метою соціалізації, на наш погляд, має стати особисто зорієнтоване
формування кожного індивіда і його соціальне виховання на прикладах
позитивного ставлення людини до людини, суспільства до особистості й
особистості до суспільства, розвиток соціально-економічних умов життя, а
також виховання особистих гуманних якостей, які можуть бути реалізовані
у різних життєвих ситуаціях людини.

Підкреслено, що теоретичним обґрунтуванням досліджуваної проблеми є
складність сучасного життя молоді у промисловому регіоні, в якому
присутні різні явища, фактори впливу на її самопочуття і поведінку в
процесі соціалізації і трансформації в активну життєдіяльність регіону.
Дослідження показало розходження між промисловим і, наприклад,
сільськогосподарським регіоном, яке полягає в політичних,
соціально-економічних, культурно-естетичних та інших функціях. За
просторовими перетвореннями в мережі розселення приховуються зміни в її
структурі і функціональній організації, що визначається
соціально-економічними, політичними і культурними змінами суспільства,
що впливає на процеси соціалізації молоді. Основу соціально-економічного
розвитку цього територіального утворення складає промисловість як
пріоритетна галузь. Відповідно до державного статусу воно може мати
відносну соціально-економічну і політичну самостійність (М.Вебер,
Т.Гарн’ьє, А.Мудрик, Н.Моїсєєв, А.Попов, А.Шингарєв, Е.Ховард). У
процесі дослідження ми погодились із тим, що процес формування і
розвитку промислового регіону варто вважати відкритою територіальною
структурою для соціально-педагогічної науки і соціальної практики, як і
для інших соціально-економічних і суспільно-політичних наук.

Підбиваючи підсумки теоретичного обґрунтування предмету дослідження,
можна констатувати:

– дослідження підтверджує, що молодь – велика суспільна і
соціально-демографічна група, що має специфічні соціальні і психологічні
риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих
людей, так і тим, що їхнє соціально-економічне і суспільно-політичне
становище, їхній духовний світ перебувають у стані становлення,
формування;

– на процеси соціалізації молоді регіону впливають соціально-педагогічна
і виховна діяльність різних соціальних інститутів, що є відображенням
реально існуючого соціально-економічного ладу у державі, сформованої
соціально-педагогічної практики роботи з молоддю і
соціально-педагогічних інститутів з урахуванням соціокультурних
особливостей конкретної території;

– вивчення питання про статус молоді в українському суспільстві
промислового регіону, про соціальні функції молодого покоління, його
політичні позиції, рівень освіти і професійної кваліфікації, моральний
стан і культурні потреби підтверджують гіпотезу, що сьогодні молодіжні
проблеми зазвучали по-новому і є актуальною потребою у зв’язку з
відновленням суспільства і необхідністю у формуванні принципово нової
концепції державної молодіжної політики, що в особі молоді ми бачимо
майбутнє нашої держави.

Обґрунтування теоретичних і методологічних основ соціалізації молоді
промислового регіону як особливої соціально-демографічної групи дало
змогу визначити шляхи та методи, спрямовані на вирішення її актуальних
проблем у різних сферах життєдіяльності, а також на розробку
регіональної експериментальної соціально-педагогічної моделі системи
соціально-педагогічної допомоги молоді.

У другому розділі – “Логіко-методологічний аналіз, методи і технології
дослідження соціально-педагогічних основ соціалізації молоді
промислового регіону”– подано характеристику структури наукової
соціально-педагогічної програми дисертаційного дослідження;
запропоновані критерії наукового аналізу соціально-економічного,
морально-духовного самопочуття і поведінки молоді промислового регіону;
подано опис етапів і послідовності реалізації програми
соціально-педагогічного дослідження процесу соціалізації молоді, у тому
числі методології та методів вивчення її соціально-педагогічних основ
із застосуванням різних науково-дослідницьких технологій; викладено
основні методи дослідної роботи наукового соціально-педагогічного пошуку
і програма експерименту по деяким молодіжним проблемам, а також напрямки
соціально-педагогічного аналізу; здійснено моніторинг наукового
дослідження і програми експерименту.

Дослідницька робота проводилася із залученням різних
науково-інформаційних джерел стосовно процесів соціалізації молоді, у
тому числі з різних сфер знань: філософії, соціальної педагогіки,
психології, соціології, культурології, демографії, статистичних даних,
документів і звітів управлінь у справах сім’ї і молоді регіональних
держадміністрацій, управлінь освіти міст і районів промислового регіону,
ЗМІ тощо. Відповідно до концепції дослідження підтвердило, що тільки
об’єднавши зусилля владних державних структур і регіонального
суспільства, можна вирішити найгостріші проблеми молоді. У розділі
обґрунтовано вибір напряму досліджень, наведені приклади задач і їх
порівняльні оцінки, розроблена загальна методика проведення
дисертаційного дослідження.

Автором виявлені актуальні проблеми молоді в процесі її соціалізації у
національно-регіональному контексті. Серед них найбільш вагомими є
проблеми соціально-економічного і морально-духовного характеру, які
пов’язані з періодом становлення, соціальної зрілості, входження в
процесі соціалізації у світ дорослих, адаптації до нього і майбутнього
його відновлення. Коло, весь зміст якого детермінується поняттям
“життєвий старт”, включає цілу гаму соціально-економічних і
морально-духовних проблем, породжуваних процесами одержання освіти,
початком трудової діяльності, формуванням родини, професійним ростом і
подальшою кар’єрою, реальним та майбутнім рівнем життя тощо. Нами
зазначені такі критерії та показники програми дослідження:
соціально-економічне, морально-духовне самопочуття і поведінка молоді за
останні 10-12 років; соціально-ціннісні орієнтири молоді промислового
регіону; соціальна активність молоді у різних сферах життєдіяльності;
забезпечення гідних умов життя молоді віком від 14 до 30 років;
соціально-економічна стабільність у державі і регіоні та навпаки;
ефективний соціально-економічний розвиток регіонів; національна безпека
держави; конкурентноздатність і стійкий розвиток від конкретного регіону
до всієї української держави; підвищення уваги до проблеми молоді в
процесі її соціалізації; зайнятість молоді, у тому числі: навчання,
вирішення проблем безробіття, відпочинку, охорона здоров’я та інше.

Якими ці проблеми бачить сама молодь, як вона оцінює молодіжну політику
регіональної влади, які пріоритети і першочергові заходи в галузі
забезпечення соціально-моральної безпеки пропонують молоді? Ці і багато
інших питань покладені в основу дослідження, визначивши за його
стрижневу мету інформування органів державної адміністрації
промислового регіону (так само як і всіх інших зацікавлених державних і
недержавних структур) відповідними даними про вивчення молодіжної
громадської думки.

Для вирішення завдань і досягнення мети нами обрані технології і методи
дослідження: загальні логічні: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння,
моделювання, проектування; загальнонаукові методи: аналіз літературних
джерел; теоретичний аналіз і синтез соціально-педагогічних досліджень;
спостереження (у природних умовах конкретного промислового регіону, під
час моделювання складних ситуацій, у процесі тестування, спільних
заходів і ін.); вивчення й узагальнення досвіду; експеримент; метод
експертних оцінок; історичні методи: порівняльно-історичний метод (для
встановлення закономірності, повторюваності історичних процесів),
генетичний метод (виявлення походження, причин і стадій досліджуваного
явища), структурний метод (установлення зв’язків окремих елементів з
усією системою) та інші; соціологічні й емпіричні методи: анкетування й
інтерв’ю; соціометрія; моніторинг (постійне відстеження соціальних
ситуацій у фокусі їхньої зміни, із прогнозуванням цих змін на визначену
перспективу); метод комплексного соціального (психосоціального)
моделювання, метод “інтерв’ю” тощо; методи математичної статистики. У
вирішенні поставлених завдань одним з основних методів дослідження стала
соціально-педагогічна дослідно-експериментальна робота на базі
Донецького промислового регіону.

Зміст програми експериментальної роботи і використання методів
соціально-педагогічних досліджень були здійснені за такими напрямками:

– вивчення літератури з теми експерименту з метою з’ясування того, що
було створено;

– збір ідей серед молоді, вихователів, учителів, організаторів
молодіжних об’єднань і визначення джерел, на основі яких були побудовані
відповідні гіпотези, моделі, проекти, концепції, програми;

– вивчення нормативних, інструктивно-методичних документів з
досліджуваної проблеми, аналіз документації різних рівнів – від
шкільної, СПТУ, ВНЗ, регіональних адміністрацій, управління освіти тощо;

– соціально-педагогічні спостереження за поведінкою різних категорій
молоді промислового регіону, в тому числі: учнів, студентської,
робітничої молоді, зайнятої в сфері бізнесу, в різних умовах їхньої
життєдіяльності, в тому числі: у навчальній, трудовій, дозвіллі тощо;

– спостереження за умовами соціально-економічного, культурного і
духовного життя вище зазначених категорій молоді;

– усні й письмові опитування, довільні бесіди, інтерв’ю, анкетування;
тестування – спосіб психологічної діагностики, де були використані
стандартизовані питання і завдання (тести), що мають певну шкалу
значень. Цей метод був застосований для визначення індивідуальних
розходжень різних категорій молоді, дозволив визначити актуальний рівень
розвитку в суб’єкта (молоді) необхідних у нього навичок, знань,
особистісних характеристик тощо;

– у соціально-педагогічних дослідженнях з теми дисертації був
застосований метод-рейтинг для оцінки педагогічних явищ (соціалізації)
за допомогою компетентних експертів; було вивчено великий досвід роботи
з різними категоріями молоді на різних регіональних рівнях;

– порівняння (зіставлення отриманих результатів, з цілями, які
намічалися); класифікація (розумова процедура при аналізі інформації про
молодь промислового регіону, що полягала в логічному розподілі фактів,
даних, явищ тощо); узагальнення (було проведено з метою логічного
переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш
загального судження про проблеми молоді промислового регіону, знання й
оцінку діяльності всіх інститутів влади, що відповідають за реалізацію
державної молодіжної політики. Узагальнене судження виявилося більш
глибоким відображенням дійсності, дозволило проникнути в сутність
заходів, проведених з молоддю на різних рівнях управління молодіжною
політикою промислового регіону, й оцінити з принципових позицій
діяльність соціальних педагогів, вихователів, керівників молодіжних
структур і органів влади на всіх рівнях; у пошуках оптимального рішення
в експериментальній роботі корисними для нас були і такі методи, як
аналогія, синтез, інтегрування, систематизація тощо.

Під час аналізу інформації про життєдіяльність різних категорій молоді
промислового регіону в процесі її соціалізації жодна з названих
аналітичних процедур в експерименті не здійснювалася в чистому вигляді,
бо вони пов’язані, взаємодіють одна з одною і виділені нами в дисертації
за домінантною ознакою.

У 2001 і 2002 році було проведено дослідження соціально-економічного і
морально-духовного самопочуття і поведінки молоді в промисловому
Донбасі. Загальна кількість опитаних серед молоді у 2001 році склала
5550 осіб. Їхні соціально-демографічні, професійні й інші характеристики
представлені такими даними: за статтю: чоловіків — 47,3%; жінок – 52,7
%.; за віком: від 14 до 16 років — 10,4%; від 17 до 19 років — 17,1%;
від 20 до 25 років — 24,0% ; від 26 до 28 років — 25,7%; від 29 до 30
років — 22,8%. Разом молоді від 14 до 30 років – 100%; за рівнем
освіченості: середня і середня спеціальна — 43,6%; незакінчена вища —
18,3%; вища — 12,3%; неповна середня (початкова) — 25,8%.

Програма нашого соціально-педагогічного експерименту передбачала також:

а) проведення аналізу соціально-економічного, морально-духовного
самопочуття і поведінки молоді на І етапі дослідження і кінцевий
результат у соціально-ціннісних орієнтаціях і соціально-освітній
соціалізації;

б) дослідження стану та розробку характеристики активності різних
категорій молоді у важливих сферах життєдіяльності, у тому числі: у
соціальній, політичній, правовій, освітній та культурній сферах;

в) враховуючи отримані дані щодо гуманітарного стану молоді в процесі
соціалізації, були розроблені принципи, перелік цілей і завдань
Регіональної соціально-інституціональної моделі соціально-педагогічних
основ соціалізації молоді промислового регіону, а також функції та шляхи
її реалізації.

У промисловому регіоні було проведено дослідження соціально-ціннісних
орієнтацій учнівської молоді на базі 30 загальноосвітніх шкіл Донеччини
на їх ініціативу і суспільно значиму активність у процесі соціалізації.

Проведене діагностичне, а потім експериментальне соціально-педагогічне
дослідження серед учнівської молоді в школах промислового регіону
підтвердило висунуті припущення нашої гіпотези і дозволило переконатися
в правомірності обраного шляху з подальшого формування інших
соціально-ціннісних орієнтацій молоді в процесі її соціалізації.

Виконана робота є одним з можливих варіантів розробки
соціально-педагогічних основ формування соціально-ціннісних орієнтацій
учнів шкіл промислового регіону на їх ініціативу і суспільну активність
у процесі соціалізації. Предметом подальшого соціально-педагогічного
дослідження може стати активізація процесу формування інших
соціально-ціннісних орієнтацій для інших категорій молоді на інших
етапах онтогенезу, у процесі її соціалізації.

У третьому розділі – “Загальні методи дослідження соціально-педагогічних
основ соціалізації молоді в контексті соціальної активності”– викладені
сутність, зміст і критерії соціальної активності як основи прискорення
соціалізації молоді промислового регіону; проаналізовано явище
“соціальної інертності” молоді як соціально-педагогічної проблеми;
досліджені основи соціальної активності молоді в галузі освіти регіону;
проаналізовано стан суспільно-політичної соціалізації молоді в контексті
її соціальної активності; розкриваються проблеми активності в процесі
правової соціалізації і надаються методичні поради з профілактики
девіантної поведінки молоді за результатами дослідження; розглядаються
проблеми формування культури та вплив субкультури на соціальну
активність молоді регіону; зроблено аналіз результатів дослідження
життєвих планів і зайнятості робітничої молоді.

Відповідно до об’єкта, предмета і завдання дослідження нами зроблений
аналіз процесу соціалізації молоді в контексті соціальної активності.
Дослідження показує, що творча самореалізація особистості неможлива без
її соціальної активності у важливих сферах життєдіяльності. От чому
формування соціальної активності молоді промислового регіону в процесі
її соціалізації є одним із найважливіших завдань соціальної педагогіки,
в тому числі соціальної освіти і соціального виховання в цілому.

Нами виявлена сутність понять “соціально активна особистість”,
“соціально активна молодь промислового регіону”, а також побудована
конкретна багатовимірна модель кожного з цих феноменів. Розробка
понятійного апарату цього дослідження, конструювання критеріїв оцінки
соціальної активності особистості, молодіжного колективу і молоді
промислового регіону, визначення особливостей формування соціальної
активності особистості на різних вікових етапах від 14 до 30 років, а
також учнівських, студентських і колективів працюючої молоді регіону на
різних етапах їхнього формування, становлення і розвиток особистості в
молодіжному колективі і молоді регіону в цілому показало, що соціальна
активність молодої особистості виступає як її здатність до соціальної
взаємодії. Вона відповідає суспільній природі людини. При такому підході
молода особистість розкривається переважно як продукт середовища,
суспільних відносин. Але цей аналіз необхідно продовжити. На думку
багатьох учених, людина не лише об’єкт, але й суб’єкт суспільних
відносин. Активність на вищому рівні розвитку – соціальна активність –
характеризується насамперед тим, що, будучи якістю людини, вона містить
у собі творчий початок, здатний впливати на зміну умов життя людей.

Соціальна активність молоді промислового регіону у своєму розвитку
розглядається як посилена діяльність у порівнянні з нормативною і
звичайною. Наше визначення соціальної активності особистості з
позитивною спрямованістю трактується таким чином: соціальна активність –
це у найвищому ступені гуманний, цілеспрямований і дієвий акт прояву
індивідом своїх умінь, навичок і здібностей у соціально-економічній,
суспільно-політичній, соціально-культурній та інших сферах
життєдіяльності на різних рівнях його усвідомленого розвитку,
спрямованого на перетворення себе і регіонального середовища
навколишньої дійсності. Формування соціальної активності молоді
промислового регіону вимагає комплексного підходу до організації всієї
системи впливу на особистість, і тут неприпустима абсолютизація ні в
теорії, ні на практиці. Соціально активна молода особистість має
відрізнятися характером своєї діяльності на основі інтенсивності,
ініціативності, самодіяльності, творчості, темпу, обсягу. При
однобічному підході ми порушимо діалектику реального життя і, таким
чином, знизимо кінцевий результат соціальної активності особистості, а
отже, і соціальних досягнень регіону і українського суспільства.

Проведене серед молоді Донецького промислового регіону дослідження
підтвердило наше припущення, що показниками її соціальної активності є
ціннісні орієнтації суспільно-колективістичної спрямованості. У
дослідженні правомірно виділена система взаємозалежних критеріїв
соціальної активності молодої особистості, що мешкає у промисловому
регіоні: першим критерієм ми визначили рівень сформованості
ідейно-моральних понять, уявлень, що характеризує ступінь усвідомленості
соціальної активності молодої особистості і молоді, розуміння
необхідності її прояву в навчальній, трудовій, громадсько-політичній,
морально-духовній і комунікативній діяльності. Другим критерієм ми
визначили ступінь оволодіння молодою особистістю знаннями, уміннями і
навичками як необхідними компонентами реалізації соціальної активності.
Цей критерій, що характеризує предметно-операційний бік соціальної
активності, може мати своїми показниками системи наукових знань, рівні
сформованості таких умінь, як навчально-пізнавальні,
організаційно-трудові, виробничо-технічні, комунікативні,
господарсько-побутові тощо. Третім критерієм може стати рівень розвитку
мотивації соціальної активності молодої особистості і молоді регіону в
цілому. Цей критерій у поєднанні з розвитком ідейно-моральних понять і
уявлень характеризує спрямованість соціальної активності, ступінь її
відповідності інтересам колективу і регіонального суспільства. Четвертим
критерієм є рівень розвитку самодіяльності, ініціативності і
відповідальності, активної позиції в системі колективних відносин,
непримиренності до антигромадських учинків будь-якого роду.

e

? I ¬

?

h?e«

$

@

???ності” молоді як соціально-педагогічної проблеми і протилежності
соціальної активності. Результати дослідження підтвердили гіпотезу, що
серед молоді промислового регіону за останні десять років почало
розвиватися нове почуття – “соціальна інертність”. Більша частина
опитаних юнаків і дівчат (65,6%) стверджує, що вони: “не знають, що
сьогодні потрібно робити” (21,2%); “жити стало нецікаво” (15,8%); “без
грошей жодної мети не досягнеш” (28,6%) – і займають у своїх думках
стійкі позиції. Згідно з опитуванням, найбільш високо самооцінює свою
необхідність суспільству працююча молодь. У сукупному вираженні (“Я
знаю, що сьогодні потрібно робити”) питома вага названої групи юнаків і
дівчат досягає 34,4%. Точка зору більшості (60,5%) опитаних юнаків і
дівчат регіону висловлюється у відповіді, що відданість своїй справі
полягає в самовідданому і сумлінному виконанні своїх обов’язків. Більш
ніж кожен другий (52%) розуміє відданість своїй справі як “необхідність
суспільству результатів його праці”.

Аналіз соціальної активності учнівської і студентської молоді в галузі
освіти дав розподіл варіантів відповідей на питання “Як ви вважаєте, що
необхідно зробити, щоб молодь промислового регіону в навчальних закладах
почувала себе краще?” так, що одночасно дозволяє враховувати їхню думку
у визначенні пріоритетних напрямків просвітительської і
соціально-виховної діяльності. Цю позицію підтримує більш ніж кожен
другий (50,2%) респондент. Відданість національній ідеології
незалежності, на думку більшості молодих респондентів, в об’єднанні
молоді для зміцнення незалежності української держави. Так, цю позицію в
1992 р. висловили 42,4% опитаних молодих людей, а в 2002 – 51,7%. Однак
парадоксальним є те, що практично вся охоплена опитуванням молодь не
впевнена в “майбутньому своєї держави”. У цьому зв’язку ідея “Україна –
держава з великим майбутнім” не виступає об’єднуючим початком
консолідації різних груп молоді промислового регіону. У здійсненні
названої ідеї переконані лише 12,4% опитаних.

Безпосереднім виявленням позитивної націленості молоді на активну
реалізацію своїх життєвих планів виступає домінуюче бажання здобути
спеціальність, добре закінчити навчання. Так вважають у зазначеній
послідовності 46,6% і 44,3% опитаних юнаків і дівчат. Лише 1,3% опитаних
абсолютно індиферентні до свого майбутнього. Для значної частини
респондентів регіону велике значення мають питання, що стосуються
їхнього матеріально-економічного становища. Майже кожна п’ята (18,9%)
опитана молода людина в здійсненні своїх планів на майбутнє розраховує
на накопичення грошей. Наявна в системі цінностей орієнтація на гроші та
матеріальні блага як життєву мету. Очевидно, назване бажання варто
оцінювати позитивно в контексті прагнення до економічної самостійності і
досягнення цілей власними зусиллями. Порівняльний аналіз отриманих
відповідей респондентів на питання “Що Ви хочете зробити, щоб здійснити
свої плани в майбутньому?” залежно від їхнього місця проживання (регіон,
місто), статі, віку, рівня освіти, роду занять і національної
приналежності виявляє деякі особливості і розходження у перевагах.
Позначається фактор місця проживання. Варіант “здобути спеціальність”
має найбільший рівень переваг серед юнаків і дівчат Маріуполя (57,1%) і
Макіївки (56,4%). У той час, як опитування в Слов’янську показали, що
тут лише деякі – більш ніж кожен третій (33,2%) з охоплених опитуванням
респондентів – надають належне значення здобуванню спеціальності.
Найважливіша якість, що характеризує соціальний вигляд молоді, це те, що
вона глибоко усвідомлює значимість таких стійких показників розвиненості
особистості, як ініціатива, активність і відповідальність. Непрямим
свідченням тому є твердження абсолютної більшості (70,9%) респондентів
про неможливість досягнення мети в житті, через безтурботність. Тим
більше, відповідно до соціально-педагогічного опитування, у молоді
промислового регіону наявний ряд труднощів у досягненні своїх цілей.
Серед таких 28,4% респондентів називають складність вступу до ВНЗ; 16,5%
— можливість зайняти високу посаду; 18% — матеріальні труднощі,
складність знайти достойну роботу; 16,4% — поганий стан здоров’я. Тут
слід зазначити, що в 2002 році спостерігалися більш гострі оцінки молоді
щодо труднощів у порівнянні з 1992 роком. Дослідження виявило певний
рівень соціальної активності молоді у сфері політики. Досить велика
частина опитаних юнаків і дівчат (39,2%) налаштована на активну участь у
політичному житті країни, але не зараз, а коли стабілізується
соціально-економічна обстановка в регіоні. Дослідження виявило, що в
регіоні не на належному рівні перебуває правова грамотність молоді.
Вихідними методологічними принципами аналізу сутності, структури
механізму правової соціалізації молоді промислового регіону служать
соціальні умови, суспільні відносини, ідеали, погляди, виховання, вчинки
і рівень правової культури. Так, виховання правової культури поведінки
молодої особистості у регіональному суспільстві передбачає: теоретичну
розробку ряду питань правової соціалізації конкретної особистості і
вивчення механізму цього напрямку її соціалізації; дослідження
громадської думки щодо росту злочинності серед молоді і ставлення до неї
інших членів суспільства; дослідження правової свідомості молодої
особистості, різних соціальних груп цієї категорії і суспільства в
цілому і взаємовплив на правову поведінку; розробку ефективних методів
ресоціалізації (тобто перевиховання) злочинців у результаті проведення
досліджень у місцях відбуття покарань.

Дослідження показало, що однією з самодостатніх причин, що породжують
злочинність і правопорушення серед молоді віком від 14 до 30 років, є
пияцтво й алкоголізм. За останні 10 років в регіоні споживання алкоголю
збільшилося в 20 разів, кількість алкоголіків –у 15 разів. Порівняльний
аналіз процесу соціалізації у правовій сфері у 1990 р. показав, що серед
учнів 9-10 класів уживали спиртні напої: дівчата – 49%, хлопці – 65%. У
2000 році – через 10 років – ці показники виросли і складають: дівчата –
89%, хлопці – 91%. Кількість негативних проявів серед молоді на ґрунті
пияцтва збільшилася в 25 разів. До 1991 р. в промисловому регіоні було
лише 4% жінок-алкоголіків, нині – 23,5%, а це, природно, відбивається на
потомстві. За підсумками регіонального соціально-педагогічного
дослідження лише 8,5% юнаків і дівчат знайомі з законодавством, що
забезпечує захист їхніх прав та інтересів. Свою поінформованість, удвічі
більшу, відзначає молодь старшої вікової молодіжної групи. Чим вищий
рівень освіти, тим вищий ступінь знайомства з законами (від 9 % з
неповною середньою освітою до 25% з вищою освітою). Одним з істотних
компонентів виховання правової культури є правові знання й елементи
прояву правової культури, які особистість одержує з офіційних вісників
законів, навчальних видань, газет, консультацій юристів, засобів масової
інформації.

Дослідження показало, що інтенсивність поступального розвитку правової
культури молодої особистості перебуває в прямій залежності від загальної
культури особистості та її доступу до культурних цінностей, від обсягу і
якості їхнього освоєння. З огляду на важливе значення споживання молоддю
духовної культури через сферу дозвілля нами був проведений ряд
соціально-педагогічних досліджень у Донецькому регіоні. Опитування
проводилося двічі – у 1993 і 2000 році. Опитано було 1200 осіб,
переважно молодь віком від 14 до 30 років. Із загальної кількості
опитаних більшість виявилися учнями загальноосвітніх шкіл і CПТУ, а
також студентами ВНЗ, молодь, що працює і не вчиться і непрацююча
молодь. Метою дослідження було вивчення потреби молоді у духовній
культурі у сфері дозвілля за останні 7-8 років. Кожний мав можливість
вибрати не більше трьох видів дозвілля, якому віддається найбільша
перевага. Результати дослідження невтішні. За останні роки у
промисловому регіоні помітно знизилася участь молоді в гуртках художньої
самодіяльності, різних музикальних школах і студіях в чотири рази. Це
відбулося за рахунок економічних умов, у яких опинилися
культурно-просвітні установи, більша частина яких закрита. Скоротилася
кількість відвідувань молоддю театрів, філармонії, концертних заходів.

Удвічі скоротився інтерес до класичної музики, декоративно-ужиткового
мистецтва, літератури, поезії. Знизилася кількість читачів у бібліотеках
у регіоні на 60% через непоповнення книжкових фондів, скрутне
матеріальне становище. Зростає кількість молоді, яка взагалі нічим не
цікавиться. Однак великий інтерес виявляється до споживання кіно- і
відеопродукції, і нам відомо, за рахунок чого зростає цей інтерес (за
рахунок демонстрації сексу, насильства, пропаганди споживання наркотиків
тощо). До чого це призведе – час покаже. Як видно, навіть у 1993 році,
коли наш екран ще не був так забитий іноземною кінопродукцією, але
американські фільми вже не були дивиною, кіно також посідало провідні
позиції. Інтерес до нього підвищився й у сучасної молоді, хоча відносний
рейтинг його трохи останнім часом став знижуватися. Підбиваючи підсумки
дослідження, викладені у третьому розділі, слід підкреслити, що в
цілому, опитування показало зростання відповідальності молодого
покоління за свою життєву позицію і відданість своїй справі. Молоді люди
більш вимогливо оперують цими поняттями і більш критично ставляться до
самооцінки. Дослідження підтвердило гіпотезу про те, що для більш
результативної роботи регіональних адміністративних органів, громадських
молодіжних організацій і соціальних педагогів з інертною молоддю
необхідно вивчати всі соціально-педагогічні умови виникнення соціальної
інертності в комплексі, для того щоб вибрати ефективні форми і методи
роботи з ними і, таким чином, формувати в них соціальну активність у
процесі соціалізації.

У четвертому розділі – “Аналіз і узагальнення результатів дослідження.
Методичне забезпечення процесу соціалізації молоді промислового
регіону” – з педагогічної точки зору викладені результати дослідження:
соціально-економічного, морально-духовного самопочуття і поведінки
молоді регіону в процесі її соціалізації (соціально-педагогічний
“портрет”); соціально-ціннісних орієнтацій учнівської молоді
промислового регіону; запропоновані індикатори соціальної активності
молоді регіону в сфері використання вільного часу у вигляді
порівняльного аналізу за останні 10 років; експериментально
обґрунтовується методичне забезпечення процесу соціалізації молоді через
впровадження: Регіональної доктрини з реалізації державної молодіжної
політики; Концепції розвитку соціального виховання молоді в системі
освіти регіону; Концепції соціально-педагогічної підтримки молоді в
процесі її соціалізації; науково обґрунтована Регіональна
соціально-інституціональна модель соціально-педагогічних основ
соціалізації молоді промислового регіону.

Слід підкреслити, що нашому об’єкту дослідження властиві
багатофакторність і розмаїття соціально-економічних, морально-духовних
зв’язків, особливість поведінки, вікових і професійних якостей, які
об’єктивно не підлягають фіксаціі. До особливостей нашої
науково-дослідної соціально-педагогічної роботи належать: а) складність
вікових, освітніх, професійно-кваліфікаційних та інших якостей молоді як
соціально-демографічної групи; б) складність і неможливість чіткого
виділення експериментальних і контрольних груп за досліджуваний період
10-12 років, коли багато осіб з цієї вікової соціально-демографічної
групи переходять в іншу вікову і професійну групу; в) непостійність
кількості учасників наукової дослідної соціально-педагогічної роботи;
г) обмеженість дослідника втручатися в діяльність органів державної
влади регіону і задані соціально-педагогічні умови; д) неможливість і
відмова від математичної точності, притаманної експерименту в
соціально-педагогічних дослідженнях, зорієнтованість на об’єктивно
відзначені тенденції, підтверджені масовою суспільною практикою; е)
нерегулярність і неповторюваність соціально-педагогічних явищ у
молодіжному середовищі промислового регіону; ж) велика кількість
наукових припущень, які потребують тривалої перевірки, особливо у нашому
випадку під час впровадження Регіональної доктрини з реалізації
державної молодіжної політики, Концепції соціального виховання в системі
освіти регіону і Концепції соціально-педагогічної підтримки молоді
промислового регіону на 2004-2008 роки і з прогнозуванням до 2020 року,
а також використання концептуальних ідей і гіпотез, істинність яких
може бути підтверджена через багато років і залежить від
соціально-економічного розвитку промислового регіону і держави в цілому.
Це не дає нам змоги робити інтерпретації отриманих результатів у
традиційних формах наукового експериментального дослідження.

Узагальнюючи підсумки дослідження процесів соціалізації у Донецькому
промисловому регіоні серед молоді віком від 14 до 30 років з метою
доповнення штрихів до її соціального “портрету”, а також виявлення
головних проблем стосовно необхідної їй соціально-економічної і
соціально-педагогічної підтримки як однієї з складових соціально
педагогічних основ соціалізації молоді ми одержали такі результати:
більшість респондентів убачає суть державної молодіжної політики в
гарантіях, охороні демократичних прав і свобод молоді (46,2%);
забезпеченні всім молодим людям рівних можливостей в одержанні
безкоштовної освіти і медичного обслуговування (44,8%). На третій
позиції знаходиться поняття української державної соціально-економічної
підтримки молоді, а саме: працевлаштування, надання пільг і переваг
після одержання вищої і фахової освіти (41,5%); допомога в придбанні
житла (11,1%); соціальна адресна допомога (6,4%); безпроцентні кредити
(5,1%); інша допомога (3,0%). Оцінючи діяльність українського уряду і
регіональної державної адміністрації у напрямку соціально-економічної
підтримки і допомоги, в морально-духовному становленні молоді, ми
одержали такі відповіді респондентів: 92% респондентів висловили думку,
що діяльність державної влади заслуговує на оцінку “погано”, а 79,7%
таку саму оцінку поставили регіональним органам державної влади. Інші
показники можна залишити без коментарів. Були названі причини, що
заважають молоді, живучи в промисловому регіоні, постійно підтримувати
добре соціально-економічне і морально-духовне самопочуття, серед них:
відсутність необхідної турботи з боку державної і регіональної влади, це
відзначили 91,8%; ніде проводити дозвілля відповідно до своїх статків –
відзначили 65,2%; немає впевненості в завтрашньому дні – 61,3%;
недостатність засобів до існування, чи так зване “безгрішшя” відзначили
59,3%; немає цікавої роботи і занять до душі (відзначили 57,8%);
незадовільні умови проживання і відсутність перспективи мати окреме
житло підкреслили 56,8%; особистої свободи і можливості жити згідно зі
своїм бажанням не мають 49,4 %; відсутність можливості учитися там, де
хочуть (через платну освіту), відзначили 47,3%. В аналізі результатів
відповідей на ці питання звертає на себе увагу перше місце одного з
видів дефіциту – дефіциту гідної поваги до молоді з боку всіх рівнів
української державної влади. Відзначається навіть дефіцит справжньої
любові і взаємної поваги, впевненості у своїх силах і здібностях. Аналіз
анкетування і письмових відповідей студентів 5 ВНЗ на питання: “Яким є
Ваше соціально-економічне самопочуття і чи легко жити молодій людині в
промисловому регіоні?” виявляє такі найбільш типові проблеми: важко
знайти роботу з тієї спеціальності, яку молодь одержує у ВНЗ; насторожує
і такий вид дефіциту, як відсутність впевненості в завтрашньому дні;
невизначеність: не знаєш, що буде “завтра”, до чого конкретно прагнути
“сьогодні”, щоб це виправдало результат; практично цілком відсутня
соціально й економічно суверенна особистість. Поряд з вищевикладеними
відповідями молоді промислового регіону варто згадати і відзначені 16,8
% респондентами такі види дефіциту, як нестача поваги до учнів з боку
батьків і вчителів; брак висококваліфікованих викладачів у приватних
вузах; відсутність державної і регіональної молодіжної політики й
ідеології; ідеального фізичного і психічного здоров’я тощо. Досліджуючи
фактори, що впливають і визначають найбільшою мірою життєвий успіх
молодої людини, 48,2% респондентів підкреслили соціальний статус і
матеріальні можливості батьків, їхні зв’язки; на друге місце поставлена
“наявність багатства” – 38,2%; на третьому місці (зовсім неочікувано) –
“національні особливості” – 32,1%; на четвертому опинилися
“працьовитість, талант і наполегливість” – 29,9%; на п’ятому місці
“освіченість і професіоналізм” – 27,5%. Дослідження соціально-ціннісних
орієнтацій учнівської молоді регіону було нами здійснено через
застосування комплексу діагностичних методик. Під час його розробки ми
виходили з таких принципів: комплекс має включати в себе методики,
спрямовані на діагностику структурних компонентів соціально-ціннісних
орієнтацій учнівської молоді шкіл промислового регіону; для одержання
об’єктивних результатів доцільно було включити піддослідних у діяльність
в контексті їхніх інтересів (С.Гончаренко, Д.Леонтьєв); інтегративним
показником виступає зміна мотивації, спрямованість цієї мотивації на
задоволення потреби в суспільно значимій діяльності і соціально-цінному
спілкуванні (Г.Андрєєва, Г.Лактіонова, Т.Мальковська, Л.Міщик, А.Мудрик,
Н.Ничкало, М.Рудкевич, Н.Шарова. Під час розробки комплексу
діагностичних методик ми спиралися на відомі методики вивчення
соціально-ціннісних орієнтацій (Л.Добровольска, А.Капська, Н.Лавриченко,
Д.Леонтьєв, М.Рижков); деякі методики адаптувалися відповідно до цілей
нашого дослідження (методика О.Савченко, Н.Толстих, методика
О.Потьомкіної, тести тощо); використовувалися також включене
спостереження за учнями шкіл Донецького промислового регіону в природних
і спеціально організованих ситуаціях, індивідуальні співбесіди,
інтерв’ювання, творчі роботи, дослідження емоційного стану учнів, аналіз
різних педагогічних документів. Апробація діагностичних методик
проводилася в умовах констатуючого експерименту у школах Донецького
промислового регіону. Загалом було обстежено 2250 учнів.
Експериментальна група складалася з 640 осіб, контрольна – з 930
підлітків.

Проведене діагностичне соціально-педагогічне дослідження підтвердило
висунуті припущення та гіпотези і дозволило переконатися в правомірності
обраного шляху подальшого проектування процесу формування
соціально-ціннісних орієнтацій молоді промислового регіону на їхню
ініціативу і суспільно значиму активність. У результаті проведеної
дослідно-експериментальної роботи відбувся перехід експериментальної
групи до колективу, що сприймає культурні соціальні цінності
суспільства, має організаційну структуру, у якій переважають стосунки
взаємної відповідальної залежності і готовності до соціально значимої
діяльності. Порівняльний аналіз соціальної активності учнів шкіл
регіону, показав, що виконують різні громадські доручення колективу –
29%; сумлінно ставляться і на “відмінно” виконують різні доручення –
14%; задовільно виконують покладені на них обов’язки – 10%; недбало
ставляться до громадських доручень – 5%.

Підбиваючи підсумки результатів експериментального
соціально-педагогічного дослідження зі створення психолого-педагогічного
“портрету” молоді і сучасної характеристики процесу її соціалізації в
соціально-економічному просторі промислового регіону, можемо
запропонувати відповідні рекомендації до науково-методичного
забезпечення процесу соціалізації молоді.

Таким чином, молоде покоління промислового регіону в певній мірі схвалює
молодіжну політику регіональної державної адміністрації у сфері її
соціальної захищеності. При цьому, однак, лише 8% з цієї кількості
схвалюють таку політику на державному рівні і 13,9% на регіональному;
серед усіх видів дефіциту суспільних умов і ресурсів виділяють: дефіцит
грошей і пов’язаних з ними матеріальних благ, цікавої роботи і заняття
до душі, достойної поваги державної влади, оптимізму й віри у завтрашній
день, свободи і можливості жити на власний розсуд. Процеси, що
відбуваються в молодіжному середовищі Донецького промислового регіону,
дуже суперечливі, неоднозначні, часом різноспрямовані. Для вирішення
гострих проблем, що виникають у молоді регіону, покращення її
соціально-економічного, морально-духовного самопочуття і поведінки нами
запропоновано для впровадження систему заходів щодо методичного
забезпечення і соціально-педагогічної підтримки молоді в процесі її
соціалізації.

Однією із запропонованих авторських експериментальних моделей є
Регіональна доктрина з реалізації державної молодіжної політики як одна
із складових соціально-педагогічних основ соціалізації молоді
промислового регіону. Вона являє собою систему цілей, принципів,
пріоритетних напрямків державної молодіжної політики в регіоні;
передбачає необхідність корінної зміни принципів формування, управління
і методів реалізації державної молодіжної політики й активізацію дій
всіх органів державної влади регіону із забезпечення державних і
суспільних інтересів у процесі соціального становлення молоді; підтримку
молодіжних і дитячих громадських об’єднань, рухів та ініціатив;
доктрина через спеціальні програми і заходи регулює і забезпечує
ефективність відносин молоді, суспільства і держави, є органічною
частиною внутрішньої і зовнішньої політики регіону і держави, системи її
безпеки. Завданнями Регіональної доктрини є: а) зміцнення і розвиток
інститутів соціалізації, розширення їхньої мережі, рівня і якості
впливу; б) формування сучасної законодавчої бази; в) створення системи
підготовки і перепідготовки кадрів, а також її науково-методологічного
забезпечення; г) створення на регіональному рівні консолідованої й
однакової системи управління регіональною молодіжною політикою,
інтегрованою в загальну структуру органів державного управління;
д) посилення ролі недержавної складової в реалізації Регіональної
доктрини – мобілізація зусиль усіх інститутів регіонального суспільства
(політичні партії, профспілки, трудові колективи, роботодавці,
вітчизняне бізнес-співтовариство, релігійні конфесії тощо);
є) формування системи молодіжних і дитячих організацій, адекватної
сучасному етапу розвитку суспільства і держави, здатних виступити в ролі
реальних партнерів у реалізації Регіональної доктрини; ж) формування
єдиного інформаційного простору для молоді – створення спеціалізованих
українських регіональних електронних і друкованих молодіжних ЗМІ,
укладення громадського договору з ЗМІ, що передбачає відображення стану
молоді, ходу реалізації Регіональної доктрини, забезпечення молоді
розвивальними інформаційними програмами і ресурсами.

Ще однією складовою соціально-педагогічних основ соціалізації є
авторська експериментальна Концепція соціального виховання молоді в
системі освіти регіону. Дослідження підтвердило гіпотезу, що виховання
молоді в сучасному Донецькому регіональному суспільстві реалізується в
умовах економічного і політичного реформування, внаслідок чого істотно
змінилися соціокультурне середовище і життя підростаючого покоління,
функціонування освітніх установ, засобів масової інформації, молодіжних
громадських об’єднань, релігійних організацій. У той самий час
реформування викликало соціальне розшарування суспільства, зниження
життєвого рівня більшості населення, в тому числі молоді, й інші
негативні наслідки.

Ці зміни негативно позначилися на українській сім’ї (основі основ
процесу соціалізації молоді), що мешкає у промисловому регіоні.
Відзначаються різка диференціація доходів, масове зубожіння сімей.
Багато молодих людей не змогли пристосуватися до нових умов, сформувати
захисні механізми в процесі соціалізації. Відбувається подальша
дезорганізація життя родин, руйнуються сформовані морально-етичні норми
і традиції сімейного укладу. Внаслідок правової, моральної, економічної
незахищеності посилилася конфліктність стосунків між чоловіком і жінкою,
батьками і дітьми. Погіршується стан здоров’я дітей і молоді; набувають
поширення хвороби, що мають соціальну зумовленість (туберкульоз,
сифіліс, ВІЛ-інфекція); частішають стреси, неврози, прояви агресивності.
У цих складних умовах освітня установа була і залишається основним
соціальним інститутом, що забезпечує соціально-виховний процес і реальну
інтеграцію різних суб’єктів соціального виховання, особливо в
промисловому регіоні. Більшість освітніх установ прагне реалізувати всі
наявні можливості для досягнення основної мети сучасної освіти –
розвитку фізично, морально здорової особистості, її громадянського
потенціалу. Однак нині істотно послаблюють виховну діяльність освітніх
установ промислового регіону: хронічне відставання їхньої
матеріально-технічної бази від сучасних запитів; науково-методична
незабезпеченість; відсутність необхідних фінансів на організацію
діяльності; невпорядкованість побуту і перебування за межею бідності
більшості членів педагогічного колективу багатьох шкіл промислового
регіону. Всі ці проблеми і покликана вирішити розроблена авторська
Концепція соціального виховання молоді в системі освіти промислового
регіону на 2004-2008 роки, що стане основою розробки Програми розвитку
соціального виховання в системі освіти Донецької області. Метою
Концепції є: забезпечення необхідних науково-методичних, організаційних,
кадрових, інформаційних та інших умов для розвитку соціально-виховних
систем в освітніх установах Донецької області всіх типів і видів;
упорядкування їхньої діяльності, що сприяє розвиткові соціальної і
культурної компетентності особистості, її самовизначенню в соціумі;
формування людини-громадянина, сім’янина, фахівця-професіонала.

Завдання Концепції полягає: у підвищенні статусу соціального виховання в
системі освіти Донецької області; зміцнення і розвитку соціальних
виховних функцій освітніх установ; розширенні складу суб’єктів
соціального виховання, координації їхніх зусиль, зміцненні взаємодії
сім’ї й освітніх установ регіону; розвитку демократичного стилю
керівництва соціально-виховним процесом; підвищенні культури в
міжнаціональних і міжетнічних відносинах; формуванні регіональних й
інших систем соціального виховання на основі урахування територіальних,
соціокультурних і національних особливостей; розвитку гуманістичних
принципів, змісту і механізмів морального, громадянського соціального
виховання; сприянні здійсненню прав батьків на участь в управлінні
освітньою установою і в організації освітнього процесу.

Ще однією складовою соціально-педагогічних основ процесу соціалізації є
авторська Концепція соціально-педагогічної підтримки молоді промислового
регіону, що являє собою цілеспрямовану діяльність всіх органів
адміністративної регіональної державної і виконавчої влади, громадських
об’єднань та інших соціальних інститутів, спрямовану на вирішення
соціально-економічних, соціально-педагогічних та інших проблем молоді в
усіх сферах її життєдіяльності. Концепція соціально-педагогічної
підтримки молоді як кадрового потенціалу в період трансформації її в
економічне життя промислового регіону – це система визначення
найважливіших цілей, завдань, пріоритетів і заходів
соціально-гуманітарної політики, спрямованої на забезпечення стратегії
міських і районних державних адміністрацій, а також рад усіх рівнів під
час формування умов для реалізації соціального, інтелектуального,
культурного й економічного потенціалу молодого покоління. Розробка цієї
Концепції викликана необхідністю створення уніфікованого підходу до
здійснення соціально-гуманітарної молодіжної політики у промисловому
регіоні в цілому і конкретно в кожному місті і районі, а також
необхідністю формулювання основних перспектив розвитку, визнаних
приоритетів на загальнодержавному рівні.

Концепція спирається на реалії політичного, соціально-економічного і
морально-культурного становища Донецької області, враховує динаміку
розвитку як позитивних, так і негативних тенденцій у молодіжному
середовищі, а також глобалізацію різних сфер життєдіяльності населення,
що відбувається в сучасному світі. Реалізація Концепції розрахована на
подальший стійкий соціально-економічний та морально-духовний розвиток
промислового регіону, оскільки молодь визнається найважливішим
соціальним стратегічним кадровим ресурсом в економіці регіону.
Впровадження цих заходів може сприяти науковому соціально-педагогічному
управлінню соціалізацією молоді від державного до регіонального рівнів
чи навпаки.

При всій складності нинішнього становища взагалі, і молоді зокрема,
треба бачити, що молодь Донецького промислового регіону здобула більшу
свободу як необхідну умову для плідної діяльності, самовизначення і
самоствердження, економічну свободу, свободу політичних переконань,
громадянські свободи, свободу філософських переконань, віросповідання.
Молоді люди відіграли важливу роль у президентських виборах 2004 року і
виборах депутатів усіх рівнів, включаючи і Верховну Раду, і, на їхню
думку, вибирали не стільки особистість, скільки прийнятний для себе
спосіб життя. Маючи ці передумови, нове покоління Донеччини сьогодні вже
вступає в практичне життя.

Вирішенню у промисловому регіоні багатьох соціально-економічних проблем
молоді має служити запропонована авторська Регіональна
соціально-інституціональна модель соціально-педагогічних основ
соціалізації молоді промислового регіону (додається) як система
соціально-педагогічної допомоги, складовою частиною якої є державна
регіональна молодіжна політика.

ВИСНОВКИ

Проведене соціально-педагогічне дослідження дозволило зробити основні
висновки:

1. У ході дослідження було теоретично обґрунтувано й практично
розв’язано проблему аналізу сучасних тенденцій процесу соціалізації
молоді українського промислового регіону (віком від 14 до 30 років), яка
розглянута як особлива соціально-демографічна група, суб’єкт державної
політики і об’єкт педагогічного дослідження.

2. Відповідно до об’єкта, предмета і завдання дослідження проаналізовані
теоретичні і методологічні основи формування гуманістичних якостей у
молоді в процесі її соціалізації; розкриті зміст понять “гуманізація
процесу соціалізації” і “молодь” з соціально-педагогічної точки зору;
виявлені особливості процесу соціалізації молоді промислового регіону;
розглянуто соціалізаційно-ціннісні проблеми і подано аналіз процесу
соціалізації молоді в період трансформації її в активну життєдіяльність
регіону; накреслені шляхи реалізації державної молодіжної політики
України на регіональному рівні.

3. На основі розробленої структури наукової соціально-педагогічної
програми дисертаційного дослідження запропоновані критерії та показники
програми наукового аналізу соціально-економічного, морально-духовного
самопочуття і поведінки молоді промислового регіону; поданий опис етапів
і послідовності реалізації програми дослідження процесу соціалізації
молоді, у тому числі методології та методів вивчення її
соціально-педагогічних основ із застосуванням різних наукових
технологій; здійснено моніторинг наукового дослідження і програми
експерименту.

4. Відповідно до мети і завдання розглянуті загальні методи дослідження
соціально-педагогічних основ соціалізації молоді в контексті соціальної
активності, у тому числі: викладені сутність, зміст і критерії
соціальної активності як основи прискорення соціалізації молоді
промислового регіону; проаналізовано явище “соціальної інертності” серед
деякої частини молоді як соціально-педагогічної проблеми; досліджені
основи її соціальної активності в галузі освіти регіону, а також стан
суспільно-політичної соціалізації молоді в контексті її соціальної
активності; розкриті проблеми активності в процесі правової соціалізації
молоді і надаються методичні поради з профілактики девіантної поведінки;
розглянуті проблеми формування культури та вплив субкультури на
соціальну активність молоді регіону; використані технології дослідження
життєвих планів і зайнятості робітничої молоді.

5. Відповідно до об’єкта, предмета, мети і завдань наукового аналізу з
педагогічної точки зору викладені результати дослідження:
соціально-економічного, морально-духовного самопочуття і поведінки
молоді регіону в процесі її соціалізації (соціально-педагогічний
“портрет”); соціально-ціннісних орієнтацій учнівської молоді
промислового регіону; викладені індикатори соціальної активності різних
категорій молоді регіону в сфері дозвілля за останні 10 років у вигляді
порівняльного аналізу й узагальнення результатів дослідження;
експериментально обґрунтовано методичне забезпечення процесу
соціалізації молоді із впровадження: Регіональної доктрини з реалізації
державної молодіжної політики; Концепції розвитку соціального виховання
молоді як системи захисту від негативного впливу факторів соціального
середовища регіону; Концепції соціально-педагогічної підтримки молоді в
процесі її соціалізації як важливий пріоритет політики державної і
регіональної влади; запропонована Регіональна соціально-інституціональна
модель соціально-педагогічних основ соціалізації молоді промислового
регіону.

6. Науково обґрунтовано концепцію соціально-педагогічних основ
соціалізації молоді промислового регіону. Провідними концептуальними
ідеями стали такі: а) встановлено, що вона є цілісною динамічною
соціально-педагогічною системою, яка передбачає спеціально-організовану,
керовану з боку регіональних держадміністрацій і їх управлінь у справах
сім’ї і молоді і різних інших керівних структур; б) вона відображає
специфіку державної молодіжної політики, соціально-педагогічну роботу,
тих типових професійних завдань, які необхідно вирішити соціальним
педагогам, вихователям, соціальним працівникам всіх рівнів, лідерам
молодіжних організацій тощо; в). досліджувана соціально-педагогічна
система являє собою Регіональну соціально-інституціональну модель
(додається), яка ґрунтується на засадах єдності теоретичної, методичної,
практичної соціально-педагогічної допомоги молоді промислового регіону в
процесі її соціалізації; г) досліджено, що соціально-педагогічну основу
соціалізації молоді промислового регіону складають: теорія соціальної
педагогіки і процесу соціалізації; молодь (віком від 14 до 30 років);
соціальне середовище промислового регіону; соціальна адаптація молоді у
середовищі регіону; соціальне виховання молоді; соціальна профілактика;
соціальна реабілітація; соціальне обслуговування молоді регіону;
суб’єкти соціально-педагогічної діяльності, у тому числі авторскі
розробки регіональної системи соціально-педагогічної підтримки.

7. У ході дослідження виявлено об’єктивні характеристики становища
молоді в регіоні і дані про особливості її громадської свідомості і
поведінки, які свідчать, що в цілому не вдалося в масштабах Донецького
промислового регіону і держави домогтися значимого результату з
подолання негативних тенденцій у молодіжному середовищі. Спостерігається
недооцінка органами державної влади на регіональному рівні гостроти
проблем молоді, переважає патерналістський підхід до різних категорій
молоді, багато стратегічних управлінських рішень осмислюються без
рахування інтересів молоді.

8. Доведено, що молодь промислового регіону в певній мірі схвалює
молодіжну політику уряду і державної адміністрації промислового регіону
у сфері соціальної її захищеності. При цьому, однак, лише 8% з цієї
кількості схвалюють таку політику на державному рівні і 13,9% на
регіональному, виходячи з переконання, що такого роду політика безумовно
заслуговує на позитивну оцінку. Результати соціально-педагогічного
дослідження соціально-економічного, морально-духовного самопочуття і
поведінки молоді у Донецькому промисловому регіоні сумарно можна
викласти таким чином:

– у цілому молодь Донецької області висловлюється за продовження змін
убік підвищення соціально-економічного благополуччя регіону й
української держави, створення в перспективі громадянського суспільства,
будівництва правової держави, соціально й економічно процвітаючої
держави;

– за соціально-політичними установками і ціннісними орієнтаціями вона в
цілому приймає ідеї демократичного суспільства, свободи думки, свободи
вибору власного шляху. Дві третини молодих громадян визнають свободу
висловлення своїх політичних поглядів, можливість діяти по совісті;

– молодь дуже плюралістична за своїми політичними орієнтаціями. Зв’язок
з різними партіями і рухами має чітко виражений раціональний,
прагматичний характер;

– у молодіжному середовищі яскраво виражене розуміння своєї значимості в
справах регіонального суспільства. Прагнення більшості молодих людей
самостійно вирішувати свої питання і будувати життєву перспективу
відбилося на її зростаючому потязі до освіти, освоєння престижних
професій. Цінність освіти, яка багато в чому втратила своє значення для
молоді Донецької області на початку 90-х років, знову зайняла місце
серед пріоритетних життєвих цінностей молоді;

– в основній масі молоді переважають настрої і дії, що свідчать про її
націленість на життя і роботу в умовах суспільства з ринковою
економікою. У цілому молоде покоління краще адаптується до нинішніх умов
і глибше входить до сучасної економічної системи, ніж старше покоління.
Незважаючи на всі проблеми і труднощі, частина молоді дивиться в
майбутнє впевнено.

9. Визначено, що започатковані державні заходи поки не відповідають
масштабним соціальним процесам, що відбивають кризу регіонального
суспільства. Криза найбільш гостро відбилася на молодому поколінні
промислового регіону в основному за такими напрямками:

різко загострилася проблема зайнятості молоді;

з кожним роком матеріально-побутове становище, доступ до освіти молоді
погіршуються;

для більшості з них одержання вищої освіти стає практично
нездійсненним;

за останні 10-12 років самосвідомість молоді промислового регіону, її
самоідентифікація, організованість, роль у громадському житті, політиці,
захисті своїх інтересів, суб’єктна позиція прояву значно знизилися;

відбувається руйнування духовних і моральних цінностей значної частини
молоді особливо шахтарських міст і селищ, молодь усе більше
криміналізується, зростають пияцтво, алкоголізм, наркоманія,
проституція, збільшується кількість хворих на СНІД;

серед суспільних проблем, що найбільше тривожать сьогодні молодих людей
промислового регіону, на першому місці стоїть ріст злочинності,
інфляція, зростання цін, корупція у владних структурах, екологічна
ситуація, посилення нерівності доходів, поділ на бідних та багатих,
пасивність молодих громадян, їхня байдужість до того, що відбувається.
Уперше за багато років три чверті жителів Донецької області визнає
головним для молоді – “знайдення хорошої роботи”.

10. Доведено, що молодь промислового регіону загалом відноситься до
розряду “несоюзної”, тобто неорганізованої. А тому стає жертвою можливих
маніпуляцій – соціальних, національних, політичних, релігійних,
моральних тощо – найчастіше з кримінальним відтінком. Як основні
першопричини цієї неорганізованості багато респондентів виділяють, з
одного боку, соціальну “інертність” і політичний інфантилізм молоді і
слабко розвинену у молодіжній сфері здатність до самоорганізації і
громадянської суспільної самодіяльності.

11. Підтверджено основні положення гіпотези про те, що домогтися
позитивних результатів соціально-педагогічного впливу на молодь, її
формування і розвиток у процесі соціалізації можна лише в умовах
погодженого, скоординованого впливу державних адміністративних органів і
всіх суспільних соціальних інститутів промислового регіону через їхню
відкритість до реальних соціальних процесів, активізацією і педагогічним
насиченням всіх елементів цілісної системи регіональної спільності, що
сприяють процесам соціалізації молоді промислового регіону;
соціально-виховна робота з нею буде успішною лише у взаємозв’язку із
адресною соціально-педагогічною підтримкою молоді, її соціальним
вихованням, вчасно організованим адресним соціальним захистом різних
категорій молоді; якістю проведення систематичних соціально-педагогічних
досліджень і діагностики її потреб, прагнень і інтересів;
соціально-економічними можливостями конкретного регіонального
співтовариства.

12. Отримані і науково обґрунтовані результати соціально-педагогічного
дослідження дозволяють зробити висновок, що запропонована авторська
регіональна система допомоги молоді дає можливість підвищити
ефективність управління у промисловому регіоні реалізацією державної
молодіжної політики, зняти соціальну і психологічну напругу в процесі
її соціалізації, що відповідає вимогам Закону України “Про
Загальнодержавну підтримку молоді на 2004-2008 роки” від 18 листопада
2003 року.

Проведене наукове дослідження не претендує на повне й усебічне
висвітлення проблеми. Воно виявило ряд питань, що вимагають подальшого
теоретичного, практичного осмислення: необхідна детальна розробка
специфіки соціалізації різних категорій молоді промислового регіону,
кожної вікової і професійної групи; діяльності працівників соціальної
сфери (за типами і видами установ) на регіональному рівні, діагностичних
методик для фахівців; має потребу в науковому обґрунтуванні стратегія і
тактика організації діяльності соціально-педагогічних служб
регіонального співтовариства; наукове обґрунтування кадрової політики в
соціальній молодіжній сфері тощо.

Основні матеріали дисертації викладено в роботах:

Монографії й навчальні посібники

Плотніков П.В. Партнерство молоді та органів влади – шлях до прискорення
соціалізації: Монографія. – Донецьк: Поліграфіст, 2001. – 330 с.

Плотніков П.В. Основи соціалізації молоді промислового регіону:
Монографія. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – 558 с.

Бондарев Л.Я., Плотников П.В. Формирование личности воспитателя в
условиях университетского образования: Монография. – Донецк: “Донбасс”,
1996. – 264 с.

Плотников П.В. Методика воспитательной работы классного руководителя с
учащимися современной школы: Учебное пособие. – Донецк: ДонНУ, 2000. –
126 с.

Плотников П.В., Бондарев Л.Я., Носач В.Е. Педагогика новаторов: Учебное
пособие. – Донецк, ДонГУ, 1988. – 120 с.

Плотников П.В., Бондарев Л.Я., Носач В.Е. Опыт и мастерство
педагогов-новаторов: Учебное пособие. – Донецк, 1990. – 233 с.

Плотников П.В., Бондарев Л.Я., Носач В.Е. Организационно-педагогические
основы социализации учащейся молодежи: Учебное пособие. – Донецк: ДонГУ,
1992. – 244 с.

Наукові статті

Плотніков П.В. Влада молоді, молодь владі – шлях до прискорення
соціалізації // Соціалізація особистості: Зб. наук. пр. / За заг. ред.
проф. А.Й.Капської. – К.: Логос, 2002. – Т.ХYI. – С.11-23.

Плотніков П.В. Організаційно-педагогічні основи та програмно-цільові
принципи управління прискоренням соціалізації студентської молоді //
Соціалізація особистості: Зб. наук.пр./ За заг. ред. проф.
А.Й.Капської/. – Київ: Логос, 2002. – Том ХVIІІ. – С.76-84.

Плотніков П.В. Деякі соціалізаційно-ціннісні проблеми та шляхи
реалізації державної молодіжної політики України (на прикладі Донецького
регіону) // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. /Педагогіка, філологія/
Том ХXXIV. – Київ: Логос. – С.117-127.

Плотніков П.В. Молодь України як суб’єкт державної політики //
Соціалізація особистості: Зб. наук. пр. /Педагогічні науки / Том ХIX. –
Київ: Логос, 2003. – С.3-15.

Плотніков П.В. Науково-педагогічна концепція з основ управління
соціалізаційними процесами молоді регіону // Наука і сучасність
/Педагогіка, філологія/ Том ХXXVI. – Київ: Логос, 2003. – С.110-120.

Плотніков П.В. Соціально-ціннісні проблеми молоді: регіональний аспект
// Педагогіка та психологія професійної освіти. – 2002. – №5. – С.19-25.

Плотніков П.В. Соціальна активність: проблеми політичної соціалізації
молоді// Педагогіка та психологія професійної освіти. – 2002. – №6. –
С.32-41.

Плотніков П.В. Деякі проблеми правової соціалізації молодої особистості
і шляхи їхнього вирішення // Педагогіка та психологія професійної
освіти. – 2003. – №1. – С.79-89.

Плотніков П.В. Сучасне педагогічне новаторство – основа соціальної
активності особистості вчителя // Педагогіка та психологія професійної
освіти. –2003. – №2. – С.32-39.

Плотніков П.В. Принципи, ідеї, напрями діяльності сучасного
педагога-новатора // Педагогіка та психологія професійної освіти”. –
2003. – №3. – С.51-61.

Плотніков П.В. Соціально-педагогічні проблеми молоді промислового
регіону в процесі соціалізації (гуманітарний аспект) // Педагогіка та
психологія професійної освіти. – 2003. – №4. – С.159-170.

Плотніков П.В. Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді
промислового регіону // Педагогіка та психологія професійної освіти. –
2003. – №5. – С.161-174.

Плотніков П.В. Соціальна фригідність у молоді промислового регіону в
процесі її соціалізації як соціально-педагогічна проблема // Педагогіка
та психологія професійної освіти. – 2003. – №6. – С.158-173.

Плотніков П.В. Соціально-педагогічна підтримка молоді як пріоритет
політики державної і місцевої влади промислового регіону // Педагогіка
та психологія професійної освіти. – 2004. – №1. – С.103-115.

Плотніков П.В. Особливості соціалізації молоді промислового регіону і її
відмінність від інших територіальних утворень // Педагогіка та
психологія професійної освіти. – 2004. – №2. – С.132-143.

Плотніков П.В. Індикатори соціальної активності молоді Донецького
промислового регіону в процесі її соціалізації // Педагогіка та
психологія професійної освіти. – 2004. – №3. – С.132-143.

Плотніков П.В. Соціальний і психолого-педагогічний “портрет” сучасної
молоді промислового регіону в процесі її соціалізації // Педагогіка та
психологія професійної освіти. – 2004. – №4. – С.123-144.

Плотніков П.В. Соціалізація: соціально-педагогічні і теоретичні
передумови вивчення проблем української молоді // Педагогіка і
психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук.
пр. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип.26. – С.190-197.

Плотніков П.В. Соціалізація: проблеми формування культури української
молоді // Педагогіка і психологія формування творчої особистості:
проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2003. – Вип.27. –
С.87-93.

Плотніков П.В. Проблеми соціалізації молоді в період трансформації її в
активну життєдіяльність регіону // Освіта Донбасу. – 2003. – №3(98). –
С.5-11.

Плотніков П.В. Комплексна цільова програма прискорення соціалізації
молоді регіону: процес розробки, функції і шляхи реалізації // Вісник
Луганського педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. – Липень
2003. – №7(63). – С.165-172.

Плотніков П.В. Науково-педагогічні основи соціальної активності молодої
особистості в галузі освіти // Науково-пізнавальна діяльність учасників
освітнього процесу навчальних закладів різних рівнів акредитації:
Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. наук. пр. – К., 2002. –
С.135-154.

Плотніков П.В. Проблеми гуманітарної соціалізації молоді України в
контексті глобалізаційних процесів // Інтенсифікація професійної
підготовки студентів у навчальних закладах гуманітарної спрямованості:
Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. наук. пр. – Харків: Принт
дизайн, 2003. – С.201-211.

Плотніков П.В. Принципи комплексної цільової програми управління
гуманітарною соціалізацією молоді (регіональний аспект) // Розвиток
інноваційних процесів у навчально-виховних закладах: Педагогічні науки:
Зб. наук. пр. – Харків: Стиль-Іздат, 2003. – С. 109-121.

Плотніков П.В. Аналіз та шляхи вирішення деяких соціально-духовних
проблем молоді Донеччини в період суспільної трансформації // Вісник
(ДонДУЕТ), серія Гуманітарні науки. – 2003. – №3(15). – С.67-74.

Плотніков П.В. Соціальна активність як основа прискорення соціалізації
молодої особистості (науково-теоретичний аспект) // Гуманізація
навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. – Випуск XIX /За загальною
редакцією проф. В.І.Сипченка. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2003.
– С.225-230.

Плотніков П.В. Соціально-педагогічні умови соціалізації молоді
промислового регіону // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб.
наук. пр. – Випуск XXI /За загальною редакцією проф. В.І.Сипченка. –
Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2004. – С.328-338.

Плотніков П.В. Комплексний підхід до програмно-цільового управління
прискоренням соціалізації молоді регіону // Імідж сучасного педагога. –
2003. – №5-6(34-35). – С.80-82.

Плотніков П.В. Теоретичні і методологічні основи формування
гуманістичних якостей у молоді в процесі гуманітарної соціалізації //
Імідж сучасного педагога. – 2003. – №10(39). – C.3-7.

Плотніков П.В. Промисловий регіон: доктрина морально-духовного виховання
молоді в процесі соціалізації // Духовність особистості: Методологія,
теорія і практика: Зб. наук. пр. / Гол. редактор Г.П. Шевченко. – Вип.4.
– Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. – С.174-191.

Плотніков П.В. Аналіз та шляхи вирішення деяких соціально-педагогічних
проблем молоді Донеччини // Теоретичні і прикладні проблеми психології
та педагогіки: Зб. наук. пр. – 2002. – №2(4). – C.184-188.

Матеріали конференцій

Плотников П.В. Ученическое самоуправление как фактор ускорения
социализации учащейся молодежи // Проблемы обучения в вузе и школе:
Сб.тезисов докл. и выступ. регионал. научн.-метод. конфер.
проф.преп.состава университета и учителей школ Донецкой обл. – ДонГУ,
1992. – С.119-120.

Плотніков П.В. Партнерство студентської молоді і органів влади – шлях до
прискорення соціалізації // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень 2
Всеукраїнського з’їзду працівників освіти і виступу Президента України
Л.Д.Кучми” / Укл: П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко, О.П. Симоненко. – К.:
НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002. – Ч.3. – С.201-203.

Плотніков П.В. Сучасні проблеми розвитку соціального виховання молоді
промислового регіону в процесі її соціалізації // Матеріали
науково-методичної конференції Донецького національного університету
“Самостійна робота студентів – найважливіший засіб підвищення якості
знань” / За редакцією акад.НАН України В.П. Шевченка. – Донецьк: ТОВ
“Юго-Восток, ЛТД”, 2003. – С.79-87.

Плотніков П.В. Організаційно-педагогічні основи прискорення соціалізації
студентської молоді // Инновационные технологии в современном
образовании: состояние и перспективы: Материалы международной
научно-практической конференции. – Донецк: Донецкий институт управления,
2002. – С.97-100.

Плотніков П.В. Соціально-економічні і морально-духовні проблеми молоді
промислового регіону в процесі соціалізації (гуманітарний аспект) //
Материалы Второй международной научно-практической конференции “Молодежь
и государство”. – Святогорск, Донецкая область, 2003. – С.134-137.

Плотников П.В. Проблемы формирования культуры у молодежи Донецкого
промышленного региона // Материалы Международной научно-практической
конференции. Донецкий областной Совет профсоюзов. – Ч.2. – С.78-83.

Плотніков П.В. Проблеми та деякі шляхи вирішення гуманітарної
соціалізації молоді в освітньому просторі України // Материалы 2
Международной научной конференции “Интеллект. Личность. Цивилизация”.
Том 2. – Донецк, 22-23 мая 2003. – Донецк, 2003. – С.115-119.

Плотников П.В. Проблемы социализации личности в контексте Третьей
Всемирной Теории // Политико-философские, социально-экономические и
правовые аспекты Третьей Всемирной Теории: Сборник научных докладов
регионального круглого стола в г. Донецке / Отв. ред. В.И.Носков. –
Донецк: ДИУ, 2004. – С.98-106.

Плотніков П.В. Вплив корпоративної культури на процес соціалізації
молоді у сфері бізнесу // Корпоративная культура как составляющая
инновационных технологий в высшей школе: Материалы Второй международной
научно-практической конференции, г. Донецк, 16 марта 2004 года / Отв.
редактор В.И.Носков. – Донецк: ДИУ, 2004. – С.120-125.

Плотніков П.В. Вплив глобалізації на соціалізацію української молоді //
Социальные, экономические политические и психологические последствия
глобализации в современном обществе: Материалы всеукраинской
научно-практической конференции (13-14 марта 2003 года, г. Донецк) /
Отв. ред. В.И.Носков. – Донецк: Донецкий институт управления, 2003. –
С.117-124.

Плотніков П.В. Корпоративна культура як інструмент прискорення
соціалізації молодих бізнесменів // Корпоративная культура как
составляющая инновационных технологий в высшей школе: Материалы Второй
международной научно-практической конференции, г. Донецк, 16 марта 2004
года / Отв. редактор В.И.Носков. – Донецк: ДИУ, 2004. – С.126-133.

Плотніков П.В. Сучасні проблеми розвитку соціального виховання молоді
промислового регіону // Матеріали науково-методичної конференції
Донецького національного університету “Самостійна робота
студентів-найважливіший засіб підвищення якості знань” / За ред. акад.
НАН України В.П.Шевченка. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2003. –
С.79-87.

Плотніков П.В., Овчинніков Є.В. Програмно-цільове управління
прискоренням гуманітарної соціалізації молоді регіону // Молодежь и
будущее Украины: Материалы Первой Всеукраинской студенческой
научно-практической конференции (15 апреля 2003 года, г. Донецк) /
Отв.ред. В.И.Носков. – Донецк: ДИУ, 2003. – С.104-107.

Плотніков П.В., Поступаєв А. Основні джерела впливу макро-,мезо- і
мікрочинників на соціалізацію молоді промислового регіону// Молодежь и
будущее Украины: Материалы Второй Всеукраинской студенческой
научно-практической конференции (14 апреля 2004 года, г. Донецк) /
Отв.ред. В.И.Носков. – Донецк: ДИУ, 2004. – С.218-219.

Публікації в інших виданнях

Плотніков П.В. Студентське самоврядування – організаційно-педагогічна
основа соціальної активності та прискорення соціалізації особистості //
Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту. Серія “Державне управління”:
Зб. наук. пр. ДонГАУ. – Т.IV, вип. 19. – Донецьк: ДонГАУ, 2003. –
С.363-372.

Плотніков П.В. Соціально-духовні проблеми молоді Донеччини //
Психологія. Загальнодержавна науково-популярна газета. №8-9(40-41),
2002. – С.35-37.

Плотніков П.В. Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді
Донецького промислового регіону в умовах розвитку демократичного
суспільства: Науковий соціально-педагогічний огляд. – Донецк, 2003. – 68
с.

Плотніков П.В. Концепція соціально-педагогічної підтримки молоді в
контексті програми підготовки і використання кадрів в економіці
Донецької області (на 2004-2008 рр. і з прогнозуванням до 2020 р.). –
Донецьк: “Поліграфіст”, 2003. – 75 с.

Плотніков П.В. Концепція соціального виховання молоді Донецького
промислового регіону на 2004-2008 роки. – Донецьк: “Поліграфіст”, 2004.
– 40 с.

Плотніков П.В. Регіональна доктрина з реалізації державної молодіжної
політики: Наукова соціально-педагогічна експериментальна модель. –
Донецьк, 2003. – 52 с.

Плотніков П.В., Стародубова Н.К. Права людини: Серія “Соціалізація
молоді промислового регіону” / Науковий редактор П.В. Плотніков. Випуск
1: Методичні рекомендації. – Донецьк: “Поліграфіст”, 2001. – 36 с.

Плотников П.В., Стародубова Н.К. Права женщин на рынке труда: Серія
“Соціалізація молоді промислового регіону” / Науковий редактор
П.В.Плотніков. Вип. 2: Методичні рекомендації. – Донецьк: “Поліграфіст”,
2002. – 36 с.

Анотації

Плотніков П.В. Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді
промислового регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора педагогічних наук зі
спеціальності 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Харківський
національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди Міністерства
освіти і науки України. – Харків, 2005.

Дисертаційна робота є теоретико-методологічним, науково-методичним і
соціально-педагогічним дослідженням основ соціалізації молоді
промислового регіону. Дисертація містить результати аналізу процесу
соціалізації молоді промислового регіону. На основі вивчення різних
теоретичних філософських, соціологічних, психологічних,
культурологічних, соціально-педагогічних концепцій та національної
статистики, результатів соціально-педагогічних і соціально-психологічних
досліджень обґрунтовано методологічні підходи до процесу соціалізації
молоді промислового регіону (на прикладі Донецької області). Молодь
віком 14-30 років розглядається як особлива соціально-демографічна група
і об’єкт педагогічного аналізу. Викладені технології і методи
дослідження соціально-педагогічних основ соціалізації молоді
промислового регіону. Накреслено соціальний психолого-педагогічний
“портрет” сучасної молоді регіону і подано характеристику процесу її
соціалізації. Розроблені авторські соціально-педагогічні моделі:
Регіональна доктрина з реалізації державної молодіжної політики,
Концепція соціального виховання молоді в системі освіти на 2004-2008
роки і Концепція соціально-педагогічної підтримки молоді в контексті
програми підготовки і використання кадрів в економіці Донецької області
(на 2004-2008 роки і з прогнозуванням до 2020 року). Обґрунтовані
основні напрямки, зміст і форми організаціїї діяльності регіональних
соціальних служб, соціальних педагогів, робітників і співробітників
регіональних управлінь у справах сім’ї та молоді з реалізації цих
важливих програмних документів.

Містяться результати дослідження складових соціально-педагогічних основ
соціалізації молоді промислового регіону. Визначено тенденції,
закономірності та особливості процесу соціалізації молоді, її сучасні
проблеми з урахуванням впливу мікро-, мезо-, макро- і мегафакторів у
середовищі конкретного регіону. Основні результати дослідження можуть
бути впроваджені в практику діяльності навчальних закладів освіти,
науки, регіональних управлінь освітою, управлінь у справах сім’ї та
молоді, відділів науки державних адміністрацій і їх структурних
підрозділів.

Ключові слова: соціалізація, молодь, гуманітаризація процесу
соціалізації, соціально-педагогічні основи, соціальна активність,
соціальна інертність, промисловий регіон.

Плотников П.В. Социально-педагогические основы социализации молодежи
промышленного региона. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по
специальности 13.00.05 – социальная педагогика. — Харьковский
национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды
Министерства образования и науки Украины, Харьков, 2005.

Диссертационная работа является теоретико-методологическим,
научно-методическим и социально-педагогическим исследованием основ
социализации молодежи промышленного региона. На основе анализа различных
теорий философских, социологических, психологических,
культурологических, социально-педагогических концепций и национальной
статистики, результатов социально-педагогических и
социально-психологических исследований обоснованы методологические
подходы к процессу социализации молодежи промышленного региона (на
примере Донецкой области). Молодежь возрастом от 14 до 30 лет
рассматривается как особая социально-демографическая группа и объект
педагогического анализа. Изложены технологии и методы исследования
социально-педагогических основ социализации молодежи промышленного
региона. Создан социальный психолого-педагогический портрет современной
молодежи промышленного региона и дана характеристика процесса ее
социализации. Разработаны авторские социально-педагогические модели:
Региональная доктрина по реализации государственной молодежной политики,
Концепция социального воспитания молодежи в системе образования на
2004-2008 годы и Концепция социально-педагогической поддержки молодежи в
контексте программы подготовки и использования кадров в экономике
Донецкой области (на 2004-2008 годы и с прогнозом до 2020 года).
Обоснованы основные направления, содержание и формы организации
деятельности региональных социальных служб, социальных педагогов,
работников и сотрудников региональных управлений по делам семьи и
молодежи по реализации этих важнейших программных документов.

Изложены результаты исследования составляющих социально-педагогические
основы социализации молодежи промышленного региона. Определены
тенденции, закономерности и особенности процесса социализации молодежи,
ее современные проблемы с учетом влияния микро-, мезо-, макро- и
мега-факторов в социальной среде конкретного региона.

Основные результаты исследования могут быть внедрены в практику
деятельности учебных заведений образования, науки, региональных
управлений по делам семьи и молодежи государственных администраций и их
структурных подразделений.

Ключевые слова: социализация, молодежь, гуманитаризация процесса
социализации, социально-педагогические основы, социальная активность,
социальная инертность, промышленный регион.

Plotnikov P.V. Social-pedagogical bases for youth socialisation in an
industrial region. – Manuscript.

Dissertation leading to the scientific degree of a Doctor of pedagogical
sciences in the speciality 13.00.05. – social pedagogic. – Kharkiv
National pedagogical University named after G.S. Skovoroda, Ministry of
education and science of Ukraine, Kharkiv, 2005.

The thesis is a theoretical-methodological, social-pedagogical and
scientific research of social and pedagogical basis for youth
socialisation in an industrial region. On the basis of the analysis of
various philosophical, sociological, psychological, cultural and
social-pedagogical concepts as well as national statistics, results of
social-pedagogical and social-psychological surveys, methodological
approaches towards the process of youth socialisation in an industrial
region are justified (on the example of Donetsk region). The youth aged
between 14-30 is considered to be a special social-demographic group and
an object of pedagogical analysis. The technologies and methods for the
research of social-pedagogical basis for youth socialisation in an
industrial region are described. A social psychological-pedagogical
portrait of modern youth in an industrial region is created and the
process of its socialisation is shown. The following social-pedagogical
models are worked out by the author: the Regional Doctrine for Realising
State Youth Policy, the Concept of Social Upbringing of Youth in the
Educational System for the Years 2004-2008 and the Concept of
Social-pedagogical Support of Youth within the Programme in Training and
the Use of Skilled Workers for the economics of Donetsk Region (for
2004-2008 including the prognosis till 2020). Basic directions, contents
and forms of organising the work of regional social services, social
teachers, staff of regional departments in family and youth affairs on
realising the highlighted programme documents are defined.

The results of the research of the components of social-pedagogical
bases for youth socialisation in an industrial region are provided.
Trends, regularities, and peculiarities of the process of youth
socialisation, its current problems with account of micro, meso, macro
and mega-factors in the social environment of a concrete region are
defined.

Main results of the research can be introduced in higher educational
establishments, research institutes, regional departments in family and
youth affairs of state administrations and their structural departments.

Key words: socialisation, youth, humanisation of socialisation process,
acceleration of socialisation, social-pedagogical work, social activity,
social inertia, industrial region.

ДЛЯ НОТАТОК

PAGE \* Arabic 34

Похожие записи